ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Штанько - [ 2011.01.31 23:50 ]
    Заспів
    Я вроджений під серцем Вкраїни
    Із пісенних мелодій садів,
    Із широких степів, полонини
    Та із вільного духу дідів...

    Я зачатий на кручах дніпрових,
    У бузковому цвіті весни,
    В рідних житніх полях,
    у дібровах,
    В падолисті, озерах ясних...

    Я народжений Богом з Любові
    На найкращій у світі землі...
    І пісні її всмоктані кров’ю,
    Знов виплескують гени мої...

    Я співаю про зорі над степом,
    Про дівочу красу й льоноцвіт...
    Я народжений, мабуть, поетом,
    Бо співає в мені цілий світ.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (10)


  2. Володимир Півторак - [ 2011.01.31 21:39 ]
    * * *
    Ти розплющуєш очі, всміхаєшся, кажеш: «Привіт!»,
    У волоссі Твоєму заплутались сонячні зайчики.
    Ти потягнешся плавно, як киця, до хрускоту в пальчиках
    І зіскочиш із ліжка умить.

    Посміхнешся ще раз, підморгнеш і закусиш губу,
    І лукаво виблискують очі Твої перламутрові.
    Хоч у наших стосунках з Тобою все вкотре заплутано,
    Ти вже пишеш сторінку нову.

    А у склянці моїй знов парує мелісовий чай,
    І до тіла Твого залишається відстань в долоню…
    Щось запустить годинник: секунди відлунять у скронях –
    Вже пора. Мушу йти. Прощавай.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (16)


  3. Володимир Кравченко - [ 2011.01.31 21:41 ]
    * * *
    Лечу крізь хмари штормові,
    Кидає, крутить турбулентність
    життєвих збурень і сентенцій
    у обважнілій голові.
    Агов Земля, я втратив курс
    в хаосі цім падінь і злетів,
    прошу, дай пеленг-нині, де ти,
    чи може світ перевернувсь.
    І я учасовій петлі
    ув'язнений, гримлю кістками
    між хмарами і між зірками
    в цім велетенському котлі.
    То де ж цю душу приземлить,
    як уповільнити падіння,
    навряд чи зможе ніч осіння
    щось підказать в критичну мить.
    Куди мене ця мить несе,
    куди я падаю, плането,
    прошу, дай пеленг, нині де ти,
    мовчанка й небо... Ось і все.
    2010


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  4. Віктор Кучерук - [ 2011.01.31 21:34 ]
    Лагідний, трохи печальний...
    Лагідний, трохи печальний,
    Часом, веселий без меж,-
    Вишгород мій вікодавній
    Зводять до зоряних веж.
    Никне на схилах горбатих
    Дух сивочолих століть.
    Пращурів зморена хата
    В джунглях бетонних стоїть.
    Місця для болю немає,
    Тільки на серці карби.
    Батько і мати чекають
    Втрати її щодоби.
    Хата моя, рідна хата,-
    Казка із прикрим кінцем.
    Жити мені й сумувати
    В згадках про тебе тихцем...
    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  5. Олександр Шумілін - [ 2011.01.31 21:52 ]
    * * *
    На місці тому де скипілась кров
    ти бачиш квітку, ніби чорну ружу.
    І кажеш, що любов готує знов
    підступну змову хижу і ворожу.

    Пелюстки крові, як дурні літа,
    гойдають грифів на своїх раменах.
    Той час забудь коли такі летальні
    ми сіяли весну в осінні клени.

    Забудь вино у мене на устах,
    замерзлі пальці і гарячий погляд.
    Міський голодний перелітний птах
    нехай у вирій забере цей спогад.

    Лишилась кров холодна і тверда,
    І тромбом в горлі промовляє тиша...

    Хворіє паралельністю хода
    замерзлих наших онімілих тижнів.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  6. Мрія Поета - [ 2011.01.31 20:53 ]
    Соблазн. 1913
    – И климат Крыма так идёт поэтам,
    как дамам искушающий шифон.
    – Вы, сударь,– хам, скорей подите вон,
    я даже слушать не хочу об этом!

    – К лицу им лёгкий утренний загар
    в компании упругих кипарисов,
    – Ещё добавьте, что закат матиссов,
    а я отвечу Вам: «au revoir»*!

    – И влажно с гор сползающий туман,
    и говор – на татарском, на иврите...
    – Вы гадкий, отвратительный тиран!..

    Какой вагон, Вы говорите?



    Рейтинги: Народний 5.67 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.56)
    Коментарі: (76)


  7. Софія Кримовська - [ 2011.01.31 20:50 ]
    Осені вина
    Осені вина. Винна.
    Випила сонця вволю.
    Листя над лісом піна
    піною хмар. Знеболю
    бабиним літом осінь,
    зморшки сухі каштанів.
    Серце любити просить.
    Серця за день не стане.
    Тільки схолоне погляд
    в снігові і погасне.
    Небо ще буде поряд,
    чорне граками. Галас.
    Осені вина. Дайте
    випити повну чашу -
    знаю смертельну дату
    любощів ніжних наших...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (15)


  8. Ася Куц - [ 2011.01.31 20:36 ]
    Позабуті ніхто
    Білим – під ноги, сріблястим – в долоні
    Вирує пухнастий сніжок.
    Сонце – на схилі, серце – в полоні
    Впряглося в неспинний танок.

    Навкруги – свавілля, невтішне і грішне,
    Примари в зимових пальто.
    Крокують алеями чоботи сніжні.
    Ми всі –
    позабуті
    ніхто.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  9. В'ячеслав Романовський - [ 2011.01.31 18:33 ]
    ***
    Минув наш час?
    Уже минув?
    У почуттях чогось не стало?
    А душу вік не обманув,
    І стежка в цвіть не заростала.

    Утома літ торка струну -
    І ти смутна, і я невесел
    Мінять на заводь бистрину
    Неситих одчайдушних весен.

    Минув наш час?
    Минув хіба?
    Ще вабить світ,
    ще сонце бризка,
    Ще кличе затінком верба,
    Стрічає шелестом берізка.

    Наш час ніколи не мине,
    Допоки ми з тобою будем,
    Допоки грітимуть нас будні,
    І не розлюбиш ти мене.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  10. Мирослава Каганець - [ 2011.01.31 18:47 ]
    Рай на землі
    На білий світ ми народились, щоб радіти,
    Для щастя Бог створив для нас усе.
    Щоранку ми повинні говорити
    Скільки добра у світ цей принесем.

    Любов помножиться від цього у стократ,
    Бо не страшні їй ворогів тенета.
    Дорогоцінністю вже буде не карат,
    А радістю наповнена планета.

    Саме тоді зрадіє наш Господь,
    Як зрозумієм ми його мотиви,
    Коли в кожній душі, куди не приходь,
    Засіяні добром побачить ниви.

    Засвітяться серця тоді від щастя,
    Здійсниться людства заповітна мрія
    І стороною обійдуть нас всі напасті -
    Рай на землі створити ми зумієм!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  11. Наталія Лазука - [ 2011.01.31 18:58 ]
    ***
    Кімната прихована посеред міста під вечір.
    Мені - твого відліку, відчаю, чаю і м’яти…
    Годинник до півночі зіркою світить на плечі.
    А ти наді мною. І небо над нами, як свято.
    Ця стеля прочитана, стіни спадають до тебе,
    Ховаються глечики доісторичні в куточку.
    Чужим завойовником, схожим напевне на себе,
    Ти голосно дихаєш, тихо сповзає сорочка…
    Колотиться місяцем серце маленьке, як пташка,
    І ніч залишається нині у світлій кімнаті.
    А хтось задихається, тіні гойдаються важко –
    Чужим завойовником, тілом, водою, лататтям…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (3)


  12. Мирослава Каганець - [ 2011.01.31 18:42 ]
    Сум
    Чому туга сумна
    Моє серце знайшла
    І мені спричинила страждання?
    Чого хоче вона -
    Болю в серці княжна -
    Зруйнувати мене до світання?

    Це ж їй радість велика,
    Коли в муках людина,
    Коли стала самотня й чужа.
    Тоді щастя велике
    Відчуває безлика
    ЇЇ злістю просякла душа.

    І чи взмозі хто-небуть
    Поборотися з нею
    І здолати страждання й біду?
    Щоб всі люди на світі
    Були щастям налиті
    І радіти своєму життю!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  13. Наталія Лазука - [ 2011.01.31 18:19 ]
    ***
    Таємниця мене. І вино, і зелений чай.
    Добиратимеш слів, а слова вже тепер не ті.
    Заховаюсь в тепло, як ховаюся зазвичай,
    І тепер в мене світ, що любити мене хотів.
    І тепер в мене ти. І вода на плиті кипить.
    Буде день і вогонь. За вікном помирає сніг…
    Незабаром весна - поминальна за снігом мить.
    Таємниця мене. І вино, як вчорашній гріх.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (5)


  14. Олена Кіс - [ 2011.01.31 17:24 ]
    Краса і мить
    Щемить душі краса,
    як незбагнена сповідь
    лісу вітрові,
    як хмар жива
    летюча благодать,
    як плюскіт річки
    по дзвінких каміннях –
    щемить душі краса,
    як запах ранку
    в росяних лугах.

    щемить душі краса
    мов арфи звук,
    вібруючи у
    титрах долі
    прозорим спалахом
    лілового світанку –
    щемить душі краса
    таким оголеним
    до краю нервом
    мов відблиск неба
    десь під Канивом,
    в Дніпрі.
    щемить душі краса –
    мелодія
    незнано-незбагненна,
    записана у
    нотнім стані зір,
    і ти мені повір –
    щемить душі краса,
    не убивай її,
    вона єдина
    пренепорочна ще
    у світі сім.

    Ще мить – душі краса!


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (11)


  15. Мирослава Каганець - [ 2011.01.31 17:56 ]
    Закохані
    Прийшла весна і сонечко пригріло -
    Так любо десь у лісі посидіти.
    Пташки додому прилетіли
    І весело почали гомоніти.

    І потічок дзвінкий бурхливий,
    І спів пташиний у гаю,
    І погляд милого щасливий -
    Мені так добре, я ніби в раю.

    Душа й природа все розквітло,
    Таку піднесеність і радість відчува.
    І на душі так сонячно і світло -
    Кохання в крові закипа.

    Ми йдемо вдвох: щасливі, молоді,
    Рука в руці і погляд очі в очі.
    "Весна і молодість - то сестри золоті",-
    Ліс-дідуган нам приязно шепоче.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  16. Оленка Бараненко - [ 2011.01.31 16:16 ]
    ТРАВА
    Із незримих глибин
    ти пронизуєш відстань і простір.
    Мовчазна (не німа)
    за життя пахнеш солодко й тлінно.
    Скам'янілі долоні
    прикрасивши дивним волоссям,
    знов приглушуєш крок
    споконвічним земним голосінням.

    Коли в мене зима -
    ти живеш в протилежній півкулі.
    Чийсь порепаний шлях
    заліковуєш стигло-зеленим.
    А як раптом туман
    мої вікна до світу затулить -
    живосмугами тіл
    проростатимеш вгору крізь мене.


    2011 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (10)


  17. Ірина Павленок - [ 2011.01.31 16:32 ]
    Ліліт
    Ти все наплутав... Недогледів.
    Історія, як світ стара.
    Завжди хотіла бути небом...
    А зовсім не «з твого ребра».

    Вертав назад... З усіх маршрутів.
    Та стан не мій – аеродром.
    Я не з ребра. Ти переплутав.
    Набір із інших хромосом.

    Праматір, кажеш… не коханка…
    (Крізь пальці витік цілий світ.)
    Ти переплутав ніч із ранком.
    Прощай, Адам.
    Твоя Ліліт.

    31.01.11


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.26)
    Коментарі: (17)


  18. Анатолій Сазанський - [ 2011.01.31 15:36 ]
    ZZZZZ Н ZZZZZZZ
    Завагітніла снігом полтавська земля..
    Зачарований день тихо бренька на лютні..
    В кирзаках білий янгол вальсує.. кружля..
    Загрузаючи в дзвін кришталевих ілюзій..

    По вузеньких стежках тополині гурти
    Йдуть до Неба..в заметах втопившись по груди,
    Їх долоні благають -протягшись в Світи..
    Наче люди..

    Котять сонячний м"ячик ліниві вітри...
    Зачарований День тихо бренька на лютні..
    На волосся Тобі.. діаманти згори
    Сипле лютий..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  19. Василь Кузан - [ 2011.01.31 15:46 ]
    Не виходь
    Поведи. Поведи, поведи
    На вершину, на пік, на Говерлу,
    Між густі забобонні ряди,
    Воскреси мене, тричі померлу.

    Я тремчу, я тремчу, я тремчу.
    І повіки, і ручки, й колінця…
    Чашу спраглу, бездонну, п’янку
    Ти наповни, коханий, по вінця.

    Потримай, потримай, потримай
    Цю хвилину блаженства на небі,
    Щоб вона не втекла, щоб вона
    Повернулась при першій потребі.

    Не виходь, не виходь, не виходь
    Із солодко-щемливої казки,
    Кульмінацію наших бажань
    Не веди, не веди до розв’язки.

    Не підходь, не підходь, не підходь
    До мінливо-зрадливого краю,
    Не пускай, не пускай, не пускай
    Мене, грішну, з Едемського раю.

    Хай святиться ця мить! Небеса
    Хай осанну творять насолоді.
    Це нірвана. Це рай. Це краса.
    Благодать із блаженством на споді.


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (18)


  20. Любов Бенедишин - [ 2011.01.31 11:28 ]
    Клятва Степана Бандери
    Погляд чесний. І слово – як гиря.
    І карбований мужністю лик:
    «Я приймаю
    смертний ваш вирок,
    бо тікати від смерті не звик.
    Та допоки живу боротьбою
    і живуча мерзота слизька,
    запевняю – "безноса з косою»
    ще по світу мене пошука.
    І допоки моя Україна
    буде скніти в полоні брехні –
    обіцяю, що кожна хвилина
    стане спрагою помсти в мені.
    І щоб заспівом стала, початком,
    недоспівана пісня моя –
    знайте, вбивці, мов прапор, нащадкам
    заповім я своє ім’я.
    Народився і виріс я в герці,
    щоб свободи наблизити час.
    Перед Богом клянусь: і по смерті
    повставатиму супроти вас!»

    27.01.2009




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (43)


  21. Володимир Сірий - [ 2011.01.31 09:57 ]
    Преображення
    Заплітала в коси ніч
    Зоряні намиста,
    На тендітну звабу пліч
    Шаль спускала млисту.

    Вхóпив сутінок - жебрак,
    На доби пероні
    Відпуцований * п’ятак
    У тремкі долоні.

    І затис у жменю хмар,
    Аж спітніли лиця,
    Та не встояв проти чар
    Нічки – молодиці.

    Розпростав міцний кулак
    Хоч і неохоче
    І осяг, що він – жебрак –
    Крез у сяйві ночі.

    2010.

    *Путцен (нім) – чистити ; звідси …відпуцувати - відчистити…зах. діал


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (23)


  22. Оксана Сергієнко - [ 2011.01.31 09:49 ]
    Замовчи і дивись...
    Замовчи і дивись, як за вікнами мріє світанок,
    Як танцює на стінах од вітру фіранкова тінь,
    Як біжать перед поглядом сотні розірваних ланок,
    Поспішають кудись, ніби зляканий загнаний кінь.

    Твої сни вже потрапили в пастку химерну над ліжком,
    Твоя ніч надто чорна (хоч тепла)і дивно пуста.
    Я намисто низатиму з іскор, полишених лишком.
    І вкладу тобі труйний цілунок в холодні уста.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.33) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  23. Таїсія Цибульська - [ 2011.01.31 08:58 ]
    Сонечко
    Засміялось Сонечко,
    Стрибнуло в віконечко!
    Цілувало щічки
    Нашої Марічки!
    Сміх подарувало,
    Носик лоскотало!
    Неслухняне Сонечко!
    Розбудило донечку!

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  24. Віктор Кучерук - [ 2011.01.31 06:22 ]
    Я переповнить не боюсь...
    Я переповнить не боюсь
    Своєю радістю твій келих.
    Пісень журливих я чомусь
    Співаю більше, ніж веселих.
    Стоїть неторканим вино,
    Одному випити несила.
    Твоя гірка любов давно
    І без вина мене сп’янила.
    І не моя у тім вина,
    Що я відшукую причину
    Тому, що десь ти не одна,
    А я з вином на самотині.
    Вино червоне на столі.
    Порожні келихи безликі.
    Чому так радощі малі,
    Чому печаль така велика?
    Мені давно не все одно,
    Чому такий нам жереб випав.
    Стоїть неторканим вино,
    Без тебе я його не випив.
    Я переповнить не боюсь
    Своєю радістю твій келих.
    Пісень журливих я чомусь
    Співаю більше, ніж веселих...


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (17)


  25. Ігор Федчишин - [ 2011.01.31 00:32 ]
    Родом з України
    Я родився в далекій країні,
    Там, де сонце стає дуже рано,
    Та душею я весь в Україні,
    Не дивись, що маленький я, мамо!

    Я повернуся, о б о в" я з к о в о!
    Якщо вам це скоріше не вдасться,
    Допоможу їй зняти окови,
    Допоможу здобути їй щастя!

    Не дивіться так,татку і нене,
    Я здійсню заповітную мрію!
    Помолися, будь-ласка, за мене,
    Богородице Божа, Маріє!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.06)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Федчишин - [ 2011.01.31 00:22 ]
    Орел і кішка

    Він кружляв у безхмарному небі
    Так високо,як більше ніхто,
    Любовався собою "Це ж треба!
    Я-цар неба,повелитель всього!"
    З висоти озирав сині далі,
    Заглядав в потойбіччя світів,
    І пишався ще більше.Надалі
    Степом теж керувать захотів.
    Оглядав уже землі звисока,
    Як свої володіння,рубіж,
    Дикі трави,наповнені соком,
    І росинки,мов крапельки сліз.
    Від його нишпорливого зору
    Не сховатись було,не втекти.
    Він - цар неба,і степу,і моря,
    І живого всього навіки!
    Раптом щось там мелькнуло у травах-
    Стрепенувся орел,чуть завис...
    "Хто посмів?Хто яке має право?!"
    І він каменем кинувся вниз.

    Руда кішка звивалася вправно.
    Треба щось вполювати,знайти.
    Щось поїсти,знайти якусь страву,
    Ну а потім до діток іти.
    Бо вони десь,маленькі,голодні
    Там шукають матусю уже.
    Попоїла,ще й діткам сьогодні
    У зубах якусь здобич несе.
    Ось гніздечко -маленькі котята
    Виглядають матусю,пищать...
    Раптом з неба щось коршуном клятим,
    Тінню чорною вкрило котят.

    Різко вигнулась кішка дугою,
    Полишила і здобич з зубів,
    І стрілою метнулась до бою,
    Ще не бачучи тих ворогів.
    Чорна тінь обернулася в птаха,
    Що на крилах могутніх навис.
    Гострі кігті і дзьоб,наче бляха,
    Впились в неї як стріли,як спис.
    Ті удари,що майже смертельні,
    Пробивали її геть наскрізь,
    Пазурі рвали тіло пекельно...
    Кішка враз обернулася в рись!
    Мов нещадний той звір вона стала.
    Усі сили зібравши в комок.
    І комок той з орлом в диких травах
    Розпочав свій смертельний танок.
    Все.Здавалось останнії сили
    Покидають її назавжди,
    Та зібралась ще раз і вчепилась
    Прямо в горло орлу...Потекли
    Теплі струмені царської крові
    На зелені стебельця трави
    І завмерли обоє багрові
    Від тих ран у пилу боротьби.

    Хто там бігає в гущі отави,
    Хто тривожно попискує там?
    Це котята, шукаючи маму,
    Розповзлися по різним кутам.
    Ось побачили,жалібно плачуть,
    Аж проймає той плач все живе.
    Щось зарухалось...От дітки бачать-
    Їхня мама з під птаха повзе.
    Піднялася,сердешна,вся в ранах,
    Озирнула побоїще вмить,
    Облизала котят і почала
    Їх назад у гніздечко носить.

    А повержений птах мертвим зором
    Десь у небо дивився повік,
    Ніби з жалем,а ніби з докором-
    "Хто посмів?Хто мене переміг?"
    Був могучий-а вже і немає,
    Був всесильний-а зараз ніщо,
    Материнську любов не здолає
    Ані цар,ані воїн- ніхто!
    Не судилось,не було,не буде,
    Нема сили у світі сильніш.
    Так, як мати, ніхто не полюбить,
    Не пожертвує так ніхто більш.
    Невмируща любов окриляє,
    Дає сили все зло побороть.
    Мати любить і перемагає,
    В цій любові і сила,і плоть.
    Воздадім же у кожному слові,
    В кожнім вчинку,в пориві душі
    Вдячність цій материнській любові,
    Що з дітей нас возвела в мужі!


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  27. Таїсія Цибульська - [ 2011.01.31 00:12 ]
    У бiлки
    У своячениці Білки
    Зайці грали у сопілки,
    А зелені коники
    Дзенькали у дзвоники!
    Круторогий дід Баран
    Бив щосили в барабан!
    "Ех,раз! Іще раз!"-
    Заспівав бобер Тарас.
    Навіть тітонька Сова
    Щось тихесенько співа.
    Галасливі дві сороки
    Узялися дружно в боки,
    І здається, що й ріка
    Затанцює гопака!
    Знають гори і долини,
    То у Білки іменини!

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (7)


  28. Таїсія Цибульська - [ 2011.01.31 00:09 ]
    Маски
    Фальшиві посмішки,
    Фальшиві почуття,
    Під масками
    Проводимо життя.
    На попелищі
    Дотліваючих основ
    Фломастером
    Малюємо - Любов.

    За істину
    Приймемо без вагань
    Все, що дарує
    Здійснення бажань,
    А на табло
    вже засвітивсь рахунок -
    Твоя душа!
    То був фальшивий подарунок!

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  29. Таїсія Цибульська - [ 2011.01.31 00:20 ]
    Творчість
    Вечір, зорі дишуть в спину,
    Я ж думками в мрію лину!
    В танці крутяться слова,
    І душа співа - співа!

    Ось лягає на листок
    Мій віршований рядок!
    Подивилась. Почитала.
    Щось не те душа співала...

    Й там не те, і там не те,
    І отам усе пусте!
    Ще подумала з годинку...
    Написала про хатинку,

    Виправляла тут і там,
    Щоб сподобалося Вам!
    Ось лягає на листок
    Котрий вже новий рядок!

    Так, тепер здається гарно!
    Не пройшла робота марно!
    І співає знов душа!
    В інтернет пишу вірша!

    Ось тепер оцінять дар!
    Маю перший коментар:
    - Й там не те, і там не те,
    І отам усе пусте!

    2011


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  30. Александр Горчинский - [ 2011.01.30 23:58 ]
    Шпалери
    Новий день за вікном
    Засліпив тебе трохи промінням
    Сонця, й так аскетично зігрів.
    Від байдужості знов
    На тобі пристає павутиння
    І вбирає в себе колір днів.

    Ти на дотик тверда
    За тобою – стіна аргументів
    Сперечатись давно пропав сенс,
    Всі слова – як вода
    В порошковому клеї «моменті»,
    Лиш загуснути можуть і все.

    Як колись, пригадай…
    Ти була така ніжна, тендітна,
    Чиста, як паперовий листок,
    А тепер вже не та,
    Тепер вже чужа й непривітна, -
    Не впізнав би за крок.

    Власне, винен я сам, -
    Менше став приділяти уваги,
    Перестав вирізняти лице,
    Ось і виник цей стан
    Від того що забракло наснаги
    Переносити далі все це.

    І тепер я сиджу
    В напівтемні кімнаті оточений
    Все тобою й такими як ти.
    Не побачить межу
    Цього неймовірного збочення
    Навіть Сонце, як зможе зійти…

    Новий день за вікном
    Освітив тебе ледве промінням
    І, мабуть, навіть трохи зігрів.
    Від байдужості знов
    На тобі кляте це павутиння,
    Що вбирає в себе колір снів.


    Ти, шпалери смуга біла,
    Не тримай на мене свою образу,
    Багатьом речам ти мене навчила, -
    Не повторю цих помилок іншого разу!


    12-27.01.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Адель Станіславська - [ 2011.01.30 23:35 ]
    Паросток життя
    помислом
    подихом
    порухом
    світ постав

    ніжністю
    ласкою
    вірою
    виростав

    ниткою
    прядивом
    плетивом
    почуття

    цяткою
    зіркою
    сяєвом
    майбуття

    маревом
    краплями
    росами
    знов і знов

    зéрнятком
    паростком
    пуп'янком
    у любов


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (31)


  32. Тетяна Рибар - [ 2011.01.30 21:21 ]
    Відгомін
    Так довгоплинно час собі тече,
    розсіюється леготом у висі,
    і чеше спини полонинам лисим,
    вимолює, вигукує, рече
    черлене сонце, вмочуючи в Тису.

    А з піднебесся, онде, навпрошки,
    по виноградниках поводарями,
    дощі з благословенними дарами
    ідуть, і захлинаються стежки,
    у відблисках земної амальгами.

    Принишк на бадилині чахлій вік,
    над бистрі води птах звиває крила,
    колиска тут і тут його могила,
    і довгих його днів короткий вік,
    й безмежна туга, чиста і зболіла.

    Тут відгомін і стоголосся днів,
    наповнює карпатським трунком води,
    і прах, і душі, клени і клейноди,
    і вечір тихий, що перегорів,
    купають пам'ять з роду і до роду.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (35)


  33. Тетяна Ріхтер - [ 2011.01.30 20:00 ]
    ***
    Не пиши мені епітафій – мій надгробок покрили плющі.
    Не кажи, що самотність – то скарб, бо так боляче то для душі.
    Не цілуй мої губи сухі, бо несила надпити водиці.
    Не нав’язуй думки не свої, бо так хочеться правди напиться.

    Напиши краще прозу в віршах, щоб було з чого спогади скласти.
    Розкажи, з чого зроблений сніг, щоб могла я пройтися по насту.
    Поцілуй у зіниці цілющі, що дають найпростіші одвіти.
    Й зав’яжи мені вузликом руки, щоб на шиї їх в тебе зігріти.



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Оксанка Крьока - [ 2011.01.30 20:01 ]
    танго в нікуди
    Уривки відчуттів між пауз у мелодій.
    Шепочеш: "Не люби..." У відповідь:"Не буду."
    Та серце не змогли сховати ми на споді,
    І знов для нас звучить ритмічне танго згуби.

    Уже не треба слів, і пауз тут немає.
    Танцюємо, забувшись, у прірву відчуттів.
    Не каюся, бо й так - ти мій,тебе кохаю...
    Та й сам ти не моїм... побути не схотів.

    Лунають знов слова: забудь, і викинь з серця,
    А далі вже дзвінок:"Манюня, повернись..."
    Це танго для обох назад не повернеться -
    Продовження веде окремо нас в Кудись.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (18)


  35. Тетяна Роса - [ 2011.01.30 20:40 ]
    Снігові…
    Веселкою виблискуєш в очах,
    Вгортаєш світ у вовну із води,
    У поглядах дитинно-чисте «Ах…»
    Розбуджуєш, мій лицарю. Збуди!

    Збуди мене від сірих павутин
    Думок, що оплітають відчуття.
    Будити так умієш ти один –
    Присутністю… У сутності злиття

    Твого і тих, що йтимуть по тобі –
    Життя… заплутані сліди… Іди.
    Твори простори біло-голубі
    З кристалів скрижанілої води.

    І погляди людські заворожи
    Чарівністю, що тихо струменить
    Крізь час і нас. В тендітності крижин
    Крихких сніжинок вгадується мить.

    Холодний ти мій лицарю зими,
    Все граєшся із скалками дзеркал…
    А знаєш, сніже, трошки схожі ми:
    У тихій грі приховуємо шал.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  36. Віталій Білець - [ 2011.01.30 19:47 ]
    Стара картина
    Стара картина на стіні старого замку
    Живе по-давньому. По-давньому явля
    Красу природи, щільно вміщену у рамку,
    Де юна діва пестить немовля.

    Мізерні тріщинки поморщили олію,
    Мов павутиння розрослись на полотні.
    Проте на твір сей нарікати не посмію,
    Душа художника в нім вилилась мені.

    Хто ж був той геній – не відомо нині,
    Та й скільки ж тих імен поглинув час.
    А він зостався жити у картині,
    Крізь всесвіт барв мандруючи до нас.




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  37. Оленка Бараненко - [ 2011.01.30 18:53 ]
    * * *
    Я Тобі ні жона, ні сужена...
    Може грішниця не осуджена
    із уяви чужої вкрадена,
    що людським заповітам зрадила.

    Ти ж мені на роду написаний.
    В серце ввігнаний.
    В розум втиснутий.
    І любові не знала зроду я
    поміж болем і насолодою.

    Чи пороблено?
    Чи наврочено?
    Мов грозою в полях заскочена
    не ховаюсь -
    вмиваюсь зливами,
    і розгублено,
    і щасливо!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (17)


  38. Анатолій Сазанський - [ 2011.01.30 16:44 ]
    ZZZZZZ МАНДРІВНИЙ ПОЕТ ZZZZZZZ
    Підійму запітнілий стакан
    В шумовинні погаслої віри..
    І..зведуся назустріч вікам:
    Вип"єм, сірі..!

    Захмелілі залишим корчми
    Навісну хитавицю..
    Ви підете у безмір пітьми
    Я..втоплюся в криниці ..

    Буде вітер по вільхах товктись
    Як по струнах..
    Буде ношу правічну нести
    Світ понуро..

    І,можливо, на синім витку-
    Диво-днини
    Він надиба стакан на піску
    Край цямрини..

    Зачерпне крижаного вина
    Тай.. уп"ється..
    І збагнувши ілюзію дна
    Усміхнеться.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  39. Володимир Ляшкевич - [ 2011.01.30 16:13 ]
    Чоловіки

    О, від народження звані синами -
    Бути ви я́влені богатирями!
    Вистане мужності, сили, і слави.
    Ярі віки́ би пишатися вами!
    І до пуття здобуття і нестями!..
    Але одспівані Святотцями
    Чоловіки стають
    Горобцями.


    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (13)


  40. Аліна Шевчук - [ 2011.01.30 16:47 ]
    Прощаю…
    «Прощай!» - звучало. Подих затамовано.

    Ну от і все. Святкуй своє життя!

    А це мовчання – поле заміноване… -

    Як схибиш знову – прямо в небуття.

    Не має змісту навіть «До побачення!».

    Лиш погляд може вбити наповал…

    Я тобою навік приречена…

    Ще мить. І все. Останній інтервал.

    Іще секунда. Фінішна пряма…

    «Кохаю», хоч не вирвися до повені!

    Ну от і все… Кажи ж, не будь німа!

    «Прощаю… Щастя… в полі замінованім.!»

    00.26 0.01.11


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  41. Аліна Шевчук - [ 2011.01.30 16:48 ]
    Вчорашній сніг. Стара декорація
    Ті само старі декорації.
    Той само… Вчорашній сніг.
    Минуле не має рації.
    В минулого мало доріг.

    В майбутнього їх – безмежжя.
    Дні замітали сліди.
    Палала холодна пожежа
    І тліли в мовчанні сади.

    І сходив на місяць вповні
    Божевільних думок чоловік…
    Щоб все почалося знову,
    Ти на Щастя мене прирік.

    І відтоді я вже приречена.
    А відтоді минув не рік.
    Не чіпайте мене – я мічена –
    Я ж і є отой чоловік…

    Божевільна, сиджу на місяці,
    Розкидаю вчорашній сніг.
    Я збирала тебе в колекції…
    Повертаюсь… Стаю на поріг.

    Не покличеш,.. бо я приречена –
    Ти не любити мене не зміг.
    Я б тебе у себе позичила –
    Заважає вчорашній сніг…

    Не має значення – я приречена.
    А місяць вповні – мій оберіг.
    Замітаю сліди щовечора…
    Стежку Щастя слідів моїх…

    І півжиття в таких декораціях.
    Болюча мітка очей твоїх…
    Я ховаю свої емоції
    В той звичайний…
    …вчорашній…
    … сніг…

    23.55 29.01.11


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  42. Аліна Шевчук - [ 2011.01.30 16:42 ]
    Am Donnerstag
    „Das letzte Konzerte in Bühne!“ –
    Schreien Buchschtabe vor Anschlag…
    Am Donnerstag hat man Furore,
    Und jeder gedenkt dieser Tag!

    Im Rolle romantisch Romeo
    Er nehmen Theater Abscheid-
    In meine Schicksal er teilnehmen –
    Ich habe jetzt nur die Gluck-halb.

    Ich möchte nicht vor mich beichten:
    Morgen – erste ohne er der Tag…
    „Das letzte Konzerte in Bühne!“ –
    Schreien die stumm Anschlag…

    20:03 22.01.11


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  43. Василь Дениско - [ 2011.01.30 15:00 ]
    Тінь
    І ніби дива вже не жду…
    Та ходить тінь твоя за мною,
    Як кінь рухливою губою
    Мене торкає по сліду.
    Вечірня тінь – сльоза-печаль
    Нечутно зашпорами зайде
    Та ще пекельно нагадає
    Не зустрічі, а біль прощань.
    Тебе кохатиму довіку,
    Тебе чи тиху тінь твою?
    Сам дивну казку збережу
    І сам віддам любов без ліку.

    2011 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  44. Володимир Парфьонов - [ 2011.01.30 15:13 ]
    ***
    Я так довго на тебе молився,
    я так довго на тебе чекав,
    двісті років тому народився,
    сто дев'яносто проспав.

    І не хочу тебе я втрачати:
    у Бога до тебе просився,
    так довго мріяв кохати,
    так довго на тебе молився!

    2010


    Рейтинги: Народний 5 (5.2) | "Майстерень" 5 (5.08)
    Коментарі: (6)


  45. В'ячеслав Романовський - [ 2011.01.30 15:41 ]
    Сікстинська мадонна
    Вічність
    принишкла
    перед картиною -
    жінка з дитиною!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (12)


  46. Анна Вишня - [ 2011.01.30 14:22 ]
    Ти
    Нема краси, немає страху й міри
    Є тільки досконале почуття
    І брак його
    Лиш ти
    І решта світу.
    Світ у тобі
    Та ти не в ньому
    Ти чужа

    Така ти незалежна й самобутня
    І дика, і свавільна, і проста
    І найскладніша галактична схема
    Ти не його
    Не їх
    І не моя

    Така тендітна, ніби зараз розіб*єшся
    А падаєш залізним лезом непроломним
    І все тобі під силу і нічого,
    Пропалена брехнею і промита кров*ю

    Ти зіткана із вічного тепла
    Заточена із найчистішого кришталу
    Перфектне зло – твоя чорна душа
    А очі неповинні й повні шалу

    І ти сама собі між всіх людей
    Мені ти - мати, і коханка, і жона
    Істота абсолютно чиста, брУдна докорінно
    А я тобі – лиш дівчина із протилежного вікна

    січень, 2011


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  47. Дмитро Куренівець - [ 2011.01.30 14:26 ]
    Станція Крути
    Обов’язком, Вітчизною, Добою
    блюзнірили, як завжди, владарі.
    Та не слова - серця вели до бою,
    у полум’я багрової зорі,
    на поле смерти, де запросять в гості
    нерівна боротьба і лютий розстріл,
    де на юнацький спів, на квітень їх
    січневий і довічний ляже сніг.

    У вирвах – рваних ранах того поля,
    у шанцях, мов у лініях руки,
    читалася країни чорна доля,
    пекельні дні і прокляті роки;
    плакатні фарси та життєві драми,
    надії поруйновані і храми,
    коли князі терору принесуть
    війну, і голод, і неправий суд.

    А поки – бій. Розв’язка. І світанок.
    На юних лицях сніг, неначе гіпс.
    І вже не тане сніг на них, не тане,
    фіксує неповторність їхніх рис...
    А на столицю марширують зайди,
    і сонце України скоро зайде,
    і вкажуть поїздам новий маршрут:
    на Соловки і Колиму – від Крут.

    2004, 2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.43) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (6)


  48. Леся Сидорович - [ 2011.01.30 13:03 ]
    Я тиша тиш.
    Я тиша тиш. Чекання всіх чекань.
    Я усміх, що прилип колись до сонця.
    Я сон, коли, стомившись, тихо спиш
    І жнеш мої думки серпом бажань.

    Я квіт зими у новорічну ніч.
    Я спів дерев під інеєм кохання.
    Я ягідка, примерзла до весни,
    І сірий усміх сивих попелищ.

    Хто ж я така? Напевно, тиша тиш.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (7)


  49. Ігор Павлюк - [ 2011.01.30 13:28 ]
    * * *
    Манять колючі дроти доріг.
    Хлібом твердим, як ножик,
    Краю життя своє – не на рік,
    А на усмішки Божі.

    Грубої в’язки печаль століть
    Світиться порохняво.
    Голос дитячий із-під землі...
    Муза кличе «на каву».

    Хмарки у річці файні таки –
    Хоч на ялинку вішай.
    А на могилі бомж і пташки
    Булку їдять і співають віршa.

    Сонце заходить в пінні сніги.
    Аж зашипіло – й тихо...
    Пробує доля мене на згин.
    Глибоко дихаю.

    Гнізда зимові.
    Ночі безсонь.
    Світло із болю злого.
    Шрамні дороги шармних долонь –
    Перші листи від Бога.

    29 січ. 11.


    Рейтинги: Народний 0 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  50. Оля Лахоцька - [ 2011.01.30 12:52 ]
    Зворотний відлік
    І ти, як всі, доходиш до межі,
    Коли життя почне зворотний відлік,
    Як борг тебе роздасть: за щастя - біди,
    За слово - сум, за мрії - міражі.

    І згорне тебе птахом. Світла - вщерть!
    А ти, злетівши, так натхненно віриш!
    І свій політ землею перевіриш,
    Розбившись зразу - не вдрузки - насмерть.

    Не піднімай! Не треба похвали -
    Стискає горло ніч глухою тінню...
    В житті стояти легше на колінах,
    Ніж в небеса летіти - догори.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (21)



  51. Сторінки: 1   ...   1211   1212   1213   1214   1215   1216   1217   1218   1219   ...   1816