ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 04:45 ]
    Марафон
    Не бійся мріять , бажань відкрити
    Дай крилам змогу - собі сказать
    Забуть всих труднощів гримаси
    Цвіт папороті - час зібрать

    Ти зупини - рутини будність
    Замов яскравий маскарад
    Вдягни чарівну - казки маску
    Сіяй , сліпи - вогнем прикрас

    Дивись ! - ось райдуги дитинства
    Твій оберіг , рідні тепло
    Все що любив ти , день вчорашній
    Вітає - в роверанс чоло

    Візьми в удачі - слово клятву
    Що дасть нагоду все здійснить
    Собі повір , поширюй звістку
    Цей світ був створений - щоб жить.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 04:08 ]
    Ода
    Дорога до смерті - дорога життя
    Дитина і старець - людина одна
    Минає як спогад , біжить як вода
    Сьогодні народжений , завтра земля

    Як дотик без руху , без правила гра
    Одна таємниця - думок глибина
    Біжить все по колу , по руслу річок
    Хтось слід залишає - вагомий урок

    Мені досить складно усе розуміть
    Те що доступне - все має ліміт
    Знайшов свою нішу - живу , бережу
    З душею у серці - ціню , і люблю.
    20012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 04:53 ]
    Муза
    Самотня муза - листопад
    Цікава , наболіла проза
    Свавіля долі показать
    Яка в життя - буває воля

    Ти просто змушений гортать
    Ту пам'ять - що була в опалі
    Нажаль не зможеш помінять
    Сучасне - із минулим в часі

    Не забувай - ти не один
    Багато хто отримав посох
    Сприймай душею , поминай
    Це твій - непереможний внесок

    Скорботи рать поцілить мить
    Покликана - гучним парадом
    Хто переніс , пройшов за двох
    Отримають , і будуть разом.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 04:12 ]
    Табу
    Розгорни свої долоні
    Дай побачити мені
    Хочу - аромат почути
    Потонути у весні

    Обніми мене за плечі
    Подих твій - дозволь відчуть
    Щоб зомліти , все забути
    Зрозуміти - що є суть

    Все візьми з усього світу
    Рай знайди - для нас один
    Щоб не міг я осягнути
    Де згубили - часу плин

    Головне - що ми є поряд
    Губ твоїх пекельний жар
    Вже нікому - не дозволю
    Смакувати твій нектар...
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 03:00 ]
    До тебе
    Рука по струнам , повітря дотик
    Слова куплетом , стан забуття
    Нутром кричить - навколо тиша
    До тебе лине журба моя

    Прийди послухай - нехай зігріє
    Візьми до серця любов мою
    Нехай вона - в собі зуміє
    Мене почуть в твоєму сні

    Моя відрадо , моя пісне
    Творю тебе від - а , до - я
    Все наболіле поєднаю
    Звучить у рифмі біль - душа

    Рука по струнам , почута мова
    Букетом стелить - тобі до ніг
    Пізнав тебе не випадково
    Є ради чого - на світі жить...
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 03:39 ]
    Подяка
    Він іскру розпалив - аж сліпить
    Він щастя сколихнув - парха
    Надію укріпив - літає
    В коханні утопив - буя

    Віддав мені - частину світу
    Таланту поштовх відродив
    За все тобі - приношу дяку
    Що вірив щиро , не згубив...
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Ірина Кримська - [ 2015.01.20 01:13 ]
    Вишні за вікном
    Десь там війна. А тут – прозорі вишні
    Від ожеледі зовсім мовчазні.
    І сон не йде. А йдуть думки невтішні:
    Безвихідь Сходу. Сонце – на війні.

    Ліхтар так ніжно світить в мою спальню.
    Тіні вишень – проекція нічна.
    І сон не йде. А серце так благально:
    Якби ж насправді сном була війна!

    Хіба ж тепер ця тиша – абсолютна?
    Хіба є право на таку красу,
    Як шмат душі зухвало відсахнуто –
    Наш степ розлогий, вічності ясу.

    А вишні плакали. А сльози замерзали.
    Їх час такий – прожити у зимі.
    Гілки гойдали сон – не пригойдали,
    Сивіючи по той бік скла самі…

    Ніч 20 січня 2015 року


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.43)
    Коментарі: (15)


  8. Сергій Руденко - [ 2015.01.19 22:39 ]
    Різдво в АТО.
    Непевний час... Ідуть у вічність друзі...
    А в муках в світ приходить Божий Син!
    І світ заціпенів в страшній напрузі!
    Мені здається, що я сам! Один!!!

    Здається Зло ось-ось і переможе,
    І світ увесь до біса полетить...
    І в ту, останню мить, мов Слово Боже
    Лиш голос побратима: " Будем жить!"

    І озирнувшись мутними очима
    Я розумію, що таки не сам...
    Навколо в камуфляжах побратими:
    " Тримайся, брате, ше хильнем сто грам!"

    І мов Христу затисне пуповину,
    Спинивши кровотечу медсестра...
    Дивлюсь у небо... Ноші тиснуть в спину...
    Хвалити Бога, що навік не згинув!

    А наді мною, в небі України,
    Різдвяна зірка Щастя і Добра!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (6)


  9. Валентина Попелюшка - [ 2015.01.19 22:24 ]
    Сергійкові Аветісяну
    Новоспочиле янголятку,
    Тобі вже більше не болить.
    Лети до мами і до татка
    У райську радісну блакить.
    Ні, то не правда, що за гранню
    Нема нічого, вічна ніч.
    Поглянь: сестричка, зірка рання
    Тобі всміхається навстріч.
    О, крихітко, чия провина,
    Що світ – в полоні сатани?
    То найстрашніший звір – людина,
    Бо інший так би не вчинив.
    Цей світ, здається, вже пропащий,
    Суцільний бруд, і біль, і гріх.
    Лети, тобі там буде краще,
    Раз тут Господь не уберіг.
    Учора ще була надія,
    Що виживеш, продовжиш рід,
    Зростеш у красеня Сергія…
    А нині – й сонця промінь зблід,
    І постаріло небо наче,
    Паде дощем на товщу криг.
    То за тобою гірко плаче
    Той грішний світ, що не вберіг…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (15)


  10. Наталка Янушевич - [ 2015.01.19 19:55 ]
    Тривожна пісня
    Заховайся, збережися, підожди.
    Так ховалась би пташина від біди.
    У малесеньку щілину,
    Навіть вітер не долинув би туди.
    Помолися, наберися трохи сил.
    Маєш тільки власні крила, інших крил
    Не буває, ні - серед брил.
    І націлених вітрил не проси.
    Перешиє теплий промінь краси.
    І відкриються нові світло й синь.
    Не бувати тому вітру,
    Що руйнує все розквітле,
    Ти ж красу у цій негоді носив.
    19.01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  11. Наталка Янушевич - [ 2015.01.19 19:49 ]
    ***
    І ти, і я – усі ми полотно,
    Однакове, напнуте нерухомо.
    Підійде майстер, але все одно
    Напише щось небачене на ньому.
    Подивишся – звичайний чоловік,
    А Рубенс чи Моне, або да Вінчі
    Його створив у власній голові,
    А потім кинув світові на вічність.
    Тому митці не щезнуть з плином днів,
    Вони – світанок, поштовх того плину.
    Та перше – слово, ніби на стіні,
    Малюнок вуглям вивела дитина.
    19.01.2015



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  12. Наталка Янушевич - [ 2015.01.19 19:12 ]
    Старий новий рік
    Посівали сьогодні. Хлоп*ята ходили
    Від осель до осель, від родин до родин.
    Розгойдали вітри своє зимне кадило -
    У поклоні гілки, перехилений тин.
    Хай вітрують собі. На новому порозі
    Проростуть молоді пшениці та жита.
    Ночі грудка тверда упокоїться в Бозі
    Та проклюнеться день , та обновить життя.
    І зійдуться в полях первозданні потоки
    Вщерть налитих ковтків, тільки вір і молись.
    І відбудеться все, що казали пророки,
    Що хлоп*ята малі віншували колись.
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (6)


  13. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.19 19:34 ]
    Зомбі
    Міняв нагоду на пригоду
    Так забувався - що п'янів
    Віддав найбільшу нагороду
    За те - що від царя хмелів

    Він мав сім'ю , дружину , статок
    Занадто високо хватав
    Забув хто він , і скільки ставок
    За нього слід - других топтав

    Зазнався сито , і спонтанно
    Не зчувся - як у раю вкрав
    Коронували бездоганно
    Да так - що сам під тиск попав

    А зараз блазень серед страху
    Дурню морозить , маячить
    Міркую - чию нюхать каку
    Смердить від себе - зомбі гнид.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.19 19:01 ]
    Крах
    Пустила тріщину земля
    Знак подає , дощу плекає
    На скільки вистачить знання ?...
    Які дала , які втрачає

    Кругом дива - прогрес пульта
    Усе розписано по схемі
    Всим править розмір гаманця
    Уже дійшли - війна з братами

    Царі побили пахарів
    Рабів лишили - для розпусти
    Придбали власних знахарів
    Щоб всім брехали - модерністи

    Всі надра ділені давно
    Для течій - поміняли русла
    Де все буяло , і цвіло
    Один бетон - бридка богема

    Куди все котиться ? Куди ?
    Ламає , трощить гір вершини
    Як страшно думати про дні
    Що відліковують - хвилини.
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  15. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.19 18:24 ]
    Віра
    Там де роси у травах блукали
    Де не чулося ехо розмов
    Мої очі до неба злітали
    Щоб до мене - з признанням прийшов

    Колір туги не буде перечить
    Смуток інший притулок знайде
    Змовкнуть , висохнуть - стомлені болі
    Моя участь тобі доведе

    Як у райдузі промені сяють
    Сліпить неба - безкрая блакить
    Як душа у душі проростає
    Як любов - у коханні горить

    Там де квіти красою вражають
    Де бажання - сіяє зорі
    Там і я , поряд з ними чекаю
    Коли час мій - проб'є чари тьми.
    2012р

    У надії я буду палати
    Берегти - те тепла твоїх рук
    Стану зіркою шлях той шукати
    Розуміть - ми сильніші розлук


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Уляна Світанко - [ 2015.01.19 18:50 ]
    * * *
    Про що шепочеш і про що мовчиш,
    Коли збираєш кришталеві сльози,
    Ховаєш смуток у безсонні лиш,
    Серпневим болем запалати в змозі.

    Ще в шафі одяг, в філіжанці чай
    І сонце світить ще для нас байдуже,
    І ранок хоче, щоб його стрічав,
    А серце досі ще на дні калюжі.

    18.01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  17. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.19 18:03 ]
    Не питай
    Не питай даремно вітру
    Що у справах поспіша
    Де народжується щастя ?
    І чому болить душа ?

    Чи цвітуть зимою квіти ?
    Чи живуть в серцях слова ?
    Хто коханню дозволяє ?
    Сіяти - зерном добра

    У взаєминах відносин
    Не рівняють берегів
    Де плітки , ганьба , і чвари
    Там панує - тільки гнів

    Подивись навколо себе
    Враження - свої відкрий
    Не потрібно потім буде
    Тратити - даремно сил


    Кожна доля виняткова
    Кожен має - свою ціль
    Де шанується людина
    Там і відповіді - всі.
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  18. Устимко Яна - [ 2015.01.19 16:58 ]
    Йордан
    коли вода із неба попливла
    коли вода із неба полетіла
    зійшла журба на людське тлінне тіло
    зійшла журба з Господнього чола

    і білий голуб в головах сидів
    і сім гріхів чаділи із менори
    вода текла вода ставала морем
    і Він пішов босоніж по воді


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  19. Дмитро Чорний Чорзор - [ 2015.01.19 16:22 ]
    ***
    Чому мати зустрічає сина
    в домовині?
    Чому дівчина ридає
    самотньо в хатині?
    Чому діти дуже
    скоро,стають сиротами?
    Чому хлопці
    помирають,не
    простившсь з братами?
    Не здається що чому?
    Пом'ялось багато!
    Народ вже давно воює,
    А вони про АТО!
    Ми нікому не здамося,
    Нас не забувайте,
    Ми рашистам
    помстимося,
    Тільки не здавайте!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Анонім Я Саландяк - [ 2015.01.19 15:47 ]
    Не як Шарлі ... репліка
            “На Риволи и площади де Голля!”
                    Татьяна Малахова

    не там… кується наша воля… і… не на червоній площі… хай там… у мавзолеї – путі
    нові мощі догнивають…

    і… хай уваги не звертають… навіть небеса на наші «воплі»… але хай знають – мають знати
    й великі біси і малі - підтягуємо соплі…

    не олівцями будем воювати – не як Шарлі!
    19. 01. 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Дмитро Куренівець - [ 2015.01.19 11:24 ]
    Тетяна Малахова: Je suis Волноваха
    Схвильована, верчу великий глобус.
    Стомилась від брехні, образи, страху…
    Я – Горлівка, я – Боїнґ, я – автобус,
    Я – Іловайськ, я – Крим! Я – Волноваха!

    Я – кримська жінка, я – Решата мати!
    Я – наш вояк, що за Дінцем поліг!
    …Але нема юрби, нема плакатів
    На Пляс-де-Ґолль, на Рю-де-Ріволі!

    Я – бранець! Я солдати, що в окопах!
    Я – кіборги під вогняним дощем…
    Ну, що ж ти все мовчиш, Європо?
    Ми йшли до тебе так з Майдану ще!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  22. Анна Віталія Палій - [ 2015.01.19 10:13 ]
    * * *
    Не стояла. Не дрижала.
    Слів солодких гостре жало
    не пронизало наскрізь.
    Обійшлося в тиху осінь
    і звучить мені і досі
    без гірких солодких сліз.

    Лиш розкрилось перше небо.
    В нім душа моя – для Тебе –
    світла, радості ескіз.
    На земних щабельках болю
    я люблю небесну долю
    більше скарбу повен віз!

    23.12.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  23. Віктор Кучерук - [ 2015.01.19 10:49 ]
    Відкриття
    Багато чув, чимало бачив,
    Та не збайдужів, не змарнів, –
    Не став ні гордим, ні ледачим
    У вирі дум і почуттів.
    Тупим шлагбаумом підлоти,
    Дорогу іншим не закрив,
    А був порадником й оплотом
    У час орання й серед жнив.
    І під шовковим покривалом
    Скарби нажиті не зберіг,
    Бо з бідним здибавшись, бувало,
    Все віддавав, що тільки міг…
    Це написав і лиш помітив,
    Як в душу радість пролилась,
    Що я живу відкритим світу,
    Немов зоря ясна якась.
    18.01.15


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  24. Юлія Івченко - [ 2015.01.19 01:47 ]
    Горлиць у лісі.....
    ми – не ми
    ми плелись самі по собі а решта
    це пустеля піску і вища октава світанку
    те що бранці у брамі самі здогадались нарешті
    а як все говорити – то горлиць у лісі не стане

    я втомилась латати стосунки і міряти хрипло
    завивання снігів що на людях –свічки живокосту
    я не згодна носити убрання кленове чужинки
    досмалила мости і крокую по скромному мосту

    я не річка холодна я та хто тече небесами
    і мене не здолати бо вірую в грубе каміння
    в мене діти ростуть із кровинами дикої сарни
    і хіба ти готовий відпити із них золотіння

    тих пакунків – питаються як ви все донесете
    я посміхаюся бо інша планета родюче єство моє
    якось хотіла сказати просто по-іншому –де ти
    та не станає сміливості бо ти таки десь а є

    якби ти знав яка я сьогодні щаслива істота
    тільки мовчи і не руш мої трави первісні
    намалює мій слід останній у світі історик
    піаніст не устигне покласти всі ноти на листя






    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (10)


  25. Ніна Виноградська - [ 2015.01.19 00:46 ]
    Ми всі Волноваха
    Життя людей покладено на плаху.
    Не воїнів, а матерів, батьків.
    Відчує кожен: він є Волноваха!
    Його убити щоб ніхто не смів!

    На наші землі увірвавсь чужинець,
    Який прижився і панує тут.
    Та не віддасть ніколи українець
    Свою державу рідну і святу.

    І ворогів вбиватиме до скону,
    Щоби від них очистилась земля.
    Розбито їх імперії корону,
    Зірки упали з древнього Кремля.

    Щоби пізнати гіркоту неслави.
    Давно такого в світі не було.
    І, щоб колись шановану державу,
    Вів до війни манюсінький хамло.

    Щоб нам не клали голови на плаху
    Й не скалив зуби люто хижий звір,
    Відчує кожен - він є Волноваха!
    А, значить, він стоятиме за мир!
    18.01.15


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  26. Олена Балера - [ 2015.01.19 00:37 ]
    Звичайна магія (переклад з Джорджа Вільяма Рассела)
    Ми – порив, що сіє тихо
    Правди й вигадки політ.
    Ти – і поглядом, і сміхом
    Розфарбуєш в серці слід.

    Вивчення тебе минає,
    Крижаний – тривоги щем,
    Як алмаз, углиб зростаєш,
    Ранком сповнена ущерть.

    З тим, що мрія відшукала,
    Ми розкинули шатро.
    В темряві себе лякались
    І остуджених зірок.

    Нерозсудливій в уяві
    Заздрять мудреці нехай, –
    І краси забракло навіть,
    Пізнання – печаль глуха.

    Думка – це не страх, не сніння,
    А туман, вуаль ясна.
    Втіхи чисте просвітління –
    Спалах серця й таїна.

    Біль і каяття лишились,
    Серце – тьмяний монастир.
    Чути сміх твій заіскрілий –
    День до танцю повести.



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (11)


  27. Ніна Виноградська - [ 2015.01.18 23:12 ]
    До руських жінок
    Іде війна. Страшна сучасна бійня.
    У мій народ стріляє "старший брат".
    Пережили не всі його обійми -
    Голодомор, ГУЛАГи - справжній кат!

    Жінки російські - матері, дружини,
    За що вмирають ваші вояки?
    Чому ви не об,єднуєтесь нині,
    Бо захлинетесь кров,ю в час тяжкий.

    Ніщо вам нині вже не допоможе,
    Бо кримнаш, путін - розум ваш пропік.
    Чомусь ніскільки вас вже не тривожить,
    Що вбитий син ваш, може, чоловік.

    Залякані. Така сьогодні влада.
    І світ увесь одвернутий від вас.
    Донбас і Волноваха, як принада,
    Для терористів, що вбивають нас.

    Усе минеться. Ми вас переможем.
    Як після цього житимете ви?
    Ви - за війну, яка убитих множить.
    Ви - не народ, ви - вічна грязь Москви.

    Народять баби вбивць нових, злочинців,
    З яких ваш путін м,яса наруба.
    А ми були і є, ми - українці!
    Ми - гордість світу! Ви - його ганьба!
    18.01.15









    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  28. Ірина Кримська - [ 2015.01.18 23:26 ]
    Ответ сквозь мороз
    Молчанья варежка - морозу ли преграда? -
    Воздушный замерзает поцелуй.
    Надежда не уходит - ходит рядом,
    Но и она молчит о главном всуе.

    Под варежкой - письмо холодных пальцев,
    Лед ноготков, ладони снежный наст.
    А линией судьбы бредут судьбы скитальцы,
    На линии любви - усердствует ненастье.

    Но живы губы - еще тлеют губы,
    Произнося признанье нараспев...
    И было б только где бы сбросить шубу
    И вместе с ней - мороза зябкий гнев.

    Январь 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (5)


  29. Ірина Кримська - [ 2015.01.18 22:37 ]
    Смерть.Скорбь. Возвращение.

    Скорбь - вечная звезда
    из тьмы беспрекословной.
    Словно зовет ТУДА,
    но защищает словно.
    Узнав лицо границ
    узрел лицо рассвета.
    Начнешь просто любить
    навечно без ответа.
    Смерть забирает все,
    чем был ушедший в жизни.
    Но в остальном несет
    прикосновенья признак.
    Приняв потерю, ты
    ждешь тихо и смиренно.
    Живешь без суеты
    и без тревоги бренной.
    И знаешь просто так,
    (узнавши ниоткуда),
    что кажущийся мрак -
    целебнейшее чудо.
    Что там - для НИХ среда.
    Им отдохнуть бы надо.
    Отсюда тьма - беда.
    Оттуда, знать, награда.
    А смерть, по сути, дом
    чтобы и ты вернулся.
    А жизнь была лишь сном:
    вот умер и - проснулся...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  30. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 21:45 ]
    Почуття
    Я віддаю тобі належне
    За щирість - чистоту думок
    Усе минуле , протилежне
    Хай спочиває від чуток

    В руках своїх тримаєм щастя
    В одну дорогу - два шляхи
    Позаду бурі , і злорадства
    Усе що довелось пройти

    Для мене ти - блакиті мрія
    Що десь блукала між дюдьми
    Прийшла , знайшла , і обігріла
    Звільнивши із полону тьми

    Цей прояв долі - нам подяка
    Кохання світла благодать
    Радіють з нами янголята
    Серцям співаючи - віват.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Серго Сокольник - [ 2015.01.18 21:59 ]
    Речке. Крещенское (повтор. С ПРАЗДНИКОМ!)
    Речка, речка!... Снулая, больная...
    Тонкий лед укутал, словно плед...
    Ну скажи, о чем ты вспоминаешь,
    Истекая в холода рассвет?

    Слышен звон церковный- нежен, тонок,
    С колоколен растревожив тишь...
    Может быть, купания девчонок?..
    Их в объятья нежно заключишь...

    В полусне прохладного теченья
    Затерялся времени разбег...
    Зимних снов унылые виденья
    Томно овивают твой ночлег...

    Только раз на Празднике Крещенья,
    Прорубивши в грезах полынью,
    Ты свершишь, проснувшись, омовенье,
    Чистоту души отдав твою

    Тем неискушенным пилигримам,
    Что к душе твоей припасть пришли...
    Не сковать тепла суровым зимам,
    Что идет от Веры и Любви.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2014
    Свидетельство о публикации №114120311066


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (17)


  32. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 21:05 ]
    Коханка
    Міраж ховає хвилі моря
    Крик чайки , романтична мить
    Все склалося не випадково
    Запрошено - у казці жить

    Зустрілися мов пароплави
    Замовили - один квиток
    Поставили гудків октави
    І рушили - у свій райок

    Так не помітно час минає
    Любові ночі - водоспад
    По тілу струмом пробігає
    Твоїх обійм - гарячий глад

    Ти пестиш ніжно , і зухвало
    Цілунків жар мов мозку струс
    Розбещуєш - своїм накалом
    Смакуєш у десертах мус

    Тримай мене , пильнуй уважно
    Підвласний похоті з повна
    Кохай мене - немов в останнє
    Щоб пам'ятати все життя

    Нажаль - не можем бути разом
    Обставин більше чим причин
    Лишається одне - чекати
    І рахувати хід годин.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 21:35 ]
    Святе
    Материнське слово вічне
    Хто почув - той і прожив
    Материнське серце світле
    Поряд з ним - ти не один

    Її воля - твоя доля
    Оберіг усих зусиль
    Твоя пісня колискова
    Наполегливість - для крил

    Мати завжди зрозуміє
    Приховає , захистить
    Дасть пораду , обігріє
    Не осудить - а навчить

    Тож любіть її єдину
    Опікайте , бережіть
    Умножайте цю турботу
    І дітей своїх - учіть.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 21:41 ]
    Впертий
    Я все життя тебе шукав
    Де тільки міг , де бачив
    По всих усюдах зміст вивчав
    Перед сліпимим - свідчив

    Миттєві спалахи збирав
    Прискіпливо , уважно
    На прикладах людей пізнав
    Як жити з цим - прекрасно

    Не піддавався на оман
    На влесливі привіти
    У протиріччях просто знав
    Що маю сам - хотіти

    І от коли вже майже зник
    Мій потяг - висівковий
    Ти проявилось на весні
    Неначе стимул - новий

    У всій доступності промов
    Тендітно , гідно , гордо
    Я всім зневіреним довів
    Де любиться - там плідно.
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 21:17 ]
    Віра
    Коли сумнів не знає покою
    Забирає наснагу і сон
    Я звертаюсь до віри , і бога
    Щоб мене у собі - віднайшов

    Захистив від пекельного болю
    Велич неба в мені відкривав
    Силу духу - підняв із коліна
    У молитві відвертій сприймав

    Щоб узяв під свою він опіку
    Наше щастя - що сам дарував
    Щоб залишив мене він з тобою
    Скрізь у парі - ходить по стежкам

    Принесемо у справах щоденних
    Йому вдячність , любові його
    Те зерно що посіяв між нами
    Зростимо - у загальне добро.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Микола Бояров - [ 2015.01.18 20:38 ]
    схоже на сонет
    на цьому все
    грудень, 2020


    Рейтинги: Народний -- (5.8) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (12)


  37. Ірина Кримська - [ 2015.01.18 17:08 ]
    … рука була…

    Твоя рука була в моєму лоні –
    Два теплих пальці марили у сні.
    Бо в сон прийшло оголене безсоння
    Бажань обох. Стихії навісні!

    Твоя рука мені розповідала
    Про мене і про тебе, і про нас,
    І про зникомість миті, що спіткала.
    Про наше ХОЧУ в профіль і анфас.

    Твоя рука – а ніби зряча! – сильна
    Заграла в мені музику твою.
    А ти дивився просто і непильно.
    Як я в цю мить над прірвою стою.

    Як я зірватись можу в прірву жаску
    І падатиму па… па… в іншину.
    Але не впасти, мабуть, - це фіаско
    Твого бажання і мойого сну.

    Твоя рука зайшла аж у судини.
    Крізь усе тіло – квітами, руном…
    Та раптом задзвенів старий будильник,
    Щоб повернути голод нам обом.

    Тож цілий день блукала моїм тілом
    Шалена зграйка збурених комет.
    Тому (а чи хотіла, не хотіла)
    В собі носила твій нічний бешкет.

    Весна 2012- зима 2015.






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (14)


  38. Ірина Кримська - [ 2015.01.18 17:09 ]
    Сутінь мовчання
    Ще глибша сутінь навколо його сигарети.
    Жарина у темряві креслить, наче комета.
    Раптово її траєкторію буде стерто.
    Та я видивляюсь її і сліпну вперто.

    Він просто мовчить, бо знаю, ЩО буде в слові.
    Бо темрява, мабуть, і є його рідна мова.
    Отак чамріємо: вогник… думок полова…
    Яку підпалити й спалити сама готова.

    Він буде комету пускати собі й пускати.
    Допоки накуриться і захоче спати.
    Хоч космос - його обійстя й велика хата.
    Мовчання – старий сторожа й надійні грати.

    18 січня 2015 року


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  39. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 17:30 ]
    Догма
    Ти був один - один і знаєш
    Коли з добром , коли на сміх
    Так просто вже не довіряєш
    Не той грануєш - монускрипт

    Цікаво бути на одинці
    Розвіять прикрість самоті
    Забути - за потреб гостинці
    Побути руслом у собі

    Один просив, один отримав
    Здобутки ті - що заслужив
    Непересічна є людина
    Можливо та - що загубив

    Тримайся міцно за минуле
    Воно тобою дорожить
    Деб ти не був - поєднуй спільне
    Що маєш - з тим і будеш жить.
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 17:43 ]
    Відчай
    Слід останнього подиху канув
    Заховався у зареві сліз
    Світ зірвався із дна океану
    Криком , відчаєм - маревом скрізь

    Слів моїх - хрипотою відлуння
    Сизокрилий прощання рубіж
    Ти прости мені доле примхлива
    Що потрапив на твій - гострий ніж

    Ти ламала не раз , і не двічі
    Камінь в спину , на плечі тягар
    Дарувала - ще більш забирала
    А сьогодеі терновий вівтар

    Я готовий коритися знову
    Твоя правда - мені забувать
    На візьми ! Будь одна , і щаслива
    Веселися...тобі краще знать.
    2011р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  41. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 16:46 ]
    Жертва
    Не питають мене , і не чують
    Не говорять зі мною - не сплять
    За тобою сумують , шукають
    В нотах линуть - букетом сонат

    Мої думи - душі краєвиди
    Потонувши в обіймах твоїх
    Розгорнули свої там світанки
    Полонивши - простору блакить

    Ми заручники власного щастя
    Колориту - дві краплі роси
    Ми той стержень що долі єднає
    Що доводить - серця до снаги

    При потребі я полум'ям стану
    Почуттями - кохання прийму
    Запалю кольорове багаття
    І у ньому - з тобою згорю.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Шоха - [ 2015.01.18 16:08 ]
    Котигорошки
    ***
    Не час покаже, хто є хто,
    а шлях на бойову арену.
    Одні із КаВееН – в АТО,
    а інші від АТО – на сцену.

    ***
    Душа – натягнута струна.
    У цю вогненну завірюху
    гартує волю не війна,
    а повсякденна сила духу.

    ***
    Не чучмеки, не бойовики
    захищають у бою свободу.
    Вийшли запорізькі козаки
    з гущі українського народу.

    ***
    Нечиста сила із кремля
    породжує собі подібне.
    Ємєлі, Разіни і тля
    пиляють родове гілля,
    але відпилюють нерідне.

    ***
    Пусте відсіяти пора.
    Порода оживе потрошку.
    Із підземелля на-гора
    ведуть людей Котигорошки.

                                  2014



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (6)


  43. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 14:56 ]
    Дилема
    Візьму за основу почуту розмову
    Не вірити більше - солодким пісням
    Не стану ділити гарячу промову
    Скажу прямо в очі - своїм авторам

    Не кидайте камінь , згадайте пророцтво
    Ніхто не втрачає - якщо не придбав
    Рахунки свої для себе виставляйте
    Мені не цікаво - я їх не щитав

    Для всих не можливо - прожити щасливо
    У колір один не фарбують вітрин
    Ми різні тенденції , ширма , і мода
    Для кожного знайдуться - терна рутин.
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 14:28 ]
    Чекання
    Засвітилися зорі на небі -
    Вітер хвилі свої розпустив
    Розбудив місяць сяйвом діброви -
    Іній шовком усе застелив

    Піднімаю засмучені очі -
    Мрії думки несуть в височінь
    Відлітає душа щоб зустріти -
    Що давно заховалось у тінь

    У безодні тебе я побачу -
    Віджену свою тугу , печаль
    Буду знову з тобою мовчати -
    В котрий раз , не почую нажаль

    Так не хочеться з ранку вставати -
    Розуміти все марево , сон
    Як змиритись ? І жити ? І знати ? -
    Що час зустрічі наш - не прийшов.
    2009р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Олена Багрянцева - [ 2015.01.18 13:40 ]
    Збережи цю пургу. І мороз, що сховався у сінях...
    Збережи цю пургу. І мороз, що сховався у сінях.
    Тихе сяйво ночей і сріблясті дзвіночки пісень.
    Цю кутю на столі і дарунки в бабусиних скринях.
    Повну хату розмов і веселих на свято гостей.

    Хай колядки звучать і вертепиться січень надворі.
    Кучугуриться сніг і журба обминає поріг.
    Вже принишкли дива у різдвяній просторій коморі
    В цей щасливих для всіх Новий рік.
    10.01.2015



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  46. Світлана Костюк - [ 2015.01.18 12:36 ]
    Дещо з неопублікованого...

    ламати себе було надзвичайно важко
    ламати себе було непомірно боляче
    а як же тобі моя душе маленька пташко
    коли по живому коли як вогнем пече
    а стеля сіріла і нижче усе схилялася
    і бракло повітря і вії ставали попелом
    і та що ще вчора сильною надто звалася
    палила усе і змітала із серця зопалу
    їй листям тремким каштани услід стелилися
    і бігти хотілось рятунок шукаючи в просторі
    душа заніміла затерпла а ще побіліла вся
    як крапелька воску на черствій церковній проскурці
    таке відчуття руйнівне як стихія збурена
    убити його непросто позбутися звісно теж
    вже зрадженим легше вже легше сліпим і обдуреним
    себе визволяти із кров`ю і сіллю означених меж
    а хмарка осіння махала услід хустинкою
    пожовклий листочок метеликом спав на спітнілому склі
    зізнаюсь я плакала я ще лишалася жінкою
    що ставить печать на собі з кровним підписом «ні»…
    11.2014.




    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (18)


  47. Віктор Кучерук - [ 2015.01.18 11:57 ]
    Звістка про правду
    Занурюю погляд поволі в блакить
    Глибоку безмежного неба,
    Щоб очі на мить од журби увільнить
    І біль приховати від тебе.
    Тамуючи стогін, мовчазно стою,
    Безсилий хоч слово сказати –
    Боюся надію убити твою
    І віру нараз поховати.
    Ні думки, ні сили, ні волі нема,
    Лиш ляк мовчки тіло колише,
    Що ти здогадаєшся, певно, сама
    Звідкіль і чому оця тиша?
    І саме про це нині думаєш ти,
    Німіючи мужньо від туги, –
    Адже міг шумливо й грайливо прийти
    До хати найкращого друга…
    Мені уже душно від крику і сліз,
    І тяготу горя, й печалі, –
    Прости, що я звістку недобру приніс
    І змовив на муки помалу.
    16.01.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (12)


  48. Валерій Хмельницький - [ 2015.01.18 10:48 ]
    Розмова ненили та нендзорі про ненатлю
    "Ненила нендзорі зненацька мовить:
    - Ненатля - ти не в курсі, що за слово?
    І нендзорі, заскочений, готовий:
    - Ненаське теє слово - стопудово!

    Чи, може, ненатленне, у натурі?
    - Та ні, ненатле, - їй ненила хмуро..." -

    Вправляються поети в екзерсисах
    І зводять з розуму, коли подібне пишуть.


    18.01.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (13) | "Світлана Майя Залізняк Асоціація"


  49. Валентина Попелюшка - [ 2015.01.18 09:42 ]
    Ефект паралельних світів...
    Молюся за наших, за Надю - до сліз,
    Хоч плакати сильним не личить.
    А київська подруга - знову в круїз
    І щастя мені, бідній, зичить.

    У мене - незмінна належність сім’ї,
    За справи суспільні беруся.
    А подруга з френдом - у теплі краї,
    Лишаючи сина бабусі.

    Я словом, як пострілом, цілю в катів,
    Бо в бій дітлахи не пускають.
    А подруги рейс на Балі відлетів,
    А, може, вже сів у Дубаї.

    Чи я їй суддя? І тягар, і політ
    У кожного свій, неповторний.
    Мені за державу образа болить,
    Її ж і заморська пригорне.

    Вона настраждалася теж у житті…
    Аби не міраж - та оаза.
    Та тільки ефект паралельних світів
    При згадці про неї щоразу...

    17.01.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  50. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 08:08 ]
    Сповідь
    У промінні заблукавши - шукаю затінку
    Різні люди ,різна вдача - всі знають оцінку
    Тут у парі , у розмові - розділений погляд
    Хтось боронить , хтось осудить - отриманий досвід

    Режисури постановка - невивчені ролі
    Репетиції у пробах - акторів паролі
    Мій герой у цій виставі - без сумніву цілить
    Досить часто нарікає , не туди все мітить

    Запозичив чужу думку - на себе вдягає
    Не той колір , не той розмір - а він зволікає
    Свій завжди застерігає - зупинить , розкаже
    Заздрість у притик стріляє - своє забирає

    Все було уже по ходу - і злет , і падіння
    Віднімали , додавали , цінили уміння
    Бій курантів , звін зеркальний - у золоті срібло
    Тільки пальці поніміли - в'язати плетіння

    Так минули три десятки - ні сім'ї , ні дому
    Повернули без остатку , все в чистому полі
    Відганяю сновидіння - ночами блукаю
    Лист пишу , розповідаю - спішу , сповідаю.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   716   717   718   719   720   721   722   723   724   ...   1854