ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:11 ]
    Трояндовий голос
    Голос троянди хоче мене доторкнутися,
    А я хочу його поцілувати.
    Я хочу взяти його в долоні
    І пригорнути до себе.
    Трояндовий голос глибокий,
    Мов криниця космосу,
    В яку падають
    Живі людські сльози.

    31 квітня 2006


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  2. Василь Кузан - [ 2013.04.08 10:18 ]
    Тлумачення сновидінь

    Пуп’янки твоїх цілунків
    Розцвітають дивним цвітом
    Орхідейним.

    У молитву
    Заплітаю грішну думку
    Приворожену тобою.

    За водою
    Упокорено пливу.

    Не обожнюю, а більше:
    Ритуальне поклоніння
    Вимальовую на сонці.

    Сонні ранки напливають
    На холодний берег ночі,
    Злизують
    Із неба сіль.

    Тіні Фрейда незбагненно
    Вписують мене пастельно
    У картини
    Пікассо.

    08.04.13


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  3. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:04 ]
    Скальпель то є зброя?





    Онде-де, то – вони?
    дикуни?
    та ні,
    то зоря’ небес
    зірка наша рятівна
    Одна Єдина
    Наша Медицина
    Вона - то є Ти!!!
    а
    ще - вони...
    з давніх тих давен
    і повсяк час
    думає
    за
    нас,
    й
    за тих,
    хто думати не хоче...
    сам собі не допоможе
    недолугою рукою
    відчиня
    це
    немовля світів
    науки
    і
    кладе собі
    на руки
    піцу в майонезі
    із тієї
    піцерії
    дороговказ
    до хіміотерапії
    чи може
    фітотерапії
    чи все ж
    імунотерапії
    алеж,
    масаж...
    то
    не
    міраж,
    а
    лиш
    спланований
    і
    організований
    фото антураж
    світлини
    тієї
    спини
    і
    талії
    із давньої Анталії
    мудреців
    тії
    науки
    Авіцен та Гіпократ
    Зачинателі,
    Мужі!
    в руки взяли
    ті
    ножі!
    різати
    й
    колоти стали
    дозу
    для наркозу
    щоб
    мовляв
    не так боліло
    ай-я-я-ай!
    чули струм
    той
    зойків
    але
    терпіло…
    мусило,
    пожити трішки ще хотіло…
    час далебі не стояв...
    мовляв
    схаменіться
    й за голову візьміться!
    поміркуйте й зацініть
    ви ноу-хау
    Скальпель?
    а…
    Амосов?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:54 ]
    Г...багно




    Іду на вибори, чи може я не йду, що ж робити , мда…

    Не будь занозою свого життя!

    А будь його щасливою підковою, створи себе

    Будь ковалем у кузні «Україна» і все буде’



    Для чого це? Всі кажуть мні

    І не відчувають, що по саму шию в цім г…багні

    Пірнули з головою й пірнатимуть надалі

    Як тобі таке цунамі…



    Не будь г…багнюкою все байдужість проявляючи

    Потім винних завжди ти шукаєш, навкруги волаючи

    Чому усе таке ніяке, й не пахне а смердить мов - «та»

    Повір якщо не ти - то інші і довга ще рука - «та»



    Тому тоді і не шукай і не волай

    А просто пізнавай

    Всі солодощі того г…багна

    Від чого в роті гіркота…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:50 ]
    Сіно


    Нестримно у небо здійматися?
    На крилах із мрій?
    Можливо несправжніх?
    Можливо болючих?
    Ні!
    Вбезтямі у сіні кохатися!
    У скиртах нічних!
    Можливо колючих а можливо і ні…
    Липневим промінням пройматися?
    Із домішками медових цілунків?
    Заборонених? Днем і в Ночі?
    Так!
    В судомах тобою купатися!
    В блаженній солодкій росі…
    Я буду постійно в тобі!
    На голій і теплій землі…
    По черзі ми будем знущатися?
    Можливо ще більш оголятися?
    Можливо і цілуватися?
    Мабудь!
    Після цього у хащах ховатися!
    На очі батькам не траплятися!
    В таємниці тримаючи - ті скирти нічні…
    Можливо колючі, а можливо і ні…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:19 ]
    Світовий хаос чи психодинамічний гіпноз


    Заварив я кави
    Сів до клави
    Тисну на капслок
    В світі
    Шок
    Хаос
    І
    Паніка
    Як
    Із
    Доленосного
    Титаніка
    Що
    Пішов
    На
    Дно
    Від
    Свого
    Надмірного
    Лібідо…
    Де
    Ж
    Обіцяні
    Комети
    Аверс
    Реверс
    Хвостатої
    Монети.
    Вже
    Опівніч
    На планеті.
    Де розмазане
    Полярне
    Сяйво
    Над
    Українськими
    Степами
    Девятнадцятиповерховими
    Мазанками
    Й
    Хатами
    Де
    Ваш
    Катаклізмовий
    Апокаліпсис,
    Армагедон
    І
    Астероїд-
    Для
    Страху
    Він
    Стероїд,
    Для
    Сонця
    Він
    Мала планета,
    Для
    Мародерів
    Дзвінка
    Банкнота,
    Для
    Бегемота
    Це
    Антикалорійний стрес,
    Для
    Корупціонера
    Це
    Випробовування
    На
    Міжгалактичний
    Прес…

    А для
    Тебе
    Що
    Це?

    Історія
    Сюжету
    Про
    Земну
    Орбіту,
    Чи про
    Переддень
    Ранкового
    Головного болю
    Перегару
    Й
    Холодного
    Моноліту…
    Щож,
    Наразі
    День Новий
    А
    Парад Планет
    Старий
    І
    Все ж
    Залишив
    Він по со’бі
    Слід…
    Хоча
    І
    Кволий...
    Незначний…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:04 ]
    Томущо


    Чому горять зорі
    Бо є ти у мене
    Чому світить місяць
    Бо є я у тебе
    Чому сліпить сонце
    Бо то ти а не сонце
    Чому над нами небо
    Бо то янголи над нами
    Чому трава зелена
    Бо неї ступають твої ноги
    Чому вода мокра
    Бо наші очі сповиті морями
    Чому вітру не видко
    Бо торкаю твій подих
    Чому вербе гнешся
    Бо слухаєш мій погляд
    Чому Дніпро стогнеш
    Бо бачимо наші голоса
    Чому соловейко співає
    Бо тепло торкає наші серця
    Чому музика грає
    Бо в колисці хтось плаче
    Чому обручка на то’бі
    Бо кохання спокою не знає
    Чому ти мене кохаєш
    Бо не бачимо життя наосліп
    Чому ти стала моєю
    Бо життя то є казка...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:10 ]
    Моя ти бабо


    Посадив тебе я біля себе
    Милуючись красою
    Обливав кору водою
    Наливалася росою
    Безвільні помахи вустами
    Піднімали вії й опускали
    Свавільні постріли очима
    Поїли копоті в туманах
    Невинні витівки думками
    Полонили й здобували миті
    Нагнітали і ховали кпини
    У твоїх очах блакиті
    Інтрига набувала ностальгії
    У спогадах безвинних
    Пора по зимньому кипіла
    У пристрастях осінніх
    Тебе спіткала доля з снігу
    Бабою стояла із мітлою
    Ти пошепки кричала іншим
    Танцюючи вальс Бостона
    Тебе усі хотіли
    Запросити на світанні
    Зустріти разом сонце
    Яке сходить зпозарання
    Тебе хтів я й хочу
    Теж я запросити
    Бабо
    Снігова ти бабо
    Зустріти захід сонця
    У ліжку вздовж віконця
    Бабо ти моя сніжна леді
    Ти вигадка зимова
    В тебе німб і крила
    Леді - бабо моя ти сніжна королево
    Обійняти міцно й полонити тісно
    Щоб зігріти…
    Зігрів тебе я моя ти бабо із кришталя
    Не знав я що тепло то просто жах для тебе
    Нагрілась і розтала
    На очах
    Тепере вода ти тала
    Пропала баба
    Моя ти бабо
    З снігу
    Моя ти сніжна бабо
    Моя ти леді...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:58 ]
    Розмова


    Привіт!
    Привіт!
    Як ти?
    Гаразд, а ти?
    Як ти!
    А ще,
    Хтів запитати?
    Питай!
    Чому ти?
    Тому!
    Гаразд, але ще
    Хтів сказати?
    Кажи!
    Скільки всього,
    Отого неземного
    Твойого,
    А’ле,
    Не знаю що й сказати!
    То не кажи!
    Гарно поговорили!
    Говорили!
    Мабудь краще помовчати?
    Мовчи!
    Ну то я мабудь пішов?
    Іди!
    Ну, то йду!
    Та йди!
    Ну, все – пішов…
    Стій! Зачекай – не йди!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:41 ]
    Тебе я бачив




    А я тебе сьогодні бачив!
    Де?
    Запитаєш
    Ти…
    І
    Скажеш,-
    Ти
    Кумедний
    Як
    Торішній сніг
    Той,-
    Що
    По
    Коліна,
    Під ногами…
    Ти
    І
    Є
    Той
    Сніг…
    Він білий,
    Скорше
    Біло-жовтий,
    І схожий
    Він
    На той,
    Що
    Сьогодні
    Випав
    Із кишені
    Твого
    Потоптаного життя
    Слонами
    Із трибуни
    Тії гангрени
    Із
    Арени
    Акробатів
    У смокінгах
    Й
    Потертих
    Джинсах
    Із
    Дірками
    В
    Голові…
    Бо
    Влада
    Завжди
    Мізки
    Нам
    Кує,
    Жує,
    Дратує
    І
    В
    Натурі
    Пальці
    В
    Двері
    Щоб
    Мовчали
    Жувавали
    Сіно
    і
    Спали…
    На колінах
    На
    Привокзальнім
    Тім
    Ві-Сі
    Де
    Бібісі
    Тарахкотить
    Побитими
    Киями
    Киянами
    Із
    Гауптвахти
    Ось там
    Тебе
    Я
    Й
    Бачив
    Чи
    Не
    Так?...
    Чи може
    Пальці
    В
    Двері
    Тим
    Що
    На арені?...
    Щоб
    Стали
    Проводити
    Теледебати
    На вокзалі
    Разом
    Із
    Бібісі
    Щоб
    Аж
    Прозріли
    І
    Так
    Зраділи
    Щоб
    Аж
    Зомліли…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:51 ]
    Дикий степ


    Вепр
    Дикий
    Степ
    Дволикий
    Доля
    Воля
    Бій, бої
    Шабля, ятагани
    Козаки і яничари
    Татарва, ясир
    Кайдани
    Трава, шия, зашморг
    Гарем, галери
    Постріл, ядра
    Кулачний бій за виживання
    Море Чорне
    Головою в береги
    Б’є
    Втікач гандола
    Хмарка тегів
    Розриває
    Бетонні стіни
    Най
    Не буде
    Перепона
    Дике поле
    Степ, гонитва
    Пазурі, невільник
    Дикі звірі
    Кримчаки, коні
    Голі
    Стоять
    Тополі
    Понад усе тієї волі
    Вишневий сад
    Мазанка за край села
    Сусідка,
    Коса чорнява
    Очі, стан дівочий
    Лелека
    Опіка
    Буденна радість
    Діти
    Бій, бої
    За виживання
    Кагала
    Шайтана
    Для султана
    Твоя чорнява
    Діти
    Яничари
    Знов ясир
    Галери
    І кайдани
    Знов руїна
    Та
    Настала
    Україна…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:13 ]
    А- ь


    Знак
    Літери
    Книжки.
    Книнегарні
    А ще книгарні
    Протоптані стежки
    Ти - недоперечитана
    І недоперепрограмована
    Твоя історія недорозказана
    Незапланована і незаангажована
    Пролистую ці тво’ї огоголені сторі’нки
    Жую і пережовую у тебе смажені я грінки
    Ти є вікіпедія - розхрістана моя ти енциклопедія


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:12 ]
    Присниться ж таке
    Навіщо лізти в чужу історію
    Невже своєї ми не маємо

    Навіщо забивати баки пропагандою
    Невже цього ми всі бажаємо

    Навіщо бадлятись в чужій білизні
    Невже цього усим вам хочеться

    Навіщо ми героїв власних забуваємо
    Невже не схилим голови в пошані ми

    Навіщо піддаємось провокаціям
    Невже не маєм власного ми бачення

    Навіщо часто поступатися
    Невже нам байдуже

    Навіщо лізти іншим у кишені
    Невже за це руки’ не відрубаємо

    Навіщо ми самі себе плюндруємо
    Невже самооцінка так занижена

    Навіщо в хаті ворога тримаємо
    Невже ми вигнати його не зможемо

    Навіщо садомаза нам у раді
    Невже заміни ми не знайдемо

    Навіщо ми своє чужим вважаємо
    Невже ми просто так усе залишемо

    Навіщо у ярмі до цих пір ми ходимо
    Невже кайдани не розірвемо

    Навіщо свою землю гнобимо
    Невже ми як ті справжні гобліни

    Навіщо це всим нам
    Навіщо і невже
    Цю дрібноту ми не здолаємо


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:09 ]
    Триптих
    ШЕФ-ПО-ВАРВАР

    Кулінар з дробовиком вийшов на околицю
    В лісі за селом по-зимньому спекотно
    Сизі спиногризи згризли грізлі
    Зайвий дробовик - повар в розпачі

    ТОТАЛ-І-ЗАТОР

    Каламуть анархії місцевої ієрархії
    Банкують на Банковій банкноти
    Дежавю чи справді то - джекпот
    Помилилися, наразі то – дефолт

    МАНІТУ

    Вождь червонокожих пролетарів
    Махає руками в небо на Охтирці
    Віджите слово пере - голосків
    Наразі не -до -взуття - не -до -носків


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:33 ]
    Кінопанорама
    ПОВНОМЕТРАЖНЕ КІНО І

    Легендарний всесвіт має сво’ї легені
    Здавалось, завдяки цьому ніби існує
    То все є так метафізично й оманливо
    Не сприймаючи насправді головного
    Де його справжня істина, - де вона?

    ПОВНОМЕТРАЖНЕ КІНО ІІ

    Земля -вона теж не обділена пафосом
    Вдихаючи ультрафіолет сонцестояння
    В межах державності, створенні етносу
    Лиш пестощі одвічного протистояння

    ДОКУМЕНТАЛЬНЕ КІНО

    Спрага правди - напитись хочеться юрби
    Облиш перенасичення життєвих поглядів
    Кинь нефритове каміння у свічадо бездни
    Наберися мужності зірвати маски з лиця землі

    КОРОТКОМЕТРАЖНЕ КІНО

    Двигун затих, лобове - струмочки Київ-зливи
    Онде-де росте калина - перестиглі ягоди
    І, втамували спрагу, кольором перестиглої води


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:21 ]
    Вони
    Недоспані ночі, втомлені очі
    Вранішня кава, без цукру
    Гірка’, і перець червоний
    На язиці -

    Зірвана квітка, поставлена мітка
    Тавро, відпечаток душі
    Шкребе по долоні
    Як цвяхом по шклі –

    Згачена гребля, налив Кабарне
    Посмішка, та Незабудка
    Квітнуть віка, виноградна ріка
    Солодкі безтямні вуста -

    Вони - моря та океани
    По самі вінця наливають
    П’янке вино кохання

    Вони - стежинка пізнання
    Оспівна із краю і до раю
    У сплесках водограїв

    Вони - небесна блискавиця
    Що навпіл серце зпопеляє
    Із полум’я жарптиці
    Вони –


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:54 ]
    Чай з пелюсток
    Якби я мав право обирати
    Я став би…
    Запашним бузковим чаєм
    Я кричав би…
    Наливай ти ме’не –наливай
    Я змочив би твої губи
    Пелюстка'ми фіолету
    Я створив би з себе
    Над-людину
    В ту хвилину - водянію
    І течу, лечу, тремчу
    Леденію, солодію
    На твоїх губах я карамель
    Із туті –фруті
    На твоїх зубах я твій ірис
    Із кипарису і нарцису
    Я мікс – я містер «Х»
    Що бузовіє
    Від довгих шпи'льок
    На твоїх ванільних ніжках
    Мліє, тліє, пітьмяніє й дотліває
    Все – я, зітлів
    Жаром на твоїм розігрітім тілі
    Від га'рячі тепла
    Фіто-чаю - із бузка…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:22 ]
    Ти це сказала
    Поцілунок - то є твій мені дарунок, вперше я відчув твойого язика

    Ти була тоді собою, ніжилася мною - смакувала й очі свої закривала

    Твоє тіло тоді від холоду все мліло, злива нас лякала, таки прогнала

    Ліхтарики над мо́стом нас ховали, небесні капельки з нас злітали

    Цей перший вечір тішився над нашими холодними і синіми вустами

    Ти стояла мокра вся переді мною і благала гріти, можливо і кляла’…

    Можливо хтіла чаю чи шоколяду, байдуже, аби лишень гарячого!

    Я би все віддав, але тоді лише діставав ріжок морозива, покрите інієм

    Воно було солодким до істерики твоєї, яка лилася зливою на мене…

    І все ж ми вилізли на гору, і все ж ти це сказала: о-у ти мій гуру…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:38 ]
    Твої парфуми
    Сонцестояння твоїх парфум
    У моїх прошарках гортані
    Вимкнуло весь розум

    І лиш дволикий медіум
    Тобою вибраних світів
    Вийшов з надр наркозу

    Що той світ то все не то
    Гляне та сльоза на дно
    Тіло ж зіткане з глюкози

    Вийняв кісточку з ребра
    Що тобі судилась
    Розітління із моралі
    Ти є та - що народилась

    Змій спокусник у очах
    Діамантовим кільцем на шиї
    Яблуко дає тобі
    «Надкуси, притулись вустами»

    Яблуня потекла по тілу
    Сік - зеленої отрути

    В моїх очах куліса ожила
    А парфюмер - внадміру

    Надто, надто близько я стояв
    Я, не встояв – я, впав
    Від того’ - твого' парфюма


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:20 ]
    Про Очі
    Вони-

    суцільна за’гадка для нас…

    То є

    боги

    міжгалактично-аеродинамічних

    харизматиків

    у

    сенсі віри

    та

    довіри

    у

    пізнанні

    метеоритних спалахів

    в

    люстерках

    наших душ…

    Так - це вони

    знов ті самі -

    опівдні карі,

    а

    спозарання чорні…

    Але, цього разу’ - нові’

    й такі -

    мов нічна’ та сажа,

    яка веде

    по місячним алеям

    мі’ста сонного

    та монотонного

    де -

    всі давно уже

    літають

    по лабіринтам

    нічних

    головоломок

    й

    пристрасним тунелям…

    де -

    хтивим наміром

    когось бажають

    вбезтямі

    й -

    крізь призму пальців

    наближають…

    в транквілізатор сну…

    Вони -

    мінятись мають здатність…

    Сьогодні добрі

    після вчора проявляють наглість…

    Байдужість ввічливо

    встромляють

    у спину

    біополя…

    Як енергетичний той вампір

    із давнього Акропо’ля…

    Вони -

    вмить колір поміняли

    І

    обрели

    блакить небесних далей

    Вони -

    мов ластівки за коршуном літають

    й

    вполювати хочуть…

    і заклювати

    янтарним спалахом

    безкрайої блакиті…

    І

    саме з тієї миті

    сповідь наростає з відтінком

    пристрасних деталей

    обплітаючи

    і

    проникаючи

    в

    комірчину твоїх фантазій

    в яких

    ці небеса - десь там

    на переломі океану й обрію морської хвилі

    створюють ілюзію

    всього

    що

    додає людської

    насолоди

    в

    їх емоціях

    спянілих від вина кохання

    плоті

    квінтесенції

    від вибухового бажання розірватись

    в насолоді

    з

    тими

    хто в польоті

    пізнання

    цих

    звилин розуму людського…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:01 ]
    Лабрадор
    Поруч неї
    Йому не потрібно бути іншим
    Поруч неї
    Йому не потрібно бути багатим чи бідним
    Поруч неї
    Йому не потрібно ганятися за славою
    Йому кинути кістку і в нього буде радості через край
    Їй навіть не потрібно
    Проявляти свою небайдужість
    Він буде суцільною взаємністю
    І
    Його легко приручити
    Він з насолодою буде їсти з її рук
    Якщо ти будеш в грозу сама
    Він буде завжди поруч
    Він буде твоїм надійним охоронцем
    Віддаючи своє останнє тепло
    Її натяки
    Він розуміє з півслова
    Він подарує тобі свою вічність
    Проживе тобою безкінечність
    Засинаючи тобою…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Ірина Розвадовська - [ 2013.04.05 22:00 ]
    особливе
    Ми можемо співіснувати
    у різних містах, областях, країнах,
    на чужих материках
    і навіть планетах.
    Я не чекаю тебе до сніданку,
    обіду чи вечері.
    Не боюсь, що загубиш ключі
    від моїх дверей.
    Не вбачаю тебе в тролейбусах.
    Не шукаю приводу, щоб зателефонувати.
    Не розмінюю дійсність на "було" і "стало".
    Вмію без тебе дихати, сміятися, плакати,
    ходити в магазин, виносити сміття,
    заварювати каву і співати в душі.
    Мої реалії не гірші від твоїх перспектив.
    Мій внутрішній простір може
    включати і виключати тебе одночасно.
    У нас нема спільного знаменника.
    І навіть те, що "МИ" є
    іноді породжує сумніви.
    Тут присутнє щось особливе.
    Якась інша (недосліджена) субстанція.
    Недоторкана гама звуків і дотиків,
    дотиків і звуків...
    Окрилена спонтанним натхненним поривом.
    І розуміння того, що Ти покликаний
    не просто бути кимось.
    Твої першооснови - лініями
    останніх осінніх барв.
    Тут щось більше...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (5)


  23. Шон Маклех - [ 2013.04.01 19:20 ]
    Туман як гума
    А насправді весна. Зрозумій.
    Твоє замкнене коло Спінози
    Через сірість ґотичних надій
    Через спроби злетіти у небо
    Таке ж сіре як місто.
    Ні, як туман – сіро-біле.
    Ти тікаєш від сірих людей
    В сіре небо. Твій світ
    Кольору миші. Недарма
    Тобі
    Так до вподоби коти.
    А насправді весна…
    Руки грієш на вогнищі міста
    Кожний вогник вікна
    Вуглинкою димної варти
    З космосу хтось
    Думає нишком – вогонь.
    Він не знає, що згасло
    У мокрому місті усе –
    Навіть серця.
    Шкода, що смерті немає –
    Я б залюбки полетів
    У вічне ніщо.
    Та судилося знову вертатись
    У Всесвіт асфальту і кави –
    Сірим котом, жовтим метеликом,
    Білкою чи ескімосом, поетом чи круком.
    Навіть віра моя охолола.
    А нині весна!
    Казку Платона читаю шпакам.
    Сон мій Лукрецієм сивим
    У мрії папуги.
    А за вікном – все той же туман.
    І люди все ті ж.
    Добре, що кіт муркотів
    Тихо на вухо:
    «Нині весна…»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  24. Віка Діденко - [ 2013.04.01 10:01 ]
    лі.та..ти...
    лі.
    та..
    ти...
    в самому слові проростають крила
    відчуваєш, як тріпоче небо
    шпаринками вічності
    у твоїх
    небезсмертних легенях
    відчутно..
    всесутньо
    вибухаєш пелюстками сонця
    і на швидкості світла
    на такій повільній
    швидкості
    сплетених мрій
    перелітаєш павутиння вигаданих кордонів
    дороги зречених місць
    і безмежності волі

    я (не) ілюзія
    я просто маленький
    промінь сонця
    що любить подорожувати
    сітківкою твого ока
    на екваторі
    спільного раю

    лі.
    та..
    ти...
    та ти
    чомусь обираєш землю.

    [2011]


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Ірина Розвадовська - [ 2013.03.31 14:49 ]
    Весна
    Нема кому
    у спустошеному небі
    щастя намалювати.

    Сліпий художник,
    у якого ще вчора
    тріщала зима під пензликом,
    завтра стане генієм.
    Тому найкраще,
    щоб годинникова стрілка
    зупинилась сьогодні.

    Сіре кошеня
    повертається нізвідки
    покинутою вулицею.
    Взяти б та й заплакати,
    але на дорогах і без того
    ожеледиця.

    А у дівчинки серце таке гаряче,
    що під ногами
    лід тане.
    І тільки вона розуміє,
    Що весна може трапитися
    з кожним.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (10)


  26. Ірина Розвадовська - [ 2013.03.31 14:30 ]
    Просто дихай...
    Не боїшся одинчастості, одиничності, однини,
    називного відмінка і особових займенників,
    інтровертів, індивідуалізму, інакшості.
    Шукаєш себе у часопросторі зеленої кулі
    попарно наповненої киснем,
    у геометрії екзистенційних вуликів,
    у найменших проекціях дотику.
    Дихай спокійно: порожнеча - це, коли
    тебе так мало, що починає судомити
    навіть від перспективи твого приходу.
    Порожнеча - це пастка, така ж відносна
    і недоведена як кожен кожнісінький замах
    на спорідненість зі світом.
    Дихай розмірено:
    ймовірно, в кожного свій ступінь "попсовості",
    ймовірно, безкомпромісні залишають мрії
    за зачиненими дверима,
    ймовірно, ми так погрузли в пошук собі подібних,
    що справжній лик затерся до непізнаваності.
    Просто дихай....
    бо в твоєму годиннику надто мало піску,
    щоб бездумно ковтати повітря.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (4)


  27. Олександр Олехо - [ 2013.03.30 11:38 ]
    О, Каїне...
    О, Каїне, убивши свого брата,
    від суду смертного ти наче би утік,
    та бажаного щастя не пізнав.
    За тисячі років у чорне серце ката
    ти кров’ю злою згодом перетік
    і знову катом став.
    Мовчиш у серці. Слушної години
    чекаєш довго, щоб пролити кров
    і на підмості, липкої від болю,
    знов говорити палко про любов
    до ближнього свого, до брата.
    І прощення не ждеш,
    бо сам себе простив.
    У мить омани, більшої від віри,
    ти очі не відвів і щиро говорив
    смиренним тихим словом
    перед священним небом, перед Богом,
    свою печаль утрати.
    О, Каїне, тавро твоє пече,
    немов би кат тримає за плече
    в останню ще живу хвилину
    чергову жертву братовбивства твого.
    У цьому світі щось міняти марно,
    усе вертає на круги свої.
    Не вбив би Каїн, Авель би убив.
    Господь його прокляттям би простив
    і Авель би тоді в нащадках воскресав
    і теж вбивав.
    Прости їх, Боже, каїнів затятих.
    Як версія твоя, ми надто недолугі,
    щоб душу благодатну вберегти
    у цноті непорочного зачаття
    тієї первородної природи,
    що людством зветься.
    Хто озветься
    та заперечить божевілля світу
    у знищенні собі подібних?
    Так мало гідних
    для царства Божого, для щастя на землі.
    Горять вогні і вбивць біблейських ждуть,
    а ті не мруть, бо у серцях теперішніх живуть.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.51) | "Майстерень" 5.25 (5.61)
    Коментарі: (2)


  28. Ірина Розвадовська - [ 2013.03.29 09:43 ]
    а мене за Тебе
    Ти не вмієш молитися.
    Лоскочеш повіками небо,
    не знаходячи там дверей,
    у які можна постукати,
    які можна відкрити.
    Дверей, що залишаються відчиненими
    навіть для тебе.
    Дверей, що в тобі.

    Я не вмію кохати,
    бо однієї самопожертви мало,
    бо від одного серця не зігрієшся.

    І тільки Бог любить нас однаково.
    Тебе за те, що не вмієш молитися,
    а мене за Тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  29. Анатолій Криловець - [ 2013.03.29 08:41 ]
    Литва. Сотворіння світу
    Спочатку було Слово.
    І Слово було Вільнюс,
    в якому вродилась Воля.
    І стало так вільно-вільно...

    А потім, о посестро наша Литво, –
    загарбників танки і крові литво!..
    І рвались серця на підмогу в Литву,
    й уста проклинали кремлівську Москву!

    ...І кров синів і дочок Міндаугаса,
    Мажвідаса, Донелайтіса, Чюрльоніса
    постукала нам у груди
    і ввійшла в наші жили.
    І згадала оспала кров,
    що вона кров
    Шевченка, Франка, Лесі Українки.
    І впали кайдани,
    і вільний дух і вільні руки
    вознесли в небо
    аж під сонце
    знамено незалежності...
    І нині, і прісно, і повсякчас
    на чистій блакиті наших стягів –
    солона сльоза литовської матері.
    І кров твоя, Литво,
    пребуде в наших грудях.

    ...Україно!
    Моя сердешна есендешна неню!
    Хай вовік не проститься тобі,
    якщо даси приспати
    з високих трибун
    ще й цю братню кров,
    пролиту на вівтар
    і твоєї незалежності.

    5 лютого 1994 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3) | "http://poezia.org/ua/id/27316/personnels"


  30. Артур Сіренко - [ 2013.03.28 23:31 ]
    Цигарка для Мельпомени
    Гюстав!
    Ти ж не жив у часи пихатого Риму,
    На тебе ж не тиснули
    Кам’яні лапи його форумів,
    Ти ж не пив отруєне вино цезарів,
    Не сидів за столом
    Огидної трапези
    З черговим Калігулою.
    Чому ж твої книги сповнені
    Такою нудьгою віковічною
    Такою безнадією сірою?
    Чому слова твоїх апостолів,
    Твоїх героїв – вічно невчасних,
    І поборників істини
    (Нікому черговий раз не потрібної)
    Квітами зів’ялими
    На могилу історії?
    Не сумуй, виноградарю!
    Виноробе прозорих романів.
    Твій трунок не сьогодні
    Загуслий.
    Не в мою чашу тиснений…

    Примітка:
    Дружня порада – не читайте роман «Мадам Боварі» під стукіт коліс поїзда – того, що його тягне паротяг який вперед летить… Особливо взимку. Краще вже «Спокусу святого Антонія» або «Саламбо» - але не сьогодні.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  31. Василь Світлий - [ 2013.03.28 22:11 ]
    Непотепління

    П’ять довгих місяців зими !
    Де ти, ЮНЕСКОве хваління,
    Що нас чекає потепління,
    Що клімат цей не вберегти ?
    Кліматології доби -
    Лжепровидіння.

    Господь склав з Ноєм заповіт,
    (А Боже Слово над усе)
    Знай, науковості цабе,
    Бути зимі і бути літу,
    Цвісти і опадати цвіту
    Допоки вік цей не мине.

    ***
    Панове, свіжі факти є:
    П’ять довгих місяців зими !
    Непотепління ...

    28.03. 13


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (12)


  32. Ірина Розвадовська - [ 2013.03.28 20:35 ]
    Хто ти?
    Ким ти є,
    коли стоїш на дев'ятому поверсі взаєморозуміння,
    коли одягаєш свіжовиплекану маску ницості,
    коли танцюєш поміж дощем,
    коли догорає остання зірка.
    Чорне розчиняється у білому...
    Хто ти,
    якщо завтра Сартр - художник,
    а Хемінгвей знову торгує рибою.
    Пан "Хтось" бронює останнє місце під сонцем.
    Дихати важко...
    Так, як і важко бути самодостатнім.
    І хочеться знову не встигнути на останній потяг,
    щоб зустріти тебе як друга.
    І запитати:
    "Ким ти не є,
    коли вкотре народжуєшся ЛЮДИНОЮ???


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (6)


  33. Ірина Розвадовська - [ 2013.03.28 09:07 ]
    Рівень прозорості

    Визначити рівень прозорості друга не важко.
    Опускаєш його на обмежений
    часовий проміжок у зміїне кодло
    і уважно вслухаєшся у сичання за спиною.

    Територіум кімнати звужується
    зі швидкістю лету метелека,
    якого і так нікому ловити.

    Вкотре молюсь над питанням:
    "Чи варто називати тебе другом,
    коли мало хто з нас претендує
    на щирість за дякую?"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (5)


  34. Юлія Марищук - [ 2013.03.27 11:01 ]
    ***
    одне не йде ніяк з голови
    і здається така дурниця
    але як
    тебе обійняти?
    мучуся цим
    ніби існує
    щось більше ніж
    я і ти
    поряд
    ніби існує
    тисяча способів варіацій
    позицій рук
    розкладок пальців
    відтінків погляду
    звучаннь подиху
    аби
    сказати
    без слів
    чекала
    на тебе
    завжди


    26.03.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  35. Сергій Сірий - [ 2013.03.26 07:33 ]
    * * *
    Я був бурулькою, яка колись
    замерзла на морозі буденності,
    не розмерзаючи навіть у сонячну погоду.
    Я звикся з тим, що я бурулька.
    І вже нічого більшого не чекав від життя,
    поки не з’явилася ти.
    «Яка красива бурулька!» –
    почув твій зворушливий вигук,
    і ти простягнула до мене свої гарячі долоні.
    Спершу я злякався твого дотику
    і запанікував: «Він зруйнує мій світ!»
    Але поступово танучи у твоїх долонях,
    з льодинки я перетворювався на талу воду,
    яка весело задзюркотала крізь твої пальці
    у спокусливу западинку між соковитими грудьми.
    Ці твої груди!
    Вони збуджено здіймалися і опускалися.
    Вони дихали... І я зрозумів:
    бути навіть однією краплею води
    у твоїх руках чи на твоїх грудях,
    проникаючи у кожну молекулу твоєї шкіри, –
    набагато краще, ніж до старості
    провисіти нічийною бурулькою на вітрі.
    Тож, бажаю усім іншим бурулькам
    дочекатися своїх животворних долонь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  36. Василь Дениско - [ 2013.03.25 00:20 ]
    День Полковника
    Опісля шести уроків
    провести факультатив
    для обдарованих
    і розповісти гімназистам
    про тонкощі перекладу
    з угорської та словацької,
    згадавши Агатангела…

    Рукокрилим волейболістом,
    долаючи гравітацію,
    злітати над сіткою
    і вганяти м’яч
    у репаний паркет,
    буцімто колун
    у колоду!

    Дорогою до хати,
    задумавшись, оминати
    ковбані підступні
    і спробувати
    все ж відшукати
    берег у Береговому,
    що нижче рівня моря…

    Поглядом беркута
    полетіти за обрій
    до вершин Карпат,
    зустріти Музу
    і відчути
    її флюїдальні струми,
    які подарують рими.

    Уклякнувши,
    написати вірша
    на коробці сигарет,
    а прокинувшись уночі, –
    у гарячці,
    нещадно правити
    неслухняну строфу.

    А ранком
    просочитися до нету,
    пожадливо обійнявши
    мовчазну клаву,
    ніби щупальцями кальмара
    і чекати відгуків
    незрадливих друзів…
    Привіт, Полковнику!

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (32)


  37. Шон Маклех - [ 2013.03.24 02:45 ]
    Пагорб тихого вітру
    У лісі в який ніхто не ходить*
    (Навіть їжаки оминають його)
    Знайшов кущ дикого аґрусу
    З терпкими ягодами п’амяті.
    Терпкими, як пісні поета,
    Що співав на тризні
    Крімптана МакФідаха**.
    У цьому лісі луна
    Марно чекає
    На подорожнього
    Тільки мені - самітнику
    Криком грифа пророчить
    Густе вино забуття
    У чаші тесану з каменю.
    Граю самотньо
    На скрипці ірландського літа
    Чорному круку Коннахта
    Веселу мелодію про смерть.
    У моїй сопілці вітри гір
    Чи то зелених пагорбів,
    У моєї скрипки
    Давно обірвані струни.
    Я самотній музИка.
    Неприкаянний
    Як крислатий капелюх шАнахі.***
    Грав би вухастим зайчикам
    (Що стибають в історію
    Куцохвостими повстанцями)
    Якби вони в ліс вічного смутку
    Прийшли…

    Примітки:

    * - такий ліс справді є. Я не вигадаю. Але не ходіть туди.

    ** - це був король. Справжній король…

    *** - у шанахі кожна річ самотня. І капелюх теж. Чому майже всі шанахі носять кристаті капелюхи – не знаю. Один шанахі – носив картуза. Але він помер. Не картуз, звісно, скрипаль…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  38. Анна Трепез - [ 2013.03.24 01:11 ]
    теромантика
    я хочу почути шурхіт твох вій
    до того, як
    почую постріл

    я хочу побачити мурашок на шкірі твоїх рук
    до того, як
    побачу вибух

    я хочу відчути, як збивається ритм твого дихання
    до того, як
    забракне кисню

    і в'їдливий дим
    назавжди спочине
    у наших легенях


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  39. Оксана Єфіменко - [ 2013.03.24 00:22 ]
    Годинник
    годинник пробив і час
    вже ставати тужливим
    сонце ховає себе у годинник
    друг мій мовчки отирає повіки
    кліпає немов щойно прокинувся
    і усміхатися силиться так
    ніби звук годиннику його
    не торкнувся
    так ніби він іще на десять
    років уперед і потому забув
    свої очі звести до стріл
    що стромлять серце
    ніби забув свої вуха
    заставити чути гармати
    що лучать серце
    ніби він сам не знає чому
    тут зі мною усі ці роки
    ніби тільки прийшов
    ніби час не кривавиться рясно
    а я все чую і бачу все
    але йому не скажу


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Володимир Сірий - [ 2013.03.23 09:47 ]
    *--*--*
    Цариця
    Епох,
    Розкішна
    Княгиня,
    Відданиця
    Агнця.

    23.03.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  41. Шон Маклех - [ 2013.03.22 22:15 ]
    Сестри прядуть
    Один мій знайомий жив у старому кам’яному будиночку самотнім аскетом. Любив вечорами грати на скрипці і читати старовинні грубезні книги у шкіряних палітурках писані латиною та грецькою. У нього в домі ніколи не було мишей – він тримав трьох кішок яких назвав Клото, Лахеза, Атропа які берегли його бібліотеку від докучливих гризунів. Мій знайомий давно помер, його будинок, його скрипку і його бібліотеку продали за безцінь. Якось я згадав про нього і написав ось такий вірш:

    А ви вмієте крокувати?
    Не бруківкою
    І навіть не ромашковим полем,
    А полями етеру,
    Взувши чоботи
    Пошиті з порожнечі
    Шевцем з дивним прізвищем
    З шилом позиченим
    Ангелом чорнокрилим.
    А якісь три жінки
    Досі прядуть свою вовну
    тягнуть нитки – не свої – наші
    Так невчасно їх обриваючи…
    Недоречно я тут, недоречно.
    Моя нитка
    Все тягнеться й тягнеться,
    Обтинати їм ліньки
    Чи то не хочеться,
    Довга вона аж занадто
    Між гілками горобини плутається,
    Нехай з неї ліпше
    Теплий светр сплетуть
    Ірландським безхатькам-рибалкам.
    Бо всі ірландці безхатьки –
    Острів свій загубили
    І світами блукають
    Стежками
    Як ті нитки плутані…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  42. Шон Маклех - [ 2013.03.22 22:03 ]
    Колюча вовна
    Моя вдова
    Сплела мені светр
    Колючий як кущі вересу.
    Моя вдова
    Постелила мені постіль
    З білого туману.
    Моя вдова
    Зварила мені грог
    З терпких ягід терену.
    Моя вдова
    Навіть не знає
    Що цей зелений пагорб
    Став моїм темним домом,
    Що я блукаю кожної ночі
    Нетривкою тінню
    Берегом холодного моря
    Слухаючи одвічну пісню
    Невгамовного західного вітру.
    Уже ніхто й не пам’ятає
    Чому Ірландія
    Стала країною смутку
    І чому добровольці
    Мусять щоночі блукати
    Шукаючи листя шамроку…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  43. Шон Маклех - [ 2013.03.22 01:27 ]
    Мох. Крокiв не чути
    Коли я в останнє відвідував Ольстер, мене віз через кордон з Ірландською республікою водій в якого бракувало трьох пальців на лівій руці, і був шрам через все обличчя. Ми не розмовляли цілу дорогу, бо розуміли один одного без слів. Тільки при перетині кордону він сказав мені: «Ми – ірландці… Наша Батьківщина як крижина, що тане під нашими ногами…» І тоді я записав у свій нотатник таке:

    Наш зелений острів –
    Це айсберг вкритий мохом,
    Який застряг на мілині
    Океану часу.
    Отак ми і плаваємо
    У нашому «тимчасово»,
    Думаючи про вічність
    Між старими дольменами,
    Співаючи свої сумні пісні
    Про терпку потойбічність.
    Крига нашого айсберга
    Не тане – бо споконвіку гаряча
    Як чай у заварнику
    Дивака О’Генрі.
    П’ємо його ковтками
    Навіть не думаючи,
    Печемо свої ірландські пудінґи
    З хвилин та помилок,
    З безглуздя нашої історії,
    З недоречних жартів
    Та порожнечі несказаних слів.
    Смакує. Особливо з віскі.
    Танцюймо свою джигу!
    Танцюймо….


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  44. Шон Маклех - [ 2013.03.22 01:22 ]
    Тiнь вишнi
    Розмовляю з гомінкою луною
    Ще не викопаного колодязя,
    П’ю з нього прозору воду,
    Відпочиваю в тіні дерев,
    Які навіть ще не посадили
    В м’який і теплий ґрунт радості,
    Які навіть не проросли
    З сухих та блискучих насінин життя.
    Дивлюсь на зайчиків літа,
    Які навіть не виставили
    Свої довжелезні вуха
    З хащів глухої кропиви.
    Я – людина минулого –
    «Вічний жид» зі старої потріпаної Біблії,
    Який заблукав у сучасності,
    Оселився в майбутньому,
    У його тінистих лісах віршів,
    Нюхаю його яскраві квіти верлібрів,
    Ультрафіолетові кольори яких
    Бачать тільки бджоли й метелики.
    Я – апостол
    Неіснуючої церкви равликів,
    Я – пророк подій,
    Що ніколи не стануться,
    Месії, що ніколи не прийде,
    Армаґедону,
    Що ніколи не відбудеться.
    Бачу як з ірландської землі
    Замість трави проростають
    Білі й блискучі леза ножів,
    Але мовчу про це…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  45. Самотня Птаха - [ 2013.03.21 20:02 ]
    В тобі
    Зникаючи
    Розчиняюся
    В тобі
    Напевне даремно
    Світ клином зійшовся на твоїх очах
    Таких невимовно байдужих
    І рідних
    Як світанок
    Як Сонце
    Котрому нема діла
    До комах і до мене
    Життя це хвороба матерії


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.08) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  46. Шон Маклех - [ 2013.03.21 10:25 ]
    Зелений капелюх
    Написано 17 березня - в День святого Патріка.

    Вдягну свого зеленого капелюха,
    Прикрашу чорний плащ буднів
    Триєдиним листком шамроку –
    Запашним і розділеним
    На три частки буття –
    Сон, реальність і потойбіччя.
    Буду слухати скрипку
    Старого, але веселого шанахі,
    Що грає прямо на вулиці
    Про росу туману
    Та брудне старе місто,
    Про живу воду в келиху
    І гірську дорогу в Дублін,
    Що вірить – життя недаремне,
    Що вміє веселитись
    Коли всім сумно,
    Що вміє плакати
    Коли всі сміються.
    Йду вулицями серця,
    Містом з терпким присмаком віскі.
    День зелених думок –
    Навіть моя сива борода
    Стала зеленою –
    Я повірю, що мій острів весняний.
    Нехай моя весела віра
    Лише на день…
    Але все таки…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  47. Юлія Марищук - [ 2013.03.20 16:09 ]
    ***
    прийде літо і я
    найспрагліша істота на світі
    впиватимуся ним
    винюхуватиму кожну травинку
    свіжою зім'ятою під босими ступнями
    скошеною рано-вранці висушеною
    червнем пропареною серпнем
    вдихатиму в себе як повітряна куля
    цементний розчин -
    якщо не назавжди хоча б
    надовго-надовго
    не спатиму зовсім аби
    не втратити жодного променя
    жодного нічного вітру не пропустити
    жодної зірки
    що впала у мої трави і вранці
    загубиться між росяних сестер
    не хотітиму спати
    ніби живу останнє літо
    хоча насправді житиму перше
    а літо пробачить
    всі ці дитячі вибрики
    всі мої недолугості
    наївні дурні занадто
    голі занадто справжні
    як не пробачити?
    я ж бо така закохана
    я ж бо так сильно скучила
    так довго чекала
    не знаю навіть кому з нас
    літо пробачить більше
    кого пригорне сильніше
    з найвірніших своїх парафіян
    але точно знаю нікого не зацілує вдосталь
    бо навіть вічному літу
    не стане снаги
    сперечетися з сонцем взаємних
    чекань надій і пробачень
    навіть йому не залишиться нічого іншого
    аніж одного ще ясного дня
    непомітно піти
    зоставивши нас
    наодинці


    20.03.2013


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  48. Олена Опанасенко - [ 2013.03.20 09:25 ]
    Рибина смутку




    О сіра холодна рибино смутку,
    прошу тебе, залиш
    підводні печери моїх спогадів,

    тяжко мені з тобою.
    Твоя срібна луска відблискує
    відчуттям провини і сорому,

    ми ж нікуди разом не допливемо,
    загинеш ти у мені
    і я із тобою всередині.

    І тоді ти просиш мене відкрити
    кам'яну браму підводних печер,
    бо ж тебе не пускають на волю
    власні мої страхи.

    Вдих — і ти випливаєш,

    видих — тиша і спокій.

    Пливи, мій смутку, далеко пливи

    у забуття затоки.





    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  49. Леся Низова - [ 2013.03.20 02:23 ]
    Із Днем народження, Любове Бенедишин!!!
    Дорога Любонько!
    Із Днем народження Вас!
    Нехай доля буде до Вас прихильною, удача стане найближчою подругою, шляхи завжди будуть щасливими, а любов і талант, подаровані Вам Господом за народження, зігрівають усе життя - радісне, повноцінне та яскраве!
    Веснійте, квітуйте, молодійте!!!


    Ніколи б не впізнав – така розквітла,
    Бутониста, стобарвно-наливна,
    Ввібрала в себе стільки живосвітла,
    Як жодна ще пропам’ятна весна
    Не набирала в розпалі! Діткнуся
    Необережно, зопалу – згорю
    Метеликом... Діткнутись не боюся
    Ніскілечки – всечесно говорю
    Про намір свій метеликом згоріти
    В твоїх обіймах – старості назло...
    Були в моїм житті всілякі квіти –
    Таких, як ти, ніколи не було!

    Нехай тріумфом стане ця поразка.
    Остання вже у прірви на краю...
    Гарячих пелюсток своїх, будь ласка,
    Ти не згортай в бутон – прийми мою
    Жертовність добровільну.

    Із Днем народження, пані Любо!!!


    Прихильно, Низові )))


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  50. Михайло Десна - [ 2013.03.20 00:05 ]
    Любов Бенедишин
    Любов Бенедишин
    народжена віршем
    (щасливі однак і батьки).
    Любов Бенедишин -
    з любов'ю (і більше)
    потужні прекрасні рядки...

    "... заламує руки,
    рвучись то за пруг,
    то в зеніт, -
    самотній тополі
    з розпуки хитається світ..."

    Лише та земля,
    що з корінням на "ти",
    поводиться з нею
    як слід.

    Любов Бенедишин
    народжена віршем
    (щасливі однак і батьки).
    Любов Бенедишин -
    з любов'ю ( і більше)
    потужні прекрасні рядки...

    "Серпень у серденько глипне,
    Рій-гіркоту розтривожить...
    Липа, похресниця липня,
    Цвіт роздала перехожим..."

    Кожен зірве того цвіту -
    радісно вірш прочитає.
    В серденьку - серпень. Півсвіту
    легше потому сприймає.

    Любов Бенедишин
    народжена віршем
    (щасливі однак і батьки).
    Любов Бенедишин -
    з любов'ю ( і більше)
    потужні прекрасні рядки...

    "Щоб не рядки строчити -
    мережила б серветки.
    Оце було би хобі!
    І вигода - була б..."

    Таланту не просити
    до верху вагонетки:
    є вірші проти фобій!
    Байдужа - не змогла б...

    Любов Бенедишин
    народжена віршем...


    20.03.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   ...   56   57   58   59   60   61   62   63   64   ...   119