ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.02 06:11
Іскорка в імлі,
В неблизьких світах, –
Блисне на землі,
Може, в небесах?
Чи сльоза тече
І ясниться слід, –
Чи вогонь очей,
Чи уяви плід?

Микола Соболь
2024.11.02 04:11
Ми постаріли на життя
за рік війни, за два, за три…
Ще ненароджене дитя
в ракетнім обстрілі згорить.
За все заплатимо сповна.
Та де там наша перемога?
Чим довше тягнеться війна,
тим менше вірую у Бога.

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Сонце Місяць
2024.11.01 18:04
B лунко й понад примарливим усім невблаганний дзиґар-годинник відраховує свої секунди приклацуючи ях, тераса блаженно омріяна ——китайськамузичнапавза—— B віддзеркалення в досвідченій меланхолії альтсаксофонщика, котрий не вступатиме дудіти насту

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Олена Ешвович
2024.10.26

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Любов Бенедишин - [ 2010.09.21 10:59 ]
    ***
    Провів до сонних лип, аж за ворота.
    Неначе за межу. Без вороття.
    Щось мовив на прощання про роботу,
    Даремність мрій і труднощі буття.

    Затримав у долонях мою руку,
    Мов виправдати мить гірку хотів...
    До стежки нескінченної розлуки
    Із власного життя мене провів.

    І я пішла... І йду. Не озираюсь.
    Душа палає болем, як болід.
    Коханню сповідаюсь.
    Сподіваюсь,
    Що ти мені ще дивишся услід.

    2005


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  2. Зоряна Ель - [ 2010.09.20 14:48 ]
    Вечір
    Мармур неба індиго, і тихо
    виринають зі сну ліхтарі,
    запаливши ясу вогнедихом,
    наче вправні старі штукарі.

    Поволока фатальна впівока -
    вії тінь - оксамитова ніч
    у цю хвилю упасти звисока
    хоче, тільки беззвучно поклич,

    шугоне кажанячим польотом,
    залишивши криваву зорю,
    де в горлянки до сутінків-готів
    ллється з обрію гаснучий брют.

    2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (21)


  3. Сергій Жадан - [ 2010.09.19 14:55 ]
    ***
    Кожного разу, коли вони зустрічалися,
    коли сварилися і сперечалися,
    все перекочувалося і не закінчувалось,
    і кожного разу повітря засвічувалось,
    з очей виганяючи найменший сумнів,
    і історія їхніх дивних стосунків
    не мала продовження і жодного змісту,
    але варта того, щоби її розповісти.
     
    Коли вони втомлювалися і поверталися,
    коли вивітрювалися і не віталися,
    боролися вперто зі своїми видіннями,
    і говорили тільки з псами і тінями,
    вони трималися болю і відчаю,
    знаючи, що тільки їхньою вбивчою,
    понівеченою, північною ніжністю
    можна посперечатися з вічністю.
     
    І коли їх вчергове ламало і кидало,
    і планети над ними пливли розхитано,
    коли їх знаходили ранками тихими,
    відслідковуючи їхнє дихання,
    вони зупинялися в мороці теплому,
    й освітлювали навколишню темряву
    зірками, сигналками й сірниками,
    переплітаючись язиками.
     
    І кожного разу, коли їх відспівували,
    відстрілювали і хором підспівували,
    ніби життя кримінальних ангелів
    вичитували з церковних євангеліїв,
    переповідали їхню історію,
    темну, спотворену і нескорену,
    переписану,
    недоговорену,
    ними самими
    вкотре повторену.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (5)


  4. Зоряна Ель - [ 2010.09.17 11:17 ]
    Морська пісня
    де ти зник, чудний рибалко?-
    не гойдає пісня море,
    і втомилася русалка
    виглядати із-за скель...
    я тебе кохаю палко -
    незакінчена lovestory
    влізла в пам'ять, наче скалка,
    і гірчить, як чорний ель.

    не рипить баркас тривожно,
    і вітрило не лопоче,
    не звивається змією
    прооливлений канат...
    ти казав, тобі не гоже
    у мої вдиратись ночі,
    накидав стару ліврею,
    і відчалював назад,

    щоб назавтра повернути.
    обіймав свою жадану,
    обціловував словами,
    присягав на ста вітрах.....
    а вогка вечірня сутінь
    поглинала пристрасть п’яно.
    ти і сам тоді не тямив,
    як глибоко вир затяг...

    де ти зник, чудний рибалко?-
    не гойдає пісня море,
    і втомилася русалка
    виглядати із-за скель...
    в інший бік метнулись шальки -
    то була чужа lovestory,
    що розбилася об гальку,
    срібнопінно, наче ель.

    2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (16)


  5. Оксана Пухонська - [ 2010.09.16 22:24 ]
    * * *
    Старезні верби п’ють ранкову свіжість,
    Дорога сонно вужиться в туман…
    І крик зорі, що навпіл переріже
    Останній сон,
    Останній біль.
    Обман
    Нічних ілюзій скорчиться у вікнах,
    І вороння із пазух чорноти
    Витрушує на яворове віття
    Осінній день, немов кисіль, густий…
    Стрибне у скло пожовклим пілігримом
    Листок тополі десь аж звідтіля,
    Де вітер вив солоні мокрі гриви
    Дубів козацьких…
    І мені земля
    Запахне домом, димом і дитинством,
    Солодким воском росяних полів…
    Старезні верби, хай вже не столисті,
    Але такі малі мені…
    Малі…


    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.49)
    Коментарі: (7)


  6. Софія Кримовська - [ 2010.09.16 17:34 ]
    По долонях ворожить клену
    По долонях ворожить клену
    кароока циганка осінь,
    просить золотом, гарно просить –
    і вкриває траву зелену

    п’ятипале яскраве листя.

    Яворам обіцяє літо,
    хризантемам – тепла доволі.
    Всім віщує красиву долю,
    а самій би лише надіти

    горобини важке намисто…

    Бреше солодко і яскраво.
    За таке золотити – радість!
    Вихваляє, лякає, радить,
    ліву візьме долоню, праву…

    І тремтять золоті і чисті

    долі лінії в жовтім листі…

    2009


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (20)


  7. Любов Бенедишин - [ 2010.09.16 14:01 ]
    ***
    І бачу - мріями і віршами,
    Як сни ростуть із незабутнього.
    Як день за днем стають чіткішими
    Розмиті контури майбутнього.

    Як проступають з невідомого -
    Новими рисами й деталями -
    Початок смутку незнайомого,
    Кінець дороги, що за далями.

    Як над коханням нерозтраченим
    Пливуть століття за хмаринами.
    І я всміхаюсь по-дитячому,
    Десь між пожовклими світлинами...

    2003


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  8. Гренуіль де Маре - [ 2010.09.15 13:04 ]
    Молитва піроманки
    Відсип-но жару, осене!
    Я вже прощала й до семи,
    І сім разів по сім, та ця
    Образа з тих, котрі серця
    Іржею точать до кінця.

    Твоє одвічне вогнище
    Не загасити і дощем –
    Ген верховіття у вогні –
    Тож не шкодуй жарин мені,
    Пали мій сум!
    …Згорить чи ні?..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (16)


  9. Василь Кузан - [ 2010.09.14 22:54 ]
    Між нами повня...
    Між нами повня. Простір коливань.
    Мовчання не ягнят, а кіз. У коси
    Тобі вплітає серпень запах трав
    І ніч оця мені тебе приносить.
    Із молоком на писаних вустах
    І джазом, що собою серце повнить
    Твоє. Бо я… Я слухаю тебе.
    Лише тебе, але по цей бік повні.

    Між нами небо. Зорями бажань
    Усіяне, наповнене по вінця.
    Мої думки стрибають по зірках,
    Мене до тебе наближає ніч ця.
    Коза, кролі, твоє село і трави
    Із росами щасливих наших сліз.
    Я всіх люблю. Тебе люблю і повню,
    І вересень, що ніч оцю приніс.


    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (8)


  10. Юрій Лазірко - [ 2010.09.14 20:14 ]
    Серця такт
    Моя жагуча Сеньйоріто,
    тобою пломеніє літо,
    до тебе прилипає світ,
    очей моїх пруткий політ.

    Кради мене, цим ритмом, танцем –
    охоплюй стегнами у трансі,
    чаруй у рухах запальних.
    Тебе я відчуваю в них.

    Яка гаряча серця битва
    оголює слова, о бритво.
    Пелюстя одягу тонке
    уяву гріє, мов саке.

    Воно стікає і хвилює,
    скрипково, пристрасно малює
    переплітання хтиве тіл.
    Зникає дах і небо – діл.

    Тобою в танці я нап`юся
    по вінця. В коливному русі,
    тебе від ґудзиків звільню
    на ноті лю`. У фарбах ню

    переливатиметься ласка,
    метеликом назвемо казку,
    а поцілунком – дивну мить,
    де тільки млість живе і ми...

    Де нас нема – там тиша гасне
    у неповторних нотах-пасмах,
    виношує екстазне 'так'
    і серце губить в танці такт.

    (Caramba...
    F..k)
    14 Вересня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" 5.5 (5.72)
    Коментарі: (30)


  11. Олександр Христенко - [ 2010.09.14 16:54 ]
    ЖІНКА-МРІЯ
    Очі хочуть,
    Свідомість - аж мліє,
    Пульс танцює, неначе змія.
    Ти – близька і далека,
    Як Мрія:
    Неосяжна,
    Не тільки моя.

    Всім даруєш усмішки-надії:
    Розхвильовані, згубні, ясні.
    Здогадатись боюся –
    Не смію:
    Що Ти хочеш сказати Мені?

    Наші очі зустрілись,
    Як долі,
    Зупинившись :
    На мить,
    На роки?
    Засоромились пристрасті „голі”,
    Лиш твоєї торкнувся руки...
    14.09.10р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (19)


  12. Мрія Поета - [ 2010.09.14 04:12 ]
    О погоде
    ...коты кричат, как брошенные дети,
    и в подворотне попрошайка-ветер
    вчерашнюю газету рвёт из рук,
    в которой красным обозначен круг,
    где еле видимым, «слепым» петитом
    написано о том, что в знаменитом
    когда-то цирке – старом шапито
    на распродажу привезли авто
    в связи с отбытием владельца
    в мир иной.
    И фотография –
    его со мной.

    ах, о погоде, да!
    была весна.

    Но нынче осень, осень, господа.


    2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (31)


  13. Михайло Закарпатець - [ 2010.09.13 17:58 ]
    Из неосознанного сна...
    Из неосознанного сна,
    из недопетого куплета,
    из недопитого вина
    и несогревшегося лета –

    я нарисую на листе
    глаза и капли на ресницах.
    Как жизнь художника в холсте -
    в них отражаются зарницы.

    В них отражаются слова.
    Какие? Вслух не произносят.
    Там в них - Любовь. Всегда - права.
    Она прощения не попросит

    за то, что пламенем горит,
    за то, что ураганом - крышу!..
    За то, что ночь о ней кричит
    другому сердцу... вдруг услышит?!

    За то, что путая "дела",
    без писем и предупреждений,
    правее правых всех - пришла,
    разбив стекло предубеждений...


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (13)


  14. Софія Кримовська - [ 2010.09.12 23:49 ]
    Білий світ А-4
    Акварелі медові. Пірнають мазки в молоко.
    Білий світ А-4 такий загадковий і теплий.
    Ти малюєш картину натхненно і так зі смаком,
    розсіваєш насіння палітри у небо над степом.
    Пофарбована лавка і дошка тобі за мольберт.
    Прохолодно у класі, але не збагнути до діла,
    коли твориш окрилено, пристрасно перший шедевр,
    що замерзли долоні, і руки, і вуха, і тіло...
    Мій маленький художнику, скільки реальій земних
    пізнавати прийдеться у холоді попри утому.
    І тому намалюй мені зараз у кольорі сни.
    Я прийду дуже скоро тебе забирати додому...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (28)


  15. Василь Кузан - [ 2010.09.12 20:55 ]
    Жив поет, як і належить - бідно

    Жив поет, як і належить – бідно.
    Вмер собі, то й що? – Так має бути.
    Помирають не лише поети,
    Помирають і звичайні люди.

    А що був поетом – що із того?
    Кожен у житті не лиш людина.
    Хтось копає ями для померлих,
    Хтось краде і зваблює блондинок.

    А писати вірші? – дивні люди!
    Краще б заробляли на вокзалі,
    Чи в порту, чи просто двірниками
    Щоб на хліб і традиційне сало

    Не чекати подарунків влади.
    Бо згори якщо дають, то душу
    Вимагають не лиш від поета.
    Знаю я і вам сказати мушу:

    Жив поет, а чи живе, чи, може,
    Геніальні написав трактати –
    Нині хто, скажіть, читати буде?
    Нині треба жити-помирати.

    Бідно, чи багато? – що із того?
    З вірою, без віри? Може бути…
    Але як ховаємо поетів
    То такі ми нелюди. Чи люди?


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (25)


  16. Володимир Ляшкевич - [ 2010.09.11 15:03 ]
    Її осінь
    Вдягнувши пояс вірності на очі,
    ви не забули про п’яту - пекучі
    сліди лишаючи у серці мандрівнім,
    ви провели його тайком у зваби дім.

    О досить гратися із самотою
    щоночі із мрійливістю святою
    у „дам”, „не дам” – усе йому, що навіть дзвін
    церковний чує, як ляский кохання плин!

    Бо проминуло літо і журою
    упите все, і вам не до покою -
    о хто збиратиме безсоння урожай,
    і зі щедротами торкне і небокрай?

    І марите уважною рукою,
    яка полине тихою ходою,
    і тоном голосу - у ніжності твердим,
    в якому ваше „ні” розтануло як дим.

    І ви йому - ні в чому неповинні,
    даруєте осяяння перлинні,
    місцині тій надавши лад, любовно, - де,
    усе незібране узимку пропаде...


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (26)


  17. Василь Кузан - [ 2010.09.11 00:49 ]
    Над Ужем

    Новини і кава. Будень.
    І кована мідь. І осінь
    Сутула, стара, прошита
    Словами вчорашніх снів.

    Порожні розмови. Клапоть
    Опалого неба. Вечір
    Гортає хвилини щастя
    Перстами брудних калік.

    Минулі пригоди – кістка,
    Кинута псам під ноги.
    Ніч обіймає душу
    Холодним плащем дощу.


    09-10.09.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (29)


  18. Олег Гуцуляк - [ 2010.09.10 20:27 ]
    УХОДЯТ ВСАДНИКИ
    Уходят всадники — и королевство пало,
    Усталый ангел вновь забыл трубу.
    Воздастся всем надеждам. И судьбу
    Веков волчиц, и осень маргинала
    Наполнят архетипы. И сознанье,
    Влекомое и к Городу, и к миру,
    Мгновеньем разорвет небес порфиру,
    Что в день четвертый стало одеяньем
    Для Истины. Укрытием от зла,
    Волшебных ламп не пропуская блики.
    И только предков горестные лики.
    И Русь все ждет, как от весны — тепла.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (3)


  19. Мрія Поета - [ 2010.09.10 19:46 ]
    Я хочу пити ще!
    Я випила до дна твої бажання, літо,
    відверто, жадібно, несамовито,
    як перед смертю п’ють,
    неначе про запас.

    Ти безтурботно спрагу гамувало, ніби
    за це собі примірювало німб і
    пекучим блиском цим
    поєднувало нас.

    То нащо ти тепер жадаєш так спокути?
    бо келих не такий? йому не бути
    нічим, крім келиха,
    з якого ллється час…

    залий мене відмоленим дощем,
    залий –
    я хочу пити ще!





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (37)


  20. Ірина Павленок - [ 2010.09.10 13:39 ]
    Занадто
    Я для тебе, мій милий, ну просто суцільне «занадто»...
    Незалежна й різка. І відверта (що так неприйнятно).
    Надмір рухів і слів. Без жіночної плавності ліній.
    Саркастична і пристрасна. Аж до судоми в колінах.

    Надто рідна й чужа. Й трохи більше, ніж можна, жадана.
    (це поки дискутивно, чи рима доречна «кохана»).
    Недосяжна й нервова. І трошки занадто вродлива.
    І обіцяна іншому, щоби «довіку й щасливо».

    Ти пробач мені, милий, (як сонячно в бабине літо…),
    Що таку тобі випаде так безоглядно любити.

    10.09.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.26)
    Коментарі: (5)


  21. Світлана Ілініч - [ 2010.09.10 05:45 ]
    Лав сторі
    Не питай про майбутнє. За Сциллою – Море Утрат,
    за утратами – долі непевні фіорди.
    Невагомість життя у акордах аорти
    не одразу відчутна. По краплі назад
    витікаю у тебе навпіл не тобою,
    щоб вертатись по хорді в дотичність ковзку,
    по хиткому канату – вузькому шляху,
    (що довірений обраним) вже не святою -
    безнадійно простою, мов липовий мед,
    розігрітий на продаж (на радість прочанам).
    Ми старіти колись (всім на зло) перестанем
    і народимось знову. Останній поет,
    неодмінно запійний, бездарний і хворий,
    розповість перехожим про марність надій
    і в мовчанці у відповідь – чорній, німій –
    він згадає про нас і про нашу «лав сторі»,
    щоб «на жалість» (без грошей) купити повій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (11)


  22. Олександр Христенко - [ 2010.09.08 11:06 ]
    ЖЕНЩИНА-НИРВАНА

    Усилий сладостный итог:
    Лежит у ног твоих вершина.
    Ты покорил,
    осилил,
    смог –
    Не зря зовут тебя
    Мужчиной.

    И, кажется, Фортуна ниц:
    « Мой господин и повелитель...
    Исполнить Ваш любой каприз
    Готова:
    всё, что захотите...»

    А рядом,
    молча,
    за спиной
    Горда,
    как тёплый лучик с юга,
    Судьбой подарена весной:
    Жена,
    советница,
    подруга.

    Как дополнение твоё –
    Без славы, почестей и нимба:
    Она –
    «виагра»,
    мумиё,
    Женьшень,
    целящий «за спасибо»!

    Спасибо, милая, что ты,
    Из пут фантазий очумелых
    Меня «на землю» с высоты
    Звала и возвращала к цели,

    Что, направляя дерзкий ум,
    Вперёд манила неустанно,
    Спать не давала на посту
    В объятиях дружка-дивана,

    Что ободряла в трудный час,
    Целуя нежно, словно мама,
    За теплоту любимых глаз
    Спасибо, женщина-нирвана!
    6.10.10г.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.42)
    Коментарі: (36)


  23. Олена Осінь - [ 2010.09.08 09:20 ]
    Бенефіс
    А осінь починається шафранно –
    Латунь небес у сонячних афішах,
    Кленові вальси під фортепіано,
    Лелечий сум, як музика на вірші.

    Аж поки згіркне, димом зíйде терпко,
    Зцілована в півсвітлі ресторанів,
    І вже на сцені осінь-шансоньєрка –
    Рудоволоса муза Модильяні.

    Дощі, дощі… зітруть строкаті шпальта.
    Їй до лиця печаль – сивини ранні,
    Холодних злив надірване контральто,
    Останній виступ у кафешантані.

    Душі торкнеться щастя нетривале –
    Короткий спалах золотого лету.
    Мадонною брунатного вокалу
    Назвуть її закохані поети.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (14)


  24. Юлія Шешуряк - [ 2010.09.07 12:07 ]
    осінь. пора.
    Чаєм залитий стіл. Ми розсипаєм сіль.
    Лампочка сорок ват. Вата, ножиці, йод.
    З радіо чути рок. Осінь - пора весіль.
    Не розшифровуй, це - осінь - таємний код.

    Рани ховай, стрибай: осінь - життєвий драйв.
    Дряпайся, вигризай кращий собі шматок.
    Осінь - пора води. Наш орігамі-рай,
    Складений власноруч, знов під дощем намок.

    Знову є я і ти. З радіо ллється блюз,
    А по блютузу - ніч - темна, жива, мов квас.
    Я твій найдовший сон - ти у мені загруз,
    Жодний неофрейдист не розшифрує нас.

    Лампочка, чай, люблю. Тулиш мене до щік.
    Радіо в стилі джаз. Йодом цілую біль.
    Осінь - маленький звір, вимучений з дощів,
    Вистражданий, немов - осінь - пора похміль.




    осінь-2010


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (53)


  25. Олексій Бик - [ 2010.09.07 09:06 ]
    Кримський начерк
    Розминувся з вітрилами вітер на морі морів,
    У таврійських степах заблукали великі монголи.
    Ти напишеш слова, непідвладні облуді крамоли
    Про іще один день, що як ти або я догорів
    Та й пішов світ за очі, озувши діряві постоли.

    ...Ні сьогодні, ні прісно, ні навіть во віки віків
    Цим пророцтвам твоїм, як і нам, не судилося збутись:
    Ця печаль невтолима, її неможливо забути,
    Як би не намагався і як би цього не хотів,
    Бо зректися її - означає зректися спокути.
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (13)


  26. Мойсей Фішбейн - [ 2010.09.06 21:52 ]
    * * *
    Ми житимемо там, де ми жили –
    Де сон метелика, де спомини бджоли,
    Де повна плоді піднебесна таця,
    Де в пáзолоті павітри й жнива,
    Де в горнім горлі крапелька жива, –
    Нам жити там і знов туди вертаться,
    Блукавши поміж гонів і годин,
    Коли на нас подивиться Один,
    Коли на нас пресвітле сяйво лику
    Сяйне з-поза всегорньої габи,
    Надовкруги оглянемось, аби
    Знайти величину рівновелику.


    4 вересня 2010 р., Київ


    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (1) | "М.Фішбейн «Ми житимемо там...»"


  27. Ірина Білінська - [ 2010.09.05 22:02 ]
    ПОШЕПКИ
    День погас у згасанні літа.
    Сонце спати пішло додому.
    Я так хочу тебе любити,
    Та нікому про це, нікому…

    Я так хочу сміятись тихо
    у солодких обіймах ночі,
    коли мрії шалений вихор
    нас з тобою украсти хоче.

    Нічка сни просіва крізь сито -
    вони бавляться з нами в лови.
    Я так хочу тебе любити,
    Та нікому про це ні слова...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (16)


  28. Олексій Тичко - [ 2010.09.05 16:15 ]
    Відпускаю
    Ти не будеш моя. Відпускаю як птаху на волю.
    Вже долоні спітніли і пальці обм’якли – Лети!
    Поквартально зболить. Метушнею покриє густою.
    Ніби димом пожарищ, згорають останні мости.
    Відпускаю із рук у дими і у спеку від згарищ.
    Монотонно шепочуть прощальну молитву вуста.
    Не була ти моя, а тепер взагалі відлітаєш.
    Дихай волею вповні.
    А у горлі здавила нестерпна така гіркота.
    03.09.10.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (8)


  29. Василь Кузан - [ 2010.09.05 11:03 ]
    Ти настояна на слові
    Ти настояна на слові,
    Ніби ніч оця на травах,
    Ніби слава на опалих
    Лаврах древніх перемог.
    Ти задивлена у далеч,
    Як на шию гостра шабля.
    Ти до болю загадкова
    І до крику не моя.
    Бережеш для мене вірність
    Не зі мною. Неземною
    Платонічно-протинічно
    Наша бачиться любов.
    Ти така, яку бажаю,
    Уявляю… Приміряю
    Простирадла білу пристрасть
    До гарячих наших тіл.
    Ти така, як день прозора,
    Наша нива неозора,
    Наше поле з двох стежинок
    Перекреслене життям.
    Ти настояна на волі,
    Вітер вибриками долі
    Пестить спрагле тіло літа
    Розпинаючи моє.
    Ти йому відкрила груди,
    А мені відкрила душу,
    Я за тебе сонце зрушу,
    Я за тебе п'ю до дна.
    Ти така одна на світі,
    Ти окрилена при світлі,
    Ти без світла, як без мене
    В землю втиснута, мов гріх.
    Я такий як ти. Без тебе
    Я без крил впаду із неба,
    Бо розіп’ятий на слові,
    Що злітає з уст твоїх.


    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (19)


  30. Марк Кнопкін - [ 2010.09.05 01:06 ]
    708-й год
    Осень семьсот восьмого выдалась жаркой, словно ладонь хамама.
    Валид на шебеке вальяжно плывет по Инду. (И выглядит он там,
    Как бронзовый полумесяц на золоченом шпиле фракийского храма)
    Откуда-то с северо-запада подуло слегка одичавшим Понтом.
    Мон-Сен-Мишель еще пуст, доходяга Обер сегодня не вяжет лыка:
    а) вино оказалось не в меру крепким; б) магнитные бури.
    Обер все понял, получив по балде от святого духа (святого лика).
    Еще целых пять столетий до скоропостижного изобретения пули.
    Святой Престол, скрепя суставами и кряхтя, занимает Сизинний.
    (В этом смысле, скорее всего, повезет именно Константину)
    В целом - мир, не нюхавший табаку, не видевший магазина.
    Арабский пастух жует соломину и гонит лениво скотину,
    На Хонсю зазвенели довольно медью, очередь целлюлозы.
    Юстиниан узнает, что на самом-то деле такое - скорость.
    Харадж, джизия, финики, эллинизм византийской прозы.
    Рот Дамаскина, а - если быть точным - его зёв и полость.
    Осень семьсот восьмого выдалась жаркой, особенно на Иберии.
    Римляне малость по-истрепались со времени смены причала.

    От того-то нам паруса и кажутся такими ослепительно белыми,
    Что нас далеко унесло от начала.

    Сентябрь 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (1)


  31. Рудокоса Схимниця - [ 2010.09.04 01:29 ]
    КАРАМБА!
    Карамба! Самба! Сеньйорита
    Текілою в тобі розлита,
    Їй сплачуєш гріховне мито…
    Це ж так підступно оголити
    Лате стегна!

    Уже давно ти нею мариш,
    В уяві злій палких погариськ
    Себе у ній кавОво вариш,
    Без цукру кров’ю розчиняєш –
    Паруєш сам.

    Карамба! Хижа сеньйорито,
    За тебе, певно, варто вбити
    Чи хоч раптово полюбити,
    У тропіках твоїх згоріти –
    Єдина суть!

    Та самба іскри висікала,
    І рухів стегон мало, мало,
    Начорно коси розметались,
    Вона тобою вправно гралась –
    Облуда снів!

    Карамба! Самба! Лиш браслети
    І рук зміїні силуети,
    Розвінчана ущент портретом,
    У сукні, пасмами роздертій, –
    То – скорпіон!

    Ліліт вогню, спокуса вічна,
    Так шоколадно-еротична,
    Не проникаюча – дотична,
    Так хижо-стрімко-блискавично
    Заводить! Ах…

    Карамба!!!

    F..k!


    04.09.2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (25)


  32. Мрія Поета - [ 2010.09.03 13:44 ]
    Іди на голос
    Змінився ніччю день, тепло стікає з рук.
    Загравами земна облуда майоріє,
    Іди на голос мій,
    Іди на ніжний звук –
    Крихка і світла залишилась тільки мрія.

    Її ж бо сутність не зблідніє від обмов.
    Ти не помилишся і смак її пізнавши,
    Щем увібравши незліковний - як любов,
    Де мрія Мрією лишається назавше.


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (99)


  33. Юрій Лазірко - [ 2010.09.02 20:46 ]
    Вина
    Вина!
    Коли п`янить – не пий до дна.
    Так можна вратити все те,
    що руку клало на святе
    і прирікалося плекати.
    Осонням на вікні картатим
    до серця тулиться весна.

    Вина!
    Кого любитиме вона,
    кому збере на мед слова?
    Її я в серці приховав,
    як у гіркій – шляхи до раю,
    як шабля – гонор самурая,
    чи втрата – шибеницю снам.

    Вина!
    Ніким не займана війна
    росте, дичіє. А війне
    і запах меду біль прийме.
    У вітер літо перелито –
    таке п`янке дорожнє мито,
    так неоплатно стало нам.

    Вина!
    Вогнем у неї поринав,
    та погасав язичний хміль,
    ми залишалися самі
    на відстані стінної тиші,
    чекали доки перепише
    гортанну суш нова струна.

    2 Вересня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" 5.5 (5.72)
    Коментарі: (26)


  34. Юрій Лазірко - [ 2010.09.01 19:35 ]
    Накликання краплин
    (Пісня)

    Накликання краплин,
    приборкання бажання.
    П`є дощовий полин
    цю музику кохання.

    На ноти падолист
    кладе осінню втечу,
    немов лягає вись
    знеструнено на плечі.

    Приспів:

    А ніч - не ніч
    І день... як сон.
    Шумить вино
    на хвилях скронь.
    Вина мені!
    Вина чия?
    Яка холодна течія
    невартих сліз,
    забутих слів,
    де птах розлуки
    раптом сів.
    Вина мені!
    Вина чия?
    Яка холодна течія.

    Виважую терпке
    відважуюсь летіти
    де зібрані думки
    в одне вологе літо.

    Де для долоні рай
    в розпущенім волоссі,
    а в серце зазира
    щось болісне і босе.

    Приспів

    Торкнутися би уст
    і дмухнути на вітер
    цілунку тихий плюск
    при осипанні літер.

    Та серця не знайти,
    ні вістки, ні порогу.
    Згоріла нота "ти",
    та що кому до того?

    Приспів

    1 Вересня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" 5.5 (5.72)
    Коментарі: (15) | " Варіант Пісні можна послухати тут"


  35. Салар Уюні - [ 2010.09.01 16:21 ]
    зустрічна смуга
    Все це було вже. Може, досить?
    Та ні. Асфальт вологий. Осінь.
    І раптом знов мене заносить:
    Зустрічна смуга. Шовк волосся.

    Я відмовляюся! Не треба!!!
    Твоя дружина, син... А небо
    Жбурляє пригорщами квіти:
    Збирайте щастя, грішні діти!

    Я зупиняюсь, очі - долу,
    Та геть з калюж сміються зорі.
    Це - божевілля, біг по колу
    Під оплески лихої долі.

    Нехай не дивиться на мене!
    Нехай ні слова, ні пів-слова...
    А серце: "Пізно, ви на сцені:
    Ти, він і осінь. Бачиш: знову

    Між вами - спалахи кленові..."
    Між нами - спалах, а дмухнути -
    Багаття! Сказ душі і крові
    І - ні звернути, ні збагнути.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (35)


  36. Кузя Пруткова - [ 2010.09.01 13:38 ]
    Дощ
    Погода зранку варить, варить…
    Кіптяве небо повне сліз:
    Ось-ось нарешті дощ ушкварить
    На радість спеченій землі.

    …А він підкрався, наче злодій,
    Впав на асфальт, дерева, дах:
    Такий лискучий і холодний,
    Немов презирство до невдах.

    Чекать полегшення даремно,
    Волога подих забива,
    А дощ – такий густий і темний,
    Неначе сонце скасував.

    Нудьгують люди по квартирах,
    І жодна пташка не літа,
    А дощ – такий самотньо-сірий,
    Немов змарновані літа.

    ...Він лив і лив, небесно-чистий,
    І пах, як скошена трава,
    І поливав зчерствіле місто,
    І умивав, і напував…

    Ущух, нарешті… А пізніше
    Обсушить сонечко віття,
    І буде вечір світло-ніжний,
    Немов чекання на дитя.

    11.07.2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (8)


  37. Кузя Пруткова - [ 2010.09.01 13:18 ]
    Осінні квіти
    Не встигла зібратися вранці -
    Старенька гукає в печалі:
    -Ой, горе! Прокляті поганці
    Увесь обірвали фізаліс!

    Кажу: “Не журіться, ну що Ви.
    Аби то - все горе у світі!
    Чекайте – ще кращими знову
    Зростуть навесні наші квіти”.

    А справді, в безсилому віці
    Чому ще стареньким радіти?
    Кошлатим зманіженим кицям,
    В пилюці, в недопалках – квітам...

    Кінцівки болять і німіють –
    Пусте! Чи ж ми – ніг не ламали?
    Страшніше за все, зрозумійте,
    Що й розум відходить помалу.

    Мов бранець пов’язаний – мозок,
    Бо зовнішній кожний подразник
    Проб’ється крізь мури склерозу
    Хіба що з десятого разу.

    І все – обертається сумом.
    Нам радість – а бабі розпука:
    Хто їй – ця дівчИна-красуня,
    І де її люба онука?

    Невірчо вдивляється мати
    У літнього сивого сина,
    Бо в пам’яті – інша закладка:
    Маленька слухняна дитина.

    Як звично, в вікно подивитись –
    І вгледіти клумби порожні...
    Залиште бабусям ці квіти!
    Весняних – чи всі вони дОждуть?


    ...Виходжу з під’їзду. Дивлюся:
    Вціліли окремі рослини.
    - Не плачте! - Кричу я бабусі,
    - Лишилась іще половина!

    29.09.2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  38. Любов Бенедишин - [ 2010.09.01 13:08 ]
    ***
    Без докорів сумління і хули
    (Дай, Боже, перебути чорну смугу цю!)
    Самі себе на муки прирекли,
    Хто дурістю своєю, хто - байдужістю.

    Гряде орда пітьми (числа їй несть!).
    В жалобі смутку Та, що "ще не вмерла".
    Самі собі звели Голгофський хрест
    На стежці до Духовної Говерли.

    А вже ж були близенько... А могли ж...
    Чого забракло: сили чи терпіння?
    Самі себе цвяхуємо. Коли ж
    Заслужимо у неба воскресіння?

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  39. Ярослав Нечуйвітер - [ 2010.09.01 10:23 ]
    СПІРАЛІ
    Зупинюсь,
    озирнусь
    і вернуся назад
    у тривожно – чарівне світання
    по спіралі кохання.
    …То вже потім –
    остудить мене листопад
    і закрутиться зіронька рання
    у кружлянні згасання.

    Зупинюся ще раз.
    Озирнуся назад -
    і піду в затуманені далі
    по одвічній спіралі.
    Обійме мене смутком
    задуманий сад,
    закружляє
    в багряному шалі.

    Як би довго не йшов,
    та нема вороття
    в коловерті життя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (8)


  40. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.31 19:10 ]
    * * *
    Таких зірок нема ніде,
    Як в серпні у Варварівці.
    Коли від сяйва аж гуде,
    Собаки й ті не сваряться.

    А цвіркуни!
    А цвіркуни,
    Навряд чи голосніші є.
    Ти кажеш сни?
    Які там сни,
    Ніч наче б то мілішає.

    Закрию очі - зразу ти
    То поруч, то на відстані...
    Світ недосяжної мети,
    Любов моя, ти - істина.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (4)


  41. Марина Єщенко - [ 2010.08.31 09:19 ]
    Зрадь
    Зрадь мене, любий, у понеділок, зрадь із білявкою!
    Біла сорочка і випрана вже і попрасована!
    У холодильнику – торт, пелюстки трояндові...
    В опері ложа найкраща зарезервована...

    Зрадь мене, любий, зрадь у вівторок, зрадь і у середу...
    Зрадь з секретаркою, з донькою друга, із іноземкою,
    Щоб не стуливши... очей вона впала мертвою,
    І від блаженства відчула себе безсмертною...

    Зрадь мене так, щоб я йшла, і всі тицяли пальцями,
    Щоби давилися сміхом і, може, нарешті, вдавилися.
    Зрадь у четвер, у суботу, а хочеш – у п’ятницю?
    Лиш не в неділю. Неділя ні з ким не ділиться.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (83)


  42. Ірина Зелененька - [ 2010.08.31 08:40 ]
    ***
    То ніби гатка – вишні на дощі.
    Гашетка ночі пожаліла руки.
    У доломані дощ. А ми – у сні,
    у тому, що перелетіли круки.
    Дощі достигли, ніби блекота…
    Дим із ріки пішов у відра долі…
    За постаттю старого човняра
    цей день і сам отуманів у полі.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (13)


  43. Олеся Овчар - [ 2010.08.29 15:45 ]
    Її прощання
    Палають стіни Карфагена...
    Вас зачекалися сирени
    В морях суворих, друже мій.
    На це, напевно, воля вища:
    Попутний вітер вперто свище
    І розмиває жаль прибій.
    Ці хвилі з присмаком розлуки
    Лукаво пестять мої руки -
    За Вами кличуть навздогін.
    Моя Любов не має стриму -
    Безстрашно землю я покину
    Під поминальний передзвін.
    І хоч до Вас, це твердо знаю,
    Могутні хвилі не здолаю,
    Та вже минув земний мій час:
    В безмежних водах океану
    Перлиною я скоро стану,
    Що мрію збереже про Вас.
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (19) | " Й. Бродський. Дідона та Еней. У перекладі В.Ляшкевича"


  44. Сергій Гольдін - [ 2010.08.28 23:44 ]
    За Шекспіром

    Ви знаєте, панове, ви сволота,
    Ви – втілення найгірших сподівань
    Звитяжних предків, що за Україну
    Загинули. Вночі кричать могили:
    Загиблі проклинають вашу ницість,
    Зрадливу сутність і щурячий розум,
    Що думку лиш одну плекає – жерти.
    Ви вмієте так гарно говорити,
    Брехати в очі, щедро обіцяти,
    Але ніхто із вашої когорти
    Тягар обов’язку не здатен гідно нести,
    Нікого з вас порядним не назвуть.
    Яка ж біда – така нікчемна шляхта!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Прокоментувати:


  45. Ірина Кулаковська - [ 2010.08.28 13:46 ]
    * * *
    Кошмарно миловидная дракошка
    ( В обед мне стукнет двести сорок лет ).
    Я вся в соку, в репейниках немножко,
    Зато подагры и маразма нет.


    В моей пещере - мрак и паутина,
    И я тону в унынии густом.
    Ну где же идеальный мой мужчина -
    Чешуйчатый, крылатый и с хвостом?


    Вокруг лишь рыщут гоблины да тролли,
    Марш Мендельсона напевает пень.
    Испепелить дыханием их что ли?
    Но с мелкотой возиться вроде лень.


    Ну как же тут не поддаваться стрессу?
    Где взять терпенья и душевных сил?
    Дракон влюбился в местную принцессу
    И ей драконье сердце предложил.


    Теперь у них - гармония и нега.
    Летают вместе, вместе жгут дома.
    А я от первой зелени до снега
    Дни коротаю. Всё одна. Сама


    Себе рычу, поджариваю тучи,
    Когтями искры выбиваю с гор,
    Бросаю камни и деревья с кручи,
    Быков, людей, овец и прочий сор.


    И пар давно уж выпущен, но принцип
    Важнее, чем угасший интерес.
    Вот разозлюсь и выловлю всех принцев,
    Чтоб обнаглевших наказать принцесс.

    2007 г.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  46. Марк Кнопкін - [ 2010.08.27 16:08 ]
    Город
    Застывшая глазурь города на вершине холма,
    Полимеры. Хладнокровных зданий его сурьма
    Усердно впитывает в себя календарь,
    Предвкушающий даль.

    Цинк, крыш цинга, пробки и маяка клык, -
    Вестимо, не то, к чему ты привык.
    Небо, с доброй примесью пыли,
    Мерно сопит на шпилях.

    Полоса реки, даже скорее полоска.
    Мосты цепляются за ее плоскость,
    Кажется им от чего-то страшно
    (Впрочем не важно).

    Застывшая глазурь города на вершине холма,
    В его тени прилегла отдохнуть тюрьма:
    Нежится в холодке, прогоняет осу,
    Ковыряет в носу,

    Потом, конечно же, ест свои сопли
    (Вдали доносятся чьи-то вопли).
    В этом смысле, тюрьма
    Бережет свои закрома.

    Город, тем временем, холодно смотрит в сторону.
    В ту, где неспешно кружатся вороны,
    Словно в танце. Где-то шумят акации.
    То и другое - признаки гравитации.

    Люди бегло рассыпаны по мостовой,
    Будто мелочь, а постовой совой
    Таращится людям вслед.
    Скоро обед.

    Асимметрично шаркают автомобили,
    Туда-сюда. Над облаком пыли
    Стройно высится светофор
    И их не видит в упор.

    Застывшая глазурь города вдруг потекла,
    Как река составленная из кусков стекла,
    Пенопласта, проч. И это -
    Как бы означает лето.

    август 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (15)


  47. Юлія Шешуряк - [ 2010.08.27 13:14 ]
    любовь/морковь :)
    любов-іграшка, любов-красива-штучка,
    любов - поцілунки глибокі зі смаком опію
    тіла приземлені, руки приручені,
    очі - копії.

    любов - кіно: комедія, порно, триллер.
    всі дні - райдужні, всі книги - цікаві.
    любов - банальності: ангели з крилами,
    ніч, кава.

    любов-стрибок, любов-кроленя-налякане.
    любов-ліс, любов-небезпека, наче
    в маленьку пастку потрапляє лапками
    і плаче.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (17)


  48. Юлія Шешуряк - [ 2010.08.27 12:45 ]
    літо/щастя
    море, від водоростей м"яке,
    сіре каміння кладе до ніг.
    я твоя барбі, а ти мій кен.
    наша релігія - гедонізм.

    літо кидає нас в море щасть,
    мрій неосвячених чорний чай.
    ми забуваємо вік і час.
    я твоя герда, а ти - мій кай.

    вперше повіримо в те, що десь
    пост-апокаліпсис наш на двох.
    я твоя повністю, ти мій весь.
    наше майбутнє м"яке, мов мох.

    море стомилось нести арго.
    що ж, повертайся у свій іолк.
    ми забиваєм останній гол.
    я - твоя юля, а ти - мій о...



    (літо 2010)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (3)


  49. Володимир Ляшкевич - [ 2010.08.27 09:46 ]
    Його прощання
    • •
    І сонцем тане у багряній піні
    його бездомний човен - вдалину,
    дівча у прихистку змарнілих піній
    всміхається кохання убранню,
    та Одіссея друг - осінній вітер,
    уже здуває позолоту літер,
    зі скель у море сипле: „я люблю!..”


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (13) | "Його повернення"


  50. Рудокоса Схимниця - [ 2010.08.25 22:39 ]
    УБИТИ ДРАКОНА?
    Коні розтріпані,
    Розхарапуджені
    Випили небо без лишку, до дна.
    Чорна сторожа десь
    Сонно і знуджено
    Брязнула зброєю. Панна одна.

    Плаче Принцеса ридма безупинно –
    Шкіру повік вже роз’їло слізьмИ…
    Ніч обеззорена – дівка причинна,
    Тіло неторкане: на ось – візьми!

    Сплакана свічкою,
    Зранена стигмою,
    Так прирікає тобі Зодіак.
    Лицарі немощні,
    П’яно-нестримані
    Топлять в браваді липкий переляк.

    Холодно в замку. Вростає каміння
    В Панни дівоцтво, що вже відбулось.
    Льоля наситилась запахом тління,
    Ну ж бо, Драконе, глянь – жертвенна – ось!

    Нафіміамлено,
    Навстіж відчинено,
    Нікуди бігти Принцесі німій…
    Вітер не вистудить,
    Сонце не вигоїть,
    Знаки офіри обмежують: Стій!

    Глянцем прописано днесь риму тіла,
    Голим по білому… їжа богів.
    Це для Дракона в сто років офіра…
    Дівич північний з розпуки згорів.

    Чарами згублена,
    Вироком скривджена,
    Шрам амальгами як слід заборон…
    Погляд приречений
    Птахом у дзеркало:
    …З срібного глянцю всміхався Дракон…

    25.08.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (38)



  51. Сторінки: 1   ...   87   88   89   90   91   92   93   94   95   ...   159