ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2019.06.12 05:28 ]
    Новорос
    Кипить безсилим гнівом Україна,
    Де спокій був - тепер бездонний вир...
    Осипалася у рівчак хвилина
    Тривожно-чорним спогадом про мир.

    З Росії "дар" - снаряди у "Камазах",
    А на додачу цигарки, шмурдяк.
    Поширила ненависть метастази,
    А, може, ми щось робимо не так?

    Майнуло у похмільному тумані,
    Що розум чорт навіки одібрав...
    А чи брати кацапи з-під Рязані,
    Чи щирі українці з-за Дніпра?

    Пробила міна мрій рожеву кульку,
    Бікфордів шнур втикаю в динаміт.
    Бо сатана з Кремля уклав у руку
    Меча, аби понищив власний рід.

    Аби продав країну, віру, мову
    І слугував озлобленій орді.
    Пишаймось, малороси безголові,
    Що з матерів ми робимо удів.

    Мені щодня всміхається Геката,
    Відточені простягує ножі.
    А москалі стріляти вчать у тата...
    Убив старого! Бачте, он лежить?

    10.06.2019 р.

    Настроєве

    Під старість невеселий склався пазл,
    Мінор гнітючий істину обарвив:
    Все кане в Лету - мрії, творчий сказ,
    Кохання і драглисте шмаття слави.

    Змінився кардинально антураж
    І муза вже далеко не секс-бомба.
    Здоров'ю швах, тримає пуп бандаж,
    Серцевий м'яз підточує хвороба.

    У гості ходить кожен день гробар
    І пальчиком показує на небо.
    Промирив час: " Життю - оревуар!
    Купуй труну, ціна така як треба.

    Сьогодні зранку врешті не дощить,
    Приліг у травах, поруч сіна скирта.
    А юнь іде кохатися в кущі,
    Уваги не звертаючи на діда.

    Поезія - в пишнотах наратив,
    Неначе, на мундирі аксельбантик.
    Піду і я - нема у цім біди,
    Готуйтеся поета забувати.

    11.06.2019 р.

    Доброта

    Адам у Єви яблучко вкусив,
    Всотала кров навічно краплю трути.
    Ми - діти Божі, кажуть. А чи всі?
    Приймають смерть щодня від Бога люди.

    А Батько наш хотів лише добра -
    Палив дітей, топив,- усіх підчистив.
    Від страху у свідомості діра -
    Йому прощаю все - татьбу, убиства.

    Криваві жертви, підлість, чорну мсту...
    І ти прости - навіщо та гординя?
    Адамові казав божок: "Газдуй!"
    Й лупив до гробу з нього десятину.

    Примножувалася доброта з добра
    І бризкала кровиця аж на хмари.
    Молися ревно і кричи "Ура!"
    Творцеві, та чекай від нього кари.

    Дивлюсь зі смутком в небо голубе,
    У грудях затихає серця стукіт.
    Кати в геєнні ждуть мене й тебе -
    До раю зась. Йдемо на вічні муки.

    11.06.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (1)


  2. Тамара Швець - [ 2019.06.11 17:55 ]
    Зустріч- щастя !

    Як часто в житті, помилково втрачаємо тих, кого цінуємо,
    Чужим сподобатись бажаючи, часом від ближнього втікаємо,
    Підносимо тих, що нас не вартий,а самих вірних зраджуємо,
    Хто нас так любить ображаємо,і самі вмбачень чекаємо. ( Омар Хаям)

    Зустріч - щастя !
    Любов, тепло –цінність,
    Ближній є доля !
    11.06.19 7.50



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.11 08:59 ]
    Споришно

    У таланту немає віку.
    Безталання хитке, старе.
    Докувавши лопати, піки,
    мостить кладку із ком, тире.

    Музі трепетно, ілюзорно.
    Переведено шум в офшор.
    Домололи марноти жорна.
    Катавасії - між комор.

    Тягне ріпку, пітніє Рая,
    Стуса віршем укрився Стас.
    Пек над юрмами. Стану скраю.
    Знову ділиться ананас.

    Рух гомункулів. Літні грози.
    Розповзається глина... Тиш.
    Струнко виросли туберози.
    Кліо сіє полин, спориш...


    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  4. Вікторія Лимар - [ 2019.06.10 15:32 ]
    Зв`язок столiть
    Приліг на землю килимок:
    Зібрав докупи барви світу.
    Зеленим значиться зв’язок:
    Об’єднує яскраві квіти!

    Ромашки білі, нагідки
    Втішають ніжною красою.
    Волошок сині пелюстки
    Ранковою блищать росою.

    Свої найкращі здобуття
    Весна, із щедрістю, до літа
    Передає у майбуття,
    Можливість щоб була радіти!

    З Небес всміхається блакить:
    Милуємось погожим ранком,
    А час невпинно так летить:
    Рушати треба до сніданку.

    ...В мереживі, чудовий світ:
    Зв’язок невидимий століть...

    10.06.2019
    Свидетельство о публикации №119061004585


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  5. Лариса Братко - [ 2019.06.10 09:43 ]
    Незнакомка
    Крещатик. День. Кафе пустое,
    И столик белый под зонтом.
    Бокал вина и чашка кофе,
    И тонкая изящная рука.

    Перчатки, шарфик, сумочка из кожи,
    И модный, глянцевый журнал.
    Платок батистовый так нервно скомкан,
    Всю боль ее он выдавал.

    Улыбка. Взгляд. Глубокий, грустный,
    Все ж с поволокою мечты.
    И запах тонкий, чуть холодный,
    Бордовые, осенние цветы.

    Крещатик. День. Кафе пустое,
    И столик белый под зонтом.
    Пустой бокал и чашка тоже,
    И ускользает тонкая рука.

    Перчатки, шарфик в сумочке из кожи,
    Платок батистовый забытый на столе,
    Она уходит с болью вместе,
    И каблучки стучат так звонко в тишине.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  6. Ігор Терен - [ 2019.06.10 08:23 ]
    Совкова табакерка
    Ще не плює на обране народ
    і не кусає лікті у надії,
    що вистачає нації свобод.
    А те, що русофіл не ідіот,
    не означає, що і він месія.

    Кацапії великій завдяки,
    наїлась «Лугандонія» од пуза.
    Але воюють... не бойовики...
    І захищають їх медведчуки,
    які раніше убивали Стуса.

    І знову, замітаючи сліди,
    вилазять тарганами із «помойки»
    ті ж самі гепи-гурвичі орди,
    злодії рабиновичі-жиди
    та одіозні нестори і бойки.

    Дають сигнали командори Зе,
    кудою Україна поповзе
    в тісні обійми уркагана-брата...

    Усіх лякає ядерна зима
    і нація не відає й сама,
    кого пора історії навчати.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Козак Дума - [ 2019.06.10 08:57 ]
    Приїхав цирк
    Життя – театр і на його підмостях
    акторів натовп, різних кольорів:
    червоні, білі, сині… Що, не доста?
    Зелений врешті-решт замайорів…

    Уже приївся нам жовто-блакитний?
    Чого бажає український люд?
    Слугою заміни́ть баригу? Спритно
    нам влаштували переміну блюд!

    Старими ж тільки страви залишились,
    «нового», гляньте лише, в чому суть –
    «нові» старі «демократичні» сили
    місця в новий парламент продають!..

    Куми, свати і друзі без освіти –
    країну перетворюють в квартал…
    Вони хоч молоді, та вже не діти,
    і апетит дорослий на фінал!

    Приїхав цирк – тож балом править клоун,
    паяци, блазні, інший контингент.
    Бажаєте почути новий сло́ган –
    готуйтесь на новий експеримент.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (2)


  8. Вячеслав Семенко - [ 2019.06.09 18:49 ]
    * * *
    Ялівець -- темна пазелень серед руїн,
    у задумі, як піна суха -- жасмин.
    Для метеликів саме час --
    тільки вранці. Потім тверда
    у глибокім водокруті стане вода
    і природа забуде нас.

    За човном біла піна хвостом біжить,
    на відливі мушля співуча лежить,
    відійшов далеко прибій.
    Погляд моря зненацька зловив на бігу
    силует людський, склепіння дугу,
    значно краще, ніж мій, чи твій.

    Флейта Марсія повна гарячих нот,
    важко дихати, гірко судомить рот,
    болем скроні дратує жар.
    Але віриш, вона пропасти не дасть,
    сила чар у словах відведе напасть,
    що ховається у віршах.

    Завершився високим звучанням агон,
    десь у небі його поглинає вогонь,
    розчиняє повітря слова.
    Поклик флейти високо піднявся з ним,
    небозвід кам'яніючий заполонив,
    дальнім птахом він заспівав.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  9. Козак Дума - [ 2019.06.09 17:33 ]
    Земне і небесне
    На цвинтарі співають солов`ї,
    лунає хор із ночі до світання…
    Виконують прелюдії свої
    вони у царстві тіней… про кохання!

    Щебечуть оди радості життю,
    де зазвичай лунає лише треба,
    немов псалом вселенському злиттю
    тих душ, що піднялись уже до неба.

    Де тіла і душі нема війни,
    гармонії найвищій у природі…
    На цвинтарі виспівують вони
    свій гімн святий – любові і свободі!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (4)


  10. Нінель Новікова - [ 2019.06.09 16:00 ]
    Пісня останньої зустрічі Анна Ахматова Переклад
    Безпорадно холонули груди,
    Та були мої кроки легкі.
    Одягла рукавичку на руку
    Не з тієї, чомусь, руки.

    І здалося – чимало східців,
    А я знала – їх тільки три!
    Поміж кленів шепіт осінній
    Шелестів: «Зі мною помри!

    Ошукала мене підступна
    Доля, зрадила, от і край».
    Відгукнулась я: «Любий, любий!
    Я з тобою помру. Чекай…»

    Пісня зустрічі, що востаннє...
    Темний дім засмутив мене.
    Тільки свічка горіла в спальні
    Незворушно-ясним вогнем.

    2019



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (17)


  11. Вікторія Лимар - [ 2019.06.09 15:32 ]
    Присвячується родинi Довженко
    Як гарно, що Антон у парі.
    Вже народилася Варвара!
    Улюблена дружина Настя
    Подарувала КЕЛИХ ЩАСТЯ!

    Переливається безмежно
    У море почуттів бентежних!
    Із келиха воно піниться,
    І не вагомі всі дрібниці,

    Оточуючі, що навколо,
    Бо є міцне родинне коло:
    У ньому сенс життя, наснага!
    Куточок затишний, повага.

    Напругу геть та хвилювання!
    Зростає донечка жадана.
    Та й незабаром – перші кроки
    У мальовничий світ, широкий!

    Бажаємо добра, турботи.
    Не знати горя та скорботи.
    Добробуту, кохання в домі!!!
    Щасливої для всіх вас долі!!!

    09.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060905064


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (2)


  12. Микола Дудар - [ 2019.06.09 14:24 ]
    0:1
    Рясні дощі накрили нас відразу
    І треба ж то, "відразу" спонукало до…
    І блискало… і блискавки щоразу
    Все співчували, попри, порізно обом
    В єдине тіло нас звело бажання
    Ізвідати "той" гріх, незвіданих спокус
    Порив чи слабкість?… дізналися до рання
    Зі стелі споглядав дубовий сірий брус…
    Потомлені перемовлялись з брусом
    Без слів… як пауки у плетеві мереж
    І я відчув, як виростали вуса…
    Вона - своє… своє, про вихід на манеж…
    05.06.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  13. Йорік Вкраєний - [ 2019.06.09 13:15 ]
    розрив
    Не знаю я чи ти зронила
    Хоча б одну свою сльозу
    Коли кохання наше вбила
    Сховавшись у скляну труну.

    Нападав дощ у мою душу.
    В очах мілких – калюжі та вода.
    І марево твоє в солонім морі
    У пробитому човні повільно тоне.

    Я мов той юнга – морячок,
    Що з плавання зійшов на землю.
    Від піску сухого змок,
    Будую невпопад зі смутку греблю.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Йорік Вкраєний - [ 2019.06.09 12:21 ]
    бесіда з собою
    Розчиняється мій тихий сум
    У келиху вечірнього хересу.
    Я рукою помішую гармонію,
    Навколо інших, що не розуміють…
    Дивляться на мене… я не смію
    Слухати музику їх поглядів.

    Не розумію, чому закриваючи очі,
    Коли дивлюсь вверх на стелю…
    Лиш далі знаю, чому не дивлюсь вниз.
    Там глум мого і твого безчестя,
    Що в’ївся пліснявою у дерево і душі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.09 12:08 ]
    Рядочком
    відкриєш сонно хвіртку осонцений прибій
    гімнастки на дельфінах у димці голубій
    наліплено палаців совочки стережи
    напльовано верблюдом на столик і режим

    кирило кожум'яка дрімає край води
    пройди з кокосом мушлею і пеппі не буди
    в її панчоху перли збирає дуремар
    тікав з болота весело радесенько ушквар

    корони хилитаються ріж фольгу ген сувій
    на троні нікогісінько
    не поспішай не твій.........

    палає саламандра колібрі на плече
    ось кава свіжозварена рядочком потече

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  16. Ігор Герасименко - [ 2019.06.09 11:51 ]
    Диптих про Ворохту
    1
    В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
    Тулилася вулиця файна Івана Франка.
    Ось вілла Грабовських. Пробачте, в думках ще бродив по Ворохті,
    дорогою в горах, яка і в'юнка, і п'янка.

    Бродив захмеліти й за ручки чорнички вчепитись.
    Положення розуму скроєне вкрай нестійким,
    як над головою лугів королевичі квіти,
    коли під ногами блакиті княжни ластівки

    літали лякливі, як нині за спогадом спогад.
    Літали щасливі. А з ними і з прагненнями до каплиць -
    в гарненькі граждинки Спасителя й Духа Святого
    і до Богородиці в гості, Ворохто, поклич.

    Поклич покорити вершину священну Говерли.
    Прости, я злякався: надумав - надмірно крута.
    Проте я затримав потік, що в долині плутав.
    Життя повернувши в цікавість-натхнення померлі,
    тікала крізь пальці прудка прохолода Прута.

    Тікала у пам'ять. А травень драйвово добро ткав.
    Щоб сумнів здолав і на берег шовковий ступив,
    на подвиг солодко-дзвінкий надихала Ворохта -
    ворота, відкриті до раю смерек і струмків.

    В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
    Тулилася вулиця файна - Івана Франка.
    Гімназія вразила б, розум коли б не ходив по Ворохті,
    дорогою в горах, яка і легка, і п'янка.

    Вокзал залізничний нервує, ревнує, бо тричі
    дзвонили і плакали рідні Дніпро й Кременчук.
    Чекають на мене. Бо раптом Ворохта покличе -
    до неї, що птах до гнізда, назавжди прилечу!

    2

    Віддячити за вірш повинні.
    То ж до Карпат мене відправте,
    щоб опинивсь на Верховині,
    там, де тандем краси і правди.
    Там, де Гуцул гарцює, там, де
    йдуть: вуйком травень по Ворохті,
    по луках лікарем лелека;
    де зяблик - мікропаваротті
    дарує арії смерекам.

    Де сяйво кольорів державних,
    і від опришків блиску трохи;
    де спрагло віршник - макрозяблик
    складає голосисті строфи.

    Карпатський край полтавця викрав,
    коли своїх співців забракло,
    щоб із мого шедевру мікро
    собі зробити славу макро.


    2018



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (11)


  17. Олександр Сушко - [ 2019.06.09 11:06 ]
    Було, минулося...

    Віряни, звично, біля аналоя
    П'ють кров Христову з почорнілих вен.
    Діди були богами, внуки - гої,
    Приставка "недо" точить кожний ген.

    Ковтаю рабство (налили по вінця)
    І плоті шмат Спасителя поїм.
    На бовтанку перевелась кровиця,
    Чужі закони кращі за свої.

    Кошерна Трійця - не Зелене свято,
    Сварог заснув, Єгова править бал.
    В душі кубельце звила чорна зрада,
    У Лету правди канула доба.

    Зозулька причаїлася на гілці,
    Підкинути яєчко вже пора.
    Жують нечисте сало українці,
    Прислужуючи мудрим лихварям.

    09.06.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  18. Іван Потьомкін - [ 2019.06.09 09:29 ]
    ***

    Зістарівся олень. Хвороба за хворобою...
    Не хочеться у стаді буть неробою.
    Знайшов багату на траву місцину
    І вже готовий був лежать там до загину
    Дізналися про це товариші й рідня,
    Знайшли сохатого якогось дня,
    Схотіли попрощатися словом напутнім:
    Хто ж віда до пуття, яким буде майбутнє.
    Всі в захваті од тої зеленої місцини,
    Їли залюбки траву, допоки всю не з’їли.
    Захотів щось попоїсти немічний і кволий:
    Ані травиночки. Немов пустеля гола.
    Скаржитись? Але кому? Господу Богу?..
    Небавом вирушив олень у вічну дорогу.
    Р.S.
    Нелегко без товаришів на світі жить,
    Але ж і з багатьма не завше пощастить.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2019.06.09 02:21 ]
    На що схожий місяць?
    Сьогодні місяць - в аурі туманній,
    Із золотистим сяйвом в небесах.
    Здається, сповила його омана.
    Він – ніби правда – в неправдивих снах.

    Лише якусь її частину бачиш,
    Котра являє істини сумні,
    Серпанком всі спеленані неначе –
    Красивою обгорткою брехні.

    8 червня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  20. Тамара Швець - [ 2019.06.08 12:14 ]
    Везіння....
    Везіння є ризик,
    Вдача, успіх,подяка,
    Обставин оцінка!!!
    8.06.19 10.48



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Терен - [ 2019.06.08 12:40 ]
    У світі Езопа
    У міражі омріяного лету
    до ирію готові журавлі,
    метафорами піють опоненти
    єлейні епітафії Землі.

    Найбільше чути півня і зозулю
    та п’яного, буває, павича.
    Голубка хоче миру, – гулі-гулі,
    орел шанує люто деркача.

    Хореї, ямби файно і прозоро
    наповнюють поезії сувій,
    аби любові неозоре море
    запінило мелодії
    прибій.

    Із луками літають купідони,
    метає блискавицями Зевес.
    Оспівуються дони і мадонни –
    нарциси і півонії небес.

    І поетеси, і поети раді
    показувати зопалу жука,
    бо є у нас історія така,
    що де-не-де, неначе на параді,
    гуляє комашня і колоради
    голодною колоною совка.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  22. Іван Потьомкін - [ 2019.06.08 09:44 ]
    ***

    Не думай і ні в кого не питай,
    скільки тобі лишилося ще жити,
    день кожний ненаситно поглинай,
    бо ж час зника, немов пісок крізь сито.
    Думай, як не безсмертя, то принаймні сто
    тобі призначено Господом на цьому світі,
    а хвороби – це тимчасове , як у Йова,
    минуть і станеш, як немовля пречисте.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  23. Костинський Борис - [ 2019.06.08 05:54 ]
    До пересічних
    Проблема тут, на жаль, одвічна:
    вони - звичайні-ПЕРЕСІЧНІ.
    Про Стуса навіть і не чули,
    "за" кожну владу завжди бУли.

    В очах і у спині - покора
    ще від совкового учора.
    Ні в що не пхаються бідаки.
    Важкі мізки у них та сраки.

    Хто схоче, той їх кидане,
    бо знають тільки лиш одне:
    поїсти добре і попити.
    Такі вони і їхні діти.

    Ідеї, боротьби натхнення,
    прокляття чи благословення,
    жертовність, москалів навала,
    а ПЕРЕСІЧНИМ - по цимбалам!

    Вже чую вигуки в мій бік:
    "Борис - поганий чоловік!
    Хіба звичайні ті - не люди?
    Дивися - більшість їх усюди!.."

    Хоч гнів в душі таки вирує,
    я хор отой відмінно чую.
    Скривлю іронією рота:
    - Нехай смердить гниле болото!

    Але! Болото обирає.
    І це мене вже зачіпає!
    То комуняк приводять гади,
    то вілкулів несуть до Ради...

    Вже кров`ю Ненька залилась,
    а ПЕРЕСІЧНИМ все - не зась!
    Пітьма на тім, що далі буде,
    та відчай б`ється в мої груди!


    Якщо чекати на прозріння,
    в безодні зникнуть покоління!
    Де вихід? Я брехать не звик -
    чіткий потрібен Провідник!

    Авжеж, воно - не ліберально,
    коли з болотом - вкрай брутально!
    Почнеться вий та біганина,
    мовляв, прийшла лиха година.


    Рятуйте, штати та Європа, -
    тріщить від стусанів в нас жопа!
    Що ж, не шановні ПЕРЕСІЧНІ,
    я не вважаю це трагічним!

    Бо, як хвороба вже смертельна,
    хірург бере ланцет ретельно.
    На сто відсотків згоден - лячно,
    та хворий з часом вельми вдячний!

    19.10.18р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  24. Вікторія Торон - [ 2019.06.08 00:46 ]
    Втрата
    Куди поділась та кохана цілість,
    що дихала, любила і шукала
    твого тепла, до ніг твоїх тулилась
    і запитально в очі заглядала?
    Розбилась у невидимі бар’єри?
    Молекулами рвучко розлетілась
    (говорять, що матерія -- незникна
    й енергія у просторі витає)?
    Що толку є в енергії безликій?
    Я хочу те знайоме поєднання:
    приземкуватість, голос і кудлатість,
    дарунок цілковитої довіри
    і голову, що вм’ятину лишала
    на постілі своїй і спала довго,
    похрапуючи в темних сновидіннях,
    або краєчком ока слідкувала.
    Я в порожнечі марними руками
    обводжу стиха контури знайомі,
    ловлю терпляче віддане сопінння
    у тиші, що запала непорушно...
    В кімнаті – у задушливій печері --
    застигли довгі миті–сталактити,
    слизькі суглоби відчаю тупого,
    що наростами скупчились у часі.
    Я -- майже добровільно -- натикаюсь
    на жадані прикмети, співпадіння,
    які могли б засвідчити ознаки
    життя, що в інших вимірах триває;
    хапаю у пожадливій увазі
    невизначені натяки, щоб збути
    сухотну мовчазну безповоротність --
    і знов лечу за втратою своєю...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2019.06.07 20:58 ]
    Розлука - розпука
    Я згадую її чарівні очі,
    Рахую дні і їм втрачаю лік.
    Душа, неначе рана, кровоточить,
    І жити набридає взагалі.

    Коли коханої не чую сміху,
    Не бачу ніжних, сяючих зіниць.
    Стають нікчемними життя утіхи,
    Дощі ридають, впавши горілиць.

    І туга стискує дедалі більше,
    Дарма звучать римовані слова.
    Усі на світі присвячу їй вірші…
    Душа, як вовк, все ними завива.

    Хоч днів отих залишилося мало,
    Та у розпуці тягнуться німій.
    Коли б вони, як молоко, збігали!
    І розпач порозхлюпували мій!

    7.06.7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  26. Вікторія Лимар - [ 2019.06.07 16:10 ]
    Боротьба з минулим
    Попереду знову минуле:
    Тяжкий нездоланний тягар.
    Багато років промайнуло:
    Пекучий здіймається пар.

    Кружляє, не хоче зникати.
    Нагадує кожного дня,
    Які були болісні втрати,
    Неначе колюча стерня.

    Потрібно минуле позаду
    Залишити – в цьому є суть.
    Думками привестись до ладу,
    Печаль вгамувати та лють.
    Очікуєш завтрашній путь,
    Милуючись – хмари пливуть.

    А все, що було та зітліло,
    Стирається хутко, як пил.
    Завади долаються вміло.
    Вразливий прикриємо тил,
    Під захист Небесних вітрил
    Спасіння дає Небосхил.

    07.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060705588


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  27. Тамара Швець - [ 2019.06.07 10:53 ]
    Життя жінки...
    Життя жінки – це
    Любов, ласка, посмішка-
    Затишок вдома!!!
    7.06.19 9.10



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Лариса Братко - [ 2019.06.07 09:14 ]
    ***
    Спасибо Бог тебе на ночь,
    За то, что в ней могу укрыться.
    И искаженное мое лицо никто не видит,
    И не будет злиться.

    Спасибо, за возможность быть собой,
    Вот в этой черной поволоке.
    И не бояться быть смешной,
    По детски, чистой и жестокой.

    За то, что сжавшись в плачущий комок,
    Могу лежать так до рассвета,
    И задавать вопросы темноте,
    Прекрасно зная – не найду ответа.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  29. України Сокор - [ 2019.06.07 00:44 ]
    На Івана Купала
    В день рівнодення — Івана Купала,
    Це молоді свято — молодь співала.
    Вели хороводи навколо вогнища,
    Це символ здоров'я і зло все очище.

    Квіти збирали, віночки сплітали
    І за течією річки віночки пускали.
    І чарували, щоб бути вродлива,
    Милого обрати - бути щаслива.

    Чомусь моє серце кохати хоче?
    Бо мила пісня за душу лоскоче.
    Мені сподобалась тая дівчина,
    Вона стояла з сумними очима.

    Чому її серце вразила смута,
    Дівчина стояла ніби прикута.
    В руках віночок вона тримала,
    Можливо, милого ще не обрала.

    Моє кохання солодше від перцю,
    В душу запало - припало до серця.
    Вперше влюбитися, вперше кохати,
    Щастя такого я міг ще не знати.

    Я не вагавсь, чи дівчина полюбить,
    Чи захоче дружить, чи приголубить.
    Я підійшов до дівчини ближче,
    Усміхнулась вона, в очах іскри вогнища.

    Взялися за руки, очі сміялись,
    Ми ніби одні, на святі зостались.
    Через вогнище з розгону стрибали,
    Наші бажання серця поєднали.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Таїсія Цибульська - [ 2019.06.06 14:36 ]
    Бла бла
    І знов лунає цілий день
    "бла-бла, бла-бла, бла-бла, бла...зень",
    і знов країною гуля -
    "давай нового короля",
    "король помер - король воскрес",
    триває виборчий процес,
    і знов лунає цілий день
    "бла-бла, бла-бла, бла-бла, бла...зень".
    І знову на арені біс
    когось нового нам приніс,
    когось старого (звичай є),
    зозуля, знай собі, кує
    своє "бла-бла... бла-бла... ба...бла",
    казки нові нам принесла -
    до трону в черзі день-у-день
    співак, боксер, і бла-бла...зень,
    і ще там тисяча голів,
    і купа нецензурних слів,
    кипить робота в ЦВКа,
    тремтить у виборця рука,
    і знову в ЗМІ "бла-бла, бла-бла",
    та суть стара - давай бабла!
    Король помер - король воскрес!
    Триває виборчий процес!

    06.06.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  31. Лариса Братко - [ 2019.06.06 11:42 ]
    ***

    Тише..тише..,
    Только тише..
    Спит уставшая душа.
    Тише..тише..,
    Только тише..
    В небе плавится луна.
    Тише..тише..,
    Только тише..
    Но взрывается рассвет!
    Тише..тише..,
    Только тише..
    Ты – есть.
    Я – есть.
    Нас лишь нет.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  32. Олександр Сушко - [ 2019.06.06 10:17 ]
    Мовчання - золото


    - Тут не так! Треба з права на ліво!
    І співати не "Тьох!" - просто "Фіть!"...
    Я обвик до порад непоштивих -
    Як писати і що говорить ,

    Як носити вареху до рота
    І хвалити дурного царя.
    Мо', прикинутися ідіотом
    Та казати "Дзенькую!", "Ура!"?

    Радь і ти, бо навряд чи зобидиш,
    Я ж мовчу - що завгодно роби.
    Хочеш - Тору визубрюй на ідиш
    Або прищик вичавлюй з губи.

    Хочеш - гримай зубиськами в космос
    Чи віршатко в інет настрочи...
    Прочитав, ледь не втратив свідомість,
    Розум шепче : "Не сіпайсь, мовчи!".

    У творців од сатириків сльози,
    Не підказую геніям, зась.
    Слово бовкнеш - одразу голосять,
    Ви ж суфлюйте колегам, я - пас.

    Ліг у ліжко, нагамавшись каші
    Та у тиші дзвінкій закуняв.
    Бо мовчанка - це золото справжнє,
    А розчахнута ґавра - дурня.

    06.05.2019 р.

    Біда-а-а-а!

    Сніг іде, поламалися лижі,
    А від старості здохло теля.
    Без любові не пишуться вірші
    І вимучує мряка в мислях.

    На сніданок - засмажена мойва,
    У кишені лишився п'ятак.
    Не кохає мене чорноброва,
    Не потрібен красі і за так.

    А Пегас аж на комина виліз,
    Зубоскалить, а я, мов му-му.
    Причавила плитою журливість,
    Заповічено взор у пітьму.

    Муза кличе щодня в буйнотрав'я,
    Безнастанно шепоче "I love...".
    От на жінку снаги і немає,
    Засльозавлена в сад утекла.

    Чуєш, братику? Ох і голосить!
    Це таке і удень, і вночі!
    Треба луснути музу по носі
    І прогнати від себе хутчій.

    05.06.019р.

    Розчарування

    Кажуть, два плюс два - чотири. Наче.
    Шість на шість - залізно - тридцять шість.
    А у нас навиворіт, чуваче,
    Хто не робить - у три горла їсть.

    Ич, очільник губцю закопилив!
    Свита з дурня робить короля.
    Ну, а ти як брав гнояк на вила -
    Так і далі обчищай теля.

    Хочуть миру люди після хунти,
    Тож паяц згодився на почин.
    Ех, якби ж проскрипцію утнути...
    Я б сокири день і ніч точив.

    Не служив на фронті ні хвилини,
    На Майдані також не лежав.
    Для такого трон - м'яка перина,
    Шлях до влади встелює олжа.

    Я добряк, хоч дехто каже - злюка,
    Бачу брЕхні чітко, наяву:
    Надимає цар рожеву бульку,
    Обіцяє мед і пахлаву.

    P.S:

    Вуха ріжуть вигуки оральні,
    Агітують діда дітлахи...
    Вичистити Авгієві стайні
    Тільки зарізяці до снаги.

    04.06.2019 р.

    Ріка

    Літо! Ще далеко осінь,
    Спить на носі дідів бриль.
    У туманні верболози
    Жирувать пливуть бобри.

    Соловій присів на гілку
    (ох і гарний цей ашуг!),
    Ловить зимородок рибку,
    Я із вудкою сиджу.

    Тьохи линуть по заплаві,
    Співаків уже тандем.
    А карасики лукаві -
    На гачка ніхто не йде.

    Я ж лина спіймати хочу,
    Жор, клювати вже пора.
    Жабка вирячила очі,
    Хоче з'їсти комара.

    Обманув лускатий жулік,
    Хвилька поплавка трясе.
    Хай тепер дрімає в мулі,
    Я ж послухаю пісень.

    06.03.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  33. Іван Потьомкін - [ 2019.06.06 09:29 ]
    ***

    Не каятись, не виправдовуватись перед Всевишнім,
    А наближатися до Нього усе вище й вище,
    Бо що з виправдання за гріх, який ти скоїв?
    Лишився гріх гріхом і когось непокоїть.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  34. Вячеслав Семенко - [ 2019.06.05 19:06 ]
    * * *
    Півострів криє голубого дня сувій,
    спекотний небозвід осліплює промінням.
    Усе навкруг -- будівлі, вежі та склепіння,
    молекули вогню, що світять у траві,

    піски -- усе наповнене безладдям звуків.
    Німіє пам'ять. Мовою рослин і риб
    земля нуртує, прагне вирватись з-під брил
    і переважити слова людські і руки.

    Колодку з'їла сіль. Природа наступає.
    Маяк трубить у млі, як ангел в судний ріг.
    І ось пісок гуде і лізе на поріг,
    важка завіса хмар на суходіл лягає.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  35. Ірина Залюбовська - [ 2019.06.05 16:47 ]
    Відповідь
    Чому мовчу? А я неговірка.
    Є речі - їм пояснення не треба.
    Вони існують, як Земля і Небо,
    Вогонь і Вітер, Берег і Ріка.

    Моя любов - як Небо і Земля,
    як плин Ріки у сонячному сяйві,
    як Вітер і Вогонь - не промовля
    красивих слів: вони для неї зайві.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (4)


  36. Олександр Сушко - [ 2019.06.05 13:55 ]
    Прозорінь
    На плечах святкова і біла як світ вишиванка,
    Розплющую очі та чую грайливе "Привіт!".
    Ерато вагітна,- не жінка, але й не коханка.
    Вона мене любить, а плата - опуклий живіт.

    Торкається муза обличчя вуалькою з гази,
    Кладу їй на перса рум'яні долоню тремку.
    Мій вік золотий - у душі, не згубився у часі,
    Виспівує Ведель, дарує квітки Білокур.

    Від яви сумної не звикнув шукати кутка я,
    Ховатися зась, як у серці немає ладу.
    Прекрасне зі мною завжди і усюди блукає,
    Сплітаючи руни словами у нить золоту.

    І хай стрімчаки на Парнасі штурмують поети,
    Штовхають колег, повсякчас переходять на крик -
    З розгону впаду у солодку мелодію флейти,
    Вмиваючи сонячним щастям усміхнений лик.

    05.06.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (7)


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.06.05 12:04 ]
    Мармелад


    1

    Ольга Петрівна із серіалу
    ходить у блузці аля Кармен.
    Маю халатів, тунік чимало,
    сію пахкий словесний ромен.

    Хай майталають метелики, бджоли,
    сушать байдужжя столичні діди.
    Радикулітні декати-кодоли...
    Ось і корона... вдягати куди?

    Планів пакунок, міксуються мрії,
    бантики всюди, гармонія-лад.
    Людство мігрує, танцює, дуріє.
    Час розливати ідей мармелад.

    Купи общипаних бройлерів, пави
    прагнуть злетіти. Тримайте - свої ж!
    Мляве "не треба", ряднини на лави,
    вицвіт - під коси... чергикає ніж...

    Рейвах змальовано. Сонно в музеях.
    Хлопчика встрелили п'яні лоби...
    .....................................................
    Йде Аріадна - шукає Тезея.
    Ці лабіринти клени і люби.

    2

    Між пертурбацій гортаєш минуле.
    Крик кажанячий відлякує сов.
    Феї, бабусі турботні поснули.
    Хлюпає щемно-лунасте "аго-о-в..."...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  38. Ігор Терен - [ 2019.06.05 10:18 ]
    Зиґзаґи творчості
    Пишеться як чується. Гадаю,
    є удача – Богові хвала.
    То орел решітку затуляє,
    то решітка ляже на орла.

    Як немає щастя і кебети,
    то й життя солоне як ропа.
    А фортуна випаде поету,
    то й монета стане «на попа».

    Генії ще водяться. Буває,
    і не помічає какаду,
    як своє ніяке захищає,
    а чуже хапає на ходу.

    І не буде творчої удачі,
    поки у солоному поту
    не піймаєш думку на льоту
    і її у пам’яті остачі.
    А тоді й дійде, – шукай, козаче,
    іншу середину золоту.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  39. Лариса Братко - [ 2019.06.05 09:16 ]
    ***
    Я вижу капельки тумана,
    Они роятся словно снег.
    Но не хотят они ложиться,
    На землю грешную,
    О нет!

    Они повисли над землею,
    Молочным, призрачным шатром,
    И заслонивши нас от Бога,
    Поют нам песни о другом.

    О том, что скоро будет стужа,
    Придут метели, холода,
    А осень уж раздета ветром,
    Сконфуженно уходит,
    А зима?

    Она уже готовится к вступленью,
    На трон из льда и серебра.
    Ну а пока гляжу на капельки тумана,
    Как невесома может быть вода.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Іван Потьомкін - [ 2019.06.05 09:39 ]
    ***

    Од вітру хиляться дерева,
    А наче хиляться до мене,
    Хочуть зо мною погомоніти,
    Як кожне зветься на івриті.
    І я б хотів їм щось сказати,
    Та де належних слів набрати.
    У кого тільки не спитаю,
    Одне у відповідь: «Не знаю».
    «Нічого, знайдуться знавці»,-
    Кажу галузці, що в руці,
    Зумію в деревляний гомін
    Не тільки простягать долоні.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Сушко - [ 2019.06.04 21:28 ]
    Геній
    А віршик гарний, наче,
    Пригледівсь - у димах.
    Розумування бачу,
    А розуму нема.

    Солодке - на солодке,
    Духмяне - на пахке.
    Сонет - пуста обгортка,
    А зміст - сяке-таке.

    Парнас. Довкола скирти,
    Папір ля натюрель.
    Пора махнути віхтем,
    Вмочить перо в пастель.

    До справи! Музи в курсі,
    Пегас від рим опух.
    Пишу про мусі-пусі,
    Я - геній! Не лопух.

    04.06.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  42. Ніна Виноградська - [ 2019.06.04 20:28 ]
    Рідновірам


    Молилися ми не чужим богам,
    А Небу, Сонцю, Дощику і Морю.
    І виростав у душах Віри Храм,
    І падали вночі в долоні зорі.

    Нас нищили, топили у Дніпрі,
    Привчали до чужої зовсім віри.
    Ми вижили і на однім крилі,
    Хоча живцем здирали нашу шкіру.

    Вбивали мову, звичаї, пісні,
    Чужих богів нам запихали в душу.
    Пройшли віки, тисячоліття, дні...
    Ми знайдемо ув океані сушу.

    04.06.19


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Федів - [ 2019.06.04 19:38 ]
    Міркування
    Для чого жити на землі,
    Яку дорогу обирати,
    Себе шукати у імлі,
    Єдину істину жадати?
    Іде витрата моїх сил.
    Чи я окуплю ці старання?
    Хід часу оберне у пил
    Усі отримані надбання.
    У мрії лину по ріці,
    Чи у «баюрі» спочиваю,
    Синицю маю у руці,
    Чуже рукою загрібаю.
    Душа гниє, а я гребу
    І у майбутнє не бажаю.
    Куди усе це заберу,
    Як подолаю небокраї?
    Пилюкою моє життя
    У ноги ляже подорожнім,
    Гадаю, пізнє каяття
    Урятувати не спроможне.
    А буду я на межі сил,
    Усі недоліки долати,
    Не обертається у пил,
    Що маю іншим залишати.
    І відповідь на це своя,
    Тому дорогу обираю,
    Коли немає майбуття,
    Я не живу, а виживаю.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  44. Володимир Бойко - [ 2019.06.04 19:51 ]
    Зоонебилиці
    Їхали собі ведмеді
    П'яні на велосипеді.

    А назустріч їм зайці
    З вітерцем на тракторці.

    А за ними два койоти
    Мчали верхи на «Тойоті».

    А за ними ягуари
    На крутому «Ягуарі».

    А над ними бегемоти
    На старому вертольоті.

    А по річці крокодили
    Плили брасом що є сили.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  45. Ігор Терен - [ 2019.06.04 18:00 ]
    Тяжка карма
    І
    Юрмі байдужій не пасують вірші,
    а небайдужим випадає більше
    іти в атаку на ворожий дот.

    За мир уже воюють наші діти.
    А от якби мені помолодіти,
    то був би там, де й кожен патріот.

    Нема кому інакше як народу
    відстоювати волю і свободу.
    Але немає щастя на землі.

    Були більшовики і комуністи,
    колаборанти і сепаратисти,
    а нині - – українські москалі.

    ІІ
    Якщо ізгої запалили хату,
    не забуваймо місію свою.
    Московію ніяк не подолати
    інакше як у рівному бою.

    Не подарує доля як на таці
    і ложку меду, і любов до праці,
    і карму серця, і тепло долонь...

    Не дай то, Боже, жодному бурлаці
    за пайку їжі гинути в атаці
    і йти за Україну у вогонь.

    ІІІ
    Не ганю тих, у кого карта бита,
    але не граю за «команду Зе»,
    яка таємно в Рашію повзе...

    Не допікайте, пацифісти ситі.
    Я каюсь, що і Жукова валити,
    а заодно і Гепу – не везе.

    Мене такого народила мати.
    І може й мушу дітям нагадати,
    які то є герої на війні.

    Але даруйте чесному мені,
    що й досі я не міг завоювати
    почесне право на свої пісні.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  46. Вікторія Лимар - [ 2019.06.04 17:58 ]
    Котяча пригода
    Сьогодні сталася пригода:
    Сумна, бо зникло кошеня.
    Мабуть, пішло собі у броди:
    Про це дізналась вся рідня.
    Всі журяться, а плаче Настя.
    У пошуках вже збилась з ніг.
    Звалилося таке нещастя:
    Де ж Марек? Та невже він втік?
    Надвечір надійшла підмога:
    Сергійка й Неллі тут як тут.
    Уважність треба якомога
    Включити, та й шукати йдуть.
    Нарешті, справдились надії:
    І Марек подає сигнал:
    З підвальної кричить щілини,
    А в шукачів емоцій шквал!
    Та тільки вибратись не може,
    Як прикро, що замок висить.
    Відірвані шляхи, небоже!
    Тривожна наступила мить.
    Підвал відкрити неможливо:
    Нема злощасного ключа.
    Сприймаються дзвінки глумливо.
    Не визволяють втікача.
    …Чекати пропонують ранку:
    Такі ось справи наостанку.
    Погодували кошеня:
    В щілинку їжу навмання
    Просунули й чекати знову:
    Та й будьмо всі напоготові!
    Така собі чудна пригода:
    Кота наляканого шкода.
    Нарешті відчинили двері,
    Втікач уже в своїй оселі.

    03.06.2019
    Свидетельство о публикации №119060406266


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  47. Марія Дем'янюк - [ 2019.06.04 14:22 ]
    Ранок
    Червень сяє у росинах срібла,
    Усміхається багрянцем ранок,
    За вікном півонія розквітла
    Квіткою рожевих забаганок.

    Наливаю літо у горнятко,
    Мед травневий, і з кульбаб варення,
    В серці закарбовую нотатки
    Слів твоїх - солодке одкровення.

    У напій додам золотомрії,
    Трохи синьобарви з чистонеба,
    Подумки цілую твої вії
    І горнуся сяєвом до тебе.

    Не дивуй, що засміявся ранок,
    І що все довкола зеленіє:
    Я готую сонцевий сніданок
    І моє серденько ніжно мліє...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  48. Ірина Білінська - [ 2019.06.04 13:57 ]
    Про людей…
    Є люди,
    які ніколи не будуть зайвими.
    І навіть в негоду -
    сяють для тебе знаково.
    Вони ніколи
    не стануть твоїми ранами
    і заповнять собою,
    коли необхідно, вакуум.

    Ці люди - безцінні скарби
    у твоєму сховищі.
    Вони - твоя пісня,
    предивна,
    багатовимірна.
    Вони - твоє небо,
    сприятливе середовище,
    тому, ти готова
    довіку їм бути вірною.

    Вони не чужі,
    не приходять в твій день
    туманами.
    Вони гріють на відстані.
    Пускають у серці корені.
    Виростають в тобі
    надглибокими океанами
    світла,
    якому ти
    з першого дня підкорена.

    Видихають любов
    і вдихають усі твоі дивні вибрики.
    Конвертують усе це
    у серці своєму в музику,
    щоб вберегти тебе
    від всесторонніх вивихів.
    Ти можеш за них триматись,
    не будучи, навіть, друзями.

    Ці люди, як треба,
    навчать тебе знову дихати.
    Вони - твої ангели,
    сяють для тебе знаками.
    Вони вірять у тебе
    і вкажуть можливі виходи,
    без осуджень,
    без докорів...
    просто вірять у тебе
    ...ДЯКУЮ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (2)


  49. Віктор Кучерук - [ 2019.06.04 08:12 ]
    * * *
    Новонароджені слова
    в ряди шикуються і пари,
    щоби на аркуші дива
    поезій звідав незабаром
    отой дивак із олівцем,
    що, поміж протягів і тіней, –
    смакує жадібно винце
    та палить “Приму” незамінну...
    02.06.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  50. Іван Потьомкін - [ 2019.06.04 08:31 ]
    ***

    Немов потомлені життям старезні скіфські баби,
    Сидять у білосніжному вбранні чорняві ефіопки,
    Побіля них гуляють у «квача» пострибуни-онуки...
    Була б здивована цариця Савська суміші амгаріту й івриту
    На землі, куди прибула для зустрічі із Соломоном.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   405   406   407   408   409   410   411   412   413   ...   1855