ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.09 23:45
отакої, буркоче собі під сиві вуса достопамятний улюблений протагоніст, відомий за попередніми епізодами, шкандибаючи додому через дитячий майданчик, де пісочниця зі собачим лайном, отакої · у манері одиноких під старість усіма забутих уперто не вмираючих

С М
2026.11.09 16:15
Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“

Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі

Марія Дем'янюк
2026.11.09 15:58
Усі шишки на ялинці
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!

Та ялинці геть не спиться:

Володимир Бойко
2026.11.09 14:35
Дід в гірському селі під Женевою
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.

На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.

Сергій Губерначук
2026.11.09 12:42
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Сергій Губерначук
2026.11.09 12:39
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Світлана Пирогова
2026.11.09 11:24
А вже листопад із сумними вітрами,
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.

Вячеслав Руденко
2026.11.09 09:29
Де ті духи що дрімають,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,

Віктор Кучерук
2026.11.09 06:57
Жовтіють вікна, рожевіє обрій,
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.

Євген Федчук
2026.11.08 15:06
Московський карлик світ увесь ляка,
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів

Борис Костиря
2026.11.08 14:41
Чи буду далі я писати
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?

хома дідим
2026.11.08 12:35
політ нормальний
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом

Юрій Гундарів
2026.11.08 10:00
Кохатися між тривогами,
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.

2026 рік

Ірина Вовк
2026.11.08 08:56
ІІ. ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ: Тріумф і трагедія людського Генія

4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)

Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче

Віктор Кучерук
2026.11.08 06:13
Вітер видмухнув з-під тину
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.

Іван Потьомкін
2026.11.07 18:17
Андрій Розумовський
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?

Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не

Борис Костиря
2026.11.07 16:32
Мені часу постійно бракує.
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.

Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно

Ігор Терен
2026.11.07 13:51
Тарган вусатий б’є усі рекорди
і певно-що радіють бульбаші,
що їхній незамінний держиморда
вже переплюнув Мао й Чанкайші,
але мабуть, не знає навіть ШІ,
що бригадир колгоспного городу
не має ні моралі, ні душі.

Тетяна Левицька
2026.11.07 11:13
Тумани смокчуть хмарне вим'я,
міліє сивий небокрай.
Як хочеш, любий, душу вийми,
але журі не віддавай.

Цей листопад, мов битий щебінь,
під чобітками шурхотить.
Згубив пір'їни чорний лебідь

Віктор Кучерук
2026.11.07 06:54
О, як повільно рухається ніч,
Коли не спиш в очікуванні світла, -
Коли пітьму розсіяти невміч,
А туга в серці, наче терн, розквітла.
Судомить щемом душу самота,
Коли пітьма тримає у полоні, -
Молитвами вже втомлені уста,
Слізьми украй зволожені д

Артур Курдіновський
2026.11.07 02:21
Нехай в піску ховають очі страуси,
Нехай рожевим їм здається шлях.
Втомився я заповнювати паузи
У недотичних та чужих життях.

Гидую компліментами убогими -
Порожні звуки. Пухне голова.
Я нехтую скляними діалогами,

хома дідим
2026.11.06 23:47
хмари навіть і не сунуть
смугами лежать оце
вітер листя трусить сумно
ще поцілює лице
що пригоди що нагоди
ні до чого і нема
осінь при небесних водах
ексклюзивна і сама

Володимир Бойко
2026.11.06 22:59
Ненависті ніякої любов'ю не зіпсуєш. Хто не боровся з москалями, той надаремно вік прожив. Низькі люди похваляються високими ідеалами. Усі незалежні від когось таки залежні. І купаючись у золоті не забувай про рятівне коло. Носіїв глибоких

Ігор Шоха
2026.11.06 21:21
На душі не затишно одному
у часи великих перемін
цього світу. Може, хоч на тому
не побачу на шляху додому
моторошне капище руїн.

Як не буде, тільки б не конати
при електораті сатани,

Юрій Лазірко
2026.11.06 17:06
Текст:
-------
1.
He’s one of those warlocks,
who rummages through souls
in temples.

How many strange souls

Борис Костиря
2026.11.06 12:29
Нехай мене засиплять листям
І вкриють мулом забуття.
Осяє істина столика
Мої шляхи в нове буття.
Приїду в сонячну столицю
Для перемоги й каяття.

Нехай це листя заговорить

Віктор Кучерук
2026.11.06 06:43
Ярує осінь вітром і дощем,
Вихрить опалим листям до незмоги, -
Давай назад у літо утечем
Від лицемірства холоду й вологи.
Гайнем туди, де вчора на піску
Були ми сонцем щедро обігріті, -
Давай забудем осінь цю слизьку
У теплих чарах лагідного літа.

Вікторія Лимар
2026.11.05 21:26
Пісня

Дивовижна пані в пошуку, пізнанні.
Пензель у руці.
Фарби різнобарвні в стильному єднанні.
Всесвіту творці.

Приспів:

Артур Курдіновський
2026.11.05 16:56
Віват американському народу!
Завершилися жалюгідні спазми.
Сьогодні він обрав собі свободу
Від торгашів токсичного маразму.

Коротка й переконлива розмова!
Англійською ніхто не крикне "гойда".
Народ сказав своє вагоме слово,

Євген Федчук
2026.11.05 16:38
Лиш два роки проминуло з кривавої битви,
Де вдалося Радзивіллу козаків побити.
Де Кричевський славний згинув й козаків багато,
А вже знову з Литви хмари стали насувати.
Король польський нове військо, кажуть набирає,
Покінчити із козацтвом, мабуть пла

Борис Костиря
2026.11.05 13:05
Тепер автобус більше не приїде
За визначеним шляхом. Пізній час
Втонув у річці, ніби "Ріо-ріта",
Так відійшов, що вже забув про нас.
Замість вогнів - задавнені корита.
Колючий дріт обплутує Парнас.

За визначеним шляхом не приїдуть

хома дідим
2026.11.05 12:11
пора блекаутів і віршів
читати ще писати щось
вигадувати рими ліпші
немовби транс немов гіпноз
коли побачиш чи повіриш
у цьому вирі із марнот
бреде через дорогу лірник
на думці в нього анекдот

Ірина Вовк
2026.11.05 08:30
ЖАННА Д’АРК: ПОВЕРНЕННЯ В ДОМРЕМІ
(драматичний есей-містерія в голосах з прологом і трьома післядіями)

(до 595-их роковин смерті на вогнищі ЖАННИ Д’АРК, присвячується)


ПРОЛОГ: Три виміри Руана
(30 травня 1431 року. Руанська площа зас

Вячеслав Руденко
2026.11.05 08:25
Чую знову клацання копит -
Під копитом кольоровий вид
Крихіток піску на камінцях,
На кривих стежках і манівцях,
У картографічній ворожбі,
Де граки нудьгують на вербі,
Де роки у полум’ї століть
Мимоволі сунуть мимохіть

Віктор Кучерук
2026.11.05 06:07
Вологою насичене повітря
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не

С М
2026.11.05 03:33
із золотого берега рабів
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов

бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Юлія Марищук - [ 2013.05.07 11:35 ]
    ***
    будь моїм Олексієм
    стережи мій сон поки під повіками
    твого обличчя радісна важкість
    лоскітна важкість
    як від найкоштовнішого каміння
    в кишені маленької дівчинки
    гладкого камінця що підібрала
    біля струмка
    його течією
    під листяним вітрилом
    і щоглою зі стебла рушив у мандри
    найперший її корабель

    будь моїм Олексієм
    захисти мене від бузкового повітря
    в якому в'язне кров слабне тіло
    а пульс починає битися
    в зворотньому відліку відрахувавши
    в казну особисту
    по життю за кожен удар
    захисти вдихаючи в мене
    тепло власних легенів стань моєю
    кисневою маскою бо під нею ніхто інший
    не упізнає мене

    будь моїм Олексієм
    хай тобі стане сили
    носити тягар чіпкої долоні моєї
    завжди і всюди з собою
    тримати на своїх плечах ще й мою
    важку від фантазій голову
    від тебе втрачену голову
    пригорнуту до твого плеча

    будь моїм Олексієм
    мужньо прийми долю
    цілуватись до втрати пам'яті
    просто посеред нескінченного неба
    поки зірки танцюватимуть
    плавно довкола нас
    гублячи власні орбіти
    від заздрощів
    і не втрачати силу
    притискати мене до себе
    не відпустити в космос
    не загубити в небі
    ростити це почуття

    будь моїм Олексієм
    хай тобі стане серця
    йти за моєю вірою
    пити з моєї любові
    бути моїм
    чоловіком
    моїм
    серцебиттям


    7.05.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  2. Анатолій Криловець - [ 2013.05.07 08:35 ]
    Урбаністичне
    За стіною, в сусідів, пищить немовля.
    (Мабуть, надоїло в пелюшку).
    Пожадливо всмоктують
    спраглі крани
    пахощі тотального нужника.
    Я давно уже вирахував:
    у кубатуру моєї кімнати
    вміщається 30 трун.
    Це і є прожитковий мінімум,
    виходячи з розрахунку:
    живий, поділений на мертвого,
    дорівнює десяти.
    Єдине моє віконечко
    повік зачароване північчю.
    Погожого дня,
    по обіді,
    на засклених лоджіях
    панельного будинку
    ловлю сонячні зблиски.
    Заздро дивлюся
    на капітулянські прапори
    чужих простирадл.
    Понад дев’ятим поверхом
    читаю метрові літери
    нашого сокровенного
    “Слава КПРС!”

    25 березня 1991 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4) | "http://poezia.org/ua/id/18434/personnels"


  3. Василина Іванина - [ 2013.05.06 18:07 ]
    лубочне
    світлого дощику дещиця
    хлюпне хапливо на трави
    сонячний зайчик заблуканий
    вмиється краплями світлими
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  4. Юлія Зотова - [ 2013.05.06 18:30 ]
    Кофе
    Кофе пахнет утром, молоком, вчерашним праздником и газетой.. И еще какой-то бумагой, с буквами, строчками.. В нем есть запах из салона такси, немного удачной музыки из салона такси, и много смеха в подаренном, и тут же вылитом на счастье, кофе.
    Кофе больше так не пахнет


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  5. Юлія Марищук - [ 2013.05.06 15:50 ]
    ***
    мабуть
    так і має бути
    наші життя потроху звідси
    вивітрюються
    і проступають скелетом судинами нервами
    окремим світом куди
    немає ходу нікому більше нікому
    і тільки вірші
    бліді відбитки
    перекладені на мову людей
    лишають знак того що ми
    в цьому світі з'явились
    в цьому світі зустрілися
    а може ми зустрічались не раз
    і проходили наскрізь поки
    не прийшла мить саме та і сни
    бліді відбитки
    старі фотокартки з країв
    де ми вже існуємо
    підказали ось же дурненькі мої
    як ви себе не бачите?
    як не бачите?
    очі нарешті розплющені милий мій
    хай доцвітають сади
    хай минають світи
    ми не минемося більше
    з тисяч прожитих життів
    з усіх перебіглих світів
    сонце тут найясніше
    світить
    і всі кольори доторки
    всі неперекладні твої погляди
    тільки моїми залишаться
    всі поцілунки запахом моїм
    в шкіру твою просочаться
    я вишиваю нечасто
    але на твоєму тілі губами вишию
    "мій до останнього подиху"
    легенько підпишусь
    "твоя"
    і вдягатиму тіло твоє
    щодня
    як вбрання найсвятковіше
    і це мені буде
    за любов найщедріша
    платня


    6.05.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Гора - [ 2013.05.05 18:52 ]
    Великдень
    Пасхальна звучить мелодія
    Диханням любові парафіян серця
    В час Великодня
    Крилами пелюсток лунають дзвони
    Син Божий Воскрес!
    Зорiють свічки
    МолитвА до Небес
    І душа до океану злетіла
    Вслухайся ...
    Серця орган в басах стихає
    Але відчуття
    Зберігаються
    Енергія думки по октавах проходить
    Вібрує і зростає знову
    Радiсно проникає в серце твоє
    Воно кришталевої чистоти
    Як води джерел Святої Русі
    Горить в полум'ї Світла
    Единотвого легіня Любові
    Відчуваєш - Христос Воскрес!
    Запитуй
    Що тобі робити - як бути?
    Так здійсниться Твоє таємне і святе
    Бо Серце відповідь знає
    Відає воно - просто серцем Свiт любити!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Гора - [ 2013.05.05 18:47 ]
    Визнання душі

    Боже милосердний на могутнім небосводі!
    моя душа полонянка Твоєї любові-щаслива і вільна
    Твоя ніжна любов - Милiсть без міри
    зробила мою душу ще чистішой і світлішой
    співом радіють уста мої
    та серце моє
    яке Ти врятував!
    дякую за посланий мені подарунок з небес
    це яскрава мить - Життя
    Великдень _ Воскресіння
    де жаркі сонячні промені
    ліплять чарівні і казкові візерунки щастя
    зі світла і тіні
    де в хмарах купається веселка
    і білі кораблі пливуть по синьому небу
    перетворюються в нічній тиші зірки
    i місяць з красунею Луною
    танцюють вальс по Чумацькому Шляху
    де Твої очі
    дивляться в мої із захопленням
    А вітерець пестить обличчя
    краплі дощу пахнуть трояндами
    відкриваючи свої почуття
    своє серце і свою душу - відкрила себе
    iншу - нову
    cмішну
    цікаву
    веселу
    де дивним чином наче розтанув лід страху
    перетворившись на джерело чистої Любові
    з яскравим внутрішнім світом
    мрію закриваючи очі
    я відчуваю Твоє дихання
    биття серця
    тепло сильних рук
    обіймають мене
    Твій оксамитовий голос
    дивним чином відводить в нескінченність Всесвіту
    за велінням серця - роблю крок
    дозволяю собі знайти новий сенс - Шлях Любові
    вірю - читаючи мої зізнання
    на Твоєму обличчі грає відверта
    радісна і мудра посмішка
    Надія дає крила моїй мрії
    Істинне бажання обов'язково здійсниться
    зустрівши Любов - ніжно обійму
    щаслива і вільна - з Богом в серці.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Гора - [ 2013.05.03 08:42 ]
    Єдиний
    я дозволяю собі цю слабкість - Любов
    моя нiжність шовковистих крил
    в Твоїй силі любий
    і Твоїх руках моє серце
    маленьке
    тремливе і живе
    важливість від розчулення
    захвату
    бажання
    і щастя від того
    чим наповнена душа
    воно веде до боротьби зі своїми ж почуттями
    Із присмаком буднiв і болю
    із грамом трутизни
    загадковi почуття відкривають казковi двері
    за якими може перебувати розчарування
    і тільки ми вирішуємо
    тримаючи ключик від щастя в руці
    відкрити
    чи ні...
    ми маємо право бути тут і зараз
    це наш перепустка - у Вічність!
    Любов - це як квиток
    який нам дано придбати
    по дорозі життя
    несучи кожен свою валiзу
    і якщо мiй тягар стане легше
    я швидше прийду до омріяного
    Єдиного - Улюбленого
    потрібно тільки дозволити собі
    не озиратися
    а йти в перед
    до Істини
    слухаючи своє Серце.
    я Тебе кохаю
    мiй найдорожчий - Єдиний!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  9. Юлія Марищук - [ 2013.05.01 20:03 ]
    ***
    якщо є щось більше аніж кохання
    в цьому
    нескінченному круглому всесвіті
    це точно та сама пуповина
    якою ми зв'язані
    бо ти у мені
    і батько і матір й дитя усього
    що називається змістом
    вмістом сенсом наповненням формою
    земним тяжінням й антигравітацією
    телепсихією телепортацією
    бо досить малого руху води
    в океанських товщах
    і моя душа осідлавши хвилю
    як найвіртуозніший серфер
    за долю секунди домчить
    просто до твоїх вуст -
    слухати твоє дихання
    цілувати повіки
    поки ти спиш
    і дякувати
    за мільярди речей
    хоча б за вірші які
    з тобою ми пишемо разом
    бо все що роблю я - просто записую
    слова твої сни і думки
    мені адресовані
    бо все що в нас є
    у цій пуповині
    як до струни
    торканнями
    витворює
    найкрасивішу музику
    ах скільки ще їй
    нових записати альбомів
    а скільки життя
    нам народити
    під них


    1.05.2013


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  10. Юлія Марищук - [ 2013.05.01 11:22 ]
    ***

    взяла собі за звичку
    спати на лівому боці
    прокидатись вночі аби перевірити
    чи ти поряд
    взяла собі за звичку
    тільки розплющити очі
    і не побачивши твого лиця хотіти уже
    шукати тебе
    десь далі
    але згадати вчасно -
    ти ближче
    значно ближче ніж поряд
    бо ти
    завжди в мені
    навіть коли засинатимемо
    максимально торкаючись тілами
    навіть коли непроговорені думки
    перетікатимуть
    у змішаних хвилях волосся
    телепатично даруючи нам
    найфантастичніші
    найреальніші сни
    навіть тоді як дифузія
    пересипле нас одне в одного
    ніби цукор з різних пакетів
    в один полотняний мішечок
    а група крові мутує
    у три-з-половиною-мінус-плюс
    навіть якщо не минатиме
    з роками ніяк не минатиме звичка
    прокидатись й шукати тебе
    очима
    ще не встигнувши їх
    розплющити
    я найперше тебе
    знаходитиму
    тут
    усередині
    в собі


    1.05.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  11. Інна Ковальчук - [ 2013.04.29 11:50 ]
    Чотирикутник
    ВІТЕР злодійкувато розкрилює
    прив’ялі віти пам’яті,
    прикуті ланцюгами бажань
    до стовбура минулого.
    ВІТЕР вуркотливо вигойдує
    віконниці майбутнього
    на прочиненій мушлі сьогодення,
    де тоненька цівочка часу
    стікає на родиво світанку.

    МОРЕ танцює сальсу
    в обіймах ревнивого ВІТРУ,
    розбризкує бентежні
    краплини щастя
    на шерехаті щоки
    самітних скель.
    Завтра МОРЕ залюбки
    зрадить свого коханця,
    підставляючи утихлі хвилі
    цілункам палкого СОНЦЯ.

    СОНЦЕ грає в піжмурки
    з розніженою ЗЕМЛЕЮ,
    грайливо ховаючи
    між плетеницею хмар
    своє справжнє обличчя
    самовпевненого гульвіси.
    Награвшись, СОНЦЕ звично
    пірнає у часопростір,
    щоби спокійно заснути
    на долоні Вічності.

    ЗЕМЛЯ задумливо вдивляється
    у колообіг світобудови,
    старанно тримаючись за своє місце
    на біговій доріжці.
    ЗЕМЛЯ лише інколи домальовує Всесвіт
    пензлями сонячних зайчиків,
    запалена доторком до душі
    нескореного ВІТРУ.
    ВІТЕР…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  12. Світлана Сторожівська - [ 2013.04.26 15:18 ]
    Сходи
    Я бачила як палали хмари,
    Падаючи на землю попелом.
    Попелом трояндових дощів
    У душу.
    Тихо.
    Це горіли сходи до вічності,
    Які я скільки років клала
    Кольоровими обгортками безглуздя
    Віршованих ідей.
    Наївно.
    Це, вочевидь, вічність не захотіла
    Відкрити мені таїну.
    Тому що в мені немає нічого вічного
    Крім віршів,
    Звісно.
    Бо секрет людської ефемерності
    Полягає у справах.
    Мої сходи згоріли. Чому?
    Бо я відкрила смертним таємницю
    Небесної канцелярії.
    І тепер я покарана.
    Та Пегас мій уже приборканий.
    І ми, вигнанці, полетимо на землю.
    Бо якщо до неба я не дійшла,
    То буду
    Шукати натхнення
    На землі.


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  13. Шон Маклех - [ 2013.04.26 12:17 ]
    Трiснута амфора
    Друже Евкліде!
    Як тісно душі у твоїх клітинках
    Креслити безмір калюжами книг.
    Бородатий філософе!
    Знавець чисел і ліній.
    У затінку портика
    Малюєш трикутники чорні
    Моїх невгамовних рапсодій.
    Античності сивої слід
    Чайкою білою морем
    Чи сторінками папірусів
    Відбілених хворою Кліо
    Чи Каліопою…
    Ти
    Словами апорій Зенона
    Сандалі ховаєш в пісок.
    Нікуди йти. Та й навіщо?
    Шкуринкою хліба черствого
    Звуки легенди про Іо.
    Десь у перерізах сфери
    Пісня стара про Сізіфа.
    І про орла. Про…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)


  14. Шон Маклех - [ 2013.04.26 12:45 ]
    Каламутнi дзеркала
    Калюжі – це дзеркала
    Виставлені на вулиці
    Сумних міст людей
    З кам’яними обличчями
    Старим сумним філософом -
    Щоб ці люди
    З летаргічною совістю
    В сірих костюмах буденності
    Зазирали в ці свічада
    І бачили ту каламуть,
    Що лишається
    На дні їхніх душ і облич
    (Бо обличчя – теж дзеркало),
    Могли зазирнути
    У свою істинну суть
    Коли весна
    (А вона – етюд картини
    На яку ніхто не дивиться)
    Духмянить світ
    Байдужих
    Безбородих жебраків.
    У цьому місті
    Суцільних дзеркал
    Тиняюсь безцільно
    Промінчиком світла…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  15. Шон Маклех - [ 2013.04.26 03:19 ]
    Затемнення світила
    Я безцільно блукав містом в якому зацвіли сливи і магнолії і думав про те, що люди нині стали настільки заклопотаними, що скоро забудуть, що таке сміх і радість. Всі перехожі самотні як той папуга, що вилетів з кватирки і забув як повернутися додому, до годівнички. Я згадав, що саме сьогодні вночі буде затемнення Місяця і тоді написав таке:

    Місто в якому
    Зупинилися всі годинники
    Святкує ювілей Заратустри.
    Калоші міняють на сир
    У старій аптеці
    Біловбраного алхіміка,
    Що справді вірить
    У свою ятрохімію
    І готовий «живим сріблом»,
    «Білою лілією»
    Та «червоним левом»
    Всіх міщан і спудеїв,
    Архітекторів та жандармів,
    Сажотрусів та кондукторів
    Лікувати від ностальгії.
    Сентиментальне світло
    Ліхтарів вулиці Дарвіна
    Перетворює перехожих
    На лицарів «плаща і кинджала».
    Вчорашні газети
    Ще вчора були «вчорашніми»
    Бо у місті, що застрягло в минулому
    «Сьогодні» не настане ніколи…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  16. Олександр Гора - [ 2013.04.26 01:28 ]
    Море
    Без единого шороха ветерка
    Вечером море спокойно.
    Дыханием тишины укрыты земные просторы.
    И в этом чувстве ласково тону,
    Как восхитительно там одиночество!
    Встречаешься, общаешься, дружишь,
    А потом понимаешь, что любишь - бесконечно...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Гора - [ 2013.04.25 07:24 ]
    Душа
    Душа - Загадка, вона, як крихке скло ...
    Така чиста - як пелюстка ромашки,
    У ній лілії цвітуть ніжно ніжно,
    І літають птахи, метелики, комашки ...
    Душа - ранима як бажання.
    В озерах вод глибоких...
    Якщо прозорі наші подумки ,
    Наче води джерело
    З долею ми в хованки не граємо,
    Друзів наших серця
    В ній жаданним Раєм.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Гора - [ 2013.04.23 21:25 ]
    Вiн поряд
    Мій друже.,
    Я пливу крізь пил віків,
    І клавіш спалених мною мостів,
    До ранкового променя...
    Але, я не прошу пробачення...
    Молитвою Богові шану - вдячний Йому
    Знайшовши те, чого заслуговую.
    Спалахом в небесах
    Осяянно невинності дах...
    Увійду в свої надра - глибокосочисті світи,
    В них - Земля, що запрагла родючости.
    Споконвіку нема там провини,
    Де в любовi злились половини...
    Наповнюю чашу грудей Милосердя
    Припливом Його незліченних дарів,
    Щоб вилити їх в океан світів ...
    Ось йду крізь пил доріг,
    Не спалюючи останній міст...
    Подорожую рікою по життю,
    І за глеєм туману - ранком,
    Вічності промінь обов'язково зустріну.
    Мiй День Народження - посміхнуся Щастю!
    I, наче води розталі,
    Життєдайнoсти Рай обійму...
    Друже, коли дійдеш - до крайньої межі,
    Про Його муки пригадай,
    Він поряд завжди -Той,
    Кому ти не байдужий.
    Його страждання і за тебе, друже.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Юлія Марищук - [ 2013.04.23 10:01 ]
    ***
    кажеш
    оця втрата відчуття проминання часу -
    найкращий спосіб
    залишитися у вічності
    кажеш
    колись
    пригадуватимемо це чекання
    але не скоро
    бо поки будемо зайняті іншим
    зайняті одне одним втіленням
    мрій бажань думок і снів
    що зараз назбируються
    щоденним сьогоденням
    де стільки всього
    нам пережити разом
    провідчувати разом
    кажу
    найкращий спосіб
    залишитися у вічності -
    оце безупинне знаходження
    неминуче знаходження
    оце входження в себе через
    твій неймовірний погляд
    через контур чуттєвих губ твоїх по якому я
    тисячу разів за добу
    провожду думкою
    ніби намагаючись розповісти
    собі знову і знову
    скільки ж в губах цих
    вічності
    яку ми обоє
    шукали



    23.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  20. Михайло Десна - [ 2013.04.23 01:45 ]
    А вам?
    Звичайна кавалькада нецікавих ста подій -
    ну просто рівнобедрений нав'язливістю стрій.
    Чомусь цивілізації закон -
    мобілізації тон.

    І хочеш "відпроситися", і тичеш хабаря...
    Але, як не обурюйся, - лише до вівтаря.
    А тільки-но вмикаєш мікрофон -
    мобілізації тон.

    За писарем сценарій - між сюжетом і творцем.
    Як часто автор твору не твоїм живе лицем?
    Лишається чинитися взнаки...
    Як не - в "тире", то - в "лапки".

    Обридла вакханалія чужих перипетій
    воює не без успіху з форпостом інших мрій.
    Виснажлива триває боротьба...
    А вам цікаво хіба?


    23.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  21. Юлія Марищук - [ 2013.04.21 22:57 ]
    ***
    мені наснилася твоя долоня
    твоя тепла долоня в мене на животі
    я прокинулась і пішла з нею у світ
    і світ знав світ бачив світ
    ішов до нас на паломництво як
    до своєї найбільшої святині
    спочатку тендітний метелик
    тонкими своїми крильцями
    лоскотав твої пальці
    і я відчувала лагідний жар
    від кожного поруху
    потім маленьке сонечко
    червоне сонечко в шість чорних цяток
    гладило пестило нас
    кумедно перебираючи лапками
    і десь узялась в нього сила
    зірватись в повітря
    й зникнути між дерев
    навіть стрункий молоденький бук
    напершими зеленими пагонами
    пригортався напитись теплом
    сором'язливо так пригортався
    ніби уперше скуштувавши
    квітневого сонця на смак
    й на радощах не знав де подітись
    і просто чекав того хто притулиться
    до налитого соками стовбура
    аби поділитись любов'ю
    поки блаженний день догорав
    а я пішла далі
    пішла не озираючись
    у вечір у завтра в життя
    пішла з твоєю долонею
    з твоєю теплою долонею
    в мене на животі


    21.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  22. Василь Роман - [ 2013.04.21 17:18 ]
    Аве, Львів Лева!

    Аве! Львів лева!
    …до ран вам, яничаре,
    Бермуди та Канари!
    так самогон в Миколи
    дунь умора!!!
    Париж - а сапсан літав,
    О дуб хитав - оман туман!
    Досить! а шило кололо… оль –оль…око!
    Лишатись? Одна мутна мова тих,
    будова тіл - нас!
    …пасажира парому нудило!
    ким? в нього маска тирана!
    кати дум, ребер, а чин я мав – народ…

    Авель вів ЛевА!


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  23. Василь Кузан - [ 2013.04.21 15:59 ]
    Сито вічності

    Виливаю життя на мілке сито вічності.

    Цівочки років
    Розтікаються по площині і
    Групуються.

    Спочатку крізь дірки просочується
    Дитяча здатність дивуватися
    І вміння радіти.

    Зрілі почуття, ніби желе,
    Закупорюють отвори.

    Вони тримаються купи,
    Обмінюються енергією,
    Чіпляються за повітря,
    Гронами крапель
    Звисають
    Знизу.

    Ніби у руках золотошукача,
    У ситі залишаються
    Кристали чистого розуму,
    Зерна пам’яті,
    Хмаринка душі
    І відчуття болю.

    Вічність не відпускає їх у невідомість,
    Бо саме вони
    Є результатом нашого досвіду
    Самовдосконалення і праці,
    Любові і
    Вмирання.

    21.04.13


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  24. Михайло Десна - [ 2013.04.20 13:23 ]
    Start/stop (engine)
    Я ж тобі,
    я ж тобі звідусіль...
    Я ж тобі,
    я ж тобі для дозвіль
    обіцяв автомобіль!

    Ексклюзивний імпортер -
    сміттєзвалищанських сфер
    АвтоАЗ "СССР"!
    Не звертай уваги ти,
    що роззявлено роти
    на... передній привід би.

    Я ж тобі,
    я ж тобі, наче хміль...
    Я ж тобі,
    я ж тобі ще з весіль
    обіцяв автомобіль!

    Бачиш, ми тепер "круті":
    нам безмежно заздрять ті,
    хто лишився "на хвості".
    Нумо, з вітерцем... Егей...
    Пару б коней (чи людей),
    то із транспортом - ОК!

    Ти ж мені,
    ти ж мені клявсь, як міль...
    Ти ж мені,
    ти ж мені під кадриль
    обіцяв...
    обіцяв
    а в т о м о б і л ь!!!


    20.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  25. Олександр Гора - [ 2013.04.19 10:44 ]
    ***
    Коли ми поряд, як дiти...
    Все здається краще.
    Зараз я знаю, бо зрозумів -
    Нам бути судилося - разОм!..


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Михайло Десна - [ 2013.04.18 23:03 ]
    Суші

    Чого ж ти витріщивсь, юначе!?
    Світлина я.
    І я... подобаюся.
    Значить,
    як на facebook,
    я - Мавка чарівна.
    А ти...
    Ти - лайк. Ти - очі, сповнені вина -
    вина бажання.

    Напишеш коментар -
    я так люблю читати оди.
    Комп'ютер вимкнеш -
    не тепер, так згодом!
    А я - світлина та,
    що видалить хазяйка чи схова
    (у неї, звісно, на мене права -
    нема питання!)

    Зараз
    ти розглядатимеш мене,
    бо я існую.
    Я тим живу, що погляд твій чарую.
    І ти все знаєш:
    сороміцьки заздритимеш вдома.
    Бо Мавка - чарівна!
    Бо замість крапки - кома...
    Свята на мрію кома.

    Напружився?
    Тобі нестерпно коле око?
    Реальність поруч...
    Ненароком
    втручається, вербує, сушить душі.
    Смакуй мене...
    Підписано:
    "Сподобалися суші..."


    18.04.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  27. Юра Товмач - [ 2013.04.17 19:54 ]
    Гармонія


    Простір без межі і краю
    Доторкаю –аю-ою
    Час вмістилища із раю
    Розтуляю-яю-лляю
    З шовкопряда ореолом
    Морем, морем - океаном
    За світами із туману
    Шовковію-в –ію
    Променію й спопеляю
    Дію-ію в протидію
    Знаю-з нею-зігріваю
    Від арію-зрію-візувію
    Вибухаю-вибух-аю
    Нею –в-неї-я лілею
    Мить із миті вибираю
    Вічність з вічності стихії
    Діамантовії-її в тілі
    З лілії меланхолії
    Відчуваєш, знаєш і не знаєш
    Думку її наганяєш й знаєш
    Прозріваєш, осягаєш
    Мікромакрокосмонієш
    Ще серцеве рево поглинаєш
    В п’ятки серц опускаєш
    Інь і Янь і Янь у Їнь
    Вічлевість із вічності
    У вічність…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Михайло Десна - [ 2013.04.16 23:25 ]
    Правда-правда
    Зайшли у гості юності посли
    (зо три години у мене були)...

    Ой правда... Правда... Правда-правда:
    сьогодні-вчора, вчора-завтра!

    Молились разом юності моїй,
    згадали кожну із юнацьких мрій...

    Ой правда... Правда... Правда-правда:
    сьогодні-вчора, вчора-завтра!

    Насвистував нам диригент октав -
    я вірчі грамоти свої вручав...

    Ой правда... Правда... Правда-правда:
    сьогодні-вчора, вчора-завтра!

    Сміялись до зволоження повік,
    пробачили мій величезний вік...

    Ой правда... Правда... Правда-правда:
    сьогодні-вчора, вчора-завтра!

    Зайшли у гості юності посли...
    до чого ж гості гарними були!

    Ой правда... Правда... Правда-правда:
    сьогодні-вчора, вчора-завтра!


    16.04.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  29. Сашко Шкурупій - [ 2013.04.16 18:34 ]
    Якщо завтра гаплик усім
    Якщо завтра гаплик усім
    Хто буде дивитись
    На химерні лінії долонь
    Небесних, мріючих,
    Хто буде митись
    У сяйві Сонця
    Від щоденного бруду
    Скорюченних вулиць.

    Хто запхне своє «я»
    У далеке місце
    Заради правильності
    Заради, чогось
    Що сліпі звуть «життя»

    Якщо завтра гаплик усім
    То поставте мені самогон
    І я буду вважать себе
    Людиною
    При цьому як стара свиня
    Купаючись у калюжі лайна
    Не буду ні кого обзивати
    І злитись теж не буду.

    Проміняйте свої мрії
    на ще один сірий день.
    Павутину сну.
    Нікчемності.
    І назвіть це мистецтвом
    У якого немає
    ні рими
    ні душі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (0) | "Майстерень" 5.5 (0)
    Прокоментувати:


  30. Сергій Сірий - [ 2013.04.15 14:48 ]
    * * *
    Одрізав я неба смужку
    і подарував тобі на щастя,
    аби ти могла пришити її усмішкою до своєї долі.
    Я розкроїв яскравого літа шматочок,
    узявши ситець польових квітів,
    і для тебе веселими промінчиками сонця
    зшив чарівну сукню із ніжних пелюсток.
    Візерунки грайливої веселки
    я вишив на ажурних крильцях мрій твоїх,
    аби осяйністю своєю радувала погляди зустрічних,
    але лише моєю була ти…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.48) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (2)


  31. Оксана Єфіменко - [ 2013.04.14 21:32 ]
    Камінь
    політ каменю
    над ненависною травою
    над сухоплетом
    я зображу тобі

    колись я лежала біля дерева
    наді мною було гілля
    на гіллі зріли грушки
    зривалися і падали вниз
    щоби гнити в траві
    у сухоплеті волосся
    біля каменю тіла мого
    я дивилась
    і майже не бачила
    як росте моє тіло

    політ каменю
    над кожним листом
    і водою
    я зображу тобі


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Флора Генрик - [ 2013.04.14 19:29 ]
    Іронічне(Забула все)
    Забула все,
    мандрую крізь життя
    без почуттів,
    загублена у віршах.

    Навколо світ,
    мов райдуга цвіте,
    його ж дитя
    метро лиш знає
    й риму.

    Кімнатний рай,
    а в нім, окрім стіни,
    найголовніше -
    тиша,
    тиша, тиша…

    Вона мене на крилах
    віднесе
    і заримує сумніви
    густіше.

    Гіркі хвилини
    втраплять у верлібр,
    мов карасі,
    запечені в сметані.

    А я закрию очі
    і вкраду
    картинки,
    наче яблука в саду...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  33. Юлія Марищук - [ 2013.04.14 16:54 ]
    ***
    хочу ділитись з тобою усім
    краплями що тарабанять по підвіконню
    пугуканням сови яка не знати де заховалася
    запахом мокрої землі залежаного листя
    першої зелені що пробивається
    проривається соками
    в цю ще невіджиту в цю
    запізнілу сірість
    сміхом дітей на гойдалці
    ранковою лінню яку не хочеться
    випускати з ліжка
    шишками з ялин навпроти моїх вікон
    різьбленим Довбушем на стіні
    вас навіть звати однаково
    перестрибуванням через калюжі поки на них
    розходяться тисячі кіл
    рясних і спокійних кіл -
    весняний дощ зовсім як я мрійливий
    сонцем ще таким боязким
    таким ненахабним
    але дедалі теплішим
    дедалі ніжнішим
    таким всеохопним як моє бажання
    ділити з тобою всесвіт


    14.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  34. Юра Товмач - [ 2013.04.13 18:50 ]
    Білизна


    Білизна на розі ямки з щічок
    Піка льоду прози з меду
    Злетів сніжок впаши біля ніжок
    Твойого злету на мою планету

    Вакуумного древа за вікновим ліжком
    Марево цукатів кленотари із каштанів
    Полишаю самотінь я тишком-нишком
    І гудуть все бджоли солодом тетанів

    Вологі язики вивчають гірські піки
    На вершинах для лавини з неба
    Поглинає в себе із любові ліки
    Кантовим апостеріорі ця морфема


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  35. Олена Рибка - [ 2013.04.13 11:09 ]
    Так почути
    Запитуючи, чи читаю Гельдерліна,
    Він прагне почути «так». І кажеш «так»,
    Пригадуючи третій курс університету,
    Запаморочливий головний біль і шурхотіння
    Пожовклих сторінок у півтемряві бібліотечної зали.

    Коли я була дитиною, Бог рятував кожну мить:
    Від невідворотності болю, від палахкотіння слів,
    Від шаленств віровчення і чистилища розплати
    За невивчені уроки історії й істеричні читання:
    А однак усе, що триває, постає завдяки поетам.

    І в німому запитанні «що є мисленням?»
    Постає зачудування найневиннішим заняттям,
    Яке відсвічує у півсні чужими словами,
    Перекладеними на мову твоїх пальців,
    Якими вчитати можна, не знаючи шрифтів Брайля,
    Всі неспроможності мови, всі нестримності плоті,
    Всі непроминання поглядів і недоречності поезії.

    І найнебезпечніше благо, проходячи через горнило
    Горла, горлицею всідається на губи, що шепочуть
    «Так», не чекаючи на запитання про Гельдерліна.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1) | "М. Хайдеггер. Гельдерлін та сутність поезії"


  36. Василь Кузан - [ 2013.04.12 19:20 ]
    Про шкідливість вживання великої кількості алкогольних напоїв (типу – коньяк) для психоемоційного та
    Про шкідливість вживання великої кількості алкогольних напоїв (типу – коньяк) для психоемоційного та фізичного стану чоловічого організму в умовах загальнонаціональної економічної кризи, повної зневіри та масових розчарувань, а також у день тимчасового нерозуміння (сварки) з коханою жінкою

    вірш:

    Я с-с-сьогодні сх-схожий на с-с-свиню,
    А св-св-свиня сміється, о!
    Ніби пані.

    12.04.13


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  37. Юра Товмач - [ 2013.04.12 08:59 ]
    Обкладинка


    Пікантна, «чілі», лагідна
    Ти – хамелеон у монооправах
    Манірність твоя трьохвимірна
    А філософія життя в окалинах
    Бездоганну маєш ідеальність
    Ти - жорстка сентиментальність
    Суцільна картотека з утопії
    Ти - амазонка клоустрофобії
    Ти пізня постмодерністка
    Заслана псевдоатеїстка
    Ти витончена словорубка
    Ти філка, а може ж і фобка…


    Рейтинги: Народний 5.25 (0) | "Майстерень" 5.25 (0)
    Прокоментувати:


  38. Юлія Марищук - [ 2013.04.10 19:04 ]
    ***
    дивися на мене
    отой твій погляд з екрану
    найніжніше
    що коли-небудь доводилось бачити
    дивися дивись так на мене ще
    як засинаю
    мовчазними губами підспівую
    нашій з тобою пісні
    то ж буде перша
    наша з тобою пісня
    дивися на мене
    як думаю мрію
    як обіймаю тебе уві сні
    як відсуваю штори впускаючи
    найперше світло
    дивися на мене
    бачиш пальці свої на моєму лиці?
    торкаєш його і здається ніби
    маленькі сонячні зайчики
    танцюють і сиплеться радість
    з їхніх завжди усміхнених заячих вуст
    а сонце все вище а тіні
    тіні все меншають
    бачиш як час скорочує відстань?
    і ще один тиждень і ще
    просто дивися на мене
    дивися на мене



    10.04.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (7)


  39. Юра Товмач - [ 2013.04.10 07:18 ]
    Наснилась


    Притулилися лиця у снах полуничних
    З морозива губи кусаю твоїм я міжряддям
    Доторком плеса тендітних думок я невинних
    Зомліваю тебе у стернах осоту з кохання

    Крила піднялись у мить опустившись
    Зі швидкістю світла відірвалась землі
    В плеяді галактик моя діва з’явилась
    В телескоп розглядаю я зорі твої

    Твій зоряний промінь мене осліпив
    І вічність в душі немов оселилась
    Яріє субстанцію, і тіло ліпив
    Летючою в сні ти сьогодні наснилась

    Струменем дощ, рябіє коромисло
    Павутина огорнула нас в лещатах перини
    Мабу’дь то снігами у квітні пороблено
    Мабу’дь то з колисок заметілі дитини


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Гора - [ 2013.04.09 03:10 ]
    Сказочный сон...
    Струится из сердца любовь, как большая река
    И в небесах Луна говорит со звездою.
    «Она тебя любит!» — шепчут мне облака,-
    «И будет вечно с тобою.»
    Мы сок пожеланий в бокалы нальем,
    Мы счастливы здесь, с тобою вдвоем,
    Купаемся в радости и любви,
    Глаза от счастья сияют твои.
    Прошлое кануло в небыль, его не осталось,
    На весеннем лугу ты собираешь цветы.
    Радостью ласково мне улыбаясь...
    Может мне все это снится?
    Поцелуй, будто сказочный сон...
    Нас не вино пьянит, а счастье!
    Сердца поют как птицы - в унисон!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:39 ]
    * * *
    Космос плаче
    на зелені груди Землі
    серце космосу
    сміється та розбризкує
    свою вогняну кров
    на галактики
    по його артеріях
    пульсують
    метеорити й астероїди
    космос цілує
    геніїв планети
    блакитними губами
    розсипає в їх головах
    родюче насіння
    з якого колись виростуть
    золотоокі квітки

    Липень 2003


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.93) | "Майстерень" 5.25 (5.94)
    Коментарі: (1)


  42. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:29 ]
    * * *
    Дівчинка йде стежиною,
    Одягнена в платтячко з місячного серпанку.
    Місяць постелить їй постіль
    І заграє симфонію містичної сопілки.
    Місяць — дуже великий вигадник.
    На що він тільки не здатний!
    Це сам чорт у білому вбранні,
    Хитрий, лукавий, але мудрий.
    Він посилатиме зі свого холодного трону
    Солодкі сни дівчинці.
    У хороводі ніжнолицих хмарин
    Він танцюватиме вальс ночі.

    27 листопада 2003


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.93) | "Майстерень" 5.25 (5.94)
    Прокоментувати:


  43. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:43 ]
    Гарматні очі
    Гарматні очі
    Цілими роями
    З’являються мені вві сні.
    Вони вповзають у душу
    Холодними упирями.
    Гарматні очі
    Пропаще та приречено
    Вибухають в душі.
    Вони прибивають мою душу
    Іржавими цвяхами
    До скелі німоти.
    Вони поселяють пустку
    В моє оазове серце.

    18 грудня 2003


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  44. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:59 ]
    Сонце в крові
    Моя кров заклято вибухає сонцем,
    Сонце заклято вибухає моєю кров’ю.
    Я здіймаю до сонця камінь,
    Який котиться проклято назад
    У мою душу і може її загубити.
    Цей чорний і волаючий камінь
    Я так би хотів розтопити
    В скривавленому сонці.

    19 грудня 2003


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.93) | "Майстерень" 5.25 (5.94)
    Прокоментувати:


  45. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:41 ]
    Горе моєї коханої
    Я хочу випити все твоє горе, кохана,
    Я здатен його помістити в душі.
    Воно роз’їдатиме наскрізь мене.
    Це горе блукатиме привидом,
    Що не може потрапити до потойбіччя.
    Воно шкутильгатиме
    Неприкаяною дитиною.

    19 грудня 2003


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.93) | "Майстерень" 5.25 (5.94)
    Прокоментувати:


  46. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:50 ]
    Старий годинник
    Старий годинник
    Тишу колише.
    Дивиться в спокій
    Меланхолійних хмар.
    Старий годинник
    Залоскочує стіни,
    Щоб їм наснились
    Кольорові сни.
    Годинник вистукує
    Ритм свого серця.
    Годинник блимає
    Карими очима печалі.

    20 березня 2004


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  47. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:06 ]
    * * *
    Я впився поглядом у небо,
    Пооране фіалковим плачем.
    Я проламую кригу тиші,
    Яка не дозволяє мені чути
    Приречену симфонію троянд.
    Кожна зоря запліднюється нектаром,
    Принесеним з яблунь мого саду.
    Зорі падають на землю,
    Спалахують і перевтілюються
    На чарівні жар-птиці.
    Чи можна виплакати
    У груди Всесвіту
    Усе криничне страждання?
    Чи можна посіяти в полі безмежжя
    Зерна кульбабових надій?
    Вибухає журба тополина
    Бездонністю журавлиних доль.

    21 лютого 2005


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  48. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:11 ]
    Трояндовий голос
    Голос троянди хоче мене доторкнутися,
    А я хочу його поцілувати.
    Я хочу взяти його в долоні
    І пригорнути до себе.
    Трояндовий голос глибокий,
    Мов криниця космосу,
    В яку падають
    Живі людські сльози.

    31 квітня 2006


    Рейтинги: Народний -- (5.93) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  49. Василь Кузан - [ 2013.04.08 10:18 ]
    Тлумачення сновидінь

    Пуп’янки твоїх цілунків
    Розцвітають дивним цвітом
    Орхідейним.

    У молитву
    Заплітаю грішну думку
    Приворожену тобою.

    За водою
    Упокорено пливу.

    Не обожнюю, а більше:
    Ритуальне поклоніння
    Вимальовую на сонці.

    Сонні ранки напливають
    На холодний берег ночі,
    Злизують
    Із неба сіль.

    Тіні Фрейда незбагненно
    Вписують мене пастельно
    У картини
    Пікассо.

    08.04.13


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  50. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:04 ]
    Скальпель то є зброя?





    Онде-де, то – вони?
    дикуни?
    та ні,
    то зоря’ небес
    зірка наша рятівна
    Одна Єдина
    Наша Медицина
    Вона - то є Ти!!!
    а
    ще - вони...
    з давніх тих давен
    і повсяк час
    думає
    за
    нас,
    й
    за тих,
    хто думати не хоче...
    сам собі не допоможе
    недолугою рукою
    відчиня
    це
    немовля світів
    науки
    і
    кладе собі
    на руки
    піцу в майонезі
    із тієї
    піцерії
    дороговказ
    до хіміотерапії
    чи може
    фітотерапії
    чи все ж
    імунотерапії
    алеж,
    масаж...
    то
    не
    міраж,
    а
    лиш
    спланований
    і
    організований
    фото антураж
    світлини
    тієї
    спини
    і
    талії
    із давньої Анталії
    мудреців
    тії
    науки
    Авіцен та Гіпократ
    Зачинателі,
    Мужі!
    в руки взяли
    ті
    ножі!
    різати
    й
    колоти стали
    дозу
    для наркозу
    щоб
    мовляв
    не так боліло
    ай-я-я-ай!
    чули струм
    той
    зойків
    але
    терпіло…
    мусило,
    пожити трішки ще хотіло…
    час далебі не стояв...
    мовляв
    схаменіться
    й за голову візьміться!
    поміркуйте й зацініть
    ви ноу-хау
    Скальпель?
    а…
    Амосов?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   67   68   69   70   71   72   73   74   75   ...   131