ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Потьомкін - [ 2015.05.04 17:26 ]
    ...А для Сталіна ще не скінчилася війна
    Ковзаю босоніж по стерні,
    Та не так щось прудко, як в дитинстві…
    …Вершник замаячив вдалині,
    А в ушах – нагайки висвист.
    Можна птаству, можна ховрахам
    Ласувати колоском по косовиці,-
    Тільки нам, голодним дітлахам,
    Зась на колоски навіть дивиться.
    Кажуть, що скінчилася із Гітлером війна.
    Покалічені, вертають вояки додому.
    Та для Сталіна іще трива війна.
    Безупинна. Із своїм народом.
    Де за колосок – нагайка по плечах,
    А за в’язку гички – каторга Сибіру…
    Як мій люд у злиднях не зачах?
    Як у правду крізь неправду вірив?



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  2. Любов Бенедишин - [ 2015.05.04 17:22 ]
    ***
    Недовіри недокрів'я...
    Злісних виправдань сухоти...
    Дуло. Цятка. Поміжбрів'я.
    Лотереї. Лати. Лоти.
    Тут ні слуху,
    там - ні духу.
    Хтось у смальті,
    хтось - у смальці.

    ...перемир'я потеруху
    смерть
    просіює крізь пальці.

    04.05.2015


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  3. Ігор Шоха - [ 2015.05.04 16:51 ]
    Як по нотах
    Яка невимовна краса
    і сонце...
                       ...у грозу.
    Але із півночі яса
    чатує на красу.

    Яка омріяна весна,
    барвисті береги...
    Але римується,
                        – війна...
    бандити...
                         вороги...

    Летять у небі журавлі
    і літепло несуть.
    Але на сході москалі
    гарматами гудуть.

    Чекає мати дитинча.
    Радіє добрий рід.
    Але із Криму саранча
    готова у похід.

    І як не хочеться біди
    серед ясного дня.
    А у ефірі, як завжди,
    волає кацапня.

    І диригує сатана,
    імпровізує зло,
    і ораторії лайна
    виспівує хайло.

    І угасає полонез,
    і ро́кові баси,
    і вічні чахлики Є-еС
    міняють голоси.

    І залишається одне –
    стояти до кінця,
    і уповати на Отця
    і сонечко ясне.

    І за мелодії весни
    і під її набат
    перед атакою війни
    помолиться солдат.

    За убієнних ворогів,
    і за дітей, і матерів,
    і за життя,
                            – ура!..

    За рідний і чужий Донбас,
    це може і останній раз,
    але уже,
                            – пора.
                                  04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  4. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.04 16:52 ]
    Про псевдонім і сутність
    1

    Скрипів пеньок: «Відзавтра буду… тмин».
    Горб не впаде в пустелю біля Мекки,
    Якщо верблюд назве себе «лелека».
    Не злине – лелечам – верблюдів син.

    2

    Мій псевдонім – не льоля, а рукав,
    Шумка розтока, що тече у мрево.
    «Я» розлилось на пера павичеві,
    А плин – під лемент пірникоз і ґав.

    3

    На плесах липня палахкоче мак.
    – Твій дід був Залізняк...
    Ти – слів ливарник… –
    Перун карбує. – Не мигти ліхтарно.
    Лови грімниці полум`яний знак!

    4

    Знайомець Тихін прізвисько узяв.
    Чи різать аркуші хотів, чи руки?
    Він Рогозою став. Болітце кумка...
    Леткий метан – пожива для роззяв.

    – Залюблена в лілейні тоги муз,
    Соснову тишу, деміурга тиглі.
    Марудна дружба з паростком жантильним! –
    Лементував у день знайомства глузд. –
    Хай нижуться цикади на шпагат…
    У тебе ж карб міцний, глибкущий – лева,
    Ти – ніжна сила і заліза плат.

    Не обирайте псевдонім знічев`я!

    2012




    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.04 13:32 ]
    Шок і бетель

    Він кізяками кидав, наче снігом.
    Показував посвідчення... перо...
    Довкола мене танцював і бігав.
    І нісенітниці, як шви, поров...

    - Ну хто ти є? Губєрнія далека...
    От я мастак! Мене пустили в рай.
    Ти підпарканна. Та мене лелека
    Лишив на троні, а тобі - сарай!

    Стояла я, котила картоплину...
    Щипала від хлібини - для пташок...
    І мислила: гойдали там людину,
    А зріс віслюк у піні...
    Тихий шок.

    І що робити маю - поетеса...
    Коли мистець-вухань гарцює так...
    Пожива різна... Тут - ячмінні плеса.
    А він жував бетель... скажений мак.

    І соромно за нього, і крилато.
    Таке цабе прийшло під чисту хату.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  6. Нінель Новікова - [ 2015.05.04 11:45 ]
    Мій слухач
    Усі ми люди – кращі, трохи гірші.
    Нещира посмішка ховає все…
    Поет же душу відкрива у вІрші
    І вам на суд довірливо несе.

    Буває, переймаються не дуже –
    Хто задрімав -- пробачте слабака!
    Кому до віршів, взагалі байдУже,
    А хто і посміється з дивака.

    А він же вам свою читає сповідь,
    А він, душею зболено кричить!
    А він очима ваші очі ловить.
    І ось, впіймав – і просвітлів за мить.

    І може бути, в залі цій людині
    Одні лиш очі сяють співчуттям…
    Один слухач. Нехай, один-єдиний,
    Але він – мій!
    Йому читаю я!

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (13)


  7. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.04 09:56 ]
    Пекло
    Забуті історії - слави слова
    В народі живуть , у суспільстві нема
    Так звикли вже жити або існувать
    Із верху поплещуть , низам розгрібать

    Вже ситі настільки темніє в очах
    Весь соціум в шоці , суцільний колапс
    Усе на папері , для обраних зиск
    Тому хто на фронті зашкалює тиск

    Терпіння не вічне , терпіння вода
    Занадто солона , занадто мутна
    Кому пропонують той в судоргах вже
    Нема того русла - брехнею бридке

    Злиденні у масках ідуть на війну
    Стріляють їх нищать , не мають страху
    Законного , божого , їм ідол рогань
    Защо продалися ? Вже сушать тарань...

    Такі сьогодення кати паничі
    Над ними у ярус царьки палачі
    Собаки , магнати , вовки , стукачі
    Звели до потопу пропиті в вині...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.04 09:03 ]
    Плагмат
    Уже в мені чужі зразки
    Всі спогади заборонили
    Вже інші ставляться пастки
    Туди мій відчай заманили

    І розумію - не втечу
    Високі поміж нами брами
    Жалкуючи я рву чеку
    Зриваючи потуги зливи

    Така потреба , струсу тиск
    Вся вивертає лави смута
    Ти вибач - невичерпний крик
    Мене здолав , вже карта бита

    У виборі я буду сам
    Занадто правильно картаю
    Був ціллю грізним полюсам
    Хай заметуть - мою принаду...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2015.05.04 02:45 ]
    Скінчилось кохання
    Подивись в порожнечу душі,
    І відчуй, як кохання відходить.
    Смуток серця жени узаший.
    А коханки завжди були в моді.

    Ці містки- ефімерні містки-
    З двох світів перекинуті нами,
    Ти зруйнуєш тепер залюбки.
    Бо нема вже зв"язку між світами.

    Ти зів"ялі букети спали,
    Хоч розвіять їх попіл не в змозі...
    Наче вишні краплини смоли,
    Рани гоять приховані сльози...

    Завтра сірий ранковий туман
    Наші долі-шляхи роз"єднає.
    Пий коньяк. І дай волю сльозам.
    Все. Минуло. Кохання немає.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115050400829


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Аля Кондратенко - [ 2015.05.03 20:00 ]
    Последний раз
    Поставьте тут дверь
    А за ней нарисуйте черту
    Ей Богу, я больше чем раз
    Туда никогда не войду

    Я больше чем мир нарисую замок,
    И никто не перешагнет за порог.

    Ты хочешь быть вечным странником? – Будь
    Отправляясь в путь, не смей обернуться назад
    Все забудь и не обессудь



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  11. Андрій Басанець - [ 2015.05.03 19:48 ]
    Серпень
    Юний серпень в дворі чийомусь
    помокрілу спалив солому.
    До гарби прив'язавши зливу,
    двоє яблук купатись вивіз.
    Всі мовчали, то й він – ні слова,
    позаносив до клуні дрова,
    та й розлігся, важкий і дужий,
    де з любистком прощалась ружа.
    Знали коні й воли муругі,
    що за тугу – немає туги.

    Тільки мати в ослоні синій
    спроквола колисала сина...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  12. Леся Сидорович - [ 2015.05.03 17:26 ]
    Імена
    Минула ера Лєнок, Васьок, Мань.
    Народ вертає до імен прадавніх,
    Щоби Захар життя благословляв
    І Северин вчиняв діяння славні.

    Устим згадає: був же славний дід!
    Дем`ян доточить Многогрішних слави.
    Імен чужинських згине сірий слід.
    Не маєш імені – не матимеш держави!

    Устина, Пелагея чи Лука,
    Іванна, Василина чи Марія -
    В благоговінні здійметься рука
    Благословити мрію і надію.

    Іще воно лежить у сповитку,
    А мама вже Гордієм зве велично.
    І як назвеш – то й долю даш таку.
    Матусі! Гарно своїх діток кличмо!

    Юрко, Михайлик, Дмитрик і Павлусь,
    Оксанка, Василина і Ярина.
    І гордо у століттях я зовусь
    Не Малоросія, а Україна!

    07.04.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  13. Богдан Манюк - [ 2015.05.03 13:08 ]
    Попутникам
    Друзям-пеемівцям

    У вірші навстіж
    не зайдіть намарно,
    у серце навстіж -
    в обрисах обрАз.
    Дочитані зірки
    і нашим кармам
    відкриють щирим відблиском
    анфас.
    Гортаю тишу
    в палітурках міста
    без добрих і фальшивих зауваг,
    бо кожне слово,
    як і ми, не дійсне,
    коли в галопі
    злякані дива.
    За вікнами метуть минуле мітли,
    на світанковім вибарвивши тлі,
    що тиша – драма,
    але та, у світлім,
    перейнята у Бога,
    при столі.
    Без неї нам –
    сумне жебракування
    самих у себе
    для блаженства літ.
    У вірші навстіж
    не зайдіть востаннє,
    у серце навстіж
    відшукайте брід.

    2015р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (30)


  14. Серго Сокольник - [ 2015.05.03 03:19 ]
    Непонимание. Притча. Почти верлибр
    По моему оригинальному сюжету

    Добрый по духу мальчишка как-то рыбачил в пруду,
    И увидал вдруг лежащую на берегу черепаху
    С треснувшим панцирем... Взял он ее на беду,
    (мир эфемерен. Имейте, ребята, ввиду)
    Панцирь ей забинтовав, излечил ее, снова к пруду
    Выпустить вынес, да видно, судьба "дала маху".
    Более взрослым ребятам, случайно увидевшим, как
    Мальчик спасенную вынес к воде отпускать,
    Вздумалось, что это он ее сам и избил. (так бывает,
    Смысла "тайно добро твори" непосвященный не понимает)
    Что ж. Времена одинаковы. Тема всегда проста.
    Мальчик избит был жестоко. Один против всех- не воин.
    А доброта... Да исчезла совсем доброта.
    Око за око. И мир доброты не достоин.
    Мальчик на кухне взял нож. И, пьянея от горьких обид,
    К месту пошел, там, где был он избит. Долго ждал. И дождался
    Встречи с обидчиком. Взрослость и в детях горит...
    Бил сладострастно ножом. Даже нож сгоряча поламался...
    Далее- тема простая... И месть- это месть. И своя
    Ближе рубашка. И тело родное милее.
    Род... И Семья... И напротив ведь- Род и Семья...
    Тени погибших приходят к пруду по аллее...
    Непонимание- это понятие сна.
    Сна, что СНОМ РАЗУМА назван когда-то философом...
    Вербы склонились к пруду. И касаются дна
    Помыслы темные, кровью наполнившись досыта.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115050300800


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Олександр Артамонов - [ 2015.05.02 23:50 ]
    Впізнавання
    Лиш раз в дитинстві бачив я колись
    Старі дуби в западині дрімучій,
    Де сіра мряка береже та душить
    Непевні обриси, що шалом налились.

    І зараз знов я тут - рослини здичавілі
    Охоплюють вівтар, чий вирізьблений знак
    До Безіменного взиває, самотній одинак,
    Бо ж згасли вже багаття, які колись палили.

    Побачив жертву я, поглянувши на камінь,
    І зрозумів, що святкували тут не люди,
    Та й навкруги не мій світ, але сірий Юґґот,
    Захований у пустці між зірками.
    Та раптом скрикнуло до мене тіло мертве:
    Занадто пізно я впізнав себе у жертві!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  16. Василь Луцик - [ 2015.05.02 23:45 ]
    ***
    Чому ви зелені в рослині,
    небеса прегарячі та сині?

    Чому ви такі неяскраві
    коли у щоденній оправі?

    Чому лиш у сонячній сплаві
    такі ви страшенно яскраві?

    Небеса прегарячі та сині –
    Чому ви прекрасні в людині?

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  17. Олександр Артамонов - [ 2015.05.02 23:17 ]
    Основа
    Не відчуваю я зв'язку зі свіжим та новим
    З тих пір, як бачив світло у старому місті.
    Спускались від вікна мого дахи там рядом тісним
    В химерний порт із безліччю видінь.

    Тамтешніх вуличок яскраве сонця світло
    Залляло вікна всі та їхні ставні скнілі,
    Позолотило флюгери й Георгіанські шпилі -
    Мої дитячі сни походять саме звідти.

    Скарбів подібних залишки старі
    Непевним духам надають свободу:
    Ті правдами й неправдами приходять
    Крізь стіни непорушні неба і землі.
    І, миті відсікаючи нестерпний бич,
    Вони мене із вічністю лишають віч-на-віч.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  18. Серьожка Попов - [ 2015.05.02 22:28 ]
    Deus ex lexus
    и приходит ко мне мягкий стельщик с колючим режущим (верблюжъим) одеялом
    и наносит глины в постель камней на дороги ямы
    и несет околесицу чащей но чаще прямо мне в глаза
    его речь изо рта затекает как в душе не в душу но в уши
    беруши не помогут моя желчь не каплет ни капли не лучше
    говорю ему против но знаю получится за
    ***
    я зову его деня в простонаречьи deus
    ведь по ходу его никуда не денешь
    с ним ведь так - промучаешься день весь
    и не знаешь что еще здесь сказать
    ***
    он хохмит бывало догмит бывало а порою уж вовсе глупость морозит
    я укутываю его в его же (верблюжъе) одеяло
    пеленаю его своею прозой
    машинaльно поправляю у него одеяло у себя знаки пинания
    препинаюсь с ним из-за полного непонимания
    он всё хочет спуститься с неба на огромной стреле
    пепелить врагов пепелацем спасти героя
    но мой лук разрезан глаза мокры и я сам на нуле
    я не знаю о чем он талдычит что это такое
    ***
    мой герой погибает в муках от яда от стрел от меча ли
    он печален и смур только все же искрее кремня
    но вот день ото дня деня смотрит в глаза мне и чает
    в них увидеть спасение мира героя меня
    ***
    я никак не зову его только он все же приходит
    я никак не зову его только он ждет за плечом
    словно смерть что сейчас как и прежде не очень-то в моде
    у него так уж точно не в моде но смерть ни при чём
    ***
    ну а я ставлю точку и думаю дело к финалу
    и тогда он бранится под нос и уходит забрав (верблюжъе) одеяло
    ***
    на героя пятка найдется всегда ахиллесова
    но герой от меча не умрет
    а умрет под колесами лексуса


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Іван Потьомкін - [ 2015.05.02 22:18 ]
    Слави лаштунки порохняві (за Лессінгом)
    Як батька поховав, хвалився вовк лисиці:
    «Знаєш , яким героєм був мій покійний тато!..
    Дві сотні суперників одправив на той світ.
    І лиш один здолав його в кривавім поєдинку...»
    «Так-то воно так,-одповіда лисиця,- як обійти,
    Кого він подолав і хто переміг його...»
    Вовк певен був , що вона не зна сімейну тайну.
    «Овечки беззахисні були ті дві сотні,- веде своє лисиця.-
    А переміг батька твого бугай. Котроюсь із задніх ніг
    Так стусонув нападника, що той перелетів на роги».

    P.S.
    Гадаючи, що світ увесь – одні лиш невігласи
    І без труда до слави неймовірно ласі,
    Готові нікчеми історію всю перекроїть.
    Аби в батьківських лаштунках порохнявих
    За будь-яку ціну прокрастися в герої
    І спочивати на вершині слави.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  20. Петро Скоропис - [ 2015.05.02 17:10 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Ти пізнаєш мене за почерком. В нашім ревнивім царстві
    все під підозрою: підпис, папери, числа.
    Діти, й ті вередують в подібні цяці;
    ліпше у лялі. От я і розучився.
    Тепер, коли око подибує цифру дев’ять
    у запитальній шийці (ранішню, зо півлюстра)
    чи (за опівніч) двійку, я пригадую лебідь,
    яву її з-за куліс, і пудра
    з потом лоскочуть ніздрі, немовби запах
    набирається, як телефонний номер
    або – код скарбничими. Ба, як горів на злаках
    і серпах, вочевидячки, щось зекономив!
    Урешті, ця дещиця особлива.
    Решта ліпша хрусту купюри, сльоза – наперсниць.
    Коштує і шовків шкіри, а сива грива
    взагалі – далеченько лишає вершниць.
    Адже правдішня подорож, ти моя амазонко,
    починається перше, ніж вискрипнули мостини,
    позаяк губи пом’якшують лінію горизонту,
    і на тій ні півнатяку на тривкі гостини.







    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  21. Валентина Попелюшка - [ 2015.05.02 14:08 ]
    Едемський сад
    Коли я засинаю на плечі
    Злітаються щасливі херувими,
    І сонячно стає мені вночі,
    Співаю колискову разом з ними
    І засинаю на твоїм плечі.

    Коли я на плечі твоєму сплю,
    Як зіронька десь високо на хмарі,
    І в снах я пам’ятаю, що люблю
    Тебе. Тобою дихаю і марю,
    Коли я на плечі твоєму сплю.

    Коли я відриваюсь від плеча,
    Щоб ти розправив снам своїм вітрила
    І мандри в інші виміри почав,
    Та не забув, про що я говорила,
    Торкаюсь ніжно подихом плеча.

    Коли я повертаюся назад
    Зі світу снів до повсякдення знову,
    Оберігаю наш Едемський Сад,
    Де ангели співають колискову
    І де в тобі-в мені – немає вад…

    Як жаль, що люди втратили той сад…

    Квітень 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  22. Владислав Лоза - [ 2015.05.02 12:20 ]
    Торгівельна угода
    Отримана за копійкову суму
    на ринку в нещасливій стороні,
    постійна звичка ставити під сумнів
    ні разу не допомогла мені.

    Я міг би лити цілі ріки ртуті
    (мовляв, не бачу леза у воді),
    але я вдячний продавцям-банкрутам
    за те, що розвели мене тоді.

    30.04.15


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.02 11:09 ]
    Про фісташки

    Аура синя.
    Цятковані крила.
    Чужого ласкавця в гори зманила.
    Кохання майське, гірке - до дати.
    Навчив байдужість імітувати.

    Збирався рвійно.
    Поїхав тихо.
    Спиняли інші:"Привіт, чувихо!".
    Листівку білу прислав невдовзі:
    "Лечу...".
    А корки по всій дорозі...

    Файнезний льотчик, промінні руки.
    Танцпол курортний, голодні суки.
    І я - зелена - у вир ламбади...
    "Таку б за перса - та в магму зради".

    Аура жовта.
    А травень хмаристий.
    У сниві бачу розхристану Христю.
    Запінені губи, дельфінні очі.
    На межці плющик проява топче,
    Голки встромляє в листівку-ромашку:
    "З моїм законним ти гризла фісташки!".

    Мовчу, сапаючи ряд полуниці.
    Від лементу Христі тепер не спиться.
    Круг неї пси роззявляють пащі...
    А той ласкавець шептав: "ти краща".
    Купив для мене обручку з перлом.
    Ненатле море те сяйво зжерло.

    Я вже й забула, чим пахнув той мачо.
    А жінка - зраджена - йодисто плаче.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  24. Юліана Барвінська - [ 2015.05.02 10:45 ]
    Самотня чаша на столі мовчить...
    Самотня чаша на столі мовчить,
    Пустеля поселилася в кімнаті.
    І тиша холоднечею кричить,
    Гостям не раді вікна більмуваті...

    Панує темінь, блимають вогні
    В людському серці зроду зачерствілім,
    Що не навчилося любить ясні
    Рожеві ранки й роси білі-білі!..

    І теплі зорі, що роняють світ
    І гріють поглядом ласкавим,
    І дні привітні, лагідні, як цвіт,
    З промінням чистим сонячним яскравим...

    Не чує серце музики садів
    І не співає сонячні веснянки,
    Бо вже не снить отих далеких снів
    Де зоряні квітують вишиванки.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Юліана Барвінська - [ 2015.05.02 10:40 ]
    У спокої
    Світи мені, Божа зоря.
    Дай сил не зректися дороги...
    У затишку вівтаря
    вгамуй мої болі й тривоги...

    Хранителю, спокою дай
    ратаям на сонячній ниві.
    Їх душі в обіймах тримай,
    Нехай вони будуть щасливі.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Артамонов - [ 2015.05.02 04:23 ]
    Посланець
    Сказав він, що воно прийде о третій, уночі -
    Зійде до нас з церковного подвір'я.
    Я розпалив на всеньку ніч дубове гілля,
    І переконував себе, що ці слова пусті.

    Я, звісно, за невіґласа його вважав-
    Такого, що лише говорить марно,
    Не знаючи таємний знак прадавній -
    Той знак, що форми з темряви звільняв.

    Та що міг знати він! - а все ж, я вогнище палив,
    І ось вже Лев небесний десь сховався раптом,
    І згасло полум'я, і морок охопив кімнату:
    Над Сіконком годинник тричі баштовий пробив.

    Тут за дверима гуркіт я почув незграбний,
    І опалив мене вогонь шалений правди.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Артамонов - [ 2015.05.02 04:34 ]
    Порт
    Від Аркхему пройшов з десяток миль я
    Над кручами, що оточили Бойнтонівський пляж,
    В надії до заходу сонця вийти на той кряж,
    З якого Інсмут ніби на долоні видно.

    На видноколі човен плив у простори морські;
    Його вітрила древніх бурь вже вибілила праця.
    Злим понад всі слова мені він здався,
    Й не привітав його я помахом руки.

    Він покидає Інсмут! - відголосся чути
    Вже втрачених часів. Та раптом ніч зійшла,
    І на вершину мене стежка привела -
    Приходив часто я сюди, щоб місто озирнути.
    Побачив я в пітьмі старі дахи та шпилі,
    Але блукала тими вулицями темрява могили.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Іван Потьомкін - [ 2015.05.01 21:46 ]
    Розумні коні
    Які б дива не виробляли в цирку коні,
    Бачу пару гнідих з воєнного дитинства...
    ...Востаннє скошують червоно-карими очима.
    Мовляв, недарма вибігали в полі зимову ніч –
    Не здійметься в зловіснім висвисті
    Нагайка супостата.
    Нерозпряжених підстрелять їх і нацькують собак.
    Довго калататиме селом стогін-іржання...
    ...Стоять передо мною ті розумні коні
    Незрушним знаком запитання:
    «Хто їх навчив різниці поміж добром і злом?»
    Це ж і не кожній людині до снаги.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  29. Владислав Лоза - [ 2015.05.01 11:07 ]
    Українській силабіці
    У вигляді воску на підсвічниках в глибині печер,
    яким відомо усе щодо аскез та пересторог,
    у вигляді каштелянських веж, які обступає чернь,
    вимагаючи їжі, а також зняття дальніх облог,
    у вигляді зарубок на ножі втікача від застав,
    які роз’їжджають уланськими вітрами по степу,
    у вигляді флейти у зубах чоловіка, який став
    єдиним, кого світ не вхопив бодай за ліву стопу,
    у вигляді залишків хліба на самому дні торбин
    студентів, які повертаються із кельнів та сорбон –

    ти проіснувала, аж допоки невідворотний плин
    еволюції не став останньою з твоїх перепон.
    Розбиваючи уявлення про себе як про мерця,
    ти зринаєш (у межах цього паперового листа)
    не з-під полемічного пера, а з-під мого олівця,
    щоб вернути зайняті силабо-тонікою міста;

    ти починаєш розносити пісню свою бойову,
    очікуючи стрімкого повстання попри прірву літ,

    але уся лояльна тобі абетка лежить в рову,
    а для нової ти – не більше аніж кумедний релікт.

    28.04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  30. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.01 11:54 ]
    Стреси
    Замурований світ поцілунком крізь час -
    Незакінчена сага кохання
    Поділив мою молодість зречений страх -
    У видінні прийшов мов вітання

    Я чужий у своїх успадкованих втіх -
    Безтурботність вирує по хвилям
    Новина відняла , підняла з небуття -
    Усвідомлений крах сподівання

    Підтасований хід , потойбічний підхід -
    Надприродні можливості мраку
    Цей кривавий відбір сльозогінних послів -
    Поминати грановану дату

    Один одному хто ? Де у місій нутро ?
    Чим спокутуєм наші провини ?...
    Не ходи , не шукай бо не знає ніхто -
    Це загальна властивість доктрини

    Розумію і сам - благодійний вівтар ,
    Спроба пострілу в віддану душу
    Ти чекай , приручай хай чаклує відвар -
    Зцілить нами невтішну родину...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.01 10:04 ]
    Народ
    Любов в любові розцвіла
    Та й сліпить ясно світу
    Ченцям упертим довела
    Зміст розуміння - вічно...

    Над поворотами шляхів
    Крутими берегами
    Кожен народ собі привів
    Учителів пошани

    Кляніться обраним царям
    Цілуйте риз плетіння
    Підтримуйте його устав
    За все не знайте злісне

    Уся ментальність ця гірка
    Розбившись у падінні
    Їх свора так вже допекла
    Горланить нам - ви грішні...

    Так хочеться одним кнутом
    Прибить цю зграю дику
    Беріть свою шпану , і вон
    Ідіть конайте з стиду

    А ми хоч бідні та свої
    Усім знайдем пораду
    Ми Українці , ми є ті
    Що знаєм вади гладу...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2015.05.01 10:43 ]
    Крізь мед


    Крути, мов циган сонцем, догоджай, гоноб,
    Ховай листи, світлини і секрети,
    Змітай пір"їною із яблука мікроб...
    Веди крізь мед в туманність Андромеди.

    Обрав тебе, тож будь за всіх отих -
    Невипитих, незнаних, золотих.
    А схоче вбити, першою стріляй -
    У ваш гамак, посестро Лореляй.

    Поцілила в журнали - не тужи.
    У нього ще вудилище з пружин.

    Луска срібліє.
    Довари щербет.
    ...та ти ж сама пливла до цих тенет.



    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  33. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.01 09:28 ]
    Молодим
    Вам молодим вітальний лист -
    Від нас у день святковий
    Хай щастя вам дарує рай -
    Взаємний , і казковий

    Ідіть у парі по стежкам -
    Які постелить доля
    Шануйтеся в житті і вам -
    Відкриється дорога

    Там тільки ви , ваші сліди -
    Все що пройти прийдеться
    І нагороди , і труди -
    Усе прийміть від серця

    У почуттях своїх цвітіть -
    Ряснійте у смереках
    Добро , тепло батьків цініть -
    Відроджуйтесь в лелеках

    Хай вам кохання принесе -
    Взаємності в турботах
    Добробуту щедрот зерно -
    Примножиться в доходах
    2013р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Мирохович Андрій - [ 2015.05.01 07:49 ]
    всі ці її нотатки записники
    найважливіше так розумію
    щось таке приватне як ранковий туалет
    щось за чим хочу підглянути
    і соромно коли врешті наважуюсь
    рецепт гаспачо з полуницею
    привітати маму з дн
    дзвонив отой тип я не брала слухавку
    рецепт зеленого борщу
    не забути оплатити за косметику
    якісь незрозумілі вірші невідомих
    або навпаки занадто відомих авторів
    направду є речі які не варто оповідати
    як завше їх і хочеться розповісти
    всі ці екзистенційні ситуації
    зламані нігті обдерті коліна
    образи та рецепти щастя
    весь щоденний мотлох
    сухозлітка шелестливих слів
    і ось вона заповнює сторіночки
    літерами інколи малює
    квіти або метеликів чи бджіл
    пише перекреслює далі пише
    інколи похапцем інколи старанно
    але ніколи не перечитує


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  35. Артхельга Бо - [ 2015.05.01 02:59 ]
    ДИПТИХ "МИ"

    Очі - Засмальцьовані
    Душі - Зкавальцьовані
    Вуха - Закупорені
    Егом - Поневолені
    Дрантям - Короновані
    Мріями - Оголені
    Думами - Відтворені
    Прагненням - Впокорені
    Тілом - Нагороджені
    Снами - Пошматовані
    Душі - Замасковані
    Спрагою - Заморені
    Нелюбов'ю - Втомлені
    Вірою - Оновлені
    І Любов'ю - Створені


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.08)
    Прокоментувати:


  36. Андрій Басанець - [ 2015.05.01 02:12 ]
    * * * *
    Вокзал і осінь. Шепотіння канн.
    Усе квітує, все іще не звикло
    до млосного перетікання вікон
    у вилиці рудого юнака,
    що так радіє чистому собі,
    що так пасує літньому купанню...
    І мати, перетворена на канну,
    ще мучиться у тіні голубій.
    Бо все – війна... все суєта суєт.
    Недопалки, валізи поміж колій...
    Серця горять, аж пахнуть каніфоллю,
    і ні про що не знають наперед....

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  37. Артхельга Бо - [ 2015.05.01 02:06 ]
    КОЛЕСО ЖИТТЯ
    Чи крадькома, чи ненароком,
    Загляну майже в серце, майже оком.
    Погляну майже в ніч глибоку,
    Відчую нежиття і майже спокій.
    Проросте деревій і заквітне каміння,
    Буде день, буде ніч, наче слайди, видіння
    І заплющити очі я захочу на мить,
    Запалити дозволю, що одвіку горить...
    Безпідставні омани, відкриваючи світ
    Нагадали дочасу майже визнану річ:

    ХТО РОДИВСЯ ІЗ ЛОНА
    ХТО ЛІПИВСЯ ІЗ ГЛИНИ
    МАЙЖЕ ВСІ У КОРОНАХ
    Всі могутньо-безсилі...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  38. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.01 02:47 ]
    Гнида
    Ти над законом насміхався
    Свого народу зацурався
    Забув хто ти , і звідки ти
    Як крав з знедолених шапки

    В своїй нахабі забрехався
    У ноші краденій зламався
    Утік Іуда - бо злякався
    Із зверзністю не поквитався

    Все гавкаєш немов собака
    Ламаєш ручки казнокрада
    Придворним став царю у цапа
    Які ж ви схожі... два гніт - ката

    Змарнів , зчмирів , похудла пика
    Оскал від рис - звірюка хижа
    Прокляття меч тебе карає
    Кацап могилу засипає

    Це є початок , не кінець
    Для тебе і твоїх овець
    Ще по живому знімуть шкуру
    Зі всіх - хто цю затіяв смуту

    В вогні горіти ворогам
    Чужим і власним паничам
    Тобі і Вові , і Дмитру
    Готують в пеклі жар - смолу...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Сергій Гупало - [ 2015.04.30 23:03 ]
    Д у м а
    Запилені очі і сірі обличчя.
    Безсоння і вітер. Важка голова.
    Крізь тин і ворота й окличне паліччя
    Притлумлено лізе біда світова.

    Поету не спиться, поетка – дрімає.
    Уявне перо підгострити коли?
    Запізнений досвіток – за небокраєм,
    Де дійсно пасуться чумацькі воли.

    Радійте, природо і світе високий!
    Я ж – тільки невтішливу думу повів.
    Розбудиться день, і прибуде морока,
    Скерує до мене страждання нові.

    Інакше не стане на білому світі.
    Печалі – безмірні, а радість – як мить.
    І думи птахами тріпочуть у кліті,
    А вчора була годівницею кліть.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (3)


  40. Серго Сокольник - [ 2015.04.30 03:54 ]
    Событие
    Снова событие в нашей судьбе.
    Снова себя подарю я тебе.
    Сколько препятствий придется пройти
    Нам на пути...

    Звездный покров овивает балкон.
    Снова мы вместе. И это не сон.
    Сквозь эзотерики ночи предел
    Я прилетел.

    Здравствуй, любимая! Пусть впереди
    Ждут нас разлуки косые дожди.
    Руки подставь в этой ночи родник.
    Сказочный миг

    Мы не подарим лихим временам.
    Нет. Я тебя никому не отдам.
    Выпьем по капле напиток до дна
    Нашего сна.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2015
    Свидетельство о публикации №115043000893


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Артхельга Бо - [ 2015.04.30 01:20 ]
    Диптих "Є"
    Незнайдене - Загублене
    Нешукане - Нестворене
    Загублене - Дароване
    Шановане - Оновлене
    Мовчазне - Помірковане
    Крикливе - Замасковане
    Відкрите - Намальоване
    Закрите - Закорковане
    Померле - Ненасичене
    Воскресле - Віри сповнене
    Щасливе - Безтурботливе
    Миттєве - Несплановане
    Приємне - Безкористливе
    Недійсне - Ще не бачене
    Земне - Тяжіння сповнене
    Тяжінням - Все пробачене


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  42. Мирохович Андрій - [ 2015.04.29 23:13 ]
    пролетарі всіх країн, єднайтесь
    це була театральна епоха
    все відбувалось аж так драматично
    всі любили декламацію та пафос
    урочисту ходу хоровий спів
    хлопчики розповідали дівчаткам
    про склянку води і щасливе майбутнє
    дівчата вірили і вмирали від невдалих абортів
    або кидались під трамвай через нерозділенні почуття
    або того що так треба
    згідно сюжету улюбленої книги
    хлопці стріляли собі в скроню або серце
    через розчарування в ній в житті у вождю
    художники вчились бути кулеметниками
    виходило в них кепсько зате щиро
    а кулеметники писали вірші
    про бої перемоги поразки зради
    вірші з такими дзвінкими римами
    дівчаткам подобалось а це найважливіше
    в такій дурнуватій розвазі
    все сплуталось світ виглядав як ніколи тісним
    вірили ще декілька років ще декілька кроків
    ще декілька вдохів та видихів
    але це вже був епілог не пролог
    і епіграф виглядав іронічно
    так в цьому тексті як загалом і в епосі
    нема рими до слова бог
    воно було б занадто смішно


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Шоха - [ 2015.04.29 22:39 ]
    Світанок дня
    Зелений гай ще одягає шати.
    І ярі, і озимі у полях
    пливуть за обрій. Вітер пелехатий
    весну вітає. На її очах
    цілують квіти ошалілі бджоли.
    Малює день небесну пектораль.
    І у зеніті, описавши коло,
    володарює сонце ясночоле,
    навіюючи радісну печаль.

    Весняний день годує й напуває,
    зело врожаю соком наливає.

    Але яріє світла далина.
    І наче у надії оживає,
    і нібито зачаєно чекає...

    Перемагає радісна весна.

                                  04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  44. Роман Коляда - [ 2015.04.29 18:06 ]
    Холодно, Щойно освячено верби...
    Холодно. Щойно освячено верби,
    Скоро Великдень, на сході війна.
    Жодного кадру життя я не стер би,
    Чашу годиться допити до дна.

    Лазар ожив, прокладає дорогу
    Тим, хто помре, від землі до Небес.
    Тим, хто живий, ниспошле допомогу
    З неба додолу Той, Хто воскрес.

    Зимно. Весна із теплом забарилась,
    Квітень вдає, наче він листопад,
    Боже, від льоду у серці спаси нас,
    Благослови наших душ виноград.

    5/04/2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  45. Марися Лавра - [ 2015.04.29 16:49 ]
    я весна

    брязне промінь бузковОскомний
    розсиплються пошепки іскри
    ти підеш
    у незвідане у марнотратства ілюзієснів
    підкаміння прудке жабонить
    ув очах балерини фовістки
    чаровіє печаль
    у горнці із відваром засушених слив
    за тобою сліди
    маскуватимуть блазні й перевертні бузьки
    їх брунатні дзьоби як мечі
    що умочені цільно у кров
    словоблуддя твоє
    уже вкотре
    виношу як сором за дужки
    як відходи на звалище пру
    тут є я синій пес і є ром
    у фуксійних димах
    силуети розмиє безхатченко вечір
    заберу інвентар
    і спустошену кварту укину в пакет
    я додому іду
    я весна
    я надтріснутий звечора глечик
    я
    пробитий четвертого ступеню захисту бронежилет

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (16)


  46. Євгенія Найчук - [ 2015.04.29 15:43 ]
    що тримає тебе? чи не ніжність майбутніх обійм?
    що тримає тебе? чи не ніжність майбутніх обійм?
    або гостре стебло, за яке зачепилася думка?
    стукай, може, відчинять. лише наполегливо стукай.
    щоб відчути себе у житті і життя у собі.

    хто відпустить тобі, якщо руки твої шкарубкі?
    якщо тільки й сльози, що роси на вишневому цвіті?
    світять зорі в калюжах і так наполегливо світять -
    опускаються руки й несила підняти руки.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Адель Станіславська - [ 2015.04.29 10:59 ]
    Бува...
    Бува, на долю падають сніги
    посеред квітня мокрозимним цвітом
    і зрада липне... і нема снаги
    раба в собі злиденного убити...

    Нема бажання бути... Хай би час
    відмотував назад свої хвилини
    до витоку... де не було ще нас,
    де все було дитинністю невинне...

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  48. Лілея Дністрова - [ 2015.04.28 21:55 ]
    Солодкий присмак медуниці
    Вслухаюсь у весняний передзвін,
    Вслухаюсь у душі твоєї звуки...
    Квітує пурпуровий бальзамін,
    Плекає в наших снах солодкі муки...

    Вдивляюсь у вечірній небозвід,
    Вдивляюсь у зіниць твоїх зірниці,
    Що спалахнули і лишили слід...
    В думках - солодкий присмак медуниці...

    І скільки трав уквітчують снагу...
    То стеляться колючою жагою...
    І вже не знаю, в сні чи наяву,
    Біжу шовковим килимом з тобою...

    Торкаюсь прохолоди босоніж,
    Торкаюсь уст, замріяних конвалій...
    Шукаю той незвіданий рубіж,
    Що відділяє щастя від реалій...

    2015 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (2)


  49. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2015.04.28 16:47 ]
    РАЙський день
    Гормони ввімкнули гармоніку,

    У паніку вводить симфонія,

    Весни бунтівничі настрої,

    Щезає усе, ми лиш двоє...

    Лоскоче сплетіння сонячне,

    Мурашками нижче до стегон,

    І солодко-щемно і боляче...

    Ти рай мій, моє Монтенегро!

    Задуха, гарЯчий і гАряче,

    Стискається видих у грудях...

    Ти бажаний, як і раніше...


    розбурхуєш, збуджуєш, будиш!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (10)


  50. Микола Бояров - [ 2015.04.28 10:43 ]
    весна (вдруге)
    кінець

    15-03-15


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   692   693   694   695   696   697   698   699   700   ...   1854