ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2026.08.04 16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,

Іван Потьомкін
2026.07.29 21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від

Артур Сіренко
2026.07.29 13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині

Іван Потьомкін
2026.07.24 12:48
Чи на землі цій грішній були б ми,
Якби ще юною праматір наша Єва
З цікавості не скуштувала плоду того,
Який Всевишній і зривати не велів,
Та ще й Адама пригостила?
І лиш тоді розкрилися в подружжя очі,
Вперше побачили вони себе нагими.
А як зляка

Іван Потьомкін
2026.07.23 12:06
Шпак ухопив горіх, виніс на дзвіницю,
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по

Артур Сіренко
2026.07.21 17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба

Артур Сіренко
2026.07.16 16:43
Шукаю фарби:
Цей сірий світ сумний розмалювати
Наче б то він розмальовка дитяча,
а не вигадка божевільного деміурга.
Шукаю фарби:
Жовті кульбаби у мій старий сад
Прийшли дивувати волохатих
Марногудів крилатого травня,

хома дідим
2026.07.14 10:52
видихнутий цигарковий дим
який розчиняється у повітрі
мовби пучка солі вкинута до окропу
негода імла яка загортає місто
дедалі ретельніше ген
поетичне натхення котре на хвилину
просотує день безнадійно прозовий
що із цього вам чуття на порозі

хома дідим
2026.07.05 10:22
королівські лучники
королівська кіннота
шикуються
у надвечірньому
вітрі
танцюючі маски
танцюють
у глядацьких енергіях

Мар'ян Кіхно
2026.07.02 04:09
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.

Не працює телефон.

Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити

Іван Потьомкін
2026.06.28 21:11
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

хома дідим
2026.06.28 10:42
знову цей червень хмарний
зі своїми осоннями
вивуджує тебе мов рибину
із глибини
ти не знаєш чого
може там інший світ
світліше щось
що ти знаєш

хома дідим
2026.06.24 08:11
consider death
співає майкел стайп
consider death
з динаміків у супермаркеті
на пенсіонерів
на поліціянтів
на матусь із дитями
на візки для гавчиків

хома дідим
2026.06.19 08:19
стояв мовчав дивився
на останній
багряний кленовий листок
на дереві під під’їздом
думаючи про своє
про листок хай останній
який ще
повисить ще нічо ще ого

хома дідим
2026.06.17 21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно

Артур Сіренко
2026.06.17 13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:

Артур Сіренко
2026.06.17 00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,

хома дідим
2026.06.11 06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим

Іван Потьомкін
2026.06.10 21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве

Артур Сіренко
2026.06.10 19:19
Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки

Костянтин Ватульов
2026.06.10 19:10
Господи, ти ж говорив, що все забудеться,
Замолиться, заспокоїться, завершиться тризною,
Але уважно поглянь на мої руки:
Жодних відбитків від обручок,
Шлейфів шрамів та ліній життя.
На обличчі сонмище зморшок,
У відцвілих очах жодної сльози,
Бо ча

Сергій Губерначук
2026.06.01 13:35
…Творчість – Така, як Ти!
Як, Ти?

18 жовтня 1999 р., Київ

Юрко Бужанин
2026.06.01 11:29
Зелена матова тарілка
пахла метеоритами і космічним пилом
Його несли під руки два сірих гуманоїди
обережно ніби подарункове видання класика
Він гикав у невагомости
і думав про невиплачений гонорар

Землянине ми прийшли забрати твій розум

Іван Потьомкін
2026.05.27 20:56
Щасливі ті, хто перед сном моливсь
За день минулий і прийдешній Усевишньому.
Мене ж і у вісні тривожать думи навісні:
Не все так твориться, як Він замислив.
Він дав усе, щоб голоду не знали ми,
Опікувавсь не лиш юдеями,- Людьми,
Навчав, як праведним

Костянтин Ватульов
2026.05.20 17:04
Щастя — найневизначеніша і найдорожча річ у світі.
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і

Артур Сіренко
2026.05.19 18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити

Кока Черкаський
2026.05.19 01:45
садок із сакур коло хати,
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть

Артур Сіренко
2026.05.18 19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо

Охмуд Песецький
2026.05.18 15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.

І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,

Іван Потьомкін
2026.05.15 19:24
Під союзом, що укладали юдеї з Богом,
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о

хома дідим
2026.05.12 08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні

Іван Потьомкін
2026.05.09 19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.

Тетяна Левицька
2026.05.09 09:13
— Я прийшла до вас не за цим,
Що у голову вбили, друже?
На столі — сигаретний дим,
Самогон і зів'ялі ружі.
Я прошу, не торкайтесь пліч,
Ваші пальці такі холодні.
Наче ця кришталева ніч
Снігопадом зійшла з безодні.

Юрко Бужанин
2026.05.06 12:22
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.

Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?

Охмуд Песецький
2026.05.04 15:38
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога –
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких – і моя нехолонуча тривога.

Вона гостро пронизує мене –
і згасає в регістрах невгамовної німоти,

Іван Потьомкін
2026.05.03 13:01
В котрімсь містечку раннього ранку
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Максим Холявін - [ 2012.10.22 21:38 ]
    Шамани
    …і навіть якщо нам не вдасться усе розрулити,
    на землю покинуту прийдуть суворі шамани,
    притягнуть з собою в кишенях тотеми і бубни,
    поставлять шатри та вігвами на наших кістках,
    і слухатимуть з уст Землі про бездарну трагедію спогади,
    куритимуть трави й гілки, виганяючи гніву криваві сліди
    із повітря й лікуючи рани Землі під ударні та спів горловий.
    …Хоч би й сядуть на ребра збілілі орли –
    принаймні, така з того користь…


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4) | "Amor Fati"


  2. Ольга мацО - [ 2012.10.22 19:17 ]
    клубок сонячного проміння
    я збираю сонячне проміння у клубок
    і занурюючи голову в хвилі неба
    кричу у бульбашки хмар
    про те як сильно когось люблю!

    (мені потрібен клубок сонячного проміння)

    ...

    я малюю на вітрі свої почуття
    та вони кольору роси на невиспаній траві
    і загорнуті в повітряний поцілунок
    що пахне посмішкою

    (мені потрібна картина моїх почуттів)

    ...

    я нанизую на нитку зорі
    вони будуть гірляндами буденності
    і тим часом засмагаю від місяця
    намазуючи душу кремом для засмаги

    (мені потрібні зоряні гірлянди)

    ...

    я збираю сонячне проміння у клубок
    і чхаючи на неправильні правила
    голосно... мовчу тобі на вухо
    про те як сильно тебе люблю!

    (мені потрібен клубок сонячного проміння)

    ...

    (мені потрібен цей вірш)

    ...

    (мені все це дуже потрібно
    щоб подарувати тобі!)

    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  3. Ольга мацО - [ 2012.10.21 20:33 ]
    Країна Віршів
    ти стоїш між моїми віршами
    із люстерком в руках
    пускаєш сонячні зайчики
    на іще не написані рядки
    і обов,язково вчиш їх напам,ять

    тоді вирушаєш у подорож
    із повним наплічником сонячних зайчиків
    із повною пам,яттю ще не написаних віршів
    із повним місяцем

    ти блукаєш моїми віршами
    снишся їм до світанку
    а тоді прочиняєш усі їхні вікна
    створюєш протяг від вірша до вірша
    і йдеш не озираючись

    зупиняєшся на роздоріжжі віршів
    раптом не втримуєш наплічник
    розсипаєш сонячні зайчики
    і розбігаєшся навсібіч за ними

    ти блукаєш моїми віршами
    переходиш з вірша у вірш
    почуваєш себе як удома
    іноді навіть відчиняєш двері
    промовляєш іще не написаними рядками
    і запрошуєш мене увійти

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  4. Василь Роман - [ 2012.10.21 13:05 ]
    міні в декілька слів як "початок -середина -закінчення" (КЛ)
    «КЛ»

    ...на клавір поклав сигнал клаксона...

    ...клімат кланів – класика без класів...

    ...кланятись запізно - клацнув клапан...

    ...із кларнетом Клапейрон оклигав...

    ...а клейноди й клеймо переплутав...

    ...клен заклякнув мов клема в комплекті...

    ...клин клепалом не виб’єш без клепки...

    ...клептоманія клерків без кличу...

    ...а кликуха як клімакс клієнтки...

    ...клепсидра класиків поклала на лопатки...

    ...клич крові клятва клітка кладовище...
    ________________________________________



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  5. Максим Холявін - [ 2012.10.19 10:33 ]
    ...
    Із цим іронія не може впоратися,
    усмішка стає серйозною,
    між листям осіннім у тінях вечірніх
    видно таємні стежини демонів,
    і самих їх побачити можна край ока,
    не затримати в пам’яті риси, нажаль,
    але скидаються на тіні від людей,
    укритих довгим хутром.
    Ти підеш услід їм, небезпечно допитливий,
    ти отямишся сам десь посеред дерев і кущів,
    ти подивишся в небо глибоко засинене,
    усвідомиш до мозку кісток, що – один.
    І розтягнуться руки, і покриються листям,
    поміж органів збільшиться місця повітрю,
    і полинуть пташиними співами очі
    вбирати незнані досі кольори.
    У відкритому світі надвечір – холодно,
    і ковдру непросто знайти,
    невблаганно закони матерії
    зітруть з долонь обіцянки і плани,
    надії біг спинить заглиблений спокій,
    з ним зупиниться страх, і відкриється грудь
    до плетіння тіней, і здригнеться вогонь,
    але витягне тіло своє знову,
    стане горіти рівніш і повільніше, ти…
    Ти не більше, ніж тінь,
    і не більше за похит гілок на вітрах
    з безкінечного Сходу, проте,
    ти не менше, ніж вдих – обіцянка
    осяяння трошки вогнем,
    серед значень всіляких – краплина тепла.
    …кроки тихі пошурхають далі від тебе,
    злетить хмарою гайвороння звідси демон,
    тобі осені трошки насипалось в душу,
    в осінь трошки душі кроком тихим пішло…


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "kulturkampf.in.ua"


  6. Василь Роман - [ 2012.10.19 04:19 ]
    міні в декілька слів як як "початок-середина-закінчення" (КР)
    ...замовляв краватку краб кравцеві...

    ...краги вкрали крадькома й без крику...

    ...то була красива крапля - крапка...

    ...у крамниці не було кресала...

    ...крах бо кратер кратний від вулкану...

    ...на краш-тест поставили не КрАЗа

    ...краще бути крайнім чи останнім...

    ...на кредитах креативно мислив...

    ...красти краєвиди у країні мрій...

    ...їхнє кредо - крісло Кріт і кралі...

    ...круасан як хліб насущний краще скромний...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  7. Василь Кузан - [ 2012.10.19 01:16 ]
    Кохай!

    Долічити до тисячі,
    Долучитися до спокою,
    Долетіти до сновидінь
    Хочеться.

    Політ обмежено кліткою,
    Бажання в"яне квіткою,
    Мрія обплетена сіткою -
    Звикай.

    Крила не втримати гратами,
    Поразки не стануть втратами,
    Хоч люди усі з гранатами -
    Кохай!


    18.10.12


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  8. Біла Ліна - [ 2012.10.18 22:52 ]
    Ти ніколи не...
    Боляче усвідомлювати, що Ти мене не знаєш,
    що не обернешся, коли пройду.
    Що мій ледь вловимий запах не подразнить Твої щілинки.
    Я так, як і вони, міряю прірву...

    Думки сплітаються, контрастують і не поєднуються,
    а я між ними - то живу, то безтлінно зникаю.
    Це знаєте - наче розбитись, але існувати без сенсу...
    Без надії, без віри, без раю.

    Одне рятує від мрячки й депресій - це Ти...
    Краєчком бачити, хоч і обернутий, недосяжний такий.
    Я чужа... коло Тебе пройду. Не дивись!
    Будь щасливим завжди... я ж щаслива в цю мить...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (4)


  9. Ольга мацО - [ 2012.10.18 21:46 ]
    ...
    потримай мені небо
    я тільки до янголосфери
    а там уже янголостопом до бога
    він читає мої молитви в періодиці неба
    а янголи штатні пишуть на них рецензії

    бувай
    я вже тут у міжхмар,ї
    переходжу небо вбрід
    зупиняю літучих янголів
    консервую небесне повітря на кілька вічностей
    тільки ти дочекайся мене

    ...
    привіт
    я від бога
    у мене посвідчення янгола
    паспорт громадянина неба
    впізнаєш?
    ...
    поглянь як хмарини квітнуть
    невдовзі дощитиме
    а ти все ще тримаєш небо
    і не бачиш як відлітають у вирій янголині ключі

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  10. Володимир Сірий - [ 2012.10.18 21:06 ]
    Букет
    В ощадбанку серця
    Купюри пам’яті.
    Їм не загрожує інфляція,
    Хоча валюта майбуття
    Завжди вища курсом.

    Адже ці старенькі асигнації
    Так вишукано пахнуть,
    Так освітлюють теплістю думи,
    Що хочеться купити за них
    Елегантний букет романів
    І подарувати касиру споминів,
    Не вимагаючи квитанцій подяки.

    Мила моя, твій портрет на банкноті,
    Захищений тайними знаками кохання,
    На ультраніжному промінні ясніє теплом,
    Доводячи справжність твоїх почуттів,
    Що не раз їх мені у житті бракувало…

    18.10.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (19)


  11. Тетяна Олещенко - [ 2012.10.18 12:06 ]
    ***
    Глибока осінь. І неба шкло –
    мов шибка, сіре й сльотаве.
    Мовчкує старий горіх,
    йому на душу літо лягло –
    розкішне, ласкаве, –
    зими не хоче.
    А вітер з нього регоче.
    І дощ докучає, як давній гріх…
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  12. Василь Роман - [ 2012.10.18 12:56 ]
    міні в декілька слів як "початок -середина -закінчення" (КВ)

    ...кволі кванти квапили квадригу...

    ...за квартал платити квартиранту...

    ...кварту пива кожному з квартету...

    ...гальба квасу тягнеться до кварцу...

    ...квити ми – квитанції не треба...

    ...ти квікстеп танцюєш наче квочка...

    ...вибрали квартальну квоту квітів...

    ...квартир’єру квилив квазігроші...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  13. Уляна Світанко - [ 2012.10.17 23:10 ]
    Я була...
    я була...
    я завжди була...
    я тихенько навшпиньках
    ходила по сходах твоєї душі.
    я проникла туди через
    крихітну шпаринку із
    колишнім не відпущеним болем.
    ти мене чув.
    ти чув цей млосний лоскіт...
    але ти не сміявся.
    я вичавлювала цей біль.
    та він (біль) не хотів бути соком!
    захлиналась я...
    слухала стукіт твого серця.
    відбивала ритм подихом:
    стук – стук – стук – сту – ст – с – – – –
    я була...
    17.10.2012



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  14. Біла Ліна - [ 2012.10.16 19:55 ]
    Здається...*
    Здається, ще ніколи не було
    скільки зір!
    небо зникло на ніч - до межі
    прохолодного ранку
    Лише блискуче срібло - розбитий
    кришталевий бокал
    без вина. Просто так, щоб збулося
    наївне бажання.
    Здається, паралелі ніколи
    не перетнуться в одній точці.
    Така теорема...Чи вигадка,
    міра і
    грань!
    А ми ж зустрілись з Тобою,
    пам'ятаєш?
    Зіткнувшись літаками,
    згоріли дотла - і в небі нічному
    прозорими
    стали...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (6)


  15. Адель Станіславська - [ 2012.10.16 11:53 ]
    Як біле небо у білих хмарах
    Виявляється біль вміє бути красивим…

    Думала завжди, що він потворний,
    чорний…
    А він красивий і білий-білий,
    як біле небо у білих хмарах,
    але без сонця…
    А сльози бродять десь там, далеко,
    у лоні серця
    і… не виходять так просто,
    тільки тривожать душу...
    А я виходжу, іду на люди, -
    всміхатись мушу, до свого болю…
    Може то карма?
    А чи то, може, за мої власні гріхи покара?
    Така швидка, така правдива,
    ще тут, ще нині, на цьому світі,-
    мені б радіти…
    А я не вмію, а я не хочу – зрослася з болем
    із білим-білим, як біле небо
    у білих хмарах і геть безкраїм,
    глибоким морем в міру солоним,
    що серце крає…

    2012р


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (16)


  16. Мирослав Артимович - [ 2012.10.14 23:58 ]
    ОГИДНО
    Огидно споглядати
    одні і ті ж обличчя
    із помутнілими
    від жадоби влади очима.
    І колір обличчя
    не грає жодної ролі —
    голубий, білий чи помаранчевий.

    Огидно слухати
    одні і ті ж обіцянки
    раю для суспільства —
    з чиїх би вуст вони не злітали.
    Бо дорога до цього раю
    пролягає через пекло
    людського терпіння.

    Огидно усвідомлювати,
    що те, яке огидно бачити
    і огидно чути,
    судилося ще довго
    і дивитися і слухати.

    Так довго,
    доки не буде поділений
    останній лакомий шмат
    державного пирога,
    бо усі, що ділять цей пиріг, -
    НЕНАСИТНІ…


    Але є ще шанс,
    кволий і мізерний,
    проте шанс –
    подолати у собі цю огиду.
    Цей шанс – ВИБОРИ,
    на яких КОЖЕН МУСИТЬ
    вчинити за велінням совісті.


    Щоб потім –
    коли одного голосу забракне–
    твоє сумління не простогнало:
    «Огидно…»

    2007 (14.10.2012)




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  17. Віталій Ткачук - [ 2012.10.14 17:08 ]
    "У кутку"
    У кутку
    над моїм правим оком
    оселився павук
    маленький такий
    мухи з'їли б
    на полицях павутини
    збирає книжковий пил
    для бібліотечки
    чи просто досолює цим
    обіди з повітряного планктону
    цілодобово
    спостерігає за мною
    наче web-камера
    і я за ним
    іноді
    коли заплутаюсь
    він - через сітку
    я - сітківку
    дивимося

    Вечеряємо
    я - стейками
    він - стейками мух
    підсмаженими на сонці
    обоє
    подумуємо стати вегетаріанцями
    але ж овочі не літають
    іронізую
    ти у глухому куті
    друже
    той відгойдує павутинням:
    сам ти


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (15)


  18. Наталя Чепурко - [ 2012.10.13 20:18 ]
    Священный путь.
    Огонь померк, очаг остыл...
    Любовь еще томилась в сердце,
    Но ты ее не воскресил-
    И "сквозняком" закрылась дверца...

    Я шла в пустыне бытия,
    Согнувшись от тоски и горя.
    И мне казалось: Я-не Я...
    Жизнь не сулила мне покоя.
    И эту тягостную ношу
    Я разделить решила с Богом:
    Облегчить "съеденную" душу
    Перед освященным порогом.
    Манила церковь песнопеньем,
    В ней ладаном дышали стены-
    Царило умиротворенье,
    И мысли стали сокровенны.
    Я шла в плену своих прозрений
    На зов истерзанной души,
    Не замечая диких терний
    В безлюдной зарослей глуши...
    Виднелась церковь на пригорке,
    Как путеводная звезда.
    Ворота заперты, как "шторки"-
    Вокруг овраги и вода...
    Я шла...а тропка уводила
    Все дальше от ворот и стен...
    Я сознавала, что блудила,
    Но так хотелось перемен!
    Я по тропе бежать устала,
    А ей конца и края нет-
    Уводит вдоль стены и вала,
    И не находится ответ...
    Меня отчаянье пугало,
    Мысль мозг сверлила:повернуть-
    Вернуться в самое начало
    И отыскать реальный путь.
    Теперь я вижу вниз ступени,
    Спешу сойти- там есть разгадка!
    Не вижу тени преступлений-
    Внизу широкая площадка:
    Я- у подножья входа в Лавру:
    Святой источник, монастырский двор-
    Глазам не верю! Бога славлю!
    В молитв включаюсь разговор.
    Я верю в чудо исцеленья
    Через раскаянье души-
    Такие важные мгновенья
    Наполнять смыслом нашу жизнь!

    Ступай себе своей дорогой:
    Будь счастлива! Живи на диво!
    Покой душевный, сердце- с Богом.
    Вокруг все мило и красиво.
    От созерцанья к созиданью!
    От слова к делу- это суть.
    От дел обычных к Мирозданью-
    Души моей Священный Путь..


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  19. Ольга мацО - [ 2012.10.13 16:46 ]
    зозуля
    на годиннику захід сонця
    в серці стрілки о пів на тебе
    зозуля скоро вимовлятиме твоє ім,я
    а я відкладатиму на завтра вчорашній день

    у нас попереду трошки минулого
    і розвернуті стрілки о пів назад
    неначе сніг що падає у осінь
    неначе листя опадаюче у літо

    на годиннику ніч
    стрілкам закрутилось у голові
    зозуля заснула
    і я замість неї шепочу твоє ім,я

    у нас попереду трошки вічності
    весь цей час не вміщається у годинник
    зозуля кличе тебе
    і її крик губиться в мушлях твоїх вух

    на годиннику вже світанок
    в серці стрілки о пів на іншого
    перекрути їх будь ласка на себе
    зозуля все одно знає лише твоє ім,я

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  20. Біла Ліна - [ 2012.10.11 16:37 ]
    Безмір атласний
    Підніму свої очі і гляну у безмір атласний.
    Що у ньому такого? Знаєте - творить дива!
    Безнадія надією в нім кожен день ожива,
    а ідей вистачає й на завтра, й на потім відкласти!

    У буденній рутині, бруду, асфальтів і пилу
    онімілі слова за собою поставлять кінець.
    Не поставлять лише ті мільйони хоробрих сердець,
    котрі неба сягають, вдягаючи поглядом крила...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  21. Біла Ліна - [ 2012.10.10 14:44 ]
    Ніхто
    Одна до одної повіки притулились.
    І там, під ними, причаїлася журба.
    Насправді все не так. Не так воно хотілось.
    Сховала мрію праморозяна зола.

    Жовтнево-крихітно ламаються стебельця.
    Зіллється небо із землею в сірий тон.
    І може треба так, щоб Ти пішов із серця,
    а я лишилась в нім із надписом "ніхто"...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 0 (5) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  22. Олена Пашук - [ 2012.10.10 10:04 ]
    ...
    коли вона розплітала волосся
    то наче потріскували дрова
    у комині
    ти підкидав до вогнища
    свої пальці
    ти вдихав запах горілої ночі
    і знав
    що коли непомітно дістати із подушки пір'їну
    то сон розсиплеться неслухняним просом
    якраз до сніданку
    третьому півню

    поцілунок на поцілунок
    наче цегла на цеглу
    відбудовуєте Трою свого кохання


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  23. Віталій Ткачук - [ 2012.10.10 10:13 ]
    *Близнюки*
    Мені
    випало жити в країні
    надломленій по лінії річки
    Одна вода
    поїть два береги
    купає і обмиває
    заколисує спрагу
    до наступного виснаження
    і наливає набряками
    застояні будні

    На свята
    мешканці обох півкраїн
    збираються на пагорбах
    із ворожою цікавістю
    підглядають
    ніби за новими сусідами
    перегукуються
    повітряними коридорами
    бо зайти у гості
    мосту немає

    Надвечір
    через дефекти зв’язку
    люди починають лаятися
    двома мовами
    і розходяться у екзили
    взаємозбідненими
    а перед світанком
    власники водоканалів
    хлорують воду
    із річки моєї країни
    замінниками свідомості
    і таємно виловлюють
    поодинокі домішки пам’яті

    Щоранку
    як і кожен
    серед холодної і гарячої з крану
    я вибираю
    прийнятну
    змиваю
    залишки нічних марень
    про
    Як могло би бути
    і стерильним
    виходжу у матрицю
    того як є

    Невже усе
    так
    тільки тому
    що за гороскопом я
    близнюки

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (5)


  24. Тетяна Олещенко - [ 2012.10.10 09:52 ]
    Страх відступає
    І все ж – я вільна.
    Боже!_вільна!
    Сміюсь і плачу
    донЕсхочу.
    П’ю чай
    з цикорію,
    читаю Стуса –
    росту до хмар
    і – не боюся.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (8)


  25. Оля Лахоцька - [ 2012.10.08 21:53 ]
    Обмін
    Піддані приходять не просто так.
    Зранку рожева сойка
    запропонувала виміняти тебе
    на зернинку вітру,
    зірвану з корабельної сосни,
    щоб я не забула запах волі.

    Темноока перекупка
    розгорнула переді мною ясеневий лист,
    на якому проступав
    сивіючий призахідний орнамент,
    що береже дотики юності,
    і хотіла виміняти тебе за перший дотик.

    Аркуш паперу
    під дотліваючим каганцем просив
    обміняти тебе на кілька слів,
    що зупиняють ніч,
    бо вона вливалася чорним молоком
    крізь зачинені вікна.

    Бідні мої піддані!
    Вони не знають,
    що я володію скарбом,
    який мені не належить.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (22)


  26. Володимир Павлівський - [ 2012.10.08 11:33 ]
    * * *
    постріл у серце лунає саме тоді
    коли ти його не очікуєш
    але він втрапить туди, куди був націлений
    паперові літачки моїх снів розіб’ються на друзки
    об залізобетонні мури листів, кращих подружок
    надуманих причин і неправильних інтонацій
    коли спиш все здається таким реальним
    простягни руку, доторкнись, приголуб
    аж до світанку, коли чорно-сіре проміння
    зґвалтує невидячі очі
    я прокидаюсь, і розумію, де я
    мені прикро
    та я вперто будую нові паперові літачки
    мільйон літачків розіб’є мур


    Рейтинги: Народний 0 (5.25) | "Майстерень" 0 (5.25)
    Коментарі: (3)


  27. Устимко Яна - [ 2012.10.06 23:35 ]
    із життя риб
    дві риби хапають повітря
    назустріч одна одній
    знаючи що розминуться
    знаючи що не оглянуться
    обернуться піною морською
    і житимуть у вечірньому прибої

    заграва над небокраєм
    заграє мелодію
    і виплітатимуть звуки суму
    серця водоростям
    а піні морській
    насниться хижа на березі
    і рибацький човен
    і сонце у ятерах


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  28. Тетяна Олещенко - [ 2012.10.05 12:10 ]
    ***
    мамо цвітуть хризантеми –
    надходить час останніх цілувань
    там жде хтось нас та ми
    не поспішаємо у світ пітьми
    зі самотніх своїх світань

    мамо цвітуть хризантеми
    і жовтень – до горла із лезом
    там жде хтось нас, а ми
    про це – ні слова, мов німі –
    не вийде усім разом

    цвітуть хризантеми мамо
    стоять в узголів’ї на чатах
    впаде сльоза в барвінок хрещатий
    і наші мертві з нами
    однак волієм про це мовчати
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  29. Наталя Чепурко - [ 2012.10.05 08:25 ]
    Краски Эрота.
    Эротично одетая фурия
    В соблазняющих тайной одеждах,
    Дочь удачливого Меркурия,
    Окрыляющего надеждой,
    И Венеры- любовницы нежной
    Ворвалась в серый город
    Потухшего женского счастья.
    Принимая, как повод
    Взгляды встречных мужчин-
    Глубину их немого участья.
    Этот страстный букет
    Терпких запахов, красочной моды
    Разноцветили тусклый свет
    Полноценной сумятицей жизни
    И наполнили жаждой желанья
    Людскую природу.



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  30. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.10.05 07:08 ]
    Половодье
    Мы дети Сонца!
    Его огоньки превращаются
    В пожар священного огня,
    Пылающего в нас
    Как желание Бога
    Любить и быть любимыми!
    Нет нужды
    Сдерживать половодье любви.
    Пусть сердца омоются
    Родниковыми водами...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Уляна Ностальгія - [ 2012.10.04 23:29 ]
    Запарювати чай
    Те, що для інших звична справа
    для мене – мрія…
    О так, я ще жити не перестала,
    бо я іще мрію:
    щоб диван простягнув до мене
    свої обійми…
    Він же непорушно стоїть
    І до того мовчить…
    Всеодно лягати самотньою
    на пусте холодне місце
    у кімнаті призначене
    для когось схожого на мене:
    для того, хто як і в божевільні
    перемалював би стіни у
    світло-жовтий колір,
    розставив би на власний манір
    вазони по кімнаті,
    повішав би яскраво-жовті штори
    і білі фіранки, мов повішані хвилі
    вирвані сиротами з синього моря…
    Книжки різного калібру і кольору
    були б симетрично розкладені
    і так само розкидані по всіх поличках
    у моїй свято божевільній кімнаті.
    І диван би простягував до мене руки,
    кликав би у свої обійми…
    Пахло би відчиненим вікном:
    свіжим повітрям….
    Очі, що стоять на мокрому місці
    висохли би, як непотрібні озерця.
    Пахло би квітами і моєю усмішкою.
    І я як губка вбирала б у себе радість,
    наповнювалась свіжим повітрям,
    пила чай з молоком, а може…
    Залежно від часу – з коньяком,
    листала би сторінки чужих думок
    І не чекала, не чекала чогось,
    а просто знала, що моє щастя
    потопало на кухню по друге горнятко
    того ж самого чаю,
    граючи на чу-ва-чі:
    Чи я ж черга вкотре запарювати чай…

    02. 10. 12 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Уляна Світанко - [ 2012.10.04 23:16 ]
    Не кидай мене
    Не кидай мене
    в цьому світі холодному,
    не кидай мене,
    я без тебе божеволію.
    І лише ці слова стукають зараз у скронях:
    не відмовляйся від мене,
    не записуй любов нашу в історію!

    Я тебе не пробачу, пробач.
    Я тебе не пробачу
    і не відпущу, не віддам твою душу.
    Вона моя! Ти мій!
    Нехай це не буде нашим останнім побаченням,
    я ще маю надію, мушу.

    Я не мовчу,
    я кричу, кричу від болю.
    Не кидай мене! Я ж твоя мила!

    На дворі дощ і холод.
    Ти більше не побачиш мої сльози -
    їх змиє, злиже злива.
    У душі морозно і самотньо...
    А колись я була щаслива!
    Була...
    Прощавай...
    25.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  33. Любов Бенедишин - [ 2012.10.04 20:30 ]
    ВИБОРИ - 2012
    Одні – до Риму, інші – в Емірати,
    Підзаробити, нерви заспокоїти…

    А ми – нащадкам долю вибирати.
    Хоча, здається, вже пора виборювати.

    2012



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  34. Тетяна Добко - [ 2012.10.04 18:45 ]
    ***
    Осінь говорить зі мною мовою хризантем.
    Літо говорить зі мною мовою троянд.
    Весна говорить зі мною мовою пролісків.
    Зима чекає, хто заговорить першим.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  35. Василь Кузан - [ 2012.10.04 00:25 ]
    Виноградне сонце

    Щасливі хвилини, ніби ягоди винограду,
    Висять гронами під луґошем –
    Не кожен дотягнеться.

    Ми не встигли скуштувати винограду,
    Але дотягнулися одне до одного
    Променями пристрасті.

    Насолода оселилася в нетрях нашої сутності.
    Здається, що я і досі злизую мед
    Зі своїх спогадів,

    А ти пригортаєш мої слова до серця
    І розтягуєш осінь
    До вічності.

    Вічність перетворюється на виноград,
    Достигає високо під небом і знову
    Зваблює прихованим сонцем.

    03.10.12


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  36. Флора Генрик - [ 2012.10.03 20:56 ]
    * * *
    Ти очі мої і серце,
    Мій погляд, моя душа,
    Не зайвий , потрібний, важливий,
    Сердитий,веселий, гнівливий
    Та тільки не знаєш, милий, -
    Моя застигла сльоза!

    03.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  37. Іван Потьомкін - [ 2012.10.03 18:28 ]
    Уламки смальти із мозаїки життя (продовження)

    *Якщо за справами чужими ти наче гість в своїй родині, вважай, що втратив діток і дружину.
    *Не думай, що за нізащо Господь вручив Адамові і звірину, і птаство, аби вони йому служили. Ні, щоб і він, і ми, його нащадки, їх доглядали й ними дорожили.
    *Аби не наробить собі й родині шкоди, не все, що бачив ти і чув, варто нести в господу.
    *Немає більшої на світі втрати як до життя ти смак утратив.
    *Не приміряй все на свій край. Не варто залишати хату, aби калину чи бузок шукати там, де зроду-віку не росли вони...


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  38. Наталя Чепурко - [ 2012.10.02 22:25 ]
    Несметные посмертные богатства.
    Мой милый заявил,
    Что он- сын Тота,
    Он- Настрадамус,
    А еще- Исус!
    И с высоты
    Орлиного полета
    Он прививает мне
    Богемный вкус:
    "Ты станешь скоро
    Сказачно богатой-
    Иди, слепая,
    По моим следам.
    И лишь тогда...
    В страданьях умирая,
    Получишь блага
    К скрещенным ногам!"


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  39. Оксана Єфіменко - [ 2012.10.02 20:58 ]
    з Робінсона Джефферса, "Скеля і сокіл"
    Ось символ, у якому
    є безліч найтрагічніших думок,
    що споглядають власні очі.

    Ця сіра скеля, що стоїть
    над мисом, де жодне дерево
    не пустить корінь у морському вітрі;

    що встояла у землетрусах і розписана
    віками злив: там, на верхівці
    спинився сокіл.

    І ця емблема, думаю,
    і це знамення зійде в майбутніх небесах;
    Не хрест, і не бджолиний рій,

    а це; ця світла сила, темний мир;
    жорстоке усвідомлення сплетене
    із безкорисністю кінця;

    життя у тихій смерті; соколині
    зіниці, які бачать без прикрас, і дії,
    що прив'язані до гри

    цих каменів і скель, чиє падіння,
    не може ні зневірити, ні дати
    те, чим би хтось пишатись зміг.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Юлія Марищук - [ 2012.10.02 11:21 ]
    ***
    яким ти був
    коли народився
    згорток світла
    жінка твоя
    що ростиме бігатиме і літо її
    годуватиме гойдатиме гоїтиме
    розбиті коліна
    поки ти любитимеш інших і гоїтимеш
    розбиті серця
    поки розбиватимеш
    серця зцілені
    поки ти питимеш щастя і горе
    з чужих вуст з чужих тіл з чужих душ
    жінка твоя
    пізнаватиме світ на дотик
    пізнаватиме любов на смак
    пізнаватиме життя на запах
    а поцілунки її найперші
    пахнутимуть торішнім листям
    а радість її пахнутиме молоком і мандаринами
    а волосся її пахнутиме любистком
    аби хлопці любили
    і хлопці любитимуть
    і хлопці любитимуться їй
    і хлопці минатимуть а вона залишатиметься
    чекати на тебе
    і сонце збиратиметься в ній
    проступаючи довкола зіниць
    і розпускатиме промені
    і заходитиме за хмари
    і лягатиме спати за обрій
    а вранці підійматиметься знову щоб народити на світ
    ніби найдорожчу дитину
    ще один крок до тебе
    і коли ти впізнаватимеш на смак її губи
    впізнаватимеш на дотик її шкіру
    впізнаватимеш тепло народжене з твоїх думок
    пам'ятай про ліхтар
    пам'ятай про світло
    пам'ятай про шлях
    але забувай усе
    але не пам'ятай нічого
    окрім того що маєш зараз
    коли ставатимеш її запахом
    коли тектимеш її судинами
    коли наповнюватимеш її дні
    коли наповнюватимеш її ночі
    коли наповнюватимеш її життя
    собою


    вересень, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  41. Ліна Масляна - [ 2012.10.02 10:07 ]
    Після гіркого
    Я заїм твою неприязнь шоколадом
    І мені стане абсентово байдуже!
    А ти і далі жуватимеш полин,
    Вирощений власною печінкою...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  42. Наталка Янушевич - [ 2012.10.01 19:22 ]
    *****
    Зелень, туга, соковита, для Осені – несмак, як завше.
    Краще – спокійне і плавне, краще – прим’яте.
    Бурі, пісочні відтінки, вельвет і замша –
    Стежка волога, підсушена злегка м’ята.
    Фріволіте павутинки прозорі кине між гіллям,
    Ті, що збирають ранкові тумани в сіті.
    Скрутить опалі листочки – такий-от квілінг,
    Неба пастельний батік напне над світом.
    Вив’яже з клаптиків теплих городам пледи,
    Вишиє гладдю трави похилі, забутий сонях,
    А наостаток притомлена, ледве-ледве
    Бісер подвір’ям розкидає гарбузовий.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  43. Наталя Скосарьова - [ 2012.10.01 17:09 ]
    ***
    жовтогарячий жовтень
    журавлино-жоржиновий
    жбурляє
    жмені
    жолудів…
    живих
    2012



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  44. Тетяна Олещенко - [ 2012.09.30 21:27 ]
    ***
    На вернісажі молодих художників
    Продавали картини.
    Мені захотілося придбати одну –
    Самотній будяк.
    Моя любов – будяк при дорозі.
    Торохтить бричка – зачепить колесом,
    Мчить кінь – затопче копитом,
    Прошкує подорожній – зіб’є ціпком,
    Гримить злива – приб’є до землі вітром.
    А він – стоїть, ще когось і вколоти може.
    Божечку, мій Боже!
    Що ж то щемить так під серцем?
    Чи не колючка з непокірного будяка?
    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (7)


  45. Василь Світлий - [ 2012.09.30 19:37 ]
    Депресивний дощ
    Гріюсь спогадом вчорашнього тепла.
    Дощ мені відстукує: ми-ну-ле.
    Я йому не вірю,
    Він же дури...
    А він вдруге, втретє…
    Без кінця.
    І коли закінчиться сльота ?
    А він знову за своє: ні-ко-ли.
    Затяжний якийсь,
    Наробить шкоди...
    А він вдруге, втретє…
    Без кінця.
    Де ти, сонце !?
    Вітре…
    «Тіль-ки - я !» -
    Хлюпотить собі біля вікна.
    І його присутність непокоїть.
    Таки чую - він біди накоїть…
    А він вдруге, втретє…
    Без кінця...
    Гріюсь спогадом вчорашнього тепла.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (10)


  46. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.30 18:31 ]
    Самоотречение
    ...Отец наш, не Моя воля, но
    Твоя да будет...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.30 18:10 ]
    геометрия сознания
    Важно не то,
    где сейчас ты,
    а то, кто ты...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Оксана Єфіменко - [ 2012.09.30 14:57 ]
    з Робінсона Джефферса, "Поранені яструби"
    I

    Надломлений стрижень пробитий між брудних пір'їн,
    немов знамено у поразку, волочиться долом крило,

    і небеса вже більше не потрібні, лише страждання й голод
    на останні дні: ні кішка, ні койот
    їх не полегшать - цей тиждень у очікуванні смерті -
    є інша здобич, легша і без кігтів.

    Чаїться у дубовій порості й чекає
    свого кульгавого спасіння; по ночах він
    у снах ширяє, високо й вільно, день вбиває їх.

    Він сильний. Біль його погана, безсилля - гірше.
    Вдень бездомні пси ричать на нього здалеку;
    лише спасіння-смерть похилить йому голову, підкорить

    його відвагу, і загасить жахливий зір.
    Цей лютий Бог всього живого буває милосердним лиш до тих,
    хто просить милосердя, до гордих - рідше.

    І ви не його знаєте, людська отара, або забули вже;
    нестриманий і дикий, цей яструб згадує його, він не забув;
    Красиві й люті яструби і люди, які вмирають, згадують його.

    II

    Якби було не карно, я б людину вбив легше,
    аніж яструба, та він
    уже не був нічим, окрім страждання -
    розтрощене крило вже не зростеться, він волочив його під кігтями,
    як йшов.

    Шість тижнів ми його гляділи, тоді я дав йому свободу,
    і він блукав по мису й повернувся
    увечері, благаючи про смерть.
    Не як жебрак - в його очах
    була та сама нездоланна гордість.

    І я підніс йому свинцевий дар, як звечоріло.
    І впало пір'я і совиний пух, розслаблений, жіночний; а здійнявся
    несамовитий вир: кричали чаплі, налякані коло розлитої ріки,
    аж доки той політ не розчинився десь угорі за межами буття.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  49. Наталя Чепурко - [ 2012.09.29 09:25 ]
    "Серцеїд" або "Притча про любов".
    Любов постукала у серце...
    ТУК-ТУК! ТУК-ТУК! ТУК-ТУК!

    А серце ти не відчинив,
    Бо так боявся закохатись,
    Бо ти ідеєю волів
    Над цілим світом потішатись!

    І так зробилась порожнеча
    Всередині твойого тіла:
    Душа кохатися хотіла-
    Та на журбу була приречена.

    Та небезпечна хвора рана
    У соціальних мутних сітях
    Шукала донорів до ранку,
    Щоб загасить своє свербіття.

    Але душа не вдовольнялась
    Бо то дешеве спілкування!
    Отак...уникнувши зізнання,
    Душа самотньою лишалась...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  50. Х Ґалаґан - [ 2012.09.29 00:27 ]
    *280912*
    окуляри з чорною оправою
    і Ви сама така собі сова
    чи бачив Вас я без окулярів
    та Шопенгауера
    напевно ні

    я зізнаюсь
    сповідально чесно
    скажу Вам в очі що
    Ви амбівалентна

    часом буваєте черства
    і навіть суха як Гобі

    а часом куди гірше
    в мене катастрофічний шок
    Ви трансформуєтесь
    в запліснявіле стерво
    і бачить Бог це жах

    але ж
    коли були Ви ще заміжня
    коли товкли свій
    яблучний пиріг
    у Вас була якась та ніжність
    куди
    чому
    пішла вона від Вас

    Ґалаґан, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   72   73   74   75   76   77   78   79   80   ...   130