ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.10.09 10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої

С М
2026.10.09 10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене

Ось повзу на підвіконня

хома дідим
2026.10.09 09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким

Віктор Кучерук
2026.10.09 06:11
Від листя, очищена вітром, дорога
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,

Євген Федчук
2026.10.08 17:56
Сидять діди із бабами, згадують минуле.
Та не те, що десь від когось мимохідь почули,
А те, що самим малими прийшлось пережити,
З рідних країв податися ледь не на край світу.
Сидять, слухають всі мовчки, не перебивають,
Видно, заново минуле те пережи

Артур Сіренко
2026.10.08 17:02
Я продаю тишу
Дірявими шотландськими міхами,
Я міняю тишу
На мідні крейцери,
Карбовані в країні глиняній.
Купіть хоч трохи тиші
Ви, погоничі білих верблюдів -
Альбіносів пустелі необачності.

Володимир Мацуцький
2026.10.08 16:52
Головний посил вірша Володимира Мацуцького «Всесвітній громе, де ти?» — це не звільнення чи «порятунок» росіян від їхнього власного рабства, а заклик до справедливості, захисту України та покарання агресора. Автор звертається до вищих сил («Всесвітнього

Ольга Садкова
2026.10.08 15:49
Поспішав Славко до школи,
запізнитись не хотів:
мав здавати реферата про
породистих котів.

Біг охоче і бадьоро,
хоч портфель був заважкий.
Ось і школа, перший поверх,

Михайло Укран
2026.10.08 15:35
Оксамитами квітчана Панна
Самобутньо вкривала поля.
І ліси, і водойми старанно
Ніжний усміх вбирали здаля.

Не списати словами пейзажі
І прекрасні, барвисті вбрання
Сонцесяйних блискіткових пажів

Ігор Шоха
2026.10.08 15:13
                        І
Розбійники з великої дороги
трамбують меншу із усіх боків,
ніде не припиняються тривоги...
ніхто не кликав їх, а хто привів
неважко здогадатися – це строгі
третейські судді – жупел демагогів
у вигляді ґарантів і братів.

Володимир Ляшкевич
2026.10.08 14:17
У вогняні знемоги дні - провіщені, наснажені,
залюблені в меди життя - відроджені і ти, і я.
Це дивний збіг, як оберіг, як долі сміх, дороги біг,
де понад сни - лади струни, і з пелени - синь далини.

І лине буднів тятива туди, де пісня горлова,
де

Сергій Губерначук
2026.10.08 14:06
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Сергій Губерначук
2026.10.08 13:52
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Борис Костиря
2026.10.08 13:23
Я нічого не зміг роздивитись
У безглуздій німій темноті.
Я звалився з коня, ніби витязь,
У абсурд і свавілля катів.

Не побачу імен, фотографій
На вечірньому цвинтарі я.
Наче відблиск небачених графік,

хома дідим
2026.10.08 09:45
що сказати що написати друже
чи дістались ми суті й тиші нарешті
або нами оволоділа байдужість
хоч ми і продовжуєм вештатись
цими вулицями та майданами
веселощами у примарних мандрах
чудуванням чуттєвим у розкошах
бодай на хвильку отож-бо

Віктор Кучерук
2026.10.08 07:29
Заховалася в гущі туману
Тьмяна постать висока твоя.
Залишилося в серці, мов рана,
Повне ясного світла ім'я.
Час стирає деталі та риси,
Забирає у вирій літа, -
Я благаю тебе: озовися,
Розімкни жданим словом уста.

Ольга Садкова
2026.10.07 23:29
Залишилась хата самотиною
на поталу хижим ворогам,
стала передчасно вона сивою,
на глумління кинута димам.

Тіло їй поранено осколками.
Вікна, ніби очі без зіниць.
Розтинає небо понад Конкою

Артур Курдіновський
2026.10.07 19:40
Жовтневий день дістав свої пуанти.
Коли дощі почнуть сумний балет,
Самотнім стати може навіть Данте,
Уперше не допише свій сонет.

Втомилися виносливі атланти,
Десь непримхливий гине очерет.
Які для долі знайдуть варіанти

Світлана Пирогова
2026.10.07 18:07
Шипшина достигає в тиші листопаду,
П'є залишки тепла із вицвілих небес.
І знає: все минає - біль і час чудес.
Вона вже не шукає весняну розраду,

Крізь голі колючки і рани є принади,
Дух визріває попри сутінки і стрес.
Шипшина достигає в тиші лист

Тетяна Левицька
2026.10.07 15:20
Багряний плющ і жовті клени
сумують в сутінках черлених.
На бузиновому причілку
не видно ні джмеля, ні бджілки.
Город врожай віддав господі,
твердінь небесна хмари родить,
паливода блукає ревно
у білосніжних хризантемах.

Борис Костиря
2026.10.07 14:41
Нехай минають ця сльота,
Сюїта зливи, фуга вітру.
І буде чиста, як сльоза,
Поема істини і віри.
Ми крізь багнюку пропливем
До чистих берегів свободи.
Не треба інших од, поем.
Шукаємо крізь вічність броду.

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Устимко Яна - [ 2012.05.22 20:04 ]
    мавчина колискова
    блимає оком ревнивиця ніч
    котить за обрій кружала облич
    спалює пристрасті в тиглі
    ми заховаєм обійми у сон
    серед примарних чорнильних сосóн
    сонце моє перестигле

    переночуємо тишу в дуплі
    цур колисанку у дрімки заплів
    темінь зі сволоку скинув
    житимем дотиком приспаних трав
    поки чугайстер зірки не покрав
    і не замкнув їх у скрині


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  2. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.05.22 20:48 ]
    Твій світ
    Твій світ - це кілометри і дороги.
    Не пройдені, забуті у «колись»,
    Твій світ лише стежина до порогу,
    А далі - зась – враз мовчазні зрослись.
    Куди ходила, де шукала броду?
    Чому у камінь вірила? Смішна...
    Довірилась і не ступила кроку,
    І шлях свій, не шукаючи, пройшла.
    Ти бачила лиш вроду у природи,
    Не відчувала дійсності буття.
    Життя-струна …
    Не зрілий був же колос!
    А ти його пустила у жнива...
    Дзвенить струмком…
    Зчаровано_байдужа -
    Це вже не ти, шукай старі сліди:
    Поховані бездумно у довірі,
    Вони в камінні зелом проросли…


    22.05.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (9)


  3. Леся Геник - [ 2012.05.22 19:44 ]
    Босе…
    Навіщось знов біжиш до серця босий
    І знов шепочеш зва́бливі слова.
    В долонях мрії ніжністю голосиш.
    Нічне кохання... Кава чи сова?

    Не йметься сон… Невзутий… Роси, роси...
    Лоскоче літом зап’ятки трава.
    Навіщось ніч і ти - до серця босий,
    І ці п’янкі спокусливі слова...
    (13.05.12)




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (1)


  4. Ганна Осадко - [ 2012.05.22 19:22 ]
    тополинi ворожiння
    Щороку, коли надходить пора тополиного пуху,
    Навала білого_та_пухнастого,
    і місто стоїть по котики в буцім_котоні,
    згадую
    дівчинку у червоному платтячку із горохами,
    з поглядом недитячим,
    із серцем легковірним та вірним до впертості,
    з губою, прикушеною від зосередження, – себе тоді.

    Хтось (хто?) – пожартував невдало,
    Мовляв, що ж стоїш, рота роззявила? Нумо до праці!
    Пух із тополі щастя-любов приносить!

    А назбирати його треба багато-багато-багато,
    цілу велику торбу, цілу хату,
    потайки назбирати, щоби чужі не знали,
    і наладнати в напірник,
    і подушку зрихтувати,
    і милому-золотому –
    потім, колись, віддати...

    ....а як покладе він голову на подушку із тополиного пуху,
    То любитиме вірно тебе-шмаркачку, любитиме до останнього духу,
    Синє небо тобі прихилить, ціле небо, із зорями, не багато й не мало!
    ...а пух падав і падав.
    А я_в_ горохах збирала й збирала....
    І стояла ще довго
    між того пуху вселенського,
    як крапелька крові
    на білому простирадлі...


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  5. Іван Редчиць - [ 2012.05.22 18:57 ]
    РУБАЇ

    ***
    І день, і ніч пече вогнем угода,
    Старі чуття випалює в народу.
    Скажіть, невже нащадки не збагнуть,
    Яку ми заподіяли їм шкоду?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  6. Володимир Сірий - [ 2012.05.22 18:40 ]
    *-*-* /в серці лукавім/
    В серці лукавім немає любові,
    Сильця у ньому бринять ланцюгові,
    Навіть, якщо там любов, то без серця, -
    З муками слізними напоготові .

    22.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  7. Олександр Дяченко - [ 2012.05.22 16:14 ]
    На Штати
    нема


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.05.22 15:54 ]
    Tabula rasa


    Овчаренко Клавдії Костянтинівні

    1

    Мій клас. Брунатна дошка... Напишіть
    Каліграфічно «Вірш про рідне місто» –
    І я просиджу тут уроків шість…
    Мені б - послухати музик троїстих!
    Не тратьте крейди. Спогади зберу –
    І ностальгійно, пафосно, надривно
    Колись в поемі опишу всі ниви,
    Село Озерне, двір дитинства, зруб...
    Не стрінете з узбіччя шляху слів.
    Мої слова зростали у світлицях.
    Переплету печаль і пах суниці…
    Я Крим пройшла... Не зупиняє рів.
    Я слухала фанфари мідних труб,
    Неслась у літаках, тонула в морі
    (Цхалтубо...
    Єреван...
    Сухумі...
    Горі...) –
    І повернулась на питомий ґрунт.

    2

    Вдова-бабуся в Горі не була,
    Не бачила нічного Єревану.
    Згорьовано шукала ниву-рану,
    Де муж затис боління у кулак...

    Люблю сільських озер вербовий лід.
    Росла я між селянок смаглолицих.
    У серце поціляла блискавиця –
    Та залишила на долоні слід...

    Мої слова – з колоссям в унісон.
    Мене і в завірюху вабить поле!
    Зміїться стежка…
    Тане синя льоля...
    І… вибухає сонцем літній сон.



    2006-2012


    пах - аромат (академічний тлумачний словник української мови).


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)


  9. Іван Редчиць - [ 2012.05.22 13:07 ]
    ПОМАРАНЧЕВЕ РУБАЇ

    У помаранчеві я зодягнувся шати,
    Бо разом нас багато, нас не подолати.
    Умить, немов на крилах, друзі, я злетів, –
    І маю три котеджі, дачу, і три хати!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  10. Наталя Чепурко - [ 2012.05.22 11:41 ]
    Майская розочка
    В такой прекрасный майский день
    Среди листвы, каштанов свечек,
    Когда цветёт вокруг сирень,
    Явился миру человечек...

    Согретый солнышком и лаской,
    И маминым теплом души,
    Жил человечек в летней сказке,
    Как все земные малыши.

    Рос ангелочек неуёмным:
    Он носик свой совал повсюду.
    Был очень добрым,в меру скромным,
    Таким прикольным -просто чудо!

    Шло время... Расцвела красотка!-
    Мальчишки смотрят вслед девчонке.
    Вскружила бытность "жизни лодка".
    Осталось детство там:в сторонке.

    Жизнь задаёт свои вопросы,
    Диктует ей свои догматы.
    Порой бывает так непросто:
    Есть аргументы - нужны факты!

    Мой птенчик учится летать -
    И в этом есть своя мораль.
    Придётся ручки подставлять,
    Учиться всматриваться вдаль.

    Твой дом наполнится уютом,
    А жизнь экзотикой познаний,
    А счастье будет лучшим блюдом
    В твоём душевном "ресторане".


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  11. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.05.22 00:28 ]
    Невгамовна корсарка
    І
    П'ятнадцять літ було у капітана...
    Він у моря так ненав’язливо манив
    Пожовклими безоднями роману.
    О, любий Діку, світ твій полонив...

    Я мрійниця зі шхуни «Невгамовна»,
    Гнучкої постаті натягнута струна.
    Спокуса моря – їдь невиліковна.
    Втекла у спогади п’ятнадцята весна...

    Смарагдові глибини оживали,
    Судно відчалило за обрії нові,
    Смугасте платтячко із вітром фліртувало,
    Вдивлялись гори – хмурі вартові...
    ІІ
    А згодом море оживало у пейзажах,
    На експозиціях стрічало глядачів.
    Ти божевільно ревнував до вернісажів,
    Та море радості не мало берегів...

    Асоль ліпив із мене нікудишню...
    А ти хоч принц, та зовсім і не Грей...
    Фантазію твою позаторішню
    Не втілить жодна із казкових фей.

    Корсаркою жила у віртуалі,
    Карибська дійсність зріла у мені
    І «Голуба лагуна» у бокалі
    Вихлюпувала істину на дні.

    У сітях рибку ти тримав із болем –
    Зірвав у долі найдорожчий приз
    Та золотавій снилось синє море
    А ти сліпець усе: «Каприз, каприз!»



    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  12. Наталія Буняк - [ 2012.05.21 22:31 ]
    Господні дари
    Злечу понад хмари, де сонце цілує,
    Куди не заходять вітри,
    Де душу сльоза не торкнеться , бо чує,
    Як Бог тут любов в своїм серці готує,
    На рік, що не має - пори!!

    Тут тиша солодка, лиш серця удари!
    Ніде не спіткнеться нога.
    Тут може знайду ті далекі стожари,
    Що душу чарують- Господнії дари,
    Яких ,на землі, не змогла.



    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  13. Василь Кузан - [ 2012.05.21 21:42 ]
    Гумові (з Андрія Вознесенського)

    Ненавиджу вас, люди із гуми
    Вас розтягають режими-глуми.

    Розтягнутою посмішкою позіхнуть,
    Вас затягують, наче спрут.

    Нездоланна людина-гума
    Кулак затягує в себе бездумно.

    Гумовий редактор трясеться у тексті
    І в’язне в нім автор, як в товщі тіста.

    Гумовий кабінет відомий мені,
    В якому «так» розтягають в «так ні-і…».

    Мені жаль тебе, людино-еластику.
    Прожив – і пусто, як після ластику.

    Ти стільки знищив ідей і пристрасті,
    А колись вбачав у азарті щастя ти.

    Ти ж боягуз, роздувшись поверх рейтуз, –
    Піковий, для всіх нещасливий рай-туз…



    Андрей Вознесенский

    РЕЗИНОВЫЕ

    Я ненавижу вас, люди-резины,
    вы растяжимы, на все режимы.

    Улыбкой растягивающейся зевнут,
    тебя затягивают, как спрут.

    Неуязвим человек резина,
    кулак затягивает трясина.

    Редактор резиновый трусит текста,
    в нем вязнет автор, как в толще теста.

    Я знаю резиновый кабинет,
    где "да" растягивается в "да н-нет...".

    Мне жаль тебя, человек-эластик,
    Прожил -- и пусто, как после ластика.

    Ты столько вытер людей и страсти,
    а был ведь живой, был азартом счастлив...

    Ты ж трусишь, раздувшись поверх рейтуз, --
    пиковый, для всех несчастливый туз...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (16)


  14. Леся Геник - [ 2012.05.21 21:39 ]
    ***
    Не співай колискової серцю...
    Бо засне!
    Не зводи всі печалі на скерцо -
    Не мине...
    Зацілують налюблені очі
    Ноти сліз
    Та втече у поля що є мочі,
    В темний ліс
    Юна доля, а вже посивіла
    Аж до скронь...
    Темноока північна Сивілла
    До безсонь
    Буде в душу натхненну глядіти -
    Чи з небес?
    Що згоріло - тому́ вже не тліти
    Межи плес
    Недомовок, обласканих в тіні
    Дрехлих крон...
    Розігрались буяння осінні
    За вікном.
    Колискові чужої мамони,
    Знову сни...
    Надобраніч, мої персефони,
    До весни...
    (20.05.12)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  15. Наталка Ознава - [ 2012.05.21 18:34 ]
    ( депресія )
    Не потрібно нічого,
    Пустота поряд плаче,
    Їй не треба іначе,
    Їй достатньо і того...

    Самота зашкаляє,
    І нехай поряд люди,
    Та ніхто з них не буде...
    Лише музика грає...

    Навісна холоднеча,
    Хоть надворі і літо.
    Темно в душі, а нАвкло світло,
    Непотрібні скрізь речі.

    Невгомонні повіки
    Лиш життя зупиняють
    Хоть навіщо й не знають,
    І не знають на скіки.

    Це таке відчуття
    Ніби час зупинився
    Ніби світ увесь приснився,
    І пішов в небуття...

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Анна Вейн - [ 2012.05.21 18:08 ]
    Сьогодні відпускаю
    Пробач – зникаю. Вільне поле бою.
    Сам із собою зустрічай розмай.
    Навіки пам'ять сповнивши тобою,
    Сьогодні відпускаю. Прощавай …

    Посеред поля – одинокий сонях –
    Яка дзвінка, велична самота!..
    Лишаюся промінням у долонях
    І тугою в нескошених житах.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.34) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (7)


  17. Іван Редчиць - [ 2012.05.21 18:54 ]
    ХАРТІЙНЕ РУБАЇ

    Як справді хочемо, братове, ми,
    Щоб мова довела до Колими,
    Хутчій пускаймо язика до хати, –
    Бо гупає важкими чобітьми.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  18. Чорнява Жінка - [ 2012.05.21 17:09 ]
    у крылатого льва моего голубая грива (Из Юлии Мусаковской)
    у крылатого льва моего голубая грива
    есть ворота из меди выходы перекрыты
    волосами смущённые плечи на миг накрыла
    и пустила его на ветер – пускай ловил бы

    я легка как пушинка ветер вчера признался
    я задумала бегство меня убеждает ангел
    золоченые крылья глазища открыты настежь
    розой рта он касается пьяного тела нагло

    у крылатого льва грива оттенка печали
    серебро ворот окаянных сияет дивно
    снова черти небесное варево раскачали
    есть дороги дороги только пути не видно

    заходите ко мне в глазницы мои немые
    тонконогая тишь слепая стоит на страже
    я настолько привыкла что нету меня отныне
    что сама себя вряд ли сегодня узнаю даже

    в горле косточка персика дерево выше больше
    чешуёй обрастает похоже теперь на змея
    улыбается лев дитя не познало боли
    я иду по воде
    ведь плавать я не умею

    ангел тычется в бок ласкаясь как пес голодный
    втихаря лижет сердце чтобы оно не тлело
    я крылатого льва своего убью сегодня

    подопру врата золотые бескрылым телом


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (35)


  19. Ганна Осадко - [ 2012.05.21 16:42 ]
    вiха-вiхола
    З думки на думку – аня_коза_дереза – стриб-скік,
    Години-хвилини-роки – як колись не подав руки… –
    все, проїхали!
    ....бо лежала горілиць, і щастя текло, як мирро,
    з-під золотих повік,
    і коси, як оси, злітали, і жалила в губи шалена медвяна віхола,

    ця віха, що вже настала, ти знаєш, – такий собі енний етап,
    що – будь ласочка - не «по етапу»,
    а травинкою лоскітливою гуляти по спині,
    і щоби нарешті все просто, «ні» – це «ні», а «так» – відповідно, залізно! – «так»,
    як дерева зелені, кульбаби пухнасті , а небо синє,

    щоби втома полуденна зняла полуду з очей – горіхових_аж_волоських,
    і слів залишилось мало, та всі – такі важливі & золоті,
    щоб розбудив нас надранок вимогливий і квикливий,
    ніби малюк, лоскіт
    ніжних метеликів сонячних у животі...


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (9)


  20. Ігор Калиниченко - [ 2012.05.21 15:42 ]
    Червоні маки
    Акорди степові - червоні маки,
    Уламки вечорової заграви.
    Під стелею небесної муляки
    Між ними ходять здичавілі трави.

    Недопалки сердець, що в синій мряці
    Ідуть до лісосмуги на поклони.
    Від них займуться юних зір окрайці
    І вибухнуть вулканом терикони.

    Вони - корали моря золотого,
    Що сяють, наче весни, поміж нами.
    Тремтить в калюжах стомлена дорога
    І пахне різнотрав'я полинами.

    Бреду через яруги і байраки,
    Ковтаю рештки простору і часу.
    А скрізь горять, як сон, червоні маки -
    Нескорені вогні степів Донбасу.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.67) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  21. Марія Гончаренко - [ 2012.05.21 15:11 ]
    своїм шляхом
    О, пане Грассе!
    Сказали Ви за мене
    і, думаю, за багатьох із нас
    «те, що мусить бути сказаним»,
    почутим,
    втямленим…

    Читаю в перекладі у других
    «…я більше не мовчатиму,
    бо я втомився від лицемірства Заходу»
    я - теж.
    Цивілізаційний шок, -
    будований так довго міф про Захід
    вже розсипається,
    вже розмивається
    сльозами тих,
    які своїм шляхом ідуть
    і пам’ятають предків та свою культуру
    це їхні сльози сповнюють річки…
    писатиму і далі на воді…
    течи, наш Дніпре, і неси слова й мої…

    О, пане Грассе!
    Ви сказали більше,
    ніж казали -
    не тільки
    про іранський та ізраїльський народи…
    і їхні сльози сповнюють річки…

    чи ж вийдуть ріки з берегів…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (24)


  22. Іван Редчиць - [ 2012.05.21 15:35 ]
    ЄВРОПЕЙСЬКЕ РУБАЇ
    Реальні факти не завжди реальні,
    Якщо вони потрібні моментально.
    Але тоді не буде їм ціни, –
    Як мислиш серцем ти монументально.




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  23. Наталя Чепурко - [ 2012.05.21 13:11 ]
    Выше облаков.
    Я долго пребываю в "коме":
    И сердце бьется очень ровно,
    Сознанье где-то глубоко...
    Шокирую своих знакомых.
    Чувств не испытую давно-
    Мне безразлично и легко...

    Представить это невозможно,
    Как без движения лежать.
    Не реагировать на звуки,
    И мыслить крайне осторожно,
    И не сопеть- едва дышать...
    Душевные низвергнув муки.

    Проник в оконце лучик света,
    Коснулся замершего тела,
    Пробился через толщу сна...
    Есть парадокс, но нет ответа:
    Взирать, как "мумия" запела,
    "В сердцах" заерзала она...

    Дай, Боже, крылья порезвей!
    И ввысь участливой голубкой!
    Стремительно! И без оков!
    Не сомневайся! Будь смелей:
    Ты душу блажью не баюкай!
    Пусть рвется выше облаков!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  24. Наталя Чепурко - [ 2012.05.21 13:22 ]
    На крутых виражах.
    Тусклый свет не дает мне уснуть-
    Это нервная лунная дрожь,
    Будоражащая Млечный Путь...
    Виртуальный, астральный дебош!
    Колесницами брызг космических!

    В эйфорическом планетарии,
    Погруженном в туманные дали,
    Зоревые цветут розарии,
    Серпантином вьются спирали
    Ослепительных звездопадов!

    И душа, как бесцветное облако,
    Как блудница средь звездных рифов,
    Погружается в сверхдалекое
    Тайнознание лунных скифов,
    Контролируя импульс вечного!

    Там встречаются все влюбленные:
    В утонченных костюмах Евы...
    Словно ангелы окрыленные,
    Непорочные томные девы...
    Опполоны во всем величии!

    Там рождаются прерии сказки,
    Замедляется счет во времени,
    Бесконечно меняются маски,
    И бытуют колдуньи и демоны
    На крутых виражах истории!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  25. Микола Дудар - [ 2012.05.21 12:20 ]
    ***
    Ведь были, вспомни, времена…
    Сейчас одни - мгновения
    Там где-то наши имена
    Их смысл… их значение…
    За панибратство не судить!
    Давайте консервировать!
    Но,
    Траекторию пути -
    Плевками не то-ни-ро-вать…

    Ведь это наши имена..

    2012.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  26. Леся Геник - [ 2012.05.20 22:09 ]
    На мить…
    Вмокаю серце в щирості чорнило,
    У хмарах сте́лю сонцесяний шрифт.
    Нехай земна, але праотча сила -
    У жменях долі, серед слова крихт...

    Та й голуби, що в дзьобах мають промінь,
    Напевно, зможуть небо прихилить...
    Тендітна рима, іскра на долоні,
    Торкнеться раптом вічності на мить.
    (6.05.12)




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (9)


  27. Юлія Радченко - [ 2012.05.20 22:59 ]
    Полохливі краплини зволожують шкіру суцвіть...
    Полохливі краплини зволожують шкіру суцвіть.
    Зашкарублу й товсту. Ритуально подряпану містом.
    ...В нього зв’язані руки. Тепер воно гордо мовчить,
    Як нестримна жага по калюжах крокує врочисто.

    Хтось стоїть на узбіччі. Він блискавок ніжність забув.
    Тих сяйливих і згубних, що манять кудись невловимо.
    Замовляннями – вогкість. На дихання й ритми – табу.
    Я стояла би поряд, та хтось мене вдома затримав.

    Там, де світяться вікна вечірнім відлунням кульбаб,
    Неприручений дощ не спиняється. Вище і вище.
    ...Я із тим, що стоїть на узбіччі, напевно, пішла б,
    Спостережливо дивлячись в очі розхристаним вишням.
    2012 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  28. Адель Станіславська - [ 2012.05.20 22:39 ]
    Тулю до грудей
    Тулю до грудей, мій сину,
    Голівку твою пшеничну
    Так солодко в цю хвилину
    Так щемно і так незвично -
    Ти виріс, мій любий сину,
    Ти майже уже дорослий,
    За дниною лине днина,
    А серденько сльози росить
    Від радості і печалі…
    І птахом – молитва Богу -
    Стели йому, милий Боже,
    Щасливу життя дорогу.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (32)


  29. Людмила Смоляр - [ 2012.05.20 22:28 ]
    * * *
    Стоять сади по вінця у зелі,
    і мимоволі думаєш: “Невже це
    колись отак акації цвіли,
    і їхній цвіт мережився у серце?”.
    А білі грона — наче виноград -
    в задумі світлій голови схилили.
    І раптом -
                Ніч.
                    Дощ.
                        Град.
                            І - квітопад
    білий.
    Акаціє, чи ти таки цвіла?
    Чи духмяніла у смерканнях теплих?
    Чи хоч одна щасливиця-бджола
    перехилила білосніжний келих?
    Чи кожен твій нектарний корабель
    розтанув у безвітряному танці?
    ...А літо раннє. Літо голубе.
    Йому не вистачатиме акацій.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (11)


  30. Людмила Лук'янець - [ 2012.05.20 21:39 ]
    ***
    Поети - то дзеркало ери,
    Поети - культури зразки.
    Виховують націю пера,
    Доносять ідею рядки.

    Поет - то глашатай і зодчий,
    Вожак й проповідник ідей.
    Вихоплює мудрості зором
    І світ перекроює цей.

    Пророче, натхненний й невтомний,
    І мученик ти, і трубач.
    Вклоняється край твій доземно
    По смерті все більше, пробач.
    20.05.2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  31. Іван Редчиць - [ 2012.05.20 20:18 ]
    ДЕНЬ ЄВРОПИ

    Історію ми творимо? І так, і ні…
    Тож не дивуймось, як не будем на коні,
    А під конем з тобою ми бували часто.
    До кого ж то ірже скакун той вдалині?


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  32. Алекса Павак - [ 2012.05.20 20:21 ]
    НЕ ДЛЯ МЕНЕ
    Цей вірш не про мене –
    Мені не присвятять віршів!
    Немає для мене
    Безпечних думок про любов.
    Немає для мене
    Ліричних віршованих слів!
    А доля моя
    Прихована в побуті знов.

    Цей вірш не про мене,
    Чому ж тоді рветься душа?
    У обрій шалений
    Злітає за помислом мрії.
    Я вірю у правду
    Важкого простого життя,
    Але я помру,
    Якщо в мене забрати надію!

    Цей біль не для мене,
    Не можна одній пережити
    Цей біль. Не для мене
    Його все життя пронести.
    Цей вірш не про мене,
    Хоча я умію любити
    Та вірити в щастя.
    І всім, хто теж вірить: «Щасти!»

    20.05.2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Анастасія Поліщук - [ 2012.05.20 19:09 ]
    Вона стоїть у зореві світанку...
    Зірки звели собори між світами,
    І тихо залунало в дзвонах небо,
    Моєму серцю лиш одного треба –
    Добра та щастя для моєї мами.

    Вона стоїть у зореві світанку,
    Одягнена в рожеві оксамити,
    Вона не стомиться цей світ любити,
    У ній завжди одлунює співанка.

    У її зморшках – Всесвіту намисто,
    А у очах – ласкавості озера,
    Вона – моя замріяна Венера,
    Вона – життя Аврора промениста.

    В ній – чистота гірського кришталю,
    І я шепочу лиш одне : «Люблю…»


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  34. Анастасія Поліщук - [ 2012.05.20 19:39 ]
    Невидима струна
    А вам не зрозуміти як душа болить,
    коли немає слів,
    Коли отам всередині натягнеться
    невидима струна -
    І гупне вниз із висоти думок десятком
    перестиглих слив,
    І защемить зав’ялим недоспіваним
    перегуком луна.

    Закриєш серце, витираєш сльози
    рушником сподіванок,
    А віск гарячий так і капає на простір
    незасохлих ран…
    А скільки книг – глибин людських прихованих -
    вночі прочитано,
    А все рихтуєш свій щасливий, забутий горем
    дельтаплан.

    І гостро вибивають такт секунди
    скороплинного життя –
    І з ними знов ковтаєш гіркий біль,
    отруту самозабуття.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  35. Катерина Мокляк - [ 2012.05.20 19:27 ]
    Время
    В моей комнате нет часов,
    Под их тиканье страшно спать.
    Седина дедушкиных усов
    Так пугает,опять и опять.

    Ненавижу календари,
    Дни считать-что бывает хуже?
    Мы с тобою еще не цари,
    Черт,да ты же опять простужен!

    И простуда гласит о том,
    Что опять наступила осень.
    Листья под ноги нежным котом,
    Вместе мы уже месяцев восемь.

    И опять я считаю дни,
    Время снова меня пугает.
    В мире мы,все таки не одни,
    Не для нас лишь оно истекает.

    В моей комнате нет часов,
    Выбросила календари.
    Я сто лет проживу без снов,
    Боже,время нам подари!
    01.04.12


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Катерина Мокляк - [ 2012.05.20 19:33 ]
    ***
    Осінню стала моя весна з того часу,
    Як ми не рахуєм ночами зірки до ста.
    На коефіцієнт закоханності поділи мою масу,
    Вийде зовсім мале число-я ж до біса проста.

    Наше небо затягнуте хмарами
    Густими.
    З того часу,як ми один для одного стали примарами,
    Стали чужими.

    Мій травень став зрадливим листопадом,
    Коли усе закінчується,а не навпаки.
    А хлопці,що ідуть за мною стали стадом,
    А вулиці нашого міста тепер пастки.

    09.05.12


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Катерина Мокляк - [ 2012.05.20 19:37 ]
    Доля поета
    Самим поетам рідко присвячують вірші,
    Хоча насправді,хіба ми гірші?
    Мабуть,бо часто закохуємося у тих,
    Чий голос натхнення спрямований не до нас чи просто давно стих.

    А як ви собі уявляєте поетесу закохану у поета?
    Вибачаючись, дарували б один одному по сонету,
    При сварках замість лайки-образливі рими.
    Та вони ж були б просто святими!

    А нам у людині часто потрібна не вона сама,а муза.
    Шкільні роки й роки студенства-початки такого союзу,
    А з часом звикаєш із тим,
    Що кохаєшся у натхненні,а зовсім не з нею чи ним.
    04.05.12


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Катерина Мокляк - [ 2012.05.20 19:52 ]
    Наше життя
    Наше життя-недитячої книги ілюстрації,
    Не вистачає чогось і знову я у прострації.
    Не вистачає чиїхось губ солоду,
    Надто багато цієї весни холоду.

    Зливою ллється на нас наша ж лайка,
    Хтось подумки танцює на наших кістках.
    Двадцять четверта вороняча зграя, чи то просто зграйка
    Знову підсилює мій страх.

    Буревієм нас носять наші ж гріхи,
    Хтось подумки нам копає могили.
    Так заворожують земні втіхи,
    Що на душевність немає сили.

    Цунамі заливає нас нашими ж зрадами,
    Хтось подумки душить нас.
    Винні у всьому ми і ніякими розрадами
    Вже не відмінемо надану псу команду "Фас".
    25.04.12


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Таїсія Цибульська - [ 2012.05.20 19:40 ]
    Загадка
    Довжелезними ногами
    Ходить Бусол берегами,
    Ледве зовсім не загруз
    Довгошиїй Чорногуз,
    Стихли жаби - небезпека!
    Поряд клекотить Лелека.
    Ходить-бродить Жабоїд,
    - Де сховався мій обід?
    Вихваляється Дзьобун,
    - Не сховається цвіркун!
    Ось і загадка для вас,
    Скільки птахів є у нас?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (11)


  40. Катерина Мокляк - [ 2012.05.20 19:56 ]
    Пам'ять
    Шкода,що у пам'яті немає клавіш,
    Що не можна натиснути "delete"
    Або зберегти як.
    Шкода,що пам'ять не макінтош,
    В ній міститься мало не увесь світ,
    Але ніхто не пам'ятає своє перше "так".
    Шкода,що пам'ять/думки не можливо вимкнути,
    Аби не згадувати всі свої невірні дії,
    Не думати, за що б з докором подивилась мати
    Й в той самий час не вигадувать зайві мрії.
    Люди забувають дні народження друзів,найважливіші дати.
    Забувають,що мали дитину з садочку забрати,
    А іноді навіть яку.
    Зате пам'ятають дурні пісні і свій перший запис у плюрку.

    Потрібно інколи перезавантажувати пам'ять,
    Потрібно все ж таки знайти клятий той "delete".
    Аби не згадувать людей,які тебе ні в що давно не ставлять,
    Інакше там колись збереться цілий світ.
    14.04.12


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Катерина Мокляк - [ 2012.05.20 19:28 ]
    Програш
    Комусь пятнадцять,а комусь сорок чотири,
    І хтось прорвався,хтось на мілині.
    Когось давно надії з головою вкрили,
    А хтось своїм же мріям сам промовив : "Ні"

    І не важлива стать твоя,
    На колір оченят твоїх,по щирості,усі плювали.
    Зате важливим є бажання й твоя доля,
    Можливість утікать,поки не вполювали.

    Ти досягнеш свого,хоча й не зразу,
    Бо шанси рівні будуть і були.
    Поставиш ти на місце кожную заразу,
    Яка хоч раз промовила : "Цього не зможеш ти".

    Хтось йде по трупам,
    Хтось пропускає кожного перед собою.
    Та згідно давнім постулатам,
    І перемога теж чергується з журбою.

    Народжений перемагати,
    Також не рідко програє.
    Ти можеш рік підпилювати грати,
    Але ніколи не рахуй ще не зароблені у/є.
    12.04.12


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Катерина Мокляк - [ 2012.05.20 18:37 ]
    Шах і мат
    Шах і мат.
    Ви програли заочну війну.
    Це був фініш-не старт,
    О,ні,дякую,та на поле бою я не піду.
    -
    Вас офіційно у дурні пошито,
    Хотілось кохання?От вам,тримайте розбите корито!
    Можете хоч щодня біля нього сидіти,
    Поки навколо не виростуть чорні квіти.
    -
    Шах і мат.
    Ви програли заочну війну.
    Ваші почуття оцінені в ноль карат,
    Обіцяю,так буде не кожну весну.
    29.03.12


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Катерина Мокляк - [ 2012.05.20 18:49 ]
    ***
    Моє дно-земля,
    Твоє дно-500 метрів під водою.
    До неба рвуся я,
    А ти об стелю б'єшся головою.

    Мій дах-космос,
    Твій дах-500 метрів над землею.
    І навіть звідти ти волаєш : "SOS",
    А я тихенько пишу епопею.

    Моє серце-моя мрія,
    Твоє серце-апарат,що качає кров.
    І поки я розправляю крила,
    У тебе є ще час щоб наламати дров.
    21.03.12


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Катерина Мокляк - [ 2012.05.20 18:14 ]
    зеленоокому принцу
    і серед тисяч пар очей навколо,
    твої зелені-моє все.
    твій голос у моїх думках співає соло
    для мене ти нічого і усе.

    і серед тисяч слів навколо,
    наймилозвучніше-твоє: "Привіт".
    наші відносини-лиш замкнутеє коло,
    для мене ти нічого й цілий світ.
    12.03.12


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Катерина Мокляк - [ 2012.05.20 18:35 ]
    Я переможена
    Я переможена,
    Ти розбив мене із тією ж легкістю,що розклав намет.
    Серед нічного неба : ти,я і наш тет-а-тет.

    І я переможена,
    Ти стер усі почуття з тією ж легкістю,що й натиснув "delete".
    Серед зимового озера під нами уже тріскає лід.

    І я переможена!

    Але хіба не програв і ти?
    Хіба ти у захваті від того відчуття самоти?

    27.02.12


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Катерина Мокляк - [ 2012.05.20 18:49 ]
    милий хлопчик
    він милий хлопчик з електрогітарою,
    а дівчатка його атакують,немов монгольською навалою.
    він для цього не робить нічого,але хриплий його голосок
    автоматично скидає їх всіх від смерті на волосок.

    а мені цікаво,як танцює удома на самоті він,
    перед дзеркалом під Queen,
    а може Нірвану,
    хоча ні, їхні пісні він співає,напевно,приймаючи ванну.

    мені просто цікаво,а вони далі думають думи,
    поки милий хлопчина на сцені продовжує рвати гітарні струни.
    так само як рве їхні почуття,
    нічого не роблячи,він ненароком зламав іще одне дівча.

    24.02.12


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Катерина Мокляк - [ 2012.05.20 18:03 ]
    ***
    Стискай мене в обіймах до задухи,
    Кохай мене й не відчувай жалю.
    Як лиє дощ після тривалої посухи,
    Так ти цілуй мене аж до болю.

    Тримай мене за руку, пальці щоб сплітались,
    Тримай мене і я прошу не відпусти.
    Хай сотні на дорозі нам траплялись,
    Мене вже точно не забудеш ти.

    А я тебе тим більше не забуду,
    І вічно, мабуть, буду пам'ятать,
    Я у твоїх руках, мов лялька вуду,
    І іншого не стану вже шукать.

    Я точно знаю-я тобі потрібна,
    Залежність наша спільна нас уб'є.
    Куди б мене ти не покликав,знай, я згідна,
    А дощ,от той після посухи, й досі ллє.
    08.11.11


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Володимир Сірий - [ 2012.05.20 18:29 ]
    Мінірубаї
    *-*-*
    Хитка свобода врешті
    На термін - два прийдешні
    Гігантському омару
    Попалася у клешні.
    *-*-*
    Перекупка заядла -
    Оця верховна Рада.
    Мільйон вартує шкура
    Отруйливого гада.
    *-*-*
    Тремтять від ностальгії
    Труїти волю змії,
    А що це правда суща
    Показують події.
    *-*-*
    В ілюзії базару
    Розтягують "на шару"
    Хто фабрику , хто землю
    Без гадки про покару.
    *-*-*
    Прийдуть на суд до Бога:
    Магнат і бабця вбога,
    Усіх на кладовище
    Веде одна дорога.


    20.05.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  49. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.05.20 18:49 ]
    * * *
    старі потоптані причали
    утаємничено мовчали,
    собі гойдалися у тиші,
    та поглядали на узвишшя.

    життя летіло тут роками,
    падіння,злети, відчай,злами.
    усе-бо мусили стерпіти,
    стояли твердо, як гранітні.

    старі потоптані причали,
    в собі багато так тримали:
    їм би сказати про обмани,
    та на вустах печальна брама.

    щодень в мороз і літню зливу
    всім говорили – ми щасливі! -
    а потім, сиві і тремтливі,
    в душі надіялись на диво.

    старі занедбані причали,
    вже б розказали про печалі,
    та пусткою стояли нині,
    новий підтримував зрадливих





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (26)


  50. Тамара Ганенко - [ 2012.05.20 17:30 ]
    Брызги
    Вдрызг рассыпались в летнем саду
    Брызги света и чайные астры
    Без тебя замерзаю в аду
    И в раю от печали зачахну.

    ...Все притягивает, как магнит,
    До рассвета скитается где-то,
    Бесконечно неровно горит
    Беспокойное сердце поэта


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)



  51. Сторінки: 1   ...   1020   1021   1022   1023   1024   1025   1026   1027   1028   ...   1848