ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.08.18 06:01
Поспішно йде життя моє
В полон лукавого Амура, –
Дедалі ближчою стає
Пора солодкої зажури.
Утіх любовних круговерть
І шквали пристрастей гарячих, –
Узавтра враз наповнять вщерть
Мене неспокоєм збагачень.

Борис Костиря
2025.08.17 22:08
Я лезом ножа в невідомість іду,
Пірнаю у ризик, немов у безодню.
Жену я наосліп епох череду,
Які зазирнули в спустошену бодню.

У грі випадковостей знак впізнаю,
Простягнутий в полі, як посох прадавній.
В бутті я побачив стрімку течію,

Ярослав Чорногуз
2025.08.17 21:24
Маестро, Вашу музику люблю,
Пливу в її казковім океані.
Круїзи відкриваю кораблю,
В країни чарівливо-несказанні.

Вона мов обіймає нас усіх,
Зворушує душевною красою,
Неначе захищаючи від лих,

Галина Кучеренко
2025.08.17 20:51
Не спинися, йдучи понад краєм,
Де життя часто сенси втрачає,
Де до болю напружені нерви
І від стогону крок завмирає…

Не спиняйся там попри втому,
Попри ношу тяжку, над вагому,
Попри стерті ущент резерви,

Олег Герман
2025.08.17 20:33
Нещодавно один мій хороший знайомий, також лікар, але не психіатр, попросив мене зробити допис про вплив ШІ на психіку людини. Відповідь можна було б вмістити в одне речення: "При правильному користуванні технології ШІ не становлять небезпеки, а стають д

Євген Федчук
2025.08.17 17:12
Дивлюсь на те, як Трамп себе веде
І, як не жаль, все більше розумію,
Що, коли хтось на нього мав надії,
Що він до миру світ цей приведе,
То все дарма. Бо Трамп зовсім не той
Месія, що світ буде рятувати.
Скоріше буде світом торгувати.
Адже він – бо

Віктор Кучерук
2025.08.17 08:17
Мрій рожевих світ далекий,
Недосяжний і ясний, –
Звіддаля звучить, мов клекіт
Невідомої весни.
Незглибимий і безпечний
Світ моїх найкращих мрій, –
Світлом ділиться звершечка
І думки лаштує в стрій.

Олег Герман
2025.08.17 01:24
У світі, де шум став фоновим режимом, тиша перетворилася на рідкісний артефакт. Ми заповнюємо її музикою, подкастами, порожніми розмовами, нескінченною стрічкою новин. Вона лякає, бо змушує нас залишитися сам на сам з тим, що ми так ретельно намагаємося і

Борис Костиря
2025.08.16 22:23
О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
Для перевтілення немає меж.
Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
Ти роль нову, як душу, обереш.

Ти входиш у новий потік буття,
Змішавши Бога й біса у собі.
І кров тече у ріку каяття,

Олена Побийголод
2025.08.16 21:40
Із Бориса Заходера

Зустрілися Бека та Бука.
З них жодний не видав і звуку.
Обоє стулили пащеки –
мовчали і Бука, і Бека.

І Бука про себе промукав:

С М
2025.08.16 11:11
Заходиш до кімнати із якимось олівцем
Бачиш оголеного і кажеш “Хто є оцей?”
Змагаєшся справді якось ухопити сенс
Що казать прийшов собі додому
Бо щось-то відбувається, а ти не знаєш у чому річ
Слушний
Містер Джонс

Юрій Гундарєв
2025.08.16 09:23
Літні дні лічені -
насолоджуйся кожним,
повернись обличчям
до краси Божої!

Ось м’ячем-сонцем
у високім небі
довгорукі сосни

Віктор Кучерук
2025.08.16 06:52
Правду легко зрозуміти,
Хто б і що не говорив, –
Щастя вічно більше в світі,
Ніж усякої жури.
А коли його багато –
Почуттям не дати стрим, –
Будеш радість виражати,
Нею тішитись затим.

Борис Костиря
2025.08.15 21:59
Старий шукає ровесників,
але їх уже більше
у царстві мертвих, а не живих.
З ким йому розмовляти?
Він бачить молодих,
яких зовсім не розуміє.
Як перекинути місток
до померлих? Як відновити

Світлана Майя Залізняк
2025.08.15 18:27
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Шахерезада і

Юрій Лазірко
2025.08.15 18:17
тісно у барі
шумно
Юр
наливай що є
музика шестиструнна
спокою не дає

будьмо

Леся Горова
2025.08.15 13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.

Віктор Кучерук
2025.08.15 06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?

М Менянин
2025.08.14 23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.

14.08.2025р. UA

Володимир Бойко
2025.08.14 22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство,
Пишається змосковщене лайно
Своїм холуйським недоукраїнством.

У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже.
Позбутися московської іржі

Борис Костиря
2025.08.14 21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.

Євген Федчук
2025.08.14 20:17
В Московії чимало тих «святих»,
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач

Василь Дениско
2025.08.14 15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур

Юрко Бужанин
2025.08.14 15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.

Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...

С М
2025.08.14 06:43
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську

Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу

Віктор Кучерук
2025.08.14 06:32
Про усе дізнатись хоче
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.

Батько вчитель нікудишній,

Іван Потьомкін
2025.08.13 22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено... Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр

Борис Костиря
2025.08.13 22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,

Артур Курдіновський
2025.08.13 20:49
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,

А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,

Леся Горова
2025.08.13 19:00
Серпня шовковий дотик,
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:

Степу руда лямівка

М Менянин
2025.08.13 13:43
Адверза* тактика –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.

Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –

Віктор Кучерук
2025.08.13 07:25
День щезає за днем,
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.

Олег Герман
2025.08.13 00:31
Голос розбився об скелі німі,
Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.

Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,

Олена Побийголод
2025.08.12 23:09
Із Бориса Заходера

– Дайте півкіло усмішки,
банку сміху, хмарки трішки,
три столових ложки вітру
та зірниць чотири літра!
Писку-виску двісті грамів,
десять метрів шумів-гамів,

Іван Потьомкін
2025.08.12 22:40
Без кори й коріння
Про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в деревв,-різні:

Борис Костиря
2025.08.12 21:49
На стадіоні перемог і втрат
Стоїш, як початківець перед боєм,
І дивишся на сонце із-за брам,
Що не дають наповнитись собою.

Попереду ще стільки рубежів,
Поразок, зрад, тріумфів і трагедій.
І доля піднімає на ножі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юрій Лазірко - [ 2009.07.07 17:57 ]
    Сонет VI
    Необережно випущене слово
    нарешті вільне, а проте почуте,
    знайди собі гніздо. Підкинь розмову,
    немов зозуля – хай пригріють груди.

    Вилуплюйся, рости, об землю – совість,
    висовуй дзьоба і хапай по суті –
    від холоду на скорнях й до любові,
    від присмаку живого і до скрути.

    Хай поскладово викрилиться потім
    бажання полічити варту часу.
    А вартові, мов караван в пустелі,

    огавкані, перепіскують в роті
    роки, століття, мов аморфну масу.
    Який чудний історії метелик.

    6 Липня 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  2. Олексій Кацай - [ 2009.07.07 14:59 ]
    ...ще не квантована буденність...
    Сергію Татчину

    ...ще не квантована буденність,
    ще кожне слово є луною
    і космос пахне малиною,
    і карамеллю – нескінченність,
    і, наче часу акварелі,
    ще хвилі простору спокійні,
    а ми вже граємося в війни
    майбутніх зоряних імперій...

    ...ще різні з_рада і по_рада,
    ще до пригод завжди готові
    льодовики_льодяникові
    й планети_в_колір_авокадо,
    й гарніший човник паперовий
    за орбітальні канонерки,
    та вже його за борт хтось ловить
    із боку іншого веселки...

    ...вже мчать комп’ютерні сигнали
    у псевдопростір з квазічасом,
    вже, світу рипнувши каркасом
    з одноразового металу,
    всі в клаптях вогняної піни
    пліч-о-пліч встаємо ми дружно
    і лиш зірки жовтіють тужно,
    як лиця з давньої світлини...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  3. Олексій Кацай - [ 2009.07.07 14:23 ]
    Астробуд
    У скафандрі таємниць і мрій
    орбітально зводжу дім новий
    на цементі див
    із цеглин світів
    кельмою римованих рядків.

    В кожне слово вчавлені роки:
    от вже син повісив на гачки
    вертикаллю стін
    біля ста вікнин
    фотокартки неземних тварин.

    От вже донька робить крок до нас –
    перший крок, помножений на час:
    падає – встає,
    вперто пізнає
    швидкості всього, що світлом є.

    А кохана – лада швидкостей –
    входини готує для гостей:
    в променях світил
    накриває стіл
    на кордоні космосу і тіл.

    Розпорошить як прожектор тьму,
    електронну кобзу я візьму,
    щоби рвало дах,
    щоби у піснях
    разом з домом в небо линув шлях.




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  4. Ліна Масляна - [ 2009.07.07 14:18 ]
    Пиши
    Пиши мені! Пиши! Я відповім
    На кожен знак, на кожне твоє слово
    Про те, що ти в житті моєму – грім,
    Про те, що я живу, про те, що знову…
    Пиши мені! У душу покладу
    Усе, що між рядками прочитаю,
    Здійснюсь у твою мрію молоду:
    Віддамся, залоскочу, закохаю!
    Пиши мені! Відсутності листів
    Здолає час. Я навчена чекати!
    Я знаю все! Усе, що ти хотів…
    Але пиши! Я хочу це читати!


    2002


    Рейтинги: Народний 5.43 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (23)


  5. Марічка Мамчур - [ 2009.07.07 12:53 ]
    Не змогли поламати гордість
    Поламали серцями стіни,
    Всі умовності розтопили
    Як солдати, летіли на міни,
    А, може, тільки любили.

    Не програли жодної битви,
    Зброю склала навіть осінь.
    А в одній на двох молитві
    Не змогли поламати гордість...


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (2)


  6. Тамара Шевченко - [ 2009.07.07 12:10 ]
    Шалений дощ
    Ми не помітили дощу,
    Що лив безперестанку,
    Тоді з тобою я була
    Із вечора до ранку.
    Жаркі цілунки дощ змивав,
    Та все сильніше лив,
    А ти їх знову дарував,
    По тілу розгубив.
    Дві хмари у одне злились,
    Грім стогне знов і знов,
    Ту спрагу, що була колись,
    Заповнила любов.
    Холодних крапель ніжний жар
    Всю землю осипав,
    Та пестив жадібно, а дощ...
    Нічого він не знав!
    Мигнула блискавка, стріла
    Пронизала тіла...
    Зник раптом дощ,
    Пропав, пройшов, негода утeкла.
    Забути як шалений дощ?
    Він слід в серцях лишив.
    А може то був тільки сон,
    Якого ти хотів?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  7. Юлія Фульмес - [ 2009.07.07 11:52 ]
    Менеджер середньої ланки
    Твоя вимова—без акценту,
    Твоя краватка—у клітинку,
    Ти прагнеш стати епіцентром,
    І вибухаєш власним криком,
    Присмаченим ковтком абсенту.

    Купив—продав. Кафе-воронка:
    Заліг на дно і лічиш гроші.
    Чи справді рветься там, де тонко?
    Чи не ховають сонцекльоші
    Розкішних бедер амазонки?

    А ти сьогодні жив чи вижив?
    Яке кому до тебе діло.
    Вожак повинен бути хижим,
    Хоча до сліз осточортіла
    Ловитва привидів престижу.

    Авто—котедж—дубова спальня:
    Обряд, незмінний у неділю.
    Програв—болить—запив—нормально,
    Ти будеш перший, будеш вільний
    ...І усміхнеться ніч летально...


    Рейтинги: Народний 5.9 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (21)


  8. Влад Псевдо - [ 2009.07.07 10:29 ]
    confiteor
    Padre, perdona. За спиною маю гріх.
    (Ні, не за спиною – в грудях і в мозку, звісно)
    Скелею чи осколком пухлинно тисне.
    Padre, perdona. Пішак я в цій дивній грі.

    Padre, escuchame: сонце мене чорнить;
    Зима – це те ж пекло: спікає, затим морозить;
    Мій хрест – непідйомний від треносів і корозій…
    Padre, me oyes? В негоду – не відвернись!

    Padre, te pido, будь ласка, подай же знак!
    (Знаки – це інше, ніж в руки – іржаві цвяхи)
    Що ж, вирушаю. Надовго. У grande viaje.
    Padre, pregunto: за пеклом – завжди весна?

    Padre, mi culpa. Почуй мене і прости.
    Безкарно – не треба. Пом’якши моє прозріння:
    Ці постаті, звуки, слова, голоси і тіні…
    Пішак я, mi Padre, між цих льодяних світил.

    Si me oigas, молитву й мою послухай:
    Во ім’я Отця, і Сина, й Святого Духа.

    Amen.










    *зима – пекло: гра слів в ісп.: invierno – infierno.

    * perdona (ісп.) - прости
    еscuchame – вислухай мене
    me oyes? – чуєш мене?
    te pido – прошу тебе
    pregunto - питаю
    mi culpa – моя вина
    Si me oigas – якщо ти мене чуєш

    *тренос – плач (грец., ст.-сл.)


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.36) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (13)


  9. Оксана Пухонська - [ 2009.07.07 10:16 ]
    * * *
    Важкохмаря сумне
    І нема йому куди дітись.
    Ластовинням доріг покривається
    Сивий степ.
    Ніби вже не весна, але точно іще не літо...
    По дротах електричних напруга душі росте.
    І пече цьому світу
    Під ще незогнилим серцем
    Непідкореним бунтом,
    Грозовим зітханням хмар.
    І сумління доби, і нове покоління –
    Все це
    Те що ніби-то є, але те чого ще й нема...
    Замовкають пісні і стає чогось надто тихо,
    Але тиша така перед бурею лиш бува.
    Чути іноді навіть як кров десь у жилах дихає
    А якщо ж вона дихає –
    Значить іще жива...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (6)


  10. Вова Ковальчук - [ 2009.07.07 09:57 ]
    Прогулянка
    Піджак будинків
    Краватки провулків

    Різної степені хворі вікна
    Співають симфонію
    Квартирної темряви

    Метро прохідних дворів
    З відсутністю світла в кінці

    Стоянки волів
    Котрі чекають
    Своїх господарів

    Вечорами
    Слухаючи симфонію
    Квартирної темряви


    Рейтинги: Народний 5 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (10)


  11. Ніна Виноградська - [ 2009.07.07 09:17 ]
    Вже літа віддзвонили у дзвоники
    Вже літа віддзвонили у дзвоники,
    Накупалися зорі з Ковша.
    З м’якуша я ліплю своїх коників,
    Щоб на них гарцювала душа,

    Щоб летіла пізнати непізнане
    І побачити світ іздаля...
    Я не хочу, щоб стало запізно їй,
    Бо вкривається снігом рілля.

    Та за холодом коники веснами
    До батьківської хати примчать.
    І пов’яжуть літа перевеслами
    Вірші – віку мого сіножать...



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  12. Ніна Виноградська - [ 2009.07.07 09:58 ]
    Із осені

    Дорога сіра,
    Сірі небеса.
    В тумани сірі
    Вкутана краса.
    І наче в кокон
    Загорнули світ.
    Промчали скоком
    Десь вервечки літ.

    Пора осіння.
    В ній своя краса.
    Калини пломінь
    Сяє, не згаса.
    Єдина радість –
    Ці плоди-вогонь
    Гіркий осінній
    Я тулю до скронь.

    04.12.06


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  13. Ігор Павлюк - [ 2009.07.07 09:57 ]
    Напиши мені морем велику поему про вітер...

    Напиши мені морем велику поему про вітер.
    Свіжоспеченим хлібом бездонну печаль затули,
    Доки я іще вмію летіти і вмію горіти,
    Й воскресати умію з крутої, мов магма, золи.

    Доки близько до серця беру я кургани і прірви,
    Пуповину ріки, що єднає солоне й просте.
    Холуя і раба у собі я із коренем вирву,
    А дитяче й невинне в мені ви самі уб’єте.

    Синьо-срібні, як лід, небеса наді мною і птахи,
    І воскресла весна, молода і легка, як Христос.
    Модернові постануть навколо і цвяхи, і плахи,
    І за когось, за щось знову піде на них іще Хтось.

    Сам я славу на ласку міняю і гроші -- на волю.
    Грішно й широко жив, приберігши святе на свята.
    А тепер я… тепер я кохаюся з долею.
    Вишивай мені хрестиком вічну печаль про Христа.


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  14. Микола Блоха - [ 2009.07.07 00:14 ]
    Е......й кот.
    Текст видалений адміністрацією через нецензурний зміст.
    Доступ автора до сайту обмежений.


    Рейтинги: Народний 1 (2.63) | "Майстерень" 1 (2.17)
    Коментарі: (3)


  15. Світлана Луцкова - [ 2009.07.06 22:41 ]
    Поетам
    Належати коханню і мечу,
    Ріці спокус і пристрасному літу,
    Голгофі днів, пташиному ключу,
    Сльозі єдиній і усьому світу,
    Належати і сонцю, і дощу,
    Краплині меду і думкам свавільним...
    Належати коханню і мечу.
    Належати - і бути справді вільним.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  16. Світлана Луцкова - [ 2009.07.06 22:23 ]
    Варіації на задану тему
    Боже
    дай мені таку самотність
    щоб навіть мене не було вдома
    Неда Неждана


    Такий малюнок: небо голубе
    (Ба, ні, то місяць - справді, вже смеркає).
    Мене немає. І нема тебе.
    І дому в нас, напевно що, немає.
    Важкі думки обсіли, мов хрущі.
    Ніхто не струсить - начебто ж весніє.
    Тут злив нема (лише - дрібні дощі),
    Нема коханих тут (лише - повії).
    А як повіє, і закрутить вир, -
    Засипле сміття, курява, полова.
    Рости не вгору можна, а ушир.
    Щоб з коренем не вирвало на дрова.
    Пружним покосом - лінії кружлянь.
    (Авжеж, докосим - лугом, попід гаєм).
    Тебе немає - в дзеркало поглянь.
    Немає сну. І навіть сліз немає.
    Це місто знов затягує мене,
    Як той удав. (А що, не знаєш? Знай же!)
    Твоє обличчя - світле і сумне -
    До цього дійства непричетне майже,
    Як не причетна тиша до мовчань,
    І темрява до ночі - ні на йоту.
    І знов малюнок: День. Ріка бажань.
    Тремтить рука в передчутті польоту.
    У місті цьому нас немає, ні!
    Малюнок третій: Сяйво. І... покара.
    Лишився напис на глухій стіні:
    "Тут був Дедал, що породив Ікара".


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  17. Світлана Луцкова - [ 2009.07.06 22:29 ]
    Дивне коло
    Життя людське, неначе дивне коло:
    Назад вертає, хоч іде вперед.
    Бурштинові зірки - Господні бджоли -
    Збирають в небесах прозорий мед.

    Бредуть в ріку туману білі коні.
    Цей білий сад, цей білий світ без меж!..
    І білі сльози падають в долоні.
    Я - теж бджола. І, може, зірка теж.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  18. Костянтин Мордатенко - [ 2009.07.06 22:20 ]
    Гніт
    Зірвана дорога…Зорі, як коні засадні…
    І місяць пасеться мовби відгулень…
    Печалі можете в комені записати!
    Зупинився. Більше від себе не бігаю…

    Страх всередині наче зашкурна вода…
    З душі на чий город скинути камінь?...
    І розплакався так, як не плакав зрода.
    Лихо чорно-тяжке сходить золотниками…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (11)


  19. Сусанна Барабанова - [ 2009.07.06 22:32 ]
    Я чиста, як сльоза
    Я чиста, як сльоза,
    і радісна, і світла,
    і може навіть завтра
    прокинуся живою...
    Зі мною нині Бог.
    Він знається на ліках.
    Зі мною нині Бог.
    Я вперше нині молюсь.
    І може навіть завтра
    прокинуся розбита,
    зболіла, гарячкова
    і як ніколи хвора...
    І раптом Він захоче
    мені все пояснити,
    і раптом я почую,
    як Він мені говорить:

    Я є, і ти є я.
    Не повзай на колінах.
    Зведись, візьми свій хрест
    і дай собі ім'я.
    Здіймися на голгофу,
    і знову будеш вільна.
    Омий голгофу кров'ю...
    Я є. І ти є я.
    Зведись з колін, моя!
    Зведися і запитуй!
    Дери завісу ночі
    і проповідуй день.
    Ти чиста, ти сльоза,
    проте в багно пролита
    мільярдами по плоті
    близьких тобі людей...
    Ти світла, ти одна,
    ти - я, а я - це ти.
    Забудь усе, окрім
    чуття себе живою!
    Ти терен вогняний!
    Всміхайся і цвіти!
    І перш за все: іди
    дорогою прямою.

    Я вірю, поможи
    тяжкій моїй невірі!...
    Зануритись у день,
    нарешті стати Кимось!
    Кажи, не замовкай!
    і... сну мені відміряй.
    Я молюся про те,
    що завтра я прокинусь.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (3)


  20. Наталка Криничанка - [ 2009.07.06 21:37 ]
    Поетичний вулик
    Оскільки ностальгія за Карпатами сіпає спогадами, організатори всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії "Дикий мед" запрошують авторів сайту взяти участь у навмисне виокремленій програмі "Поетичний вулик", що відбуватиметься 12 липня з 12:00 до 14:00 в межах фестивальних днів 10 - 12 липня на галявині за мостом на березі ріки.
    Бажаючі, попередньо зголосіться у коментах. Або попередьте про свій приїзд заздалегідь уже в Сколе.

    Чекаю. До зустрічі.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (1)


  21. Петро Скунць - [ 2009.07.06 21:03 ]
    Уривки слів, народжених із пам’яті

    (Із Йожефа Серваца)
    *
    живу живеш і ми ще в силі жити
    ото живімо поки в силі жити
    все буде поки вміємо тужити
    назустріч один одному спішити
    все буде поки є чим дорожити
    де є любов не грішно там грішити
    живу живеш аж поки в світі жити
    і поки живемо повинні жити
    *
    Ти можеш і піти так можна йти
    Мабуть той вітер що приніс тебе
    Прийшов тебе забрати можна йти
    Я звав тебе і віддаю тебе
    Жона ти чи коханка можна йти
    То зовсім не мужчина хто не твій
    Від мене до будь-кого можна йти
    Моїй тобі невинно можна йти

    1981
    «Спитай себе"


    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  22. Зоряна Ель - [ 2009.07.06 21:48 ]
    Вина червоного вина.
    Це – Бахуса безцінний дар.
    В усі часи із хлібом-сіллю
    Був добрим тоном для застілля
    Лози добірної нектар.

    П'янка солодка ягід кров
    І пурпурова, як вітрила,
    Колись велику мала силу
    В артеріях придворних змов.

    Крізь келиха дзвінкий кришталь –
    Підступне скельце злого троля –
    Вже не одну зламала долю
    У лабіринті задзеркаль…

    За щастя вічне молодих
    Вогнем наповнює утробу…
    За першу та останню спробу…
    З душі людський змиває гріх…

    Коли жаги палкий салют
    Наповнить чашу аж по вінця,
    Вино несуть коханій жінці
    З букетом квітів – як прелюд…

    Із бочки. З пляшки. При столі.
    Дзюркочуть у бокал сердито
    Терпкі жадані оксамити.
    Увіковічнені поетом.
    Під камамбер, рокфор чи фету.
    І просто так, аби налито.
    Як пили, так і будуть пити
    І жебраки, і королі.



    Рейтинги: Народний 5.31 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  23. Віра Шмига - [ 2009.07.06 19:55 ]
    БУЗИНА Марина Цвєтаєва




    Залила увесь сад бузина!
    І зелена, зелена вона!
    Зеленіша за плісень на чані.
    І зелена, бо літу початок!
    Голубінь до кінця, до країв!
    Зеленіша за очі мої!

    Через ніч загорить багаттям
    Ростопчинським! В очах відбиття
    Бузинової пінної трелі.
    Червоніша за кір у постелі.
    В кожній порі моїй неба зір,
    Розсипається-сиплеться кір

    Бузини...
    Не дзвени! Не дзвени!
    Що за фарби розведені
    У солодшої за отруту!
    Кумачу, сургучу і бруду –
    Суміш. Знаю коралів знак,
    Крові, що запеклася смак.

    І покарана ти, бузина!
    Залила увесь сад бузина
    Кров’ю юних і кров’ю чистих ,
    Кров’ю гілочок вогнекистих –
    Веселішою за всі крові:
    Кров’ю серця мого любові.

    Буде знов водоспадом зерна,
    Буде чорна моя бузина,
    Із сливово-липкою міткою.
    Біля хвіртки, що стогне скрипкою,
    Біля дому, котрий пустий, –
    Лиш кущу бузини рости.

    Новосели, вам - новини?!
    Через ягоду бузини,
    Вся дитяча жага багрово,
    Через древо і через слово:
    Бузина (по цей день – з почину)
    Трута – вбиранная очима...




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  24. Вова Ковальчук - [ 2009.07.06 19:27 ]
    Фантазія
    Моя фантазія – домашня рослина
    Щось схоже на ліану

    Коли я сумний вона обкручує мою шию і душить
    Коли мені добре шию мою обіймають метафоричні твої руки

    Якщо погано — то з моєю фантазією хоч стріляйся
    А якщо добре то — так що кінчаю

    Моя фантазія нерозлучно зв’язана з тобою
    Ліана обіймає стовбур тебе

    Так стає добре
    Спокійно

    Ти казала що я справжній спокій
    І він передається тобі

    Мене – зворушують ці слова
    І моя фантазія малює такі картини
    Що хоч на стінку дерися від безсилля

    А цікаво хто твоя фантазія
    Домашня тваринка чи рослина
    Чи якійсь побутовий предмет

    Я не знаю

    Блукаю в своїх сумнівах ідеях мріях
    Поруч з тобою

    Мені подобається згадувати тебе
    І фантазувати

    І приємна ліана огортає моє тіло


    Рейтинги: Народний 5 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (10)


  25. Микола Шевченко - [ 2009.07.06 19:42 ]
    Село... З натури...
    Ось - типове вкраїнське село...
    В ньому левова частка левади,
    виторговується "на участки" - за
    згоди сільради.
    В нім сільпо - то не бренд,
    а реалія минуловічна.
    А генделик, з п`янючими вщент
    козарлюгами - то є річ звична!
    Де о-пів чоловічої статі,
    знай - гульма гуля.
    Дистрофічні забродиська,
    ті споконвічні коноплі під стелю,
    зовуть - "канапля"...
    Там в бабусь одиноких,
    святиню, останню свитину,
    деруть ошуканці...
    Спритні, різноманітні - та най би
    поїли їх пранці!
    Замулилися ріки, ставки
    заросли верболозом.
    Депутатство одколи базіка - невже ж
    позоставив їх розум?!
    Та напевно... Хазяїн хороший
    потрібен селу.
    Пан? Прадавньо.
    Колгосп? Несучасно.
    Ці джунглі врятує, хіба що,
    Багіра з Балу...
    А заки...
    Про Хрущова епоху дзижчать
    знахабнілі хрущі.
    Кукурудза в жовтаві панчохи
    свої не одягне кущі...
    Ферми з космосу легко поплутати
    з храмами Майя...
    ... То - вкраїнське село...
    Там колись був порядок,
    а зараз - і близько... немає...

    06.07.09


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (2)


  26. Юрій Лазірко - [ 2009.07.06 18:56 ]
    Сонет V
    Не сон – сонет на світла перепадах.
    Переливаються, зірками ситі,
    на павутинні дощові піньяти.
    Гойдаються-розтрушуються миті,

    суцвіття галактичні та армади
    флотилій сонця місяцем розбитих.
    Любов мандрує скрекотом цикади,
    де димохідну люльку палить вітер,

    у персах розбіліється налитих
    і забуватиме про все крім плачу,
    гаситиме його у колисковій.

    Павуче плетиво – легені літа,
    як напинається – летить неначе
    необережно випущене слово.

    4 Липня 2009

    піньята* – фігурка з пап`є-маше, наповнена цукерками, котру при фієсті розбивають палицею зі зав`язаними очима.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  27. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 18:34 ]
    жертва
    Солнце -- желтый жернов
    жертвует своей жизнью...
    Собран закат рожью
    в пору вечерней жатвы.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  28. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 18:48 ]
    валюта
    Как меняю валюту в банках,
    Обменяю себя на Вас.

    Я на пишность своей осанки
    обменяла Ваш третый глаз


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 18:31 ]
    Я тебе спостерігала
    Я тебе спостерігала,
    знала,
    марно очі покохала.
    Мала
    ліпшу долю вибирати,
    знала б,
    на одинці з дзеркалами
    розмовляла б.

    Я тебе спостерігала,
    мало -
    сни у вечері гадала,
    спала.
    Під головоньку п’янкого хмелю клала --
    крала
    час сама у себе.
    Здавалось...

    Тьфу, здалось мені це спостерігання!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  30. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 17:56 ]
    В ногах нет правды
    В ногах нет правды. И даже между ними
    Все грузнут в лжи несказанных имен.

    Мне кажется, мы будем не такими.
    Мне кажется и значит это - сон.

    И пусть во сне, обманутая нежно:
    В коленях дрожь, дыханием хрипим...

    Вся наша правда станет как надежда!
    Давай еще минуточку поспим.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  31. Сонце Місяць - [ 2009.07.06 17:19 ]
    rendez-vous
     
    Ви не гадали, Ви знали про все, що не станеться
    Як ми рушали до недалекого обрію-неба
    Як не вірили у спогади
    & Верлен цитував нас напам’ять

    О розкішно роздягнута Панно
    На перламутровім рандеву


    Врешті ми вештались від цинізму до нігілізму
    Через нас посміхалися вічнохолодні хмари
    Вітрильники не встигали
    За небесними пароплавами

    Ця зачіска, ці шпильки, о Панно
    Ви були Шекспір, я ~ Ваш театр


    Попелюшко у примарнім амплуа Білосніжки
    Скляні пуанти, душа на метеликах
    Гречка срібними паличками
    Недопалок в рекламних вустах

    О лірично розважлива Панно
    На рандеву нескінченних трикрапок




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  32. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 14:21 ]
    ливень
    Льет ливень.
    К телу теплому липнет лен.
    Лениво лист летит,
    Опаленный солнцем вновь горизонт.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  33. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 14:39 ]
    за тобою гримнула дверима
    За тобою гримнула дверима,
    Вікнами відмовилась кричать.
    - Все гаразд, вимоглива родино,
    Кілька зошитів та прізвища печать.

    Годі сміху до каміння битись
    Та луною викликати гнів.
    Ти, напевно, мною вже наситивсь.
    Відшматкуй мене з ранкових снів!

    Як отрута з димом у легенях
    Я для тебе солодка й страшна.
    У минулому незрячая дитина,
    У майбутньому прозріла -- не твоя.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  34. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 14:24 ]
    Вам сьогодні за камінь та вікна
    Вам сьогодні за камінь та вікна.
    Вас влаштовує вимір та простір.
    Перегарне запрошення в гості
    З натяканням на "ні" відповідним.

    Криком пісню голосите вашу,
    Викликаючи ситу огидність.
    Ваша вкрай неприборкана гідність
    Преться в бій дорозплямкувать кашу.

    Вам сьогодні за камінь та вікна.
    Вас влаштовує вимір та простір.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  35. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 13:55 ]
    Облиште мене
    Облиште мене, не торкайте очима
    Та променів шклом не шукайте по нервах.
    Мені глузування зашкоджує болем.
    Жебрачка за ґратами в пошуках волі.

    Стривайте сміятись! Я вам є на користь:
    Кому ще потрібна бентежна свідомість,
    кому світ безглузддя є маревом скарбу!
    Облиште мені всю рожевую фарбу.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.28) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2009.07.06 13:05 ]
    ПАМ"ЯТІ ОЛЕКСАНДРА БІЛАША
    Він був, як Бог, піснями повен,
    І гордо шляхом йшов своїм.
    Отак, як Людвіг Ван Бетховен,
    Що й цар вступився перед ним.

    Чоло високе, шевелюра
    І владний погляд, як в Сірка,
    Тверда і цілісна натура,
    Як має бути в козака.

    Поети різні припадали
    До джерела його творінь -
    З регаліями й без регалій,
    Та не зважав на ранги він.

    Суцвіттям ніжним квінт і терцій
    Лише того він сподобив
    Хто вірші власні кров"ю серця,
    Як воїн землю - окропив.

    Цвітуть червоно-чорні маки,
    Немов "Два кольори" його,
    В устах капели - "Гайдамаки"1 -
    Повстання справжнього вогонь.

    Печалить нас "Журавки" горе
    І душу кожен рве акорд,
    Він музикою так говорить,
    Немов говорить сам народ.

    Він був - як Бог - піснями повен,
    І гордо шляхом йшов своїм,
    Якби сучасник став Бетховен,
    Його б любив, як побратим!

    1 "Гайдамаки" - опера композитора на слова Т.Шевченка, два хори з якої виконує Національна заслужена капела
    бандуристів України ім. Г.Майбороди.

    7515 р. (від Трипілля) (2007).


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (9)


  37. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 13:10 ]
    стоп, стой
    Стоп,
    стой!
    В этом доме грусть!
    В свое сердце путь
    не открой,
    не впусти меня:
    будешь день ото дня
    выть в ночь,
    как и я
    вою-пою
    на луну свою.

    Беги прочь -
    в ночь
    покой тебе нужен!
    Ну, а мне --
    в путь:
    искать
    несчастливых судеб,
    жалеть,
    голубить,
    не твою --
    счастливую.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  38. Олександр Христенко - [ 2009.07.06 12:02 ]
    ПЕРЕКРЁСТОК
    Шёл человек в потоке дел
    И торопился, по всему.
    Он сделать многое хотел,
    Но решка выпала ему.
    На перекрёстке светофор
    Немного мешкал, может быть,
    Ведь он работал с давних пор
    И знал, что некуда спешить.

    И Он рискнул – на жёлтый свет,
    А тут ему наперерез
    Уже летел судьбы привет –
    Роскошный чёрный «МЕРСЕДЕС».
    И их пути пересеклись:
    Как и предсказывал Ньютон,
    Был человек повержен вниз,
    А «МЕРСЕДЕС» – лишь удивлён.

    Раскинув руки, Он лежал,
    Ловя глазами неба синь,
    Где бестелесная душа
    Летела с шёпотом: «Аминь».
    Окончен путь
    И вышел срок –
    Пора суммировать итог:
    Он многого успеть не смог –
    Бог справедлив,
    Но очень строг.
    28.01.09г.


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (12)


  39. Оксана Пухонська - [ 2009.07.06 11:39 ]
    * * *
    Возобнови во мне святую рать,
    Возьми меня в печальный омут боли.
    Ты знаешь, мне не страшно умирать,
    За миг красивый,
    Прожитый с тобою.
    В безмолвной выси путь останови:
    Пускай не будет слез,
    Тоски,
    Печали.
    Мы просто были…
    Были сверхлюдьми,
    Пока людьми безнравственно не стали.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (8)


  40. Дмитро Кремінь - [ 2009.07.06 10:09 ]
    ***
    Він мені казав при повній чарці,
    Що не п’є, а пив не коньяки.
    Що спалили сина в кочегарці
    У селі сусіднім бандюки.
    Що, мовляв, були раніше травні –
    Почувавсь людиною солдат.
    А тепер усі такі безправні,
    Що й начальству нині не до дат.
    Що бували людомори й війни,
    Та завжди казьонний був закон.
    А тепер усі ми самостійні –
    Женемо на продаж самогон.
    Санаторну мав колись путівку,
    Трудодні, заняття до зими...
    – Чорт би взяв ту кляту Хоружівку!
    Був земляк, солдатський син Кучма!
    Сподівавсь і плакав перед смертю,
    Хоч який у дядька в світі гріх...
    Гірше від гестапо і від СМЕРШу –
    Це образи й кривди від своїх.
    Мав і на дільничного образу,
    На стару бабусю, на город...
    Так ми і не випили ні разу
    За країну нашу, за народ.
    І несли його в останні далі,
    Піп махав кадилом, як тепер.
    По-сирітськи дзвякали медалі
    Мертвої землі СРСР...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (3)


  41. Олена Пашук - [ 2009.07.06 09:05 ]
    просто обмовка скажи до чого тут Фройд
    просто обмовка скажи до чого тут Фройд
    просто сни еротичні
    ну до чого тут Зігмунд
    не треба лізти у мій душевний комфорт
    чи з мисливськими псами до мого лігва

    спека в місті наче у тілі клин
    трава за шість днів досягає палеоліту
    о гуси сполученням Рим – Волинь
    врятуйте від крематорію
    ледь пульсуюче літо

    це все моє
    креслю коло довкола себе
    миючи вікна стираю картину міста
    щоб скласти докупи минулих коханців шукаю степлер
    і не знаходжу
    зумисне

    знаєш це навіть краще в камері одиночці
    жити
    тужити
    стежити за собою
    шукати десять відмінностей в кожної ночі
    і не знайшовши
    не відчувати жодного болю

    бо сльози мов кулі
    наскрізь прошили землю
    тобі вже легше
    ти легша за бабине літо
    а баби скіфські твій приміряють вельон
    перерісши у тисячу років своє повноліття


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  42. Роман Коляда - [ 2009.07.06 00:29 ]
    Свіжі вірші
    Ю.Б.-К.
    Свіжий вірш, наче свіже повітря –
    Потрібен. Тому, неспроста,
    Читаєш, і наче ти блискавки вістря,
    Мчиш зоряним мостом.

    Хочеш читати багато, вдосталь
    Іпостасі єдиного Слова,
    Сяйва прозрінь гігабайтами поспіль
    Знову і знову, і знову.

    Свіжий вірш, наче янгола пір’я,
    Небесної ніжності постіль.
    Посмішка неба, дитяча, щира
    І на безсмертя дозвіл.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  43. Микола Шевченко - [ 2009.07.05 23:27 ]
    Змінюється...
    Все змінюється...
    Ластовиння -на
    стрижовиння...
    А багаття - на
    баговиння...
    А квасоляні пальці, та й
    сп`ялися хвацько
    на п`яльця,
    зморшкуватого штахетиння...
    А гарбузик-дереза - й собі
    задерся, "чавить либу"-
    аж з дідусевої колиби!
    ... В зопрілій лататій копанці
    колись було повно риби...
    ... Та хай би вже краще, та й
    хащі резед,
    чи будяччя голівок,
    аніж різнобарвно-блискучих,
    узбіччя клянучих,
    морозивних
    плівок... Хоча...
    І того вистача...
    ... Пересохло кісся,
    у косарці
    бензин перекис...
    Тьопа, мов порося,
    десь в груднині -
    то сум її стис...
    І вгризаються думи у тім`я,
    мов дубові кліщі - кляте сім`я...
    І зайти в каламутну калюжу,
    йменовану ставом - та ж я
    не боявся колись!
    І п`явки залишали
    на литках
    кривавії тавра...
    Літню ніч залюбки
    міг сопіти
    в отаві...
    Зась джерельний той
    хлюпіт
    почути в сичанні
    досвітньої кави...
    Все змінюється...
    ...Все...




    5.07.09



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (1)


  44. Микола Блоха - [ 2009.07.05 23:04 ]
    Секунды медленно.
    Секунды медленно.

    Секунды медленно вперёд,
    Мгновенье затянулось, боль.
    Мгновенье без любви как год,
    И разум памятью живёт.

    Но говорят, что время лечит,
    Вот только веры, сердце не имёет.
    И в сей момент, всё невозможно,
    Представить, что забыл её.

    Не верится, что миг разлуки,
    И всё вернуть, назад нельзя.
    Лишь пониманье жизнь прошла,
    А без неё лишь темнота.

    Николай Блоха 5.06.09 г. 23:18


    Рейтинги: Народний -- (2.63) | "Майстерень" -- (2.17)
    Прокоментувати:


  45. Павло Погуц - [ 2009.07.05 22:22 ]
    Вірш Хаосу
    розриті Могили,
    роздерті Серця,
    втрачена Сила,
    Життя у Мерця.
    Загублені крила,
    Вогонь, як Вода.
    душа загорілась.
    Він—не вона.
    Любов десь поділась,
    Прийшла пустота.
    Хтось сміється від горя,
    Хтось нарікає—недоля,
    А воля…
    Тільки волі прагнуть ті, що в кайдани закуті.
    Птахи тільки неба бажають, до суші прикуті,
    Тільки пам’яті просять душі забуті,
    А я… я прошу…Сили…


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  46. Юрій Золотар - [ 2009.07.05 18:49 ]
    Часи мітингові
    Люблю я бурі мітингові
    За грізний вид, очей вогні,
    За крик юрби і гнів у слові
    За щире "так" і дружнє "ні"

    В них бачу час для змін чудовий,
    Який народжується по всій країні
    Вірю, що лідер чесний новий
    Не забуде те, що скаже на майдані

    Прийдуть до влади справжні патріоти,
    Які не дбатимуть про власні кишені,
    Олігархи будуть мати клопоти,
    Котрі чесно жити не привчені

    Відійдуть у минуле всі незгоди,
    Часи політичних авантюр
    Зміняться на владу погляди
    Злочинці не відкупляться від тюрм!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  47. Микола Блоха - [ 2009.07.05 15:57 ]
    П......й образ.
    Видалено адміністрацією, доступ автора до сайту обмежений.


    Рейтинги: Народний 1 (2.63) | "Майстерень" 1 (2.17)
    Коментарі: (2)


  48. Костянтин Абдул - [ 2009.07.05 13:21 ]
    Друзі які кохають...
    У всьому ми собі зізнались.
    У душах друзями зостались,
    Боялись більше виникає,
    Любов лиш друзів оминає.

    Спираємось в тяжку хвилину,
    Всміхаємось в веселу днину,
    Ми різні душі я з тобою.
    Наші стежки злились рікою.

    Не можем деколи сказати,
    Не можем просто написати.
    Нікому нас не порівняти,
    Не можем ми себе кохати…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Костянтин Мордатенко - [ 2009.07.05 13:06 ]
    Життя
    Злітеплилась душа!
    Поезія, як цибуля вибутиляла,
    слова, мов коні їзджалі,
    віршується, бо є ти і я.

    Зорешлива і тиха ніч.
    Роса траві іжицю прописала…
    Зіщулився у клубок їжачич –
    сич пролетів зненапа…

    Шлях крижовий: запечалля, добро.
    Мріями зорі бушовані, мов колеса…
    Людям дав Бог однаковий зрок,
    але щастя окремо – кожному у свої бесаги…

    Чоботи знабочились від ходи,
    у пляшці свячена вода йорданська …
    Збагнув: людське спілкування - справжнє диво,
    а любов – серцю не дасть зожолобкастіти.

    «Корне покорно, клінно поклінно…» - голоси
    просять Лукавого про допомогу зчаста…
    Я живу. І знаю тебе, хто єси.
    Лише примножуючи добро, пізнається щастя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (10)


  50. Катя Ларіонова - [ 2009.07.05 05:31 ]
    Як Ти пішов...
    Тиха темрява ночі ховає тебе від кохання
    Пригортає тебе до грудей, наче шльондра стара
    Можна я ще посиджу десь тут, біля тебе, востаннє...
    Або може залишусь назовсім? Ти кажеш: "Не варто, мала

    Я не той, я не вмію інакше, не знаю напевно,
    Що чекає на мене, чекає на тебе десь там...
    А ти йди, йди і знай, все було не даремно.
    Я ж залишусь, і далі, напевно, я зможу сам."

    Ну і що? Ти сидітимеш сам і мов морфій прийматимеш риму.
    Роздягатимеш темряву, питимеш віскі з горла
    У навушниках Doors, цигарки на балконі. Потрібно ще диму?
    Пам"ятаєш як разом ним дихали, згадаєш якою була
    Наша ніч, чи то день, чи то вечір, чи спільна манА?

    Ну нехай, залишайся без мене, мені якось стане
    Сил. І сліз - я сльозами своїми омию твій слід.
    Біс із ним, я ж бо зможу, я сильна - рубаю кайдани,
    Бо, мій Каю, давно вже не взмозі рубати твій лід.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.24) | "Майстерень" 5.25 (5.19)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   1442   1443   1444   1445   1446   1447   1448   1449   1450   ...   1799