ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.03.21 09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.

Холодний пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,

Тетяна Левицька
2026.03.21 08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?

Віктор Кучерук
2026.03.21 07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело

Ольга Олеандра
2026.03.20 21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.

Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос

Олена Побийголод
2026.03.20 19:41
Михайло Голодний (1903-1949)

В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.

Юрко Бужанин
2026.03.20 16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?

Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг

Сергій Губерначук
2026.03.20 15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.

Борис Костиря
2026.03.20 11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.

Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись

Охмуд Песецький
2026.03.20 08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.

Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,

Віктор Кучерук
2026.03.20 07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ

С М
2026.03.20 05:44
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей

Твою машкару

Ігор Шоха
2026.03.19 23:14
Не можна існувати без
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена

Охмуд Песецький
2026.03.19 18:47
Імла незгод і світлий смуток –
Це те, що визріло між нами.
Розрив - одна з тих оборудок,
Де розраховуються снами.

Вони однаково самотні,
Як ми в теперішньому стані.
А що було напередодні,

Борис Костиря
2026.03.19 18:14
Я заплутався в сітях дрімучих,
У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.

Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,

Євген Федчук
2026.03.19 16:57
Сиджу, бувало та дивлюсь новини,
Цікавлюся: що ж там у москалів?
Хто там керує? Хто в них на чолі?
Й дивуюся – там купа з України
У кріслах, навіть у Кремлі сидять.
І, поки кров‘ю наш народ спливає,
Вони себе чудово почувають
І «чесними» очима в с

Тетяна Левицька
2026.03.19 16:26
Біль тисне на скроні — розквітнув зірчастий,
дурманом закопчений болиголов?
Як важко на смертному ложі плекати
без віри й надії нещасну любов.

Ген, за бур'янами відради колишні —
ніхто не підніме минуле на глум?
А де ж заховатися, Боже Всевишній,

Борис Костиря
2026.03.19 11:07
Шок від того, що літо минає,
Переллється у трепет ріки,
Розіллється луною у гаю
І полине в поля навіки.

Так багато ми влітку не встигли.
Час минув у сипучий пісок.
Ми торкнемось небесної титли

Віктор Кучерук
2026.03.19 05:55
Ясне сонечко пригріло
І тепліше стала вись, -
І сніги сліпучо-білі
Вмить водою узялись.
І відразу розбудили
Землю лоскотом струмки,
Що побігли з крутосхилів
У провалля та ярки.

Юрко Бужанин
2026.03.18 22:08
Якось трапивсь папуасам
Отакий журнал «Плейбой».
Племенем вивчають, разом, -
Лише чути: - йой та йой.

Граціознії постави
І фігурки, бюсти пишні.
Папуасам все цікаве -

Оксана Дністран
2026.03.18 21:01
Перемовчи, перетерпи,
Перелюби мою печаль,
Коли розхристані вітри
Крізь мене мчатимуть у даль,
Коли відступниця зима
Мене полишить на весну,
Коли давитиме вина
Холодним потом після сну,

В Горова Леся
2026.03.18 20:36
Весняного зачаття дух тонкий
Несе світання поспіхом несмілим.
Де снігу нерозталі п'ятаки
Дивацьким слідом поміж трав осіли,

Збігаючись до півночі у тінь.
Так схожі на потріпані мачули.
Обабіч них струмок прохлюпотів,

Олена Побийголод
2026.03.18 19:12
Михайло Голодний (1903-1949; народився й провів юність в Україні)

Йшов загін над берегом
    в цокоті підків,
на коні під прапором
    командир сидів.

Голова зав’язана,

Марія Дем'янюк
2026.03.18 19:05
Молочний місяць — золоте телятко,
Візьму тебе на руки й притулю...
Одвічна на Землі для всіх загадка:
Хто це говорить зорями «Люблю»?
Чому стежина в небесах ясніє?
Хто йде по ній і одночасно мріє?
Чому сопілки музика бринить,
Коли, здається, все до

Борис Костиря
2026.03.18 13:24
Народжується ранок, як оргазм.
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.

Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,

Юлія Щербатюк
2026.03.18 13:14
Маки цвітом в полях облетіли,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.

По самотніх і голих алеях,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,

Юрій Гундарів
2026.03.18 09:47
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп

Віктор Кучерук
2026.03.18 06:36
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.

С М
2026.03.17 22:01
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись

За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Нечуйвітер - [ 2007.04.14 13:31 ]
    ***
    Коли найперший сонця промінець
    Торкнеться ніжно твого підвіконня –
    З’єднає ранок стук наших сердець,
    Впізнаєш ти тепло моїх долоней…
    І не дивуйся, як відчуєш ти,
    Що вихлюпнути усмішка готова,
    Що хочеться кохати і цвісти!
    Згадай,
    Адже СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО…
    Воно розквітне в серці веселково
    І поведе в нові, ЯСНІ світи!
    То ж усміхайся п’янко
    І цвіти!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5.08 (5.48)
    Коментарі: (9)


  2. Летюча Мишка - [ 2007.04.14 00:37 ]
    Те, що зараз на душі...
    Я посміхнуся, хоч хочиться плакать
    І сьози рукою не буду спинять...
    Як я пішла! - красиво і гордо,
    Хоч ти й не хотів мене зупинять...

    Мне больно! И жить вдруг охота отпала,
    И камень прям в сердце как будто растет!
    Я в карты счастье свое проиграла...
    Хотя... Разве счастье вот так-вот уйдет?

    І хочеться вірити, що вже не повернусь!
    І хочится вірити, що вже не люблю!
    Я вірю! Я знаю, що все це миттєве,
    Та все ж сльозьми себе видаю...
    13.04.07 (0:16)


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (2)


  3. Василь Шляхтич - [ 2007.04.13 23:05 ]
    *** *** ***
    Dziś świat wie
    skąd się wziąłeś
    Ty byłeś człowiekiem Boga
    Nigdy się nie potknąłeś
    O kamień na swoich drogach

    Ty grzmiałeś
    gdy świat się burzył
    Ty rozpędzałeś chmury
    Tyś swemu Bogu służył
    Dźwigając swoje purpury

    Dzisiaj kiedy Cię nie ma
    Tysiące pytań się rodzi
    Jaki będzie poemat
    Dla Tego który odchodzi

    Odchodzi by służyć Bogu
    Na łonie też swojej wiary
    Lecz czy tak myśli ogół
    Który niósł Twoje sztandary

    Dzisiaj się chyba nie dowiem
    Kto przyjmie po Tobie fotel
    Czy będzie to mądry człowiek
    Czy będzie miał myśli złote

    Czy będzie Twoim śladem
    Przemierzał kontynenty
    I światło niósł jak Aladyn
    Czy też omijał zakręty ?


    Рейтинги: Народний 5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (9)


  4. Василь Шляхтич - [ 2007.04.13 21:44 ]
    Наша весна
    Весна говорить
    Майбутнім днем,
    І шлях нам творить -
    По ньому йдем.

    Якщо ми вірим
    В весняний жест,
    То добре знаєм
    Христос Воскрес!

    Вести нас буде
    Через життя -
    І стануть люди,
    І скажуть "Я".

    Все те що маєм
    Дарує Бог,
    Він нас кохає,
    Він Наш Острог.

    Тому приймаймо
    Що Він дає -
    Чуже шануймо...
    Славім своє.

    Славімо Бога
    В Словах батьків
    Твоя дорога
    Не лічить днів.
    10.04.2007р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (6)


  5. Юрій Лазірко - [ 2007.04.13 17:08 ]
    Якби скласти ...
    Якби скласти під себе крила,
    як складають про щастя пісню -
    я би падав до Твого тіла,
    залишався у Тобі киснем.

    Пробираючись через горло,
    до легенів, у нетрі жилок,
    і все ближче, де кров ся горне
    та пульсує без тям на живо.

    Відчиняй свою кузню, Майстре -
    це Любов так шалено хоче
    відкуватись в підкові... Най стре
    зваба губ Твоїх зрілий почерк.

    Я на них відіб'ю своїми
    те, що стерти не дай нікому -
    "Ти моя! Серце неділиме..."
    І я чуюсь, як вдома в ньому.

    13 Квітня 2007


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (23)


  6. Надія Горденко - [ 2007.04.13 14:49 ]
    Кімната спогадів
    Я ув’язнила мрію тут колись,
    А вікна навхрест спомином забила.
    Навіки жаль в кімнаті залишивсь
    За тим, кого я понад все любила…

    Тут рвуться голоси, що з темноти
    П'ють спокій до останньої краплини.
    Я падаю в обійми самоти –
    Напевно, це – в мені уже не згине.

    Тут, наодинці спогадів і ран,
    У стінах, що ввібрали біль і смуток,
    Всотали сліз юнацьких океан –
    Молитва болю в них ще не забута.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.06) | "Майстерень" -- (5.01)
    Коментарі: (5)


  7. Юлія Овчаренко - [ 2007.04.13 14:16 ]
    У зливу
    А ти зайдеш у гості зненацька,
    Вже простукає чверть по дванадцятій.
    Принесеш коньяк Закарпатський
    І пахучу гілку акації.

    Я в заварник досиплю цукати,
    Зроблю чай із терпким ароматом.
    Ми до ранку не будемо спати,
    Проводжатимем давнішні втрати.

    - Як давно ми з тобою не бачились?
    - Більше року. Як ти пробачила?
    - Це давно вже не має значення.
    - Тільки шкода, що час утрачено.

    А тобі таки справді шкода?
    Чи то різко змінилась погода?
    Чи кохана не дала згоди?
    Чи не мав раніше нагоди?

    Не спитаю, бо тиша у відповідь.
    Так було, і нічого не виправиш.
    Ти задумливо, сумно куритимеш.
    Час проб’ється серцевими ритмами.

    Ти ж-бо знаєш, була щаслива,
    Хоч кохала надмірно вразливо.
    І помовчимо про неможливе.
    Будьмо поруч. Не разом... Злива..

    13.04.07.



    Рейтинги: Народний 5.17 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.3)
    Коментарі: (14)


  8. Віталія Олійник - [ 2007.04.13 12:12 ]
    ***
    Хмільна моя сестра-печаль
    За мною ходить, наче тінь.
    І павутинкою вуаль
    Закриє неба височінь.

    Налиє суму ще зо день
    Не з медом, - з смаком полину.
    І вітру сивого пісень
    Наслухаюся замість сну.

    Розбризка срібло темнота –
    Це маячки моїх доріг,
    Щоб, як набридне самота,-
    Ступити босо на поріг.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.93) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (2)


  9. Віталія Олійник - [ 2007.04.13 12:10 ]
    Вірю
    Я вірю в райдугу,
    У сонячне проміння,
    У перемогу кольору
    Над чорно-білим,
    В день завтрашній,
    В відродження й спасіння,
    У перевагу наших душ
    Над тілом!

    Я досі вірю
    В дружбу і кохання,
    Що пісня завжди
    Розбиває тишу.
    Також я вірю
    В чесність і зізнання,
    І віру цю
    По-собі я залишу!



    Рейтинги: Народний 4.75 (4.93) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (6)


  10. Оксана Барбак - [ 2007.04.13 12:03 ]
    ***
    Заглядає місяць
    в щілини покинутого храму
    там
    чиїсь тіні
    правлять месу
    Стиглі яблука
    лунко падають
    репаються від болю
    прикладають боки
    до холодної роси
    пахнуть солодко-солодко
    навіть місяцеві заздрісно
    Тіні виходять з храму
    і збирають яблука
    у сріблясті кошики
    і знову повертаються в храм
    жадібно задивляючись
    на повний місяць
    на те найбільше яблуко
    яке ніяк
    не зірвати



    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (4)


  11. Ірина Павленок - [ 2007.04.12 22:17 ]
    Недосказаність
    Якась неправильність...
    Розквітли абрикоси
    І раптом холод...
    Недоречна осінь.
    Серед весни запахло самотою
    І я прощаюся з тобою....

    Якась неправильність...
    Світ раптом посивів.
    Хто ж знав,
    Що коли ти мене зустрів,
    (До речі, пам'ятаєш? Була осінь.
    Вона прощання зазвичай приносить)
    Я непомітно звикну до тепла...
    (Ця напів-сказаність...)
    Я так і не змогла...
    Сказати... і розмазане,
    розгублене «не йди...
    Я хочу бути там, де ти»
    Розтане в осені...
    Чи у весні...

    ...Скажи несказане мені...

    12. 04. 2007


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.35) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (8)


  12. Юрій Лазірко - [ 2007.04.12 20:13 ]
    Зрада та Любов.
    І
    Спасибі Тобі, мій Друже -
    За те, що Тебе нема...
    За потиск руки байдужий,
    За погляд, що не втрима...

    Я вдячний Тобі за Спокій -
    За ним Ти вже не прийдеш,
    За те, що стояв Ти збоку...
    Та "збоку" - не "поруч"... всеж.

    Чолом б`ю, знімаю шапку,
    Твоя спопелилась від...
    Над "і" ставлю лойну крапку -
    Та крапка, мов кулі вхід...

    Молитва. Душа пробачить...
    А серце важке з підков.
    Черствію, як хліб... і бачу -
    Ти зрадиш в собі Любов.

    II
    Щоб зрада була багата,
    Придбав Ти за неї гріш.
    Рука піднеслась у ката,
    Та кров обіймала між...

    Ховає кишеня дулю,
    В усмішці не знайдеш хиб.
    Я серця свого не стулю,
    Хоч голос душі охрип.

    Тупіє краєчок вуха,
    Серединка напроліт,
    У горлі давно вже сухо,
    А глибше - шкребоче кіт.

    Той кіт, він як кіт, одначе -
    Гуляє сам по собі...
    Заплющивши очі, бачу
    В передирках сон і біль.

    Комусь перейде дорогу,
    Що кисню забракне враз.
    Нагострена жде тривога...
    Як тихо вмирає час.

    Запізно кидатись в очі -
    Зарано від рани зліг
    Твій Син, Милоседний Отче,
    За наш Первородний Гріх.

    12 Квітня 2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (13)


  13. Летюча Мишка - [ 2007.04.12 20:48 ]
    Momento mori
    Ненависть, войны, убийство... печаль
    Верю лишь в прошлое,
    Жизни не жаль.
    Хочется снова вдохнуть небеса,
    Хочется видеть, но снова нельзя...

    Вспомнить прошедшее, вернуться домой,
    Встать на рассвете, увидеть прибой,
    Пройтись по дорогам, что были тогда,
    Но тени ушли, ушли навсегда...

    Уходят, но слышу я их голоса,
    И вижу следы, где опала роса.
    Мне в прошлое хочется вновь заглянуть,
    И может удастся что-то вернуть...

    Увидеть, услышать и снова пройти
    Узнать все что было, дорогу найти.
    Не ждут впереди - есть дорога назад!
    Вернуться, что б снова пройти сто преград.

    И сесть у камина, и тихо вздохнуть,
    И осторожно в себя заглянуть.
    Сесть и послушать звук тишины,
    Может заснуть... и запомнить все сны...

    Увидеть себя в отражеьи зеркал,
    Понять - насколько мир наш устал.
    Пройтись по великим ошибкам людей,
    Узать сколько было в мире потерь.

    И оглянуться... а там, в далеке -
    Лебедь оставил круги на воде.
    Взмыл в небеса и крылья сложил,
    А он ведь, жизнь еще не прожил...

    Скатится тихо на землю слеза
    За чистое небо, за те небеса
    Что дали птице крылья сложить,
    Что не смогли дать надежду... что б жить!

    Жизни не жаль, только нужно беречь
    То, что в прошлом можно прочесть.
    Жизнь не вернется, уходят года
    В пыль растирая дома, города...

    Прошлым становятся эти мгновенья,
    Снова уходят мечты дуновенья.
    Ветер промчится - и памяти нет.
    Нет ничего! И выключен свет.

    Пройти все пути с дорог не свернуть,
    Развеять мечты, и память вернуть.
    Открыть небеса... и выкинуть сеть,
    Сердце очистить, но помнить про смерть!


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05) | Самооцінка 4
    Коментарі: (7)


  14. Ірина Павленок - [ 2007.04.12 19:26 ]
    * * *
    Що лишається...
    Кілька гарних віршів, які він вже не буде читати.
    І завісою дощ, що розмив світлі контури свята.
    Кілька снів, що розквітли словами, і майже збулися.
    І дороги весняні, що хрестом врізнобіч розійшлися.

    Що лишається...
    Просто життя. Телевізор, робота… буденність.
    І терпке відчуття, що любов – це таки нездійсненність.

    Що лишається?
    Кавовий смак самоти.
    І за шибкою дощ.
    ...Не іди...

    12.04.2007


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.26)
    Коментарі: (6)


  15. Мирослава Меленчук - [ 2007.04.12 16:05 ]
    ПРАВДА
    А хочеш правду? – Гріш мені ціна.
    Така от, друже, правдонька невтішна:
    Комусь – весела, а комусь – сумна,
    Комусь – свята, комусь – прадавньо грішна.

    Живу собі в палацах розписних,
    Багатствами частую своє чрево,
    А бідні плачуть... Що мені до них?
    Розкішно жити – правда королеви.

    В останню путь пішов мій друг і брат,
    І день схилився смутком на могилі...
    У цей же день фатою на вітрах
    Танцюю спритно на дзвінкім весіллі.

    Без права прощення, осуджена всіма,
    За гріх тілесний вкутана в провину...
    - Христос воскрес! А смерті більш нема. –
    І правда воскресила Магдалину.

    Ще хочеш правди, знятої з хреста?
    Облиш! Бо де б її вже не шукав ти,
    Своя миліша. Істина проста –
    У кожного на все свої є правди.


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (13)


  16. Фешак Адріана - [ 2007.04.12 16:23 ]
    вбий мене
    просто убий мене
    я нічого тобі не напишу
    і навіть блондин не отримає римування
    рань ножем
    я народжу сто присмаків вишні
    але ти не збагнеш ні мене, ані мого кохання
    не посадять
    розкажеш що самогубство
    збережи всі канони, лезо в руку, здерті шпалери
    зорепади...
    пройдуть сумбурно
    вбий мене....
    не забудь зачинити всі двері...
    прийдеш зранку
    коли я вже буду холодна
    мамі скажеш... до цього ішло стільки років
    на подерту фіранку
    вже падає літня погода
    помолися за мене...
    і вбий, хоч це буде жорстоко


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Коментарі: (16) | ""


  17. Оксана Барбак - [ 2007.04.12 14:20 ]
    ***
    Біля річки
    стоїть фортеця
    стара наче втома
    і ліниво позіхає
    у сухе надвечір’я
    і останній серпневий день
    знесилено падає
    в обійми осені
    і тягне туди спогади
    забутої фортеці
    що обросла мохом давнини
    наче бородавками
    Ніхто сюди не приходить
    окрім хіба місяця
    повним
    він нагадує молодість
    а щербатим
    зруйноване Зараз
    але сьогодні
    якась нахабна хмара
    сховала місяць за пазуху
    і у суцільній темряві
    зітхає фортеця минулим
    глухо і протяжно
    їй болить її кам’яна голова
    напевне на зміну майбутнього


    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (1)


  18. Летюча Мишка - [ 2007.04.12 13:21 ]
    ***
    На музику Баха, під купалом залу
    Зібралися тіні, прозоріше снів.
    Світились вони яскравіше кришталю
    Прийшли проставляти вони матерів.

    На "Аве Мрія" вони заспівали.
    Їх спів було чути крізь музики грім!
    Хоч ні! Не співали - вони ПРОМОВЛЯЛИ
    Бо був тут колись їхній дім.

    А на "Молитву" вони танцювали!
    Їх вальс бачив кожен, хто очі підняв.
    ...потім ще, янголи довго літали...
    Та янголів в них ніхто не впізнав.


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (4)


  19. Летюча Мишка - [ 2007.04.12 13:09 ]
    Маленка мрія
    Малесенька мрія... Де острів гріз,
    Де море врізається в скелі.
    Де є місце любові без сліз,
    І сни в кольоровій перлі.

    Малесенька мрія... І острів надій,
    Де все вмить стає реальним.
    Перелік таких неймовірних подій
    І завжди все буде "охайним".

    Малесенька мрія... Про віру в життя,
    Про те, що майбутнє настане,
    І те, що серцебиття
    В любові тих рук розтане.


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (5)


  20. Летюча Мишка - [ 2007.04.12 13:29 ]
    Янгол
    До неба... До неба, де зорі ясні
    Пішов Він втомившись скитатись.
    Крила розправив, й до неба злетів,
    Щоб там назавжи зостатись.

    Земля не приймала Його у ночі,
    А вдень, Йому зорі сняться...
    Свій німб він отримав! Хотів-нехотів,
    Та янголом мав остатись...

    Та все ж, летіла душа лиш туди,
    Де є і печаль і горе,
    Де є сподівання, і де по весні
    Хвилюється синє море...

    Де є кохання, тепло батьків,
    І друзів веселі пісні -
    Усе, що цінуєш лише тоді,
    Коли втрачаєш останні миті.


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  21. Оксана Барбак - [ 2007.04.12 12:55 ]
    ***
    Безумство, але не самотність,
    І дихання нерівномірне,
    Остання надія і віра...
    В майбутнє!..

    Стілець і дві зламані ніжки –
    Виправне каліцтво доволі,
    Якщо нам дерева дозволять...
    Мабуть, ні!..

    Читаєш молитву востаннє,
    Але сподіваюсь не вперше,
    За тих, хто живий, і за мерших...
    Так треба!..

    І ти навернешся у віру,
    А я обернусь на надію,
    Але на любов не посмію...
    До тебе!..



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (9)


  22. Фешак Адріана - [ 2007.04.12 11:02 ]
    кому молиться Бог?
    ніхто не думав кому молиться Бог?
    в яку з вищих і нам не знайомих інстанцій
    має ж бути першоосновою Хтось
    коли Богу погано у кого він просить
    щастя?
    це все неправда. Я бачила вчора вночі
    наш розум мілкий, приземлений надто. Як встати?
    кому молиться Бог? чи є ще Хтось чи ні?
    кого в бідах своїх людство могло б звинуватити



    Рейтинги: Народний 4.5 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (2) | ""


  23. Юлія Овчаренко - [ 2007.04.12 10:34 ]
    Джерельне
    Сонце спалило і радість, і смуток,
    Душу скувала незрима імла.
    Решти бажання зібравши у жмуток,
    Взявся шукать джерела.
    Ти прочитав по прихованих знаках,
    Як у пустелі дістатись води.
    Більше словами, благаю, не дякуй!
    Просто іще раз... прийди...

    12.04.07


    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.3)
    Коментарі: (6)


  24. Юлія Овчаренко - [ 2007.04.12 10:09 ]
    Весільне
    А давай ми будемо разом!
    Будем „ми” замість „ти і я”.
    Оберемо собі нову назву
    Під таємним паролем „сім’я ”.
    І давай поєднаємось в ціле –
    В абсолют – не лише уночі.
    „Я без тебе любити не вміло!” –
    Моє серце до твого кричить.
    І давай будем міцно триматись –
    Очі в очі, в руці - рука.
    Нам обіцяно небом багато:
    Світла доля, любов п’янка!

    12.04.07



    Рейтинги: Народний 5.13 (5.34) | "Майстерень" 5.13 (5.3)
    Коментарі: (13)


  25. Юлія Овчаренко - [ 2007.04.12 10:45 ]
    De Libertate
    Заплітає весна пасма вітру в волосся
    І збирає в намисто казкові світи.
    В моїх темних очах зацвіли абрикоси,
    І покликало небо
    Шукати скарби.
    Як набридла земля! Як окрилюють квіти!
    І чим далі мета - тим стрімкіший політ.
    Якщо хочеш мене – можеш далі хотіти,
    А я буду любити
    Весь світ.

    12.04.07


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.34) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (11)


  26. Ірина Заверуха - [ 2007.04.12 09:47 ]
    Seeing the world as a loaded gun
    Висять плакатами обличчя
    По стінах повзають фрагменти
    І продукує серце
    Непотрібні сентименти
    Запліснявілі бренди тиснуть очі
    Пророками стають усі охочі
    До моїх буднів
    Прикладати руки
    Злітаються поради, ніби круки
    Над головою чорний ореол
    Осанна людям, значить –
    Fuck them all!
    Разом зі співчуттям
    І фактами науки...


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" 5.5 (5.16)
    Коментарі: (5)


  27. Ірина Заверуха - [ 2007.04.12 09:05 ]
    ***
    Білим цвітом
    до літа
    Твоя ніжність
    розлита
    Червоніють помадою
    губи
    Він тебе
    не забуде
    Поки будеш
    ти жити
    Не зважати
    на всі пересуди
    Тільки знов
    розриваєш
    Всі нові
    починання
    На маленькі шматки
    непаперу
    Всі твої перемоги
    Схильні до
    висихання
    Витікання у вікна
    Та двері...


    Рейтинги: Народний 5 (5.21) | "Майстерень" 5 (5.16)
    Коментарі: (1)


  28. Лариса Вировець - [ 2007.04.11 21:50 ]
    МОРЕ
    Напевно, до моря, як завжди, вестимуть
    усі твої довгі дороги...
    І теплою хвилею море оближе натомлені ноги,
    і впустить тебе, поцілує, обійме — заманить
    у найпотаємніші дивні солоні глибини,
    що повні любові й омани.
    А потім відпустить — хоча мало силу лишити —
    гойдати у хвилях, волосся твоє ворушити.
    Отак цілувати довіку б могло
    безсоромно і ніжно...
    Відпустить, та й годі, яке не було б воно грішне!..
    І зайдеться штормом, заплаче, завиє,
    об скелі заб’ється,
    укриється піною, чайкою раптом озветься.
    І стане чекати, коли намандруєшся вдосталь,
    тебе виглядати, у берег вдивлятися довго —
    і ревно, і тоскно.
    У кригу загорне каміння, ущухне, застигне.
    І знатиме: прийдеш ти —
    пройде століття чи тиждень.
    Заграє веселкою: з ним тобі горе — не горе...

    ...Якби я могла вибирати, я стала би морем.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.44)
    Коментарі: (9)


  29. Юрій Лазірко - [ 2007.04.11 18:18 ]
    На `Лю...`
    I
    Новобранець вартовий
    засина на чаті місяць.
    Чи то ангел чи чорти
    у дорозі серце місять?

    Ось вже дім, а ось балкон
    темінь ваблять самотою.
    Гострить стріли купідон -
    ніч на ловах, я з Тобою.

    - Ах! Моя Сеньоріто, мерщій
    розправляйте крила...
    Я підбираю ноти-ключі,
    і тріпочу в жилах...

    Ми летимо до планети на "Лю..."-
    для сердець кінцева...
    Я в бокали жадання наллю -
    Сеньоріто, де Ви?

    II
    Зорі, сипані бігцем,
    на подолі... наче бісер.
    Свічі бавляться лицем -
    Ти, мій ангеле, мій бісе,

    роздирай на пасма час,
    правди і неправди цноти.
    Я лиш Твій... все решта - фарс,
    незаслужені клейноди...

    - Ах! Моя Сеньоріто, пече
    коли серце рветься...
    Ваш кабальєро, Ваше плече
    в поцілунках тнеться.

    Ми летимо, бо падаєм в "Лю..."-
    для сердець кінцева...
    Ах, Моя Примадонно - "Люблю!"
    - Сеньоріто, де Ви?

    III
    Ніч забилася в куток,
    тіл тепло сильніш каміну,
    ще кохання на ковток,
    Ваші ще тремтять коліна...

    Ще... і ще... і через ще -
    скільки небу відчинятись?
    Почуття тримають щем -
    як же нам на мить зірватись?

    - Ах! Моя Сеньоріто, чому
    ніч така коротка?
    Ваш кабальєро Любов саму
    захова в обмотку...

    Нам так хотілось летіти, "Лю...!"-
    для сердець кінцева...
    Ах, за Вас я гріхи відмолю -
    Сеньоріто, де Ви?

    11 Квітня 2007


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (17)


  30. Фешак Адріана - [ 2007.04.11 17:00 ]
    ...-сироти
    а так пройшли вони
    Роки
    я стільки написала вІршів
    для свого серця-сироти
    я прочитала всього Ніцше
    я замолила всі гріхи
    на душу начепила хустку
    для свого серця-сироти
    зчерпала всі глибини глузду
    зараз в кімнаті двоє їх
    блакитний монітор і відчай
    а завтра в люди... в щастя й сміх
    я понесу ці кляті вІрші
    і так пройде воно...
    життя
    і так пройдуть вони рокИ
    а поки кава, ніч й сльоза
    для мого серця-сироти


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (6) | ""


  31. Володимир Мельник - [ 2007.04.11 17:53 ]
    ***
    Весни немає в тебе у очах-
    Весна тебе учора залишила.
    Ти викинула журавлині крила,
    Й на згадку - лиш пір*їнки у руках.

    Забути треба небо і польоти.
    На небі сонце більше не живе -
    По теплих хвилях морем попливе
    В краї - де не знайти жалю й скорботи.

    І знову ти лишилася сама,
    Хоча все ніби правильно робила:
    І душу й серце в небо відпустила...-
    За маскою ж весни була зима.

    Вони ж наївні прагнули тепла,
    Шукали в небі сонця - та даремно.
    Аж у очах від болю стало темно...
    За них ти лиш молитися могла.

    Їх кликати назад уже не слід:
    Хто волю пив - тих вже не повернути.
    І на землі лишившись, не збагнути,
    Чому дорожчий за життя політ.

    Один лиш крок - і знову ніби крила
    На місці рук...За вітром навздогін!..
    Ти все ж змогла піднятися з колін
    І хай униз - та знову полетіла...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.18) | "Майстерень" -- (5.11)
    Коментарі: (2)


  32. Фешак Адріана - [ 2007.04.11 17:55 ]
    маска
    а якщо вже трапилось
    не загоїлись шрами,
    а Ви вже здираєте маску
    але під шкірою не видно душі
    і Ви розумієте
    як фатально закінчує щастя
    останні дні
    і зникає
    спільною точкою дотику
    одною з тих що бувають
    в востаннє
    під великий відсоток
    у вічності взято позику
    і ви розумієте
    про що говорили послання
    і якщо вже така ситуація
    що хтось бачить мене оголену
    моє тіло - химерна абстракція
    і єдине відкрите для погляду

    на обкладинку модних журналів
    на біг-борди з рекламою щастя
    що ж за цим? за обличчям і далі
    не здирайте... це маска...
    це маска



    Рейтинги: Народний 5 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (1) | ""


  33. Сергій Могилко - [ 2007.04.11 16:10 ]
    * * * * *
    Про що зірки мовчать у тихий час?
    Чому не в небо дивишся – у стелю?
    Твої думки впираються в каркас
    Змарнілої бетонної оселі.

    І шибки вікон плачуть уночі…
    Мабуть, сентиментальної породи.
    Діставши прапор, складуєш мечі,
    Тікаєш від душевної незгоди.

    Яскраво світять вогники таксі…


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.02)
    Коментарі: (2)


  34. Юлія Гордійчук - [ 2007.04.11 10:20 ]
    Воспоминание
    Голубое небо.
    Красные трамваи.
    Золотая осень.
    Грязные бульвары.
    Птицы, птицы, птицы -
    Вороньё. Ресницы,
    Чёрные, как крылья.
    Инеем, как пылью.
    Лица, лица, лица -
    Без лица. Не снится.
    И не спится - птицы
    За окном. Не спиться...


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (27)


  35. Володимир Чернишенко - [ 2007.04.11 10:37 ]
    Cat-versing. (Ондо Линдэ, переклад з російської)
    Завечоріти б
    Місячним світлом
    Хоч небагато,
    Щоб не лишати
    Гніву нікому.

    Мріючи снами,
    Над зошитами
    Знову заснути,
    Обраним бути
    В домі чужому.

    Вранішнім вітром
    Зникнути звідти –
    Бути журбою,
    Бути тобою,
    Тим сокровенним...

    Знаєш, направду,
    Якби не мав би
    Змоги вернути
    В радісні пута –
    Став би я смертним.

    8 кв’07р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.26) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "http://maysterni.com/publication.php?id=9892"


  36. Оксана Барбак - [ 2007.04.11 09:25 ]
    ***
    у цьому місті
    як завжди
    людно
    накурено
    аж туманно
    кричать ворони
    за твоєю спиною
    ти їх не бачиш
    твої очі
    дивляться лише вперед
    це така гра
    назад не можна
    це гра у війну
    з цим містом
    що сліпить очі
    яскравими спалахами
    ілюмінації
    грай далі
    у цю війну
    але не забувай
    що саме тут
    у цьому місті
    ти
    простий
    дерев'яний
    солдатик


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (1)


  37. Лариса Вировець - [ 2007.04.10 23:13 ]
    ДОЩ
    Лиш трем калюж та сіра мряка днів
    лишилися від наших буревіїв.
    Ріденька мжичка, змивши рештки слів,
    стікає по віконницях та віях.

    Це — тільки дощ, холодний і чужий,
    безсилий, безнадійний та нікчемний.
    Повітря напинається й дрижить,
    і гілку вітер смикає знічев’я.

    Це, певно, — світ без зайвих почуттів,
    без болісної туги за коханням.
    Три дні, як він без нас осиротів —
    сльозами захлинається востаннє.

    Лишися наодинці і полинь
    у вигаданий світ світлин і марень,
    де кримський, сонцем спалений, полин —
    володар над нудьгою буцегарень,

    де тіні візантійських кораблів
    причалюють до селищ кіммерійських —
    тебе в полон захопить їхнє військо...
    Щоб ти уже не так мені болів...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  38. Ірина Кобевко - [ 2007.04.10 22:15 ]
    СОН
    Нависла хмара – цигарковий дим,
    Сухе вино замішане із ним.
    Наближення чи флірт, можливо, гра?
    Гіркі вуста, немов гірський полин.
    Заплющу очі – ласки і любов.
    У поцілунках трепет знов і знов.
    Гукає тиша скреготом вітрів,
    Чим зігріває гарачущу кров.
    Лунають про кохання поп-пісні.
    Обійми – танець. Наче у вогні
    світає... і пройшла ця ніч.
    А я лиш посміхнулась уві сні.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.41) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  39. Руслан Каднай - [ 2007.04.10 20:42 ]
    ***
    Кобзар оповідав
    нецікаву казку:
    крізь заражене
    вибухом ядерної
    квітки
    місто
    переганяли
    солдатів
    -виживуть чи ні?-
    і вони згодом
    зустрічали дембель
    в могилі.

    Нецікаву казку
    про те, що
    біля полігонів
    ядерного упиря
    були міста,
    але їх доля
    також нецікава.

    кобзар прохав-
    дайте,дайте доказати
    казку,
    нецікаву й безладну,
    про те, як жебрак
    залишив
    свою медаль
    у пащі
    урни
    і вмер поряд
    із собаками,
    не дочекавшись
    гуманітарки
    з Німеччини.

    Кобзар прохав:
    дайте доказати
    нехай нецікаву,
    зате правдиву
    казку,
    та його забрали
    за жебракування.

    Але і в капезе
    він перебирав
    уявні
    струни
    і продовжував
    розповідати,
    як у муках
    конали солдати,
    як сів в мерседеса
    лисий
    чиновник соцслужби
    колишній


    Рейтинги: Народний 4.67 (4.38) | "Майстерень" -- (4.75)
    Коментарі: (3)


  40. Юлія Гордійчук - [ 2007.04.10 19:56 ]
    Так буває
    Доторкнулась - й мене болить.
    Виявляється, не простила.
    Так буває, в очах свербить,
    Навіть мружитися несила.
    Я пройшла повз тебе. "Привіт."
    Щось говорю. Автоматично.
    Знову - двері в той давній світ,
    Де я третя. Зайва. Як звичка.
    Я зламалась іще тоді,
    Десять років зростали крила.
    Наче ляпасом голос твій -
    Дзвінка і холодна крига.
    Поцілунком тавруєш щоку
    І йдеш далі. А я - конаю.
    Так буває, ти знаєш сам.
    Власне, я сподіваюсь, що знаєш.


    Рейтинги: Народний 5 (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (2)


  41. Юлія Гордійчук - [ 2007.04.10 18:15 ]
    ***
    Ртутный столбик всё выше и выше.
    Как медленно, - боги! - быстрей!
    Над яркогорящей крышей
    Призраки голубей.
    Едкоблаженным дымом,
    Смрадом и чадом - ввысь!
    Над никогда не любимым
    Домом - меж тучи, - брысь!
    Над эхом пожарного воя
    Окно, в нём огонь да я.
    ...А в стекло зорепадом бьется
    Снег на закате дня.


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (11)


  42. Юлія Овчаренко - [ 2007.04.10 18:54 ]
    Писанкове
    Намалюй мені на грудях безкінечник
    Талим воском з ароматом травня,
    Звіробоєм набрунатни плечі,
    Поклади у зелень різнотрав’я.
    Розплескай по тілу зорі-хрéсти,
    Най засяє золотом пшеничним.
    Заповий в обіймах перевеслом
    Стан тонкий із присмаком суничним.
    Хай нам вітер заспіва осанну,
    Пристрасно волосся розтріпоче,
    Мить п’янка... Піднесені і славні,
    Зорі проведуть освяту ночі.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (23)


  43. Юлія Овчаренко - [ 2007.04.10 15:01 ]
    Свята релігія
    Не вірю
    в величність
    ні Корану ні Біблії.
    Богиня природа –
    Любові закони.
    Я вірна
    прибічниця
    Твоєї релігії,
    служниця підніжжя
    владичого трону.

    Молитва
    як сповідь
    спраглого тіла,
    танок ритуальний
    у храмі екстазу.
    І амфори медом
    наповнені
    білим,
    єлеєм сакральним
    чистіше алмазу.

    Принесла у дар
    жар-птицю -
    цілунки пелюстками
    маків
    за паском.
    Візьми на вівтар
    мене-жрицю,
    і прощення згусне
    маківкою
    Святої паски.

    10.04.07


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.17 (5.3)
    Коментарі: (24)


  44. Олесь Холодний - [ 2007.04.10 14:49 ]
    Вечір
    Вечір дарує згадку,
    Іншим - непевну мрію.
    Сльози... Усе спочатку -
    Фото в руках лелію.
    Вечір заходить в гості,
    Щоб запалити свічі,
    І на четвертім тості
    Думи зігнать на віче.
    Вечір вгамує серце,
    Змочить покірно скроні...
    Блисне зоря в озерці -
    Мрія - Твої долоні.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.32) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Коментарі: (9)


  45. Фешак Адріана - [ 2007.04.10 13:13 ]
    дуля
    Ледь вирвавшись з ярма біжиш
    Щоб не догнали ті кати прокляті
    Порав ти поле не собі… для них
    Щоб мали в писки ситі що покласти
    Сягнули демократії…. А толк???
    Розплодилися тільки дуполизи
    І до корита через трупів полк
    а до народу всміхнені мармизи
    і так живем. За що мій дід помер???
    За що прадід отримав кулю в серце???
    О мої рідні, були б Ви тепер
    Ви б ще раз не відмовились померти
    Від тих подій, від владних пацюків
    Що корабля не можуть поділити
    Потонемо ж… а нам потрібен бій
    Вже зі своїми виродками в свиті

    В нас був Майдан і прапор і пісні
    Нам було зимно та нас не здолати
    За наші відморожені носи…
    Нам влада дала дулю потримати


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Прокоментувати: | ""


  46. Фешак Адріана - [ 2007.04.10 13:32 ]
    не.....
    Під серцем не твою дитину
    Я буду носити любий
    Не для тебе вечерю ситну
    готуватиму в свята й будні
    не для тебе сорочку шити
    не твої вуста цілувати
    не для тебе коханий жити
    і чай не для тебе з м’яти
    і для тебе в житті моєму
    навіть спогадом місця мало
    не твоя дитина під серцем…
    не твоя ніжно скаже «Мамо»
    і не ти уночі пригорнеш
    не з тобою сягну до раю

    що ж за кара для мене Боже???
    Що ж за???... сльози ковтаю
    2002р


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (3) | ""


  47. Оксана Барбак - [ 2007.04.10 10:52 ]
    ***
    Поранена істина мого я
    навколішки
    п’є з джерела воду
    наче косуля
    і боязко оглядається
    на смугастих тигрів реальності
    що прикидаються мрійливими зебрами
    а потім раптово
    впиваються в горлянку
    Чому вони мене переслідують
    я знаю
    вони мене ненавидять за те
    що я здалеку відчуваю
    їх хижий буденний подих


    Рейтинги: Народний 5 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.22)
    Коментарі: (5)


  48. Ірина Кобевко - [ 2007.04.10 09:13 ]
    В МАЙБУТНЄ!
    Думки серед інших думок.
    Ідеї заради ідей.
    В минуле даремний стрибок,
    В майбутнє – заради людей.
    Куди? Вдалечінь, у туман?
    Чи просто згубитись в імлі,
    Вдихнувши повітря дурман,
    Відчути лиш біль в голові?
    І все у духмяності трав,
    Ще й разом із звуком полів,
    Що розум на мить осягав,
    Мов сон побороти хотів.
    Захоплено кличемо фей.
    Не бачимо лиха і зла.
    В майбутнє – заради людей!
    В майбутнє – заради добра!



    Рейтинги: Народний 5.5 (4.41) | "Майстерень" -- (4.5) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  49. Тетяна Питак - [ 2007.04.09 20:24 ]
    Друзі
    Душа моя блукає у тумані.
    Шукає, плаче і кричить.
    Чого ж ти плачеш душе моя?
    Чого не знаєш, що болить?
    Не хоче чути ані слова,
    Не хоче, що ж зробити їй.
    О бідна, бідна моя доля
    І доля, й душа ви мої найкращі друзі.
    Чом сваритись ви без зупину?
    Ви ж друзі! Помиріться
    І знову будемо жити в мирі, як колись!


    Рейтинги: Народний -- (4.64) | "Майстерень" -- (4.69)
    Прокоментувати:


  50. Руслан Каднай - [ 2007.04.09 19:02 ]
    ***
    у темряві
    завтра сонце
    полонене
    на сторожі
    страчені гори
    море випите
    дракон зморений
    йому гроші
    заплатять скоро


    Рейтинги: Народний 4 (4.38) | "Майстерень" -- (4.75) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   1701   1702   1703   1704   1705   1706   1707   1708   1709   ...   1812