ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Серго Сокольник - [ 2017.06.04 23:34 ]
    Нічне одкровення
    Ковтає Сонячне Яйце кошлатий віл
    На ймення Морок без повернення назовні,
    І Місто світиться розсипаним на стіл
    Вугіллям тліючим чавунної жаровні

    З його принадою палить єретиків,
    Які змінити праісторію жадали
    Сумної карми транформації віків,
    Що Сонце схованим у вічності тримала,

    Немов заклад Богів, що грали в «кості» ним,
    І під жаровнею віками гріли кості,
    А понад жаром безнадії сивий дим
    В безодню неба плив... А вихід ніби осьде-

    Яйцем би Сонячним те викатати все,
    Що на кістках століть прокляттям їли черви
    Сумного Міста... Тільки з"їдене Яйце-
    Вугіллям смажена для Мороку вечеря.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117060410270


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Олександр Сушко - [ 2017.06.04 20:38 ]
    Ой, Дніпро, Дніпро
    Дніпро завжди подобався мені
    У тиху та безвітряну погоду.
    У щирому своєму зізнанні
    Не помилився класик ні на йоту.

    Ліхтарики, неначе ті зірки,
    Відблискують у потемнілих водах.
    Туману пасма тягне до ріки,
    І човен хвиля незлостиво гойда.

    Полює на плотву голодний сом.
    Ну, а мені, неначе хто наврочив:
    Вже котрий помахав своїм хвостом,
    Водяники з русалями регочуть.

    А ранок вже запалює свічу,
    На мене сонце вибалушить око.
    Останній гак згодовую корчу -
    Прийшла пора рибинам дати спокій.

    В усій красі постали береги -
    Доокола пляшки вляглися трупом.
    Учора тут гуляли вороги -
    Пиячили, з ропух варили супа.

    На полотні - сучасності мазки,
    Оновлено пастелі пейзажиста:
    Попереду - горою кістяки,
    А задній фон - в димах столичне місто.

    Сумуючи закінчую катрен,
    У риби не було сьогодні кльова.
    Зберу я краще поліетилен,
    Потішу смітника своїм "уловом".

    04.06.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  3. Валерій Хмельницький - [ 2017.06.04 15:56 ]
    Пташина параноя (поетична пародія)
    Як вашу каву покуштує чайка -
    Нахабно впхає дзьоба за столом,
    І розлетиться на шматочки, дзвякнувши,
    Горня з фарфору, цуплене тайком,

    Зів'є на стрісі вам гніздо лелека
    (Лелеченята з'являться малі),
    Що прилетів з далекого далека,
    З Мадагаскару, може, чи з Балі,

    Гніздо у вусі зліпить тихо ластівка
    (Вже й ластів'ята вилупились ось),
    І перламутрові розстебнуть застібки
    Грайливих сойок зграйка - і здалось,

    Що вас цілує в губи сизий голуб,
    А на плечі усівся чорний шпак
    І так до вас шпачиною глаголить,
    А ви йому - шпачиною навспак,

    То набирайте номер психіатра -
    І прилетить "швидка" неначе вмить,
    Як зроблять заштрик - пройде все до завтра,
    А лікар скаже - ляжте і поспіть!


    04.06.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  4. Козак Дума - [ 2017.06.04 12:31 ]
    Тарасови запитання
    Думи мої, думи мої – лихо мені з вами…
    Ви приходите частенько уночі зі снами.
    Бачу в них усе частіше Кобзареву кручу
    і Тарасови питання, хай простить, озвучу:

    Діти мої, українці, вже немає сили
    споглядати, як ведете Неньку до могили!
    Чом гризетесь як собаки кожної години
    чи утратили надію ви на кращу днину?!

    Чом до влади ви обрали підлих і продажних,
    чи майбутнє України вам уже не важно?!
    Чи однаково, як будуть діти ваші жити,
    що прийдеться їм сердешним скніти і тужити?

    Чому ж, браття-українці, за ці довгі літа,
    виконать не спромоглися мого «Заповіту»?
    Чому носите кайдани із чужої мови,
    не набридли вам, блаженні, московські окови?!

    Чи уже вас не лякає доля гайдамацька
    і закінчила у жилах кров текти козацька?
    Чом надієтесь, братове, досі на чужинців
    і чекаєте даремно ви від них гостинців?

    Чом танцюєте під дудку зайдів без упину,
    глитаїв, яким байдужа доля України?!
    Чом народ у власні руки все ж не візьме владу
    й Конституції своєї не здійснить укладу?!

    Запитання, запитання вільну душу крають…
    Але відповідей чомусь до сих пір немає.
    Вже немає в мене сили на все це дивитись,
    так і хочеться воскреснуть та в Дніпрі й втопитись.
    І вражою злою кров’ю перед тим умитись!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  5. Козак Дума - [ 2017.06.04 12:10 ]
    Шкiдники
    Відомо всім іще споконвіків –
    багато у природі шкідників.
    Жучки, дротянка, гусінь, різна тля
    рослинам і деревам дошкуля.

    Країна наша, ніби та калина,
    росте і віттям в синє небо лине.
    Та цвіт її з плодами залюбки
    їдять останнім часом шкідники.

    Гризуть кору, бруньки, гілки і листя,
    руде, зелене, ніжно-золотисте.
    Буравлять, точать, свердлять, аж тріщить,
    ні спека не завада, ні дощі…

    Від ненажерливих численних шкідників,
    поник калини гордий лик, змарнів.
    Все менше й менше цвіту щовесни
    і урожай вже не такий рясний.

    Десяток третій добігає років,
    п‘ють шкідники уже останні соки.
    Чи ж мало бачили історії уроків,
    ведуть до чого тих „реформ“ їх кроки?

    Схилилися ще вчора буйні віти,
    все тяжче тій калиноньці на світі.
    Але мовчить сердега і не охне…
    Як далі піде так – красуня всохне!

    Щоб не пішла калина на хрести,
    війну зі шкідниками слід вести,
    бо як ту нечисть знищити не вдасться –
    калину нашу рідну не спасти!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  6. Микола Дудар - [ 2017.06.04 11:16 ]
    Стертись від дум...
    Пташка на дроті…
    Сонце навпроти
    Час, зупинись!
    Пам’ять, минуле
    Випхни із мулу —
    Тільки озвись!
    Нею побуду
    Хай і без буди
    Так як колись…
    По конюшині
    Хороше нині
    Літній парфюм…
    І щоб на дроті
    Безповортньо
    Стертись від
    Дум…
    04.06.2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  7. Олександр Сушко - [ 2017.06.04 06:52 ]
    Теща
    Хлопак я чуйний, не спесивий,
    Ходжу до тещі на ралець.
    Аби набратись "позитиву",
    І з нирки рушив камінець.

    Як заболять раптово зуби -
    Біжу до неї крізь кущі.
    Вона уміє приголубить,
    Смикнути кутній без кліщів.

    Не тра швидкої допомоги,
    У медицині вона бог.
    Лікує миттю перелоги,
    Утне, як треба, некролог.

    Я став, неначе ангел з раю,
    Та винуватий все одно.
    Однині роду я не маю:
    Не муж, не діва, а "воно".

    Встаю щоднини із курами
    Патьошити для неї суп,
    З бараниною та грибами
    Аби не смикала за чуб.

    По хаті рухаюсь навшпиньки,
    Тамую недопереляк.
    Дрижать слабі мої колінки,
    В страху задкую наче рак.

    До рук пора узяти долю,
    Мотузку зняти із гілля.
    Піду зловлю комаху в полі,
    У ніздрю всуну їй джмеля.

    Проснувся. Серденько калата,
    Та проясніло на душі.
    Бо я ж мужчина нежонатий,
    Пощо нагострювать ножі?

    Удихую на повні груди,
    Повітря тішуся ковтком.
    Нехай у когось теща буде,
    А я лишусь одинаком.

    03.06.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  8. Марія Дем'янюк - [ 2017.06.03 22:32 ]
    Хмарки
    Хмарка коником...
    Ой, як хочеться її осідлати
    й небом скакати!
    Хмарка - м'яка вівця,
    що ласує гілочками й листям берізки.
    А ще хмарина - маленька кізка.
    Хмара - собака:
    спочатку з'являється хвіст і лапа,
    а далі, потроху, він сам і його великі вуха.
    На носику в нього, здається, хмарина - муха.
    Он і хмара-левенятко,
    яка ласо дивиться на хмарину-телятко.
    А ще там безліч хмаринок,
    схожих на різних птахів і тваринок.

    Дивлюся захоплено у вікно й чекаю,
    Котра з них мені лапкою помахає.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  9. Козак Дума - [ 2017.06.03 11:48 ]
    Переведи нас всiх через майдан
    Переведи мене через майдан,
    через часи скрутні і лихоліття,
    крізь війни громадянські і всесвітні.
    Звільни усіх з полону злих оман.

    Переведи мене через майдан,
    голодоморів лютих чорні хвилі,
    де в сорок років старці посивілі.
    Переведи усіх через туман.

    Переведи мене через майдан,
    через всілякі бурі, злидні, грози,
    крізь люту спеку і жаскі морози.
    Молю, розвій байдужості дурман.

    Переведи мене через майдан,
    де сива мати жде одного сина,
    та в полі вічно спить її дитина.
    Всіх матерів переведи через майдан.

    Переведи мене через майдан,
    де честь і славу топлять в крові гоїв,
    життя кладуть з-за гідності людської,
    але негідників у владі новий клан.

    Переведи мене через майдан,
    не доведи, щоб вбили ті країну,
    хто люд простий вважає за скотину.
    Не дай нам, Боже, ще один майдан!

    Переведи нас всіх через майдан,
    усіх, хто Україну щиро любить,
    а тим, хто нашу землю підло губить,
    нехай могилою обернеться майдан!
    Переведи усіх через обман.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  10. Василь Кузан - [ 2017.06.03 11:56 ]
    ***
    Любомиру Гузару

    ***
    Слова застигли. Свічка згасла. Ніч.
    Душа переросла старече тіло.
    Очей проміння зблякло і зотліло.
    Життя все зайве скинуло із пліч.

    А що лишило? Образ і думки,
    Записані в мережі, на скрижалі…
    Було велике близько, стало далі,
    Розгледіти щоб ми могли таки.

    Але чомусь у світу сліпота.
    Чи куряча, чи вікова, чи вічна?…
    Звучить тривога награно панічна,
    А він у благодать нас огортав.

    Втомився поміж пастирів іти,
    Бо всі учили щедро й без вагання…
    Лишилися розгублені питання:
    Чи він великий був? А чи святий?

    Все на місця розставить блудний час.
    Все буде так, як хтось із нас напише.
    Упала мудрість у бездонну тишу.
    Читає Бог короткий парастас.

    02.06.17



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  11. Козак Дума - [ 2017.06.03 11:30 ]
    Відповідь нобелівському лауреату*
    Отрутою просякло кожне слово,
    вам давить груди невимовна лють.
    Махровим шовінізмом віє знову –
    то юди у Дніпро старий плюють.

    Жовто-блакитний стяг, козацька слава,
    про незалежність довгождана звістка,
    Мазепа, Орлик, Калнишевський та й Полтава
    застрягли в горлі ніби гостра кістка.

    Пробачити не можуть українцям,
    що в решті-решт своїм шляхом пішли.
    Не зрозуміти вам, простим ординцям,
    чому ми спекались улуса кабали.

    Та нарізно пішли не випадково,
    у нас доволі і своїх проблем.
    Як можна зрадити того, хто рідне слово
    топтав, цькував, гнобив мечем й вогнем.

    Ще тюрмами і голодом морили
    дзвінкої мови гордих носіїв,
    та потяг до свободи все ж не вбили
    в дідів, батьків і наших матерів.

    Не здатен той почути добре слово,
    хто ще з народження, із пелюшок, оглух;
    хто вкрав історію русинів, навіть мову,
    народ хто братній нищить в прах і пух.

    Отрута сотні років вже сочиться
    із ненажерливих, оскаженілих пащ.
    Спокійно їм не п‘ється і не спиться,
    не можуть вибратись одні зі своїх хащ.

    Ви всі учились, та нажаль потроху,
    чомусь, як-небуть, ліньки, аби-як…
    Ми ж топчемо вперед свою дорогу
    в своє майбутнє й нам то добрий знак.

    Ступайте з Богом, москалі прокляті,
    давіться куркою як і своїм рублем,
    обрубком гривні. Московитські таті,
    могилою вам стане рідний кремль.

    Шляхом кривавим йдіть самі у прірву,
    куди нечистий вперто тягне вас.
    Ми – українці, ми здолаєм вирву,
    бо з нами честь, свобода і Тарас!
    Так, з нами правда, воля і Тарас!

    2016, 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати: | ""


  12. Олександр Сушко - [ 2017.06.03 06:46 ]
    На Водохрещу
    На Водохрещу йшов колючий сніг,
    Вітри у вікна билися морозом,
    Хрестив нас піп кропилом навідліг,
    Свята вода стікала наче сльози.

    Душпастира проникливі слова
    Мене тримали міцно у напрузі,
    Казав, що Божа благодать жива,
    І ми у ній, немов у світла крузі.

    Але гріхи волали із душі,
    Пекли мене і мучили незримо,
    Впивалися в сумління як ножі,
    І плакав дух у мене за плечима.

    Хоча і щиро б'ю земний поклон,
    Свічу у канделябр уткнув велику,
    Та дивляться осудливо з ікон
    Христа печальні та уважні лики.

    Я покидаю цей священний храм
    З молитвою до Господа, одною:
    Аби гріхів моїх ганебний крам
    Він попалив та обернув золою.

    лютий 2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  13. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2017.06.02 19:26 ]
    Так буває...
    Так буває...
    падають літаки,
    потяги сходять з рейок,
    із трас в кювет автівки,
    як не було б гірко...
    але буває так...

    Добре ніхто не знає,
    хто кому дасть мідяк,
    хто порятує життя,
    а чи протягне руку,
    хто стане поряд другом,
    хто буде, як сміття...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (5)


  14. Олександр Сушко - [ 2017.06.02 08:17 ]
    Сусід
    Надворі ніч. Сховалися зірки,
    Дзвенить повітря комариним писком.
    Вовтузяться нахаби-їжаки,
    Облизують гуртом котячу миску.

    Я ласий до кохання чоловік,
    І небайдужий досі до спідниці.
    І хоч дружина штурхала у бік -
    Заснув миттєво після косовиці.

    Під вікнами засовалась мара,
    Завалували пси сердиті в буді.
    Прокинулося, мабуть, півсела,
    І ляк мені спросоння стиснув груди.

    Господарює біля хати біс,
    Харчить, шкребеться, чмихає, зараза.
    І гатить перегару дух у ніс,
    Хоч одягай на лоб противогаза.

    Я вийшов із дверного косяка,
    Дивлюсь - а це сусіда мій - п'яниця.
    На закусь не знайшлося огірка -
    Поліз до мене красти полуниці.

    Та хай би з'їв дубової кори,
    Або шкарпетки бабині поцвілі!
    Лежать кущі корінням догори
    І ягоди валяються незрілі.

    З сусідою давно така дурня,
    Немає в нього встиду, ані страху.
    Краде ночами мало не щодня,
    Бички збирає та ковтає брагу.

    Однині газават із ним, війна.
    Йому закрию я ворота раю.
    Вночі капкан поставлю на слона
    Та злодія за хобот упіймаю.

    2.06.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (7)


  15. Олексій Кацай - [ 2017.06.01 20:15 ]
    Сон
    Є дивні астероїди, які
    не падають на злякані планети,
    а линуть по орбітах і тенета
    інверсії сплітаються в м’які
    сріблясті хмари, сповнені дощем.
    Отим, що напуває океани,
    яких нема ще. Стеляться тумани
    пустелями і от бентежний щем
    на континенту сивій мілині
    через мільярди років, геть невміло,
    торкається мого земного тіла…
    Послухай, любо, снилось що мені…

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  16. Пилип Лавров - [ 2017.06.01 20:10 ]
    Місто Примар
    я поїхав до тебе ранком квітневої середи
    і подолав, певно, не менше, ніж півшляху,
    коли раптом двигун захрипів і, зробивши останній вдих,
    не залишив мені інших варіантів, ніж на прогулянку.

    на попутні не пощастило, і я дістався найближчого міста сам.
    ледве ноги туди дотягнув і відразу заліз в готель.
    у вестибюлі помітив старого в лахміттях, і він сказав,
    що дарма я прийшов сюди,
    бо це Місто не любить своїх гостей.

    так-сяк ніч перебув, відвертаючись від думок,
    і на ранок був дещо розбитий, та мав іти.
    кожну з вулиць у цей день геть заклеїв ядучий смог -
    так це Місто уперше постало моїм противником.

    потім я по-пластунськи намацував шлях назад,
    виглядав у імлі невиразні дороговкази,
    бо дороги були вже не тими, дико плутались, мов лоза,
    й мали безліч сліпих гілок,
    ніби врізаних гострим пазуром.

    пройшов день. за ним два. я людей зустрічав, радів,
    позаяк це були по нещастю брати і сестри.
    але швидко валився на землю від безнадії,
    бо це клієнти були психлікарні, тюрми і церкви.

    врешті трапилось так, що тебе зустрів в передмісті,
    перше, що я відчув - дикий страх за близьку людину.
    а ти, щойно підбіг, обернулась на пил і плісняву,
    а я не мав тут нікого, хто б розбудив мене.

    мене виховав батько, як військові усі, жорсткий,
    і кожне слово його у нас вдома звучало, як імператив,
    тому я зустрічав усі труднощі, стиснувши кулаки.
    але тепер всередині у мене щораз усе більш тремтить.

    бо пройшли місяці, а я виходу не знайшов.
    я до хрипів кричу в мертві слухавки, потім - пишу листи.
    більш на світі за все я хочу, щоб скінчилось це кляте шоу,
    і той, хто весь час тримає мене за горло, щоб відпустив.

    розумієш, мені здається, що
    в мене вже замість голосу - тріск поміх
    і заіржавіла арматура замість кісток.
    я живим був і робив, що хотів, а ще більше - міг,
    а тепер я хто?

    може, вмер, може, втрапив у сумне кіно
    і мої сходинки в небо прилипли до підошов,
    та все ж кожного ранку (мабуть, ранку) я починаю знову
    з пащі Міста цього вибиратися непрожованим.

    я забув усі числа і збиваюсь з рахунку днів,
    тільки залишки волі живі, і удара я ще тримаю.
    через пустки всі, урвища й мертвий весняний сніг
    я покину цю безвість, сіре Місто моїх Примар.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4.5)
    Прокоментувати:


  17. Микола Дудар - [ 2017.06.01 12:05 ]
    ***
    Вашої Святости не дорости
    Зеленого світла завадило
    Зорана стежка і зникли мости
    І пошук, і вихід… завалено
    І тільки Надія жевріє… якраз
    Ще б в руки кресало зі спокоєм… )
    Із серця мойого - серед поразк -
    На розтині бризне молокою…
    01.06.2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  18. Мар'яна Невиліковна - [ 2017.06.01 11:23 ]
    Близькість
    Все, що могла б сказати, звучить над міру...
    Все, що могла б сказати, на зміст не досить...

    Вибір мовчати, знаєш, це щось доросле,
    Навіть коли дорослість - то також вибір.

    Я замовкаю, чую поміж шумами
    Те, чого ти не хтів би ніколи вголос...

    Близькість - це значно глибше, ніж просто голим...

    Пальці дрижать торкнутися
    Твоїх шрамів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  19. Ігор Рубцов - [ 2017.06.01 08:23 ]
    Спроба
    …а я втішатиму.
    Аби ж!
    Якщо навколо люди, люди…
    Концерт, таксі…
    Ти в ніч летиш.
    Коли? Коли ж нагода буде
    солоність сліз твоїх на грудях
    відчути нервами?
    Облиш,
    не підпускай
    журбу і сум,
    та не ятри пекуче жало.
    Хіба скрутніше не бувало?
    Та знов сміялось і співало
    дівча,
    натомлене від дум.
    Бо день для сліз,
    А ніч – для снів –
    невидиме, цілюще зілля.
    Я втішити тебе хотів.
    Я! Втішити! Тебе! Хотів!
    Під час невинного дозвілля.

    01.06. 2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (10)


  20. Козак Дума - [ 2017.06.01 06:17 ]
    Москаль менi не брат
    Ви в мокшанських болотах скитались,
    Київ тисячу ж років стояв.
    А державність, хоч як не старались,
    хан Батий вам з Орди заснував.

    Я в десятім коліні козак,
    в мене предки женці й ковалі.
    Росіянин мені не земляк,
    не брати ви мені, москалі!

    Піднялися, на ноги зіп’ялись
    і колиску мерщій шматувать.
    Сотні років русинів старались
    ви у рабство московське загнать.

    Я в двадцятім коліні козак
    з роду гордих майстрів Мачулів.
    Хай накриє ординців гроза,
    не брати ви мені, москалі!

    Україну ви завжди ділили.
    Було мало своєї землі?
    Ляхів з турками вічно хвалили,
    ще й литовських чужих королів.

    Я в тридцятім коліні козак,
    хай Московія втоне у злі. 
    Білорус мені брат і поляк,
    але тільки не ви – москалі!

    А розмови про мир і братерство
    ви розбили об Крим і Донбас.
    То лиш гасла, в житті ж – мародерство,
    сотні років не знали б ми вас.

    Я й у сотім коліні козак
    і господар на рідній землі.
    Українство – то карма, то знак,
    не брати ви мені, москалі!

    31.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  21. Козак Дума - [ 2017.06.01 06:44 ]
    Питань багато
    (семітсько-антисемітські роздуми)

    Євреїв не любили завжди й всюди,
    з Єгипту не єдиний їх „ісход“.
    Прості давно не жалують їх люди.
    Яскравий приклад – Юда з Керіййот.

    Та що сказати, як уже й апостол
    Ісуса зрадив, вчителя, Христа!
    Це лиш мазок, не все в житті так просто…
    Чому ж в євреїв доля непроста?

    Можливо в іншому тут криється причина,
    що Бог обрав навіки цей народ?
    То правда вся чи тільки половина,
    хто готував цей ситний бутерброд?

    Все ж спробуємо в тому розібратись,
    чи вдасться нам те дійство зрозуміть.
    Хоча, за нелегкий цей труд щоб братись,
    євреїв треба також і любить.
     
    І серед них бувають справжні люди,
    це лікарі, юристи, вчителі…
    Вони живуть і трудяться повсюди,
    хоч мають статки досить немалі.

    Та почнемо спочатку, по порядку,
    з часів далекого утворення Землі.
    Уважно треба прочитать нотатки,
    щоб не зсукать чергової петлі.

    Відкриєм книгу книг і що ми бачим,
    що Бог, Ісус і Дух його святий –
    це три поняття в одному… Неначе
    в народній казці триголовий змій.

    Як бути з передачею єврейства,
    й чому можливо те лиш через жінку?
    Наука це? Ознака архірейства?
    Нерівність чом така, їм біс в печінку?!

    Це дійсно так, а чи нове паскудство,
    чи не прихована у тім кривава драма?
    Від Єви ж і Адама пішло людство,
    та жінка – то лише ребро Адама!

    Віками юди Біблію писали,
    народи інші щоб тримать в ярмі?
    Собі світила в небі розставляли,
    щоб гоїв тим гноїти у тюрмі?

    А називати як, не фарисейством,
    їх поведінки невід’ємну суть –
    сповідують всі майже іудейство,
    та християнство іншим все ж несуть?!
     
    Чом Гітлер ненавидів так євреїв,
    хоч в ньому й іудейська кров текла?
    В них дійсно може бачив фарисеїв,
    джерело підлості, підступності та зла?

    Чом козаки євреїв не любили,
    жидами називали шинкарів?
    А скільки раз вони їх люто били,
    та ті вертались знову по порі…

    Невже змирились з долею тією,
    тримали камінь у своїй душі?
    Чому жиди природою своєю
    і зараз переважно торгаші?

    А може не така й складна загадка,
    в усьому винуваті тут червінці,
    у зовсім іншім криється розгадка –
    у хитрій, непотребній поведінці?!

    травень 2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Сушко - [ 2017.05.31 21:10 ]
    * * *

    Нечасто зазираю ув альбоми,
    Покійників не тішать мене фото.
    Завжди є щось важливіше удома -
    Приємний відпочинок чи робота.

    У спогадах гірких нема потреби,
    Тривожити не хочу давні рани.
    Але сьогодні кличе мене небо
    Поглянути на лик своєї мами.

    Вона - дитя війни, голодомору,
    Без батька, неписьменна, без освіти -
    Знайшла свою стезю серед розору,
    Хоч легше було вмерти, а не жити.

    Але на фото - молода, щаслива,
    Трояндовий букет обняли руки.
    Вагітна, бо очікує на сина,
    Мене народить у нелегких муках.

    Разом на кольоровій ми світлині,
    Матуся щось говорить жартівливе.
    Гущавіють у зморшках світлотіні,
    І голова у неї зовсім сива.

    На іншій - вже самотня. Постаріла.
    Тримає міцно бабину ікону.
    За нею бачу ангела я крила,
    І дяк уже хита язик у дзвоні.

    За плечі обійняла мене муза
    Аби закрив минулого сувої.
    А соловей виспівує у лузі,
    І плаче літо срібною росою.

    31.05.2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  23. Ігор Шоха - [ 2017.05.31 20:32 ]
    Трикутники задзеркалля
    Дивлюсь на юнь і згадую свої
    літа недавні і роки забуті.
    Угадую себе, його, її
    у погляді з минулого в майбутнє.

    Реальне і уявне cinema.
    Вона його усмішкою дарує,
    а той, між ними, може і ревнує,
    але його у неї ще нема.

    Наївні і до болю нерозумні
    вона і він – ті самі, що і ми
    з надією, що будуть вічно юні
    у апогей любові між людьми.

    І я – ще той, собі не уявляю,
    що час минає колом перемін.
    що я сьогодні – це колишній він
    іще не одинокий і не скраю
    у цьому пеклі на путі до раю
    у черзі вічно юних поколінь.

                                  05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  24. Марія Дем'янюк - [ 2017.05.31 16:43 ]
    Я хочу, щоби біля Бога
    Я хочу, щоби біля Бога
    Кружляла моя дорога.
    Йому уклонитись низенько,
    Його обійняти тихенько,
    Йому зазирнути в очі,
    Почути Слова пророчі
    І слухати й говорити,
    І плакати,і радіти,
    Та поруч старанно з хмарини,
    Кидати на землю зернини.
    Я хочу красу всього світу
    Відчути, як чують діти
    Й у слові натхненно плекати,
    Я хочу...до Божої хати...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (5)


  25. Вікторія Монастирська - [ 2017.05.31 16:49 ]
    ***
    Знайди мене в полоні моїх мрій,
    В росі ранковій, що на травах свіжих,
    У спогадах моїх обійм,
    У поглядах тих щирих, юних.

    Знайди мене в ранковому повітрі,
    В піснях, що линуть із душі,
    У молодому і ривкому вітрі,
    У тому гарному та дивному вірші.

    Знайди мене поміж юрби людей,-
    В моєму серці ще палає зірка.
    Поміж хмарами у весняний день,
    Знайди мене, щоби не було гірко.

    (2015)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  26. Василь Бур'ян - [ 2017.05.31 15:30 ]
    Палка любов
    Палку любов не відсторониш,
    Ані табу не накладеш.
    І з нею наче ти босоніж
    На бите скло щоразу йдеш.
    Палку любов не кожен здужа
    В своєму серці прихистить.
    Вона цвіте, мов дика ружа,
    І не зів'яне жодну мить.
    Палка любов долає мури
    Міцні, словесно-кам'яні,
    Що навіть стріляні амури
    Не стануть з нею нарівні.
    Не до снаги чуттєва брила
    Найбоєздатнішим полкам,
    Там, де любові кревна сила
    Клекоче в серці, як вулкан.
    Вона підносить силу духу
    До найкосмічніших висот
    І розтирає на макуху
    Буденність звичок і гризот.
    Палка любов розводить межі
    І вікові, і майнові.
    І жодним чином не залежить
    Від думки в третій голові.
    Тому вона і торжествує
    На всіх єдина і одна,
    Бо є серця де шал нуртує,
    Що душу спалює до дна!
    16.07.16р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (1)


  27. Ліна Лихошерст - [ 2017.05.31 13:19 ]
    ПРОГУЛЯНКА
    Трава упала снігом і не тане,
    Хоч місяць вперто, сміючись світив.
    Йшло літо те невпевнено-багряне,
    На сніжну зелень хтось мене пролив.

    Я падала в квіткові п`яні шати,
    Світанок зорі з полотна стирав.
    Я досі там, ніяк не можу встати
    З тії німої заметілі трав.

    Там пахло небо, я його відчула,
    Квіткові сни - хтось їх мені збирав.
    Я той букет незграбно там забула,
    Пішовши геть з туману сніжних трав.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Ліна Лихошерст - [ 2017.05.31 11:00 ]
    ВИДІННЯ
    Крізь свої нафарбовані очі
    Я щодень бачу диво-видіння,
    Їх описую кожної ночі,
    Комплектуючи у сновидіння.

    Тиражі нові кожного ранку
    Без затримки лягають рядками.
    Крадькома сни ідуть на світанку,
    Залишаючись тільки віршами.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Ліна Лихошерст - [ 2017.05.31 11:20 ]
    СУТЬ
    Моя по суті незрима сутність
    Талантом вкрита із головою,
    Шалена віра його присутність
    Того, що поряд, з такою мною!

    Я розсміюся з блакиттю неба
    І з ним же ввечері заридаю,
    Я хочу жити - смішна потреба,
    Все, як у фільмах, ходжу по краю.

    Ще скільки раз розквітнуть сади,
    А сонце впаде на обличчя веснянками?
    Я б тут хотіла себе знайти,
    І не лишатись пустими згадками!
     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Ліна Лихошерст - [ 2017.05.31 11:04 ]
    ВРЯТУЙСЯ
    І не чіпає, чуєш, не болить!
    Крізь мене, як брудна вода проллється.
    Не врятувати нам тепер ту мить,
    Чекать вітрів уже не доведеться.

    О, як нікчемно зняте це кіно,
    І все таки актриса я бездарна.
    Із пари кадрів зліплене воно,
    А постанова в нім - смішна, банальна.

    Ті зйомки розпочаті вже давно,
    Я напівмертва в кадрі покажуся.
    Таке собі розважливе кіно.
    Піди з площадки, ти хоча б врятуйся!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Ліна Лихошерст - [ 2017.05.31 11:30 ]
    КАВА
    Жити хочу - буду жити,
    Тане час такий солодкий!
    Дихать днями - сонце пити,
    Слухать ночі спів невтомний.

    Ложку цукру ще, будь ласка,
    І вершки в цю сіру масу,
    А буття, по суті, казка -
    Все це лиш питання часу.

    П`ю моменти і п`янію!
    Всі до дна, не знаю міри,
    З ними я смакую мрію,
    Лиш додавши трішки віри.

    2013рік


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Неоніла Гуменюк - [ 2017.05.31 09:26 ]
    Де коти ледачі
    (байка)

    Кіт Васько на призьбі влігся,
    Подрімати хоче трішки,
    Та шкідливі Мишенята
    Заважають йому спати.
    То пищать, а то співають,
    Гарний сон перебивають,
    А то бавляться собі,
    Смикають його за хвіст.
    Шкрябають щось та гризуть,
    Відпочити не дають.
    Не веде і вухом кіт,
    Щоб прогнати швидко їх,
    Підніматись йому ліньки,
    Позіхає смачно тільки.
    Мишенята ж бешкетують,
    Бігають собі й танцюють,
    Перевертають вони
    Усе дригом догори.

    В нас частенько так буває:
    Миші з радості аж скачуть,
    Що хотять, те виробляють
    Там, де є коти ледачі.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Неоніла Гуменюк - [ 2017.05.31 09:31 ]
    Мчали коні
    (пісня)

    Ой, широким берегом-осоко
    Йшли гривасті коники з водопою,
    Бігли біля ставу та й по травичці,
    Вітерець заплутався в довгих гривах.

    Ой, коники, коники ви вороні,
    Розженіть же гривами хмари чорні.
    Б"є копитом кінь один, б"є і другий,
    Розвій, вітре-братику горе й тугу.

    Сліз солоних висуши гірку річку,
    Та заспокой серденько материнське.
    Ой, широким берегом-осокою
    Мчали коні, мир несли із собою.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2017.05.31 09:03 ]
    Ще трохи травня!..
    * * *

    Ще трохи травня!.. Літечко, не лізь:
    іще набриднеш
    зі своєю спекою.
    Гаразд, на Спаса висловлю респект тобі
    в оточенні запилених валіз.

    Але ж тепер – заквітчана весна,
    розлученню з якою – хто ж радітиме?
    І пух кульбаб, як перша сивина.
    І теплий дощ.
    (Радію, бо родитиме).

    Я вже налаштувався на ковток
    (не бійтесь, не позбувся адекватності).
    Гарсоне! Боже! Чи... не знаю хто!
    Ще трохи травня! Час
    нехай
    не квапиться.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (1)


  35. Ольга Паучек - [ 2017.05.31 07:03 ]
    ...мої кольори...
    Сині волошки, поле безкрає,
    Подих легкий вітерця,
    Сонячний промінь барвами грає,
    Небо без краю, кінця.

    Синій та жовтий, жовтий та синій
    Любі мої кольори...
    Господи-Боже, Тату всесильний,
    Нас у борні збережи.

    Дай сили духу горе забути,
    Мудрості дай, доброти,
    Виведи нас з цієї покути,
    Щоб до волошок іти.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Олександр Сушко - [ 2017.05.31 06:09 ]
    Муха та кіт
    1
    Мій кіт байдужий до мишви,
    Зробити ліньки зайвий рух.
    До кицьок також не зови,
    Проте майстерно ловить мух.

    Він - нестандарт. Оригінал.
    А на додачу ще й естет.
    Як чує мух дзвінкий хорал -
    На склі їх душить на омлет.

    У кума кіт як пес гарчить,
    В сусіда - товсті як слони.
    А мій привчився до бахчі -
    Вживає дині й кавуни.

    Кричать у селищі коти,
    А мій скрутився колобком.
    Сказився, бо від середи
    Живе у буді з їжаком.

    Мутує, змінюється світ,
    Коловорот думок, ідей...
    Якщо дуркує власний кіт,
    То що казати про людей?
    2
    Не згадую про тарталетки -
    Пісний кондитерський екстрим.
    Короблять діти із піпетки,
    Ще й виношені бозна ким.

    Стримить увись пір'їна з носа,
    Тату - на лобі черевик.
    Сестра у негра ласки просить:
    Звикати мусить чоловік.

    Стає звичайним незвичайне,
    Живуть сусіди вчотирьох.
    Жіноче лоно життєдайне
    Сумний чекає епілог.

    В усьому треба знати міру,
    І клепку, звісно, в голові.
    Кохай стандартно свою милу
    На ліжку або на траві.

    PS.
    Ми вже далеко від Адапи,
    Втішаєм віршами мізки.
    А кіт одкинув нагло лапи,
    Вдавився мухою таки.

    30.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Шоха - [ 2017.05.30 22:02 ]
    Зарубцьовані стигми
    Ідуть літа, біжать роки
    і утікає невловимо
    моя коротка на віки
    любов з лукавими очима.
    Але радію цій весні
    із первоцвітами у лузі,
    коли усе твоє мені
    уже належить по заслузі,
    коли засіяне зійде
    озиминою. Все минеться,
    а я ніколи і ніде
    уже не вилікую серця.
    Хіба що, може, уві сні
    ще полюбуюся тобою,
    коли зійдеш у ярині
    бодай волошкою живою.
    Ідуть роки, летять літа,
    перетікаючи у мрію,
    а ти усе моя свята,
    якій молитися не cмію.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  38. Ігор Шоха - [ 2017.05.30 21:31 ]
    Дуалізм триєдиного
    Поки у вирії осінь,
    літо чекає весни.

    Що за життя не збулося,
    ходить ночами у сни.

    Щастя людині дається
    як осіяння душі.

    Не спокушається серце
    на золоті міражі.

    А стрепенеться, буває,
    то і вогонь охолов.

    Поки шукаємо раю,
    свічкою тане любов.

    І на путі до могили
    гасне надія сама.

    Віри такої нема,
    що піднімає на крила.

    Що за життя не цінили,
    позамітає зима.

                                  05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  39. Іван Потьомкін - [ 2017.05.30 21:52 ]
    ...Аби Всевишній тішивсь нами
    А краще б нам було не знать
    Про чвари, що коїлись поміж дідами,
    Про те, що хтось когось там обдурив,
    До нитки обібрав чи за межу священну виліз...
    Ми, зрештою, як і вони, так звані вороги,
    Вийшли на світ оцей безгрішними.
    Навіщо ж каятися привселюдно в тім,
    Що просто не могли ми бачити й чинити?
    Бо ж каяття – постійно оглядатися назад.
    На поступ уперед – сили потрібні...
    То ж чи не краще в злагоді та мирі
    Свої й чужі нам доглядать могили?
    Хай квіти й дерева, посаджені отам,
    Загоять давні чвари й рани.
    Може, тоді Всевишній скаже нам:
    «Отак живіть, щоб тішився Я вами!»




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  40. Олександр Сушко - [ 2017.05.30 15:22 ]
    Жіночі ніжки
    Вона навмисно виставила ніжку,
    Звисали з пліч фарбовані кролі.
    Така красуня створена для ліжка,
    А на зупинці топче мозолі.

    Забув умить, що є дружина вдома,
    І що люблю лише її одну.
    Стріляє бісенятами мадонна
    І посмішку дарує неземну.

    Тендітно простягнула мені ручку,
    Спитала про домашній телефон.
    Я ж потайки приховую обрУчку,
    Поглибше в торбу всовую батон.

    Пахтять жіночі афродізіяки
    Та памороки сіють в голові.
    Вертатися не хочу до Ітаки -
    Співати хочу, наче соловій.

    Але укисла миттю моя либа
    Та шарму розірвалася вуаль:
    Краса стрибнула в дорогого джипа,
    Водій натиснув газову педаль.

    Думки заворушились нехороші,
    Що я - лопух, необережний шкет.
    Пропали у кишенях моїх гроші,
    Дружиною дарований планшет.

    Іду додому я сьогодні пішки,
    Регочуть у кишенях п'ятаки.
    Однині, як побачу гарні ніжки -
    Затисну гривні міцно в п'ястуки.

    30.05.2017 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.84)
    Коментарі: (5)


  41. Лариса Пугачук - [ 2017.05.30 11:29 ]
    Ну що ж...
    Вогонь пiдтримую, аби лиш не загас,
    а проривається крiзь заборону —
    то перетворюю у чийсь спасенний шанс:
    тепла одвiчного дiапазони
    лiкують.

    I самiй вiд того легше,
    що користь є, що не палахкотить
    даремно сила.

    Але пам’ять вершить
    свою роботу i свої мости —
    i вгору полум’я зривається умить,
    i торжествує напнутим вiтрилом.

    Я не бажаю, та стихiя туманить:
    даремно думала, що приручила.

    30.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  42. Світлана Ковальчук - [ 2017.05.30 08:24 ]
    Та й по дощі
    Та й по дощі...
    Чкурну кепчастим лисом
    через міста й мости
    на край версти,
    де сонце виціловується з лісом
    і ліс достиг пацьорковогустим
    нагусненням.
    Оговтаюсь насилу
    од хвилювання, сповнення краси.
    Десь понесли вітри горласту зливу,
    вона хрипливі порскає баси.
    Послухаю, подякую за диво
    дарованого гронокришталю.

    Душа натішиться, натхненна і красива,
    і знову скаже світові: "Люблю".


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (2)


  43. Ігор Шоха - [ 2017.05.29 19:12 ]
    Жуйка з післямовою
    ***
    Не начхаєш, як би не свербіло
    в носі чи у вусі. Далебі,
    річ у тому, що погане діло
    мати справу з его у собі.

    ***
    Чого плювати у криницю,
    з якої питимеш за мить?
    Чого боятись, що блакить
    наллє цілющої водиці?
    Уже боялися синиці,
    «що хоче море запалить».

    ***
    Не біда, коли орлу подібний,
    має кігті і своє лице,
    а біда, коли – не дуже бідний
    на косе Дем'янове слівце.

    ***
    Ховайся, хто на буйне чуйний
    і начувайся, бойовий.
    Лякає байкою заумний,
    боїться істини – отруйний...
    А усміхається який?

    ***
    Радіє навіть і Яга,
    коли почує, – дорога!
    Неначе то ключі до раю
    або Куліш чи Кочерга
    високі титули вручає.

    ***
    У запої мене-стрелі.
    Забувають, що й коли
    накалякали були.
    Нагадаю. Акварелі
    пишуть леді-спаніелі,
    а «виписують» орли.

    ..............................
    Нікому я не допікаю.
    Але якщо і зачепив,
    то що типовим не буває,
    коли озвучений мотив?
    Мініатюри є негарні
    або й колючі аж за край.
    Та їх не буде у книгарні
    тай годі. Зайве не читай.
                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (7)


  44. Ігор Шоха - [ 2017.05.29 19:09 ]
    Від кінця до краю
                            І
    Ми убогі по задуму Бога.
    Та потуги людей немалі!
    Убиваємо Гею потроху.
    За епохою буде епоха
    і не буде цієї землі.

    Уявімо нечувану еру
    і нові неосяжні краї.
    Ліліпутія із еСеСеРу
    буде «гузно лизать» Гуліверу,
    аби той уподобав її.

    Посуворіє ідол Перуна.
    Завоює Європу Зевес.
    Опанує Америка руни,
    і упаде колода Фортуни
    на засіяне «поле чудес».

    Папа Карло розколе поліно
    і натеше героїв Перро…
    Шапіто обере Буратіно,
    революцію – син Чіполіно,
    а казну – онучата П’єро.

                            ІІ
    Все минає. І на перехресті,
    де куються мечі сатани,
    Україна, заручником честі,
    на чолі революцій, протестів
    оживає у пащі війни.

    Від Ісаії є – і «гонимі»,
    і улюблені Бога Отця,
    і предтечі Донбасу і Криму
    від Содому і до Херосіми,
    від Чорнобиля і до кінця.

    Бо така от історія клята,
    що немає добра без хули
    і тер-акції без кабали…

    Репетицій ми мали багато.
    Необхідно одних розіп’яти,
    аби інші святими були.

                                  05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  45. Олександр Сушко - [ 2017.05.29 17:16 ]
    Про брехні
    Удома жінка звично варить суп,
    Для татка піджачок прасує дочка.
    А він, паскудник, творить перелЮб,
    На пасії розстібує сорочку.

    До неї хтивим лащиться котом,
    Вона ж дарує щедро "охи" й "ахи".
    Солодка із коханкою любов,
    З жоною скучна, мов потерті лахи.

    Дібрався до безхозного добра
    І строчить, наче кролик, без зупинки,-
    Свого зі світу мужика звела,
    Тепер залізла іншому в ширінку.

    Увечері додому чоловік
    Вертається, неначебто з роботи.
    Крутнеться в роті дзигою язик,
    Майстерно збреше на автопілоті.

    Подружня зрада - справа не нова.
    Таким грішили часто навіть боги.
    Але неправда - не лише слова,
    Вона єство затруює потроху.

    І віру, і країну, і жону
    Солодким підгодовуєм обманом.
    Вподобаєм багату чужину -
    Отчизні дулю тицьнем з-за паркану.

    Кладе на лоб ярмолку перехрест,
    Або чалму майструє з вишиванки.
    Свої боги не пустять до небес -
    Впрягаємось в чужої віри лямки.

    І виправдань знайдуться тисячі,
    Перелюб скажуть - благо, а не вада.
    Яких би не назвали ми причин,
    А зрада - це завжди й усюди зрада.

    29.05.2017 р.




    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.05.29 10:42 ]
    Музейне

    Ви чули, що варто лице берегти?
    Здебільшого люди - в масках.
    Одвік пробачається флер сліпоти,
    Але не спонука-підказка.

    Порадь коліжанці нещасній круїз,
    А куму - волячу роботу,
    На клапті порви остогидлий девіз -
    Уговкай таки "патріота".

    Вкажи на розвалище школи, хати,
    Що вгрузли в спориш по груди,
    Людва байдужніє... мовчить, а ти
    Яву оглядай з верблюда.

    Нехай переплюне пісок арен,
    Поля Буратіно й лиски...
    Ну, хто ж наративи, мов рис, розбере
    Під ритми хіп-хоп чи диско?

    Жар-птахою стати вороні порадь,
    Гостри графоманиську пера...
    ...а можеш вступити в підлесників рать,
    що з телепня ліплять Гомера...

    І буде наведений слави курсор,
    На виступці - чесність, довіру...
    Застигли в музеї мадам Тюссо
    Енергетичні вампіри.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  47. Олена Малєєва - [ 2017.05.29 10:55 ]
    На небі тоскнім сіре павутиння...
    На небі тоскнім сіре павутиння...
    Ти дивишся на нього: проморгати б.
    Та ні. Не зійде з рук порожнє животіння,
    Так просто не падуть душі твоєї грати.

    Твоя печаль, і відчай, вовчий вий -
    Все це пусте. Кому ти що доводиш?
    В грудну клітину серцем марно бий.
    Себе самого з себе не народиш.

    Прийми цей світ. Не він прийшов до тебе.
    І серце втовчене об груди заживе.
    Нехай уже навік у сірих плямах небо,
    Та все одно чудове, голубе.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  48. Неоніла Гуменюк - [ 2017.05.29 09:54 ]
    Фіалки-намистинки
    Намистиночки в траві
    Фіолетові,
    Це фіалочки живі
    У букетиках.

    Вмиті дощиком рясним
    Сяють блискітки,
    Гріті сонцем золотим
    Їхні личенька.

    На зеленім полотні
    Вишиваночки
    Щиро дівчині-весні
    Усміхаються.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Неоніла Гуменюк - [ 2017.05.29 09:31 ]
    Засоромились сунички
    Засоромились сунички,
    Збагряніли їхні личка
    Й заховалися в траві.
    Ти ті ягідки червоні
    Поклади візьми в долоні
    Та смакуй, смакуй собі.

    Вони пахнуть теплим літом,
    Люблять їх дорослі й діти,
    Бо корисні для усіх:
    Вітамінні й лікувальні,
    І солодкі, і духмяні.
    Що ж смачніше є за них?

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Володимир Бойко - [ 2017.05.28 22:36 ]
    * * *
    Нам життя презентує
    Прощальний урок
    За прожиті літа
    В нагороду.
    Випадає все менше
    Любити жінок.
    І все більше
    Любити природу.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   551   552   553   554   555   556   557   558   559   ...   1855