Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Валентина Попелюшка (1967)
Не я в рядки нанизую слова,
Самі приходять вірші, як захочуть...


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Сьогодні не модно вмирати від старості
    Сьогодні не модно вмирати від старости,
    Мерзнуть пуп’янки, сохнуть паростки.
  •   Про що ти мрієш, пані стиглих літ?
    Про що ти мрієш, пані стиглих літ?
    Чи прагне ще чогось твоє серденько,
  •   Жінко, чому ти сива?
    – Жінко, чому ти сива?
    Зморщок нема на личку.
  •   Щедрівка чуйної дитини
    Щедрик-ведрик, щедренята,
    Поверніть додому тата
  •   Щедрівочка 2016
    Щедрик-ведрик, щедрівочка,
    Біжить Путя наввирячки,
  •   Бійці ДУК ПС вітають діточок з Днем святого Миколая
    Мій синку, ти чекаєш свята…
    Воно вже йде до нас у хату.
  •   Акварелі
    Ой, які ж вони веселі –
    Кольорові акварелі.
  •   Багата родина
    Тулюся лагідно до мами,
    У кухню з ліжечка прибіг.
  •   Зимові розваги
    Я зліпив м’яча зі снігу
    У футбол пограти.
  •   Бешкетник
    Вдягну новий кашкетик
    І чоботи старі –
  •   Зберегли красуню лісу
    Кульок, блискіток чимало,
    Подивитись любо-мило…
  •   Мамо, я малюю тата
    Кажуть люди: біль і втрата,
    Кажуть, горя повна мірка...
  •   Суперниця
    Здавалося, що осені не буде,
    Що літу панувати повсякчас,
  •   Запахло осінню
    Запахло вереснем. Хоч літо ще й не хоче
    Прощатися, втікати не спішить,
  •   А то було життя…
    А то було життя… Здавалося, невдале,
    Бо зовсім не таке, як у вервичці мрій.
  •   Колискова для лиха
    Люлі-люлі, лишеньку,
    Слухай мене, грішненьку,
  •   Риторичне
    У барвистому натовпі знову побільшало чорного…
    О Небесний Митцю! Чи забракло Тобі кольорів?
  •   Вони танцювали
    Вони танцювали… Тверділа земля під ногами
    І чимось подібна була на могильну плиту.
  •   Вино провини
    Чому щаслива долі мить –
    Не щедра мірка?
  •   Трава
    Люблю, як пахне скошена трава…
    Цей млосний запах – родом із дитинства.
  •   Літо в підземеллі
    Війни не гідні ніякі
    Смутків і жахів дитячих.
  •   Не лякайте вибухами літо
    Не лякайте вибухами літо,
    Бо йому для нас родити хліб.
  •   Святий обов’язок
    Я уві сні збиралась на війну,
    Цілком реальну, не якусь химерну,
  •   Благання
    А коли відгорить, відгримить, і розвидниться небо,
    І засохне колючий бур’ян у донецьких степах,
  •   Не кіно
    Оті, що до рабського звикли життя,
    І духу свободи бояться…
  •   Іноді так хочеться заснути…
    Іноді так хочеться заснути,
    І проспати неприємні дні,
  •   У війни не буває свята...
    Де взялася вона проклята?
    Чом не щезла колись навíки?
  •   Едемський сад
    Коли я засинаю на плечі
    Злітаються щасливі херувими,
  •   Бійцю з позивним Зірка
    Ровесниці - на побачення
    Обкладинками "Плейбою",
  •   «Дрібничка»
    Коли випадає нагода
    Комусь дати трішки добра,
  •   Підтримай Надію!
    Дорогі майстри поетичного слова!
  •   Повернися живим (пісня)
    Лети, мій соколе, на схід,
    Туди, де зараз лід і пекло.
  •   Я вірю у тебе, як в Бога…
    Я вірю у тебе, як в Бога…
    До болю нове відчуття.
  •   Орхідея
    Чи вдосталь їй тепла на чужині?
    Чи в затишку повітря не замало?
  •   Диверсанти зими
    Білосніжний десант
    опускається тихо з небес,
  •   Долюби
    Долюби мене до сльози,
    До постскриптуму, до молебню.
  •   Операція
    хірургічна операція
    на столі – стражденна і зболена
  •   Сергійкові Аветісяну
    Новоспочиле янголятку,
    Тобі вже більше не болить.
  •   Ефект паралельних світів...
    Молюся за наших, за Надю - до сліз,
    Хоч плакати сильним не личить.
  •   Коротко про злободенне - 2
    У часи надтривожні останні
    Значно виросла витрат стаття.
  •   Україні
    Цвіти попри все: ненажерливу владу,
    Злодюгу сусіда і ляпаси “Граду”,
  •   Доля
    Я ховала вогонь у нагрудній кишені,
    Він ще більше горів.
  •   Казочка для дорослих
    Вишивала нічка зорі
    На небеснім оксамиті,
  •   Моє дитинство в платтячку простім
    Моє дитинство в платтячку простім,
    Що мама вечорами взимку шила…
  •   Два віршики про рукавичку
    Попросила ручка-мати,
    Щоб сини зайшли до хати.
  •   В чеканні Миколайчика
    У ліжечку калачиком
    Згорнувся і чекаю.
  •   Віха
    Пройдений шлях відміряю не верстами -
    Тими рядками, що зібрані, зверстані,
  •   Перший сніг
    А перший сніг - мов перший поцілунок:
    Зворушливий і чистий, та недовгий.
  •   Найкраще від кращих для найкращих
    Шановні автори!
    Запрошуємо Вас прийняти активну участь у створенні спільної поетичної збірки, попередня назва якої “ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ”.
  •   Повертайся переможцем
    Лети, мій соколе, на схід,
    Туди, де зараз лід і пекло.
  •   Струна життя
    А я тебе переспіваю,
    Додам несказані слова,
  •   Нев'януча
    Вона стояла боса між вітрів
    І куталась у збіжжя поріділе.
  •   Недосяжне
    Як я хотіла! О, Господи, як я хотіла
    Бути для нього незмінно найкращою в світі.
  •   Двобій
    Мов грім у яснім небі, знявся крик.
    Їй змовчати було б, та не стерпіла.
  •   Обличчя осени
    У осени є декілька облич:
    Примружене, у зморшках павутиння,
  •   Балада про своє
    Сповивала мати сина
    В ніжну колисанку,
  •   Мовна відповідь
    Хай хтось пнеться до сьомого поту
    І багато води каламутить,
  •   Душа-криниця
    Душа людська – мов копанка-криниця:
    У когось каламутна і мілка,
  •   Життя в кількох словах
    Кава…канапка…ранок…
    Дощ…листопад…життя…
  •   Серафимко
    На велосипеді мчить він стрімко,
    Вдвох із вітерцем навперегін.
  •   Гомбовці
    Вареники ліниві - їм родина,
    Бо це так само сирні колобки.
  •   Авторські шедеври
    Коханий любить їх до пива,
    Я – замість хліба до борщу.
  •   Аліска
    В неї кучеряві білі кіски,
    Носик у веснянках – догори.
  •   Казка поспішає
    Нічка заховала зорі-світлячки
    За ажурну хмаркову завісу.
  •   «Мажор»
    В сім’ї - дитя-«мажор», йому все можна,
    Бо спадкоємець бізнесу росте.
  •   У дитячому садочку
    У дитячому садочку
    Затишне подвір'ячко,
  •   Самотня танцюристка
    На сценах вулиць, парків, площ
    Танцює осінь в ритмі польки,
  •   Тато-герой
    Підійду до тата,
    обійму за шию.
  •   Осіння еротика
    Пишаються багрянцями акації,
    Помітні серед золота здаля,
  •   Хатинка з кубиків
    Не знаючи спочинку,
    Із кубиків хатинку
  •   Вчителька совісті
    З густого виру спогадів буремних
    Сюжет один за іншим визира:
  •   З Днем Батька!
    Чи ми дорослі, чи маленькі, -
    Є дві опори у житті:
  •   Про місто юності моєї
    Проспекти, парки та алеї,
    Бульвари, сквери і мости –
  •   Не дай нам, Боже, звикнути до втрат
    Коли потокам сліз немає краю,
    І біль душі помножився стократ,
  •   Я молюся за тебе, солдате
    Я не жінка тобі і не мати,
    І не рідна сестра чи дочка,
  •   Гуманоид
    Красуется царек на тронном месте,
    Сам от себя придя в немой восторг...
  •   А Господь рятує білий світ...
    Пізно уночі і рано-вранці
    Злий павук сіткú брехнí снує.
  •   «Щасливий, мамо, той, хто за Вкраїну В бою нерівнім голову поклав».
    А люди співчувають, не лукавлять,
    Підтримують її усім селом.
  •   А мати чекає, а мати не спить…
    А мати чекає, а мати не спить…
    Ніхто її сина не бачив убитим.
  •   Хлопчики, спасибі, що живі.
    В кожного, мов німб, на голові
    Зеленіє формений берет…
  •   Письмо русской женщине
    Здравствуй, русская женщина – мама, невеста, сестрица.
    Докричусь ли к тебе, коль оглохли все уши земные?
  •   Сьогодні я слухала голос війни.
    Сьогодні я слухала голос війни:
    То вибух, то черга глуха кулеметна.
  •   Коктейль сьогодення
    Немов у видінні страшному,
    Коктейль сьогодення – до дна:
  •   Щось не так…(пам`яті Вільгельма Штольцеля)
    Щось, напевно, у світі не так…
    Чи й на сонці темнішають плями?
  •   Вам не зламати нашої НАДІЇ
    За підлі і безчесні ваші дії
    Кипітимете вічність у смолі.
  •   Диявол збирає досьє...
    Диявол збирає досьє
    На душі, любов’ю убогі.
  •   Згорає літо...
    Сонце яблуком котиться вниз,
    Пестить небо зоря вечорова...
  •   Ти це зробив!
    То доля звела молодих патріотів,
    Щоб разом пройшли незвичайний маршрут.
  •   Дай, Боже, миру Україні!
    Дай, Боже, миру Україні!
    Скажених звірів зупини.
  •   Зваблюю життя
    Зваблюю життя, із ним фліртую.
    Хай попросить – боса на стерню…
  •   Утечу
    Утечу під шати липи
    Від грайливого дощу,
  •   Кожному своє...
    На вулиці дощ... В холодильнику
    Укотре «повісилась миша»…
  •   "У сім'ї не без виродка"... (Про наболіле)
    Знову оплакує сина,
    Знову – пожежі дотла…
  •   Новообранцю
    Над прірвою тернистою стезею
    Блукали. Натерпілися без міри…
  •   Не голосуйте проти всіх!
    Не голосуйте «Проти всіх!»
    Бо то – і проти України.,
  •   Миротворче
    Як часом від суєт потрібна втеча
    У травень, де зозуленька кує,
  •   За кілька хвилин до літа...
    Вона малювала літо -
    Зима відступала холодна.
  •   Мамине відлуння
    Яка ж ти в мене виросла красуня!
    Хай Бог тебе завжди охороня!
  •   Осколки сьогодення
    Антихрист прикривається хрестом...
    Антифашистом зве себе фашист...
  •   Каштани запалюють свічі...
    Каштани запалюють свічі.
    Щоб дух боротьби не заснув,
  •   Несказка
    Хоть это и не сказка, - жил да был
    Похожий на нормального мужик.
  •   Колискова для коханого
    Засни, засни, коханий, у обіймах,
    Вони - мов тиха гавань після дня.
  •   На вечорницях у любові
    Хвилюють пахощі бузкові,
    Немов у юнії літа.
  •   Найвища суть любові
    Немало див стрічалося мені,
    Але нема блаженнішого дива,
  •   Бабуся кришить хлібчик голубам...
    Бабуся кришить хлібчик голубам,
    Відламує і кидає потрошку...
  •   Господину Путлеру
    Ну что ты с веником своим
    В наш дом врываешься без спросу?
  •   О родстве и корнях...
    Мой двоюродный брат восхищается путиным.
    Брат в России живет, а рожден в Украине.
  •   Мукачівський вальс (пісня)
  •   Найстійкіша мукачівська революціонерка...
    Аномально чи, може, знаково...
    Мов рожеве крило туману,
  •   Ми відродилися давно.
    Невже не маєш інших мрій?
    Росіє, знову ти
  •   Чому???
    Чому не прилітають журавлі?
    Не бачу їх, не чую... Що зі мною?
  •   Коли біда у двері стука...
    Коли біда у двері стука,
    Не час для сварок і для чвар.
  •   Людина у мішку
    Як добре жити, заховавшись у мішку,
    Що відбувається - не бачити й не чути,
  •   Я бачила Шевченка на Майдані
    Я бачила Шевченка на Майдані,
    Серед народу дух його витав.
  •   Россия! Ты ли это???
    Душа распахнута для дьявола...
    Залиты уши "киселем"...
  •   Хотят ли русские войны???
    «Хотят ли русские войны?»
    Я эту песню с детства знаю
  •   ...А кача знову десь пливе...
    За пережите і живе
    ПлачУ сльозами, плАчу,
  •   Вони не вмерли!
    А очі їхні - чисті, ніби перли,
    А світлі душі - птицями увись.
  •   Щоб пам'ятали
    Горіли небо і земля,
    Просила не стріляти Либідь.
  •   Оберіг
    В сорочку вишиту вдягла...
    Перехрестила...
  •   Людиноподібнії звірі...
    Людиноподібнії звірі
    У серці любові не мають,
  •   Сергію Дідичу
    За правду революції
    Поклав і душу, й тіло.
  •   "Шоколадна" філософія...
    Хтось може з'їсти сам шоколадку - каже, що смачно...
    Тільки судити всіх по порядку - справа невдячна.
  •   Не сниться Маріїнський парк...
    Не сниться Маріїнський парк...
    Та бачу, наче у жахіттях,
  •   Колискова для прокурора
    У маленьких діточок горе -
    Хто заробить їм на харчі?
  •   Роздуми над посадочною смугою...
    Ну що, Вітьок, злітав у Сочі?
    Крута тусовочка, еге ж?
  •   ...Падали зорі у січні...
    А мир іще навіть не сниться,
    Напружені ночі і дні.
  •   Слова-постріли
    До чого тут кілометри,
    Професія, вік чи стать?
  •   Відкритий лист до однокурсника з Донбасу
    Привіт! Як справи, однокурснику з Донбасу?
    Згадався нині наш гірничий інститут.
  •   З тобою і без тебе
    Ти добре знаєш: я в харчах — не привереда,
    А все немиле. Не було такого зроду ж.
  •   Жінкам революції
    Ще одягнемося в сукні, дівчата,
    Дочекаються високі підбори.
  •   Так герої ідуть...
    Так герої ідуть.
    Так герої у вічність ідуть.
  •   Скорбота...
    Свідомий світ побачив і здригнувсь.
    Скорботи дим ховає сонце нині.
  •   Коротко про злободенне...
    Комусь комфортно і в лайні,
    Навколішки чи навіть раком.
  •   Що в погляді твоїм?..
    А щось людське іще живе в очах...
    Тваринний страх, але людська надія.
  •   Під час епідемії...
    Вирує Майдан, бо іще не зборов
    Отих, що жирують нечисті.
  •   Новорічний десерт
    А ми ліпили бабу - білу-білу,
    Хоча надворі снігу й не було.
  •   Новорічне побажання ПРезиденту
    Вікторе наш горезвісний,
    Руки по лікті в крові,
  •   Тролям
    Цікаво: скільки платять тролям -
    З а провокацію, за флуд,
  •   Побили Таню Чорновол
    Побили Таню Чорновол,
    Як нелюди, бо й справді звірі.
  •   За "80 серебрянників" (Живим, мертвим і ненародженим байстрюкам твоїм, Україно!)
    Хочеш бути рабом, гнути спину?
    І жебрацьку відстояти суть?
  •   Вільний брате! Раба на Майдан приведи!
    Проти темряви - хресний з молитвою хід,
    Йдуть за гідність, на витримку - війни.
  •   Я не часто кажу про любов...
    Я не часто кажу про любов,
    Хоч люблю без перерви на втому.
  •   Моїй Україні
    Усміхнена і заплакана...
    Вишúванка... латка на латці...
  •   Хоровод під йолкою.
    У лісі, ой, не світлому,
    Що зветься Україна,
  •   Третя "присвята" беркутівцю
    Як твоя гусенична підошва
    Опускається стрімко униз -
  •   Пісня революційної молоді 2013.
    Не шукай мене в кав'ярні,
    В інституті, на роботі,
  •   Тушкам-тітушкам
    Є така робота - провокатор.
    Хай ганебна - кожному своє.
  •   Солдату спецназівцю.
    Коли пливло народне віче,
    Цвіли вітрила-прапори,
  •   12.00. Євромайдан.
    Десятки? Сотні тисяч? Має значення!
    Один лиш день історії віддай!
  •   Пазли
    Там, де пристрестей спалахи гасли -
    Хтось мирився, хтось грав у війну,
  •   Навчилася...
    Хоч пекло кропивою-жаливою,
    Загасила, загоїла вчасно я
  •   Стежечка
    А я не думала й не знала,
    Що стану стежкою твоєю.
  •   Тепла осінь ввела в оману...
    Аномально чи, може, знаково...
    Мов рожеве крило туману,
  •   Холодне серце:)
    А хочеш, до святкової вечері
    Тобі солодке серденько подам?
  •   Закарпаття, золотом гаптоване
    То біжать униз дерева, то вони
    Кронами ласкаво пестять небо.
  •   Пам'яті Лесі Українки
    Була весна. Погожа тепла днина,
    Цвіли сади хвилююче-духмяно.
  •   Чорна кава
    Допий до дна
    Без меду й молока,
  •   По гриби:)
    Яка грибна вдалася осінь!
    Грузді, лисички, маслюки,
  •   Странный танец
    В странном танце нас кружит судьба:
    Шаг вперед, поворот - и назад.
  •   Лелеки. (Донечці Настусі)
    Ще сонечко світить і гріє -
    Осіння година не пізня,
  •   Розквітне чи зів'яне?
    Як приємно чути: "Люба, мила...",
    Бачити лице його привітне.
  •   А він сидить в інтернеті
    Насправді іронії мало
    У цім злободеннім сюжеті:
  •   Золушкины афоризмы:)
    Попасть на бал и встретить принца-гея?-
    Не очень-то смешная шутка, фея...
  •   Судьба
    Судьбу свою ни в чем не упрекаю,
    На много бы ее хватило книг.
  •   Картина щастя
    Малюю щастя нашого картину
    На простирадла чистім полотні.
  •   Колискова для коханого
    Засни, засни, коханий, ув обіймах,
    Вони - мов тиха гавань після дня.
  •   После наших коротких прогулок по раю...
    Все больней и больней каждый раз отрываю
    Оплетенную душу корнями в душе.
  •   Бермудська тарілка
    Ранковий експромт – гарбузові оладки:
    На тертці дрібненько – шматок гарбуза,
  •   Сумний епілог
    до "Українського серіалу"
  •   Осіннє овочеве танго:)
    В сезоні їхнім – крапка скоро,
    Складай у баночку прозору,
  •   Нескромна спроба:)
    Подруго моя золотокучера!
    Стукаєш навіщо у вікно?
  •   Іще одне кіно
    Гуляє дощик за вікном
    Простоволосий.
  •   Український серіал. Заключна серія.
    Не мед в селі самотній жінці.
    Якщо красива й молода,
  •   Український серіал. Десята серія.
    Іде сільським культурним центром
    Василь Петрович у брилі…
  •   Поцілунок на Лисій горі
    Серед неба осіннього – грім,
    Ми, напевно, попали в немилість…
  •   Український серіал. Дев'ята серія.
    Параска з матір’ю – "в ударі"!
    Новий купили шифоньєр.
  •   Привіт зимовим пирогам
    Сьогодні цілий день готую
    Привіт зимовим пирогам.
  •   Український серіал. Восьма серія
    Минуло літо, потім осінь,
    Аж новина селом пішла,
  •   До тих, кого і втративши люблю
    Пишу листи, їх осінь відправляє,
    До тих, кого і втративши люблю.
  •   Український серіал. Сьома серія.
    Копійка важко дістається
    Тому, хто мешкає в селі.
  •   Іродіада
    "Та хто він такий, що посмів докоряти
    В ганебності тих, які мала, утіх?
  •   Молитва оптинських старців
    Господи! Дозволь мені зустріти
    Все, що принесе мені цей день,
  •   Український серіал. Шоста серія.
    Розваг в селі не так багато,
    Зате доволі різних справ.
  •   Чи гріх? (монолог духівника)
    На сповіді чи й так, бува, при слові
    Одне питання часто задають:
  •   Український серіал. Четверта серія.
    Місцевий конюх Бараболя,
    Той, що тверезим не бува,
  •   Український серіал. Третя серія.
    Нема три місяці зарплати,
    В селі готівка - дефіцит.
  •   Український серіал. Друга серія.
    Гуде село, неначе вулик:
    Хтось обікрав колгоспний склад.
  •   Український серіал. Перша серія.
    В колгоспі сталася халепа -
    Пішов у прийми голова.
  •   Український серіал
    Вступ.
  •   Не будьте вітром в голові...
    Я денно-нічно доленьку просила,
    Аби вона мені послала Вас,
  •   Случайный гость
    Когда раскрашивала гроздья
    Подруга-осень, не спеша,
  •   Всплеск тепла, не нужный никому.
    Что же ты, подруга златокудрая,
    Веточкой стучишь в мое окно?
  •   Галатея
    Узяв до рук, слухняну і м'яку,
    Замішену, та ще без форми, глину.
  •   Джублик (закінчення). До 11-ї річниці появи Пресвятої Богородиці.
    З вірою і молитвою.
  •   Джублик (продовження). До 11-ї річниці появи Пресвятої Богородиці.
    Мій Джублик
  •   Джублик (продовження). До 11-ї річниці появи Пресвятої Богородиці.
    Історія скульптури Джублицької Богородиці.
  •   Джублик (продовження). До 11-ї річниці появи Пресвятої Богородиці.
    2. Нерукотворний образ
  •   Джублик (поема). До 11-ї річниці появи Пресвятої Богородиці.
    1. Об'явлення.
  •   Жінок до сліз не спонукайте.
    Погоди з моря не чекайте.
    Хай що б не сталося в житті, -
  •   Мов яблука перед Спасом
    Погляну на тебе сонно ще,
    І щастя - мов тепла хвиля.
  •   Добре слово
    Може, хто тебе образив, друже?
    Втратив щось? Не склалися стосунки?
  •   До сьомого неба...
    Затихнуть звуки, згаснуть кольори,
    І світ кудись подінеться, розтане.
  •   Кривава чері.
    Із ягоди виймаю серце знов.
    Сміється невгамовне сьогодення.
  •   Консерваторія
    Солістка я тепер в консерваторії.
    Ще, може, й конкурс виграю який?
  •   Тобі, мій коханий Санаторе!
    Тобою серце тішиться невпинно,
    В моїй душі яснієш, як яснів.
  •   Роздуми про буддизм...
    Хоч у Христа я вірю - не у Будду,
    Але, як той дивак, сама б воліла
  •   Виходьте, українці, на майдан!
    Ти кажеш, нащо здався той майдан?
    Чого туди іти, стояти марно?
  •   Гордіться, мамо, я ваш син...
    Подивіться, матусі, це ваші сини,
    Ви пишаєтесь ними, напевно?
  •   А тебе не було на майдані...
    Одинадцятий день, кілометрів сот п'ять...
    Економили сили останні,
  •   Учасникам врадіївського походу
    Від часу померанчевих подій
    Закралася зневіра у народі...
  •   Моїм віршам
    Моїм віршам, написаним так рано,
    Що і не знала я, що я - поет,
  •   Легенди Чинадіївського замку
    Він і не кинеться у вічі,
    Коли дивитися з дороги…
  •   Про мене
    Живу я, пишуть, як в раю,
    Купаюсь в озері з грошима,
  •   Просила...
    Коли від мене відвернувся цілий світ,
    І ні чужі, а ні свої не розуміли,
  •   Доки будуть глумитись мажорні синки
    Про любов і природу пишу залюбки,
    Та й про інше скажу принагідно:
  •   Біла ворона
    Літні зливи, у смуток огорнені,
    Відлили-відспівали до дна…
  •   Реквієм
    О скільки їх упало у безодню,
    Що глибне вдалині!
  •   Учусь тебе любити...
    Щоб долю не зламати,
    Як боляче стає,
  •   Допоможімо!
    Він посміхається, коли болить не дуже,
    А коли дуже – плаче без упину.
  •   Вознесіння
    Душа радіє святу Вознесіння,
    Спасителя Христа небесним почестям.
  •   ***
    Сочиться за раною рана,
    Криваві збуваються сни...
  •   Фобія
    Маю одну неподолану фобію:
    Втратити замки повітряні й крила.
  •   ***
    Мне под вечер спокойно уснуть бы,
    В день грядущий плохого не брать.
  •   Домашнє завдання.
    Сьогодні складне і серйозне
    Домашнє завдання у сина –
  •   Український серіал. П'ята серія.
    Натщесерце аналіз крові
    Здавати в місто їде дід.
  •   Подарунок літа
    Готую джем із полуниці,
    Бо не за гóрами зима.
  •   Чи варто за ріг повертати...
    Для роздумів привід хотіла б вам дати:
    Чи слід при нагоді за ріг повертати?
  •   Нема таких на світі слів...
    Себе у тебе переллю
    Нестримно, пристрасно, завзято.
  •   І потекла непрохана сльоза
    Степан Пантелеймонович Халанський –
    Шанований поважний чоловік,
  •   Ти просто будь
    Буває часом, ти - увесь в роботі,
    І поруч - а здається, що нема.
  •   Не пали!
     Не пали!31 травня - Всесвітній день без тютюну.
  •   Майже анекдот
    Майже анекдотВсе життя наше - гонки і скачки,
    Що не день, то невпинне змагання...Він повірив замореній клячі І поставив на неї останнє.
  •   Для кохання немає межі
    Я люблю тебе більше і більше,
    Для кохання немає межі.
  •   Бажаю зняти, неначе одяг...
    Лягаю спати, втомилась, годі,
    Аж гай гуде.
  •   Життя-міраж
    У повсякденній круговерті
    Усе «воюємо», сердешні,
  •   Мов квітка скошена в траві
    А їй ще б тільки жить та жить,
    Радіючи, сміятись дзвінко.
  •   Після грози або Таке буває у житті...
    Ти злився з останньою краплею
    У чаші терпіння та болю.
  •   З тобою і без тебе
    Коли ми удвох, і буденщина - свято,
    Не знаю біди, забуваю про втому.
  •   Щоб не розбити щастя
    Можливо оминути біль, біду?
    Чи долю не об’їдеш і на конях?
  •   Мукачівський вальс
    Окрилено, натхненно, урочисто
    Під музику кохання і весни
  •   Злива
    О, коштовні, як перли, слова,
    Що ніжніші за лагідний дотик,
  •   Забирайте дива за мрію!
    Стало раптом усе можливим
    У одному з казкових снів,
  •   Мелодія нашої ночі
    Від погляду, дотику, голосу
    На таїнство скрипка чека.
  •   Помию твої ніжки
    Бабусю дорогенька,
    Ти сіла мити ніжки?
  •   В моїй душі прокинулась весна
    Як довго спала дівчинка весна,
    Закутана у ковдру білосніжну,
  •   Любов чи звичка
    Що знайдеш у житті, а що загубиш,
    Що долею покірно назовеш…
  •   “Я сам! Я сам!”
    Похвалю я залюбки
    Нашого синочка:
  •   Чоловіка шрами прикрашають
    В мені п’ятсот моторчиків живе,
    По черзі випускаю їх на волю.
  •   Отакі ми, українки, або Страсті по Роксолані
    Де султан? Де беї, хани?
    Біднуватий наш реал.
  •   Ти зраджуєш... І з ким!
    Ти зраджуєш... І з ким! З Хюрем-Султан. Проводиш ночі з нею, не зі мною.
  •   Нове життя - тепер її робота
    Майбутня мама хоче доброти,
    Любові і … духмяних стиглих вишень.
  •   Мамине ім'я
    Наша донечка Настуся
    Братика навчає:
  •   Ні, не подряпав мене кіт
    Ні, не подряпав мене кіт,
    Та клопоту й без того досить.
  •   Вервиця віршованих та ілюстрованих СМС вітань
    із Воскресінням Христовим!
    Вітаю Всіх із світлим празником Христового Воскресіння!
    Христос Воскрес! Воістину Воскрес!  Спільне вітання для кожного окремо!Збірка вітань із картинками  для Вас та Ваших близьких на всі смаки.
  •   Покаяння. Епілог.
    Тримаю щастя на руках -
    Новонароджене хлопчатко.
  •   Чому я так пишу
    То сію вірші густо, наче мак,
    А то натхнення раптом засинає…
  •   2.14 Моя надія і моє спасіння
    Гріб.
  •   2.13 Іще заплаче совість за дитям
    Зняття з хреста.
  •   Зворушливо, проникливо і свято
    Мукачівському хору хлопчиків та юнаків присвячено
  •   2.12 Душа не заспокоїться в журбі
    Смерть
  •   Безсоння, дане нам як привілей
    За днями дні кудись біжать від нас,
    Втікають і роки - встигай лічити.
  •   Зимовий сон
    Здається, ніби вчора те було…
    Зима вже котрий день плела інтриги,
  •   Твоїй дружині...
    Хурделиці долі моєї
    Любов поєднали з журбою...
  •   Нарешті!
    Закохані духмяні пелюстки
    Всміхаються до сонечка: нарешті!!!
  •   14. Розкаянна очищена душа.
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   Пам'ятник коханню
    Сумнішої за повість про Джульєтту,
    Можливо, і немає оповідки,
  •   Дві долі
    Метелики кружляли у траві,
    Збирала дощ над ними темна хмара,
  •   2. Вона прийшла, як завжди, красива
    Куди подітися, о, Всевишній!
    Думки сумбурні душа цитує.
  •   Дві сторони медалі
    Як важко тягти оту бричку буденну,
    А замість подяки ще й лають…
  •   Мій березневий
    Мій березневий котику!
    Я притулюсь до тебе,
  •   Твої квіти чекають...
    Попрощалися. Вийшов із хати.
    Застогнав, зажурився поріг.
  •   13. Цвяхи виймаю з Найсвятіших ніг…
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   Вона ішла на свято долі
    Сіяло сонце у бокалі,
    Бриніли сльози на очах...
  •   Хлоп'я, що зростає без мами
    Ішли ми своїми шляхами,
    Що, може, зійдуться, як знати...
  •   2.11. Не буде моря у твоїх вітрил
    Прибиття до хреста
  •   1. Зустрілися колишня і майбутня
    Історія цікава й незабутня.
    Затих над містом до вечірні дзвін…
  •   2.10 Все ближче до останньої межі
    Зривання одягу.
  •   2.9 Немає більше жодної надії
    Третє падіння
  •   Ми вже напилися розлук досхочу
    1. І тішиться хижо розлука.
  •   12. Краплини у Христовій чаші болю.
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   Я їду до тебе, серденько
    Я їду до тебе, серденько,
    Щоб очі зустріти очима,
  •   2.8. Та все одно прощаю, бо люблю.
    Плач жінок
  •   Я буду цілувати голос твій
    Я буду цілувати голос твій,
    Душею ніжно душу обіймати.
  •   2.7. Я гордість ненароджена твоя
    Друге падіння
  •   Немає сакур, місто вже не те
    Сюди вже не летять комах рої –
    Алея восени осиротіла.
  •   2.6. Який слабкий надії промінець
    Співчуття.
  •   Золушка
    Я убегала из последних сил,
    А на душе – отчаянье и горечь.
  •   Ісусе Христе, пом’яни мене.
    Все віддає: і Матір, і життя.
    «Ось, жінко, син. Ось Мати твоя, сину»
  •   Жіноча доля – пісня журавлина.
    Жіноча доля – пісня журавлина.
    Мабуть, у тому осені провина,
  •   2.5. А хто би міг мені допомогти ?
    Допомога людини.
  •   Кохання зрілої пори
    Я – сивина на Ваших скронях,
    Я – біс у Вашому ребрі.
  •   Мукачеве. Магнолії цвітуть...
    Мукачево. Магнолії цвітуть,
    Алея сакур місто прикрашає.
  •   І мама з неба нас благословляла
    Матуся вишивала рушничок –
    Два павичі, метелики і квіти,
  •   11. Любов, розп’ята на хресті
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   2.4. Якби ж хоч раз поглянути їй в очі
    Зустріч з мамою.
  •   10. Приниження болючіше за рани
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   9. Коли дійдеш до крайньої межі
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   2.3. В небуття лечу, у прірву.
    Перше падіння.
  •   2.2 Я візьму цей хрест, матусю
    Ісус бере хрест.
  •   8. Молімося за нас і за дітей
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   2.1. Ненародженим...
    Вирок смерті.
  •   6. О Вероніко! Вийди із юрби...
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   7. І знову відступається спокуса…
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   Рівнодення
    Вже веселіше цінькають синички,
    Хоча нема ні квітів ще, ні трав.
  •   Троянда на смiтті
    Чому буває так? Чому так вийшло?
    Ніхто того не знає до пуття...
  •   5. Дозволь, і я Тобі допоможу,
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   4. В біді не залишає справжня Мати
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   3. Встань і йди!
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   Три миті деградації суспільства.
    Лежав на тротуарі діамант,
    Спішили люди байдуже повз нього.
  •   2. І хрест стає все тяжчим з кожним кроком.
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.
  •   1. На хресну смерть засуджують любов
    Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

  • Огляди

    1. Сьогодні не модно вмирати від старості
      Сьогодні не модно вмирати від старости,
      Мерзнуть пуп’янки, сохнуть паростки.
      Ми впали в немилість,
      Планета втомилась
      Усіх нас тримати.
      Нас дуже багато.
      Мачуха?
      Мати?
      Дітисьок мільярди,
      Спустошені надра.
      Хіба їй до жиру?
      Ми втратили міру.
      І віру…
      Мода нової епохи –
      Аби не плодилися й дохли.
      Содом і Гоморра.
      Горе…
      Люде, цього ти хотів?
      На тобі «синіх китів»…
      Торнадо
      І «Гради».
      Принади.
      Паради.
      Катаклізми
      І клізми.
      На тризні
      Ми різні.
      …А хтось – шукає харизми,
      А в когось – перше кохання,
      А в когось – надія остання.
      А хтось – у мріях до неба,
      А хтось: «Воно тобі треба?»
      Та серед сюжетів страшних
      Знов двоє стають на рушник
      Ділити солодке й болюче,
      Аж поки смерть не розлучить
      І так же їм хочеться, Боже!
      Аби то було якнайдовше
      І померти удвох в один день,
      Байдуже, де,
      Від банальної старости,
      З унісонним: «Прости»,
      По собі не спаливши мости…
      І коли їх будуть нести
      В розпростерті обійми праматері,
      Хай від немочі плачуть оратори
      І моди законодавці
      У найвищого суду на лавці…



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    2. Про що ти мрієш, пані стиглих літ?
      Про що ти мрієш, пані стиглих літ?
      Чи прагне ще чогось твоє серденько,
      Коли позаду – розквіт і зеніт,
      А осінь так хвилююче близенько?

      А ти на світі наче й не жила,
      Все тільки готувалася до щастя,
      Та виросла давно вже ковила,
      Де коники промчалися гривасті.

      О, скільки нездійсненних мрій-химер
      Тим коникам пекли вогнем копита!
      І що тобі лишилося тепер?
      Лиш торба, щедро мудрістю набита.

      Усе частіше губишся в юрбі,
      І вже не треба начебто нічого,
      Та щось не тільки дітям, а й собі
      Ще часом просиш пошепки у Бога.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Жінко, чому ти сива?

      – Жінко, чому ти сива?
      Зморщок нема на личку.
      Коси – розкішна грива –
      Сріблені… Так незвично!
      Очі – сумні оливи,
      Заволокла волога.
      Жінко, чому ти сива?
      Чим прогнівила Бога?
      Глянула – і здалося
      Згусток страждань в зіницях.
      – Колір мого волосся…
      Боже, яка дрібниця!
      Мала я щастя-долю,
      Пісню й кохання крила,
      Тільки в далекім полі
      Рай мій вогнем накрило.
      Затишок мала в хаті,
      Чашу любові повну.
      Хто ж то спромігся вбрати
      Вовка в овечу вовну?
      Щастя сльоза втопила,
      Думала, що осліпну.
      Хата – немов могила,
      Згасло навіки світло.
      Більше не буде дива,
      І ні весни, ні літа…
      Думаєш, просто сива?
      Я ж – і жива, та вбита…



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Щедрівка чуйної дитини
      Щедрик-ведрик, щедренята,
      Поверніть додому тата
      З перемогою і миром –
      Щедрик-ведрик, прошу щиро.
      Поверніть матусі пісню
      У годину ранню й пізню.
      Як татусь пішов в АТО,
      Не радіє з нас ніхто.
      Дайте чоботи бабусі,
      Бо застудиться, боюся.
      Їй давно б купила ненька,
      Та платня така маленька.

      Щедрик-ведрик, щедренята,
      Наречена є у брата,
      Мила й лагідна напрочуд,
      Та батьки її не хочуть
      Без великих статків зятя...
      Дайте людям тим завзяття
      І любові у серця,
      Щоб побралась пара ця.

      А у нашої сусідки
      Не народжуються дітки.
      Як вона їх в Бога просить!
      Щедренята, може, досить?
      Дуже вас благаю нині:
      Дайте тітоньці Марині
      Сподівань, та не даремних -
      Діточок здорових чемних.

      А до іншого сусіда
      В гості син чомусь не їде.
      Дід Максим - такий самотній!
      Щедренята! Хоч сьогодні
      Надоумте того сина:
      Хай він діє як людина.
      В нього ж теж зростають діти,
      Як добру їх буде вчити,
      Коли сам забув дорогу
      До татусика старого?

      А учительці моїй
      Подаруйте снів сувій,
      Бо недавно поділилась,
      Що зі снами посварилась.
      Як мені її шкода!
      І привітна, й молода.
      В нас вона вкладає душу,
      То й за неї дбати мушу.

      Нам же, діточкам, на втіху
      Принесіть хоч трохи снігу,
      Без морозу, бо у нас
      Дорогі і світло, й газ.
      Треба ж людям, щедренята,
      Якось перезимувати.

      А які були б ми раді,
      Щоб усім, хто є при владі,
      Ви дали таку зарплату,
      Як у мами чи у брата.
      Може, вийшло б з того диво –
      Зажили б усі щасливо,
      Щоб, позбувшись лиха- зла,
      Україна розцвіла.

      Щедрик-ведрик, щедренята,
      Може, я прошу багато?
      То хоча б ... додому тата…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    5. Щедрівочка 2016
      Щедрик-ведрик, щедрівочка,
      Біжить Путя наввирячки,
      Бо призначили йому
      Спецкруїз на Колиму.
      А навстріч несуть «бумагу» –
      Викликають у Гаагу.
      Смик направо – там бандери,
      Та не трохи – до холери!
      Смик наліво – там сирійці.
      Він крізь землю провалився,
      Та й потрапив до Обами,
      Той віта його словами:
      «Москаляку на гілляку!»
      Пробудився з переляку.
      Грець із тим проклятим сном!
      Зирк, а в нього за вікном –
      Жовте сонце, синє небо.
      Так йому, пуйлу, і треба!
      Ще й знамена жовто-сині
      Й крики: «Слава Україні!»



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Бійці ДУК ПС вітають діточок з Днем святого Миколая
      Мій синку, ти чекаєш свята…
      Воно вже йде до нас у хату.
      Ти написав – я добре знаю –
      Листа святому Миколаю.
      Планшет, а може – ноутбук…
      Ти в мене здібний до наук,
      То ж не для ігор, для навчання.
      Вже скоро збудеться бажання.
      А ще в кінці того листа
      Дитяча мрія є проста.
      Ти попросити не забувся,
      Щоб я додому повернувся…

      Моя кохана рідна донько!
      Ти обвела свою долоньку…
      Я той листочок у клітинку
      Завжди ношу, моя дитинко.
      Мене рятує він щодня –
      Твій оберіг – моя броня.
      Ти й досі віриш у дива,
      тож буде суконька нова.
      Як тільки зіронька засяє,
      Чекай, маленька, Миколая.
      Я повернуся скоро з бою,
      Щоб завжди бути вже з тобою.

      Мій братику! Моя сестричко!
      Моя сусідко невеличка!
      Мій незнайомий юний друже!
      Моє серденько небайдуже!
      Ти почекай – вже небагато,
      До всіх нас прийде справжнє свято.
      Я теж писав до Миколая,
      А він нікого не минає.
      Комусь він принесе дубця
      І серце замість гаманця,
      повернеться до когось розум,
      серед зими затихнуть грози.
      А хтось – отримає наказ,
      Згадає хтось вгорі про нас…
      І куля обмине солдата…
      І прийде мир у кожну хату…
      І кожен з вас діждеться тата…

      Усе під силу Миколаю!
      люблю… цілую… обіймаю…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Акварелі

      Ой, які ж вони веселі –
      Кольорові акварелі.
      З ними пензлик подружив
      І накоїв стільки див!
      Ось – пухнастий синій котик,
      Ось – рожевий кашалотик.
      Намалюю ще й ворону,
      Та не чорну, а червону.
      Не журіться, фарби темні,
      Ваші справи – не даремні.
      Ось почну нову сторінку,
      Намалюю там хмаринку,
      Сірий чубчик, сірі слізки,
      Чорні цяточки в берізки,
      Чорну стежку до лісочка
      І коричневі грибочки,
      Вмиту дощиком діброву
      І… веселку кольорову



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Багата родина
      Тулюся лагідно до мами,
      У кухню з ліжечка прибіг.
      У хаті пахне пирогами,
      А за віконцем сипле сніг.

      Могла поспати б ще матуся,
      Хоч у суботу відпочить,
      Але вона давно вже в русі,
      І щось рум’яниться в печі.

      Яка ж вона у нас дбайлива!
      В сім’ї дарує всім любов.
      Пиріг із печі – справжнє диво,
      Аби вже швидше прохолов.

      Сестричку кличу, брата й тата.
      А сніг кружляє за вікном.
      Яка ж родина в нас багата
      Добром і щастям – не майном.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Зимові розваги

      Я зліпив м’яча зі снігу
      У футбол пограти.
      Друзів хутко всіх оббігав,
      Ще й покликав брата.

      Ось команди вже у зборі,
      Поле і ворота.
      Розім’ятися надворі
      Кожен з нас не проти.

      По м’ячеві я ударив
      Скільки сил, з розбігу.
      Піднялася біла хмара –
      Феєрверк зі снігу.

      – Друзі! – братик мій промовив, –
      Ковзанка залита!
      Стільки є розваг зимових!
      А футбол – для літа.

      Нащо марно час втрачати?
      Вже стемніє скоро.
      Кожен збігав по санчата –
      І гайда на гору!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Бешкетник

      Вдягну новий кашкетик
      І чоботи старі –
      На вулицю матуся відпускає…
      А що це за бешкетник
      З’явився у дворі,
      Що листя під поріг нам насипає?

      Гуляти я зібрався,
      Погода саме та…
      Невже я маю справу з ворогами?
      Я ж тільки нині вранці
      Подвір’я замітав,
      Щоб листя не лежало під ногами.

      Вертаюся до хати,
      Мітлу до рук беру,
      Бо хочу у дворі гуляти чистім.
      А вітер пелехатий
      Гуляє по двору
      І знову засипає жовтим листям.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Зберегли красуню лісу

      Кульок, блискіток чимало,
      Подивитись любо-мило…
      Ми ялинку не рубали,
      Ми самі її зробили.

      Із картону довгий конус
      Вправно склеїла сестричка.
      Може, й складно це для когось,
      А для неї – легко й звично.

      Потім «дощику» густого
      Ми на конус намотали.
      Дуже тішилися з того,
      Бо затія дуже вдала.

      Мама нам дала намисто,
      А татусь дістав гірлянду…
      Чи у когось є у місті
      Ще така ж ялинка гарна?

      Не біда, що невеличка –
      Ми у неї душу вклали.
      Заясніли наші личка,
      Мов куточок раю – зала.

      Двох маленьких янголяток
      Я на ниточці повісив…
      Ми створили в домі свято
      Й зберегли красуню лісу.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Мамо, я малюю тата
      Кажуть люди: біль і втрата,
      Кажуть, горя повна мірка...
      Мамо, я малюю тата,
      Щоб тобі було не гірко.

      Пробіжить по стінах промінь,
      Розпочне нову сторінку…
      Я малюю не в альбомі –
      У думках, словах і вчинках.

      Обіцяв, що прийде скоро,
      Та за качами полинув...
      Я тепер – твоя опора,
      Мамо, я вже не дитина.

      Принесу до хати квіти,
      Ще в росі, зберу по полю,
      Щоб згадала, як радіти,
      Лікуватиму від болю.

      Я ж у тебе не ледащо,
      Помагатиму багато,
      І про те, що ти найкраща,
      Говоритиму, як тато.

      І , як він, не побоюся,
      Буде треба – вийду з дому,
      Рідну землю і матусю
      Кривдити не дам нікому!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Суперниця
      Здавалося, що осені не буде,
      Що літу панувати повсякчас,
      Але руда непрохана приблуда
      Помалу підкрадається до нас.

      Озброєна журби і смутку тінню,
      Сміливі мрії розбиває вщент.
      А що в душі – глобальне потепління,
      Для неї – не вагомий аргумент.

      Приваблива, спокуслива, мінлива,
      То вітром, то дощами заграє.
      Містично-золотава діва-диво,
      Спішить у долі вирвати своє.

      І на моє, гульвіса, зазіхає,
      До милого у вічі зазира,
      Ночами попід вікнами зітхає,
      Нагадує: тепер – її пора.

      Та тільки зловтішатися зарано,
      Невдовзі сила чар твоїх мине.
      Милується тобою мій коханий,
      А пригортає лагідно мене.

      Вересень 2014



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Запахло осінню
      Запахло вереснем. Хоч літо ще й не хоче
      Прощатися, втікати не спішить,
      Та вже у неба затуманилися очі,
      І не така глибока ранками блакить.

      Запахло осінню. Її терпкі парфуми
      В повітрі залишають ніжний шлейф.
      Іще не видима, та вже із тінню суму…
      Листи печальні нам невдовзі надішле.

      Осінні пахощі чомусь гірчать сльозою,
      Нагадують про те, що все мине.
      Щодня і ранить, і водночас душу гоїть
      Щось, несподівано оголене, земне…

      Вересень 2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. А то було життя…
      А то було життя… Здавалося, невдале,
      Бо зовсім не таке, як у вервичці мрій.
      В нім радості чомусь – невиправдано мало,
      Та й ту ховав у тінь суєт буденних рій.

      А то було життя. Кудись усе спішила,
      Встигала не завжди, губила головне.
      На мило залюбки обмінювала шило
      І, плачучи за ним, казала: «Й це мине»…

      А то було життя… І що не день – потала;
      То горе, то біда, то труднощів каскад.
      Щасливої пори так пристрасно чекала,
      Боялась і в думках оглянутись назад.

      Чекала майбуття, що лагідно пригорне…
      Збагнула лиш тоді, як хворою злягла,
      Що ТО й було життя – цікаве, неповторне,
      І що вона у нім щасливою була.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Колискова для лиха

      Люлі-люлі, лишеньку,
      Слухай мене, грішненьку,
      Та й стули повіки,
      Та й засни навіки.

      І вдові, й сирітці
      Щастя дасть по свитці,
      Доки спиш, прокляте…
      Спати, лихо, спати.

      Я б заснула і сама,
      Тільки милого нема,
      Він тепер далеко,
      Там, де бій запеклий,
      Там, де свищуть кулі...
      Люлі, лихо, люлі.

      Може, лишенько присплю,
      Поки Господа молю
      За мого слодата...
      Спати, лихо, спати.

      Хай тобі, приблудо,
      Сон безмежним буде,
      Щоб не сміло взяти
      Ні у діток тата,
      Ні малої кицьки,
      Тільки в жаби цицьки.

      Люлі лихо, люлі…
      Дулі тобі, дулі!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    17. Риторичне
      У барвистому натовпі знову побільшало чорного…
      О Небесний Митцю! Чи забракло Тобі кольорів?
      Чом у смуток і біль, мов у ковдру колючу огорнений
      Той барвінковий край, над яким зорепад майорів?

      Скільки світлих доріг ми під тим зорепадом намріяли,
      Скільки склали пісень, тільки «Кача» і досі пливе…
      О Небесний Митцю! Та коли вже воздасться по вірі нам?
      Ти прости, що питаю – підштовхує лихо нове.

      Ти прости, та щодня я тебе у молитві питатиму,
      Доки буде біда панувати в моїй стороні.
      О Небесний Митцю! Та невже ж нас так мало у натовпі –
      Тих, кому не однаково: бути Вкраїні, чи ні?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Вони танцювали
      Вони танцювали… Тверділа земля під ногами
      І чимось подібна була на могильну плиту.
      Примруживши очі, себе він від щастя не тямив,
      Бо стільки вже років тримав ув обіймах не ту…

      А ця, пригорнувшись до нього, хиталась ритмічно…
      У нього з грудей щось гаряче й липке потекло –
      То в серці розтанула крига, здається, сторічна.
      Яким же приємним було те раптове тепло!

      Вона усміхалася зорям, далеким і тьмяним,
      Йому показала – він вигукнув: «Ну в тебе й зір!»
      «Я все тепер бачу і всіх, уявляєш, коханий?»
      І зовсім тихенько, ледь чутно: «Ти вір мені, вір».

      Вони танцювали – так млосно, так дивно, так щемно
      На сцені з двох метрів квадратних німої плити.
      Хотів закричати: «Мені ти потрібна, не щезни!
      Я справжній з тобою! Не йди, не зникай, не лети!»

      Він очі відкрив… За вікном ледь помітно сіріло,
      Згорнулась калачиком поруч його «не вона»,
      Бо та, що зі сну – вже давно неземна, білокрила,
      З портрету всміхається ніжно йому і синам.

      Хай друга до нього щебече привітно і дзвінко,
      А він, як учора, лишається батьком сім’ї,
      Та кожному доля дарує одну половинку.
      Всі інші – то кращі чи гірші підробки її…




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Вино провини

      Чому щаслива долі мить –
      Не щедра мірка?
      Вино провини не п’янить,
      Від нього гірко.
      Воно стікає по щоці,
      У серце болем…
      А всі дороги – манівці
      Мінорним полем.
      Ніхто не рвався навздогін,
      Нхто не кликав.
      Не бив на сполох жоден дзвін,
      Не бачив лиха.
      А я дійшла до рубежу
      Через розтяжки.
      Й собі самій не розкажу,
      Чи то не тяжко –
      Пройти, мов прощена давно,
      В юрбі веселих,
      До дна допивши те вино,
      І в друзки келих!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Трава
      Люблю, як пахне скошена трава…
      Цей млосний запах – родом із дитинства.
      Веде стежинка пам’яті крива,
      Де сонце на малюнках променисте,
      І сохне в сіно скошена трава…

      Де літо терпкуватий має смак,
      Як яблуко надкушене нестигле…
      І де, як тільки щось іде не так,
      Серденько цуценям побитим скиглить…
      А прикрощі – дрібнесенькі, як мак.

      Де тато є, і мама – ще жива…
      Обрáзи – невагомі, наче тирса…
      Люблю, як пахне скошена трава,
      Цей запах повертає у дитинство...
      Душа від тих мандрівок – як нова.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Літо в підземеллі
      Війни не гідні ніякі
      Смутків і жахів дитячих.
      Літечко кольору хакі
      Ягід і квітів не бачить.
      Літечко кольору хакі
      В погребі днює й ночує.
      Сповнене дикого страху,
      Та несподівано чуйне.
      Рвуться снаряди над містом…
      В погребі свічка не гасне.
      Там заховалось дитинство,
      Ставши дорослим завчасно.
      Там не прижитися квітам,
      Іграм, розвагам – тим паче…
      Діти сумують за літом,
      Літа у червні не бачать –
      З ягід солодким намистом,
      В пишнім віночку із маків.
      Боже! Хай стане барвистим
      Літечко кольору хакі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    22. Не лякайте вибухами літо
      Не лякайте вибухами літо,
      Бо йому для нас родити хліб.
      Що за сили нині правлять світом?
      Корінь зла росте ушир і вглиб.

      Зупиніться! Годі! Скільки можна
      Гратися в жахливий бойовик?
      Суть війни – потворна і безбожна.
      «Не убий!», не множ сиріт, калік.

      Сліз і крові стільки вже пролито!
      Та невже те зло не має мір?
      Не лякайте вибухами літо!
      Поверніть на землю нашу мир!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Святий обов’язок
      Я уві сні збиралась на війну,
      Цілком реальну, не якусь химерну,
      В яку проклятий ворог огорнув
      Країни добрий шмат, немов у скверну.

      Я чистила й складала автомат,
      Вдягала форму і взувала берці.
      Дививсь на мене з дзеркала солдат,
      Що прагне ворогам усипать перцю.

      …Відкрила очі – поруч спить маля,
      Синочок мій, хлоп’я чотирирічне.
      Невже паскудний чобіт москаля
      Його свобідну долю покалічить?

      Синочка не покину і у бій
      Не кинуся, до рук узявши зброю,
      Але щоденно борг священний мій
      Віддати мушу справжньому герою.

      Щодня для перемоги щось роблю,
      І скільки треба – той тягар нестиму.
      За мене хлопці гинуть у бою,
      Тож осторонь стояти – непростимо.
      4 червня 2015




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Благання
      А коли відгорить, відгримить, і розвидниться небо,
      І засохне колючий бур’ян у донецьких степах,
      Бо почуті мої молитви за Вкраїну й за тебе,
      Ти здолаєш тяжкий, нереальний учора ще, шлях.

      Я не знаю, чи буде то день, чи морозний світанок,
      Прибіжу на вокзал, чи постукаєш в наше вікно.
      Я відчую, як м’якне земля, упиратись не стану
      І до ніг упаду, як нерідко буває в кіно.

      І покотиться вниз до твоїх запорошених берців
      Невблаганна гаряча сльоза, що весну принесе.
      Я в розлуці плекала її, мов дитину під серцем,
      Народити завчасно боялася більше за все.

      А попереду весен щасливих чекає багато,
      Урожаями щедрі, над нами цвістимуть сади,
      І народиться син, мов дві крапельки, схожий на тата…
      Я благаю тебе: уцілій, доживи і дійди.

      Жовтень 2014

      П.С. Оскільки учора було оголошено результати літературного конкурсу "Коронація слова", я нарешті маю право (згідно з умовами участі у конкурсі) оприлюднювати роботи, які туди надсилала. Цей вірш - один із них.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Не кіно
      Оті, що до рабського звикли життя,
      І духу свободи бояться…
      Катюга з рукою тризуба відтяв,
      А хлопцю – всього дев’ятнадцять…

      …У дівчинки-крихітки в погляді даль,
      І туга – доросла, без краю.
      На платтячку татова сяє медаль,
      А тата вже більше немає…

      … В тім пеклі Іринку Господь уберіг,
      Де навіть залізо горіло.
      Буває, герої лишаються ніг,
      Та їм не підрізати крила…

      … Маленького братика тулить сестра,
      Украла війна їхнє щастя.
      У різних притулках тепер дітвора,
      Тож разом бувають нечасто…

      Сльоза за сльозою гірчить полином
      За всіх постраждалих невинних.
      Колись ми дивились таке у кіно,
      А зараз – щодня у новинах.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Іноді так хочеться заснути…
      Іноді так хочеться заснути,
      І проспати неприємні дні,
      Кілька сторінок перегорнути,
      Тих, які важкі або нудні.

      І відкрити очі вже у свято,
      Як проблем закінчиться потік,
      Та, напевно, хочу забагато -
      Ще ніхто від прикрощів не втік.

      Тільки після них душа чистіша,
      Та не всяк збагнути те зумів.
      Лиш тоді солодка серцю тиша,
      Як воно наслухалось громів.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. У війни не буває свята...
      Де взялася вона проклята?
      Чом не щезла колись навíки?
      У війни не буває свята
      Перемога – то крові ріки.

      У війні не буває правих,
      Кожен власну несе провину:
      Хтось напився чужої слави,
      Хтось був братом наполовину…

      А дитина чекає тата,
      Тільки тато вже там, де зорі…
      А війна – ненажерна шмата –
      На чужім заробляє горі.

      Заплатили ми вже нівроку
      За майбутнє надмірне мито.
      Тільки б крові стрімкі потоки
      Не даремно було пролито…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Едемський сад
      Коли я засинаю на плечі
      Злітаються щасливі херувими,
      І сонячно стає мені вночі,
      Співаю колискову разом з ними
      І засинаю на твоїм плечі.

      Коли я на плечі твоєму сплю,
      Як зіронька десь високо на хмарі,
      І в снах я пам’ятаю, що люблю
      Тебе. Тобою дихаю і марю,
      Коли я на плечі твоєму сплю.

      Коли я відриваюсь від плеча,
      Щоб ти розправив снам своїм вітрила
      І мандри в інші виміри почав,
      Та не забув, про що я говорила,
      Торкаюсь ніжно подихом плеча.

      Коли я повертаюся назад
      Зі світу снів до повсякдення знову,
      Оберігаю наш Едемський Сад,
      Де ангели співають колискову
      І де в тобі-в мені – немає вад…

      Як жаль, що люди втратили той сад…

      Квітень 2015



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Бійцю з позивним Зірка
      Світлина від Жука Степана.


      Ровесниці - на побачення
      Обкладинками "Плейбою",
      А в неї - борг неоплачений,
      Тому готова до бою.

      Весна, кав'ярня, прихильники...
      А в неї - форма і берці,
      Безодня в погляді пильному
      І зовсім трішечки перцю.

      У когось пари і сесії,
      І хтось іскрить від напруги,
      А їй на серці не весело -
      Недавно втратила друга.

      І в стрій за нього - хоч дівчина,
      Нехай весна почекає,
      Допоки серце пригнічене
      Залите болем до краю...

      Чи чергою в кодло ворога,
      Чи краще в блокнот рядками -
      Віддавши "борг", з перемогою
      Скоріш в обійми до мами.

      "Детальний фотозвіт про поїздку"

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. «Дрібничка»

      Коли випадає нагода
      Комусь дати трішки добра,
      Не думай, що вчиниш це згодом,
      Життя – швидкоплинна пора.

      Для сумнівів знайдеш причину:
      Брак часу, чи коштів, чи сил.
      А саме шляхетний твій вчинок –
      Для вічності – перше з мірил.

      Колись на суді перед Богом
      Постане душа і твоя.
      Що доброго з нею? Що злого?
      Їй – в рай чи в найглибшу із ям?

      Побачить Всевидяче Око
      Усе до найменших дрібниць:
      До світла й до темряви кроки,
      Що думав, чим дихав колись,

      Усі твої дії і звички
      У старші роки й молоді,
      І саме цієї «дрібнички»
      Не вистачить, може, тоді.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Підтримай Надію!
      Дорогі майстри поетичного слова!

      Звертаюся до вас із проханням та надією на підтримку і розуміння.
      Виникла ідея створити в максимально стислі терміни книжечку в підтримку Надії Савченко - збірник присвят Надії від різних авторів - все, що написано в підтримку їй протягом усього часу ув'язнення Надії.
      Видавнича волонтерська група СЕРЦЕ ПАТРІОТІВ береться видрукувати її буквально за 2-3 дні відразу, як буде зібрано і приведено до належного вигляду вірші.
      Цю книжечку можна буде передати через рідних Наді.
      Дуже хочеться підтримати цю сильну Людину, що кинула виклик країні-агресору за нас усіх. Якщо вже вона в знак протесту відмовляється від їжі фізичної, нехай, окрім наших молитов за неї, буде потужним енергетичним посилом, моральною підтримкою поетичне слово на її честь.

      Повторю, що збірничок формується терміново, щоб дійшов до Наді якнайшвидше.
      Тому, якщо маєте вірш про Надю чи хочете його написати, або вам попадався на очі вірш на цю тему, надсилайте якнайшвидше на адресу фонду vita.ozdorov@gmail.com із позначенням у темі: "НАДІЇ САВЧЕНКО" (прошу не забути цю ВАЖЛИВУ дрібничку,..)
      Чекатиму на ваші відповіді не пізніше неділі - 15 лютого. Книга може бути видрукувана вже у четвер-п'ятницю.

      Формат аналогічний "Воїнам Світла" - називаємо автора, звідки він (це суттєво, бо є і авторка з Тунісу, і з усіх куточків України, з інших країн) і його рядочки в підтримку Надії.
      Якщо є своє бачення пропозиції - вказуйте.

      З повагою, Валентина Попелюшка.

      "Волонтерська група "

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Повернися живим (пісня)
      Лети, мій соколе, на схід,
      Туди, де зараз лід і пекло.
      Тобі молитимусь услід,
      Аби було безпечно й тепло.

      Чекає донечка і син,
      Не затиха молитва мами,
      Чекає трепет рідних стін,
      А ти летиш поміж вогнями.
      Руїни, гради, блок-пости,
      О, Боже праведний, за що ж це?
      Лети, мій соколе, лети
      І повертайся переможцем.

      Я не змогла сказати:"Ні!"
      Ти б не послухався упертий,
      Наперекір біді-війні,
      Я відмолю тебе у смерті.

      P.S. В пісні текст дещо змінений на прохання композитора. Вірш вже публікувався на ПМ, зараз продубльовано з метою познайомити з піснею. Автор відеоролика - Роман Бойчук.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    33. Я вірю у тебе, як в Бога…
      Я вірю у тебе, як в Бога…
      До болю нове відчуття.
      Я знаю: тобі перемога
      Потрібна не менш, як життя

      Нікому тебе не здолати,
      Не вбити, не взяти в полон.
      Святий Український Солдате!
      Для тебе нема перепон.

      Бо ти - не загарбник, не злодій,
      Відстоюєш гідно своє,
      Хоча і узимку на сході
      Щодня гарячіше стає.

      Знов лізуть і лізуть прокляті
      І прокляті нами давно.
      Хай краще б у себе у хаті
      Прибрали смердюче лайно.

      У світі немає нікого,
      Хто б край наш безкарно топтав.
      Я вірю у тебе як в Бога,
      Бо Бог - там де правда свята.

      27 січня 2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Орхідея
      Чи вдосталь їй тепла на чужині?
      Чи в затишку повітря не замало?
      Розквітла орхідея на вікні,
      Немов у клітці пташка заспівала.

      О ніжні, як цілунок, пелюстки!
      До них не припаде губами вітер,
      Не вип’є аромат її п’янкий,
      А дощик не дістане, щоб умити.

      Їй байдуже: чи літо, чи зима,
      В незмінному комфорті незворушна.
      Краса її доглянута – німа,
      Приємна оку, та не гріє душу.

      Чи знає квітка, що то – біль і сум,
      Чи їй відомі віра і надія?
      Даруючи мальовану красу,
      Хіба вона сама колись радіє?

      Проходячи, милуюся щодня,
      За шибкою здаля вона помітна.
      Мене життя невпинно підганя,
      Вона ж нехай і далі ніжно квітне.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 6

    35. Диверсанти зими
      Білосніжний десант
      опускається тихо з небес,
      диверсанти зими хочуть місто застати зненацька.
      В маскувальних костюмах ще більше помітні, ніж без.
      Та дивися, лапаті які! Та поглянь, як багацько!

      Я здаюся без бою,
      я хочу до них у полон,
      тільки знову розвідник-мороз десь пропав, ненадійний.
      Потрапляють у засідку теплих носів і долонь,
      не промерзлого грунту, асфальту, дахів на будівлях.

      І стікають у сум,
      у багнюку - зими посланці
      чи покірно поповнюють військо вороже, зрадливі…
      То сніжинка розтала? Чи просто сльоза на щоці?
      Знову програно бій - снігопад розчинився у зливі...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Долюби
      Долюби мене до сльози,
      До постскриптуму, до молебню.
      У собі мене донеси
      До несказаних слів хвалебних.

      Долюби мене до зими,
      Досмакуй до останніх літер,
      І в наступне життя візьми
      Смуток теплий, як літній вітер.

      Долюби мене до пісень,
      у яких не потрібен приспів,
      І коли охолоне день,
      Жоден спогад не буде прісним.

      Та не зможеш, якби й хотів,
      Осягнути мою основу,
      Щоб в якомусь іще з життів
      Закохатись у мене знову.




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Операція
      хірургічна операція
      на столі – стражденна і зболена
      молода
      та бліда і знекровлена
      до судом до паралічу змучена
      рецидив
      хвороба задавнена
      метастази тотальної ницості
      і блюзнірства – нічого святого –
      пронизали до кінчиків нігтів
      до мізинця на лівій нозі
      а тепер її ще й поранено

      кровотеча живої та чистої
      то краплини
      то цівки
      то струмені
      як сльоза кришталево-солоної
      кровоспинне не діє
      а джгути заважають дихати
      донор не прийде
      бо немає ні в кого на світі
      такої ж самої групи

      від ін’єкцій
      таблеток та крапельниць
      порятунку нема
      тільки скальпелем
      без наркозу
      від болю аж скорчилась
      і була б безнадійною хворою
      та вона – неймовірний борець
      хоч і змучена та терпляча
      зуби зціпила навіть не стогне
      тільки з кутика ока сльоза

      грузне скальпель все глибше
      і чиста
      найкраща жива
      на підлогу стікає
      кров
      потерпи
      вже недовго
      від густого гарячого болю
      не збожеволій
      скоро скальпель дістане гнійник
      що тебе із середини знищував
      зберися із силою й вихаркни
      аскаридів і лямблій клубок

      тільки витерпи витримай шок
      мов з глибокого сну
      з хворобливого марева вийдеш
      і стократно оновлено сильною
      ми у венах твоїх запульсуємо
      і тебе наче новонароджену
      обережно на ноги поставимо
      і ходити поволі почнеш
      ти зміцнієш
      заграєш рум’янцями
      Україно!!!
      ти – краса що врятує світ
      просто треба одужати
      і пережити
      це очищення болем і кров’ю
      не здавайся!
      борись!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Сергійкові Аветісяну
      Новоспочиле янголятку,
      Тобі вже більше не болить.
      Лети до мами і до татка
      У райську радісну блакить.
      Ні, то не правда, що за гранню
      Нема нічого, вічна ніч.
      Поглянь: сестричка, зірка рання
      Тобі всміхається навстріч.
      О, крихітко, чия провина,
      Що світ – в полоні сатани?
      То найстрашніший звір – людина,
      Бо інший так би не вчинив.
      Цей світ, здається, вже пропащий,
      Суцільний бруд, і біль, і гріх.
      Лети, тобі там буде краще,
      Раз тут Господь не уберіг.
      Учора ще була надія,
      Що виживеш, продовжиш рід,
      Зростеш у красеня Сергія…
      А нині – й сонця промінь зблід,
      І постаріло небо наче,
      Паде дощем на товщу криг.
      То за тобою гірко плаче
      Той грішний світ, що не вберіг…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Ефект паралельних світів...
      Молюся за наших, за Надю - до сліз,
      Хоч плакати сильним не личить.
      А київська подруга - знову в круїз
      І щастя мені, бідній, зичить.

      У мене - незмінна належність сім’ї,
      За справи суспільні беруся.
      А подруга з френдом - у теплі краї,
      Лишаючи сина бабусі.

      Я словом, як пострілом, цілю в катів,
      Бо в бій дітлахи не пускають.
      А подруги рейс на Балі відлетів,
      А, може, вже сів у Дубаї.

      Чи я їй суддя? І тягар, і політ
      У кожного свій, неповторний.
      Мені за державу образа болить,
      Її ж і заморська пригорне.

      Вона настраждалася теж у житті…
      Аби не міраж - та оаза.
      Та тільки ефект паралельних світів
      При згадці про неї щоразу...

      17.01.2015



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Коротко про злободенне - 2
      У часи надтривожні останні
      Значно виросла витрат стаття.
      Все дорожчим стає виживання
      І знеціненим - кожне життя.

      17.01.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Україні
      Цвіти попри все: ненажерливу владу,
      Злодюгу сусіда і ляпаси “Граду”,
      Байдужих дітей і стурбованих “друзів”,
      Що роги скрутити не здатні катюзі.
      Прости їх. І далі у пишному цвіті
      Зростай, наймужніша, найкраща у світі,
      Для тих соколят, що за тебе - горою,
      Для їхніх дітей, для прийдешніх героїв.
      Гартує Господь непідкорених духом,
      Не вбити ні війнам тебе, ні розрухам,
      Ні ситим щурам, ні мистецьким повіям.
      Хай звідки б пронизливий вітер не віяв,
      Цвіти, воскресай, хоч укотре розп’ята,
      У вулиць твоїх не за горами свята.
      Твій кат захлинеться кривавою грою,
      Повернуться з бою сучасні герої,
      І пісня твоя ще дзвінкішою стане…
      За ніччю - завжди неминучий світанок.
      16 січня 2015



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Доля
      Я ховала вогонь у нагрудній кишені,
      Він ще більше горів.
      І не треба було ні стрільця по мішені,
      Ні катів-упирів –
      Так боліло, пекло, убивало поволі,
      Спопеляло ущент.
      Прогоріла діра в неприкаяній долі,
      Я гасила дощем,
      Та не з неба, не з хмар, а гірким і солоним
      З-під опухлих повік,
      Та й шукала, яким затулити заслоном
      Продірявлений вік.
      Не тулилось ніщо до відкритого серця,
      Не ховало душі:
      А ні латка пихи, ні байдужості дверці,
      Вже із зовні дощі
      Заливали діру, замерзали у кригу,
      Закипали в окріп...
      Буревії мене у черниці постригли,
      Голос долі охрип
      І під скрегіт зубів до півшепоту стерся,
      Мов скорився біді,
      Та молитви слова у обвітренім серці
      Не змовкали й тоді…
      Добрела до зими – замело, забіліло…
      Не чекала Різдва.
      Аж відчула якось: у душі потепліло,
      Зрозуміла – жива!
      Що за дивне тепло від морозу закрило
      Незагойну діру?
      Хто під руку мені дав над яром перила?
      Звідки сили беру?
      То така ж, як моя, занапащена доля
      Підійшла упритул.
      Розділили на двох вкупу складені болі,
      І життя-сироту
      Прийняли як дитя, приголубили щиро,
      Пригорнули з теплом.
      Де гірчила сльоза – просочилося миро,
      Відступив бурелом…
      Та як тільки тепер віддаляється серце
      Хоч на крок від мого,
      Позбувається все життєдайного сенсу,
      Знову – крига й вогонь.
      В тому серці – моя, мов у кисні, потреба,
      Я без нього впаду.
      Хай би що не було – притуляю до себе
      І долаю біду!




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Казочка для дорослих
      Вишивала нічка зорі
      На небеснім оксамиті,
      І були стібки в узорі -
      Наче золотом умиті.

      Вигаптовувала небо,
      Підбирала візерунок.
      Та хіба ж вона для себе?
      Для коханого дарунок.

      Сподівалася, що ранок
      Убереться в ту сорочку.
      Тільки він прийшв - не глянув
      У її мрійливі очка.

      Одягнув блакитну з шовку,
      Бо вчорашню сіру виправ.
      Нічки пісня стихла, змовкла,
      Полетіла вслід за вітром.

      Насміхався з нічки вечір,
      День приніс йому ту звістку:
      “Краще б стала ти до печі
      Буревію за невістку.

      У твоєму рукоділлі
      Сенсу менше, ніж у бурі.
      Все одно він буде в білім,
      В сірім - у часи похмурі”.

      Обірвала ту розмову:
      “В круговерті часограю
      Я для нього знову й знову
      Воскресаю і вмираю.

      І щораз гаптую шати,
      Не пліткуй, що то даремно.
      Хочу зорями стрічати,
      Бо не любить ранок темне.

      Хоч на мить його торкнуся -
      Вже й від того я щаслива.
      Я піду й не озирнуся,
      І нехай горить, що шила”...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Моє дитинство в платтячку простім
      Моє дитинство в платтячку простім,
      Що мама вечорами взимку шила…
      Кричати пізно: зупинися, стій!
      Залишся, бо мені ти любе й миле.

      Раділа, як воно втікало в ліс
      Між літніх трав некошених босоніж,
      Бо в інший бік мене тоді поніс
      Невпинний час в юнацькому безсонні.

      Ще зустрічей чимало в нас було,
      Та маму й тата рано відспівали…
      Чужими стала хата і село,
      Де в піжмурки з дитинством часто грали.

      Якось моя малеча до села
      Із тітонькою з’їздила улітку,
      Мені дитинства дотик привезла -
      Світлини чорно-білі, що сусідка

      Забрала із хатини-сироти,
      Аби тамтешні зайди не топтали.
      “Матусю, ось поглянь - це ж наче ти”.
      Покинуте далеко на поталу,

      Лишилося самотнє серед стін,
      Господарем забута кицька наче…
      Моє дитинство в платтячку простім,
      У снах мені всміхається і плаче.




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Два віршики про рукавичку
      Попросила ручка-мати,
      Щоб сини зайшли до хати.
      А вони, всі п'ятеро,
      Слухалися матері.

      А зайшли до рукавиці -
      Та й давай за місце биться,
      Кожен лізе без упину
      В не свою малу хатину.

      Завела терпляча мати
      Кожного в його кімнату,
      Щоб не мерзли діточки,
      Бо тепер не літечко.

      ***
      Годину заворожено дивлюся –
      Ця справа, певно, зовсім не проста:
      І як воно виходить у матусі –
      З клубочка рукавичка вироста?

      Немов з якої казки диво-птиці,
      Приручені матусею колись,
      З петельками нанизаними спиці
      Летять по колу – тільки подивись.

      Не можу відвести й на хвильку очі,
      Чи магія така іще де є?
      Поволі тане, наче сніг, клубочок
      І вовну рукавичкам віддає.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. В чеканні Миколайчика
      У ліжечку калачиком
      Згорнувся і чекаю.
      Чого ж це Миколайчика
      І досі ще немає?

      Вже й мама не клопочеться,
      Пішла в свою кімнату.
      Мені ж ніяк не хочеться
      Цікавинку проспати.

      Лежу і прислухаюся,
      Втомився позіхати.
      Аж двері відчиняються,
      Заходить хтось до хати.

      Тихесенько чалапає,
      Бурмоче щось під носа,
      Кімната за кімнатою
      Гостинці, певно, носить.

      Лежу, боюся дихати,
      Щоб диво не злякати.
      Та кроками хтось тихими
      Минув мою кімнату.

      Хотілося заплакати,
      А голосу немає.
      То ти з такою платою
      До мене, Миколаю?

      Я чемним був і ввічливим,
      Допомагав матусі,
      Ми віршик з нею вивчили,
      Нічим не скривдив друзів.

      Аж чую: “Соньку-зайчику,
      Вже час тобі вставати.
      Дивись: від Миколайчика
      Дарунків як багато!”



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Віха
      Пройдений шлях відміряю не верстами -
      Тими рядками, що зібрані, зверстані,
      Тими, що хрещені творчею працею,
      Дні пережиті - до них ілюстрації.
      Наче й не йшла, а позаду - історія.
      Ниву словесну я знову розорюю.
      Кину зернята - думки незавершені.
      Добрі та щирі проклюнуться першими.
      З колосу знову рядочки нанижуться,
      Може, й наступна народиться книжечка.
      Може, довічним посіяне учнем
      Стане для когось і хлібом насущним.

      28.11.2014

      "Презентація збірки в Мукачевому 27.11.2014"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Перший сніг

      А перший сніг - мов перший поцілунок:
      Зворушливий і чистий, та недовгий.
      Розтане на губах і вмить під ноги
      Впаде сльозою, спогадом - відлунням.

      Він в очі мені зазирає,
      Він горнеться ніжно до ніг,
      Дарує прелюдію раю,
      Та це - тільки сніг, тільки сніг.
      Цілунками душуе лоскоче,
      Сміливий - коли тільки встиг?
      Від щастя примружую очі,
      Та це - тільки сніг, тільки сніг.

      А потім буде снитися ночами,
      Наповнить ранки трепетом чекання…
      А перший сніг - жаданий, мов кохання,
      Та щастя в ньому менше, ніж печалі.

      2 грудня 2014 р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Найкраще від кращих для найкращих
      Шановні автори!
      Запрошуємо Вас прийняти активну участь у створенні спільної поетичної збірки, попередня назва якої “ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ”.
      Збірку буде видано коштом санаторно-курортних закладів, підприємств і підприємців Закарпаття та простих Закарпатців - патріотів України і передано в подарунок всім захисникам України на передову АТО у час Різдвяних свят.

      Також ця збірка видаватиметься у рамках проекту Благодійного фонду ВіТа ДОЛЬЧЕ (СЕРЦЕ ПАТРІОТА), спершу у дополіграфічному 3Д варіанті, а відтак у паперовому, у єдному стандарті, а саме, розміром 110*175 см. 220-250 сторінок із твердою палітуркою.

      Умови участі у збірці:
      - подати 3-4 найкращі свої поетичні твори, якими поет торкається найкращих куточків людської душі, зраненої болем трагічної і нікому незрозумілої війни за свободу України...
      Вірші надсилайте за адресою s.sanator@yandex.ua із позначкою у темі листа: Вірші до збірки “НАЙКРАЩЕ ВІД КРАЩИХ ДЛЯ НАЙКРАЩИХ” до 15 грудня.


      Разом із творами, вкажіть на коротку інформацію про себе, розміщену в інтернеті, на яку маємо зробити засилання. ( у разі відсутності такої, Вам створять власну сторінку із матеріалів, надісланих Вами на нашу ел. пошту)
      Необхідно також повідомити свою ел. адресу для надання Вам редакційного доступу до спільного файлу, із яким працюватимуть коректори та редактори збірки.

      ý
      Більш детально на сайті

      "Формування збірки. Робочий файл."

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Повертайся переможцем
      Лети, мій соколе, на схід,
      Туди, де зараз лід і пекло.
      Тобі молитимусь услід,
      Аби було безпечно й тепло.

      Чекає донечка і син,
      Не затиха молитва мами,
      Чекає трепет рідних стін,
      А ти летиш поміж вогнями.
      Руїни, гради, блок-пости,
      О, Боже праведний, за що ж це?
      Лети, мій соколе, лети
      І повертайся переможцем.

      Я не змогла сказати:"Ні!"
      Ти б не послухався упертий,
      Наперекір біді-війні,
      Я відмолю тебе у смерті.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    51. Струна життя
      А я тебе переспіваю,
      Додам несказані слова,
      Які завмерли в серці скраю.
      І буде пісня, як нова.

      А може, просто промугичу -
      Слова ж потрібні не завжди.
      Мелодія знайома звична
      На інші забринить лади.

      Коли вже й голосу немає,
      У прірви тиші на краю
      Тебе я подумки співаю
      І мріям крила роздаю.

      Не замовкай в душі ніколи,
      Бо ти - життя мого струна,
      Така гірка й солодка доле,
      Любове-пісне осяйна.

      24 листопада 2014



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Нев'януча
      Вона стояла боса між вітрів
      І куталась у збіжжя поріділе.
      Благенький шалик ледве майорів,
      Але не грів, не приставав до тіла.

      Нарешті впав і він до босих ніг.
      Здригнулася і знову посміхнулась.
      І хто її від холоду беріг
      Серед осінніх посірілих вулиць?

      Немов жебрачка, поміж двох церков,
      Та не просила - щиро віддавала
      Вразливу, та невичерпну любов,
      Вона її й безлисту зігрівала.

      І, погляду не зводячи з людей,
      Не впевнена, що те комусь потрібно,
      Вона тулила квіти до грудей
      І гріла, хоч сама тремтіла дрібно.

      На неї озиралися усі,
      І кожен сам собі здавався голим,
      Та щось таке було в її красі,
      Що радість перемішувало з болем.

      "Нев'януча -історія однієї сакури у віршах"

      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Недосяжне

      Як я хотіла! О, Господи, як я хотіла
      Бути для нього незмінно найкращою в світі.
      Думала: вистачить ніжності, вірності, сили
      Щастя йому дарувати щоднини, щомиті.

      Як я літала! О, Господи, як я літала!
      Як розправляла калічені кривдами крила!
      Думала: буде на двох не багато -не мало
      Тої любові, що щиро із ним я ділила.

      Як розцвітала я! Господи, як розцвітала!
      Як не зважала на сніг і мороз із вітрами!
      Навіть вони відступили і стали сватами,
      А повінчав нас бузково-закоханий травень.

      Так недосяжну мету безутомно й несу я -
      Бути найкращою в світі для того, хто поруч.
      Тільки ім’я Твоє, Боже, згадала не всує -
      Я Тобі вдячна на кожному кроці за поміч.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Двобій
      Мов грім у яснім небі, знявся крик.
      Їй змовчати було б, та не стерпіла.
      Ну хто б і за роки до того звик?
      Іще вночі була кохана й мила
      І раптом стала гіршою за всіх.
      "А сам який?" - за словом - третє, п'яте...
      Образи, що збирала - цілий міх,
      Тепер у нього кидала завзято.
      На друзки розлетілися склянки,
      Заплакали старенька мати й діти...
      Усім давалась лайка та взнаки -
      Та жар ніхто не міг охолодити.
      Витрушували міх образ до дна,
      Такий важкий! Обоє "рвали жили".
      І тішився, сміявся сатана -
      Вони йому немало послужили.
      І пригортав дітей до себе Бог,
      Хотів закрити вушка і серденька -
      не вистачало рук, бо й тих обох
      Іще тримав на ниточці тоненькій.
      І уціліла все-таки вона -
      Хтось першим затулив лайливий пИсок.
      Ще почекав недовго сатана
      І геть пішов... А Бог не відступився...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Обличчя осени
      У осени є декілька облич:
      Примружене, у зморшках павутиння,
      Задумливе, з легкою смутку тінню,
      І геть сумне, похмуре, наче ніч.

      Усміхнене, в калиновім вінку,
      Заплакане, під сірою вуаллю,
      Туманно-загадкове і печальне -
      Чого їй не судилось на віку!

      Мінлива, як ніхто з її сестер,
      Багата і обідрана до нитки,
      Та не було давно у світі видко
      Кривавої такої, як тепер,

      Залитої вогнем скорботних свіч,
      Покритої цілунками іуди...
      Багато є у осени облич,
      Але такого більше хай не буде.
      16.11.2014 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    56. Балада про своє
      Сповивала мати сина
      В ніжну колисанку,
      В церкву у свята носила
      І навчала змалку
      І молитись, і співати
      Мовою тією,
      Що і їй співала мати
      Ніжно під зорею.
      Хлопчик ріс, іще з колиски
      До свого завзятий,
      Щиро Господу молився,
      Гарно вмів співати.
      Хтось казав йому: не в моді
      Слово українське –
      Зі шляху козак не сходив
      І свого не зрікся.
      А як стали чорні хмари
      Понад отчим краєм,
      Хтось ховався, сіяв чвари,
      Цей часу не гаяв.
      Мав би думати про діток,
      Сіяти, орати,
      Та в країну вліз бандитом
      Той, хто був за брата.
      Йдуть найкращі козаченьки
      В бій кривавий знову
      За Вкраїну, рідну неньку,
      За співучу мову,
      Ту, якої вчила мати
      Змалечку, з колиски.
      І нікому не відняти
      Наше, українське.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Мовна відповідь

      Хай хтось пнеться до сьомого поту
      І багато води каламутить,
      Не була і не буду я проти
      Інших мов, що доводиться чути.


      Кожен має своє любити,
      Де б не жив, берегти коріння,
      Бо розносить людей по світу,
      Розриває нитки родинні.

      Тож якщо чужина вчорашня
      Стала нині для тебе домом,
      Ти під впливом новітніх вражень
      Не цурайся свого свідомо.

      І дітей научи, й онуків
      Рідній мові, пісням, основам,
      І тоді не розвіють круки
      Зерна роду твого міцного.

      Одного не прийму ніколи,
      Бо гірчить воно гірше редьки –
      Відбивається в серці болем
      Неповага до мови предків.

      І коли у батьківській хаті
      Ти говориш, немов чужинець,
      Так і хочеться запитати:
      Українцю, ти – українець?

      Чи без племені і без роду
      Безкорінний бур’ян байдужий?
      Поважатимуть вряди-годи
      Тих, кому своє осоружне.


      І нехай хтось роздмухує знову,
      Сіє розбрат і жне за межею –
      Я не проти сусідської мови,
      Не люблю, як ганьбляться своєї.




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Душа-криниця
      Душа людська – мов копанка-криниця:
      У когось каламутна і мілка,
      З чиєїсь так і хочеться напиться,
      А хтось і сам не вип’є і ковтка.

      Приваблює душа в красі первинній,
      Коли вона ще чиста й молода,
      Та може зарябіти жабуринням,
      Якщо у ній застоїться вода.

      Відзорюється сонце променисте
      У кришталево прибраній душі.
      А дно криниці має бути чистим,
      Щоб мул її джерел не задушив.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Життя в кількох словах
      Кава…канапка…ранок…
      Дощ…листопад…життя…
      Звичний політ фіранок,
      Змішані відчуття.

      Сукня…трамвай…робота…
      Шеф…телефон…аврал…
      «Люба, ну ти ж не проти?»
      Нерви. Скандал. Фінал.

      Музика, фітнес, втома,
      Тренер, привіт-фізкульт!
      Черга. Маршрутка…Вдома!
      Ванна, вечеря, пульт.

      Кілька сюжетів мильних…
      Прагнення забуття…
      Вранішній сон… Будильник…
      Кава… Трамвай…Життя…



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    60. Серафимко
      На велосипеді мчить він стрімко,
      Вдвох із вітерцем навперегін.
      Хлопчик-непосидько Серафимко,
      Він у мами з татом ще один.

      Всю абетку вже напам’ять знає,
      Хоч минув йому лиш третій рік.
      З казочкою краще засинає,
      З перших днів життя до неї звик.

      Має Серафимко вишиванку,
      То матусі ручки золоті
      Вишили, щоб знав синочок змалку,
      Ким він є у світі і в житті.

      Мрій у Серафимка є багато:
      Рахувать навчитися до ста,
      І сестричку хоче він, і брата,
      І щоб в Україні мир настав.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Гомбовці
      Вареники ліниві - їм родина,
      Бо це так само сирні колобки.
      Сніданок повсякденний чи гостина -
      Гомбовці я готую залюбки.

      Додам до сиру яйця й дрібку солі,
      Не борошна, а манної крупи,
      Гарненько розмішаю, і на волі
      Залишу, настоялося аби.

      Сформую з тіста кульки невеличкі,
      В підсоленій водичці покиплять.
      Подам на стіл - повеселіють личка.
      Сметана, цукор... тиша й благодать.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Авторські шедеври
      Коханий любить їх до пива,
      Я – замість хліба до борщу.
      – Ти де рецептик відхопила? –
      Спитайте – скромно помовчу.

      А потім випалю нескромно,
      Що то – мій авторський рецепт,
      Одна з десятка вдала спроба,
      Та зараз мова не про це.

      Натерши плавленого сиру,
      Розмию дріжджі в молоці.
      Давненько тіста не місила...
      – Матусю, ти печеш млинці?

      – Ні, будуть сирні витребеньки! –
      Годину тісто підросте –
      Його розкатую тоненько,
      Заняття миле і просте.

      Формую палички із тіста,
      В олії смажу – і на стіл.
      Заправлю борщ, і сядем їсти,
      Чекати вже не маю сил…

      А я іще й не встигла навіть
      Обід подати для сім’ї –
      Вже дітки з чаєм наминають
      Шедеври авторські мої.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Аліска
      В неї кучеряві білі кіски,
      Носик у веснянках – догори.
      Ясочка усміхнена Аліска,
      Найгарніша дівчинка в дворі.

      Вийде з дому – й вулиця сміється,
      Защебече – слухають пташки.
      Дівчинці Алісочці вдається
      Те, що іншим бачиться тяжким:

      І стареньких в юність повертає,
      І сумним дарує щирий сміх.
      Ось таке дівчатко підростає,
      Гріє, наче сонечко, усіх.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Казка поспішає
      Нічка заховала зорі-світлячки
      За ажурну хмаркову завісу.
      Казочка мандрує з неба навпрошки
      Місячною стежкою до лісу.

      Казку не зупинять вигуки сови,
      Не страшна їй темрява ніяка.
      Там її чекає дядько-лісовик,
      Кізонька й Кирило Кожум’яка,

      Світла диво-птиця, слон і вісім гав,
      Зайчик і веселі ведмежата.
      Всі вони готові – знову час настав
      В гості до маляток поспішати.

      Вже не чути сміху й галасу ніде,
      Нічка чеше коси темно-русі.
      Казочка цікава в сни твої іде
      І веде своїх невтомних друзів.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. «Мажор»
      В сім’ї - дитя-«мажор», йому все можна,
      Бо спадкоємець бізнесу росте.
      Татусь – людина знана і заможна,
      А мама – просто мама, та пусте.

      У кого грошей менше – другосортні,
      Нікчемні декорації, людці…
      А завтра буде краще, ніж сьогодні –
      Сто баксів кишенькових в гаманці.

      І можна легко всіх і все купити,
      А потім і продати без проблем.
      Росте дитя, ніким, нічим не бите,
      Вимірює коштовності «рублем».

      Не думає розпещене дитятко,
      Що може все змінитися умить.
      Сьогодні сито, сонячно і гладко,
      А завтра, може, в небі загримить.

      Ні грошей, ані батька – всі під Богом,
      Ні друзів: звідки нині взятись їм?
      Чи знайде, прихилитися до кого,
      Як виникнуть проблеми у сім’ї?

      Чи хтось тоді услід йому не плюне,
      Бо сам хіба на інших не плював?
      А може, хтось принизить привселюдно –
      Не все в житті банани та халва.

      Господь ізверху бачить кожен вчинок,
      По вчинках воздає Його Рука.
      Кого любити ближніх не навчили,
      Того чекає доля жебрака.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. У дитячому садочку
      У дитячому садочку
      Затишне подвір'ячко,
      Там гуляють в холодочку
      Дітки з групи "Зірочка".

      Їм щодня читає казку
      Юлія Євгенівна.
      Вже про "дякую" й "будь-ласка"
      Знають юні генії.

      Вчить читати, малювати
      Ната Олександрівна,
      Зацікавлені малята
      По дитинству мандрами.

      Висипається пісочком
      Перших рочків мірочка,
      І ростуть, немов грибочки
      Дітки з групи "Зірочка".



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Самотня танцюристка
      На сценах вулиць, парків, площ
      Танцює осінь в ритмі польки,
      А люди думають, що дощ,
      І відкривають парасольки.

      І де той гідний кавалер,
      Щоб закружляв її у вальсі?
      Нема тепер таких манер,
      Ба, навіть вітер заховався.

      Партнера осені нема,
      Та й глядачі втікають швидко,
      Тому й вистукує сама,
      І вже не польку, а чечітку.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Тато-герой
      Підійду до тата,
      обійму за шию.
      Він мене підняти
      аж до неба вміє.
      В нього сильні руки
      і волосся русе.
      У часи розлуки
      я за ним журюся.
      Повернувся з бою
      тато мій недавно.
      Він за нас з тобою
      і життя віддав би.
      За Вкраїну-неньку,
      за поля й дороги,
      за дитя маленьке,
      дідуся старого,
      за дуби і клени,
      за мурашку навіть
      Він – герой у мене,
      хай усі це знають!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Осіння еротика
      Пишаються багрянцями акації,
      Помітні серед золота здаля,
      А жовтень безсоромно їх обмацує –
      Здригаються, нахабу б’ють гіллям.

      Спроваджують невдаху-залицяльника,
      І той мерщій втікає до беріз…
      «Колючі, недоторкані – печаль яка,
      Ти бачиш, відмовляють навідріз.

      Ще трішки покрасуйтеся серпанками,
      Лиха година вас не обмине –
      Надійде листопад, не буде панькатись,
      Роздягне кожну – оком не моргне.

      Тоді не запрошу вже вас на танець я…»
      Акації у відповідь: «Нехай!
      Надійде листопад – все так і станеться,
      А ти своїх вітрів не розпускай!»



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Хатинка з кубиків
      Не знаючи спочинку,
      Із кубиків хатинку
      Будую вже півдня.
      Аби була простора,
      Кладу ушир і вгору –
      Помістить і коня.

      Старався я немарно,
      Хатинка вийшла гарна –
      Хоч сам у ній живи.
      Усім достатньо місця:
      І зайчикові, й лисці...
      Кімнатка для сови.

      Для котика малого –
      М'якеньке на підлогу,
      Щоб теж у хатці спав.
      А мешканець вусатий
      Пустився галасати,
      І дах у хатки впав.

      Я плакати не буду,
      Полагоджу споруду,
      Накрию від дощу.
      Звірята ляжуть спатки,
      А котика до хатки
      Я більше не пущу.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Вчителька совісті
      З густого виру спогадів буремних
      Сюжет один за іншим визира:
      Несе бабуся рясту оберемок,
      Березового соку піввідра.

      То як вона чаклує біля печі,
      Аби наворожити нам обід...
      То сяде і розказує малечі,
      Від чого у житті втікати слід...

      На прикладах життя - чужих чи власних,
      Що гідне, що низьке, онук навча,
      Аби не стало скривдженим, нещасним,
      Не впало, не спіткнулося дівча...

      То на городі сапкою махає...
      Веде на пастівень співучих кіз...
      А то в сльозах зажурено зітхає –
      Вже син її - мій тато - між беріз…

      «Ой, без Івана й вулиця погана»,-
      Поплаче і вертається до справ.
      І так щодня, до пізна і від рана,
      Аж поки Бог до себе не забрав.

      А я іще й тепер – щодня і часто
      Її науки згадую слова,
      Що не давали схибити і впасти.
      У совісті моїй вона жива.

      Тих настанов ніколи не порушу:
      Ні в радісні години, ні в журбі,
      Бо що тобі в дитинстві вклали в душу –
      До подиху останнього в тобі.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. З Днем Батька!
      Чи ми дорослі, чи маленькі, -
      Є дві опори у житті:
      Коханий тато, люба ненька...
      Вони для нас - немов святі.

      Матусям лагідним багато
      Віршів присвячено, пісень...
      А нині нам кого вітати?
      Це ж татусів святковий день.

      Немає кращої науки,
      Ніж тата приклад повсякчас.
      Його любов і сильні руки
      До неба підіймають нас.

      Не довго іноді до лиха,
      Що може діток збити з ніг...
      Суворість батька - то не примха -
      Від хибних кроків оберіг

      Якщо ж біда, не дай нам Боже,
      Він гідно прийме виклик цей,
      І захистити батько зможе
      Вітчизну, матір і дітей.

      Отож несіть не тільки в свято
      Йому любов, тепло своє
      І Богу дякуйте за тата,
      Бо не у кожного він є.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    73. Про місто юності моєї
      Проспекти, парки та алеї,
      Бульвари, сквери і мости –
      То місто юності моєї,
      Йому повік не відцвісти.

      Приходять в сон із днів минулих,
      Мов знову все – тепер і тут,
      І гуртожиток, наче вулик,
      І наш гірничий інститут.

      Тримаю в серці контрамарку
      Як ностальгічний сувенір:
      До Севастопольського парку
      На дискотеку в літній двір.

      У дорогі приємні миті
      Стежинка пам’яті веде.
      Такого, як тоді в «Орбіті»,
      Нема морозива ніде…

      Вагончик першого трамваю
      За три копійки довезе.
      Тривог і сумнівів немає,
      І ще попереду усе:

      Обновки модні - на Озерці,
      Ііз лекцій втеча - до «Сачка»…
      Ношу ці спогади у серці,
      Що й досі зустрічі чека.

      Переживу печалі й біди,
      Із ними всяк не раз боровсь, –
      І на побачення приїду
      У місто мрій - Дніпропетровськ.

      Роки – мов коні норовисті,
      Не зупинити їх ніяк.
      А сама тут, у цьому місті
      Лишилась молодість моя.

      Не зможу я її забрати,
      Як нездійсненних давніх мрій…
      Дніпропетровську, друже, брате,
      Візьми собі і не старій!




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    74. Не дай нам, Боже, звикнути до втрат
      Коли потокам сліз немає краю,
      І біль душі помножився стократ,
      Іще я про одне Тебе благаю:
      Не дай нам, Боже, звикнути до втрат.

      В нерівній битві правди проти кривди
      Щодня у вічність воїни ідуть.
      Нехай болить за кожним, як за рідним,
      Відгукується серце на біду.

      Не дай від болю нам закам'яніти,
      Аби, пройшовши нетрями пітьми,
      Ми, чуйні і вразливі, наче діти,
      І далі залишалися людьми!



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Я молюся за тебе, солдате
      Я не жінка тобі і не мати,
      І не рідна сестра чи дочка,
      Та молюся за тебе, солдате,
      При запалених в серці свічках.

      Кожне слово розтопленим воском
      Розтікається, душу пече
      І до тебе летить відголоском,
      Оберегом, щитом і плащем.

      Ой, тяжка нам судилась година,
      Чашу болю п’ємо не одну…
      Ти тепер – моя рідна людина,
      Бо й за мене пішов на війну.

      Одягнув маскувальне зелене,
      У минуле нема вороття.
      За моїх діточок і за мене
      Ти готовий віддати життя.

      Що я можу натомість віддати,
      Щоб відчув - ми і справді рідня?
      Як сестра, як дружина, як мати
      Я за тебе молюся щодня.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Гуманоид
      Красуется царек на тронном месте,
      Сам от себя придя в немой восторг...
      ...А "гумконвой" привез во Псков "груз 200",
      Немного разгрузив донецкий морг,

      Немного разгрузив завод луганский.
      Гуманитарий, мать его ити!
      А свой народ упорно кормит сказкой,
      Мол, мы страна - добрее не найти.

      А люди тупо верят и не ропщут,
      Не ведая, что сотни их солдат
      В степях донецких в ямах мелких общих
      Присыпанные кое-как лежат.

      "Военных русских нету в Украине!
      Что? Взяли в плен? Убили? Вы о ком?
      Те заблудились, ну а те на мине
      Взорвались на ученье всем полком"

      И не моргнет, и взгляд он не отводит,
      И щеки дует, словно паруса.
      Вот о таких и молвится в народе:
      Ему хоть плюй в глаза, а он: "роса"...


      П.С. написала російською для поширення серед росіян. Щоб швидше прозрівали...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    77. А Господь рятує білий світ...
      Пізно уночі і рано-вранці
      Злий павук сіткú брехнí снує.
      А Господь сидить на білій хмарці
      І вплітає праведне, Своє.

      Має Він роботу нині часто -
      Злий павук наплів багато бід.
      А Господь залатує дірчасте
      І щодня рятує білий світ...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    78. «Щасливий, мамо, той, хто за Вкраїну В бою нерівнім голову поклав».
      А люди співчувають, не лукавлять,
      Підтримують її усім селом.
      Молитись не втомилася – напам’ять
      Вже дев’яностий вивчила псалом.

      Щодня: «Живий», - у слухавці лунає,
      То матері на душу, як бальзам,
      Та спокою і радості немає,
      Немає ліку вилитим сльозам.

      Пройшло вже дві ротації в частині,
      Не їде син додому, хоч і час.
      «Ми, мамо, у такій тепер місцині,
      Не випустить живими ворог нас.

      А що їмо? Одна сільська бабуся
      Картоплі з салом вчора принесла.
      Ми з хлопцями наїлися від пуза,
      Шкода, що далеченько до села.

      А гради луплять без кінця і краю,
      Помітно поріділо у строю.
      Коли щоденно поруч смерть блукає –
      Звикаєш і сприймаєш, як свою».

      Помалу гнали ворога, і скоро
      Десант із Миколаївських рядів
      Відрізану частину коридором
      З ворожого оточення відвів.

      Прийшов додому син – живий-здоровий,
      Обличчя потемніло на вітрах,
      Та складочка закралася між брови,
      А матір не лишають біль і страх.

      «Яке це щастя, сину мій, дитино,
      що ти живим прийшов з пекельних лав».
      «Щасливий, мамо, той, хто за Вкраїну
      В бою нерівнім голову поклав».

      Розраджує, втішає сина вперто,
      Надія, наче свічка, мерехтить,
      А син укотре: «Мамо, легше мертвим,
      Бо вже не мають спогадів – страхіть».

      Проклятий ворог все-таки уцілив,
      Не знаючи, що є всьому межа.
      Вернувся син з війни живим і цілим,
      Та кровоточить хлопцеві душа.

      (Присвячується Марії Т. та її синові Володі)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    79. А мати чекає, а мати не спить…
      А мати чекає, а мати не спить…
      Ніхто її сина не бачив убитим.
      Згубилася в часі: де вічність, де мить?
      Куди йти шукати і чим відкупити?

      Вже навіть і сліз не лишилось в очах,
      Біль висушив кожну клітиночку-нішу.
      Не тихне молитва, не гасне свіча,
      А думка одна випереджує іншу.

      А може, відбився в бою від своїх
      І мусить ховатись, бо ворог навколо?
      Він звісточку дав би, аби тільки зміг…
      Тримайся, Іване, Василю, Миколо.

      А може, поранений десь у селі?
      Його доглядає старенька бабуся.
      До міста відрізали шлях москалі,
      Тому самотужки справлятися мусять.

      А може, в полоні? Катюго, не бий!
      Тобі не минеться кров жодної жертви.
      А може, а може… Хай був би живий,
      Скалічений, хворий, та тільки не мертвий.

      А може, а може… О мука! О біль!
      Як матері бідній не втратити розум?
      Хоч літо – на скроні ляга заметіль,
      Хоч спека – вкривається серце морозом.

      Зібрати б до купи весь біль матерів.
      Терпіти? Та годі! Просити у Бога,
      Щоб кожен, хто винен, у пеклі горів,
      І ще за життя, безупинно і довго.

      Та мати надію у серці несе,
      І сутність її материнська у тому,
      Готова простити усім і усе,
      Аби тільки син повернувся додому.

      08 серпня 2014




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Хлопчики, спасибі, що живі.
      В кожного, мов німб, на голові
      Зеленіє формений берет…
      Хлопчики, спасибі, що живі,
      Хай ніяке зло вас не бере!

      Радість переймає біль тупий,
      Котиться сльозою по щоці.
      Місто, не відхрещуйся, не спи!
      Привітай з поверненням бійців.

      Вийди і навколішки впади,
      Землю біля їхніх ніг цілуй.
      Щоб і ти не бачило біди,
      Хлопці на війну ішли – цінуй!

      Спуститься Небесний Побратим,
      Голубом над строєм закружля.
      Хай душа всміхається святим,
      Тілові – м’яким пушком земля.

      Вулиці – героєве ім’я,
      Батькові і матері – уклін.
      Лиш віддавши шану, ти і я
      Можемо вставати із колін.

      Будуть ранки з росами в траві
      І відлуння-спогади: невже?
      …Хлопчики, спасибі, що живі!
      Хай і далі Бог вас береже!



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    81. Письмо русской женщине
      Здравствуй, русская женщина – мама, невеста, сестрица.
      Докричусь ли к тебе, коль оглохли все уши земные?
      Не устала молиться душа, подустав материться.
      Что же делать еще, чтоб детей защитить от войны ей?

      Я своих, как и ты, в нескрываемых муках рожала,
      По ночам не спала, все смотрела: не болен ли? Дышит?
      На себя принимала судьбы беспощадные жала.
      Материнской любви что на свете сильнее и выше?

      Как и ты, поцелуями ранки коленок лечила,
      Как и ты, подстилала соломки, чтоб мягче паденья.
      Как и ты, не хочу понимать ни единой причины,
      Почему нависает война угрожающей тенью.

      Подрасли сыновья, вместе с ними росли и тревоги,
      Но могло ли присниться и в самом ужасном кошмаре,
      Что наступит пора помутненья сознания многих,
      И недобрый сосед по-предательски в спину ударит.

      Украину мою не поставит никто на колени,
      Только вдов и сирот будет больше по обе границы.
      Разговоры пусты о расхожести взглядов и мнений,
      Если сыпятся жизни в копилку имперских амбиций.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    82. Сьогодні я слухала голос війни.
      Сьогодні я слухала голос війни:
      То вибух, то черга глуха кулеметна.
      Навчався вражати снаряд розривний,
      Вростаючи в землю углиб на півметра.

      Немов ожили найжахливіші сни,
      Лунали ті звуки чужі, безупинні…
      Сьогодні я слухала голос війни:
      Навчання ішли у військовій частині.

      І думала: «Господи милий, рятуй
      Солдатів, готових до справжнього бою.
      Хай смерть не підійде до них упритул,
      Закрий їх, благаю, закрий їх Собою.

      І нечисть з моєї землі прожени,
      Щоб миттю забула до неї дорогу…»
      Сьогодні я слухала голос війни
      І подумки миру просила у Бога.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Коктейль сьогодення


      Немов у видінні страшному,
      Коктейль сьогодення – до дна:
      Розваги, відпустки, ток-шоу,
      А десь недалеко – війна.

      Хтось їде на море чи в гори,
      У когось вечеря смачна,
      А поруч – пронизливе горе,
      Висмикує кращих війна.

      Як буде терзатися кожен,
      Згортати безсоння в сувій:
      Чим корисним бути він може
      Країні стражденній своїй,

      Забуде про розкіш і свято,
      Пожертвує щиро сповна, -
      Тоді захлинеться проклята
      Подолана спільно війна.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Щось не так…(пам`яті Вільгельма Штольцеля)
      Щось, напевно, у світі не так…
      Чи й на сонці темнішають плями?
      Знову гине найкращий юнак
      За Вкраїну в бою з москалями.

      У зажурі світанок, в пітьмі,
      Буревіїї голосять і виють,
      І пташки співчувають, німі…
      Тільки люди не всі розуміють.

      Біль заповнює душі ущерть,
      Та чи буде відлунням у кожній:
      Не настільки страшною є смерть,
      Як життя, безнадійно порожнє?...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    85. Вам не зламати нашої НАДІЇ
      За підлі і безчесні ваші дії
      Кипітимете вічність у смолі.
      Вам не зламати нашої НАДІЇ,
      Нікчемні жалюгідні москалі.

      Ви сієте в полях сусідських війни,
      Та вам не їсти хліба з тих полів.
      Коли такі є доньки в України,
      Їй не страшні потуги москалів.

      11.07.2014



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    86. Диявол збирає досьє...
      Диявол збирає досьє
      На душі, любов’ю убогі.
      Коли підходящий хтось є –
      Мов спрути чіпкі восьминогів,
      Вступають в невидиму гру,
      Стискають, обмежують волю…
      Диявол підживлює грунт
      Майбутньому грішному полю.
      Спочатку - завзятий сівач,
      Він сипле і густо, і дрібно:
      Злість, ненависть, відчай невдач, –
      Усе, що зневірі потрібно.
      Слизький і гнучкий, наче вуж,
      У кожну шпаринку залізе…
      Збирає колекцію душ?
      Ні, хоче «позбавити візи».
      У нього бажання одне
      Для повної зла перемоги:
      Щоб душі, які він пожне,
      Не сміли піднятись до Бога.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Згорає літо...
      Сонце яблуком котиться вниз,
      Пестить небо зоря вечорова...
      Знову літо згорає, як хмиз,
      Не встигає підкинути дрова.

      А зима запасла собі дров,
      Головешкою довго їй тліти,
      Щоб засніжені схили дібров
      Виглядали, як доленьки, літа.

      Що є вічність? - Безрадісна мить.
      Що є щастя? - Пронзливий сплах.
      Хай життя, наче літо, горить,
      Щоб нудьга мокрим снігом не впала.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    88. Ти це зробив!
      То доля звела молодих патріотів,
      Щоб разом пройшли незвичайний маршрут.
      Забулося "До", не бентежило "Потім",
      Усе відбдувалося "Зараз і Тут".

      Забув про умови ти в таборі, друже,
      Хоча до комфорту і затишку звик,
      А тут не стогнав, був терплячим і мужнім,
      Майбутній солдат, захисник, чоловік.

      Хіба зрозуміє любитель дивану
      Усе, що не з ним, а з тобою було:
      Як дрова в буржуйці палатки з майдану
      Давали ні з чим не зрівнянне тепло,

      Як з друзями разом підкорював хвилю,
      А сам би ніколи її не здолав,
      Як множила пісня і витримку, й силу,
      Як тричі піднявся, де двічі упав,

      Як ближнього біль був твоїм особистим,
      Як успіх його був тобі дорогим,
      Як друг із ногою, пробитою вістрям,
      Не вийшов зі строю, доспівував Гімн,

      Як стихли вітри і підкорена злива,
      В яких з Юнака виростав Чоловік...
      І довго ще будеш від того щасливим,
      Що ти це зробив! Не злякався й не втік!

      "Табір "

      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    89. Дай, Боже, миру Україні!
      Дай, Боже, миру Україні!
      Скажених звірів зупини.
      Невидимі ворожі тіні
      Хай не роздмухують війни.

      До кого руки простягати?
      Кого просити? Тільки Ти
      Від кулі захистиш солдата
      І діток зможеш вберегти.

      Чому найкращі люди гинуть?
      Даруєш рано крила їм.
      Хто ж буде завтра Україну
      Здіймати з попелу, з руїн?

      Прошу Тебе, Небесний Отче,
      (Земні не квапляться мужі):
      Хай нашу землю кат не топче,
      Хай підуть геть усі чужі.

      Я не кляну вороже зілля,
      Вже прокляла - за те прости.
      Спини, благаю, божевілля,
      Мою Вкраїну захисти!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Зваблюю життя
      Зваблюю життя, із ним фліртую.
      Хай попросить – боса на стерню…
      Сутінки натхненням підрихтую,
      Свято ніжним смутком відтіню.

      Так йому подобатися прагну,
      Що стрибаю вище голови.
      А воно – ні крихітки уваги,
      Лиш на вухо пошепки: «Живи!»

      Заграю до нього, сиплю жарти:
      «До вподоби я тобі така?
      Чи давно змінити імідж варто?»
      Не зважає, далі утіка.

      То співаю пташкою для нього,
      То зітхаю тяжко: «О-хо-хо…»,
      То благально падаю у ноги,
      А воно іде своїм шляхом.

      Що ж робити? Здатися без бою,
      Хай терзає, ляпаси дає?
      А воно тихенько: «Будь собою.
      Я – твоє! Люби таким, як є…»



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    91. Утечу
      Утечу під шати липи
      Від грайливого дощу,
      Що за комір жарти сипле,
      Почекаю, щоб ущух.

      У моїм раптовім схові,
      Мов життя п’янкий ковток,
      Ніжні пахощі медові -
      Передвісники квіток

      Зацілують, залоскочуть,
      І від пестощів таких
      Помічати не захочу,
      Що давно вже дощ затих…

      Повертатимусь повільно
      Боса лугом-пирієм…
      Хтось подума: «Божевільна!»
      Боже, вільна! Так і є!



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    92. Кожному своє...
      На вулиці дощ... В холодильнику
      Укотре «повісилась миша»…
      Життя випробовує сильного,
      Слабкого ж – у люльці колише.

      Ще успіхи долі пташатами
      У сильного здіймуться високо.
      Слабкий же – у люльці лежатиме
      І вік проживе заколисаним…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    93. "У сім'ї не без виродка"... (Про наболіле)
      Знову оплакує сина,
      Знову – пожежі дотла…
      Стогне моя Україна -
      «В гості» сестриця прийшла.

      Хоч і молодша за віком -
      Підла, нахабна, лиха.
      Діти припали до вікон,
      Вийти бояться із хат.

      "Сестро, чекай, зупинися!
      Сієш навіщо брехню?
      Кинь свої наміри ниці,
      Я ж бо своє бороню.

      Сльози мої – не водиця,
      Нищиш найкращих синів.
      Як же ти будеш дивиться
      Завтра у вічі мені?

      Боже, про що я питаю?
      Голод, репресії, жах…
      Совісті в тебе немає,
      Пройдена крайня межа."

      Горе з такою ріднею,
      П’яна, брехлива, брудна…
      Час розбрататися з нею,
      Випите лихо до дна…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    94. Новообранцю

      Над прірвою тернистою стезею
      Блукали. Натерпілися без міри…
      Чи знаєш, новообраний Мойсею,
      З яким відсотком взяв кредит довіри?

      Відсотки сну і спокою, здоров’я
      Готовий віддавати на посаді,
      Очищеній сльозами, потом, кров’ю
      Від урки, що до тебе був при владі?

      Чи знаєш, скільки мудрості і праці
      Щодня тобі вкладати і вкладати?
      Тримають під прицілом папа раці,
      Чекають командири і солдати.

      Не знай же сну і спокою, допоки
      В твоїй державі рани кровоточать,
      Без права на простої, хибні кроки,
      Які нові майдани напророчать.

      Тож не святкуй завчасно перемогу,
      Іще нема чого тобі радіти,
      Бо ношу непросту береш в дорогу -
      Людських надій з відсотками кредити.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Не голосуйте проти всіх!
      Не голосуйте «Проти всіх!»
      Бо то – і проти України.,
      В байдужості – великий гріх,
      Від неї правда з болем гине.
      «І що я можу?» – не стогни,
      Що кожен в морі – лиш піщинка.
      Із небайдужості почни –
      Громадського простого вчинку.
      А кожен голос «проти всіх» -
      Завжди на руку тим, хто краде.
      Не жарти будуть і не сміх,
      Коли діждеш такої влади.
      Найлегше – гратися в хохла,
      На хату скраю все звертати,
      Та коли щось і запалА -
      Чи ж не твоя то «крайня хата»?
      Аби й надалі ми були,
      Аби в усьому світі знали:
      Ми Українці, не хохли, -
      Погоди б з моря не чекали.
      Щоб долю згодом не клясти,
      Терпіння зливши через вінця,
      Спитай себе: чи гідний ти
      По світу гордо понести
      Звання почесне українця?

      Лютий 2010



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Миротворче

      Як часом від суєт потрібна втеча
      У травень, де зозуленька кує,
      Де соловейко пристрасно щебече,
      І сам не спить, і спати не дає.

      Окрилює безсоння солов'їне,
      Дарує стільки трепету і мрій!
      Як може хтось тепер плодити війни,
      Коли така весна - живи, радій!

      І пісні солов'їної п'янкої,
      І цвіту яблунь вистачить на всіх.
      Невже комусь не хочеться спокОю,
      Простих безгрішних радостей-утіх?

      Співай же, соловейку, як востаннє,
      О, миротворцю, від перлин-пісень
      І найчерствіше серце хай розтане,
      І мир благословить прийдешній день!

      12.05.2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    97. За кілька хвилин до літа...
      Вона малювала літо -
      Зима відступала холодна.
      Метелики, діти, квіти
      Були, мов живі, на полотнах.

      Вона малювала світло,
      Журбі не лишаючи місця.
      Фіалки і ружі квітли
      Під пензлика райдужним вістрям.

      Вона малювала втечу
      Від всього, що серцю немиле.
      Здавалося, ще не вечір,
      Та темрява фарби накрила.

      Сльозами жалю залита
      Самотня палітра по вінця...
      За кілька хвилин до літа
      Годинник її зупинився....
      15.05.2014



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Мамине відлуння
      Яка ж ти в мене виросла красуня!
      Хай Бог тебе завжди охороня!
      Доросла доня - мамине відлуння,
      З долонь у світ відпущене зерня.

      В твоїй дитині - доні-фантазерці
      Того зернятка бачу вже плоди...
      Ти - скибочка відрізана, та в серці
      Частинка невід'ємна назавжди.

      01.05.2014



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    99. Осколки сьогодення
      Антихрист прикривається хрестом...
      Антифашистом зве себе фашист...
      Шукає у собаки під хвостом
      "новини" для ефіру "журналіст"...

      Міцнішає невидима стіна...
      Раби тамують спрагу із калюж...
      І тішиться, радіє сатана,
      Пакуючи мішки продажних душ.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Каштани запалюють свічі...
      Каштани запалюють свічі.
      Щоб дух боротьби не заснув,
      Як воїни світла на віче,
      Тривожну пильнують весну.

      Деревам не віриться й досі,
      Що їм не наснились бої,
      Та ноги опалені босі
      Ще довго їм будуть боліть.

      Ввижаються ріки багряні
      В каскадах букетів живих.
      Поранені є між каштанів,
      Хоча і стріляли не в них.

      Тримають опори надійні
      Для варти небесної міст,
      Аби не калічили війни
      Ні сіл українських, ні міст.

      Щоб долю Небесної сотні
      Ніхто забувати не міг,
      Запалюють свічі скорботні
      Каштани обабіч доріг...



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    101. Несказка
      Хоть это и не сказка, - жил да был
      Похожий на нормального мужик.
      Ничем не выделялся из толпы,
      Не якрий, неказистый, просто пшик.

      Но гонору имел на пятерых,
      И скользкий был, и гибкий, словно уж,
      А прыткий, будто заяц - прыг да прыг,
      Вперед и вверх, по головам к тому ж.

      Карьеру начал - ноль, простой сексот,
      Но, видно, Бог умом не обделил,
      И вскоре "ноль" достиг таких высот!
      Царем своей державы он прослыл.

      А дальше что? Играет аппетит,
      Бунтует ненасытное нутро.
      "Кто миром завладеть мне запретит?" -
      Царек на троне щурится хитро.

      И принялся орудовать как вор
      (видать, запутал крепко парня бес) -
      Подвинул царства смежного забор,
      В соседский сад за яблоками влез...

      И все тому царьку сошло бы с рук,
      Он крепко свой народ держал в узде -
      В саду соседском как-то понял вдруг,
      Что хлебом-солью встретят не везде.

      Мы матом с упоением орем,
      Воришке неказистому назло:
      Хотел войти в историю царем -
      Войдешь как однозначное х*йло.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    102. Колискова для коханого
      Засни, засни, коханий, у обіймах,
      Вони - мов тиха гавань після дня.
      Нехай, нехай від марев неспокійних
      Моя любов тебе охороня.

      Малює ніч на прядиві зірчастім
      Мазками найніжніших диво-фарб
      Дві долі, оповиті спільним щастям, –
      Довірений мені безцінний скарб.

      Чи тепло на плечі моїм, чи зручно? –
      В душі - турботи лагідні слова.
      Цілую тільки поглядом, беззвучно,
      Аби не потривожити, бува.

      Малює ніч на прядиві зірчастім
      Мазками найніжніших диво-фарб
      Дві долі, оповиті спільним щастям, –
      Довірений мені безцінний скарб.


      "Текст пісні"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    103. На вечорницях у любові
      Хвилюють пахощі бузкові,
      Немов у юнії літа.
      На вечорниці до любові
      Душа запрошення пита.

      А мудрість, мов сувора мати,
      Ту душу сварить і трима,
      Та руки прагнуть обіймати,
      Хоч на волоссі вже зима.


      О, мудросте моя дбайлива,
      На волю душу відпусти,
      Бо я закохана й щаслива,
      І є для кого ще цвісти.

      Дозволь ділити кожну днину,
      І бузу цвіт, і зелень трав,
      Із тим, кого в тяжку годину
      Для щастя Бог подарував.

      ""

      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    104. Найвища суть любові
      Немало див стрічалося мені,
      Але нема блаженнішого дива,
      Ніж немовля усміхнене вві сні –
      Уся земля милується, щаслива.

      Маленькі дітки пахнуть молоком,
      Вони такі зворушливі й казкові.
      Одвічна тема – мама з малюком,
      Зерно життя, найвища суть любові.

      А я в лікарні бачила малят,
      Що кинуті були напризволяще.
      Чи їх батьки вночі спокійно сплять?
      Спитати б їх: живуть на світі нащо?

      Які скарби химерні чи шляхи
      Їх відвели від істинної суті?
      Які іще здійснять вони гріхи
      І чи колись настане час покуті?

      Нехай до ніг впаде уся земля,
      Та їм найголовнішого не знати:
      Усміхнене щасливе немовля –
      Цей скарб ні з яким іншим не зрівняти.

      Січень 2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Бабуся кришить хлібчик голубам...
      Бабуся кришить хлібчик голубам,
      Відламує і кидає потрошку...
      Заштопана кофтинка голуба,
      Між брів - глибока вирізьблена зморшка.

      Весна алею сонцем залива,
      Ласкаво гріє руки мозолясті,
      І тішиться бабуся, що жива,
      Осяяна простим старечим щастям.

      Вже й молодість, і зрілість відбула,
      І кожен день прожитий - мов постскриптум.
      Лишилися окрайчики тепла,
      Їй хочеться віддати все, до крихти.

      А поруч дітки бігають малі,
      Життя по колу - у невпиннім русі...
      Пташки збирають крихітки з землі,
      Блаженно усміхається бабуся...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Господину Путлеру
      Ну что ты с веником своим
      В наш дом врываешься без спросу?
      Мы сами толк себе дадим,
      Найдем работу пылесосу.

      Да, пыль у нас, и мусор есть,
      Как раз уборка в полной силе.
      Но помогать не надо лезть,
      Тебя об этом не просили.

      Твой дом и сам в грязи, поди,
      Как никакой другой на свете.
      В стране порядок наведи –
      Той, за которую в ответе.

      Отъедь немного от Москвы,
      Зайди в больничную палату –
      Там ни лекарства, ни жратвы,
      От интерьера страшновато.

      А чуть подальше – и дорог
      Таких на свете нет в помине.
      Ты б лучше сам себе помог,
      Чем лезть с «подмогой» к Украине.

      Твой дом – большой, но в нем бардак,
      Порядок лишь в твоих покоях,
      А остальным сойдет и так,
      Пускай копаются в помоях.

      Для них есть двадцать пятый кадр
      И «новости» от киселева.
      Для неподдавшихся – тайга,
      Пусть не в угоду скажут слово!

      Со скуки спившихся ребят
      Тебе не жалко, лже мессия?
      Нигде на свете не гнобят
      Так русских, как в самой России...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    107. О родстве и корнях...
      Мой двоюродный брат восхищается путиным.
      Брат в России живет, а рожден в Украине.
      Больше писем не пишет давно почему-то мне...
      В "одноклассниках" фотки с Майдана - причина?.

      Дядя дочки моей надо мной насмехается.
      Он мосвич, украинец, а рос в Казахстане.
      "Что ж ты, Валька, Россию позоришь стихами-то?
      Мы помочь вам хотим, воевать разве станем?"

      Без отличия знаков ступают "помощники"
      По земле украинской с новейшим оружием.
      Изменили с иронией горькой пословицу,
      Что незванные гости - то хуже, чем русские.

      А меж тем президент их, при полном сознании,
      На весь мир заявляет на пресс-конференции,
      Что пойдут с оккупацией к нам россияне,
      А щитом впереди - наши дети и женщины.

      Мой двоюродный брат! Ты за мной будешь прятаться?
      Наши бой не начнут, не пойдут в рукопашку.
      По сценарию путлера эта сумятица...
      Дядя дочки, подставишь под пули племяшку?

      Пусть вы оба "воюете" у телевизора,
      И не именно я - та живая заслонка...
      В генном коде у вас информация выжжена,
      Там, где корни - у вас лишь пустая воронка...

      Зомбоящик - рассадник сплошной профанации,
      Но от здравых умов разве спрячется истина?
      Не по крови сегодня родство, не по нации,
      А по духу - за мир иль диктатора прихвостни



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    108. Мукачівський вальс (пісня)

      "Мукачіський вальс"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    109. Найстійкіша мукачівська революціонерка...
      1
      Аномально чи, може, знаково...
      Мов рожеве крило туману,
      Розцвіла в листопаді сакура -
      Тепла осінь ввела в оману.

      За весною, напевно, скучила,
      Зустрічати її зібралась,
      Чи закохана, чи заручена,
      Несподівана, наче радість.

      Майорить квіточками-косами,
      І вражаюча, і вразлива,-
      Ніжний виклик нестримній осені.
      Та щаслива ж! Ти ба! Щаслива!!!

      Я в ній душу свою побачила
      І зажура майнула тінню...
      Жінко пізняя, доле втрачена,
      Ненадовго твоє цвітіння...

      Бо зустрінешся скоро з холодом,
      Що розвіє ажурну піну,
      І на плечі твої оголені
      Сивий смуток зима накине...

      Але поки стоїш заквітчана,
      Пестиш ніжно похмуре небо,
      Серцю бачиться дивна істина:
      Помилилися всі, крім тебе...
      11.11.2013

      2

      Весна у листопаді — Божа милість
      Для сакури, що вкрита пелюстками.
      На ній і листя майже не лишилось,
      А цвіту з гілочок не відпускає.

      Дивуються і липи, і каштани,
      Скидають одіж, осені в догоду.
      Вони — природи діточки слухняні,
      А ця свою, дивись, диктує моду.

      Прибралася, неначе на Великдень,
      А вітер люто смикає за віти.
      А що, коли й мороз уранці скривдить?
      Не час тепер кохати і радіти.

      “Не час, не час,”- відлунням генна пам'ять,
      “Не час,”- хитають головами збоку,
      Але перед любов'ю відступають
      Усі віки, часи і пори року...
      27.11.2013

      3

      Із церкви вийшла - сльози по щоках:
      Різдвяна сповідь, "вічна пам'ять" мамі...
      Прорвало греблю, вирвалась ріка
      І змила із душі болючий камінь.

      А полум'я, що кілька днів пекло,
      Раптово згасло, ніби захлинулось,
      Бо поки є добро - безсиле зло,
      Чому ж у відчай впасти заманулось?

      І Бог, аби потішити мене,
      Віконечко відкрив у світ незвичний.
      Очам не вірю! Диво неземне -
      Розквітла знову сакура у січні.

      Вона у листопаді вже цвіла,
      І я її, мов долю, оспівала,
      Чутливу до найменшого тепла.
      О, ніжна, щедра, вперта і зухвала!

      ... Хтось, може, скаже: серце без жалю,
      Та гілочку мережену тендітну
      Я віднесла тому, кого люблю.
      Хай знає, що любов і взимку квітне!
      03.01.2014

      4
      Вона не скорилася осені,
      Щодня розквітала все краще.
      Умита морозом, не росами...
      А люди казали: “Пропаща...”

      Вона і зимі не скорилася
      І знову розквітла у січні.
      Вражала до болю картина ця,
      Зворушлива, непересічна.

      Коли я повз неї проходила,
      Здавалося: гине, нещасна...
      А вчора помітила з подивом,
      Що знову квітчається рясно

      Красуня весни дочекалася,
      За неї боролася вперто -
      Не схибила і не зламалася,
      Хоч ладна була і померти.

      І що тепер скажете, скептики,
      Що жити по течії звикли?
      Безсилий закон діалектики,
      Якщо йому кинути виклик.

      Бо, може, у чомусь розумні ми -
      Крім розуму - інше важливо:
      Хто вірить, відкинувши сумніви,
      Здолає усе неможливе.

      22.03.2014

      НЕВ'ЯНУЧА

      Вона стояла боса між вітрів
      І куталась у збіжжя поріділе.
      Благенький шалик ледве майорів,
      Але не грів, не приставав до тіла.

      Нарешті впав і він до босих ніг.
      Здригнулася і знову посміхнулась.
      І хто її від холоду беріг
      Серед осінніх посірілих вулиць?

      Немов жебрачка, поміж двох церков,
      Та не просила - щиро віддавала
      Вразливу, та невичерпну любов,
      Вона її й безлисту зігрівала.

      І, погляду не зводячи з людей,
      Не впевнена, що те комусь потрібно,
      Вона тулила квіти до грудей
      І гріла, хоч сама тремтіла дрібно.

      На неї озиралися усі,
      І кожен сам собі здавався голим,
      Та щось таке було в її красі,
      Що радість перемішувало з болем.

      20.11.2014

      "Тепла осінь ввела в оману..."

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Ми відродилися давно.
      Невже не маєш інших мрій?
      Росіє, знову ти
      Нас хочеш у совок старий,
      Немов сміття, змести.

      Ну що ти липнеш, як лайно?
      Змирися і затям:
      Народом стали ми давно,
      Та й не були сміттям.

      Потішся, як мале дитя,
      Що відібрала Крим.
      Сама не знаєш до пуття:
      А що робити з ним?

      Спаде невдовзі пелена,
      Прокинуться кримчани,
      Несфабрикована весна
      По всій землі настане.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Чому???
      Чому не прилітають журавлі?
      Не бачу їх, не чую... Що зі мною?
      Чому тривожно стало на землі?
      Чому весна римується з війною?

      Чому не чує брат, коли кричу:
      “У гості їдь, але не смій стріляти”?
      Чому скорботну палимо свічу?
      Чому біда приходить в наші хати?

      Чому мене не радує весна?
      Я пахощів її не відчуваю...
      Чому я заклопотана й сумна?
      Чом сухарі на місці короваю?

      Тримай же, земле нас, не відпускай,
      І віра хай серця не залишає.
      Чому один плюгавенький москаль
      Усьому світу жити заважає?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    112. Коли біда у двері стука...
      Коли біда у двері стука,
      Не час для сварок і для чвар.
      Лише єднання — запорука
      Відбити будь-який удар.

      У час тяжкий, в лиху годину
      Будь чуйним більше, ніж колись:
      Для когось дім відкрий гостинно,
      За когось просто помолись,

      Комусь віддай останню крихту,
      Побачиш: вернеться стократ,
      І з пантелику збите лихо,
      Впіймавши облизня, - назад.

      І буде знати лихо кожне:
      Від нас — покотиться униз.
      Один дубець зламати можна,
      Та оберемок — і не пнись!



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    113. Людина у мішку
      Як добре жити, заховавшись у мішку,
      Що відбувається - не бачити й не чути,
      Тривогу в серці не леліяти тяжку,
      Інформаційним не давати бою спрутам.

      Читати класику, чи слухати попсу,
      Чи співчувати серіальним героїням...
      А у сусідньому дворі когось несуть
      В останню путь - хірург запізно кулю вийняв...

      А хтось не може залишатися без дій,
      Коли страждають незнайомі хворі діти,
      Хапає лихо за рукав: стривай, постій!
      ...А хтось війну віршами хоче зупинити.

      У когось біль, у когось нерви, навіть шок...
      А що тобі? Життя продовжується далі.
      Та чи сховаєшся в байдужості мішок,
      Людино добра, від сьогоднішніх реалій?

      10.03.2014




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    114. Я бачила Шевченка на Майдані
      Я бачила Шевченка на Майдані,
      Серед народу дух його витав.
      “Поборете, борітесь, нездоланні,
      У вас висока й праведна мета!”

      Боролися. Хтось лаяв, хтось не вірив,
      Хтось мовчки, чим лиш міг, допомагав,
      Були й такі, що бавилися в ігри,
      Були й такі — ловили поруч гав.

      А боротьба не може бути грою.
      Про це іще казатимуть не раз:
      Не ватажки вперед вели героїв -
      Всевишній, віра і пророк Тарас...


      (Художник Олег Шупляк. Світлина з інтернету)



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Россия! Ты ли это???
      Душа распахнута для дьявола...
      Залиты уши "киселем"...
      Россия! Ты ли это? Явно ли?
      Неужто кровью мир зальем?
      Уж кто, но ты! Войной охвачена,
      Где мой народ с твоим - как брат,
      Ты помнишь, чем за мир заплачено?
      Забыла ли своих солдат,
      Что жизнь за мир для внуков отдали?
      Теперь их внук, одев бушлат, -
      К соседям в дом - да в грязной обуви.
      Россия! Ты с ума сошла?
      Тебе же чуждо безразличие,
      Всегда была за мир. И вот...
      Ну ладно, мания величия
      У президента. Но народ!!!
      Мой дед с твоим изгнал агрессора,
      Теперь агрессор - это ты...
      Неужто одержима бесами?
      Противься силам темноты!
      Такой тебя еще не видели...
      Предостеречь теперь должны:
      Пойми - не будет победителя
      У третьей мировой войны.

      P.S. Сообщение о том, что политику военного вмешательства в дела соседнего государства поддерживают писатели России, за гранью понимания... Россия, ты с ума сошла???



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    116. Хотят ли русские войны???
      «Хотят ли русские войны?»
      Я эту песню с детства знаю
      О мирном облике страны
      От Магадана до Дуная.

      Тогда у нас был общий враг,
      Мы сообща пришли к победе.
      А дальше все сложилось так,
      Что жили мирно как соседи.

      Дружили, спорили, росли,
      Соревновались, торговали,
      Хватало хлеба и земли,
      Для ссоры повод был едва ли.

      Но у соседей ваших вдруг
      Пошли дела не так, как надо...
      Наглел все больше высший круг,
      Простых людей считал за стадо.

      Терпел народ, как только мог,
      Но шел грабеж не понарошку.
      Верхушка кушала пирог,
      Стране летели только крошки.

      И люди вышли на Майдан,
      Стояли с акцией протеста,
      Но их не слышал высший клан,
      Пошли дубинки и аресты.

      И ветром понесло в ваш двор,
      Что на Майдане террористы.
      Держался за богатства вор,
      А вам хотел казаться чистым.

      Но «террористам» Бог помог,
      Сбежал к соседям вор с позором.
      Остался лакомый пирог,
      А жажда власти движет вором...

      Хотят ли русские войны
      В Крыму и в Харькове, Донбассе?
      Соседи, что мы вам должны?
      Мы сами свой забор покрасим.

      Когда опомнитесь прозрев,
      Себе придумайте эпитет...
      Соседа спальню или хлев
      Отвоевать сейчас хотите?

      Но воздается все сполна,
      Коль не людьми, так небесами...
      Соседи! Вам нужна война?
      Зачем? И с кем??? Поймите сами!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    117. ...А кача знову десь пливе...
      За пережите і живе
      ПлачУ сльозами, плАчу,
      Бо кача знову десь пливе...
      Як гірко чути "Качу"!

      А скільки тих скорботних "Кач",
      Куди плисти, не знають.
      Завмерли заступ і копач,
      Останки тіл волають:

      "Впізнайте нас, ми теж, ми теж
      Пішли в Небесну Сотню!"
      А біль росте, не має меж,
      До відчаю, в безодню.

      За день прийдешній - сум і страх
      Ножами душу крають.
      І як закляття на устах:
      "ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ ! "

      28.02.2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Вони не вмерли!
      А очі їхні - чисті, ніби перли,
      А світлі душі - птицями увись.
      Вони не вмерли, друже мій, не вмерли!
      Кружляють понад нами - подивись!
      А їхні крила - сонячні вітрила
      Нової української весни...

      Вони в майбутнє шлях прямий відкрили,
      А ми чомусь і далі - об'їзним...

      На фото: 27.02.2014 м. Мукачево, освячення площі Героїв Майдану
      Світлина Степана Жук



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    119. Щоб пам'ятали

      Горіли небо і земля,
      Просила не стріляти Либідь.
      А снайпер цілився здаля,
      Щоб з України душу вибить.

      І вцілив прямо у дівча,
      Що до поранених спішило...
      У відчаї спинився час,
      І, як могла, диміла шина.

      А кров людська - то ж не вода,
      За цівкою стікала цівка,
      Вже не один життя віддав...
      Стогнала, плакала бруківка.

      А душогуб і людолов
      Годив диктатору надмірно...
      Це в центрі Києва було,
      У час, який вважався мирним...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    120. Оберіг
      В сорочку вишиту вдягла...
      Перехрестила...
      Проти моїх молінь - у зла
      Не стане сили.
      Серед усіх земних доріг,
      З вовками танців
      Моя любов - твій оберіг...
      Живим вертайся!!!

      20.02.2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    121. Людиноподібнії звірі...
      Людиноподібнії звірі
      У серці любові не мають,
      Та всім воздається по вірі,
      Моліться за нелюдів навіть.
      Хай щирі молитви не стихнуть
      За псів у гуманній подобі,
      Щоб виникла в "лівері" їхнім
      Відраза до вбивчого хобі.
      Хай хижі тваринні оскали
      Навіки ці звірі сховають,
      Бо навіть вовки і шакали
      Подібних собі не вбивають...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    122. Сергію Дідичу
      За правду революції
      Поклав і душу, й тіло.
      Сторінка у фейсбуці
      Як дім - осиротіла.
      "Живий!!!" - кричать світлини,
      "Помер..." - портрет на пОлиці...
      Душа до Бога лине...
      А на Майдані моляться...

      "Сергій Дідич"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    123. "Шоколадна" філософія...

      Хтось може з'їсти сам шоколадку - каже, що смачно...
      Тільки судити всіх по порядку - справа невдячна.

      В когось єдина вічна турбота - власний добробут...
      Хтось для сім'ї - до сьомого поту, вірний до гробу...

      Жити для себе? Жити для світу? Вірити в Бога?
      Можна з любов'ю в серці сивіти, падати в ноги...

      І шоколадку - як же приємно! - навпіл ділити,
      Порівну світле... порівну темне... плитки і плити...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    124. Не сниться Маріїнський парк...

      Не сниться Маріїнський парк...
      Та бачу, наче у жахіттях,
      Як хтось куща з корінням витяг,
      За 200 гривень - не за "так",
      Як місять сотні підошОв,
      Де "По газонах не ходити"...
      А тут колись гуляли діти,
      "Трамвайчик мрій" по колу йшов.
      Згадаю: серце заболить,
      Як доня листячко збирала,
      Як підганяв годинник.. мало!
      О неповторна кожна мить!
      Ви, крадії приємних снів
      І милих спогадів убивці!
      Зачинені в загоні вівці!
      Хто вас на білий світ пустив???
      І звідки ця чума взялась -
      Братків бездумнії васали?
      Хоч ви історію засрали,
      Та до майбутнього вам - зась!
      Змете майданівська мітла
      Усе сміття, що нищить хату,
      Пов'яже лапу волохату,
      Непотріб випалить дотла.
      І я, вітаючи весну,
      Посію квіти і травичку,
      Немов із вчинку - гарну звичку.
      І сни барвисті поверну...



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Колискова для прокурора
      У маленьких діточок горе -
      Хто заробить їм на харчі?
      Лейтенантику-прокуроре,
      Ти спокійно спиш уночі?

      І за що посадив їх тата,
      Записавшись у слуги зла?
      Де ті докази-компромати?
      В тебе совість колись була???

      Спи, прислужнику-сраколизе,
      В сновидіннях побачиш ти,
      Як у пеклі наклали хмизу
      Для твого казана чорти.

      Хай насниться тобі дружина
      Того хлопця, що посадив.
      А удосвіта - крах режиму
      І руїни старих судів.

      Спи спокійно, якщо удасться,
      І сумління хай не шкребе,
      Тільки знай: ти в глибокій пастці,
      І загнав туди сам себе...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    126. Роздуми над посадочною смугою...
      Ну що, Вітьок, злітав у Сочі?
      Крута тусовочка, еге ж?
      Та біля тебе щось не хоче
      Сидіти навіть Бангладеш...

      Цураються, немов прокази,
      Ніхто руки не подає.
      Володька холодністю вразив,
      В тарілці - тільки олів'є...

      Ні слова Вовка про кредити -
      Оце тобі і дружба вся!
      А раптом схоче хтось убити?
      Ет, охорони мало взяв!

      Для папараці - невидимка,
      Надумав прапором махнуть...
      Сидів би краще вдома взимку,
      Ох, здійнялася каламуть!

      Три кола над аеродромом -
      Сідати чи втікати геть?
      Але ж Межигірські хороми?
      Без них життя - неначе смерть.

      І що б тим клятим екстремістам
      Не розійтися по домах?
      Тепер з води не вийти чистим
      І не здолати дикий страх...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    127. ...Падали зорі у січні...
      А мир іще навіть не сниться,
      Напружені ночі і дні.
      Морозом обпечені лиця,
      Розплавлений страх у вогні.

      Та згодом загоїться рана,
      Очистяться сни від примар.
      І буде проспект Нігояна,
      Жизневського буде бульвар.

      Нові монументи столичні
      Розкажуть онукам колись,
      Як падали зорі у січні,
      Щоб наші бажання збулись...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    128. Слова-постріли
      До чого тут кілометри,
      Професія, вік чи стать?
      Є люди, готові вмерти,
      І люди, яким насрать...



      Коментарі (62)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Відкритий лист до однокурсника з Донбасу
      Привіт! Як справи, однокурснику з Донбасу?
      Згадався нині наш гірничий інститут.
      Багато з юної пори минуло часу...
      Так доля склалася. Тепер ти — там, я — тут.

      Хоч і з дипломом — шахтарюєш у забої,
      Не прогодує трійко діток інженер.
      А пам'ятаєш, як ми мріяли з тобою
      Про відкриття, далекі мандри... а тепер...

      А я, мій друже, третій місяць на майдані.
      Сім'я, робота... Маю діток, як і ти.
      Жирує влада... увірвавсь терпець останній -
      В судах свавілля, у міліції — кати.

      І хай тобі щодня тлумачать однобоко,
      В кривому дзеркалі ти бачиш наш протест,
      Знай: я стою не за Кличка чи Тягнибока,
      І навіть, віриш, я стою не за ЄС.

      Ти чув, що часом тут насмерть влучають кулі,
      Що на морозі роздягають догола.
      За що, спитаєш, так уперто ризикую?
      Щоб ти життя у ветхій шахті не поклав.

      Щоб діточок твоїх, моїх синів і доню
      Не запрягали у ярмо круті братки,
      І щоб між нами не проводили кордонів,
      Щоб Україну не ділили на шматки.

      Людей катують. У ночі горять машини —
      Це для бандитів різних рангів “звьоздний час”
      Хіба такої ми вартуємо країни?
      Хіба про це колись так мріяв кожен з нас?

      Хай почекають маму діти. І робота
      Нехай потерпить — надолужу залюбки!
      Я там, де справжні українські патріоти -
      З Одеси, Криму, і твої є земляки.

      Щодня героїв пригощаю пирогами,
      А знадобиться — то й життя за них віддам.
      Не вір байкам, які нас роблять ворогами,
      Бо це на руку нашим спільним ворогам.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    130. З тобою і без тебе
      Ти добре знаєш: я в харчах — не привереда,
      А все немиле. Не було такого зроду ж.
      Без тебе й кава не смакує, хоч і з медом,
      Бо ти завжди її цілунками солодиш.

      З тобою й сало на Майдані — просто пісня,
      І дим буржуйок — не надихатись, як волі.
      Розмежував Майдан життя на “до” і “після”,
      І так, як “до”, тепер не буде вже ніколи...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Жінкам революції
      Ще одягнемося в сукні, дівчата,
      Дочекаються високі підбори.
      Доведем до перемоги почате,
      З козаками разом лихо поборем.

      Не на часі нині запах парфумів,
      Дим буржуйок пробира до білизни.
      Певно, сам лихий братву надоумив
      Так знущатися з народу й Вітчизни.

      Ми за хлопців наших станем горою,
      Щоб гуртом здолати горе-тирана.
      Напечемо пиріжків для героїв,
      Злущим кригу, перев'яжемо рани,

      Та й закусимо обвітрені губи,
      Та й молитви-обереги - щитами.
      І не мрійте, упирі-душогуби,
      Що ТАКИЙ НАРОД навколішки стане!



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Так герої ідуть...
      Так герої ідуть.
      Так герої у вічність ідуть.
      Так по хвилі живій,
      Ніби човен, пливе домовина.
      Повноводна ріка
      проводжає у праведну путь
      У нерівнім бою
      за свободу полеглого сина.

      Він війни не хотів,
      Та від миру у клітці — втікав,
      Бо мовчали сябри,
      А один серед поля — не воїн.
      Чи достатньо напитись
      малого свободи ковтка,
      Чи віддати життя,
      щоб душа не попала в неволю?

      Та прийдешню весну
      Не зупинять колючі дроти.
      Буде пісня — не плач,
      І веселка — не дим понад світом.
      Заклинаю: живіть,
      вільні сестри і вільні брати,
      І прошу: розкажіть
      про героїв онукам і дітям.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Скорбота...
      Свідомий світ побачив і здригнувсь.
      Скорботи дим ховає сонце нині.
      Загинули вірмен і білорус
      В бою проти диктату в Україні...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    134. Коротко про злободенне...
      ***
      Комусь комфортно і в лайні,
      Навколішки чи навіть раком.
      І байдуже - смердить чи ні,
      Зате не холодно і м'яко...

      ***
      Ані смоли не бояться, ні ладану.
      Хоч і сплива їхній "зоряний час",
      Злодій у злодія краде накрадене,
      Те, що поцупили в кожного з нас.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Що в погляді твоїм?..

      А щось людське іще живе в очах...
      Тваринний страх, але людська надія.
      І совість - у буремну ніч свіча -
      Ще жевріє, ще теплиться, зоріє.
      Безвихідь? Відчай? Подив? Переляк?
      Що в погляді спецназівця в облозі?
      А, може, усвідомив: щось не так,
      І він тому противитись не в змозі?
      Якби ж він завтра скинув свій шолом,
      Почав життя із чистої сторінки,
      Навіки розпрощався з хижим злом,
      Яке йому диктує грішні вчинки...

      Чи каяття, чи паніка, чи жах,
      Чи все, укупу зібране відразу...
      Що криється в округлених очах
      Людини-звіра, воїна спецназу???



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Під час епідемії...
      Вирує Майдан, бо іще не зборов
      Отих, що жирують нечисті.
      І беркут порушує правила знов,
      І судять не тих "терористів"...
      Не спиться... Прямий поглинаю ефір,
      Шкодую, що Київ далеко.
      Дивлюсь, як оточений труситься звір,
      Що служить маразмові зека.
      Про це ще напишуть багато томів,
      Щоб спомини пам'ять не стерла.
      І свято - не свято, і світло в пітьмі,
      І пісня від болю завмерла...
      ... На ранок виходжу у місто - ти ба,
      У нас - фестиваль виноробів.
      Стискається серце - журба і ганьба,
      Бо мати ж тепер у хворобі.
      У Харкові люди згоріли. Майдан
      В жалобі, в єднанні, в надії.
      А нам до матусиних байдуже ран,
      У нас - розважальна подія.
      Свідомими краще б ми, люди, були,
      До спільного чуйними лиха.
      ... Так само справляли веселі бали
      Під час епідемії тифу...

      11.01.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    137. Новорічний десерт
      А ми ліпили бабу - білу-білу,
      Хоча надворі снігу й не було.
      Глобальне потепління зиму з'їло,
      А ми ліпили бабу за столом.

      Матуся з холодильника дістала
      Три мисочки вершкового суфле,
      На вигляд і на дотик - наче сало,
      Драглисте і пружинисте, але

      Покуштували - зовсім не подібне,
      Солодке із кислинкою на смак.
      А ми - помічники на кухні здібні,
      Оформили бабусю тільки так!!!

      Поклали три півкулі на підносик,
      Присипали кокосовим "сніжком",
      Зі шкірки апельсина - "морква-носик",
      Потерли трішки щічки бурячком.

      Червоний рот - калина соковита,
      Із чорносливу - піднята брова...
      Не встигли ми ту бабу доліпити,
      Розтанула, неначе снігова



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    138. Новорічне побажання ПРезиденту
      Вікторе наш горезвісний,
      Руки по лікті в крові,
      Хай дід Мороз тебе трісне
      Костуром по голові,
      Скаже своє "тари-бари",
      І від отих заклинань
      Ти, межигірська примаро,
      Раптом Людиною стань!
      Може, звичайним шофером,
      Може, простим шахтарем,
      Там, де не місце аферам,
      Не по кишені гарем.
      У двокімнатній хрущівці,
      Де по годинах вода...
      Може, ти пастимеш вівці.
      Знаєш, то менша біда,
      Аніж тавро шапкокрада,
      Що випіка, як вогонь.
      Ані багатство, ні влада
      Вже не відмиють його.
      Гідності, честі не купиш
      За золотий унітаз.
      Хай з простотою укупі
      Бог тобі совісті дасть.
      Ближніх любити, не красти,
      В радості, в горі, в журбі...
      Бути Людиною - щастя,
      Я його зичу тобі!



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    139. Тролям
      Цікаво: скільки платять тролям -
      З а провокацію, за флуд,
      За бур’яни посеред поля?
      І хто утримує іуд?
      За скільки совість продається?
      То, може, вже й душа – товар?
      Почому нині розум, серце?
      І хто «атвєтіт за базар»?
      Казати правду – справжня розкіш,
      Це по кишені лиш тому,
      Для кого вища честь за гроші,
      Миліше світло за пітьму.
      І хай «розфренджують» за правду,
      Яка приємна не завжди,
      Тож не дають за неї лаври
      І люблять теж – вряди-годи.
      А тролі мають гарну плату,
      В теплі, безпеці і добрі.
      В туман брехні ховають правду .
      О, їхній бізнес – на порі!

      Ігнором, друже, вдар по флуду,
      Дискусій з тролем не веди,
      Тоді ці капосні іуди
      «Роботу» втратять назавжди.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    140. Побили Таню Чорновол
      Побили Таню Чорновол,
      Як нелюди, бо й справді звірі.
      Іще одне з найбільших зол
      Живе, іще не знає міри.
      Криваве місиво - лице...
      І ті, хто бив, і ті, хто вище -
      Ви всі заплатите за це,
      Вже Божий кнут над вами свище.
      І хай шкодливий стогне Кот,
      Що носа, мов, йому зламали...
      О, запроданцю без чеснот!
      Так б'ють свої - легенько й мало -
      Ані садна, ані синця,
      Така вона, "братерська милість".
      Стерпіла ж дівчинка оця
      Такого, що тобі й не снилось.
      Бо в горлі кісткою була,
      Тепер іще й петлею стала,
      І не дивіться, що мала,
      Катюги! Вам не буде мало,
      Бо з нею ми усі - Майдан,
      Один за всіх, і всі - за неї!
      Вам не проститься жодна з ран,
      Отож прощайтеся з матнею.
      Надходить істини момент,
      І Божа кара, й Божа милість.
      Тепер з вас кожен - імпотент,
      Щоб різна нечисть не плодилась.
      За Дзиндзю і за Смалія,
      За зниклих безвісти студентів
      Прошу у Бога кари я
      Облізлій зграї імпотентів.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    141. За "80 серебрянників" (Живим, мертвим і ненародженим байстрюкам твоїм, Україно!)
      Хочеш бути рабом, гнути спину?
      І жебрацьку відстояти суть?
      Продавай москалеві дитину -
      Не за дорого, скільки дадуть,

      Не за дорого, скільки заплатять
      За масовку - за антимайдан.
      Хай онуки свободу утратять,
      Ти і їхнє майбутнє продав.

      Кинь у жорна нових геноцидів
      Їх сьогодні за кілька хлібин.
      Краще б день цей удома відсидів
      Ти й подібні продажні раби.

      Продавай москалеві матусю,
      Як дізнається, котра твоя?
      Куля завжди дурепа у русі,
      Чи твоя уціліє сім'я?

      Схаменіться, ви, люди наївні,
      Не.накличте на себе біди.
      Хто продав Батьківщину за гривні -
      Першим ляже під ноги орди.

      (відредаговано)



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    142. Вільний брате! Раба на Майдан приведи!
      Проти темряви - хресний з молитвою хід,
      Йдуть за гідність, на витримку - війни.
      Поділилась держава: не захід і схід,
      А раби і від рабства вже вільні.
      Тих, що страх подолали, тепер не зламать,
      Вік і стать не важливі, і звідки.
      А раби ще бояться, раби ще тремтять
      За копійку і "царські" об'їдки.
      Вільний брате! Рабів на Майдан приведи,
      Хай відчує на запах свободу.
      Хто нап'ється її, як живої води,
      У кайдани не вернуться зроду!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    143. Я не часто кажу про любов...
      Я не часто кажу про любов,
      Хоч люблю без перерви на втому.
      Йде війна, і сьогодні ти знов,
      Вже без мене, рушаєш із дому.

      Я сльозою твій шлях не скроплю,
      Хай заплаче ворожая зграя.
      Поважаю, пишаюсь, люблю,
      З перемогою вернешся - знаю!

      Обереги моїх молитов
      Зграю спинять зомбовану вовчу.
      ... Я не часто кажу про любов,
      А сьогодні - укотре - не змовчу...



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    144. Моїй Україні
      Усміхнена і заплакана...
      Вишúванка... латка на латці...
      І шрами, і свіжі подряпини...
      Портфоліо... Папарацці...

      Принижена, обезчещена,
      Згвалтована та побита,
      І хрещена, і розбещена,
      Не раз матюками покрита.
      Знедолена, поневолена,
      Обідрана аж до нитки,
      До голого нерва зболена,
      Одвічна безплідна покритка.

      Розп'ята на тлі історії,
      Що кілька разів підмінена.
      А діти - голодні і хворії,
      А ріки - брудні і замілені.
      А ниви твої - занедбані,
      Дороги - як віспою биті.
      А де трударі твої? Де вони?
      Найбільш працьовиті у світі?
      Безхатченки-безробітченки,
      Тобою не благословеннії.
      Куди відпустила їх, дівчинко?
      До Греції, Польщі, Словенії?
      Залякана вовкулаками,
      У душу впивалися ікла.
      Не знищена псами ніякими,
      Безмежно терпляча і світла.
      Калинами-переливами
      Духмяно-квітуча й співуча.
      І яблучно-білоналивами,
      І свіжохлібами пахуча.
      І надрами, й дивомандрами
      Багата, але незаможна.
      Барвиста озерами, ватрами,
      Безправна, безкарна, вельможна.
      Загублена і розгублена,
      Водночас і храм, і руїна.
      Ти нами всіма недолюблена,
      Багатостраждальна Вкраїно.
      Чи й далі хохлами сидіти нам,
      Ховатись у крайні хатини,
      Коли протиріччя-епітети
      Примножують біль України?!!!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    145. Хоровод під йолкою.
      У лісі, ой, не світлому,
      Що зветься Україна,
      Поміж до всього звиклими
      Росла собі ялина.

      Попов співав там пісеньку:
      "Засни, народна пильність",
      А два чубаті з лисеньким
      Потролили та й змились...

      Ой, крові, ой, невинної
      Налито у суботу.
      Прикрилася ялиною
      Керована сволота.

      Ялиночко кривавая,
      З металу недороблена.
      Чи зватись нам державою
      З "гарантом"-одороблою?

      З кащеєм Санта Клаусом,
      Яйцем колись не вбитим.
      Пакує-усміхається
      Цукерки з кров'ю дітям...

      Маленький сірий зайчику,
      Біжи скоріш від неї,
      Бо краще б і не бачити
      Ялиночки тієї...

      30.11.2013



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    146. Третя "присвята" беркутівцю
      Як твоя гусенична підошва
      Опускається стрімко униз -
      Не на плити майдану чи площі,
      А на душу людську - ЗУПИНИСЬ!!!
      Схаменись, не топчи, там - людина.
      Може, донька чиясь, може, брат.
      В тебе теж є, напевне, родина,
      Що заплатить за крок цей стократ.
      Хай для тебе народ - біомаса,
      Легко бити, коли ти в строю,
      Знай: ти рідну матусю дубасиш
      І дитину маленьку свою.
      Кара Божа затягує петлі -
      Тим, під каскою сірим, затям,
      Що горітимеш, хлопче, у пеклі,
      Не по смерті, а ще за життя!



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    147. Пісня революційної молоді 2013.
      Не шукай мене в кав'ярні,
      В інституті, на роботі,
      Бо усі дівчата гарні,
      Мужні хлопці-патріоти -

      Вони сьогодні на Майдані,
      І я сьогодні на Майдані,
      Своє майбутнє не віддам я,
      А посягніть - зігну в дугу.
      Моє майбутнє - це Європа,
      Шукайте іншого холопа,
      А хто не з нами, той хай топа
      На лижах весело в тайгу:)

      Не ховайся за спідницю,
      Не чекай погоди з моря.
      Головний Майдан столиці
      Кличе всіх нас, як і вчора.

      Тому я знову на майдані
      І завтра буду на майдані.
      Своє майбутнє не віддам я,
      А посягніть - зігну в дугу.
      Моє майбутнє - це Європа,
      Шукайте іншого холопа,
      А хто не з нами, той хай топа
      На лижах весело в тайгу:)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Тушкам-тітушкам
      Є така робота - провокатор.
      Хай ганебна - кожному своє.
      А чи знає мама, знає тато,
      Де платню дитина дістає?
      У бійців невидимого фронту
      Граються. Та й платять ще, ти ба ж!
      Тільки з тої гри вже мало понту,
      Люди розкусили цей типаж.
      Як в ефірі гімн державний ллється,
      Цей на груди руку не кладе.
      Бо нема у нього в грудях серця,
      А натомість - смердиво руде.
      Совісті немає і в помині,
      Сором на обличчі не горить.
      Цих ляльок вербують жирні свині
      У страху позбутися корит.
      Поганьбіться в натовпі ще трохи,
      Покажіть свою смердючу суть.
      Ви - помиї нашої епохи,
      А помиї свині ж і зметуть.

      P.S.Для тих, хто не був на мітингах і не знає, хто такі тітушки.
      Тітушки - від прізвища одного з таких Тітушко - молоді хлопці, найняті для провокативної роботи на мітингах, акціях протесту, революціях. Їхнє завдання - проникати в ряди мітингуючих та провокувати дії, що дадуть привід для втручання беркуту, міліції, для розгону мирної акції. Більш детальну інформацію можна знайти в інтернеті, навіть у словнику це слово вже є.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Солдату спецназівцю.
      Коли пливло народне віче,
      Цвіли вітрила-прапори,
      І те видовище величне
      Благословляв Господь згори,
      Коли щасливими сльозами
      Надія сяяла в очах,
      І ті, хто йшли, напевне знали,
      Що не володар більше – страх,
      За огорожею з металу,
      Що за людський сягає зріст,
      Команди «роботи» чекали,
      Для них подій на площі зміст
      Був недосяжний, бо свідомість –
      Маріонеткам рудимент.
      Навіщо думати? Натомість
      Є пульт, і саме в той момент,
      Як «Барабас» натисне кнопку,
      І на екрані блимне «фас!»,
      Натягне каску на «коробку»
      Солдат-спецназівець, і враз,
      Живу утративши подобу
      Бездумно піде на людей,
      Тому що раб, тому що робот,
      І ще не знає, що гряде
      Нова доба, в якій він зайвий,
      Керований бандитським злом.
      Де б не сховавсь – хай знає: знайдуть
      І спишуть на металолом.

      Валентина Попелюшка
      Київ 24.11.2013р. Майдан



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    150. 12.00. Євромайдан.
      Десятки? Сотні тисяч? Має значення!
      Один лиш день історії віддай!
      Я призначаю кожному побачення -
      Дванадцята-нуль-нуль. Євромайдан!


      P.S. Буду рада кожному знайомому з фото-аваторок обличчю на Майдані.
      Настає час для громадянської лірики, панове колеги по перу!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    151. Пазли
      Там, де пристрестей спалахи гасли -
      Хтось мирився, хтось грав у війну,
      Наші долі з'єднались, мов пазли,
      З двох уламків у цілу одну...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    152. Навчилася...
      Хоч пекло кропивою-жаливою,
      Загасила, загоїла вчасно я
      І навчилася бути щасливою,
      Бо втомилася жити нещасною.

      Я була неприступною скелею,
      На везіння і радість убогою.
      Здобула собі вдачі веселої,
      Смутку міх розгубила дорогою.

      Не обтяжена прикрою ношею,
      Сподівання усі перевершила.
      Я навчилася бути хорошою,
      І лихого утричі поменшало.



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    153. Стежечка

      А я не думала й не знала,
      Що стану стежкою твоєю.
      Між бур’янами виринала,
      Втікала звивисто змією
      І знов ховалася у хащах,
      Де не ступа нога людини,
      Така неходжена, пропаща -
      То відчуття до болю дивне…
      А ти ступив так обережно,
      Мов на струну канатоходець.
      Що цю стежину обереш ти,
      Подумав хтось би вряди-годи.
      А далі – впевнено, неначе
      Ішов по урвищу крутому
      І раптом вірний шлях побачив,
      Що приведе тебе додому.
      І хай ти спокій мій порушив,
      Я заросла б давно травою, -
      Твій кожен крок лікує душу,
      Щоб стежечка була живою.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    154. Тепла осінь ввела в оману...

      Аномально чи, може, знаково...
      Мов рожеве крило туману,
      Розцвіла в листопаді сакура -
      Тепла осінь ввела в оману.
      Посивіли-пожовкли кучері,
      А вона у весну прибралась.
      Чи закохана, чи заручена,
      Несподівана, наче радість.
      Не злякалась ганьби та осуду,
      І вражаюча, і вразлива,-
      Ніжний виклик нестримній осені.
      Та щаслива ж! Ти ба! Щаслива!!!
      Я в ній душу свою побачила
      І зажура майнула тінню...
      Жінко пізняя, доле втрачена,
      Ненадовго твоє цвітіння...
      Бо зустрінешся скоро з холодом,
      Що розвіє ажурну піну,
      І на плечі твої оголені
      Сивий смуток зима накине...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    155. Холодне серце:)
      А хочеш, до святкової вечері
      Тобі солодке серденько подам?
      Декор – густе желе п’янкої черрі,
      Його нема в рецепті – не біда.

      Вершки і шоколад – за списком точно,
      Ще – стружка із кокосу і халва.
      Для мене кухня – як майстерня творча,
      Любов – найголовніша складова.


      А що любов! Без неї мало сенсу.
      Вона нас на руках життям несе…
      Ти тільки не засмучуйся, що серце -
      Таке холодне. Це ж лише десерт.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    156. Закарпаття, золотом гаптоване
      То біжать униз дерева, то вони
      Кронами ласкаво пестять небо.
      Закарпаття, золотом гаптоване,
      Як не закохатися у тебе!

      В бабиного літа ніжнім прядиві
      Доли запишались і вершини.
      В чорних перлах лози виноградові,
      У коралях кущики шипшини.

      Трави, першим заморозком сріблені,
      Танучи, виблискують зірками.
      Схили, у парчу ошатно прибрані,
      Дивляться в озер гірських дзеркала.

      Там, де ще не все оздобив повністю,
      Шиє золотою тонко гладдю
      Теплий жовтень, щедрий на коштовності.
      Певно, закохався в Закарпаття.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    157. Пам'яті Лесі Українки
      1
      Була весна. Погожа тепла днина,
      Цвіли сади хвилююче-духмяно.
      Ніхто не чув, як плакала дитина,
      Що сумувала за фортепіано.

      Ніхто ніколи сліз її не бачив,
      Прикутої хворобою до ліжка,
      Дитини, що віршами гірко плаче,
      А на обличчі – лагідна усмішка.

      2
      Курортний Крим не зцілює душі.
      На двох – одна любов, одна недуга.
      Ще вчора – незнайомі і чужі.
      Вже завтра – чи шляхи зійдуться вдруге.

      Не відмінити стукоту коліс.
      І знову – наодинці з теплим краєм.
      І солодко, і боляче до сліз
      Плекати в серці те, що не вмирає.

      У нього очі – ніжно-голубі,
      Мов ялтинське ранкове чисте небо.
      Любов – тобі і смуток цей – тобі.
      О, доленько, не треба так, не треба!

      Немає у людей таких облич,
      Таких очей. До нього серце лине.
      Якби ж він жив, хай долі врізнобіч.
      Та час – не на роки, а на хвилини.

      «Візьму твій біль, і поки ми живі,
      Стерплю усе, багато хай чи мало…»
      На двох – одна любов, а смерті – дві,
      Бо разом з ним – немов сама сконала.

      Зійшлися негаразди звідусіль,
      Зімкнулися, немов тюремні грати.
      І радує тяжкий фізичний біль,
      За ним не чути майже болю втрати.

      3
      Спекотно в Кутаїсі, а Сурамі
      Дарує прохолоду і ожину.
      Усе єство волає болем: «Гину!»,
      Та сил іще стає всміхатись мамі.

      Ожинове морозиво… О, Доро*!
      Твоя турбота – іскорка остання,
      Що живить без надії сподівання.
      А смерть, як ворон, кряче: «Скоро, скоро…»

      Немов дарунок з рідної Волині,
      Ті ягоди – бальзам на спраглу душу.
      І кожен подих – тяжко, через «мушу»,
      Згасає день у зламаній стеблині.

      О скільки ще не встигла народити
      Задуманих сюжетів! Мрія сліпне.
      В агонії годин останніх липня
      Горять вірші – невиношені діти.

      Діждатися б іще приїзду Лілі*,
      Вона в дорозі, буде на світанку.
      Та північ відпускає душу-бранку,
      Що билася у змученому тілі.

      Не треба вже ні ліків, ні бальзаму.
      Завмер годинник, зойкнули пружини.
      Розтануло морозиво з ожини,
      Зустріло ранок чорними сльозами.

      "Останні три місяці у житті Лесі Українки. Тетяна Скрипка"

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Чорна кава
      Допий до дна
      Без меду й молока,
      Бо я смачна -
      Гаряча і гірка.

      Гірчинки суть,
      Хто б що не говорив -
      Не біль і сум,
      А пристрасті надрив.

      Рясним дощем
      Заповню глибину.
      Налий іще –
      Смакуй мене одну.




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. По гриби:)
      Яка грибна вдалася осінь!
      Грузді, лисички, маслюки,
      "Візьми мене!"- з них кожен просить.
      Ну як не взяти? Залюбки!

      Мої гурмани будуть раді.
      Коли закінчиться сезон,
      Подам опеньки в маринаді,
      Зварю із рижиків бульйон,

      Потраплять білі у сметанку,
      А парасольки в ніжний кляр...
      Іду із з кошиком щоранку
      Гриби збирати... на базар:)



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Странный танец
      В странном танце нас кружит судьба:
      Шаг вперед, поворот - и назад.
      Поединок? единство? борьба?
      К цели путь или так, наугад?

      Если к цели, то цель какова?
      Наугад – и о чем же гадать?
      Мысли, чувства, поступки, слова
      Придержать или сразу отдать?

      Взлет, паденье – и прямо к ногам…
      Как же сладко к ногам твоим пасть!
      И дотла, добела, донага
      Обжигающим пламенем - страсть.

      В странном танце на месте замри
      Не спеши, не вспугни, задержись!
      И плевать на вердикты жюри!
      Разве можно оценивать жизнь?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Лелеки. (Донечці Настусі)
      Ще сонечко світить і гріє -
      Осіння година не пізня,
      Та вже заколисує мрії
      Прощальна під хмарами пісня.

      Куди ж ви, лелеки? Верніться!
      Ще долі тепло не допите.
      А ви із моєї криниці
      У вирій відносите літо.

      Йду з донею парком гуляти,
      І раптом питає дитинка:
      «Лелеки приносять маляток,
      А хто вам приніс мене взимку?
      Є дітки весняні і літні,
      Зима їх дарує і осінь.
      А птиці не всі - перелітні,
      Та інші маляток не носять»…

      Дитяча допитливість - мила,
      Напевно, не варто брехати…
      «Я, доню, тебе народила,
      А потім на ручках - до хати…»
      «Хіба ж я за себе журюся ,-
      Зітхає маленька чомучка, -
      Лелек мені шкода, матусю.
      Не всіх же приносять на ручках...»


      2005



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Розквітне чи зів'яне?
      Як приємно чути: "Люба, мила...",
      Бачити лице його привітне.
      Ця прихильність їй дарує крила,
      А душа, мов ружа, пишно квітне.

      А як довго ніжних слів немає,
      І на кожнім кроці - в чомусь винна,
      Та немилість крила їй ламає,
      А душа зів'ялим цвітом гине...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. А він сидить в інтернеті
      Насправді іронії мало
      У цім злободеннім сюжеті:
      Вона його щиро кохала,
      А він - день і ніч в інтернеті.

      Щодня йому - чиста сорочка,
      Пельмені, оладки, котлети,
      До школи дітей, до садочка,
      А він - день і ніч в інтернеті.

      Приносила чай або каву -
      Сварився, бувало, не часто:
      Чому відірвала від справи?
      Прийшла недоречно й невчасно.

      Їй прикро було без образи,
      Така ж бо у нього робота,
      Ішла собі тихо щоразу
      Трудитись до сьомого поту.

      А діти поволі зростали,
      Ішли у дороги юначі,
      Та він у своїм віртуалі
      Нічого того і не бачив.

      У місто до них на гастролі
      Артисти якісь приїжджали,
      Вона ж у буденній неволі
      Нічого того і не знала.

      Гармонія їхня, одначе,
      Нехай і сумнівною здасться,
      Та хто відповість однозначно:
      Де саме заховане щастя?


      Є власний у кожного досвід
      І доля - кому що дісталось...
      Вона його любить і досі,
      А він день і ніч... здогадались?




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Золушкины афоризмы:)
      Попасть на бал и встретить принца-гея?-
      Не очень-то смешная шутка, фея...

      Да чтоб им, в самом деле, подавиться! -
      Который день- горох да чечевица...

      О, "Запорожец"! Фея, где ж карета?
      - Неурожай на тыкву этим летом...

      В условиях устойчивого стресса
      Не забывай о том, что ты принцесса.

      На секонде взяла за три рубля,
      А принц поверил, что из хрусталя...

      Шкафы забиты, а одеть - увы!
      К ста шляпкам не хватает головы...

      После пятьсот семнадцатого бала
      Истошный вопль: "О, как все задолбало!!!"



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Судьба
      Судьбу свою ни в чем не упрекаю,
      На много бы ее хватило книг.
      Да кто напишет? Кто их прочитает?
      Вон сколько "героинь" вокруг таких!

      Я даже не мечтаю о покое,
      От жизни все приму как благодать,
      А в ней порой случается такое,
      Что ни в одной из книг не прочитать...



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Картина щастя
      Малюю щастя нашого картину
      На простирадла чистім полотні.
      Які медові п'ю з тобою вина!
      Який політ на двох – у кожнім дні!

      Пишу симфоній наших диво-ноти,
      А теплий спомин душу обійма.
      Та як я передам твій ніжний дотик?
      Подібних нот і фарб таких нема.

      Як відтворити ніжність поцілунків,
      І той політ, і те п'янке вино?
      Ні слів , ні кольорів таких, ні звуків
      Не підберу, коханий, все одно.

      Та я свою затію не покину -
      В безмірно щирій відданій душі
      Створю кохання нашого картину,
      Її до днів останніх збережім.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Колискова для коханого
      Засни, засни, коханий, ув обіймах,
      Вони - мов тиха гавань після дня.
      Нехай, нехай від марев неспокійних
      Моя любов тебе охороня.

      Чи тепло на плечі моїм, чи зручно? –
      В душі - турботи лагідні слова.
      Цілую тільки поглядом, беззвучно,
      Аби не потривожити, бува.

      Малює ніч на прядиві зірчастім
      Мазками найніжніших диво-фарб
      Дві долі, оповиті спільним щастям, –
      Довірений мені безцінний скарб.

      2010



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. После наших коротких прогулок по раю...
      Все больней и больней каждый раз отрываю
      Оплетенную душу корнями в душе.
      После наших коротких прогулок по раю
      Грешный мир - безысходной печали клише.

      Мне там пусто одной. Рай наполнен тобою -
      Этот ласковый голос, волнующий взгляд...
      Я мучительно так упиваюсь любовью,
      Что порой непонятно, где рай, а где ад.

      Воскресаю - и снова за нас умираю,
      Мне нести этот крест, не отдам никому.
      После наших коротких прогулок по раю
      В грешный мир я тебя никогда не возьму...

      2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Бермудська тарілка
      Ранковий експромт – гарбузові оладки:
      На тертці дрібненько – шматок гарбуза,
      Сіль, цукор і пару яєць по порядку…
      Цікаво, про це вже вірші хтось писав?

      Отак цілий ранок – у колесі білка,
      Кручуся, аби ласунам догодить.
      І звідки взялася «бермудська» тарілка,
      З якої оладки зникають умить?..



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Сумний епілог
      до "Українського серіалу"

      Захід і схід. Крізь усю Україну
      Шляху мого полотно пролягло.
      Їду до тебе, мала батьківщино,
      Рідний мій краю, дитинства село.

      Скільки лишилося мрій нездійсненних!
      Кожна – висока, наївна, проста.
      Юних років заповітний щоденник
      Пам’ять плаксива в дорозі листа.

      Слів головних я не встигла сказати...
      О, якби зараз почути могли.
      Вже не чекають ні мама, ні тато –
      Хата порожня і тиша могил.

      Їду до вас, найрідніші могили…
      В час безтурботний нема вороття.
      Мамо і тату, ви встигли, зуміли
      Доньок навчити любити життя,

      Рідні простори і цю Україну,
      Що підвестися не може з колін.
      Скільки живу - все якісь переміни,
      Тільки не видно до кращого змін.

      Плинуть назустріч поля неозорі,
      Тільки не видно комбайнів ніде.
      Де традиційні в цей час хлібозбори?
      Влада до чого село доведе?

      Пів-України засіяно соєю,
      Стільки навряд чи її ми з’їмо,
      Честі такої ми всі удостоєні,
      Наче й народ - не народ, ГМО.

      А як не соя – поля з кукурудзою.
      Добре і так – бур’яном не встеля
      Ті неозорі простори. Обузою
      Стало багатство – родюча земля…

      Всюди плакатами небо завісили
      Ті, що «народу повернуть страну».
      Може, пошлемо їх дружно до біса ми?
      Знаємо тим обіцянкам ціну.

      …Серце вітає малу батьківщину
      Роду мого багатьох поколінь.
      Це – твоїх прадідів спадщина, сину!
      Мамо і тату, низький вам уклін!

      2012, липень



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Осіннє овочеве танго:)
      По-
      мі-
      до-
      ри -
      В сезоні їхнім – крапка скоро,
      Складай у баночку прозору,
      А ще – аджики навари.
      О-
      гі-
      роч-
      ки
      Давно просилися до бочки,
      Збіг час останньої відстрочки -
      Холодні в полі дмуть вітри.
      Ба-
      кла-
      жа-
      ни
      Часник танцює в парі з вами,
      Це шоу – просто незрівнянне,
      О, аромат! О, кольори!
      Кар-
      то-
      пли-
      на
      В підвал у колі подруг плине,
      А журавлі у небі – клином,
      Курличуть жалібно згори.
      А
      ка-
      пус-
      ту
      Трамбуй у діжку з ніжним хрустом,
      За тиждень юшку добре пустить,
      І їсти квашену бери!
      Гар-
      бу-
      зо-
      ву
      Готуй-но кашу знову й знову,
      Смачну, поживну і здорову.
      Це дуже просто - раз-два-три.
      По
      ві-
      дер-
      цю
      Візьми цибулі, моркви, перцю,
      Складай, шинкуй, чи три на тертці.
      Це – танго щедрої пори!





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Нескромна спроба:)
      Подруго моя золотокучера!
      Стукаєш навіщо у вікно?
      Вчинками немудрими засмучена,
      Я живу немудро все одно.

      Наче все роблю, як радять правила,
      Душу очищаю до країв –
      Гострим перцем доленька приправила
      Всі шляхетні наміри мої.

      Вкотре у гріхах покаюсь радо я,
      Та хіба втечу колись від них?
      Листя, мов роки, у вічність падає...
      О, життя! Ти – осені двійник.

      Підмете двірник опале листячко,
      Чирк! – і все огорне білий дим…
      Може, й спалах той, що серцем висічу,
      Згасне, не розділений ні з ким…

      "Всплеск тепла, не нужный никому"

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Іще одне кіно
      Гуляє дощик за вікном
      Простоволосий.
      Дивлюся знов сумне кіно,
      Що зветься «Осінь».
      Сюжет відомий, а проте
      Усе можливо:
      У мряку стихне, чи зросте
      Той дощ у зливу,
      Чи заспокоїться умить
      Пора плаксива,
      Що встигла добре очі вмить
      Дозрілим сливам
      І щічки яблук, що униз
      Готові впасти?
      Не плач, красуне, усміхнись,
      Ти – гарний майстер.
      Від сліз твоїх земля сира
      І небо хмарне.
      До справи братися пора –
      За пензлі й фарби.
      Вікна екран піймає суть
      У дні веселім,
      І «Літом бабиним» назвуть
      Ряд кращих серій.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Український серіал. Заключна серія.
      Не мед в селі самотній жінці.
      Якщо красива й молода,
      Сьорбнеш біди по самі вінця,
      І на закуску – теж біда.
      Буває, хто лиш привітався,
      І вже селом пішли плітки,
      Що «той до неї залицявся».
      Ох, довгі бабські язики!
      Варвара тих проблем не знала,
      Коли в конторі працювала,
      А як попала у бригаду,
      То вже й сама собі не рада.
      То зоотехнік ляпне дещо,
      То конюх лізе, як назло,
      А по селу завзято плещуть
      Про те, чого і не було.
      Хтось недарма сказав, що долю
      Не обскакати й на коні.
      Запав на Варку Бараболя,
      Вона ж на нього - наче ні.
      А конюх вибився у люди,
      Зробив кар’єру – бригадир,
      Не п’є, живе на повні груди,
      І вже господар - хоч куди!
      Якби ще в хату господиню,
      То більше нічого й бажать.
      Здолала Варочка гординю,
      Роки не йдуть-бо, а біжать.
      Якого принца їй чекати
      В напівпорожньому селі?
      Проста доярка, ще й без хати.
      Коли й дорослі, і малі
      На тебе часто пальцем тичуть,
      А в гості майже і не кличуть,
      Бо, делікатний то момент,
      Самотня жінка – конкурент.
      Не довго думала Варвара,
      Бо не одна вона така.
      А Бараболя – гідна пара,
      Тож варто дати рушника.
      Не буде лізти зоотехнік,
      Помалу стихнуть бабські брехні.
      …Як урожай зібрали в полі
      (Тим часом серій п’ять пройшло),
      Тоді у Варки й Бараболі
      Весілля справило село.

      Оцим приємним епізодом,
      Щоб серіал вам не набрид,
      Пора закінчити, бо згодом
      З нудьги заплачете навзрид.
      Та придивіться-но пильніше:
      Навколо вас – глядацький зал,
      Наступний день іще допише
      Нові сюжети в серіал.

      Кінця не буде в серіалі –
      Життя продовжується далі!

      (1998-2013)



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Український серіал. Десята серія.
      Іде сільським культурним центром
      Василь Петрович у брилі…
      Ти ба, у двір старої церкви
      Чиїсь корови забрели.
      Була й гуртожитком, і клубом
      Стара церквиця в різний час.
      Служила ввічливим і грубим,
      Усяке зносила не раз.
      Звели в селі Палац культури:
      Бібліотека, сцена, зал…
      Тепер там склад макулатури,
      Не те, що десять літ назад.
      А от в гуртожитку потреба
      Давно відпала. До села
      Чужі не їдуть, молодь греба,
      Свої – аж курява лягла!
      А церкву начебто відновлять,
      Згадали Бога у селі,
      Таке, принаймні, люди мовлять.
      Та півсела – уже в землі…
      Аж ось назустріч, де не взявся,
      Петро, що кіньми гній возив,
      Під’їхав, чемно привітався
      І закурити попросив.
      - Я?! Закурити?! Як ти з этім
      Посмів до мене підійти?
      Та я ж працюю в сєльсовєті,
      А не у конюхах, як ти!
      За Василя ви, певно, раді?
      Нічний він сторож у сільраді…

      1998
      (закінчення - у наступній серії)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Поцілунок на Лисій горі
      Серед неба осіннього – грім,
      Ми, напевно, попали в немилість…
      Поцілунок на Лисій горі* –
      То було чи раптово наснилось?

      Невимовна осіння журба
      Сліз відро по землі розплескала.
      Восьмирука старезна верба
      Нас додому ніяк не пускала.

      Може, відьомська містика гір,
      Може, винна зажурена осінь –
      Поцілунок той, вір чи не вір,
      Пам’ятають вуста мої досі…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Український серіал. Дев'ята серія.
      Параска з матір’ю – "в ударі"!
      Новий купили шифоньєр.
      А Гнат, з яким дочка у парі,
      Ту меблю ледве в хату впер.
      Красу поставили в світлиці,
      Намилуватись не могли,
      А замовляли у столиці,
      І ще – диван і два столи.
      «Помалу виб’ємося в люди»,-
      Казала теща, тільки Гнат
      В житті не квапився нікуди,
      Поважно мався, як магнат.
      На жінці, тещі - хлів і хата,
      З городом поралися вдвох,
      Бо то - не діло для магната,
      На ньому був хіба що льох.
      Та жінка з тещею «дістали»:
      «Зроби-но, Гнатцю, туалет,
      Щоб ми, як люди…ну, справляли
      Нужду. Бо той старий «намет»
      З торішнього соняшничиння
      Від вітру звалиться вкінець».
      І так пристали, мов причинні,
      Урвався Гнатові терпець.
      Були обидві на базарі –
      Возили овочі та сир,
      Тепер і Гнат - весь день "в ударі",
      Жінкам справляв новий сортир.
      Вони півдня базарували,
      Уторгували грошенят.
      А про сюрприз іще не знали,
      Що за хлівом оформив Гнат.
      З дороги - зразу в нужник дами,
      А Гнат від сміху ледь не вмер:
      На місці ветхого «вігваму»
      Стояв новенький … шифоньєр.

      (Далі буде)



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Привіт зимовим пирогам
      Сьогодні цілий день готую
      Привіт зимовим пирогам.
      Ще ягід, фруктів досхочу є,
      Тим осінь рання дорога.

      Ціленькі сливи - в морозилку,
      Вони - компотові привіт,
      Який варитиму узимку.
      Приємно, тільки уявіть!

      А ці, без кісточки, - в духовку,
      Хай запечуться на листі.
      Етап останній заготовки -
      В сиропі варяться густім.

      А далі - в баночки і в погріб,
      На місяць, може, чи на два.
      Ой, пироги спечуться добрі!
      (Вдалось би тісто, все бува).



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Український серіал. Восьма серія
      Минуло літо, потім осінь,
      Аж новина селом пішла,
      Що не у гості, а назовсім,
      Вернулась Варка до села.
      Громада всяке говорила,
      Коли з'явилась дивна вість:
      Сама ту кашу заварила,
      Нехай сама тепер і їсть.
      А що ж Варвара? Не впізнати…
      Де й дівся гонор – диво з див!
      Своєї вже немає хати,
      Пішла в сусіди – хтось пустив..
      І у конторі, як на лихо,
      Змінився знову голова.
      За секретарку головиха,
      Бо має всі на те права.
      Пильнує, мов курчат шуліка,
      Від молодичок чоловіка.
      Куди ж подітись бідній Варці?
      Вона з усім селом у сварці.
      А тут на хуторі із ферми
      Ішла доярка у декрет.
      Робота непрестижна вельми,
      А кращої, звиняйте, нєт!
      Як та вакансія звільнилась –
      Її Варвара зайняла
      І сприйняла як Божу милість…
      Життя – наука немала!

      Ото така кар'єра Варки –
      З інтелігенції в доярки.

      1998
      (Далі буде)



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. До тих, кого і втративши люблю
      Пишу листи, їх осінь відправляє,
      До тих, кого і втративши люблю.
      У небі – перелітна тане зграя,
      Нехай листи на крила забирає,
      Лиш так їх адресатам перешлю.

      Татусю, мамо, подруго дитинства!
      У вічний вирій, хто би зупинив,
      Поринули так рано. Падолистом
      Нанизуються спогади в намисто
      І кличуть вас хоч іноді у сни.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    24. Український серіал. Сьома серія.
      Копійка важко дістається
      Тому, хто мешкає в селі.
      Хто не ледащо, той доб’ється,
      Аби було і на столі,
      І у коморі, і у хаті -
      Отим і раді, чим багаті.
      Однак, хоч важко заробляти,
      Чомусь у моду увійшло
      Такі застілля відбувати,
      Аби гуляло все село.
      І так старається наш люд
      Обличчям не упасти в бруд.
      А нерви грають, наче струни:
      Кого хто більше переплюне.
      А от Степана та Тетяну
      Хоч в книгу Гіннеса занось,
      Бо ще таку гулянку гарну
      В селі відбути не вдалось.
      Добрячі справили хрестини
      Своєї шостої дитини.
      І тільки-тільки відгуляли,
      Не встиг іще осісти пил,
      Як сина старшого призвали
      На строкову до збройних сил.
      Зійшлося знову все село.
      Чого там тільки не було!
      Одну свинюку закоптили,
      А другу пацю продали
      І всяких пундиків купили,
      Аби ломилися столи.
      Щоб не було, як в анекдоті:
      «Бананів, куме, в нас нема»,
      Не відкладаючи на потім,
      Їх подала на стіл кума.
      Наїлись гості, напилися,
      А в хаті злидні завелися.
      Немає навіть сала в бодні,
      То діти й бігають голодні.
      Украдуть яблук по сусідах –
      Ото для них і весь наїдок.
      Зате яка була гулянка!
      І досі згадує Тетянка.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Іродіада
      "Та хто він такий, що посмів докоряти
      В ганебності тих, які мала, утіх?
      Як добре було з чоловіковим братом,
      А цей не вгамується, каже, що гріх.

      Та що ж це за правда, що голкою коле?
      - О, Іроде, знищити треба його!
      Докори в очах - все частіше довкола,
      Ще більше розпалюють люті вогонь.

      Веселощі, танці і страв розмаїття,
      Тілесні утіхи і сон досхочу.
      Та осуд Предтечі поширився миттю.
      Негоже, щоб нарід розмови ті чув.

      В темницю Предтечу! О, Іроде милий!
      Чому ти шкодуєш його, не мене?
      Я б спокій душі його кров’ю відмила,
      Ця смерть пересуди людські прожене.

      О Іроде, ще одну чашу підсуну,
      Ти щедро платити за радощі звик.
      А донька вже виросла, справжня красуня!
      Цей танець – тобі, ти тепер мій боржник.

      Дотримався слова, о Іроде милий!
      Відтята на таці лежить голова.
      Не треба вина! Що не випите – вилий,
      Хай кожен танцює тепер і співа!"
      …………
      Чи спокій повернеться, Іродіадо?
      Рікою утіхи, веселощі де ж?
      Свого досягнувши, не тішишся радо.
      Убили Предтечу, та правду не вб’єш.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Молитва оптинських старців
      Господи! Дозволь мені зустріти
      Все, що принесе мені цей день,
      Спокоєм душевним. Цілковито
      Волі Твоїй вірно дай служити
      З миром і любов’ю до людей.

      Господи! Настав мене, підтримай.
      І які б новини не прийшли,
      І які б негоди за дверима
      Не послав цей день, Ти разом з ними
      Спокою душевного пошли.

      Господи! Словами і думками,
      Почуттями, справами керуй.
      Щó б мене зненацька не спіткало –
      Не дозволь впиратися зухвало,
      Мудрої покірності даруй.

      Господи! Навчи розумно, просто
      Завжди спілкуватися з людьми,
      Різними за віком і за зростом,
      Рідними, чужими – щоб не гостро,
      Без образ обходилися ми.

      Господи! Дай сил здолати втому.
      Розум, душу й серце просвіти,
      Щоб не стало сумнівів у тому,
      Що несеш добро моєму дому,
      І керуєш світом тільки Ти.

      Господи! За все, що є і буде,
      Дякую. Прости і сподоби
      Оминути хибний шлях Іуди
      І Тобі служити щодоби.

      10.09.2013



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Український серіал. Шоста серія.
      Розваг в селі не так багато,
      Зате доволі різних справ.
      А балачки – то справжнє свято,
      Хай тільки привід хто би дав.
      Вже трохи стихли ахи–охи
      Навколо фельдшерки Явдохи.
      Жила вона за трактористом,
      Не дай Господь, щоб хто так жив.
      Таким Петро був норовистим,
      Ні зá що жінку часто бив.
      То попідтинню п’яний спав,
      А якось геть кудись пропав.
      Явдоха кілька днів шукала –
      Нема ніде її Петра,
      Та їй новини розказала,
      Ота буфетниця, котра
      В закусочній «Жіночі сльози»
      На кшталт місцевого Спінози:
      «В селі сусіднім листоноша -
      На кінозірку, кажуть, схожа.
      Вона приглянулась Петрові,
      Коли бульдозером своїм
      На пилораму звозив дрова
      І десь угледів там її.
      Немов хлопчисько, закохався,
      Та так у неї і остався.
      Рубає дрова не за гроші –
      За поцілунки листоноші.»
      Почула те Явдоха бідна,
      Як заголосить: «Мамо рідна!
      Така ганьба - хоч лізь в петлю!
      І б’є, пройдисвіт, а люблю».
      Та плач не плач, - Петро не чує
      І з «кінозіркою» ночує.
      На землю темрява спустилась –
      Явдоха вікна бить пішла,
      В селі чужому заблудилась,
      Потрібну хату не знайшла.
      Та щоб даремно не ходити,
      Зайшла у перший-ліпший двір
      І заходилась вікна бити,
      Страшна у гніві, наче звір.
      На брязкіт вискочив із хати
      Із криком: «А на тебе грець!»
      І наміром відлупцювати
      Місцевий агроном, вдівець.
      А там Явдоху він побачив,
      Вона у темряві ще «Ах!»
      Стоїть під вікнами і плаче,
      Іще прекрасніша в сльозах.
      Її господар заспокоїв
      І до своїх завів «покоїв».
      А що вже там вони робили –
      То, мабуть, знає тільки Бог:
      Чи то розбиті вікна склили,
      Чи, може, чай пили удвох.
      Одне невдовзі прояснилось –
      Явдоха там і залишилась.
      Живе, немов у себе вдома.
      «А що? Який мій, - каже, - вік?»
      І жінка є у агронома,
      І у Явдохи чоловік.
      Ото єднання двох сердець!
      На цьому б казочці й кінець,
      Та через місяць десь по тому
      Петро приплентався додому.
      Чи розлюбила чорноброва,
      З таким розклáдом - не дива,
      Чи порубав усі вже дрова,
      Чи ностальгія - теж бува.
      Зайшов Петро в порожню хату –
      І гірко так, хоч вовком вий.
      Що маєш – треба цінувати,
      А ні – то сам тепер живи.

      1998
      (Далі буде)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Чи гріх? (монолог духівника)
      На сповіді чи й так, бува, при слові
      Одне питання часто задають:
      Чи сексом гріх займатись без любові?
      Напевно, пояснити варто суть.

      О милі, та не мудрі діти Божі!
      Чом тільки секс турбує вас усіх?
      Я хочу, щоб збагнув нарешті кожен,
      Що без любові все в житті є гріх.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Український серіал. Четверта серія.
      Місцевий конюх Бараболя,
      Той, що тверезим не бува,
      Спить на зупинці – руки голі,
      Простоволоса голова.
      Хоча надворі травень місяць,
      Сира земля - не пух чи шовк.
      Чи кращого проспатись місця
      Собі п’яничка не знайшов?
      А день то був не зовсім звичний:
      Хто «проводи» зве, хто «гробки».
      Ішли додому з кладовища
      Теж нетверезі парубки.
      Як ту побачили картину,
      Ідею жарту хтось підкинув.
      Проспався в тиші, бо маршрутки
      Курсують лиш в базарні дні.
      В ногах вінок угледів хутко:
      «На вічну пам’ять від рідні».
      Второпавши, зайшовся плáчем,
      Бо вирішив, що вже помер.
      Повз нього дід ішов: «Козаче!
      Чому горюєш ти тепер?
      Та що це ти, з хреста мов знятий,
      Ходімо вип’ємо до хати».
      Отямивсь конюх, а по тому
      На радощах чкурнув додому.

      На все, говорять, Божа воля –
      Покинув пити Бараболя.

      1998
      (Далі буде)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Український серіал. Третя серія.
      Нема три місяці зарплати,
      В селі готівка - дефіцит.
      І як те лихо подолати?
      Не смій і скаржитися! Цить!
      Натуроплата – гречка, дрова,
      Мішок пшениці чи вівса.
      Як у ґаздівстві є корова –
      Вези сметану на базар.
      Бо за електрику на пошті
      Натуроплату не беруть.
      І на вугілля треба гроші,
      Без них тобі ні верть, ні круть!
      Дійшло до того, навіть Варка,
      Що, наче в маслі сир, жила,
      Бо у конторі секретарка,
      Зібралась їхати з села.
      Її сусідки відмовляли,
      Бо добре там, де нас нема.
      «А секретарок скрізь навала»,-
      Їй так тлумачила кума.
      Та Варка і куму, й сусідок
      Кудись послала у круїз.
      І голова тодішній - свідок,
      В дебати якось він уліз.
      Фінальний виступ у конторі
      Від Варки чули і надворі.
      «Я городською буду пані,
      Не в ночвах митимусь, у ванні.
      А ви тут гнийте у болоті,
      Мов коні загнані у поті».
      Село три дні було у шоку,
      А потім ще гуло півроку.
      Зібрала швидко Варка речі,
      За безцінь хату продала
      І десь харчі шукати легші
      Таки поїхала з села…

      1998
      (Далі буде)



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Український серіал. Друга серія.
      Гуде село, неначе вулик:
      Хтось обікрав колгоспний склад.
      І не один великий клунок
      Вже не повернеться назад.
      Та чим не вельми звична справа –
      Замки цілісінькі були.
      Головоломка ой цікава,
      Хоч посилай в «Що? Де? Коли?».
      А згодом – ще селом новини
      Для всіх, у кого є язик:
      Купив собі нову машину
      Простий колгоспний комірник.
      Можливо, хто і здогадався,
      Але про те не признавався.
      Пройшло не так багато часу,
      Десь комірник в халепу влип.
      Чи перепив з похмілля квасу,
      Чи зліг з ускладненням на грип.
      Та по селу таке ходило,
      Що в місті син комірника
      Не тій персоні дав у рило –
      Батьківська доля нелегка…
      Аби «відмазати» дитину,
      Продав татусь нову машину.
      Та ви за нього не журіться –
      Вродили жито і пшениця.
      Ходити пішки вже відвик
      Простий колгоспний комірник.

      (Далі буде)
      1998



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Український серіал. Перша серія.
      В колгоспі сталася халепа -
      Пішов у прийми голова.
      Нового десь узяти треба -
      Нема сміливого... Дива!
      Один узявся – не подужав,
      А другий спробував – утік.
      І де б знайшовся справді мужній
      Розумний хвацький чоловік?
      І тільки серій через двадцять
      Як час наблизився до жнив,
      Таки з’явилося начальство -
      Колгосп на радощах ожив.
      На пост призначили Лукерку,
      Не з полохливого числа.
      Ночами стерегти луцерку*
      В колгоспнім полі почала.
      Лукерка – справді мужня жінка,
      Стоїть, як воїн у строю,
      Бо косять всі, кому не ліньки,
      Колгоспну пашу, як свою.
      Ніяк до них не дійде мабуть,
      Що то вони у себе крадуть.
      А як узнали про сторожу,
      То вже з косою в поле – зась!
      Заговорила совість, може?
      Як не було, то де взялась?

      Ну що ж, вітаємо Лукерку,
      Бо крадіїв перемогла,
      Охороняла, наче беркут,
      Одна, як перст, на півсела.

      Але проґавила жнива…
      Не вийшов з неї голова.
      ========================
      *луцерка - так на Сумщині називають люцерну, багаторічну траву, що є гарним кормом для худоби.

      (Далі буде)




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Український серіал
      Вступ.

      На серіали нині мода:
      Як тільки серія нова –
      Біжать сусідоньки з города,
      Щоб не прогавити, бува.
      Лишають сапки чи лопати,
      Картопля миється дощем,
      Яку устигли накопати,
      Бо там – такий душевний щем!
      У донни Бейджі іменини,
      Весь день чекала – не прийшов.
      А Роза матиме дитину,
      У неї – амнезія, шок!
      Марія Віктора Карено
      Не любить… Що у нім хибить?
      Шалені пристрасті. Ой нене!
      Коли ж те ділечко робить?
      І плачуть очі – карі, сині,
      Улітку і посеред зим,
      А у хлівах бунтують свині,
      У них міняється режим.
      Нехай худоба буде сита,
      А замість «мила» - сміху шквал!
      Дозвольте щиро запросити
      На український серіал!

      Хоча у цьому серіалі
      Орейро і нема Наталі,
      Нема Дієго і Мігеля,
      Ні Маріанни, ні Ракелі,
      Та є Миколи і Явдохи,
      Про Василя і Гната трохи.
      Є навіть Юлька, та, що гляне –
      І наче хто вам гривню дав.
      Вона за паспортом Уляна,
      Та хто в той паспорт заглядав?
      Живе Уляна, себто Юлька
      Не в Ріо і не в Акапулько,
      А в невеличкому селі.
      Таких багато на землі,
      На нашій славній українській,
      Де збереглися ще дідівські
      Примовки, звичаї, пісні,
      І неодмінно на стіні
      Ще й зараз - вишиті картини,
      Окраса кожної хатини.

      Так от, живуть собі селяни,
      Петри, Параски та Уляни,
      Хто як уміє, хто як може,
      Щасливих літ пошли їм, Боже.

      ***
      Жили у злагоді сусіди,
      Ділили радощі і біди.
      Було, один свиню заріже,
      Поділить сало і м'ясце –
      І для родини кусень свіжий,
      І по сусідах рознесе.
      А потім той, а потім інший,
      Приємно й зручно водночас.
      Бо часто є шматочок свіжий
      І солонина про запас.
      Коли жінки ішли на ланку,
      Співало з ними все село
      І радо слухало селянку -
      Магнітофонів не було.
      Поволі підростали дітки,
      Всім хутірцем до школи йшли.
      Сварились іноді сусідки,
      Та більше в злагоді жили.
      З'явився перший телевізор,
      Його придбав сусід Сергій.
      Впаде лиш темряви завіса –
      До нього всі ішли мерщій.
      Іван купив нову машину.
      Чи хто хворіє, не дай Біг,
      Весілля в кого чи хрестини –
      Іван везе усюди всіх.
      Такий був дружний хутірець,
      Тепер же звівся нанівець.

      ***
      Пройшли роки, настали зміни,
      «Реформа,»- каже голова.
      Хоч як не гни у полі спину-
      Заробиш грошей дідька з два.
      Корові чхати на реформу,
      Аби давали більше корму.
      А де набратися кормів?
      Втекли до міста, хто зумів.
      Аби було за що придбати
      Для посівної дизпальне,
      Авансом треба продавати
      Той урожай, що хтось пожне.
      А щоб скосити й змолотити,
      Знов треба влазити в кредити.
      Та й з ходовим не солод парком –
      Не вистачає запчастин.
      Життя у борг, як за Ремарком,
      Читав тут грамотний один…

      (Далі буде)
      1998



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Не будьте вітром в голові...
      Я денно-нічно доленьку просила,
      Аби вона мені послала Вас,
      Від мрії відмовлятися несила,
      Та з Вами марно витрачений час.

      О пане! Вам ніколи не дізнатись,
      Як до небес підносили мене.
      На жаль, усім властиво помилятись,
      Кого ж така омана не мине?

      Та час настав приходити до тями,
      Бо з Вами я потраплю у біду.
      Ходіть-но краще іншими путями,
      Якими я ніколи не пройду.

      В моїм житті всього було доволі:
      Примарних щасть, невиплеканих мрій.
      А Ви – ніхто, далекий вітер в полі.
      Не будьте ж вітром в голові моїй.

      1995



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Случайный гость
      Когда раскрашивала гроздья
      Подруга-осень, не спеша,
      Ждала особенного гостя
      Гостеприимная душа.

      Он с лета жил в душе, как дома,
      И наполнялся счастьем дом,
      Взлетала с чувством незнакомым
      Она, себя не чая в нем.

      Когда же он коснулся тела,
      Их закружил пьянящий грех.
      Душа в тот миг осиротела
      И двери заперла для всех.

      Тот гость собрался и уехал -
      Позвали срочные дела.
      В душе осталось только эхо,
      Она томилась и ждала...

      Созрели на рябине гроздья,
      Ведь осень - поздняя уже...
      Случайным оказался гостем
      В необитаемой душе...

      2008



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Всплеск тепла, не нужный никому.
      Что же ты, подруга златокудрая,
      Веточкой стучишь в мое окно?
      Знаю, что живу совсем не мудро я,
      Но живу немудро все равно.

      Я всегда старалась жить по правилам,
      Душу очищала добела.
      На свои места судьба расставила
      И благие мысли, и дела.

      Надо бы в который раз раскаяться,
      То, что не успела, наверстать.
      Годы, словно листья, осыпаются...
      Жизнь моя! Ты осени под стать.

      Дворник соберет листву метелкою,
      Чиркнув спичкой, скроется в дыму.
      Может, от меня всего и толку-то -
      Всплеск тепла, не нужный никому...


      1998



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Галатея
      Узяв до рук, слухняну і м'яку,
      Замішену, та ще без форми, глину.
      Звивалася, мов полум'я в танку -
      Не зупинявся ані на хвилину.

      Усе ліпив, а потім щось міняв,
      Хотів, щоб виглядала досконало.
      Без творчості ні ночі, ані дня,
      А глина все тверділа й схолоняла.

      Мінялася, а він все не вгавав:
      То це не так, то там не досить гарно.
      Забув про існування інших справ,
      Аж поки не збагнув - старатись марно,

      Немає досконалості межі,
      Та є межа відведеного часу.
      Погладили востаннє, мов чужі,
      Невтомні руки вже застиглу масу.

      Майстерня під відкритим небом - храм,
      Де він творив. Та раптом віра згасла.
      Залишив мрію грозам і вітрам
      І навіть не помітив, що прекрасна.

      Стояла, не захищена нічим,
      А вітер і дощі взялись до справи,
      Продовжило і сонце той почин -
      Пекло вогнем, не пестило ласкаво.
      ----------------

      Вона і не чекала, та чомусь
      Вернувся майстер. Мудрий став з роками.
      Як рідну обійняв ... і відсахнувсь -
      Холодна і тверда, неначе камінь.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Джублик (закінчення). До 11-ї річниці появи Пресвятої Богородиці.
      З вірою і молитвою.

      Тут кожне свято, кожну із неділь
      В каплиці відбувають Службу Божу.
      І в інші дні приходять звідусіль,
      Коли хто хоче і коли хто може.

      Будується помалу монастир,
      На прощі до святині їдуть люди.
      Іще не так давно тут був пустир,
      А нині вже про Джублик знають всюди.

      Не тільки із найближчого села
      Приходять люди з вірою у Бога -
      До Джублика зі Львова пролягла
      Найдовша в світі Хресная дорога.

      І їдучи, і пішки ідучи,
      Тут моляться. Між селами й лісами
      Хрести знаходять навіть уночі,
      Бо Дух Святий підказує, де саме.

      З Європи, з України – звідусіль
      Веде прочан у Джублик віри світло.
      Батьки і діти, сиві дідусі -
      Гостинно зустрічати всіх тут звикли.

      Отці усіх конфесій християн
      Збираються до круглого престолу.
      Такий ще в жодній церкві не стояв –
      Ні в православній, а ні у костьолі.

      Престол, що без кутів, тут неспроста,
      Він став проханню Гості з Неба данню.
      Сказала дітям Діва Пресвята,
      Що тут почнеться вірників єднання.

      Святе джерельце пісеньку співа,
      Вода у ньому – добра і цілюща.
      Не всі, звичайно, вірять у дива,
      І тільки справжня віра – диво суще.

      По вірі воздається тут усім,
      Бо щире каяття Всевишній бачить.
      Нема в житті гладенької стезі,
      Та з Богом розступаються і хащі.

      Як буде важко – не сумуй, не злись,
      Крізь труднощі пройти повинен кожен.
      До Джублика приїдь і помолись,
      Господь тебе почує й допоможе.

      ***
      У Джублик! Дочекалися-таки!
      Від радості душа літає з ранку.
      Збирають речі діти в рюкзаки,
      Співаючи, прасую вишиванку.

      До місця, де невтомний водограй
      Змиває найдрібніший порох злості,
      Де трішки привідкриті двері в рай,-
      Душа моя збирається у гості.

      Хто знає, скільки ще на цій землі
      Їй вірити, радіти чи страждати.
      Ми всі для Бога - діточки малі,
      Яким життя дароване як свято.

      24 серпня 2013 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Джублик (продовження). До 11-ї річниці появи Пресвятої Богородиці.
      Мій Джублик

      Дві тисячі десятий. Я – ще гість
      В забіленому снігом Закарпатті.
      Прадавні замки, дух священних місць,
      А за вікном – вершини гір кирпаті.

      У Винничках, в «Орлиному гнізді»* -
      Два дні від повсякдення відпочинку.
      Життя дарує іноді прості,
      Та незабутні, знакові сторінки.

      Попереду – Мукачівський вокзал,
      І знову - будні в гамірній столиці.
      Ніхто тоді напевне ще не знав
      Про те, чому призначено зміниться.

      Ті мандри доленосні привели
      До Джублика всього на дві години.
      Я навіть не пригадую, коли
      І де іще таке блаженство дивне

      Наповнювало душу до країв,
      Як тут, у цьому тихому куточку.
      Неначе двері раю хто відкрив,
      Щоб кожен зазирнув туди, хто хоче.

      Усе земне побачилося враз
      Лиш порохом - дрібним і тимчасовим,
      Гріхи, тривоги, втрати, біль образ
      Розвіялись, мов дим, цілющим словом.

      Куди й подівся сторож вічний - страх,
      Супутник повсякдення, смак полину,
      Коли ділився мудрістю монах.
      Його слова - мов істини краплини.

      Душа нап’ється мудрості ченця,
      І спрагла віра, ледь жива, воскресне.
      Не скоро усвідомлю до кінця,
      Що він – моєї донечки ровесник.

      Немов у дивнім сні, та наяву
      Багато змін в житті настане скоро.
      І сина, що народиться, назву
      Ім’ям цього монаха - Теодором.

      (Закінчення - у наступній публікації)
      =====================================
      * - "Орлине гніздо" - санаторій у Виноградівському р-ні Закарпаття,
      в урочищі Виннички.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Джублик (продовження). До 11-ї річниці появи Пресвятої Богородиці.
      Історія скульптури Джублицької Богородиці.

      В Мукачевому в центрі якось раз
      Один поважний пан, приїжджий, схоже,
      (Цікаво, що він діяти збиравсь?)
      Про скульптора питав у перехожих.

      Була у пана доленька гірка.
      Хто знати міг? І де він тут узявся?
      Дивилися, немов на дивака,
      Та хтось на те питання відізвався.

      Привітно подорожнього зустрів,
      Не знаючи, яка із того користь,
      Відомий ще далеко не усім
      Місцевий скульптор – Матл Петро, угорець.

      А пан Богдан – з Тернопільських країв.
      Недавно втратив донечку. Трагічно
      Загинула. Доручення її
      Виконував – хотів звести капличку.

      І майстру, ще недавно новачку,
      Щоб через рік устигнуть на Покрову,
      Роботу він довірив нелегку –
      Пречистої скульптуру мармурову…

      Як будеш у Озерній ти колись,
      Неподалік Тернополя в каплиці,
      Побачиш ту скульптуру. Помолись
      І пам’яті загиблої вклонися.

      Всю душу у роботу вклав митець,
      Зумів каплицю гідно увінчати…
      В історії з Озерною – кінець,
      А в Джублицькій сторінці – лиш початок.

      І кожен вчинок наш, і кожен крок, -
      Все бачить невсипуще Боже Око…
      Для Джублика скульптури Матл Петро
      Почав творити через кілька років.

      І знову справу дуже непросту
      Послав Господь. Хіба ж то не пригоди –
      Обрала Мати Божа для скульптур
      Як брак на дрова списані колоди.

      Що дерево розсиплеться в тріски,
      Казали теслярі із пилорами,
      Коли ж дійшло до справи – навпаки:
      Під скульптора умілими руками

      Від зайвого звільнявся силует,
      Немов із тимчасового полону.
      Чи може, був у тім який секрет,
      Чи стало так по Божому закону.

      Аж раптом від останнього штриха
      Заглибився різець, мов провалився.
      Коли звідтіль обсипалась труха,
      Побачив майстер – отвір утворився.

      Не просто отвір – формою, мов хрест,
      Що пронизав Пречистій Діві груди.
      Колоди привезли за сотні верст,
      Не знаючи, що з того диво буде.

      І в статуї Марії, і в Христа
      На грудях, проти самого серденька,
      Ті тріщинки з’явились неспроста –
      Хрест болю, що зазнали Син і Ненька.

      Приїхавши до Джублика, зверни
      Увагу на скульптури у каплиці.
      Хто зна, чи майстром створені вони,
      Чи дотиком Небесної Десниці…

      (буде продовження)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Джублик (продовження). До 11-ї річниці появи Пресвятої Богородиці.
      2. Нерукотворний образ

      Тут що не рік – історія нова,
      Її вам залюбки розкаже кожен.
      У Джублику трапляються дива,
      В які повірить навіть і безбожник.

      …Стояв біля ікони чоловік.
      В осінній вечір скоро сутеніє.
      Хто знає, що в сердеги в голові,
      В душі було – розкаяння, надія?
      І враз, мов біснуватий, закричав:
      Брутальна лайка, докори, прокляття.
      Ніхто в монастирі іще не спав,
      Тож бачили, як з люттю і завзяттям

      Схопив той чоловік до рук свічник,
      Щосили по іконі раз ударив
      І в темряві вечірній хутко зник,
      Мов утекти надіявся від кари.

      Пробите полотно, уламки скла –
      Побачили, що скоїв біснуватий
      І майстру до сусіднього села
      Той образ відвезли реставрувати.

      Невдовзі помічати майстер став,
      Як на однім з уламків скла ікони
      Щодень все більше й більше проступав
      Плямистий слід – коричневе, червоне…

      Ні стерти, а ні змити тих слідів
      З поверхні скла нікому не вдалося.
      Спочатку ледь помітні і бліді,
      А згодом чітко – очі, ніс, волосся.

      Не на поверхні – у самому склі
      Нерукотворний образ проявився.
      Ходили пересуди спершу злі,
      Та вірив кожен, хто на те дивився.

      Не все в житті так просто, як в кіно,
      Та все можливо з вірою у Бога.
      Вдалося відновити полотно,
      І скло нове поставили на нього.

      Так само при каплиці на стіні,
      Де хтось хотів розбити спересердя,
      У саму душу дивиться мені
      Ласкавий докір – Боже Милосердя.

      І Джублику, й ікони визнання
      Приходило поволі, не відразу.
      А люди йшли молитися щодня.
      Відтоді вже пройшло немало часу…

      (буде продовження)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Джублик (поема). До 11-ї річниці появи Пресвятої Богородиці.
      1. Об'явлення.

      Такої життєдайної води
      В навколишній місцевості немає.
      Звичайне джерело, а диво з див -
      Нап'єшся, і душа мов оживає.

      Навколо тихо-тихо. Спів пташок,
      Шепоче листя потайки про вічне,
      І хто б сюди по воду не прийшов –
      Помолиться, тепер це справа звична.

      Ще тільки одинадцять літ пройшло
      З тих пір, як біля тихого потоку
      Молилося уперше все село
      І з інших сіл підходили потроху.

      … В серпневий день дві дівчинки малі
      Прибігли до джерельця по водицю,
      Упали на коліна до землі
      У пляшечки набрати і напиться.

      Урочище далеко від села,
      Не часто хто зверта сюди зі шляху.
      Коли до діток пані підійшла,
      Обидві спершу зойкнули від страху.

      Поглянули – спокійно стало вмить:
      Ласкавий погляд, сяєво на Нею,
      І наче не ступає, а летить
      На хмарці понад самою землею.

      Перехрестились діти, а Вона
      Так само – їх, себе перехрестила,
      Не привид і не схоже, що земна.
      У Джублику молитися просила.

      Ще буде світла зустріч не одна,
      Аж поки всяк повірити їм зможе,
      І піде світом добра новина:
      У Джублику явилась Матір Божа.

      (буде продовження)


      ""

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Жінок до сліз не спонукайте.
      Погоди з моря не чекайте.
      Хай що б не сталося в житті, -
      Жінок до сліз не спонукайте
      Від сорому чи почуттів.

      Які б не мучили прогнози,
      І хто б вам серце не розбив,
      Не дайте жінці лити сльози
      Від недоречних ваших слів.

      Прощайте жінку! Хай із болем.
      Від зайвих чвар звільніть її.
      І не виплескуйте ніколи
      На жінку прикрощі свої...

      Знесіть усе в житті терпляче,
      Іще штормитиме не раз.
      Хай жінка потайки не плаче
      В душі з образою на вас.

      І за усі шляхетні вчинки
      Нехай вам буде гідний приз –
      Найщасливіша ваша жінка,
      Яка не ллє ніколи сліз.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Мов яблука перед Спасом
      Погляну на тебе сонно ще,
      І щастя - мов тепла хвиля.
      Моє синьооке сонечко,
      Промінчики посивілі...
      Торкнуся на лобі складочки,
      Що робить тебе сердитим.
      І скроні твої погладжу ще...
      Неначе маленькі діти!
      А справді дорослі, зрілі вже,
      Мов яблука перед Спасом.
      Одне одного окриливши -
      Над простором і над часом..



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Добре слово
      Може, хто тебе образив, друже?
      Втратив щось? Не склалися стосунки?
      Не знаходиш сили бути мужнім,
      І нема від болю порятунку?

      Зрадили? Покинули? Забули?
      Щось не так удома, на роботі?
      Щастя, наче літо, промайнуло,
      І тобі вже байдуже, що потім?

      Не здавайся! Ще не час! Ще рано!
      Зійде сонце в пору світанкову.
      І мені було в житті погано,
      Тож ціную кожне добре слово.

      Не сумуй! Усе в житті можливо.
      Добре чи лихе – усе минає.
      Хай тебе зустріне справжнє диво,
      Хоч у тому дива і немає:

      Усміхнеться доля загадково,
      Час рікою-піснею полине –
      Хай тебе зігріє добре слово
      Майже незнайомої людини.

      P.S. Поруч із нами завжди є той, хто потребує бодай доброго слова. Це так мало і так необхідно. Говорімо людям щирі і добрі слова підтримки!



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. До сьомого неба...
      Затихнуть звуки, згаснуть кольори,
      І світ кудись подінеться, розтане.
      Душею забрини, заговори -
      Відлунням озовуся, мій коханий.

      Невпинний час відмовиться іти,
      Йому за це подякувати треба.
      У "МИ" переллємося я і ти,
      До сьомого крильми торкнувшись неба...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Кривава чері.
      Із ягоди виймаю серце знов.
      Сміється невгамовне сьогодення.
      Що треба для вишневого варення,
      Крім вишень? - Час, терпіння і любов.

      (Для рими ще могла би і про кров
      Згадати - сік, що з ранки вишні ллється,
      Та годі і виймання з неї серця).
      Ох, цей процес вже геть мене зборов!

      Червень 2013р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Консерваторія
      Солістка я тепер в консерваторії.
      Ще, може, й конкурс виграю який?
      Солю - вже повна діжка з помідорами,
      Хрумтючі консервую огірки.

      Іще й лауреатом стану скоро я,
      Бо лаври в маринаді - саме те.
      Кипить процес в моїй консерваторії!
      Зима усі консерви підмете.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Тобі, мій коханий Санаторе!
      Тобою серце тішиться невпинно,
      В моїй душі яснієш, як яснів.
      Без тебе я - загублена дитина.
      З тобою - королева яво-снів.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Роздуми про буддизм...
      Хоч у Христа я вірю - не у Будду,
      Але, як той дивак, сама б воліла
      Життям пройти, мов полем незабудок,
      Щоб жодній із квіток не заболіло.
      Та у житті, де час - невпинним плином,
      Ідилія - на жаль, міраж із раю.
      Я чую біль і стогін тих стеблинок,
      На котрі мимоволі наступаю...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Виходьте, українці, на майдан!
      Ти кажеш, нащо здався той майдан?
      Чого туди іти, стояти марно?
      Що це не змінить справ державних стан,
      А влада й далі крастиме безкарно?

      Зневірений, байдужий, просто раб,
      Яку ти дітям спадщину залишиш?
      Нехай і їх принижує сатрап?
      Нехай і їхню волю заколише?

      Лиш хворих на тяжкий синдром хохла
      Утримає у стінах крайня хата,
      Коли добро повстало проти зла
      І буде до останнього стояти.


      Ховайся, наче страус у піску,
      Молися, щоб тебе не зачепили,
      Виси, як і висів, на волоску,
      Якщо на вчинок не знаходиш сили.

      Або іще й полай, покритикуй
      Людей, які за правду піднялися,
      Тим виправдай себе і замаскуй
      Свій страх і дітям в очі подивися.

      А краще скинь байдужість як обман,
      Її розв'язка всім давно відома,
      І вийди, українцю, на майдан,
      А ви, хохли, сидіть і далі вдома!

      20.07.2013, відредаговано у грудні 2013



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. Гордіться, мамо, я ваш син...
      Подивіться, матусі, це ваші сини,
      Ви пишаєтесь ними, напевно?
      Бо державу свою захищають вони
      І порядок відстоюють кревно?

      Схаменіться, матусі, це ж ваші сини, -
      Мов із пульта керовані зомбі
      Кукловодів-начальників словом одним,
      В лялько-роботів чинній подобі.

      Хай стоять матері, що втрачали дітей,
      (В тебе ж, покидьку, теж є матуся),
      Він зіб'є їх із ніг, із майдану змете,
      Й хоч би мускул на пиці здригнувся.

      Чути заклик людей: "Хлопче, форму зніми
      І врятуй свою грішную душу!"
      Та не дійде до зомбі - глухий і німий,
      Без команди і з місця не зрушить.

      Але ж ти - його мати, дружина, дочка, -
      Ти людина жива, а не робот!
      Зупини його зараз, біди не чекай,
      Бо за гроші, які він заробить,

      Принесе тобі хліба зі смаком крові
      І сльозами окроплені квіти,
      А спокутувать будуть, аж поки живі,
      Батька "славу" невиннії діти...


      Фотоальбом з Майдану 18-19 липня 2013 р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. А тебе не було на майдані...
      Одинадцятий день, кілометрів сот п'ять...
      Економили сили останні,
      Йшли до тебе, народе, підтримки шукать,
      А тебе не було на майдані...

      В неї вбили дочку, а у нього - аж двох,
      Крик душі в риторичнім питанні:
      Чи убивцю в погонах каратиме Бог?
      Та не густо людей на майдані...

      Чи в державі, де "слуги" на пана плюють,
      Не такі вже ми всі й безталанні?
      Задоволений станом речей ти, мабуть,
      Раз тебе не було на майдані?...

      Тим, хто пішки прийшов, Україна болить,
      Що закута в безправ'я кайдани,
      А столиця спокійно вечеряє, спить,
      Бо немає її на майдані...

      Хтось пускає із верху команду: "Ату!"
      І солдатики мчать олов'яні,
      Щоб чисельністю знищить шляхетну мету,
      Бо тебе не було на майдані...


      "https://plus.google.com/u/0/photos/113696618031860649299/albums/5902093552383282241?tab=mq"

      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Учасникам врадіївського походу
      Від часу померанчевих подій
      Закралася зневіра у народі...
      Моя подвійна шана тій ході,
      Що хоче від усіх сказати: ГОДІ!!!

      Щоденно у терпіння - знову цвях!
      Ви - слуги, не погоничі худоби!
      А ваші повноважні на місцях
      Втрачають риси л́Юдської подоби.

      За іграшку для них життя чиєсь.
      Терпіння крапля вилита остання.
      Встає, аби сказати, люд увесь,
      Що ми - таки народ, не бидло в стайні.

      До Києва дорога пролягла
      Глашатаїв людської непокори.
      Від кожного і міста, і села
      Хай крапельки вливаються у море.

      Нехай через ліси, поля, степи
      Щодня течуть нові до моря ріки.
      Останній шанс, народе, не проспи,
      Бо бидлом і залишишся навіки!

      Всеукраїнська хода



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Моїм віршам
      Моїм віршам, написаним так рано,
      Що і не знала я, що я - поет,
      Мов струменям, народженим фонтаном,
      Як іскрам із ракет,

      Вам, що вірвались, наче бісенята,
      В огорнений у сон священний храм,
      Про смерті мить і юності присвятам -
      Нечитаним віршам,

      Вам, ще тепер нікому не потрібним,
      (І в магазинах попит не на вас),
      Моїм віршам, немов коштовним винам,
      Колись настане час.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Легенди Чинадіївського замку
      Він і не кинеться у вічі,
      Коли дивитися з дороги…
      З далеких днів середньовіччя
      Ховає спогади й тривоги.

      У Львова напрямку направо –
      Стоїть палац, чи то фортеця...
      Для замку привид – звична справа,
      Отож якщо вам доведеться
      У цій місцевості бувати
      Мандрівником чи, може, гостем,
      Ночами, біла, наче вата,
      Блукає тут жіноча постать,
      Така самотня та похмура…
      Дізнатись можна із архіву,
      Як реставратори у мурах
      Зустріли знахідку жахливу –
      Кістки жіночого скелета.
      Була похована живою,
      Середньовічна то прикмета –
      Щоб мур устояв проти воєн.

      А може, то славетна пані
      Гуляє тут, неначе вдома,
      Її історія кохання
      У цих краях усім відома…
      Ракоці граф колись дружині
      Зробив розкішний подарунок:
      Газдинею Ілона Зріні
      Ввійшла у замок. Тут на струнах
      Бриніла музика хорватська.
      А як графиня овдовіла,
      До неї сватались багацько –
      Була розумна, статна, мила.
      Тут, у Сент-Міклоші , у замку
      Вона зустріла вперше Імре.
      Відразу – серце на уламки!
      Хоч у палаці, хоч у прірві –
      Їм разом бути! Що за неї
      На півтора десятка років
      Молодший Текелі – пустеє!
      О, скільки тут щасливих кроків,
      Ласкавих слів, ночей нестримних
      Пережила вона з коханим…
      Жорстка опала, втрата рідних.
      І графським титулом, і станом,
      Всіма багатими скарбами
      За те кохання заплатила.
      У монастир дітей забрали,
      Її ж і це не зупинило.


      Побрались Імре та Ілона,
      Після весілля він – за грати,
      А їй – Паланку оборону
      Багато місяців тримати.
      Він – у Туреччині в засланні,
      Вона – з осади до полону.
      На чужині роки останні
      З’єднали Імре та Ілону.


      І замку стіни непростої
      Зазнали долі. Руйнували
      Роки, солдати на постої,
      Облоги, війни та навали.
      Але вони стоять і досі.
      А, може, справдилось повір’я…
      Ночами ходить і голосить
      Примара в білому подвір’ям.
      Ніхто не знає, що за жінка
      І чи перекази казкові –
      Архіву спалена сторінка,
      Чи ода вірності й любові…

      2013 р.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Про мене
      Живу я, пишуть, як в раю,
      Купаюсь в озері з грошима,
      Ковбаси, м’ясо продаю,
      Біодобавки… Насмішили!

      Хай незароблені чужі
      Рахують горе-бізнесмени
      Вельмипроцентні бариші,
      Байки складаючи про мене.

      Не вірте всім отим словам,
      Або хоча б фільтруйте трішки.
      Мені сьогодні, завтра вам
      У неті домалюють ріжки.

      Ні в бадах, ні у ковбасі
      Нема ганебного нічого,
      Та я, зізнаюся при всіх, -
      В торгівлі повний нуль, їй Богу!

      Який там з мене комерсант!
      Чи безтурботна? Врядигоди…
      У чому й справді мій талант –
      То це знаходити пригоди.

      За фахом я – економіст,
      А ще, за першим, - геофізик.
      Віршами вкритий білий лист.
      Якщо ж хоч хто у душу лізе, -

      Впускаю. Потім сльози ллю
      І ними начисто змиваю
      Чужу багнюку. Не люблю,
      Коли в житті таке буває.

      На помилках усе ж не вчусь.
      Ще не допита чаша болю.
      Нехай укотре обпечусь,
      Але залишуся собою.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Просила...
      Коли від мене відвернувся цілий світ,
      І ні чужі, а ні свої не розуміли,
      Боліли зв'язки аж до сліз голосові,
      Бо докричатися хотіла - оніміла,

      Коли не знала, чи стояти, чи іти,
      Безсило руки опускались, клякли ноги,
      Просила:"Господи, хоч Ти мене прости,
      Лихого ж, бачиш, я не діяла нічого".

      Просила:"Господи, хоч Ти не відвернись,
      Без Тебе й справді я нікому не потрібна."

      І до чужих, і до своїх дійде колись,
      Що їхня думка - переконлива, та хибна.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Доки будуть глумитись мажорні синки
      Про любов і природу пишу залюбки,
      Та й про інше скажу принагідно:
      Доки будуть глумитись мажорні синки
      Із дівчаток твоїх, Україно?

      Чи для них то тепер, як дозвілля, піар,
      З жиру бісяться, ситі, здорові?
      Олександра Попова, Оксана Макар -
      Може, годі із нелюдів крові?

      Їм знущатися з інших ніщо не хибить,
      Всюди в органах блат і свавілля.
      Вже не "папа Ростов" бандитизмом гримить,
      Миколаїв - столиця насилля.

      Не відкуплять ні тато, ні сват а ні брат,
      Не продажний суддя долі вершить.
      Ще живим по заслузі отримає кат,
      Тільки жертвам від цього не легше.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Біла ворона
      Літні зливи, у смуток огорнені,
      Відлили-відспівали до дна…
      У воронячій зграї між чорними
      Народилася донька чудна.

      Із родзинкою, з гордістю, з гонором,
      Та «потвора!» лунало услід,
      Бо була білосніжного кольору,
      Не така, як воронячий рід.

      І тоді браття-ворони зрадились
      Засудити потворну сестру.
      Сім ночей суперечка провадилась,
      Очорнити зійшлися в яру...

      Непідкупную, чистую, гордую
      У болотнім скупали багні,
      Щоб у платті негарному чорному
      До останніх лишалася днів.

      Приспів:
      Чорні ми усі – чорна будь і ти.
      Чорні ми усі – чорна будь і ти!..

      А вона в голосінні забилася,
      У душі не тримаючи зла...
      І сльозами від бруду відмилася,
      Стала знову така, як була!

      Непідкорена, гордая, ніжная,
      Як душа моя, щира, тонка!
      Мов осінній туман, білосніжная,
      Не така, як усі, не така!

      Припев.
      «Чорна зграє, із лютою силою
      Чисте пір’я топтати не слід!
      Чи моя то провина, що біла я?
      Народилась такою на світ!»



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Реквієм

      О скільки їх упало у безодню,
      Що глибне вдалині!
      Настане й він – останній день Господній,
      Відведений мені.

      Схолоне, що співало і боролось,
      І грішне, і святе,-
      Смарагд очей моїх і ніжний голос,
      Волосся золоте.

      Поллються дні, насущним хлібом ситі,
      Забувши біль і зло.
      Все буде так, немов на білім світі
      Мене і не було!

      Мінливої, мов діти, в кожнім слові,
      Не відданої злу,
      Тієї, що любила, коли дрова
      Згорають у золу,

      Віолончель і спів пташні весною,
      І дзвони у селі...
      Мене, такої справжньої, живої,
      На лагідній землі!

      До вас усіх я, що не знала міри, -
      Чужі, свої, агов,
      Звертаюся із вимогою віри
      Й проханням про любов.

      За те, що я усім і неодмінно
      Прощаю біль образ,
      За ніжність у душі моїй нестримну
      І гордість напоказ.

      За успіхи стрімкі і за поразки,
      За правду і за гру...
      Послухайте! – Любіть іще, будь ласка,
      За те, що я помру.

      До вас усіх я, що не знала міри, -
      Чужі, свої, агов,
      Звертаюся із вимогою віри
      Й проханням про любов.




      Марина Цвєтаєва:

      Уж сколько их упало в эту бездну,
      Разверстую вдали!
      Настанет день, когда и я исчезну
      С поверхности земли.

      Застынет все, что пело и боролось,
      Сияло и рвалось, -
      И зелень глаз моих, и нежный голос,
      И золото волос.

      И будет жизнь с ее насущным хлебом,
      С забывчивостью дня.
      И будет все - как будто бы под небом
      И не было меня!

      Изменчивой, как дети, в каждой мине,
      И так недолго злой,
      Любившей час, когда дрова в камине
      Становятся золой,

      Виолончель и кавалькады в чаще,
      И колокол в селе...
      Меня, такой живой и настоящей,
      На ласковой земле!

      К вам всем, что мне, ни в чем не знавшей меры
      Чужие и свои,
      Я обращаюсь с требованьем веры
      И с просьбой о любви.

      За то, что мне - прямая неизбежность -
      Прощение обид,
      За всю мою безудержную нежность
      И слишком гордый вид.

      За быстроту стремительных событий,
      За правду, за игру...
      Послушайте! - Еще меня любите
      За то, что я умру.

      К вам всем, что мне, ни в чем не знавшей меры,
      Чужие и свои,
      Я обращаюсь с требованьем веры
      И с просьбой о любви.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Учусь тебе любити...
      Щоб долю не зламати,
      Як боляче стає,
      Учусь тебе приймати
      Завжди таким, як є.

      Буває, що сердитий,
      У висловах прямий -
      Учусь тобі радіти,
      Бо і тоді ти мій.

      Учусь не докоряти,
      Коли твоя вина,
      Любов не відміряти -
      Давати всю сповна.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Допоможімо!
      Він посміхається, коли болить не дуже,
      А коли дуже – плаче без упину.
      Чи можна залишатися байдужим
      До болю-муки хворої дитини?

      Він відчайдушно бореться, щоб жити,
      Але ж такі слабенькі має сили.
      За що страждати мусять бідні діти,
      Котрих тяжкі хвороби підкосили?

      Біда приходить раптом і нізвідки…
      Від кожного потрібно небагато:
      Допоможімо разом хворим діткам,
      Допоки їх ще можна врятувати.




      P.S. Влітку 2010 р. цей вірш супроводжував збір коштів львівськими мамами-волонтерами на лікування двох тяжкохворих немовлят. Тоді необхідна сума була зібрана, і обох дітей успішно прооперували за кордоном. Але поруч з нами завжди є ті, що потребують краплинки нашої участі у морі їх порятунку...
      Допоможімо!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Вознесіння
      Душа радіє святу Вознесіння,
      Спасителя Христа небесним почестям.
      Нема й хмаринки - даль бездонно-синя,
      І пахнуть липи так, що жити хочеться!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    65. ***
      Сочиться за раною рана,
      Криваві збуваються сни...
      Ще вчора лунало: "Осанна!",
      Сьогодні кричать:"Розіпни!!!"



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Фобія
      Маю одну неподолану фобію:
      Втратити замки повітряні й крила.
      Ні товстошкірою, ні твердолобою
      Доля кусюча мене не зробила...

      10.06.13



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. ***
      Мне под вечер спокойно уснуть бы,
      В день грядущий плохого не брать.
      Я - не Бог, чтоб вершить чьи-то судьбы,
      Чтобы миловать или карать.

      Ни причину, ни сущность поступка
      Не увидеть с одной стороны.
      Все так призрачно в мире и хрупко,
      Прав лишь Бог - для него все равны...

      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Домашнє завдання.
      Сьогодні складне і серйозне
      Домашнє завдання у сина –
      Мій хлопчик писатиме роздум
      На тему: «Красива людина».

      Задуматись гарна нагода,
      А я підкажу тобі, синку:
      Людей прикрашає не одяг,
      А їх поведінка і вчинки.

      Буває, побачиш дівчатко -
      Аж очі радіють: вродлива!
      І враження добре спочатку,
      Та лайки брутальної злива

      Поллється в красуні із рота
      І знівечить диво- картину.
      Краса – не те саме, що врода,
      Тепер ти це бачиш, дитино?

      А інша – нехай непримітна,
      Увагу не зразу приверне,
      До кожного щира й привітна,
      В її товаристві - приємно.

      Того, хто пригнічений, втішить,
      А старшим – увага й турбота.
      Для неї краса – не афіша,
      Щоденна невтомна робота.

      Якщо тобі прикладом буде
      Така поведінка щоднини,
      Про тебе казатимуть люди:
      "Цей хлопець – красива людина"

      2010



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Український серіал. П'ята серія.
      Натщесерце аналіз крові
      Здавати в місто їде дід.
      Недавно був іще здоровим,
      Але останнім часом зблід.

      Шкода його бабусі стало –
      Далеко місто від села.
      Окраєць хліба, кусень сала
      В дорогу дідові дала.

      Коли дід вийшов із лікарні,
      Бо «екзекуцію» відбув,
      У животі бурчало гарно,
      Тому про сало не забув.

      «Ні, сало їсти я не стану,
      Вже стільки з’їв його за вік.
      Піду хоч раз до ресторану,
      Як справжній білий чоловік».

      Голодний, ледве плівся кволо,
      Здавалося - усе, капут.
      Зайшов, не сів – упав до столу,
      Офіціант вже тут як тут.

      - Я хочу спершу з’їсти супу,
      А далі - м’яса, ковбаси.
      Офіціант брову насупив:
      - Є суп-харчо.
      - Давай, неси.

      Незчувсь, як перше від обіду
      За дві щоки встиг уплести.
      - Я суп доїв, - гукає дідо,-
      Вже можеш і харчо нести.



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Подарунок літа
      Готую джем із полуниці,
      Бо не за гóрами зима.
      Як прийде, хай насолодиться
      І літо спробує на смак.

      Нехай мете несамовито,
      До справ холодних беручка.
      Дістану подарунок літа
      На радість їй і діточкáм.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    71. Чи варто за ріг повертати...
      Для роздумів привід хотіла б вам дати:
      Чи слід при нагоді за ріг повертати?
      Питання це здатися може смішним,
      Якщо не зіткнулися поки що з ним.
      До чого тут ріг? Взагалі ні до чого,
      Бо справа не в розі, а в тім, що за рогом.
      Буває, ідеш, а за рогом аж сяє
      І манить, і вабить, скарби обіцяє.
      А вже як повернеш – воно як бабахне!
      Осліпить, оглушить, недобре запахне,
      Не просто бабахне - добряче зірветься!
      Ще довго збирати себе доведеться....

      Багато в житті перехресних доріг,
      Та все ж не спіши повертати за ріг,
      Спочатку поглянь крадькома із-за рогу
      І, мов піонер, будь готовий до всього.
      А краще - аби не нарватись даремно -
      Постій, почекай, хай хтось інший поверне ...



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    72. Нема таких на світі слів...
      Себе у тебе переллю
      Нестримно, пристрасно, завзято.
      Сказати:"Я тебе люблю,"-
      Вважай, нічого не сказати.

      Нема таких на світі слів,
      Які б зуміли передати
      Бодай краплинку почуттів,
      Їх неземної благодаті.

      Коли в солодкім забутті
      Відчую, що дотла згораю,-
      Складу вуглинки золоті
      У стежечку на двох до раю.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    73. І потекла непрохана сльоза
      Степан Пантелеймонович Халанський –
      Шанований поважний чоловік,
      Та не забув про те, що син селянський,
      Хоча в райцентрі вже не перший рік.

      Немає пихи в нього анітрішки,
      Хороше тільки чути звідусіль.
      І на роботу завжди ходить пішки,
      Хоча службовий є автомобіль.

      Бувало, як ішов біля базару,
      Йому траплялась жіночка стара.
      В базарні дні обабіч тротуару
      Та продавала яблука з відра.

      Степан згадав свою стареньку маму,
      Яку давно забрали небеса,
      А за життя була така ж бо сАма…
      І потекла непрохана сльоза.

      Дістав п’ять гривень і подав бабусі,
      Бо продавала п’ять за кілограм.
      - А яблука не важте, обійдуся,
      Нехай то подарунок буде Вам.

      Відтоді взяв за звичку цей добродій:
      Як повз бабусю шлях його лягав,
      То завжди так і діяв при нагоді:
      Давав п’ять гривень - яблука не брав.

      От і сьогодні також не забувся
      Подати гроші й дяки не чекать.
      -Гей, чоловіче! Стій! – кричить бабуся
      -Вже яблука по вісім – не по п’ять!!!



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    74. Ти просто будь
      Буває часом, ти - увесь в роботі,
      І поруч - а здається, що нема.

      Ти часто - "з головою" у роботі,
      І поруч - а здається, що нема.
      Питання відкладаю всі на потім,
      Аби не потривожити дарма.

      Коли у справах з дому від’їжджаєш,
      Без тебе я – мов пташка без весни.
      В душі промінчик щастя залишаєш,
      А дім стає порожнім і сумним.

      Молюся за щасливий шлях зворотній,
      Аби Господь від лиха уберіг,
      І плачуть вікна, темні і самотні,
      І віє прохолодою від них.


      Лиш на порозі голос твій почую -
      Промінчик щастя вирветься з душі
      І радісно по стінах затанцює,
      Що кілька днів були, немов чужі.
      Як скинеш із плечей дорожню ношу,
      То, перш ніж відпущу тебе до справ,
      Скажу тихенько: «Любий мій, хороший,
      Ти просто будь, щоб дім не сумував».




      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    75. Не пали!
       


      Не пали!

      31 травня - Всесвітній день без тютюну.


      Чи проблема яка, чи душа у журбі –
      Неодмінно в руці запальничка.
      Не пали! Не пасує цигарка тобі!
      Хто ти: дівчина чи попільничка?




      Не здаєшся невтішному пензлю років:
      Косметолог, солярій, дієта,
      Та одним тільки жестом твоєї ж руки
      Перекреслює все сигарета.

      Втамувати печаль чи осмислити суть
      Не поможе вогонь запальнички.
      У своєму житті господинею будь -
      Не рабою шкідливої звички.

      P.S. Вірш адресовано доньці Олександрі. Дякувати Богу, вже не палить:)
      Може, й ще хтось почує... Звуковий супровід - Лоліта "Не кури!"


       




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    76. Майже анекдот


      Майже анекдот

      Все життя наше - гонки і скачки,
      Що не день, то невпинне змагання...
      Він повірив замореній клячі
      І поставив на неї останнє.

      Так старалася шкапа сердешна
      В перегонах відзначитись гідно,
      Але сила її не безмежна,
      У житті наскакалася, бідна.

      Безнадійно відстала небога,
      А трибуна реве, аж волає.
      Ледь жива, приплелася до нього,
      І сказала: "Пробач, не шмогла я..."

       




      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    77. Для кохання немає межі



      Я люблю тебе більше і більше,
      Для кохання немає межі.
      Як мелодія вінчана з віршем,
      Дві поєднані щастям душі.

      Навіть мрія за дійсність не краща -
      Плинуть піснею ночі і дні.
      Не віддам тебе, любий, нізащо
      Ні буденному, ні сивині.

      Все тепліше у нашому домі,
      Хоч стоїть на порозі зима.
      Є для щастя причини вагомі,
      А біді сюди стежки нема.

      2010



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    78. Бажаю зняти, неначе одяг...




      Лягаю спати, втомилась, годі,
      Аж гай гуде.
      Бажаю зняти, неначе одяг,
      Прожитий день.
      Пекельну втому нехай поглине
      Короткий сон,
      А завтра вранці життя накине
      Нове ласо.
      Одягнеш хутко, в догоду моді,
      Весну, четвер.
      Бігом по колу життя проходить -
      Парад химер.
      Костюми, сукні, плащі і пальта -
      Свої, чужі.
      Старі світлини – сліди на шпальтах
      І в мережі.
      Колись відпустиш останню свиту
      З усіх одеж…
      Нагим уперше явився світу,
      Нагим підеш…



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    79. Життя-міраж



      У повсякденній круговерті
      Усе «воюємо», сердешні,
      І не відступимося, вперті,
      Чекаючи на день прийдешній:

      «Ось прийде ще одне із рішень,
      Проб’ю стежинку через хащі -
      І «завтра» буде зовсім іншим,
      І, безумовно, значно кращим.

      Собі дозволивши зупинку,
      Суттєвих змін хіба злякаюсь?
      Почну робити гарні вчинки.
      Нарешті у гріхах покаюсь.

      Любов'ю матінки зігріті,
      Малята слухатимуть казку,
      І найдорожчому у світі
      Віддам невиплескану ласку.

      Поменшає турбот хоч трішки -
      І не лишатиму нікого
      Без променистої усмішки,
      Нужденного – без допомоги.

      Подбаю, звісно, і про себе,
      Коли сплачу усі кредити.
      Не забаганка, а потреба -
      В спортзал, салон краси ходити.

      Куплю вдяганки новомодні,
      Майну кудись у диво-мандри…»

      ... І недосягнуте «сьогодні»
      Міражем утікає в «завтра»…



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    80. Мов квітка скошена в траві




      А їй ще б тільки жить та жить,
      Радіючи, сміятись дзвінко.
      Немов жива, в труні лежить
      Ще не стара вродлива жінка.

      Всі почесті - тому, хто вмер,
      Як ще живеш – то й почту мало.
      Їй стільки квітів, як тепер,
      За всі роки не дарували.



      І ллються річкою слова,
      Такі хвалебні! Так багато!
      Чому ж, коли була жива,
      Вона їх чула тільки в свято?

      Чому частіше у сльозах
      Була, ніж в радості і щасті?
      І що тепер ті «ох!» та «ах!»?
      Її підняти вже не вдасться.

      Мов квітка, скошена в траві,
      На одрі вічності спочила.
      Переглядаються живі
      Волого-винними очима…



      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    81. Після грози або Таке буває у житті...
      Ти злився з останньою краплею
      У чаші терпіння та болю.




      До раю навряд чи потраплю я -
      Гріхи не пускають на волю.
      Ти злився з останньою краплею
      У чаші терпіння та болю.

      ***
      Не стерпіла байдужість і втому,
      Може, варто сказати їм: досить!
      Я померла пів-вічності тому,
      А ніхто не помітив і досі...
      ***
      І стільки болю у душі,
      Вона від нього аж німіє,
      А всі близькі - такі чужі!
      Своєю стати їм не вмію.

      Нема рятунку в забутті.
      Безсонням виплакані ночі.
      Таке буває у житті,
      Та я не хочу так! Не хочу!!!




      ***
      В нашім небі раптом загриміло,
      І зійшлися хмари звідусіль.
      Не бажаю, щоб тобі боліло,
      Заберу увесь нестерпний біль.

      Я не можу дихати без тебе,
      Охолонь, прости і повернись.
      І якщо у тому є потреба,
      То на мене навіть не дивись.

      Просто поруч будь, щоб тільки знала,
      Що з тобою справді все гаразд.
      А моя любов і не минала,
      Їй, коханий, боляче за нас.
      ***
      Я не сплю, та прокинутись хочу.
      Хай скоріше біда промине!
      О, небесного кольору очі!
      Ви не любите більше мене?

      Памятаю, як дні ми лічили
      І чекали в призначений строк
      Нашу доню з такими ж очима,
      А росте кароокий синок.

      Мов приречена, майже не плачу,
      Та згасає надії свіча…
      Чи колись у житті ще побачу
      Синє небо в коханих очах?



      ***
      Я відповідь собі ніяк не дам:
      Невже такою доля бути хоче?
      Я мучусь тут, а ти, напевно, там,
      А сатана вдоволено регоче…
      ***
      Не завжди, до рук узявши весла,
      Сісти в човен маєш на меті...
      Щось в душі померло - щось воскресло,
      Так буває іноді в житті.

      Я тобі довіритись хотіла,
      Розказати, що мені болить.
      А тепер і ніч осиротіла,
      І на двох світанку не ділить.

      Прагнула, щоб вислухав і втішив,
      Ти ж утік, як справді від мерця.
      Я сама зробила тільки гірше,
      І мене катує думка ця.


      ***
      Надію у серці плекаю,
      Що вернешся, неначе не йшов.
      Молюся за нас і чекаю,
      Що все переможе любов
      ***
      Не повірю нізащо, мій милий,
      Що тепер ми - навіки чужі.
      Та не знаю, чи вистачить сили
      Не дійти до тієї межі,

      За якою настане байдужість,
      Що наркозом у душу вповзе.
      Боже! Дай нам і силу, і мужність,
      Щоб любов переважила все


      ***
      Я не можу заснути й не хочу.
      Звідкіля негаразди взялись?
      Побажай мені доброї ночі,
      Як учора - хоч так відзовись.

      Спить самотньо у ліжку синочок,
      Рученята і ніжки простер.
      Побажай мені доброї ночі -
      Все, про що я благаю тепер.
      ***
      Хай тобі насниться наше щастя,
      Ми його врятуємо удвох,
      Але це тоді нам тільки вдасться,
      Як у наших душах буде Бог.

      Гордість, нерозважливість і впертість
      В щастя бур’янами заплелись...
      Хай тебе мої цілунки пестять,
      Хоч у снах, як в дійсності колись.




      ***
      Після грози світлішає природа,
      Дощем умита, ніжно-запашна.
      Після страждання гідна нагорода –
      Очищена молитвою душа.

      В такій душі - троянди в буйнім цвіті
      Радіють, що скінчився буревій.
      І ми з тобою, зливою умиті, -
      Рідніші на десяток снів і мрій.






      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    82. З тобою і без тебе



      Коли ми удвох, і буденщина - свято,
      Не знаю біди, забуваю про втому.
      Без тебе три дні - непростимо багато...
      Скоріше вертайся, коханий, додому.

      Година розлуки на вічність подібна,
      Ховає веселку весна кольорову.
      Мов сонця немає, в самотності сліпну,
      Повернешся – світлу радітиму знову.




      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    83. Щоб не розбити щастя



      Можливо оминути біль, біду?
      Чи долю не об’їдеш і на конях?
      Мов кришталеву вазу, по льоду
      Несу примхливе щастя у долонях.

      А під ногами лід такий слизький,
      Та ще й прикритий снігом. Як не впасти?
      І добре, коли хтось, тобі близький,
      Підтримає, щоб не розбити щастя.

      Аби тендітну ношу зберегти,
      Роблю неквапом виважені кроки,
      Хоч іноді доволі важко йти
      І впорожні буває, без мороки.

      А я свою "мороку" дорогу
      Збирала у долоні по краплинці…
      По кризі, що захована в снігу,
      Пройти вдається тільки мудрій жінці...



      Коментарі (33)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    84. Мукачівський вальс



      Окрилено, натхненно, урочисто
      Під музику кохання і весни
      Танцює юність на долонях міста,
      І цілий світ їй бачиться тісним.

      Одна із найчарівніших мелодій:
      Кохання і весна – вони для вас!
      І дивляться Кирило і Мефодій
      На площу Миру, де панує вальс.


      ПРИСПІВ:
      Кружляють білі сукні, як на крилах,
      До неба кожна пташкою зліта.
      Здається, що Мефодія й Кирила
      На танець кличуть юності літа.


      Усе, як у житті, у тому танці:
      Вперед-назад, іде з-під ніг земля.
      Проснеться древнє місто завтра вранці –
      У ритмі вальсу знову закружля.

      Купають верби в Латориці віти,
      У травах чисті роси ранок п'є.
      Мелодією щастя оповите,
      Цвіти, кружляй, Мукачево моє!


      ПРИСПІВ:
      Кружляють білі сукні, як на крилах,
      До неба кожна пташкою зліта.
      Здається, що Мефодія й Кирила
      На танець кличуть молоді літа.


      Композитор і поет Ігор Білик"Слова є! Музика є... Залишилося знайти кращих виконавців і кращу звуковустудію  для  створення  фонограми... "Мукачівський вальс" має всі шанси стати "гімном" мукачівської молоді...



      Коментарі (48)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    85. Злива




      О, коштовні, як перли, слова,
      Що ніжніші за лагідний дотик,
      Через вінця єство залива
      Ваш нектар – чудодійний наркотик!

      Нам напитися зливи велів,
      У минуле відходячи, вечір.
      Пелюстками обірваних слів
      Опадають цілунки на плечі…


      То нестримне падіння, то злет!
      Слів обійми міцніші за руки.
      Терпкувато-солодка, як мед,
      Ніч кохання прискорює рухи.

      Оповита у зоряний сон,
      Тиша ночі раптово здригнеться,
      Коли стогонів двох унісон
      У її володіння вірветься.

      Слів проникливих зливу рясну
      Доп'ємо. І зупиниться злива.
      У колисці обіймів засну,
      Трішки стомлена… Дуже щаслива...




      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    86. Забирайте дива за мрію!




      Стало раптом усе можливим
      У одному з казкових снів,
      Забаганок невпинних зливу
      Хтось для тебе уже здійснив.

      Як у свято - обід звичайний,
      Диво-одяг із органзи,
      І немає журби, печалі,
      А не те що біди, сльози.

      Скрізь, куди не поглянуть очі, -
      Розмаїття шляхів-доріг,
      І веселощів - до "не хочу",
      І перелюб - уже не гріх.

      "Ні!- кричу, - Я так жить не вмію!
      Хоч лягай із нудьги в труну.
      Забирайте дива за мрію
      Нездійсненну, хоча б одну!"





      Коментарі (48)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    87. Мелодія нашої ночі




      Від погляду, дотику, голосу
      На таїнство скрипка чека.
      У прядиві звуків неволюся,
      Як струни - в полоні смичка.

      Сягнувши вершини гармонії
      В одвічнім єднанні Інь-Ян,
      Всі гами твоєї симфонії
      Лягають на нотний мій стан.


      Як лагідно душу лоскоче
      Ніжніша за мрії і сни
      Нестримна мелодія ночі -
      Шедевр чарівнóї струни.



      Коментарі (52)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 0

    88. Помию твої ніжки
      Бабусю дорогенька,
      Ти сіла мити ніжки?
      Намучились, бідненькі,
      Бо пройдені доріжки

      Їх дуже натомили,
      Он бач, які мозóлі!
      Та я, бабуню мила,
      Прикрáшу твою долю.

      Я завжди буду радо
      Робити, що зумію,
      А зараз поруч сяду
      І ніженьки помию.




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    89. В моїй душі прокинулась весна
      Як довго спала дівчинка весна,
      Закутана у ковдру білосніжну,
      І танула зажура крижана
      По краплі, неохоче і неспішно.

      Бувало, серед лютої зими
      Весна троянди щедро дарувала
      І ледь помітним подихом одним
      В мороз і хуртовини зігрівала.

      Та їй ніхто не дякував за те,
      А навпаки – невдячно дорікали:
      То сонце не яскраве золоте,
      То пролісків чомусь у грудні мало.

      Терпіла всі образливі слова,
      Старалася ще більше догодити,
      Та марними були її дива,
      І сердилися ті, хто мав радіти.

      Стомилася і впала, де була,
      Згорнулася клубочком і заснула.
      Хтось кликав і просив її тепла -
      Нічого вже не бачила, не чула.

      А я її і сплячу берегла,
      Та чи коли прокинеться, не знала.
      Жила без неї – мов і не жила,
      У безнадії доля засинала.

      * * * *

      Зійшла струмками снігу білизна,
      І розквітають проліски і діти.
      В моїй душі прокинулась весна,
      Ти зміг її, коханий, розбудити.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    90. Любов чи звичка



      Що знайдеш у житті, а що загубиш,
      Що долею покірно назовеш…
      Наснилося, що ти мене не любиш,
      А «як усі» - за звичкою живеш.

      Наш дім - немов із казки рукавичка,
      А гомінкий – як вулик навесні.
      То що панує тут - любов чи звичка?
      Роздумую, прокинувшись від снів.


      Часи ранкові, люлі- колискові,
      А поміж них – чого лише нема!
      Якби не залишилося любові,
      Душа була б холодна і німа.

      А їй так світло, радісно від квітів,
      Які мені даруєш без причин,
      Принесеною кавою зігріта,
      Твоїм дбайливим: «Люба, відпочинь!»

      І хочеться на свято невеличке
      Перетворити кожен день для нас,
      Аби любов як спільна добра звичка
      Заквітчувала долю повсякчас.



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    91. “Я сам! Я сам!”
      Похвалю я залюбки
      Нашого синочка:
      Працьовитий он який
      У свої два рочки.

      І підлогу б він помив,
      І зварив би їсти,
      Цілий день би щось робив,
      Не просіть присісти.

      Щира дяка небесам
      За таку підмогу.
      Цілий день “Я сам! Я сам!”-
      Чуємо від нього.

      Як тут мамі не радіти:
      Не дитина – свято!
      От якби ще й старші діти
      Брались так завзято.

      Тільки сумніви на те
      У сестри і брата:
      Чи малюк, як підросте,
      Схоче працювати?




      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    92. Чоловіка шрами прикрашають
      В мені п’ятсот моторчиків живе,
      По черзі випускаю їх на волю.
      Чомусь, аби пізнати щось нове,
      Уникнути буває складно болю.

      Учора вперше праску увімкнув,
      Хотів собі штанці попрасувати,
      Та тут, і навіть оком не моргнув,-
      Процес моїх пізнань порушив тато.

      Сьогодні я раненько з ліжка встав,
      Щоб не минути жодної пригоди.
      Новому так назустріч поспішав,
      Що рахував борідкою всі сходи.

      Пригод багато мій готує вік,
      І деякі подряпини лишають,
      Та я, хоч і маленький, - чоловік!!!
      А чоловіка шрами прикрашають.




      Коментарі (31)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    93. Отакі ми, українки, або Страсті по Роксолані


      Де султан? Де беї, хани?
      Біднуватий наш реал.
      Присадив мене коханий
      На турецький серіал.

      І чекаю щосуботи
      Вже на серію нову.
      Відіклавши всі турботи,
      У Туреччині живу.


      Співчуваю Роксолані-
      У гадючнику не рай.
      Чи вони усі там п’яні?
      Не вгодив – то помирай..

      То ж якби вона, сердешна,
      Чемна дівчинка була,
      Ще в одній із серій перших
      Богу б душу віддала.

      Чи то пак, пардон, Аллаху,
      Мусульманка, як не як.
      Я померла б там від страху,
      Не минув би переляк.
      А вона усіх здолала:
      Ібрагіма, Валіде.
      Ворогів хоч і навала,
      Але всяк до ніг паде.

      Роксолана – мудра жінка,
      Як іще серед орди?
      Отакі ми, українки,
      Пальця в рот нам не клади.

      І не зраджуй в жоднім разі
      І не кривдь, Боже боронь!
      До чужого ми не ласі,
      За своє ж – хоч у вогонь.
      А кохати – то кохати,
      В рай, чи в пекло – все одно…
      Любий! Годі позіхати!
      Починається кіно…

                     





      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    94. Ти зраджуєш... І з ким!
      Ти зраджуєш... І з ким! З Хюрем-Султан. Проводиш ночі з нею, не зі мною.



      Колекція моїх душевних ран
      Поповнилась недавно ще одною –
      Ти зраджуєш... І з ким! З Хюрем-Султан.
      Проводиш ночі з нею, не зі мною.

      Це ж треба - чоловік і серіал!
      Чого не знайдеш тільки в інтернеті.
      Тебе поглинув пристрастей накал,
      Якого вистачає у сюжеті.
      Сама вже котру ніч тривожно сплю,
      А ти в цей час "історію вивчаєш".
      Я потерплю ще трішки, потерплю,
      Побачиш незабаром, що втрачаєш:

      Волосся пофарбую у руде
      І сукню оксамитову дістану,
      Тоді до тебе, може, і дійде,
      Що маєш поруч власну Роксолану!!!
      Таке паскудство мій душевний стан–
      Сама лежу півнóчі (то немало!)
      Я нині зліша за Махідеврáн –
      Ти чув, що та панянка витворяла?

      А я терплю, хоч б’є тривожний трем,
      Я – пристрастей накал! Тобі не сором?
      Чи потрощúти нині твій “гарем” –
      Колонки, плазму, мишку з монітором
      Давно накидку зняла із грудей…
      Чи ти сліпий? (казала правду мати!)
      Хюрем вродила шестеро дітей,
      А тут одненьке би якось зачáти!

      Від завтра все міняю – “від” і “до”!
      Я теж Хюрем, а це “весела” значить!
      Зареєструюсь ранком на Badoo,
      І що таке гарем – тоді побачиш!

         





      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    95. Нове життя - тепер її робота



      Майбутня мама хоче доброти,
      Любові і … духмяних стиглих вишень.
      Від клопотів буденних відійти,
      Нехай вони на час її залишать

      Так хочеться їй, більше, ніж колись,
      Щоб дарували ласку і турботу.
      Тривоги і любов переплелись,
      Нове життя – тепер її робота.

      Замріяно із ніжністю в очах
      Несе свою маленьку таємницю,
      І відступають прикрощі та страх
      Від світла, що в душі її іскриться.

      Так обережно, як тонкий кришталь,
      Несе те щастя, що у ній зростає,
      І відступають лихо та печаль,
      Де по землі нога її ступає.

      Вразлива, як ніколи й не була,
      На ніжні почуття ще більш багата,
      Від ближніх прагне ласки і тепла,
      Щоб крихітці в майбутньому віддати.

      травень 2010 р.




      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.83 | Рейтинг "Майстерень": --

    96. Мамине ім'я
      Наша донечка Настуся
      Братика навчає:
      - А скажи-но, як я звуся?
      - Настінька, - хлопча їй.

      - А яке ім'я у тата?-
      Мов урок у школі.
      - А бабусь твоїх як звати?
      - Марта й бабця Оля.

      - А тебе як звуть, маленький?
      - Чемний Теодорчик.
      - А яке ім'я у неньки?
      - ???
      - Мама Ва-а-..
                              -...рить борщик!




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    97. Ні, не подряпав мене кіт
      Ні, не подряпав мене кіт,
      Та клопоту й без того досить.
      Я пізнавав великий світ,
      А постраждав маленький носик.

      Додолу злазив, як умів,
      Об ліжко носом зачепився.
      Свою помилку зрозумів
      І майже зовсім не забився.

      О, стільки різних таємниць
      Життя за спиною ховає.
      Ні, не подряпав мене киць,
      Бо котика у нас немає.

      22.12.2011




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    98. Вервиця віршованих та ілюстрованих СМС вітань
      із Воскресінням Христовим!

      Вітаю Всіх із світлим празником Христового Воскресіння!



      Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
       Спільне вітання для кожного окремо!
      Збірка вітань із картинками  для Вас та Ваших близьких на всі смаки.







      З світлим святом Воскресіння!

      З днем, коли Христос Воскрес!

      Щастя, радості, везіння

      Хай зішле Господь з небес!



      За столом зібралась
      Вся наша родина,
      Святкує Великдень
      Рідна Україна.
      Із тими святами
      Я усіх вітаю,
      Свяченим яєчком
      Всіх благословляю.

      "Христос воскрес!"-десь пролунало,
      І на душі святково стало.
      Ось кошики із рушниками
      Несуть до церкви із пасками.

      Святково свічки засвітились,
      І всі частунки освятились.
      "Христос воскрес"-лунають дзвони.
      Хай зникнуть всякі перепони!

      Хай у душі панує свято,
      Хай успіхів буде багато!
      Хай завжди і у всім щастить.
      І хай вас Бог благословить!



      Чому на землі так святково сьогодні?
      Бо з неба зійшло Воскресіння Господнє
      І Ангельські хори співають з небес
      Сьогодні Великдень!Син Божий Воскрес!



      Горять свічки, зорять ікони.
      Земля в молитві до небес.
      "Христос Воскрес!" -  лунають дзвони,
      дзвенять: "Воістину Воскрес!"



      Хай мир у серці Вашому панує.
      Хай ангел Божий щастя Вам дарує.
      Ісус Христос - здоров'я шле з небес.
      Христос Воскрес! Воістину Воскрес!


      Звістка радісна лунає!
      Світ Ісуса величає
      Великоднім дзвоном, співом,
      Чистим серцем - повним віри,
      Ясних, добрих сподівань!
      Великодніх Вам світань!

      Хай лине увись передзвін великодній,
      І кличе молитва душу в політ!
      Хай зійдуть на землю щедроти Господні
      І крила розгорне оновлений світ!
      Хай мир у серці вашому панує,
      Хай ангел Божий щастя вам дарує.
      Ісус Христос – здоров'я шле з небес.
      Христос Воскрес!
      Воістину Воскрес!

      І ВІН ВОСКРЕС,
      Наш Бог і Спаситель.
      І до своїх дітей вернувся знов.
      Пройшов крізь стіни щоби їх навчити,
      Що найдорожчим скарбом є ЛЮБОВ!
      ХРИСТОС ВОСКРЕС!!!




      Славіте нашого Христа
      За кров його, за Хресні муки.
      Любіть його, як він любив,
      В годину щастя і розлуки.
      Христос Воскрес!






      Хай лине увись передзвін великодній,
      І кличе молитва душу в політ!
      Хай зійдуть на землю щедроти Господні
      І крила розгорне оновлений світ!




      Проміння тепле
      Сиплеться з небес
      Вітаю з Пасхою.
      Христос воскрес!



      Чому на землі так святково сьогодні?
      Бо з неба зійшло воскресіння Господнє,
      і ангельські хори співають з небес -
      Сьогодні Великдень!
      Син Божий Воскрес!


      Рік у рік Любов Господня
      творить свято Великодня.
      Маленькі янголи несуть дари з небес -
      Христос воскрес! Воістину воскрес!






      Свяченого яєчка, доброї паски
      і сонця окрайчика - з Божої ласки!
      У мирі та щасті, добрі та любові
      святкуйте Великдень в родинному колі.




      Великдень. Чудо із Чудес!
      Радіємо-Христос Воскрес!
      В цей день вітаємо зі святом,
      здоровя зичимо багато.
      Хай щастя в серце завітає,
      Добром Господь Благословляє!
      Христос воскрес!
      Воістину воскрес!!



      З Воскресінням Христовим щиро Вас вітаю!
      Жити в радості й любові від душі бажаю!
      Запашною нехай буде Великодня Паска,
      І до віку буде з Вами Світла Божа ласка!
      Христос воскрес!


      Великодних радощів,
      добра та щастя!
      Втілення всіх задумів прекрасних.
      Хай сонцем повниться життя й натхнення,
      і кожна мить  нехай буде благословенна!
      Христос воскрес!!!



      Хай в кошик Вам ляжуть баранчик i паска,
      шматочок сальця, запашная ковбаска
      i писанок пару з корiнчиком хрону -
      хай плине достаток до Вашого дому.
      Ще можна поставити меду горнятко
      щоб справи у Вас цiлий рiк iшли гладко.
      Христос Воскрес!

      XPИCTOC BOCKPEC, зiйшoв з нeбec, пpинic yciм нaдiю!
      Цвiтe yce i квiтнe вce i люди вci paдiють.
      B дyшi y кoжнoгo вecнa, y cepцi- миp i лacкa.
      Hexaй cмaчнa i зaпaшнa дoвepшить cвятo ПACKA!!!






      Хай Божа Матiр вас охороняє,
      а Дух Святий здоров'я посилає;
      Господь дарує Ангела з небес -
      Христос Воскрес!!!






      Дзвонять дзвони Великодні!
      Божа Пасха вже сьогодні.
      Лине пісня із небес,
      Радість всім Христос Воскрес!






      Хай Божа Матiр вас охороняє,
      а Дух Святий здоров'я посилає;
      Господь дарує Ангела з небес -
      Христос Воскрес!!! Воскрес!!!







      тут місце для Вашого вітання



      тут місце для Вашого вітання



      тут місце для Вашого вітання








      тут місце для Валого вітання







      "Збірка вітань із колекції моїх дітей на їх сайті КОЛЯДУЄ УКРАЇНА"

      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    99. Покаяння. Епілог.
      Тримаю щастя на руках -
      Новонароджене хлопчатко.
      Благословенна у віках
      Ріка життя, де все спочатку.

      Вітає херувимів хор
      Під ніжні звуки диво-струнок.
      Ім’я, мов доля, Теодор –
      Безцінний Божий подарунок.

      Господь невпинно споглядав
      І покаяння щире бачив.
      Якщо мені синочка дав,
      То, може, все ж таки пробачив?..

      30.12.2010 р.


      На завершення теми - поради для жінок, які здійснили аборт.

      • щиро і докладно висповідатися зі всіх гріхів смертельних і повсякденних (аборт – один із найбільших смертельних гріхів).
      • часто сповідатися і причащатися.
      • заховувати заповіді Божі і церковні.
      • добровільно накладати на себе якусь покуту (це робити лише з дозволу свого сповідника);
      • жінка, яка має шлюбного чоловіка і ще може народжувати дітей, нехай постановить собі, що при Божій помочі народить дитину, а як Бог поблагословить – то і більше дітей народити. Така пожертва себе самої для дітей буде найкращою частковою спокутою за аборти.
      • постановіть собі, що у подружньому житті ніколи не будете вживати жодних протизаплідних пігулок і цю християнську повинність будете поширювати у своєму оточенні.
      • спілкуючись з людьми, постановіть собі, що серед свого оточення не допустите того, щоб хтось із жінок зробив аборт.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    100. Чому я так пишу



      То сію вірші густо, наче мак,
      А то натхнення раптом засинає…
      Спитай, чому пишу я саме так, –
      Відверто відповім тобі: не знаю.

      Чи радісно, чи сумно – все бува,
      В метро, у кухні, в ліжку серед ночі –
      Не я в рядки нанизую слова,
      Самі приходять вірші, як захочуть.

      Буває так, що жодного за рік,
      А іноді за день – по два, нівроку.
      Мабуть, на те Господь мене прирік,
      Як Він обрав когось на роль пророка.

      І чи важка ця ноша, чи легка, –
      Не можна зрозуміти однозначно.
      Як щось дає Всевишнього рука,
      За це потрібно просто бути вдячним.



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    101. 2.14 Моя надія і моє спасіння
      Гріб.

      Господи Ісусе, знайшлися люди, які не залишили Тебе і після смерті. Йосип з Ариматеї і Никодим доклали усіх зусиль, щоб спасти Твоє тіло, вкласти до гробу. Ти хоч є Сином Божим, але на землі мав як людина своє місце народження, життя та смерті. Я не маю місця народження, бо знайшов смерть у лоні матері, а частинки мого тіла викинули геть на смітник. Я не маю навіть могили. Тіло моє знищене абсолютно, не залишилося жодного сліду. Залишається тільки безвинно пролита кров, яка голосно взиває до Бога із землі. Залишається смуток, почуття провини і похмуре обличчя сучасної людини, яка чинить зло. Залишаються докори совісті, приречене серце, яке ставить знак рівності між добром і злом. А ця рівність є смертю душі. О, Ісусе, борони всіх від вічної смерті.

      Вкладають в гріб Того, Хто йшов в ім’я
      Господнє. Безутішно плаче Мати.
      Своє дитя оплакую і я,
      Хоча сама дала його розп’яти.

      Що зроблено, того не відміню.
      З душі тяжкого каменю не скину.
      У покаянні Господа молю,
      Аби простив і дав мені дитину.

      Омріяне, оспіване дитя -
      Моя надія і моє спасіння!
      Хай стане над гріхом нове життя,
      Як вічну тьму долає воскресіння!




      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.






      Цикл створено у квітні 2010 р, відредаговано у квітні 2013 р.
      Дякую всім, хто пройшов зі мною цю непросту болючу дорогу, хто підтримував і просто читав. Залишилось дочекатися Епілогу...



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    102. 2.13 Іще заплаче совість за дитям
      Зняття з хреста.

      Тепер моє тіло справді не нагадує людини. Мамо, ти хотіла побачити мене мертвим, то ж подивися, не відвертай погляду від мого мертвого, пошматованого тіла. Лікар, щоб упевнитися, що по частинці видер мене цілком з-під серця моєї матері, старанно укладає всі частинки мого тіла: пошматовані ноженята та рученята, видерте серце, відірвану голову. А ти дивися, дивися на свою дитину, яку ти вбила. Може, цей страшний вигляд промовить до тебе. По кому передзвін? Невже його ніхто не чує? Невже не чути поминального дзвону по тих, хто відходить? Невже у мертвій тиші цього мовчання не чути голосу тривоги і перестороги? Спаси! Спаси ненароджене, аби спасти себе самого, щоб самому не вмерти морально. Знищуючи без розголосу людей ненароджених, ми самі стаємо суспільством мертвих людей. Пам'ятаймо слова Христа: «все, що вчинили одному з найменших братів моїх, Мені вчинили». Власне, це вони, ці найменші, осудять нас колись іменем Христа. Мати страждаюча, будь з тими, які в смерті зазнали тяжких тортур. Огорни молитвою тих, що залишаються в тіні смерті – гріхові.

      Спасителя знімають із хреста,
      Його сльозами Матінка вмиває…
      Моя сльоза – холодна і пуста,
      Як та душа, де совісті немає.

      Хіба я мати? Грішна і лиха,
      І на землі іще таких - без ліку.
      З хреста не зняти тЯжкого гріха,
      Мені тепер нести його до віку.

      Як часто легковажимо життям
      Без думки, що за все є час розплати.
      Іще заплаче совість за дитям,
      Що гинуло, немов Ісус, розп’яте…



      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.








      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    103. Зворушливо, проникливо і свято




      Мукачівському хору хлопчиків та юнаків присвячено

      Співають діти, і душа співає,
      Окрилена від музики і слів,
      У радості підноситься до раю,
      Мов сам Господь її благословив.

      Промінчиками сяють оченята -
      Розквітли в душах паростки добра.
      Зворушливо, проникливо, завзято
      Духовний спів дарує дітвора.

      Забулося на мить усе буденне,
      А головне сягнуло до глибин.
      Я слухаю, щаслива і блаженна,
      У цьому хорі мій співає син.

      Повернеться з небес душа крилата
      У сяянні щасливої сльози -
      Залишаться у ній відлунням свята
      Дзвінкі та щирі діток голоси.

      "Власний сайт Мукачівського хору хлопчиків та юнаків
      автор музики - Григорій Китастий
      "

      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    104. 2.12 Душа не заспокоїться в журбі
      Смерть

      Христе, Ти, підвішений над землею з хреста, побачив свою Матір і учня, який стояв біля Неї і розпочав той дивний діалог, в якому виразив свою волю: «Жінко, ось Син Твій», «Ось Матір Твоя». Ці слова додали сили новому материнству і новому синівству. Марія приймає нас усіх за своїх дітей, як прийняла Твого улюбленого учня Йоана. Чи і я, Господи, буду Її дитиною? Христе, конаючий на хресті, котрі з Твоїх слів мають бути моєю дійсністю: «Боже мій, Боже мій, чому мене покинув? Отче, в Твої руки віддаю Духа мого»? Мамо, я помираю, покидаю цей світ, так і не побачивши його. Я помираю, бо ти так хочеш, але волаю до Бога: «Боже милосердний, зглянься над моєю мамою, пробач моїй мамі, бо не знає, що робить». О Мати страждаюча, будь Матір’ю особливої чуйності і любові до дітей небажаних, для дітей відкинутих, для дітей з будинків малюка, дітей, які не пізнали батьківської любові від своїх батьків.

      Останній подих і остання мить...
      Ісусе! Стільки витерпів з любові!
      Чи тих страждань достатньо, щоб відмить
      Планету від малят невинних крові?

      Помер Ти і за мій найтяжчий гріх.
      Ісусе Христе, що ж я наробила?.
      Хіба тепер сховаюся за всіх:
      «Вбивають інші – от і я убила»?.

      Не виправдання – твердити собі,
      Мовляв, тоді я вибору не мала.
      Душа не заспокоїться в журбі…
      Мене за те й саму убити мало…



      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.







      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    105. Безсоння, дане нам як привілей


      За днями дні кудись біжать від нас,
      Втікають і роки - встигай лічити.
      Лише безсоння виділяє час
      Осмислити життя і відпочити.

      Від нього я хотіла утекти,
      Тому, що скористатися не вміла.
      Боялася як зла, як самоти,
      Його як самоту, не розуміла.

      Допоки безтурботні, молоді,
      Безсоння в нашій долі – гість нечастий.
      І заглядає іноді тоді,
      Коли ночами мріємо про щастя.

      А як позаду літній ювілей,
      І вже нема потреби поспішати, -
      Безсоння дане нам як привілей,
      Аби життям удосталь "навтішати".

      А хтось не тільки ніч - і день проспить
      І не збагне через буденну звичність,
      Що сон – то небуття коротка мить,
      Безсоння ж – хай маленька, але вічність.


      1998 (2013)



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    106. Зимовий сон


      Здається, ніби вчора те було…
      Зима вже котрий день плела інтриги,
      Хурделиці вихрасте помело
      Підступно у сніги ховало криги.

      На тебе так чекала я тоді!
      В душі надія жевріла остання.
      А час ішов, і в такт його ході
      Відлунювало серце ритм чекання.

      Вдивляючись у марево рябе,
      Де тільки сніг, будинки та дерева,
      Я думала: а що, коли тебе
      Поцілувала Біла Королева?

      І ти, хоч не хотів, про все забув,
      Бо серце стало грудочкою льоду?
      А може, вдома стомлений заснув -
      Навіщо десь іти в таку негоду?

      Спочатку й не повірила. Здалось?
      Така знайома постать на зупинці -
      Чи ти, чи, може, сам Дідусь Мороз,
      Що ніс комусь омріяні гостинці?

      Біля дверей ти довго тупцював,
      А я очей не зводила, щаслива.
      Аж раптом із-за пазухи дістав
      Маленьке кошенятко – справжнє диво!

      Пригадую, я думала в ту мить,
      Коли змітала сніг біля порога:
      Нехай мете надворі чи гримить -
      Незмінно приведе сюди дорога

      Та якось ти пішов і заблукав...
      Минуло літо, промайнула осінь…
      А котик після кожного дзвінка
      Ще підбігає до дверей і досі...



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    107. Твоїй дружині...


      Хурделиці долі моєї
      Любов поєднали з журбою...
      Шість років, як ти вже без неї,
      Три роки, як я вже з тобою.

      Буває, до неї звертаюсь,
      Як люди в молитві до Бога,
      Бідою ділюся чи каюсь,
      Поради прошу, допомоги.

      Ніколи не знаємо, звідки
      Приходить недобра година…
      І ти, її мама і дітки –
      Моя вже велика родина.

      Для них і для тебе живу я.
      За неї – молитва і свічка…
      І радість і сльози, як чую:
      «Тебе нам послала Марічка»…



      Фото Pollianna http://www.lifeisphoto.ru/Pollianna



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 0

    108. Нарешті!



      Закохані духмяні пелюстки
      Всміхаються до сонечка: нарешті!!!
      Ховаю на горище чобітки:
      Великі, менші, менші і найменші...



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    109. 14. Розкаянна очищена душа.


      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Пуста слава... Ми часто бачимо похорон, або похоронні процесії, бачимо, як багаті люди купують дорогі труни, багато квітів, вінків. Запитаймо себе - для кого та пуста слава? Для родини? Вона скоро забуде. Для померлого? А чи потрібна їй чи йому? Але якщо би ті гроші зібрати і дати на Григорянку і на 10 Служб Божих, яка би велика користь була для тої душі! Втікаймо від пустої слави за життя і після смерті. Пам'ятаймо, що Ісуса Христа проводжала до гробу горстка людей, і та горстка людей з ним прощалася. Але той гріб Христовий заяснів блиском, славою і величчю третього дня. Живи так, працюй так, щоби і твій гріб заяснів ясністю Божого Лиця.
      Мій Христе, переді мною шлях, і пройти його мушу так, як Ти. Перед кожним із нас є дорога. Коли і в який спосіб та дорога закінчиться, ми не є певні і то є велика таємниця для нас. Але ми мусимо пройти ту дорогу.
      Коли йдемо дорогою життя, ми зустрічаємо багато різних людей. Але, Христе, хто би то не був, дай всіх любити так, як Ти. Мій Христе, навчи мене згоджуватися з Божою волею так, як Ти згодився в Оливному городі, коли клякав, підносив Свої руки до неба і просив: "Отче, хай мимо мене пройде ця чаша, але не як я того бажаю, а так, як Ти хочеш". Ти прийняв ту чашу. Мій Христе, перейду я ту дорогу щасливо, якщо не буду надіятися на свої сили, свій розум, але своє життя віддам в Твої руки. Бо йдемо ми у темряві по землі, спотикаємося, падаємо, грішимо, сповідаємося, користаємо з ласк Божої доброти і милосердя в Св. Тайнах, а через деякий час прощаємося зі всім і йдемо до тої вічної Батьківщини.
      А коли ми падаємо і нарікаємо, плачемо і не знаємо, як зарадити, який знайти вихід, пригадаймо Воскресіння, пригадаймо, як той гріб Божий жалобний замінився радістю і це додасть нам сили, відваги і мужності.
      Часто розважаймо про ті речі, особливо коли нам тяжко, коли маємо хрести, коли нам здається, що вони є дуже тяжк, але той хрест нам відкрив Небо.
      Христе, дай ту життєву дорогу пройти так побожно і свято, щоби після смерті успадкувати вічне, щасливе життя в небі. Амінь



      Останнє, що у Неї ще було –
      Знекровлене стражденне тіло Сина.
      Немов малому, пестила чоло
      І плакала – уже не голосила.

      А поховати треба все одно,
      Хоча і Бог, та мав людську подобу.
      Сповите в плащаниці полотно,
      Ісуса тіло вкладене до гробу.

      ***

      Через віки у сьогодення міст
      Прокладено Спасителем з любові.
      Щороку настає Великий піст –
      Час роздумів про стації Христові.

      Серед квітучих і духмяних шат
      Землі, що дочекалась воскресіння,
      Розкаяна очищена душа
      Отримує надію на спасіння.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    110. Пам'ятник коханню


      Сумнішої за повість про Джульєтту,
      Можливо, і немає оповідки,
      Та стільки у житті гірких сюжетів,
      Для котрих сьогодення стало свідком.

      … Вони були щасливі, бо кохали.
      Призначили батьки весілля дату.
      Щоб їм у мирі жити, планували
      Для молодят садибу обладнати.

      Питався тато донечку, бувало,
      Де хоче мати хатоньку-світлицю,
      Але вона на те відповідала:
      «Ти краще побудуй мені каплицю…»

      Хоч не питав, замислювався тато:
      Чому його дитина так говорить?
      Та раптом не очікуване свято
      Прийшло до двох родин, а біль і горе.

      У дім, де наречені ночували,
      Закрався, ніби злодій, струмінь газу.
      Страшне весілля долі повінчало,
      Забрала підла смерть обох відразу.

      Дві птахи білі, як весільні квіти,
      Несли до неба душі їх на крилах.
      Так сталося. Чому – не нам судити.
      "Бог так хотів", - напишуть на могилах.

      Загинула красуня-наречена,
      Та батько не забув її прохання:
      Стоїть капличка, б’є вода джерельна,
      Шепочуть верби листям про кохання.



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    111. Дві долі




      Метелики кружляли у траві,
      Збирала дощ над ними темна хмара,
      Відлунням озивались долі дві:
      - Ну чим не пара ми?
      - Ну чом не пара?

      А крильця тих метеликів, поглянь:
      На білім чорне, а на чорнім - біле.
      Переплелися, наче Інь і Ян,
      Дві долі, та з'єднатись не посміли.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    112. 2. Вона прийшла, як завжди, красива


      Куди подітися, о, Всевишній!
      Думки сумбурні душа цитує.
      Прийшла у справах твоя колишня,
      А я на кухні обід готую.

      Краса – і справді велика сила,
      Хіба залишить кого байдужим?
      Вона прийшла, як завжди, красива,
      А я - така, як завжди, не дуже.

      У неї – бізнес, вечірки, друзі,
      У мене – діти, домашній клопіт.
      А час тримає обох в напрузі,
      На кожен стиль у життя є попит.

      Вона приносить в дарунок вина,
      І каву любить без цукру чорну.
      Чия це примха, чия провина,
      Що доля кожного – неповторна?

      Себе картаю: хіба так можна?
      Давно вже винних немає й правих.
      Чому ж тоді на душі тривожно,
      Коли приходить вона у справах?

      Бо знаю: досі іще жалкує,
      Про те, що мріялось і минулось.
      А час поволі усіх лікує,
      Щоб доля веснами усміхнулась.

      Можливо, вкотре мене побачить
      І жалкувати не буде більше,
      Бо роль дружини складна, невдячна,
      Але для мене - найголовніша.



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    113. Дві сторони медалі
      Як важко тягти оту бричку буденну,
      А замість подяки ще й лають…







                    

      О, знов назбиралося стільки роботи!
      Чи більше за всіх мені треба?
      Усі лиш моєї чекають турботи.
      Втомилася… Змилуйся, небо!

      Як важко тягти оту бричку буденну,
      А замість подяки ще й лають…
      І дім – повна чаша, життя не злиденне,
      Чомусь тільки щастя немає.

      Куди не поглянь – лиш одні егоїсти.
      Чи я для них замість магніту?
      Подай! Прибери! Дай що-небудь поїсти!
      Звалюся вже скоро від гніту.

      Як добре, що є в мене дім і родина,
      Що діти - у світі найкращі.
      Мов сонечко ясне, кохана людина.
      Не зраджу, не скривджу ні за що.

      Приємно турботу свою дарувати
      І рідним, і тим, хто у скруті.
      Якого ще приводу треба для свята? –
      Життя!!! Ну хіба ж це не круто?

      Чи ранок, чи вечір, чи ніченька темна –
      Ні смутку, ні втоми не маю,
      Я кожну хвилину живу недаремно,
      Бо в серці - любові до краю.

      ***
      Життєві по-різному бачимо далі:
      Чи вільний політ, а чи грати -
      Як дві сторони однієї медалі.
      Де ваша – самим обирати.




      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    114. Мій березневий
      Мій березневий котику!
      Я притулюсь до тебе,
      І від одного дотику
      Душа злітає в небо.

      Мій березневий зайчику!
      Щодня без перебою
      Країну див небачених
      Я пізнаю з тобою.

      Земля від сонця-проблиску
      Вбирається в зелене...
      Мій березневий проліску!
      Цвіти весь рік для мене!



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    115. Твої квіти чекають...


      Попрощалися. Вийшов із хати.
      Застогнав, зажурився поріг.
      Твої квіти лишились чекати -
      Ніжні, чисті, біліші за сніг.

      Я сумую і пізно, і зрана,
      Хоч кажу тобі рідко про те,
      Та любов у розлуці не в'яне,
      А білішим від снігу цвіте.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    116. 13. Цвяхи виймаю з Найсвятіших ніг…

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Ісус Христос на хрест поклався Сам, прибили Його до хреста, але зійти з хреста Сам не може. Хоч пророкували Йому: "Якщо Ти Син Божий, зійди з хреста, спаси сам себе і нас". Никодим і Йосиф знімають тіло з хреста і кладуть Його на лоно Многостраждальної Діви Марії. Син і Мати разом. Отут є та правдива жертва, отут є та вірність материнська. Не зламалася, хоч певно диявол спокушав і казав: "Маріє, прийшов кінець. Вже Твій Син вмирає і яка користь для Тебе з того?". Певно, диявол і темні сили сміялися, але Мати Божа вистояла.
      Маріє, як часто і ми в своєму житті переживаємо тяжкі хвилини, як часто і наші родини переживають прикрощі. Скільки ми маємо сьогодні матерів, які покинули і забули про своїх дітей, скільки маємо сьогодні дітей, яких виховує вулиця, дітей забутих і опущених. Нехай, Маріє, за Твоїм прикладом, кожна мати застановиться - Ти не покинула своєї дитини, Ти була з нею до кінця. Так і ми в наших родинах маємо бути до кінця, вистояти в щасті чи в недолі, щоб перед Богом виконати обов'язок свого стану, свого покликання.



      Від ворогів ховала, берегла,
      Леліяла, ночей не досипала…
      Якби ж дозволив хто, якби ж могла -
      Сама б за Нього в муках потерпала.


      Не втік, ішов до самого кінця,
      З любов’ю зносив біль, знущання, кпини...
      Зняли з хреста не злодія - мерця –
      Єдиного ЇЇ Святого Сина.


      ***
      Де грань між благодаттю і гріхом,
      В житті непросто іноді збагнути
      Хоча ідеш і праведним шляхом -
      Усіх спокус однак не обминути.

      Прошу, щоб підказав і допоміг.
      Цілую закривавлені зап’ястя,
      Цвяхи виймаю з Найсвятіших ніг,
      Коли іду до Сповіді й Причастя.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    117. Вона ішла на свято долі



      Сіяло сонце у бокалі,
      Бриніли сльози на очах...
      Було все важче їй дедалі
      Шукати суть в простих речах.


      Так наполегливо топила
      Журбу і тугу у вині.
      Сльоза на горло наступила
      І заблищала в сивині.


      Як у тумані, пропливало
      В уяві все, що вже було.
      Пила - і знову наливала,
      Та не п'яніла, як на зло.

      Що завдало такого болю?
      Сама не знала до пуття...
      Вона ішла на свято долі,
      Але спізнилась на життя...



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    118. Хлоп'я, що зростає без мами



      Ішли ми своїми шляхами,
      Що, може, зійдуться, як знати...
      Хлоп'я, що зростає без мами,
      Я хочу тебе обійняти,

      Життя не завжди справедливе,
      Обоє вже маємо досвід….
      Молюся, щоб виріс щасливим,
      Бо горя і так з тебе досить.


      Я хочу тебе зігрівати,
      До тебе душею горнуся.
      Я хочу тобі дарувати
      Любов і турботу матусі.

      У долі високого злету
      Для нас буду щиро прохати,
      Тому що, скажу по секрету,
      Я дуже люблю твого тата.

      Січень 2010 р.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    119. 2.11. Не буде моря у твоїх вітрил
      Прибиття до хреста

      Терпіння, і моя смерть відбувається згідно з правом. Правом, яке встановили самі люди. Усі ці права ведуть лише на хрест, з усіх них повстає хрест. Чи життя, котре тепер знищується, не нагадує хресної дороги та хресної смерті? І мені без різниці, яку назву дадуть для заспокоєння самопочуття: «операція», «переривання вагітності». Знаю лише одне: я мушу померти, мене чекає смерть. Страшна смерть в нелюдських тортурах зі свідомістю, що всі чекають, коли я нарешті зникну з цього світу. Ісусе, котрий через смерть на хресті визволяє і з'єднує родини, вчини щоб право мордування зникло з поверхні землі.
      (Починаючи з цієї стації і надалі, мова від першої особи у вірші – матері ненародженої дитини)

      Ісуса прибивають до хреста.
      Ростуть Його, страшні й без того, муки.
      Бліді, від болю скусані уста,
      Пронизані цвяхами ноги й руки.

      Чому? Чому мені не стало сил
      Уберегти, відстóяти, любити?
      Уже не буде моря у вітрил,
      Бо до хреста весна твоя прибита.

      В утробі убиваючи маля,
      В душі вбиваєм Господа Ісуса.
      Гріхом кривавим скроплена земля,
      І ті гріхи примножує спокуса.

      Мовчать від болю скусані уста,
      Кричить моя найтяжчая провина.
      Не розпочнеш із білого листа
      Життя, убивши донечку чи сина.



      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.






      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    120. 1. Зустрілися колишня і майбутня


      Історія цікава й незабутня.
      Затих над містом до вечірні дзвін…
      Зустрілися колишня і майбутня,
      А поміж ними - їхній спільний він.

      «А я молодша», - думала колишня…
      «Вона молодша, але вже не з ним»…
      І сперечались подумки дві грішні,
      Поєднані неспокоєм одним.


      Колишня ледве стримувала сльози,
      За посмішку ховала, та дарма.
      Уже не сам… Яка невтішна проза!
      Була надія, а тепер нема.

      Майбутня теж терзалася від муки,
      Коли варила каву їм на трьох…
      Як ставила на стіл – тремтіли руки,
      І серце так тривожно: «тьох-тьох-тьох».

      Одна пішла, допивши чорну каву,
      Лишилась інша. На душі – полин…
      Обом було і прикро, і цікаво:
      Що зараз думав їхній спільний він?



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.43 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    121. 2.10 Все ближче до останньої межі
      Зривання одягу.

      "Придивляюся уважно до нового стану Твоєї муки, Господи! Здирання з Тебе одягу причинило подвійний біль: перший - фізичний. Відкрилися рани, до яких присохла закривавлена одежа. А другий - моральний, насміхання з людської гідності. Усе це не мало жодного значення для вояків, які в такій ситуації могли на безборонній людині вилити свою злобу, ненависть. Господи, і мене трактують так само. Моя мама каже, що якби я народився, то погіршив би фінансовий стан та добробут. Батько бачить у мені перешкоду на шляху до його службового росту - кар'єри. Лікар, який буде робити аборт, знає, що добре заробить. Всі вони мають вигоду, їх совість мовчить навіть у ситуації, коли стоять перед мордуванням людини, мордуванням своєї власної дитини. Тепер вони знімають маску людяності. Я вже не вірю, що ці люди здатні на любов. Ісусе, дай благодать прозріння тим, хто за всяку ціну прагне особистої вигоди - навіть за ціну смерті власної дитини..."

      Все ближче до останньої межі...
      Христа одежу, що просякла кров'ю,
      Здирають вояки. Гріхи чужі
      Спокутує Він з болем і любов'ю.

      Мою одежу також розірвуть -
      Плаценту, у якій я мав зростати,
      А тільце безпорадне розітнуть,
      Щоб легше з лона матері дістати.

      Я відчуваю - боляче і їй,
      Та все ж не хоче від гріха звертати.
      Не стихне, мамо, цей нестерпний біль,
      Тобі з ним жити, а мені вмирати...




      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    122. 2.9 Немає більше жодної надії
      Третє падіння

      Сили вже зовсім покинули Ісуса. Не може далі йти, а не те щоб нести на собі такий тягар. І знову падає під хрестом. Обступили Його фарисеї і налякалися. Може, їм Його жаль? Та ні, вони до нього не мають ані крихти жалю, їм лише жаль стало, що не будуть бачити, як він конає на хресті…
      Тепер я знаю, що вже ніхто і ніщо мені не допоможе. Моя смерть близько. Визначено сьогоднішній день, третя година. Усе на ту годину приготовлено. Батько розрахувався з лікарем, який має мене вбити, купив мамі квіти. А вона, моя мама, ніби повеселіла. Тепер лише турбується про себе, щоб для неї все закінчилося добре.
      Про моє страшне майбутнє, про мою смерть за кілька годин, про мій біль і німий крик ніхто не хоче навіть подумати. Вони, мої батьки, не планували години мого зачаття, але спланували годину моєї смерті. Я так боюся терпіння.
      Ісусе! Божественний Спасителю, пробуди совість всіх тих, хто призвичаївся до зла і зло називає добром.


      Іще одне Твоє, Христе, падіння…
      Іще одне моє. Промінчик згас.
      Немає більше жодної надії,
      Вже визначено місце, день і час.

      А матінка ніяк не схаменеться,
      Мене для неї не було й нема.
      Що це падіння просто так минеться,
      Нехай не сподівається дарма.

      Уб’є дитя беззахисне у лоні,
      Вже миють руки судді і кати.
      Але душа залишиться в полоні,
      З якого їй ніколи не втекти.



      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    123. Ми вже напилися розлук досхочу


      1. І тішиться хижо розлука.

      Поїхала з третьої спроби…
      Хоч як не втікай – не минулось.
      Прощання не легше хвороби,
      Ми знову об нього спіткнулись.

      Чомусь і кохання щасливе -
      Повернення - не запорука,
      Бо вносить життя корективи,
      І тішиться хижо розлука.

      Тому, стоячи на пероні,
      Сказати не бійтесь "Кохаю".
      У долі ми всі у полоні,
      Що буде - лиш Бог один знає.


      2. Розлука сипле сіль…

      Колеса стукають, як серце.
      Душа втомилась і болить,
      Бо хоче радісним джерельцем
      Розлуку в зустріч перелить.

      П'ю зварену тобою каву,
      А ти, напевне, п'єш мій чай...
      Що там попереду, цікаво,
      Чекає радість чи печаль?

      В купе сусідньому хлопчина
      Із кимось бесіду завів
      Про долю неньки України,
      Заробітчан і злидарів.

      І поєдналися тривоги
      За Україну і за нас.
      Зійшлися разом дві дороги
      В складний неоднозначний час.

      Та й чи були для України
      Легкі шляхи, легкі часи?
      То гніт, то голод, то руїни,
      Терпіння в Бога лиш проси...
      Прости нас Господи, прости

      Ятрять думки душевні рани,
      На них розлука сипле сіль.
      Переживем її, коханий,
      Засяє сонце крізь тумани,
      І ще настане час весіль...

      (2.02.2010 - між двома турами президентських виборів)


      3. Ми вже напилися розлук досхочу.

      І знову навколо обличчя чужі.
      Долаючи відстань і втому,
      Від тебе до тебе з тобою в душі
      Нарешті вертаюсь додому.

      Прощання - ховаючи сльози в очах,
      Назустріч - неначе на крилах
      Туди, де сумує мій зоряний птах,
      Де двійко пташат наших милих.

      Рідненькі мої! До гніздечка лечу,
      Бо знаю: чекати втомились.
      Ми вже напилúся розлук досхочý,
      Тепер лиш радіти лишилось...

      18-25.04.2010




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    124. 12. Краплини у Христовій чаші болю.

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Станьмо поблизу хреста. Придивімся до тих останніх хвилин життя нашого Спасителя. То є ті страшні хвилини, мученицькі хвилини. Тіло роздирається на трьох цвяхах, голові докучає вінок з тернини, страшна спека сушить тіло Ісуса, кров засихає на тілі, гарячка мучить Його тіло. Ісус не може порухатися. І ось залишилося так мало. "Отче, відпусти їм, вони не знають, що роблять" - молиться Ісус до Отця Небесного за своїх розпинателів і одночасно прощає. Христе, то є найтяжче для кожного з нас - простити, забути, не пам'ятати. Кому Ти прощаєш? Тим, які плювали на Тебе, тим, які Тебе коронували, тим, які зневажали Тебе, які прибивали Тебе до хреста, які здирали з Тебе одяг. Ти їм прощаєш.
      Часом є так і в нашому житті, що треба простити і ми повинні простити. Хоч тяжко простити тим, яким дали життя, яких виховали, а тепер вони за нас забули; простити тим, яким давали любов свого серця, а вони відплатили нам ненавистю; простити тим, яким давали хліб, а вони відплатилися невдякою; простити тим, яким довіряли, а вони відплатилися зрадою. Але треба пам'ятати і завжди себе потішати, що з Ісусом чинили ще гірше, ще тяжче, однак Він простив. А чи я не маю простити? Умираючий Ісусе, щиро просимо Тебе і благаємо: дай нам ту ласку, щоб ми вміли простити, як Ти простив усім тим, які Тебе зневажали.


      Чекають всі, хто йшов за Ним услід.
      Не вгамувався натовп – лайка, кпини.
      Чорнішого ще дня не бачив світ,
      Страшніших мук не відала людина.

      Не чоловік – суцільний біль і щем,
      На Нім живого місця не лишилось.
      Гуркоче небо, блискавка - мечем,
      І ніби завмирає світ… Звершилось!



      ***
      Хіба не я, не ти, не кожен з нас -
      Краплини у Христовій чаші болю?
      Чому ж її і далі повсякчас
      Поповнюєм, спокусам давши волю?

      Коли душа в гріховній суєті,
      Чи дóкори сумління непокоять?
      Він і за нас молився на хресті:
      «Прости їм, бо не відають, що коять.»?





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    125. Я їду до тебе, серденько


      Я їду до тебе, серденько,
      Щоб очі зустріти очима,
      Уста, наче мед, солоденькі
      Цілунками вкрити смачними.

      Щоб руки з'єднати з руками,
      Щасливим ділитись безсонням,
      І міряти час не роками,
      А стуком сердець унісонним.

      Позаду - печалі і біди,
      Попереду - весни квітчасті.
      Я їду до тебе, я їду,
      Аби дарувати нам щастя.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    126. 2.8. Та все одно прощаю, бо люблю.
      Плач жінок

      "Серед криків, лайки, наруги і шуму на хресній дорозі почувся плач, голосіння і велика журба. По обличчях жінок текли сльози. Ісус сприймає їх співчуття. Той їхній плач не є Йому байдужий, але Він заспокоює жінок, кажучи, аби не плакали над ним, але самі над собою та над своїми дітьми плакали.
      І до тебе, моя мамо, скеровує Ісус ці слова: «Плач над собою та над своїми дітьми». Зараз ти не хочеш зрозуміти, ти завзято хочеш позбутися тягаря – мене, своєї дитини. Але прийде час, коли усвідомиш, яке велике і непоправне зло вчинила, та буде вже пізно, бо мене тобі ніхто не поверне. А може, саме мені судилося подати тобі на старості склянку води та піклуватися про тебе? Чи про це ти подумала? Прийде час, і прийде він досить швидко, коли ти сама потребуватимеш любові, будеш такою ж безпорадною, як я тепер, бо молоді роки швидко проминуть, і сама ти помітиш, як у волосі появиться сивина. Не бажаючи поділитися своєю любов'ю зі мною тепер, пізніше не отримаєш взамін нічого. Залишаться лише гіркі спогади та пустка.
      А я так хочу жити! Тату, мамо! Дозвольте мені жити, почуйте крик свого немовляти.
      Ісусе, дай благодать щирого жалю навернення і покаяння для усіх тих, хто допустився цього нелюдського злочину."


      Ісусику, Ти падав і вставав.
      В сльозах ішли жінки услід юрбою,
      Їм втіхою були Твої слова:
      «Не наді мною плачте - над собою»

      Горюю над собою день і ніч,
      Бо більш ніхто за мною не заплаче.
      Моїх батьків зажурених облич
      І радісних ніколи не побачу.

      У них ні сліз немає, ні жалю.
      Позбутися мене – для них не горе,
      Та все одно прощаю, бо люблю,
      Вже скоро їхня совість заговорить.




      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    127. Я буду цілувати голос твій


      Я буду цілувати голос твій,
      Душею ніжно душу обіймати.
      До тебе полечу на крилах мрій,
      Між нами перешкод іще багато.

      Такий далекий і такий близький!
      Любов за кіломéтри не сховати.
      Наниже нічка зоряні разки -
      І кожен подих буду цілувати.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    128. 2.7. Я гордість ненароджена твоя
      Друге падіння

      "Господь Ісус бере від Симеона знову хрест на свої рамена і його несе. Сили покидають Ісуса, він заточується, мліє і впадає другий раз під хрестом. Цей упадок був важчий, ніж перший. Дерево хреста дуже придавило Спасителя. Я також відчуваю біль удару другого падіння. Я усвідомлюю, що саме я є тією страшною реальністю, від якої моя мама хоче звільнитися будь-якою ціною - ціною смерті своєї дитини. Але чи вона зможе колись забути про це? Ні. Навіть час їй не допоможе, хоч говорять, що час лікує рани. Вона уже зараз, знову і знову, сама собі доказує, що я ще не є дитиною, що я ще не людина. То ким я є? Ким була вона, коли носила її під серцем її мама, моя бабуся? Ким є ті всі, котрі беруть початок дороги свого життя під серцем матері? Ким же вони є? Як глибоко ти помиляєшся, мама! А я так жалію, що не можеш мене почути, що не знаєш: я здогадуюся про твої наміри. Плануючи моє знищення, чи могла б ти глянути в мої очі? Тільки Ти мене знаєш, Боже, тільки Ти мене кохаєш, бо найрідніші мені люди мають каміння серця. Ісусе, через біль падіння прошу Тебе за усіх багатодітних батьків, усіх тих, хто з любов'ю прийняв Твій дар – дітей і дозволив їм жити."

      Що крок – то краплі крові, дикий біль…
      Ісусику, Ти падаєш удруге.
      А я? Куди подінуся звідсіль?
      Хіба втечу від болю і наруги?

      Матусю, пошкодуй і захисти,
      Врятуй свою дитину від падіння.
      Невже ти сподіваєшся втекти
      Від совісті і дóкорів сумління?

      Чи думала, що, може, саме я
      Колись би втішив неминучу старість?
      Я – доля ненароджена твоя,
      Приречена на смерть надія й радість.



      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    129. Немає сакур, місто вже не те


      вулиця Івана Маргітича (колишня Московська)
      Сюди вже не летять комах рої –
      Алея восени осиротіла.
      Пішли на плаху сакури мої,
      Зарано листя їх відшелестіло.

      Хай скажуть, що старенькі вже були,
      Що молоді дерева посадили.
      Мов райський сад, торік іще цвіли,
      Але і тим комусь не догодили.

      Мукачеве. Магнолія цвіте,
      Цілує сонце котики вербові.
      Немає сакур – місто вже не те,
      Мов серце, що лишилось без любові…

      Квітень 2012. (2013)


      "Алея сакур в Мукачево"

      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    130. 2.6. Який слабкий надії промінець
      Співчуття.

      Поглянь на лице Господа Ісуса: як воно страшно виглядає! Краса неба засушена немилою поволокою ран, крові, поту і сліз. Одна невіста на ім'я Вероніка приступила до Ісуса, зняла свою хустку, яку носила за звичаєм єврейських невіст, склала її втроє і обтерла Ісусове лице. І я маю свою Вероніку – це подруга моєї матері. Тоді, коли моя мама намагалася заглушити голос совісті, добрий Бог поставив на її шляху подругу, яка відразу зрозуміла ситуацію, усвідомила, на краю якої прірви стоїть моя мама. Ця добра жінка намагалася пробудити її гідність і дар материнства, казала, що я без сумніву від зачаття є людиною, яку Бог довірив їй, як матері. І в мене зародилася надія, що моя мама зрозуміє, прокинеться від страшного сну, усвідомить свою помилку і дозволить мені жити. Я повний вдячності тій моїй Вероніці, що захистила мою людську гідність і право на життя. О Ісусе, допомагай усім тим, що захищають життя кожної людини, а особливо таких беззахисних дітей, як я.

      Коли Ти ніс тягар гріхів і зла
      За всіх людей, за кроком крок до смерті,
      До Тебе Вероніка підійшла
      Кривавий піт з Лиця Святого втерти.

      Мені також знайоме співчуття,
      Що додало хоч небагато сили.
      Казали мамі: пошкодуй дитя!
      І не вбивати радили, просили.

      Який слабкий надії промінець!
      І все ж він спалахнув на тій дорозі,
      Де навіть на початку був кінець.
      Йому протистояти я не в змозі




      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    131. Золушка


      Я убегала из последних сил,
      А на душе – отчаянье и горечь.
      Как только принц на танец пригласил,
      Так на стене часы забили полночь.

      Ах, этот бал! А принц! Ах, этот принц!
      И день, и ночь о нем лишь и мечтала...
      Споткнулась об одну из половиц,
      И, вот досада! - туфелька упала.

      Босая, тут же кинулась я прочь
      Подальше от невиданного лоска.
      Укрой скорее тьмой, подруга-ночь,
      Чтоб не заметил принц моих обносков.

      Остановилась дух перевести,
      И тут же дрожь пошла гулять по коже...
      Ни шороха, ни тени позади –
      Никто за мной не гонится, похоже.

      Да ради Бога, велика печаль!
      Такого принца я не заслужила.
      А туфли, безусловно, очень жаль -
      Я две зарплаты в них вчера вложила.

      (C иронией о времени и о себе)
      (1995-2013)



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    132. Ісусе Христе, пом’яни мене.



      Все віддає: і Матір, і життя.
      «Ось, жінко, син. Ось Мати твоя, сину»
      І Серце до останнього биття.
      «О Господи! Чому мене покинув?»

      Немає сонця. Темрява аж густа.
      Розірвана навпіл завіса храму.
      Останній стогін Господа Христа
      Вже відчиняє до спасіння браму.

      * * *
      Один покаявсь, інший осудив.
      Добро і зло, і їх одвічна битва.
      У цьому світі небагато див,
      Та є спасіння, коли є молитва.

      Не без гріха складне життя земне,
      Тому в молитві промовляю часто:
      «Ісусе Христе, пом’яни мене,
      Як прийдеш у Твоє Небесне Царство.»



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    133. Жіноча доля – пісня журавлина.


      Жіноча доля – пісня журавлина.
      Мабуть, у тому осені провина,
      Що гірко плаче, лиш її почує
      Холодний дощ, який між хмар ночує.

      І у моїй складній жіночій долі
      Журби та гіркоти було доволі.
      В холодну дощову осінню днину
      Привів мій чоловік нову дружину.

      Розлучницю голубив при малечі,
      Допомагав їй розбирати речі,
      А я ховала розпач у долонях,
      І безутішно схлипувала доня.

      Візьму за руку скривджену дитину,
      І дім, що рідним був, навік покину.
      А за порогом дощ почне відразу
      З душі змивати біль, гірку образу.

      Ще сонечко засяє, люба доню,
      І прояснить жіночу нашу долю,
      Вбере її у зоряні коралі…
      Не плач, маленька, треба жити далі!

      (2008-2013)



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    134. 2.5. А хто би міг мені допомогти ?
      Допомога людини.

      «На початку Твого земного життя прийшов до Тебе, Ісусе, справедливий чоловік роду Давида – Йосип. Тепер на Хресній дорозі приходить на допомогу Симеон, чоловік із Киринеї. На початку моєї Хресної дороги стає мій батько. Ні, не для того, щоб допомогти мені. Мій батько не повів себе як чоловік справедливий, коли моя мама сказала йому, що я існую. Відповів, що це його не стосується, що він не хоче дитини. Як боляче ці слова відбилися в моєму крихітному серці! І знову: чому? Чому інші батьки з нетерпінням чекають на народження своєї дитини, а мої - ні? Чим я завинив перед ними? Лише тим, що живу. О, Ісусе, вже з перших днів життя я несу хрест. Його дали мені мама і тато. Чи це справедливо? »

      Ісусе, Ти вже майже падав з ніг,
      Не слухалося тіло, мов старече,
      Та добрий киренеєць допоміг
      І хрест узяв, щоб Ти розправив плечі.

      А хто би міг мені допомогти -
      Приреченому бідному маляті?
      Самому ні хреста не донести,
      Ні відчаю в душі не подолати.

      Зі мною ні старі, ані малі –
      Ніхто страшної ноші не розділить.
      Безсилий, пригинаюсь до землі,
      Як паросток, що в’яне, недозрілий.



      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    135. Кохання зрілої пори



      Я – сивина на Ваших скронях,
      Я – біс у Вашому ребрі.
      Лежу зернятком у долонях,
      В теплі, турботі і добрі.

      Дбайливо подихом зігрійте,
      Ніхто ще так не захотів,
      І, не вагаючись, посійте
      У грунт найвищих почуттів.


      Лелійте паросток тендітний,
      А як настане зорепад,
      Для Вас в душі моїй розквітне
      Кохання щедрий диво-сад.

      Я розмалюю Вашу осінь
      У соковиті кольори,
      А хтось нехай не вірить зовсім
      В кохання зрілої пори,

      Бо навесні багато цвіту,
      Мабуть, на те вона й весна.
      А наше щастя - після літа,
      Хоча на скронях сивина.




      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    136. Мукачеве. Магнолії цвітуть...


      вулиця Івана Маргітича (колишня Московська)
      Мукачево. Магнолії цвітуть,
      Алея сакур місто прикрашає.
      Коханого свого в далеку путь
      На людному пероні проводжаю.

      У сакур і магнолій попрошу,
      Аби у пишнім цвіті дочекались,
      Коли його зустріну і скажу,
      Що я у древнє місто закохалась.


      Чи не тому, що тут - магнолій цвіт?
      А сакури духмяні вечорами -
      Дозрілого кохання дивний світ,
      Захований за синіми горами.

      І саме тут, як у казкових снах,
      Така жадана, трепетна і світла,
      Зустрілась нашій осені весна
      І сакурами ніжними розквітла.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    137. І мама з неба нас благословляла





      Матуся вишивала рушничок –
      Два павичі, метелики і квіти,
      Аби комусь із трійки діточок
      Під ноги на весілля постелити.

      На рукоділля рідко мала час,
      Вела буденні справи бездоганно.
      Вона була, як зіронька, у нас –
      Лягала пізно, уставала рано.

      Чекали недовишиті птахи,
      А доньки вже поволі підростали,
      В життя доросле їх вели шляхи,
      Що рушниками іншими встеляли.

      …Ніхто не кличе горе і біду,
      А прийдуть - то позбутися несила.
      Матусю нашу - гарну, молоду,
      Тяжка хвороба раптом підкосила.

      Здавалося, що й сонця промінь зник,
      Коли вона, сердешна, помирала.
      Згадала перед смертю про рушник,
      Закінчити мені заповідала.

      Минуло відтоді немало літ,
      Аж той рушник попав мені на очі.
      Згадавши про матусин заповіт,
      За рукоділля взялася охоче.

      Поволі на моєму рушнику
      Розправили птахи яскраві крила.
      А вже всього бувало на віку,
      Та щастя-долю лиш тепер зустріла.

      Сіяли, наче зорі, дві свічі,
      Рука Господня долі поєднала.
      Лягли під ноги квіти й павичі,
      І мама з Неба нас благословляла.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    138. 11. Любов, розп’ята на хресті

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Задумайся при цій стації, душе християнська. Ото ті руки Найсвятіші, котрі благословили світ; котрі благословили воду в Кані Галилейській, і вода стала вином. Руки, що оздоровляли хворих, калік, воскрешали померлих. Нині вони прибиті до хреста. Ті ноги, які сходили Палестину, щоб голосити Божу науку, вони сьогодні нерухомі. Отой чоловік, який прибитий до хреста, навчав, проповідував добро і чинив милосердя - сьогодні є невільником хреста... Христос прибитий до хреста.
      Властивою тут є та перша Служба Божа. Ото та жертва, яку ми бачимо перед своїми очима, ото є та найцінніша жертва, Свята Літургія. Як ми цінимо ту жертву, як ми заховуємося під час Служби Божої? Чи коли на "Свят, свят" почуємо голос дзвоника, котрий голосить про те, що зараз відбудеться найважливіша подія, бо хліб стане Тілом, а вино Кров'ю Божого Сина - чи зігнемо ми свої коліна на прихід Христа на Престіл, чи відновимо в своїй пам'яті, в свому серці те, що Христа прибивають до хреста, і Він жертвується за мене, Він жертвує себе, яко жертву відкуплення цілого людського роду.
      Яке моє заховування під час тої Найсвятішої Жертви? На превеликий жаль, ми звертаємо увагу на те, що є зовнішнє, а те, що є внутрішнє, духовне - воно є забуте. Ми любуємося, коли є багато вишивок, коли престоли вистелені обрусами, коли є багато квітів, коли Церкви позолочені, коли кивоти блищать, коли співає милозвучно хор. Але то все є зовнішнє. Ми забуваємо найдорожче і найцінніше - про Ісуса, укритого в кивоті під видом хліба і вина. Ми бачимо перший престіл не мармуровий, не золотий, але перший престіл, на якому відправляється перша жертва - Свята Служба Божа - то є те звичайне хресне дерево Христа. Цінуймо Службу Божу не тільки по престолах, по співі, по величавості, але, найперше, цінуймо ту Службу Божу, яко жертву, де Христос жертвується за нас, як правдивий Бог і правдивий чоловік.


      Лягає сам, покірний, мов ягня,
      І під цвяхú кладе закляклі руки.
      Здригнулось небо - і немає дня,
      Голосить вітер, сивий від розпуки.

      А тіло, мов натягнута струна,
      Вже не болить, - кричить несамовито.
      «О, Авва Отче!» - скоро пролуна,
      І упадé стіна старого світу.



      * * *

      Я іноді замислююсь: куди
      Веде життєва звивиста дорога?
      Коли немає горя та біди,
      Зачерствілі, цураємося Бога.

      Без Нього ми обходимось в житті,
      Аж поки знову лихо не спіткає.
      Але Любов, розп’ята на хресті,
      Безмірно терпить і завжди чекає.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    139. 2.4. Якби ж хоч раз поглянути їй в очі
      Зустріч з мамою.

      «Тепер, на Хресній дорозі, зустріч з Матір’ю є для Тебе, Ісусе, підтримкою. Вона є поруч з Тобою, іде по Хресній дорозі, з Тобою терпить. А моя мама? Чи була вона колись зі мною? Ніколи. Не була зі мною в хвилину, коли зачала мене, бо не була сповненою свідомості і бажанням мати дитину. Не дала своєї згоди на початок нового життя, так, як це зробила Твоя Мати. Моя мама зустрілась зі мною і відкинула мене. Не хоче, щоб ми були разом. Але чому? Невже я гірший від тисячі інших дітей? Невже я не маю права на життя? Ні, маю таке право, його дав мені сам Бог. Мамо! Невже я ніколи не зможу сказати тобі це слово? Ніколи не обніму тебе своїми маленькими рученятами, ніколи не пригорнусь до тебе? Невже ніколи не загляну в твої очі? Мати Христова! Проси про милосердя до всіх матерів, які підіймають руку на своїх дітей.»


      Ісусе! Коли ніс Ти хрест важкий -
      Скатований, осміяний юрбою,
      Усі шляхи, кривавії стежки
      Пройшла матуся поруч із Тобою.

      Чому ж у мене ненька, мов чужа?
      Безпомічне дитя убити хоче,
      Невинну душу ріже без ножа…
      Якби ж хоч раз поглянути їй в очі.

      Як хочу, щоб дозволила мені
      Так мало - народитись і зростати...
      Але вона у непробуднім сні
      Намірилась мене заколисати.



      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    140. 10. Приниження болючіше за рани

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Ісусе, Ти мусиш переносити такий встид перед тим розбещеним людом. Здерли з Тебе одяг, і Ти нагий стоїш перед народом. Мало було страждань, мало було катувань і коронування терниною, але ще треба було завдати Тобі такого стиду - наготи. Однак Ти переносиш той встид за гріхи, якими світ любується, які світ рекламує, оглядає, читає, якими вбавляється. Христе, задля терпінь Твого обнажения, благаємо Тебе з глибини нашого серця: наповни нас обридженням до тих гріхів, які ми поповнюємо через оглядання огидних фільмів, читання безстидної літератури, через безстидні жарти, думки і погляди. Двй, щоби ми в часі спокус з великою відразою і страхом тікали перед ними і ніколи в нашому житті не допускалися страшних гріхів.


      Заюшений хітон мов прикипів
      До ран, які печуть і кровоточать.
      Та це не перешкода для катів,
      Вони здирають одяг і регочуть.

      А біль росте, йому нема межі.
      Приниження болючіше за рани.
      Стікають цівки крові, як вужі.
      Вже б і померти. Але ще зарано.




      * * *
      Принижують, буває, і мене.
      Коли образа болем крає душу,
      Втішає, заспокоює одне:
      Христос терпів – і я терпіти мушу.

      Під час важких випробувань, образ
      У Нього вчусь любові і терпіння,
      За кривдників молюся повсякчас,
      І чистим залишається сумління.

      "Сторінка автора на сайті «КЛУБ ПОЕЗІЇ» Євгена Юхниці, звідки вірші на цю тему видалили разом із автором…"

      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    141. 9. Коли дійдеш до крайньої межі

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Ісусе, вже так близько-близенько до гори Голгофи, а Ти не в силі нести той хрест. Під самою горою падаєш третій раз. Падаєш і лежиш безсилий, опущений і забутий.
      Христе, на цій Хресній дорозі Ти нам показав Свої упадки під тягарем хреста. І тут криється та глибока наука.
      Упадати під хрестом, упадати в гріхи - то є слабкість людського характеру, людської натури. Але жити в гріху, не вставати з гріха-то вже є справа диявола. За приклад маємо Юду Іскаріотського, який падав у гріхи, однак не хотів поправлятися з них, і ті упадки привели його до вічної погибелі.
      А Ти, Христе, на Хресній дорозі дав нам приклад. Коли ти, людино, впала в гріхи - не падай у розпач, розчарування, а радше жалій за них сердечно, зроби постанову поправи, а найважливіше - спіши до Св. Сповіді, очистися з тих гріхів і проси в Господа Бога ласки поправитися, а Бог дасть тобі сили. Просімо Христа, особливо за тих, які впали у великі розчарування, просімо за тих, які ходили до Церкви, молилися, а нині вони є далеко від Церкви; молімося за нашу молодь і дітей, які є розчаровані, може, їх мрії не здійснилися, і вони в цьому звинувачують Господа Бога. Вони лежать під тягарем хреста і тяжко терплять. А може, Бог їх у той спосіб випробовує. Просім у невинного Ісуса ласку піднестися з того упадку, очистити своє сумління в Тайні Св. Сповіді і йти далі з Ісусом своїм життєвим шляхом.


      Вишивана картина із колекції тернопільчанУ тілі ні снаги, ані ні життя.
      Як рухатися міг в такому стані?
      Та Він дійшов. Не було вороття,
      Упав на землю втретє і востаннє.

      Подався натовп: а чи не помер?
      Хотілося їм далі споглядати,
      Які страждання прийме Він тепер,
      Як на хресті конатиме, розп’ятий.




      * * *
      Коли дійдеш до крайньої межі
      Знесиленого третього падіння,
      А друзі відцураються, чужі:
      Ні віри, ні любові, ні спасіння,

      Про муки Сина Божого згадай,
      Його страждання і за тебе, друже.
      Ніколи більше рук не опускай,
      Бо поруч Той, кому ми не байдужі.





      "Сторінка автора на сайті «КЛУБ ПОЕЗІЇ» Євгена Юхниці, звідки вірші на цю тему видалили разом із автором…"

      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    142. 2.3. В небуття лечу, у прірву.
      Перше падіння.

      «Я є ще таким малим, а вже падаю, чую, що не здолаю того переляку непевності. Що далі? Моя мама вночі не спить, тільки плаче у подушку так тихенько, щоб ніхто не чув. Я нічого не вигадую, я чую її схлипування, ридання. Моїм хрестом є твої сльози, мамо. Я вже не можу це терпіти. Падаю на зорі мого життя, коли росту з секунди на секунду. Я вже майже бачу, хоч довкола мене темно, але це моя радість. Я так мрію побачити сонячне світло, послухати спів пташок, а що най головніше – я хочу побачити свою маму. Мамо, як ти виглядаєш?
      Ісусе, дай силу усім матерям повстати з падіння в злій думці проти життя ненародженої дитини через твій біль піднятися під тягарем хреста.»

      Я росту, хоч непотрібний,
      Ні для кого я не рідний.
      Скоро серце моє вирвуть,
      В небуття лечу, як в прірву.

      Я вже маю оченята…
      Подивитися б на тата,
      Може б, душу скам’янілу
      Мої очі відігріли.

      Та навколо мене темно,
      І зростаю я даремно.
      Всі чекають ту годину,
      Коли я навік загину.




      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    143. 2.2 Я візьму цей хрест, матусю
      Ісус бере хрест.

      «Сьогодні моє серце почало битися. Воно буде легенько битися через ціле моє життя. Але серце моєї мами б’ється тривожно.
      Невже та думка позбутися мене її не покинула? Ні, цього не може бути, бо моя мама є доброю і якщо навіть мене зараз не любить, то потім буде любити, і я її любитиму.
      Лікар заспокоїв маму, що знає, як зарадити в разі небажаної вагітності, а в кінці сказав : «З нами закон».
      Христе! Тобі довелося померти при владі римлян, законом яких була смерть на хресті. Моїм хрестом є закон, який дозволяє позбавляти життя ненароджених дітей. Це є закон сучасного розп’яття на хресті.»

      Вже моє серденько б’ється,
      Не радіє, не сміється.
      Я беззвучно гірко плачу,
      Бо матусю не побачу.

      Мила, добра, ніжна, рідна…
      Ох, матусю моя бідна!
      То невже моя провина
      В тім, що я – твоя дитина?

      Я візьму цей хрест, матусю,
      Хоч розп’яття так боюся,
      Безпорадний і маленький.
      Та того бажає ненька…




      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.




      Коментарі (28)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    144. 8. Молімося за нас і за дітей

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      При цій стації задумаймося над двома важливими речами. Перше. Ісус збитий, змордований, стікаючий кров'ю. Так тяжко дається йому та Хресна дорога. Міг навіть не зауважити тих невіст, які стояли при дорозі, і пройти мимо.
      І хоч йому є тяжко, Він терпить, страждає, але Христос забуває про себе, забуває, що має хрест на Своїх раменах, Він забуває, що той хрест є тяжкий, що уста Його поранені, покалічені, а язик запікся кров'ю. Христос цього не пам'ятає.
      Ісус бачить людей, на котрих треба звернути увагу, котрих потрібно підтримати. "Доньки єрусалимські, не плачте наді мною..." - бачимо потіху для тих Єрусалимських невіст.
      Друга застанова. Ми бачимо мужність св. Вероніки, відвагу, шляхетність. Того ми не бачимо в Єрусалимських невіст. Мужність св. Вероніки - то є правдива любов, співчуття і побожність до Ісуса. А тут бачимо тільки сльози жінок. Та плаксива побожність не має жодної вартості. Та побожність - то не є правдива побожність, то є побожність, яка керується емоціями. Ми повинні зрозуміти, що правдива побожність видає чесноти, вона видає плоди, так як побожність св. Вероніки.
      Можна досить часто казати: "Ісусе, я люблю Тебе, який Ти є дорогий для мене", - але жити і далі обмовляти, осуджувати. Така побожність нікому не потрібна. Правдива побожність є тоді, коли я працюю над собою, над своїми хибами, коли я здобуваю більше чеснот. При цій стації застановімся. Не раз і ми в своєму житті егоїстично настроєні щодо себе. "О як мені тяжко, о яка я бідна, опущена, забута, нікого не маю, ніхто мене не розуміє, всі мене зневажають, діти покинули і т.д.". А насправді то не є так тяжко, як ми думаємо. Є люди, які більше терплять, але ми так себе вміємо шкодувати. І тут противимся Божій волі. Христос не шкодує Себе, а потішає, рятує інших. І ми вміймо бути сильні і мужні, допомагати і потішати інших. І в тих випадках Бог нам буде сприяти і буде благословляти нас.


      Вишивана картина із колекції тернопільчанАби ж хоча б ковток води. Терпи.
      Вже мучитись недовго, скоро, близько.
      І вийшли до Ісуса із юрби
      Заплакані жінки єрусалимські.

      А як Він постарів, як схуд і зблід,
      Увінчаний із терню колючками.
      - Не наді мною плакати вам слід,
      А радше над собою й діточками.




      * * *
      Сьогодні ж, не обтяжені постом,
      Мовляв, хіба в турботах нам до того,
      Ми плачемо над змученим Христом,
      Чи просимо пробачення у Бога?

      Молімося за нас і за дітей,
      Учімо їх противитись гріхові
      І пам’ятати повсякчас про те,
      Як Божий Син страждав в ім’я Любові.




      "Сторінка автора на сайті «КЛУБ ПОЕЗІЇ» Євгена Юхниці, звідки вірші на цю тему видалили разом із автором…"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    145. 2.1. Ненародженим...
      Вирок смерті.

      «Ісус засуджений на смерть. Твої дні, Господи, формували Тебе на землі впродовж 33-х років. Ти жив 33 роки, а моє життя почалося лише кілька днів тому. Я ще дуже безпомічний, але я вже є, я живу. Коли співав я пісню Творцеві: «Хвалю Тебе, що створив мене, діла Твої предивні», лікар сказав моїй мамі, що я живу під її серцем. Вона, певно, має бути щаслива. Мамо, чи ти дійсно щаслива? Але моя мама злякалася. Вона не хоче! Не хоче, але ж це не може бути правдою! Мамо!

      Вона, моя мама, вирішила зробити щось дуже страшне, я це відчуваю. О, Ісусе, Ти сам добровільно приймаєш той вирок смерті. Ти дав згоду на смерть, бо знав, що веде вона до мети – до життя вічного. Мені теж присуджено вирок смерті, тільки він виданий без моєї згоди. Так вирішила моя мама, це вона сказала: «Розіпни». Вирішено викреслити моє безіменне життя з поверхні землі – без мене. Ісусе, оскаржений на ганебну смерть, змилосердися над тими, що видають смертні вироки.»



      Ну от і почалось моє життя…
      Клітиночка, що ділиться, зростає.
      Під серденьком у мами я – дитя,
      Хоча вона про те іще й не знає.

      Я – щастя, я – надія, я – мета,
      Я – радість і сльоза твоя, матусю.
      Відійде біль, відступить самота,
      Коли до тебе ніжно пригорнуся.

      Ти бережи, ріднесенька, себе,
      Бо я тебе люблю. Я вже людина!
      Яскраве сонце й небо голубе
      Благословляють нас у цю годину.

      …Дізнавшись, не радієш – навпаки.
      Невже посмієш справді так зробити?
      Я чую, мамо, всі твої думки –
      Вони про те, аби мене убити.




      o Впродовж Хресної дороги звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика" "Мамо, не вбивай" Прослухати >>>;
      o Використано фрагменти із одноіменної книги. Ів. Франківськ. Нова зоря, 2008р.



      "Сторінка автора на сайті «КЛУБ ПОЕЗІЇ» Євгена Юхниці, звідки вірші на цю тему видалили разом із автором…"

      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    146. 6. О Вероніко! Вийди із юрби...

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Подивляємо ту мужність і відвагу тої невісти. Нічим не відрізняється від інших жінок, які йшли за Ісусом по Хресній дорозі. Звичайна, проста собі жінка. Але ми бачимо щось дивне, велике і святе. Вона бачить людину, котра потребує допомоги. Але як допомогти? Жовніри можуть її не допустити, побити, інші люди будуть сміятися з неї. Але вона не зважає ні на що, хоча й наражає себе на велику небезпеку. Вона бачить перед собою ціль. А тою ціллю є допомогти Христові, і вона не думає про наслідки, про те, що може статися з нею, з її родиною. Вона витирає Обличчя! І за цей вчинок милосердя Господь Бог так щедро обдаровує св. Вероніку, що на білому полотні вона отримує відбиток Божого Лиця.
      На превеликий жаль, так і є в нашому житті, як вчить історія: одні плюють, а другі витирають, одні співають "Осанна", а інші кричать "Розпни". То є звичайне явище в житті кожної людини. Не раз і в нашому житті є вчинки неповторимі. Може, після того, як Вероніка дістала відбиток Лиця, не одна жінка хотіла підійти і обтерти Ісусові Лице, обтерти Його руки і ноги, щоби і вона отримала нагороду. Але той випадок є неповторимий, бо Вероніка показала приклад мужності, відваги, вдячності та любові до Господа Бога. Так важливо є в нашому житті не дивитися на інших і не говорити: "О, ті так не роблять, ті не моляться, ті до церкви не ходять, ті байдужі, а чого я маю відрізнятися від усіх інших? Як усі так роблять, то і я так буду робити". Св. Вероніка так не чинить. Вона бачить людину, яка потребує допомоги, і тому йде твердо й впевнено, не маючи страху ні перед ким, мужньо виконувати свій обов'язок милосердя щодо Ісуса.
      Так маємо поступати і в нашому житті. Не дивитися, що світ робить, якою дорогою він іде. Бо кажу ще раз: є в житті випадки неповторні. Бог дає ту нагоду і, якщо ми не використовуємо її, то Бог може зробити так, що тої нагоди ніколи більше нам не дасть. Інколи ми маємо нагоду творити милосердя, бо часто бачимо людей покалічених, збитих, поранених, п'яних, однак ми ними нехтуємо, кажучи: "То не є моя справа, я маю свої обов'язки, я маю родину, нехай хтось інший займається тими людьми". Чомусь ми не задумуємося над тим, що, може, то була нагода до доброго діла, яке би в день Божого суду просило для нас милосердя. За приміром св. Вероніки, не оглядаймося на світ, не дивімося, що інші роблять, бо ми будемо відповідати перед Богом, насамперед, за себе самих. І коли Бог дає ту нагоду, щоб творити милосердя - не втікаймо, але творім добро і будемо мати великий скарб на небі.



      Вишивана картина із колекції тернопільчанА піт кривавий очі застилав,
      Крізь нього навіть день здавався ніччю.
      Аж ось до Нього жінка підійшла
      І витерла хустиною обличчя.

      О Вероніко! Ти одна в юрбі
      Наважилась на щире співстраждання.
      За це віддячив Божий Син тобі
      Лиця свого відбитком на прощання…




      * * *
      Щомиті підганяє нас кудись
      Прискорене бурхливе сьогодення.
      А поруч є, ти тільки придивись,
      Старі, самотні, немічні, нужденні.

      Чи не байдужі ми до їх біди?
      Знайдемо час для них, сліпі і вперті?
      О Вероніко! Вийди із юрби,
      Як невмирущий приклад милосердя.



      "Сторінка автора на сайті «КЛУБ ПОЕЗІЇ» Євгена Юхниці, звідки вірші на цю тему видалили разом із автором…"

      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    147. 7. І знову відступається спокуса…

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Лежить на землі під тягарем хреста. Ніхто не дає допомоги. Як тяжко в тій хвилі для Ісуса. Тяжко не тому, що Він страждає, що той хрест, привалений на Його тіло, так страшно Йому докучає. Не тому Йому так тяжко. А тяжко тому, що ті люди, які йдуть за Ним, відрікаються Його. То є найтяжче. Пригадаймо собі, коли вели Ісуса до темниці, а Петро казав: "Не знаю я того чоловіка". Як було тяжко Ісусові, коли Він почув ті слова. "Не знаю я того чоловіка, я з ним нічого спільного не маю, залишіть мене в спокої. Що хочете від мене?". Як то прикро було чути! А як тепер прикро для Ісуса, коли лежить під тягарем хреста, і ті люди, котрим стільки вчинив добра, оздоровляв, допомагав, вони на Нього дивляться з погордою і кажуть: "Не знаємо Тебе. Хто Ти є?" Ото є біль Серця Ісусового, ото є та найбільша тривога, ото є той найбільший тягар для Ісуса Христа.
      А тепер подивімося і загляньмо у своє життя. Скільки разів ми щоденно через свої вчинки говоримо: "Не знаю я того чоловіка". Не знаємо Ісуса, коли обдурюємо, грішимо, коли проклинаємо. Тоді ми не знаємо Бога, Бог для нас є чужим, ми відрікаємося Його. Ми сьогодні, а особливо молодь, встидаємося визнати, що є християнами. Досить часто, наприклад, коли при гостині сідаємо до столу, встидаємося зробити знак святого хреста: "А що про мене скажуть інші люди? Я буду в їхніх очах диваком, на мене всі будуть дивитися, що таке я роблю. Мене будуть називати побожним" і т.д. Властиво в той спосіб ми підкреслюємо, що не знаємо Христа, не є його дітьми.
      Ісусе, ми упадаємо в ті гріхи і навіть не зауважуємо деколи, як ми відрікаємося Тебе, як ми встидаємося Тебе, святих звичаїв наших батьків, традицій, яких нас вчили і які зберегли для нас покоління, що так часто захищали ті традиції своєю кров'ю і своїм життям. Вони нам залишили той неоціненний скарб, а ми встидаємося і втікаємо.
      Коли священик йде зі Святими Тайнами до хворого і дзвонить дзвіночок, встидаємося клякнути, бо що подумають люди. Христе, як ми нині встидаємося Тебе, як нині, свідомо, відрікаємося від Тебе! Дай нам ту ласку через Твій другий упадок, щоби при всіх обставинах нашого життя завжди визнавали, що Ти є наш Бог і наш Цар.


      Вишивана картина із колекції тернопільчанА часу плин, здається, зупинивсь.
      Знесилений від болю і наруги
      І від хреста, що до землі схиливсь,
      Ісус на землю падає удруге.

      Чи зможе, як і вперше, підвестись,
      Аби збулося сказане пророком?
      Він устає з останніх сил, дивись,
      І далі йде поволі, крок за кроком.




      * * *
      Буває, що і я не маю сил.
      Щоб не вставати, хочеться упасти.
      Згадаю, як здіймався Божий Син,
      Як далі йшов, щоб людству не пропасти,

      І розумію: я не пропаду.
      Поглянувши на Хресний шлях Ісуса,
      Терпляче зношу горе чи біду,
      І знову відступається спокуса…



      "Сторінка автора на сайті «КЛУБ ПОЕЗІЇ» Євгена Юхниці, звідки вірші на цю тему видалили разом із автором…"

      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    148. Рівнодення
      Вже веселіше цінькають синички,
      Хоча нема ні квітів ще, ні трав.
      Учора день догнав хитрунку-нічку
      І борг, що дав у вересні, забрав.
      23.03.2013 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    149. Троянда на смiтті


      Чому буває так? Чому так вийшло?
      Ніхто того не знає до пуття...
      Красиву, молоду, яскраву, пишну,-
      Хтось викинув троянду на сміття.

      Вона цвіла, така п’янка та рання,
      Немов у ній всі чари світ зібрав,
      І прагнула усім єством кохання,
      А від кохання - щастя і добра.

      До неї звідусіль тягнулись руки,
      Та їх вона колола без жалю.
      Аж поки, ніби пісні дивні звуки,
      Не пролунало бажане «люблю».

      Сховала колючки і посміхнулась,
      Коханню віддалась без вороття,
      Але рука підступна не здригнулась,
      Зламала і жбурнула на сміття.

      А я сховаю квітку ту від віхол,
      Зігрію і додому віднесу.
      Троянди не ламайте задля втіхи,
      Нехай дарують світові красу.

      "Запрошую на новий власний сайт Попелюшки"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    150. 5. Дозволь, і я Тобі допоможу,

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Багато людей ішло на гору Голгофу, щоби подивитися на те видовище - що далі буде з тим Ісусом із Назарету. А Ісус чим далі, тим більше слабнув. Не мав сили вжеі йти дальше. І тут Симеона з Киринеї приневолюють, щоб взяв хрест від Ісуса і допоміг йому нести. Посеред тлуму людей вибирають того, для котрого нести хрест - ознака ганьби і приниження. Симеон бунтується. Він не може дати своєї згоди. "Кому допомогти нести хрест? Отому злочинцеві, отому розбійнику нести хрест? А що про мене інші люди будуть говорити, то ж моя посілість, то ж моє становище, як на мене будуть дивитися?" - такими були думки Симеона. Але бере той хрест і несе. І що сталося? Ті думки зникають. Те тверде і закам'яніле серце з ласки Божої топиться, м'якне. Він стає учнем Ісуса.
      Як часто-густо у житті нам тяжко нести чужі хрести. Ми завжди, як чинимо діла милосердя щодо своїх ближніх, думаємо, насамперед: "А що я буду мати з того, коли йому допоможу? Яку я буду мати користь, який я буду мати зиск?" Радше осуджуємо людей в тому, що не можуть собі дати ради в житті. Чи будемо мати нагороду, коли в такий спосіб дивимось на потребуючих? Просімо в Христа тої ласки: давати, але не надіятися, що нам віддадуть. Давати хліб - і не надіятися на його повернення, давати любов, жертвувати любов, а не надіятися на взаєм. Тут криється наука Христа, тут криється найвища любов християнства - все жертвувати в ім'я Бога і ближнього, а для себе нічого. І, якщо ми зрозуміємо ту науку, то Бог нам віддасть устократ. Якщо ми нині останні сили свого здоров'я посвятимо на службу Богові, то завтра Бог нас наділить більшою силою і здоров'ям. Вміймо жертвувати і не думати, що буде потім. Бог, Котрий опікується нами, Бог, Котрий нас любить, Бог, Котрий чуває над нами, хіба може про нас забути? Ніколи. Вміймо жертвувати і ніколи не питати - а що буде завтра? В молитві "Отче наш" ми молимося: "... хліб наш насущний дай нам днесь". Не просимо у Бога хліба насущного на місяць чи на рік, а "...хліб наш насущний дай нам днесь". Нині, на нинішній день, а завтра будемо просити- і Бог нам знову дасть. Вміймо жертвувати себе в ім'я інших, і тоді ми отримаємо від Бога велику нагороду.


      (Хресна дорога о.Василя Ковпака, першоджерело - http://golgofa.at.ua/index/0-70)

      Вишивана картина із колекції тернопільчанЩе мить… Ще крок… Терпи, дивися:он
      Голгофа. Недалеко вже до неї.
      Бере Твій хрест на плечі Симеон,
      Звичайний чоловік із Киренеї.

      А Ти, напевне, навіть не чекав
      На допомогу іншої людини,
      Ішов, терпів, мовчав, не нарікав,
      Чекаючи останньої години.




      * * *
      Дозволь, і я Тобі допоможу,
      Хоча б на крок тяжку полегшу ношу:
      Лихого слова людям не скажу,
      Якщо й ображу – прощення попрошу.

      Не вб’ю, не вкраду, вчасно помолюсь,
      Своїх дітей навчу молитись Богу.
      На приклад киренейця подивлюсь
      І ближньому прийду на допомогу.


      "Сторінка автора на сайті «КЛУБ ПОЕЗІЇ» Євгена Юхниці, звідки вірші на цю тему видалили разом із автором…"

      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    151. 4. В біді не залишає справжня Мати

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Зостановімося глибше над цією стацією Хресної дороги. Христос залишений усіма, забутий, покинутий. Але тут підходить до Ісуса та найвірніша і найближча особа, та любляча Мати - Пречиста Діва Марія. Вона падає перед ним на коліна. Ми бачимо, як Вона простягає свої руки, не говорить ні слова, але говорять її заплакані і стривожені очі, її жалісні очі, повні терпіння, болю і страждання. Серце Матері ранить гострий меч болю. То Вона серцем промовляє до Ісуса: "Мій Сину, я готова взяти той хрест з Твоїх рамен на свої, а Ти відпочинь. Адже Твої рамена такі змучені і поранені, Твої ноги покалічені. Я Тобі допоможу." Ісус показав Своїми очима, що він приймає ту любов Своєї Матері, ту її жертву, але не дає згоди.
      Пам'ятаймо, яка б людина не була сильна і міцна, яка б людина в житті не була багата, але є щось найдорожче, те, що не можна ніде в світі собі придбати, купити, замінити. То є Мама. Та четверта стація нам вказує, що у нашому житті найвірніший приятель - то є серце мами, Серце Пречистої Діви Марії. Серце, яке чуває, Серце, яке сумує, Серце, яке не пам'ятає ні зла, ні кривди, Серце, яке завжди є відкрите для нас.
      Як часто так буває, що ми закриваємося перед тим Серцем, як часто шукаємо потіху і розраду в забавах, в алкоголі, в наркотиках. Але треба так мало - відкритися перед Серцем Марії. Не один раз надіємось на підтримку в приятелів, які нас зраджують, але не шукаємо поради в Марії...
      Пам'ятаймо завжди, що Серце Матері Божої є відкрите для нас. Воно любить нас, Воно чуває над нами. Як маємо зробити якийсь вчинок, чи якийсь вирішальний крок в нашому житті - ідімо до Марії, стукаймо до її Серця. А Вона ніколи нас не залишить, Вона завжди нам допоможе, завжди нас потішить, зрозуміє будь-які ситуації і випадки. Люди можуть нас осудити, зрадити і відкинути, люди можуть висміяти нас, але Мати Божа - ніколи.


      Вишивана картина із колекції тернопільчанКоли вже світ від тебе відвернувсь,
      І хрест важкий немає сил тримати,
      Вона прийде, аби ти не забувсь:
      В біді не залишає справжня Мати.

      Ісусе! То така болюча мить:
      Зустрітися з Матусею очима,
      Коли все тіло зранене щемить,
      А ти ще й хрест волочиш за плечима.



      * * *
      О, краще б Їй не бачити того,
      Як люди зневажають Її Сина.
      Вона ж іде, не кидає Його:
      Пречиста Мати й Пресвята дитина.

      Хай що б не напророчило життя,
      Куди б твій човен не несло вітрами,
      Якщо ти мати – не лишай дитя!
      Дитино! Не лишай стареньку маму.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    152. 3. Встань і йди!

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Ісус іде поволі, заточується і упадає перший раз. Христос лежить на землі. Перший раз Бог зійшов на землю, воплотившись з Пречистої Діви Марії і прийнявши людське тіло. Ісус зблизився до землі там, в Вифлеємській стаєнці, коли Його тіло лежало в яслах на сіні, відтак зробив ті перші кроки на землі, жиючи в Назареті, а тут знову Христос руками і ногами є спертий до землі. Упадає, щоб нас піднести, понижує Себе, щоби нас підвищити. Тому не біймося упадків, не кажімо, що ми вже є пропащі, не кажімо, що вже кінець, не тратьмо надії. Бо Ісус, впавши перший раз під тягарем хреста, хоче нас підняти. Він показує нам приклад, що можна впасти, і то не раз тяжко впасти, але завжди Бог дає надію, дає ласки, щоби ми піднялися.
      Бог не тішиться з твого упадку, Бог не прагне твого упадку, але, навпаки, тим, хто впав, Бог дає руку помочі, щоби підняти їх на ноги.


      Вишивана картина із колекції тернопільчанІшов, бо знав, що стане Він мостом
      До раю крізь гріхів могутню скелю.
      Придавлений, мов каменем, хрестом,
      Ісус уперше падає на землю.

      Він устає, хоча не відпочив,
      Кривавий піт стікає прямо в очі.
      Де ж ті, кого любові Він учив?
      Юрба навколо свище і регоче.



      * * *
      Жорстокий світ! Який жорстокий світ!
      Як мало милосердя і любові.
      І пише кров’ю Він Новий Завіт,
      Щоб ми не захлиснулись у гріхові.

      Якщо ти, друже, не минув біди,
      Здається, що життя твоє пропаще,
      Вставай, бери свій хрест і далі йди,
      Немов Ісус.І знай: тобі не важче.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    153. Три миті деградації суспільства.
      Лежав на тротуарі діамант,
      Спішили люди байдуже повз нього.
      І хто би міг пізнати в нім талант?
      Всі думали: шматочок скла простого.

      Ще вчора він лежав не на землі –
      В палаці на червонім оксамиті.
      Платили люди гроші немалі
      За милування ним щасливі миті.

      -------------------------------------------

      В час пік в метро на скрипці грав скрипаль,
      Спішили люди байдуже повз нього.
      Їх вабила підземна магістраль –
      Не віртуозна гра цього чудного.

      Ніхто в тім музиканті не впізнав
      Маестро-знаменитість, не бродягу.
      А він в метро на Страдиварі грав,
      Як вчора на концерті при аншлагу.

      --------------------------------------------

      У християн настав Великий Піст –
      Час покаянь в гріхах за Божу ласку,
      Та мало хто задумався про зміст,
      В турботах час летить, вже скоро й Паска.

      Не моляться ні вдома, ні в церквах,
      Нема часу для Хресної дороги,
      І кожен день новий вбивають цвях
      В розп’яте Тіло люблячого Бога.

      "Сторінка автора на сайті Клубу поезії"

      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    154. 2. І хрест стає все тяжчим з кожним кроком.

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Як почули фарсеї підписання декрету про смерть, в тій же хвилі принесли тяжкий хрест і поклали до ніг Спасителя. Ісус припадає до нього, своїми зболілими і пораненими руками обіймає той Святий Хрест, цілує його, бере на Свої рамена і розпочинає свою Хресну дорогу. Не боїться, не втікає від того, що є тяжке, що завдає болю, що ранить серце, що приносить терпіння, що витискає з очей сльози, а з тіла - кров.
      Хрест. Він навіває в наше серце неспокій, смуток, печаль і тривогу. Ми боїмося хреста, втікаємо від нього, ми воліємо мати життя розкішне, легке і спокійне. Тяжко нам зрозуміти значення хреста. Чи я, як християнин-католик, маю боятися хреста, чи маю втікати від хреста? Чи я забув про слова Ісуса: "Хто хоче йти за мною, хай візьме свій хрест і йде слідом за мною". Адже я не сам. Христос зі мною, Христос допомагає мені двигати мій хрест. Коли я падаю, Він мене підтримує, коли я в розпачі та трачу надію, вливає в серце уповання. Чому ми в нашому житті, коли несемо хрести, так часто забуваємо, що ми не є самі, що ми не є покинуті і забуті, що з нами завжди є Христос. Ісус йде поруч, Він йде разом з нами, Він любить нас, Христос не дозволить, щоб ми впали навіки. Ніколи того не дозволить. Спаситель може допустити те, що ми впадемо і покалічимося, що ми впадемо і зневіримося. Так, Він це може допустити. Але Ісус ніколи не допустить того, щоб ми впали навіки.
      І тому, коли ми двигаємо наші хрести, коли маємо ті наші терпіння, не впадаймо в розпач. Християнин не має права цього допускатися, бо з нами Христос, Який любить нас і Який допомагає нам двигати наші хрести.


      (Хресна дорога о.Василя Ковпака, першоджерело - http://golgofa.at.ua/index/0-70)

      Вишивана картина із колекції тернопільчанНайтяжчий хрест поклали на Христа –
      Гріхи усіх лише Йому на плечі.
      Святі не розтулилися уста
      На виправдальні та благальні речі.

      Плювали зло у праведне лице,
      Його штовхали, сипали образи,
      Без нарікань Ісус терпів і це,
      Не огризнувся жодного Він разу.



      * * *
      Чому ж тоді, далеко не святі,
      Не варті на нозі Його мізинця,
      Ми гніваємось часто у житті
      І ближнім не прощаємо дрібниці.

      За що Ти, Сину Божий, постраждав?
      Чи стала жертва для усіх уроком?
      Марнуємо життя, яке нам дав,
      І хрест стає все тяжчим з кожним кроком.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    155. 1. На хресну смерть засуджують любов

      Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи.

      Ти, Ісусе, стоїш перед натовпом, що бездумно чекає смерті, а очі Твої осяйні спрямовані в Небо... А серце відкрите і звертається до всіх людей: «О, дитино! Життя - це не іграшка. Ти ще не знаєш вартості життя... І прийде мить, коли душа твоя в болю схлипне: «Візьми серце моє, Ісусе, і живи в мені. Без Тебе я ніщо. Засуди мене, Господи, бо заслужила я кари. Суди Твої праведні. А неправедний вмиває руки...».

      — Мати Божа, Діво Пресвята, молися до свого Сина за душі наші, щоб не померли ми без каяття. Амінь.

      Ісусе. Тебе засуджено на смерть. Ти є невинний і я знаю, що Тебе несправедливо звинувачують. Однак, будучи невинним і знаючи, коли, як і де помреш, Ти відважно прийняв свою долю. Так, Господи, і в моєму житті є такі хвилини, коли я мушу прийняти ту дорогу, що стелиться переді мною. Це може бути самотність після втрати дорогої мені особи, або зневаги чи насмішки навіть найближчих друзів, і власне через те, що хочу йти Твоєю дорогою. А, можливо, це тривожне очікування тяжкої операції, або якесь рішення, що змінить хід мого життя назавжди. Існують певні хвилини, коли мені доводиться приймати життя таким, яким воно є в дійсності. Мені важко, у мене виникає страх перед майбутнім.

      Ти, Ісусе, кажеш:" Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас".

      Я цілковито віддаю себе у Твої руки та йду за тобою вперед, щоби вчинити життя кращим для себе та інших.


      Вишивана картина із колекції тернопільчанЦікаво, повторилось би те знов,
      Якби події сталися сьогодні?
      На хресну смерть засуджують любов,
      А судді хто? Неначе пси голодні,

      Їм хліба і видовищ подавай,
      Жорстокої, кривавої розплати,
      А завтра будуть мріяти про рай,
      Зваливши все на Понтія Пилата.



      * * *
      Хто засудив на хресну смерть Христа?
      Пилат, який умив прилюдно руки?
      Ні, то гріховна наша суєта
      Послала Сина Божого на муки:

      Моє убите в лоні немовля,
      Покинута твоя старенька мати…
      Ісус один, а грішників – Земля,
      Йому за всіх тяжкий той хрест приймати.






      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0