ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.11.30 22:49
Котись ти покотом котило
Та будь куди собі котись
І пам’ятай, що ти мудило
Муд-муд… муд-муд, нацокотись
І зачекай у закуточку
Ну як тобі? Нацокотів?..
Ковтни ковточок кип’яточку
У приспів цокоту без слів…

Борис Костиря
2024.11.30 19:27
Я ліг під снігом. Сивина
Укрила ліс, немов нірвана.
І шквал вітрів не промина.
Ледь видних постатей омана.

Я ліг під снігом. Сон віків
Мене штовхає до безодні.
І ключ від тисячі замків

Микола Соболь
2024.11.30 18:48
У днів своїх мурашнику,
як голуб на току,
все більше лік в загашнику
і менше коньяку.
29.11.24р.

Іван Потьомкін
2024.11.30 18:32
Рік ходила, два ходила, да усе намарне.
Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
Той марусин поясок знає тільки в чарці.
Той не слухає нікого. Той щодня у сварці.
Той незграбний. Той малий. А той голомозий...
Як дівчата заміж йдуть – второпать н

Козак Дума
2024.11.30 15:56
Для щастя треба зовсім небагато:
аби за п’яти не хапав мороз
і не точили шлунок мишенята,
та вчасно підіспів… анабіоз.

Невиліковно не хворіли діти,
за шиворот не капала сльота
і ворожнеча не гуляла світом,

Світлана Пирогова
2024.11.30 13:18
Той, хто розуміє друга,
Розділяє думку і світогляд,
Не самотній в темній смузі,
Бо єдиний з другом має погляд.

Гріє серце дружба вірна,
Солідарна у переживаннях.
Щира, віддана і нерозривна,

Микола Дудар
2024.11.30 09:07
З давніх давен відгукнулось забуте
І не про сонях і не про рапс…
Всі ті рядки «червоної рути»
Зястряли в душі, але тут не про вас…

Здавніх давен засівали місцину
Я б запитав: - чим, і для чого?
А, врожаї… як власну провину —

Віктор Кучерук
2024.11.30 07:33
Анатолію К...
Минають дні, проходять тижні,
Зникають місяці й роки, –
Любити треба нині ближніх,
А не водити балачки.
Хоча ніяких заохочень
Ніхто для тебе не припас, –
Любов надалі не відстрочуй

Микола Соболь
2024.11.30 05:47
Ніч збере у кошик зорі
у сувій Чумацький Шлях…
«Хай полежать у коморі
чи повісити на цвях?» –
отака дилема в ночі
тільки є одне але –
їхати вози не хочуть
ні в Маямі, ні в Кале.

Ігор Шоха
2024.11.29 22:20
                    І
Гадаю, що нікого не забув,
але уже ніколи не побачу.
У часі розминулися і... наче,
у просторі блукаємо. Я чув
не раз у тому світі, що минув, –
немає часу і... терпи, козаче.

Борис Костиря
2024.11.29 19:20
Я викинутий
у снігову заметіль лісу.
Лежу, укратий снігами
і кригою, ніби забуттям.
Я ліг у вікову сплячку.
Крізь товщу снігу
проросте зелений паросток,
але він буде вбитий

Володимир Каразуб
2024.11.29 19:01
Ти ніколи не зможеш роздивитися усе небо,
Спіймати його хмари чи місяць у воді, як один
З персонажів п’єси. Все, що ти можеш це
Стояти осторонь і передавати історію,
Що можливо розпочинається листівкою
Чиєїсь посмішки, або й шаленим реготом,
Як ц

Ігор Терен
2024.11.29 14:34
                І
Де-не-де новішає епоха
і місцями стаємо людьми –
додаються звивини потроху...
розуміють слуги-скоморохи,
що земні господарі – це ми,
що не їм і сіяти, і жати,
і заради спокою душі

Леся Горова
2024.11.29 13:19
Небо, хмарами балухате,
Снігу щільний пустило рій.
Він узявся вербі старій
Чорні репини білувати.

Хутром білим укрив гілляку,
Що відламана з літа ще,
Й стала схожою на плече -

Микола Дудар
2024.11.29 13:02
Скажи мені чому так млосно
Неначе в клітку всадовили
Лишивши праведної сили
І гнівно так одноголосно…

Ну не прогнувся, і не вгодив
А як же я міг поступитись?
То краще може би втопитись —

Ніна Виноградська
2024.11.29 11:42
Не сплять вітри, шугають поза лісом,
Сміється день, охриплий з холодів.
Калини кущ з червоним дармовисом
Ховається між велетнів-дубів.

Усі стежки замовкли попід листом,
З боків їх оберегом є трава.
Кущі шипшини зі своїм намистом

Микола Соболь
2024.11.29 05:46
Усе до крихти підберуть синички,
птахам сьогодні голодно – зима,
ні хліба в годівничці, ні водички,
ні сонечка зігрітися нема,
лишень метіль мете до горизонту,
сніжинки укривають божий світ
і церкви обважнілу снігом ґонту,
і туї не зів’ялий малахіт

Віктор Кучерук
2024.11.29 05:08
Чую, на жаль, і бачу,
Вулицею ідучи, -
Тужне: Гей, плине кача...
І голосіння, й плачі.
Вдягнені в темне люди,
Прапором вкрита труна, -
Братися за розсудок
Досі не хоче війна.

М Менянин
2024.11.29 01:30
… українців де краї
Бог дав разом два киї*,
їх тримає Київ-град –
стольне місто всіх громад…

… жезл**, чи посох, або шест –
для народів сили жест,
влади символ, булава** –

Ярослав Чорногуз
2024.11.28 23:54
До смурного віршаря
Знов прийшло нещастя…
Бо напала й «витворя»
Слова швидка Настя.

Із породи він ослів,
Хлопець не ледачий.
І летять кавалки слів

Юрій Лазірко
2024.11.28 22:55
Ти тягнися, та не рвися, доле-ниточко.
Серце - кліточка,
а в ній та,
що тріпоче, заливає співом літечко
хтиве літечко
на устах.

По дорозі подорожником стелитимусь

Іван Потьомкін
2024.11.28 21:26
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...

Євген Федчук
2024.11.28 20:31
Сидять вої при багатті між верб над рікою.
Прохолодою вже тягне від води легкою.
Жебонить тихенько річка, соловей співає.
Неголосно між собою вої розмовляють.
- А чи правда, що ти Могут, - один став питати, -
Ходив кілька років тому Царград воювати?

Борис Костиря
2024.11.28 19:10
Старі дерева, ніби чаклуни,
Торкнуться лапами, як знаки долі.
І звуки опівнічної луни
Шепочуть сподівання захололі.

Заходжу в арку, ніби в німоту,
Заходжу в пам'ять, наче в павутину,
Відкривши в заметілях пустоту,

Світлана Пирогова
2024.11.28 11:57
Білить зима дерева,
Білить у колір білий.

Осінь взяла перерву,
Чи набереться сили?

Зимні прибігли коні.
Б'є по землі копито.

Микола Дудар
2024.11.28 11:41
Ми будем і там... ми будемо скрізь
Ми будем і тут самими собою
Залишимо лиш ті залишки сліз
І зміним маршрут, що змило рікою

А ви збережіть на згадку собі
Хоча би струмок для серця, на згадку
І друзів позвіть і щоб без обід...

Микола Соболь
2024.11.28 11:21
Коли здригається оселя
чи усвідомлюєте ви?
Страшні не геї із Брюсселя,
а під*р*си із москви!
28.11.24р.
(Вибачте, наболіло чи накипіло).

Віктор Кучерук
2024.11.28 05:27
Голос високого неба
В рухах повітря звучить, –
Наче Всевишній до себе
Кличе мене кожну мить.
Шепотом зве на пораду,
Як і куди далі йти,
Щоб оминуть снігопади
І холоднечі кути.

Іван Потьомкін
2024.11.27 22:55
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.

Сонце Місяць
2024.11.27 21:10
Не до пояснень. Аніякого зиску зі скиглення або ниття, жодних сентиментів, лиш зненацька в’їжджаєш оце ж знову осінь. Чи вдасться пережити ще зиму—актуальне & риторичне питання. На колись гамірному перехресті горобці патрулюють облишені та поки ще не усун

Володимир Каразуб
2024.11.27 20:52
Вона сказала, що запах старої книжки противний,
Як кімната самотнього, що покрита дощовими плямами,
Що сонце стікає полум’яними краплями
Пластмаси вбиваючи нещасних мурах,
А найдивовижніше те, що жити цікаво тому,
Хто не дочитує книг.
«Так, так, —

Борис Костиря
2024.11.27 18:33
Забуті поетичні рядки -
ніби перла, які потонули
у бурхливому мутному морі,
отруєному відходами.
Як їх виловили
у безликості океану,
як відрізнити від каменів,
крабів, риб, медуз?

Гриць Янківська
2024.11.27 16:32
Моя любов – це вересень на схилі
осяйних днів, заквітчаних узбіч.
У чорнобривцях світло воскресає.

Та як пророцтва криються в Псалтирі,
так барви в сяйві уникають віч.
І тільки зрячий серцем розгадає.

Микола Дудар
2024.11.27 08:58
Летять у простір думки різні
І не такі вони й сумні…
Нехай, при тому, що запізні
Для когось «так», для когось «ні»…
А навкруги у небі всесвіт…
А поруч діток щирий сміх…
А під ногами сум і безвість —
Стоїш і думаєш: це збіг?

Світлана Пирогова
2024.11.27 08:55
Осінній ранок у полоні білосніжжя,
Бо сипле хтось пір'їни із подушок.
Летять мушнею легкі світлі ніжні-ніжні.
І тихо падають зими подружки.

Невже закохані у листопад без тями?
Старанно обриси доріг покрили.
Сувої свіжо-білі розстелили краму,

Віктор Кучерук
2024.11.27 07:36
Ти щоранку йдеш повз вікна
Не спиняючись ніде, –
І завжди поспішно никнеш
В шумнім натовпі людей.
Я давно напам’ять вивчив
Розпорядок днів твоїх,
Бо щось мрійно-таємниче
Відриває зір від книг.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:06 ]
    * * *     Олесеві Скіпальському
    Прозору тінь передніч перетну,
    Тремке свічадо, необоротну,
    Недоторканну лінію пташину,
    Спогадуючи Місто на горі:
    Двори, дахи, бруківку, димарі,
    Осоння, зливу, літепло, шипшину,
    Суницею мальовані роки:
    Метелики торкалися руки,
    Зело слова зволожені відкрило,
    Джерела споглядали чужину,
    І голос… голос… не наздожену…
    Далекий голос… пісня про вітрило…

    20 травня 1999
    Altenerding


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (1)


  2. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:20 ]
    * * *
    …і щастя це — хвилини півтори.

    Склепивши очі, тихо повтори:
    околиця… напівзабуті лиця…
    овече хутро… сині хутори…
    багаття… бринза… сутінки… суниця…
    Ти вернешся. Воно тобі насниться.
    Форель… зело… криниця… Повтори.

    Святвечір 1998 року,
    Altenerding


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.74) | "Майстерень" 7 (5.77)
    Коментарі: (3) | "Вірш читає М. Фішбейн (2,2 mb)"


  3. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:55 ]
    * * *
    Десята ранку. І квиток без дати.
    І поміж оксамиту запинал
    Твоє кіно. Старий кіножурнал,
    І місце №. І у пітьмі ждати.
    І промайнуть позаторішні Штати.
    Екстериторіальний карнавал.
    Кіножурнали короткотривалі!
    Хитливі паралелі. Фестивалі.
    Далекі хвилі. Воля. Тралі-валі.
    Індонезійський церемоніал.
    Осяяння розкриленого лева.
    Але квиток без дати. Це не ти.
    Повільно порошіє: королева,
    Троянди, площа, сфера кришталева…
    І місце №… №… Не знайти.

    12-13 січня 1998 р


    Рейтинги: Народний 5 (5.74) | "Майстерень" 5 (5.77)
    Прокоментувати:


  4. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:06 ]
    AB ANTIQUO III
    На горах мороку, на пагорбах імли
    Вони Його уздріти не могли.
    У безмірі згасала їхня ватра,
    І тріпотіло припутня крило,
    І споночіле юрмище брело,
    І тліли розпорошувані шатра,
    І звірина торкалася колін.

    Чітке число вкарбовано у тлін.
    Солона ржа, спогадування родив,
    Зела, роси, недоторканних піль,
    Коли довкола ця кривава сіль
    І хтось під них цей безмір заскородив.

    17 січня – 2 лютого 1997 р., Altenerding


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Прокоментувати:


  5. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:25 ]
    * * *
    Сім тисяч літ мине,
    І золотого дня
    Розкрилена рідня
    У небо несумне
    Покличе, по плечу
    Крильцятами війне, —
    Я в небо осяйне
    Бджолою полечу.

    8–9 лютого 1997 р., Altenerding


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.74) | "Майстерень" 5 (5.77)
    Прокоментувати:


  6. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:52 ]
    ДИТИНСТВО
    …І друг іще не мрець, і я
    Ще не школяр, і ми
    Ще тільки чули: Греція —
    За вінцями зими,
    А там іще Японія,
    А там іще Перу,
    Ще запряжу я поні, я
    Ніколи не помру.

    23–24 березня 1997 р., Altenerding


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.74) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (1)


  7. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:54 ]
    * * *
    Коли ми невмирущими були,
    Поза липневим літеплом, коли
    Ми на скрипках розучували гами,
    Коли заледве сходила зоря
    І не було для нас календаря,
    Там, поза березневими снігами,
    За проливнями жевріла Равенна,
    Недоторканна і благословенна,
    Єрусалим яскрів у кришталі,
    Текла Ріка з Господньої долоні,
    І наше Місто сяяло на троні,
    І зірка сповідалася бджолі.

    14 – 15 грудня 1996 р., Altenerding


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.74) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (1)


  8. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:53 ]
    ПОГАР. 1995
    …І чорний крук на чорному сидів,
    І не було ні жител, ні садів,
    І круче око, чорне і незряче,
    Спогадувало житла і сади,
    І мить, коли він залетів сюди,
    Коли очей торкнулося гаряче.
    На чорній кручі крук осліплий кряче,
    І попелом заметено сліди,
    Сиди і кряч, заблуканий, сиди
    І кряч, і кряч, осліплений, неначе
    Ти можеш воскресити їх, жебраче, —
    Згорілі житла, спалені сади.

    21 – 22 лютого 1995 р., Мюнхен


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Прокоментувати:


  9. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:56 ]
    * * *     Вікторові Ющенку
    …ще теплого Великодня пора.
    Він визира її з-поза Йордану,
    убивану, невбиту, незриданну,
    що світиться Йому з-поза Дніпра,

    за проливнями землю визира,
    заклечану, зеленену, пожадану:
    „Я йду до тебе, Я тобі постану
    торканням голубиного пера”.

    І світиться у темряві століть
    Його сльоза, незаймана й нетлінна.
    І у долоні пломеніє віть,

    над безміром кривавиться калина,
    оце ж бо Він: упавши на коліна,
    коло Дніпра навколішки стоїть.

    21 січня 1996 р., Altenerding



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.74) | "Майстерень" 6.25 (5.77)
    Коментарі: (3)


  10. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:56 ]
    * * *     Богданові Бойчукові
    …І вже вуста судомою звело,
    І прийняла душа неопалима
    Розпечені горби Єрусалима
    І Києва обпалене зело.

    О крапелько, промінчику, бджоло,
    Перлинко, доле, о напівнезрима, —
    Мого буття недоторканна рима, —
    Солодке і розвогнене жало, —

    Благослови, хай лишаться мені
    Юга понад скорботною Стіною
    Й понад Рікою схили весняні.

    Благослови, хай лишаться зі мною,
    Допоки йти дорогою земною,
    Допоки є ще спогади земні.

    5 – 6 лютого 1989 р., Мюнхен


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Прокоментувати:


  11. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:41 ]
    КРИМ. ЛІТО.     Ріталієві Заславському
    Закрити очі. Тільки дотик.
    І вже немає вороття.
    І жити так, і жити доти,
    Аж поки вистачить життя.
    І жити шкірою. І жити,
    Немов за дивних прачасів,
    Коли не чули хвилі й віти
    Поміж собою голосів,
    Коли існує тільки спека,
    Існує тільки тепла рінь,
    Є тільки хвилі, і далека
    Холодна хвиля б’є в теплінь,
    Є тільки доторки спекоти
    До розімлілої руки, —
    Забути, звідки ти і хто ти,
    Забути простори й роки,
    Забути виміри і міри…
    І забринить височина,
    Коли розпеченої шкіри
    Торкнеться крапля крижана.

    1972 р., Київ


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Прокоментувати:


  12. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:44 ]
    КРИМ. ОСІНЬ
    Хворе осіннє море дихає важко, нерівно,
    Білі у морі хвилі, в чорному штормі — грім.
    Місце нашої зустрічі з Вами, Ларисо Петрівно,
    Місце нашої втечі — хмарний осінній Крим.

    Хмурі химерні хмари. Марні осінні втечі.
    Сухотного жовтого листя кволий примарний рух.
    У морі, у штормі, у хмарах, у листі, у цій холоднечі
    Шукаю подиху Вашого, Ваших шукаю рук.

    Шукаю голосу вашого, може, його зустріну —
    З моря луна долине, — так я зустрів колись,
    Ларисо Петрівно, Лесю, Вкраїнко моя,
    Україну —
    Країну, яка злетіла над незбагненну вись.

    Шукаю в осінньому вітрі слово Ваше пророче,
    В холоднім Криму осіннім шукаю Вас, Міріам.
    Стрічаю сухотну осінь і грім, що над Кримом гуркоче,
    Той грім, що здіймає хвилі і спать не дає морям.

    1972 р., Крим


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (4)


  13. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:44 ]
    * * *
    Хвильку прохолоди й супокою
    В ці липневі, ці спекотно-білі
    Небеса, на ці автомобілі,
    Що пливуть — розпечені — хисткою
    Дниною, на ці померлі тіні,
    Голоси, що плавились і зникли
    В спеці, на пекельні мотоцикли
    В довгому нестримному тремтінні,
    На лице, на очі, вкриті потом,
    Що його не витерти рукою, —
    Хвильку прохолоди й супокою —
    Решта буде потім, решта — потім…

    1972 р., Київ


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Прокоментувати:


  14. Мойсей Фішбейн - [ 2006.01.26 22:53 ]
    * * *
    Я вбитий був шістнадцятого року.
    Щось там цвіло й бубнявіло, нівроку,
    В містечках поміж Брічева* й Сорок,
    А я ніяк долоні не зогрію,
    Бо хтось наслав чи тиф, чи малярію,
    Бо впала зірка і приходив строк.

    Та час мине. І я таки воскресну,
    І вже на другий рік, на другу весну,
    Між інших піль і містечкових стін
    Зоря впаде, і пролунає: досить,
    І вітер наді мною заголосить,
    І прийде строк, і знову прийде скін.

    І знову там лишатимуться близни,
    Там, поміж містечкових стін вітчизни,
    Де пошестю, сокирою, багром,
    Цеглиною було мене убито,
    Де скроні вже торкнулося копито,
    Де слуху вже торкнулося: погром.


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Прокоментувати:


  15. Сергій Мекеда - [ 2006.01.25 18:37 ]
    ***
    Коли зустрінемось я дивом
    тебе не помічу. Пробач.
    Стаю збайдужілим, стаю нечутливим
    навіть до власних невдач.
    Та і любов велику і чисту
    не варто робити тавром несвободи —
    хай розлітається по місту,
    тече в підземні переходи.
    І ми вже давно поміняли узвишшя
    на скам’янілі грубі башти.
    Наші маршрути знов розійшлися
    і ніби назавжди.



    Рейтинги: Народний 0 (5.26) | "Майстерень" 0 (5.21)
    Коментарі: (3)


  16. Ірина Шувалова - [ 2006.01.24 19:48 ]
    Три переклади з W.B.Yeats
    Пісня Енґуса-мандрівника

    Я вийшов був серед ліщин,
    Вогонь-бо в голові горів,
    Відсік горіхову лозу,
    На нитку ягоду вхопив,
    В годину білих мотилів,
    Як гасли мотилі-зірки,
    Я ягоду зронив в потік,
    І срібну взяв форель з ріки.

    Коли відклав її на мить,
    Вогонь розпалювати став,
    Прошелестіло щось об піл,
    І хтось ім’я моє назвав.
    Там сталось сяюче дівча –
    Сповите в яблуні цвіту,
    Мене назвало на ім’я
    Й втекло, щоб зникнуть в ясноту.

    Хоч я від мандрів постарів
    Там, де краї гіркі, гірські,
    Я віднайду її сліди,
    Торкнуся вуст, торкнусь руки,
    І йтиму вздовж плямистих трав
    Зривати до відчась часів
    І яблука злотисті сонць,
    Й плоди сріблясті місяців.

    William Butler Yeats
    The Song of Wandering Aengus

    I went out to the hazel wood
    Because a fire was in my head
    I cut and peeled a hazel wand
    And hooked a berry to a thread
    And when white moths were on the wing
    And moth-like stars were flickering out
    I dropped the berry in a stream
    And caught a little silver trout

    When I had laid it on the floor
    I went to blow the fire aflame
    But something rustled on the floor
    And someone called me by my name;
    It had become a glimmering girl
    With apple blossom in her hair
    Who called me by my name and ran
    And faded through the brightening air.

    Though I am old with wandering
    Through hollow lands and hilly lands
    I will find out where she has gone,
    and kiss her lips and take her hands;
    And walk among long dappled grass
    And pluck till time and times are done
    The silver apples of the moon
    The golden apples of the sun.

    Троянда світу

    Хто марив, що краса мина, як сон?
    Бо горді і гіркі вуста оці,
    Що див нових зневірились просить,
    Звели на вогневище Іліон
    І Усни дітищ всіх.

    Минаєм ми, і світ мина в трудах:
    Між душ людських, що міняться й течуть,
    Як вод блідих зимова каламуть,
    Серед зірок в рухливих небесах
    Її самотній лик продовжить путь.

    Архангели, схилітеся здаля:
    Раніше вас, раніш сердець усіх,
    Утомлений і лагідний, Він зміг
    Покласти світ – в траві стежину – для
    Її невтомних ніг.

    січень 2006

    W.B.Yeats
    The Rose Of The World

    Who dreamed that beauty passes like a dream?
    For these red lips, with all their mournful pride,
    Mournful that no new wonder may betide,
    Troy passed away in one high funeral gleam,
    And Usna's children died.

    We and the labouring world are passing by:
    Amid men's souls, that waver and give place
    Like the pale waters in their wintry race,
    Under the passing stars, foam of the sky,
    Lives on this lonely face.

    Bow down, archangels, in your dim abode:
    Before you were, or any hearts to beat,
    Weary and kind one lingered by His seat;
    He made the world to be a grassy road
    Before her wandering feet.

    Як будеш сива...

    Як будеш, сива, сонна і стара,
    Дрімать біля вогню – візьми цей том,
    Згадай, як погляд вабив твій теплом
    І плетивом тіней таємних грав.

    О, скільки їх любило твій розцвіт,
    Красу твою – хто істинно, хто ні;
    А він в душі кохався мандрівній,
    В танку печалей на твоїм лиці.

    Тож сумно шепочи, як все було,
    Схилившися до тліючих полін,
    Як утекла любов і між вершин
    Лице сховала в натовпі зірок.

    січень 2006

    When You are Old

    When you are old and gray and full of sleep
    And nodding by the fire, take down this book,
    And slowly read, and dream of the soft look
    Your eyes had once, and of their shadows deep;

    How many loved your moments of glad grace,
    And loved your beauty with love false or true;
    But one man loved the pilgrim soul in you,
    And loved the sorrows of your changing face.

    And bending down beside the glowing bars,
    Murmur, a little sadly, how love fled
    And paced upon the mountains overhead,
    And hid his face amid a crowd of stars.





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.49) | "Майстерень" 5 (5.48)
    Прокоментувати:


  17. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 09:15 ]
    декоративні спроби віднайти самодостатність
    декоративні спроби віднайти самодостатність
    декоративність дій
    вхопляння погляду чужого
    на клумбі квіти
    на небі зорі
    “сюди, сюди, шановний декоратор!”


    Рейтинги: Народний 5 (3.91) | "Майстерень" 3 (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  18. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 09:42 ]
    з самого ранку
    з самого ранку
    того сьогодення
    впали на землю
    метелики
    мовчав
    і не знав
    ще яким чином
    можна себе зневажати

    начебто сонце
    по небу повзе
    хмари зникають
    як торти після свята
    стисну
    самого себе у обіймах
    і знати про біль
    буде кілька зіниць


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" 3 (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  19. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 09:04 ]
    в книжках читаю я про тебе
    в книжках читаю я про тебе
    ти завжди сталий архетип
    та мова не стає гучніше
    й слова
    що вкотре наче мох Сибіру
    луну вбивали з багатьох слідів


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" 2 (3.12) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  20. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 09:28 ]
    якщо займенники не кажуть слова
    якщо займенники не кажуть слова
    тоді і ти
    не шурхоти собою
    у нігтях складові без цинку
    волосся не росте зимою
    але не я стуляю рота вегетації
    але не ти...
    не ти і не типова пневмонія
    пігулки інші ліки та бинти
    портрет малюють маслом
    й маргарином
    налили кави випив чай


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" 2 (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  21. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 09:52 ]
    вдягнувши пальто промовчу
    вдягнувши пальто промовчу
    а ти не спитаєш
    заціпить мене на порозі
    на ґанку ґатунком
    найвищим
    я буду для когось
    лишивши не зовсім
    свій слід в цих серцях


    Рейтинги: Народний 2.75 (3.91) | "Майстерень" 2 (3.12) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  22. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 09:10 ]
    у певних відрізках
    у певних відрізках
    береш ти залізо у руки
    схиливши мене
    під натиском сили своєї
    у венах плекають надії сивинки
    із вікон
    дивилась на землю малеча
    щоб згодом
    діставшись човном цілковитої згоди
    за руку спинити Харона
    Хронос ніжно цілує небо
    і цим
    паплюжить учорашній топос


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  23. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 09:30 ]
    і це значущістю не стане
    я ще не усе сказав,
    та слів не вистачить
    як завжди
    піду
    зустрінусь
    зваблю
    когось
    і це значущістю не стане
    коли щоп’ятниці пишу тобі листа


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  24. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 09:46 ]
    смугляві зорі
    смугляві зорі
    смугасті хвилини
    серпанками вглядаєшся
    у мене ти
    а я не можу
    щось зробити з цим
    мені не байдуже
    я не втомився
    і навіть мабуть
    бачу інших шлях
    жовтоцеглинний шлях
    це буде плинним?


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  25. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 09:18 ]
    ти тричі їздила у Київ
    ти тричі їздила у Київ
    а я лишався тут
    і знав чого нарешті захотів
    ти в сотню дорікав мені
    що згадував цю постать
    але мабуть слабкий
    інакше б вже давно
    пішов у інше ліжко
    тихо
    зовсім тихо
    ось-ось заграє перший сніг
    не знаю
    де зустріну новий рік
    де зіткнемось
    у цьому місті
    коли підеш гуляти
    не узявши мене


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  26. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 09:27 ]
    ховаю у конверт як зірку з неба
    я ще не зовсім розпрощався
    я ще пишу тобі листа
    ховаю у конверт як зірку з неба
    власну фотокартку
    і казку
    а хто тут каже
    “нерішучій”?
    стуліть свій келих слів
    моє вино триватиме не довше
    проте мій лист летить
    він їде
    розірвеш
    прочитаєш
    “одною зіркою ти станеш більше”


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  27. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 09:34 ]
    я пробачаю
    я пробачаю
    чуєш
    пробачаю...
    ось лине з неба дощ
    й птахи вертаються у місто
    сьогодні кава стала чаєм
    моя білизна загубила плями


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  28. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 09:09 ]
    річки збігаються до купи
    річки збігаються до купи
    там
    де завтра дощ розіб’ють
    на сотні поколінь
    крамниці пропонують помаранчу
    і листю в жовтні не хочеться
    вмирати
    що ж
    дякую собі
    за те що я пішов від тебе


    Рейтинги: Народний 4 (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  29. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:38 ]
    та скільки ж треба мати певності
    та скільки ж треба мати певності
    у власних почуттях
    щоб когось називати сонцем!
    я знаю все мине
    я зовсім не слабкий
    я просто щось тримав всередині себе
    і сподівався
    що все ж таки це знайде відгук


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  30. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:22 ]
    лінощі справжнього подиху
    хистом має здолати
    лінощі справжнього
    подиху
    щоб навіть ворони
    брали з собою
    метеликів


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" 3 (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  31. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:28 ]
    тебе рятує цукерка
    тебе рятує цукерка
    померлих вчасно собак
    я несподівано лаю
    хоча це зовсім не знак


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" 1 (3.12) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  32. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:53 ]
    я більш не пишу тобі віршів
    я більш не пишу тобі
    віршів

    сніг прийде повітрям
    новим
    із теплом
    на знайомих обличчях
    воїнів
    зі списами
    на травах
    волати
    за дощ і кульбабки
    у косах
    і сукнях
    цариць і царівен
    царина моїх поведінок
    день
    без
    ідентифікації
    я більш не пишу тобі
    віршів


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  33. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:32 ]
    до тіні в гілках
    руда
    безсоромна
    моя сьогоденна
    любов
    до тіні в гілках


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  34. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:53 ]
    до власних бажань бути кимсь
    мій політ підіймає
    очі твої
    до квітів які березень має
    до камінців вздовж прошпекту
    до власних бажань бути кимсь


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  35. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:17 ]
    стара та потворна пристрасть
    коли я прийду до тебе
    то стукатиму у двері
    щоб знов відчинила
    стара та потворна
    пристрасть


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  36. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:31 ]
    лише інші птахи питають “чому?”
    ти поряд
    я також
    лише інші птахи питають “чому?”


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  37. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:44 ]
    Ма-му2
    не добираю слів
    щоб створити тебе
    нехай так і буде
    це сум –
    він також смачний


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  38. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:04 ]
    Ма-му1
    твій вираз непевно
    тремтить на зіницях моїх

    твоя порожнеча
    стає глибиною
    і все моє срібло сягає туди


    Рейтинги: Народний 3 (3.91) | "Майстерень" 3 (3.12) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  39. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:19 ]
    вустами тримаєш птаха
    вустами тримаєш птаха
    від тебе залежить
    чи змовчить польотом
    про те що хочу почути
    чи вистрибне жабою
    і збреше самому собі
    про те що не знаємо
    я і ти


    Рейтинги: Народний 3 (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  40. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:45 ]
    літери сиві
    літери сиві
    сивіші за подих бога
    легші за пір’я зозулі
    плинуть у вигляді міфів
    створивши мене як поголос

    по колос хлібу
    по дно стосунків
    якого не бачу зовсім
    за розчином кави


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  41. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:49 ]
    крізь шкіру бачив ребра
    крізь шкіру бачив ребра
    бо тіло вигиналося
    кидаючи у землю млосність
    наче зерна
    а пагорби зелені
    а небо має знов блакить
    авжеж авжеж авжеж
    хребці хрустять зі сну
    коли долоні тягнеш в стелю


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  42. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:15 ]
    зайці наздоганяють слонів
    істотні мрії
    часом наявні
    в житті
    зайці наздоганяють слонів
    стрімко залазять на спину
    встромляють зуби у тіло
    проте шкіра
    мов шар пирога
    не пустить тіла чужоземців у себе
    вистоїть днем останнім
    і ніччю першою
    міцніше стискай мене у обіймах
    я мрія твоя
    і я
    здійснилася


    Рейтинги: Народний 4 (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  43. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:40 ]
    приймає шкіра інший колір
    від одягу
    приймає шкіра інший колір
    струсну лупу з виделок і ножів
    почну шматувати гуску
    всередині її ховались
    чорнослив і журавлина
    а мати лагідно цілує сина
    він підросте й відкриє двері
    за ґанком озиралися медузи
    я мив волосся на свята
    тому лупа блукала по шухлядах


    Рейтинги: Народний -- (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  44. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:02 ]
    Тетяні Скрипченко
    її вірші вчепилися в мене
    усі твої трикутники
    квадрати
    тримали паралеллю віддзеркалень
    рядків
    які створив останнім листям року
    А сексуальність андалузуських хлопців
    Бе не завтрашній світанок
    квартира неосяжна
    і світ вмістився у долоню


    Рейтинги: Народний 3 (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  45. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:55 ]
    сьогодні дарували камасутру
    тому хто не читав казок
    сьогодні дарували камасутру
    мій локон тихо вився
    наче вужик який прокинувся з зими
    а зранку падав дощ
    і билися шкляниці
    а хтось мене знайшов
    і вклав в долоню шлях
    лишень не всі
    пірнали в моє тіло
    щоб відшукати там перлин


    Рейтинги: Народний 3 (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  46. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:19 ]
    кому я невдячним своїм існуванням
    хто знову не помітив
    моєї майже-тіні
    кому я невдячним своїм існуванням
    дроблюсь
    розбиваюсь на крихти і сльози
    жінок
    що схилялись над морем
    й топили у ньому
    мій минущий вогонь
    ось так зачиняємо книгу
    задувши над нею
    в’язанку літер


    Рейтинги: Народний 4 (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  47. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:15 ]
    коронація триває
    коронація триває
    мені заносять хутро барса
    за вікнами сказилися собаки
    велично
    тремтіли руки
    коли стара людина
    мовила
    “в ім’я старих династій
    на голову тобі вдягаю владу”
    на кухні випікають хліб
    я відчуваю його запах
    собаки знову казяться
    повітря повні груди



    Рейтинги: Народний 4 (3.91) | "Майстерень" 4 (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  48. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:24 ]
    шорсткі і зовсім не гарячі губи
    хтось не прийде
    на мій поріг просити хліба
    вночі зірки тепліші ніж удень
    до самого вікна
    схилялась горобина
    шорсткі
    і зовсім не гарячі губи
    не зможу пригадати вдень
    коли з-під снігу
    вилізе шафран


    Рейтинги: Народний 4 (3.91) | "Майстерень" -- (3.12) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  49. Олесь Барліг - [ 2006.01.24 08:11 ]
    глоду червоного в червні
    запрошую на побачення
    нового привида
    шклянка соку
    з плоду дерева персик
    глоду червоного в червні
    навряд чи знайдете
    а місяць не часто дивиться з неба
    вночі
    бо іноді існують хмари


    Рейтинги: Народний 3 (3.91) | "Майстерень" 2 (3.12) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  50. Ліліанна Гриб - [ 2006.01.24 02:21 ]
    ??????
    Коли настане остання хвилина мого життя,
    Коли назад не буде вже вороття,
    Коли зробить останній крок доля моя
    Я згадаю пусте буття , бідкання ,
    Переживання , нарікання,
    Марні сльози , зітхання
    Я побачу життя , його очі ,
    В них прощання
    Я буду бачити жагу пожадання ,
    Злети, падіння ,
    В очах сльози , на душі легкість ,
    А не каміння

    Коли впаде останній лист в осінню пору
    Моя душа до хмар підніметься вгору


    Рейтинги: Народний 3.67 (3.06) | "Майстерень" 4 (3)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1794   1795   1796   1797   1798   1799   1800   1801