ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сонце Місяць - [ 2018.10.05 23:10 ]
    прогноз
     
    сусальним цинком припадуть
    услід за урнами котурни
    але безпонт як є зажурний
    незмінно тут

    його суддя гротескний покруч
    вуста коханий оксамит
    настирлива остання мить
    так само поруч

    назавтра вижухне блакить
    портали мли ~ катма правих
    ганьба стороннім

    провин яких іще новин
    осінній плин & сліз разки
    у склі віконнім




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2018.10.05 23:02 ]
    Розтривожила зранене серце
    Ось і осінь торкнула природу
    І малює багрянці свої.
    Посилає дощі і негоду
    І на вікна – сльозин ручаї.

    Наче попелу, пригорщі суму
    Розвіває із вітром навкруг.
    Поетичну, печальну задуму
    Опускає на стомлений луг.

    І очиці чарівні імлисті
    На розвихрені віти кладе,
    Зелененьке фарбуючи листя
    На жовтаве і тьмяно-руде.

    Вимальовує тихо пастеллю
    У пейзажі деталь не одну…
    Смарагдову садову постелю
    Замінила на ковдру сяйну.

    Уставляє озерне люстерце
    В позолочену раму вона…
    Розтривожила зранене серце
    Чарівниця жорстока й сумна.

    Мов музИки зійшлись похоронні
    У великий загробний альков.
    І «Адажіо» Альбіноні
    Відспівали трагічну любов…

    5.08.7526 р. (Від Трипілля) (5.10.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  3. Ігор Терен - [ 2018.10.05 22:15 ]
    Не зважаючи на...
    Немає того, що раніше
    було, минаючи поволі.
    Та, не зважаючи на долю,
    не поміняємо на інше
    своє життя у цій юдолі.

    Нема Олеко й Маріули,
    як і немає Вероніки...
    Тече вода у інші ріки.
    А те, що сталось і минуло,
    уже напоєне навіки.

    І ні Ромео, ні Джульєтти
    уже не буде. Їх чекає
    майбутнє у обіймах Лети...
    А інші дами і валети
    із іншими шукають раю.

    Усе, навіяне ночами
    і перевіяне вітрами,
    ще розтає за пеленою.
    А те, що буде поміж нами,
    не увінчається любов’ю.

    Удруге у ту саму воду
    не увійдеш... її обняти.

    Чого не має бути зроду,
    на те ніде немає ради. .

    У течії шукаю броду,
    але на мілині – загати.

    10/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Тетяна Левицька - [ 2018.10.05 14:48 ]
    Осіннє
    По склу босоніж йти вона не вміла.
    Ніколи не водилася із тими,
    хто за мідяк здіймає веремію,
    Вовчицею зализувала стигми.
    Не відчиняла двері у Святвечір,
    на Пасху сповідалася і більше
    гріхи не рахувала до Предтечі,
    писала пензликом дитячі вірші.
    Читала вголос, плакала над ними,
    слова прості, а тиша зойкне висі,
    липневі спогади, дієприслівні рими.
    Брусничні джеми, захмелілі вишні
    в торішній консервації у льосі,
    у шибі журавлі на видноколі...
    Сусальним золотом латає осінь -
    іржавий перецвіт людської долі.

    2018р.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (10)


  5. Володимир Бойко - [ 2018.10.05 11:54 ]
    * * *
    Художник впав біля мольберта,
    Так само просто, як і жив.
    Він перетнув межу до смерті,
    Він відійшов, він – відлетів.

    Бо мають вищу приналежність
    Маестро пензля і різця.
    Відходять кращі у безмежність
    За вищим задумом Творця.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Жилко - [ 2018.10.04 17:46 ]
    Cльоза
    От вичавлюється сльоза,
    терпка як з ягоди сік,
    і починає довгу подорож.
    Бунтує хмари в один
    вар'ятський гурт.
    І стиглими яблуками
    бомбардує море.
    А у будь-якого моря є дно,
    а за ним ще кілька.
    Сльоза бунтує потоки-течії
    в один поганський танок
    і, врешті, дно пробиває.
    А там — людина сидить
    ув'язнена, скута, до стіни
    прикручена.
    І ніби якоюсь тортурою
    болючою, китайською, східною,
    сльоза дзвінко вдаряє
    у маківку.
    А людина мужньо й жіночно
    з усієї впертості й відчаю
    спокійна-спокійнісінька.

    Бо скільки вже можна тих сліз.

    2017


    Рейтинги: Народний 0 (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  7. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.04 14:18 ]
    Презентація альманаху

    Літературна агенція "Зілля"
    23 год ·
    Дорогі друзі!
    Запрошуємо вас на презентацію альманаху "М'ята".
    Наші авторки неймовірні, непередбачувані, безмежно творчі і чекають, аби увірватися у ваш вечір свіжістю найкращої поезії!
    Захід відбудеться за сприяння Арт-центру ім. Івана Козловського 06.10 за адресою: м.Київ, вул.Хрещатик, 50б.
    17:00.
    Вхід вільний.
    Дрес-код - одяг зелених (м'ятних відтінків)



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  8. Козак Дума - [ 2018.10.04 10:15 ]
    Усміхнись, кохана

    Усміхнись, кохана, посміхнися,
    чарівну усмішку вже забув…
    Хай казково там, у синій висі,
    але день земний ще не минув.

    Ще укриє нас холодна нічка
    темним, як у ворона, крилом.
    Не одна згорить в зажурі свічка,
    вся віддавшись світлом і теплом…

    Усміхнись, кохана, посміхнися,
    в думи мої лагідно прилинь,
    горлицею сизою наснися,
    та іще не зви у неба синь!..

    02.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  9. Козак Дума - [ 2018.10.04 10:38 ]
    Шепіт осені
    Не Марічка й не Оксана,
    не Софійка чарівна.
    Ти – царівна-несміяна,
    в цілім світі ти одна!

    Ти зими ласкавий промінь,
    солов’їний літа свист,
    весняна бурхлива повінь
    і осінній падолист.

    Ледь прихована усмішка –
    неповторна і проста.
    Невідома досі книжка,
    смак задуми на вустах.

    Голубі великі очі
    і стрункий, тендітний стан…
    Осінь же мені шепоче –
    навіть думать перестань!

    03.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  10. Віктор Кучерук - [ 2018.10.04 08:29 ]
    * * *
    Т.І...
    В холодній пустці вечорів,
    Сумую без побачень, –
    Мені бракує ніжних слів
    І пестощів гарячих.
    І співу, й сміху аж до сліз,
    І поглядів сплетіння, –
    Щоби я мохом не обріс,
    У пустці днів осінніх.
    03.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  11. Сонце Місяць - [ 2018.10.04 04:10 ]
    мізер
     
    витками різьби славнозвісно
    & в сінема квитки
    без треби
    вуайєристам
    окремий салют (чуваки)

    як у полі пустелі пречистій
    велюр — кракелюр
    згори
    знайдеш місце
    сипнуть попоїсти

    розбиті акорди три
    ненав’язлива
    трохи вічність
    якби
    поки сиди кури

    & поміж дурниці слів
    трьохакордний
    терновий
    кисень
    любови

    всіх
    проти
    всіх




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  12. Володимир Бойко - [ 2018.10.04 02:32 ]
    Передзимів’я
    Вже літній дощ змінився на осіній,
    Не літня пісня – проза без тепла.
    Під вітру невтишиме голосіння
    Передзимів’я паморозь лягла.

    Те, що в теплі не забуяло квітом –
    Куди ж тепер – на холод і сльоту...
    А до весни потрібно ще дожити,
    Замерзлим не упавши на льоту.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  13. Галина Кучеренко - [ 2018.10.03 15:18 ]
    ***
    …Вітаємо омріяних лелек,
    Що малюків приносять в кожну хату,
    Та не питаємо, чим серце залатати,
    Коли з гнізда час стане відпускати
    Своїх дітей у самостійний злет…

    © 03.10.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  14. Олександр Сушко - [ 2018.10.03 10:09 ]
    Урок
    Гуде народець: "Слава! Га-га-га-а!",
    Кликуша із трибуни щось балака...
    Усоте на майдані балаган -
    Три гетьмани ділити будуть шапку.

    За спинами товпи шеренга псів
    Пильнує, щоб не розповзлась зараза.
    Ходи но, "демократії" вкуси!
    Кинь пляшку із бензином із "Камаза".

    Почубилися грошові мішки,
    Рабів не поділили та державу.
    Всипають порох нам у чубуки,
    Укладують до рук штики іржаві.

    Медійники наплескають бурди,
    До сказу доведуть людину праці.
    І буде люта січа. Бачу дим,
    Палатимуть хати. Та не палаци...

    Усе марота. Навіть ці слова -
    Не виучив актор своєї ролі.
    Печуть хохли кривавий коровай,
    Здираючи шагрань своєї долі.

    03.10.2018р.
    Неживий

    Сусід заплющив очі, дудлить пиво,
    Тримає пляшку з пійлом у руці.
    Навчити жити трупа - неможливо,
    Та я упертюх - шарпаю мерців.

    Співає люд, кохається, танцює,
    Штурмує гори, рветься у політ..
    А в мертв'яків роки прожито всує,
    Торує спирт дорогу на той світ.

    Лежить душа, на неї зирить пані,
    Жахннулася! Від смороду - трясун!
    Гидуючи, обходить калабаню,
    А я мерця на сонечко несу.

    Із пекла чудом виволік потроху,
    Отруту чорну викачав усю.
    Нарешті спас. Сьогодні служить Богу,
    Торує пастві праведну стезю.

    Іще одного з баговиння вирвав,
    Створіння, наче, трохи ожило.
    Зірвалося! І полетіло в прірву -
    Нема поета. Наче й не було.

    Але цей твір простий без антитези,
    Рельність підло цапнула за карк:
    Іде мужик - здоровий і тверезий,
    Ув очі глянув - істиннй зомбак.

    Від погляду його всихають ружі,
    А де пройде - чорніє і бур'ян.
    Чи народивсь таким, чи втратив душу...
    Таких мерців боюся навіть я.

    03.10.2018р.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  15. Оксана Дністран - [ 2018.10.03 09:58 ]
    ***
    Червивого нападало в саду.
    Набрала в руки, просто так – на згадку,
    Усе було в зразковому порядку,
    Ніщо не віщувало нам біду.

    Та ось один з плодових черв’ячків,
    Зачувши аромат душі знадливий,
    Знайшов хвилину дещо хворобливу,
    Заповз і влаштувався, як зумів.

    Гризе сумлінням тло до кісточок,
    Доточує ідейно кожне зе́рня,
    Заманює у непролазний терній,
    Колючки рвуть мереживо думок.

    І що не крок – скривавлені сліди,
    Мов леза увіп’ялися гострющі,
    Шукаю ліки істинно цілющі -
    Живильної джерельної води.

    Десь там у горах є той потічок –
    Дитинства спогад відігріє в стужу,
    Мов пташенятко вилічить недуже,
    Його бояться черви та жучок.

    Неквапно припаду до джерельця:
    Солодших вод не зустрічала зроду,
    Від них душі відроджується врода, -
    Видужую – від крон до корінця.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  16. Вікторія Торон - [ 2018.10.03 09:11 ]
    Спить пес
    Спить пес, і коло нього спить тривога,
    і тчеться сірувате світло дня.
    Щоденних справ гуртована облога
    тісниться і примирливо куня.
    Пускає час невидиме коріння
    і травами нагрітими стримить,
    бо пес летить в солодких сновидіннях,
    похрапує і спокій золотить.
    Як Брахма волохатий, неквапливо
    вдихає й видихає теплий міх,
    і лапами обмацує напливи
    розпаленілих спогадів своїх.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Тетяна Левицька - [ 2018.10.03 09:58 ]
    Сьогодні в батька день народження!
    1) На свято ми прийшли раніше за усіх,
    Аби трояндами прикрасити кімнати.
    Наш батько - вірний друг, найкращий оберіг.
    Так міцно хочеться обняти, привітати,
    Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
    Співала батькова розчулена душа.

    Приспів

    Сьогодні в батька День народження.
    Тож ресторан - місце знаходження.
    Яскравий день не по сезону,
    Гуляє в батька піврайону.
    Чекають танці на продовження.
    Сьогодні в батька День народження!

    2) За батькове здоров'я на многія літа
    Фужери повні із шампанським піднімаєм.
    Хай повниться життя, мов осінь золота
    Щедротами добра і сонячним розмаєм.
    Щоб від любові, щастя, чуйного вірша
    Співала батькова розчулена душа.

    Приспів

    2018


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (4)


  18. Ігор Терен - [ 2018.10.03 08:08 ]
    Мандри подорожника
    Тихо, немов у могилі.
    Осінню ночі урочі.
    Падають яблука стиглі.
    Маряться лики жіночі.

    Тихо за неї, за себе
    оберігаю надію.
    Може на сьомому небі
    душу її обігрію?

    Тихо! Інакше – ніколи...
    І заблукають у полі
    душі-перекотиполе –
    вічні заручники долі.

    Тихо... Далека дорога.
    Може, у келії Бога
    рідна душа обізветься.

    Тихо. Немає нікого.
    У подорожника цього
    рана на лінії серця.

    Та не почиє у Бозі,
    поки обом по дорозі.

    Тихо?
    Чи серце не б’ється?

    10/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  19. Віктор Кучерук - [ 2018.10.03 05:02 ]
    * * *
    Т.І...
    Ночі тінь, невсипущою знадою,
    Перед зором безсонним лежить, –
    Може, зараз про мене хтось згадує
    І в чеканні сумує щомить?
    Може, смуток сльозами притишує,
    Як світанок росою моріг, –
    І гукає цією ось тишею
    На розкрилля майбутніх доріг?
    Кличе в лози густі за левадою,
    Де нам затишно буде обом, –
    І тому, що закохано згадує,
    Вже ясніє мені за вікном...
    30.09.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  20. Вікторія Торон - [ 2018.10.03 02:46 ]
    Імпресії
    Виткі, роздмухані, розбиті
    сніжать повз білі відчуття
    рясні метеликові миті
    в конічнім просторі життя.

    Ранкове плетиво німує
    тісних обов’язів і норм.
    Свідомість плинно співіснує
    із світом твердості і форм.

    І кожний образ – ніби празник,
    дарунок щедрої суми,
    що незбагненного виразник,
    такий минущий, як і ми...

    Новонароджені, умиті,
    немов у райдужнім вікні,
    бринять мазки – летючі миті
    на почуттєвім полотні.

    ***

    Ми клялись, що життя – це є ми, молоді,
    з нерозмінним дарунком таємних богів,
    а воно мерехтить на біжучій воді,
    що струмує неспішно поміж берегів.

    Тут немає розлук, і пейзаж не такий,
    вузлуваті дерева з глибин не ростуть,
    тільки брижів зміїстих перебіг тонкий,
    перемінні відбитки, що долею звуть.

    Тільки неба завислого й спалахів в’язь,
    пережитих років невибагливий крій,
    і не хочеться знати, коли почалась
    наша спільна мандрівка по гладі річній.

    Стиха тягнеться оповідь давня, стара,
    і качалки рогозу кивають, руді:
    це хистких відображень тасується гра,
    це життя розтеклось – по воді, по воді...

    2018






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  21. Ночі Вітер - [ 2018.10.02 15:27 ]
    Час...
    Міряли, судили і рядили, -
    Часу вдосталь, щастя – через край.
    Катували словом і любили,
    Пекло днів приймаючи за рай.

    Що, про що – ніхто тепер не скаже,
    Обминали Бога хто як міг.
    Крайніх не шукали. Хто ж розв’яже
    Рук сплетіння і сплетіння ніг.

    Вийшов час, пройшов химерну браму.
    День сконав без тіні каяття.
    Та рука в руці шматує рану -
    Лінії кохання і життя.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (11)


  22. Тата Рівна - [ 2018.10.02 14:11 ]
    Пам’яті Левка Лук’яненка
    Я їх не забуду — отих людей, їхні лиця
    Жовті вилиці, стурбовані очі, стиснені губи
    Це був звичайний жовтневий день у центрі столиці
    І навіть не Гурби...
    Вони ішли як пророки, як провидці
    Вони щось знали, якісь завітні таємниці
    І був між них сивочубий
    З такими легендарними вусами, прямою спиною
    Ніби тятива протягнена крізь нього
    Всі знали його видатною людиною
    Сміливою й незламною, а тому
    Трішки Богом —
    Всі вірили йому тоді більше, як радіо чи
    Священику свого приходу
    Він йшов у натовпі, з усіма, шепочучи
    Закон (закреслено) Універсал (закреслено) Акт — про свободу
    Про волю українського духу, народний експеримент —
    Вкотре здобути того привілля
    Яке виполювали з наших голів
    Як баба — зілля

    Морем текли ті люди — великі й малі
    Ніби хвилі спліталися й розливалися по землі —
    Інтелігентного виду ботани, патлаті ще-майже-діти
    Романтики, скептики, співчуваючі неофіти,
    Політики (куди ж без них) — ласуни до профіту
    І голодні, і ситі, і усміхнені, і злі
    Йшли собі як абстракція політичних контекстів
    Ніби сни Сальвадора Далі
    Не стрункими рядами, а як риба — у сіті
    Так розгорялася Революція на граніті....

    А згодом, майже рік по тому, справжній триєдиний Бог
    Що вірить українцям попри всі помилки й судоми
    Узяв — й показав сонце та шлях-до-дому
    І покреслений текст з учнівського жовтого зошита
    З жовтого жовтня столичного граніту
    Став Актом про незалежність України —
    Для нас і для всього світу.

    Життя утікає стрімко — кожен із нас перехожий
    Кожен із нас відійде, як тільки завершить своє.
    І, може, колись згадають, що був між нас сивочубий
    Із легендарними вусами, на когось картинного схожий
    Такий казковий герой, що героєм і є...

    Проходять наші звитяжці
    Зошити їх — у музеях.
    Тіла їх уже в землі.
    Збудовані колізеі чомусь у млі.
    Сховалося сонце за димом.
    Україна незмінно в вогні.
    І думи рояться роєм —
    Відходять наші герої...

    Та в небі міцнішає братство —
    Небесне вкраїнське лоббі
    До Бога прилинуть наші
    Розкажуть йому все чесно
    Та й Бог нас освітить німбом
    А може й огріє німбом
    По лобі....

    Немає надій на панство, яке козиряє нині
    Відсвічує в телеекранах по всій країні —
    Холодні серця в них, очі. Ми знову отара — не паства...

    І тільки небесне братство
    Єдине небесне братство
    Могутнє небесне братство
    Стіною стоїть міцною
    Прямими спинами
    За — Україну і над Україною!


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  23. Адель Станіславська - [ 2018.10.02 13:26 ]
    Самої себе' заради...
    Чи знаєш ти, що' то - перезавантаження?
    Це час, що не сліпить очі...
    Від того, що й досі - нові уже враження:
    ти більше уражень не хочеш...
    Уражень, заражень, мороки, хвороби...
    Ти пахнеш теплом і спо'коєм.
    Світ часто навиворіт, ніц не поробиш:
    у ньому й прокльони і вроки...
    "Меди" злоязи'кі, їдкі пересу'ди -
    ти просто проходиш скрізно.
    А блуди чужі - так і лишаться блудами -
    не варт перейматися слізно...
    Ти знаєш... Спізнала. Перезавантажила
    усе, що хильнуло зради.
    І крочок за крочком, упевнено, зважено -
    самої себе' заради...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (13)


  24. Віктор Кучерук - [ 2018.10.02 08:19 ]
    * * *
    Літо притулилося прощально
    До напіввідкритого вікна
    Променем схололим та печальним,
    І німим, як зірвана струна.
    Поспішає літечко прощатись
    Шелестом і запахом гірким,
    Хоч ще квітнуть мальви волохаті,
    Збуджуючи виглядом думки.
    Ще тумани, боязко і кволо,
    Купчаться ярами вздовж доріг
    І коханки хочуть у стодолі,
    А не в хаті влаштувать нічліг.
    Обрії привабливі та дальні
    Ще не вкрила мертва жовтизна, -
    А вже літо променем печальним
    Горнеться прощально до вікна.
    29.09.18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.87)
    Коментарі: (2)


  25. Козак Дума - [ 2018.10.02 06:41 ]
    До зустрічі

    Ми зустрілися запізно,
    мабуть так лягли зірки…
    Та не варто править тризну
    посеред життя ріки.

    Ще побачимось на небі
    посеред легких хмарин.
    Пригорну тебе до себе,
    де байдужий часу плин.

    Ще збиратимемо мушлі,
    де зіркам згубився лік,
    і свої буремні душі
    поєднаємо навік!

    01.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  26. Козак Дума - [ 2018.10.02 06:23 ]
    Божий дар

    Вразлива, ніжна і привітна,
    мов хризантема чарівна –
    ти зоресяйний згусток світла,
    у світі ти така одна!

    В душі твоїй якась жаринка,
    ти як джерельце у гаю!
    Іскринко, Божий дар, Іскринко, –
    втрачаю голову свою…

    30.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Сушко - [ 2018.10.02 04:05 ]
    Народження
    О, муже мій! Бери мене! Бери!
    Впади росою на суху долину!
    Згуби мене між пінистих перин,
    А я встелюся пухом тополиним.

    Ходи в Едем аби твій дух воскрес,
    Рубці страждань минувшини загою.
    Кохати так як я - це дар небес,
    І я ділюсь священною любов'ю.

    Танцюється божественна хура,
    Вмивають зорі бризки океану.
    Спивай мене, немов п'янкий айран,
    Занурюючи у киплячу прану.

    О, муже мій! Я сліпну від жаги!
    На крилах із тобою в небо лину!
    Горять під серцем іскорки юги -
    Тепер я мама. Бог послав дитину.

    01.09.2018р.

    Прозріння

    Я думав, що зі мною все гаразд,
    Підкинуло життя чудовий прикуп.
    Але дмухнув шальгою в очі час,
    Дивлюсь назад - пройшло уже піввіку.
    '
    Довкола пальця тип цей обкрутив,
    Пиляють мужики для гробу дошки.
    Зітерли пил із дзеркала персти -
    Навпроти дядя у глибоких зморшках.

    Прозріння як гіркава лобода -
    Все ближче й ближче смерті поцілунок.
    Очікую від долі приз, медаль,
    Отримаю миттєвий розрахунок.

    Не гримне урочисто в небі туш,
    А буде спазм, агонія та видих.
    Товписько друзів, плакальниць, карлуш
    Труну штовхне у яму, до Аїда.

    Чи це важливо? Думаю, що ні -
    В усіх один фінал, туше, планида...
    На кухні підгорають деруни,
    Біжу, а то лишуся без обіду.

    01.10.2018р.

    Ноги та влада

    Три дні ходжу як змучений каліка,
    Крекчу, стогну, лунає "Ох!" та "Ах!".
    Дурне взуття, неначе злюща жінка -
    І муляє, і тисне - просто жах!

    Мозолики протерлися до м'яса,
    Повідривало з пальців волоски.
    Шугає кров густа в серцевих м'язах,
    Волають п'яти: " Геть колоддя скинь!".

    Отак і влада - кажуть, що потрібна,
    Та я вагаюсь - нащо нам вона?
    Шепоче розум: "В тебе думка хибна,
    Привчай себе ізмалку до лайна.

    Вареників хотілось у сметані,
    А вибір - кайлування чи петля.
    Доокола ротаті горлопани
    Та грошовита, і голодна тля.

    Питання вічне: бути чи не бути?
    Чи влада ця достойна смітника?
    Чалапають по бюлетені люди,
    Навпомацки товпа судьбу шука.

    Як звикнемо до зради і крадіжок -
    Не буде ні кола, ані двора.
    Зручне взуття достойне наших ніжок,
    А те що є - пожбурити пора.

    02.10.2018р.


    Е-е-е-ех!

    У нас - чоловіків - у лобі вада,
    А у жінок відхилення нема.
    Оце така сумна, братове, правда,
    А думав - є хоч крапелька ума.

    Ну випив, шаснув ввечері наліво,
    Але про це розплескав язиком.
    Тепер життя не мед, а пріле мливо,
    У морі опинився за буйком.

    Якби мовчав, то все було би кльово,
    Гаргара не дізналася б про гріх.
    А так сказала: - Бахур! Будь здоровий! -
    І виставила хутко за поріг.

    Прощайте спориші та конюшина!
    Адью бюстгалтер, "кохта", пеньюар!
    Бо жінка - це не тільки бормашина,
    А лагідна, з душею Божа твар.

    Ніхто мені вернуть не зможе "кицю",
    Усе життя в цій справі не везе.
    Якби любив - тримався б за спідницю,
    А так - не дорожив і втратив все.

    02.10.2018р.

    Зляк

    В інеті стогони ізрання
    (це вам не опера Бізе).
    Читаю оду по кохання,
    З рядка одного аж трясе.

    Мені аби про грішне тіло -
    Воно достойне закарлюк.
    Аби і день, і ніч кортіло,..
    Сльозаве - зовсім не люблю.

    А тут страхіття - зрада, бійки!
    В закоханих в руках ножі!
    Течуть, течуть вологи ріки,
    А я чутливий! На межі!

    Побите, скорчене кохання,
    Клубок у горлі - не ковтнеш.
    Поетка пише вірш востаннє,
    Накласти руки хочу теж.

    До вечора обридлі гики
    Чаклун викатував яйцем.
    Прийшла жона. В любовні піки
    Стромляю змучене лице.

    До ранку пестила за вушком,
    Пройшли судома, дрижаки.
    Мій віршів том - м''яка подушка
    І доторк ніжної руки.

    02.10.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  28. Серго Сокольник - [ 2018.10.01 23:20 ]
    Пітьма
    ***андеграунд***

    Ніби щойно злітали у небо пташата
    Доторкнутись склепіння небесного шатів,
    Оминаючи протиріч
    (споминаємо- "ВЕЧІР... НІЧ...")
    Та пітьма накладає долоню буденно,
    Перелистує світу одвічний щоденник,
    І за ніччю зникає день...
    ...совеня летить молоде,
    Щоб зайняти цю звільнену темряви сферу,
    Замість сонця нічну змалювати химеру,
    Парадоксом укривши світ,
    Долетівши від ДО до ВІД.
    Зверхньо зиркне на міста розпатлання вулиць
    У вогнях каракатиць (чи карикатуриць?)
    Кара*... Спомин себе самих,
    Кольорових і несумних,
    Що спливуть у пітьму, залишившись позаду...
    ...птаха темного очі- містичності задум-
    Всі фальшивості кольори
    В себе, темряво, убери
    І звільни різнобарвної фальші. Бо треба
    Все заляпати кольором темного неба
    (знов до класика підійди.
    Спом"янемо- ВСІ, ЯК ОДИН)

    *кара- (східне)- чорний


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118100108888


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  29. Сонце Місяць - [ 2018.10.01 19:55 ]
    прикуп
     
    та й засяду собі писати
    нестосовні аля ~ вірші
     
    чи на фоні ~ тлі патетичнім
    чи тропічнім нема поради
     
    & ти чутимеш якби намір
    ти вмикатимеш ближнє світло
     
    що було аніяк не зблідло
    попри всяке міжчасом стравне
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  30. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.01 17:32 ]
    Нішеве
    1

    Поезіє вищої ліги!
    Зачисли до зрілих, незлих.
    Там вина, смачнесенькі фіги...
    цикад-танцівниць навезли.

    Мозаїки... брами... картини...
    Сивіючі доки... дурман...
    О, так... Проти них я - дитина.
    Розкраяна свіжа хурма...

    Кальян... Куропатви на тацях.
    Арена. Три сцени... дими...
    Крізь мрево образ і прострацій
    Із музою дерлися ми.

    2

    Займи (та хутесенько!) нішу.
    Тамуй словотечу... тамуй!
    Вже завтра примариться інша.
    Її коронують між туй.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  31. Тетяна Левицька - [ 2018.10.01 14:55 ]
    Жоржина
    Прослухати пісню можна за посиланням:
    http://makrus-studio.com/node/2145

    Гойдає вітер голі віти,
    Розсипалась листва руда.
    І де ж тепер себе подіти?
    Життя крізь пальці, як вода.
    Перецвіли жнива на сході,
    І тільки осінь жінці годить -
    В холодні листопадні днини
    Дарує сонячні жоржини.

    Приспів
    Не відцвітай, її жоржино,
    Щоб не було на серці зимно.
    Нехай зітліють дні пророчі,
    Прийде любов у сни жіночі.

    Паливода у павутині
    Гойдає грудочку жалю.
    Ятрить в очах небесно синіх
    Ще недоспіване люблю.
    Перецвіли жнива на сході,
    І тільки осінь жінці годить.
    В холодні листопадні днини
    Дарує сонячні жоржини.

    Приспів
    Не відцвітай, її жоржино,
    Щоб не було на серці зимно.
    У долі є козирна карта,
    Бо кожна жінка щастя варта!

    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (16)


  32. Ігор Шоха - [ 2018.10.01 12:55 ]
    Суєта суєт
    Багатіями набрані борги
    ініціюють націю до злету!
    Така ідея додає снаги
    і стимулює на нову вендету.

    Міняють лики друзі й вороги.
    Не в'яжуть лика інші пієтети.
    Історію карбують не боги,
    огранюючи два боки монети.

    Непрошені, йдемо у небуття,
    обмануті – чекаємо життя
    достойного, але на тому світі.

    У цьому лабіринті суєти
    до істини нема кому іти,
    але у пеклі є кому горіти.

    09.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  33. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.10.01 12:59 ]
    Це просто осінь...
    * * *

    Це просто осінь... Не кажи дурниць
    про старість і запалення суглобів.
    Мій бог – Діоніс… Може, й Діоніс.
    Поблякле сонце зиркає спідлоба,

    а спогади насичені теплом
    колишніх місяців, яких не вернеш.
    (Зрадливе літо з вітром утекло;
    дрібні дощі довбуть моє навершя).

    Це просто жовтень. Радощам не край.
    Не змерзли ще ні Герда, ані Кай.
    Птахи? У вирій. Втім, не ван-вей-тікет.*

    Візьми ще до уваги цю красу,
    з якою не сумісні біль і сум!
    Я – осені адепт. Її – і тільки.



    __________________________________________

    * Від англійського „one way ticket” –
    „квиток в один кінець”, тобто без повернення, назавжди


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  34. Ігор Терен - [ 2018.10.01 12:51 ]
    Заздравна поету-ловеласу
    На зорі не буди мене, люба.
    Уяви собі, поки я спав
    у раю – у гаю біля дуба
    я на мавку тебе проміняв.

    І коли я очуняю в силі,
    не забудь для моєї краси
    натягнути на ніженьки білі
    мої модні робочі труси.

    А якщо я уже відпочину
    і захочу з тобою у рай,
    не співай мені заупокійну,
    а заздравну мені заспівай.

    Дай зеленого сіна Пегасу,
    бо у тому едемі-саду
    окрім тебе і баби Парасі
    я і Мойру собі заведу.

    І часу тоді буде від пуза –
    на поези, сатиру, есе
    і на Парку, й на те, і на се,
    і на оду, бодай... чорногузу...

    А поезію, ліру і музу
    хай лелека Харону несе.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  35. Марія Дем'янюк - [ 2018.10.01 10:49 ]
    Тобі
    Я стаю тендітним сяєвом,
    Засинаю на твоїй долоньці,
    Яка схожа на пелюстку ромашки,
    Що приклеєна до жовтого сонця.

    Я крізь сон відчуваю подих твій,
    Ніжний, легкий, як світло неба,
    Поцілунок, добраніч, тремтіння вій,
    І блакиттю усміхаюсь до тебе.

    Як багряна зоря заллє небовид,
    Підрум'янить обличчя світанку,
    Я росою ромашки вдихатиму світ,
    Усміхаючись ясно серпанку.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (11)


  36. Віктор Кучерук - [ 2018.10.01 08:04 ]
    * * *
    Т. І...
    Ну, ось і все, – тебе побачив,
    Послухав трохи й обійняв
    Зніяковілу та гарячу,
    І запашну, мов подих трав.
    Ну, ось і все, – хоча інакше
    Усе це виділось отим,
    Хто споглядав на нас заклякши,
    Про щось пліткуючи затим.
    Ну, ось і все, – поговорили,
    Як із вогнем вологий хмиз, -
    І, наче птахи однокрилі,
    Увись близьку не піднялись…
    28.09.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  37. Олександр Сушко - [ 2018.10.01 07:01 ]
    Про поцілунки
    Поставити пора питання руба
    І правдоньку дізнатися таки:
    Якщо поцілувати нижче пупа,
    То жінка скаже "Клас!" чи навпаки?

    Здійснити необхідно вчинок мужній
    І мавку ущасливити бігом.
    Несу у ліжко їй цукерки, ружі,
    Вона ж на мене глипає врагом.

    Наважився - поліз ведмедем в пущу
    Куйовдити трикутник волосків.
    Дива, братва! Краса тепер незлюща!
    "На плечі,-. шепче,- ніженьки закинь...".

    Літали довго. Сонце впало спати,
    Едем відкрився, чакри та Сезам.
    Від вас не дочекаєшся поради -
    У руки долю взяв нахабно сам.

    Жона - богиня! В ній немає вади,
    Схилив главу сумирно до ноги.
    Учіться, браття, гарно цілуватись,
    і буде мир та з м'ясом пироги.

    30.09.2018.

    Істина

    Лежить п'яниця в калабані,
    Під оком світиться синець.
    А я вподобую кохання,
    У цьому ділі, кажуть, спец.

    Умільця любонька пригорне,
    Ще й поцілує у вуста.
    Життя ж п'яниці - смуга чорна,
    Чортяка світом хилита.

    Венеру зваблюю віршатком,
    До вух вливаю мед-єлей.
    А в питвака нема порядку,
    Лиш самогон. Азохен вей!

    Ще й подих, наче у дракона,
    Пахтить, немов від трупака.
    А в мене жіночка - ікона,
    Сідничка тепла і м'яка.

    Спиртуються щодня п'яниці,
    У взорах - мряка і туман.
    Мені ж миліші стиглі циці,
    Від мавок юних без ума.

    З алькова лине хтивий окрик,
    Гукає в ніченьку жарку.
    Втомився так, аж чубчик мокрий,
    Спочити варто козаку.

    30.09.2018р.

    Кожному своє

    Із чуттями спорожнів капшук,
    Інтерес баби покрали з ниви.
    Про любов добу як не пишу,
    Криткують за віршата діви.

    Вклав жарку еротику в гроби,
    Поховав од світу зойки, пози.
    Напишу вам краще про дуби,
    Тему надихає стигла осінь.

    Щось на древі листячком вихля,
    Увижаються гріховні піки...
    В маківку уперлося голля,
    Вгору глип - дріадині кінцівки!

    А вони у неї о-го-го!
    Притулитись багнеться щокою.
    Спокушає видиво гріхом,
    Серденьку немає супокою.

    Не пейзажний, мабуть, я віршун,
    Секонд-хенд творіння, не "Армані".
    Про природу більше не пишу,
    Буду шкряботіти про кохання.

    30.09.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (6)


  38. Ірина Вовк - [ 2018.09.30 18:37 ]
    Три дивні дивиці...(Віри, Надії, Любові та матері їх Софії)
    Три дивні дівиці,
    три се́стри-сестриці,
    три нитки плели серед поля -
    то ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ-лебедиця,
    а з ними і вольная Воля...

    Три нитки барвисті,
    три долі іскристі,
    сплітали вродливі сестриці -
    три стежки-дороги
    упали під ноги
    у шовки густої травиці.

    Направо підеш -
    Красну ВІРУ знайдеш край стежини...
    Впадуть білі зорі -
    криштальні, прозорі,
    у ночі п'янкі, солов'їні.

    Наліво підеш -
    то НАДІЮ знайдеш край озерця...
    Заграє бажання -
    жарке, мов світання,
    на струнах зболілого серця.

    А прямо підеш -
    щиру Приязнь знайдеш край дороги...
    Луною дзвінкою,
    ЛЮБОВ'Ю палкою
    опалить тебе до знемоги...

    На хвилях ЛЮБОВІ
    у трави шовкові
    впадеш горілиць обімліло.
    А пісня
    на чулого серденька
    мові,
    про Долю розкаже несміло...

    - О, Долечко-Доле, скажи, моя ясна,
    чи панночка ти, чи небога?...

    - Коли в твому серденьку ВІРА є Красна -
    до щ а с т я пряменька дорога!

    30 вересня 2017 року




    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (5)


  39. Адель Станіславська - [ 2018.09.30 17:09 ]
    Відлуння серця
    Відлуння серця у відлунні снів...
    Думок відлуння між звичайних літер.
    ...Ось мерехтять життя мого вогні,
    як мерехтять в саду осінні квіти.
    Тужливі й тихі... Світлі водночас.
    Вони цвітуть не з власного хотіння...
    Так кожен з нас... Так кожен, кожен з нас
    у світі цьому тихе мерехтіння.
    У кожного свої часовогні...
    І кожен сам собі маленька ватра.

    Відлуння літ заплетені у дні...
    Надії миті сховані у завтра...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  40. Козак Дума - [ 2018.09.30 09:55 ]
    Ключі від щастя
    Ключа тобі від щастя подарую,
    відкрий ним двері в зраненій душі.
    Зневіру і негоду прожену я,
    в минулім їх назавжди залиши.

    Відкрий до серця широко віконце,
    впусти надію, віру і любов.
    Хай смуток в’яне під яскравим сонцем
    і повнить осінь щастям тіло й кров.

    Душі дай спити свіжого повітря!
    Повісь на вході з весен оберіг,
    а гіркоту образ пусти за вітром
    і викинь жаль за пам’яті поріг.

    Неси в майбутнє лиш прекрасні миті,
    усмішку щиру, дотик чулих рук.
    Нема нічого ліпшого у світі –
    мелодії кохання, серця стук!

    Тобі чарівний ключик подарую,
    його в кишеньці пам’яті тримай.
    Зніми з душі тягар замків – прошу я,
    полинь уявою за світлий неба край!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  41. Козак Дума - [ 2018.09.30 09:34 ]
    Не бійтесь
    Не бійтесь говорить «люблю»
    близьким і дорогим вам людям.
    Нехай за щастя завжди буде
    дарити їм любов свою!

    Її потрібно захищать,
    себе не втративши при цьому,
    і, незважаючи на втому,
    учитися усе ж прощать!

    Не бійтесь втратити себе,
    даруючи живу усмішку.
    Зробіть зусилля, зовсім трішки,
    хай навіть візаві – цабе!

    Немає в часу вороття…
    Тому нехай любові промінь
    запалить в серці щастя пломінь
    і той палає – все життя!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  42. Олександр Сушко - [ 2018.09.30 08:11 ]
    Під Щастям
    Я стріляю прицільно з гармати,
    За щасливе майбутнє, цукерковий трон.
    Отже , мріям пора помирати -
    Вже третина країни втекла за кордон.

    Інша мовчки за безцінь кайлує,
    Щоб купити устигнуть до смерті труну.
    Існувати доводиться всує -
    Я у цих негараздах себе лиш виню.

    Нащо пишуться повісті й вірші,
    Як читати їх завтра не буде ніхто,?
    З кожним днем ворог ближче та ближче,
    Ще учора був, наче, земляк і браток.

    Верховоди спаковують речі,
    Це - розплата за байдуж і сонне життя.
    А мені всі дороги до втечі
    Закриває стіною снарядів виття.

    З капеланом ковтнули причастя,
    Він молитись пішов, ну а я - до гармат.
    Українці вмирають під Щастям,
    Бо його не було тут ніколи й нема.
    '
    29.09.2028р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  43. Юрій Лазірко - [ 2018.09.30 05:40 ]
    Блискавицi серця LXIV, по-кручена
    1.

    яка любов
    таке і щастя
    він вже зайшов
    цвях у зап’ястя

    збігає з рук
    яса червона
    усівся крук
    хреста корона

    навіщо стих
    Бог знає звісно
    цей золотих
    душ перевізник

    2.

    птах крила склав
    бо небу важко
    без сліз й тепла
    як дну без пляшки

    в його очах
    світ помилився
    в простих речах
    кульгати вчився

    3.

    чого тобі
    посланце-круче
    і біль і бій
    живі-живучі

    невже пора
    звільнити тіло
    від мантри трав
    що шепотіли

    4.

    всіх пір пора
    до тла сьогодні
    згора зоря
    сльоза Господня

    душа з легень
    готує втечу
    кремезний день
    та кволі плечі

    5.

    у серце спис
    любове лийся
    синочку спи
    світи зійшлися

    вони в тобі
    я за світами
    по ранах збіг
    як світло в храми

    6.

    душі ковток
    у дзьобі тісно
    невже ніхто
    зникома дійсність

    ще мить мине
    уже не мучить
    рознось мене
    по мантрі круче

    7.

    такі ковтки
    мені світліше
    тремтять думки
    палають віршем

    зорі в рядках
    нема де впасти
    знайдеться цвях
    було б зап’ястя

    15 Листопада, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (7)


  44. Юрій Лазірко - [ 2018.09.30 05:01 ]
    Блискавицi серця LXIII вид на пустоцвiт
    1

    один
    у дзвони б’є
    а інший
    там
    де люд
    то серденька поп’є
    то виливає бруд
    на голови отим
    хто згорбився
    стоїть
    смакує
    наче дим
    словені
    тьфу
    і їдь

    2.

    який тут сенс
    у чому суть
    цей декаданс
    коли верзуть
    сміття
    лишають на папері
    будують дім
    та забувають двері
    святе
    на віру не беруть
    зате
    кохаються в чорнилі
    ці чорнокнижники безсилі

    3.

    вони не ріжуть
    слово
    тнуть
    поеми
    глузду витинанки
    мазки
    розчулення шарманки
    беруть
    за зміст
    і просто гнуть

    4.

    так треба вміти
    мліти світом
    який
    душі не зачіпав
    не плакав серцем
    не опав
    обавами
    чи глибиною
    мов кров небесна
    голубою

    5.

    йому тремтіти
    пустоцвітом
    без права
    панувати
    світом
    моїх оголених думок
    духами
    пастками жінок
    любити так
    як смерть
    за крок
    і душу
    є куди подіти

    6.

    чого я хочу
    то
    чого ти хочеш
    заплющив очі
    і бачу сонце
    і не питаючи
    чи сон це
    іду назустріч
    Богу
    через війну
    через тривогу
    через себе
    свою знемогу

    7.

    хай душу
    треба розділити
    і хай відтак
    гойдає вітер
    моє незграбне тіло
    в знаменах
    серце б тріпотіло
    думками
    віддаль заросла би
    чекатиме на мене
    табір
    мандруючих в тобі
    віршів

    11 Листопада, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (6)


  45. Юрій Лазірко - [ 2018.09.30 05:03 ]
    Блискавицi серця LXII, гостро-мiсячна
    1.

    гострий місяць нині
    хоч бери
    і жни
    у пугу совинім
    кольорові сни

    казка
    йде по лісі
    а за нею
    ляк
    вітер
    хмар не місить
    у траві закляк

    загляда у вікна
    темінь молода
    лик лампадний звикнув
    до обійм кута

    свічка тіні косить
    проявляє дух
    планів Барбаросса
    на свою біду

    2.

    покуть
    не для лиха
    там сидять жалі
    що шукають крихи
    на чужім столі

    сум за ясенами
    видува димар
    рубаї Хайями
    пломенів юрма

    час пускає соки
    бо зозуля спить
    одягає в цокіт
    неприглядну мить

    днів мара самотня
    сивіє в дівках
    вірить в рух зворотній
    в магію дзвінка

    3.

    а на тому боці
    стіни
    без ікон
    мов полуда в оці
    вікна-рубікон

    а за рубіконом
    місто мряку п’є
    вулиці-дракони
    дзеркало моє

    бачу зуби кутні
    кнайпами ростуть
    збовтує присутність
    серця каламуть

    слово виливаю
    лиш душа на дні
    жадібно ковтає
    рештки світлих снів

    4.

    черево кімнати
    вариво зорі
    помислів крилатих
    паростки доріг

    притуляю всесвіт
    груди
    до грудей
    прилітають весни
    сукні цвіт
    паде

    губ гарячий шепіт
    плетиво із тіл
    недоречність речень
    в морі почуттів

    аргументи
    й факти
    вичерпаність тем
    вибухи галактик
    азбуки же-тем

    5.

    очі-блискавиці
    стріли для сердець
    чар від них іскриться
    спокою кінець

    йде по півні місяць
    в пристрасті
    не мрій
    а кохай
    не бійся
    і кажи
    що мій

    ласки рай примхливий
    світла дитинча
    ти в цю мить щаслива
    янголи мовчать

    скільки ще літати
    рутою цвісти
    думати-гадати
    хто для нього
    ти

    6.

    серце мов дорога
    поміж орхідей
    що кому до того
    хай собі іде

    пристрасно вдихає
    паморочний хміль
    хай же не минає
    що дарує біль

    хай слова
    не варті
    погляду її
    не лягає карта
    не рятує сміх

    там
    за небокраєм
    сходяться світи
    там
    її немає
    серденько
    ходи

    21 Жовтня, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (2)


  46. Олександр Жилко - [ 2018.09.30 02:01 ]
    Гра м'язами
    він зачерпає форми посудини
    щойно народженої без осаду
    такої закрученої і непостійної
    як його уява й думки
    посудини обережно знятої
    з гончарного круга
    нещадного до некрасивого
    коли до вогню ще довго
    а позаду лишилися
    усі деформації і останні спроби

    він витікає руслом-старицею
    за кордони молодого озера
    що боїться не стати болотом
    з причин відомих тільки
    утопленим воякам і золоту
    не відчувши солоного присмаку
    у сінях гирла розбитого дельтою
    жодної сльози прісної
    не зронить, а тільки згадає
    увесь попередній шлях.

    він як форма, що шукає змісту
    він як віра — без мети кінцевої
    він як історія десь посередині
    він як сестра для життя народжений
    він проростає не стеблом, а квіткою
    як солона і прісна вода замішана
    він — це любов

    2017






    Рейтинги: Народний 0 (5.39) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2018.09.30 02:43 ]
    Мінливе небо, як життя
    Накритий хмарою рудою,
    Вечірній Київ затремтів,
    Немов зашморгнутий ордою,
    Затамував у серці гнів.

    Та вітер, що летів за мревом,
    Роздер чадру огидну хмар,
    Змінивши колір на рожевий,
    Сказав біді: «Оревуар!»*

    Усе змінилося так раптом…
    Здається, промайнула мить.
    Роздерте небо все на клапті,
    Чарівним сяєвом горить.

    Немає вже чадри рудої,
    Уривки світлі - на виду.
    Їх силуети – в супокої,
    Немов уривки Божих дум!



    29.07.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  48. Сонце Місяць - [ 2018.09.29 23:03 ]
    взагалі не
     
    або все це немовби історія
    у незмінному розмірі вальсу
    трохи дивна трохи закохана
    необхідна для простору часом

    (що)

    належно прощально досвідчена
    між безпутних утім медитацій
    зазвичаєм неспрагла вічності
    у загравах наступної праці

    (що)

    змагається словом беззахисним
    & не проти якого романсу
    & на осінь трохи вшивається
    & каданси її голодранські




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  49. Іван Потьомкін - [ 2018.09.29 21:41 ]
    Старі в молодиках

    Пооронане чоло…
    Mішки попід очима...
    Це справжня старість…
    Але яка?
    Урівноважена літами,
    готова більше дать, аніж узять?
    Чи непогамована,
    схильна безросудно брати,
    все що завгодно в молодих,
    хизуватись їх жаргоном,
    джинсами з дірками на колінах,
    татуюванням на зів’ялім тілі…
    А ще - байками про «подвиги» давноминулі,
    котрі ні потвердить, ні спростувать незмога.
    Бо, як казав поет,
    одних нема, а інші – задалеко.
    Отак і ходять по-качиному старі молодики,
    цураючись однолітків своїх
    і наражаючись на глузи молодих.







    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  50. Ігор Герасименко - [ 2018.09.29 17:23 ]
    Затанцює осінь
    Під акорди вересня веселі
    на літзборах, в полі, у пивній
    о, поете з долею Єсеніна,
    дріб`язкове ти забути вмій.

    А природа, з холодом упоравшись,
    атмосферу створює думкам
    сонячну. Та затанцює скоро вже
    осінь Айседорою Дункан.

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   449   450   451   452   453   454   455   456   457   ...   1855