ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2017.12.27 20:28 ]
    Ребуси Майстерень(2)
                                          Серія ІІ

    ***
    Не побіліє Чорне море.
    Ай-Петрі не найвищий пік.
    Боротись – місія сувора.
    Але на інші – вищі гори
    ладнає арфу До?????.

    ***
    – Архаїка не умирає, –
    намотую собі на вус.
    Якщо запасу слів немає,
    читаю поетесу М??ю
    і я за Музу не боюсь.

    ***
    Я дихаю, але не ди́шу
    і вже не пи́шу, а пишу́.
    На те і ???а ???????ин,
    аби читали люди вірші,
    а не «подобіє віршу́».

    ***
    Нема претензії до Музи,
    що інде кумкає у лузі,
    у очереті, на вербі...
    І у лагуні Лаперуза,
    де ще немає Ч???????а,
    поети квакають собі.

    ***
    Сяду, почитаю «бранзольєти»
    і почую ліру без доган.
    Ой, гуцули, ви таки поети,
    поки є в поезії ????ан.

    ***
    На ліру надихає молодь,
    та іноді – біда лиха,
    і поки юнь есе готовить,
    то номінацію очолить,
    якщо не ????, то Ш??а.

                                          Далі буде


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (19)


  2. Дмитро Куренівець - [ 2017.12.27 19:18 ]
    Із прийдешнім Роком Собаки!
    Хто вірить, а хто – майже ні,
    У знаки й зодіаки,
    Та знають всі: вже на коні
    Прийдешній Рік Собаки.

    За це – респект країні Хань
    І східним друзям іншим!
    А я тут зграю побажань
    Зв’язав на шворку віршем.

    Проблем довкола – як собак,
    Та ще й життя – собаче…
    Хай це нас не гнітить, однак.
    Нехай наш ворог плаче!

    Проте ж не все зійшло на пси:
    Є ми, живі-здорові,
    Є час і місце для краси,
    Для праці й для любові.

    Хай квітне все, на чому нам
    Вдалось собаку з’їсти!
    (Корейці скажуть тут «ням-ням»,
    Та це – геть інші змісти…)

    Щоб не навішали на нас
    Усіх собак на світі,
    Але щоб знали ми в цей час,
    Де́ всі вони зариті!

    Сумління й гідність – ось яка
    Хай стане рать на чатах,
    Щоб ми не мусили в Сірка
    Нічого позичати…

    Хай рік новий, мале щеня,
    Стає своїм для зграйки,
    А ми – щоб ставили щодня
    Життю самі лиш лайки!


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  3. Козак Дума - [ 2017.12.27 16:20 ]
    Перший трофей мисливця-початківця

    Пішла учора на охоту з чоловіком,
    усі отримали невидану потіху –
    після тринадцятого пострілу за ліком
    трофей мій перший все ж помер… від сміху!

    27.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  4. Козак Дума - [ 2017.12.27 16:41 ]
    То не моя війна
    І вічний бій, нам спокій тільки сниться, –
    писав колись відомий всім поет.
    Початок цей для оди знадобиться б,
    але боюсь, що вийде все ж памфлет.

    Одна фіндюрка, розпустивши пір’я,
    казала якось – нудять чоловік,
    одноманітність: дім, сім’я, ганчір’я…
    Стомилась коротати так свій вік.

    Що захисник і добувач, то ясно,
    машина, дача, кошти – все його.
    Що вдячна чоловіку вона красно,
    та мало їй уже всього того.

    Що їх, красунь, потрібно дивувати,
    війну вести за серце всякий раз,
    чарівністю своєю покоряти…
    Кормити ж і поїти – водночас.

    Такі завжди бажають рибку з’їсти
    і разом з тим на тепле місце сісти…
    Але скажу відверто, – Ні хріна,
    підтіпанки, то не моя війна!

    27.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Сушко - [ 2017.12.27 12:51 ]
    Самота
    У руці ескулапа пульсує життя.
    Під ногами - залізне корито.
    На кюретці висить і волає дитя:
    - Зупинися! Я теж хочу жити!

    Ріжуть люди людей. І старих, і малих,
    Копирсаються в душах і плоті.
    Ненароджене щастя згубити не гріх -
    Є закони й шкребки для абортів.

    То мій друг у відрі. Має теж Божий дар,
    Я хотів дарувати віолу.
    Мати кров'ю спливла - заробив санітар,
    Акушер і анестезіолог.

    Каже гірко Господь: - Бідолах не суди,
    Геть осліпли, не бачать далеко.
    Ще уп'ються удосталь людці самоти,
    Облетять їх домівки лелеки.

    Черга в пекло земне. Вже заплачено гріш.
    Неня долю односить на страту.
    О, мій Боже! Прошу, забери в ката ніж!
    Бач, схиляються білі халати?

    У геєнні товпища. Усе у диму.
    У раю - мертва тиша. Ні звуку.
    Бачу бабцю стару, одиноку, німу:
    Ні дітей, ні тепла, ні онуків...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  6. Ігор Шоха - [ 2017.12.27 12:14 ]
    Ребуси Майстерень
    Серія І

    ***
    Учитель віку. Мій буквар –
    його поезія, і Слово,
    і наша українська мова,
    якою володів ????ар.

    ***
    Славити поета не берусь,
    осягти його – пуста затія.
    У шести-десяті – златоуст
    і убита нації надія –
    одіозний, неповторний ??у?.

    ***
    Усе, що пишеш – не твоє,
    не плагіат, але заміна
    всього, що у своє досьє
    вписала і напише Л??а.

    ***
    Не у раю, не у пеклі,
    а на ПееМі як свій,
    ще височіє живий
    і на горі не померклий,
    а у миру́ – ?????ий.

    ***
    Виводять лірику євреї
    на поетичний апогей.
    У Чернівецькій епопеї
    усі Мойсеї як Мойсеї,
    єдиний геній лиш Фі?????

    ***

    Еней і січа бойова,
    і донжуани, й казанови –
    усе це не одні слова,
    але й поезії основа.
    У Л??і – музика жива,
    а у І???а – рідна мова.

                                         Далі буде



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (10)


  7. Іван Потьомкін - [ 2017.12.27 12:30 ]
    ***

    ...Цей світ оточує мене...
    Могутній подих ріллі.
    Відкрита рана – погук журавлів.
    Струмки випростуються в ріки.
    Рожевим квітом вибухнула брунька...
    ...Цей світ оточує мене...
    Ластів’ята вперше помічають землю.
    Про щось своє шепочуться сини.
    Замість уроків в «класи» грають школярі.
    Поміж формул професор тулить чортенят...
    ...Цей світ оточує мене...
    Хруснула галузка.
    Стадіон завмер в передчутті рекорду.
    Бібліотечну тишу розірвало: «Евріка!»
    Вода хлюпоче колискову лозам.
    Вві сні заговорило раптом немовля...
    ...Цей світ оточує мене...
    Як усе переплелось в лункому слові ЖИТЬ!!!
    Де межа наших світів?
    Роками чи століттями лічить свій вік?..
    ...Цей світ оточує мене...
    Розгортає пам’ять сувої чорні воєн.
    Невже й онукам судилося пізнати
    Тортур, каліцтва, затірки, кандьору?..
    З букварем зустрітись аж у десять?..
    ...Цей світ оточує мене...
    «Тільки б уточнювать слова, –
    Заповідав Декарт, –
    I світ позбувся б половини своїх нещасть...»
    Цей світ оточує мене...
    Як хочеться, аби сини не знали
    Про слів багатозначність.
    Власне, про наругу,
    А то й дочасну смерть,
    Що криються за ними…




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  8. Валерій Хмельницький - [ 2017.12.27 10:44 ]
    Le roi est mort! Vive le roi!
    в країні заколот на носі
    але спецслужби й в ус не дують
    що два підпільники дорослі
    усіх вітають "алілуя!"

    в кав'ярні випивши дві кави
    ідуть і узурпують владу
    на жаль вдається це на славу
    на жаль тепер усе позаду

    за рік втекли за два зреклися
    казну з короною забравши
    мо’ повернуться ще колись як
    на краще вийде чи як завше


    27.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9) | "Наталя Пасічник Гімн монархії"


  9. Любов Бенедишин - [ 2017.12.27 10:30 ]
    Пройшов....
    Не озирнувсь... І пустота
    у сни фальшиві...

    Зів'ялих мрій не потоптав -
    й за те спасибі.
    Не осквернив надій весни
    крилом студеним.

    Не спотикнувсь. Не зупинивсь...
    Пройшов крізь мене.

    12.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  10. Сергій Гупало - [ 2017.12.27 09:39 ]
    * * *
    Всім не думай себе розказати.
    Розраховуй хоч на половину.
    За тобою – чортяки хвостаті,
    А за ними – пастелі полинні.

    Не дивуйся, твоя це потреба!
    Не чекай на різке освітління.
    Хай думки наші вцілені в небо,
    Та одначе вони – не осінні.

    Все звичайно, епічно і просто.
    Не ускладнюй собі світопогляд.
    Хай до рани тобі – живокостом
    Розпрозорена дума тополі.

    Я з тобою далекий, мій друже!
    Притулися до цього зізнання.
    І прадавні мечі харалужні
    Хай утвердять надію останню.

    У майбутнє заносяться кроки.
    Ти – позаду. Тому нетерплячий.
    Відпочинь! У нас доля - морока.
    І таку полюбімо, козаче!

    Уростає у серце, у слово,
    Принесе ще – і зваби, і злами...
    А наразі – на травах медових
    Відпочине i доленька з нами!


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  11. Неоніла Гуменюк - [ 2017.12.27 09:06 ]
    Я тобі подарую...
    Я тобі подарую пісню
    Таку гарну і ніжну-ніжну,
    Яка душу твою потішить,
    Про кохання моє повіда.

    Тобі усмішку подарую,
    Заворожу тебе, зачарую,
    Гляну в очі твої блакитні,
    Будеш вічно мене любити.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. України Сокор - [ 2017.12.27 01:41 ]
    Великому Українському Народові
    Моя Україно, є ти під гнітом.
    Чужих та своїх ворогів.
    Ти кров’ю полита, попелом покрита,
    Тілами дочок й синів.

    Зазнавала ти голод й розруху,
    Всіх видів руїн й руйнувань.
    Нескорена сила вольності духа,
    Моя, Україно, ти знову повстань.


    Осуди судів, прокурорів.
    Осуди державних чинів.
    Бо станеш держава ізгоїв,
    Бо чини - розсада й кубло павуків.

    Паплюжать вони Україну,
    Від горя людського ще не впились.
    Нищать Українську родину,
    Людино, отомнись й схаменись.

    І мільйонний Майдан* зібравсь у столиці,
    Дух народів свободи волів.
    Хоча воля й хоробрість, як криця
    Все ж кров пролилася України синів.

    Примноживши зраду, чини влади
    Здали московітам Крим та Донбас.
    Сини і Дочки - герої Майдану,
    Стали до бою в цей тривожний час.

    Не маючи страху від куль та морозів,
    Не маючи страху від зривів гранат.
    Бо єдність міцна українських народів,
    Віра в майбутнє, є народний мандат.

    Моя, Україно, велика родино,
    Твердою стопою ідеш у віках.
    Нескорений народ - від батька до сина
    І Прапор України несучи в руках.

    І будуть цвісти вишня й калина.
    В садах заспівають нічні солов'ї.
    І будуть щасливі батьки і дитина,
    Благословенна, Україно, ти родом своїм.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Володимир Бойко - [ 2017.12.27 01:03 ]
    * * *
    Не полишають «криси» корабля, –
    Вони на кораблі господарюють.
    Їм під ногами не горить земля.
    Направду суд неправий торжествує.
    А що народ? – А хто його там чує!


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  14. Козак Дума - [ 2017.12.26 20:54 ]
    Еліксир од безсоння
    Холодна тиша дихає словами,
    у місячнім промінні сніг іскри́ть.
    Міцний мороз лункі виводить гами
    і кришталем дзвенить у кожну мить!

    З кишені вовну витрусило небо,
    земля пуховим вкрилася рядном…
    Нова зима несе природі требу –
    пейзаж у білім ліг на полотно!

    Грудневий Місяць у зимову пору
    іде у сни дорікою старим,
    немов потвора лізе до комори,
    ламає стрій із вишуканих рим…

    За невира́зність щось усе буркоче,
    відсутність новотворів і на грам,
    та моє его солодко лоскоче
    рясним вінком терно́вих епіграм.

    Візьму в долоні сніжного натхнення
    і домішаю у емоцій вир,
    додам горнятко із кульбаб варення
    і вийде – від безсоння еліксир!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Сушко - [ 2017.12.26 19:17 ]
    Думки
    Ще не старий. Півсотні буде літ.
    Летять у вирій осінь, літо. Зимно...
    Та мойри покладуть колись на щит,
    Порвуть життєву сув'язь неодмінно.

    Вкраїна, звісно, це не Сен-Тропе,
    І доля - це така примхлива пані.
    Та світ навчивсь любити як себе,
    Смакую кожну мить, немов останню.

    Долаю мряку, морок, буревій,
    Був на межі, доходило й до крові.
    Кортіло в пекло (я ж бо не святий!),
    Чортяки повсякчас напоготові.

    Та розібрався, хто я, врешті-решт,
    Пилюку й мотлох вимів із полиці.
    Пихате его взяте під арешт,
    Гніздяться у душі любові птиці.

    Переплавляю зло і лють на жарт,
    Навчився оживляти сонне серце.
    Торкнусь рукою - розцвітає сад,
    Скажу слівце - і сонце усміхнеться.

    Тримає Бог запалену свічу,
    А я пишу сонети і ронделі.
    Ходи, мій друже, я й тебе навчу
    Розпалювати вогнища в пустелі.

    26.12.2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  16. Олександр Сушко - [ 2017.12.26 17:37 ]
    Годі читати!
    То що - писати про кохання
    І шепіт "я тебе люблю"?
    Гаразд. Почнемо. Я у ванні,
    А вухо чує "хлюп" та "хлюп".

    Кохана шкрябає по спинці -
    Тримає мужа в чистоті!
    Стоїть без ліфа та спідниці...
    Та мова не про це утім.

    Тепер намилює маківку,
    Бубнявіє могутня брость.
    Ходім, орати буду нивку:
    В перину обидва "шубовсть".

    Пахкий, неначе матіола,
    Статура - кремез! Аполон!
    Упала в ліжко правда гола,
    Заграв чуттів акордеон.

    А далі, друзі, майте совість -
    Табу, інтимна таїна.
    Пора закінчувати повість,
    Бо ще розсердиться жона.

    А щастя кличе: - Котик! Милий!
    Ходи сюди! Бери мене!
    Любіть, допоки є ще сили.
    Читати годі - то дурне.

    26.12.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  17. Гренуіль де Маре - [ 2017.12.26 16:30 ]
    Безсніжне
    Безжально ранні надвечір’я,
    Безтямні очі бляклих зір.
    Страханням ночі ти не вір. Я
    Ось не боюсь їх… Теж не вір -

    Боюсь, ще й як. До третіх півнів
    Сочать примари по кутках,
    Вихляють в світлі нічника
    По стелі обриси невірні.

    І білий світ, і білий сніг
    Втонули в твані середмістя,
    А згублені дитинні сни
    Тихенько хлипають – вони
    Ще в тих заметах, в тій зимі,
    У полі чистім…


    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.67)
    Коментарі: (17)


  18. Козак Дума - [ 2017.12.26 15:56 ]
    Новорічна ніч
    Дива мандрують звідусіль
    у новорічну ніч казкову.
    Кружляє в танці заметіль,
    співає вітер колискову.

    Солодощі барвистих снів
    на фоні зір смакують ніжно,
    а візерунки у вікні –
    немовби казка білосніжна!

    Іде землею Новий рік
    і покоряє континенти.
    Доокіл двадцять перший вік,
    усе гучніш аплодисменти.

    Що принесе черговий круг?
    Летить Земля непевним колом.
    Невже тепер чужинця плуг
    оратиме вкраїнське поле?!.

    Сніжинка за вікном бринить,
    немов на сцені балерина.
    Куранти битимуть за мить,
    як наша доля швидкоплинна…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  19. Оксана Рудич - [ 2017.12.26 14:28 ]
    Сьогодні
    Ти сьогодні прокинешся і зрозумієш,
    що попереду довге життя і, безперечно, цікаве…
    І все, що тебе так дратує (запах моєї кави,
    мій голос) – залишиться поруч. І з цим нічого не вдієш.
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Оксана Рудич - [ 2017.12.26 14:00 ]
    Сину!
    Ти – єдине мірило моєї любові:
    не карати, не унції, не мегагерци.
    В твоїх темних судинах – ріки моєї крові,
    що ритмічно гойдають твоє полохливе серце.

    Ти просто відчуй це – і попри зради і втрати –
    ці ріки брунатні нестимуть тебе білим світом.
    О, ти ще побачиш, на що твоє серце здатне!
    Як щиро і віддано може й воно любити!
    2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  21. Олена Багрянцева - [ 2017.12.26 11:37 ]
    Ти ревнуєш мене до січня...
    Ти ревнуєш мене до січня. Він стелить постіль.
    Він готує імбирну каву в горнятах сніжних.
    Він тримає мене у полоні в долонях ніжних.
    У кватирку відчинену часто заходить в гості.

    Ти ховаєш мене від січня. Ламаєш кригу.
    Зачиняєш у хаті вікна усі і двері.
    Та щоночі на склі хтось малює сумні химери.
    Хтось на ліжко щодня насипає шматочки снігу…
    25.12.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  22. Олена Багрянцева - [ 2017.12.26 11:48 ]
    І осінь буває лагідна вечорами...
    І осінь буває лагідна вечорами.
    І кіт воркітливо поряд лякає тишу.
    Мене листопад захоплює і колише.
    Забарвлює все багряними кольорами.

    Я майже тебе не згадую вкотре знову.
    Прасую короткі сукні, складаю пазли.
    Я звикла усім казати, що ми не разом.
    Брехати про те, що справи ідуть казково.

    Збирати кленове листя в сухі букети.
    Сидіти на кухні досвіту, гріти пальці.
    Дивитися, як сніжинки летять у вальсі.
    І навіть не знати,
    мій найрідніший,
    де ти…
    15.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  23. Федір Трох - [ 2017.12.26 06:56 ]
    * * *
    Молились ревно дурні Богу,
    Щоб їм де істина вказав,
    На вірну напутив дорогу
    Та трохи розуму додав.

    Вони б хотіли розрізняти
    Добро та зло у світі цим,
    Якусь щоб з того користь мати,
    Не бідувати би усім.

    Іще хотіли б зрозуміти:
    Що буде? Як дітей навчить?
    Надалі краще щоб прожити,
    Торкнутись щастя хоть на мить...

    Мовчав Господь... Що міг сказати?
    Він – то лиш дух понад усім...
    І тільки Віру може дати,
    Все інше – здобувать самим!
    1/04/ 2008


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Федір Трох - [ 2017.12.26 06:45 ]
    * * *
    Дитячі сни уже не пам’ятаю,
    Кудись по світі, як усі, бреду
    Та крихтами себе втрачаю,
    Нічого нового не жду.

    Зробив, що міг. Втомивсь блукати...
    Куди, навіщо по життю іду?
    Кінець один... Недовго вже чекати,
    Родивсь, прожив... А потім відійду.

    Пройшло багато... Доброго й лихого.
    Лишилось мало, далі тьм’яні дні.
    До всього звик. Тепер уже й до Бога,
    Котрий дорогу вказує мені.
    20/11/ 2008


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Федір Трох - [ 2017.12.26 06:11 ]
    * * *
    Хоч бачив різне - знаю мало:
    Як та коли? Навіщо все, чому?
    Куди, те що було, пропало?
    Де правда? Вірити кому?

    Простих речей не уявляю
    Добро та зло щоб розрізнить...
    Що далі? Де й коли сконаю?
    Куди іти? Нащо ця мить?

    За роком рік - віки проходять...
    Що створено - усе зникає,
    Лиш плине Час та Сонце сходить,
    А сенс життя ніхто не знає...
    10/04/ 2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Федір Трох - [ 2017.12.26 06:55 ]
    Шлях
    До Храму важко діставатись,
    Гора, де Храм стоїть, крута...
    Та намагаємось піднятись,
    Всім шлях, такий як у Христа.

    Єднання додає нам сили,
    Інакше шлях не подолати...
    Пройшли та дещо ми створили -
    Тепер лишилось помирати...

    Бо логіка життя нещадна:
    Змогли нащадків привести,
    То місця нам уже немає,
    Потрібно в небуття іти...

    На зміну інші вже з'явились,
    Щоб той же шлях їм повторити:
    Нашадків Вічності залишить
    Та знову світ кудись змінити.

    Що далі - то ніхто не знає:
    За віком інший вік іде,
    Лиш Часу плин це позначає...
    Нащо воно? Й куди веде?
    (з російської) 28/5/2015


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Федір Трох - [ 2017.12.26 06:05 ]
    * * *
    Даремно різного багато прочитав,
    В усьому розбиратись намагався.
    Адже мудрішим, попри те, не став
    Ніде до сутності я не дістався.

    Що на папері - спрощення життя,
    Насправді - все складніше та брудніше...
    До того, що пройшло, немає вороття,
    Папір для вічності – з минулого афіша...

    Де сенс зника - ніхто не розуміє,
    Але-ж вперед ми мусимо іти
    Та перед кожним жевріє надія:
    Своє щось до нащадків донести...
    25/05/ 2013


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  28. Микола Дудар - [ 2017.12.26 03:05 ]
    Рецесом стане образ твій...
    Тобою світ благословен…
    хто присягнув до пристя літа
    було довірився здавен
    вогню… воді… при згоді вітра
    і хай палає, грець йому
    тебе для того ж і родили!!
    за перемогу бойову-
    віддай свої останні сили
    кажімо, буде знову бій
    чи хто ще випаде із ряду
    рецесом стане образ твій
    та ні, ти що? не шовкопряду…
    26-12-2017
    Пристя — наближення, прихід, появлення, пришестя
    Рецес — відступ, вийняток, відкладення, поправка статті закону


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  29. Анатолій Ткачук - [ 2017.12.26 03:58 ]
    Віхола
    Рине світом віхола непроста,
    Оббиває долі і рве літа,
    На рятунок з неї й гроша не став:
    Уціліє, може, один зі ста.

    Тут реальність рветься на «ми» й «вони»,
    Тут бракує мудрості й глибини,
    У коктейлі люті, страху й вини
    Душі йдуть на дно мов старі човни.

    Хтось іде на прощу і на поклін,
    В руки взявши пращу, в уста – проклін,
    Зі стіни Плачу хтось майструє дім;
    Молитвами литими стогне дзвін.

    Ти ж, ген-ген на сотому рубежі,
    Поміж друзів, недругів – скрізь чужий,
    Серце знов очищуєш від іржі.
    Скільки сили матимеш – бережи…

    https://www.youtube.com/watch?v=_gQKKv4WhPQ



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  30. Ванда Савранська - [ 2017.12.26 01:44 ]
    Корсунський пам’ятник закоханим
    А їм не холодно удвох,
    І не страшить обох ніколи,
    Чи сипле дощ, чи сніг навколо,
    Фонтан замерз, а чи засох…
    Побачення щаслива мить,
    Щасливий міст біля Янталки,
    І розлучатися так жалко –
    Завмерло серце і щемить...
    * * *
    Політ сніжинок із пітьми,
    Із тиші синьої, звисока,
    На вії, на вуста, на щоки –
    Солодкі дотики зими…
    Завмерли двоє в білім сні,
    Щоб не отямитись поспішно.
    Легкий і невимовно ніжний,
    Цілунок перший, наче сніг…
    * * *
    Пуста алея, спить гора,
    Забуто вигадки трагічні.
    Вони прощаються. Пора,
    А хочеться стояти вічно...
    13.12.2017

    #У_Корсуні_над_Россю


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)


  31. Ванда Савранська - [ 2017.12.26 01:32 ]
    Дощ за вікном
    Як колись-то до́щик набридав мені!
    Стукав у шибки́, гукав, кудись-то кликав...
    Та в новому пластиковому вікні
    Заглухає навіть заметіль велика.

    І повзе по шибці дощова сльоза,
    Оніміла – крутиться кіно без звуку.
    Хто б оце раніше про таке сказав? –
    Дощ мені, як душу, виливає муку.

    Я в теплі, не знаю вітру і сльоти,
    Навіть кішка вухом не веде – заснула,
    А знадвору б’ється мовчазне: «Пусти!
    Прочини вікно, щоб ти мене почула!»

    Ходить дощ
    край вікна,
    Ллється пісня
    сумна,
    Чи то пісня,
    чи плач –
    Я не чую.
    Пробач…


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)


  32. Сергій Булат - [ 2017.12.25 23:54 ]
    Вогонь життя
    У ритмі днів, в полоні ночей
    Іде неспинний караван,
    Не встигнеш ти підняти очей,
    Як одягнуть журби саван.

    Прожиті дні, прожиті роки
    Я за плечима десь несу.
    Перша любов і перші кроки
    Закриті у полон часу.

    Що буде далі чи не буде?
    Який дарунок доля нам несе?
    Чи радість а чи знову в груди?
    Ляже дорога лісом чи шосе?

    Несе вперед й не випадково -
    В душі закутий ворог ворогів.
    Кандали гне і рве окови -
    Виходить річка волі з берегів.

    Вогонь палає і клекоче,
    Не може спокій світ собі знайти.
    Насилля й біль ще бачуть очі,
    Стороною їх ніяк не обійти.

    Не може дикий ангел тихим бути,
    Його не треба бити і вязать,
    Життів минулих досвід обманути,
    У тленнім тілі душу не розп'ять.

    Ламають руки, ноги, спину
    Спинити і щоб відвести.
    Та знаю я, що хоч і загину,
    Знову й знову буду до цілі йти.

    Життя, як вир, вирує й стогне,
    Крізь школу днів несе кінця печаль.
    Ніколи в них моя рука не дрогне,
    Якби того потім не було жаль.

    Зроблю можливе й неможливе,
    Збудую я, чи правду розкажу.
    Життя коротке та мінливе,
    Собі самому хоч допоможу.

    В віршах туман, на душі спокій,
    Лягають рівно лиш рядки.
    Події днів й майбутніх років
    Забиті мені в долю, як гвіздки.

    Грудень 2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  33. Сергій Булат - [ 2017.12.25 22:42 ]
    Пам'яті загиблих синів
    Скупа сльоза на впалій скроні,
    У низ поникла сива голова,
    На грудях зашкарублені долоні.
    У безвість літ летять журби слова.

    Стоїть старенький сивий батько,
    Могилу тихо краєм обійма.
    Правди катма і думать гадко,
    Що сина рідного у нас нема.

    Родився ти, а я про себе мріяв.
    Як виростеш і я прийду,
    Майбутнього роки я щастям міряв -
    Дітей твоїх у школу поведу.

    Не сталось так як того хотілось -
    Забрала смерть негадано тебе.
    Все ніби просто зупинилось,
    Життя без тебе й досі не любе.

    Болить душа і я не вірю,
    Що може бути так як вже нема.
    Надією і споминами грію,
    Буденні дні думками обійма.

    Дитинства дні й розлуки роки,
    Пролитті в горі гіркії слова.
    Доля така, й ніхто не знає доки,
    Написана у ній твоя глава.

    Живуть брати твої і сестри,
    Онуки й правнуки собі ростуть.
    Садять поля, будують нові метри,
    У долі й праці дні поволі йдуть.

    Болить душа і серце як німіє -
    Горять під ногами нові світи.
    Вічний вогонь у серці нашім кліє,
    І в пам'яті горять твої сліди.

    Ти вмер за нас і за майбутнє,
    За тих хто є і хто колись прийде.
    Ім'я твоє для нас є незабутнє -
    Нехай за обрій правда не зайде.

    Памяті Руслана Фібрука, і тих хто загинув віддаючи життя за інших.
    Грудень 2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Любов Бенедишин - [ 2017.12.25 16:58 ]
    Агатове намисто
    Що мало бути - сталося.
    І до весни - ще трохи...
    Намисто розірвалося,
    розсипалось горохом.

    Будив надії приспані
    той подарунок тата, -
    теплом душі пронизані
    камінчики агату.

    Світилась ненька радістю
    (дарма, що не корали!)
    ...Татусь - на небі, раджуся:
    "Зізнатись мамі? - вкрали..."

    Холодні руки "злодія",
    камінчиків дві жмені:
    "Зберу як слід!" Відтоді я
    ховаю суть од нені.

    Барвистих мрій оперення
    час вибілив геть-чисто...
    Як точка не-повернення -
    агатове намисто.

    2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  35. Козак Дума - [ 2017.12.25 16:07 ]
    Жінка в чорному
    Вона ще майже молода,
    а у очах – і біль, і туга…
    У неї ще легка хода,
    але настала чорна смуга.

    Пішов коханий в небуття,
    життя поклавши на Донбасі.
    Людські глибокі почуття
    враз підірвались на фугасі…

    А час біжить і треба жить,
    робота, дім, сім’я, робота…
    І шлях удалечінь лежить,
    і знову чергова субота.

    В кафе багато молодих,
    здорових хлопців, симпатичних.
    І погляд одного із них
    вона піймала на обличчі.

    Розмова мила, кілька слів
    та коньяку зрадливий келих.
    І знову тихий серця спів,
    і нотки ритмів, вже веселих.

    З кафе вони пішли удвох,
    що було далі – невідомо,
    але суддя їм тільки Бог…
    Вона була на ранок вдома.

    Я не хотів би навмання,
    кидати хоч найменший докір,
    але вона своє вбрання
    змінила на яскравий колір…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  36. Сергій Гупало - [ 2017.12.25 15:51 ]
    Масліт
    Напевно, натхненно чекають мене.
    Іду у маслітературу.
    Штовхаю чужу креатуру.
    І що тоді Фрост,і Рубцов,і Рембо?
    Хай буде життя не таке осяйне,
    Та з’являться грошики, слава, їй-бо!

    У музи терпіння іще не одне.
    Не зради такі ось ексцеси.
    А пам’ятка для неотеси:
    «Заглибиш осмислення – вродить печаль.
    Інакше в масліті: Еней із саней,
    Як баба із воза, впаде, і – скрижаль…

    За те, що це бачиш, тебе не мине
    Оманлива фея – відплата.
    А з нею – ні дружби, ні блату».
    Висоти, глибини зійшли на плато.
    Воно ж не просте – шапіто вогняне.
    У ньому і я. І не вийде ніхто.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Шоха - [ 2017.12.25 14:11 ]
    Аварія
    Тече вода. Тече й тече вода
    трубою із насоса у підвали.
    Аварія у головах. Біда.
    І це уже не Путя і орда,
    а зеки-ЖЕКи і водоканали.

    А у оселі холод і потоп.
    Аварія! Порізали й забули...
    Аварія! Працює ідіот.
    Ау! Ау!!! У нас «євроремонт»...
    Але ау! чинуші не почули.

    Нема води. І теплу, і холо-
    дну дорога́ перекриває влада
    рукою ЖЕКу. Економ бабло!
    То відключай, каналія, й тепло,
    а спати я піду на барикаду.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (5)


  38. Олександр Сушко - [ 2017.12.25 14:12 ]
    Дзеркало
    Верцадло, звісно, це лишень
    Зі склом срібляста амальгама.
    Та глянь в люстерко як в мішень,
    Узрієш істину задарма.

    Трюмо - холодне і сліпе -
    Покаже кожен порух світла:
    Обличчя зверхнє у цабе,
    Оскал звірячий страховидла.

    Зустрів любов у темноті,
    Крутнуло вихором чуттєвим.
    Чи то адами вже не ті,
    Чи не такі як треба єви.

    Покликала у спориші,
    Була м'яка, неначе вата.
    Та "глип" у дзеркало душі,
    А там затемнене свічадо.

    Дізнався як воно було;
    Три мужа. Нині - три могили.
    Та пізно. Встромлено жало,
    І опиратися несила.

    Сиджу на кухні. Крапле дощ.
    У скельце блимнув випадково -
    Мегера ллє декокт у борщ,
    Аби одкинув я підкови.

    Гадав - труба. Уже не жить,
    Бо човен мчав на гострі скелі.
    Ти ж одвернулася на мить,
    Я хутко поміняв тарелі...

    Отак, раптово, овдовів,
    Завила у дворі собака.
    Шепоче доля "селяві":
    Мене спасла бліда поганка.

    Зустрів кохання? Линеш ввись?
    Впіймав за лаписька лелеку?
    Ув очі пильно подивись.
    А час від часу - у люстерко.

    25.12.2017р.





    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  39. Ніна Виноградська - [ 2017.12.25 13:28 ]
    Пам'яті убитих на війні

    Шматок металу, невелика куля,
    Життя спинила, поламала рід.
    Від смерті це життю велика дуля,
    Яка Донбас обрала домом, схід.

    Вона гуляє всюди і неспинно,
    Приносить гроші правлячій братві.
    Убитий воїн - то чиясь дитина,
    І не остання жертва на крові.

    Якщо не захищати нам країну,
    З кордону не прогнати ворогів,
    То що тоді залишим в спадок сину,
    Де буде наше слово, вміння, спів?

    Куди впаде остання насінина,
    Чиїми будуть і ліси й поля?
    Тому і б'ються нині до загину,
    Тому і кров'ю повниться земля.
    25.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  40. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:06 ]
    Порожнеча
    Я один... Лиш шлях кудись -
    Чи до грішного, чи до святого -
    Небо темне й тихо скрізь...
    Вічність це... Хоча нема нічого!

    Я один... А поряд ще мільйони:
    Вир із тиші й гомону людського,
    Війни, технології, закони...
    Ta за всім ніде нема нічого!

    Я один... Дорога увірветься,
    Iншим труд, і напасті, й любов...
    То нащо нам це життя дається?
    Невідомо... Порожнеча знов!...
    (з російської) 27/4/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:08 ]
    Майбутнього нема...
    Зі мною те, що десь й колись було,
    Як помилявся, або що не склалось.
    Все пам'ятаю, що бур'яном поросло,
    Але забув, що тут учора сталось...

    Адже життя моє уже пройшло,
    Нічого в сьогоденні не чекаю -
    Тому й плекаю, що колись було
    А що тепер, чи завтра - я не знаю...

    Мене минуле в цім житті трима,
    Що буде - то не варто й знати:
    Бо у старих майбутнього нема,
    Лиш досвід... Та куди його віддати?
    28/3/2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  42. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:29 ]
    Прірва
    Уже прийшла пора прощатись,
    Хоча життя навкруг вирує.
    Але до кого нам звертатись?
    Ніхто і крик наш не почує.

    Постала прірва перед нами,
    Куди усе живе щезає:
    Ведуть у інший світ дороги
    І звідти вороття немає.

    Спливає час де щось робили,
    Вже розумієм - треба відійти.
    Але допоки залишились сили,
    Тут прагнемо примарної мети....
    17/11/2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:33 ]
    * * *
    Як умру, то поховайте,
    Де мiсце знайдеться.
    Не журiться, поминайте,
    То й менi iкнетсься.

    Та не довго я iкати
    У трунi там буду,
    Почну швидко зiтлiвати:
    Не святi ж ми... Люди.

    Буду тлiти в домовинi
    Хоч не пив, трудився.
    Усякого я вже бачив
    Та дуже втомився.

    А вас я тут залишаю,
    Живiть поки сила.
    Та найкращого бажаю,
    Хоч всiх жде могила.

    Оце тiльки я не знаю:
    Що з душею буде?
    Як не вознесуть до раю,
    Що, пiде мiж люди?

    Адже не такий я грiшний,
    Щоб в пеклі горiти.
    Може й вирiшить Всевишнiй
    Тут душу лишити...

    А iще не розумiю:
    Що знаю, де дiти?
    В домовині ж непотрiбно
    Щось знати та вмiти.

    Дуже менi не хочеться
    Щоб знання зiтлiли,
    Треба людям все вiддати
    Поки трохи сили.

    Може таку думку маю,
    Що й нiхто не знає...
    Хочу щоби не пропала,
    Коли я сконаю...

    Та вже якось воно буде,
    Ви ж до справ вертайтесь.
    Як умру, то поховайте,
    Теж у путь збирайтесь.
    29/03/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Федір Трох - [ 2017.12.25 06:49 ]
    In memoriam
    Навiщо жив - не зрозумiв:
    Був по свiтах, трудивсь, любив..
    Чогось досяг, вже й сил не мав,
    Де щезло все, що вiн лиш знав?
    (з росiйської) 12/9/2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Федір Трох - [ 2017.12.25 02:05 ]
    Думи мої...
    Думи мої, де пропали?
    Голова пустая...
    Комусь горе було з вами,
    Я ж - думок не маю.

    Завжди знати все хотiв
    I старанно вчився,
    Та мало що розумiв,
    Дурнем залишився.

    Якби були думки гарнi,
    Став би їх збирати,
    Ну а потiм на паперi
    Все змiг записати.

    Тодi б знав що говорити,
    Чому всiх навчати,
    Не тинявся би по свiті,
    Був би коло хати.

    Як думок своїх не маю,
    Важко менi жити,
    Адже зовсiм я не знаю,
    Що та як робити.

    Безталанна моя доля,
    Голова пустая...
    Як бур’ян я серед поля,
    Думи де? Немає ...
    18/04/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Федір Трох - [ 2017.12.25 01:16 ]
    * * *
    У кожного своя доля:
    В когось шлях широкий,
    Кому стежка серед поля,
    А хто - в яр глибокий.

    Куда ведуть тi дороги?
    По Землi кружляють...
    Iдуть усi, сильнi й вбогi,
    А куди, не знають...

    Як у нього путь скiнчиться
    Нiхто теж не знає,
    Коли довелось родиться
    Кожен десь й сконає.

    Солнце свiтить, чи дощ iде,
    Вiтри налiтають,
    Один бiжить, другий ледь йде -
    Всi вперед бажають.

    Он той швидко вгору лiзе,
    Потiм вниз зiрветься,
    Хтось поважно так крокує,
    Нiде не спiткнеться.

    А той ледве-ледве суне,
    Жити сил не має,
    Але ж довго-довго бреде,
    Нiяк не сконає...

    Батьки нас у путь послали,
    Десь той шлях скiнчиться,
    Що ми за життя зробили
    Нащадкам лишиться.
    6/08/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Федір Трох - [ 2017.12.25 01:11 ]
    * * *
    Струмок дзюрчить, кущі хитаються,
    В калюжі сонце відбивається,
    А зорі лиш вночі з’являються.
    Де не поглянь, щось відбувається...

    Метелик тут, там щось зривається,
    Співають, або десь хтось лається,
    То тиша, то щось починається:
    Чомусь усе навкруг міняється...

    Чого наш світ не заспокоїться?
    Нащо все те, що в ньому коїться?
    Адже вмить зникне та забудеться,
    Щоб Час позначить лиш відбудеться...
    23/09/2004


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Федір Трох - [ 2017.12.25 01:10 ]
    * * *
    Живе по світі всяка твар:
    Собака, риба, чи комар.
    І кожне далі хоче жить,
    Щоб сонце бачить, воду пить.

    Хто нору, хто гніздо лаштує -
    Нащадків до життя готує.
    Гризуться, любляться, страждають,
    Живуть нащо і не питають.

    Росте й цвіте все навкруги:
    Ось мох й дерева, там луги.
    Насіння треба залишить,
    Щоб навесні знов зеленіть.

    І люди хочуть довго жити,
    Майбутнє бачить, щось зробити,
    Коли дітей у світ пускають,
    Про себе пам’ять залишають.

    Змогли багато зразуміти,
    Навколо себе все змінити.
    Ті моляться, ті світ вивчають,
    Але де ціль життя не знають...
    17/11/2003


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Ігор Шоха - [ 2017.12.24 22:20 ]
    Перше Різдво
                                  І
    Різдво єднає. Ну а два – тим більше.
    Аж два тисячоліття лилась кров
    і якось не додумались раніше
    у вірі об'єднати найсвятіше,
    роз’єднуючи мафії церков.

    Запахло миром, ладаном... Кадило
    чадіє по самісінькі Курили.
    «Окурок» наступає на війну.
    Язичники повірили! Ярило
    викурює із храму сатану.

                                  ІІ
    Росія чує українські вісті.
    У неї є мироточивий план.
    У каганаті точать ятаган.
    Союзна інквізиція на місці.
    Попереду у церкві атеїсти,
    які учора нищили мирян.

                                  ІІІ
    Стоять за православіє невірні.
    Католики сидять, а на вечірні
    намазують кутю. Лежить Коран.
    Очікують своє євангелісти...

    А де усі актори і солісти,
    які уже не вірять у Майдан?

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  50. Ігор Шоха - [ 2017.12.24 17:07 ]
    Одне із двох
    Зоїла укусила муха.
    Ну,.. іноді буває –
    або йому заклало вуха,
    або недочуває.

    Або ся зачесали п'яді
    на голі «ягодиці»,
    або оса на носі сяде,
    то і її – по пиці.

    Або шанує даму серця,
    а не її обнову,
    або перебирає перцю
    і не шанує мову.

    Або Іуда спокушає,
    або кусати мусить,
    коли смаку не почуває,
    аж поки не укусить.

    А далі що? Мені байдуже.
    Нехай у піку вуйку
    здіймає бурю у калюжі
    і надуває бульку.

    Але лишається надія,
    якщо уріжу дуба,
    то хай отрута ейфорії
    йому лікує зуба.

                                          24.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   502   503   504   505   506   507   508   509   510   ...   1855