ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Надія Тарасюк - [ 2019.07.04 11:37 ]
    Надвечірнє
    Де заходу перші кроки
    Неспішно снують обряд,
    Цвіркун поправляє спокій,
    Цикади стають уряд.

    Де сонце багрянооке,
    У трави вростає щем
    Кругленьким, як вечір, боком
    Освідчень, розмов і тем…

    Де тиша осердям кволим
    Віночки сплітає слів,
    У літа гостює поле
    І п’є з джерела вітрів.

    Де заходу перші кроки,
    Дороги вечірній плат,
    Цвіркун гомінкий широко,
    Цикади ― думок трактат.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  2. Олексій Кацай - [ 2019.07.04 11:33 ]
    Звірі
    Звіріючи, Велика Ведмедиха
    навстріч екранам кинула зірки…
    Розгоном
                    з мене вичавило
                                                    дихання
    і стиснуло до матюків думки…

    Адже я теж не лагідна звірина!..
    Не блякла Магелланова Хмарина,
    не штучний інтелект,
    не з глини голем!..
    Я можу без скафандра,
    чистим полум’ям,
    згадати тих, які тебе вигонили
    з такої саме
    чорної печери,
    як простір цей без дна і атмосфери.

    З Ведмедицею разом
    сунуть в герці
    страшезні дикі зорельотожерці!..
    Тож я, динамік вивернувши хрипом,
    стаю для них насправді
                                                смолоскипом,
    тіла небесні
                            розігнавши геть.
    І поміж перешкодами та криками,
    парсеками наповнений ущерть,
    охоплюю Ведмедицю собою,
    стискаючи і же’рців, і жерців,
    до цяточки планети голубої,
    куди мій апарат в утомі сів,
    мандруючи аж до зорі Полярної,
    що у Малій Ведмедиці горить.
    А матінка її інтерстелярно
    мені на вухо й досі щось гарчить.

    Не ображай, мовляв,
                                              мою дитину, –
    порикує
                    захекано вона.
    Дивуюся: «Мене береш на кпини!?
    Я що тобі,
                        міжзоряна
                                          шпана?!?»
    А на кордоні полум’я й пітьми
    зірки зо світлом граються невпинно
    й на них ласкаво дивимося ми,
    малечею
                  приборкані тварини.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  3. Любов Бенедишин - [ 2019.07.04 11:28 ]
    ***
    Вколов янгол потай: «Ледащо!
    Марнуєш літа свої нащо?
    Для чого шепочешся з кривдою?
    Бануєш, блукаєш сновидою…»

    Не в смутку би згасла – у герці,
    Якби не ця рана у серці:
    Жага до життя стрімко витекла…

    А янгол питає: «Чом літепла?»

    04.07.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  4. Ігор Терен - [ 2019.07.04 11:57 ]
    Відчай та мораль
    Заведу собі собаку,
    а тобі кота
    і любитиму монашку,
    що як ти – свята.

    Я на поводі у неї
    у її саду,
    ради пасії моєї,
    буду на виду.

    Хай і кіт іде по колу
    на її цепу.
    Не почуємо ніколи,
    що і я сопу.

    У раю або на прощі
    босі й нічиї –
    ти мої обіймеш мощі,
    ну а я – твої.

    А мораль така у байці –
    думаю собі, –
    кіт не пара цій собаці
    як і я тобі.

    ***Дорога моя кубіто,
    май усе, аби любити,
    не вагатися,
    і ночами не тужити,
    а «відкинувши копита»,
    висипатися.


    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  5. Олександр Сушко - [ 2019.07.04 09:49 ]
    Майбутнє

    Отже, "кіборги" зайві, у тренді - "Квартал" і "Свати".
    Зрада перемогла. Вмерла ніч за кривавим світанком,
    Бачу байдуж до мови. Мій друже - чого ж ти хотів?
    Не вдягнув ані разу очільник святу вишиванку,

    Уважає, що грошей кабза - це від раю ключі.
    Непокоїть жеброту м'яка паляниця глютенна,
    - Де ж той вихід? - питаю Спасителя. Він же мовчить.
    У обіймах безсилля та розпачу гину щоденно:

    І не бачу кінця ані краю вендетті святій.
    Руки чорні від крові братів. Меч на волі - не в ножнах...
    Мир - за Крим і Донбас... шепче совість: - Не смій!
    Віддавати країну орді на поталу не можна!

    Люду очі відкрив. Не чекаю за правду подяк.
    Кожен другий - торгаш, підторговує скарбом титанів.
    Висихає Дніпро, на мілинах росте забуття,
    Догорає свіча за майбутнім моїм на Майдані.

    04.07.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)


  6. Іван Потьомкін - [ 2019.07.04 06:11 ]
    ***

    В Ізраїлі те, що поза містами,
    Тільки умовно можна назвать провінцією
    (зрештою, як і в інших малих цивілізованих країнах).
    В провінції – траси й автобуси найкращі,
    До того ж од убивць арабських захищені надійно.
    Турніри, виставки, фестивалі, матчі...
    Усе, як кажуть, під рукою.
    А люди в провінції - найкращі,бо навдивовижу щирі,
    Край свій оспівують нарівні з Псалмами,
    Бо ж серед боліт малярійних і пустелі
    Самі створили це рукотворне диво.
    І хоча мешкаю в Єрусалимі,
    Не можу не зізнатися в любові
    До того, що дехто готовий назвать провінцією.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  7. Вячеслав Кондратюк - [ 2019.07.03 20:09 ]
    Сонцем розпечена земле
    Сонцем розпечена земле,
    Дай доторкнутись до тебе,
    Щоб у траві зеленій
    Злитись з палаючим небом.

    Розум пусти мої мрії,
    Дай їм могутні крила,
    Щоб пригорнутись до хмари,
    Сонця відчути силу.

    Вітре сухий і гарячий,
    Висуши сльози на щоках,
    Дай хоч на мить заховатись
    В твоїх невидимих потоках.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Ярослав Філософ - [ 2019.07.03 20:39 ]
    В тумані...
    Туманні перспективи
    в Іллюзіях
    У Серці
    І наші
    недолугі Герці
    Протистояння


    Хто кого
    Маною туману

    Навіє в Серце
    Пломінь





    *****

    Обличчя веселе
    а очі -сумні

    і кожен твій
    рух -
    Самотність Мережі





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  9. Олександр Козинець - [ 2019.07.03 14:53 ]
    ***
    Я не буду приховувати: небо зі мною говорить,
    Приводить у сни сюжети, записує у блокноти.
    Намагаюся не перечити, слідую траєкторії,
    Тому й оживають – не відкладаю на потім.
    Іноді, правда, сум, говорить голосом діда,
    Але не мого, а того, про якого не знаю.
    Янгол одразу пише: ти просто слідуй...
    Легко та без вагань у обраних не буває!
    Заспокоююсь лісом, набираю обертів, ритмів.
    Нагородами тішу внутрішнього малого.
    Тимчасові спокуси життя відрізає бритвою,
    Бо знає заради чого. І розуміє для кого.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.03 13:44 ]
    Хто б його...
    Віршоробний онанізм.
    Хоч сухенькі пледик, майка,
    дід Оверкій знов заліз
    на вербу - і гострить швайку...

    Хто б його з верхівки зняв,
    та запхав у халабудку?
    Зашкарубла кішка: " ...няв...".
    Індюки втікають прудко.

    Та Оверкію дарма!
    Прочитали вірш синиці.
    "Це - словесна куркума!" -
    б'є гурман по синій пиці.

    Дід сміється... пухне ніс.
    Мить аншлагу недалеко.
    Хтось халатика приніс,
    штрудель... і труди Сенеки.

    2019



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  11. Надія Тарасюк - [ 2019.07.03 13:02 ]
    * * *
    Пучечки сонячних тюльпанів
    у двір зненацька забрели.
    Буяли гордощів каштани,
    шпурляли погляд таїни.

    Криївки сонячних тюльпанів
    обмовкам рук давали лад…
    Листівки днів тихцем ступали:
    садили — й вірили в свій сад.

    ...В моїх очах сміявся смуток
    і дотулявся до «прости!..»
    Не можуть пагони розлуки
    обличчя сонячні нести.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  12. Козак Дума - [ 2019.07.03 10:50 ]
    Кит
    Знов попереду фонтан! –
    повідомив капітан.
    Поміж хвиль пірнає глиба,
    всіх вітає диво-риба.
    Це відомий на весь світ
    велетень – блакитний кит!
    Хоч вусатий, та без вусів,
    їсть планктон, коли не в дусі,
    а як гарний апетит –
    рибу ловить на обід.
    Не піймати монстра в сіті,
    кит найбільший в цілім світі,
    та попав і він в лещата –
    треба й монстра захищати!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (9)


  13. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.07.03 08:14 ]
    Справжнє щастя
    Вірити в краще, ділитись добром,
    Ближнього завжди любити
    І не зважати на безліч хвороб,
    А жить, працювати й творити.

    Та намагатись чогось досягти
    В житті, щоб залишить нащадкам,
    Кохати і впевнено йти до мети,
    Оце воно є - справжнє щастя.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Терен - [ 2019.07.03 07:47 ]
    Рівнобедрений трикутник
    Є коли і є чого радіти
    і немає у надії меж,
    поки посилає ще привіти
    та, яку у серці бережеш.

    А коли іще буяє літо,
    а у неї мандри та кортеж,
    не очікуй вірної кубіти.
    Що було, ніколи не найдеш.

    Не очікуй унісону серця.
    Іншому луною обізветься
    магія, якої не було.

    І надія іскрою погасне
    у її очах, але не ясно
    ще, кому із нею повезло.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Олег Вишень - [ 2019.07.02 20:09 ]
    Війна за Небо.
    Війна за Небо. Тисячі життів
    Сплюндрованих, роздавлених, розп'ятих,
    Вже скінчених та знову розпочатих,
    В ім'я та проти знищених богів…

    Не мати почуттів,- в чуттєвім світі жити.
    Не мати сенс жалю,- коханням скаженіти.
    Весь Світ загине, бо загину я.
    Чи Всесвіт не моя краплина крові?
    А кров тече з любові до життя.
    Хай це життя лише для смерті маю,
    Чі пекла світ не гірший світла раю?
    Все Вічність… Чи Буття, чи Небуття…
    Війна за Небо. І одне моє життя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  16. Олександр Сушко - [ 2019.07.02 18:11 ]
    Сидорова коза


    Коза рогами гахнула у тин,
    Белькоче: - Помогти поетці мушу.
    Ця "допоможе", тільки в рай впусти,-
    Кавалками "краси" завалить душу.

    Прийшла й до мене. Бекає. Ти ба!
    Не відає про незавИдну участь.
    Я ж - правлю роги, це - моя судьба,
    Зв тамаду на шоу "Місс Вельбучність".

    На небі реготала чортівня,
    У пеклі рвали животи пророки.
    Усівсь на неї, наче на коня,
    Вона ж уперта - хтіла стати гопки.

    Учасно, браття, розпізнав подвох,
    Огузком притулив її до праски.
    По ріпиці пужалном вправно "Цьвох!" -
    Сумирнішає Божа твар від "ласки"!

    Ну, все. Гаразд. Стрибай тепер за тин
    І більш не лізь без дозволу у хвіртку.
    Рецептик від зазнайства лиш один:
    Лупи козу! Як Сидір напідпитку.

    02.07.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (15)


  17. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.07.02 12:26 ]
    Лиманне
    1

    Креативною бути посміла.
    Йду, дратую нехлюй, індиків...
    Рій учора дзумів так зраділо,
    відвертала свинота пики.

    Три перлинки від жовтого шлейфу
    загубила десь там, за полем.
    Наступив на калюжну злу ефу
    послідовник... і виплив голим.

    2

    - Добра фіфа... чи хвойда-фея......
    шкірить зуби... Пса маже глеєм.
    На пегаса немає мані.

    Очеретяно у лимані.

    Може, вірш допишу за тортом.
    У шезлонг усідаюсь гордо.

    Непомітні підходять... "Майє...
    хто надвечір твій шлейф тримає?".

    3

    Хор цикадний. Сороча каша.
    Вуж звивається: "...це - не наша".

    Повітруля жадає соку.
    Планку піднято зависоку.

    Узвичаєні трабли. Хижо.
    Мастить лиска шершаві лижі.

    Черепаха повзе з лорнетом.
    Бейдж на панцирі, під секретом.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  18. Козак Дума - [ 2019.07.02 12:53 ]
    Рожеві фламінго
    Рожеві фламінго
    пливуть у рожевім промінні,
    мінору рожевого линуть
    рожеві пісні –
    на крилах рожевих
    у неба рожевім склепінні
    рожеву несуть вони біль*
    у рожевому сні.

    Рожеві фламінго –
    рожева прийдешнього мрія,
    рожевої квітки пелюстка,
    рожевий листок,
    рожевими ранками
    завжди нехай рожевіють,
    дарують повітря
    із запахом ружі ковток!

    Рожеві фламінго
    в рожевому мареві часу
    долають невпинно
    рожево-густу далечінь,
    надії рожевої вічно
    рожеву окрасу
    підносять рожевими пасмами
    у височінь!

    * Яскраво-білий колір; білість.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (3)


  19. Любов Бенедишин - [ 2019.07.02 11:34 ]
    Незрівнянна
    Садок повен сонця і квітів,
    Милуються ружами крокуси…
    Для тебе – найкращі у світі
    Усі мої ракурси, фокуси.

    Мій профіль кохаєш без тями,
    Ні з ким не порівнюєш подумки.
    І ніжно «збираєш» губами
    По тілу розкидані родимки.

    Я статус щасливої жінки,
    Либонь, заслужила у Доленьки.
    Обожнюєш, ніби родзинки,
    Усі мої вади й недоліки.

    Життя – то з ваніллю, то з перцем.
    Буває: ні гречки, ні ґречності.
    Спасибі, що згладжуєш серцем
    Всі злами мої й суперечності.

    30.06.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  20. Надія Тарасюк - [ 2019.07.02 10:25 ]
    * * *
    Хворим нервом броня
    Розтягнута:
    Дзьобнув жартом,
    Посердив плач.
    Тятива спілкувань
    Роздягнута
    В попередніх метких
    Подач.
    Гріє вітер,
    А сонце сторожко
    Післямовами зирить
    Здушено…
    Ми тримаєм
    Колишні ворохи,
    Замельдовані
    Непорушністю,
    А довкола ―
    Пристиглим подивом
    Перешіптуються.
    Дарма!
    Хворим нервом
    Лоскоче згорблена
    Спілкування
    Хитка стіна.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (7)


  21. Ігор Терен - [ 2019.07.02 10:56 ]
    Святоша у ризах люципера
    І
    Всі грішні, і лукаві, і не дуже,
    не пам’ятають, де вони взялись.
    Історії релігії байдуже,
    від кого ми народжені колись.

    Та не байдуже Духу на амвоні,
    які у кого серце і душа
    і чи помісна у Його долоні
    парафія в парафії чужа.

    А от убийте, я не розумію,
    якої чаші, місії, події
    не вистачає ласому попу?
    А може цей очільник мімікрії
    чекає індульгенцію месії,
    коли у Київ завітає Пу?

    ІІ
    І на холодне дує, і на мокре,
    упав у єресь і «несе пургу».
    Але навіщо ставити укотре
    і Богу свічку, й чорту кочергу?

    Не помогла анафема Кирила,
    не помагає і її зняття.

    Гіркою буде будь-яка кутя,
    якщо в макітрі є нечиста сила.

    Помазане, та не умите рило,
    очікує у пеклі каяття.

    ІІІ
    У Храмі Єпіфанія немає,
    тому що Філарета вистачає
    у ролі патріаршого цабе.

    Та чули не одні дереворити,
    у кого риза плямою покрита
    таємного агента КаГеБе.

    ***
    Несповідима ані путь Господня,
    ані стезя Люцифера по ній.
    Хто уповає на цабе сьогодні,
    опиниться як є – у западні.

    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  22. Ніна Виноградська - [ 2019.07.02 09:12 ]
    На Купала


    На Купала ворожила долю
    І Дажбогу всі несла дари.
    Щоби Лада усміхалась полю,
    Щоб холодні не прийшли вітри.

    Щоби зранку у моїй криниці
    Скибку місяць на живій воді
    Колихав, а потім багряниці
    Всі шляхи закрили ворожді.

    Щоби люди усміхнулись радо,
    Якнайшвидше скінчилась війна.
    Я просила і Дажбога, й Ладу,
    Щоб у безвість відійшла вона...

    Ворожила з ночі на Купала,
    І просила долю не собі -
    Мирної і скорої ухвали
    У війні, не в горі і журбі.

    Ворожила в ніч купальську жінка...
    02.07.18


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  23. Козак Дума - [ 2019.07.02 08:10 ]
    Екватор

    Я дивлюсь в ілюмінатор
    на зустрічні кораблі,
    а під кілем в нас – екватор,
    тобто талія Землі!
    На містку шалена спека,
    десь подівся навіть бриз,
    зачаїлась небезпека –
    парус, як мішок, повис.
    За півдня на водній гладі
    показалися зірки –
    вечір! Прохолоді раді
    ми й бувалі моряки.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  24. Петро Скоропис - [ 2019.07.02 00:03 ]
    З Іосіфа Бродського. Anno Domini
    Провінція догулює Різдво.
    Палац Намісника втопа в омелі,
    над ґанком – смолоскипів сизий чад.
    В провулках – гам і пінисте питво.
    Незлецькі, розбитні, брудні, веселі
    свята у юрм за вікнами палат.

    Намісник зліг. На одрі сподаря
    вкриває шаль, узята в Альказарі,
    де він служив; під нею ж уявляв
    дружину і свого секретаря,
    котрі вітають панство в нижній залі.
    Не те, щоб він ревнує. Радше яв

    сотає-сіє в коконі піткань
    хвороби, снів і плутанини щодо
    посади в Метрополії. Авжеж,
    він знає, що юрбі для святкувань
    не конче має значення свобода;
    з цих міркувань і благовірній теж

    він дозволяє зради. Чим би ще
    він відволікся – і уник, наприклад,
    нудьги і трясці? А якби кохав?
    Стенає мимоволі він плечем
    і зболено очікує на вислід.
    …Гульба у залі, зрештою, вщуха,

    хоча й триває. Погляди вождів
    племен у денцях кухлів бачать далі,
    де не ступала ворога нога.
    Ті ж зуби, що оскалювали гнів,
    мов колесо, яке пригальмували,
    заціпило на усмішці, й слуга

    їм підкладає їжі. Уві сні
    кричить купець. Оривком чутно співку.
    А благовірній із секретарем
    не зле і у саду. І на стіні
    орел імперський, що склював печінку
    Намісника і схожий з упирем.

    І я, письмак, що повидав світів
    і перетнув на віслюку екватор,
    з вікна пильную відрухи пітьми
    і думаю, як схожі ми в біді:
    його не хоче знати Імператор,
    мене – мій син і Цинтія. І ми,

    ми тут і згинем. Моторошні дні
    гординя не припише як великі
    переступи від образу Творця.
    Всі будемо однакові в труні.
    Тож за життя побудьмо різноликі!
    Не личить нам цуратися двірця –

    Вітчизні ми не судді. Судний меч
    ржавіє у ганьбі незмитій вкотре:
    нащадки, влада у чужих руках.
    Як добре, що прип’яті судна втеч!
    Як добре, що взялось у кригу море!
    Як добре, що у хмарнім небі птах

    субтильний для обтяжливих тілес!
    Пак, неосудне те, що неумисно.
    Хіба що річ в пропорції щораз
    доважку нас до голосів з небес.
    Тому нехай приймає їх вітчизна.
    Тому нехай горлають і за нас.

    Вітчизна… чужаки з її дворян
    у Цинтії в гостинах до постелі
    схиляються, що волхви чергові.
    Малюк дрімає. Жевріє зоря,
    як вуглі з-під схололої купелі.
    І гості, не торкнувшись голови,

    лжі ореолом підміняють німб,
    зачаття непорочне – пліткуванням,
    умовчаннями – батька при свічі.
    Мла поверхи з’їдає по однім.
    За першим – другий. Плямкає останнім.
    Та два вікна палацу і вночі

    горять: в мене зі спини смолоскип
    не вадить диску повні з лісосмуги
    ковзнути, бачу Цинтію, сніги,
    й Намісників, що опостінь заціп,
    всю ніч не спить, поборює недуги
    і тіні ворогів, що навкруги.

    І ворог никне. Світло від зорі
    на обрії збавляє світ полуди,
    повзе у вікна, осягає суть
    заскоченого тут о цій порі,
    надибує сліди і рештки учти,
    вагається. Однак рушає в путь.





    ------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  25. Надія Тарасюк - [ 2019.07.01 22:52 ]
    * * *
    Ви не хочете говорити,
    Ви воліли б про це мовчати.
    І біжать підоспілі квіти,
    Ті, що марять снопом початим.
    Та зненацька підкрадусь знову,
    Затулю вам собою душу.
    Буде липень плести розмову
    Із клубка, що слова пастушить.
    Буде жнивно. І будуть зорі ―
    Розполохані потерчата...
    Загубили вівтар любові,
    Та жадаєм про це мовчати.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  26. Іван Потьомкін - [ 2019.07.01 21:01 ]
    Боїмося не смерті
    Випадають з обойми живих.
    Наче кулі, свистять імена
    І лягають на серце болем.
    Нам з тим болем судилось ходить,
    Доки безбіль не стане і нашою долею.
    Якщо хтось там і грався в життя,
    То не ми це були, друже,
    І не тому, що відти нема вороття.
    Ні, ми просто були у Життя на службі.
    Боїмося не смерті.
    Не раз і не два здавалось – оце вже кінець.
    І лишилося тільки до молитви скласти руки...
    Та Всевишній щоразу підводив нас.
    Мовби брав на поруки.
    Боїмося не смерті,
    А форми відходу з життя.
    Якби можна, поминувши хвороби й борги,
    Залишить лаконічне: «Подавсь в інші сфери...»
    І без сліз, без прощань просто вийти з життя
    Крізь зачинені наніч двері.
    Нехай іншим оркестри та словеса,
    Нам востаннє дещицю хотілось би в цьому світі:
    Щоб дружина без смутку ввійшла у нове життя,
    Щоб про неї завжди дбали діти...
    ...Випадають з обойми живих.
    Наче кулі свистять імена
    І лягають на серце болем.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  27. Світлана Ковальчук - [ 2019.07.01 20:01 ]
    ***
    А вже надвечірній загуслий оранж –
    в руках ліхтарів.
    На півслові
    стихає отой гуркотливий гараж,
    і крани цибаті готові
    закинути голови й так, без голів,
    собі пролітати по небу,
    ловити на вудочки плетива снів,
    знімати зірки, коли треба
    закоханим,
    й бути закоханим теж
    і так, без голів, кружеляти:
    – А пахне як біло заквітчаний беж.
    – І зовсім не хочеться спати.
    І попри оранж, крізь утому і тиш
    вдихати якусь розімлілість.
    Ти майже кохаєш і майже летиш
    незграбно, невміло, несміло.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  28. Олександр Сушко - [ 2019.07.01 14:05 ]
    Невже?

    Як сталось, що у зла слуга - добро?
    Напохваті майстри в купипродайок?
    За кожен подих - податі, оброк,
    Та, пори все, не повзаю - літаю.

    Фарбує чорним демон білий світ,
    У байдуж умочає кисть малярну.
    Коноплі в житі висіяв сусід,
    Припрошує онуків до дурману.

    Тут ліпше бути дурником німим,
    Прилюдно устромити в носа пальця.
    Бо Київ - це столиця шаурми,
    А рідна мова - забавка паяца.

    Гукають мертві: - З пекла утікай!
    А не втечеш, то пожалієш,- вір нам...
    Країною лечу кривих дзеркал,
    Невже моя це ненька Україна?

    01.07.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (10)


  29. Козак Дума - [ 2019.07.01 10:05 ]
    Морські канікули
    Тепле літечко надворі,
    дуже хочеться на море.
    Разом з мамою і татом
    станем подорожувати.

    Побудуємо вітрильник
    і на ньому, як на крилах,
    обігнем усю планету,
    щоб спочить від інтернету.

    Назвемо його «Дельфіном»,
    щоб морями легко линув
    і над хвилями злітав,
    океани він долав.

    Відпливаємо з Одеси,
    вже «Лузанівка» й «Пересип»
    розчинилися в тумані
    прохолодним ранком раннім.

    Тато, звісно ж, капітан,
    проведе судно в туман
    поміж рифів і мілин –
    в світі він такий один!

    Мама, ясно, буде коком,
    бо вона одна, нівроку,
    може готувати все
    ще й останніх не пасе:

    паруси нам підлатає,
    в кубрику попідмітає,
    хутко палубу помиє
    і сніданок всім накриє.

    Ну, а я, як самий юний
    обійму посаду юнги,
    бо моторний і завзятий –
    буду всім допомагати!

    01.07.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  30. Володимир Бойко - [ 2019.07.01 10:30 ]
    * * *
    Прилетіло НЛО
    У моє село,
    Шандарахнуло й сільраду
    В друзки рознесло.
    Довго люди гомоніли –
    Що воно було?
    Голові, видать, воздалось
    За колишнє зло.
    Був колись він партократом,
    Іроду служив,
    Маму, тата, брата, свата
    Підло заложив,
    Владу, суд, прокуратуру
    Внаглу купував,
    А тепер прийшла розплата,
    Звідки не чекав.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (3)


  31. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.07.01 10:36 ]
    Повчитись треба у птахів
    Побивається голубка над голубом вбитим,
    Їсти й пить вона не хоче, плаче із жалю.
    Каменем і гордий лебідь полетить донизу,
    Коли втратить він кохану не дай, Бог свою.

    І лелека одиноко сумний лугом бродить,
    Коли згине лелечиха у дорозі десь,
    Більше пари він ніколи собі не заводить,
    Зберігають вони вірність на життя усе.

    Не завадило б і людям у птахів повчитись
    Як по справжньому кохати і життя любить
    Та виховувати діток, теплом їх зігріти,
    Був би світ тоді добрішим, краще б стало жить.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Лариса Братко - [ 2019.07.01 09:27 ]
    Ангелу-хранителю
    Мой Ангел плакал на плече,
    Так горько, так надрывно.
    Он обвинял себя в беде,
    Так искренне, наивно.

    Но не печалься Ангел мой,
    Вины твоей в том нету.
    Хранитель мудрый и родной,
    И лишь себя я призову к ответу.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Терен - [ 2019.07.01 08:57 ]
    Душа і серце
    Як не є, а іноді буває,
    що не настає цілюща мить.
    Час лікує, але серце крає
    і душа не гоїться, болить.

    Доброта виборює у герці
    віру і надію на тепло.
    Що не залишилося у серці,
    того й за душею не було.

    І немає, і не буде ради,
    де кому на щастя повезе
    і куди недоля занесе.

    Щире серце умирає ради
    тої миті, що гамує вади,
    а душа витримує усе.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  34. Тетяна Левицька - [ 2019.07.01 07:50 ]
    Два крила
    Черемха запашна перецвіла,
    обсипалось пелюстя
    світанкове.
    О, дай мені здійняти два крила,
    над осяйною долею, любове.

    Цвіте пахуча липа за ставком,
    в рясних садах пташині переливи.
    До тебе в'ється стежка бережком,
    а ти без мене, радосте - щасливий.

    Не вишиваю більше рушники,
    і не чекаю на гучне весілля.
    Торкнувся несподівано щоки
    промінчик сонця, напоїв чар-зіллям.

    А я для тебе дзвін, що пролунав,
    не залишивши спогадів відлуння.
    Покоси оксамитових отав,
    волошок і ромашок повна клуня.

    У небесах клекочуть журавлі,
    і від любові голову втрачають.
    Якби ж мене кохав ти, як її,
    я б не блукала поміж пеклом й раєм!
    2019р


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (33)


  35. Віктор Кучерук - [ 2019.07.01 02:46 ]
    * * *
    Невагомі, притишені, сірі
    Та убогі, в уяві моїй, –
    За високим парканом зневіри
    Поховалися тіні надій.
    Ось і все, що лишилося нині
    Від навали швидких сподівань, –
    Наче крихітний світ мій загинув
    У зростаючій товщі смеркань.
    Ось і все, що збентежує душу,
    Мов ріку з берегів каламуть,
    Але годі про це вже – я мушу
    Незборимим і радісним буть...
    30.06.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  36. Любов Бенедишин - [ 2019.06.30 18:10 ]
    Крихта
    1.
    І слів, і звуків
    було замало.
    Усьому світу
    про біль кричала:
    терзала струни,
    тягнула соло.

    ...На крихту щастя
    зміняла голос.

    Бо все, що треба
    в житті - кохання,
    і рветься з туги
    струна остання.
    Зажди, покаро!
    Мовчи, спокуто...

    ...На крихту щастя
    боюсь дихнути.

    2.
    Не стало легше
    душі і тілу.
    Безцінну крихту
    недоля з'їла,
    лишила плату -
    чуток міазми...

    Порожня дека.
    У горлі - спазми.

    29.06.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  37. Марія Дем'янюк - [ 2019.06.30 18:05 ]
    Фарбую
    Фарбую очі Неба,блакить зірниці,
    що до Землі стікає, щоб омивати лиця.

    Рожевий усміх Сонця - заграву світанкову,
    що день новий вдягає у ніжність пелюсткову.

    Верби тендітне сяйво від вогників на вітах,
    і тихий шепіт листя у пуп'янках відкритих.

    Та легкий подих ранку, пречистий і прозорий,
    і погляди світанку у Вічність неозору...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (11)


  38. Олександр Сушко - [ 2019.06.30 13:20 ]
    Коштовності
    Ця дорога веде у провалля, а інша у яр,
    Крила зрізали гноми та пір'ям оперюють культі.
    Небеса недоступні, за ноги хапає Тартар -
    Уготовано вертел іржавий спесивій Гаруді.

    Упіймали бродягу. То, може, напхати живіт?
    Буде люкс-холодець зі старої дзьобатої шкапи.
    Нащо птахові розум? Просвітлення? Вільний політ?
    В курки - як не крути - із борщу визиратимуть лапи.

    Підсобили брати - їм не вперше ловити дива,
    Взимку буде бульйон і м'ясце до перлової каші.
    Та спочатку - у кліть, хай посидить, хоча б до Різдва,
    Відгодую не гірше, аніж поросятко у сажі.

    P.S.:

    Світом править краса. Кожен другий - різник або гицль,
    У естетів-гурманів за душу поетову - сварка.
    Вогнептаховий дзьоб і опудала зграйки жар-птиць -
    Гарні в гнома трофеї. Довкола ж - безсонячна мряка.

    30.06.2019 р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (23)


  39. Ольга Паучек - [ 2019.06.30 13:51 ]
    біль Душі
    Не зрозуміти біль душі
    за кольором одежі,

    Не вилити жалю
    рікою тихих сліз...

    Цвіло життя і вибігло
    за вечорові межі,

    Лишивши по собі
    на згадку кілька слів.

    Було життя.
    В надію-сподівання
    барвінки сповивали висоту...
    Зосталося
    сльози німе зізнання
    у вічність відпустивши доброту...

    Не зупинити біль душі
    свічею на світанку,

    Не вилити жалю
    росою вечорів...

    Цвіло життя і вибігло
    за межі свого ганку,

    Залишило для нас
    на згадку кілька снів.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.30 13:17 ]
    Попурі
    1

    У Монако ліпше...
    Тут - ковтьоби, дим...
    океани пива, сурогати кави.
    Хоче соплемінник вмерти молодим:
    труїться хот-догом, п'є... шліфує навик.

    Похвалила Галя річку, явори,
    жабку в очереті, боса-неумійка...
    Під сосною стала - прив'яжіть... Горить!
    Прапорець-веселка з написом "лесбійка"...
    ...................................................................

    2

    А хотіла ж паті... дзюркоту оаз...
    Пироги і халу вкрадено не раз.

    Пожаліти Галю прийдуть не чужі.
    Заросли незлецько межі-рубежі.

    На музейних землях - три корчми, млини.
    Віруси безмов'я, душе, зупини...

    3

    Плинний білий лайнер сниться на грозу.
    Може, із Монако моні привезу.
    Начеплю намисто з перлів-дрібнячків.
    .....................................
    "Древа" із Крячківки закодує спів.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  41. Надія Тарасюк - [ 2019.06.30 12:32 ]
    * * *
    Товстолобі авто
    гомоніли у затінку двору…
    Літо гралося в сонце –
    атлет волейболу й м’яча,
    і спішили у тінь
    перегріті на сонячних зморах,
    і ховались квапливо
    у шепіт дерев-паничат.

    Товстолобі авто
    роззиралися в просторі схову,
    їх лискучі боки
    відбивали моменти політь:
    хтось підвозив чужу
    розповнілу од весен розмову,
    хтось захоплював серце,
    а може, увесь білий світ.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  42. Ігор Терен - [ 2019.06.30 09:33 ]
    Відкладене побачення
    Одгули рої у пошуку нектару.
    Йду по цілині до пасіки в гаю,
    а до мене та, з якою під гітару
    ми не доспівали пісеньку свою.

    Ой не омине, що статися повинно.
    Жевріє ще дещо у серпанку літ,
    і не тане те, що пам’ятати пізно,
    і не полишає затяжний політ.

    І нема вини, і віриться не дуже,
    що до цілини обоє ми байдужі
    і до тих далеких зоряних ночей...

    Не питав її, аби не розказала,
    як я забував, і як вона чекала,
    і чому ховає промені очей.

    06/19


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  43. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.30 08:44 ]
    ДУША
    Написані ноти , написаний текст
    Романтика ночі , романтики жест
    Улюбленці долі , у погляді плай
    Відвертість ласує свій опію рай...

    Любов розпускає свої пелюстки
    По травам у хвилі вальсують вітри
    Медовим нектаром солодкі плоди
    Цілунки гарячі , взаємності сни...

    І біль стає вільним , собою подібним
    І так не турбує буденності плин
    Лунає романс мелодійний , і ніжний
    До двох не повторних уже половин...

    Підібрані щастям заспівані ноти
    Романтика ночі , романтика дня
    Улюбленці долі , кохання , любові
    Єдина в єдиному вірна душа.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.30 08:57 ]
    ВІРІСТЬ
    Посіяними іскрами роси
    Душі моєї стелиться дорога
    Я біля тебе квітами весни
    Сяю зірками у обіймах неба

    Не вабить чорно - білий світ
    Стирає фарби смуток за тобою
    Я розумію , цей між нами біль
    Буде своїм , точніше буде мною

    Не нам нажаль судилося цвісти
    В садах Едему квіткою душею
    Така коротка мить була - взайми
    Світанки сонця , забуття красою

    Я позбираю іскорки роси
    Цій долі цю дозволю розкіш
    Я біля тебе квітами весни
    Горю зорею - падаючи з неба.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2019.06.30 06:05 ]
    Ти - моє життя (пісня)
    Гаснуть ліхтарі вранці на зорі,
    Рожевіє мрево світанкове.
    Із пітьми буття, сяйвом угорі
    Сонцем сходиш ти, моя любове.

    ПРИСПІВ:
    Ти – моє життя, ти - моя любов,
    Ти - очей відрада й дивовижа.
    Посміхнувся світ – хмарний білобров,
    Радість удихнув - повітря свіже.

    І шовкові знов – пагони руді,
    Врятували їх дощі від спеки.
    Люба, ми разом – у однім гнізді –
    Крилами лопочем, як лелеки.

    ПРИСПІВ:
    Ти – моє життя, ти - моя любов,
    Ти - очей відрада й дивовижа.
    Посміхнувся світ – хмарний білобров,
    Радість удихнув - повітря свіже.

    І розкрились нам чисті небеса,
    Піснею кохання оповиті.
    Летимо увись, о яка краса –
    Щастя дарувати цьому світу.

    ПРИСПІВ:
    Ти – моє життя, ти моя любов,
    Ти - очей відрада й дивовижа.
    Посміхнувся світ – хмарний білобров,
    Радість удихнув - повітря свіже.

    30 червня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  46. Ксенія Згура - [ 2019.06.29 23:19 ]
    Куди втікає те дитинство
    Куди втікає те дитинство,
    І де його тоді шукать.
    Що за невидане блаженство,
    В калюжі просто пострибать.
    І навзнак на землі лежати,
    Рахуючи з хмарин коней.
    І як шалаш зробити – знати,
    І із скакалкою стрибать.
    У хованки десь заховатись,
    У «дочки й матері» погратись.
    І вчасно влучний пас віддати,
    А днів сумних не помічати.
    І миті ці такі щасливі,
    Та швидко так біжать від нас.
    Життя доросле й метушливе,
    Все розставляє по місцях.
    Й так хочеться хоч раз вернути,
    Дитячу віру в чудеса.
    Коли батьки живі й щасливі,
    Для нас були чарівниками сили.
    Під Новий Рік приходив Миколай
    І подарунки під подушки клав.
    Та швидко так летять роки,
    І поряд інші малюки
    В калюжах по дощу стрибають,
    А із стільців шалаш складають.
    У піжмурки по черзі всіх шукають,
    І де країна Дива – знають!
    Та чути раптом за спиною:
    «Мамусю! Ти – допоможи!»
    І з усмішкою осяйною,
    Ти згадуєш, що чарівник вже ти!

    28.06.2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Козак Дума - [ 2019.06.29 16:53 ]
    Про необізнаність
    Знак достатку всіх часів –
    у сметані карасі,
    але ті того не знають –
    у сметану не бажають!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  48. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.29 11:42 ]
    ТЕЧІЯ
    Мого пера засніжені рівнини
    Проміння шовку сонячного дня
    Душі моєї - прохолоди днина
    Мене минає розпачу гроза

    У зливі відійшов у водограях
    Стікав дощами у грозі - весні
    Я попрощався з нашими ночами
    Які далекі , і такі німі

    Пробач мою самотню насолоду
    Той цвіт опалий , гіркоту нуги
    Пішли у спокій , осені негоду
    Десь погубились розпачу сліди


    Життя вогонь - таке близьке видіння
    Сонячний промінь райдужного дня
    Душі моєї любляче прозріння
    Я весь належу - течії пера.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Козак Дума - [ 2019.06.29 10:57 ]
    Сторож
    На городі між грядками
    сторож оселився,
    де горох росте рядками –
    з соняхами злився.

    Голову-відро на швабрі
    ветхий бриль вкриває,
    а стару мачулу-патли –
    вітер розвіває.

    На плечах у охоронця
    грубий шмат рогожі,
    вигорів уже на сонці,
    ні на що не гожий.

    Та слугує ще загалу
    рам'я і понині –
    щоб ворони не клювали
    кавуни та дині!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  50. Козак Дума - [ 2019.06.29 08:52 ]
    На баштані
    На баштані кавуни
    виросли нівроку –
    тут і там лежать вони,
    не ступити й кроку!

    Полосаті і рябі,
    з жовтими боками.
    Я один візьму собі –
    пригостити маму.

    Але сторож в курені,
    може насварити –
    попрохати слід, мені
    треба це зробити!

    Раптом вийшов з-за сосни
    дідо не старенький
    і вручив два кавуни –
    татку і для неньки.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   401   402   403   404   405   406   407   408   409   ...   1855