ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.02.16 12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.

Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей

Віктор Кучерук
2026.02.16 07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.

Микола Дудар
2026.02.15 23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…

С М
2026.02.15 17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні

Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Владислав Лоза - [ 2014.06.20 16:46 ]
    Копенгагенський дольник
    Бароковий вечір декількома мазками
    Окреслив ескізи провулків на давньому тлі...
    І гамір полегко стишує лет
    Через брами,
    Віконця крамничок, роз'їзди, горища, шпилі.

    Я бачу гаптовані крила готичних крівель,
    що дивляться в місто мохом камінних скронь,
    і упізнаю у фасадах шляхетних будівель
    карбовану мітку
    талановитих долонь.

    А попід будівлями чемно сидять музиканти,
    креслярськими рухами творячи з простору міт,
    і дивляться так на людей,
    як раніше ваганти
    на битих дорогах дивилися
    людям услід.

    Он грає один із них - у порепаній куртці,
    у джинсах, вже майже не синіх, з обличчам старим
    від втоми та музики у копенгагенськім дусі –
    на флейті –
    для перехожих та в душі їм.

    Він грає не-академічно і небездоганно,
    натомість – оголено й щемно в своїй бідноті,
    і, може, того й виходить –
    висотно-органно,
    як дещо, що має Людину
    в кінцевій меті.

    Він грає омріяне, зболене і пережите…

    Що далі – не згадую, наче осліп і оглух;
    лише пам`ятаю,
    як пляшка летить
    недопита
    йому у подертий коричневий
    капелюх.

    Оте пролунало, як вулична зірваність менту,
    що змушує бігать мурах у тонкім рукаві,
    і пляшка розбилася,
    наче обірвана флейта,
    і люди спинилися, наче вони ще живі.

    Він витрусив скельця і гроші на сиву бруківку,
    тихенько лайнувся до чорних,
    захеканих рук,
    посидів ще трохи, обвівши очима долівку,
    а потім, коли вже не стало нікого навкруг,
    піднявсь і поплентався. Ноги ступали в калюжі,
    і хлюпання рвало у клочча глевку німоту,
    і чув я:
    то хлюпає пиво із пляшки у душу
    флейтиста, незграбно і невиліковно
    просту.


    19 червня 2014





    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  2. Ін О - [ 2014.06.20 16:06 ]
    ***
    Пливуть за хмари сині/хто куди/:
    Дерева, гори, тіні, видноколи...
    І сонце спогляда тепер спроквола,
    Як кола підіймаються з води.
    Зозуля мовить та біди не йме,
    Що плачуть сУрми - вітряні оргАни.
    Ущелини - туманові капкани,
    Ковтають небо зоряно-масне.

    І ти тримаєшся за хвіст рудий
    Тієї зірки, що застрягла в хвої,
    А ніч смерек, віжлунів та левкою
    Не зупиняє крокові ходи...
    Пливи, моя душа, чимдуж пливи,
    Бо стеле берегом імла полуду;
    На тому боці мавка в росах блудить
    І кличе серце голосом трави...




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  3. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2014.06.20 12:48 ]
    ***
    Відносне щастя і відносне горе,
    Усе минуче, суєта суєт,
    І хтось мовчить, а хтось усе говорить…
    І сим життя, стається, що псує,
    За Фаустом немов, "момент прекрасний"...
    Не зупинився... Склянка - шкереберть,
    А ти… Ти що? Ти, безумовно класний…
    А я… Я сита класністю ущерть…
    Спинюсь і я в моменті, безперечно,
    Вели до мене тисячі доріг,
    Тепер - одна, і досі - небезпечна,
    Ти не знайшов, чомусь не зміг… Не зміг…
    У тебе друзі і гучні розмови,
    Вино і пиво - все, здається, в лад,
    А я тобі – ні слова, ні півслова…
    Як в тому шоу… що ж «Пусть говорят»



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  4. Анна Віталія Палій - [ 2014.06.20 12:09 ]
    * * *
    Нащо слова, коли нема любові?..
    Христові сльози докором течуть.
    Є міра змісту в кожнім звичнім слові --
    Одвічна суть.

    Є міра болю в дефіциті волі.
    І в дефіциті ласки -- суєта.
    Тому й чужі поволі граєм ролі.
    На постаменті слів -- чужі уста.

    Нащо слова, коли нема любові?..

    До 2005р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  5. Тимофій Західняк - [ 2014.06.20 07:19 ]
    Граматика життя... Час...
    ***
    Які страшні
    оті самотні ночі
    Без слів, обіймів,
    ніжності, тепла…
    Минулий час
    безжалісно торочить:
    «Я тут господар! –
    БУВ, БУЛО, БУЛА».
    Але учора він
    кипів від злості,
    Бо більше
    панувати не буде –
    Майбутній час
    зайшов до мене
    в гості,
    І обіцяв,
    що завтра
    знов прийде…

    20 червня 2014 року.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (7)


  6. Юрій Лазірко - [ 2014.06.20 06:10 ]
    тиша
    завчи її
    як дорогу віз
    прийми її
    в "розіпни" в зап’ястя
    немає слів
    і бракує сліз
    таке воно
    перешите щастя

    нехай земля
    ще вогню ковтне
    а у плече
    запечеться інше
    вона туга
    мов гітари нерв
    вона — німа
    перед боєм тиша

    11 Березня, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  7. Юрій Лазірко - [ 2014.06.20 06:45 ]
    мамо мамо
    мамо мамо
    все так само
    ранку гамір
    світла цвіт
    синє поле
    понад нами
    серця камінь
    й білий світ

    мамо мамо
    до без тями
    біг сльозами
    в горі збіг
    дихай рідна
    і кохана
    я твій сон
    і оберіг

    мамо мамо
    дзвоном храму
    щемом ями
    ріже біль
    запеклося
    між устами
    недоказане
    тобі

    мамо мамо
    все так само
    світла рани
    тілом слів
    синє поле
    понад нами
    серця камінь
    й пух землі

    25 Лютого, 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  8. Світлана Костюк - [ 2014.06.19 23:03 ]
    Вибір є...
    вибір завжди залишається що не кажи
    хочеш лети над прірвою хочеш біжи
    хочеш рятуй невбитого хочеш вбивай
    хочеш топи в надмірностях ниций свій рай
    вибір завжди залишається вибір є
    здатне в пітьмі світитися серце твоє
    може добро ділитися поміж людьми
    світ цей змінити можемо тільки ми
    може ще нами пишатися батько Тарас
    він же і досі ще молиться кревно за нас
    в бронзі йому незатишно холодно так
    душу свою розхристану носить навспак
    рани новітні скапують у блакить
    доля "рабів" беззахисних ниє болить
    гасла людей не змінюють заклики теж
    ангели крила спалюють в пеклі пожеж
    вибір завжди залишається що не кажи
    тільки
    не будьмо схожими
    на муляжі...
    18.06.14


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (22)


  9. Ігор Павлюк - [ 2014.06.19 21:18 ]
    * * *


    Як у червневому гнізді,
    У серці тихо.
    Жучок біжить он по воді.
    Зозуля дихає.

    То шум, то сум,
    То ліс, то лис,
    То ніж, то ніжність.
    Ми тут стріляли і пили
    В корчмі престижній.

    Веселі свічі тут димлять,
    Курви у масках.
    Не матюкається тут, бл…
    Лише кіт Васька.

    Лежить собі,
    Товстий, мов пан.
    Він «жись» побачив…
    Брав не один отут болван
    У долі здачу.

    Між світом цим і світом Тим
    Завис хтось круто.
    Хтось був язичником святим,
    Хтось пив отруту.

    Як Бог язичеський,
    Він знав
    Болючі щастя.
    Але тоді була весна –
    Швидка, як Настя.

    Тепер оголені хрести
    Дерев осінніх.
    І хрест когось почав рости
    В калинній сині.

    А поряд мій,
    Такий простий,
    На нім гніздечко.
    Помилуй, Господи, й прости
    Дурну овечку.

    Вона траву шукала там,
    Де чорний камінь.

    Корчма згоріла.
    Виріс храм
    З крильми-руками.

    15 черв. 14.



    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  10. Ірина Саковець - [ 2014.06.19 20:20 ]
    Сьогодення
    І сон, і біль, і порожнечу
    не змиє дощ. Самі хрести…
    Цей світ узяв собі на плечі
    в стократ, ніж може понести.

    І ночі траурна хустина
    покрила не одне чоло…
    Даруй нам, Боже, з України
    зігнати первозданне зло!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  11. Роман Коляда - [ 2014.06.19 19:47 ]
    Любов у пташиній пісні
    Ти прилітаєш до мене зранку
    Співанкою пташиною на світанку,
    Квіткою розквітлою біля ганку,
    Сну недобаченого уламком.

    Вітром лоскочеш на вікні фіранку,
    Співаючи для закоханих колисанку,
    Втішаючи непереможену бранку
    Довіку заховану у високому замку.

    Ти встановила найвищу планку
    Для серця мого невимовно п’янко,
    В ланцюгу випадковостей неодмінна ланка
    Обійми мене, любове моя, поцілуй зранку.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  12. Валерій Хмельницький - [ 2014.06.19 08:50 ]
    таїна (КСПЛ-15)
    а на межі волошки зацвіли
    а на волошках бджоли мед збирали
    поміж волошок бігав я малим
    що й чубчика не видно за житами

    а я ставав навшпиньки біля діж
    і зазирав у їх овальні зали
    і повторяли гучно чим скоріш
    ті діжі все що їм тихцем казав я

    а я по стовпах гепав камінцем
    гуділи довго стовпи телефонні
    але ніколи жодному про це
    не розповів у рідному районі

    і вам я теж не видам таїни
    як ми одні із усього загалу
    малі ще зовсім отже і дурні
    з піонертабору додому утікали


    18.06.14


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10)


  13. Юрій Лазірко - [ 2014.06.19 06:53 ]
    сотня
    розбий намети
    людей — на сотні
    б’ють водомети
    і дзвін Господній

    цей крематорій
    на страх і шини
    майдан говорить —
    здригайте стіни

    майдан у серці
    майдан де душі
    він без комерцій
    а є — бо мусить

    болить і гріє
    скипає гнівом
    у веремії
    і на відспівах

    лунає славнем
    і Слава Богу
    з новин останніх
    ідемо вногу

    спокійні кроки
    як світла в хату
    ми сильні поки
    вікон багато

    ці вікна — очі
    де ширм немає
    ми волеточим
    і проростаєм

    у бій кістками
    крилом правиці
    з могил вінками
    з-за ґрат в’язниці

    а ворог лютий
    хорти голодні
    зникає сутінь
    палає сотня

    12 Лютого, 2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (11)


  14. Юрій Лазірко - [ 2014.06.19 06:02 ]
    зима мов чобiт
    зима
    мов чобіт
    межи ребра б’є
    без гільйотини
    ніч —
    не Робесп’єр
    без права жити
    несумісне —
    факт
    ще цвях
    не вбито
    ще не з дуба
    фрак
    а вже сідає
    на повіки сніг
    доріг немає
    є межа для ніг
    біда за нею
    мов пташиний грип
    розп’ята тиша
    від щитів
    до шиб

    я бачу те
    чого би не хотів
    обличчя смерті
    почерки катів
    і дим від шини —
    відчаю стіна
    в очах мужчини
    сльози і війна

    я відчуваю
    силу кулака
    побите тіло —
    наслідки совка
    і у руці
    запалений коктейль
    і той мороз
    що шкірою іде
    виходить мужністю
    що не втече
    бо поруч
    янгола з хрестом
    плече
    бо все на світі
    має час і сенс
    повітря кляп
    гопак і декаденс
    гарячий чай
    щоденний втрати струп
    і знятий з “йолки”
    мов окраса
    труп

    я поглинаю біль
    корінням літ
    і тане серце
    а від крові —
    лід

    хай сонце
    заховалося в мені
    у язиках його
    згорає гнів
    і на щоку
    вихлюпує любов
    одна вона
    нема у ній "або"
    то зріє дія
    то звіріє лють
    та мало слова
    впасти королю
    та мало муки
    народити те
    що не згорає
    і у рай веде

    маяк — мобілка
    SOS для барикад
    і вже не кілька нас
    а вогнепад

    зима вчухає
    мов у дроті
    струм
    до тої миті
    я вагання стру
    де біль не ріже
    як наруга тне
    де камертоном —
    найголіший нерв

    30 Січня 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  15. Юрій Лазірко - [ 2014.06.19 06:22 ]
    зi собою на ножах
    зі собою — на ножах
    квит за квит — зі світом
    з мене бідний урожай
    та добротний вітер

    бо себе вже не боюсь
    і живу прозоро
    просто вивітрився глузд
    отверезів сором

    в небо ближче ніж на хрест
    а до слова — видих
    то ж беруся за старе —
    збовтую кориду

    і вона в мазках ‘оле’
    зрушує полотна
    де телець неначе лев
    на життя голодний

    я рішучий матадор
    публіку потішу
    в серце бачу коридор
    наче риму віршу

    не бракує смакоти
    втраченої крові
    розолеєні роти
    йти на біс готові

    їм — на біс мені — до сліз
    від останніх півнів
    у кориднім ремеслі
    шпага й роги — рівні

    і колись умовкне зал
    від інтриги ситий
    похитнусь при образах
    ніч мені світити

    кажуть що від свічки день
    а від слова — вітер
    кажуть — дощ як не іде
    то збігає світом

    17 Січня, 2014


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (4)


  16. Роксолана Вірлан - [ 2014.06.19 02:19 ]
    Чи ж я не зашептала кулі? -( в орбітах честі)
    Чи оберіг тобі не намолила?
    Чи вишиванку не зацілувала,
    що трасери урвали неба схили –
    кервавих сонць розгублені опали?
    Чи я не зашептала кулі снивом,
    не прала у набілах щастя наше,
    в долоні не зловила пір’я сиве
    на добру звістку?

    То чого, зволавши,
    так важко впали чорні-чорні роси?!
    Розлили тіні душу в обрій ночі,
    петляє місяць в зірному ґоґозі
    холодним свідком всеперевоплочень,
    і вже немає сліз, волання тільки…

    Бліді поганки – світлові ракети.
    Висотую з огню відваги мірку
    (лише би ще запіли півні треті,
    лише би це усе-усе наснилось,
    затихлий кулемет заграв би знову),
    здіймаю зґарду, повну помсти й сили
    над вражі ріки, ріки краплакові.




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  17. Олександр Обрій - [ 2014.06.18 21:50 ]
    Вплітаючи вітри в густе волосся
    Вплітаючи вітри в густе волосся,
    Картинок безмір прагну там сховать,
    Стою, немов напружений філософ, -
    Зусібіч - як фігура воскова,

    Голублю шовковисту косу м'яти,
    Обабіч - неспокійна бистрина,
    Обабіч річкове шумить сум'яття,
    Ревуть порогів пащі без принад.

    Ген, листя наїжачила, мов лицар,
    Півберега вдягнувши в камуфляж,
    Поважна трав'яна полів цариця, -
    Вельмишановна пані Конопля.

    Хлюпоче гучно в серці синя купіль,
    Співають пісню сиві буруни
    Про те, як з небом хороше укупі,
    Як сокіл їх від кривди боронив,

    Як за кавалком хмар новий кавалок
    Тікав чимдуж, мов ниций інтервент,
    Як Сонце вийшло, верби повставали,
    Здійнявся шум пернатих теревень.

    Стою - натхненний кінооператор,
    Тут пам'ять - плівка, простір - тут актор,
    Тут кожен може ракурс обирати,
    Та ролі перевершити - ніхто.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6)


  18. Богдан Манюк - [ 2014.06.18 19:37 ]
    Біль
    В порожнечі від ночі – ні знаків, ні значень,
    підвісна переправа та й годі – мужній!
    А тим паче тріщать карабіни, тим паче
    на висотах таких і туман полотнів.

    У свічаді небесному чорна година
    пориваннями в яву і сутінню в яр.
    Не зірвися і скрипом зійдеш павутинним,
    що під ранок у відра збирає сміттяр.

    2014р


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (18)


  19. Олена Балера - [ 2014.06.18 16:00 ]
    ***
    Задумливе небо дощами писало промови,
    А потім сліпило блакиттю і ніжністю хмар,
    І сонця клубок розпускався промінчиком знову,
    І день-живописець пейзажами світ обіймав.

    Хоча й ненадовго, хотілось радіти хвилині,
    Заплющував очі на це розуміючий час,
    І тим делікатно надію давав на спасіння,
    І вигляд робив, ніби швидкість повільно втрачав.

    Подій пересічних і доль випадковий перетин
    Кружляв хаотично, але не тривожив думки,
    Бо розум губився у вирі невидимих плетив...

    Кордон міжхвилинний такий неймовірно тонкий!
    А звисока хмари дивилися, наче естети,
    Одягнені в біло-блакитні небесні шовки.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (8)


  20. Роман Коляда - [ 2014.06.18 14:17 ]
    Я п’ю любов
    Я п’ю любов немов терпке вино,
    Визбирую пилком з ранкових квітів,
    Вичитую з твоїх постів і твітів
    Сценарієм незнятого кіно.

    Я бавлюся любов’ю як дитя,
    Що об вогонь не обпікало руки,
    Не плакало від горя і розлуки
    І не пізнало болю від життя.

    Свічуся від любові, наче мідь
    Розплавлена, аби постати дзвоном
    І бачиться мені, що квітне льоном
    В твоїх очах небес і снів блакить.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  21. Наталя Мазур - [ 2014.06.18 13:30 ]
    Вкрадена весна
    Тривожні вісті чути кожний день,
    На сході небо палиться війною.
    Все менше посміхаємось. Пісень
    Вже не співаєм. Вітер пеленою
    Здіймає сиву куряву. Несе
    Чимдуж увись, мов має з того користь.
    На серці камінь. Чом на світі все
    Купується і продається?
    Навіть совість...
    Тьмяніє небо. Хмари дощові
    Заплуталися в кронах осокорів.
    Змарніла тінь ховається в траві
    Високій, соковитій, свіжій...
    Скоро
    Настане літо. Вкрадену весну
    Ніхто не верне. Час летить, як сокіл.
    А нам би пережити цю війну,
    А нам би мати мир в душі і спокій.

    12.06.2014 р.
    Поїзд Запоріжжя-Львів


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (19)


  22. Дмитро Куренівець - [ 2014.06.18 12:35 ]
    Пупін (Недитяча казочка)
    У тисячолітнім царстві,
    у старому федерастві,
    у палаці, що в Кремлі,
    жив маленький Пуп-землі.

    Звався він попросту – Пупін,
    був не Глупін і не Тупін;
    мріяв він багато літ
    зфедерастити весь світ.

    Замість серця – Газотрубін,
    нікогісінько Нелюбін
    і настільки Скупін Пуп,
    що вдавився би за руп.

    І ще й вельми був Підступін
    та поклав Багатотрупін,
    а найбільше він згубив
    названих своїх братів.

    Мов останній Козолупін,
    імідж свій спаскудив Пупін:
    так до крісла прикипів,
    що геть-чисто опупів.

    Ось вам казочка страшненька,
    і мораль у ній одненька:
    БУДЕ ПУПІНУ – ПИПЕЦЬ!..
    А хто слухав – молодець…

    06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  23. Тимофій Західняк - [ 2014.06.18 10:34 ]
    Без тебе
    Г.К.
    ***
    Немає спокою
    І сну,
    Розбите серце
    Без любові
    Іде щоранку
    На війну,
    І ладне битися
    До крові…
    Воно ступає
    Босоніж
    Наосліп
    По вогні і леді,
    Щоби приховане
    Раніш
    У ньому ти
    Могла розгледіть.
    Так легко
    Відповісти «ні»,
    Так важко «так»
    Чекать щоночі,
    Вертать до дому
    По війні,
    Де жить
    Не можеш
    І не хочеш
    Без тебе…

    18 червня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (3)


  24. Валентина Попелюшка - [ 2014.06.18 10:16 ]
    Дай, Боже, миру Україні!
    Дай, Боже, миру Україні!
    Скажених звірів зупини.
    Невидимі ворожі тіні
    Хай не роздмухують війни.

    До кого руки простягати?
    Кого просити? Тільки Ти
    Від кулі захистиш солдата
    І діток зможеш вберегти.

    Чому найкращі люди гинуть?
    Даруєш рано крила їм.
    Хто ж буде завтра Україну
    Здіймати з попелу, з руїн?

    Прошу Тебе, Небесний Отче,
    (Земні не квапляться мужі):
    Хай нашу землю кат не топче,
    Хай підуть геть усі чужі.

    Я не кляну вороже зілля,
    Вже прокляла - за те прости.
    Спини, благаю, божевілля,
    Мою Вкраїну захисти!


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  25. Віктор Кучерук - [ 2014.06.18 10:15 ]
    Горе
    Стали нижчими гори
    І мілкішими ріки,
    Як побільшало горя
    Скрізь без міри і ліку.
    І від плача навколо,
    І від крику без краю, –
    Спазми розпачу й болю
    Кожне серце стискають.
    Повні віри живої
    В славу й міць України, –
    Помирають герої
    За свою Батьківщину.
    15.06.14


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  26. Іван Гентош - [ 2014.06.18 08:10 ]
    пародія « Нічний художник »

    Пародія

    У грудях радісне й тривожне –
    Що значить мати добрий хист!
    Тепер ти знаєш – я художник,
    А думала – співак-артист!

    Малюю звечора і зрана –
    Немає втоми! В чому річ?
    Ще запримітив я, кохана,
    Найліпше малювати ніч.

    І уночі. Удвох, з тобою.
    До ранку не ловити гав,
    І темпераментно, з жагою,
    І щоб ніхто не заваджав!

    Найліпша ніч – чорніша сажі,
    Політ до зір і шум аорт!

    Вночі вдаються нам пейзажі,
    А ранком тільки... натюрморт…


    червень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (27)


  27. Юрій Лазірко - [ 2014.06.18 05:33 ]
    Коли би богом був поет
    Коли би богом був поет,
    його рядки — за херувимів:
    дорога в небо — не хребет,
    а серце вигнане на рими.

    Його душа — тремка сльоза,
    а очі — на плаву лілеї.
    Чумацьким Шляхом на возах
    він віз би ямби і хореї.

    Його воли — добро і зло —
    спрокволу йшли б і ремиґали
    подій і видумок зело,
    жовтеньку пресу і канали.

    Коли би богом був поет:
    повимирали би всі війни,
    коштовних не знайти карет,
    зате кордонам стало б вільно.

    Почеснішали глянь мужі,
    женуть жінок галопом в музи.
    І ті не в’ються, як вужі,
    на ложі шлюбного союзу.

    А діти — виводки лелек
    і гусінь виспана в капусті —
    у ельфів бавляться, і шле
    їм сонце лист — веселки усміх.

    Коли би богом був поет:
    він світ відмив би аж до правди,
    засклив би вікна у сонет
    і світлим сном розмалював би.

    Де річка пробігає псом
    домашнім добрим і кудлатим,
    в зубах оговтується сом,
    в очах вирують соменята.

    А вулиці тонка струна
    бринить безмежно і не рветься,
    по ній не котиться труна,
    не остигають грані серця.

    Де кожен день — Різдво і Спас,
    а ніч — не ніч — Христові Страсті.
    Де все завжди — як в перший раз,
    але невичерпно і настіж.

    8 Січня 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (9)


  28. Ірина Саковець - [ 2014.06.17 22:17 ]
    ***
    ріки
    рóки
    крики
    кроки
    не стихають за дверима /
    знову
    наче
    ненароком
    генерує серце рими

    ризи
    кризи
    грози
    візи
    смерть гуляє на кордоні /
    ронять
    óбрази
    мов гільзи
    звуки клавіш монотонні

    гамір
    армій
    нари
    рани
    рвуть нитки як зілля мойри /
    рваним
    віршем
    на екрані
    розіллється лемент горя

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  29. Катинський Орест - [ 2014.06.17 17:58 ]
    Я пам'ятаю --- Був тоді Матріархат...
    ****************

    Я пам'ятаю ---
    Був тоді Матріархат
    І продавали чоловіків на базарі...
    Стояв їх довгий такий ряд
    І всі чомусь одні лиш знищені старі...
    А перед ними ходять старі дами
    Й випитуються хлопців молодих
    Та заглядають,
    Щоби був з зубами,
    Якщо сподобався котрийсь із них,
    Та ще питають ---
    Чи уміє танцювати,
    Це обовязково...
    Чи знає Камасутру і поезії ази?
    Чи знає, як звучить це на латині слово?
    Чи знає хтось рецепти для краси?
    Торговець-дама курить сигарету
    І спльовує крізь зуби
    Й матом гне:
    "Це не бордель Вам,
    Раком Вам карету,
    Це --- роботяги прості..."
    Й когось із них б'є...
    "Ну, чого вилупився,
    Як ніби примадонна,
    Чи сексуальний супер-пуп герой?"
    А той відповідає тупо,
    Ніби муха сонна:
    "Я --- Вася, чорнороб...
    І я --- отстой..."
    Всміхаються всі задоволено та мило
    І хтось купує Васю,
    Щоби ним,
    Рецепт записаний новий
    Провірить
    І зварити мило
    Для омолодження ось чоловіком цим...
    А я стояв і терпеливо парасольку
    Над дамою із песиком тримав ---
    Я думав про життя,
    Про Камасутру,
    Танець польку,
    Яку лиш вчора голий
    Перед гостями скакав...
    -----------------------------------------
    2014; PARIS (Hopital de la Salpetriere)
    -----------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  30. Катинський Орест - [ 2014.06.17 17:10 ]
    Свобода...
    ************

    Свобода --- це не то,
    Що вам дали, щоби її якось трохи мати...
    Свобода --- це то,
    Що у вас не можна НІКОЛИ вже відібрати...
    ---------------------------------------------------------
    2014; Paris ( BnP )
    ---------------------------------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  31. Володимир Сірий - [ 2014.06.17 16:32 ]
    У тім краю
    І згадок дощ, і пил бажання,
    І сон знеможених тривог
    В епоху мрій щасливих манять,
    Де біль і втіха - все на двох.
    Там долі птаха стоголоса
    Віщує мир похилим дням,
    І обмиває в чистих росах
    Себе душа з гріховних плям.
    І п"ядь життя стає стезею,
    І подих - повівом сторіч
    У тім краю, де ти моєю
    Була в коротку юну ніч...

    17.06.14



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (11)


  32. Іван Потьомкін - [ 2014.06.17 16:22 ]
    Батьківські забаганки
    Доки батьки не перейшли у рай,
    Ти їм по змозі потурай.
    Курям на сміх їх забаганки...
    Щоб ти хоч раз на тижні подзвонив,
    А ліпше – щоб одвідав.
    Щоб одягавсь не всупереч погоді.
    Щоб на онуків не гримав без причини.
    Щоб їв не стоячи, позиркуючи в книгу.
    Щоб не ганявсь за кожним підробітком,
    А більше про здоров’я дбав...
    Ну, ще з десяток настанов і просьб.
    Якщо не плюсувать, не так уже й багато.




    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (4)


  33. Тимофій Західняк - [ 2014.06.17 10:34 ]
    Коли струни мовчать
    ***
    Коли струни мовчать,
    То говорять гармати,
    І на день насувається
    Морок і мла,
    І лихе відчуває
    Кохана і мати,
    А інакше – як бути
    Би нею могла…

    17 червня 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (7)


  34. Тимофій Західняк - [ 2014.06.17 08:40 ]
    Життя, як воно є
    ***
    Він їй хотів віддати серце й душу,
    Вона йому сказала: «Зачекай,
    Я тут завершить справи певні мушу,
    Ти їх у себе трохи потримай»…
    А цей «товар» псується надто швидко,
    І без кохання довго не лежить,
    Згоріти може (так бува нерідко),
    І на друзки розлетітись за мить.
    А ще – боїться холоду й розлуки,
    Самотності, мовчання і ночей,
    Коли не можуть обійняти руки,
    І очі інших бачити очей…

    17 червня 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  35. Аля Кондратенко - [ 2014.06.17 01:35 ]
    Крестоносец
    Сними с меня свой крест
    Он слишком долго и безжизненно висел
    Хочу вдохнуть полной грудью
    Я давно вынашивала этот протест

    Жизнь это война
    Каждого человека с самим собой
    Надень скорее шарф


    Сколько не спетых мелодий
    Сколько не сыгранных сцен
    Антрактов
    Аншлагов
    Пауз

    Столько трагикомедий
    Столько ужасных полотен
    Сотканных из наших умов


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  36. Лілія Ніколаєнко - [ 2014.06.16 19:22 ]
    Останній вірш...
    Останній вірш. Думок гарячий біль.
    Палац вітрів зруйнований прозрінням.
    Душа вагітна тишею безсиль.
    У серце ж без гріха – летить каміння.

    Останній грім розірваних небес.
    У літерах-дощах – печальна сповідь.
    Не прийме жодна із твоїх адрес
    Дарунку запізнілої любові.

    Останній Рим ілюзій упаде.
    І винесе сумління грізний вирок.
    А спокій... Не знайду його ніде.
    Та відпущу рядки в далекий вирій.

    Останній лист у вічність – епілог,
    Тускніє дрібно-зоряний мій почерк.
    Не буду я у списку перемог.
    А ти не вчиниш цей блаженний злочин.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.81)
    Коментарі: (2)


  37. Олександр Обрій - [ 2014.06.16 14:14 ]
    Йому би у небі зоріти
    Йому би у небі зоріти
    Ясним електронним таблом,
    Йому би з небес лазуриту
    Зірвати погорди апломб,
    Йому б віщувать: "Схаменіться!"
    В тісному вагоні метро,
    Йому би без військ, амуніцій
    Зійти преподобно на трон,
    Його прокляли би монахи,
    І тицяли б дулі богам,
    Та він не боїться анафем,
    Бо що йому купка доган?
    З планети летить бумерангом
    І палить свічки зоряниць,
    Стрічає красу буйних ранків,
    Вмиває росою лани...

    Він власну реальність голубить,
    Він бога різновид, а отже, - з ним
    Побути не гріх боголюбом,
    Бо він-таки - новонароджений.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  38. Олександр Обрій - [ 2014.06.16 14:26 ]
    Два самотніх катети
    Ми - дві самотні лінії, два катети,
    І нас докупи склеїш біса з три:
    То я не бачу спільного кутка - то ти,
    Нас розділяє безмір бісектрис.

    Дарма, що Піфагор лаштує кореня -
    Не вичавиш із нас гіпотенуз!
    Ти - спалах миті, зіткнення в прискоренні,
    А я до бескінечності тягнусь.

    Це раллі. Не в команді ми - суперники,
    Проліг крізь міражі "Париж-Дакар",
    Горять системи відліку Коперника,
    І лікті до крові гризе Декарт.

    Скінчилося, як все на світі, й паливо,
    І пересохли губи двигунів,
    Господь нас, грішних, звісно, не побалував -
    Очистив душі в сонячнім вогні.

    Здавалося: живи собі і радуйся,
    Та ревнощів, як бджіл у стільнику!
    І знову гомонять таблиці Брадіса
    Про те, що не знайшли ми спільний кут.


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  39. Лезо Оккама - [ 2014.06.16 00:44 ]
    Я врешті тут
    Хмари затягнуть повіки
    Великі калюжі у небі
    Тебе ігнорують квіти
    і всі позабули напевно

    Хмари втекли задалеко
    і ти проспав цей світанок
    сонце печє до нервів
    човни не йдуть у гавань

    і залишилось тобі
    лежати у цій траві
    марити за літаками
    й чекати від неї листи


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  40. Олександра Камінчанська - [ 2014.06.16 00:52 ]
    ***
    Поруч зі мною – дощі.
    Балансую між вітром і мрякою
    Неспокійною ледь і ніякою.
    По щоці
    Легко вібрують жалі
    Ледь колючі, пронизливі, трепетні
    Завмирають в дешевому лепеті.
    До землі
    З неба зірвавшись летять
    Сліпо туляться, меркнуть калюжами
    В сіризні своїй тоскно-байдужими.
    Лише п’ядь
    Щоби до сонця дійти
    І тепліні в безхмар’ї надихатись.
    Народитись веселкою тихою
    Із води...




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  41. Тимофій Західняк - [ 2014.06.15 22:49 ]
    Старі світлини
    ***
    Витирає фікуса листочки
    хлопченя, –
    йому там три лишень.
    Бавиться, щасливе,
    в холодочку
    дідусевих
    райських черешень.
    А он там –
    на гойданці з піснями,
    в конюшині з дітками,
    в саду,
    на руках у тата
    і у мами,
    що зігріють,
    відведуть біду…
    ==============
    Ці пожовклі,
    вицвілі світлини –
    найдорожче,
    що у мене є,
    що, насправді,
    важить для людини,
    І коріння
    Напува твоє…

    28.05-15.06 2014 року


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (6)


  42. Михайло Десна - [ 2014.06.15 22:38 ]
    Є потреба?
    Військовий (мо', й незайвий
    окремо надзвичайний?)
    уводити потреба є
    відлюдькуватий стан?
    А нащо? Адже всюди стан
    один у нас -
    Майдан.

    Стріляють, гинуть, плачуть...
    Йдемо в Європу, значить.
    Уводити потреба є
    відлюдькуватий стан?
    Народ народом. Європлан
    один у нас -
    Майдан.

    Очима папараці
    сенсацій дай і санкцій.
    Уводити потреба є
    відлюдькуватий стан?
    Сьогодні Біблія й Коран
    одні у нас -
    Майдан.


    14.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  43. Леся Геник - [ 2014.06.15 20:27 ]
    Приховане
    В моїй душі - печаль, і більш нічого.
    Безмежне море сірості, і все...
    Втомилася шукати правди в Бога,
    Боротися супроти лету злого
    Над банями розгублених осель.

    Ба, навіть у безмежжя днів солоних
    Несила прошкувати мимохіть.
    Хоч молитовно складені долоні,
    Та смутком огортає тихі скроні
    Слабких моїх, безрадних верховіть.

    І, наче втеча, кожний віддих думки.
    Омана ніби - паралелі сну,
    Де рідний хтось... Тримаємось за руки
    Супроти сірості, печалі, смутку, муки
    Над прірвою, що згризла далину.
    (10.06.14)


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (5)


  44. Ігор Шоха - [ 2014.06.15 17:42 ]
    Питання без відповіді
    Журба зелена, як з тобою жити
    і як без тебе вижити ці дні,
    коли не можна ворога любити
    за те, що ближні наші – на війні?

    Веселе літо, як тобі радіти
    увечері і рано на зорі,
    коли за волю гинуть наші діти
    і сльози витирають матері?

    О люди добрі, де мої надії?
    Для чого умирає юний цвіт
    за кращу долю у юдолі літ?

    Чого я вас навчити не умію?
    Чому моя душа не розуміє,
    чим завинив у Бога білий світ?

                                  06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (8)


  45. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.06.15 16:44 ]
    Только разве поможет - "прости"?
    Новолуние - ночь тоски.
    Ожидания и печали.
    Почему-то так долго молчали
    Нашей жизни косые виски...

    Мы не ждали. А надо было.
    Мы мечтали, а стоило жить.
    И на окнах нам гнезда вили
    Змеи лихо, а мы - смирись. -

    Говорили друг другу тихо,
    Ожидая, - минует авось,
    Ах, хохляцкое наше счастье
    Тяжкой кровью уже обошлось!

    Мы не знали, что вновь в июне
    Ночи темные к нам придут,
    Полнолуние - полнолуния
    Не увидели ведь не вдруг!

    Мы шагали, не видя света -
    Просто верили в фонари.
    Не искали причин-ответов,
    Только разве поможет - "прости"?

    15/06/2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (10)


  46. Ігор Шоха - [ 2014.06.15 15:37 ]
    Епітафія невідомому поету
    «Тут почиє у мирі, у тиші
    той, що піснею...»
                   Може й воскресне...
    Епітафію інший напише
    своєчасну, і дуже почесну,
    і від імені всього народу
    непідкупно, і щиро, і мило, –
    не читали його ми і зроду,
    та зате хоронили з кадилом.
    На могилі не плакали гірко,
    що поклали у землю холодну.
    Почепили на паличці бирку
    чин-по-чину, зате благородно.
    Не даються нам рими, верлібри.
    Не вписалися ми у епоху.
    Нас потрібно будити калібром,
    від якого зашкалює строфи.
    І тому не балакали довго,
    що ходили, бувало, до школи
    і не мали ми свого нічого,
    і чужого не брали ніколи,
    і любили і ранки, і роси...
    І нарешті про нього згадали,
    що по світу ми бігали босі,
    та не голі...
                   І ми написали:
    «Тут почиє у тиші, у мирі
    той, кому пощастило померти...»
    Ми любили тиранів-кумирів.
    А чому умирали поети?

                                  2013


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  47. Іван Гентош - [ 2014.06.15 12:28 ]
    Траурне літо
    Літо спекотне, тривожне, гаряче,
    Із блокпостами, що в землю вросли…
    Ворон на Сході траурно кряче,
    Хижо кричать двоголові орли…

    Преться безбожно до нашої хати,
    Сіючи біди, диявольська рать…
    Ще на граблі скільки будем ставати?
    Скільки просити, молити, чекать?

    Мало ще кров струменіла гаряча?
    Косить нещадно “братерська” коса…
    Скільки ще буде плавати кáча,
    Сотні героїв нести в небеса?

    Встанемо, браття, Вкраїна за нами,
    Сонце засвітить, розвіється дим!
    Лиш пам’ятаймо – з такими “братами”
    Порох нам завжди тримати сухим.

    Ноша одвічна у нас на раменах –
    Нас не впрягти у імперське ярмо!
    Схилимо в траурі наші знамена,
    Ми не забудем.
    І не простимо.

    15.06.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)


  48. Богдан Манюк - [ 2014.06.15 09:24 ]
    *****
    Декламує гроза
    віртуозно,
    заклично,
    облямовують голос
    вулкани і арфи.
    О вогненні,
    о вірші!
    Гучніше та вище
    не буває гротеску,
    літоти,
    метафор.

    Сто епітетів
    тільки босоніж дахами,
    на бруківці завулків
    без масок і гриму,
    щоб різцями небесними
    різьблений камінь
    відізвався прозорими
    сплесками рими.

    Між загрозливих ноток
    потік ангелочків
    миготінням відходить
    на стінах,
    на лицях.

    … Аплодуєш у тиші
    зеленим рядочкам,
    що, всотавши небесне,
    в дарунок землиці…

    2014р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (17)


  49. Олександра Камінчанська - [ 2014.06.15 01:57 ]
    Ілюзія
    Ілюзія намовлених огнів
    Коли горить минуле й невідоме,
    Коли надія гіркне до оскоми
    І день, що подарований мені –
    Це всього-на-всього лиш звуки павутини
    І шал рутини...

    Ілюзія несказаних думок
    Де всі слова загублені в «сьогодні»,
    Від горя слизько – далі йти негодні.
    З пісочника розсипався пісок,
    Що рахував: «а скільки ще до літа?»
    Лишився вітер…

    Ілюзія не вистиглих бажань
    Між «не моли!» і вічністю, що в небі.
    Оте столике, стоязике «треба»
    Де кожен крок – на вічних терезах.
    І дощ не дощ, а марево зелене,
    Що йде крізь мене…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (10)


  50. Дмитро Куренівець - [ 2014.06.14 21:25 ]
    России
    Ты смотришь на нас в БТРов бойницы,
    но как эти взгляды узки!..
    Вот так в сорок первом зыркали фрицы…
    В КОГО
    ПРЕВРАТИЛИ
    РУССКИХ?!!

    Откуда столько злости
    в сердцах твоих детей?
    Зашли бы просто в гости –
    без крови и смертей…

    Кому-то из нас эта пропасть нужна ли?
    Ведь даже представить больно:
    навеки отныне вражда меж нами.
    Зачем
    начала ты
    бойню?!!

    Что ты для нас мессия –
    не веришь и сама…
    Сестра моя Россия,
    ДА ТЫ СОШЛА С УМА!

    14.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   716   717   718   719   720   721   722   723   724   ...   1806