ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Валерія Дивна - [ 2012.05.10 21:29 ]
    Що
    Що се Ви робите? Спите, їсте, працюєте?
    Все прагнете до Вашого «хрусткого» бога?
    А хто ж буде душі рятувати?
    Чи лишилась хоч крапелька святого?
    Що ж Ви робите? Зжираєте свойого брата?
    Все прагнете до домінанти в світі?
    А хто ж буде красу творити?
    Чи зможемо опісля сього жити?
    Що Ви робите? Все топчетесь на кістках дитячих?
    Все прагнете зруйнувати суспільні мрії?
    А хто ж кохатиме всім серцем?
    Чи на спасіння маємо надії?
    А нічого не робіть, все одно живі всі трупи.
    Продались за дзвін монет в кишені.
    В скриню поховали почуття одвічні,
    А на реліктових набили для пострілів мішені…


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Валерія Дивна - [ 2012.05.10 21:53 ]
    Подяка вчителю
    Спасибі, любий, за науку,
    Що навчив холодного спокою,
    Що вкропив ще більше егоїзму в душу,
    Тепер не сумуватиму навіть за тобою.

    Спасибі, любий, що дізналась правду,
    Що тепер вбачатиму франтíв за милю,
    Що не розрізатиму на чáстки душу,
    Не тягатиму печалі гирю.

    Спасибі, любий, за едикт «не скигли»,
    Що знаю від нині я тариф любові,
    Що маю світлий розум і порожні груди,
    Та не шукатиму в коханні долі.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  3. Мирохович Андрій - [ 2012.05.10 20:38 ]
    свіжа риба
    любити її це як переходити річку вбрід
    коли яйця холонуть
    і лід в твому горлі зростає раптово
    і знаєш що це мине
    але страх наче страж неволить
    ти не можеш піти і не йти.
    щось таке в давніх греків
    вони знались на справах таких
    коли Лета летка мета твоя метка
    і на тобі мітка обранства богів
    хоч цього і не хтів у хтивості ласій
    у трагедії вибір скупий
    тож змирись і прийми.
    щось таке промовляв старий марян
    веселий рибалка
    коли ми допивали другу пляшку
    заїдаючи свіжопеченими карасями
    що пахли мулом і базиліком.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  4. Володимир Сірий - [ 2012.05.10 19:13 ]
    Прийду до тебе
    Хміль поцілунковий звітрів,
    Жаги остигло сонце…
    - Чому скажи, о краща з дів,
    Хміль поцілунковий звітрів
    І стали трелі солов’їв
    Одним із тисячі хітів?
    Можливо через стронцій
    Хміль поцілунковий звітрів.

    Напевно зміни вікові
    І спад тестостерону
    Вмертвляють струни ще живі.
    Напевно зміни вікові
    Рух пригальмовують крові
    І щастя тріскає по шві,
    І почуття холонуть.
    Напевно зміни вікові .

    Прийду до тебе, ангел мій,
    І буду ще кохати,
    По вінця сповнену надій.
    Прийду тебе , ангел мій,
    Інакше з’їсть зелений змій.
    Ти тільки ласкою зігрій
    Байдужу ауру простати...
    Прийду до тебе, ангел мій
    І буду ще кохати.

    10.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  5. Леся Геник - [ 2012.05.10 18:25 ]
    ***
    Розділена тирадами чужими
    На ти́сячі невзисканих світів,
    Мана блукає тінню межи ними,
    Намотує на пальці пряжу слів…
    І веретеном штрикаючи в очі
    Загиркано блідіє сивина,
    Собою всю провину не зволочиш,
    Коли надія лиш напівжива.
    У цім саду́ вцілілих мікрокосмів,
    Що вертяться скажено між зірок
    До вуликів медоохочі оси,
    Поділені на цукор і пилок...
    (18.03.12)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (3)


  6. Марія Берберфіш - [ 2012.05.10 16:22 ]
    Весна
    Жага тепла, забраклого в заметах -
    синах уже минулих снігопадів,
    а ще - в дощах холодних, що - позаду,
    палає... Що не день, то більш відверто.

    Весна горить у атмосфері, в серці.
    Співає щось на вухо. Ой, мажорне ж...
    Ну, як така до себе не пригорне?
    Сіяє так, немов криниця сенсу.

    Так лагідно й невтомно тішить, тішить...
    Розніжилась душа у сонцепаді.
    Дарує травень знов свої принади.
    А серце задивилось... Вище, вище...

    (2012 р.)


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (10)


  7. Юрій Лазірко - [ 2012.05.10 15:53 ]
    Пегаси на випас
    Запалює світ і зворушує вигнані далі
    поет – цей дратливий дивак, що постійно скандалить
    і крутить довільно словами, мов сонцем циганським.
    Він глушить рядки і римує "непанське" й "шампанське”,
    підкидує образ – млинець із небесних метафор,
    а ловить – що є – словомаз цей завзятий за фахом.

    Йому не потрібно таємних дверей відчиняти,
    бо тоншу за шпарку сонетну, мов місяць, сонату
    змайструє із вітру надутого ранішнім сонцем,
    розчулиться в ній, мов зима від рибин в ополонці,
    і стане по букві себе і свій світ затягати
    у серце глибоке, в його золоті каземати.

    А змістом залиється, наче пробудження з крану,
    у лоскотну душу – то легшим за пір’я він стане
    і стане летіти просторами вільними думки,
    замірявши звуком – де тісно йому, а де лунко.
    Застигне, як очі на персах налитих жіночих,
    та встигне згоріти і правдою дословоточить.

    Наповнений щастям, пригублений згубленим часом,
    на випас він гнатиме знов легкокрилих пегасів
    далеко, ще далі – за обрії вправного ока,
    де трави дичаві, а небо пошите – нівроку.
    Молочно-зчумачена й море-невпинно-ігриста
    поезія вітру народиться в зграбному листі.

    У листі, що дихає блюзом і видутим джазом
    із тіні гіллястої – із прохолоди оази,
    у образах крутиться – в душу лісисту лягає.
    Хай горнеться світло, а думка – прасонцем палає.
    У дзвонах почута, в цитатах дослівно-роздерта,
    вона ще не раз виринатиме з прірви безсмертя.

    Байдужим – більмо, для цікавих – сочиста потрава –
    слова – ті самі і читаються зліва направо,
    послужать в молитві – одним, може іншим – за воду.
    Отак собі йдуть, чи течуть і рядками заводять
    чимшвидше, чимдужче, чим вміють, чим гріють, чимдалі…
    …і зріє цей світ в перехрестях любові й печалі…

    10 Травня, 2012



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (36)


  8. Юрій Кондратюк - [ 2012.05.10 13:07 ]
    дожирали протяги...
    * * *
    ...дожирали протяги
    туман від цигарок
    і двері наче той курок
    натиснутого ранком дня
    спускали з привязу
    найперший вітер
    хтось небо витер
    хтось кілька літер
    в цнотливому блокноті
    залишив
    невперше
    соромітницьки-бездарна філіжанка
    кричала зранку
    беззубою пащекою голодного роззяви
    кави
    кави
    кави...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.09)
    Коментарі: (3)


  9. Юрій Кондратюк - [ 2012.05.10 13:57 ]
    Я на всіх перехрестях...
    Костянтину Кулікову

    Я на всіх перехрестях
    Тільки тисну на газ!
    Гальма знов , слово честі,
    Забуваю щораз.

    Я на всіх перехрестях
    Тільки тисну на газ!
    Крізь нашестя й пришестя,
    Педалюючи джаз...

    Я на всіх перехрестях,
    Зневажаючи смерть,
    Хочу небом понести
    Це життя в круговерь.

    Я на всіх перехрестях
    Тільки тисну на газ!
    Якщо небо не скресне
    І забуде про нас,
    Оглядатись не стану
    і не вмру від образ.
    Через роки і весни
    Я на всіх перехрестях
    Тільки тисну на газ!


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.09)
    Коментарі: (1)


  10. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.05.10 09:24 ]
    Одна вдома
    До зарізу він потрібен —
    І дружина йому ніби...
    Вдома сама, він десь снує...
    Прийде — розповім, хто меле, хто кує...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.05.10 09:34 ]
    Нехай любов моя...
    Нехай любов моя для тебе буде святом –
    Бурхливих днів невизначена мить,
    Яка у вічність пророста зернятком
    І поміж хмар відлунням задзвенить...
    У рушниках святкових завітає
    До нашої оселі в добрий час
    Пусте – тисячолистник відцвітає,
    І що за літечком вже правлять парастас...
    Ти будь моїм безцінним подарунком.
    Оазою серед пустель віків...
    І захисти глибоким поцілунком
    Від злих вітрів, терпких спокус вітрів...
    Нехай любов моя для тебе буде святом,
    Пророчим вогником для нас обох.
    Бажань-стремлінь у мене так багато,
    А що бажає жінка - одобрює і Бог!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (13)


  12. Віктор Кучерук - [ 2012.05.10 08:19 ]
    Випадок

    Сонце золотило обрій на світанні,
    Пахло свіжим вітром і настоєм трав.
    Танули в низинах клаптики туману
    І у річці відсвіт неба вигравав.
    Гай зеленолистий гомоном і співом
    Наповняв безкрайній, занімілий світ, -
    І на мить здалося, що стою щасливий
    Я на півдорозі безбережних літ.
    Що мене штовхає знов життя у спину,
    Серце калатає в грудях, наче дзвін,
    А красуня вічна – рідна Україна, -
    Йде мені назустріч із усіх сторін!..
    ..08.05.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (7)


  13. Валерій Гребенюк - [ 2012.05.10 04:34 ]
    Квиток у інший світ.
    Квиток у інший світ.
    Валерій Гребенюк

    Створилося життя -
    На злидні, на страждання,
    У відпочинку бід,
    На перехресті діб.

    Сіреньке майбуття -
    Всього лише чекання
    Нездалих почуттів -
    З омріяних світів.

    Для пристрасті тертя,
    Гормонів невагання -
    Довічний пересів :
    Дітей, мовляв, хотів.

    То зашморгу петля,
    Накинута із рання
    І тисне наче гніт -
    Той не потрібний плід.

    А щирість почуття
    Минає до світіння -
    Дає новий почин
    Без будь-яких причин.

    Мандрують десь пуття -
    Безтямні починання,
    Дешевих квітів жмут -
    Знедолі хтивий кнут.

    Зникають в небуття
    Захоплені зізнання.
    Мов келихи отрут -
    Одруження-oкрут...

    З'явилося дитя -
    Нещасне сподівання,
    Відрада сивих літ,
    Квиток у інший світ.
    01:03:12

    ID: 335829


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Сонце Місяць - [ 2012.05.10 03:06 ]
    незгірше
     
    сакраментальні повні місячної вовни
    засиплють світ метеликовим квітом
    із квітня у травневе літо
    живі мерці пливуть як-небудь

    як тліє спогад чи блідих ночей волога
    у безнадії віри без любові
    чи неквапливо щирі & святкові
    оферти трепітному небу

    смутні знемоги у зіницях однорогів
    овіяна німою таїною
    гекати варта з вовком & совою
    минає цвинтарі містерій

    на захід грозовий бентежно веселковий
    монументально зяючий позлітком
    пливуть живі мерці & слідом
    густіють вічності пустельні




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  15. Яніна Сойчук - [ 2012.05.10 01:55 ]
    ****
    Я безумен,но не в этот раз.
    Сегодня я беспечный малый,
    Как дитя игравшее не раз
    У ворот земного рая.

    Для тебя сегодня я людим,
    Для тебя стараюсь улыбаться.
    Это стоит мне немалых сил,
    Чтобы ненормальным не казаться.

    Но ты есть кто? А ты ведь тоже я.
    Моё второе,третье или больше...
    Ты легион. Ты след лишь от меня,
    Как тень единства,целостности,мощи.

    Но не сегодня,я ведь обещал.
    Ты завтра будешь мной.Сегодня — проще.
    Не углубляюсь в мысли о вещах,
    Они заставят разделиться больше.

    А завтра новый день. Придёт она.
    Закрытая померкшею вуалью.
    Она честна со мной.Ведь истина
    Всегда неуловима и печальна.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  16. Микола Холодний - [ 2012.05.10 01:15 ]
    Я — ЛИЦЕМІР (Монолог обивателя)
    Уже в шароварах обкомівські трутні
    танцюють гопак і підтримують мир.
    І стиха розхитують зуби нам кутні,
    бо знають чудово, що я лицемір.
    Кордонами снять демократи пихаті,
    щоб знову мене затягнути у вир.
    Не слухайте їх, розташовуйтесь в хаті.
    А я — на веранді, бо я лицемір.
    Гадюку потрібно не навпіл рубати;
    звивається знову партійний емір.
    А я з плазунами розводжу дебати
    про право на землю, бо я лицемір.
    Загину, а Бушу добуду горбушу,
    улітку полізу по сніг на Памір.
    Віддам із ракетами заячу душу.
    Озброюсь косою, бо я лицемір.
    Веду хоровод з костромськими музиками,
    тамбовський пришелець — мій бог і кумир
    Робитимуть дочок моїх двоязикими
    ще довго-предовго, бо я лицемір.

    1993


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  17. Юлія Радченко - [ 2012.05.09 23:57 ]
    Не-чужі
    І
    Чим ти можеш вразити? Перемоги усі – старі.
    Ми давно вже звикли до хрипіння твоїх гостей.
    Вона вийде першою. З нею стомлені снігурі
    Пелюстково з вишень упадуть і з розм’яклих стель.

    Кого ти запрошував? Хто, схрестивши руки, чекав?
    Грозу? Залишай усіх - все одно тебе прокляли.
    Не вдавай, що зраджений. Ти не вперше її віддав.
    Так було не раз уже: вона зникла в екстазах злив.
    ІІ
    …На однім хресті вас побачать удруге вдвох.
    Ти її забрав звідти, де помирають зими?
    …Мироточив схід – й той давно уже пересох.
    Дивні гості ті не здаються тепер чужими…
    2012 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  18. Ірина Людвенко - [ 2012.05.09 23:58 ]
    ... і про ЛітО...

    Вмивалося небо, вдягало веселковий обруч.
    Віршований бій невідступно поширював фронт.
    Ми – дві паралелі, змальовані майже що поруч,
    І нашу дотичну, напевно, сховав горизонт.
    Ні в якому разі мене той діагноз не тішить.
    Холодні, лапаті як сніг, перемерзлі слова
    До спеки липневого дня пасували не більше,
    Ніж лебеді білі, що так і пливли з рукава,
    До сірого суму і чорного блиску церати,
    І дивних думок-посилань в позачасний архів.
    А ті силуети, що поруч могли пропливати,
    То тіні лише відлетілих учора птахів.

    Умань 04.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (9)


  19. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.05.09 22:48 ]
    * * *
    У світі спеки й абрикосу,
    Де вишні соковите царство
    В спокусах раннього покосу,
    Дощів з промінням час від часу,
    Де сонце й соняшник у парі,
    А дві ріки злітають паром -
    Буває рай, таки буває,
    Якщо Господь не забуває!

    22.00. 09.05. 2012



















    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (48)


  20. Юрій Лазірко - [ 2012.05.09 20:36 ]
    Макушки пирамид
    Макушки пирамид – цари,
    блюстители своих законов,
    кто ваше племя озарил
    а под ноги – стелил знамёна
    и не напрасно…

    Испита чаша – не вина,
    настойка горести с обманом.
    Когда завет всему – война,
    ответ за жизнь – не по карману
    приходит гласность.

    Отцы парадного каре,
    оффшоры сливочных откатов,
    вы так могучи на заре
    и столь безмолвны на закате,
    о Ваша Ясность.

    Когда вершины по плечу –
    моря мельчают, как и люди.
    Короны блеск – брезгливость чувств,
    придворного притворства студень,
    везде опасно.

    Вам так идёт – вести в бой рать,
    гвоздём в запястие вбиваться.
    Но на штыках не устоять,
    не настоять, не удержаться
    когда ненастно.

    Ведь баррикады, как грибы,
    дождя попутного дождутся,
    в негодовании толпы
    стеной на мостовой сомкнутся,
    с глазами настежь…

    Там точки "пли" расставит боль,
    зальётся сердце кровной местью.
    Живой сценарий, где за роль
    заплатят кровью Вашей Чести
    и вашей масти.

    В тот час орлы слетят с гербов,
    а львы – сбегут. Не дрожь в коленях,
    а вновь ослепшая любовь
    на чью-то голову наденет
    венец всевластный.

    9 Мая, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (39)


  21. Леся Геник - [ 2012.05.09 17:43 ]
    Дикі рожі…
    А скільки тих, що вже не повернулись,
    Що мріяли кохати до безтями!
    Холодні жала серця не минули...
    Приречено упавши за полями,

    З грудей дочас - колючі дикі рожі,
    Мов краплі крові, ржаві, мов тернини.
    Могили неупізнані, не-божі...
    Над ними - тільки вітер, небо гине -

    Оплакує невинних сиротинок!
    І стелиться неміряна розпука.
    О, скільки розірвалося плати́нок -
    Невгамна досі болемовна мука!

    Сіріє далеч - по́волок туманна -
    Там рожі дикі, наче краплі крові...
    Життя - мана, зотліла сива манна,
    Котра не дочекалася любові...
    (6.03.12)





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (12)


  22. Іван Потьомкін - [ 2012.05.09 16:29 ]
    ...Неквапом, неквапом...
    На брамі малеча,
    Озброєна до зубів,
    Хоч і беззуба подекуди:
    «Діду, проходьте швидше!»
    ...Неквапом, неквапом...
    «Діду, швидше! Стріляти будемо!»
    ...Неквапом, неквапом...
    «Діду, стійте! Ви вбиті!»
    ...Неквапом, неквапом...
    ...Давно вже вбитий...





    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (5)


  23. Олександра Ілона - [ 2012.05.09 15:48 ]
    На межі...
    Не спимо обоє ми.
    Хочемо одне одному поглянути у очі.
    Прошепотіти: я тебе люблю...
    Такі мрії на Господній межі.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Білочка Неруденька - [ 2012.05.09 15:19 ]
    Коли помре останній ветеран
    Колись от бились за прекрасних дам
    І подвиги присвячували леді,
    Пізніше бились просто за міста
    Такі в мундирах стрижені ведмеді.
    А потім - світова! Не хтіли й не чекали,
    Хоч знали вже давно, що все до того йде.
    Пошкрябали в кутках, віддали все, що мали,
    І сіли дружно другої всі ждем!
    Діждалися! Прийшла, не забарилась!
    Забрала, що лишилось, підросло,
    Але, чомусь у нас не поселилась,
    Занадто добрий їй, напевно, тут народ.
    Пройшлася двічі, ну, а може, тричі
    По наших землях панія Війна.
    Забрала в нас Марічку, з нею й Гриця,
    Біля воріт стоїть лиш сирота.
    На пам'ять залишила ж ветеранів,
    Живих цих свідків страшних тих подій.
    Вони ж, поки живуть, застерігають
    Нас від прийдешньої, вже близької війни.
    Стає все менше тих солдатів славних,
    Хоробрих медсестер і лікарів,
    Які війни обличчя добре знають,
    Які щасливі чути вільний спів.
    І ось повз мене пропливá медалі,
    На грудях мужніх вивішені в ряд
    Стає все менше й менше ветеранів.
    Але не повернéш вже час назад.
    Війна тихенько вигляда з-за рогу,
    Вже видно підлу посмішку її...
    Яке б то місто взяти у облогу?
    І звідки привезти б то кораблі?
    Нова війна вже скоро розпочнеться.
    Їй треба час лиш, щоб придумать план.
    І битися нам все ж, та й доведеться,
    Коли помре останній ветеран...

    05.11


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  25. Лариса Омельченко - [ 2012.05.09 15:11 ]
    ПерЕкупка
    Її називають «дитина війни»,
    Начебто й пільги якісь надають…
    Свято… а в неї – свої «кажани»,
    «Бджоли» свої в голові аж гудуть!

    Мирно ровесниць повзе череда,
    Вітер пружинить, мов стяги, хустки…
    пИхнув сусіда цигаркою: «Да…
    Де ж поминальні твої пиріжки?»

    День Перемоги… Десь батько лежить…
    Та й недалеко – в селі над Дніпром…
    -В свято, до пива… тараньку купіть!
    Що ж то за пиво… із порожняком?!

    Мітинг?.. Та що ви? Товар же гниє!..
    Батько?.. Загинув колись на війні…
    В мене його й фотокарточка є!..
    Ні, не до мітингу зараз мені!

    О, «Мерседес», ти диви, зупинивсь!..
    Мітинг, сусіде? То швидше ідіть!
    В мене товар… Може, вирвусь колись…
    (Застить вітрину сусіда-ведмідь!).

    …Спродалась ледве… Не одяг – дрантя
    (Мо’, пожаліють та більше дадуть?)…
    Ех, прогадала: як би ж то знаття!..
    З торгом – на мітинг… Ось "бізнесу" путь!

    8.05.2012.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (14)


  26. Богдан Сливчук - [ 2012.05.09 15:29 ]
    Пам'ять нетлінна
    Десятки літ б’є дзвін : ХТО ЗАВИНИВ ?...
    Сльозу спинити геть немає сили.
    Сьогодні, в день закінчення війни,
    Цвіте бузок на дідовій могилі.

    Косила дочок, падали сини
    І вижити – надія лиш на Бога…
    Сьогодні - день закінчення війни.
    Коли ж настане Свято Перемоги?...

    Травень 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  27. Володимир Сірий - [ 2012.05.09 15:02 ]
    Боротьба
    Суха чорнильниці душа,
    Пера – обм’якле серце.

    Купив би риму – ні гроша,
    Та і не знаю, де це.

    Строфа сумує за рядком,
    Рядок словами марить.

    Пробрались лінощі тайком,
    Взяли снагу на нари.

    Німа тематика пісень,
    Мотиви – по комонях.

    Чатують сумніви удень,
    Вночі - стоїть безсоння .

    Глаголю вперто: згинь, марó ,
    Я ціль приймаю вищу !

    І знов беру до рук перо,
    І біль паперу нищу.

    09.05.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (23)


  28. Наталя Чепурко - [ 2012.05.09 14:10 ]
    Стихии.
    Время расставит точки над "и".
    Время залечит старые раны.
    Время смешает ночи и дни.
    Время сровняет наши изъяны.

    Солнце растопит горечь обид.
    Солнце заслепит мерзкие шутки.
    Солнце осветит спрятанный стыд,
    Солнце закрутит из роз "самокрутки".

    Ветер разгонит мрачные тучи.
    Ветер сорвет все вуали с одежды.
    Ветер пустыни- дерзкий попутчик.
    Ветер на море- вестник надежды.

    Огненный барс-символический деспот.
    Огненный круг- замыкающий цикл.
    Огненный риск-отражающий "джек-пот".
    Огненный смысл жизнерадостной ЦИ.

    Водный баланс регуляции жизни.
    Водная гладь пресноводных озер.
    Водная гибкость в созданьи харизмы.
    Водная даль- безмятежности взор.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.09 14:08 ]
    Шальга

    1

    Вдягай, мій сину, флегми* машкару,
    І не кажи, що маска ця не в моді.
    Плекаю...
    Захищала від наруг.
    Ще не кохав, ще п’єш літеплу воду...

    Оберігай себе! Шануй мене.
    Від злості – безмір лиха!
    Зиску - мало.
    Був Тамерлан, мав доню Кесене.
    Красуня смугла воїна кохала.
    Втекли у ніч...
    О, як той вершник гнав!
    Заплющу очі –
    миготять копита...

    Непогамована шальга страшна:
    В ній Тамерлан гримів:„Обох – убити!..”

    2

    В той мавзолей увійдеш без монет.
    Почуєш там алюр, дівочий стогін...
    У вежі норовливу Кесене.
    Охороняють пильноокі вої.

    В печалі був могутній Тамерлан:
    Шальга підхмарна доню умертвила,
    У причт упали вірні - мов бур’ян...
    Шальга росла крізь Часу чорний вилом.

    Той мавзолей у сниві бовванів:
    Нагадував тремку порфірну свічку...
    Навчись, юначе, тамувати гнів!
    Не оживити вбитого у січі.


    * незворушний спокій, що межує з байдужістю



    2006-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (7)


  30. Олександра Ілона - [ 2012.05.09 13:40 ]
    Потайне...
    У молитві очей світло любові духмяніє,
    Незвіданною ніжністью лілеюче ложе живе,
    Коли одна долоня іншої торкнеться
    І одежу ніяково скине тепло потайне...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Наталя Чепурко - [ 2012.05.09 13:50 ]
    Четвертое измерение.
    Ты мне не враг, ты мне не друг!
    Ты - полный нейтралитет!
    Замкнулся страданий круг,
    Спустя полтора десятка лет...

    На сердце - такой покой:
    Ни боли, ни сожалений.
    Иду по тропе другой
    В четвертое измерение.

    Иду- трепещу рукой
    Навстречу идущим людям:
    "Привет, человек дорогой,
    Будем здоровы, будем!"

    Весь мир со мною здоровается!
    Я тоже весь мир люблю!
    И счастье моё вырисовывается -
    Мы вместе идём к алтарю!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  32. Наталя Чепурко - [ 2012.05.09 13:49 ]
    Человек-звезда
    Человек рождается на свет -
    В небе загорается звезда.
    Та звезда не гаснет никогда,
    Она светит сотню тысяч лет!

    Человек родился - он умрет...
    После долгого нелёгкого пути.
    Суждено ему сквозь многое пройти,
    Но ничто тот образ не сотрёт.

    Образ будет жить в сердцах людей,
    В тех делах, которые творятся,
    В памяти родных и их детей.
    Лучшие - когда-то повторятся.

    Люди ведь по-разному живут...
    Те, что сотворили этот мир,
    Голову и душу отдадут,
    Чтоб полёт их мысли не остыл!

    Так через года, через века
    Молнии сверкают, льют дожди.
    Только не погаснет никогда
    Жаркий пыл в их трепетной груди.

    С искры разгорается пожар.
    Тот пожар охватывает всё!
    Тот пожар в душе,как божий дар,
    Он способен после смерти жить ещё.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  33. Білочка Неруденька - [ 2012.05.09 12:34 ]
    Берегли...
    І ніби так нічого не змінилось -
    А річка брудною тут стала враз.
    Старі традиції вже ніби розчинились
    В буденності усіх цих сірих мас.
    Нічого страшного ми ніби не зробили,
    А ліс зникає - за гектаром ар.
    І вже міста в болотах опинились,
    А від боліт засох останній знак.
    Ми дýмаєм: чого ж не вистачає?
    Ах(!) риби стало менше у річках!
    Й професори мудрують і гадають,
    Як виростити рибу у містах.
    Чогось нам точно ще не вистачає!
    Ну, так! Нам дихать важче тут стає!
    І мудреці всі голову ламають,
    Поганого що у повітрі є.
    А я сиджу дивлюся і сміюся.
    Які ж вони дурні: проблема в них.
    Багато думають вони і мало пýття.
    Не знають: люди в давнину колись
    Природу берегли, як і годиться,
    Вона ж давала все. Й не треба рúться
    В паперах, документах чи книжках,
    Бо істина не дуже вже й складна.

    04.09


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Адель Станіславська - [ 2012.05.09 10:08 ]
    Надвоє
    Темний ангел
    затьмарює радість,
    Ангел світлий
    тамує печаль,
    Чорнокрилий
    гаптує лукавість,
    Білокрилий -
    Любові вуаль.

    Ангел світлий шепоче -
    Довірся...
    Темний ангел перечить -
    Не вір.
    Білий лагідно кличе -
    Не бійся...
    Чорний - страхом
    затулює зір.

    Боротьба поміж двох...
    І надвоє
    рветься щось із душі,
    аж до хмар...
    Вийду світлом
    із цього двобою,
    а чи тінню
    жахливих примар?..

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (18)


  35. Ігор Павлюк - [ 2012.05.09 10:40 ]
    * * *
    Збитий компас внутрішнього космосу.
    Тихий праісторії вокал.
    Півжиття минуло якось поспіхом,
    Наче в долі виграв «дурака».

    Шлях – мов ланцюжок хреста натільного:
    Коло кінчив, коло й почина.
    Друге півжиття мого – неділя,
    З кров’ю злою перша сивина.

    Я його почну з листка нового,
    Та навряд чи почерк свій зміню.
    Адже легше тут змінити Бога,
    Аніж душу тих, кому я снюсь.

    Вісь земна все швидше, швидше крутить.
    А примхливій вічності ми десь...
    Все життя – одна солодка трута,
    Особливо грішно-молоде.

    Поза ним нікого і нізвідки.
    А пізніше вибухне трава...

    Тільки ми не судді вже, а свідки.
    Тільки смерть не вічна, а жива.

    8 трав. 12.


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  36. Іван Гентош - [ 2012.05.09 10:49 ]
    Уклін ветеранам...
    Їхній подвиг ціни не має –
    Хто вернувся, а хто поліг…
    Та війна ще для них триває
    При медалях, без рук, без ніг.

    Час жорстоким буває катом –
    Все віднíме, залишить біль,
    Тим, хто з фронту прийшов солдатом,
    Раз на рік – Перемоги хміль…

    Хто припав до земного лона,
    Хто навічно пішов із лав,
    Не заповнив листа “з патрона”,
    І трикутник не відіслав.

    Хто пройшов фронтові дороги
    Нині дéржить останній бій –
    Ще б дожити до Перемоги!
    Кожен день на передовій…

    Крає серце відходів втрата –
    Ще до Паски, ще до Різдва…
    Вже два роки немає тата,
    Побратимів лишилось два.

    Грають сурми, і площ екрани
    Не показують ран і бід.
    Тихо падають ветерани –
    Без війни. Як травневий цвіт…

    Жити в нинішній круговерті –
    Легше взяти булó Берлін…
    Всім, хто нині воює з смертю,
    Хто поліг і живе – уклін!


    9.05.2012


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (54)


  37. Леся Геник - [ 2012.05.09 09:57 ]
    Війна людей
    Це зло в людині - темності павук,
    Сотає павутину
    Ледвезриму...
    В погоні лих, в конанні лютих мук -
    О скільки так: людина
    На людину?

    І скільки хмар пере́гнано за край,
    Туди, де вічно темно.
    Достеменно!
    Коли в душі, здавалося, розмай -
    Кололо смерті ревно
    Веретено!

    Відлуння неба, спалені поля...
    І попіл недомовки -
    Сірим вовком...
    Війна людей - яке страшне ім"я!
    Розкидані без толку
    Сірі голки...

    І до сих пір, і, певно, без кінця,
    Це зло з учора лине
    І не гине!
    В скорботу пеленаючи серця
    І старця, і дитини
    Щохвилини...
    (9.05.12)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (13)


  38. Віктор Кучерук - [ 2012.05.09 09:49 ]
    9 травня


    То серце стиснеться до болю
    І затуманить зір сльоза, -
    То радість душу охололу
    Теплом наповнити бажа.
    То шана, стримано і вбого,
    В оселю в травні увійде, -
    То поруч крім себе самого
    Нема нікого і ніде.
    То у минуле спомин кличе,
    Воскреслим щемом давніх ран, -
    То забуваються обличчя
    Похованих однополчан.
    То рух обтяжують відзнаки
    І в тілі втоми відчуття, -
    То знову хочеться в атаку
    Заради власного життя...
    09.05.12



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  39. Іван Редчиць - [ 2012.05.09 08:13 ]
    ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ
    День пам’яті прийшов, як давній біль,
    Мабуть, тому так хочеться мовчати.
    І хоч пісні лунають звідусіль,
    Моя душа не хоче святкувати.

    Я гріюсь біля Вічного вогню,
    І чую – б’ється в монумента серце.
    Скликають вдови всю свою рідню,
    І тут ніхто їм зайвим не здається.

    День пам’яті, день споминів і сліз,
    Що, наче роси, на ці квіти впали.
    У шепоті зеленому беріз,
    Багато літ зозулі накували.

    А спогади печуть, немов на рані сіль,
    Мабуть, тому так хочеться мовчати.
    І хоч пісні лунають звідусіль,
    Моя душа не хоче святкувати.
    травень 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  40. Микола Дудар - [ 2012.05.09 06:44 ]
    ***
    Світлані…

    Я се віри твоєї спільник
    Не кажи мені: – "самовплив"
    Бач, як сонце по небу вільно
    Там, де дощик учора лив?!..

    Я се долі твоєї Лірник
    В двоголоссі -- посібник рим…
    Ти одна із моєї Віри
    І по смерті житиму тим...

    Я се щастю твоєму красень
    Персональних відносин "арт"
    Ти послухай мене, будь ласка,
    Я найкращий на світі бард...

    Я се діткам своїм – «Тату…»
    Ти питай мене : - Зголоднів?!
    Це важливо на вечір знати…
    Після штурму вчорашніх днів...
    09.05.2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (12)


  41. Ондо Линдэ - [ 2012.05.09 01:19 ]
    набросок
    влажно. марче зелень берез.
    подорожников юбки бальны.
    и, прищечась к поблекшей гальке,
    роща стала наброском пешек,
    вне ходов утративших рознь.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  42. Михайло Десна - [ 2012.05.09 00:34 ]
    Несанкціоноване почуття...
    Як "на виконання наказу" вуглин,
    хай і скам'янілий комизиться провід,
    "у складі досвідчених з фаху" цеглин
    димар викорчовує пасмами сморід.

    Весь дим від вогню (заодно і розмов)
    його безвідмовне викопчує серце.
    Жіночих попутно вдиха молитов
    не лицар, який димарем лише зветься.

    Та деколи губиться дим димаря,
    знаходиться час на оглядини місця...
    Підтримує сталістю богатиря
    опудало він, що романтики вчиться.


    9.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  43. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.05.09 00:11 ]
    Перемога?
    Військові перемоги. Їх ціна –
    Плач матерів, сиріт-дітей...
    Руїни духу, мурів. Сил – катма
    І птах розпуки рветься із грудей.

    І святкувати перемогу на сльозах,
    Поміж уламками юначих доль
    На березі, де причаїлись біль і страх,
    О, Святий Боже, люду не дозволь...

    Лиш пом’янути тихо вояків,
    Які журавликами в небо подались
    За правду, батьківщину, за батьків,
    А може за «так треба», за колись...

    Палахкотять лампадки, мов зірки,
    Згасаючи часами, мов життя....


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  44. Наталка Кисіль - [ 2012.05.09 00:55 ]
    1+1
    Любов не виміряєш довжиною,
    Ані гіркою рідиною…
    Ні миром, точно - не війною,
    Ні молодістю, ані сивиною…

    Її, взаємну, подарує Бог,
    Коли віддача щира є в обох.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.08 21:18 ]
    Трикутник дачі


    Розмалювала дачу сива жінка:
    – У мене і будинок, і садок…
    Лилася з вуст її медова пінка…
    Сміявся-плюскотів рудий ставок.
    – Пішли мерщій!.. Смородинка і груша…
    Є й абрикос, і терен у цвіту.
    А продавати-відпускати мушу,
    Бо заросло – по голову коту…
    У мене дача краща, ніж у Тані.
    – Иди смотри… Зачем тебе гектар?
    Бабуся небольшие просит мани… –
    Гризе сірник супружник Вольдемар.

    Підходимо… Іржавий дріт… Петрушка.
    Вузеньку стежку зупиняє бриль.
    Тепер вже я гризу осот, мов сушку…
    Отут би можна душ, а далі – гриль…

    Дві яблуні сухі шатро зіткали.
    – Була при чоловікові вода. -
    Дивись будинок… Тут ми їли сало…
    Осьо каструля, стіл, сковорода…
    Я ж вам – нормальну ціну! Забирайте!
    Стіну зламав гіллякою горіх…
    Катма дверей. На шибі – вутлі ґрати.
    У бік летовища – гіркавий сміх…

    Між стебелин пробились огірочки.
    Вишнина юна квилить:«Дай дощу!».
    У Марь Іванни є сини і дочки.
    Крізь липи цвіт прожектик відпущу.

    – Не буде тут суниць... – шерхоче слива.
    Город-трикутник. Поміж віттям – лаз.
    – Отут ми ночували – прещасливі…
    Не хочеш дачі?
    – Ні, не хочу. Пас.


    2012



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  46. Василь Дениско - [ 2012.05.08 20:35 ]
    ***
    "Небита жінка, що неклепана коса".
    А недолюблена чоловіченьком?..
    Полоненого повечір'ям цвіркуна
    Долонями пригорне тишком-нишком.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (34)


  47. Леся Геник - [ 2012.05.08 19:01 ]
    Востаннє...
    Востаннє елегантно промовчав...
    Востаннє оголила зустріч нерви!
    Такий далекий і чужий причал,
    Такі незграбні безнадій галери...

    Упало сонце десь за горизонт -
    Туди, де тіні блудять споконвічні.
    Не дотягнути скрипці вбогих нот,
    Не зачепити душі пересічні.

    Коли байдужно стелиться письмо,
    Коли кохання вже немає сенсу...
    Коли обоє просто мовчимо,
    До різних міст чекаючи "експресу"...
    (14.04.12)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (14)


  48. Лариса Омельченко - [ 2012.05.08 17:11 ]
    Могила невідомих солдатів
    Братським солдатським цвинтарем
    Крокує далека війна.
    Криваві бинти давно випрані,
    Й спалені, а вона

    Крокує підошвами стлілими,
    З очей вичавлює сіль…
    Солдати загиблі, чиї ж бо ви?
    Яких матерів і звідкіль?..

    Ми думали – вже не почуєм
    Війни удовиної крик:
    Війна ж більше вже не гаптує
    Свій килим – стражданням калік.

    Ми думали: цвинтар закритий
    І свіжих могил не діждем…
    Та виріс – у пестощах квітів –
    Той горбик, а в грудях – щем.

    Бо так і померли десь мами,
    Чекаючи в вицвілих снах
    Побачень з своїми синами,
    Що зникли безслідно в боях…

    1999р.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.49) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (12)


  49. Наталія Буняк - [ 2012.05.08 17:21 ]
    XATA
    Зайшла до хати, де тепло буяло,
    Де все хотілось завжди роздягтись,
    Тепер лиш дрож, і якось темно стало,
    Відкрию вікна!І двері ,геть, навстіж !

    Впущу до хати запахи весняні,
    Хай сиплеться проміння! Никне тінь!
    За стіл засядуть,лиця осяяні-
    Всі родичі, що дивляться зі стін.



    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Коментарі: (6)


  50. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.05.08 17:37 ]
    Квіткова красуне...
    Екзотичний лотос і духмяна груша
    Не з Едему-саду лине ця спокуса...
    А крадеться нишком із-за твого вушка
    Ще вчора вдавала з себе Попелюшку...
    Як плоди троянди – твої стиглі губи
    Заморське «мохіто» з усміхом голублять
    Дикої гарденії розкрилися ноти
    Ти моя піонна, красуне, навпроти!
    Фангапані подих, туфельки червлені
    Оксіґен ковтаю на усі легені ...
    Радість життя мого – gioia di vivere
    Квітково-солодких парфумів химера
    Підборами – в серце, втіху на рамена
    Ти сьогодні Трої прекрасна Єлена!


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   992   993   994   995   996   997   998   999   1000   ...   1815