ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тетяна Левицька - [ 2019.07.08 21:11 ]
    Брусничний


    Ніч бруснична впала з неба
    на землі старе пальто.
    Під ногами мокрий щебінь,
    я - зірниця, а ти -хто?
    Всесвіт у душі, чи смута?
    (Кропивою жалиш - біль).
    Я для тебе м'ята-рута,
    ти для мене - хліб і сіль.
    Водночас не просто друзі -
    крок на тросі в майбуття.
    Ми по груди в небо вгрузли,
    зорі  -  яблуком хрумтять.
    Шлях чумацький оповиє
    шарфом - зимно від нудьги.
    Вбрід підемо - чорториї
    поховали береги,
    за гнучким гіллям рокити
    щука вудить мотиля.
    Де волієш, щастя, жити -
    там, де ти, чи там, де я?
    Чи на тихім узбережжі
    зачарованих надій?
    Тільки Бог шитво мережить -
    долі вицвілий сувій.
    В 'яжем вузлики спонтанно,
    розплітаєм макраме.
    Зустрічати осінь - рано,
    а втрачати - серце мре!


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (10)


  2. Світлана Ковальчук - [ 2019.07.08 20:09 ]
    ***
    таке сонце надворі
    що хочеться дуже літати
    і віддерти налипле
    зі страху і болю і снів
    лише крила ті крила
    забула забула згадати б
    таж я клеїла ними
    картини надщерблених днів

    ну то сяду під сонцем
    і грітимусь тихо і звично
    позализую рани
    і думи бентежно-сумні
    а із неба сорочку
    легку собі радісну витчу
    щоб у чому та з чим
    на отій пожиттєвій війні

    і тоді з-під сорочки
    нові і такі аж небесні
    дужі крила змахнуть
    височінь! височінь! висота!
    я воскресла! мій світе!
    я духом і тілом воскресла!
    це весна чи поезія?
    вітер чи я молода?


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (5)


  3. Олександр Сушко - [ 2019.07.08 18:21 ]
    Шпичка

    Рятуйте, сестри! Бо ухопить грець!
    Нема бажання брати в руки ручку!
    Реп'ях у гузно колеться - капець!
    Сміливці! Нумо, витягніть колючку!

    Усоте "Ой!" обарвлює вуста
    (лайливе слово винесу за дУжки).
    А шпичка та - полтавська! Не проста!
    Творцям поезій цілиться в м"якушки.

    Навіщо їй це браття - таїна,
    Хворенька, мабуть. А чи "жабка" давить?
    Де віршарі невдатні - там вона,
    Отруйний шип заточено в Полтаві.

    Терплю "коль-коль", набрав у рот води,
    Сверблять добу розчухані сіднички.
    Ужалила й тебе? Ось нашатир!
    Нюхни й змирись,- на те вона і шпичка.

    08.07.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (12)


  4. Ніна Виноградська - [ 2019.07.08 15:54 ]
    У столиці


    Столиця, ніби мачуха, чужа,
    Чужі будинки, вулиці і люди.
    Тому самотність ріже без ножа,
    Бо тут байдужість проглядає всюди.

    Я потопаю в сонмищі облич,
    Я обминаю їх гріхи, тривоги.
    Ніхто не відгукнеться – клич не клич,
    Перебувають в стані настороги.

    У безкінечнім натовпі оцім
    Зустріти важко серця половину.
    Бо поряд йдуть і генії, й людці,
    Та як впізнати серед них єдину?

    Ту, що розділить радість і біду,
    І зиму перетворить вам на літо...
    Самотньо я по вулиці бреду
    У безнадії рідну душу стріти.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  5. Ігор Федів - [ 2019.07.08 12:20 ]
    Ключі від неба
    Калічить долі, аби свою будувати,
    У гонорі гріха не помічає,
    Ріками сліз бажає ноги омивати,
    А наші болі, нам і пробачає.
    Ламає особисте вільної людини,
    Аби росли омріяні надбання,
    Затягує у ніч своєї павутини,
    У течії ховає побажання,
    Воліє нехтувати істинами світу,
    Робити вигляд, що не зачіпає...
    Уже, гадаю, люди мають розуміти,
    Їх голос йому «небо» відкриває?
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  6. Серго Сокольник - [ 2019.07.08 12:43 ]
    Тільки для нас
    ***авангард, сюр***

    Вмикаються "веби"...
    Пульсує ефіром банальних вістей...
    Здіймається вереск
    (знов олігархія обрала "не те")))
    Плювали на те ми-
    Світ "схоплено" раз і чи не назавжди.
    Заюзані теми
    Залишимо "гоблінам". І не ходи
    Кружними стежками
    З альтанками мрій заяложених рож.
    Лягаймо на камінь,
    Отам, де найліпше з прокрустових лож
    Для творчого лету,
    Де тіло і дух кон"юнктуробудяк
    Поетці й поету
    Поріже і кров"ю писатиме, як
    На камені вічнос-
    ті... Тільки одвічні Боги нині пи-
    шуть тему дотичнос-
    ті тіла, мов жалісний Лонгинів спис,
    Життєвії рани
    Який залікує, і тіло, і дух,
    Бо я невблаганно
    Тим бажаним списом у тебе ввійду.
    Пронизана мною
    Уся затріпочеш у темряві ти-
    Ми тьмяновесною
    Поринемо у задзеркальні світи,
    І що нам до світу
    З дешевими сценами юдообраз?
    Кохання сюїта
    Окремою темою- ТІЛЬКИ ДЛЯ НАС.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  7. Сергій Губерначук - [ 2019.07.08 11:16 ]
    Химера
    Химера. Видиво поезій.
    По лабіринтах відходжу.
    На ні зведу когось на ні!
    Скажу йому.

    Така неправда в гримі, примі, римі.
    Але за вірші платять більше.
    Рояль. Маленька істеричка
    зламала клавіші високі.

    Сентенцій крах.
    Прийдешня мама
    зумовить
    проповідь
    до ПРОПА…

    17 червня 1992 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "Перґаменти, стор. 88"


  8. Микола Дудар - [ 2019.07.08 10:05 ]
    Все як завжди
    Висмикну пір’ячко з музики слів
    На капелюсі припасене вушко…
    Там йому місце, там його спів
    Інше вже інший виніс за дужки…

    Нараз диригент проріже повітря -
    Вербова сім'я в землі по колінця...
    Колосся - в молитві… Сонце - у відрах...
    Як дідо казали: - ось вам і Трійця
    07-07-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  9. Козак Дума - [ 2019.07.08 10:09 ]
    Галка
    Галка в Гальки вкрала скалку
    й понесла ховать у балку,
    бо здалося хитрій галці –
    скалку не знайти у балці!

    Але Галька знала галку –
    тож пішла вона у балку,
    де завжди росли фіалки,
    й відшукала власну скалку.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (2)


  10. Володимир Бойко - [ 2019.07.08 10:21 ]
    Неспортивно!
    У них коротка лава запасних,
    Для них цей матч оформлять ветерани,
    Відхрестяться від швалі і від рвані,
    Перелицюють битих на нових.

    І сотні заяложених облич
    Дорвуться заповітного корита,
    Аби собі, улюбленим, служити,
    Пославши нас подалі. До узбіч.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  11. Тамара Швець - [ 2019.07.08 10:04 ]
    Родина ...
    Родина – основа,
    Щастя, любов,початок
    Нового життя!!!
    8.07.19 9.12


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.08 10:26 ]
    Півонія

    Жіночка-півонія
    не зів'яла, ні.
    Вазу між хавроній
    виграла в борні.

    Хилитає вітер
    дві картини... тиш.
    Витирати міти
    заздрощів облиш!

    На твоїх мольбертах -
    сонячні лани.
    Хист оцінить Берта,
    а не таргани...

    Пензлики рудасті,
    плямки на руці.
    Намалюй нам щастя!
    ...гетьте, горобці!


    लक्ष्मी

    Богиня Лакшмі шептала злісно:
    "Не ті обрала виделку, пісню.
    На бляклий килим ступила втретє.
    Я ж золотила стіл... табурети...

    а ти - співоча - в зелене коло.
    Там личить німо, бездарно, кволо.
    Тепер пацьорки висять з волана,
    слів мушмулиння і штора драна...

    Латай хутенько - та слухай диско..."...

    Пливе слонятко... хить-хить колиска.

    Дивочні снива. Клаксона звуки.
    А Шрі рве лотос... пахтіють руки.



    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  13. Олена Побийголод - [ 2019.07.08 10:12 ]
    1830. Пророцтво
    Із Михайла Лермонтова (1814-1841)

    Настане рік, Росії чорний рік,
    коли її царів урветься вік;
    з них крайній - втратить черні всю любов,
    пожива черні стане - смерть і кров;

    коли змордованих дітей та жон
    не захистить зневажений закон;
    й нова чума від куп смердючих тіл
    почне бродити між порожніх сіл...

    Настане той яскраво-чорний рік,
    коли вогонь поллється в руслах рік;
    зустрінеш Ангела - й нарешті уясниш,
    навіщо він в руці тримає ніж;

    й тоді твій плач, благальний стогін твій
    для нього вбогий буде та смішний,
    й немов страхітним попільним дощем
    закриє він усе своїм плащем.

    (2019)
    оооооооооооооооооооооооооооооо


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.56) | "Майстерень" 5.25 (5.6) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  14. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.07.08 09:24 ]
    Іще зійде кохання зоря
    Догорає велика ватра
    На травичці біля ставка
    І пішла вже остання пара
    Двох закоханих.Тільки "зітха"

    "Маринонька", що навкруг неї
    Звечора всі водили танок
    Та співали пісні веселі.
    На воді он кружляє вінок,

    Сплетений із ромашок й маків,
    М"яти дикої та васильків,
    Він до рук нічиїх не потрапив,
    В Її серденьку сум залишив.

    Не журись, дівчинонько мила,
    Значить заміж іще не пора,
    Ти повір - будеш, будеш щаслива,
    Твоя зійде кохання зоря.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Любов Бенедишин - [ 2019.07.08 08:38 ]
    Не варто...
    Ця зустріч – бажана – гірка,
    Не варто долю лаяти.
    Хоч я давно вже не така,
    Яку ще пам’ятаєш ти.
    І в тебе втома на плечах,
    У погляді – оскомина.

    …О як несамовито пах
    Той травень, що знайомив нас!
    Як вірив нам, що назавжди
    Ми клятвою повінчані…

    Знов не благатиму: «Зажди!»
    Всі відповіді – вивчені.
    А ти, як вже не раз було,
    Жонглюєш миттю кожною:
    «На жаль, життя нас розвело.
    Та лиш тебе обожнюю».

    …На рану в серці час дмухне –
    Знеболить миром тріщинку:
    Кохаєш досі не мене –
    А ту, з дитинства, дівчинку…

    06.07.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (17)


  16. Василь Дениско - [ 2019.07.08 08:25 ]
    * * *
    У нього сад – суще прекрасний
    і ябка, мабуть, вельми смачні…
    А я тобі турчав про Пегаса
    зо чирвою на голові…

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  17. Галина Михайлик - [ 2019.07.07 23:21 ]
    Лет
    Благословляю цей блаженний стан -
    крилату мить свободи у польоті,-
    сьогодні, вже, не завтра і не потім,
    звіряючи свій поклик небесам.

    О, з висоти усе земне – мале,
    таке смішне, дрібненьке і мізерне,
    де рубікони кривд і неповернень,
    втрачають сенс, як зеркало криве.

    Душі тобі не приручити, ні.
    У клітці не щебече, при дресурі.
    Вже краще понад жерла та крізь бурі,
    ніж крихти при зачиненім вікні.

    Благословляю цей вселенський лет,
    новий виток, початок, прочування,
    що це іще далеко не остання
    мандрівка у міжпросторі комет.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (14)


  18. Володимир Бойко - [ 2019.07.07 23:27 ]
    Свині – не люди
    Частенько кажуть – п'яний , як свиня,
    Спільноту ображаючи свинячу.
    Насправді це чистісінька дурня –
    Свиню ніхто ще п'яною не бачив.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  19. Микола Дудар - [ 2019.07.07 22:25 ]
    ***
    Вашому погляду - світла б зеленого…
    Тричі зеленого!!!… не завадить салют
    Я б залюбки відповів вам, не велено
    В затінку сонця застряг серед пут…
    Ночі в неспокою, згадую лежачи
    Нині і прісно… краще зустрітись до жнив
    Чаєм із м’яти штовхаємось з нежитем
    Вашого подиху тільки б… ожив
    07-07-2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.07 21:47 ]
    Липневе
    1

    Дивлюся на літери... хвиля вагання.
    Адресу віднайдено - можна б листівку...
    Та хто я для нього: осонцена пані
    чи дівчинка мила, жага-вибухівка?

    2

    Тамую пориви. Із мужем лишуся.
    Валерій зустрів звичайненьку Ганнусю.

    Сама ж проганяла, сміялася з вірша...
    Лавсторі липнева була не найгірша.

    Листи з Байконура - солдатські мережки...
    А я виростала у шовк із "хебешки".

    3

    А може, спромігся б на розкіш, мав паби.
    Піду розгорну осіянні єдваби...

    Кладу пиріжечки на деко високе.
    І Вишгород близько - та гострі осоки...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)


  21. Тата Рівна - [ 2019.07.07 21:34 ]
    Єві
    живи життям
    дісталося — живи!
    дісталось (не дістало ж?) — це суттєво
    веди адама за собою, єво
    годуй його впивай його моли...
    бо не мине й години — поли бога
    розріжуть акварель твоєї мли —
    пізнаєш світ та кам‘яну дорогу
    пізнаєш дивну милість бога твого
    це яблуко — пропущені голи —
    ти аутсайдер, єво
    дівка клята
    ти скуштувала щось що не тобі
    малесенькі пухнасті янголята,
    прищеплювали потай на вербі
    твій змій приніс і дав тяжку розплату
    бо пізнання — недоля та недуга
    ти втратила і господа і друга —
    лиш глина від ребра свого вар’ята
    остову шмат
    хто вигадав таку?
    веди! бо твій адам подоба й може
    ожила лялька копіпаст на «тата»
    проте з який чудних фантазій божих
    ти зародилась, юна герострато? —
    спокуснице! ці рольові секрети
    нам сам не видасть на порозі храму
    з чийого малював тебе портрету?
    кого він уявляв?
    коханку
    маму?

    живи тепер
    як склалося — живи
    то врешті справа тільки прижиттєва
    веди адама за собою, єво
    годуй його впивай його моли


    21.06. 2019














    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  22. Ольга Паучек - [ 2019.07.07 19:17 ]
    ***
    На Івана, на Купала
    З неба зірка в трави впала...
    Трави соками налиті,
    Чарівною ніччю скриті...
    Ми ті трави назбираєм
    Та у себе закохаєм
    Всіх, кого тільки захочем,
    З папороттю напророчим
    Жінкам долю веселкову:
    Чоловік ніколи з дому
    Не рушає хай далеко,..
    Гніздо кожен хай лелека
    Звиє близько біля хати,..
    Не сумує жодна мати
    За дочкою, чи за сином,..
    Вареники хай із сиром
    В кожнім домі в свято й будень
    На столі стоять в полудень,..
    Мир у світі вічно буде,
    Про війну! Забудуть люди.

    08.07.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  23. Сергій Губерначук - [ 2019.07.07 12:42 ]
    Усім Тобі завдячую, Любове...
    Усім тобі завдячую, любове,
    утомою, стражданням і нудьгою,
    безмежним виміром розлуки після слова,
    прикрашеного злістю дорогою.

    Небаченими витворами віри,
    розбавленими барвами надії,
    скарба́ми сліз, знеструненнями ліри
    і лі́гмом сну у по́душках бездії.

    Я дякую за радощі у смутку,
    за поцілунки вітру на пероні,
    за кинуту у мене снігу грудку
    тобою влітку, як жила на троні.

    За погляди, яких сумна відсутність
    полегшено поманює коханням,
    за втіхи ті, що міряють доступність
    блаженства сфер моли́твенним ваганням.

    За всю тебе, моя любове світла,
    я доточусь тривогою святою,
    як тим єдиним днем, коли ти стихла,
    накривши смерть ряднинкою простою.

    29 лютого 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.75) | "Майстерень" 5.5 (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 37"


  24. Сергій Губерначук - [ 2019.07.07 12:09 ]
    Соняшник
    У березі – сонце на чільному місці,
    з пелюстками жару навколо кружала,
    там стигне насіння в оранжевім листі,
    то день усі зорі бджолою пожалив.

    Над цвітом тим – неба священна заграва,
    під ним перепілка ступає, мов пава,
    і я, зачарований, ступенем вище
    у світі, де сонячна квітка горить ще!

    Зберу насінини, всі ночі і днини,
    лузатиму їх, ідучи по стежині,
    і кожного ранку саджатиму зерня,
    щоб квіткою – сонце й малюнком – майстерня!

    11 серпня 1994 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.75) | "Майстерень" 5.25 (5.85)
    Прокоментувати: | "«Усім тобі завдячую, Любове...», стор. 18 "


  25. Надія Тарасюк - [ 2019.07.07 11:55 ]
    * * *
    Утрачаємо лік
    Моментам…
    Спішимо,
    Проганяємо спогади.
    Завше зайняті,
    Премося
    Рівночасно
    В розбіжні торги.
    Та якось
    Підіймемо
    Приголомшену
    Голову з побуту,
    А назустріч ―
    Обійми!
    Сакральні…
    Боги!?

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.07 09:10 ]
    Інакша
    Майя - богиня весни, а значить, молодості.


    Інакша

    Інквізитора погляд ласий...
    Йду в кармінному, як зоря.
    Посміхнулася Аргімпасі,
    та й в обіймоньки упиря...

    Захиталися чорні стіни,
    відкололася фреска... дві.
    "Ти заклала новітні міни...
    рейвах збуджуєш в голові!
    ми сп'яніли тобою, Майє,
    навкулачки до трону йшли.
    Розгорнула плахіття-вайї.
    Ми поляжемо в тиш трави.
    Ти - інакша, чужа. Ти - горда".

    Згас вогонь між скелетів... дим...
    Віддалилися три фіорди.

    Всі дороги в даль - молодим!


    Войовничо-іронічне

    1

    Патрон іржавий скрипів натужно:
    "...отут ти зайва... тебе не нужно...
    ми всі рівненькі... хоч безголосі.
    нас приховайте... знайдіть у просі...

    а ти - не рідна... чужа гармата!...
    така спроможна звалити хату.
    Промчи полями... коти колеса...".
    Кихикнув з дуба грак-неотеса.
    Проплямкав ослик: "Таки шкідлива...
    Боявся вкрасти соломки... млива".

    2

    А я летіла...
    стернею...
    далі...
    Махала пір'ям Надії... Галі.

    Тепер вільготно, скінчились рейки...
    Привіт, жар-птиці та соловейки!

    3

    Не варто Майї - словесну вату.
    Давайте косям халву кошлату.
    Спинюсь край річки, помию руки
    від од кисільних, мушви-пилюки...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  27. Козак Дума - [ 2019.07.07 09:50 ]
    Горобина ніч
    Ой, не до сну у горобину ніч,
    яка на землю казкою спадає,
    бо папороть палає в сотні свіч
    і кожен свою мавку виглядає.

    Чи спиться у такі хвилини тим,
    хто щиро прагне чистої любові?
    Кому кохання стелиться як дим
    до ніг у ці години вечорові…

    А з неба миготить Чумацький шлях
    у тисячі, мільйони переливів,
    промінням місячним розпечена Земля,
    дарує прохолоду ліс кмітливим…

    Купальска ніч – це чудо із чудес!
    Хіба її не кожен пам’ятає?
    Цієї ночі линуть до небес
    і тануть почуття за небокраєм…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  28. Віктор Кучерук - [ 2019.07.07 00:52 ]
    * * *
    Г. С...
    Чи нам сміливості забракло,
    Чи соромливість верх взяла,
    Щоби додати щастю краплі
    Хоча би крихітку тепла.
    Адже про все ми говорили,
    Вуста звільняючи від слів, –
    Лише обходили уміло
    Палітру пізніх почуттів.
    Отож охоплений журбою,
    Як порожнеча кришталю, –
    Стою ізнов перед тобою
    І шепочу: Люблю… Люблю…
    04.07.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  29. Володимир Ляшкевич - [ 2019.07.06 22:16 ]
    Із Бродського. Спроба увиразнення
    Я обійняв ці плечі й зазирнув
    за спину до знайомого покою:
    і в ньому висунутий стільчик був
    осяяною схований стіною,
    сіяла лампа яскравіше, ніж
    поверхні меблів личило б затертій,
    один коричневий диван, скоріш,
    едемствував у яро-жовтій дерті,
    стіл порожнів, вилискував паркет,
    чорніла пічка, в рамі порохнявій
    осів пейзаж, - лише один буфет
    постав живим тоді моїй уяві.
    І ще мотиль кімнатою кружив -
    і з нерухомості мій погляд здвинув.
    О, привид тут, якщо коли і жив,
    то він покинув дім оцей. Покинув.


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (9)


  30. Любов Бенедишин - [ 2019.07.06 21:52 ]
    ***
    …Сподівається, це вже востаннє.
    Мов осінній листок, тремтить.
    Туга в серці, в очах – благання.
    Тільки знає – до страти мить.
    Все пізнала: і велич, і скверну,
    І старе каяття, і нове…

    Ти пробач їй, що досі не вмерла.
    Не вбивай цю любов!
    Хай живе…

    06.07.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  31. Надія Тарасюк - [ 2019.07.06 19:59 ]
    * * *
    На узбіччі
    В’юнкого ранку
    Перестріну
    Букет і роси.
    Ще не знатиму
    До останку:
    Буду з поглядом,
    А чи босо?

    Де ялини
    У дні вакацій
    Набирають
    Смолу в креманки,
    Я сьогодні ―
    Гурток емоцій:
    Так бурштинно
    Землі, а парко.

    На узбіччі —
    Розлив полинний,
    Запитанням
    Квіток пучечки:
    Чом гойдає
    Смішок сльозину,
    Наче промінь
    Росин вершечки?

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  32. Ксенія Згура - [ 2019.07.06 18:41 ]
    Віночок
    Віночок
    Ой уночі на Івана Купала,
    Дівчина з квітів віночок сплітала.
    Шепотіла, тихо благала,
    Як віночок на воду пускала:
    «Ти вір у мене і в почуття до тебе,
    Ти моє сонце, ти моє небо.
    Твоя любов розфарбувала душу,
    В барвисті теплі кольори.
    Душа співати тепер може,
    Лише «люблю» ти знов скажи.
    Тепер я маю незримі крила,
    І я літати не боюсь.
    Ти підтримка моя, і сила,
    З тобою завжди я сміюсь.
    Ти розкажи, віночок милий,
    Все те, чого не можу я сказать.
    Що як його зустріла, я щаслива,
    І я боюсь його втрачать».
    Ти бережи, вода, віночок,
    Нехай не тоне він, пливе.
    Любов усім нам так потрібна,
    І цей віночок, хтось так жде!

    06.07.2019 Ксенія Згура



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Терен - [ 2019.07.06 18:25 ]
    На всякий випадок
    І
    Пишу тобі, а читачу шифрую
    усе, що є, було і не було.
    А що чекає, то гадати всує,
    якщо нема надії на крило.

    ІІ
    Не легко стаєру, напевне,
    даються кроси до небес.
    Якщо надієшся на мене,
    чекаю у сузір’ї Пес.

    Міняй матерію на масу
    і обганяй інертний час,
    та не рішай усе за нас...

    У мене теж немає часу,
    коли очікую Пегаса,
    аби летіти на Парнас.

    ІІІНі, це не те, що Фанські гори –
    крутий і недосяжний пік
    і у мою не кращу пору
    твоя стезя у інший бік.

    А я на іншу почекаю
    тай залишаюся на плаї,
    якому є один кінець –
    раптовий фініш. Не до раю
    і не до неї поспішаю,
    та в’яне, в’яне мій вінець.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Дмитро Куренівець - [ 2019.07.06 11:35 ]
    Відмінюваності невідмінюваних іменників та иншим правописним мемам присвячується
    Я вас запрошую сьогодні до кіна –
    на щось новіше від Бранда і Міміна,
    від Тарантина, від Делона і Рена,
    від Буратина й Салтикова-Щедрина.

    На нас чекає найпрем’єрніша прем’єра –
    там дони Педра, сеньйорити й кабальєра.
    Всі як один – із Ріа-де-Жанейра,
    всі мача при мачетах і сомбрерах!

    А може, хочете піти до казина?
    Либонь, це краще від лота і доміна.
    Рулетки там з круп’ями, мов мана,
    ще й сто столів зеленого сукна.

    Тому там легко захопитись бінґом,
    коли фортуна вабить видивом-фламінґом,
    хоч може обернутись диким динґом,
    тому що є двоїстим листям-гінкгом.

    А чом би, врешті, не зайти до турб’юра?
    Гайнем у Францію на всі свої євра –
    на батьківщину Бомарша, Русса й Дидра,
    на батьківщину олів’я, біда й бістра!

    Туди, де бігають новенькі пежа й рена
    по авенях, де зовсім поруч – Сена,
    де металева вежа здоровенна
    і ще багато ріжного треб’єна…

    Коли ж здається вам це все не комільфом –
    сидіть на острові своїм, Сафо Сафом,
    весь день крутіться у манті перед трюмом
    і поїдайте авокада з ГМОм!

    Ходіть по цирках, по занюханих шапітах,
    якщо така ви розманіжена кобіта,
    живіть рабою свого власного лібіда –
    в етері еґа, в тиміямі міта!

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  35. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.06 11:27 ]
    О, дні мої...
    О, дні мої без майбуття!
    Вчуваю зраду в кожнім слові.
    І помарнілої любові
    Бліду зірницю ти простяг.

    Так непомітно відлітав,
    Ледь впізнавав мене під вечір.
    Та струменіла сутінь… Плечі
    У вільгій млості цілував.

    Тобі немилою була.
    Ти настобрид. Жили в тортурах.
    І, як розбійниця, похмура
    Любов страждала, повна зла.

    Вже наче брат… Мовчанки гніт.
    Та лиш зустрінемося взором,
    Заприсягнуся небом зорним –
    В огні розплавиться граніт.

    2015

    Анна Ахматова

    О, жизнь без завтрашнего дня!
    Ловлю измену в каждом слове,
    И убывающей любови
    Звезда восходит для меня.

    Так незаметно отлетать,
    Почти не узнавать при встрече,
    Но снова ночь. И снова плечи
    В истоме влажной целовать.

    Тебе я милой не была,
    Ты мне постыл. А пытка длилась,
    И как преступница томилась
    Любовь, исполненная зла.

    То словно брат. Молчишь, сердит.
    Но если встретимся глазами -
    Тебе клянусь я небесами,
    В огне расплавится гранит.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  36. Козак Дума - [ 2019.07.06 10:10 ]
    Качконіс
    Попере́ду ветхий ліс,
    там вікує качконіс,
    але деякі особи
    кличуть звіра качкодзьобом.
    В нього лапи, як лопати –
    будувати є чим хату,
    а зберігся звір і досі,
    бо рецептори на носі.
    Ним полює на рачків,
    на личинок, черв’ячків.
    Голова, немов качача,
    ськає у воді удачу,
    хвіст нагадує весло.
    Качкодзьобу повезло –
    небагато древніх видів
    до часів цих дожило.
    Яйця самочка кладе,
    притискає до грудей
    і бобрів з качиним носом
    у майбутнє рід веде!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (4)


  37. Любов Бенедишин - [ 2019.07.06 08:21 ]
    До краю...
    То ненависті метала
    кинджали.

    То горнулася: «Помріймо
    в обіймах…»

    З почуттів яси-огрому –
    у втому.

    Стало холодно у слові –
    любові.

    Заблукала не в тумані –
    в омані.

    Кілька сутінків до краю –
    час маю…

    06.07.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  38. Ніна Виноградська - [ 2019.07.06 07:44 ]
    Спогад


    Серпневий ранок, вкутаний у спеку,
    Ще на траві не висохла роса.
    Над гніздами, як воїни, лелеки,
    І різнотрав’я лугова краса.

    Над Сеймом пар здіймається туманом,
    Десь риба розбиває гладь води.
    До сходу я прокинулася, рано,
    Щоби прийти з минулого сюди.

    Між лозами застиг на водах човен,
    Крізь воду бачу, як пливуть мальки…
    Світ батьківщини спогадами повен,
    Де все в нас починалося з ріки.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  39. Гренуіль де Маре - [ 2019.07.06 00:20 ]
    Не озирайся
    Все – мана чи омана. Усе – манівці.
    Бродиш ними без ради і толку.
    Літо миє останні черешні в ріці,
    Стелить сіно – духмяно, та колько.

    Приколисує літо: утишся, засни,
    Ніч надходить – купальська, предивна;
    Сіє зваби і чари… Не бійся – вони
    Все загублене вкутають димом.

    Не біжи за вінком, що в лататті застряг
    Та вже так і проріс там вербою;
    Бачиш: квітка вогненна ряхтить в чагарях,
    Обворожує, зве за собою.

    І у тих хащаках, що лукавим плющем
    Одиноких оплутують-ловлять,
    Ти обернешся тихо (ще тихше… іще…)
    На чіпкий насторожений погляд.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (9)


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.05 20:45 ]
    Леле...
    1

    Вкотре пташині гнізда їстиму після чаю.
    Бганок не бачу зранку, молодо-яро... кайф!
    Пугач брунатні капці десь утопив з одчаю,
    впала із кігтів жаба, назвисько - голіаф.

    Запахи дуріана (леле...) розносить вітер.
    Гроші не пахнуть, звісно. Та відійду на крок.
    Палять, немов мужиччя, юнки, баби, кобіти,
    місять галушку з медом... мелють низки зірок.

    Знаю, до них не варто... Інші каструлі, форми.
    Випустила піранью, хай попливе за Псел.
    Стукає в шибу сойка. Просить сухого корму:
    "Ти ж причащала вчора..." злий прозовий осел.

    2

    Вірша, кашне, панчоху виплету спозаранку.
    Гінкго білоби краплі, щоб не забути - хто...
    Клею вишневим глеєм свіжорозбиту склянку.
    Знаю, із неї пив би екстравагант Кокто.

    2019



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (7)


  41. Олександр Сушко - [ 2019.07.05 20:39 ]
    Анонс


    Шановні друзі!
    Ще у травні на «Книжковому арсеналі» в Києві, а потім у Спілці письменників України відбулася презентація моєї книжки «Вітражі». Не зогледівся, як майже увесь її тираж розкупили люди. Прошу вибачення у дописувачів сайту «Поетичні майстерні» за те, що не запропонував саме їм у першу чергу придбати її, оскільки ми тут всі свої люди, знаємо одне одного не один рік.
    Отже, хто має бажання придбати книгу – будь ласка, надсилайте свої координати месенджером, а я оперативно вишлю книжку за вищезазначеною адресою.
    З повагою, Олександ Сушко


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  42. Матвій Смірнов - [ 2019.07.05 17:50 ]
    Lingua Mater
    Мені віднялася мова. Звуки, знаки і літери,
    Дієслова, іменники та решта її частин
    Років зо п`ять як зникли - від того страшного літа,
    Коли я читав новини й зачитувався Толстим.

    Це відбулося швидко. Фактично майже одразу -
    Та класикові не варто ставити це у вину.
    Я тоді перечитував «Севастопольские рассказы» -
    Можливо, найкраще з усього, що я читав про війну.

    Мені віднялася мова. Точніше, її забрали,
    Мене не спитавши, привласнили удавані хазяї -
    «Зелёные человечки», «Товарищи генералы»,
    І інші, хто, як не прикро, також іі носії.

    Мені віднялася мова - усна, потім письмова
    Я вчив її з другого класу, хоч інших тоді не знав.
    «Велика й могутня»? Та байдуже - але цією мовою
    На наших родинних цвинтарях написані імена.

    Мені віднялася мова - і лексика, і граматика.
    Де я тепер шукатиму пари для своїх рим?
    На бастіонах Сходу загуркотіли гармати,
    Як у Толстого - у книжці, в якій ідеться про Крим.

    І от я мовчу, розгублено руки розвівши в сторони
    І що сказати, не знаю. Точніше, не маю як
    Чомусь невимовно сумно, а часом - відверто соромно
    За цю «правдиву і вільну», й за себе, як носія.

    Отак онімів - що зробиш? - далі хіба засліпну,
    З поводирем ходитиму по болотах і лісах.
    Світ мене не ловитиме - нащо я здався світу?
    Писатиму вже, як пишеться - «еже писах писах».

    І може, одного разу на березі моря встану
    І раптом відчую - невиразно, а потім усе ясніш
    Цей берег, що повернувся до попереднього стану
    І мову, що повертається у мій кострубатий вірш.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (5)


  43. Козак Дума - [ 2019.07.05 16:48 ]
    Крилаті пліткарі
    На щоглі, мов ті примари,
    примостилися гагари
    і в широтах прохолодних
    піддавали хвацько жару!
    Ті гагари під гітару
    пліткували про кальмара,
    як він ласував омаром
    і пустив чорнила хмару.
    Ґелґотіли про акулу,
    про сумне її минуле,
    що бешкетниця зубата
    розідрала вчора ската.
    Мили кості восьминогу,
    він зламав, говорять, ногу –
    довелося викликати
    термінову допомогу!
    Не забули кашалота
    запросити на охоту,
    бо пронирливий дельфін
    відшукав косяк сардин.
    Завітали в гості чайки
    і підтримали ті байки,
    пригадали про кита,
    що завів собі кота.
    Називав його Платоном,
    годував смачним планктоном,
    а коли із кормом хибив –
    то ловив муркові рибу.
    Додали доволі пари
    білі чайки двом гагарам...
    Од душі попліткували –
    тож посиділи недаром!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  44. Олена Побийголод - [ 2019.07.05 14:16 ]
    1823. Православний государ (в скороченні)
    Із Кіндрата Рилєєва (1795-1826)

    В німців в резидентах -
    зараз в президентах.
    Русі цар, Русі цар,
    православний государ!

    Хоч шпиняє вчених,
    пестить він воєнних.
    Русі цар, Русі цар,
    православний государ!

    Школи всі - казарми,
    судді всі - жандарми.
    Русі цар, Русі цар,
    православний государ!

    Жах його - журнали
    й різні неформали.
    Русі цар, Русі цар,
    православний государ!

    Тільки посіпаки
    дістають відзнаки.
    Русі цар, Русі цар,
    православний государ!

    А за правду-матку -
    гонить на Камчатку.
    Русі цар, Русі цар,
    православний государ!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.05 08:57 ]
    Соло
    Мій аксолотль сумує серед слів...
    на мушлю ліг, висотує проміння.
    Він кидався на рибу сторчголів.
    Будило пальм високих шарудіння.

    Повз амбістом проплину - німота.
    Ця саламандра гірша, та своїша.
    Лякає мною недруг О. кота.
    Дощами змита, вицвіла афіша.

    Ні, не ручна. Не варто по хребту...
    Гідромасаж на користь лиш сновидам.
    А знаєте, я згодна в Тімбукту:
    там фоліант безплямний, певна, видам.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  46. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.07.05 08:10 ]
    Літечко зізналося в любові
    А край дороги польової
    Ростуть Петрові батоги,
    Кольору синяви п"янкої
    У них чудові квіточки.

    Поряд - ромашка жовтоока
    Ворожить любить Він чи ні,
    А далі он за кілька кроків
    Червоні маки осяйні.

    Як віддзеркалення небесне
    Є тут волошки-васильки.
    Цілує квіти сонце тепле
    І пестить ніжно пелюстки.

    Ці вишиванки веселкові
    На золотому полотні
    Стиглих хлібів.Ними в любові
    Зізналось літечко мені.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Терен - [ 2019.07.05 07:32 ]
    Головна подія
    І ти, і я у сазі житія
    ще ідемо одною колією.
    Яких поезій не писав би я,
    аби і досі ти була моєю!?

    Ані твоє, ані моє ім’я
    не ореол цієї «одіссеї».
    Я ще нічий, і ти ще нічия
    у цій юдолі долі однієї.

    Але які невидимі путі
    або яка нечувана дорога
    від отчого до Отчого порога
    і різні цілі при одній меті!?
    Та є іще надія у житті –
    це ти і я, а зайвого – нікого.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  48. Ігор Федів - [ 2019.07.04 22:02 ]
    Олівці
    Ми у житті усі, як у пеналі олівці,
    І маємо писати свою долю –
    Ідемо прямо, колом, чи у манівці,
    У клітку золоту, а чи на волю.
    Заманює на білі аркуші життя,
    І ми бажаємо зафіксувати,
    Якими є надії, цілі і мета,
    Дороги, які будемо долати.
    Одному і на мрії бракувало сил,
    У перші миті затупив і здався,
    Ходити не уміє, течією плив,
    Став на коліна і не піднімався.
    Не знає інший де мета, бо поспішав,
    За пропозиції усі хапався,
    А на омріяну вершину не попав,
    Дорогою до неї поламався.
    Якщо не затупили біди почуття,
    У суєті не загубили волю,
    То олівець у білі аркуші життя,
    Уписує твою єдину долю.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  49. Козак Дума - [ 2019.07.04 16:43 ]
    Пінгвіни
    Посеред морської піни
    замелькали чорні спини,
    гамір підняли пінгвіни –
    грають у квача з дельфіном!
    Познімали чорні фраки,
    запашіли небораки,
    ніби термобігуді,
    й розчинились у воді.
    Потім хутко на крижину
    вилітають й одежину
    кожен натягає знов,
    хоч гаряча в жилах кров.
    Навіть не страшна акула,
    із глибин яка шугнула.
    Тільки клацнула зубами
    і лишилася з бобами –
    показали фраків спини
    їй пронирливі пінгвіни!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  50. Ніна Виноградська - [ 2019.07.04 13:30 ]
    Зраджені янголи


    Не залишили ніц святого,
    Навіть янголів запрягли.
    І кричи не кричи до Бога,
    Голос буде як звук бджоли.

    Убивають мою країну
    І не має ніхто жалю.
    Бо стріляють підступно в спину,
    Ті, хто в очі казав – люблю.
    30.06.19


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   400   401   402   403   404   405   406   407   408   ...   1855