ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Терен - [ 2019.06.29 07:19 ]
    Фікція життя
    Літа не додають до віку,
    а віднімають те, що є.
    А як рокам немає ліку,
    то й інтересу не стає.

    Немає часу у людини,
    коли ще дибає за двох.
    А до лихої йде години –
    то ось тобі і епілог.

    Тоді і видавай негайно
    томи, поему напиши
    або есе і оду файну...
    Але нікуди не спіши.

    Рони як дуб весною листя
    свої останні сторінки
    і... не барися у ярки...

    Під полинами є ще місце...
    А як нічого не боїшся,
    проси у милої руки.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  2. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.29 07:52 ]
    СОРОМ
    Боляче чути обіцянки
    Десятирічні соло - бранки
    Невтомні блазнів забаганки
    На плечі наші - панів статки

    Один на одного зливають
    Не червоніючи все грають
    І так все швидко забувають
    Коли мандат свій - залишають

    Актори різних коаліцій
    Оберігають зміст традицій
    Завжди у ракурсі амбіцій
    Психологічних блеф - позицій

    Вже стільки років набивають
    Офшорам адресат міняють
    Так безсоромно розкрадають
    Де зупинитися - не знають

    Дійшли до того що вбивають
    Народ свій власний зневажають
    Так ситно п*ють , і наливають
    Із глузду з*їхавши - ікають

    Боляче чути обіцянки
    Десятирічні блеф - антракти
    Продажні , рідні куртизанки
    Вже не до сміху - ваші жарти.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Віктор Кучерук - [ 2019.06.29 05:38 ]
    * * *
    Питань невирішених куча
    Єство обтяжує моє, –
    Життя так важчає і мучить,
    Що смерть відрадою стає.
    Ані присісти, ні дихнути,
    Якщо в проблеми вічні вгруз, –
    Сьорбнув би з радістю отрути
    І втоми вічної позбувсь.
    Але такі думки подалі
    Жену з дурної голови,
    Коли дивлюсь на витривалість,
    Під сонцем всохлої, трави.
    Промінням змучена достоту
    Й людьми затоптана без мір, –
    Трава виконує роботу –
    Встеляє килимом наш двір.
    І марно скаржитись не хоче,
    В обіймах горя і біди, –
    А тільки жалібно шурхоче,
    Мов просить крапельку води...
    29.06.18


    Рейтинги: Народний 5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2019.06.29 02:29 ]
    Як? (сонет)
    Підсохлий сад пожадливо напивсь.
    Дощі зомлілу землю відпоїли.
    Од хмар свинцевих сіро-бура вись
    Хлюпнула пригорщу природі сили.

    І світ неначе заново родивсь.
    І зелень звеселіла забуйніла.
    І спека враз поділася кудись.
    І у дерев повідростали крила.

    Та це лише одна відради мить –
    Коли Земля загрозливо тепліє…
    Як черстві душі руйнівні спинить?

    І повернути людство все – до мрії?
    Де тчуть Боги любові злотну нить
    Й добра криниця повна й не міліє?!

    28 червня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  5. Галина Михайлик - [ 2019.06.29 01:07 ]
    Матіола
    Літній вечір спадає на пагорби древнього Львова.
    Вітерець оксамитно голубить оголені плечі.
    І стають несуттєвими денні і суєтні речі,
    як вітанням дитинства зустріне тебе матіола.

    І згадається все – від Христа, чи від створення Світу.
    Пригальмується відлік і шлях відмотає додому.
    Забринить, завібрує, і так різоне по живому,
    і триматиме довго в полоні духмяного цвіту.

    Ти ітимеш у сутінках за ароматним видінням,
    мов за покликом раю, що ось віднайшовся зненацька.
    Крізь портал невідомий присядеш на маминій грядці
    на секунду, на мить у вселенському благоговінні.

    Шепотітимеш мантри, складатимеш дяку і славу,
    усміхнешся сльозою, відчувши той доторк жаданий!
    Тихим шелестом крил пролітатиме янгол від мами,
    розсіваючи зорі по плесу небесного ставу...


    Літня ніч хазяйнує на пагорбах древнього Львова.
    Вітерець оксамитно голубить і скроні, і плечі.
    І стаються реальними найфантастичніші речі,
    як вітанням дитинства зустріне тебе матіола.



    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  6. Ігор Терен - [ 2019.06.28 21:51 ]
    Кошеня у чоботях
    Мішок уже розв’язаний. Європа
    побачила у величі й красі
    із булавою у руці холопа
    малої і чумазої Русі.

    Велике Пу взуває лабутени,
    а Зе – свої котурни по нозі.
    Одне одному рівні сюзерени,
    але не підходящі по вазі.

    Поопускали очі і васали,
    і авгури пропащої Руси,
    аби не засміятися у залі,
    де одягають шорти і труси.

    Оце і все нечуване – уголос,
    куди ВеЗе і що гальмує віз
    та лає Мову, Армію і Томос
    і не використовує безвіз.

    Не добачає ні хвоста, ні рила,
    ні ратиць у данайського коня.
    Що не посада – чергова свиня.

    Йому і зрозуміти не під силу,
    яке лайно зелене оточило
    це миле і мале жи...
                              кошеня.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  7. Лариса Братко - [ 2019.06.28 19:14 ]
    ***
    Мечты – ведь это лишь обман души,
    А значит не робщи и не кричи,
    Когда не сбудутся причудливые грезы,
    И не помогут горестные слезы,
    И не помогут небеса!
    Мечты – обман!
    Воображения игра.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  8. Тетяна Левицька - [ 2019.06.28 18:17 ]
    Поліфонія любові
    Пеньюар шовково-ніжний
    одягає ніч духмяна.
    Ти пухово, білосніжно
    огорни мене, жаданий.

    Остигає кава чорна
    в мигдалевім амаретті.
    Мідний дощ  - гучна валторна,
    крушить сутінки на злеті.

    Губить в небесах підкови
    білий кінь - Пегас надії.
    В поліфонії любові -
    вмиротворення стихії.

    Чуйний дотик первозданний,
    світ гойдає органічний!
    Я люблю тебе, коханий,
    і триватиме це вічно!

    Доки радість безупинно
    вип'є кров мою до краплі.
    Доки пісня лебедина
    розриває душу навпіл.

    Доля райдуги малює
    на сусальній акварелі.
    Доки серце, що люблю я -
    б'ється хвилею об скелі.

    В царині земного раю,
    млосній пристрасті шаленства -
    від блаженства помираю
    й воскресаю від блаженства!


    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (18)


  9. Надія Тарасюк - [ 2019.06.28 08:04 ]
    * * *
    У моєму дворі
    раювала веселка.
    Я ходила крізь неї,
    тримала в руці…
    А вона запишалась
    так барвисто-близенько,
    і співали: «Осанна!»
    рясні промінці.
    І вдивлялись каштани
    в розгортки бузкові, ―
    ткали запахи вітам
    блаженні ткачі…
    У краплинках останніх
    зріли зерна любові ―
    у моєму дворі
    побували дощі.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  10. Віктор Кучерук - [ 2019.06.28 08:10 ]
    * * *
    Г. С...
    Це не я жирним гримом на вроду
    Накладаю незмивну журбу,
    Бо до тебе у сни не приходив
    І в думках потаємних не був.
    І тебе я не млоїв гіпнозом,
    І безтямну не вів під вінець, –
    Не моя це збулася погроза –
    Засмутити одне з двох сердець.
    Це не я заслонився від тебе
    Далиною і вічністю літ, –
    Мить життя – ієрогліфів ребус,
    Суть якого не всім зрозуміть…
    26.06.19


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  11. Тетяна Левицька - [ 2019.06.27 20:19 ]
    Поговори...
    Поговори зі мною, не мовчи, коханий,
    про те, як плачуть верби над рікою.
    Як літепло сопілкою сумною
    торкається найтонших струн душі і ранить.

    Мелодія у серці проростає болем,
    і спомини з глибин здіймає світлі.
    Таке сполохане, тужливе літо -
    черешні вдосталь, тільки спека вуглить поле.

    Ти розділи печаль трагедії зі мною.
    Лікують біль - любов'ю, а не часом.
    Затемнення зникає, доля часто
    вкриває світле небо чорною габою.

    А нам би кольорової веселки, чом ні?
    І милості у кожнім щемнім звуці.
    Не сльози на трояндовій  пелюстці,
    а крапельки роси, ти спробуй не солоні.


    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (13)


  12. Ігор Федів - [ 2019.06.27 19:44 ]
    Ніч у місті
    Вечір минає, а дім засинає…
    І у ньому згасають вікна – очі…
    Парадне охоче нáрід ковтає.
    Місто готове до довгої ночі.

    Бо гарувало, його утомили,
    Думає від суєти відпочити,
    М'яким оксамитом щільно накрили,
    Сили бажає свої оновити.

    І у ефіри Морфея крокує,
    Ілюзією малює сюжети,
    Мешканцям радо вояжі дарує,
    Де у мелодії чути кларнети.

    Але не усюди люд почиває...
    Муза комусь заважає заснути,
    У творчому леті душею жадає
    Сіре у цілому світі забути.

    Хто опинився у трунку палкому,
    Часу тоді у ночі не марнує,
    Тіло дарує оргазму жаркому,
    Долі нової надію будує.

    Усе це - дія єдиного міста,
    Воно як уміє, так конірує,
    Може тобі - ніч у мороці висне,
    Але мені - шлях у небо торує.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  13. Ірина Залюбовська - [ 2019.06.27 19:32 ]
    Не спрацювало
    Відомі з досвіду гіркого
    найкращі ліки від страждань -
    літр пива й сущену тарань
    взяла й вжила, але нічого
    не вийшло, - не допомага!
    Та й чи потрібна допомога?
    Нехай вимучує тривога,
    нехай неспокій обляга,
    нехай! Народяться нові, -
    пробач, такі невправні, - рими…
    Гудуть джмелями золотими
    твої рядки у голові.


    2018 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  14. Ірина Білінська - [ 2019.06.27 15:01 ]
    ***
    Бачиш, з мене не добрий бог –
    Я не вмію тебе любити.
    Може, це твій кармічний борг –
    вигрівати мене, мов квітку
    У долонях своїх небес,
    Повних сонячного цвітіння,
    щоб і сам у мені воскрес,
    Поки сонце зійде осіннє…

    Чи настане той час колись? -
    Я вберу цю любов безмежну,
    і віддамся їй. Ти молись
    за мене, світлозалежну.
    І світи мені, о любов! -
    Хай зникають усі кордони…

    Поки, з мене не добрий бог –
    Стань мені моїм Вавилоном*.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.27 09:16 ]
    Надвечірнє
    Кориця дзуміла, жалілась на мужа,
    зриваючи чайні троянди на зиму:
    "Я пахну приємно... проходить байдужо,
    три слова лишає у випарах диму..."...

    - Ти знала - за кого... Він - Перець путящий.
    Набридли бульйони, бліді краєвиди.
    Стару капелюшку закинемо в ящик.
    Візьми два квитки на криваву кориду, -

    сказала Меліса, гортаючи вірші. -
    Позичу на тиждень свою муркотуху.
    Від неї флюїди таки не найгірші...

    Здіймалися перли від кожного руху.

    Ластата Ваніль повернулася з моря -
    і слухала подругу неспівчутливо.
    - Мене Кардамон звеселяє у горі...
    а ще тонізують вечірні запливи.


    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  16. Тетяна Левицька - [ 2019.06.27 08:18 ]
    На горбочку біла хата
    На горбочку біла хата
    тоне у саду.
    Не чекай сьогодні мати,
    не прийду я ночувати -
    за любов'ю йду.

    На долині, понад плаєм,
    річка пролягла.
    І того ніхто не знає,
    чи душа моя страждає,
    чи  п'є з джерела!

    Тихо, затишно, гостинно,
    черешневий рай.
    Заряснілася калина,
    на городі попід тином
    квітне молочай.

    Матіоли і лілеї
    ллється аромат.
    І того ніхто не чує,
    Як вівчар мене цілує,
    розцвітає сад.

    Сипле ніжністю неначе
    в очі голубі.
    І того ніхто не бачить,
    що то буде, що то значить -
    радість, а чи біль?

    Солов'я рулади чутно,
    щемний передзвін,
    зорепадно, незабутньо.
    Мною лагідно і смутно
    милувався він.

    Ніч стелила зорі рястом
    у отавах нам.
    Попросила б щастя в Бога,
    та, на жаль, обручка в нього
    на правиці, мам...
    2019р


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (10)


  17. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.06.27 08:02 ]
    Звучить піснями літо
    Прозорі росяні краплини,
    Немов дзвіночки срібні.
    І літечко виграє нині
    Так віртуозно ними.

    Тоді, коли зоря ранкова
    Поволі в небі гасне
    Й промінчик сонця золотого
    По травах й квітах скаче.

    Під ту мелодію чарівну
    Птахи співають хором,
    У лісі, в лузі та у полі
    Звучить піснями літо.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Віктор Кучерук - [ 2019.06.27 08:39 ]
    * * *
    Треба жити, друзі… – Треба жити
    Та шукати в завтрашнє доріг,
    Поки шлях нетоптаний розкритий
    І такий привабливий для всіх.
    Треба жити, мила… – Треба жити
    Та у правду вірити свою,
    Попри балачки несамовиті
    Родичів у щастя на краю.
    Треба, Вітю… – Треба пообідні
    Готуватись до вечірніх свят, –
    Раз живу упевнено і гідно
    Навіть після найгіркіших втрат…
    27.06.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (1)


  19. Ігор Терен - [ 2019.06.27 08:55 ]
    Палітра насущного
                             І
    Граблі пора міняти на лопату,
    яка і закопає, й загребе
    оте, що найнялось агітувати,
    що і зелене – жовто-голубе.

    Та й сапою уміємо полоти
    і полину, і пирію зело...
    На часі бути – за,
    але не проти,
    міняючи і фізії, і тло.

    Палає суще, і яріє біле,
    і лінії веселки не чужі.
    А от патріотичне обідніло
    яскравою палітрою душі.

    І де її лукавому узяти?
    Не багатіє мовою цабе
    і будь-яке, а іноді й «любе»...

    За язики усілися примати...
    уже уміють говорити...
                     мати...
    І маємо
                     оновлене
                                    рябе.

                             ІІ
    Та є ще й інше. Мати – це Вітчизна
    і те, що називають оберіг,
    і тисячі порогів і доріг,
    кудою видибає Україна.

    Усе, що наче маємо, дає
    оточуюче душі житіє –
    і дольне, і невидимо високе,
    але і те, що нібито ще є,
    пильнує Боже небайдуже око,
    аби було і наше, і моє.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Іван Потьомкін - [ 2019.06.26 21:35 ]
    ...Довіку снитиметься море
    За валом вал. До гіркоти, до втоми.
    Вгамуйся, море, не зови.
    Вже й так хрипкий твій погук
    Зриває серце з якорів
    І кида в одчайдушний простір,
    Де, мабуть, творяться слова, а не шторми.
    І тільки звичка жить, завтра починати ранком
    Утримує від вічної плавби.
    А серце стиснуто до гальки, до піщинки.
    І так йому незатишно в тій тиші,
    Так стугонить воно невтішно,
    Так поривається у безвість,
    Що вже довіку снитиметься море,
    Довіку чуть його хрипкий солоний погук.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Терен - [ 2019.06.26 20:22 ]
    Пасіка
    На пасіці дзуміє і гуде,
    а я у літній келії куняю.
    І наче і ніколи, і ніде
    ще не було ошатнішого раю.

    Полум’яніє у зеніті день,
    який і я з роями коротаю.
    І поки ще до осені іде,
    не сиротіє хата біля гаю.

    Літає трутень, поки не зима.
    Йому уже й нема чого літати...
    Ночами місяць проситься до хати.
    У нього свого вулика нема,
    і котиться між зорями дарма,
    і нікому його заколисати.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  22. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.06.26 09:28 ]
    Сім ночей кохання
    Я сім ночей, проведених з тобою,
    Мабуть запам"ятаю назавжди,
    В долоні зорі падали юрбою,
    Тоді щасливі були я і ти.

    І забували ми про все на світі,
    Лиш іскри радості палали у очах.
    Вже не одне з тих пір минуло літо,
    В мені вогонь кохання не зачах.

    Горить він спомином яскравим ще і досі,
    Від того тішиться таки моя душа.
    Хоча туман вже посріблив волосся,
    У серце осінь хай не поспіша.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  23. Віктор Кучерук - [ 2019.06.26 08:32 ]
    * * *
    Уляглося сонце на перину хмари
    і холодна сутінь потекла на нас
    легкотілим пухом, довгожданим даром,
    втіхою короткою у спекотний час.
    Як вода джерельна, воскресила сили
    і прогнала трохи настрої сумні,
    адже незабаром сонце відпочило
    і розпорошило сутінки ясні.
    25.06.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  24. Козак Дума - [ 2019.06.26 06:22 ]
    Поросята
    В тіні липи, біля хати,
    спочивають поросята.
    Цілий день вони трудились,
    п'ятачками в мисці рились –
    їли моркву, бурячок
    ще й зелений кабачок.
    Після того в калабані
    влаштували справжню баню –
    розляглися біля миски,
    із води стирчать лиш писки.
    Спека скрізь, а їм комфорт,
    свинкам у багні – курорт!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (5)


  25. Петро Скоропис - [ 2019.06.26 06:24 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Я обійняв ці плечі і заледь
    оговтався від баченого мною,
    і виявив за ними, що стілець
    освітленням зливався зі стіною.
    На лампочку, розжеврілу від яв,
    потерті меблі шкірилися потай,
    тому диван у закуті сіяв
    коричневою шкірою, як жовтий.
    Стіл порожнів, вилискував паркет,
    темніла піч, пилюгу рами оку
    стеріг пейзаж, яким лише буфет
    і надихався, як на погляд збоку.
    Але мотиль кімнатою кружив,
    і зір мій з нерухомости зідвинув.
    І щойно привид тут колись і жив,
    то він, авжеж, покинув дім, покинув...


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  26. Тетяна Левицька - [ 2019.06.26 00:17 ]
    Повість
    В небеса упала горілиць,
    хай вони жарини серця студять.
    Поміж нас не стало таємниць,
    й вогняної пристрасті не буде!

    На порозі осені - печаль,
    бурштиновий кульчик загубила.
    Причастилась тайн, пустий Грааль,
    сперлася на вицвілі перила.

    Палить... На городах пирії,
    засмалила куривом дощенту.
    Не дивлюся в очі нічиї,
    доля розставлятиме акценти.

    В повісті нетривіальних проз,
    на краю захмареного неба
    ми чекали на - апофеоз,
    а любов то - альфа і омега.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (9)


  27. Борис Костиря - [ 2019.06.25 20:59 ]
    Березень
    Зима відійшла, а весни ще немає.
    Навколо пустеля безкрайня й німа.
    Панує застиглість безбарвного краю,
    Що нас на верхів’я зневіри здійма.

    Розтали сніги, мов завали обманів,
    Віддавши простори нечутній весні.
    І вже забуття вдалину не поманить,
    Забравши з собою небачені сни.

    7 березня 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  28. Надія Тарасюк - [ 2019.06.25 19:49 ]
    Острівне
    Люблю Вас чи ненавиджу?.. Не знаю…
    Слів дармових така важка вуаль.
    А літо знов леститься аж до краю,
    Тремтливим смутком пагорків спіраль.
    Не островки – маскована сторожа,
    Де верб’яно розрісся волі смак…
    І ділимо: на гоже – і негоже;
    І з відчаєм ховаємось в кулак.
    Люблю Вас чи ненавиджу?.. О зграє,
    Що розгулялась шумом, та лишень!..
    Коли світає з погляду «Кохаю!»,
    Здається: в дні новий зринає день.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (13)


  29. Ігор Терен - [ 2019.06.25 19:53 ]
    Вхід і вихід
    У Рашію не їдуть поїзди,
    на заході триває чудасія,
    очолена комуною орди,
    і ласі на корупцію жиди,
    улещують розбійницю Росію.

    Воняє небезпекою біди,
    але червоні лінії зелене
    не дуже помічає, як на мене,
    і пхається непрошене туди,
    де діє проституція таємна.

    Нам, вибачте, сьогодні не сюди,
    де тиснуть лапу кавалери й леді
    і лижуть ню «тайожному» ведмедю
    від низу тіла і до бороди.

    Кому у хаті не дають води,
    той грюкає дверима спересердя.

    26/06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  30. Вікторія Лимар - [ 2019.06.25 17:45 ]
    Чорнобиль
    (За мотивами телефiльму "Чорнобиль")

    Чорнобиль пошкоджує долі:
    З нежданих заходить боків.
    По вінця наповнені болем,
    Уже понад тридцять років
    Минуло в чутках, недовірі.
    Все людство здригнулось тоді.
    Заплутані, незрозумілі
    Політиків хитрі ходи.

    Був вибух – ось так почалося.
    Хто бачив, той довго не жив.
    Від жаху здіймалось волосся,
    Смертельний у атома вплив,
    Бо атом – невидимий ворог,
    Носій небезпечного зла.
    Посіявши сумніви, сполох,
    Отруєні люди й земля.

    Сміливці, що в перші хвилини,
    Назустріч примчались біді,
    Їх дії рішучі та вмілі,
    Дали вони вихід воді.
    Потрібно відкрити всі крани,
    Зробити найшвидше, мерщій!
    Ціна неймовірної драми
    Вже йшла на мільйони життів.

    Робилося все, як і треба:
    На поміч прийшли шахтарі.
    Та тільки Чорнобильське небо
    Сховалось в хмарини й згори
    Не може збагнути причини
    Трагедії, що на брехні
    Усе обростала щоднини,
    Вже годі, сказали їй: ні!

    Так правда розкрилась нарешті:
    Радянського устрою міф.
    Про те, що у всьому ми перші,
    Правителів скоєний гріх.
    Відкрита Чорнобиля правда
    Про вибух: відбувся чому?
    Та думати треба про завтра:
    Тривожно на серці тому.

    Чекаємо, знову в надії.
    В шаленому темпі подій.
    Здійснились, щоб бажані мрії.
    Сльоза не торкалась до вій.

    23.06.2019
    Свидетельство о публикации №119062304557


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  31. Олександр Сушко - [ 2019.06.25 16:49 ]
    Тризна по матері


    Тиша. Сповідь. Мій слухач - ця ніч,
    Кінчиком крила стираю сльози.
    Мамо! Пташеня своє поклич!
    Аби разом в піднебесну просинь...

    Син твій одинокий пілігрим,
    З дня розлуки вогнептах-мовчальник.
    Шерех суму в крапельках жури
    Ріже пам'ять на скалки печалі.

    Думав, проживеш хоча б до ста,
    Але спиш під травами-вінками.
    Вирвано з родинного гнізда
    Оберіг тепла, наріжний камінь.

    У безсмертних закороткий вік,
    Удихнув - і вже прощатись треба.
    Лиш у снах я бачу мамин лик,
    Наяву - пусте й холодне небо.

    25.06.2019 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (9)


  32. Іван Потьомкін - [ 2019.06.25 12:38 ]
    Будні прирекли
    Од цього свята – і до нових свят
    Біжу за іншими в щоденнім марафоні.
    Як тьмяні вогники жаданих хат
    Тому, хто повертається в сльоту додому,
    Такими лишаться свята мені до скону...
    ...Бо не застоллям пам’ятні вони,
    Не бутафорською веселістю довкола,
    А віршами, що будні прирекли
    Безмовними сидіти у неволі.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  33. Ігор Федів - [ 2019.06.25 10:46 ]
    Ми
    Того ми не уміємо прощати,
    Хто наповняє мову ницими словами,
    І ними силує усе казати,
    Кидає у яругу колискову мами.

    І цього не хотіли дарувати,
    Коли нікчеми оберталися катами,
    Готові бісу душу дарувати,
    Аби усі довіку були їх рабами.

    Собою не почали торгувати
    І не тому, що ціну дуже набивали,
    А очі не хотілося ховати
    І примиритися, як долю поламали.

    У ногу не уміли крокувати,
    Де обирати мали не свої дороги,
    І спину радо у дугу згинати,
    Ганчіркою лягати на чужі пороги.

    Ми не бажали і не будем нині
    Ховати істину за новими словами
    І засипати бісер поміж свині,
    І загрібати жар не своїми руками.

    Та особливого у нас немає,
    І течія омани не лякає,
    Як помиляємось і набиваємо синці…

    І віримо надія не минає,
    А мрія терні до зорі долає
    Де совість нас чекає усі дні.
    2019


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.25 09:47 ]
    Блеф-кухар


    Лікував від гарного смаку.
    Тьменна ресторацій при дорозі.
    Руколи насипав на лукум...
    Прилітав на паті Осборн Оззі.

    Три відьмички різали перкаль,
    від серветок тхнуло темним пивом.
    Годував блеф-кухар серед паль,
    прав завісу... Я прийшла - спесива.

    Зажадала: "...ковбики - не те,
    хай завія пудрова мете!
    Хочу торт суничний..."... "Є ірис -
    кухар проказав, - киселик скис..."...

    "У какао муха золота...
    нагодуй до несхочу кота!
    Півголодна в хащі полечу".

    Мишу-бі запечено сичу...

    Обірвала мову.
    "...цок...геп...цок..." -
    б'є мушву кухарський молоток.

    Феям догоджають не усі.
    Пропливли словесні карасі...

    2019



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  35. Ігор Терен - [ 2019.06.25 09:24 ]
    У павутинні таїни
    Іще обіймуться не раз
    жура з журбою.
    Люблю я витрачати час,
    але з тобою.
    Але з тобою, геній мій,
    душевні рани
    не залікує ще не твій герой роману.
    Герой роману, міфу, мрій,
    де героїня
    фантасмагорії подій –
    моє видіння.
    Моє видіння, що летить,
    у небі тане –
    фата Моргана... А за мить
    уже й не гляне.
    Уже й не гляне, бо у нас
    нема героя.
    Але обіймуться не раз
    жура з журбою.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Володимир Бойко - [ 2019.06.25 09:05 ]
    Намарне
    Талдичив, як мантри, затято і всує
    Свої уповання на краще.
    Був певен, що ліпшої долі вартує,
    Та доля вважала інакше.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (3)


  37. Домінік Арфіст - [ 2019.06.25 09:20 ]
    фоносемантика
    я тебе вимріяв… я тебе виміряв довгими верстами…
    синіми веснами я тебе виміняв в осеней жадібних…
    я тебе виманив ночі скрижалями…
    виморив ворога… вимарив снами я…
    вимістив тугу словами незнаними…
    висміяв мудрого… висмикнув мертвого…
    вистелив капища Каїна жертвою…
    я тебе вигоїв марною піснею –
    небо спустилось між нами завісою...
    я тебе виболів… вибілив зимами…
    і відпустив тебе в тінь...
    що сказав тобі?..
    що я зробив тобі?.. що не зробив тобі?..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  38. Тетяна Левицька - [ 2019.06.25 06:10 ]
    Алхімія любові
    В'яли  лІта рясні спориші,
    прохолодою дихала осінь.
    Не жила у обіймах душі,
    не плекала дощі сріблокосі.

    Смутком очі тьмяніли колись,
    прісні будні бродили, аж поки
    пересічні шляхи не зійшлись
    на крутім перехресті широкім.

    Міражі, алегорії снів
    розчинились у вранішніх росах.
    Акварельний мольберт почуттів
    окропила любов -вінценосна.

    Аритмія у серці щораз,
    щастя ніжності - сонцем під вії.
    Не з'єднає розчулених нас
    інтернетний зв'язок ненадійний.

    У приваті мого забуття
    для кохання відчинені двері.
    Ти для мене не тільки життя,
    крапля крові на білім папері.

    Обмаль нам залишилося втіх,
    золота мить - найвищої проби.
    Із мережі дум м'ятних моїх
    ти не зникнеш ніколи, любове!
    2019р


    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (14)


  39. Віктор Кучерук - [ 2019.06.25 06:32 ]
    * * *
    Г. С...
    Це не уява і не сон,
    А прозвістилась правда гола, –
    Два серця б’ються в унісон,
    В одну єднаючи дві долі.
    Тож менш “мене” й “мені” стає,
    З недавніх пір, невипадково, –
    Бо тільки “ми” одвічно є
    Надійним свідченням любові…
    23.06.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (1)


  40. Козак Дума - [ 2019.06.25 06:22 ]
    Щиглик
    Жив веселий щиглик в світі,
    та попав в підступні сіті
    якось хмурим днем улітку
    і змінив гайок на клітку.

    В ній зернята і водичка,
    навіть свіжа є травичка,
    тільки замкнені дверцята –
    мало місця, де літати…

    Сниться щиглику діброва
    і веселка кольорова.
    Ранком, лише сонце блисне,
    він свою заводить пісню.

    Мріє все про луг і річку,
    свіжу весняну травичку.
    Бачить братиків між листям
    і себе у небі чистім!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (2)


  41. Надія Тарасюк - [ 2019.06.24 23:05 ]
    Вишнівець
    Начерк

    У Княжому місті ліхтар ліхтарю
    Солодить купелю фонтана.
    Розгойдує літо вечірню зорю, —
    Палац припасує на вбрання.

    У Княжому місті моргає, як цвіт,
    Колесам гостинна бруківка,
    Коли під’їжджає віночок століть
    До парку на щедру маївку.

    У Княжому місті — квітучі ряди,
    Окутують звичні паркани…
    Дзеркальною залою ніч шарудить,
    Тендітно, мов сукня у панни.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.24 23:01 ]
    Про мачо на мачті


    У Жори відсутні дзеркальні нейрони,
    бракує емпатії... Кілька емоцій:
    від їжі вдоволення, злість, оборона.
    Є аспідна латка на лівому оці.

    Пірат-акробат, прибиральник у тирі.
    "Тіп-топ"... Не зуміє художником бути.
    Малюйте такого на якорі, гирі.
    Для сну - впавутинений царствений кутик.

    При ньому не мрійте уголос, не плачте,
    не ждіть обіцянок у випарах кави.
    Він ліз щонайвище... хиталася мачта.
    Нептун пожалів - залишив-таки праве...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  43. Олександр Сушко - [ 2019.06.24 20:15 ]
    Дарунок

    Я - вогнептах, дитина сонця,
    Люблю цей світ, не вередун.
    Та заздрий люд на кожнім кроці
    Кричить озлоблено "Ату!".

    Блукаю лезами Оккама,
    Ступаючи в сліди старі.
    А в спину посмішка лукава
    Встромила гострі пазурі.

    ВІд зла не маю оборони -
    Не я один такий ашуг.
    І біле, врешті,- стало чорним,
    А ворогом - найкращий друг.

    Виспівую у три октави,
    Дарую пісню цю тобі.
    А підколодна із Полтави
    Під'юджує на прю сліпих.

    Присів утомлено на гілці,
    Із крил осипалась олжа.
    У дзьобі - зірка-зоряниця:
    - Беріте! Це - моя душа.

    24.06.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  44. Віктор Кучерук - [ 2019.06.24 17:00 ]
    * * *
    Захотілось неквапливо
    Та, маскуючись найтихше,
    Смакувати довго пиво
    І писати дивні вірші.
    Захотілося погнатись
    До отого п’єдесталу
    На якім подібних натиск
    Тільки кращі зупиняли.
    Захотілося край могили
    Поцікавитись востаннє –
    Чи мене ви хоч любили
    Так, як я вас всіх старанно?..
    Захотілося обняти
    Ту, що буде неодмінно,
    Бо нема нікого в хаті,
    Крім мандруючої тіні.
    Захотілося погладить
    Молоденьку, сірооку,
    Але мріям на заваді
    Постають одразу роки.
    Захотілося навали
    Почуттів гарячих дуже, –
    Як уже не раз бувало,
    За якими серце тужить…
    23.06.18



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.24 15:37 ]
    Медитативне
    1

    Від хмари до хмари - драбинки хитляві.
    Залізла малеча на яблуньку, явір.
    До зірки не так і далеко... та сонце
    розбризкало чай... і пряде з волоконця...

    Індигова кішка вмиває кошатко.
    Кладе забувайло стонадцяту латку.
    Слимак виноградний упав на тарелю.

    Ось ворог - у шибу...
    Втечу чи пристрелю?

    2

    Цяткує фіранки шовковиця-злива.
    Пишу-медитую, бо вельми вразлива.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  46. Володимир Бойко - [ 2019.06.24 11:17 ]
    Ідилія
    Весна прийшла у наші села,
    Корова гріється весела
    І бик на вигоні гуля,
    Спіймати хоче журавля.

    Сидить ворона на сільмазі,
    Неначе беркут на Кавказі,
    Лежать пацята біля клубу
    І кнур очікує на любу.
    1973-2009


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  47. Тамара Швець - [ 2019.06.24 10:09 ]
    Муха і бджола
    Муха і бджола

    Запитав якось комар муху:
    - Чи є тут в околиці квіти?
    - Щодо квітів нічого не знаю, - відповіла йому муха. - А ось смітників повнісінько.
    І муха почала перераховувати комару всі навколишні смітники, на яких йому обов'язково потрібно побувати.
    Полетів комар в зазначеному напрямку і зустрів по дорозі бджолу.
    Я правильно лечу до смітників? - запитав він у неї.
    - Смітники? Я ніде тут не зустрічала смітників, - здивувалася бджола. - Тут кругом - одні квіти!
    Переклала на українську мову 24.06.19 7.31

    Прочитала цю знайдену в інтернеті притчу, переклала її на українську мову і прийшов на думку такий висновок:
    Помічати диво-
    Красу, людей, природу –
    Джерело щастя !!!
    24.06.19 7.48


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2019.06.24 10:44 ]
    Молитва про зцілення любов`ю
    Чого ж ятриться так душевна рана?
    І серце невигойно все болить?
    Зціли мене любовію, кохана,
    Хай біль тяжкий ущухне хоч на мить.

    Бо він от-от, здається, душу вийме,
    На інший світ нещадно зажене.
    Даруй мені свої палкі обійми,
    Цілунком ніжним воскреси мене.

    Хай розпач мій одхлине на хвилину,
    І туга люті кліщі розіжме.
    У забуття порину я німе,
    І щастя знову радістю прилине.

    Єдина ти рятуй, о Берегине!
    Розраду дай, очей ласкаву гру.
    І руку протягни свою, бо гину,
    Не витримаю болю і помру!

    24 червня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  49. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.06.24 09:34 ]
    Кличе батьківський поріг
    Рожево яблуньки цвітуть
    У батьківськім саду,
    Літа, мов лебеді пливуть,
    Та я сюди іду.

    Іду тоді, як достига
    Черешня та стара,
    Що над парканом простягла
    Довге своє гілля.

    І поспвшаю, коли там
    Запахне медом скрізь,
    А груші стиглі у руках -
    І повні очі сліз.

    Це ностальгії та сльоза
    Бринить в моїх очах.
    Сюди лечу, коли зима
    На буйних мчить вітрах.

    Бо все тут рідне і близьке
    Ще із дитячих літ,
    Тому завжди кличе мене
    На батьківський поріг.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Козак Дума - [ 2019.06.24 09:51 ]
    Козенята

    На травичці біля річки
    скачуть козенята –
    після па́ші до водички
    привела їх мати.

    В лепесі, поміж рого́зом
    бавиться малеча,
    за понтонним перевозом
    показався вечір.

    Сонце котиться за гору,
    йде відпочивати.
    Козенятам у цю пору
    також треба спати.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   402   403   404   405   406   407   408   409   410   ...   1855