ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.02 22:23
Сон має своє чистилище
і пекло, а рай провалився
крізь щілини пам'яті.
Сон - це природний наркоз
з проваллями в потойбіччя.
Хто може сказати,
що є справжньою реальністю:
цей світ чи сон?

Іван Потьомкін
2025.08.02 20:13
Допоки, Господе, будеш критися?
Невже навічно?
Допоки палатиме, наче вогонь, гнів Твій?
Скажи мені, навіщо створив Ти цей світ?
Для суєти якої створив Ти людей?
Хто той, хто житиме і не побачить смерть,
Врятує душу свою від руки пекла?

Віктор Кучерук
2025.08.02 14:52
Яке це щастя й благодать –
На лузі біля річки
Боками м’яти сіножать
І пестити Марічку.
Яка це радість – бути вдвох
У всьому білім світі, –
Вести серцями діалог
І правди не таїти.

Світлана Пирогова
2025.08.02 08:47
Серпневий день з гібіскусом розцвів,
радіє сонце кольористим квітам.
Натруджені жнива, неначе віл,
джмелі гудуть, ласують ненаситні.

Заснув вітрець. Дощі проходять повз.
Тарелі соняшника трохи в'януть.
Шпилі дерев. Тримає спека пост,

Артур Курдіновський
2025.08.02 03:57
Сумний полон смарагдової тиші
Диктує щедро скупчення рядків.
Без зайвих слів я щось важливе знищив,
Хоча, принаймні, зовсім не хотів.

Нечутний подих – темне кладовище,
Збіговисько закопаних струмків.
Моє ім’я прописане в афіші,

Ярослав Чорногуз
2025.08.02 00:09
День був справді щасливий такий,
Сонценіжно торкаючи плечі...
Понад озером лагідний вечір
Рай життя малював залюбки.

Симпатичні контрасти води -
Чергувалось холодне і тепле.
Хмара холодом крила і репла,

Борис Костиря
2025.08.01 21:50
Як почути голоси
із царства мовчання?
Коли впаде камінь
у плесо мовчання,
ми почуємо резонанс,
який відлунить
у всьому світі.
Царство мовчання

Юрій Лазірко
2025.08.01 17:49
Пробирає серце. Просинь,
поміж нею дим
заплітає лугу коси
духом бойовим.

Чорні круки, гнізда – дула,
заятрився шлях.
Аби куля проминула,

М Менянин
2025.08.01 16:54
Горить і стогне в Києві земля,
летять ракети й дрони від кремля,
будівлі й люди гинуть, і сади,
увага світу звернена сюди.

Отче мой, Заступник мой,
Кровом град укрой,
Київ стольний Твой,

С М
2025.08.01 10:30
Моя невіста із амазонок
Нині собі шукає сховок
Провидить істину дівиця
Усе що далі таємниця
Безумні капелюшники
Насаджуються на цвяхи
І ще-араб теж у змаганні
Особить лійку для поливання

Віктор Кучерук
2025.08.01 05:40
За крок від смерті знемагати
Почав щоночі я на сон, –
Бува, тупцюю по кімнаті,
Мов на тіснім манежі слон.
Або кручусь, як вуж, у ліжку,
Відклавши книжку записну,
Бо смерть поставила підніжку
При вході в дім моєму сну.

Артур Курдіновський
2025.08.01 02:53
Висвітлює зелений оберіг
Кохане серце серед безсердечних.
Бездушне царство тіней крижаних,
Цей світ здається надто небезпечним.

О, скільки тут поетів видатних
Не виглядали сильно та статечно!
Під час концерту для глухонімих

Гренуіль де Маре
2025.07.31 23:06
Для СМ)
…І коли всі зурочені й скривджені
Позбираються й сядуть до столу,
Ти з покуття нікого не виженеш —
Мовчки білим обкреслиш довкола,

Вийдеш, защіпку тихо накинувши,
Озирнешся — лиш раз! — але стріха

Іван Потьомкін
2025.07.31 22:11
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Борис Костиря
2025.07.31 21:52
Проляже творчість у тривозі.
Зло у добрі, добро - у злі.
І світ застиг на півдорозі,
Як сойка на однім крилі.

Ці парадокси й силогізми
Над нами виснуть, ніби меч,
Як не відстріляні ще гільзи,

Євген Федчук
2025.07.31 19:15
На вулиці вузенькій на Подолі
Під хатою усілися діди.
Збиралися щовечора сюди
Та розмовляли про життя, про долю.
Пригадували молоді літа,
Коли вони були ще повні сили.
Як у походи бойові ходили.
Трохим все більше у других питав.

Віктор Кучерук
2025.07.31 08:05
Рій роїться і кружляє,
Вихориться й огортає
Рапсу цвіт, як сіра хмара
За подвір’ям переярок,
Де кору дере ведмедик,
Вчувши з поля запах меду, –
Звір страшну роззявив пащу
Й жде на бджілок роботящих.

Артур Курдіновський
2025.07.31 01:05
Дорогу від «Ніколи» до «Нікуди»
Побачив ще по той бік сподівань.
Пора б усі рукописи згорнути,
Уникнути прихованих завдань.

Жорстокий ворог, морок «пресловутий»,
Наказує мені залізно: «Встань!»
В руках моїх сокира. Рубонути

Борис Костиря
2025.07.30 22:15
Ця книжка окроплена кров'ю
Моєю із вічних начал.
Настане кінець славослов'ю.
І прийде в надійний причал

Те слово вогненне, омите
Потоками, що принесуть
Прозріння, немовби столику

Олександр Буй
2025.07.30 20:43
Я у цім не зізнаюсь на сповіді –
Хай зі мною помре назавжди:
У кохання бувають різновиди,
А для мене кохання – це ти.

Панотець не почує розкаяння –
Я тебе не вважаю за гріх:
Хай Господь покарання ухвалює,

Татьяна Квашенко
2025.07.30 18:53
На перехресті моря й сосон
Є диво-вимір інший, ось він –
Гір велетенських світ магічний.
Світ, що закохує навічно!

Тут мешкають красиві люди,
Що варті кадрів Голлівуду.
На зріст як гуллівери Свіфта,

Олена Побийголод
2025.07.30 17:43
Я стрів Зеленського в степу
(ми йшли тоді в Європу).
– А ти куди?
– Біжу в ОПУ *!
...А може, краще – в ОПУ?

Ольга Олеандра
2025.07.30 14:50
Піду гуляти під дощем.
Як хочеш, підемо з тобою.
У бризках хмарного прибою,
торкаючись небес плечем,
гулятимемо під дощем
з любов’ю.

Стікатиме по на нас вода

Володимир Бойко
2025.07.30 14:43
На курорт у далеку Анталію
Подалася дебела Наталія
І весь пляж офігів –
Вийшло із берегів
Море Чорне в турецькій Анталії.

Королі й королеви у Франції
До підданців тримають дистанцію.

Артур Сіренко
2025.07.30 12:24
Стежка до ільмової левади
Вологої, наче першопочаток подиху,
Поросла зачарованими лунаріями
Не тільки у снах їжаків
Колючих, як наша буденність*
(Торкнись).
Мовчання гостя окрайчика «завтра»
Зазирає зіницями білими

Віктор Кучерук
2025.07.30 06:11
Через жадібність сусідки,
Україні важко в світі
Стати схожою на квітку
І красі своїй радіти.
Бо не кориться вказівкам,
І не клониться покірно, –
Україна за готівку,
Чи можливість йти в комірне.

Артур Курдіновський
2025.07.30 01:20
Замовкне без причини дивний сміх,
Як добіжить кінця стара платівка.
Майбутнє злобно вдарило під дих.
Виводжу до минулого листівку,

Туди, де залишки прозорих криг
Міняли від зими свої домівки.
Я радо, посеред калюж брудних

Ярослав Чорногуз
2025.07.30 01:17
Яка печаль пресвітла, Боже мій!
Мов музика зійшла із небо-сині,
Де Моцарту натхнення йшов розвій,
Він душу виливав на клавесині.

Грайливий завше, нині був сумний...
І темпи уповільнював до largo.
І тугу розливали скрізь вони,

Борис Костиря
2025.07.29 22:10
Окуляри стали жити
окремим життям від мене,
вони вступають до мафії,
плетуть інтриги,
зраджують і знаджують,
укладають угоди,
вступають до профспілок.
Окуляри взяли моду

Іван Потьомкін
2025.07.29 21:10
Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло

Пиріжкарня Асорті
2025.07.29 18:33
бажав ділитись генним кодом
данило майстер з усіма
та де набрати стільки люду
нема

II.
нема й здоровя щоб ділитись
а малахітниця стара

Сергій Губерначук
2025.07.29 12:23
Любов – надзвичайно дивовижне почуття. Найперше, це найвища християнська чеснота. Як пише Сергій Ґуберначук, «любов – почуття Христове». Для Сергія найгармонійнішими та реальними були і залишаються (принаймні у віршах) «тихий Рай Людей і Любовей Великих»

Юрій Гундарєв
2025.07.29 09:33
Майбутній автор легендарного роману «На Західному фронті без змін» уже у 18 років пізнав, що таке війна,
отримавши численні поранення…

На західному фронті без змін:
людство не вчить уроків…
Знову земля у шрамах мін -
не зробиш зайвого кроку.

Віктор Кучерук
2025.07.29 05:40
Яка мені справа
До вашої слави,
Або привілеїв, чи всіх нагород,
Якщо без упину
Донині гне спину
За борг неоплатний народ.
Не хоче багатий
Підвищить оплату,

Артур Курдіновський
2025.07.29 01:48
Веселонько! Тебе не повернути!
Напам’ять вивчив дивні кольори.
Кричуща справедливість самосуду!
Безкарність врешті-решт перебори!

Хіба що знову мовчки проковтнути
Образу. Гучно плакати навзрид.
Шукати кульки вилитої ртуті,

Борис Костиря
2025.07.28 21:54
Вичерпаність моря, вичерпаність долі.
У долині свічі гаснуть, як тополі.

Запанує пустка у гаю печальнім
І на землю ляже, як шатро мовчання.

Перегрів таланту є нічим не кращим,
Ніж брести у лісі лайдаком пропащим.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Катруся Матвійко - [ 2010.10.31 11:37 ]
    Відмежовую так і ні ...
    Відмежовую так і ні
    Падолистом цієї осені...
    Першим променем на вікні,
    і деревами, майже босими...

    Відмежовую ніч і день
    Зорепадом чуттів і пристрасті...
    Ароматом твоїх хризантем,
    І цілунками душ у вічності...

    Відмежовую ледве нас...
    Та між нами межі немає...
    Навіть простір, відстань і час
    Поступаються небокраєм...

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  2. Алексий Потапов - [ 2010.10.31 11:17 ]
    * * * (утро извозчика)
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (10)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2010.10.31 09:06 ]
    СПЕРМОПОТОП
    (літературна пародія)

    Цьому місту байдуже вже, хто ти,
    Чи гризеш ти банана чи кекс,
    Тут беруть без прелюдій на дотик
    І вливають в загальний секс.

    Цьому місту немає вже діла
    Чи цнотливий хоч трохи чи ні,
    Тут у розпалі оргія тіла -
    Всі кохаються, як навісні.

    Шаленіють, неначе у твісті,
    Від мільйонних дотиків-спроб,
    Вже прорвало всі труби у місті,
    Залива його спермопотоп.

    Потопило святош всіх безликих,
    Хор оргазмів злітає до хмар.
    Класно бути первісно диким
    В місті-казці - Червоний Ліхтар.

    29.10. 7518 р. (Від Трипілля) (2010)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (21)


  4. Віктор Кучерук - [ 2010.10.31 09:16 ]
    Хочу бути почутим...
    Хочу бути почутим,
    Стати всім зрозумілим.
    Говорити розкуто
    І писати уміло.
    Не скоритися долі,
    Не зректися нічого.
    Мужньо витерпіть болі
    І не виректи стогін.
    Хочу бути веселим,
    Хочу бути щасливим,
    Щоб лилась на оселю
    Лише радості злива.
    Працювати, як бджілка,
    Без утоми до згину.
    Не шукати де мілко,
    А долати глибини.
    Хочу бути хлопчиськом
    Невимовної вроди.
    Заблукати вітриськом
    Вдалині небозводу.
    Соловейком співати
    У саду розбуялім.
    І ніколи не знати
    Ні журби, ні печалі.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  5. Олена Герасименко - [ 2010.10.31 08:36 ]
    ***
    Калюжами чалапа, наче чапля,
    під чорною чадрою чахла ніч.
    Хлюпочеться, печально шепче, плаче...
    Здичавів час од вічних протиріч.
    Регоче сич - пророчить неминучість,
    чорніють кучері колючих чагарів.,
    мов чапараль пробачень і розлучень,
    наче в чистилищі - хоча б не очамріть!
    Дірчавіє чадра чаклунки-ночі,
    гучніше чути чавкання дощу.
    Душе моя, чи хто тобі наврочив,
    що ти ячиш: нічого не прощу!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.48) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (2)


  6. Олена Герасименко - [ 2010.10.31 07:04 ]
    Світанок

    Іду на луг ледь світ босоніж:
    не наполохать трав, бо сонні ж.
    Боюсь, ступнувши, не прим’яти
    цей килим з чабреців і м’яти.
    Роса, туман.... Та чую, вище,
    у верховітті пташка свище.

    Чуттєвості і тиші в’язь
    відкіль в душі малій взялась,
    щоб так, як в казці – ані руш!
    Лиш поповзом, неначе вуж,
    крадеться ранок поміж віть.
    А соловейко „фіть” та „фіть” –
    з туману співом вирина.

    Згорнула крила далина
    ще звечора – тепер дріма,
    Допоки дня іще нема.
    Хоча вже ранок запалів
    поміж долонями полів.
    За мить у небо піднесе
    цвіт сонячний, пробудить все.

    Німую. Лиш маленьке „я”
    до світу серцем промовля.
    2006


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  7. Оля Оля - [ 2010.10.31 02:30 ]
    that blue.
    оборвалась тонкая ниточка сознания,
    по капле утекло терпение,
    и пролетел давно последний звук молчания.
    такое предпоследнее видение.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  8. Юлія Гладир - [ 2010.10.31 01:28 ]
    * * *
    В осінніх архівах опалого листя
    Нечитані стоси пожовклих ідей.
    Загорнута в осінь колекції Лиса,
    На подіум вулиці вийшла модель.

    Застигла вербою від гострого щему.
    Від поглядів хижих, як жала комет.
    І журиться в тиші чужа наречена.
    Віршує сльозами їй клен. Він поет.

    Із гілки на листя збігаються строфи.
    Злітає вниз аркуш. Напився сповна.
    Читай мою душу. Впивайся в мій профіль.
    На вістрях вітрів тільки не розпинай.

    Не кидай на землю. Назад. На автівок
    Розмазані погляди повінню сліз.
    Я ніжний пергамент з осінніх архівів.
    Я з зошита клена загублений лист...

    27-30.10.10


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (7)


  9. Артур Сіренко - [ 2010.10.31 00:28 ]
    Замерзають хризантеми - Низка танка
    * * *
    Коли замерзають хризантеми
    І коли падає тихо листя
    Припиняє існувати
    Слово «ніколи»
    Вічність…

    * * *
    Розбудив би хтось півня
    В нашому темному краї…
    Можливо б сонце
    Зійшло б тоді.
    Вічні сутінки…

    * * *
    Суєтиться білкою жовтень,
    Мишею листям шурхотить…
    Сивий падолист щуром старим
    Буде гризти нудьгу.
    Осінні сутінки.

    * * *
    Воля – то марево
    Ми шукачі привидів
    Але надія
    Ще жевріє…
    Яка ж ця осінь холодна!

    * * *
    На околиці року – ліс.
    На околиці селища – очікування.
    На околиці часу – матерія.
    На околиці сущого – нескінченність.
    На околиці буття – ми.

    * * *
    Крізь погар будемо йти,
    Крізь марево попелу,
    Крізь почорнілі сніги
    До нової весни...
    Падолист.

    * * *
    Блукаємо шляхами.
    Навіть Чумацькими.
    Та кличе повернутись
    Додому, до хати
    Хрест на узбіччі...

    * * *
    Кудлата воля
    Голодом холодним
    В життя прийшла...
    Серед лісу
    Тепер живе пес.

    * * *
    На свічці моїй
    Палають єретиками
    Нічні метелики...
    Як не хочу я бути
    На Торквемаду схожим!

    * * *
    На примарному човні
    Пливемо по ріці Часу
    Навколо туман...
    Пращури чекають нас
    Коло багаття легенд.

    2010
    (Фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  10. Баба Нібаба - [ 2010.10.30 23:21 ]
    Любов собача (нерекурсійні спроби :)
    Колись я мав собаку.
    Я її любив.
    Собака з'їла капці.
    Я її любив.
    Собака з'їла сало.
    Я її любив.
    Та все було їй мало.
    Я її любив.

    Собака з'їла шинку,
    І нерви, і печінку,
    Квартиру, мото, дачу
    І джипа на додачу...

    ...Та якогось понеділка
    Після всіх наруг
    Я замисливсь: "А на дідька
    Цей найкращий друг?
    Я чого таку (ма)каку
    Все життя терплю?!"
    Здивувалася собака:
    " Я ж тебе люблю"...


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.48) | "Майстерень" 5.25 (5.44)
    Коментарі: (26)


  11. Оксана Романів - [ 2010.10.30 22:07 ]
    * * *
    Ось так, мій Ангеле... летять у даль слова
    І сни летять, як лебеді у вирій.
    А я тонка і від основ сама -
    Між всіх людей, ілюзій та ідилій.

    А Ти побудь. Прийди до мене в снах.
    Поплач зі мною (в снах я навіть плачу)
    І тане біль, як пісня на устах,
    що має душу - сильну і гарячу.

    Усіх склепінь, високих до небес,
    Могутня вісь - дощам й вітрам на опір.
    Примарний світ, що до світанку щез
    Й лишив по собі лиш безмовний докір.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (4)


  12. Віктор Кучерук - [ 2010.10.30 21:20 ]
    Розчарування


    Задкує рак, а щука хоче в воду,
    У небо прагне лебідь, як завжди.
    О, скільки раз, буває, на догоду
    Кому-небудь нас тягнуть будь-куди!
    Спасибі байці мудрій за науку, -
    В житті подібне бачив досхочу.
    Не вірю раку і боюся щуку,
    Вслід лебедю уже не полечу...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  13. Марія Гончаренко - [ 2010.10.30 16:13 ]
    ковила
    ***
    на великих просторах часу
    вітер вибілив моє волосся
    вітер вирізьбив моє обличчя
    вітер розвіює мою плоть
    і розростається за мною
    ковила
    *
    2006


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  14. Олена Герасименко - [ 2010.10.30 14:52 ]
    Пізня осінь
    Напнуло небо хмар густих шатро,
    холодний дощ до вітру щось гундосить.
    Над річкою - туману білий тромб -
    зіперлася на костур сива осінь.
    Струмує час крізь біль старих гілок.
    Дерев суглоби скручено артрозом.
    Краса минула, мов і не було:
    напрацювалась, відпалала - досить!
    Мій сум і біль - молитви таїна.
    Звучать щодня осінні ці мотиви.
    Стара. Сивенька. З костуром. Одна.
    Які гріхи такі вже непростимі?
    А день бринить сльозами у вікно.
    Підсліпуватим оком - прямо в душу.
    Кого мені нагадує воно?
    Чи ще кого цим поглядом зворушить?
    Регоче вітер прямо в очі їй,
    в лице жбурляє сніп дощу колючий.
    І просить тихо осінь: - Пожалій...
    - Не пожалію... Ой, як ще помучу!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  15. Олена Герасименко - [ 2010.10.30 14:36 ]
    ****
    На легіт – ранок нанизали гуси.
    Сопілок очеретяне „ду-ду”.
    Всміхнулось сонце дню золотоусо:
    „Чекали? Дочекалися – іду!”
    Іде-пливе - гаряче покотило,
    настояне на росяній траві,
    якою щойно мавки лиш ходили –
    гасили світло в місячній брові.
    В вінку зеленім став іще, достоту,
    мов сонний звір, гойдав круті боки.
    Ще чудернацькі в сутінках істоти
    ледь-ледь торкались сонної руки.
    Лиш клапоть снива – в часу десь на днищі.
    Обличчя ночі – зморено-бліде.
    Небесний сонях – вище, вище, вище...
    Чи бачите? - світанок вмитись йде
    до річки через кладочку і далі:
    попід вербичками - до очерету, в став!
    А там – дивися, враз сліди розтали:
    умився, вітром витерся – розтав...
    Натомість день веселий, гожий! Літо
    розщебеталось птаством межи віть.
    Дощів у дзбанок дня уже налито –
    ущерть наповнений, на покуті стоїть.
    Там, де стоять настоянки пахнючі
    із чебреців, рум’янку, лободи,
    причепи невблаганної байстрюччя -
    з левад, ярів пробралося сюди.
    Де споришів махрові килимочки,
    ромашок, чорнобривців рушники,
    де жебонять між трав дзвінкі струмочки,
    де небо на крилі, і навпаки...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  16. Марія Гончаренко - [ 2010.10.30 13:23 ]
    Ті що пішли
    Споглядаючи картину Анатолія Лимарєва “Повернення табуна”

    так повертаються Ті що пішли
    хмарами дощами
    курявою що здіймається вгору
    спекою
    від якої займається повітря
    росою що зникає під сонцем

    Ті що пішли
    щоби змінити форму
    повертаються видноколом
    впевненно
    стрімко

    так повертаються табуни


    2006



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  17. Андрей Мединский - [ 2010.10.30 13:59 ]
    Санаторий
    Который день море сморщенное и стылое,
    вчера ветер с вечера берег так изнасиловал,
    что волны смыли след последнего дикаря.
    Забытый кем-то на рейде макет кораблика,
    прикованный якорем, движется по параболе,
    стремясь избежать неизбежного декабря.

    Гуляешь утром от завтрака и до тополя,
    насквозь отсырев к полудню, как труп утопленника,
    в обед напиваешься чая и коньяка.
    Подолгу смотришь на небо меж кипарисами,
    на мокрый железобетон пустующей пристани
    и куришь с видом просоленного моряка.

    Остыло все, что способно меняться к лучшему,
    синоптики ждут от судьбы и погоды случая,
    чтоб объявить о том, что завтра повалит снег.
    И это, пожалуй, сможет еще обрадовать,
    ты хочешь зимы, новостей, ты включаешь радио,
    но там – тишина, и по-прежнему снега нет.




    Рейтинги: Народний 5.75 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (8)


  18. Нафталін Марак - [ 2010.10.30 12:48 ]
    Крик
    Сиплеться ніч пляшково-бито,

    Блиск її чистий до сліз.

    Небо прикинулось раненим китом, -

    В уяві готує ескіз.

    Я відчуваю В грудях натхнення

    НА грудях важкого кота.

    І тихе безсоння. І присмак варення.

    І біль внизу живота.

    Раптово душа просіяла ситом

    Погляд й засмучений мат.

    Хтось видно помітив у темряві литій

    Вікна мого жовтий квадрат.


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  19. Нафталін Марак - [ 2010.10.30 12:24 ]
    Брат
    Стою під небом на піднебінні.

    Брат завжди вище, бо просто старший.

    Пропав зі списку покоління

    Під звук сповільненого маршу.

    Сниться вранці у батьковій майці –

    Будить кашлем – натяк вставати.

    Каже: «цілую» мовою пальців,

    Шепочу у відповідь: «і я тебе, брате».

    Живе в нашій схожості, ніким не побаченій,

    Трохи у почерку, трохи у міміці.

    Милий мій, зустрічі не передбачено,

    Створюю образ твій в блюзовій ліриці.

    Стою під небом на піднебінні,

    Чекаю того, хто для мене грів місце:

    У всесвіті цьому тісному склепінні

    Життя мені в подарунок приніс це.


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  20. Нафталін Марак - [ 2010.10.30 12:19 ]
    Ого…сінь
    Ого… Як багато жовтого неба!

    Час тарахкоче, аж втратила слух.

    Бабині патла – літаючі webи.

    Рух.

    Ого… Молодим восени якось старо…

    Напад зів’ялості, здощений сум.

    Втомлені очі. Пил та гітара.

    Струм.

    Ого… Так люблю припиняти боятись.

    Водоспад інформації. Свіжі листи.

    О! Давай восени цілуватись?

    Спершу ти.


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  21. Нафталін Марак - [ 2010.10.30 12:44 ]
    Ruska
    Осінь в ковтку мого (с)травоходу.
    Під білою шкірою – сині дротики.
    Вивчаю на дотик розсипану соду
    Голим, невпевненим, тремтячим доторком.

    Волосся під светром ховаю. Гріє.
    За зиму накриє гострі лопатки.
    Викохуйте в жовтні таємні мрії.
    Я бачу весь космос у центрі крапки.

    Зіпсовані пензлі – подряпини настрою,
    Смак кави, як запах різкий чорнобривців.
    А світ крізь фіранку канвово-растровий,
    Виспівує оди летючій торбинці.

    Ніяк не натраплю на хвилю балансу,
    Обкусує вечір замерзлі кінцівки.
    Щоб вийти з безсоння й гальмового трансу
    Зникаю тебе зі своєї сітківки.


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  22. Віктор Кучерук - [ 2010.10.30 00:33 ]
    Твоїх очей блакитна сутінь...
    Твоїх очей блакитна сутінь,

    Неначе неба каламуть.


    І ти далека, незбагнута,


    Недоцілована, мабуть.


    В тремтінні слів твоїх осінніх


    Звучить омріяна весна.


    Хмільна до головокружіння


    І не зміліла ще до дна.


    Промінням серця обігріта



    Твойого щедро звіддаля, -


    Вона прийшла до мене літом




    І душу смутком забавля.



    Ущерть розсіяна журбою,


    Між нас принишкла голубінь.


    Я десь там поруч із тобою,


    А ти все думаєш, що тінь...


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  23. Іван Гентош - [ 2010.10.29 22:50 ]
    пародія " ЛЕСНЕТ "
    Гаррібальд Сідоров
    поезія "Ю-туб"

    Ми розходимось, наче чужі,
    Розлучатись без вироку суду.
    Безсоромна, не маєш душі...
    Я довіку ю-туб не забуду.

    Намагався... Аякже... Авжеж...
    Та не можу образу збороти.
    З лесбіянкою, бачив, живеш.
    А зі мною обидві не проти?

    На квартирі знімались. У нас...
    Упізнав я торшер на дві лампи
    І з Єгипту розкішний палас.
    На частини тебе розірвав би.

    Ти не доля моя, а ганьба...
    В Інтернеті те дійство негоже.
    А зі мною погано хіба?
    Був би третім – змирився би, може...



    пародія

    В Інтернеті? Таке? Очуміть!
    Очі вирячив… Бачу – не вірю.
    Хоч би дух відпустило на мить –
    Ніби в тім’ячко кинуло гирю…

    Ну, нарешті повітря ковтнув.
    Що обрáзи? Я в шоці! В відпáді!
    В голові щось таке… ніби зсув…
    То Єгипет такий … в листопаді?

    А я фотки чекав – от дурний
    (Як задзвониш – ледь в трубку не плачу)
    А тепер – матюкайся чи вий:
    От біда, як сусіди побачать!

    …А подруга твоя виробля…
    Камасутра – дитячі химери.
    Отакво, отакво, ой-ля-ля!
    І розкішні ж у неї…торшéри.

    Розходилися! Видно обох
    Зацікавили пестощі грубі…
    Що встигають на видох і вдох!
    …Ну, не все так погано в ю-тубі!

    Кайф – немов в еротичному сні,
    Силу чую в собі, як в ведмеді!
    Розірвав би обох… Може й ні…
    Що ти там говорила про шведів?


    29.10.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (30)


  24. Анна Блецько - [ 2010.10.29 19:50 ]
    Колискова
    Тихо місяць заглядає у вікно,
    Спи, мій хлопчику, вже ніч прийшла давно.

    Сни цілують очі і вуста,
    Мова ночі ніжна і проста.

    Віднесуть в краї далекі срібні сни,
    Де квітують дикі вишні навесні.

    Їз-за моря журавлі несуть привіт,
    Спи, мій синку, ти для мене цілий світ.

    Ще далеко до казкової весни,
    Спи, маленький, спи, мій хлопчику, засни...
    2008р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.06) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (4)


  25. Анна Блецько - [ 2010.10.29 18:52 ]
    Не кличте смерть!
    Не кличте смерть! Вона вже тут!
    Змутнілі погляди сторічні,
    Хтивий дотик млявих рук…
    Згасання сцени всі комічні.

    Ти вже помер і ще живеш…
    Хтось за тебе поставить свічку,
    Малює на тобі хрести…
    Згасання сцени саркастичні.

    Нормальним жить завжди простіш -
    Не мучать розлади психічні.
    Не кличте смерть! Вона вже тут!
    Безумства сцени все ж трагічні.
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Аліна Шевчук - [ 2010.10.29 18:05 ]
    Ne pas répéter
    Не повторюй моєї долі!
    Не потрап у ту саму пастку!
    Бо життя піде проти волі
    І зіграє в ту ж стару казку.

    Залиши, і не пий мою чашу!
    Там солодке вино згірклого щастя.
    Я багато чого вже "мушу"
    І "повинна"... Так хочу не впасти!

    Не загадуй на мої зорі!
    Не проси...бо добра не вийде!
    Не тони у моєму морі..!
    Бо ж ніхто по тебе не прийде!

    Не мовчи! Розкажи хоч слово!
    Може знаєш секретний код?
    Щоб так просто почать розмову
    І піти за горизонт.

    Не повторюй..!Це гірка доля.
    Я сама її набажала.
    А тепер...якби моя воля..!
    Якби знала... я б не страждала.

    Не повторюй чужої долі!
    Не записуй недобру казку!
    Не допусти, щоб думки сивочолі
    Наворожили тобі на поразку!


    29.10.10 10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  27. Ігор Рубцов - [ 2010.10.29 17:51 ]
    Ранок оптиміста
    Сяє небо,
    Як новенька банкнота,
    Кряче чорне
    Вороння на льоту,
    Волочу свій
    Організм на роботу,
    Досипаю
    І куплети плету.

    День важкий, а ніч коротка й "зрадлива",
    Не встигає відпочіть голова.
    Чи щасливий я? Далебі, щасливий...
    А у друга вже й роботи нема.

    Скільки треба задля щастя мужчині?
    Без любови і дукач би зачах.
    Вся відрада – у коханні дружини,
    Все багатство – у дитячих очах.

    В місті скнило, розгулялася осінь.
    Я заможний – під ногами бурштин.
    Все моє: і деревá златокосі,
    І плаксивих срібляків передзвін.

    І нехай я що до вроди – не дуже,
    Вже давно не атлетичний юнак, -
    Зазираю мимоходом в калюжу:
    Для гуцулки ще нівроку козак.

    Вітер чубчик безсоромно шматує:
    Зимний подих, та холодні персти.
    Не цілуй же, бо боюсь - зацілуєш,
    Ще не грудень. Зачекай, відпусти!

    Он, сусіда на хандру занедужав,
    Та уздрів, як я веселий іду:
    - Оптимізмом не поділишся, друже?
    - Пошукаю, певно, трошки знайду.

    Сяє небо,
    Як новенька банкнота,
    Кряче чорне
    Вороння на льоту.
    Заздріть, люди, -
    Я іду на роботу
    Зі своїми
    Почуттями в ладу.

    29.10.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)


  28. Олена Герасименко - [ 2010.10.29 17:05 ]
    ***
    На вістрях промінчиків сонце гойдається риже,
    і вітер, мов ластик, стирає на річечці брижі.
    У заводі тихій колише розкішне латаття,
    нашіптує вербам: "Лиш вроду свою не розтратьте".
    Їх сиві тумани приймають в обійми холодні,
    і тягнеться небо, щоб землю спіймати за обрій.
    На синьому - білі хмаринок пасуться овечки.
    "Петровий батіг" ухопив вітерця за вуздечку:
    - Чекай, не збирай по отавах замріяних роси...
    Хіба тобі, вітре, туману над ставом не досить?
    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  29. Наталія Крісман - [ 2010.10.29 16:58 ]
    КРІЗЬ МОРЕ СКОРБОТ
    Проникаєм у все, навіть крізь небеса,
    Що нам день принесе? - висихає роса
    Під палючим промінням роздертих світил,
    На дорогах, якими самотньо нам йти.

    Наче камінь, ковток вітру в грудях застиг,
    Озирнемось назад - попеліють мости.
    Спраглу душу давно не поїли нічим,
    Забуваєм про Бога, за щастям рвучись.

    Зорі падають в душу, лишають жалі,
    Проти течій пливемо тіньми кораблів,
    Проти натовпу йдем, що помножує лють -
    Безнадійно шукаєм життя вищу суть...

    Крізь терпіння і зради, крізь море скорбот,
    Звироднілий дощенту, нещасний народ
    Йде в майбутнє наосліп й не відає ще -
    За накоєне зло не діждеться прощЕнь!

    Люди, будьмо ж людьми! Крізь безмежжя небес
    Проглядає на нас закривавлений хрест...

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" 0 (5.38)
    Коментарі: (19)


  30. Марта Березень - [ 2010.10.29 16:06 ]
    Я лиш частинка
    Я – квант його натхнення
    Я - надія
    Ти – квант мого бажання
    Ти – мрія
    Я – квант його втілення
    Я – людина
    Ти – квант мого наділення
    Ти – дитина
    Я – квант його пророцтва
    Я- майбуття
    Ти - квант мого гріха
    Ти - це я
    Я - квант, ти – квант, а разом ми - єдине
    А те, що ціле ділиться на половину
    Якщо забрати цю частинку в мене
    Відлунням спалахне у тебе
    Тож краще будемо єдино вільним
    Щоб люди не казали що ми - божевільні
    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Марта Березень - [ 2010.10.29 15:25 ]
    Не даруй поцілунку
    Залишився цілунок в подарунок
    Прощання дало поштовх на любов
    Я вибрала свій шлях та твій керунок
    Сказав прощай, то не любов на двох

    Я думала цілунок крок в майбутнє
    Та був зрадливий долі гіркий мат
    І здогадатись в чому його сутність
    не варто, в грі мат - є мат

    Вже не повернеш час гординя порч
    Та час і твій і мій пройшов
    На зміну смутку прийде воля
    Та й вільний птах крило знайшов

    Я ще ходитиму стежками
    Колись по них ітимеш ти
    Ти не звертай, весною все розтане
    Свою голубку у життя впусти

    Не вибачай, немає що прощати
    Ти сам мене в житті попереджав
    Казав: якщо не буду я кохати
    То крила зломляться і ти це знав

    Залишився цілунок в подарунок
    І крила виросли, змогла я їх підняти
    Та з іншою... Продовжуєш літати...
    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Галина Фітель - [ 2010.10.29 15:51 ]
    Він сад досадив
    Він учора досаджував сад…
    Я казала: дай, Боже, вам щастя,
    ваші груші, як медом причастя.
    Засміявся: і я ще козак…

    А сьогодні уже на столі.
    Дядьку Грицю, хіба так можна?
    Всі сусіди і внуки малі
    витирають зрадливі сльози.

    А дружина в Італії ще,
    все шукає той зайвий квиточок.
    А в душі вічний біль, вічний щем…
    Ще лиш раз я поїду, хай дочка

    накрива хату перед дощем;
    і для внучки на школу ще рік.
    Потерпи, ще той раз, заживем.
    Він терпів… він старався… не зміг…

    не сказав… не рахує годин…
    в хаті-пустці вже другий десяток.
    Так, у дочки вже ніби достаток.
    Тільки внук у футбол гра один.

    29.10.2010.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (41)


  33. Марта Березень - [ 2010.10.29 14:24 ]
    Без слів, без сліз і без жадання
    Без слів, без сліз і без жадання
    Розходимось на два шляхи
    Пройшло запалене кохання
    Нам більше разом не іти.

    Ти пам’ятаєш, як горіли
    У мене щоки? Твої солодкі уста
    На вушка щастя шепотіли…
    Тепер вже марно, я не та.

    Ти обіцяв мене кохати
    Казав : «Без тебе не життя»
    Та як, зумів ти розтоптати
    Мою любов – безсмертну, як буття

    І правду люди кажуть – те, що спалахнуло
    Пройде, як сніг на весні
    І швидко, швидко так минуло
    І стали ми далекі та чужі

    А я б хотіла, що би ти був поруч
    Та щастя довго не триває
    На зміну щастю прийде горе
    І плинне все, і все минає

    Без слів , без сліз і без жадання
    Ми розійшлись на «я» і «ти»
    Тільки у тебе є кохання
    А в мене квіти самоти.
    2002


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Ґеорґус Аба - [ 2010.10.29 14:30 ]
    2 слова
    Я устал, я устал, я устал, я устал -
    проговаривали уста.
    Мы устали, устали, устали -
    так уста за себя рассказали.

    Мы сдаёмся, сдаёмся, сдаёмся -
    Руки пальцами громко шептали.
    Представляя собою я ёмкость,
    Нечеловечески опустошало.

    Прошепчи, чтобы сдохла зараза,
    "Я устал" - два словечка (три раза).

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  35. Людмила Коломоец - [ 2010.10.29 13:30 ]
    ***
    Расставались мы "душевно".
    Дверью хлопнул от души!
    Слушала я звон напевный
    стёкол в комнатной тиши.
    Замерла в оцепененье
    Отшумевших звуков, слов...
    Это недоразуменье?
    Или всё таки любовь?




    Рейтинги: Народний -- (5.23) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Катруся Матвійко - [ 2010.10.29 12:31 ]
    Вам листя дарує осінь!
    Вам листя дарує осінь!
    Погляньте, воно ж, як сонце!
    Багрянцем малює мрії
    І золотом гріє сни…
    Вас осінь у щастя просить,
    І світло вплітає в коси,
    Торкає промінням вії
    І очі Ваші ясні!
    Дарує Вам теплий вітер
    І ніжність там, на осонні!
    Радійте – для Вас усе це!
    Всміхніться! Вам не здалось!
    І я Вам дарую світло!
    Погляньте, воно в долонях,
    А також в моєму серці!
    Прошу Вас, тримайте! Ось!

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  37. Тетяна Малиновська - [ 2010.10.29 11:45 ]
    Осень
    Цветов осенних терпкий аромат
    Питает обонянье клеток тела,
    Природа окончательно созрела,
    Ты каждому лучу и каждой капле рад.
    Ты хочешь в этой осени остаться,
    Хандрить, творить и свято верить,
    Свою тоску любовью мерить,
    И этим всем безмерно наслаждаться.

    2009-2010



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.39) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (20)


  38. Тетяна Малиновська - [ 2010.10.29 11:04 ]
    Театр осені
    Театр осені

    Зів’ялі, жовті, дивні мрії,
    Осінні сонця - хризантеми,
    Лаштунки личать ностальгії,
    Питанням вічним: хто ми? де ми?

    Щасливий сміх? Роса на на вії?
    Нам не уникнути дилеми...
    І епізод в останній дії:
    Такі земні дурні проблеми.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  39. Марта Березень - [ 2010.10.29 10:50 ]
    Мій Львів
    Мій дикий, Львове, у голубиній зграї
    Щовесни ти розквітаєш
    Осінь сипить листя на бруківку
    А зима стидає щоки дівки
    Мій старовинний, Львове, в каві до сніданку
    Трамваї будять гостів зранку
    Лиш леви сплять, та що їм гуркіт дня
    Не побіжать вони вже навмання..
    Мій історичний, Львове, що ховаєш в мурах?
    І в підземеллях таємничі є фігури
    І в стінах храмів, і в будинках
    Знайдеться для туриста новинка.
    Мій коханий, Львове, слова тут зайві
    Ми повертаємось до тебе з наймів
    Нас зустрічають вже дорослі діти
    Лиш Ти - такий як був, лиш Ти - нас взмозі зрозуміти.
    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Ірина Білінська - [ 2010.10.29 09:55 ]
    ТАК БЛИЗЬКО ДО СНІГУ
    Так близько до снігу, наче
    народяться зими білі
    у наших серцях, а значить –
    цього ми самі хотіли.
    А значить, прийде ще вечір –
    розсиплеться в росах тихо
    і більше не буде втечі,
    що схожа на сніжний вихор.
    Замовкнуть усі дерева
    і оніміють трави…
    І прийде новітня ера
    до крихітної держави.
    І встане назустріч сонце –
    осяє нову дорогу,
    з’єднавши в одне два серця
    на щастя і славу Богу.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (4)


  41. Василь Кузан - [ 2010.10.29 09:29 ]
    Нерішучість. Пародія
    Закохані

    …Змовкають пізні вулиці,
    І опустіли лавиці.
    Чомусь і не цілується,
    Але й не розлучається.
    ……………………..

    Віктор Кучерук


    Нерішучість

    Чомусь і не цілується,
    Чомусь не розлучається.
    Чи більшого нам хочеться,
    Чи незручна ця лавиця?

    Невизначеність муляє
    І нерішучість змучує, -
    Ну як зробити крок оцей
    Що спротиви обкручує?

    … Пройшли роки – змінились ми
    І збагатились датами!
    Та так і не наважились –
    Лишились нежонатими…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  42. Максим Едель - [ 2010.10.29 01:03 ]
    Вона вийде із мене
    Вона вийде із мене так , як виходять з дому –
    Впевнено, ніби не жінка , а кольт.
    Забувши про крани, з яких по живому ,
    По тілу стікає ріка алкоголь.
    Зі звуками вибитих вікон коліна
    Згинаються острахом, меншає зріст .
    І голови зародків у формаліні ,
    Як сірі серця ,завмирають. З розкиданих міст,
    Мов з яблук гнилих , виповзає життя.
    Вона вийде димом.Вона і гашиш .
    На хвилях минулого ставляють реггі чортяк.
    Втікаєш – мовчиш.
    Витікаєш –мовчиш.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  43. Віктор Кучерук - [ 2010.10.29 00:13 ]
    Закохані


    Чужими пересудами
    Ізмалечку заручені,
    Донині містом блудимо
    І власні долі мучимо.
    Під сивими каштанами
    У скверику присядемо,
    Милуючись фонтанами
    І мріємо, і згадуєм.
    Адже іще маленькими,
    Двох різних яблунь парості,
    Сусідів побрехеньками
    Обвінчані до старості.
    Змовкають пізні вулиці,
    Пустіють всюди лавиці, -
    Чомусь і не цілується,
    Але й не розлучається.
    А темрява клубочиться,
    Уроки ще не вивчені,
    Врізнобіч йти не хочеться
    Ні хлопцю, ані дівчині.
    Тому й жура непрохана
    У душі навертається,
    Що в скверику закохані
    Прощаються й стрічаються…


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  44. Анна Блецько - [ 2010.10.28 21:47 ]
    ***
    Так мало слів, щоб написать тебе,
    Так мало синяви, щоб до очей рівняти,
    Так мало дотику відчути почуття,
    Так мало рук, якими обіймати.

    І бути ангелом, щоб захистить тебе,
    І бути сонцем, щоб твої долоні гріти,
    І кошеням, щоб м"яко увійти у твої сни,
    І бути мною, щоби так тебе любити!
    В.Т.

    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Анна Блецько - [ 2010.10.28 21:35 ]
    Осінь
    Розбиті ліхтарі,
    пожовклі вулиці,
    Пролите світло
    на облуплений паркан.
    Опале листя
    до сердець дороги тулиться,
    На очі неба
    стелеться туман.


    Не знала я, що зорі -
    душі зірвані,
    Не бачила, що серце -
    хибний знак.
    Думки згорають,
    губляться між прірвами,
    А жить як інші -
    то поганий смак.


    Мої слова зів"ялі
    розтинають музи,
    В моїх руках лежить
    часу шмаття.
    Змиває дощ
    руїни злих іллюзій,
    Стікає бруд
    із нашого життя.

    2007р.


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  46. Віталій Білець - [ 2010.10.28 20:44 ]
    Знову вечір обіцяє прохолоду
    Знову вечір обіцяє прохолоду,
    Знову роси висипає на поля.
    Зорі мрійно задивляються у воду
    Прислухаючись як повниться земля
    Безгомінням... Розчиняються далечі
    Невблаганно у потоках темноти.
    Ветхий лист пряде з пітьми думки старечі
    Над сумирним океаном дрімоти.
    В'язне ліс у миготінні снів осінніх,
    Заарканений імлистістю жури,
    Ніби він не пив снаги пісень весінніх,
    Ніби став рабом щемливої пори
    На завжди... Обрамлений нудьгою
    В мрячну студінь віти опустив,
    І в туман, що вилігся юрмою,
    Всі свої печалі відпустив.
    Відцвіли в красі, відщебетали,
    Відпалали літні диво-дні.
    Наче сни при досвітку розтали
    В неземній, безкраїй далині.
    На траву червоні краплі глоду
    Мокра осінь струшує з кущів,
    Хмурі ранки грають прохолоду
    Проливними струнами дощів.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  47. Софія Кримовська - [ 2010.10.28 20:18 ]
    А я губилася в тобі
    А я губилася в тобі,
    як губляться в чужих парадних.
    Шукала почуттів і правди,
    брехні і кольору,
    аби
    не думати, а бігти ніч
    через ілюзії, що сняться,
    до спогадів, які в п’ятнадцять
    лишали серце на стіні.
    І я лишалась довго,
    і
    між поверхів на сірих сходах
    я плакала, дурна і горда...
    І світ так боляче горів...
    Ніщо незмінне.
    Пропаду
    в тобі, випалюючи словом
    зерно, на жаль, а не полову
    на жаль, у серці – не в саду...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (18)


  48. Алексий Потапов - [ 2010.10.28 17:23 ]
    * * * (беговое)
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (27)


  49. Юрій Лазірко - [ 2010.10.28 16:59 ]
    Триптишье
    I.
    Вечер старался пройти незаметно,
    чтобы казаться банальным и смертным.
    Не дребезжало стекло разговором,
    мысли съезжались со слухами хором.

    Слухи дышали духами и дымом,
    чем-то на свет и на эхо ранимым,
    танцем чернил на листе снежно-белом,
    сладостью губ и душою без тела.

    Вшей докормили в дешёвом отеле,
    всё что терялось – нашли и раздели,
    всё что бросалось – куда ему деться –
    много в нём страсти, но пусто на сердце.

    II.
    Дождь, загоняя себя до предела,
    звуком на гвозди похож и на мелочь.
    Режет всё реже, стеклом истекая.
    Вот она, осень – любви моей Каин.

    Веткой промокшей, по оползням капли
    ветер прошёлся прозрачною цаплей.
    Что-то нашли для себя и обиды
    зонтик и сплин в этом небе фемидном.

    Видно немного, но хватит на слепок
    времени, что суеверно и слепо.
    Маятник тронут – колеблется счастье.
    Вот она, осень… в трёх точках до страсти.

    III.
    Ровно… ровнее… теперь всё равно нам
    с чем оставаться, по чьим жить законам.
    Флаги менять, угождая течениям,
    слёз не жалеть на беду и забвение.

    Словно… без слов… безусловность и меры.
    Стих по слогам набирается веры.
    Верую в то, что написано сжато
    кровью застывшей на пальцах солдата.

    Выпала честь… убивать… быть мишенью,
    звёздной золой, злой ошибкой решений.
    Но непременно грядут перемены…
    Кровь отоварь… на победу с изменой.

    27 Октября 2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (16)


  50. Марина Гал - [ 2010.10.28 16:22 ]
    Жінка-блазень
    Я загортаю свій огидний всесвіт
    У паперовий мотлох синіх днів
    Я стала сильною й не марю черепками –
    Збулося те, чого ти так хотів.


    Собаки брешуть. Брешуть так і люди.
    Я не бажаю зла тобі – іди.
    Не буду плакати і жити теж не буду
    І ще втекла би – та куди втекти?

    В непевних буднях лоскотного страху
    Я забуваю ночі ці і дні
    І це не страх – це є безодня жаху
    В якій співаю голосно пісні.

    І сохнуть губи у перервах болю
    І світ здається чимось неживим
    Зітри мій сміх із вуст, моя ти доле!
    Хоч ти ніколи і не був моїм…

    Тремтячі руки, скло попід ногами
    Я зараз бачу те, що чула звідусіль
    І жінка-блазень розпрощається з богами
    Без жодних сумнівів і без значних зусиль



    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1231   1232   1233   1234   1235   1236   1237   1238   1239   ...   1797