ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.03.31 16:16
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Юрій Гундарів
2026.03.31 11:24
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Артур Курдіновський
2026.03.29 02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"

Володимир Бойко
2026.03.28 23:30
Якщо довкола тебе крутяться пройдисвіти, це ще не означає, що навколо тебе обертається Земля. Кожен інший лікар повинен поставити інший діагноз. Думка поперек звички, мов кістка поперек горла. Що зверху сплило, те хвиля і виносить. Інвалідам п

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Іван Потьомкін
2026.03.28 17:58
Ти ще єси і хліб їси насущний,
Та, мов павутина, висить життя майбутнє,
А хочеться ж на світі цім іще пожить, хоч сили тануть,
Тож молиш Господа, щоб день оцей не був останнім,
Бо ж стільки ще не звідано довкола див:
Не уторопав, про що ворк

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

Іван Потьомкін
2026.03.27 18:34
Там, де коняку віз підганяє,
А урядом править візник,
Де шматком арестантського хліба
Наїдаються до гикавок,
Проступає в мороці вранішнім
Повновладдям своїм пересичений
Хвіст собачий, махаючи трупом, –
Бренд Росії останніх десятиліть.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Дудар - [ 2024.09.20 06:13 ]
    ***
    Серпень, хлопче, що з тобою?
    Знову збігу задощив
    Не здивуєш нас водою
    Ти диви, ше й оточив…
    Заперіщив… розізлився
    Міра жарту певна є…
    Ну а після в небо змився
    Православного вдає…
    Серпень, хлопче, може досить?
    Якщо чуєш, то озвись
    Кілька неділь… прийде Осінь
    Знаю… знаю, не божись…
    11.08.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  2. Віктор Кучерук - [ 2024.09.20 06:11 ]
    * * *
    Якщо чесно, то роками
    Я, безсонню завдяки,
    По ночах лиш марю снами
    І даремно мну боки.
    Важко в спогадах блукаю,
    Легко втомлююсь від мрій, –
    Хворість змучила до краю
    Та змінила розклад мій.
    Після жінчиних обідів
    Призвичаїтись зумів
    До прискорених відвідин
    Богатирських довгих снів.
    20.09.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  3. Артур Курдіновський - [ 2024.09.19 21:52 ]
    Злочин та покарання
    Якщо я вкраду кілограм бараболі -
    Чекають п'ять років позбавлення волі.

    Якщо я беззбройну людину приріжу -
    Шість років в'язниці. А може, і більше.

    Якщо я зґвалтую десь жінку красиву -
    Довічне - це вирок цілком справедливий.

    А вб'ю пів мільйона, як підла паскуда -
    Мені за цей злочин нічого не буде.


    Рейтинги: Народний -- (5.85) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  4. Євген Федчук - [ 2024.09.19 13:53 ]
    "Жемчуг"
    «Москву» як наші потопили,
    Москальський скреп на дно пустили,
    На болотах піднявся вий:
    - Та як таке можливо було,
    Щоб наша гордість потонула
    Фактично не вступивши в бій?!
    Хіба коли таке бувало,
    Як «дєди» наші воювали?
    Перемагали всіх-всіх-всіх!
    А я згадав подію давню,
    Для москалів зовсім безславну.
    Одну із багатьох таких.
    Ще за царя оте бувало,
    Москалі крейсер збудували.
    Проект у німців узяли.
    Свого туди надодавали
    І «Жемчугом» його назвали.
    На Дальній Схід перевели.
    Від тих «покращень» став він гіршим
    Та москалів все рівно тішив.
    А тут японцями війна.
    Хоч москалі весь час кричали,
    Що флот непереможний мали
    Та вразила світ новина:
    Їм під Цусімою дісталось,
    Лиш деякі порятувались,
    «Аврора» з «Жемчугом» втекли.
    На Філіпінах заховались,
    Кінця війни там дочекались.
    Мовляв: а що ми ще могли?
    Як москалі війну програли,
    То ці тихцем назад примчали.
    А флоту ж більше в них нема.
    Тож москалі носились з ними,
    З тими коритами своїми.
    «Престиж» їм «Жемчуг» піднімав.
    Тут Світова війна. На морі
    Німецькі рейдери вже скоро
    Нікому не давали жить.
    На судна часто нападали,
    Торпедами на дно пускали.
    Доводилося їх ловить.
    Один такий німецький «Емден»,
    На базі загрузив торпеди
    Та в Тихий океан подавсь.
    І там розбійничати взявся,
    На різні судна нападався,
    Торпедами топив «на раз».
    В союзників замало сили,
    Тож москалів і попросили
    Прислати в поміч кораблі.
    Тож «Жемчуг» мусив вирушати,
    Щоб на той рейдер полювати,
    Податися на край землі.
    Для москалів то було дико:
    Та ж Тихий океан великий,
    А «Емден» той такий малий.
    Чого ото за ним гасати,
    Як можна і позасмагати.
    Отож, на острів прибули
    У порт, який Пенангом зветься.
    Тут лбазуватись доведеться.
    Щоби англійський адмірал,
    Якому мали підкорятись,
    Не став занадто придиратись,
    Рішили влаштувать «аврал».
    Бігом техогляд влаштували
    І всі котли порозбирали,
    Мовляв, не здатен поки він
    За якимсь «Емденом» ганятись,
    Потрібно підремонтуватись.
    Всі офіцери, як один,
    Бігом на берег подалися,
    Вивчати острів узялися:
    Готелі, пляжі, ресторан.
    А тут і жінка капітана
    З’явилася зовсім «неждано».
    Ну, що ви? Та який там план?
    Все випадково! Він не кине
    Одну ж на березі дружину.
    Тож крейсер також залишив.
    Але матроси всі зостались.
    Та зрозуміло чим займались…
    А хто, скажіть би тут не пив?
    …А «Емдену» тут закортіло
    В Пенангу провернути діло,
    Щоб там спокійно не жили.
    Іще трубу прилаштували,
    Щоб за англійця їх приймали
    Й спокійно у Пенанг ввійшли.
    На очі «Жемчуг» потрапляє,
    Борти, як цілі підставляє.
    Як тут торпеду не пустить?
    Торпеда у корму влетіла,
    Вода у трюм забулькотіла.
    Матроси кинулися вмить.
    Вони б і раді здачі дати
    Та ж не працюючі гармати.
    Вони – залізо без котлів.
    А ті розібрані. Матросам,
    Хоч врятуватися вдалося,
    Хто в море скочити успів.
    Друга торпеда прилетіла,
    Якраз попід місток вліпила.
    А там лежав боєзапас.
    І все взялося вибухати,
    Неначе феєрверк на свято.
    Тож крейсер похиливсь ураз.
    Був корабель і вже немає,
    На дні у бухті спочиває.
    «Бездомні» стали москалі.
    Схотілося їм спочивати.
    Додому як тепер вертати?
    Застрягли на чужій землі.
    Такі із них морські вояки.
    Вигадують дурниці всякі,
    Про героїзм «дєдов» своїх.
    А, коли кинешся до діла,
    То там дебіли на дебілах.
    Хай прибере Господь усіх!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  5. Ілахім Поет - [ 2024.09.19 13:26 ]
    Біографічне
    Макулатура, що гідна суспільних клозетів.
    Де героїчне? Бодай мінімальний екстрим?
    Всі біографії мають – лише у поетів
    Лиш нескінченні переліки назв або рим.

    Може, це правда… Про нас не складають легенди.
    Що пригадати в житті, аби трилер чи шок?
    Але це радше в таких собі інтелигентів
    Не біографії – списки дірявих книжок.

    Певно, в свої, але ось тут яка є халепа -
    В непоказні я ґринджоли якісь, мабуть, сів.
    Он у боксерів життєписи – все там як треба:
    Список розбитих мармиз та крутих поясів.

    Щодо обличчя – ой, не для торгівлі мармизка!
    Для «Крокодила», та не для обкладинки «Vogue».
    То й біографію годі й рівняти до списка
    Модних таблоїдних шпальт, як у гарних дівок.

    Все якось мляво, без надто дошкульних поразок.
    Та й без гучних перемог – звідки б взявся той блиск?
    Он альпіністи – все ясно із ними одразу:
    Список тих гір, що з тріумфом на них піднялись.

    Тут… що знайти, щоб як порох у вічі для кралі?
    Порожньо… але нехай – я ще той оптиміст.
    Краще вже так, ніж у деяких там генералів,
    Де не життєпис - перелік зруйнованих міст.

    Так, прозаїчна епоха своїх менестрелів
    Навіть якщо увінчала – то з липи вінок.
    Та біографія… ну якщо це є перелік –
    То надихавших, ліричних, прекрасних жінок.

    2024


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | "Поезія Олени Мос "Між""


  6. В Горова Леся - [ 2024.09.19 11:48 ]
    Здогадка

    Так хотіла підгледіти: хто ж літній день торочить?
    Променисті пацьорки фарбує у чорне, та
    Добавляє помалу та впевнено їх до ночі.
    І радіють об тім сумота, пустота й німота.

    Хто ж то? Може, той ворон, що каркає надто бридко?
    Підлетів над сухою вербою поволі, бо
    Потягнулась за дзьобом проміння червона нитка,
    За яку йому ніч обіцяла платню, либонь.

    І даремно заграва ховає поділ за крони.
    Хиже око вдивляється в обрій, пантрує, щоб
    Не уґавити, як заблищить неслухняний промінь,
    І торочок яскравих напхати у чорний дзьоб.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  7. Сонце Місяць - [ 2024.09.19 10:11 ]
    Поле Суниць & Пенні Лейн (The Beatles)
     
    Перейтись би нам із тобою, до
    Поля Cуниць
    Скрізь нереальність
    Ніщо не варте переймань
    Поле Cуниць на безвік
     
    Жити так легко, не зрячи
    Нерозуміючи усіх
    І важко грати чиюсь роль
    Або всьому свій час
    Хоч я не бачу змісту в тім
     
    Перейтись би нам із тобою, до
    Поля Cуниць
    Скрізь нереальність
    Ніщо не варте переймань
    Поле Cуниць на безвік
     
    Жодного більш на цій самоті
    Високо, або низько знову
    Усе не ті, мабуть, ключі
    Та сказав би нехай
    Усе, мабуть, не надто зле
     
    Перейтись би нам із тобою, до
    Поля Cуниць
    Скрізь нереальність
    Ніщо не варте переймань
    Поле Cуниць на безвік
     
    Завжди, ні, колись, я це я
    Але, знаєш, знаю, щось я снив
    І ніби ні, і ніби так
    Й ніщо не гаразд
    Незгода з тим, незгода з цим
     
    Перейтись би нам із тобою, до
    Поля Cуниць
    Скрізь нереальність
    Ніщо не варте переймань
     
    Поле Cуниць на безвік
    Поле Cуниць на безвік
    Поле Cуниць на безвік
     
     
     
      ✴   ✴   ✴ 
     
     
     
    На Пенні Лейн, в перукаря є фотографії
    Фрізур усіх, яка із них пасує вам?
    А різні люди, зустрівшись там
    Кажуть «Як життя?»
     
    Ось на розі в персональному авті банкір
    З-за пліч його дітиська, та й регочуться
    А банкір, як завше, без плаща
    В зливі дощовій
    Дивовиж
     
    Пенні Лейн, я чув тебе & видів скрізь
    Тут, під синім небом передмість
    сидівши, іншим днем
     
    На Пенні Лейн в пожежника годинник пісковий
    А ще світлина Королеви в гаманці
    Він техніку тримає в чистоті
    І вона блищить!
     
    Пенні Лейн, я чув тебе & видів скрізь
    Тут, під синім небом передмість
    сидівши, іншим днем
     
    Пенні Лейн, я чув тебе & видів скрізь
    І скубав рибу й пиріжки
    Улітку, іншим днем
     
    Із-під навісу, там де карусель і балаган
    Медсестричка маки продає з лотка
    Хоч їй здається, що це гра така
    Все в її руках
     
    Пенні Лейн, в перукаря у крісло сів клієнт
    За ним банкір на черзі підстригатись &
    Враз пожежна машина мчить
    В зливі дощовій
    Дивовиж
     
    Пенні Лейн, я чув тебе & видів скрізь
    Тут, під синім небом передмість
    сидівши, іншим днем
     
    Пенні Лейн, я чув тебе & видів скрізь
    Тут, під синім небом передмість
    Пенні Лейн
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  8. Микола Дудар - [ 2024.09.19 06:40 ]
    ***
    Який настрій, такий спіч…
    ***
    Не завжди розумів себе чомусь
    Коли пірнав в минуле з головою
    Можливо, як усі, його боюсь
    І нинішне з такого ж геморою…

    Не завжди я воротами вертавсь
    Коли спішив один в опочивальну
    Де вчора ще вона обох зреклась,
    Зім’яла й пересунула у пральну…

    Не завжди ми цінуємо свій час
    Лиш згадуєм його вже по відбитках
    Бо совість не розглядують в анфас
    Це наче якби лаятись на скрипках…
    11.08.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  9. Світлана Пирогова - [ 2024.09.18 11:11 ]
    З тобою не запалювали свіч (пісня)
    З тобою не запалювали свіч,
    Не цілував мої ти ніжно руки.
    Звучала пісня в горобину ніч,
    Роїлися думки. Терпіння. Муки.

    Лежали пелюстки сухих троянд
    На клавішах холодних піаніно.
    Нанизані роки і блиск гірлянд -
    Співав дискант Лоретті Робертіно.

    Лиш не почула кроки тихі я
    В густих трояндах біля темних вікон.
    І досі у душі твоє ім*я,
    Хоч спільних не було у нас реліквій.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (1)


  10. Козак Дума - [ 2024.09.18 07:43 ]
    В пащі Ваала
    Давно вже не боюся небезпек,
    у сховище не мчуся по тривозі.
    Лунає чергови́́й загрози трек –
    отак життя минає у облозі…

    В повітрі то ракета, то «шахед»…
    До вибухів уже настільки звикли,
    що спо́кою позаздрить моджахед!
    А стільки ча́су без води і світла…

    Відверто хиже у війни лице,
    не видно їй ані кінця, ні краю.
    Простий народ попався у сильце́,
    його на шмаття юди роздирають!.

    Бо Україна – ніби Карфаген,
    Ваа́л смакує нині її кров’ю.
    Терпіти цю симфонію сирен
    у мене не стає уже здоров’я!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  11. Віктор Кучерук - [ 2024.09.18 05:41 ]
    * * *
    Допоки ти була живою, –
    Пряміше йшлося все-таки
    І так, як нині, головою
    Я не крутив на всі боки.
    Завжди ставала у пригоді
    Твоїх порад глибока суть,
    І не скипав я аж до споду,
    Бо знав куди і де звернуть.
    Твої доцільні настанови
    Допомагали обійти
    Холодні річища любові
    Та хибних намірів мости.
    До тебе нині не звернуся,
    Хіба що тільки в снах своїх, –
    Щоб знов почути від матусі
    Про певність обраних доріг.
    Спиняюсь часто і вслухаюсь
    У незнайомі голоси, –
    Як чую їх – жура безкрая
    Неспинно більшає в рази.
    18.09.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  12. Микола Дудар - [ 2024.09.18 05:23 ]
    ***
    А ти мені просто розповіси
    Про те, як чекала трамвая…
    Як дощик всю ніч і день моросив
    Як діток лякали бабаєм…

    Про те, і про те… ще довго про те
    Які були люди цікаві…
    Про наш нерозривний світо-тотем
    У нашій, і тільки, оправі…

    Хочеш не хочеш — авжеш, вибачай
    Ну, що нам робить після всього?..
    Боженька славна, замовим трамвай…
    А може кількох, не одного?..
    10.08.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  13. Микола Дудар - [ 2024.09.17 18:11 ]
    ***
    Фрагмент історії у вірші
    ***
    І знову перерва… поруч квітник
    Вміру погода, без вітру
    Цікаво би знати, хто садівник —
    Всунув би в руки півлітру
    А що тут такого, божий ґешефт:
    Кожному мо по-заслузі…
    Кажуть, що я у півлітрах експерт,
    З Іно-Франківщини друзі…

    Зустрілися вже наступного дня…
    Думаю, дай... Задонатив!
    А садівник то, півлітру до дна…
    Правда, сказав, що на свято
    10.09.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  14. Сонце Місяць - [ 2024.09.17 17:04 ]
    Пологіший берег (Crosby, Stills & Nash)
     
    Штурвале, обертайся. . . нікуди не сховатись
    Катма й потреби. . .
     
    Всіяно берег пологіший
    Черепашками на піску
    Що зморгують, мов очі сяйні
    Через море
     
    Сонцесхід особливий
    Старший, ніж ти знав
    І досі там, де поспішна хвиля
    Покинула його
     
    Прокинувся цим ранком
    Пірнув під свій пливучий дім
    Під борт граційний, ішов приплив
    Риба в метушні
     
    Тут я чув історію
    Від мореходів Сандри Марії
    Ще один острів є, за день ходу звідси
    Пустий & вільний
     
    Аж до Венесуели
    Нічого роздивлятись
    Ген сто тисяч островів
    Прикрасою розсипані
    Тобі й мені
     
    Схід сонця, на вечерю
    Кличуть жінки, казок вже досить, милий
    Ще збачимося, в іншім тихім плейсі –
    Згортаю вітрила
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Козак Дума - [ 2024.09.17 07:33 ]
    Небесна запорука

    Отут тебе поцілував уперше,
    під вітами розлогих ясенів.
    Вони донині мою долю вершать,
    а твій уже давно не чути спів…

    У кожного лягла окремо доля
    і нарізно світили нам зірки.
    Осібно з’їли ми по пуду солі,
    перебирали всяк свої думки…

    Чи щирості чуттів нам не хватило,
    чи зорі шикувалися не так,
    а може, Небо не благословило
    і долі повернулися навспак.

    У пам’яті ще почуття невинні
    і юна, недоторкана краса,
    які не розчинилися у слині,
    і тому запорука – Небеса!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  16. Віктор Кучерук - [ 2024.09.17 06:47 ]
    Серпневі зорі
    Ночі серпневої зорі дозрілі
    Дуже яскраво горіли тому,
    Що розчинити в світінні хотіли
    Попід плакучими вербами тьму.
    Так турбувало їх наше стрічання
    В гаю вербовому окрай села,
    Що від настирно-ясного сіяння
    Темінь просвічена наскрізь була.
    Тільки зірниці зоріли даремно,
    Аби й тут бути у курсі всіх справ,
    Бо я поводився лагідно й чемно, –
    Повної волі рукам не давав.
    Слухав уважно й дивився прихильно,
    Ніжно всміхаючись милій тобі, –
    А понад нами світилися сильно
    Зорі німі в непідробній журбі.
    Знов не побачили довгих цілунків,
    Теплих обіймів – любовних утіх, –
    Хоч відчинилися смерків лаштунки
    І був доступним для зору моріг.
    Ночі серпневої зорі дозрілі
    Всяко крутилися, мов напоказ, –
    Ніби розквітлі троянди біліли
    І поривалися ближче до нас.
    17.09.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2024.09.16 23:56 ]
    Осіннє видіння
    Майнули ген жовтаві коси,
    Сяйнули очі на виду.
    Це - чарівлива пані Осінь
    В моїм з'явилася саду.

    Ішла в бурштиновім намисті,
    Музичний шурхіт ніг росте.
    Замріяно торкала листя,
    Воно ставало золоте.

    Багряний захід за горою
    Їй пестив пасма вогняні.
    Ішла, манила за собою,
    Ледь усміхаючись мені.

    Я думкою за нею линув,
    Як сонце, танули слова.
    Зігрітий, мов осіння днина,
    Дивився вслід і умлівав.

    16 вересня 7532 р. (Від Трипілля), (2024).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  18. Іван Потьомкін - [ 2024.09.16 20:54 ]
    ***
    Валентині Рубан,
    професору мистецтвознавства

    Якби мені дано було від Бога
    Мать справу з фарбами – не зі словами,
    Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
    У царині, що зветься Деревами.
    Я б показав на полотні німому,
    Як поспліталися вони в екстазі,
    Як посхилялися на тиху перемову,
    Часом вчуваються окремі їхні фрази.
    У пристрастях - такі ж наївні, як і ми,
    Такі ж у них і ревність, і тривога.
    Чи ж дивина, що бачу їх людьми...
    Шкода – порозумітися незмога.
    Та коли бачу, як корчують їх
    Чи стовбур написом калічать,
    Готовий захищать, немов синів своїх,
    Бо що ж ми без дерев?
    І немічні, й не вічні.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  19. В Горова Леся - [ 2024.09.16 12:02 ]
    Ти тільки не мовчи...
    Ти тільки не мовчи. Звучи! Гори!
    Дарма, що день хлюпоче сумом сірим.
    Як так - не вірити? У соломинці віра!
    У ріг життя згинає? Ні, у ліру!
    Бери і грай, ще хтось чекає гри.

    А щоб не вгамувала німота,
    Ганебний шепіт виривай із горла.
    Заглушений громами, лийся горном.
    Жени від себе тишу ілюзорну,
    Щоб звичним животтям покір не став.

    Зніміти не посмій, бо кожен звук,
    Запертий у тобі, не дасть дихнути.
    Мелодія притишиться забута.
    Струна порветься, і накине путо
    На крила мрій і на спроможність рук.

    Якщо й чорнила змиються в хлющах,
    Не витримає лист негод осінніх,
    Слова ж твої залишаться насінням.
    А жати будеш те, що сам посіяв.
    А сіяв ти тоді, коли звучав.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  20. Сергій Губерначук - [ 2024.09.16 12:40 ]
    Отже, помер актор ніби…
    Отже, помер актор ніби.
    І поховали його ніби за цвинтарем.
    І окремі могили видніються.
    І люди приносять квіти.
    Шанувальники творчих моментів,
    любителі сцени і прихильники тих ролей,
    герої яких уночі сходяться,
    сідають довкола могили
    і мило про щось перешіптуються…

    31 січня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Моє на підмостках життя…», стор. 56"


  21. Володимир Каразуб - [ 2024.09.16 12:12 ]
    Щось сталося з морем
    Хтось говорив, що світ не такий, як був,
    І той, хто казав, загубився в безладному хорі
    Голосів. Стотисячний той, хто голос його почув,
    Утопив в стоголосому шумом розлитому морі.
    З тими ж чайками, що колись, вітром, віддихом,
    З тими ж хвилями, бурями, голодною пащею риби,
    Те море, яке повсякчас для усіх було
    Найбільшою радістю,
    Здавалось тепер переповненим, хижим та сірим.
    А море ревіло, стогнало, розпліскувалося,
    Голосило.
    Не меншав ні обрій картини, ні хмари, ні колір неба,
    І було в тім пейзажі, якесь невідоме безсилля,
    Тих, що мовчки стояли й дивились в голодну темінь.
    А там:
    Вставали примари з намулу його глибин,
    Духи прадавнього світу, немов з полону,
    І тримали щити, і обличчя були на щитах,
    Щось сталось не з ним,
    А з тим хто дивився на море.

    З усіма хто дивився.
    З усіма, хто привиддя його
    Розтривожив, розбурхав, і з криком застив водночасся.
    Всі ті, хто розгойдував море,
    Всі ті, що на сонця вогонь
    Дивилися ген
    Аж за обрій,
    Були
    Причасні
    До бурі.

    23.08.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  22. Козак Дума - [ 2024.09.16 11:54 ]
    Аргументи осені
    У чашці кави розчинилось літо,
    біліють снігом по краях вершки
    і лише осінь, пані розмаїта,
    сухі грушки ховає у мішки.

    Вона, як домовита господиня,
    готує різні джеми до чаїв.
    Солодша меду, стигла, жовта диня –
    незаперечний аргумент її!

    Така вона, спокусниця багряна,
    уже грибний дарує аромат.
    А попереду – смакова нірвана
    і насолоди неземний формат!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  23. Світлана Пирогова - [ 2024.09.16 09:37 ]
    Червоний квіткоспад


    Червоний водоспад трояндовий стікав -
    То Муза із колючими шипами.
    Її теплом торкала сонячна рука,
    Пливли назустріч хмари в білій парі.

    А я була твоєю Музою у снах,
    Пелюстками лягали поцілунки.
    В трояндові бутони ласку пеленав
    І називав мене "моя чаклунка".

    Плетистими трояндами запахла ніч,
    Лагуною в*янкою - зваби рими.
    Червоний квіткоспад побачили увіч -
    Любов аж до світанку вилась зримо.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  24. Микола Дудар - [ 2024.09.16 09:08 ]
    ***
    Попри тривогу в річку пірнув
    Правда, один, без нікого…
    Кілька життів дісталось, відбув
    Поміж штовхання блідого…

    Це вже не вперше літа вкінці…
    Річенька тая навпроти.
    Нині в садочку один на стільці
    В ролі якоїсь істоти…

    Що то за річка? Звідки вона?
    Хитро було заманила…
    Ось воно вам знайоме: "хто зна..."
    А темінь таки наснила.
    9.08.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  25. Віктор Кучерук - [ 2024.09.16 07:36 ]
    * * *
    Оці тривалі вечори
    Душа сприймає, як дари,
    За ранню темінь в отворі вікна,
    В якій густіє жваво тишина.
    Мабуть, пітьма і тиша так
    Мені дають умовний знак
    Про те, що я повинен з ними в такт
    Без зволікань вчинить подібний акт.
    До мене в ліжко восени
    Приходять швидко довгі сни
    І спокою бажане торжество
    Переповняє все моє єство.
    16.09.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  26. Козак Дума - [ 2024.09.16 05:00 ]
    На коні
    Двигун співає між ногами
    і під сідницями сідло.
    Із-під коліс лунають гами,
    а у лице – ланів тепло!

    Виблискують на сонці спиці,
    немов ранкові промінці.
    Мені о цій порі не спиться,
    а поряд – лише горобці.

    Дорогу стелять під колеса
    погожі ще осінні дні.
    До рідного дістатись плеса
    сьогодні випало мені.

    І струменить поволі Во́вча,
    тече між нивами життя.
    Десяток сьомий поле топчем
    і прагнемо іще звитяг!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  27. Юрій Лазірко - [ 2024.09.16 01:12 ]
    Ай-не-не-не
    1.
    Ай-не-не-не,
    котить пісню краями дорога,
    за кибиткою курява йде,
    а циганська земля десь у Бога -
    тільки він добре відає де...

    Ай не гріш, не гніздечко нагріте
    не замінять цигану коня,
    лиш на волі п`янкий віє вітер
    і так пристрасно струни бринять:

    Приспів:
    А у циган душа, як пісня,
    а у циган любов - вогонь,
    кохай мене - безтямно, грішно,
    гори-гори - не охолонь.
    Ай не-не-не - не треба знати
    куди дорога приведе
    кохай мене в цю ніч крилату
    аж доки сонце не зійде.
    Гоп-гоп-опа!
    Ай-не-не-не, ой нене нене,
    ай-не-не-не - вогонь палає,
    ай-не-не-не, ой нене нене,
    ай-не-не-не - тебе кохаю.
    Гоп-гоп-опа!

    2.
    Ай-не-не-не,
    що чекає нас завтра, цигане,
    у ворожки усе розпитай.
    Чи колись та година настане,
    як від пісні залишиться край?

    А від краю до краю лиш туга,
    а від болю до світла - струна.
    То не вітер - то Бог пісню слуха,
    ай навіщо ця пісня сумна:
    Співаймо ромале...

    Приспів
    ***


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  28. Микола Дудар - [ 2024.09.15 22:32 ]
    ***
    Попри тривогу в річку пірнув
    Правда, один, без нікого…
    Кілька життів дісталось, відбув
    Поміж штовхання блідого…

    Це вже не вперше літа вкінці…
    Річенька тая навпроти.
    Нині в садочку один на стільці
    В ролі якоїсь істоти…

    Що то за річка? Звідки вона?
    Хитро було заманила…
    Ось воно вам знайоме: "хто зна..."
    А темінь таки наснила.
    9.08.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  29. Іван Потьомкін - [ 2024.09.15 21:05 ]
    ***

    А звуки – такі ж гострі.
    Попереду – іще гостріші.
    І боязно розплющить очі,
    Мов кам’яні такі повіки.
    Та знаю – на ті звуки зляжеш
    Всіма нетьмяними ночами.
    А серце,
    Щоб йому не скрикнуть
    На флажолет визивний скрипки,
    Мов яблуко рожеве, стиснеш
    І руки на три чверті скинеш...
    ...І як непрохані поллються сльози,
    То лиш Господь спинить їх взмозі.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  30. Сонце Місяць - [ 2024.09.15 15:01 ]
    Америка (Simon & Garfunkel)
     
    «Станьмо коханцями, статки свої одруживши
    Маю активи, в цій сумці авжеж»
    Прикупивши, крім цигарок, в місіс Ваґнер пирогів
    Ми вийшли дивитись Америку
     
    Я сказав Кеті, як лізли у ґрейхаунд у Пітсбурзі
    «Штат Мічіґан залишився у снах. . . .»
    Якось чотири дні, стопом від Саґіно
    Я сам дивився Америку
     
    Реготались та
    Позмагались на мигах
    Вона мені, цей габардиновий тип – то шпигун
    Я їй: «Пильнуй, бо метелик у нього – то камера»
     
    «Може покурим, були цигарки у наплічнику»
    «Все, закінчились годину тому»
    Тож мені краєвиди, їй – глянцеві сторінки
    І сходив місяць, рівнина скрізь
     
    «Кеті, це розпач» казав я, хоча вона спала
    «Все пустка і біль, просто нізвідкіля»
    Лічба автівок по Нью Джерсі Тéрнпайк
    Що мчали дивитись Америку
     
    Мчали дивитись Америку
    Мчали дивитись Америку
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  31. Євген Федчук - [ 2024.09.15 14:24 ]
    * * *
    На однім болоті, у лісах дрімучих
    Жив зміюка, кажуть, в давнину смердючий.
    Хоч було миршаве таке та облізле,
    Та любило жерти – куди йому й лізе.
    Жерло все, що бачить та що мимо ходить.
    І прогодувати його було годі.
    Жерло та зростало, все більшим ставало,
    А від того більше і нахабства мало.
    Тишком-нишком перше, хитрістю ловило
    Те, що необачно повз його ходило.
    А, коли нажерлось, виросло нівроку,
    Відкрито кидатись стало на всі боки.
    Зловить собі здобич, зжере й спочиває,
    Бо ж перетравити усе гарно має.
    З кендюхом набитим любить полежати
    В тепленькій багнюці, вітри попускати.
    Вляжеться на сонці, своє пузо гріє,
    Та усе на світі пережерти мріє.
    Зжерла та зміюка все навколо в лісі,
    Виросла від того здоровенна в біса.
    Ходить, всіх лякає одним своїм видом.
    Хто ж захоче стати черговим обідом?
    Якось так нажерлась, ледве тягне ноги
    Та й бреде поволі до болота свого.
    Усяка дрібнота в пузі умліває.
    Все перетравити та зміюка має.
    І тут раптом вздріла ненажера клята
    Козака, що влігся під деревом спати.
    Зраділа зміюка, тільки облизалась,
    Та до козаченька тихо підібралась.
    А далі вхопила, в горлянку запхала
    Та й цілком ковтнула, навіть, не жувала.
    Уляглась на сонці знову пузо гріти,
    Щоб обід спокійно свій перетравити.
    А козак прокинувсь в смердючому шлунку.
    Щось десь недалеко гупотіло лунко.
    «Де це я потрапив? - думка промайнула,-
    Куди моя доля мене завернула?»
    Поторгав, помацав та і здогадався,
    Що якійсь худобі на обід попався.
    Та не з тих козак був, хто легко здається.
    За життя козацьке до останку б’ється.
    Взявся він крутитись, пальцями штрикати,
    Аж зміюка стала голосно гикати.
    Не лежиться клятій, закрутило в пузі,
    Напустила вітри по усій окрузі.
    Крутиться, товчеться, голосно гикає.
    Що із тим робити, навіть і не знає.
    А козак ще більше в пузі розходився –
    Гопак танцювати раптом заходився.
    Лупить каблуками аж трясеться клята,
    Серце то під горло, то шуга у п’яти.
    Виплюнула б, може, та ж зміюка вперта:
    Як уже вхопила, не випустить жертви.
    Корчиться від болю, очі аж на лоба.
    Але робить вигляд, наче усе добре.
    А козак добряче як натанцювався,
    То тоді за люльку за свою узявся.
    Тютюном заправив ядучим, багато.
    Узявся палити та дим напускати.
    Корчиться зміюка, видихнути хоче,
    Бо від того диму аж вилазять очі,
    Пашить дим із пащі, з-під хвоста валує.
    Кендюх у зміюки усе більше дує.
    Так його роздуло, що і розірвало.
    Була та зміюка і тепер не стало.
    Ті, кого не встигла ще перетравити,
    Вибрались на волю, стали далі жити,
    І козак нівроку – живий та здоровий.
    Вклався спочивати під деревом знову.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  32. Ігор Шоха - [ 2024.09.15 11:07 ]
    На хвилях долі
    Згасає літо і за пеленою
    минулого ще жевріє тепло.
    І у житті до осені пішло,
    а там уже й зима, само собою
    іде по колу, як уже було.

    Чи то іти лишилось недалеко,
    чи ностальгія, чи така пора,
    що душу потривожили лелеки
    і на прощання заміняють легко
    жару і спеку туга і жура.

    І як це не печально визнавати –
    останню ниву скошує війна.
    І як не важко це переживати,
    найтяжче те, що незагойні втрати
    це найдорожча за життя ціна.

    Не радують майбутнім ворожбити,
    та є до кого душу прихилити,
    лягає карта знову за Дунай
    у затишний і миролюбний край,
    де помагають вижити... а жити
    чи виживати, – Боже, помагай.

    09.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  33. Микола Дудар - [ 2024.09.15 10:12 ]
    ***
    Чекаю милостиню Божу,
    Та видно хтось перехопив…
    У сні навідувалась, схожа
    У ньому, власне, й утопив…
    На ранок навіть не згадати.
    Узяв торбину, вийшов в путь.
    Пройдусь від хати і до хати
    Якщо, дай Бог, не розіпнуть…
    9.08.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  34. Козак Дума - [ 2024.09.15 09:39 ]
    Жага польоту
    Як хочеться людині мати крила,
    аби за хмари птахою летіть,
    щоб оживала мрія помарніла
    хоча би на недовго, лиш на мить!

    Піднятися у марево безмежжя
    і лебедем полинути до зір.
    Надихавшись лазур’ю побережжя,
    шугнути знову у життєвий вир.

    То щастя невимовне – мати крила,
    хоч подумки зриватись у політ
    і відчувати невагомість тіла,
    коли у тебе під ногами світ!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" 5.5 (4.97)
    Коментарі: (2)


  35. Ольга Олеандра - [ 2024.09.15 07:03 ]
    ранкове побажання
    наповни долоні сонячним світлом:
    зігрівально-ласкавим
    дбайливим
    привітним
    наповни по вінця,
    щоб за пролилося,
    ввібралося в шкіру, зросило волосся
    засяло в серці
    яскраво й безхмарно
    і день обернувся приємним і гарним :)

    09.09.24


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  36. Віктор Кучерук - [ 2024.09.15 06:58 ]
    * * *
    Нарешті спека та духота
    Відкрили осені ворота
    І шурхотливим падолистом
    Покрилося подвір’я чисте,
    А від змарнілого городу
    Війнуло в хату прохолоди
    І, призвичаївшись поволі,
    Покликав осінь я до столу,
    Де в тонкостінній порцеляні
    Лежали яблука рум’яні, –
    Нічною мжичкою обмитих
    Покуштували ми досита.
    15.09.24




    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  37. Юрій Лазірко - [ 2024.09.15 02:21 ]
    Моя Україно
    ці нестерпимі радості
    солодкий біль -
    оте
    що близну залишило
    по тобі

    майданний плач
    обітованої землі
    дрейфує серце
    на вітрильнім кораблі

    пересуваєш ватерлінію
    свою
    думки не тонуть
    в гіркоті німій
    снують

    оплакую
    твою скорботу в світлі
    втрат
    хреста піднесено
    із тернів райський сад

    правителів зневага -
    у зап'ястя цвях
    ці дотики душі
    не трелі солов'я


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  38. Володимир Бойко - [ 2024.09.14 22:58 ]
    Недошили
    Дві шиншили шубу шили
    Із хутра, що у шиншили.
    Шили, шили – недошили,
    Бо у дурні їх пошили.

    Процвітають лохотрони,
    Надувають міліони,
    Чи є в світі тая сила,
    Аби лохів зупинила.

    Та висвітлює проміння
    Безголів’я й безгоміння,
    Аби дурники одразу
    Розпізнали цю заразу.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  39. Татьяна Квашенко - [ 2024.09.14 19:08 ]
    Autumn kiss
    Мій вересень, навіщо ти про осінь?..
    В потужнім небі велетні-хмарки.
    Тепла на всіх ще досить, майже досить.
    Ти ж зовсім не про холод, навпаки!

    Ти не про розпач і не про розлуку.
    Ти про натхненні зорі, як вірші.
    Про квіти, що хапаються за руку:
    «Візьми мене, тримай, не залиши!»

    Останні квіти, пізні, мов надії,
    Слабкі й непересічні водночас –
    Стоять, як виклик вересневим діям,
    Нашіптуючи: «Ще не час, не час!..»

    Ще трішки сонця треба наостанок.
    Ще трішки неба треба про запас.
    Допоки промінь, що цілує ранок,
    У пелюстках трояндових не згас.

    14.09.24


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  40. Юлія Рябченко - [ 2024.09.14 10:01 ]
    Кавозалежні
    Знову дощ... Він посилює кавозалежність,

    Ти знаєш, хто чесний, ти бачиш, хто бреше,

    І вітер... Цей вітер такий непомітний...

    Він знає хто хоче, кому непотрібний.

    Волога тканина зеленого листя

    Парує під сонцем,тріпоче і висне,

    А сонце затиснуло скроні в долоні,

    Погано від болю, недобре від долі,

    Я чашку свою підставляю під промінь...

    І сонце зітхає полегшено, тихо,

    Для кавозалежних улюблена втіха.


    2022-07-13


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Світлана Пирогова - [ 2024.09.14 08:11 ]
    Не забувай мене (пісня)
    Не забувай мене в ранковім світлі свята,
    Коли врочисто сонце розкриває світ.
    І повногруддям дихає земля завзято,
    Колише вітровій цнотливий диво-квіт.

    Не забувай у день напружено-гарячий
    У суєті людській бурхливої ріки.
    Тебе одного дочекаюся терпляче,
    Яку б нам прірву не пророчили б роки.

    Не забувай мене в безшумний вечір смутку.
    Відчуй, що у думках терпких лиш ти один.
    І не зів*яла досі пам*ять-незабудка,
    Немов води душа черпнула із глибин.

    Не забувай мене в безмовну стиглість ночі.
    До тебе в загадковість сонну прилечу
    І ніжно-ніжно цілуватиму я очі,
    Адже любов не сохне, це ж бо вічний чур.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  42. Віктор Кучерук - [ 2024.09.14 07:34 ]
    * * *
    Засмутила осінь
    Знову журавлів, -
    Затягнуло просинь
    Бризками дощів.
    Намокають крила
    І туманить зір, –
    Знятися несила
    У бурхливий вир.
    Шастають сердиті
    Лугом вдалині,
    Поки дощовиті
    Заніміли дні.
    14.09.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  43. Микола Дудар - [ 2024.09.13 22:30 ]
    ***
    Ти спішиш... я спішу... спішимо
    Поміж нами загублена швидкість...
    Може суму затрат й втратимо
    Та залишим на згатку пластичність…

    Ми так раді порадам родин,
    Що до нас і при нас тут бували
    Так, на подив ходи кожен родич родив
    А під осінь, був спосіб, скупали…

    Ну а ще під дощем по весні
    Під гітару у парі тужили…
    Щоб тобі і мені уві сні
    Повертались загублені сили…
    8.08.2024.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  44. Сонце Місяць - [ 2024.09.13 21:01 ]
    надлімбічне
     
    моя автоепітафія він курив & пив усяке ріжне
    прибуває потягом через залишки пройдешнього літа
    він намагався не здатись занадто ніжним
    імовірно зарозумілим але зарозумілість привітна
     
    як би все ж пригадати назву квітів отих що ~
    та рушатиме потяг провідник жене до плацкартного пекла
    сонце все нижче & місяць все місяцніше й вище
    пекло скучнішає згадує про щойно морозиво
    хоче знов морозива ~ дé там
     
    траверсуючи поспіль вуличками латка на латці асфальту
    залитого правобережним дощем у місті
    давніх мрій снив & бруківки
    лінувався немов поспішити звідати чи дізнати
    прогресивний на цей раз рок чи ще не але ще то скільки
    як би все ж не забути ~ оператор наводить фокус
     
    без конфетí на моменті тогó що не склалось якóсь
    світлотінню сезонного розпаду фронтом неквапного кроку
    & ще хай назустріч не йшов би жоден ~ услід про щось йшлось
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  45. Іван Потьомкін - [ 2024.09.13 21:04 ]
    ***
    13 вересня 2022 р. ·
    Поширено серед: _Публічно
    Ой ви, пізні пісні,
    Вас у гніздах ще теплих
    Журавлі полишили.
    Не сумуйте, пісні,
    Доки випаде сніг,
    Випростовуйте крила.
    А якщо в синім небі
    Вам не стачить сил
    До людей долетіти,
    Упадіть долілиць
    У зелені вруна пшениць,
    Проростайте з ними до літа.
    Вийде вдосвіта в степ удова,
    Колосок розітре на долоні,
    На обрій гляне займистий
    І проклюнеться в серці задавнений біль,
    Так же схожий на пісню:
    «Ой, літа, ви літа…
    Видко, я вже не та,
    Якщо разом і втіха, і туга...»
    А над нею журавлик курлика-літа,
    Наче спомин про друга.


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  46. Козак Дума - [ 2024.09.13 16:02 ]
    Вдома
    Від літа ще лишилося тепло,
    як гвинтокрили пролітають мухи.
    Загублене культурою село
    лицює свого драного кожуха…

    І Вовча утонула в бур’яні,
    така глибока – жабі по коліна.
    Сидить ота на обгорілім пні,
    утупившись у чорторий од міни…

    Удалині чорніють Бурхани,
    життя згоріло, ніби соломина.
    Залишилися довоєнні сни
    і до батьків помітна ледь стежина.

    Уже роки́ зозуля не кує,
    напевне голос втратила від горя.
    Зате сирена виє про своє –
    серця́ то плачуть у небеснім хорі…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  47. М Менянин - [ 2024.09.13 12:26 ]
    Молитва українця (Святогірське)
    Господи Ісусе Христе благослови на молитву*
    1
    Господньої волі настав мабуть час,
    прийшов як волхви, слів вогонь цих до нас,
    за чистих сердець, які проти війни,
    віщують про це Давидові псалми.

    Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
    Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
    Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
    Господи помилуй! Господи помилуй! Господи помилуй!
    Слава Отцю і Сину і Святому Духу
    нині і прісно і во віки віків! Амінь!
    2
    Суспільство дійшло до такої межі
    де слуги безбожних уже в мережі.
    Нема серед праць їх, лиш гноблять людей,
    своє благоденство творять кожен день.
    3
    Знедоленим зійде хай щастя зоря,
    дай Боже достойному статус царя,
    чекаємо вже чоловіка того,
    щоб правду чинив згідно плану Твого.

    Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
    Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
    Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
    Господи помилуй! Господи помилуй! Господи помилуй!
    Слава Отцю і Сину і Святому Духу
    нині і прісно і во віки віків! Амінь!
    4
    Тобі завдяки він зупинить війну
    та прийме сусідніх країн данину,
    вшанують його милосердя вони
    і стануть разом між морями як ми!

    Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
    Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
    Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
    Господи помилуй! Господи помилуй! Господи помилуй!
    Слава Отцю і Сину і Святому Духу
    нині і прісно і во віки віків! Амінь!
    5
    І будуть зерно дарувати поля,
    розквітне життям Українська земля
    як вишні-черешні в веснянім саду
    і кожен отримає щастя в роду!

    Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
    Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
    Алілуя! Алілуя! Алілуя! Слава Тобі Боже!
    Господи помилуй! Господи помилуй! Господи помилуй!
    Слава Отцю і Сину і Святому Духу
    нині і прісно і во віки віків! Амінь! Амінь! Амінь!

    * українці можуть молитися всюди.

    04.03.2024р. Україна

    P.S.
    Hallelujah! Hallelujah! Hallelujah! Glory to You, O God!
    Hallelujah! Hallelujah! Hallelujah! Glory to You, O God!
    Hallelujah! Hallelujah! Hallelujah! Glory to You, O God!
    Lord, have mercy! Lord, have mercy! Lord, have mercy!
    Glory to the Father, and to the Son, and to the Holy Spirit
    now and ever, and unto the ages of ages. Amen!



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | "Молитва українця"


  48. Юлія Рябченко - [ 2024.09.13 09:29 ]
    К
    Казка, крила, кораблі

    Повертають нас додому,

    Ми залишимось в СD

    Та на дисках в Google photo...

    Кава, книга, крем-брюле

    Зачекались нас у місті,

    Заблукали де-інде

    Білий кролик і Аліса...

    Кредо, карма, календар,

    Все посипалось у вічність,

    Серед сонця, серед хмар,

    Неважлива пересічність...

    Мрії то легка мішень,

    Але іноді незламна,

    Нам залишиться на день

    Кисню, квітів і кохання...


    2022-07-19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  49. Віктор Кучерук - [ 2024.09.13 06:51 ]
    * * *
    Пропахла дощами й обшарпана вітром
    Зготовлена часом осіння палітра, –
    Побляклі відтінки й стихаючі звуки
    Являють собою печальну сполуку.
    Плазують тумани до меж небокраю
    І сонце в закурену далеч вгрузає, –
    Скупі на тепло і на світло убогі
    Мелькають невиразно дні прудконогі.
    Помітно й уперто, неспинно й нудотно
    Зображує осінь себе на полотнах, –
    Спадає понуро й лисніє імлисто,
    На травах зів’ялих німіючи, листя,
    А яблука стигнуть і повняться соком,
    Бентежачи радістю душу та око.
    13.09.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  50. Іван Потьомкін - [ 2024.09.12 20:00 ]
    ***

    \
    Поки чужинцем
    ще не всі потоптано конвалії й суниці,
    поки ще Чорне море не відгонить
    триповерховим московським матом,-
    каміння і олива кожна,
    і навіть безголоса бадилина
    волають денно й нощно:
    «Прийди на поміч, Україно!
    Вернися в Крим якомога скорше,
    бо за безвладдя супостат глумиться,
    упершись в край наш автоматом!»

    P.S.
    Чим ти відповіси, Вкраїно-мати?





    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   70   71   72   73   74   75   76   77   78   ...   1813