ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Василь Мартинюк - [ 2018.01.26 13:58 ]
    Шумить водою потік…

    Шумить водою потік у долині,
    І лиш киває головою гай.
    А ті рокИ мов хвилі швидкоплинні,
    Втікають теж за синій небокрай.

    І дні минають та чомусь здається,
    Що то у далі відпливає дим.
    А на світанку сонце засміється,
    І обізветься криком молодим.

    І світ ще раз розпукне пелюстками
    Сліпучий і гарячий мов вогонь.
    А я до нього доторкнусь руками,
    І поспішу за сонцем удогонь.

    Парище
    2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Анонім Я Саландяк - [ 2018.01.26 12:31 ]
    Паркінсонізми
    ... це я сказати мушу:
    компютере - мені пробач!
    що я подумав наче...
    ти не маєш душу.

    Паркінсона-гумор
    (інструкція до таблетки)
    ... чи у зеркало... там
    ... глянте: голова осла...
    не приросла?..
    вам...
    22.01.2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  3. Ігор Шоха - [ 2018.01.26 11:51 ]
    З імли словесного стовпотворіння
    Армада слів не додає «огрому»
    і не лікує давню сліпоту.
    А нитка Аріадни по-новому
    не виведе у люди темноту.

    І як не домальовуй стилі моди
    стеблині маку і гнучкій лозі,
    поезія любові до природи
    не спиниться на обраній стезі.

    Докопуйся до самого коріння,
    аби добути порцію тепла,
    а неземне у мороці видіння
    усе одно оточує імла.

    І не одна оказія буває,
    коли пітьма не додає ума.
    «Учення – світло, а невчених – тьма»
    і гонору лихого вистачає.

    У щирої і чистої душі
    іронія не поруйнує честі.
    Буває, й коментарії – це тести
    зоїлам, що поезії чужі.

    А попадешся під гарячу руку,
    не нарікай на холод і мороз.
    Все, що лікує, мовиться всерйоз
    піїту, що удатний до науки.

    Черпаємо усі із джерела,
    де є що пити і немає зла
    за слово, що одного не віншує,
    а іншого за музику шанує...
    Якщо у серці вигасне імла,
    то й темнота ці істини почує.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  4. Олена Кримнець - [ 2018.01.26 11:52 ]
    Ясени
    Дивний сон, мов хмільне дання,
    Ночі безгомінь перейняв. -
    Пропливають межи узлісь
    Панни і паничі якісь.

    В опанчині пухкій, з пітьми –
    Водопіллям слідів зими
    Оперезаний до колін –
    Ясен тлустий он забілів.

    Ясениця гладка гряде
    Із пацьорками до грудей -
    Аж сутула од намистин:
    Щирий лід, іній та бурштин.

    І бредуть вони навмання
    То полями, то через яр.
    Їм сріблясто дзвенять услід
    Ясеняточка їх малі.

    2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (11)


  5. Олександр Сушко - [ 2018.01.26 09:23 ]
    Е-е-е-ех!
    Недоленька у груди вбила ріг,
    Урвалось щастя на високій ноті.
    Освідчитися любоньці не встиг -
    Суперник обійшов на повороті.

    До фінішу ми бігли ніс у ніс,
    І знаджували цяцями коханих.
    Прегарну квітку вчора їй приніс,
    А візаві припер коштовний камінь.

    Намалював шалений натюрморт,
    Подарував красі для апетиту.
    А супротивник - з ананасом торт,
    І ковбасу німецьку знамениту.

    Старенький вигравав акордеон
    Аби мене почула Попелюшка.
    Та опонент усучив їй смартфон,
    Навушники ввібгав у ніжні вушка.

    Окучував сонетами щодня,
    Всі про любовні ігрища, по темі.
    Але не я возліг на простинях,
    Ласкає інший діви епідерміс.

    Богемі догодити я не зміг,
    Хотів уже повіситись на гілці.
    Бебекнула коза, біжу у хлів -
    Уважу твар, посмикаю за "циці".

    26.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (3)


  6. Дружня рука - [ 2018.01.25 23:46 ]
    Біди сучасного Гамлета
    Знову сидиш годинами в моїх очах!
    Серйозно сміючись, ти сердишся на мене.
    Пішов би назбирав талантів на зірках.
    Бо так невдовзі проженуть тебе зі сцени.

    Якщо вже Гамлета зібрався ти зіграти,
    Навчися так як він за втраченим страждати.
    А так. Сидиш тут коло мене і смієшся.
    Такий лише на комедійні ролі надаєшся.

    І не дивись на мене так з-під лоба.
    - Ти на Офелію також не дуже схожа.
    Іди пройдись по замку. Кажуть там якась подоба
    Убитої княгині … Міцно спить сторожа.

    Пішов. Зустрів. Переповів все знову.
    Комусь обман, комусь легке серцебиття.
    Була короткою наша розмова:
    Любіть таким, як воно є, життя ….

    А потім принесло на нашу землю
    Із півночі голодне вороння.
    Місцеве теж не стало відставати.
    Кому з них скарб твоя рідна земля?!

    Чи ми вдаємо всі яке безумство?
    Бездарність оголошують на біс.
    Чи то таке злочинне легкодумство?
    Прямо на сцені хтось хабар заніс.

    У Гамлета сучасного біда.
    Все бачить. Все навколо розуміє.
    Офелія, що так хотіла іншого життя,
    Тепер щиро сміятись вже не вміє …

    Хто спав, той спить.
    Хто думав, той мовчить.
    Чекає.
    Хто біг, той зупинився.
    Бо не знає.
    Чи Гамлет тут?
    Чи може гроші закордоном заробляє …
    Удома принц. А там … щось підробляє.

    Без гамлетів втрачається весь сенс,
    Стає невидима проблема.
    Цілий народ вже майже екстрасенс,
    А тут всього лиш бізнес - схема ...

    Чи може в нас вже зовсім гамлетів нема?
    Та ні. Так не буває. Світ має очі.
    Якби збідніла на таких наша земля,
    Ми б заблукали на віки серед сліпої ночі ...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Рудокоса Схимниця - [ 2018.01.25 21:07 ]
    Трикутник


    Ніч кричала совою, гойдаючись гіллям і зорями.
    Пальці мороку коси куйовдили, бавились, пестили,
    Затікали за комір, за шкіру і мітили хрестиком
    Її біль, її розкіш, магнолій пелюстя збезчещене,
    Що віднині тонутиме снами палючими, хворими.

    Місяць знав…
    Він прощав усі зради, брудні вакханалії,
    Всі стеблинки, прожилки, ромашок заплакані пуп’янки,
    Повні груди важенних зміюк, що лускатими струпами
    Покривали сердечний кришталь, сповивалися хмарами
    І руками коханця спадали ліниво на талію.

    Третім був листопад. Поміж ними здіймався остінено,
    Бив у дзвони, шпигаючи голками крилечка голубам,
    Злими пучками нищив кохання, зривав тихе золото.
    Реготався з розпуки дерев так огидно і чорно так,
    Аж провалля очей чи вікна захлиналося піною.

    Знала ніч…
    Бо всі інші нічого направду не значили,
    Тільки місяця профіль тонкий на камеї натільності.
    Посивіла завчасно, у вени вгризаючись сильно, щоб
    Не ридати при всіх, бо у пісні помер божевільним він –
    Срібноликий і вільний, як істини крила. Як бачила.



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (10)


  8. Іван Потьомкін - [ 2018.01.25 17:53 ]
    ***

    Облягло думками.
    Сіро, сіро, сіро.
    Як коса на камінь.
    Ні впало, ні сіло.
    А на спалах – сполох.
    А на сльози – кпин...
    Дотліває порох,
    А простовіч – син.
    Починать – між люди.
    Скінчить – від людей.
    А на груди – грудка
    І вчорашній день.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  9. Галина Онацька - [ 2018.01.25 11:26 ]
    Срібна королева


    Давно такої не було зими,
    Щоб так настирно віяла-сніжила,
    Накрила світ холодними крильми,
    Над кожним міліметром ворожила.

    Таких заметів, срібних кучугур
    Вже, мабуть, тут ніхто не пам'ятає,
    І коней білих здиблений алюр,
    І заметілей буйні срібнограї.

    Немислима завія-круговерть!
    У всіх зимові сніжно-білі шати.
    Залиті сяйвом неповторно, вщерть
    Сади дрімають, ліхтарі і хати.

    Лиш колискова вітрова в садах,
    Пухнасті заколисує дерева.
    Кружляє в небі дивовижний птах -
    Зима-красуня, срібна королева.
    24.01 18


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Прокоментувати:


  10. Козак Дума - [ 2018.01.25 10:49 ]
    23. Перевертням

    Той добереться до вершини слави
    й відчує милість Божу на собі,
    хто нечестивим не волає „браво“,
    сховавшись запопадливо в юрбі.

    Хто має щире серце, чисті руки
    і власну душу бісу на заклав –
    благословенню все те запорука
    і віри беззавітної анклав.

    Лиш той зійде до Господа на гору,
    не лицемірив хто і не судив,
    незмінно хто свою єврейську тору
    в святе письмо підступно не рядив.

    25.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  11. Козак Дума - [ 2018.01.25 10:28 ]
    22. Без посередників
    Всевишній – пастир мій! Других не треба,
    без посередників з Ним бесіди веду.
    Як в маклерах існує все ж потреба,
    хай самостійно дбають до ладу.

    В лугах альпійських Він мене поселить,
    зігріє душу радісним вогнем,
    оберне в повну чашу всю оселю
    і благодать Господня не мине.

    Як доберуся до долини смерті,
    піду стежками правди я Його,
    усіх Він нас спасе від круговерті
    і все те – раді імені Свого…

    25.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  12. Вікторія Лимар - [ 2018.01.24 23:01 ]
    Татьянин день
    В январе Татьянин день!
    И собраться нам не лень
    Было раньше – а теперь
    Не всегда открыта дверь
    Для общения и встреч.
    Отдохнуть бы да прилечь...
    Повзрослевшие Татьяны,
    Погружаясь в свои планы,
    Груз проблем неся, забот,
    Жизнь – сплошной водоворот!
    Так и пролетают дни –
    Ну, а мы, порой, одни
    Коротаем вечера –
    Вот собраться бы пора!

    ...Милые мои Татьяны!
    Накрывайте же «поляны"!
    Прочь печали, лень и злости!
    Вновь зовем друг друга в гости!
    В наш, Татьянин, светлый день,
    Пусть не мучит нас мигрень.
    Всем здоровья и везенья!
    Мира, счастья, настроенья!

    24.01.2018
    Свидетельство о публикации №118012413037



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  13. Володимир Бойко - [ 2018.01.24 23:37 ]
    * * *
    Колись я правду все-таки скажу
    Тобі ув очі, феєричні очі.
    А нині в самоті перетужу,
    І правди говорити не захочу.

    Відтерміную правду на колись,
    І волю дам солодкому обману,
    Тим почуттям, що з відчаєм сплелись,
    Що стільки літ блукають у тумані.

    Колись минеться. Вигаснуть вогні.
    І почуття зів’януть, наче квіти…
    Лишилось тільки мріяти мені
    Про те, що неможливо говорити.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  14. Віталій Чепіжний - [ 2018.01.24 21:36 ]
    Валили ідола...
    Валили ідола у сквері
    А в Київі майдан палав.
    Похмурий символ СеРеСеРу
    Байдужо в небо поглядав.
    Гула напружено громада.
    Порозділились голоси -
    Он чути: "Может бить нє нада?"
    "Тяягніть драбини і троси!"
    І ось вже юнаки завзяті
    Несуть потрібний реманент,
    Найбільш пронирливі хлоп'ята
    Подерлися на постамент,
    На шию вкинули аркан...
    "А ну-мо,друзі, одним махом!" -
    Захилитався істукан
    У криках захвату і жаху!....
    Та все далеко до свободи,
    У київі - вогонь і кров.
    І насувається зі сходу
    Підступна "братняя любов"
    Ще не мина пора тривожна.
    Час перемоги не настав -
    Посеред селища порожній
    Не розібрали п'єдестал.

    січ.2018


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Валентина Валентина - [ 2018.01.24 20:20 ]
    Надія на
    Розхвилювалось море в травні
    Кидає хвилі догори
    Жене їх вітер, підганяє
    Неначе хтось кнутом їх б'є
    Добігли берега - спочили
    І знову їх несе вода.
    Аж тут, зненацька заблистіла
    Цариця-Рибка золота:
    -"Це хто мене потурбував?
    Кому я знадобилась?" -
    Стоїть на березі дівча
    В блакитно-жовтом одіянні
    Вінок голівку уквітчав
    Мовляє їй своє бажання:
    - Благаю миру сонця і тепла
    Бажаю щастя в кожном домі
    Нехай невинна дітвора
    Не знає що таке війна
    Нехай панує скрізь добробут! -

    Затихло море, не клокоче.
    Сидить на березі дівча
    В руках тримає свій віночок
    Чекає відповідь вона...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Валентина Валентина - [ 2018.01.24 19:17 ]
    телеграма
    Пес Шарко і дядько Федір
    у село приїхали надвечір
    На порозі, біля хати
    Вже чекав їх котик Вася.
    Няв-няв-няв!
    Я без вас засумував
    та спасибі листоноші,
    що працює в нас на українській пошті
    Звістку вранці принесла:
    "Зустрічай, Василько,їду я"!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Сушко - [ 2018.01.24 14:26 ]
    Ой, куме, куме!
    Ох, і дума важка, наче камінь,
    Навалилась на груди жура.
    Кум сполохав закохану даму,
    Стала жінка, неначе мара.

    Що ж ти робиш, дурний бахуряко?
    Нащо кажеш, що грошей нема?
    Любка гикає від переляку,
    В ліжку вклякла, холодна, німа.

    Я свою огортаю у шуби,
    Обмотав у сяйні ланцюги.
    Суну цяцю, то кличе "Мій любий!",
    Підпуска до стрункої ноги.

    Дай своїй екзотичних парфумів,
    Всунь ключі від "Пежо" в п'ястуки.
    Не дивись на рахунки та суми,
    Лада щедрої прагне руки.

    Закачай їй у губоньки ботекс,
    Не жалій силікон для сідниць.
    Виопуклюй коханої корпус,
    "Зелененькими" в писок їй - "тиць".

    А на шию - з перлиною брошку,
    Діадему на лоб золоту.
    Афродіту свою не колошкай,
    Вдовольни хоч би раз вереду.

    Бач, у мавки розплющилось око,
    Кличе в ліжко, зніма комбідрес.
    Линь хутчій до своєї сороки,
    Доки в неї не згас інтерес.

    Я пішов. А у серці колючка,
    Цуцик здох і закрився обком.
    Бо маленька у мене получка,
    Буду спати у буді з Рябком.

    24.01.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (7)


  18. Козак Дума - [ 2018.01.24 12:41 ]
    Купальська ніч
    Немає кращого у світі,
    як назбирать у полі квітів,
    барвистий виплести вінок
    і понестися у танок!

    Багаття в лузі розпалити
    і хоровод навкруг водити,
    торкнутися твоїх долонь
    й босоніж - прямо у вогонь!.

    Спадала думка ця, бувало,
    у ніч чарівну, на Купала,
    коли п’янили нас дива
    й ходила колом голова.

    Із далини юнацьких літ
    палає папороті цвіт,
    де поміж лісу до світання
    шукали ми своє кохання.

    Воно горіло в сотні свіч,
    на те вона купальська ніч,
    а потім тихо за водою –
    плили віночки чередою!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  19. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.24 09:19 ]
    Заколисує місяць, а сонечко будить
    Золотим промінчиком лоскоче,
    Щиро усміхається тобі
    Ясне-ясне, тепле-тепле сонце,
    Що високо в небі голубім.

    Ніби каже:"Швидше прокидайся,
    Бо чекає так багато справ,
    Виконати їх ти намагайся."
    Ось за ними й вечір вже застав.

    А як сонце скотиться за обрій,
    То зручніше вмощуйся, лягай,
    Випливе з-за хмари місяць повний,
    Щоби колискову заспівать.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Олена Кримнець - [ 2018.01.24 09:22 ]
    Сніг
    Птиці білі, лиштовка на крильцях,
    З Божого плеча – та й над містами –
    Ніби зграйка нетель, що в’юниться,
    Славить Господа й навіки тане.

    Виміряти відстань у безодню
    Ви не в силі, птиці, - гиш, гиша!
    Стільки до розкаяння сьогодні
    Подолала і розплакалась душа.

    Душе, плач, не слухай, що не личить,
    Підкрадається гординя – не впусти.
    Це ж і ти, відшукана ягничко,
    Доторкнулася краплини чистоти.


    2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)


  21. Козак Дума - [ 2018.01.24 01:20 ]
    Гріхи*

    „Якби ж вона була іще жива –
    я б все віддав, я б зрікся навіть раю!“
    Слова, слова, слова, слова, слова…
    Ми всі їх надто пізно промовляєм.
    Ще пишем вірші, відірвавшись від сохи,
    та з каяттям в душі навіки будуть з нами –
    Гріхи, гріхи, гріхи, гріхи, гріхи…
    Їх не спокутати ніякими словами!

    24.01.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  22. Ігор Шоха - [ 2018.01.24 00:08 ]
    Наврочена доля
    Тяжко у світі одному.
    Та варіанти ще є.
    Майже у сіно й солому
    кличе до себе додому
    щастя таємне моє.

    Бути у тому полоні –
    що то за зілля хмільне!
    Місяць чарує уповні,
    де у природи на лоні
    ти обіймаєш мене.

    Як же то файно буває
    явно, а не уві сні,
    бігти оазою раю...
    Муза моя нагадає,
    що́ оживе у мені.

    Може, поезії крила?
    Може, мета житія?
    Може – яка полюбила?

    Не забувай мене, мила
    мріє-надіє моя.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (10)


  23. Ігор Шоха - [ 2018.01.24 00:53 ]
    Нюанси
    ***
    А на Олімпі є іще боги,
    які встають із лівої ноги.
    Тоді нікого не чіпай,
    а їх осанною вітай,
    інакше попадеш у вороги.

    ***
    А на Парнасі є ще право
    виписувати кучеряво
    епітети і голосні,
    а за яскраво
    чути, – браво!
    А за багато, – ані-ні.

    ***
    А на сайті любителі є ще.
    І майстри імениті ще є.
    Та немає, на щастя,
    козирної масті,
    що за Бога себе видає.

    ***
    А на ПееМі є учені
    і лише їхня ляпота.
    І є краса,
    що загуса,
    коли ясніє темнота.

    ***
    А у поета є не мало
    чого казати як попало,
    аби помітили його.
    Казала Настя, –
    як удасться.
    Але і я ще, – ого-го!

    ***
    А на моїй сторінці
    немає місця бійці,
    зализуємо рани жартома...
    Одні веселі лайки
    од песика й собаки
    і наше все, якого ще нема.

                                          2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  24. Василь Кузан - [ 2018.01.23 23:01 ]
    Коли тебе немає – холодає
    ***
    Коли тебе немає – холодає
    Якось раптово. Пролітає сніг.
    Вода у крані замерзає. Раєм
    Здається день, коли з тобою біг

    Довкола сонця з небом пересохлим,
    Що, наче шкіра, сипало луску.
    Ми гризли непідйомну груду солі,
    Висаджуючи спогади в піску.

    Ніщо не проросло і не воскресло,
    Але вродилось світло. Відтоді
    Сідаю біля тебе, як на плесо,
    Читаю те, що пишеш по воді.

    Гортаю сторінки своїх ілюзій,
    Твоїх примар закреслюю сліди…
    Тремтить чекання у хисткій напрузі:
    Ходи до мене, Сонечко. Іди.

    Бо вимерзне волога потаємна,
    І пересохне серце в стосі книг…
    Ти – істина. Ти перманентна тема.
    Глобальне потепління від таких.

    23.01.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  25. Серго Сокольник - [ 2018.01.23 23:39 ]
    Це сон. Сюр
    ***Тенденційний вірш про головне. Сюрреалізм. Символізм....***

    Я сплю. І у нас не карають за сон!..
    Цей сон не записано на диктофон.
    Його я боюся... Наснилася жуть...
    ...ну, може, на кухні тобі розкажу...
    -у жаби очиська до неба завжди
    Птахів роздивлятись, що "рУлять" кудись
    Своїми хвостами в небес вишині...
    -сто грам "наостанок! Ти слухаєш? Ні?
    -як морок зника, коли ранок настав!..
    Та світла чекають пожежі повстань.
    У далі уяви пливуть кораблі
    Химерних картин Сальвадора Далі,
    Подалі примар кольорів Пікассо...
    -коли ж над землею розвіється сон
    і сонце постане, злий морок поправ?
    Та сон наостанок кривавих заграв
    Розкриє нам вікна... Нам випало жить
    У час, КОЛИ ВИДНО. Свячені ножі
    В могилі Шевченка з одвічних часів
    Зарили, легенді догідно. Пішли в
    Роз"ятрений ранок кривавого дня,
    БО СХОДИТЬ СВІТАНОК!..
    Це сон...
    Маячня...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118012312449


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  26. Мирослав Артимович - [ 2018.01.23 21:13 ]
    ***
    Ой ці весни і літа,
    Осені і зими
    Уплітаються в літа,
    Що летять незримо.

    Народився навесні,
    Грівся в лоні літа,
    Осінь – любкою мені…
    Та зима несита

    Закликає звіддаля,
    Не спитавши згоди,
    у мандрівку… Звідкіля
    не вертає жоден…


    23.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  27. Василь Світлий - [ 2018.01.23 20:51 ]
    ***
    Дивлюся...
    Серце обпікає.
    І біль вовтузиться весь час.
    Чому ? ... Чому ?...
    Гнів затихає.
    І появляється мій Спас.

    Мовчу.
    Мовчу.
    Лише зітхаю...
    А Він запалює свічу.
    Вітриська на льоту гнуздає
    І люту зламує стрілу.

    23.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  28. Олександр Сушко - [ 2018.01.23 17:21 ]
    Житіє
    Намріялося щастя наяву,
    Єпітрахіллю накривав нас равин.
    Але в Едем уже не попливу,
    Сусіда уподобав теплу гавань.

    Чекати Грея кинула Ассоль,
    І Пенелопа здиміла з Ітаки.
    Я - бита шістка. Є новий король,
    Бо задрімав, а він пішов в атаку.

    Медовий місяць, охи, парадиз,
    Круговорот життя іде за планом.
    Тендітну плоть наштрикнуто на спис,
    Плоди кохання зрію з-за паркану.

    Та батьком кавалер не став синам,
    Пощезнув як побачив їхні личка.
    У Єви, звісно, першим був Адам,
    Яка ж тоді була гаряча нічка!

    В старе обійстя стрибнула коза,
    За нею прикотились потерчата.
    Вернулось щастя! З рук не вислиза!
    Закидує за шию ноженята.

    З конов'язі шарпнуло скакуна,
    Готуюся зробить "гарматний" постріл.
    Я - чоловік. Вона - моя жона.
    Лягай, кохана, у м'якеньку постіль.

    23.01.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  29. Олександр Сушко - [ 2018.01.23 16:05 ]
    Кожному своє?
    На війну мені іти не можна.
    - Заховайся,- радили жиди.
    Повно пришелепків незаможних,
    Я ж - поет! У пекло сам іди.

    За Дніпром гуркоче, дим, зірниці,
    Селюки вриваються в окоп.
    Ой, як гарно нині у столиці!
    Хай сусід за мене ляже в гроб.

    За вікном одспівують вояку,
    Ордени поклали на щити.
    А мені за вірш - уклін, подяка,
    Пам'ятник лаштують за труди.

    Компоную про дуби осанну,
    Накришу елегій, ну то й що?
    Буде книжка, три уже у планах,
    Тільки дурень біга з калашом.

    Хай братва про чесність галалака,
    Та не буде з пацюка бійця.
    Домовина - воїнська відзнака,
    Слава - атрибутика митця.

    23.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  30. Сергій Гупало - [ 2018.01.23 16:35 ]
    * * *
    Якби я знав: услід за мною йде
    Вчорашнє, що осмислене сьогодні!
    Мене тоді − ні за що і ніде −
    Не ранили патлаті сни холодні.

    У сні – себе та інших пізнаю.
    Легесенько, по-ангельськи, літаю.
    Там я надумав думоньку свою.
    А ще − у снах душа завжди святая.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  31. Марія Дем'янюк - [ 2018.01.23 11:54 ]
    Місяць
    Місяць сховався у вулик:
    ясніє світанок.
    Краплі солодких снів
    осіли на ганок.
    Щоб день новий солодив
    наші стишені душі,
    місяць медовий всю нічку
    просидів на груші...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  32. Домінік Арфіст - [ 2018.01.23 11:53 ]
    карта
    побічним зором по теплій шкірі
    білий кролик лоскоче…
    родимки… родові знаки…
    ознаки породи…
    родинні борги до сплати…
    одяг дивних матерій
    кольору трави молодої
    кольору трави мудрої…
    тепло́ не ділиться на промені –
    не дозволяє ділитися –
    відлітає усе…
    ти дозволиш бути
    перед тобою оголеним
    і не знати сорому?..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  33. Козак Дума - [ 2018.01.23 11:32 ]
    21. Страх
    Тремтиш? Тремти, великий царю!
    Ти натворив немало бід…
    Не личить нині государю
    єлей вкушати на обід,
    коли народ загруз у злиднях,
    з кінцями зводить лиш кінці.
    Диявол править цю обідню
    збирають дань його женці.

    До Бога тягнеш знову руки
    і щедрий дар Йому несеш…
    Прикрити щоб народні муки,
    затіяв ти цей ниций треш.
    Кого биками називаєш?
    Не бачив ти ще бугаїв!
    Від пересичення сконаєш
    серед таких же глитаїв.

    А тупіт буйволів вже чутно,
    Лев за собою їх веде.
    Тобі вже скоро стане скрутно
    і апетит враз пропаде.
    Твої багатства, що повсюди,
    обернуться у сущий прах.
    І стане Бог на боці люду!
    Тебе ж підіпре лише страх.

    23.01.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  34. Іван Петров - [ 2018.01.23 10:24 ]
    О, на!.. )
    Звільнюєшся...

    Тобто йдеш на "вільні хліба"!..
    Тобто захлопуєш двері
    заледь не гучно
    опісля!.. Та
    відчуваєш себе, о трішки,
    заледь не переможцем,
    звісно!..

    Тобто кажеш – їм:
    "Нехай, о Боже, Вам усім
    станеться,
    як Ви... о, ні – вони – собі
    схочуть самі
    а чи краще – нехай
    навіть
    спробують –
    хоча б!"

    І трішки станеш
    спостерігачем... І
    майже – заледь – не
    зловтішно!..
    Особливо, до тих,
    що так тішились,
    переможно надимаючи свої
    ж... а чи іще чиїсь –
    груди!..

    Вони – під
    пресом
    нескінченним про-
    владних – талмудів...
    Й розгубляться, о – потім,
    як не засвітить сонце,
    нахабно,
    а чи – не –
    заспівають раптом пташки –

    не за канонами
    або не
    за вигадками
    їх-[навіть]-німи-ми
    власне:
    тому що вони програли,
    тому що вони – це
    каста
    примар... -на... -них!..

    Нах!..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  35. Тамара Ганенко - [ 2018.01.23 07:44 ]
    ***
    У сірім світі кольори забуто
    Зашерхлі губи стиснуті вишневі
    І довгі пальці пристрасні жагучі
    Обледенілі струни не торкають

    Пінисті хвилі котяться у сіре
    І контур пісні ледве рожевіє
    Закутуюся в золото волосся
    Сховатися у ньому і зігрітись

    Не обертайся, - щось шепоче зимно
    Не повертайся, в бездоріжжя січня
    Та ясно світять, тихі очі світять,
    Глибоке серце зве, розчахнуте на вітрі


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  36. Тата Рівна - [ 2018.01.23 00:28 ]
    Рефлексія про медведиків Тедді
    на Барбадосі живуть маленькі й великі боси
    дрючать матросів ходять босі товсті боси по Барбадосу
    люблять русалок
    русалки їм миють коси –
    жеруть дорогі екзотики
    розводячи босів як котиків
    та стиха глузують
    із тлустих плішивих босів

    гавайську сорочку придбавши іще у маї
    Петро відлетів погрітися на Гаваї
    летів не один –
    у вирії Петрів та їхніх Марічок
    у боїнгу сріблястого кольору риби
    красивий-красивий Петро – в сорочці та капелюсі
    зі стрічкою
    з метеликами в пузі
    ну і з Марічкою
    а що Марічка була не нашенькою –
    Петро звав її Машенькою

    у Києві просто посеред Москви місцями живуть тупі хохли
    вірять усім
    усьому
    в усе
    дують у вус коли пронесе
    п’ють чорний кофе
    грузинський чай
    жеруть печеньки
    понад інше люблять печеньки та неньку
    неньку нізащо нікому ніколи не продадуть
    але обміняти на пару кіль гречки можуть таки
    звісно не всі
    переважно старі жінки
    та окремі упороті мужики
    із району Упорто-гріхо
    що тримаютьу роті той смак гречки-з-дитинства
    якої тоді вони не їли
    ну й тому що дибіли
    без усіляких поправок на політкоректність
    і – (тихо) –
    населення зрештою будь якої країни чи континенту
    це в основному дибіли
    на десять відсотків тих хто дає гречку
    на ще піввідсотка тих хто дає гречку тим хто потім усім дає гречку

    гречана імперія зла –
    завоює кожного козла
    це смішно
    та не до сміху
    то лозунг Упорто-гріхо
    написаний чорнилами з молока
    на безкоштовних яєчних лотках
    та виведений сердечно
    на мішках гречки

    у Антарктиді не відкрили острів
    нічого ніхто тепер там не відкриває
    живуть альбатроси полярники та пінгвіни
    комуною мирною
    жеруть консерви відмінні
    п’ють на відмінно спирт пекельний агліцкий
    мріють самкам кудись там позаглядати

    полярникам чорне життя насправді біле
    хоч все не мед
    якщо полярник естет

    шкода що жодного острова чи замерзлої ріки
    не відкривають ці незнайомі мужики –
    герої часу Х – фіксіки загальноземного значення

    у Брюсселі чергове євробачення
    не музичне однак кому яка різниця –
    медики й педики зібралися на великий конгрес
    балакати про ведмедиків Тедді та їх вагомий вплив
    на цитомегаловіруси у першому класі загальної школи
    трохи зачіпають Еболу
    обережно
    щоб не підхопити
    намагаються красиво балакати естетично жерти та пити
    усі при параді з метеликами вище пуза
    жінки в прикрасах-медузах платтях до дна до підлоги
    милі такі –
    кумедні бандерлоги – окремий підвид ситих створінь

    еволюція поколінь –
    раби уже не раби а мени
    котрі купивши за мані собі імена
    приходять щоразу на бал твій великий Воланде

    а з іншого боку цієї трембіти –
    діти діти діти
    невинні милі створіння
    різні –
    сопливі щасливі сльозливі діти-видіння
    діти-примари діти-зомбі діти-феї
    діти
    на цій планеті немає місця для вас –
    ви надто теплі ви надто живі ви епохальні
    епічні
    ви ідейні
    ви нахабні
    ви неспинні
    ви – творці всесвітів
    музики душ
    а ми – прості свині
    красиві великі свині
    які навчилися приймати душ
    ми – спинні

    у дорослих рабів дорослі тенета –
    інтернет теледурка дейлі-ньюз
    чи інша якась провінційна газета
    чи інший союз із медіаринком
    ні
    звісно ж
    медіаграмотних нас
    не купиш за мандаринку
    ооо - не такі наївні
    але на гречку гарні слова олію –
    клюємо як окунь на муху
    принось(те) будь ласка
    зжеремо
    спакуха
    братуха

    доросла казка –
    на пейоті по кастанеді
    не казка – бро
    а конгрес про медведиків Тедді
    де ми – волохаті мачо
    де ми – бритоногі леді
    вчимо дітей життя та етики поведінки
    не сьорбати штовхатись ліктями збирати пінки
    варитись у найгострішому соусі щодення
    ми робимо з них варення – з своїх божественних нектарин
    ми робимо з них дим
    щоб задихнутися ним

    у Китаї Таї інших третіх вимірах
    в горах Тібету в Карпатах у Японському морі
    ще трохи снують люди які не вимерли
    справжні люди –
    дикі мАорі чи маОрі
    сільські жерці
    шамани провидці душ знахарі характерники
    маленькі перлинки живого без істерики
    та нагнітань електросвіту – в чистому відчутті
    єднання із богом
    майже святі – існують щоб тягнути за вуха
    щогодини
    запекло
    людство від кратеру пекла
    подалі
    і навіть не за медалі

    ми чули про них
    десь читали
    бачив хто мало
    та все ж ми трошки із них насміхаємось –
    без фейсбуку?
    ну як це?
    так не буває у нормальних
    ей –
    прожити день й не написати про що ти думаєш тодей?
    чи евірдей?
    ой ну…
    це неможливо серед людей

    а знаєш
    коли заграєшся – втрачаєш опору
    відчуття часу реальності підлоги
    бачиш себе тутангамоном богом
    бачиш усіх навколо неправими
    буцаєш роздратовано землю-м’ячик

    і якщо ти станеш справжнім медведиком Тедді
    лисим босим обмацаним русалкою з Барбадосу
    одягненим у гавайку просвітленим у Китаї
    з метеликом вище пуза на форумі у Мукачево
    цілованим тричі в складені гузкою губи

    колись ти натиснеш маленький червоний пимпик
    і ця планета рване к чертям собачим
    чи просто – до чорта в зуби



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (9)


  37. Тата Рівна - [ 2018.01.23 00:17 ]
    ПЕРЕДВЕЛИКОДНІЙ
    Це місто порожнє без листя та люду.
    А лютий лютує – морозить, не йде.
    Весна – нігілістка то, мабуть, не буде
    Весни цього року – вона не прийде.
    Ніщо не виказує сонця чи спеки,
    Нема журавлів, та й закоханих – теж.
    Птахи ще за морем, ще надто далеко –
    Зарано збиратись в пташиний кортеж.

    Стоять при надії, завмерлі в чеканні
    Дерева із повними кронами хмар. –
    Один Ісаак тихо йде на заклання,
    Покладений батьком старим на олтар.
    Ні, це не трагедія – лиш передмова,
    Складна репетиція завтрашніх драм,
    Аврам забере, врешті, сина малого
    І видихне вдома, і вцідить стограм.

    Вже скоро Великдень, у березні, ніби –
    Цей рік дуже рано нагадує нам
    Як міцно прибитий, підсвічений німбом
    Він жінці одній каже ніжно: «Ну, мам…
    Не плач, чуєш, будуть ще весни гарячі,
    Я дам тобі крила з небесної мли…»

    А жінка не чує, а жінка так плаче! –
    Бо сина сьогодні її розп’яли.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  38. Сергій Рожко - [ 2018.01.22 22:20 ]
    √(R+h)²-R² =√2Rh+h²
    d =
    √(R+h)²-R² =√2Rh+h²
    («пливи, рибо, пливи…»)
    усміхнена риба пливе Сумською,
    білява сукня – не встояти, впасти,
    з калюжі місяць ерзац лускою
    присвічує їй всі можливі пАстки.
    а пАсток навколо – до біса й трішки,
    бо ж – п’ятниця, вечір і трохи темно,
    бо кожний рибалка насправді є грішним,
    бо в кожному погляді всміхаються демони.
    та риба вправно гачки минає,
    й не потрапляє в цупкі тенета,
    її вже чекають за небокраєм,
    а потім пливтимуть удвох дуетом.
    бруківка на дні відшліфована щиро,
    щоб риби пливли й не боялися впасти…
    русло Сумської, голландським сиром -
    місяць вгорі, прибережні пАстки.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  39. Дружня рука - [ 2018.01.22 20:57 ]
    Душа Висоцького. 2015 рік.
    Люблю. Пробач. Я не шепочу. Я хриплю.
    Ти думаєш, що іноді кричу. А я так плачу.
    Гітару розриваю. У віршах лечу.
    Лечу, бо вільний я. Даю піснями здачу!
    Чи лірик я, чи я громадянин?
    Це хто як і коли побачив мою душу.
    Не покупець я слави. Батьківщини син.
    Для неї доспівати, до неї докричати мушу!
    Кричав, просив, благав десятки літ.
    Піднялася з колін. І що я бачу?
    Я вам віддав останній свій політ.
    Раби залізли знову в ланцюги. Я плачу!
    За що наркотики у себе я качав,
    За що, заради кого я пропав,
    Своє кохання по житті розмазав, розтоптав,
    Народ, ти перед ким тут на коліна став?!
    Чи вам пороблено, у вас такі зірки?
    Втішаєтеся крові українців!
    Які скоти ви, мої земляки!
    Топіться далі у своїй горілці!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Олена Багрянцева - [ 2018.01.22 20:42 ]
    Як тягне до тебе. Спрацьовує сила магнітна...
    Як тягне до тебе. Спрацьовує сила магнітна.
    Можливо, ти маг, що обізнаний в чакрах і чарах.
    Можливо, ти сніг, що очікує хуги у хмарах.
    Мене зачакловуєш приязно так і привітно.

    Як тепло з тобою. Мов струм пробігає по шкірі.
    Можливо, це ковдра пастельна накрила наш вечір.
    Можливо, погода така, як ніколи, доречна.
    І очі блищать, мов осяяні сонцем сапфіри.

    Як мало тебе. Цей би час зупинити шалений.
    Можливо, сховатися там, де бажання безкраї.
    Можливо, ця мрія, яку я надійно тримаю,
    Здійсненна…
    22.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  41. Володимир Бойко - [ 2018.01.22 14:34 ]
    * * *
    Не омину безжального рядка,
    Не омину манливої спокуси,
    Яка б недоля не була гірка,
    Та присуду її я не боюся.

    Не попрошу подачки у життя,
    Перед лайном не стану на коліна,
    Не вичавлю із себе каяття
    За гріх, який зоветься – Україна.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (4)


  42. Олександр Сушко - [ 2018.01.22 13:08 ]
    Здаюся!
    Агов, товариство шановне!
    Бон джорно! Парнусем лехайм!
    Сьогодні занадто моторний,
    В фейсбучний летітиму рай.

    Погризти іду графомана,
    Відро поначісую бліх.
    Вдоволені теща й кохана,
    Бо лаяти ближнього - гріх.

    Як жінка в потилицю лясне,
    Чи з буди обгавкає пес -
    Шукаю в інеті нещасних
    Аби від обиди воскрес.

    М'ясисті кошлатяться рими,
    В сльозах потопає піїт.
    Творіння - оаза в пустині:
    Шикарний сьогодні "обід".

    У " майстра" поторсаю кишки,
    Впімаю блоху на гачок...
    Та марно - у кожного книжка,
    А, може, і цілий пучок.

    Дарма зачепив цю армаду,
    В облогу титана беруть.
    Від жаху над пупом калата,
    Поети упали у лють.

    Мишва навалилась на лиса,
    Зімкнулись хвостаті ряди.
    Здаюся! Тікаю до біса!
    Вас тьмуща, а я лиш один.

    22.01.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  43. Дружня рука - [ 2018.01.22 12:48 ]
    Лише раби на пана ждуть
    Книжки палити. Є у дурнів звичка.
    Ще будувати тюрми, табори.
    А починається все з окрику згори,
    Що опоненти всі насправді вороги.

    Коли немає аргументів в квазі – правди,
    А з цінностей лише авто та яхти,
    Друкуються лише окремі автори.
    Людської думки почорнілі хутори …

    Лояльність треба оплатити:
    Цінуються наглядачі.
    А інших треба бідністю зморити.
    Актори недоречні. Тільки глядачі.

    Ангелів неба годі вже впізнати.
    Навіщо непокірність як зразок?
    Почали пам'ятники волі руйнувати.
    На пам’ять теж встановлено оброк?
    Вчетверте, вп’яте вже розібрано бруківку.
    Все йде по колу наче під якусь копірку.
    А наш змій обростає головами.
    І насміхається над нами.

    Що сенс в державі, де народ не управляє.
    Де кожен орган – самостійна голова.
    Громадянина за пороги не пускає.
    У кабінетах тих азартна гра …

    У європейця інший погляд на свободу.
    Він свою долю в подарунок не дає.
    За кожну щонайменшу шкоду
    Порушник своє дістає …

    Ми все чекаємо якогось прометея,
    А нам сусаніних постійно подають.
    Живемо наче найбідніша Еритрея.
    Вільні керують. А раби на пана ждуть!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Козак Дума - [ 2018.01.22 11:57 ]
    20. Невже не гріх?

    Як тільки, Отче, веселиться цар!
    В його мольбах Ти знову не відмовив.
    Вінець золотощирий, Божий дар,
    отримав він за підле своє слово…

    Просив собі він ласого життя
    і довгих літ такого існування.
    Здійснилося – настало майбуття
    і справдились найліпші сподівання!

    Хвала та велич линуть звідусіль,
    і золото дощем спадає з неба…
    Досягнута його завітна ціль,
    але взиває знову він до Тебе:

    „Десницею своєю ворогів
    повергни, Отче, порази стрілою,
    щоб, не дай Бог, повернення боргів
    ніхто не зажадав з них за спиною.

    Поглине хай усіх невірних ад,
    простому люду шлях лише до пекла!“
    Розвіявся вже обіцянок чад,
    але свята надія ще не смеркла…

    Дітей і внуків, і нащадків їх
    чекає що до сьомого коліна?
    Невже таким царям уже не гріх
    простий народ тримати за скотину?!

    22.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  45. Олена Балера - [ 2018.01.22 11:49 ]
    ***
    Я знаходжу отруйні думки на життєвій дорозі
    І нікуди не можу подіти, з собою несу.
    А хотілося подумки жити в осяйнім чертозі
    І не сльози з очей витирати, а Божу росу.

    У бездушному світі, здається, і серце – заноза.
    Таємниця найбільша – це те, що завжди поблизу.
    За науку я дякую чемно сучасній епосі.
    Хоч дивлюся у небо, та все-таки задніх пасу.

    Але час пропонує себе і неоране поле,
    Хоч краплини, якщо неможливо дістатися рік.
    Хай минуле постійно в душі озивається болем

    І відпущений термін відомий лише угорі,
    Півжиття вистачає, аби озирнутись довкола,
    Ну а решта – аби засівати тверді пустирі.

    2018





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (7)


  46. Ночі Вітер - [ 2018.01.22 11:15 ]
    Химера слів...
    химера слів
    залізне полотно
    в сніги пішли
    у тьмяне потойбіччя
    життя стекло
    отруєним вином
    і ти ковтаєш
    невмирущий відчай


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (18)


  47. Мирослав Артимович - [ 2018.01.22 10:35 ]
    Окрилена будь! (з архіву)

    Буяє душа і злітає у вись,
    Енергія крил дивовижно нестримна,
    З любові до пісні почався колись
    Хорально-ліричний політ журавлиний.
    Мажорно улиті в мереживо літ
    Акорди сердець невгамовних «журавок»
    Роз’ятрюють душі, лишаючи слід
    На небі пісень у мистецькій оправі.
    Огранено вміло мелодії такти,
    Гармонія звуку чарує достоту.
    О , формула успіху дуже проста –

    Натхнення і праця до сьомого поту.
    Еге ж, і талант – неабиякий дар:
    Божественний голос і слух бездоганний.
    А дії, учинки,слова – не вода,

    Жертовності – форте, амбіцій – піано.
    Уплетено в пісню і радість, і сум,
    Ранкові тумани і ночі тривожні,
    Абетка духовності, вірності суть
    Вітчизні коханій у подиху кожнім.
    Окрилена будь! І у леті – нехай
    Чекають тебе росянисті світанки!
    Купайся у пісні, і нею купай –
    Осанна тобі, незрівнянна «Журавко»!

    2015




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  48. Козак Дума - [ 2018.01.22 09:07 ]
    Поет
    Поет не народився випадково,
    якщо він тільки взагалі поет,
    бо майже кожне сказане ним слово
    вплітається у пісню, вірш, сонет…

    Бо всяка фраза, мов стріла із лука,
    запущена у доленосну ціль,
    а кожен твір – уяви лет і мука,
    вершина щастя й невимовний біль.

    Дзвінкі катрени – камінці, цеглини,
    з них неприступну він кладе стіну.
    То захист і надія для людини
    на мир, що переможе все ж війну.

    Поет – то честь і совість для суспільства,
    його обличчя, фаху еталон,
    борець за правду з силами злодійства,
    слуга народу і його закон.

    А ще скажу усім одне напевно –
    зразок смаку він, вищий етикет.
    Лише така людина в час непевний
    і має право на ім’я «Поет»!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  49. Неоніла Гуменюк - [ 2018.01.22 08:59 ]
    Сльозинка чи сніжинка
    Чом у тебе он сльозинка
    На щоці блищить?
    Може це дощу краплинка
    Падала згори?

    Може то сніжинка біла
    Тихо розтає
    Чи комашка прилетіла
    На личко твоє?

    Як сльоза, то лише радість
    В серці хай сія
    І його нехай не ранить
    Крапля дощова.

    Зіронька-сніжинка тішить,
    А не холодить,
    Усмішку нехай залишить
    Вона хоч на мить.

    Ну, а крихітка-комашка
    Крильцями змахне
    І твоя душа,мов пташка
    З нею десь гайне.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Тамара Ганенко - [ 2018.01.22 08:57 ]
    * * *
    Без тебе без тебе не знаю
    Чому так написано білим
    Заметано зорями небо
    Загублено стежку жадану
    Іду навпрошки заметіллю
    В снігах порятунку шукаю
    У затишку зимно і душно
    Шукаю заблудле чи зникле
    Чи праведно а чи недбало
    Загублено стежку жадану

    21 січня 2018



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   494   495   496   497   498   499   500   501   502   ...   1855