ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає цілісна єдність в образному монозвучанні, чи в поліфонії, котрі незмінно формують відповідну композиційну завершеність. Музика веде до каденції, вірш — до остаточного образу, думка — до чіткого вис

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Які зізнань моїх появи,
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.

І знай - моє напоготові,
Як і билось, і далі битись,

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.03.03 11:22 ]
    Плач Рахілі




    Із кінохроніки блідавенька Рахіль
    У Всесвіту зіниці зазирає...
    Колючий дріт…
    Єврейки-матері…
    А Всесвіт ще опікується раєм,
    І денно, й нощно зорі постача –
    На зміну вицвілим...…
    А я – на тиші денці –
    Не бачу звізд! Оплакую дівча.
    Його везли з Дитинства у Освенцім –
    По циферки пекельного тавра.
    Закасує дівча рукав куфайки…
    Хто, Господи, за вервицею – ряд
    Офірував?
    Людей – у піч… мов сайки.

    Кучериками схоже єврейча
    На українку – Галю чи Марійку.
    Такий землистий лоб, як в потерчат,
    Такі ж чорнющі бровенята, війки…
    Догідливо, як Ной – у Божий лик,
    Дівча вдивлялося у вирла фрица…
    Ти дав Рахілі путь – у світ прийти!
    Чому ж дитя не вкрила плащаниця?!
    На плечі не упав Чумацький Шлях,
    Не вкрив той ад сяйний зірчастий гравій.

    У літньому дощі – Рахілі плач...
    Ось – жебоніє срібно:
    А… д… о… н… а… ї…*



    * звертання до Бога у євреїв




    2004-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (11)


  2. Іван Потьомкін - [ 2012.03.03 11:07 ]
    ...І добре

    ...І добре,
    Що не відреклись ми від ілюзій.
    «Літаючі верблюди»
    Не заважають літакам.
    А в замки на піску
    Ніхто не поривається вселятись.
    ...І добре,
    Що безнадійних нема поміж дівчат.
    І що жінки не знають своїх літ,
    А ми, чоловіки, навчились це не помічати.
    ...І добре,
    Коли день зайнявся для добра.
    ...І добре,
    Як і добром той день скінчився,
    Бо ж після кожного з своїх начал
    Господь щоразу говорив:
    «Добре!»




    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  3. Петро Скоропис - [ 2012.03.03 09:40 ]
    І.Бродський. Із циклу «Частина мови»
    Темно-синій світанок в инеї вколо рами
    нагадує вулицю з увімкненими ліхтарями,
    стежку, взяту льодком, перемети, прокопи,
    вовтузню в роздягальні у східнім кінці Европи.
    Там звучить "ганнібал" від мощей у мішку на стулі,
    міцно пахчені пахвами бруси на фізкультурі;
    дошка, до сирот з дрожем чорна ще до уроку,
    чорною і зосталась. І з того боку.
    Деренчливий дзвінок срібно-синій иній
    перетворив в кристал. Щодо паралельних ліній
    все доконечно склалось, окостеніло;
    годі звестись, утім. І тоді не кортіло.


    1975 - 1976





    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  4. Віктор Марач - [ 2012.03.03 08:36 ]
    І не мене – мені (вірш-паліндром)
    І не мала зала мені,
    І не мало вола мені,
    І не малі тіла мені,
    І не мати жита мені,
    І не мала сала мені.
    І не мило коли мені?
    І не мажа сажа мені,
    І не мапа сапа мені,
    І не мара кара мені,
    І не м’яло доля мені,
    І не маска вакса мені,
    І не міра парі мені,
    І не масон оса мені,
    І не мішок коші мені,
    І не мито коти мені,
    І не мощі ніщо мені,
    І не море перо мені,
    І не миро гори мені,
    І не маневр вена мені,
    І не марена манера мені,
    І не манера арена мені,
    І не макраме марка мені,
    І не максима миска мені,
    І не манна панна мені,
    І не Марія Іра мені,
    І не мани рів Ірина мені,
    І не міраж у жарі мені,
    І нема мені.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  5. Олег Гончаренко - [ 2012.03.03 07:57 ]
    * * *
    Що вважаєш нещастям ти -
    степ, в якому отар не пасти,
    чи несказане добре слово,
    чи війну, чи невдатні лови?
    Вже й турботу про бідних часто
    визначають у нас "нещастям"...
    І відсутність рідні, і множинність рідні -
    привід щастю сказати і "не", і "ні"...
    А насправді, нещастя - відсутність житла,
    і хліба, що од спеки згоріли до тла,
    і озера, де птаство уже не живе,
    і мюриди, що ганять старе і нове,
    і краса, яка дивиться в люстро криве,
    і смертельний чужинський мороз в "вирах",
    і поезія міцно замкнута у "розмірах",
    і вожді, що не знають - куди нас ведуть,
    котрі стали на путь, та забули суть.
    Чи ж підняти уже не час стяг?!
    Страх, народе, - найбільше твоє нещастя.

    2012 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  6. Наталія Буняк - [ 2012.03.03 01:35 ]
    Київ
    Мій Києве, ну ось я і з тобою,
    Мов зникло, відлетіло пів життя,
    І знов стою я босоніж малою,
    В сріблистих хвилях рідного Дніпра.

    Думки летять веселкою за море,
    То знову линуть у минулу даль,
    Сплелись вінком Америка й Вкраїна,
    В душі моїй- і радість, і печаль.





    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Коментарі: (3)


  7. Михайло Десна - [ 2012.03.03 00:31 ]
    Для дівчаток
    Весняне блукало свято
    і втомилося блукати.
    - Є у вас які дівчата? -
    в 1-Б зайшло спитати.

    Ще не пролісок цвіте,
    ще не сонце гріє в спину -
    це дівчата в 1-Б
    навесні проводять зиму!

    Тягнуть хлопці подарунки
    і вітають кожну з них.
    Хай весняні візерунки
    веселять і тішать їх...


    Ернеї Ноемі-Кітті

    З весняним тебе дівчачим
    святом, Ноемі!
    Симпатичним в класі бачим
    тебе воїном.

    Колодєєвій Крістіні

    На уроках у Крістіни
    весняні настали зміни:
    нову тему не вивчаєм -
    Колодєєву вітаєм!

    Кун Сабіні

    Ми вітаємо Сабіну
    й у листівочці у цій
    восьму березня частину
    вже присвячуємо їй.

    Пилип Наталії-Кароліні

    Повідомлення Наталці:
    на адресу - 1-Б!
    Пишуть хлопці-папараці:
    "Ми вітаємо тебе!"


    Ратушняк Крістіні

    На весняному листочку
    є ім'я одне в рядочку...
    "Ратушняк" на нім читаєм,
    з весняним вітаєм драйвом!


    Фодор Цінтії

    Будем Цінтію вітати,
    будем радо шанувати!
    Як до всіх вона озветься,
    то й весна їй усміхнеться...

    Шербан Ніколетті-Памелі

    На святковому уроці
    чергові у класі хлопці.
    Ніколетті чергові
    вірші створюють свої...

    Юр'євій Анжеліці

    Анжеліко! Маєш свято?
    Це весна у 1-Б.
    Привітали, окрім брата,
    однокласники тебе.


    Янчик Євгенії

    1-Б і щоб без Жені?!
    Це як гроші не у жмені.
    Скарбія не забуваєм -
    з Восьмим березня вітаєм!


    03.03.2012



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (12)


  8. Устимко Яна - [ 2012.03.02 23:47 ]
    гра у мовчання
    шепіт чекання мені забиває дух
    маятник міряє я за тобою йду
    наче у танці змію заклинач веде
    можеш бажати – сьогодні це твій едем

    манна по маківку - млосна в'язка мана
    ти мене справжню в чужинній мені минав
    інтуїтивно вчуваючи як пливе
    час до сполучених нами артерій-вен

    чорно-червона на лінії серця кров
    надто сліпуче від неї у слів тавро
    татуюванням лягає на шкіру дня
    наше мовчання – лукаве благе ягня


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  9. Юрій Лазірко - [ 2012.03.02 22:21 ]
    те що зрослося
    серце вело до Бога
    болем лягла дорога...

    тільки зрослося
    по долі
    знову зайшлося
    від болю
    і повело
    стежками
    де кожне слово
    камінь
    де кожен ляпас
    гріє
    запах весни
    старіє
    дотик грози
    німіє
    в пристрасті
    анемії

    тільки прийшлося
    оку
    то запалило
    щоки
    і привело
    для нього
    тінь від хреста
    і вбогість
    а на уста
    тремтіння
    а для вогню
    видіння
    фарбу
    для днів осінніх
    перше табу
    на вміння
    у темноті
    світитись
    у голові
    крутитись
    римою
    і вином

    стало
    чекало
    часу не стало
    як остигало
    воно

    2 Березня 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (16)


  10. Юрій Лазірко - [ 2012.03.02 20:29 ]
    мелодiя для весни
    мелодія стара
    п'є шерехи пера
    затримує весну
    у горлі

    думки
    з душі струмки
    відталого тепла
    пульсують
    скронями
    міняють
    колір

    і вірш
    забарвлюється
    в спрагу
    уст

    ковтком відваги
    запалюсь
    і
    по живому
    перервусь
    в згорілих зв’язках
    від щему
    що звіряє
    кров
    на голод
    і на в’язкість

    і в цій кімнаті
    де
    не дивиться
    ніщо
    не дихає
    Едем
    душі післядощем
    я
    море серця
    намалюю

    у колір
    спраги уст
    у сонця
    ніжний плюск
    у журавлине
    алілуя

    2 Березня 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (22)


  11. Леся Сидорович - [ 2012.03.02 20:26 ]
    Не кидайте у мене словом-покручем
    Не кидайте у мене словом-покручем,
    Не вивертайте душу, як сіряк.
    Не згадуйте недобрі сили поночі,
    Бо потім не відчиститесь ніяк.

    Не легковажте, бо закони Всесвіту
    Працюють, їх ніхто не відміняв.
    Не втоптуйте до смітника доріжку ту,
    Щоб жаль гіркий вам серце не пройняв.

    Так легко бруд словесний виливаєте,
    Так просто зло пускаєте в життя.
    Але чи думаєте, люди, чи ви знаєте,
    Як ваших ближніх словоблуд протяв?

    Бездумно, нерозумно так толочимо
    Зелені луки українських слів.
    А потім ще, такі наївні, хочемо,
    Щоби в душі у нас вогонь горів.

    Та наші предки при печі не лаялись,
    Та ж козаки не знали, що то – мат.
    Собака, чорт і дідько – ось перелік весь
    Найгірших слів десь триста літ назад.

    Тепер же… Навіть згадувать не хочеться,
    Який «багатий» той плюгавий ряд…
    І з уст людських і далі нечисть точиться,
    І кожен все це чує, рад не рад.

    Це, люди, зло, і це така енергія,
    Що забирає сили у душі.
    Почни зі себе. І скажи: «Не буду я
    Вже смакувати ті слова чужі».

    Не буде тому роду переводу,
    Який забуде про тавро «холуй».
    І мова – то таки душа народу,
    І ти у неї – схаменись! – не плюй.
    29.02.2012 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  12. Оля Лахоцька - [ 2012.03.02 20:10 ]
    ***
    висне дорога місячним деревом
    два рукави в землі
    я тільки вчора з китового черева
    в миртовому вбранні

    дев'ять життів до моєї ніневії
    ну ж бо – не стій рушай
    десь у загаті ночі липневої
    змій запалив ліхтар

    та відвертаю серце всевидяче
    посох мені не брат
    і все годую крихтами з пригорщі
    звірів і янголят


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (42)


  13. Микола Головацький - [ 2012.03.02 19:05 ]
    МОЄ СЕЛО

    Мій рідний край, село моє ти рідне,
    Моє дитинство, молодість моя.
    Немов у сні, так швидко пролетіло
    Ті незабутні роки, молоді літа.

    Там соловей вночі співає без зупинку,
    А вранці півень солов’я міняє,
    Туман підніме скатертинку
    І жайворонок пісню починає.

    Роса вмивала мої босі ноги
    (У пам’яті моїй вона така рясна),
    На сході сонця аж сліпила очі,
    Від того зараз ще щемить душа.

    Природа годувала нас, поїла,
    Вода у річці, мов сльоза, текла
    І в теплий дощ і навіть в літню спеку
    Вона завжди холодною була.

    Зима вкривала землю щедро снігом,
    І він був чистим аж до самої весни.
    Тим снігом все довкола замітало,
    Могло і хату навіть занести.

    Навколишні поля, ліси і гори,
    Сходили ми, і вздовж, і впоперек,
    Ми знали все, де, й чиї то нори,
    Що в кого в полі і в саду росте.

    Село покинув я уже давненько,
    Вже понад сорок я там не живу,
    Але у сні буваю там частенько
    І по лісах і горах у думках ходжу.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Світлана Козаченко - [ 2012.03.02 19:04 ]
    Десант
    Падаю в небо.
    Погас парашут.
    Є дві хвилини до бою.
    Поки ще тягне старий антиграв,
    я перевірив набої.

    Зліва спалахує.
    Знизу – пісок.
    Що за планета?
    Не знаю.
    Щось там варнякав учора комбат…
    Як то?..
    «Моя хата скраю»!

    Швидко за камені.
    Мушка – приціл.
    Оптика часто підводить…
    В кого стріляти?
    Мішені нема!
    Навіть шляхів для відходу…

    Так, він у засідці! –
    Інфрашукач.
    Хтозна, чи враг теплокровний…
    Може, він жук чи амеби шматок?
    …Ввечері – знов макарони…

    Не роздасися
    (а що то повзе?)
    від польової дієти…
    Бластер гарячий.
    Ловлю дрижаки.
    Ох-х-х! У амеб є ракети!

    Щось припікає…
    Навіщо мені
    ці викрутаси зі смертю?
    За три копійки лежатиму тут
    ницьма, на клапті подертий…

    Я ж вам не кіт, що то дев’ять життів! –
    тільки два тіла в запасі…
    Й ті поганенькі – з розпродажу…
    Бах!
    Снайпер амеб’ячий… В-в-вася!..

    Несправедливо:
    всього дві руки.
    В нього ж хапалок штук вісім!
    В кожній пулялка якась…
    Тарарах!
    Нишкну, як хрущ на горісі…

    Нумо, десант!
    Чавлю драглі, ура!
    Котимо хвилю атаки.
    Сонце зелене скотилося з гір.
    Смерть холодцям-забіякам!

    День добігає простого кінця:
    амба роботі й амебам.
    Знов макарони!
    Верзе щось комбат…
    Що?
    «Нам чужого не треба!»…


    29.02-02.03.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  15. Віктор Насипаний - [ 2012.03.02 18:20 ]
    ТРЕТЯ
    Йде Петро торговим центром, огляда вітрини,
    Щось шукає, бо «на носі» в жінки іменини.
    Бачить, акція рекламна у якійсь крамниці –
    « В нас до свята подарунки кожній третій жінці ».
    Той очам своїм не вірить. Як таке буває?
    Те саме, що «на халяву» хтось щось наливає.
    Як ото є дійсно правда, не якісь дурниці, -
    Значить, нині пощастило моїй любій жінці.
    Миттю він туди «влітає», продавчиню кличе:
    - Ви скажіть, чи то є правда, що в рекламі пише?
    - Ми ж серйозний магазин. Повірте, чесний люде!
    Бачте, пише: кожній третій. Значить, так і буде.
    Ви приводьте свою жінку, щось нехай купує.
    Буде жінка точно третя, - значить, подаруєм.
    Через мить удвох вбігають: - Де ті подарунки?
    Й тичуть гордо продавчині паспорти у руки.
    Продавчиня аж сміється. Їй, звичайно, дивно,
    Як то жінку він «притяг» отак оперативно.
    - А для чого паспорт взяли? Ми ж не говорили.
    - Як для чого? Щоби ви мене не надурили.
    Ось мій паспорт, ось її – сказав щасливий Петя, -
    Щоби знали: жінка в мене - офіційно третя…


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  16. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.03.02 18:08 ]
    Побратими
    Зустрілися, на лавочку присіли,
    пригладили розхристані чуби,
    відхекалися і загомоніли,
    торбину спогадів пожовклих розплели:

    - А пам’ятаєш Стефцю як за Польщі...
    - Ти з глузду з’їхав – маю ж я склероз,
    парад на площі, черги і не борше!
    Стривай, ще мій старенький хлібовоз...

    - Совєти, бачу, все повитрясали
    з твоєї запальної голови...
    А як дівчат з «Просвіти» проводжали?
    А у ліси летіли, мов орли!

    - Бувало Йване... Краще забувати...
    Ох, горді молоді були часи....
    Коли ще в силах, лунко заспівати:
    «Ой, там у лузі...» й спати побрести...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  17. Ярослав Петришин - [ 2012.03.02 17:41 ]
    ШАХІДКА
    Хай на тобі шовки - не паранджа -
    чи ж винна ти, що йти до тебе мушу? -
    і зрештою, отруйнішим із жал
    ти цілиш у свою болючу душу.

    А вже, як не витримує душа,
    то груди рве в польоті із нізвідки -
    та чи у болю є вина чужа,
    як сам торкаєш талії шахідки?

    Чи винен хто, що в'януть кольори
    твоїх казок, немов пустельні квіти?
    Я все знесу - лише не говори,
    що це мені не мало би боліти...

    2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (37)


  18. Юрій Лазірко - [ 2012.03.02 16:54 ]
    як менi вiдмитися
    як мені відмитися
    із думок нещирих
    полум’ям стелитися
    в каламарнім вирі
    набирати ситості
    позбуватись жаху

    як мені зневіритись
    аби не зазнати
    долі роду
    Ірода
    Понтієм Пилатом
    не вмивати рук
    своїх
    гнівом Каіафи

    як мені забитися
    в серці із порфіру
    в душу
    не дивитися
    обухом сокири
    за людей молитися
    як зачнуть
    плювати

    як мені наснитися
    аби позлітатись
    у тобі лишитися
    світом немовляти
    і не загоїтися
    і не замерзати

    2 Березня 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (22)


  19. Микола Дудар - [ 2012.03.02 16:11 ]
    Весни схилитали...
    А десь Весна... Під парусом Весни
    Проснись, Народе! Весни схилитали
    Увесь посів, де Зоряний масив...
    Де Боже - дай, надіялись й чекали...

    Проснись!..Проснись, Народе мій, проснись!
    Подробицями сну ще зацікавиш...
    Вустами ясноОтче розтулись
    Двокольором - навік присталих - клавіш...

    Урочища розмиті береги.
    Потоки рік Весною балакучі!!
    У сон скотилась Зіронька з гори
    І розпекла усіх, хто мене мучив...

    2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (8)


  20. Ксенія Завадська - [ 2012.03.02 14:23 ]
    ***
    Меня толкает жизнь
    И больно...
    Но мне уже не привыкать
    Как часто мир встречает ложью
    Но все же надо делать шаг.


    Ступаю... Крепче руки сжав в кулак
    И кто-то шепчет мне :"Назад!"
    Но, нет. Никто не будет больше лгать.
    И вновь ступаю.


    Пусть кто-то скажет: "Все напрасно!"
    А ты иди,
    Они не знают слово : "страшно".
    Пустяки.


    Ведь тот, кто ищет, тот найдет,
    Кто стерпит боль, тот расцветет,
    Не бойся - ты идешь
    И значит- ты живешь.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Григоренко - [ 2012.03.02 13:48 ]
    Весняний барвінок тобі...
    Весна-веснянко, я в тобі, ти в мені,
    І в душі розквітають перлинні проліски.
    Любов, в наших серцях - барвінком життя,
    Нам ніжностью в радощах на довгії літа...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  22. Оксана Сергієнко - [ 2012.03.02 13:58 ]
    До першого дня весни
    Змахнув сльозу зі стріхи вітер,
    У ринву сніжний сум зібрав
    І в сонця теплий промінь вкрав -
    Зажебоніли струни літер.

    За хвіст порску вхопивши думку,
    Чимдуж помчався вдалечінь,
    У невимовно-вогку синь,
    Де цілував весну-дикунку.

    Старіється зима морозна,
    А Лютий пише заповіт
    По шибках сріблом граціозно
    На опівнічний антрацит

    І голенобороде небо
    Зістригло рештки сивих хмар.
    Вершить неквапно пізню требу
    Задумливий старий трунар.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.33) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  23. Микола Головацький - [ 2012.03.02 12:57 ]
    ЧАС ПИСАТИ

    Пів віку я уже прожив і друзів й ворогів нажив,
    Вдалось дітей мені зростити, дерев чимало посадити,
    Але ще досить сили є і джерело душевне б’є,
    Попробую я дещо збудувати, а може й книгу написати.
    У добрий настрій, вільний від роботи час
    Пишу про тих хто любить Україну, любить нас,
    Пишу й про тих, хто ради власної наживи,
    Готовий пити кров, тягнути із народу жили.
    Я відчуваю, що настав той час,
    Коли про все я маю написати.
    Життя дає мені цей шанс,
    Його не можна у життя не взяти.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Григоренко - [ 2012.03.02 12:26 ]
    Пробуждение...

    Весна - мир бесконечного океана царства Любви.
    Жизненной волною ее нежности - первые подснежники
    И, когда в сиянии пения птиц, благословением, встречаем утро,
    Мы прикасаемся к чуду - пробуждению природы...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Віктор Марач - [ 2012.03.02 08:01 ]
    Вір – зрів: (вірш-паліндром)
    І букву в кубі,
    І булку у клубі,
    І дуба на буді,
    І дур губ у груді,
    І буду у дубі,
    І бузу у зубі,
    І бучу у чубі,
    І чуби, бучі,
    І чуда падучі,
    І зет у тезі,
    І зела на лезі,
    І лаз у залі,
    І лапу палі,
    І лад, і далі,
    І лови волі,
    І лоба болі,
    І локшу у школі,
    І лес, оселі,
    І лексики скелі,
    І літа на тілі,
    І лід у ділі,
    І ром у морі,
    І розу в узорі,
    І моду у домі,
    І мор у ромі,
    І торг у гроті,
    І тора на роті,
    І луг у гулі,
    І лука, кулі,
    І травку у кварті,
    І травні, він варті,
    І трипса на спирті,
    І три мани на мирті,
    І три Ксани на скирті,
    І пука на купі,
    І пупа на пупі,
    І носа соні,
    І ноту у тоні,
    І ногу у гоні,
    І низ у кузині
    І нині, нині,
    І нині.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  26. Хуан Марі - [ 2012.03.01 23:58 ]
    Лад
    В приторном дыме ладана –
    давним укладам – лад.
    Нету в судьбе разлада, но
    в снах и в душе – разлад.

    Вызреет белым саваном
    гипсовый плод зимы…
    Всё, что она писала нам,
    знали задолго мы.

    Это ли не пророчества
    неодолимый ком?
    Водится одиночество
    с памятью ни о ком.

    Господи! Муку эту ли,
    перетерпев, носил
    в доме, во сне, по свету ли
    я из последних сил?

    Я ли словами-ранами
    мечен с прадавних пор,
    странен мечтами странными
    и обворован – вор.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (20)


  27. Світлана Козаченко - [ 2012.03.01 21:36 ]
    Знову
    І знову ти. Невже це знову ти?
    А я за рік забути встигла – і назавше...
    Прозоро й незнайомо так мости
    тремтять, у синь весняної води упавши.
    За день чи два позеленілий світ –
    я не помітила, та хто мене питав би?
    І знов гран-прі – щорік той самий хіт,
    і знов аншлаг тієї самої вистави:
    травневі зорі, місяць, солов’ї,
    солодкий аромат... Квітками заметільно
    вкривається трава... І очі знов твої
    у душу цілять – ненароком, самостійно.
    Банальне щастя – чи буває так?
    Це тисячі разів і сказано, й прожито!..
    Дзвенить від захвату у полі кожний злак,
    бо сіє дощ весна через широке сито...
    Шалений ритм шаленої доби:
    магічно швидко все міняється – і знову
    мовчазним криком захлинається: люби! –
    на березі струмка віднайдена підкова...

    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  28. Юрій Лазірко - [ 2012.03.01 21:23 ]
    кордон убогостi
    кордон убогості
    що перейшов
    у видимість
    стоїть
    і стереже
    при смітнику
    простонебесність
    і наривну
    буквозаконність
    що не видавиш
    і словом
    відрубаєш
    нашвидку

    ковтнув
    позбиване повітря
    холодом
    позбавлене
    родинного тепла
    й птахів

    замкнув
    очима небо
    між дахів

    таким
    себе не пам’ятаю
    змолоду
    чужим
    цей світ вважаю
    для богів

    тебе
    неперехожого
    сон видумав
    тебе
    на сонце схожого
    все жду

    кому
    я принесу
    не біль
    до відома
    а серця
    недолугого
    ходу

    зелених зміїв
    запускаю
    ранішніх
    і пропускаю
    сценами
    життя
    і посилаюся
    на те
    що зраниш ти
    бо відкиваюся
    щоб ти затяв

    що ходять
    не довкола
    з вірою
    що не несуть
    надії
    в пустоті
    що називають
    радість
    щирою
    що викликають
    жалість
    тільки ті
    з яких
    мов смерть
    не сходить
    на обличчі
    сіре 'я'
    і не втікає
    з-під коліна
    тінь

    любов
    тоді

    коли зима
    і біло їй
    весна
    б’є з вирію

    коли
    омиті
    зорі
    у воді

    коли є де
    куди покласти те
    що вигрію

    коли дорога є
    яка веде
    у дім
    а в домі
    тім
    немає
    стін
    лиш янголи
    і сльози
    щастя
    Божі
    й золоті

    1 Березня 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (21)


  29. Юлія Радченко - [ 2012.03.01 21:16 ]
    Присмеркове
    У церкві зимно. Непорушна мла.
    Вмерзає в ніч периферійна тиша.
    Ти присмерково вперше ожила
    З тим, що завжди лишається мудрішим.

    Що вам дісталось? Сутінки снігів.
    Сп'янілий Місяць спить на огорожі.
    Іконний вечір ладаном зотлів.
    Церковна втома. Кажани ворожі.

    Забракне мужності знайти його сліди.
    Думки кадильні - кажанами - в зграї.
    …Трава скуйовджена росла біля води.
    Вона мене навряд чи пригадає.
    2012 рік


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  30. Сантос Ос - [ 2012.03.01 20:14 ]
    Механізми
    Діють твої механізми,
    Поки їх ти не збагнеш!
    Страх тебе все буде їсти,
    Поки корінь не знайдеш!

    Поки в собі не побачиш,-
    Цю єдиную журбу-
    Будеш завжди наче м'ячик,
    Відлітати "по пінку".

    Будеш завше діставати!-
    Від емоцій,- Від своїх!
    Поки не досягнеш хати,-
    Від якої їх приніс!

    Поки не заглянеш в пітьму-
    В край до жахів і страхів,-
    Доти будуть тебе їсти,-
    Якщо це не зрозумів.

    Дякую:-) 2.12.2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  31. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.03.01 20:44 ]
    * * *
    Якщо вміє людина мріяти,
    Тільки та і уміє діяти.
    Бездіяльні душі у круків,
    Не летючі думки, а муки!!!

    Якщо мріє людина про волю,
    То добуде його для кола,
    Не оцінять, така біда,..

    У історика і у поета
    Лише правда -
    дорога до злету!

    Вже куди полетить:
    На біду чи на славу,
    Просто діять інакше
    немає права!


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (25)


  32. Григорій Слободський - [ 2012.03.01 19:49 ]
    навіщо приходиш у сни
    Навіщо згадки з минулих літ-
    давні згадки мучать сни
    приходять із років юнацьких
    приходять ночами вони.

    пробуджуюсь кличу, зову бажану ,
    яку цілував при зорі:
    місяць один тоді був свідок у горі,
    як кохав свою кохану

    була весна. Рози цвіли пахучі,
    всміхалась небесна блакить,
    об берег бились хвилі ревучі
    Нептун всміхнувся у ту мить..

    Ми стояли на берегу моря
    ти в сукні заквітчанні в узорах
    я від щастя летів в небесах ,
    і круглівся там поміж зорях..

    забилося серце в ранці
    коли пробудився із сна,
    роки зима покриває,
    а в серці буянить весна.

    Так захотілось бажану
    зустріти хоч раз наяву...
    молодо серце заграло в грудях,
    що уже постаріли
    -про це я забув


    не надійно усе, що в світі прожито
    відішли друзі в невідомий світ
    любов спалахне у серці-
    і згасне, як едельвейса цвіт...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Ірина Крук - [ 2012.03.01 19:15 ]
    Вбитий ангел


    Як хотіла, так і гуляла,
    Будь-де і будь з ким спала.
    І от одного дня зрозуміла,
    Що догулялася, що «залетіла».

    Ночами плакала. Не знала,що робити.
    Що скажуть друзі?А батьки?Як далі жити?
    І от прийшла до висновку вона: убити…
    Зробить аборт,спокійно далі жити.

    Хоч розуміла, не шматочок м’яса в ній:
    Є носик, вушки, пальчики – цей плід живий!
    Та страх перед майбутнім її не зупинив.
    Новий технічний прилад дитину в ній убив!..

    Продовжувала спати, гуляти, пити.
    Нічого не мішало б спокійно далі жити,
    Якби не один сон: голубоокий хлопчик,
    Маленький та спокійний, неначе ангелочок…

    Нещасть ця ніч не віщувала.
    І дівчина спокійно спала.
    І знову сон такий наснився,
    Цей ангел плакав, аж трусився:

    «Навіщо, мамо, ти убила?
    Тобі ж нічого не зробив я!
    Мене ж ти навіть не родила,
    А вже ненавиділа, не любила…»


    Вона прокинулась в сльозах,
    В душі відчула біль і страх.
    Піднялась, згадала сон,
    Відкрила двері на балкон…

    Ох, заридала!..
    Відштовхнулась від перила,
    Та каменем униз додолу полетіла,
    Лише викрикнути вспіла:
    «Пробач, мій сину, я любила…»

    І через мить землі торкнулась,
    Та більш ніколи не проснулась.
    Знайшла там спокій забуття,
    Та загубила лиш життя.

    Два серця битись перестало…
    У світі двох людей не стало…
    А все могло б інакше стати,
    Кохання лиш уміла б ждати.


    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  34. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.03.01 17:30 ]
    Він і вона
    Вона:
    У молодих усміхнених очах
    Світилось сонце, з літом фліртувало
    Неспокій бджілкою крутився по плечах
    Кохай, літай і серце край – все мало...

    Він:
    Виразний погляд, усмішка скупа
    На мужньому обличчі зблякли фарби
    Розбавлені у роздумах – дарма...
    Життя заманює ще дужче, як і паби

    Вони:
    Сплелися душі у чудний вінок
    Барвистий, запашний, незрозумілий
    Жагучий свіжий юності бузок
    Звабливий гладіолус ніжно-зрілий...

    Він:
    Світися, моя зіронько, світись
    На гордому моєму життєсхилі
    Напіштував ночами... Ні, молився!
    Жіночій вроді – вічній силі.

    Вона:
    Лукаві погляди скидала наче пух
    В бездонній глибині його ховалась
    А щоб вогонь палкої пристрасті не вщух
    Метеликом у спогадах зосталась...

    2002


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (14)


  35. Іван Потьомкін - [ 2012.03.01 17:03 ]
    Веніамін Блаженний



    Негоже блукать так віддалік од Бога,
    Аби не бачить рук, простертих в висоті,
    Коли в їх захистку лежить твоя дорога
    І навіть за межу відходять руки ті...
    Негоже так іти відлюдником на гору,
    Негоже позабуть, як мандрував Ісус...
    Як листя на вітрах, довір себе простору,
    Довір семи вітрам недавніх сліз росу...


    Вениамин Блаженный

    Нехорошо бродить так далеко от Бога,
    Чтобы не видеть рук, простертых в высоте,
    Когда под сенью их лежит твоя дорога
    И даже за предел уходят руки те…
    Нехорошо уйти отшельником на гору,
    Нехорошо забыть, как странствовал Христос…
    Как листья на ветру, доверь себя простору,
    Доверь семи ветрам росу недавних слез…
    ----------
    Веніамін Блаженний (1921-1999)




    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (1)


  36. Іван Потьомкін - [ 2012.03.01 17:42 ]
    Вибір

    В багатиря якогось було дві доньки.
    Як звали їх, легенда не доносить
    Натомість добре відомо,
    Що на старшу – краще б не дивитись,
    Молодша ж, хоч і була нівроку,
    Та мала такий навдивовижу норов,
    Що всі обходили сварливу стороною.
    Ну, а батькам – подвійне горе: ніхто не свата доньок.
    Бозна за які гріхи, старі гадали,
    Доведеться, мабуть, піти на той світ без онуків.
    Може б, так і сталось, якби не нагодився сват,
    Котрий зумів знайти дівчатам женихів:
    За сліпого - старшу засватано, молодшу – за глухого.
    «Нічого!- радів батько.- В містечку з’явився такий лікар,
    Що готовий вилікувать обох зятів».
    Невдовзі так воно й сталось.
    Здавалося б, радіти слід. Але зяті в розпуці.
    Тільки-но побачив свою дружину той,
    Що донедавна був сліпий, заплющив очі - й з хати.
    А другий – якомога щільніше вуха затулив,
    Як почув уперше прокльони і прокляття.
    Словом, обоє відмовилися лікарю платить.
    «Ну що ж,- сказав суддя,- не хочете платить,
    То лікар поверне вам те, що мали доти».
    «Осліпнути? Оглухнуть? Та нізащо!..»
    «Тоді платіть сповна!»
    ...Як воно було далі, мовчить легенда.
    І, мабуть, навмисне: хай кожен додумає своє.
    ----------
    Сюжет запозичено з «Піркей авот» («Настанови батьків») як відповідь уславленого проповідника раббі Яакова з Дубно на запитання Віленського гаона раббі Еліягу: «Чому людина має дати звіт перед Всевишнім за прожите життя?»











    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  37. Ксенія Озерна - [ 2012.03.01 17:49 ]
    ***
    не дивись на кору - шершава
    не веди лік рокам - повір
    не у доторках сутність - правда

    весною губú невтішність
    життя - це підсніжник
    ніжність

    2012













    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (32)


  38. Юрій Лазірко - [ 2012.03.01 16:04 ]
    клiтка для синьоперого птаха
    між небаченим
    і непомітним
    яв

    до забутого
    просвітку
    я
    приганяю
    перелітні
    сни
    і заходжу
    мов у кліту
    в них

    і мене
    там зустрічає
    птах
    і питає
    ти за мною

    так

    за тобою
    синьоперий
    мій
    за тобою
    охоронцю
    мрій

    де ти був
    піднявши очі каже
    він
    як я бився тут
    мов до молитви
    дзвін
    і не йшов гоститись
    до нечистих
    рук
    перестав лічити
    скільки раз ще
    вмру

    я йому
    протягую свій
    німб
    рідний мій
    скуштуй
    душа як
    хліб

    він давно
    не світиться
    від слів
    я його
    зносив вже
    на землі

    не смакує
    каже птаха
    хліб
    зачерствілий
    наче камінь
    і
    солі стільки
    що три моря
    в нім
    але в жодному
    нема скарбів
    на дні

    просто з леза
    набігає
    кров
    пий мій любий
    я згрішу на римі
    знов
    і додам
    до пари їй
    любов

    то вона
    на що поклявся
    й кляв
    то вино
    в якім купався
    я

    не вином твоїм
    сьогодні я
    нап’юсь
    бо пекуче
    мов змії
    укус
    ти мені
    із клітки
    дай
    змогу
    лопотіти
    та й
    небо
    розстели
    на ніч
    щоб ясніше стало
    в перелітнім
    сні

    у забутому
    просвітку
    я
    розстеляю
    синьоперим
    яв

    1 Березня 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (27)


  39. Микола Дудар - [ 2012.03.01 12:54 ]
    Літо поминали...
    Моя печіночка щебече...
    Сьогодні Осінь - так доречі!
    Бабусин півник на рогатті.
    Вогонь. Шкварчить і ми багаті...
    Літо поминаєм...
    Зійшлись бокали в поцілунку...
    І в нас у Душах також лунко...
    Бо ми удвох і вечір - ось він!..
    В нагоді знову спільний досвід -
    Літо поминаєм...
    З вогнем заводимо розмову.
    І розуміємось чудово!
    Розчервонівся повний місяць…
    У нас одне ще вільне місце -
    Літо поминали...
    Світанок ніжить вереснево...
    Шепочеш в такт: - Ми ще поснемо...
    І щось про Літо... І про вечір...
    А ми про Осінь так, доречі…
    Літо поминали...

    2003.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (5)


  40. Ірина Крук - [ 2012.03.01 11:11 ]
    Відпусти


    Я буду просити,
    Я буду молити,
    Я буду благати…
    Тільки відпусти.

    Я хочу любити,
    Я хочу жити,
    Я хочу літати…
    Тому відпусти.

    Мене не зловити,
    Мене не спинити,
    Мене не вбити…
    Я йду, відпусти.

    Цього не змінити,
    Не змусиш любити,
    Ти мусиш забути…
    Забудь і…прости.

    2008р.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.13) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (2)


  41. Сантос Ос - [ 2012.03.01 10:09 ]
    Ареал Щастя
    Лиш дерева тут щасливі,
    Лиш про щастя гомонять,
    Тільки люди все журливі, -
    Не побачать щастя шлях...

    Не побачать цього світу,-
    Що радіє в тишині,
    Що веселками й у квітах,
    Всім співає тут пісні.

    Що чарівно Світ радіє,
    Хоч вони і так шумлять,
    Хоч його вони вміють,
    Так як треба цінувать...

    Не уміють тут почути,-
    Як у лісі щастя йде,
    Як дерева вміють бути,
    В тиші радісній щодень...

    Як вони про Світ співають,
    Тихо, лагідно без слів,
    Як гарненько в цьому Раї,
    Пару митей я б провів...

    Я за лишився б напевно,
    В тиші цій би назавжди,
    Все б покинув,- що буденно,
    Десь подів б свої думки.

    Я залишився у лісі,-
    В території без снів,
    Щоб наслухатися пісень,
    Тих, що радують без слів...

    От побачили би знову люди,
    Як же гарно навкруги!
    Як природа тут дивує,
    Як прикрашує цю мить!

    Може вни б тоді збагнули,-
    Де насправді дійсний Рай,
    Де потрібно просто бути,
    Де є Щастя ареал.

    Хоч й залишився близенько,
    Від задушливих тут міст,
    Стало серденьку легенько,
    Як відвідав я цей Ліс.

    Щиро вдячний за ті короткі миті що я провів у одному прекрасному лісі :-)

    P.S. віршик написаний влітку, після того, як я побував в лісі. Усвідомив наскільки метушливе життя в містах, і наскільки тихо, приємно і затишно знаходитись на лоні природи.
    Дякую=)


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  42. Марина Богач - [ 2012.03.01 10:22 ]
    весняне
    Зимою вони спали,
    На тепло чекали...
    Та тепер прокинулись,
    Бо сонця тепле колесо
    Зігріло ніжно - проліски.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  43. Олена Кіс - [ 2012.03.01 09:35 ]
    Весняне
    Полоще вітер
    Прану джинсівку неба –
    Проростає звук.

    Метнуло й зблисло,
    Скресає лід протало.
    Тиші не чекай.

    Посутеніло.
    Розреготався грім –
    Старе тікає.

    Ніч промовляє
    Вогняними очима.
    Земля омилась.

    Ранкове птаство
    Співає величальну.
    А ти кохаєш…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (29)


  44. Ганна Осадко - [ 2012.03.01 09:17 ]
    майже колискова
    Хлопчик, якого не знала,
    бо він народився у іншу еру...

    «Як там тобі було?» –
    гукни мені через глибоке урвище років,
    гукни,
    склавши долоні у рурку:
    «Е-ге-ге-гей, мала, тільки нічого не бійся!» –
    А потім тихіше:
    «А скоро і ти – будеш»...

    Золота доба піонерії,
    залізний самоскид під ліжком,
    мрії, високі та карколомні,
    мрії-винищувачі,
    що ширяли
    над тобою_малим
    у світі, як ніч, великому;

    Хлопчику,
    біла кульбабка волосся,
    прикушена нижня губа горда
    і шалене бажання вирости,
    протаранити впертою головою крижаний панцир,
    ніби найперший підсніжник у лютому;

    Хлопчику,
    люлечки-лю, хлопчику,
    гойдаю тебе на своїх колінах
    через роки,
    охопивши худими руками,
    сплівши із них кошик вербовий,
    люлечки-лю, хлопчику,
    то час наш спливає,
    люлечки-лю,
    то ти – у люльці моєї ніжності,
    хлопчику,
    якого не знала ніколи...


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (10)


  45. Віктор Марач - [ 2012.03.01 08:28 ]
    І що дощі? Що мощі? (вірш-паліндром)
    І що салату рута? – Ласощі.
    І що дари мами? – Радощі.
    І що рудим хохми? – Дурощі.
    І що лабетів сіті, світе? – Балощі.
    І що дрогам ряд ярм? – А гордощі.
    І що бюлетень?.. Не те... – Любощі.
    І що лажа? – Жалощі.
    І що дару радощі?
    І що Нілу лінощі?
    І що бур гулу грубощі?
    І що хапугам і магу пахощі?
    І що тяв сколок? – Святощі.
    І що до лосини? - Cолодощі
    І що до ломаки? – Лика молодощі.
    І що Лесеві лялі веселощі?
    І що мені на пані немощі?
    І що ні літо – оті лінощі?
    І що гори пуху Пирогощі?
    І що голе село Гощі?
    І що дубу дощі?
    І що в хаті літа? – Хвощі.
    І що молі тіло? – Мощі.
    І що тіла малі? – Тощі.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (5)


  46. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.02.29 23:51 ]
    А що буває....
    ...
    А що буває,
    Як зникає
    Людина?
    Була ще
    Нині!
    Тут розмовляла,
    В душі живе ще -
    А вже - немає.
    Ні!
    Не померла!
    Жива-здорова!
    А просто зникла:
    Бо я - тривога...
    ...
    А що буває,
    Як сніг зникає?
    Іде далеко?..
    Летять лелеки,
    Шумлять здалека,
    Бринить бджолина
    Сім`я ревнива,
    Шпаки черешню
    Уже шукають
    Усі радіють,
    Чому - не знають...
    ...
    А що ж то буде
    Як Місяць зникне?
    Душа затихне...

    22.00. 29.02.2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (15)


  47. Володимир Сірий - [ 2012.02.29 21:35 ]
    Блаженство
    Ти мене цілуєш ніжно в губи.
    В губи ніжно ти мене цілуєш
    І голубкою воркуєш: любий.
    Любий, - ти голубкою воркуєш.
    Я іду до раю лона денцем.
    Денцем лона я іду до раю,
    Омліває тіло у блаженстві.
    У блаженстві тіло омліває.


    Муки пекла - дні в розлуку злиті.
    Дні в розлуку злиті - муки пекла,
    Хочу знати, де ти, я щомиті.
    Я щомиті хочу знати, де ти.
    Вірю, не погаснуть наші зорі.
    Зорі наші , вірю, не погаснуть,
    Нас осяють щастям неозорим.
    Неозорим нас осяють щастям!

    29.02.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  48. Назар Назаров - [ 2012.02.29 21:39 ]
    Переваги параної
    Параноїк ніколи не буває самотнім і обділеним увагою
    На кожному розі на нього люб'язно чекають убивці і скажені пси

    Параноїк ніколи не нудьгує
    бо завжди має над чим подумати
    хоча б чи їсти йому вечерю
    адже якщо вона отруєна сніданку уже не буде

    у світі ще стільки погано обдуманих речей
    і стільки не передбачених нещасних випадків
    навіть стілець і той виглядає загрозливо
    якщо правильно подивитися

    Але параноїк не занепадає духом
    якщо стільки найманих убивць за ним ходить назирці
    і стільки отруєних вечер уже з"їдено
    а з ним нічого так і не сталося
    значить він дечого таки навчився
    і якось можна жити далі

    (от тільки ще загляне в шафу
    і під стіл
    а так про всяк випадок)


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  49. Володимир Маліцький - [ 2012.02.29 20:09 ]
    ХХІХ. Памороз
    Линявий памороз гуляє, не зовіть!
    Всі зубожіння кволі в вітрі роговому
    Сміються в унісон. Блаженство втому
    По вулиці жене до димових суцвіть.

    Передвесінні миті в дотику доріг ловіть,
    А ще химерну, сокровенну цвілість дому,
    І сльози голубів, що у кружлянні круговому
    Згубили так безглуздо воскресіння віть!

    Сліпих крізь гамір міста проведіть,
    Закоханим полегшіть болі, і святому
    Вклоніться низько, людові простому.
    Борги панам, тиранам поверніть!

    А вже тоді балади старих веж візьміть.
    І злі прокляття склепів мармурових
    Примусять вас страждати в корчах та судомах,
    І, якщо вийде, смерті в очі зазирніть.

    А якщо ні, то в далі інші йдіть.
    Там вас чекають панни, дівки, вдови!..
    У серце їхнє киньте сухі дрова,
    Але пісень своїх ніколи не паліть.


    2001 р. м. Баранівка


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  50. Ярослав Петришин - [ 2012.02.29 18:45 ]
    ІЛЮЗІОН
    Цілу ніч - "епізоди" Лукаса,
    целулоїд кипить у колбі
    од вогню кольорів Делюксу
    і громів цифрового Долбі.

    Ах, яке все живе і свіже!,
    хоч насправді з пап'є і вати -
    у пропорціях Панавіжн
    світ яскравіший - що й казати!

    Я прокинусь, відчувши напад,
    на зразок амнезії Борна,
    я усядуся на канапі
    з ілюзорним відром попкорну.

    Розчахнувши веранду настіж,
    утоплюсь у 3-D екрані
    і в екстазі - "Das ist fantastisch!" -
    упізнаю світи незнані.

    Логотипом у небі зрине
    срібний місяць мого дрімворксу,
    світловивіска магазинна
    озаглавить кіно заморське.

    Привітається криком півня
    голос диктора із-за кадру -
    так пронизливо і надривно,
    що засвище система квадро!

    По дорозі ітимуть перші
    перехожі, немов субтитри.
    Заклопотані білетерші
    закликатимуть не смітити.

    А коли під горою поїзд
    реп утомлено дочитає,
    у очей моїх полароїд
    сонце блисне мечем джедая.

    26.02.12


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (41)



  51. Сторінки: 1   ...   1025   1026   1027   1028   1029   1030   1031   1032   1033   ...   1816