ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми все раді просто посидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Кіс - [ 2011.01.18 14:48 ]
    ***
    Ключі
    лелечі
    канули за небокрай.
    Курличе осінь інеєм у скроні.
    Притомнію.
    Тепло очей зачахло.
    Як зимуватиму? −
    уперше і
    укотре.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (16)


  2. Юлія Шешуряк - [ 2011.01.18 13:40 ]
    Таня (Вільна каса)
    Музика: Олег Король
    Текст: Юля Шешуряк

    www.ex.ua/view/4355514

    у закладі швидкого харчування,
    на перехресті двох великих вулиць,
    ми випадково якось перетнулись
    на бейджику ім"я чарівне - "Таня".

    і ти кричала дзвінко - "вільна каса"!
    і в посмішку складала повні губи,
    а я пітнів, коловся светр грубий,
    а я хотів з тобою бути разом.

    стояла ти, не змінюючи пози,
    і посміхалась всім, моя богиня!
    послухай, Таню, я без тебе гину!
    картопля фрі солона, наче сльози...

    і я уже не знаю - від фастфуду,
    чи від кохання став слабкий і кволий.
    і ллється через вуха кока кола.
    ох що ж тепер зі мною, Таню, буде?

    для мене твоя каса, Таню,
    не вільна...
    а я ж просив - скажи свій номер
    мобільний...
    ти всім давала чек і здачу,
    я бачив...
    я заплачу за їжу, сяду
    й заплачу...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (31)


  3. Віктор Кучерук - [ 2011.01.18 11:05 ]
    Хто я?..


    Урізнобіч, шеренгою, колом
    Наближаються з різних сторін
    Негаразди до мене і болі,
    Вслід за радощами, навздогін.
    І немає ні міри, ні ліку
    Ні здобуткам, ні втратам моїм, -
    Себе легше вкусити за лікоть,
    Ніж позбавить неспокою дім.
    Знаю шлях я від раю до пекла
    Наче пальці на власній руці, -
    Мене горе і щастя запекло
    Водять світом у різні кінці.
    Безнастанні блукання світами,
    В рівновазі світання й пітьми, -
    То шмагали мене батогами,
    То втішали моїми ж слізьми.
    Несподівано зовсім, нізвідки,
    Появилася звичка давно
    Куштувати повільно, без свідків,
    То гірке, то солодке вино.
    Неодмінно заради наснаги,
    Наповняється келих той мій.
    Співчувають одні: - Бідолаха…
    Інші заздрять чомусь: - Багатій!


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  4. Ірина Зелененька - [ 2011.01.18 10:24 ]
    ***
    Бачиш, Іване Хрестителю, знову Йордань.
    Знову шепоче морозами крапелька глею.
    Господи, вигин руки Саломеї, - і я -
    плаття її. Це-бо краще, ніж бути твоєю!
    Вулиця в сонці, ножами милується сніг,
    танцем охоплює біло-червону планету.
    Іродіада жива... Так жива, ніби я, -
    хочеться раю і пекла, і дольки ранету.
    Падати легко. Падіння уверх не болить:
    хто б не узяв мене, біло-прозору, на руки,
    ти не відважишся поряд іти навпрямки...
    На авансцені каштани згубили перуки...
    Білий горіх - начеб огир зими, під сідлом.
    Грає копитами - річка лунає пеаном.
    Знову, Іване Хрестителю, біло, - Йордань.
    Слід у гортані, на платті. О, Господи, рано...

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (9)


  5. Валерій Хмельницький - [ 2011.01.18 10:26 ]
    Мене порівняли з Шекспіром
    Мене порівняли з Шекспіром –
    Шекспір ХХI-го віку!
    Та в це я не дуже й повірив:
    Поетів ж у світі - без ліку.

    Мене порівняли із Глібом
    Горбовським – ну, знаєте, може?
    Та є у моїх віршах хиби -
    Який я Горбовський, о, Боже?

    Мене порівняли з Шевченком -
    "Кобзар" знають всі і довкола,
    Та жодної в мене поемки -
    Що ж вчитимуть дітки у школах?

    Мене переконують хором
    І кажуть мені, що я геній,
    Що я в поетичному морі -
    Немов Євтушенко Євгеній.

    Я з Пушкіним запанібрата,
    На пиво з поетами ходжу -
    Пора гонорари вже брати,
    Вступати в письменницьку ложу.

    Я вірші пишу на дозвіллі,
    Пародії та епіграми -
    А скоро придбаю і віллу
    На Кіпрі, а, мо', на Багамах.

    Дізнаються за океаном
    Про вірші мої і сонети -
    Осяє всесвітня шана,
    Про мене напишуть в газетах...
    ...
    Ну, що ви накоїли, друзі -
    Читаючи ваші "коменти",
    Втонув я у річці ілюзій,
    Віддавшись на мить сентиментам...


    18.01.2011


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (22)


  6. Юлія БережкоКамінська - [ 2011.01.18 10:47 ]
    КИЇВЩИНІ і ХЕРСОНЩИНІ
    Не просто назад вертаюся –
    У - будні, яких нанизано,
    У – долю свою, як у тіло земне,
    У справи, турботи, сни…
    І потяг, здається, крізь сфери летить,
    Стрімко, і гучно, й залізно,
    Щоб приземлитись на кінчику
    Усе ще моєї весни.

    Вагони, вагони, вагончики,
    Лічені-перелічені,
    Всі станції – уже мічені,
    Й опівночі не зіб’юсь.
    Я повертаюсь на Київщину,
    А звідси – вагони зустрічні і
    Чіпляють залізні крила
    Й на південь тримають курс.

    Вертаюся – прокидаюся.
    Із туфельок – та й у чоботи,
    У мінуси - після сонечка,
    Із балу – та й на ріллю.
    Пірнаю і – виринаю у
    Свої повсякденні клопоти,
    У «вірю», у «сподіваюся»,
    «Ненавиджу» і «люблю».

    Крилаті мої ви потяги!
    Із батьківщини – як із вирію,
    Моєї долаєте пам`яті
    Невигаданий рубіж.
    Із вами – в часи і відстані
    Я радісну долю вимрію
    І землям цим,
    І щоб людям всім,
    І потягам,
    І собі.
    17.01.11.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  7. Юля Окулова - [ 2011.01.18 02:02 ]
    ***
    Мігрень наче цвях. Від пігулок
    Ефекти хіба що побічні.
    У фобії темний провулок
    Відмінки проковзують кличні.
    Як ляпас пронизливе світло -
    Єдиний нічний порятунок.
    Безсоння під ним рясно квітне.
    Вистрибуючи з очей лунок,
    Де дихати їм нема чим вже,
    Сни на блідім б'ються обличчі.
    Вологе воно - ніби свіже.
    Судоми йому дуже личать.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.01.18 00:41 ]
    Ілюзія


    Там небо струмувало на мохи...
    Ти впевнив: не потрібні крила ширші
    За ті, що мають жваві дітлахи,
    Щоби злинати в льолях понад вишні.

    Ти сипав журавлину на моріг...
    Сліпим дощем укрив смагляві плечі...
    А думка в’язла реп’яхом до брів:
    Десь має бути світу приконеччя.

    Ти лебедів, жар на долонях ніс...
    У віражі освідчився - лукаво.
    За крок до прірви жовтий замок зріс.
    Я анфіладами сама блукала.

    Підхмарні сосни з білками - довкруг.
    Із парадизок яблучка - під ноги...
    У скриньки заховала мішуру –
    Та бутафорія блищала, мов клейноди!

    Обарвив казку в потойбічні кольори,
    Які дарма шукати у палітрах…
    Спромігся ти - Ілюзію створив.

    ...кого несеш в захмар"я нині, Вітре?



    2005-2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  9. Ігор Штанько - [ 2011.01.18 00:54 ]
    * * *
    Твій літак у грозу відлітає,

    Стрімке тіло з титану дрижить,

    Плаче дощ і громами зітхає

    І прощанням минула ця мить...



    В кришталевому блиску краплинами

    Ще відлунює постать дощу,

    Що на схід полетів за хмаринами...

    В них я душу свою полощу...

    Відмиваю від болю й образи,

    Що вицілює з серця твого

    Як нагострені стріли наказу,

    Що безжалісно б’ють у чоло...



    В кришталевому блиску сльозинами

    Ще відлунює постать любові,

    Що стряхну з парасолі краплинами

    Й обірву у душі на півслові...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  10. рлопрві пволд - [ 2011.01.18 00:46 ]
    В житті колись усе буває в тебе вперше...
    В житті колись усе буває в тебе вперше –
    Або ж нема ніколи – і так було завжди.
    Я зрозуміла це, не так давно піднесши
    Тяжку вагому чашу самотності й нужди.

    І тільки речі дві – уперше і востаннє
    Людині у житті зустріти довелось.
    Та ні, це не любов, і навіть не кохання,
    І не дитинство голе, що десь ключем знялось.

    Вони приходять раз, коли в них є потреба,
    Вклиняються мечем в життєву круговерть –
    Початок і кінець, це альфа і омега,
    Коріння та земля – народження і смерть.

    2010


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.92) | "Майстерень" 4.5 (4.88)
    Коментарі: (1)


  11. рлопрві пволд - [ 2011.01.18 00:02 ]
    Присвята школі
    Ось надійшов цей день – сумна пора прощання.
    Вклоняється нам світ – здається, він у ніг.
    Навкруг шумують спогади, і сльози, і зітхання,
    І тихо віддаляється від нас шкільний поріг.

    Хвилини все ідуть – прекрасні й незабутні,
    Але минають швидко – ось їх уже нема.
    Травневий ранок цей – то свято самобутнє,
    В якому так багато і смутку, і тепла.

    А ми ж іще колись, якихось десять років
    Тому стояли тут у ролі першачків…
    Тепер і не згадати найперших наших кроків –
    Вже школа проводжа своїх випускників.

    Ми вдячні їй за те, що нас вона зростила,
    Поставила на ноги, відправила в політ.
    А все те, що дала домівка друга мила, -
    У морі грозовому життя надійний пліт.

    Та ось затихло все, замовкло на півслові.
    Над нами проплива сивих небес блакить.
    Розкраяв тишу гість – палкий останній дзвоник.
    Для нас і справді вже востаннє він звучить.

    Та не сумуйте ви, бо ще сюди повернемось,
    Згадаємо і радощі, й турботи, і жалі.
    Ми зможемо усе – ми в цьому скоро впевнимось,
    Як вирушать у плавання великі кораблі.

    05.2010


    Рейтинги: Народний -- (4.92) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  12. рлопрві пволд - [ 2011.01.18 00:45 ]
    Захочешь - и я подарю тебе сердце...
    Захочешь – и я подарю тебе сердце…
    Ты будешь его носить на цепочке,
    Как брелок на ключи к любой дверце,
    Как смешную игрушку любимой кошки.

    Если хочешь, то я отдам тебе душу,
    С ней ты сможешь теперь гулять каждый вечер,
    Она будет светить тебе лампочкогрушей,
    Всей собой обнимая усталые плечи.

    Пожелаешь – и я подам тебе руку,
    Чтобы мы не смогли вдвоём оступиться.
    Сохрани моё сердце и душу в разлуке,
    Пока руки построят меня по крупицам…

    2010


    Рейтинги: Народний -- (4.92) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  13. Ірина Білінська - [ 2011.01.17 23:44 ]
    *****
    Заплаче день вчорашній, а не ти,
    ховаючи під светром білі крила.
    Бо кличуть нас незвідані світи,
    заховані десь під космічним пилом.
    І зорі не бояться висоти,
    спадаючи на дно твого мовчання,
    щоб квітами любові зацвісти
    і берегти душі найвищу тайну.
    Бо хтось тобі повірив, хтось простив
    в тобі той незбагненний відблиск Бога…
    Хтось заховає крила, та не ти –
    попереду пригодницька дорога.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (8)


  14. Софія Кримовська - [ 2011.01.17 23:31 ]
    ***
    Три на чотири кімната,
    диван і стільці для гостей.
    Їх з мамою кинув тато,
    їм треба на ноги стати.
    А дівчинка швидко росте...

    В гуртожитку спільна кухня -
    шістнадцять кімнат в одній.
    Гримлять каструлі і кухлі -
    сусіди якісь оглухлі.
    Минають, одначе, дні...

    Здавалося тимчасовим
    житло, де диван і все.
    Та, попри пусті розмови,
    з роботи і школи знову
    кожна життя несе...

    Уже добігає школа,
    дівчина на порі.
    Стрімко летить по колу.
    - Мій наречений Коля...
    Дівчинці двадцять три.

    ...У коридорах галас
    відра і сто чобіт.
    А у кімнаті зараз
    мама сама зосталась.
    Тобто вона і кіт...


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (17)


  15. Оксанка Крьока - [ 2011.01.17 22:21 ]
    ***
    Я падаю... Так боляче і страшно,
    Та я лечу - від прірви не звернути.
    Життя було - сухе і неконтрастне;
    Любов жила в обов"язкових путах.

    Мені не жаль, хоч я тебе любила,
    І не болить нічого... пустота...
    У натовпі любов згубила крила,
    І знов додому тихо поверта.

    Мені показує дорогу від психеї,
    І бачу сонця промінь вдалині -
    Встаю й ступаю по слідах за нею...
    Я не міняюсь - не переч мені.
    2011


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.35) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (4)


  16. Василь Кузан - [ 2011.01.17 22:12 ]
    Мрія
    Твоє волосся пахне медом.
    В обіймах сонних медуниць,
    Лежиш зі мною горілиць
    На сіні. Дивимося в небо.

    Зірки, як пригорщі суниць,
    Із ночі сиплються над садом,
    Тепло грайливим водоспадом
    Лоскоче перами жар-птиць.

    В руках синиця й журавель,
    На серці солодко й щасливо –
    Таким реальним стало диво,
    Так близько оселився Лель!

    Йому б лише терпіння мати,
    Щоб коло серця нас тримати.


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (39)


  17. Ігор Павлюк - [ 2011.01.17 20:31 ]
    * * *
    Зоряним пилом припали озер дзеркала.
    Вже й ліро-епос Дніпра весь прочитаний кровно.
    Йду у пустелю.
    А явір росте зі ствола
    Мого пістоля –
    Друга мого безвідмовного.

    Час мій повільно струмує – як в яворі сік.
    Звик я до болю.
    А біль мій звикає до мене.
    Рік – наче день...
    Це відомо...
    А день – наче рік...
    Вени – дороги.
    Дороги – як вени.

    Скоро Додому...
    А я ще не все розлюбив.
    Ще не навчився біблійно ламати хлібину.
    Радість дитячу, як вишню з вишнівки,
    Виймаю з журби,
    Доки мені люті друзі стрілюють у спину.

    Адже я сам за червоні зайшов прапорці,
    Взявши на душу первісну печаль динозавра,
    Що усміхається світові ще у яйці,
    Світлий, хоч битий громами, мов Київська лавра.

    Саме таких не пускають на сцену життя
    Миші і люде, дрібненькі і хитрі істоти.
    На диктофони записане вовче багряне виття
    Буде летіти у космосі доти,

    Доки щемлива пташина весняна сльоза
    Родить сльозу материнську –
    Гарячу і тиху.

    Доки не все те, що цінне, везуть на базар...
    І не потрібно боятись не дихати.

    17 січ. "11.


    Рейтинги: Народний 0 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (19)


  18. Валентина Островська - [ 2011.01.17 20:19 ]
    Письмо к Богу. 1999г.

    Господи, зачем война? –
    Страна и так пьяна
    Обиды нет, надежды – тоже
    Как жить, скажи нам Боже?
    Святыни нет давным-давно,
    В церквях святое – лишь вино,
    Продал все наш патриарх –
    Правит миром олигарх.
    Нашу жизнь засунул к себе в карман,
    Глаза лукавые – сплошной обман,
    Правды нет, и не было давно –
    Ее смыло церковное вино.
    Боже, Боже, Боже, помоги!!!
    Прошу от бедных больше не беги,
    Дай коснуться святости твоей,
    Надежды в душах не лелей.
    Обидно очень всем, кто не из тех…
    Кто украл нашу жизнь, успех?
    В карманах этих столько крови, грязи –
    Они ведь дьявольские князи.
    Нет, нет не верю, что есть свет,
    Проклятье просится, ему скажу я – нет!
    Боже, открой человечеству глаза:
    Козлы, толпа, массы…в душе – слеза.
    В прошлое глядеть давно уж стыдно,
    Мы г…, подножный корм, - обидно…
    Боже, боль в душе сожги,
    У президента в кровавой грязи сапоги.
    Насильник – наша слава, честь,
    Ограбленных, убитых нам не счесть,
    От стыда умереть готова
    Липкая украинская основа.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Володимир Сірий - [ 2011.01.17 17:41 ]
    Ми виграли
    Очко, століття!
    І без перебору!
    Ми виграли!
    А хто ж тоді програв?
    Чому не можем
    Вигоїтись хворі,
    Правицю долі
    Впхати у рукав?

    Очко, століття!
    Карта нам щаслива
    В останню мить
    Раптово підійшла,
    Та довгожданого
    Не сталось дива:
    Добра не збільшилось –
    Не зменшилось і зла.

    Очко, століття!
    В клунях напівпусто, -
    Щури гуляють
    Катастроф і криз,
    В грам золота
    Ціна мішка капусти,
    Колись було – задарма
    Заєць гриз.

    Очко , століття!
    Нації змішались,
    Будує вежу Неовавилон.
    Ми виграли ,
    Залишилася малість
    Щоб глобалізм
    Змотав нас у рулон.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  20. Світлана Мельничук - [ 2011.01.17 16:06 ]
    ***
    Той, хто з тобою поруч -
    не завжди половинка.
    А той, хто віддалік -
    несправжній носить німб.
    Я знала поцілунки
    чужого чоловіка.
    Не принесли знання ці
    радості мені.

    А тільки розуміння
    (і то якось не впору),
    що нічого ділити
    і множити - також.
    Незле я виглядала
    частиною декору
    придуманого дійства,
    яке не відбулось.

    05.01.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (8)


  21. Світлана Мельничук - [ 2011.01.17 16:09 ]
    ***
    Якась м'якотіла зима.
    То плаче, то сльози втирає.
    Характеру в неї нема,
    Чи нас вона перевіряє?

    Слабинку знайде, а тоді
    Як схопить в обійми морозні!
    Не варт довірятися їй,
    Зима - це надовго й серйозно.

    11.01.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (4)


  22. Анна Блецько - [ 2011.01.17 15:46 ]
    ***
    Слова не сказані,
    А скільки не написано!
    Учора, може, ще жива.
    Сьогодні вічність, дим,
    Цвітіння вишень...
    Усе вчорашнє -
    Вигуки й слова.

    Земля зелена,
    Пахне білим квітом.
    Минуле і майбутнє -
    Все моє.
    Сьогодні поруч
    Вже когось немає.
    А наді мною
    Сонце ще встає.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.06) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.01.17 15:29 ]
    Травневий Дощ

    Безтямно, шпарко, ніжно цілував
    Пружнасті віти...
    Зазивав у море...
    Мій Дощ Травневий, ти - з небес, не знав,
    Як юні устремління тлумить корінь!

    Злютований із льоду і вогню,
    Не відчував ні остраху, ні болю...
    Ти вихорив опівночі в гаю
    Вербицю,
    Вишню,
    і мене - Тополю...


    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (7)


  24. Ігор Павлюк - [ 2011.01.17 14:33 ]
    * * *
    Життя минає тихо – як зима,
    Що біла, мов білки сліпого вовка.
    Нема дитинства – то й душі нема…
    І нецікаво жити, хоч і ловко.

    Хоча, як завжди, – небо і вода,
    До крові стерті голоси діброви.
    І хрест на грудях світить, як медаль
    За «жись» чиюсь, тотожну Богу-слову.

    Приходить лютий, ножовий, мов хліб.
    Мовчать дерева, як вовки в капканах.
    І сниться мені предок мій – дуліб –
    І посвист стріл, як стогони коханих.

    Велика ніч – той чорний Бог ворон –
    Охопить душу: будуть вічно спати
    Мільярд разів оспіваний Дніпро,
    Мільйон разів – сивенька біла хата.

    А та, хто любить квіти і книжки,
    Листа мені напише золотого –

    Й життя вдалося…

    Й зайчики з муки
    Шукають свого Бога морквяного.

    Дешевим душам душно у дощах
    Тих, зоряних, що тихі, як рибини.

    А кожен шрам –
    То мій щемливий шлях
    До крові,
    І до ребер,
    І до глини...





    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (17)


  25. Ірина Зелененька - [ 2011.01.17 14:42 ]
    ***
    Скидається сонце на Дантове пекло,
    милуюся - біла, сміюся - блакитна.
    Червона, розкута, як губи, накидка.
    Цілуй мої ноги, бо я... непохитна.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (4)


  26. Лариса Іллюк - [ 2011.01.17 12:10 ]
    А. Башлачёв Абсолютний Вахтер.(переклад)

    Місто це ледь ковзне − знову змінює назви,
    Цю адресу давно хтось ретельно затер,
    І нема тої вулиці, й дому, де, власне,
    Цілу ніч править бал Абсолютний Вахтер.

    Він відлитий у кригу нейтральної форми,
    Він − напнута пружина. Суворий. Німий.
    Генеральний господар тотального шторму
    Турить пил у фарватер − багрянь килимів.

    Він вкарбовує кроки, як цінні монети.
    Він чатує усюди свій архіпелаг.
    Сурми з гіпсу − луна з порожнеч−кабінетів
    І папери завмерлі хвилюються − страх!

    Спалах-факел − мотивом у білій темниці −
    Він несе крізь убогу гармонію стін.
    Він витягує звуки, мов гумовим шприцом,
    Із колючого дроту наших судин.

    Гімн − ознака обов'язку, марші − порядку.
    Вовк той − звір механічний на сцені ясній
    Танцюрист-віртуоз на плацах Магадану,
    Бухенвальдських печей диск-жокей вартовий.

    Мов лакований спрут, він масний і привітний,
    Бал сьогодні у вашу він честь влаштував.
    Пристарий патефон, у сумир'ї звелінню
    Вальс такий ностальгічний у голку вбира.

    Бал на віки віків! Ах, як сентиментально...
    Хрест іржавий − павук − в спалі зір марить сон
    І мелодія вальсу так документальна,
    Як звичайний арешт, як банальний донос.

    Як даровані танці в кожнісінький допит
    Як татарин оружний на вежі тепер.
    Абсолютний Вахтер − не Адольф і не Йосип,
    Дюсельдорфський м"ясник і псковський живодер.

    Щось ритмічно-смугасте синкопою в пропуску.
    Блюзи газових камер і свінги облав.
    Сльози ляльки товстої, розбитої в обшуку,
    Нескінченне зніміння у висмалі глав.

    Ті жорстокі романси патрульних канонів
    І канцонів концтабірних нар звукоряд.
    Б'ються в вальсі акорди під хрускіт суглобів
    І струною чавунною грати дзвенять.

    Рев гобоїв ДБ в саксофонах гестапо
    І незмінний калібр тих же нот на листах.
    Долі лінія − низка скорботних етапів
    На незримих, до жаху примарних фронтах.

    Абсолютний Вахтер − це стерильне, мов схема.
    Бойовий механізм, крайня ланка-конвой.
    Безлад сонячних днів ніч зведе до системи
    Що їй назва... та втім, а чи не все одно?

    Бо це місто ковзне − й знову змінює назви,
    Цю адресу давно хтось ретельно затер,
    І нема тої вулиці, й дому, де, власне,
    Цілу ніч править бал Абсолютний Вахтер.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (3)


  27. Лариса Іллюк - [ 2011.01.17 12:13 ]
    … оптимістичне.
    Я дослухаюсь звуку невимовлених слів,
    безмовності розмов, невимолених віршів,
    і подих мій легкий все тихше, але вір - ще
    цей світ мене допоки не взяв і не скрутив.

    Чого й тобі бажаю, мій любий щирий друже!
    Земля попід ногами ще злякано дрижить.
    Чи хто б кому так зміг незграбно удружить,
    як я сама собі? Чи хто б оте подужав?

    Але ні слова більше, бо гірше - є куди.
    Завжди. Як оптиміст затятий це кажу я.
    Ще день чи два, чи три - дощем перемежує
    і зиму, і нестерпні завії-холоди...

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  28. Мрія Поета - [ 2011.01.17 12:59 ]
    Не надо класть мне руку на плечо (Л. Костенко)
    Не надо класть мне руку на плечо.
    Уместно это разве только в танце.
    Доверие – зверь пуганый, причём
    Он больше любит изморозь дистанций.

    Он любит время, плеск его речей.
    Он странный зверь, он любит даже муку.
    Он любит расстоянье и разлуку,
    Но вот руки не любит на плече.

    И в тех садах, в сонатах соловьев,
    Он различает поступь браконьера.
    Ловушки ждет от взгляда и от слов,
    И сей спектакль ему уж не премьера.

    Души людской таёжное вино!
    Отличный зверь, с ним хорошо живется.
    Но звать его не нужно всё равно.
    Он сам придет, и всё – не отшатнется.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (52)


  29. Ігор Штанько - [ 2011.01.17 11:20 ]
    Покину гамір вижатого міста
    Покину гамір вижатого міста
    Й втечу в обійми лісу,
    Де я свій…
    Тут тиша навкруги. Дзвінка та чиста.
    Зніме з очей полуду, мов завісу.
    Душа радій!
    Лиши за брамою фортеці марновір’я
    Й гудіння вулиць, де авто
    Без упину димлять…
    Тут час не йде. Тут птахів різнопір’я
    Порушить тишу в листянім манто
    Дубів, що сплять…
    Правічний світ – знайомий і незнаний
    Зустріне в гіллі проблески стожар,
    Що снігом заясніли…
    Дивлюсь і слухаю, як вперше і в останнє,
    Й шукаю в подиху твій дар,
    Допоки сили…
    2011.01.05


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. В'ячеслав Романовський - [ 2011.01.17 11:52 ]
    ***
    Чи доля серце обманула,
    Чи густо роки замісив -
    Нечутно молодість минула:
    І парубкує вже мій син!

    Здаюсь для нього досить літнім.
    Отож нащадку невтямки,
    Що й досі я живу у квітні,
    Що маю молоді думки,

    Що почуття хвилюють гострі...
    Та літо в ірій вируша -
    Мого життя маліє острів.
    Та ж не мілішає душа!


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (4)


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.01.17 11:24 ]
    Харитя

    1

    Я мию шиби. Лине спів...
    Погожий ранок.
    Циганський табір - на Супій.
    Дівча - на ґанок.

    - Води мені... А кухлик де? -
    Лалча ґелґоче.
    На клямку пальчик вже кладе.
    До хати хоче?

    - А як тебе, півдівко, звати?-
    Сміюсь-питаю.

    -Чого тобі, Харитю, дати?
    - Компоту... й чаю.

    2

    На шибі - сріберним розводом -
    Печаль Хариті.
    "Вікна немає... Дім - підвода.
    Що маю мити?.
    Я - доня ромів. Шлях і небо...
    А свічка - зірка..."

    "Ще й руки... ноги... є у тебе..."-
    Тургоче хвіртка.


    2002




    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  32. Ліда Подолинна - [ 2011.01.17 10:56 ]
    ВИШИЮ НЕБО ХРЕСТИКОМ
    Вишию небо хрестиком,
    Потім легкі хмарки,
    Потім дівчисько з песиком
    І ластівки…

    Вишию стежку квітами -
    Може моя буде.
    Може я нею житиму…
    Знати б, куди заведе.

    Вишию руки дідові
    В променях золотих,
    Вишию сонце світові
    Із ниточок простих.

    Може сорочку вишити…
    В чому тут тільки суть?
    Тут хоч сьогодні б вижити
    Й завтра перетягнуть.

    Хрестик тримає хрестика
    На білім оцім шитті.
    Тримає дівчисько й песика
    У цім непростім житті.

    Вишити чи не вишити -
    Питання стоїть не так.
    Вижити, чи не вижити?
    І ще запитання – як?
    13.05.2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2011.01.16 23:24 ]
    ДОКІР-ЖАРТ
    (тріолет)

    Ти мене «фейсбукнула» листом,
    Інтернет-дівчинонько кохана,
    І відкривсь на серці смайлик-рана,
    Ти мене «фейсбукнула" листом…
    О не будь офіціо-тираном –
    Шли інтим «фрімейлом» хоч і том…
    Ти мене «фейсбукнула» листом
    Інтернет-дівчинонько кохана.

    (АВвА ваАВ)

    16.01.7518 р. (Від Трипілля) (2011)





    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  34. Оксанка Крьока - [ 2011.01.16 23:09 ]
    ***
    «Лиш не грусти», - сказал и улыбнулся…
    Я вдруг забыла на роспутье дней,
    Когда ты в первый раз руки коснулся,
    Когда назвал малышкою своей?

    Ты был отцом и братом и любимым;
    Ты просто жил и на яву, и в снах.
    Меня хотел… меня желал наивно,
    Но не сказал: тебя осилил страх.

    А я, держась «загадочно и гордо»,
    Твои порывы видя – улыбалась…
    Так потерялась хищницкая морда
    Любви, что в наши сны тогда ворвалась.

    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Наталія Крісман - [ 2011.01.16 22:07 ]
    ВІРА В ЛЮДИНУ!
    Коли одні тіні бездушні снують,
    Коли почуття витісняє байдужість,
    Як твою довіру на шмаття порвуть
    І погляди друзів давно вже не дружні,
    Як світла не бачиш, хоч день на дворі,
    Безмовна земля вже забула про збіжжя,
    Як з докором дивиться янгол з гори
    І ти, мов дитина, що на роздоріжжі,
    Коли вже не знаєш - це сон, а чи яв,
    В якім тебе підло знов зраджують в соте,
    На грудях пригрілася твоїх змія,
    А ти їй віддати життя вже й не проти,
    Коли вчора рідний - а нині чужий,
    І небо без просвітку ридьма ридає,
    Коли розумієш - а ти ще й не жив,
    Бредеш манівцями, хоч думав - до раю,
    Коли за добро твоє зрада - ціна,
    Ти серце відкрив - а по нім потоптались,
    Коли ця реальність болючо-сумна... -

    В мені й досі віра в Людину зосталась!
    16.01.2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (14)


  36. Зоряна Ель - [ 2011.01.16 21:40 ]
    Котячий хліб
    На облізлу черепицю
    влігся кіт:
    «Остогидли жебри ниці -
    сором, стид.
    Всенький день просив уклінно:
    «Їсти дааай!»
    Не прожити й день у ліні.
    Був би рай,
    якби з неба – не дощисько,
    молоко...
    І м’ясця б у миску чисту
    не шматком,
    а плястерками, з гарніром
    « Kitekat».
    І сметани з білим сиром...
    І котлет...
    щойно виловлених тлустих
    надрибин –
    хочеш їж, а хоч, милуйся.
    От, якби...»
    Вийшла дівчинка із брами.
    «Так!!! Неси!!!»
    Кличе: «Коте, гаму-гаму,
    кси- кси-кси».
    З даху котик долі скочив -
    ось він - я:
    « Почастуюся охоче,
    смачно, няв».


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (14)


  37. Любов Бенедишин - [ 2011.01.16 21:12 ]
    Хист
    Такою народилась... Що ж я вдію? -
    В мені примовк мій хліборобський рід.
    Але я мову квітів розумію,
    Говорю з ними ще з дитячих літ.
    І слухаю, й дивлюсь. Од щастя плачу.
    І Господові дякую за це.
    За мить натхнення світові пробачу
    Насмішки в спину, і злобу в лице.
    У пісні дивобарви роздобуду,
    Зчарую пензля з власної коси.
    Чого ж вам так недобре, добрі люди?
    Чого ж ви так сахаєтесь краси?
    За дивний хист мене пробачте, грішну.
    Сама не знаю - нащо і звідкіль?
    Перемовчу печаль свою невтішну.
    Замкну в душі невиплаканий біль,
    Лиш світлу радість випущу за двері -
    Нехай милує око, хай цвіте...
    Вони живі, ці квіти на папері.
    Для них, мов сонце, - серце золоте.
    Вони також, бува, за крок од смерті.
    І гинуть від жорстокої руки.
    Зате, коли розквітнуть на мольберті,
    Здається - будуть квітнути віки.
    Як ті, що у садочку біля хати,
    Чи ті, що в лузі, в крапельках дощу.
    Убийте... або дайте малювати!
    Я більш у вас нічого не прошу...

    2008


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (31)


  38. Оксана Романів - [ 2011.01.16 21:59 ]
    січень
    із неба без просвітку ллється вода
    за край переходять обвітрені спини
    і чорні дерева корінням до дна -
    без листя, без сили

    ці будні, як заштори вікон чужих
    як втрати без цін, сподівань і обмовлень
    ти в"язень порожніх кав"ярень і тих,
    хто платить любов"ю

    У просторі цім ні вікон, ні дверей
    Ти топишся в мареннях, рвешся і плачеш
    І тіні в яких не знаходиш людей
    і люди яким не пробачиш

    Із неба без просвітку ллється вода
    і сталь набирає осіннього дзвону
    народ мій як чорна безмовна земля -
    усе по закону


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (4)


  39. рлопрві пволд - [ 2011.01.16 19:21 ]
    Прип'ятський шарм
    Самотніми шибками всміхаються будинки,
    В гримасі божевільній викривлюючи крик.
    Чарівне місто-привид, де стронцієві зливки,
    Тебе вітає радо, відважний мандрівник!

    Немає більш ніде такого місця в світі,
    Де б моторошний подив так серце нервував.
    Усе чогось чекає. Усі роки – у миті.
    В рудих легенях атом обвився, як удав.

    А ти іще не знаєш, що є в житті страшного.
    Як не дивись навкруг – жахіття там нема.
    Насправді найстрашніше – не бачити нічого.
    Є місто. І є ти. Між вами пустота.

    Ось на столі лежить забутий кимсь щоденник.
    І квітень "вісім-шість" буяє від небес.
    Його господар зник в автобусах півтемних,
    Він не поставив крапку. Зробила це ЧАЕС.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (4.92) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  40. рлопрві пволд - [ 2011.01.16 19:48 ]
    Я не тримаю зла...
    Я не тримаю зла на тебе, сонце,
    Але дошкульно після цих років
    Надіятись на смайл у чат-віконці,
    А мати тільки гірко-кислий гнів.

    Порубана цезурою на строфи,
    Живу та вірю у прийдешній день.
    У тебе є сарказм, у мене – тропи.
    Їм не з'єднатись ні в одній з пісень.

    Поділена законами на молі,
    Встановлюю стаханівський рекорд.
    Твоїм діезам і моїм бемолям
    Ніколи вже не злитися в акорд.

    Гримлять і струшують вокзал вагони.
    Вони летять у непомітну даль.
    Ти любиш чорне, я люблю червоне,
    Але то не про нас писав Стендаль.

    Любов і теплота – я знаю, що це,
    Та маю тільки гірко-кислий гнів.
    Я не тримаю зла на тебе, сонце,
    Бо ти нещире під кормою слів.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.92) | "Майстерень" 5.25 (4.88)
    Прокоментувати:


  41. Віталій Клімов - [ 2011.01.16 18:57 ]
    Когда ты со мной
    Когда ты со мной, мне на все наплевать.
    Быть только с тобой
    Тебя лишь оберегать.
    Когда тебя рядом нет,
    Лезет в голову бред.
    И ине не по себе,
    Когда тебя рядом нет.
    Душевный покой, когда ты рядом со мной.
    Тебя я люблю.
    Я хочу быть с тобой.
    Не хочу видеть свет,
    Когда тебя рядом нет.
    Я зол, груб,
    очень нервный,
    Стоит только задеть.
    Не пойму почему?
    Не пойму что со мной?
    Так легко мне дышать,
    Когда ты рядом со мной.
    Но когда тебя нет,
    Все кипит, все бурлит.
    И мне нужен совет
    чтоб быть с тобой много лет.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (3.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Віталій Клімов - [ 2011.01.16 18:29 ]
    У природы нет плохой погоды
    У природы нет плохой погоды.
    Все поры года равно хороши,
    И если ты не любишь дождь и слякоть,
    То выводы ты делать не спеши.
    Жара и холод,
    снег с дождем и лето,...
    Должно быть все
    Да только в меру, знай
    В природе в равновесии все это.
    Не суй свой нос!!!!
    Природе не мешай!!!
    За все платить приходится,
    Подумай,
    А стоит ли с природою шутить?
    А стоит тучи разводить руками?
    А стоит реки и моря сушить?
    Так вот землетрясения, цунами-
    Ответ природы на дела твои,
    Еще раз говорю, мой друг,
    Подумай!!!
    Не зли, в природе зверя не буди!!!

    2011


    Рейтинги: Народний -- (3.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Тетяна Роса - [ 2011.01.16 18:47 ]
    Від’ємний плюс
    Січень. Плюс два і сиро.
    Мжичка. А час би - снігу.
    Наче злий жарт сатира –
    Вічна оця відлига.

    Схожий на небо настрій:
    Теж каламутно-сірий.
    Де ти, сніжку лапастий,
    Сина мого кумире?

    Хмари б сюди зимові…
    Знову слова – цяцянки:
    Звично ловлю на слові
    Метеообіцянки.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  44. Наталія Крісман - [ 2011.01.16 18:30 ]
    ВЧУСЯ ЧЕКАТИ...
    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Час поміж нами мені видається Пілатом.
    Сумом міжряддя віршів запорошує січень,
    Я зазираю у небо, немов в твої вічі.

    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Прагну одвіти знайти, та мовчання печаті
    Досі лежать тягарем непосильним на долі,
    Доки свої відшукаємо істинні ролі.

    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Знаю, розлуки ріка поміж нами - розплата.
    Янголи крилами тихо торкаються вікон,
    Аби збагнути, чи я ще до болю не звикла.

    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Йду в невідомість, неначе до власної страти.
    Душу, де війни вирують і вічні протести,
    Прагну любов'ю зігріти й до тебе живою донести.

    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Тіні у небо душа відкидає крилаті,
    Вічність неспокою крилонька ті обпалила,
    Та не скорила ще, духу мого не скорила!

    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся чекати...
    Вірю у те, що усупереч темним закляттям,
    Через холодні пустелі облудного світу -
    Буде довіку кохання між нами горіти!

    Вчуся чекати, мій Любий, я вчуся кохати...
    16.01.2011р.









    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  45. Юлія Євтушенко - [ 2011.01.16 18:11 ]
    У парку
    Листя тихо опадає,
    Під ногами шурхотить.
    А ялина споглядає
    Як невпинно час летить.

    Я в парку жовтім блукаю
    Серед стомлених дерев.
    Відпочинку там шукаю,
    Де відсутній денний рев.

    Метушня мене стомила,
    Вічний поспіх вже набрид.
    Але ця хвилина мила,
    І прекрасний краєвид.

    Я іду повільним кроком,
    Прислухаюся до вітру,
    А в цей час малює осінь.
    Я люблю її палітру!

    Уплели берізки в коси золотистії стрічки -
    Осінь ніби запалила незгасаючі свічки.
    І продовжує картину із натхненням малювати
    Так піклується про неї, ніби про дитину мати.

    Покохав берізку вітер.
    Тепер смикає за коси
    І для себе в подарунок
    Золотисту стрічку просить.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  46. Марія Гончаренко - [ 2011.01.16 17:13 ]
    Латентний Львів
    Я з Вами йшла
    лунке повітря
    вбирало змісти Ваших слів
    мовчала я
    на сонці
    повільний день нечутно тлів
    прадавні баби – кам’яниці
    за нами стежили
    їх зір
    мене проймав
    незнаний звір
    що в мурі кам’янім ожив
    до мене пильно приглядався
    і вже тремтів полум’янів
    та нестрашний був
    бо змалів...

    мене приймав Латентний Львів

    ні
    не прихований
    т а є м н и й
    заглиблений у себе Львів
    “готичних ліній літній спів”...
    “лютує латеральний біль”...

    я з Вами йшла
    у латеральний Ваш
    латентний
    Львів
    *

    Цитати - з Олександра Гордона "Латентний Львів".



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  47. Сергій Гольдін - [ 2011.01.16 17:21 ]
    Земний едем усталеного зла.
    Земний едем усталеного зла.
    До нього звикли ситі та голодні.
    Нехай донині стелиться імла,
    Вже виграє загравами безодня.

    Пильніше глянь і там таки побачиш
    Страшні очиці свого майбуття;
    Твій стогін, що немов виття собаче,
    Останній голос ницього життя.

    А Суд Страшний одвічно і невпинно
    Виносить вирок помислам людським.
    І молиться розкаяна людина,
    І щиряться зацьковано вовки.

    Та зараз все не так, все по –другому:
    Сто кратно виростає лютий біль,
    Степами збожеволілий сірома
    Тиняється й на рани сипле сіль.

    Катарсис ніби. Тільки не радію
    Стражданням. Най же стануться дива:
    Без пекла грішні душі проясніють,
    Без крику правди сповняться слова.

    Так неможливо? За усе розплата
    У всесвіті? Та серце не сприйма,
    Коли палахкотять, пустіють хати,
    І мертвяків приховує пітьма.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  48. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.01.16 15:25 ]
    Змова


    1

    Четвертий ранок ллє у Львові дощ…
    Лиш пообіді – сонце й ложка манни.
    В плащі з болоньї – янгол часу прощ.
    – Ця стріча, – дихає в лице, – остання.
    Рве парасолю: „Ось квиток! Пора...
    Вертайся в Київ. Ти ж волала: „Пробі!”.
    Не викаблучуйся! Це коло розірвав:
    Я з охоронцем жевжика у змові…
    У нього – бізнес. Ти не заважай!
    І він тобі не стане у пригоді.
    У нього недорід. Неурожай...
    Така любов – товсті млинці на соді.
    А ти любила флери, креп, ажур...
    Везла йому повидло, з Ялти – смокви...
    Ось – на дорогу кава, чай, „Бонжур”…
    Іди під парасолю! Чай намокне...”.


    2

    Собор.
    Хлип...
    Ратуша.
    Кав’ярня.
    Грім…
    Трамвай.
    Вагон плацкартний.
    Ніч стежки тасує...
    Мости... Хрести...
    Дніпро...
    Цілунок. Чай.
    – Коханий, як тобі Дніпро пасує...


    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (7)


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2011.01.16 15:50 ]
    Дорогою в зоопарк

    Ми їдемо в маршрутному таксі.
    Юрась півсонний – в тата на колінах.
    – Матусю, я побачу панголіна? –
    До вуха нахиливсь.
    – Ти б поряд сів! –
    Хлоп’яті радить миловидна пані.
    – Нехай сидить – ріднесеньке, мале…
    – І мій хорошим був, поки на зле
    Друг-харцизяка не намовив Даню!
    І – сльози по напудрених щоках…
    – Немає батька – з ремінцем, повчанням.
    Данило – наркоман... Це - біль... і крах.
    Вчетверте за крадіжку в буцегарні…

    Щоби тій пані сльози осушить,
    Плету зі слів огрійливе кружало...
    Під шерех прядива... заснув мій син.
    ...А може, ремінця від татка - мало?


    2002


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  50. Нико Ширяев - [ 2011.01.16 14:02 ]
    Приключение
    Все здесь - радость почем
    И откуда беда -
    Все здесь в тайне.
    Пластилиновым днем
    Здесь я встретил тогда
    Айне кляйне...

    Пластилиновых тем
    Неожиданный крой.
    И тем паче -
    Гретхен, Гретхен! Зачем
    Ты рассталась со мной
    Наудачу?

    С Лотарингии ли
    Начинались дела
    Или с Менса,
    Гретхен, в снежной дали
    Ты была, ты была -
    Совершенство.

    Здесь не будем одни,
    Руку здесь протяни -
    Снимут палец.
    Знаешь, родина-мать
    (Не желавшая нас целовать)
    Юбер алес.

    На каком вираже,
    Небеса, этот сон
    Обернете?
    Фауст перерожден:
    Спит в качалке уже
    Старец Гете.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1218   1219   1220   1221   1222   1223   1224   1225   1226   ...   1815