ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.07.31 19:15
На вулиці вузенькій на Подолі
Під хатою усілися діди.
Збиралися щовечора сюди
Та розмовляли про життя, про долю.
Пригадували молоді літа,
Коли вони були ще повні сили.
Як у походи бойові ходили.
Трохим все більше у других питав.

Віктор Кучерук
2025.07.31 08:05
Рій роїться і кружляє,
Вихориться й огортає
Рапсу цвіт, як сіра хмара
За подвір’ям переярок,
Де кору дере ведмедик,
Вчувши з поля запах меду, –
Звір страшну роззявив пащу
Й жде на бджілок роботящих.

Артур Курдіновський
2025.07.31 01:05
Дорогу від «Ніколи» до «Нікуди»
Побачив ще по той бік сподівань.
Пора б усі рукописи згорнути,
Уникнути прихованих завдань.

Жорстокий ворог, морок «пресловутий»,
Наказує мені залізно: «Встань!»
В руках моїх сокира. Рубонути

Борис Костиря
2025.07.30 22:15
Ця книжка окроплена кров'ю
Моєю із вічних начал.
Настане кінець славослов'ю.
І прийде в надійний причал

Те слово вогненне, омите
Потоками, що принесуть
Прозріння, немовби столику

Олександр Буй
2025.07.30 20:43
Я у цім не зізнаюсь на сповіді –
Хай зі мною помре назавжди:
У кохання бувають різновиди,
А для мене кохання – це ти.

Панотець не почує розкаяння –
Я тебе не вважаю за гріх:
Хай Господь покарання ухвалює,

Татьяна Квашенко
2025.07.30 18:53
На перехресті моря й сосон
Є диво-вимір інший, ось він –
Гір велетенських світ магічний.
Світ, що закохує навічно!

Тут мешкають красиві люди,
Що варті кадрів Голлівуду.
На зріст як гуллівери Свіфта,

Олена Побийголод
2025.07.30 17:43
Я стрів Зеленського в степу
(ми йшли тоді в Європу).
– А ти куди?
– Біжу в ОПУ *!
...А може, краще – в ОПУ?

Ольга Олеандра
2025.07.30 14:50
Піду гуляти під дощем.
Як хочеш, підемо з тобою.
У бризках хмарного прибою,
торкаючись небес плечем,
гулятимемо під дощем
з любов’ю.

Стікатиме по на нас вода

Володимир Бойко
2025.07.30 14:43
На курорт у далеку Анталію
Подалася дебела Наталія
І весь пляж офігів –
Вийшло із берегів
Море Чорне в турецькій Анталії.

Королі й королеви у Франції
До підданців тримають дистанцію.

Артур Сіренко
2025.07.30 12:24
Стежка до ільмової левади
Вологої, наче першопочаток подиху,
Поросла зачарованими лунаріями
Не тільки у снах їжаків
Колючих, як наша буденність*
(Торкнись).
Мовчання гостя окрайчика «завтра»
Зазирає зіницями білими

Віктор Кучерук
2025.07.30 06:11
Через жадібність сусідки,
Україні важко в світі
Стати схожою на квітку
І красі своїй радіти.
Бо не кориться вказівкам,
І не клониться покірно, –
Україна за готівку,
Чи можливість йти в комірне.

Артур Курдіновський
2025.07.30 01:20
Замовкне без причини дивний сміх,
Як добіжить кінця стара платівка.
Майбутнє злобно вдарило під дих.
Виводжу до минулого листівку,

Туди, де залишки прозорих криг
Міняли від зими свої домівки.
Я радо, посеред калюж брудних

Ярослав Чорногуз
2025.07.30 01:17
Яка печаль пресвітла, Боже мій!
Мов музика зійшла із небо-сині,
Де Моцарту натхнення йшов розвій,
Він душу виливав на клавесині.

Грайливий завше, нині був сумний...
І темпи уповільнював до largo.
І тугу розливали скрізь вони,

Борис Костиря
2025.07.29 22:10
Окуляри стали жити
окремим життям від мене,
вони вступають до мафії,
плетуть інтриги,
зраджують і знаджують,
укладають угоди,
вступають до профспілок.
Окуляри взяли моду

Іван Потьомкін
2025.07.29 21:10
Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло

Пиріжкарня Асорті
2025.07.29 18:33
бажав ділитись генним кодом
данило майстер з усіма
та де набрати стільки люду
нема

II.
нема й здоровя щоб ділитись
а малахітниця стара

Сергій Губерначук
2025.07.29 12:23
Любов – надзвичайно дивовижне почуття. Найперше, це найвища християнська чеснота. Як пише Сергій Ґуберначук, «любов – почуття Христове». Для Сергія найгармонійнішими та реальними були і залишаються (принаймні у віршах) «тихий Рай Людей і Любовей Великих»

Юрій Гундарєв
2025.07.29 09:33
Майбутній автор легендарного роману «На Західному фронті без змін» уже у 18 років пізнав, що таке війна,
отримавши численні поранення…

На західному фронті без змін:
людство не вчить уроків…
Знову земля у шрамах мін -
не зробиш зайвого кроку.

Віктор Кучерук
2025.07.29 05:40
Яка мені справа
До вашої слави,
Або привілеїв, чи всіх нагород,
Якщо без упину
Донині гне спину
За борг неоплатний народ.
Не хоче багатий
Підвищить оплату,

Артур Курдіновський
2025.07.29 01:48
Веселонько! Тебе не повернути!
Напам’ять вивчив дивні кольори.
Кричуща справедливість самосуду!
Безкарність врешті-решт перебори!

Хіба що знову мовчки проковтнути
Образу. Гучно плакати навзрид.
Шукати кульки вилитої ртуті,

Борис Костиря
2025.07.28 21:54
Вичерпаність моря, вичерпаність долі.
У долині свічі гаснуть, як тополі.

Запанує пустка у гаю печальнім
І на землю ляже, як шатро мовчання.

Перегрів таланту є нічим не кращим,
Ніж брести у лісі лайдаком пропащим.

С М
2025.07.28 12:24
Ти і я, усе ходимо кола і бачимо
Оцей безлад навколо
Прагнеш і хапаєш новини щодня
Вір і не вір, носороги навколо є

І питаєш себе а міг би
Та допоки можливо, літай, гуляй
І знай, присутність твоя потрібна

Віктор Кучерук
2025.07.28 11:22
Коли я чую звуки кроків
Її за власними дверми, -
Моя душа втрачає спокій,
А сам змовкаю, як німий.
Бо намагаюся почути
Гучні сигнали від дзвінка
Про те, що зараз зникне смуток
З думок невпинних мужика.

Артур Курдіновський
2025.07.28 03:49
Покриє, наче саван, білий сніг
Будиночок, де панувало літо.
Строкатий джміль на крилах чарівних
Літаючи, щасливо міг прожити.

У чергуванні холоду й відлиг,
А потім – між тюльпанами і житом,
Під впливом сонця променів ясних

Борис Костиря
2025.07.27 21:51
Упав із яблуні пізнання плід.
Немов снаряд, упав об невідомість.
Ніщо не похитне його політ,
Що в'язне у незнану невагомість.

Цей плід упав, мов сотні мегатонн.
Вже ядерна зима над нами висне.
І встромить спис у землю сам Плутон.

Олександр Буй
2025.07.27 20:20
Здавалося б, написано усе,
Але читати геть нема коли:
Роман життя до розмірів есе
Стискає невгамовний часоплин.

Ну що ж, нехай. Де коротко – талант.
Робити краще – гарне зіпсуєш.
Не навчений поет і музикант,

Євген Федчук
2025.07.27 15:46
Пішов дід проти суботи в поле полювати
І три дні його не чути було і не знати.
Баба вже й людей підняла шукати старого,
Коли ж і він повертає живий, слава Богу.
Як уздріла його баба, то стала кричати:
- Де тебе чорти носили? Куди пропав, клятий?
А с

Світлана Пирогова
2025.07.27 14:43
Рожевий світанок тебе спонукає
любити життя, любити людей.
Хоч знаєш: реальність пекуча - не казка,
А в тебе, як в сонця, - купа ідей.
Зсередини світишся легко, квітково,
і попри байдужість, стільки добра,
бо хтось розуміє всю суть із пів слова.
Га

Іван Потьомкін
2025.07.27 11:32
«Незамінимі є!»-
Прийміте, Якове, цю істину до себе в гості.
«Незамінимі є!»-
Не солодко Вам буде з гостею цією там, у високості.
Бо я її ще й дещо приперчу:
«Не всіх за образом і на подобу Бога створено!
А тільки тих, хто, як і сам Господь,
Без п

Артур Курдіновський
2025.07.27 05:51
Забуті чи порушені статути
Давно покрив багаторічний пил.
Щось невідоме може затягнути
Туди, де вже немає більше сил.

Триматися. Нав’язана спокута
Веде до недоглянутих могил.
Вони не згодні навіть натякнути

Віктор Кучерук
2025.07.27 05:17
Успадкую від чутої пісні
Тихий смуток і бажаний сміх, –
І нерівність відому й безвісну
Протяжних українських доріг.
Успадкую і пристрасть, і щирість
До своєї дружини від слів,
Що для чистки сумління з’явились
І які серцем радо зустрів.

Борис Костиря
2025.07.26 22:13
Коли всі слова вже сказані,
приходить туман мовчання.
У ньому живуть
невідомі істоти,
губляться рукописи,
зникають голоси,
розчиняються надії.
У ньому ворушить клешнями

Олег Герман
2025.07.26 20:49
У психологів і психіатрів, людей, які щодня працюють з особистісними переживаннями та досліджують різні тонкощі поведінки, сприйняття реальності неминуче змінюється. Ми починаємо бачити норму там, де більшість помічає дивацтва, і б'ємо на сполох у ситуац

Віктор Насипаний
2025.07.26 14:22
Довго дядько у крамниці
Огляда вітрини.
Річ якусь бере з полиці,
То питає ціни.

Чеше лоба, мружить очі,
Раз по раз зітхає.
Сам не знає, що він хоче.

М Менянин
2025.07.26 14:02
Почув Благовіст* хто Софії –
на часі молитва тому,
звернутись до Бога в надії
і стати прихильним Йому.

Геть сум віджени свій, козаче,
бо посмішка личить тобі –
довкола все краще, неначе,

Віктор Кучерук
2025.07.26 05:49
Я бажаю вам позбутись
Безуспішності й невдач, –
Не вдаватися у смуток,
Не вдарятися у плач.
Я бажаю вам яскравих
Та успішних дій і справ, –
Дочекатися появи
В світі парості добра.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Балера - [ 2013.04.06 21:49 ]
    наш розум бреше більше за життя (переклад з Едварда Естліна Каммінгса)
    наш розум бреше більше за життя
    (ховає те, що безум нам відкрив)
    несе прожите – втрати і знаття
    краса – живим дарована згори

    помножені на безліч заборон
    усемогутні роздуми людей
    листом весняним звіє, наче сон
    (і близькість необмежена гряде)

    мале пташа, пробуджене теплом,
    змовкати змушує і спів несе
    майбутнє стерте, тане, що було
    (тут менше за нічого – над усе)

    те, що звемо життям, руйнує смерть
    краса – ще ліпша за життя саме


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (16)


  2. Юра Товмач - [ 2013.04.06 21:24 ]
    Жовта блакить
    Зачаїлися грішні, думками
    Стоїмо на розпутті шляхів
    Що робити далі не знаємо
    Хоча ні - маємо руки міцні!

    Поховалися ті що по засіках
    Нишком крадуть той овес
    Долі їхні співані птахами
    Чатує кровожерливий пес!

    Силою думки і духом сповиті
    Мужні й хоробрі серця
    В протистоянні за рідну країну
    Наслідок тому війна…

    Над головами жовтіє блакить
    На волосинці тримається все
    Від спраги в очах усе майорить
    А за плечима сумління одне…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Устимко Яна - [ 2013.04.06 20:16 ]
    львівська весна
    сумує лев підперши підвіконня
    весна до Львова править навмання
    щорік в її підпряжці менше коней
    а цього року – жодного коня

    і шкода леву весну францувату
    яка години топить у вікні
    хотілося б йому їй заспівати
    та голос вже давно закам'янів


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  4. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:01 ]
    Хаотичність про Н.В.К.




    Три башти кранові у нас стоять донині

    Мов світло ліхтарів тремтить у нашій комірчині



    Три символи чи видумки Земні

    Поставили своє тавро в душевній аурі чудес

    Три поклики чи три команди з відти – з під небес

    Ти похапки відтворюєш як той блаженний пес



    Три заклинання ті магічні

    Ну можливо й трохи лаконічні

    Але ж до біса небезпечні, скажу я вам

    Тоді ж чому стоїть такий безлам



    Віру в себе й долю повинен мати кожен

    Телеведучий шоу чи навіть той прохожий

    Пізнати те – чого нема, хоч в голові і рідина

    Але безумство бездоганне і несамовито ідеальне



    Надію легко мати в тих памперсах із вати

    Оса чи джміль жалю не можуть знати

    І як бджола не будуть помирати

    А нам лишається - надіятись і ждати



    Епілог прозорий на долоні

    Кохання зціляє рани і у скроні

    Хоч серце виривати будеш

    Кохання того не заглушиш



    Три башти кранові

    Тримають вогонь чудес у нашій голові

    Не забувайте, що чудеса світитись можуть від бажання

    У пошуках надії, віри та кохання


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:43 ]
    А час летить…




    Час на місці не стоїть все постійно кудись біжить

    Як за ним встигати і постійно наздоганяти

    Все летить немов вода біжить

    Та велить не забувати ні в якім разі не сумувати

    За тим що там було і могло там бути

    Тепер цього нажаль не осягнути

    Нажаль а може й не нажаль ніхто цього не знає

    Повір таке в житті буває

    Буває, повір буває – музика’ в голові лунає

    Лямінор і форсмажор по життю як той стажор

    Все чогось шукає, блукає, гукає та волає

    Думками камінь розсікає вогонь іскри все підливає

    Щоб встигути зробити все на світі білім

    Відпочивати будем не на білім світі

    Розставити пріоритети всі до ла’ду

    Розповім давайте вам баладу

    Про козака молодого бравого і пробивного

    Що пройшов від самої Січі узурпатором надавав на калачі

    Порубав їх на капусту, засмальцював їх в бочці

    Ще й невинному москалику надавав по почці

    Натравив шляхту’на яничар, посполитих на татар

    Обєднав ліву й праву в один куляк – неабиякий лобуряк

    Підняв руїни з попелу і з глини - етнічний дух все жевріє донині

    Так довгого жевріти проте не може - манливий час у цьому допоможе

    І все ж давайте забувати життя даремно марнувати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:00 ]
    Жасмин і Ромео




    Так солодко мені , приємно й затишно сьогодні

    Мій час настав, мій час прийшов польотів мрії

    Так! Літати теж я вмію, сам тому невірю!

    Але лечу , ти чуєш я лечу з тобою, поруч, о Жасмин…



    Здійснилась нині мрія бо прийшла до нас надія

    І скористались нею, ми це зробили! Зуміли страх перебороти!

    Упасти камнем в низ із кручі , на голі рифи ті страшні

    Що звуться чорним тим болотом з-зовні, а в душі?



    Нестерпна жага до існування, життя прекрасного й палкого

    Шалених пристрастей земних , звичайних пестощів людських

    Тебе шукала все життя ! Мій охоронець вірний, мій друг надійний

    Тепер ми справді будем жити? Жити! Ти чуєш жити ! О Ромео...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:06 ]
    Ода про о-ні
    Вона говорила тобі чіткими спазмами
    в арбітражному суді нокаутуючи
    а всі твої аргументи маразмами
    в словесному музеї демонструючи…
    Вона запілінгувала тебе на чужому екваторі
    нависаючи над твоїми епіграфами
    переслідувала на своєму евакуаторі
    збуджуючи оточуючих своїми монографами…
    Вона заприсяглася небесними аурами
    перейти межу дозволеного
    постійно зникала за науковими мемуарами
    досліджуючи зони свого обраного…
    Вона ставала маніакально-депресивною
    відображаючи тебе в паралепіпедах
    здавалось - ще більш імпульсивною
    замикаючись наніч в своїх рефрежираторах…
    Вона фанатіла від енергетичного пасіонарія
    а ще від твого егоцентризму
    це виглядало як безглузда манія
    і подібного віршованого ідіотизму


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:18 ]
    Ти
    Коли дивитись на твою світлину

    Думки блукають в зга’дках

    Буває – очі, закривши на хвилину

    Хтось відкрив тебе нову’– усю в здога’дках



    Ти постійно ніби й поруч, але й не близько ніби

    І ходиш по одним й тим самим алеям міста

    Твій образ можна розкрутити і знімати кліпи

    І при бажанні в себе закохати мільйонів триста



    Ти квітка з небесних сонячних саді’в

    І послана в земні сади всім радість дарувати

    Ти мов стеблинка з солодких й кислих тих плодів

    Дивитись в твої «очі – пелюстки’» і ду’ші сво’ї чарувати



    Ти є у соцмережах – у вконтакті і фейсбуці

    Картинних галареях, пошукових групах і на чужому ноутбуці

    Заклопотана весь час ти – шукаєш, вчиш й навчаєш інших

    Навчаєш жити, - бути одним із найдобріших, наймиліших, найщиріших…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:38 ]
    Кав'ярня
    День перший – день знайомства
    Її столик дальній, а його навпроти
    Погляди зустрілись! – можливо небесна помста?
    На ньому ікорне масло а на ній шпроти…
    Коньяк, текіла а ще бутерброди…
    Номер у кавярні обох спопеляє!
    Про що думки у пана у панянки,-
    Про дітей, про чоловіка чи про жінку?
    А в сусідів дах зриває…
    День другий – то є день сумління і каяття…
    Аромат із мокачіно тугу навіває про буття,
    Кофеїн із кави освіжає і повертає до життя,
    Капучіно потекло у горло, обігріло і нагадало…
    Про гарячий шоколад і гаряче молоко
    Про лате і праліне – про оте святе…
    Про відчуття з напоїв і адреналін
    Про почуття до рідних і кофеїн…
    Про те - як та кав’ярня повертає до кохання…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:29 ]
    Крилата казка
    Далеко-далеко, десь аж у двадцять першому столітті
    Десь у пересічному повнолітті
    Он там на Україні, жила й існувала і сили набувала
    Дівчина - морська хвиля, вона як та небесна миля
    Розквітала, розкривала сонця промінь щастя
    Ворожила й чаклувала в полон не брала
    Неабиякий хист до цього мала
    Миля – томущо мила, а ще відверта на вдачу вперта
    Ніхто не мав, а вона мала й була щаслива – бо носила за плечима крила
    Могла літати із зорями в криївку грати
    Могла ножі на відстані метати у відповіть на словесні мати
    Могла комусь руку’ зламати – у когось мову відібрати
    Але то був лиш акторський витвір маски, а насправді вона була як рідна мати
    Гординя - миля, але душа як морська хвиля…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:19 ]
    Птаха




    На

    Жовтоблакитних

    Крилах

    Київтуман пливе…

    Боязко сокіл

    В

    Нього пірнає

    Жалібно зве!

    Ти чуєш?

    В житті буває

    Часто

    Цей

    Крик:

    Вернися!

    Чайко…

    Кохаю!

    У

    Відповідь

    Пусто…

    Мовчання:

    Немає!

    Зникла!

    Пропала!

    Цій

    Чайці

    Здається:

    Влюбився?

    Можливо

    Кохає?

    І

    Серце

    У

    Неї

    Тремтить…

    О мамо

    Чому?

    Я

    Знаю

    Це

    Ли’ше

    Той

    Само’обман!

    Я

    Помахом крил

    Його

    Малювала…Нічого не знала

    А може,

    Втомилась?

    Так

    Це

    Втома!

    А

    Не

    Любов…

    І

    Знов…

    Зажди!

    Не йди!

    У

    Відповідь глухе

    Мовчання

    А

    По очах:

    Прости!

    І

    Відпусти!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:11 ]
    Мур-мур



    Її пальці проникали між волоссям
    Понад скронями,
    В думках червоніла від того…
    ЇЇ губи рум’яніли бутонами
    Під довгими віями,
    Шарілась, закривалась долонями…
    ЇЇ подих шепотів сам за себе
    Пульс клекотів буревіями,
    Розширялись зіниці кордонами…

    Її погляд пройшовся по іншим
    Зали’шив він слід у то’бі
    Зустрілися дві пари очей
    І знову рум’яни в утробі…

    Її парасолька злетіла на ковдру
    Розкрилася…
    Роса розлетілася
    Втопились у неї, втомилися…

    Її ваза з порцеляни розбилася…
    Її плаття вечірнє на шма’ття порвалося…
    Її ніжки з під ліжка зламалися…
    Її шампанське зірвалося…
    Її розкішна зачіска тепер не розкішна…
    Спалах в очах, поштовх вулкану,
    Хвиля ударна, море пуху з перини,
    Знову ти киця…
    Я мишка…
    Знову мур-мур…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:36 ]
    Не про мене і не про тебе




    Ти хочеш читати мо’ї думки
    Пізнати мої світи
    При цьому залишитись без сліпоти

    Тоді про’шу на борт
    Я зроблю тобі словесний аборт
    Я покажу свій світ із дельтаплана
    А хочеш, потавлю у штурвала

    Скеруєш увагу на мо’ї нервові центри
    Відчуєш мене, пізнаєш мене
    Наповниш мене чистотою
    Заповниш всю порожнечу собою

    Я не буду наполягати,
    Не хочеш - не треба!
    Не бійся - ти не попадеш в мо’ї тенета
    Бо ти не мій еталон а я не твоя планета
    Ти не моя обкладинка і не моя стінгазета
    Ти просто газета…
    Пуста порожнеча…
    Ти клякса з пера, ні ти кістка ребра
    Ти тріска з вогня, з попелу із жару
    Ти схожа на нічну примару
    Ти куриш марихуану!
    Маєш світогляд путани
    І хочеш завжди буди в пошані!
    Мені подобаються плямисті лані
    А не характер бульдога
    Я не хочу у ліжку тримати ротвелера й дога

    Я знаю, ти хочеш тримати в мені носорога!
    Ніц не треба!
    Дай спокій ти думам моїм
    Все! Нема носорога…
    Ти просто залиш цю примару…
    У свого барло’га…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:12 ]
    Писака


    Його нешаблонну писанину

    Дехто назвав маячнею…

    Всі інші дурнею…

    Вона назвала – «це страхіття!

    Жах яке лахміття!»



    Наразі говорять:

    «У нього поїхала хата

    По ньому плаче палата,

    Із стінами в жовтий відтінок

    З ліжком в білосніжний барвінок…

    А давайте його

    На масаж голови

    Короче звони вже 03…»



    Не забарився й РТБ – «ЕСNALUBMA»

    У звороті «АMBULANCE»-БТР!

    Те що вчора мерехтіло на НТН

    Мабудь швидка допомога?

    Хоча цілком можливо:

    Не швидка - не допомога…



    БТР, можливо ще й інші виглядають із дзота,

    І більша половина Українського морфлота.

    СБУ, беркут і один чорноморський котик

    «Тюлень млін», - Кинув у нього дротик.



    «Люди - Х» у білих халатах

    Відловили писаку в хмарочосі із солі

    Покусали усі чорнильні пальці й долоні

    Зім’яли чотирі руки металевим скотчем

    Замордували в нічну піжаму

    Затягли до інжектоторного вігваму

    Чотирьохступінчатого пропану

    А може й бутану

    Мабудь хтіли забрати до мультибару

    Напоїти морфіном чи одеколоном

    Все! – Став він їхнім постійним антиподом…



    Лежить він тай думку ганяє:

    «Чому я не привид, чому не зникаю?

    Сидів би, десь зараз, на горах із цукру-солі

    Символи й знаки малював на долоні

    Візерунки із слова про зиму і сніг

    Про океан і морську хвилю

    Про небесну милю

    Про сни і бажання

    Про насолоду і шанування…



    Йому як завше все по барабану

    У нього Місяць Зорям грає ту нірвану

    Від чого просвітління вводить у оману

    Після вчора у нього сміття’із сіна в голові

    Можливо колюче а можливо і ні…

    Вчора-із-вечо’ра перед очима пелена

    Лук, натянута струна, стріла й серця.

    Сьогодні він кричить від параліча:

    «стою-стою-стою! На краю безодні раю

    Пишу – мовчу, говорю-пишу

    Я руки підіймаю, весь палаю!

    Ти ж моя файна птаха «хвиля – писанина»

    Я тебе кохаю!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:00 ]
    Словоблудство




    Робиш комусь добро - у відповідь ти зло!

    Не знаючи, щось говорити чи мовчати…

    Можливо про все забути, як і не було.

    Проковтнути все, не бачити, не знати …

    ***

    Яким ти бачиш світ через надцять років?

    Ким він є для тебе – хто для нього ти?

    Відповідь лишень за пару кроків…

    Творець чеснот чи добродій зла, мовчи!

    ***

    Чи можна замінить в собі самого се’бе?

    Постала перед вами ось така дилема

    Лицемірство й підлість - розібратись треба!

    Словоблудство це ще та проблема!

    ***

    Чи віриш ти в кохання - щирість почуттів?

    У що ж іще залишається нам вірить

    Пройнятися спокусою душевних мозолів

    Образи в нікуди’, але пекучі - нехай тебе потішить…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:33 ]
    З дідом Миколою вас




    Ой, як же замело!
    Навкруги летить добро
    Солоденьке й чарівненьке
    Ням-ням воно…
    Дід Микола! – Дітвора атас!
    За спиною величезний ананас
    Янголятка колами літають
    Малечам пісеньки’ співають
    Зі Св’ятом Миколая
    Вас усих вітають!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:12 ]
    Рибалка




    По-літньому ранкова прохолода

    Над головою зазіхання комаря

    Вудка в ставі й спокій риболова

    Макуха манить, вабить карася

    ***

    Над очеретом пів на шосту ранку

    В заводях блукає видра і бобер

    Копанка у лісі оживає на світанку

    Цуценята з боку - Флобер й Гомер

    ***

    Лелеки прилетіли на полювання жаб

    У лісі ожило – на нервах дятл грає

    З під листя виповзає здоровенний рак

    У лузі, десь неподалік, соловей співає

    ***

    Лебідь прилетів у пошуках лебідки

    Сполохав щуку яка йшла до поплавка

    Не знає він – немає тут його кобіти

    Наразі з іншим лебедем плаває вона

    ***

    Прокинувся Гомер, насупив брови

    Окинув оком озеро, глянув в бік села

    Нема Флобера, помчав він до діброви

    На цьому все – скінчилася рибалка, наїлись карася…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Юра Товмач - [ 2013.04.06 19:29 ]
    Ти - хто це? Я вгадав – Леся Українка...



    Ти сиділа біля мене у вечірнім платті
    І дивилася на сцену Київ.Драм.Театру
    Театралів слухала і позіхала в такті
    Малюючи в ню долонях тату – мантру
    ***
    Я в цей час літав і кудись косився
    І кричав я бути там де ти сиділа
    Довго я на це молився, - аж втомився
    Помічаючи що відчував, що і ти цього хотіла
    ***
    Я не я - від театрального контакту
    Ти не ти - під кінець третього антракту
    І ми удвох в екстазі обравши нашу карму
    Авансцена й душі наші в драмі шарму


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:15 ]
    Жарптиця



    Шукав я у полі криницю
    Щоб мо’ю спрагу втамувала
    Зустрів біля неї жарптицю
    Яка косу сво’ю заплітала
    ***
    Запитав я неї – як звати?
    І хтів її стан обійняти…
    Полетіла від мене з І.Купала…
    Чому ти така світлолиця?
    Чому ти така із рум’яна?
    ***
    А далі осінь прилетіла
    На зміну літньої пори
    Та пташка десь присіла
    Чекаючи зими…
    ***
    Зима прийшла тебе знайшла
    І я брожу її дворами…
    Звенить Різдв’яна коляда
    Веселощі пронизані стежками…
    ***
    Але прийде весна і знову у діброву…
    Шукати поле й ту криницю…
    А біля неї молодицю…
    Ніжнолицю…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Віктор Насипаний - [ 2013.04.06 18:30 ]
    Труси ( гумореска )
    Нервовий бач сусід попавсь.
    Ну просто скажу – псих.
    Курити вийшов на балкон.
    А там – мої труси.
    Такий підняв відразу крик.
    Хоч стій, а хоч ридай.
    Носив, як прапор, ті труси.
    Аж страх, який скандал!
    Прибігли люди. Я прибіг.
    Назад їх попросив.
    - Ну що такого? – кажу всім. –
    Оце мої труси.
    Я - Вася, зверху ваш сусід.
    Чого ж кричати так?
    Причина, бачте, тут одна.
    Банальна і проста.
    Сказать щось інше я не встиг.
    Всміхнувсь лише: « Ги-ги».
    У ньому ж більш, як сто кіло.
    Ще й битої ваги…
    Почув мене хвилин за п’ять.
    Губу розбивши й ніс.
    - Чого ж відразу не сказав,
    Що вітер їх приніс? …


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  21. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:45 ]
    Давай пограємо




    Давай пограємо у числа
    Від одного до десяти
    Чому така сьогодні кисла?
    Програєш – поцілую разів зо три…
    ***
    Давай пограємо в міста
    Від Києва й до Львова
    В два хвостики зібрана коса
    На то’бі вишиванка кольорова
    ***
    Давай у піжмурки пограємо
    У лісі темному, де ходить хитрий лис
    Що маємо – то маємо
    Ти цукерочка на ймення те каприз
    ***
    Давай в словесний батл ми зіграємо
    По черзі ти мене а я тебе
    У море слів ми потопаємо
    Твоя харизма наразі виграла, і все ж але…
    ***
    Давай бої ми намалюємо
    Я ловець на амазонок - ти і є вона
    Троянського коня ми створимо
    В мені тобою виграна війна
    ***
    Давай у запитання ми побавимось
    На ні ти скажеш так – на так я скажу ні
    Про все на світі ми дізнаємось
    Я знатиму про що ти думала тоді
    ***
    Давай зустрінемось нарешті
    Біля УДППЗ «вУКРПОШТАХ»
    Це не в Берліні і не в Будапешті
    Чекатиму о сьомій – по вівторках
    ***
    Давай пограємо в давай
    У п’ять тих літер із «да» і «вай»
    Блукай в словесному міжрядді
    Мене між інших впізнавай..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:39 ]
    Образотворче мистецтво




    Дістав я лист білого паперу в форматі а-4

    Малював по твоїм контурам чорнилом

    Притуляв розмазану долоню до твого неба

    Залишаючи відтінок згадки я про себе…

    ***

    Ой не треба -не хочу і не буду я летіти

    Летіти і хотіти на виворіт усе робити…

    ***

    Дістала й ти листа червоного в а-3 форматі

    Малювала й добавляла відтінки синього

    Притуляла фіолетові думки скелета в шафі

    Залишаючи маляра у своїм серці - мене милого…

    ***

    Ой не треба – не хочу і не буду я летіти

    Летіти і хотіти на виворіт усе робити…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:26 ]
    Водохреща




    Вставай! Ти чуєш? Піднімайся!
    Дрімали довго…
    Зупиняйся! Насолоджуєшся снами?
    Гальмуй!
    Ти що не бачиш стоп?
    Зупинка, - все! Хутчіш на нижню тисни.
    Прокидайся…

    Все і всі прокинулись
    Від екзетполу дітвори
    Дерева скидаючи свої сніги
    Замолювали свої гріхи
    Дніпро в цей день - на Водохреща
    Протерши очі відкрило рота
    Чекаючи благословіння того
    Від патріарха Київського чи митрополита
    Окроплена в сніги молитва
    Чи може всежтаки від архієпископа
    Байдуже ? Ти православний чи католик
    Ти не вередуй
    Прикрий рукою ротик
    І лізь в Дніпрові води
    Пірнаючи там доти
    Доки душа не загартується
    Доки спрага не втамується
    Від нівелювання парафіян
    Від екзархату критики
    Світських аналітиків і богословів
    Холодно?
    По тілу тисячі колючих голок
    На Оболоні гра на нервах
    Промовистих ялинок…
    Все, - Дніпрові кручі
    Дякую, бувайте.
    Освіживши наші душі…
    Наразі пощавайте…
    До зустрічі – бувайте!
    До нової води охрещення
    В цей день – Водохреща…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:18 ]
    Ось так
    Сидиш буває – прозріваєш
    Від самого себе
    Думками постійно десь літаєш
    Забувши про все на світі
    Ой, забув – згоріло м’ясо
    Плита згоріла й згоріла хата
    Немає більше військомата
    Запросила ти мене до себе
    Боюсь за тебе
    Згорить і твоя хата
    Бо без халата
    Поїхали до мене
    Насмажим чіпсів…
    Ой, забув
    Будиночок колись тут був
    Поки мене не знав
    А взнав – зазнав
    Пізнав і зник
    І тільки
    Так
    Ось так
    Ну якось
    Так


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:52 ]
    Тобі на вушко
    Тсс - тихенько, не говори
    Прошу нічого не кажи
    Не треба зайвих слів
    Взагалі їх не потрібно
    Твої вуста повністю в помаді
    Ммм – смакота перестиглої черешні
    Фарбами за’палу і млості
    Ле’лять локони твого волосся
    Ням – яка чері ця зваблю’ча
    Сиджу як я на голках
    Зухвальства кактусів колючка
    Нестриманий тілесний протяг
    Захований у мріях потяг
    Субстанція – ммм блаженство
    Ця черешня із твого саду
    Зійшов я знову, і знову
    На станції у твоїм раю


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:45 ]
    Безхребетний трикутник
    Тво’ї чарівні очі ті дівочі оу - ці – очі…
    Тво’ї шарнірні танці як на ляльці на цій панянці…
    Тисну я бестижі пальці – наглі її пальці за плечима в танці…
    Відчуваю зухвалі ша’ржі у долонях па’жа, ню животика в дерве’ші…
    Наодинці лізу я за межі, я на вежі, ейфелетвоїтівежі –межі-межіміражі…
    Ти зі мною в куражі, піжамікстури тіж і ніж і авокадо, екзотоцьом-мм…
    Спіймали втому –то’му йдем додому ми до мене чи до тебе –хм…
    Яка чудова кава, ти як мо’я мила пава із шоколада-ннада…
    Яка принада на то’бі мо’ї ті адре’налі’нзи відкриті ві’зи…
    В безсонні ті круїзи пішки тво’ї зваблю’чі ніжки…
    І кігті як у кішки трішки аж занадто-надто…
    Тво’ї духмяні кави мали і не спали…
    Робо’ти ми усі проспали…
    Спали і літали…
    Спали …
    Ой.


    п.с. займатися читанням на одному диханні без зупину !)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:29 ]
    Валентинка



    Я так сильно лю дівчи’ну
    Заколихую цю днину

    На хвили-ну й на секу-нду

    Надкусив я мандаринку
    Що забрав із під ялинки

    Мандари-нку й апельси-нку

    Файні маємо дарунки
    Я цілую твої руки

    Твої па-льці , твої о-чі

    Я малюю валентинки
    І ховаю у торбинки

    Валенти-нки, й мандари-нки

    Що казати я не знаю
    Бо писати не казати

    Я не зна-ю, я не хо-чу

    Твої очі, мої руки
    Мої пальці, твої вії

    Кльова па-ні, гарна тьо-тя

    Вас зі святом я вітаю
    Серенади я співаю

    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі

    Ти богема я дилема
    Ти скуйовджена поема

    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі
    Мо’я ле-ле, ой люлілю-лі


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:32 ]
    Ти-я



    Ділібіліділіти
    Ділібіліділія
    Ти читаєш ці рядки
    Так ти-ти,
    І, посміхаєшся
    Не розуміючи ні слова, а?
    Ділібіліділія
    Ось, така ідилія
    Ми як ті небесні діти
    І від цього ніде дітися
    Ми як ті голі квіти
    Анестезія подорожника
    Ділібіліділіти
    Ділібіліділія
    Ми як ті голі діти
    І без листя не зігрітися
    Ми як ті небесні квіти
    Словесна імітація
    Ділібіліділія
    Ділібіліділіти
    Підморгни
    І посміхнися
    За вікно ти подивися
    Не побачиш там цих квітів
    Подарованих тим дітям
    Бо ті квіти
    То і є ті діти
    Ось така у нас сім’я
    Ділібіліділі ти
    Ділібіліділі я…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Юра Товмач - [ 2013.04.06 18:07 ]
    Джунглі
    День як день зимовий теплий день
    Попереду трьохвимірний тунель
    Машина часу несе нас у світи
    В тропічні, дикі наповнені зві’рами ліси
    Де на одинці в набедрених повязках лиш я і ти
    Ми дикі нібелунги пустелі вічнозелених тропіків
    Наші оголені тіла подерті від шипів колючих дотиків
    Не боїмося а ні чорної пантери а ні плямистих тигрів
    Із Амазонки ловимо пірані дивлячись у вічі крокодилам
    Ми виклики кидаємо гримучим зміям і горилам
    Ми призвичаїлись виживати в спекотні дні
    Хоч і переслідують постійно зграї із вовків
    Я твій охоронець - лев ти моя левиця дика звабниця
    Я пошматую всих гієн які почнуть до тебе залицятися
    За поясом у мене з леза загроза всим бушменам
    Ти носиш пазурі на острах всим пігмеям
    Ми аборигени - жителі лісів
    Із баобабів наробимо списів
    Нас не злякають ночі – ті, по екзотичному дитячі
    Де з хащі очі світяться котячі
    Де з папороті на тебе й мене сопе бізон
    На наші шиї з гілляччя пальми летить пітон
    Для тебе я приручив всих диких хижих жителів із джунглів
    Я побудував на дереві будиночок із сухих бамбуків
    Я оберігаю тебе і наших левенят від злого ока
    Подалі від мегаполісів пророка
    Нас занесло в нікуди, природа й адреналін
    Лише со'лодко-солоне возєднання енергій наших тіл…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:11 ]
    з 8 "марта"
    Якби я міг повернутись двадцять літ назад
    З усвідомленням всього що маю:
    «Прийшов би я сьогодні в третій клас
    І знову роздавав я оберемок квітів із тюлюпанів
    ***
    Подарував ці квіти зірвані з шкільної клумби
    Всим старшокласницям і вчителькам
    Побачив би я щастя й радість в їх очах
    А від ровесниць третім оком я бачив смуток
    ***
    Чекав на виклик до директора при всій повазі
    Де нагадалиб мні за кожен день тюльпана
    Що дарував я кожен день усим дівчатам
    А ще за вірш про Клару Цеткін на шкільній лінійці
    ***
    І перевели б мене у іншу школу –до, чужих тюльпанів


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:49 ]
    Весна прийшла, а коли вже літо
    Поцілунок зеленого яблука
    Із нашого паперового літа
    Розсипалася ти передімною
    Порізавши пальця пелюсткою сіна
    Сад яблуневий надкушую ранній
    Твою папіровку і білий налив
    Літній наш день – він ніби останній
    Кислинкою пристрасті нас запалив
    В проміння суцвіття сплітаються губи
    Розлоге гіляччя твій стан обійма
    Яблучний сік стікає на зуби
    Літня пора нас у двох зачала


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:39 ]
    Кажи життю - я рокенрол !
    Де Рай? На землі –над чи під?
    Безумовно -ніхто цього не знає
    Коли, з ким і де скуштуєш плід
    Пліт через молочні ріки –це і є ліки?

    З чого вирішили, що ніби все не так?
    Є кохана дівчина яка теж кохає
    Можливо сама про це ще і не знає
    Цілком можливо, все можливо –чи не так?

    Хтось не вправі диктувати комусь умови
    Наполягати полежати лежнем в день
    Під український рок прийде пророк
    І зробить крок – за трибуною буде шок
    Життя наша школа, а вона - то є доля


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:31 ]
    Ти не прийшла, а я чекав
    Рондо Л.ван Бетховена , звін -акустика
    Твої руки обійняли деко скрипки
    Ця симфонія від С. Прокоф’єва
    Ти моя мелодія – стикання нитки

    Смокінг, фортепіано - клавіші
    Ми в дуеті творим рай із Ріхард Штрауса
    Мої пальці пересортовують Йоганнес Брамса
    Ти немов би я - ідилія релакса


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:45 ]
    Останній сніг 13 року
    Кроком руш до своєї мрії
    Ціль одна вона лишень твоя
    Слід від літ на світлім тілі
    У віках загартована душа

    Життя посеред зораного поля
    З сім’я правди виросла сім’я
    Незалежиш нівідкого -божа воля
    Божеволієш від долі і від її ти ім’я

    Квітнем ваблять її губи
    У долонях сніг лежав
    Локони колосся пестять руки
    По твоїй гомілці Березень розтав

    Журавлина горобина у моїх садах
    Яблучна на смак калина на твоїх ланах
    Цвіт із сонячного світла у твоїх очах
    І весняна чарівниця у моїх думках


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Юра Товмач - [ 2013.04.06 17:37 ]
    Страх та й годі
    Серпнева ніч, злива, гроза і дика іволга
    Крик стривоженого лісу принесла вона
    Наближається Воно, те –чого ще не було
    Що ховається у хащах? Що, чи хто – Воно?

    Будиночок у горах, що понад озером
    Тримається на відстані доріг
    Вона приїхала із міста цього літа
    Пів місяця назад ставши на його поріг

    Третя ночі, заспані в утомі очі
    Літера на моніторі зависа
    З лісу Воно дивиться щоночі
    За вікнами дощі льють як із відра

    Шкребеться щось у двері, тінь та за вікном
    Воно вже знову поруч -ти з неточиним ножом
    Тиша гнітить спокій, страх все тіло прониза
    Воно ліпить гнізда на деревах – вільха чи сосна

    Дочекалась ранку, валізи вже на ганку
    А перед очима це Воно…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:56 ]
    Біла сон-трава
    Ось і слон, хоча ні, то сон
    Білий, білий сон як із снігу слон
    Сон - це ти, ти є сонце
    А слон то я – вічність з небуття
    Мальована моя ти сон-трава
    Ти квітка степова, що ожила
    У снах священного слона

    Вітер вкрав цю квітку польову
    Він кидає виклики слону
    Сила вітру плоті набула
    З снів забрала квітку в небуття

    Сніг поплив – білу річку сотворив
    В хвилях корабель із вітру потопив

    Сон-трава та ожила
    Кольору природи набула
    Й білою рікою зацвіла
    У скарбниці з мрій,
    Слона із небуття…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:47 ]
    Океанічні корали ніщо в порівнянні з твоїми плодами
    Пройду я босоніж по розбитому шклу
    По стежині, що тече -водоспадом до тебе
    Окенські корали промайну по самому дну
    Щоб ти скорше, берегами, притулилась до мене

    Захлинаючись думкою знову благаю й молю:
    -Ти степами просторими в моїй голові зелені'й!
    -Ти лісами зимовими у мить звесняній!
    -Ти плодами своїми мене одари!
    Ти, моя – ти, така одна. Тебе, я смакую – тебе, я тремчу…

    Моя Україно – моя ти країна, моя ти і радість й печаль
    За тебе ця воля і слава і правда за тебе ця вся благодать
    Молімо ж і ми Українські ми діти за свято на рідній землі
    Бо маєм наснагу черпати з завітів Шевченка Тараса Григоровича


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:34 ]
    Лист
    Привіт мила, моя файна пані, привіт моя любове
    У голові немов сафарі, пишу із міста - Лева я листа
    Хурделиця, метіль з думок лише за тебе – о боже!
    Перед очима - чарує моє серце твоя уквітчана коса
    Сиджу я тут, наразі, у лабіринті немов той мінотавр
    Смакую каву, млинці твою любиму згущеку-круасан
    Цукати –Львівські, липучі далебі трішки, у моїх руках
    Солодкі губи, завше у моїх думках, на твоїх, м́м́ губах
    Кавярню цю, заполонило прозорим димом з цигарок
    Згадав я сон - про тільки наш божественний танок
    Переплетіння пальців рук у такт ходи–ми були боги
    В шаленстві пристрасті, під небесами, літали ми тоді
    І заклинали пучину сновидінь, ми духи – ті що ожили
    І гнулась ти немов лоза і погляд твій блажений з леза
    І різала коханням серце на шматки в чеканні рейса
    Ось і мій літак – цей рейс, на самоті, Львів - НьюЙорк
    Варшава, Познань і Берлін, - Париж, Мадрид і океан
    І переліт, через рутину мрій –де я, лист тобі і аероплан


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:50 ]
    Сон як на долоні
    Хочеш – я зігрію твою ніжність білими снігами
    Теплом тіла зтануть, на очах, втомою наснаги
    Хочеш – я вкраду, для тебе, зоряні кришта’лі
    Буду місячну солодку вату з неба дарувати

    Хочеш - я зриватиму із тебе листя, що на то’бі
    По листочку опадатиме платя барвінкове
    Хочеш – я домовлюся із вітром , з небесами
    На хмаринці мою радість будуть колисати

    Хочеш – розтелю я поле, з квітів, в тебе під ногами
    Залицятися, у снах, до тебе, стане пелюстками
    Хочеш – вічність із натхнення у руках тримати
    Солов’їну, рідну мову , всим на світі людям дарувати

    А хочеш, у снах твоїх, за тебе слоненят я порахую –один і два
    Хочеш – сьогодні час я зупиню, дійсність в камінь оберну
    Все живе на мить завмре, ця мить – твоя, вона лиш для добра
    Хочеш – потаємний сховок покажу, у сни свої - з твоїх, тебе я заберу


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:35 ]
    Невпізнаний летючий об'єкт
    Пливу…тобою марю

    Іду…тобою марю

    Що

    Зімною сам незнаю

    Їду…твій образ на узбіччі

    Твої кришталики зіниць

    Спрямовані

    У мо’ї вічі

    Мить…

    Ти

    НЛО

    Попереду

    Цього

    Авто

    А

    Далі…

    Тисну я по гальмах…

    Кермо спрямоване

    В зворотній відлік часу’

    Мій плямистий леопард

    Від несподіванки

    Вилітає

    На зустрічну полосу

    Вітер в скронях

    Серце ожило

    Й

    Прокинулось

    І

    Через

    Що

    Задумалось

    Але,

    Мабуть було

    Вже

    Байдуже

    І

    Навкруги

    Все райдужне

    Від

    Паніки

    Й

    Гідравліки

    Керма

    Й

    Ребра

    І

    Пошматованого

    Ремня

    Безпеки

    Де

    Ж

    Ви

    Мої

    Лелеки-

    Швидкої допомоги

    й

    беззвучні монологи…

    Лиш

    Спалахи

    В прожекторах

    Очей

    Тих

    Хрестиків червоних

    Медсестер

    Що

    Зашарілись

    На крилах побажання

    Твойого сподівання

    Й

    Відвантажили

    Твої думки

    Із

    Попелу

    Отого

    ДТП

    Мить…

    І

    Ти

    Є

    Не

    В

    Авто

    А,

    В

    МРТ

    Тієї машинерії

    Мить…

    І

    Ти - прокинувся…

    Домашнє ліжко…

    І

    За вікном

    Той

    Місяць-пан

    Зорі-панянці

    Нірвану

    Грає

    На сопілці…

    Зимовий сад Карпат…

    Камін...

    Оніміння пальців на руці

    На якій

    Тепло

    І

    Вічно-Твоє

    Ніжне

    НЛО…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:19 ]
    Дніпровська Ніагара
    ЇЇ коханка

    Філіжанка

    А

    Ще

    Чорнява

    Шоколядка

    Її

    Вуста цукати

    Бажання

    Вічність там блукати

    Вона

    То є

    Солодкі муки

    Прийняла

    Якось вона

    Руки

    З коридорів влади

    Тієї слави

    Химери стимулятора

    Антропоанотатора

    У шлунку алігатора

    Що

    Мешкають

    В дніпровських заводях

    І хвилях - хвилюючих обіймів

    Тих разючих

    Та осінніх

    Сплесків прохолоди

    Й

    Пірнає в струни

    Мелодій снів

    Чарівних

    Теплих

    Ніжних

    і

    Трішки

    Ідеальних

    Але

    По справжньому

    Не справжніх

    А

    Трішки

    Ідеальних

    і

    Вайлуватим присмаком

    Смакує

    Доти

    Доки

    Буде імпульс насолоди

    Той

    Роздаватись

    В

    Ділянці

    Скроні

    і

    Наближатись

    В

    Ділянку

    Псевдо – Мандельброта

    Тії

    Абстракції сердець

    На полотні уяви

    Взаємності

    Де переплітаються

    Вони

    Системи рівноцінні

    Нервово дихальні

    Й судинні

    що

    Заряджають

    Вічний

    Той двигун

    Життя

    і, мов

    Рятують від агонії

    Прописаний

    Аптекопекарем

    Рецепт

    Від меланхолії

    Тієї

    Втоми

    Дурниць

    і

    Маячні

    Тієї…

    Рецепт

    Тобою

    Зветься

    З

    Семи тих літер

    Тії

    Абетки

    Й

    Джоконди репродукції

    і

    Методом дедукції

    Само

    То

    Випливає

    Дніпро…

    Дніпровська хвиля…

    Тиха гладь води…

    Дніпровська переправа…

    Рясний той дощ…

    Погода невблаганна…

    і

    Ти

    Дніпровська Ніагара


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:24 ]
    Сон
    Я з радістю розділю тепло крила
    І зможемо разом все подолати
    Фізичну втому в спекотні ті жнива
    А ще солодкі паляниці споживати
    ***
    Я з радістю заручу'сь із небесами
    Не дивлячись на сліпоту і німоту
    І пестити усю твою красу вустами
    Волосся з злата цілувати, леліючи у зорю
    ***
    Я з радістю зітру з лиця землі все-все
    Залишимось ми на одинці, більш нікого
    На острові кохання ти пізнаватимеш мене
    Рай у насолоді ми створимо для цього
    ***
    Портрет для тебе я намалюю на воді
    Як корабель він попливе морями
    На палубі ми будем лиш одні
    Безсоромно переплітаючись тілами
    ***
    Ми час загубим десь у океані
    Нічна зоря із сонцем поміняються місцями
    І знову й знову нас накриє насолода із цунамі
    І час від часу дельфіни з чайками літатимуть над нами
    ***
    І все ж це знову сон
    Який бере в полон і знову в кандалах
    Нічні метаморфози із піска і корабля
    І лиш приємна згадка на моїх – твоїх вустах...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Юра Товмач - [ 2013.04.06 16:04 ]
    У нічному полоні
    Зелен сад за тво’їм парканом
    Бачу у снах я щоночі
    Свіжістю трав твого аромату
    Зорі розсипані у патлах волосся
    Подихом вітру відчуваю флюїди
    Тіла твойого сонного в ліжку
    Крила створила нічна та чарівність
    Злетів я із даху мов птаха у пошуках квітки
    Літав я по закутках безхмарного міста
    Випадково зламавши крило об граніт обеліска
    І впав я камінням додолу з розгону
    Під ліжко похилого дому Подолу
    Проспав я півночі на схилах Дніпрових
    Прокинувся в снах від холоду двору
    З шаленим запалом пірнув я у воду
    Щоб сплеском емоцій потрапити в твою діброву
    Діброва зеленого саду природи
    Ніколи не зрів такої я вроди
    Лежиш на перині і щічка на голій долоні
    Дивлюся твій сон і повнівстю в твоїм полоні…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:57 ]
    Не’Бо
    Не свердли мене своїм крижаним поглядом

    Зазираючи в глибину підсвідомості

    Не розбещуй моє бачення вульгарним доглядом

    Осягаючи збудники рефлекторної заподатливості

    ***

    Не жери мене язиками аморфними

    Підкидаючи вуглинки зрадливої асиміляції

    Не зваблюй мої зіниці протеже оманливими

    Декламуючи бажання псевдо анотації

    ***

    Не виставляй моє табу на ідеальні утопії

    Балансуючи інтереси соцмереж архівованих

    Не плекай ти прагматизму в антифілософії

    Колапсуючи на грані в мовах поміркованих

    ***

    БО РОЗІБ’Ю ТВОЮ ГЛИБУ В ТРИВІАЛЬНИЙ ДРІБ’ЯЗОК

    РЕЛАКСУЮЧИ СТРАХ У НАДСВІДОМОСТІ

    БО НАДЕРУ ТВОЮ ДУШУ В АСТРАЛЬНИЙ БІ-ЗВ’ЯЗОК

    КОМПЛЕКСУЮЧИ ЛІБІДО МОВ ТВОЄЇ БАНАЛЬНОСТІ


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:33 ]
    Парасолька
    За вікном вікно у небеса…

    Чистота…

    Спонтанності

    Тієї…

    Твоєї

    самовідданості

    за стиль життя…

    Який

    ти

    осягла…

    І

    відбираючи

    із натовпу

    метеликів,

    що

    налітавшись в небесах

    спочити

    забажають

    від

    втоми

    життєвої рутини

    на розмаїтті

    магії

    тієї парасолі

    й

    лілії

    афродизіака…

    Дяка,

    за ті

    зухвалі

    вії…

    Які,

    все

    безсоромно

    пускаючи

    ті феромони

    насолоди

    небесного

    добра…

    В віконні

    брами,

    а далі

    в

    небеса…

    З

    яких біжить роса…

    Й

    яка

    полює

    завжди на метеликів

    тих,

    що

    приручила…

    Давши сховок

    на вустах

    солоних…

    Від сліз

    морських…

    що,

    створили небеса…

    Роса…

    Твоя коса

    уквітчана у чудеса…

    І

    парасолька

    в небеса…

    А

    ще,

    твоя рука…

    Що,

    правцю мою обвила

    як омела

    з

    троянд,

    прозоро-білосніжних

    ніби ніжних…

    Але,

    наразі

    червоно-темних

    в

    колір

    води

    з

    артерії

    небесних водоспадів

    пелюсток крил

    метеликів-титанів

    яких

    ти налякала

    у

    клапанах

    свойого серця

    з шипів

    небесно-білосніжної

    троянди

    з парасольки…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Юра Товмач - [ 2013.04.06 15:55 ]
    Твій дотик шоколяду
    Добрий день!
    Я олень?
    Чому тремтиш?
    Рука чому холодна…давай зігрію?
    Рукавичку можу дати?
    Скажи чи можу взнати?
    Чи можу я згадати?
    Чи просто вирвати з грудей я плятку шоколяду?
    І з’їсти, навіть не жувати, а проковтнути?
    На очах твоїх і тих,
    Хто
    Звик слюну ковтати
    Гірку, від шоколядоцельофану
    Всі заздрять мні.
    Ні
    Не мні – А нам
    Червоні губи на морозі,
    Твої липкі
    І
    Чорні,
    І со’лодкогі’ркі
    Від того
    Цельофаношоколяду
    Так,
    Я це відчув…
    В своїх губах із снігу
    Що,
    Потекли і полилися
    Струмочком гіркошоколяду…
    І вимазав твої я губи
    В свої сніги
    Із шоколяду…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 15:56 ]
    Ревнощі
    Як ненависть народжується швидко!
    Лиш був байдужим,тут стрибок і вмить -
    в тунелі темному,десь там далеко світло,
    а думка шаленіє і горить.
    Плету звертання з жортскістю та кровю,
    у голові єдиний топчу шлях,
    нагострюю свою холодну зброю,
    так забиваю собі в серце цвях.
    "Ти сам цього бажав натхненно,
    все сам зробив,щоб лиш відчуть її".
    Тепер я розумію достеменно,
    що їду по сталевій колії.
    "Що в ненависті звабило тебе?
    Передчуття пориву та снаги?
    Хотів по-іншому побачити себе?
    Надати світові ще більшої ваги?.."
    Усе огидно!Всюди - пустка!Всюди!
    Нічого не знаходжу вже ніде.
    Все в темряві.Прозорі люди.
    Лиш ненависть до світла доведе...
    Порожній,свіжий,наче в самоті,
    я відчуваю насолоду,як в горах.
    "Той самий цвях вбиваєш глибше ти!"
    Той самий:любий і холодний цвях.
    І я готуюся,гартую кривду.
    "Обєкт вже близько,витягай ножа!
    Ув очі зазирни й стрибай у прірву
    і ти дізнаєшся,яка твоя межа..."
    Уже стріляю,розриваю,бю,
    впиваюся і формою,і змістом,
    із ненависті джерела я пю
    і тішуся червоно-теплим вмістом...

    Все тихо.Все мовчить.Я сам,
    без сумніву,жалю чи співчуття.
    Живу і бачу тут і там
    з собою у самотності злиття.
    Оце й було життя?!Живімо знов!
    Я хочу знов прожити все:
    самотність,ненависть і...теплу кров.
    Нехай смерть знову палець піднесе.
    Адже,насправді,нові відчуття,
    осмисленні з собою на одинці -
    вже не примарні символи буття,
    а,наче дітям,від життя гостинці.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 15:29 ]
    Alter
    "Гляди,він бачить всіх людей наскрізь,
    він знає й твій "байдужий" погляд
    і хто б до цього окуліста не поліз,
    усіх він ставить у шеренгу,поряд."

    Здається вартим муж цей того,
    щоб я йому покращив зір,
    та,бач,кохання навкруг нього.
    Гадав - мисливець?Ні - лиш звір.

    "А цей,з літами на волоссі
    так красномовно все веде,
    неначе сад його ще й досі
    завянути не встиг ніде."

    Стривай.Заглянь в його словник,
    шукай на букві "г",де "кара".
    Знайшов?Розумний садівник
    вже б викорчував.Цей - нездара.

    "Чого мовчиш,похмурим став?
    Є насолода,Жінка,друзі.
    погано?Як там хтось казав:
    "не все минає в чорній смузі!"

    Мовчи!Не дай патякать знов,
    не варто цим відволікатись,
    багато хто з таких розмов
    порожній - прагне виливатись.

    "Ось,поруч.Приязно мовчить,
    прищурив око,губи сміхом.
    У нього голос не тремтить
    упевнений аж достолиха."

    Ця впевненість в ньому лиш лжа.
    І не комусь - собі самому.
    На дзеркалах у нього ржа.
    Йому не варто буть одному.

    "А той?Він має сильний вплив,
    диви,яка довкола зграя!
    Ану піддай йому чортів
    хай раз лиш облизня спіймає!"

    Він має вплив?Той що із того?
    Яка тобі до того справа?
    Збирати кволого й слабкого,
    скажи мені,чия забава?


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Сантос Ос - [ 2013.04.06 15:07 ]
    Шум в містах
    Суєта доріг...
    Тисячі людей,..
    В місті завше біг...
    Шум чужих ідей...

    В місті метушня,
    Гамір кожен день,
    Всі кудись летять,
    Закликом грошей...

    Всі кудись ідуть,-
    Хоч спинився б хтось,
    В місті не живуть!
    В місті "роблять щось"...

    Кожен десь іде
    В гаморі проблем,
    Страх усіх веде,
    День отам за днем...

    Хоч прокинься ти!!!
    Серед цих людей,
    Залишай там сни,
    Щоб не спати в день!

    Щоб собі знайти,-
    Рідний Власний Шлях,
    Дай Душі весни, -
    Твоє тут життя.

    Дай їй полетіть,-
    До своїх надій,
    Хай вона в цю мить, -
    Вчує голос твій.

    В голосі слова:
    "Я з тобов іду!
    Ти лиш заспівай!
    Я тебе знайду!"

    18.09.2012р. Дякую :)



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  50. Юрій Арлюсс - [ 2013.04.06 15:59 ]
    Три крапки
    Я,наче здавлений...мені бракує...чистого
    повітря...слова,духу,часу...чашу
    життя барвистого,солодкого,врочистого
    я не бажаю...не шукаю:нащо?..
    хвалити те,що похвали не потребує...
    в нас...
    бавиться,іскриться та вирує -
    час...
    я піднімаюсь...я люблю життя!Хто так,як я?..
    полюбить підніматись у життя...
    в житті...
    побачить сцени із буття...
    в бутті...
    буття почує...
    чутких чуток чуттєвії чуття чуттів -
    весь світ вирує
    у вирі вирів-почуттів...
    сміється...з трагедій сцени та в житті...
    я й сам...я сам з собою...
    не один лишився,
    адже є я
    і самість є моя...
    зі мною...
    сам з собою...
    я зустрівся...
    я наче здавлений...мені бракує...
    між людьми...я сам...весь світ вирує...
    у мені...мене самого...
    МІЖ ЛЮДЬМИ МЕНІ БРАКУЄ МЕНЕ САМОГО У МЕНІ!..
    немає...бога...
    не потрібно!..мені...
    в мені...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   841   842   843   844   845   846   847   848   849   ...   1797