ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.26 02:07
Все дивиться на небо весняне
Моя душа, рятуючись від згуби.
Провадження до мене позовне
Навколишні світи складають грубо.

І тільки щось далеке, рятівне
Перемагає звук сумної туби.
Боїться сьогодення нищівне

Борис Костиря
2025.07.25 21:47
Вишня, заросла бур'янами
і дикими деревами, -
це тендітність,
заросла грубістю.
Вона далеко від людей,
від цивілізації,
ніхто її не бачить,
ніби забуту сутність.

Юрій Лазірко
2025.07.25 17:52
Згубив її з останнім вивихом струни.
За першим видихом ще не відчув утрати.
Любов летітиме у Місячній Сонаті,
як долетить до серця, Боже – схорони
і сотвори їй вічну... Де Твої палати
заходять, нiби у Йордан, в Чумацький Шлях,

дай місця – аж до ві

Сергій Губерначук
2025.07.25 15:25
На авансцені – четверта стіна.
Не зрить героїня оглядної зали.
У морок шовковий безтямна вона
по білій мотузці з реалій сповзала.

У звукоцеху кували ліси –
бо, власне, ліси це і є звукоцехи;
як фон – голоси, голоси, голоси,

Володимир Бойко
2025.07.25 12:19
Папуаси в лісах Полінезії
Влаштували читання поезії.
Хто найкраще читав -
На закуску попав
І поетів катма в Полінезії.

У славетному місті Козятині
Продавали на ринку козлятину.

Михайло Підгайний
2025.07.25 11:22
Весна джерела породила
В лісах між заячих стежок.
Із вод, що бігли вниз по схилах,
Сплітався кволий потічок.
    На стежці кладка у минуле
    Ще досі там, над потічком,
    Між трав, де літо промайнуло,
    Між верб розлогих за селом.

С М
2025.07.25 10:57
ДляИншого*


Іще чекали день &
На небі хмари темні
Поговір сумний «Він
Іде з життя
Нема йому життя»

Віктор Кучерук
2025.07.25 10:46
На світанні догоряють зорі
І стає сріблистою роса, -
І про щось притишено говорить
Вітер прояснілим небесам.
На світанні налилася синню
І покрилась брижами ріка, -
І хмарки пронизує проміння,
Рясно сіючись навскосяка.

Артур Курдіновський
2025.07.25 07:11
Надія, непомітна сіра миша,
Ховається від злої сарани,
Бо світ навколо сильно погрубішав,
Все менше віри. Більше сивини.

Оглухнути. Принаймні, так зручніше,
Коли лише плювки та стусани
Зробили справу. Діамант мутнішав,

Борис Костиря
2025.07.24 21:54
У полі, в лісі чи в саду
Не клич біду, не клич біду.

У самоті чи на виду
Не клич біду, не клич біду.

Не клич біду на свій поріг,
Пізнавши таємний гріх.

Артур Сіренко
2025.07.24 10:38
Того незачесаного літа я мандрував з Рудим Зачарованим Мандрівцем річкою – Дніпром (Бористеном). Ми плили човном вниз по течії від Любеча аж до Низів. Під кошлатим сірим вітрилом на якому ми намалювали вохрою знак Сонця. Інколи (коли вітер втомлювався і б

Татьяна Квашенко
2025.07.24 09:04
Полювали з Полею на полі
ми на квіти для прикраси долі
і зустріли на дорозі кицю,
що ходила пити до криниці
та напилася водиці вволю,
тож полює на польовку в полі,
там де квітів просто досхочу.
А що далі було – промовчу!

Артур Курдіновський
2025.07.24 05:47
Де серце із полегшенням зітхне,
Там більше вже не буду сумувати.
Покинувши приміщення чумне,
Я припинив шукати винуватих.

В обличчя вітер весняний дмухне,
Життя чуже так легко прикрашати!
Порожнє гасло, пафосно-гучне,

Віктор Кучерук
2025.07.24 05:45
Як належить, як годиться,
Як складається завжди, –
Рожевіє зоряниця –
Блідне місяць молодий.
Укриваючись імлою,
Снами марить небосхил, –
Тільки очі вабить грою
Світло двох небесних тіл.

Ярослав Чорногуз
2025.07.23 22:44
Моя душа кривавилась від болю,
Ота з косою клята знов прийшла.
І почала свою чинить сваволю,
На очі мов насунулась імла.

І в серце заганяла люто голку.
І душу рвала кігтями вона.
Чи правда то була, а чи наколка --

Борис Костиря
2025.07.23 22:28
Ви повинні сказати
за нас усіх, загиблих.
Чи Ви зможете це зробити?
Чи Вам це під силу?
Ви повинні подати
різні голоси війни.
Тільки так вони зіллються
у симфонію,

Пиріжкарня Асорті
2025.07.23 21:35
позив кар'єр на штрек увага
глибінь хто встиг копри зібрав
собі кому ж невже все марно
хана

I.
данило майстер кожну скриньку
до малахітниці возив

М Менянин
2025.07.23 19:09
Топ-10 формул українцям з відео контентом –
електронна книга
для уважного читача,
звертає увагу на нагальне
дає людям варіанти для вчинків.
Воїн ЗСУ грає на бандурі - фонова музика.

Назва...........................................................

Ірина Вовк
2025.07.23 09:35
Ні сирен, ні тривог… від руїн сивий дим…
Палахкоче свіча… Вітер дме верховіттям…
У терновім вінку прихиляється Бог
К убієнним жінкам молодим
і їх ненародженим дітям.

Ген, у райськім саду під дощем золотим
Розів’ється той дим лиць рясним

Юрій Гундарєв
2025.07.23 09:13
Учора, 22 липня, буквально через кілька тижнів після прощального концерту, залишив сцену життя
видатний англійський рок-музикант, який щиро підтримував Україну…


Оззі Осборн у засвіти відійшов -
хіба в це повірити можна?
Здається, це просто чергов

Віктор Кучерук
2025.07.23 06:03
Я сам собі псую життя,
Свій вік вкорочую невпинно,
Якщо проймаюсь відчуттям
Несправедливої провини.
Гріхи, приписані мені,
Не учиняв ніде ніколи,
І хоч кажу усоте “ні”,
Не можу вибратись з юдолі.

Артур Курдіновський
2025.07.23 03:25
Кудись в минуле, а, можливо, й вище
Безпосередньо прагнув перейти.
Загублене кохання відродивши,
Зі щастям тихим був би знов на «ти».

Навколо подивитися пильніше,
Звільнившись від обіймів самоти!
Побачити, як білим снігом вкривши,

Іван Потьомкін
2025.07.23 00:39
Люблю дитячі голоси,
де правих і неправих не існує,
бо в річище одне сходяться докази усі,
фіналом спірок -руки на плечі…
…пригадую своє дитинство навісне,
де в колі пастушків був кволим недотепою,
вряди-годи синці діставалися мені,
та все печеною

Борис Костиря
2025.07.22 22:07
Де міститься душа трави?
У стеблині, у квітах, у листках?
Коли ми залишаємося
зовсім самотніми,
єдиний вихід - пірнути
у душу трави.
Вона безпородна і безбарвна,
говорить розпливчастими фразами,

Світлана Пирогова
2025.07.22 18:39
Цей світ шумить. О, як же він шумить!
Усе переплелось, заплуталось. Де ниті,
які тримали людськість? То ж щемить
від божевілля війн. Ще й душі платять мито.
Життя людське розчавлене щодня,
руїни залишаються, вогонь і попіл.
Ворожі руки доторкнулись

Юхим Семеняко
2025.07.22 14:06
На вітринах аптек в Окаямі
Дозрівають сардельки й салямі.
А в теплицях супи.
Ти не дуже тупи,
А осмислюй життя в Окаямі.

Пропонують бістро в Ліверпулі
Для гурманів телячі пілюлі.

Віктор Кучерук
2025.07.22 07:15
Гай співучий і зелений
У мрійливість зажене, –
Вабить зір та слух, як сцена,
Дійством збуджує мене.
Дивовижно різноликий
І багатий на талан, –
Він ховає хащі дикі
Серед топтаних полян.

Татьяна Квашенко
2025.07.22 06:51
А пісня лунає над Баром своєю пишнотою.
А пісня на землю спускається нота за нотою.
І вечір липневий її огортає у затишок.
І місяць стікає доріжкою з неба у келишок.

А пісня така, що ніколи в житті не обманює.
Нехай же ця пісня віка і здоров'я пр

Артур Курдіновський
2025.07.22 03:43
Душа моя зібралась у турне,
Вона давно на себе вже не схожа.
А біла хмара, молоко парне,
Забутися, принаймні, допоможе.

Немов дитинства гойдалку гойдне
Щось недосяжне, радісне, хороше.
Згадається солодке і смачне…

Борис Костиря
2025.07.21 22:21
Занедбаний сад, як заросла
недоглянута борода старого.
У ній лежать
уламки смислів,
збиті літаки історії,
квитки в ніщо,
ненаписані книги,
невиголошені промови,

Юрій Лазірко
2025.07.21 19:24
Які баби - таке і літо...
Яка ж ця ніченька розлога -
Коль-коль, стерня, небриті ноги,
Лямур, мур-мур, якась кубіта.

Які сто грам - таке і гопа...
Йой, кіко голок в тому сіні.
Тебе гойдаю на коліні,

Татьяна Квашенко
2025.07.21 13:44
Дощ, як потяг, іде,
Що іде, а не їде.
І вокзал що двірець -
Так говорять у Львові.
А нічні поїзди
На Одесу чи Відень,
Наче стукіт сердець,
Відбиваються в слові...

Володимир Бойко
2025.07.21 12:21
У далекому штаті Америки
Два лемури писали лімерики.
Віршували три дні
Ще й співали пісні
Поетичні лемури Америки.

Московитиські туристи в Салоніках
Серед пляжу засмажили слоника.

Юрій Гундарєв
2025.07.21 09:27
липня народився видатний американський письменник.
Для нього не було чужого болю, а тому він завжди опинявся в найгарячіших точках…

На другий план відступили б красуні,
вино, корида з биками…
Жодних немає сумнівів:
сьогодні він був би з нами!

Юрко Бужанин
2025.07.21 08:07
Москаль ракетами фігачить,
«Шахеди» клином смерть несуть.
Не залякати нас, одначе, -
Лише примножується лють!

Згорить москва, згорить і пітер,
І Чайна стане по Урал.
Наш прапор буде майоріти,

Віктор Кучерук
2025.07.21 05:58
Після дощику, чи зливи,
Як і танення снігів, –
Не лунає несміливо
У яру водички спів.
Дзюркіт радісний струмочка,
В прохолодному ярку, –
Дзеленчить уже дзвіночком
Що є сили, нашвидку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сочан - [ 2010.05.25 16:47 ]
    Закон любові
    Закон керує навіть у любові,
    Пізнав би цей закон я залюбки –
    Та ж як тоді літати літакові,
    Що знає як літають літаки.

    І як тоді повірити безумцям,
    Що за любов кладуть життя своє.
    Доводить розум доводів презумпцію,
    Кохання ж цей закон не визнає.

    Хоч зрозуміти силюся щомога,
    Любов – таємне сяйво в глибині
    Тож розум мій – лише дорадчий орган.
    Царює завжди серце у мені.


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Ігор Вільний - [ 2010.05.25 15:36 ]
    ***
    Жити, жити, жити,
    Жити й радіти, жити й п’яніти,
    П’яніти від щастя й любові,
    Синього неба на видноколі,
    П’яніти від лісу і поля,
    Бо то є найкраща доля,
    На то є всевишнього воля –
    Воля робити й творити,
    З близькими радість і горе ділити!!!



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  3. Володимир Сірий - [ 2010.05.25 15:38 ]
    Травневий світанок
    На трубах кульбаби привіти кудлаті
    Чекали попутних вітрів,
    Травневий світанок в блакитнім халаті
    Ланами без поспіху брів.

    До Бога злинаючи, жайвір томився
    І галькою падав униз,
    Де щіттю спроквола чесала пашниця
    Знеможений спочивом бриз.

    Туман виглядав із долини сирої
    Чи сонце бувало не йде.
    І руслом потоку скрадався по звої
    У пагіння лоз молоде.

    Кувала роки на ковадлі зозуля,
    Хлептала луну тишина
    І все яскравіше шарілася скула
    На прузі грядущого дня.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  4. Володимир Ляшкевич - [ 2010.05.25 15:11 ]
    Сергій Єсенін. Не жалію...
    Не жалію, не зову, не плачу,
    Все мине, як з яблунь білий дим.
    Зав’яданням осені золочений,
    Я не буду більше молодим.

    І тобі отак уже не битись -
    серцю, торкнутому холодком,
    І березового краю ситець
    не покличе далі босяком.

    Дух бродяжний! Ти все рідше ярість *
    на устах зворушених огнів.
    О моя утрачена весняність,
    Шал очей і повені чуттів!

    Я скупіший нині у бажаннях,
    Чи й життя наснилося мені?
    Мов лункою весняною ранню
    на рожевім я промчав коні.

    Всі ми, всі у цьому світі тлінні,
    Тихо з кленів ллється листя мідь ...
    Будьте ж ви навік благословенні,
    Що прийшли у цвіті одгоріть.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (17)


  5. Галина Фітель - [ 2010.05.25 15:38 ]
    * * *
    Подумай раз, сім раз відріж
    собі з сувою щастя долі.
    Нехай залишаться на волі
    і смуток, й сум. Сховай свій ніж.

    Вендети гострії жалА
    запхни у пень гнилої згуби.
    Зготуй для поцілунку губи,
    зітри всі зморшки із чола.

    Нехай стара як світ весна
    рум’яно мріє на полічках.
    Ти запали для зради свічку,
    хай упокоїться вона.

    Впусти і радість, і біду,
    як в гості давню коліжанку.
    У сукні кольору світанку
    зустрінь коханого ходу.

    Сім раз згадай, а раз забудь,
    пробач дарма пролиті сльози.
    Хай змиють душу бурі й грози.
    У цій весні щаслива будь.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  6. Горем Убит - [ 2010.05.25 14:24 ]
    Где ты была?
    Скажи где ты была,
    Месецов семь назад?
    С кем ты была,
    Месецов семь назад?
    Почему мы встретились так позно?
    И почему имено в етот час?
    Когда у меня всё нетак,
    Нетак как у людей,
    Ведь я убийца,
    Убийца любви,
    Убийца желания,
    Убийца мечты,
    Я очень много убил...
    Морально,физически,
    Я ето прошол,
    Я ето выдержал,
    Я устоял,
    И вот я стою,
    Вот он я,
    Смотри,
    Я, настоящий я,
    Сижу,
    Люблю,
    Пишу,
    Курю
    И пью,
    Прости, прощай я ухожу...


    Рейтинги: Народний 3 (3) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (5)


  7. Олександр Сочан - [ 2010.05.25 13:49 ]
    Все це пусте
    Не втямлю я без тлумача –
    У небі ворон, а не сокіл,
    І травень землю уквітчав
    Не квітами, а в парасольки.

    І темно наче восени,
    Стежинки мокрі і лискучі,
    В словах немає глибини –
    Волають клоуни тріскучі

    А дощ іде, і колос росте
    А вітер шепоче, що все це пусте.

    А дощ іде, і колос росте
    А вітер на вухо шепоче, що все це пусте.

    Із пагорбів вже сморід дме,
    Б’ють тих, хто ще не хоче зради.
    І знов почнеться те саме,
    Але у гіршому розкладі.

    І хмара суне з за Дніпра,
    Щось у важкі чоботі взуте,
    Безжальніше за бусурман,
    Щоб затоптати все здобуте.

    А дощ все йде, і колос росте
    І вітер шепоче, що все це пусте.

    А дощ все йде, і колос росте
    І вітер тихенько шепоче, що все це пусте.
    А тих, що «нас не подолать»
    Женуть в кошару, як баранів,
    А коротенький хижий тать
    Зухвало щириться з екранів.

    Васалів плеска по плечу,
    Примружившись мов хитрий крамар.
    Міркує, – Газом, як схочу,
    Я задушу їх і без камер.

    А дощ все йде, і колос росте
    А вітер шепоче, що все це пусте.

    А дощ все йде, і колос росте
    А вітер на вухо шепоче, що все це пусте.

    Поводирі як дитинча
    Все не складуть розбитий горщик,
    Із піхов витягти б меча
    Та тільки вилізе з піхов пшик.

    Тож поясню я вам, – Чому
    У сутінках і надвечір’ї,
    Хоч бачу хмари і пітьму,
    Я у веселий ранок вірю?

    Бо ж дощ іде, і колос росте
    А вітер шепоче, що все це пусте.

    Бо ж дощ іде, і колос росте
    І вітер тихенько шепоче, що все це пусте.


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  8. Діма Княжич - [ 2010.05.25 12:59 ]
    Романтизм
    Розстріляний зливами і кісточками вишень,
    Блукаю кутами Бермудів, не втраплю у свій Тибет.
    Душа – наче аркуш в чорнилі школярських віршів,
    Де ляпки в кінці троєлітер’я "Л", "Ю", "Б".

    А дір в парасольці – не злічено від стрілокпинів.
    Оце б відповісти, та лук вкорінився у глей.
    Натхнення жбурляє недогризки віршів у спину.
    Іду неоглядно у світ позаочний, але

    Не мисли суворо, бо категоричність – для ката.
    Причинно, фатально, а наслідок – твій слідок.
    Зоря вказівна розіп’ята хрестово на карті,
    Накресленій штрихами міфів, легенд і казок.

    Тому знов на гранях Бермудів я ковзаю спритно,
    Із вірою здійснення прощі у власний Тибет,
    Де "Л", "Ю" і "Б" споконвічніші всіх манускриптів,
    Де можна молитись казками й кохати. Тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  9. Юлія Радченко - [ 2010.05.24 21:49 ]
    Было очень темно. Я забыла вернуться в субботу…
    Было очень темно. Я забыла вернуться в субботу…
    Презентация осени снова прошла под дождем…
    В силуэтах дворов – ощущался невидимый кто-то…
    С кем, как с солнцем, давно по будильнику рано встаем…


    Безнадежно влюбившись, грустили продрогшие скверы…
    От банальности листьев, впервые почувствовав дрожь…
    Я о главном забыла, разлуку восприняв на веру:
    Где ты, плечи расправив, на самом-то деле живешь…

    Под какими углами (и к берегу, и к гарнизону)
    Твой (воссозданный светом) высокий находится дом…
    Я банально молчу и куда-то иду по перрону
    Тех вокзалов и стран, где мы вместе давно не живем…
    2010 год


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  10. Анатолій Сазанський - [ 2010.05.24 21:16 ]
    Замість квітів побратимові (Миколі Щербаку)
    На сивих гонах Долю перейму
    Мою...ласкаву...
    Копитами обірвемо струну -
    Змію іржаву..

    У нетрях відрегочуть упирі..
    Стара гонитва.,
    І усміхнеться побратим вгорі -
    Лихий, мов бритва..

    Під серденько..встромилася..з Небес..
    Зоря кривава...
    Ти був розп"ятий вічність. Ти воскрес...
    Вкраїні.. Слава..!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Валерій Голуб - [ 2010.05.24 21:39 ]
    АнтиОда хрущеві.

    Речу тобі, гаспиде, оду крізь зуби,
    І ось я чому відірвався від справ:
    Про тебе, субстанціє мору і згуби,
    Шевченко писав. І Цибенко писав.

    Ти юнкерсом хижо над садом кружляєш,
    Скидаючи бомби сповільнених дій.
    Помітно й по пиці, що зле замишляєш,
    А ми дихлофосом зустрінем - не смій!

    І ти, очманівши від яду і цвіту,
    Прокуреним басом заводиш пісні,
    Коли я лаштуюсь шедеври творити…
    Геть, іроде! Киш! Як ти вгувся мені!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (5)


  12. Юля Бро - [ 2010.05.24 20:06 ]
    Дивлюсь на тебе. Марю...
    У місті - спека. Спекались рідні,
    Повідчиняли вікна й ходим голі.
    Думки повзуть повільно, рухи кволі,
    Оце тобі і "разом в вихідні".
    Зроби мені холодного мате,
    Додай у склянку вдвічі більше льоду.
    Ти - обережний, дмухаєш на воду,
    На віру не приймаєш геть святе.
    Тобі здається: я не там, не та...
    І навіть близькість буде в нас за планом.
    Дивлюсь на тебе. Марю тим баштаном,
    Який так радить Жінка Золота.

    _________________
    адреса баштану:
    http://maysterni.com/publication.php?id=13223


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (15)


  13. Вікторія Стукаленко - [ 2010.05.24 20:52 ]
    Передвечір’я
    Завіолончелив захід.
    Арфою озвався гай.
    Котрабасно-контрабасно
    дзвін церковний загукав.

    Засвітились тополино
    Зелен-свічі край доріг.
    Вітер дмухати втомився
    Тишком-нишком спати ліг.
    1999-2003


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  14. Мара Щира - [ 2010.05.24 19:12 ]
    Целуя стекло
    Залпом, не думая и залпом
    До дна, не оставляя ни глотка
    Не веря, не доверяя знакам
    Напиться и отсчитать два шага
    Упереться лбом о стекло
    В надежде, что от жара растает
    Забывая все былое добро
    Что в свободный полет не пускает
    За стеклом как витраж тротуар
    Словно небо лоскутным узором
    И струится колоннами пар
    Поднимаясь прозрачным укором
    На прощанье сказать не пришлось
    На последок напиться не сбылось
    Но забит уже на крепко гвоздь
    Все, что было теперь только – снилось…


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  15. Таня Петик - [ 2010.05.24 19:56 ]
    Радість
    У моє віконце сонечко сяє,
    З новим днем мене вітає.
    Із шовкових дібров,
    Шле природа любов.

    Враз - чую ранковий спів -
    Це пісня моїх солов'їв.
    Річка шепоче якісь таємниці...
    Їх земля заховає до своєї скарбниці.

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Таня Петик - [ 2010.05.24 19:41 ]
    Сама
    Здається на світі важко жить,
    Буває у грудях щось болить...
    Невже це сум оточує народ?
    Невже не буде веселих нот?

    Запитань багато,
    у цій мелодії без дна.
    Ні це не сум оточує народ,
    ти просто - сама...

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Таня Петик - [ 2010.05.24 19:25 ]
    Мова
    Якщо хочеш скарб знайти,
    Не треба далеко іти!
    Прислухайся до слова...
    Скарб - це рідна мова.

    Мова - це пісня твоєї душі
    Ти - українець!
    І хочеш того ти чи ні,
    Усе починається із слова.
    Ти ростеш і росте твоя мова...

    Люби Україну.
    Пам'ятай свою мову
    Від малу до загину!

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Адель Станіславська - [ 2010.05.24 18:23 ]
    З яких джерел народжуються сльози?
    З яких джерел народжуються сльози,
    коли душа задухою страждає,
    з яких вітрів розгулюються грози,
    як думка напівлеті застигає?

    З яких глибин зростає біль пекучий,
    як серце висихає помарніле,
    чим ріже скроні дивний звук скрипучий,
    як сліпо гляне око збайдужіле?

    Де поспішає серце у тривозі,
    коли свідомість топить одкровення,
    звідкіль приходять сили у знемозі,
    як родиться із відчаю смирення?

    ----------------
    Лиш час крокує тихо, невагомо,
    що тулить до небес серця незрячі,
    і подихом таємним, невідомим,
    з очей стирає краплі сліз гарячі.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (8)


  19. Артур Сіренко - [ 2010.05.24 16:13 ]
    Ковток вина
    * * *
    Забувши гіркоту марнотного життя,
    Спокійно споглядаючи цей тлін до забуття
    І осягнувши, що майбутнє – прах…
    Живі ми – так хвала тобі, Аллах!

    * * *
    Наш світ – то глек марноти і брехні.
    Життя з туману йде й проходить в самоті,
    І будні сірі краплями мов ртуть…
    Та є і радісні сторінки - рубаї Хайяма квітами ростуть!

    * * *
    Хто для скорботи двері відчинив
    Тому життя – пустеля хоч і повна див.
    Хто радість віднайшов в простих речах
    Тому життя яскраве дарував Аллах!

    * * *
    Нехай весь світ нудьга і Батьківщина – рідна чужина
    Від смутку я далекий доки келих є вина:
    Я радість віднайду в миттєвостях щоденних -
    Ковток вина, краса коханки – й де вона, журба?

    * * *
    Весняні квіти, подих вітру,
    Крапельки дощу і лісова луна -
    Все, все мені будило спогад про коханку
    Яка, нажаль, пішла у небуття…

    * * *
    Нехай обірве вітер білий цвіт,
    Нехай весни минає швидко міт
    В душі залишаться пісні які співав нам квітень.
    Нехай на п’ять хвилин – ми зачаруєм світ…

    * * *
    Весь світ – ніщо, даремні сподівання,
    Зів’януть квіти мрій – залишиться страждання
    Налий вина! У владі цього трунку
    Забудемо життя химерні візерунки…

    * * *
    Удвох з самотністю пів світу обійшов
    Наслухався віршів, і прози, і промов
    Нехай страждань я відшукав не в міру
    В горах я рай собі знайшов і віру…

    2010
    (фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  20. Оксана Пухонська - [ 2010.05.24 13:30 ]
    * * *
    Рана.
    Ранно вогне печаль на мойсейних скрижалях віку.
    Пророста до розп’яття останній не людський син.
    На вокзалах пустельних конають юні каліки
    Через надлишок теплий загноєної краси.

    Рано.
    Швидко підуть свіжим рейсом нові трамваї,
    І везтимуть в собі свіжий поспіх людських бажань.
    В завівтар’ї церков мертві лілії свіч згоряють,
    Дочекавшись, як ребра, слизького свого ножа.

    Ранок.
    З-поміж вій сивих хмар виростають розряди Бога.
    І рокочуть то громом, то болем, то боєм, то
    Виростають на головах ангелів мертві роги
    І скидають в тартар передчасно живих.
    Ніхто
    Не посміє піти,
    Не посміє зустріти світло
    Там, куди не доїдуть трамваї порожніх міст.
    Рана. Рано і ранок,
    І котрий рік,
    Но
    Мертві лілії свіч вже не пахнуть,
    Уже німі.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.49) | "Майстерень" 5.63 (5.49)
    Коментарі: (12)


  21. Кока Черкаський - [ 2010.05.24 10:37 ]
    Чорне і біле
    Біле –це не чорне,
    Чорне – це не біле,
    Ерос – це не порно,
    Пейджер-не мобіла.

    Чорне – це не біле,
    Біле-це не чорне,
    Пейджер-не мобіла,
    Ерос – це не порно.

    Пейджер-не мобіла,
    Ерос-це не порно,
    Чорне – це не біле,
    Біле – це не чорне.

    Ерос-це не порно!
    Пейджер-не мобіла!
    Чорне - то є чорне,
    А біле – то є біле!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  22. Артур Сіренко - [ 2010.05.24 01:21 ]
    Перевізник через річку буття
    (Низка неканонічних танка)

    * * *
    По річці пливли
    Не знали, що річки ім’я
    Лета. Не знали, що капітана
    Звали Харон. Весна.
    Пристань. Місто Тартар.

    * * *
    Світ виник не з вогню
    І не з води краплини
    І навіть не із слова
    Світ почався з сліз
    Прозорих як надія...

    * * *
    Повернувшись з країни
    Білих Хмар
    Помандрував у країну
    Синього неба
    Я втомився ходити по землі...

    * * *
    В цьому світі жорстокому
    Смуги світла і темряви -
    Зла и добра,
    Розуму та глупоти
    Як на шкірі дикого тигра...

    * * *
    Час не вміє чекати.
    Час навіть
    Існувати не вміє...
    У світі ілюзій
    Існує тільки мить оця...

    * * *
    Серед попелу надій
    Серед диму спогадів
    Я квіти шукав...
    Даремно. Марево
    Наш світ... Навколо порожнеча...

    * * *
    О, скільки трагедій
    Дарує нам подорож
    В світ віртуальний!
    Одісею мереж, павутин!
    Доплисти б як ти до Ітаки...

    * * *
    Весною - квіти
    Літом - зозуля
    Восени - місяць
    Зимою, що чиста й холодна
    Падав сніг...


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  23. Микола Руденко - [ 2010.05.24 00:20 ]
    Ходімо в райдугу, кохана...
    Ходімо в райдугу, кохана,
    Якщо зуміємо пройти.
    Відкриє далечінь незнана
    Для нас небачені світи.

    Озвучивши німотні далі,
    В чотири здружені руки
    На обрії, мов на роялі,
    Програємо живі казки.

    І забринять у небі звуки
    Відлунням на твою ходу.
    А я твої дитячі руки
    Візьму - й на сонце покладу.

    І оживе краплина кожна,
    І заспіває кожен птах,
    І затріпоче переможна
    Усмішка на твоїх вустах.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  24. Микола Руденко - [ 2010.05.24 00:22 ]
    У зимовому лисі
    Я йшов зимовим лісом. Поміж тіней
    Мій зір до зблисків на снігу звикав.
    Сюрреаліст грудневий - мудрий іней
    В моїх очах ранкову казку ткав.

    У грудях серце билось до нестями, -
    Воно від мене вимагало звіт:
    Чи повністю своїми відчуттями
    Дано людині охопити світ?..

    Ти - тільки промінь, що, згустившись в соти.
    Відчув себе у творенні краси.
    То де ж ти взяв, що не живуть істоти,
    Для котрих ти невидимий єси?

    Природа марить світловими снами.
    І те, чого не бачиш нині ти, -
    В твоїм єстві, над нами й попід нами, -
    Тобою нерозгадані світи...

    Отак я думав...
    Лісова стежинка
    Вела туди, де іній казку ткав.
    Повільно опустилася сніжинка
    І трепетно лягла на мій рукав.

    І я до неї обізвався: хто ти?
    Куди прямуєш свій захмарний лет?..
    Ти є кістяк незримої істоти,
    Яку формує Ультрафіолет.

    У нього є свої таємні змови.
    Для нього зорі - намистин разок...
    Нехай тебе сюрреаліст зимовий
    Кладе на гілку, як живий мазок.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  25. Галина Фітель - [ 2010.05.23 23:27 ]
    Собака на сіні
    Маленька собака на сіні
    живе у великій людині.
    Сидить, не куса і не гавка,
    лиш тихо скавчить ця собака.
    Не просить ні їсти, ні спати.
    Щоночі приходить під хату
    і вперто шепоче на вухо:
    не дам, не дозволю, не слухай.
    Не хочу, не будеш, не пущу
    нічого ні в серце, ні в душу.
    Де взяти би кішечку сіру,
    щоб вигнати песика й сіно.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  26. Наталія Крісман - [ 2010.05.23 21:41 ]
    Одній рідній Душі
    Не ти кидАєш тінь в провалля,
    У нім - лиш тінь від самоти,
    Від дум твоїх, таких печальних,
    Яких зречешся завтра ти.

    Хоч сновидіння все ще хворі,
    Що виринають з-під склепінь
    Твоїх повік - нема повторень
    У цім сум'ятті потрясінь...

    Час дурощів, не раз взаємних,
    Повір вже, канув в небуття.
    Нехай бажання потаємні
    Розправлять крила для життя.

    І полетять у невідомість,
    Її не бійся - не згориш...
    А за відвагу Бог натомість
    Твоїй душі зішле дари!

    Впусти у сни свої, Чаклунко,
    Промінчик сонячний весни.
    Твої ж вуста - для поцілунків!
    Радій життю, коханням сни!!!
    23.05.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  27. Мара Щира - [ 2010.05.23 17:42 ]
    Если ?
    Два глотка залпом и никакой изжоги,
    А ожоги лечатся энурезом
    Тут уже не нужно подмоги,
    Было сердце и нет? Заменят протезом.

    Хочется жить слаще?
    Вперед на кухню за сахарницей.
    Могла бы быть в тысячу раз краше,
    Но слыла развратницей.

    Надоели шаблоны, все чуда ждешь?
    Я тоже ждала, до полуночи
    Потом пришла и избила дрожь
    До чуда на полпути

    Можно, конечно, исправить все
    Писали мы ведь не набело
    Есть в запасе гусиное перо
    Что б контракт подписать намертво

    Можно еще забыть… и все.
    Одиночество тоже приемлемо
    Не делить на твое и мое.
    Кто запретил уходить безвременно?

    Даже если ушла в магазин за кефиром,
    Или за чаем скучающим томно
    И возвратилась холодным эфиром
    Переключающим DVD на порно


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  28. Ярина Тимош - [ 2010.05.23 13:19 ]
    Сумна байка
    Як накрались шапками –
    фальшували душами,
    купували з лапками
    депутатів,
    тушами.

    Українцю ж голому –
    до горла ножакою.
    Та й відтяли голову.
    То ж не плач за шапкою.

    2010-05-19

    Ярина Тимош


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  29. Віктор Максимчук - [ 2010.05.23 12:41 ]
    ***
    ***
    Забуто «Так». Майже забуто «Ні».
    Лиш сутінки накриють день короткий.
    І сонячна вуаль вже на стіні.
    Та смак води стікає з губ солодких…

    22 травня 2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (1)


  30. Артур Сіренко - [ 2010.05.23 02:24 ]
    Сумний танок
    (Низка неканонічних хокку)

    * * *
    Споглядаю меч.
    У цьому світі хиткому
    Немає нікому захисту...

    * * *
    Ноші свої намарно
    Люди несуть по дорозі життя
    Куди? Навіщо?

    * * *
    «Добре мати рідну хату
    Де навіть дим ласкавий».
    Думки волоцюги...

    * * *
    Всі конструкції хиткі
    Всі грані привидні
    Весь світ ілюзія...

    * * *
    У танку сумному
    Ми на неба пустелі.
    Прощавай, весна!

    * * *
    У темряві ночі
    Не сплять лише Місяця жриці -
    Поетеси...

    * * *
    Розчинюсь в ароматі
    Цих квітів старого саду
    Мене немає...

    * * *
    Напій, що дарує натхнення
    Чорний як ніч, як істина гіркий
    Він ніколи не втомлюється...

    * * *
    Споглядаючи чорну ніч
    Стиглу неначе черешня
    Зрозумів довершеність світу...

    * * *
    Двоє коханок -
    Злива і ніч. Гостина.
    Дивацтва весни.

    * * *
    Невже кохання
    Знову завітало в груди
    Старого гайдамаки?

    * * *
    Ворога прощав,
    Прощав своїй шаблі хиби
    Не навчився прощати себе...

    * * *
    Дивний пастух він -
    Цей вітер весняний.
    Жене стадо хмар...

    * * *
    У світ солодких марев
    Піти й не повернутись
    Так захотілося мені...

    * * *
    Чи то думки
    Чи то ластівок зграї...
    Все миттєво...

    2010
    (фото автора віршів)



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  31. Артур Сіренко - [ 2010.05.23 02:35 ]
    Л. Луткова Ти русин! Мову свою пам'ятай! - Переклад.
    До тебе - пластика і знаки
    І космогонія часів
    І на полотнах прапорів
    І на важкому акінаку

    І геній твій, зачатий в бруді, в горі
    Обкурений, напоєний тавром...
    Ти слави і звитяг огром
    Живий! Налякані потвори

    Ти - Русин! Ти племен нащадок
    Де кожен боронив свій спадок
    І своєрідний і гостинний

    Ти - Русин! Мову свою пам'ятай!
    Щоби на закликів розмай
    Назустріч душі відкривались плинні.


    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  32. Юлія Радченко - [ 2010.05.22 22:12 ]
    Відчуття
    Не тиха радість. Й не нестерпний біль.
    Щось значно більше. Щось, мабуть, складніше.
    Недовгий вік. І несолона сіль.
    А над усим – лиш крик душі і тиша…

    Ні дня, ні ночі. Тільки зграя дум.
    Холодних – теплих. У крові й клітинах.
    Не насолода. Й не одвічний сум.
    Невпевненість. Якась чужа людина.

    Земля і небо – як одна душа.
    Не Матір Божа, не гріховна жінка…
    Один рядок надії – у віршах…
    Одна навік неділена сторінка…

    Проблемна суть… Забута глибина.
    Далекі горизонти й акварелі…
    Веселий біль… Замріяність сумна.
    Криваві сльози вечора на стелі…

    Солодкий гріх. Й нещире каяття.
    Чи то від щастя. Може, й від знемоги.
    А над усим – мить смерті і життя.
    Одна любов і лиш одна дорога...
    2002 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  33. Олеся Овчар - [ 2010.05.22 20:41 ]
    В компанії Любові і Весни
    Старенький столик на подвір’ю...
    А думка – в неба на краю...
    Це все – весна, в яку ще вірю...
    Це все весна, яку люблю...

    По вінця свіжості в бокалах,
    Із вітром п’ю на брудершафт,
    На денце дзенькається “мало!”.
    Налий-но, друже, ще стократ!

    Напій присмачує неждано
    Весна краплинами дощу.
    Я, грішна, думала – зів’яну...
    А тут - напою досхочу...

    Вже й тиха ніч навдивовижу
    Колише квітам світлі сни...
    А я ще трохи тут посиджу,
    Серед Любові і Весни.
    2010


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (11)


  34. Анатолій Сазанський - [ 2010.05.22 20:08 ]
    ZZZZZZZZZМ.П.ZZZZZZZZZ
    Мостить на лататті ліхтарі
    Вечір сонний..
    Парубком пишається вгорі
    Срібний сонях..

    Пісня над вербичками летить
    Пишнокрила..
    Ой..хутчій до серденька зайди
    Моя мила..

    Кинемо у хвилю гомінку
    Сині весла..
    Сплетемо в барвистому вінку
    Наші весни..

    Бачиш?ВІН до раю розчахнув
    Небо млисте..
    Я тебе у серденьку замкну..
    Ти.. Божиста...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  35. Ніна Яворська - [ 2010.05.22 19:59 ]
    Ти - мій клон
    Розтікалась гарячим склом
    на асфальті твоїх фантазій,
    уявляла, що ти - мій клон,
    і живеш в закапелках азій.
    Проникала на твій балкон
    вересневим пісним туманом,
    уявляла, що ти - мій клон
    у футболці від лже-Армані.
    І хай кажуть, - таких мільйон -
    ще_майбутніх і вже_колишніх,
    та я знаю, що ти - мій клон
    із країни, де квітнуть вишні.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (4)


  36. Ніна Яворська - [ 2010.05.22 19:57 ]
    А все не так
    Ти думаєш, все так просто:
    "наган" і фальшивий паспорт,
    і Богом забутий острів,
    андроїд в лахмітті раста.
    Ти думаєш, все в ажурі:
    чутки не проникнуть в пресу.
    Та Воланд в блаженній шкурі
    ще встигне прийти на месу.
    Ти думаєш, все прекрасно:
    тирана - в довічний аут.
    Та тільки занадто часто
    не там і не в тих стріляють...


    12. 05. 2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (3)


  37. Ніна Яворська - [ 2010.05.22 19:26 ]
    Чи зростуться наші душі...
    А, якщо я вимкну світло,
    ти боятимешся неба?
    Рахуватимеш мурашок,
    що мандрують по спині?
    А, якщо я вмить зотлію,
    ти згадаєш місто Феба?
    Відшукаєш без підказок
    стежку поміж злих пісків?

    А, якщо я раптом схочу
    вмерти, знищивши паролі,
    зберігатимеш у сейфі
    чорно-білий мій портрет?
    А, якщо посеред ночі
    я віршами заговорю,
    вимкнеш фільм із Едді Мерфі,
    поки поряд я - поет?

    А, якщо свічки розставлю
    на подряпаній підлозі,
    чи зростуться наші душі
    в дитинча таємних сил?
    А, якщо в зелених Альпах
    ти мене знайти не зможеш,
    знай, що не доплив до суші
    мій кораблик без вітрил...


    12. 05. 2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.23)
    Коментарі: (4)


  38. Андрей Мединский - [ 2010.05.22 18:01 ]
    Собака
    Я мечтал быть собакой, большой, шерстяной, лохматой,
    верным другом, отлично знающим как это делать,
    но тогда зодиак был залеплен зимой и ватой,
    и душа моя вниз человеческой полетела.

    И упала на снег, и осталась лежать до лета,
    а точнее в апреле, какой-то залетный аист,
    обнаружил меня и заставил бродить по свету,
    вот с тех пор я, как ветер, по этой земле скитаюсь.

    На беду воспитан этой белой залетной птицей,
    ни гнезда, ни земли, но с врожденной привычкой выси,
    я куда бы ни шел - оттуда мне не возвратиться,
    да и некуда, и потому не имеет смысла.

    А куда же идти? Если все обратить по кругу,
    то вернешься в точку, откуда все и начиналось,
    я пытался жить, я кому-то протягивал руку,
    а в ладонь прилетал плевок под названием жалость.

    В городке неизвестном меж ребрами двух империй,
    где правители спорят, чей карточный домик выше,
    я стучался в двери домов и трактиров, но двери
    были заперты, и мне навстречу никто не вышел.

    И бескрылостью, словно смирительною рубахой,
    я связал себя, чтобы случайно чего не сделать,
    я мечтал когда-то родиться лохматой собакой,
    но теперь уже и этого не хотелось.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (6)


  39. Зоряна Ель - [ 2010.05.22 16:16 ]
    ***вілла
    нема


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  40. Кока Черкаський - [ 2010.05.22 14:00 ]
    Кабздець
    До всіх нас непомітно,
    Неначе горобець,
    Крадеться неминучо-
    Неконтрольований кабздець.

    Історія нас учить,
    Що ми дурні й тупі,
    І всіх нас під-жи-дає
    Кабздець на букву "пі".

    Не встигне і пробігти
    По спИні морозець,
    А вже чека на тебе
    Твій персональний "бздець".

    Один лиш порятунок:
    Якщо уже ти мрець.
    Якщо ж живий - готуйся
    Зустріти свій кабздець.

    Кабздець буває різний,
    Та результат - один.
    Ти можеш лише вибрати
    Улюблений бензин,

    Ти можеш тілько вибрати
    Мотузку до лиця,
    Завод, де варять мило, чи
    Виробника стільця.

    Якщо ж ти будеш все життя
    Держатись молодця,-
    Ти зміниш - в кращім випадку-
    Лиш дату кабздеця.


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6) | ""


  41. Віктор Цимбалюк - [ 2010.05.22 12:47 ]
    Пісня про двох вовків
    - У чому сенс життя? – пита внук діда…
    А дід онукові: - Мой-мой.. У боротьбі…
    Як вовча зграя вперто йде по сліду –
    Так двоє з них змагаються в тобі…

    …Не на життя – на смерть у герці б’ються,
    Переминаючи, як млин, твоє нутро…
    І у невпинному двобої не здаються,
    Один – суть Зло, а інший – суть Добро…

    …І доки ти живеш – триває бійка…
    Безкомпромісна січа, буря, вир…
    І лиш коли пересихає дійка,
    Душа твоя на Тому Світі має мир…

    …І внук спитався: - Ну, а хто ж з них переможе,
    У чоловіка, що під Сонцем ґаздував?...
    І дід сказав: - А той, якого він, дай Боже,
    Усе життя підігрівав і годував…

    …Роки пройдуть, і ти, мій сину, ставши дідом,
    Обмолотивши сніп тугий своїх років –
    Не позабудь, своєму внукові повідай,
    Прадавню казку про життя і двох вовків….

    Кумпала Вір, 19.05.2010 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  42. Юлія Радченко - [ 2010.05.21 23:09 ]
    Щастило полю: роси замість сліз...
    Щастило полю: роси замість сліз.
    Тепер - лиш губи тріснуті. Похмуро
    Й повільно очі опускаю вниз -
    У мене, мабуть, теж температура…

    В саду гірлянди – теплі світлячки…
    На вигляд – справжня. Є одна загроза…
    Торкнувся хтось холодної руки,
    Але мене вже п’ятий рік морозить…

    Під берегами – річка жде дощів…
    Як я і поле. Рухається кволо…
    Бракує серцю випадкових див…
    Мабуть, там щось іще не охололо…
    2010 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  43. Юлія БережкоКамінська - [ 2010.05.21 21:59 ]
    * * *
    Залиши мене для себе,
    Для світанків незабутніх:
    Буду я тобі за свято,
    Буду я тобі за будні.

    Буду я тобі за сонце,
    А опівночі – за місяць,
    За дощі, вітри, морози,
    За пустелі і криниці.

    Буду я тобі за Музу,
    За родзинку, щіпку солі.
    Залиши мене для себе:
    Буду я тобі за долю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (1)


  44. Юрій Лазірко - [ 2010.05.21 19:21 ]
    Сонет XXIX
    Де груддя тіл, неначе листя пале,
    пропахло спокоєм і слави димом
    непевно сонце пробирає талим.
    Напевно Богові було би зимно

    скидати око, де війну приспали
    під пухом янгола нехерувими.
    Із того зимного в неперестале
    переливається душа незримо.

    Очима гострими – стрілою тиші,
    мов духом пороху із горла-дула,
    впивайтеся, смакуйте се безсилля

    і не питайтеся кого колише,
    кого багаття білопіре тулить,
    ледь оніміючи від божевілля.

    21 Травня 2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  45. Юрій Лазірко - [ 2010.05.21 19:58 ]
    Сонет XXVIII
    На прю багаті щастя постулати.
    Бої притихли. Схлипуючи збито,
    закутані у темряву кошлату,
    два табори розбилися спочити.

    Ворожа лінія масна і м`ята,
    розбіглася до ранку перешитись.
    В обіймах смерті засинає кляте
    і те, заради чого варто жити.

    Обачно час купився низькозорий.
    Як варту виставив – то ватру вигнав,
    аби вона язичницею стала,

    добралася жебрачкою на зорі.
    Се місце лінії займає стигма,
    де груддя тіл, неначе листя пале.

    20 Травня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  46. Юрій Лазірко - [ 2010.05.21 19:55 ]
    Кiннота
    Їли куряву і краяв стегна хлист.
    З мила, піною – виходила пегастість.
    У небите-ще – копито зодягли,
    на нестелене ненавчені упасти.

    Ніздрі й гриви обтесали вітру чуб.
    В серцевину заганяли шаблі хугу,
    від свинцевого рідішали дощу
    аж багряна повня розійшлася лугом.

    Потяглись самотньо, зношені сідлом.
    Порозхлюпували вершників і втому.
    Позникали, змиті місячним гало.
    Шкандибали злою вісткою додому.

    19 Травня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  47. Юлька Гриценко - [ 2010.05.21 19:28 ]
    Згадую
    У травні сніг буває часом,
    Кружляє тихо над життям.
    І серцю хочеться відразу
    Вернути втрачене.

    Та ми щасливі, хоч не разом,
    Плекаєм різні почуття,
    Сердечні рани ніжно змазав
    Бальзам пробачення.

    Іду весняним теплим парком,
    Ховаю погляд в небеса.
    Смертельний біль і знову жарко,
    Багаття спогадів.

    Дивлюсь на те, як стало гарно
    Навколо дихає краса.
    Кричу :”Вернись”, та бачу, марно,
    Та й ти нічого не сказав.
    Суцільні здогади.

    21.05.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  48. Юлія БережкоКамінська - [ 2010.05.21 16:26 ]
    * * *
    В лігвищі,
    В кублі гадовім,
    Там,
    Де не бачить зрячий, -
    Сонце ясне вигадую, -
    Жовтогаряче.

    Там,
    Де слизьке і миршаве
    Точить язик і зуби, -
    Я огортаюся віршами,
    Музику шлю по трубах.

    Там, де кінчають зрадою,
    І починають нею ж, -
    Небо із тріском падає
    На
    Одвічну Помпею.

    Стати нічною тишею?
    Каменем?
    Гадом?
    Пилом?..
    Як же повільно більшають,
    Пір`ям беруться крила…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  49. Ніна Яворська - [ 2010.05.21 16:00 ]
    Двісті сорок віршів
    А мені до тебе, як до дельти Нілу -
    двісті сорок грізних, наче Сфінкс, хвилин,
    двісті сорок літрів синього чорнила,
    двісті сорок урвищ і ще п'ять мілин.
    А мені до тебе, як до Евересту -
    двісті сорок нервів, стиснутих в кулак,
    двісті сорок болів і дурних протестів,
    двісті сорок зморшок, лобових атак.
    А мені до тебе - двісті сорок віршів,
    що не тонуть в морі, не горять в вогні,
    двісті сорок довгих подорожей піших,
    двісті сорок перлів, схованих на дні...


    11. 05. 2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.23)
    Коментарі: (2)


  50. Ніна Яворська - [ 2010.05.21 16:50 ]
    Так, я самотня...
    Навхрест залатані вікна,
    спогади, зібгані в жмут.
    Бути самотньою звикла
    без панацей і отрут.
    Знову зриваю шпалери,
    вишиті бісером снів.
    Так, я самотня... Холера!
    Як же цей шторм знавіснів!
    Біс із ним... Гірше не буде...
    Совість, страхи - під замок.
    Завтра - круїз на Бермуди,
    і з парашутом стрибок...


    11. 05. 2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.23)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1288   1289   1290   1291   1292   1293   1294   1295   1296   ...   1796