ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.05.13
21:40
Я пішов світ за очі
божевільною травою,
продираючись крізь колючки.
Я тікаю від цивілізації.
Із дороги я звернув
у густі вруна.
Мене жене вперед амок,
якийсь навіжений двигун.
божевільною травою,
продираючись крізь колючки.
Я тікаю від цивілізації.
Із дороги я звернув
у густі вруна.
Мене жене вперед амок,
якийсь навіжений двигун.
2025.05.13
19:44
Обурена весна дощами розлилась.
Зелені та сумні у травня очі.
Коли вже сонце розітне сувої зла,
щоб відпочили від шахедів ночі?
Калюжі, мов печалі темні дзеркала,
Бо тільки дощ, здається, хазяйнує,
хлюпоче - і завісою стоїть імла,
Зелені та сумні у травня очі.
Коли вже сонце розітне сувої зла,
щоб відпочили від шахедів ночі?
Калюжі, мов печалі темні дзеркала,
Бо тільки дощ, здається, хазяйнує,
хлюпоче - і завісою стоїть імла,
2025.05.13
19:23
Протокол від 13.05.2025
Після вимушеного сеансу аналітичних заходів і виховної роботи, проведеної з черговою зміною (вахтою) "пиріжкарень", пов'язаної з відгуком на вірш
постійного дописувача Поетичних майстерень,
були отримані пояснення наступ
2025.05.13
16:54
Коли зліталися хрущі
На обвишнілу хату.
Щось відлягало від душі
Страшне і волохате.
І хата, втомлена в літах,
Підведена на біло,
Була, немов би молода,
Немов нова і ціла.
На обвишнілу хату.
Щось відлягало від душі
Страшне і волохате.
І хата, втомлена в літах,
Підведена на біло,
Була, немов би молода,
Немов нова і ціла.
2025.05.13
13:52
Я не знаю, що зі мною,
Самотою рани гою.
Недалеко й до біди.
На подвір'ї, попід вечір,
Розгулялася хуртеча,
Замела усі сліди.
Стогне вітер за шибками,
Самотою рани гою.
Недалеко й до біди.
На подвір'ї, попід вечір,
Розгулялася хуртеча,
Замела усі сліди.
Стогне вітер за шибками,
2025.05.13
10:48
Я ангел її, та не знає вона,
що ми одне одному ехо... луна,
якщо подивитись у небо ясне,
обом усміхається щастя одне.
Вона була тою з омріяних див,
яке як ікону я боготворив
у ночі осінні, у дні весняні,
являється й досі мені уві сні
що ми одне одному ехо... луна,
якщо подивитись у небо ясне,
обом усміхається щастя одне.
Вона була тою з омріяних див,
яке як ікону я боготворив
у ночі осінні, у дні весняні,
являється й досі мені уві сні
2025.05.13
10:08
Коли пташки уже лягають спати,
а Місяць виринає із-за хмар,
моя душа нечутно зніме лати,
аби почути музику кіфар.
Вона торкає ніжно струни неба,
її лунає тихо вокаліз
і подумки несе мене до тебе
а Місяць виринає із-за хмар,
моя душа нечутно зніме лати,
аби почути музику кіфар.
Вона торкає ніжно струни неба,
її лунає тихо вокаліз
і подумки несе мене до тебе
2025.05.13
09:24
Український поет і пісняр, світла життєлюбна людина Борис Йосипович Пономаренко втратив сина - майор розвідки Роман Пономаренко загинув на фронті…
Мій син поліг за Україну…
Тож як писати?
Як співати?
Як дихати тепер без сина?
У вухах тиша, ніби ва
Мій син поліг за Україну…
Тож як писати?
Як співати?
Як дихати тепер без сина?
У вухах тиша, ніби ва
2025.05.13
06:13
Помолюся Богу, поклонюсь іконам,
Унесу пожертву та перехрещусь, –
Затуляють очі мороку долоні
І кепкує щастя з наших бід чомусь.
Незлічимі рани, невтоленні болі,
Заклики постійні та важкі думки, –
Як невірна жінка, зраджує нам доля,
Чи самі ми в
Унесу пожертву та перехрещусь, –
Затуляють очі мороку долоні
І кепкує щастя з наших бід чомусь.
Незлічимі рани, невтоленні болі,
Заклики постійні та важкі думки, –
Як невірна жінка, зраджує нам доля,
Чи самі ми в
2025.05.13
05:13
Стрів якось твій образ, завітавши в дискобар
Промінь танцював між зір і хмар
Увімкнувся місяць, явив мені твій шал
Очиці карі зблиснули мов жар
А ти наче ураган
Спокій у очах
Усяко геть одвіює
Промінь танцював між зір і хмар
Увімкнувся місяць, явив мені твій шал
Очиці карі зблиснули мов жар
А ти наче ураган
Спокій у очах
Усяко геть одвіює
2025.05.12
21:16
Ще як не став ненависним Саулові,
Давид під пальмою трудився
Над котримсь зі своїх псалмів.
Скліпив повіки, довіривсь струнам гусел...
Мовби зі сну прокинувсь,
Бачить: шершень доїдає павука...
«Яка ж несправедливість, Боже,-
Одвернувсь юнак
Давид під пальмою трудився
Над котримсь зі своїх псалмів.
Скліпив повіки, довіривсь струнам гусел...
Мовби зі сну прокинувсь,
Бачить: шершень доїдає павука...
«Яка ж несправедливість, Боже,-
Одвернувсь юнак
2025.05.12
21:16
Так хочу додому, у рідну стихію.
Я навіть удома себе відчуваю
Закинутим на чужину. Чи зумію
Колись повернутись до рідного краю?
Так хочу додому, у затишок, тишу,
До тих берегів, що відомі ізмалку,
Де води на гребенях вічність колишуть
Я навіть удома себе відчуваю
Закинутим на чужину. Чи зумію
Колись повернутись до рідного краю?
Так хочу додому, у затишок, тишу,
До тих берегів, що відомі ізмалку,
Де води на гребенях вічність колишуть
2025.05.12
17:31
В твоїх очах вчорашнє небо пізнє,
Де сіяв хвильки птахів сонцеспад.
Знов ти моя, журлива й світла пісне,
Ведеш мене в любові дивний сад.
Приспів
Гублюсь в твоїм волоссі, моя мила.
Я сонце щастя в сни твої наллю.
Чекай мене, моя голубко біла.
Де сіяв хвильки птахів сонцеспад.
Знов ти моя, журлива й світла пісне,
Ведеш мене в любові дивний сад.
Приспів
Гублюсь в твоїм волоссі, моя мила.
Я сонце щастя в сни твої наллю.
Чекай мене, моя голубко біла.
2025.05.12
15:28
Яка б не трапилась жура --
Допоки ми живі, кохана,
Цвітіння не мине пора,
Моє кохання не зів'яне.
Нехай роки беруть своє,
В люстерко глянути так важко.
Краса душі твоєї є --
Допоки ми живі, кохана,
Цвітіння не мине пора,
Моє кохання не зів'яне.
Нехай роки беруть своє,
В люстерко глянути так важко.
Краса душі твоєї є --
2025.05.12
12:35
Травневих пахощів розбурханий порив
лоскоче почуття мої надвечір.
Удалечінь летять весни вітри,
а прохолода – укриває плечі…
Учора шкодував би, що не ти,
але сьогодні якось попустило.
Іду поволі плаєм без мети,
лоскоче почуття мої надвечір.
Удалечінь летять весни вітри,
а прохолода – укриває плечі…
Учора шкодував би, що не ти,
але сьогодні якось попустило.
Іду поволі плаєм без мети,
2025.05.12
10:33
Задай мені питання. Запитай,
у що моє закохане сьогодні.
Роки спливли крижинами. Й нехай.
Ми ж бачились лише напередодні.
Спитай мене щось щире, що тобі
хотілося б дізнатися сьогодні.
Зустрічними кругами по воді
у що моє закохане сьогодні.
Роки спливли крижинами. Й нехай.
Ми ж бачились лише напередодні.
Спитай мене щось щире, що тобі
хотілося б дізнатися сьогодні.
Зустрічними кругами по воді
2025.05.12
08:48
В крамниці бабця говірка
Питає в жіночок:
- Чи риба є у вас така,
Щоб зовсім без кісток?
Сміється тільки продавець,
Сказавши, що нема:
- Та риби тої, хай їй грець,
Питає в жіночок:
- Чи риба є у вас така,
Щоб зовсім без кісток?
Сміється тільки продавець,
Сказавши, що нема:
- Та риби тої, хай їй грець,
2025.05.12
05:57
Змінилась, — не та, що колись —
від жінки лиш тінь залишилась.
Та спрагло бажаю у вись
злетіти на зламаних крилах.
Хребці порахую і щем
під ложечкою залоскоче.
Не ріж, доле, тіло живцем —
від жінки лиш тінь залишилась.
Та спрагло бажаю у вись
злетіти на зламаних крилах.
Хребці порахую і щем
під ложечкою залоскоче.
Не ріж, доле, тіло живцем —
2025.05.12
05:53
Іноді замріяно співаю,
Часом звуків геть не видаю, –
Згадками зворушений до краю,
Мовчки думу думаю свою.
На розквітлу яблуню дивлюся
І впадаю у важку журу, –
Згадую схвильовано матусю
Та душею з нею говорю.
Часом звуків геть не видаю, –
Згадками зворушений до краю,
Мовчки думу думаю свою.
На розквітлу яблуню дивлюся
І впадаю у важку журу, –
Згадую схвильовано матусю
Та душею з нею говорю.
2025.05.12
04:58
В повітрі - невловимі аромати,
Кущів бузку торкається душа.
До мене в серце хоче завітати
Весна духмяна та, на жаль, чужа.
Свічками посміхаються каштани -
Натхненний та барвистий карнавал!
Прикрасилися зеленню паркани,
Кущів бузку торкається душа.
До мене в серце хоче завітати
Весна духмяна та, на жаль, чужа.
Свічками посміхаються каштани -
Натхненний та барвистий карнавал!
Прикрасилися зеленню паркани,
2025.05.11
22:05
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський розбійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полу
2025.05.11
22:01
Тупикова дорога в лісі -
як тупикова дорога в житті.
Ти йдеш у темряві,
як у павутині
невиправданих надій,
як у ідеях, порослих мохом.
Колись ця дорога вела до села,
а зараз там глухий кут,
як тупикова дорога в житті.
Ти йдеш у темряві,
як у павутині
невиправданих надій,
як у ідеях, порослих мохом.
Колись ця дорога вела до села,
а зараз там глухий кут,
2025.05.11
16:19
Якось у п’ятницю я розкрив Коран і прочитав суру «Люди». Прочитав і мені написалось ось таке:
Люди – це вусики таргана Всесвіту,
Що біжить порожнечею і шукає мету
Свого буття-існування. Серед пітьми,
Серед нескінченного невідання.
Люди – це фіо
Люди – це вусики таргана Всесвіту,
Що біжить порожнечею і шукає мету
Свого буття-існування. Серед пітьми,
Серед нескінченного невідання.
Люди – це фіо
2025.05.11
15:14
Степ. Із неба сонце палить. Вітру і не чути.
Десь, мабуть в ярку сховався і устиг заснути.
Все живе також сховалось спеку переждати.
Тільки жайвір не втомився у небі співати.
Бредуть степом козаченьки, між горбів блукають.
Із невдалого походу на Січ
Десь, мабуть в ярку сховався і устиг заснути.
Все живе також сховалось спеку переждати.
Тільки жайвір не втомився у небі співати.
Бредуть степом козаченьки, між горбів блукають.
Із невдалого походу на Січ
2025.05.11
12:46
Сонечко добралося зеніту
І опівдні землю обпекло, -
Почало небачено міліти
В затінку калини джерело.
В'ялим листям пахне звідусюди,
Потьмяніли кольори квіток, -
Як мені дихнуть на повні груди
Та іще зробити хоч би крок?
І опівдні землю обпекло, -
Почало небачено міліти
В затінку калини джерело.
В'ялим листям пахне звідусюди,
Потьмяніли кольори квіток, -
Як мені дихнуть на повні груди
Та іще зробити хоч би крок?
2025.05.11
09:20
Пливуть літа за небокрай —
найкращі миті літа,
а ти завжди мене кохай,
мій загадковий Світе.
Зустрілися ми недарма
на ковзанці юдолі,
коли творила сніг зима
найкращі миті літа,
а ти завжди мене кохай,
мій загадковий Світе.
Зустрілися ми недарма
на ковзанці юдолі,
коли творила сніг зима
2025.05.11
09:05
Кшталтів кохання
Марґариту вчив Том –
Від задумки до звершення ледь не життя
Ситуації різні погода є змінна
жодне із кохань
не краще інших
Кшталти кохання –
Марґариту вчив Том –
Від задумки до звершення ледь не життя
Ситуації різні погода є змінна
жодне із кохань
не краще інших
Кшталти кохання –
2025.05.11
08:59
Щоб очі мамині світились щастям,
Щоб усмішка сіяла на вустах,
До неї приїжджайте, діти, вчасно,
Де б не жили ви, і в яких краях.
Бо найдорожча це, звичайно, мама,
Яка подарувала вам життя
І теплих почуттів і ласки гаму,
Щоб усмішка сіяла на вустах,
До неї приїжджайте, діти, вчасно,
Де б не жили ви, і в яких краях.
Бо найдорожча це, звичайно, мама,
Яка подарувала вам життя
І теплих почуттів і ласки гаму,
2025.05.10
21:43
Двір знайомої заріс травою,
ніби чужими смислами.
У траві водяться ледве не вовки.
Там може заблукати
все, що завгодно:
думки, надії, ідеали.
Високе бадилля стирчить,
як башти готичних замків.
ніби чужими смислами.
У траві водяться ледве не вовки.
Там може заблукати
все, що завгодно:
думки, надії, ідеали.
Високе бадилля стирчить,
як башти готичних замків.
2025.05.10
17:28
променятко-зайченя
по віконній рамі
скаче й каже відчиняй
нині Свято Мами
Приспів:
мама-мама
золоті слова
по віконній рамі
скаче й каже відчиняй
нині Свято Мами
Приспів:
мама-мама
золоті слова
2025.05.10
09:04
їдемо до техасу, знайомі ледве-ледь
їдемo до її сім’ї, у новім корветі
їдемо до техасу просто так ~ буває, вір
зупинимся у денвері оглянемо, що там і
певно, їй зі мною безпечніш а в моє серце лине мир
їдемо до техасу, я і діксі роуз (личить їй!)
їдемo до її сім’ї, у новім корветі
їдемо до техасу просто так ~ буває, вір
зупинимся у денвері оглянемо, що там і
певно, їй зі мною безпечніш а в моє серце лине мир
їдемо до техасу, я і діксі роуз (личить їй!)
2025.05.10
05:21
Стало темно безвідрадно
У розчиненім вікні, –
Краєвиди неоглядні
Споглядати не мені.
Видно тільки двір порожній
І розквітлий пишно сад,
У якому вишня кожна
Має власний аромат.
У розчиненім вікні, –
Краєвиди неоглядні
Споглядати не мені.
Видно тільки двір порожній
І розквітлий пишно сад,
У якому вишня кожна
Має власний аромат.
2025.05.09
22:25
Не про мене свята –
ні світські, ні релігійні,
коли кацапня за горло Вкраїну хвата
чи стріляє їй просто в спину.
І хоч знаю, що з часів петрових
возведено силу в закон,
не була ще руйнація такою,
коли все живе дощенту пожер вогонь
ні світські, ні релігійні,
коли кацапня за горло Вкраїну хвата
чи стріляє їй просто в спину.
І хоч знаю, що з часів петрових
возведено силу в закон,
не була ще руйнація такою,
коли все живе дощенту пожер вогонь
2025.05.09
21:14
Гай приховує всі таємниці,
Гай таїть всі початки й кінці.
І всі пристрасті болісні й ниці
Проростають в його лиці.
Я іду в цьому вічному лісі,
Ніби полем одвічних пасток.
Заблукав у кущах на узвишші,
Гай таїть всі початки й кінці.
І всі пристрасті болісні й ниці
Проростають в його лиці.
Я іду в цьому вічному лісі,
Ніби полем одвічних пасток.
Заблукав у кущах на узвишші,
2025.05.09
18:52
В мистецьких колах не існує друзів.
Це - правда, неприємна і жорстока.
До чорта пліткарів та боягузів
І заздрість - ззаду, спереду та збоку.
Немає щирості в мистецьких колах,
Лише бажання втертися в довіру.
А власний досвід - це найкраща школа...
Це - правда, неприємна і жорстока.
До чорта пліткарів та боягузів
І заздрість - ззаду, спереду та збоку.
Немає щирості в мистецьких колах,
Лише бажання втертися в довіру.
А власний досвід - це найкраща школа...
2025.05.09
18:06
Давай розійдемось, давай
розставимо крапки і... капці...
І може вип'ємо по склянці,
як давні друзі... Чи давай
розіб'ємо усі чашки
і той сервіз з надбитим носом.
І може стане раптом досить
сварок на тиждень чи роки...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розставимо крапки і... капці...
І може вип'ємо по склянці,
як давні друзі... Чи давай
розіб'ємо усі чашки
і той сервіз з надбитим носом.
І може стане раптом досить
сварок на тиждень чи роки...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори на сторінці:
2025.05.04
2025.04.30
2025.04.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.12
2025.04.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
 Огляд |
Дата |
|---|---|
|
Майстерень Редакція :
"Давайте спробуємо організувати конкурси з грошовою відзнакою. Всі охочі можуть називати свої творчі тематики і виділяти..." |
2022.05.17 |
Поезія - Останні надходження за 30 днів
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2043 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2043 seconds