ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Анастасія Поліщук - [ 2010.07.19 18:08 ]
    Житомир
    Схили буйних трав шовкових
    Стеляться мені до ніг,
    І ось я бачу мій Житомир –
    Зелене місто наших мрій.
    Заквітчаний вінком каштанів,
    Мереживом українських калин,
    Мов зачарований, мов первозданий,
    Стоїть на скелях чарівних.
    Пташиний спів луна повсюди,
    І солодко пахтить від лип.
    Щасливе міто і щасливі люди!
    Щаслива й неба голуба блакить.
    Ось літо віддає Житомир
    Златавій осені ясній,
    І та в багряний лад приводить
    Житомир – місто всіх надій.
    Промінчик сонця ледве-ледве
    Отянеться вже до землі,
    І листя з тугою приймає
    Прощальні сонця промінці.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  2. Анастасія Поліщук - [ 2010.07.19 18:17 ]
    Івана Купала
    Легенький вітер так незвично пролетів,
    І таїною шелестіли понад вечір трави.
    Ти таємничість світу зрозумій
    В чарівну ніч, в ніч на Купала…
    Ще з сивих літ язичницьких богів,
    Коли волхви дива творити вміли,
    Тоді ще люди говорили,
    Що папороть вночі цвіте…
    А той, хто цвіт небачений побачить,
    Отримає скарби легенд й казок,
    Та й щастя величезне у придачу,
    Що сплетене із золотих ниток.
    А тихий спалах зоряних світил,
    Що виграють у небі, мов рубіни,
    Стежину вірну допоможе віднайти
    До скарбу золотого й до дівчини.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  3. Іван Гентош - [ 2010.07.19 16:36 ]
    Тридцять вісім на двох...

    Тридцять вісім. І два. Нас обох розплавляє у спеці.
    Гарячкові бажання морозива, льоду, дощу.
    Випаровує місто асфальти і запахи спецій
    із маленьких кафе... Попри все я тебе не пущу.

    Бо мене лихоманить. І що там оті тридцять вісім?
    Нам обом і за сорок цілунки, як вперше, печуть...
    А давай заховаємось вдвох у дрімучому лісі.
    Там, бодай, тридцять шість... До шести повернемось, мабуть.

    Софія Кримовська
    Поезія “Тридцять вісім. І два.”



    літературна пародія

    Не брикайся, прошу! Ми обоє у зрілому віці.
    Лихоманить тебе? Не видумуй, не пущу, не мрій.
    Простудитися встиг? Але де? У тіні тридцять вісім!
    Де я душ тут візьму? Попри все ти роби щось, не стій!

    Ах, який витівник!Ти навіщо прикидувавсь, милий?
    Молодчинка моя! Доказав, що не в градусах суть…
    Не розплавився би. І, благаю, не треба щосили…
    Нарікати на спеку – на екваторі також живуть.

    Поцілунки печуть, чи загар на попечених плечах?
    Гарячкове бажання навалилось нізвідки якось…
    То, напевно, від спецій, то, напевно, коханий, від спецій.
    Повертаймось у ліс. До шести ще осилимо щось…

    19.07.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (32)


  4. Вікторія Осташ - [ 2010.07.19 16:46 ]
    осад спеки (чи осуд?)
    в осáді спеки
    вже напевно – в óсаді
    на денці дня
    чи у безодні снива
    ховався – мов від себе!
    мов піддослідний
    від вівісектора –
    у вічности припливах

    та повертало в жар
    ти був приречений
    ковтати це повітря
    де хоч ціп повісь
    лише в ночі
    на острови лелечині
    здійснив утечу...
    шлейфом згадки тіпались


    Рейтинги: Народний -- (5.92) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (21)


  5. Анастасія Поліщук - [ 2010.07.19 15:54 ]
    *****
    Ти бачив, як на небі сяють зорі?
    Чи взрів ти їх сліпучий справжній блиск?
    Чи бачив посмішки світил у морі,
    Відчув їх неймовірний зверхній тиск?
    Вони ж он звідти посміхаються холодно,
    Їз чорної западини небес,
    З погордою спускають владний погляд,
    Лишаючи в повітрі лищ рубець…
    Закручуючи сяйво у плеяди,
    Із світла тчуть небесні рушники,
    Із спалахів будують колонади,
    Вони сміються з нас, оті зірки!
    Якби ж вони то тільки розказали,
    Що на полотнах вишито у них,
    Якби ж то тільки долі розпізнали
    Загадки спритні й підступи лихі…
    Але вони байдужі й не поможуть!
    І тільки сяють там у глибині,
    За нами зрить небесная сторожа!
    І сяє, світить ясно уві сні…
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  6. Андрей Мединский - [ 2010.07.19 14:59 ]
    ***
    Время кружит, как муха, мечется и жужжит,
    кролик на батарейках больше не хочет жить.
    Сяду на подоконник и помолчу за жизнь,
    только бы не считать время и этажи.

    Высохшая ромашка сбросила лепесток.
    Вот и Ванюша вырос: дурень – дурней меня.
    На день Рожденья Ваня просит себе гудок
    от электрички на Верхние Ебеня.

    Май в этот раз пуховый - бесятся тополя,
    горы стоят буграми, чтобы за них свалить.
    Наша судьба, Ванюша, здесь дурака валять,
    чувствуешь, как гудят нервы родной земли?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (10)


  7. Юля Бро - [ 2010.07.19 13:14 ]
    Двірник
    Янголя витрушує напірник,
    На курник вилазить молодик.
    Дядько Йосип, на півставки двірник,
    Чухає замріяно кадик.
    Снігу понасипало по литки,
    До снаги двірницький реманент.
    Спить містечко. Тільки напідпитку
    Вийде прибирати світ поет.
    Шарудить мітелка до світанку,
    По габі прошиють двір сліди.
    Зорі зійдуть в снігову альтанку
    На гілля, як ноти на лади.
    Із ряхтливих слів складеться ранок,
    Абрис міста і його людей.
    Там, де свіжий аркуш – чистий ганок,
    Спорудять тубільці дім-музей
    Дядькові, що дням малює лиця,
    Бавить риму, любить добрий жарт,
    Тим був кумом, там копав криницю,
    Перетнув життя і…зник в жнивах…

    Ніби вийшов й двері не закрив,
    А тому – ще недалеко досі.
    Інколи забудуться на мить,
    (Варто чарки три перехилить)
    І весілля з дальніх хуторів
    Заголосить:
    «Де ж той дядько Йосип?»..

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (20)


  8. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.07.19 12:24 ]
    Любимой Машке!

    Грусти капелька,
    Радости – море,
    И невеста
    Станет женою,
    Бал в разгаре,
    Сияют очи,
    Свадьба!
    Радость
    До глупой
    Ночи!
    Круг друзей
    Станет шире,
    Крепче,
    Обниму
    Я тебя
    За плечи,
    Пожелаю
    Мечтам
    Всем сбыться,
    И желаниям
    Воплотиться.
    Пью вино
    Все, до дна,
    С тобою,
    Чтоб вся жизнь
    Расцвела
    Любовью,
    С чистым
    Сердцем
    И верой
    Стойкой –
    Будь счастлива!
    И…
    «Горько»!
    «Горько!»

    17.07.10


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  9. Наталія Лазука - [ 2010.07.19 11:23 ]
    ***
    А голуби перелітають час,
    Що листям шелестить, мов сніг. І пір"ям
    Вже крутить вітер. Нами володіє
    Повітря й світло осені. Без нас
    Той серпень десь живе. Який погас.

    І вже ніщо тепер не вдієш, ні.
    Ця крапка укінці - зимова тиша
    У шпарах дому, що таки залишиш
    Колись раптово: вже чи навесні.
    У стінах зникне ще тих кілька слів.

    Хто відлітав, той знає цю печаль,
    Коли не все одно: на схід чи захід...
    Поближче серце - перелітнім птахом
    Майне питання - сумніву вуаль.
    Тремтить на пальцях осені медаль...





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  10. Олеся Овчар - [ 2010.07.19 10:11 ]
    Кульвіршик
    У садку під виноградом
    Золоті ростуть кульбаби.
    Придивляюсь ближче я –
    Тут ціліська кульсім’я.
    Посивілу кульбабусю
    Обіймає кульдідусьо,
    До кульмами і культата
    Туляться кульдитинчата:
    Кульсиночки і кульдоні
    Відкривають очка сонні.
    А кульвуйків і культіток –
    Просто всіх не полічити!

    Тож і ти підходь поближче –
    Кульсімейка в гості кличе!
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (15)


  11. Наталія Лазука - [ 2010.07.19 10:35 ]
    * * *
    А помисли твої - щасливий подорожній -
    Чистіші від води, осінньої води.
    На погляд ліхтарів і на слова порожні
    Коли в яких світах просвітленим ходив.

    Розмови про плоди, про смак життя і болю -
    Полову і зерно. Ти знаєш самоту.
    За вікнами вода. Дерева вкотре голі.
    Запалюєш свічу, горіти саме тут.

    Це повертання зим - сліди води і хліба.
    Пригадуєш себе і струшуєш сніги.
    Вже ніби по війні, і по зневірі ніби.
    Вогонь палахкотить, премудрий і нагий.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  12. Наталія Лазука - [ 2010.07.19 09:40 ]
    * * *
    Пережити іще солоджений серпень,
    І пробачити цим волхвам і джмелям,
    Що летять і летять на південь уперто.
    І не видно уже ні цяток, ні плям.

    Перевіяна ця самотність на вітрі
    Відчуттям перемін і видінням себе.
    Напівосінь уже, і ще - напівліто...
    Запаковані сни у валізи небес.

    Перелітного пів печального світу.
    Проминають сади поміж зла і добра.
    Тільки радісний Бог, всміхаючись, ліпить
    То тебе із зірок, то мене із ребра.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  13. Володимир В'юга - [ 2010.07.19 06:18 ]
    Літери-лідери
    Це було, мабуть, торік,
    Вже віджило акварелями літо,
    Роси дзвеніли, наче в потік
    Слово вліта з обмолочених літер;

    Ні не із тих, що німі,
    Що половіють вгорі у парсеках,
    Ті, що бідують тут, на Землі,
    Літери-лідери – ці тут великі !

    Хто ж їх на Землю привів
    В час шумовиння й гортанного звуку:
    Дикі простори з квіту і див,
    А чи, можливо, - із творчої муки?

    Це було, мабуть, тепер,
    Вже ось жнива на носу злото хлібні,
    В кожній зернині зріє терпець
    І виростає нам лідер потрібний.

    2009





    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Володимир В'юга - [ 2010.07.19 06:00 ]
    Майбутнє
    Серед тиші віків майбутніх
    Вже пережита мандрує доля,
    Наближаючись щастям поволі
    Мною бачених всіх присутніх,

    Їхнім порухом вуст праведних
    Оживає мій вітер довіри,
    Осідає в батьків на подвір’ї,
    Серцем освяченим маминим

    2007


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  15. Тетяна Роса - [ 2010.07.19 03:24 ]
    Душа
    Душа… Душа… Яка ж вона, душа,
    коли нема їй спокою від слів?
    Вважається, що нібито крилата.
    По сказаних пралезах палаша
    бреде вона, й кривавий слід зацвів
    за нею так, неначе йде від ката.

    Горбата. І брудна, бо безліч ніг
    топталося, не маючи зупину.
    Тягар від плюндрування і образ
    не крилами – горбом за плечі ліг,
    камінням вріс у зігнуту вже спину,
    пухлинами болючих метастаз.

    Така вона – душа, що справді чиста.
    Що міріади втом від безлічі турбот
    Несла, неначе хрест святий юдолі.
    Що, наче папуаси за намисто,
    не продавалася від безціні щедрот
    і знає вартість істинної волі.

    Крилату? Ні, молюсь я не карати:
    порожнє і легке завжди потягне вгору
    у густині і щільності життя.
    Най краще каменем триматиму загату
    між полем щирості і річкою роздору.
    Либонь у цьому є якесь пуття.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  16. Тая Заплітна - [ 2010.07.18 23:47 ]
    ****
    Прозоро і дико пульсує в очах
    Надломлений спогад.
    Засмоктує тихо в журби позича
    Повітря густого.
    Викресує пам'ять, як блики вогню,
    Зникає незримо...
    Закутаний в правду, неначе в броню,
    Стоїш між чужими.
    Розбещений світ розгубив сорочки -
    Голісінький-голий...
    Простягує руки, хапає стрічки
    Із жертви Додолі.
    Метається, рветься, здригається тінь
    Від світу у небі.
    Так тягнеться, прагне піднятись з колін
    Для вічної треби...
    Розбещений світ розгубив, все, що міг -
    Порожній-порожній...
    Лиш листям зеленим торкається ніг
    трава-подорожник.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  17. Аніка Опацька - [ 2010.07.18 22:41 ]
    я вийду з ночі
    я вийду з ночі
    шалена й гарна,
    немов з підпілля,
    обпита зіллям;
    для Світу зроблена
    без вуст, без дотику
    я йду й живу,
    і вмру за покликом.

    проте, загине незалежність,
    як гинуть дУрні в шлюбі,
    я зрозумію, що для тебе,
    а не для Світу, любий.


    Рейтинги: Народний -- (4.92) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  18. Аніка Опацька - [ 2010.07.18 22:54 ]
    наче горе
    вся безмежність степів,вся прозорість річок,
    все- зібралось в очах та затято мовчить.
    і колишаться вії,ти здіймаєш повіки.
    не кажи, що не кликав, не кажи, що не звав.

    а мій голос дрежить,мої руки - тремтіння.
    а губити любов дуже вправно умієм.

    в мене безліч людей, щоб почати розмову,
    й тих від кого нехочу чекати дзвінка,
    бо важливіше одне, лиш одне твоє слово.
    в ньому шепіт і плач, і всі погляди світу,
    а любов мою нікуди, нікуди діти.
    в голові- немов бджоли, ну а в серці- мов діти.
    досі сохнуть у глечиках твої квіти...

    вся прозорість річок, вся безмежність степів-
    все зібралось в очах та затято мовчить.
    як би все не було, як в серцях не стучить,
    наче горе, любов треба чимось залить.


    Рейтинги: Народний -- (4.92) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  19. Володимир В'юга - [ 2010.07.18 20:00 ]
    Пісня
    Сьогодні дощ піде опісля...
    А вже у небі сокіл мріє,
    Йому з землі малеча свисне
    Та так, як до своєї мрії,

    Сьогодні буде все опісля
    Коли в зеніті сонце мліє;
    Чутливо в тиші просто пісня
    В дівочому серденьку зріє,

    А до... спекотний Липень липне
    До подиху на двох розмови,
    Услід блакитним оком вип’є
    Ходу твого бажанням новим,

    Сьогодні злива вже опісля
    Впаде на сумніви чекання
    І тільки пісня - просто пісня
    Вже ніжна, визріла в мовчанні...
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Порце Ляна - [ 2010.07.18 20:53 ]
    нервной рукою...
    Нервной рукою тяну лепестки -
    «любит - не любит»
    молитвенным шепотом,
    кровью по телу и болью в виски
    бьется любовь к тебе –
    чтО потом?

    Что это грусть мою
    так быстро мнóжит,
    карты открыть не смея,
    тебя отнимает,
    хотя…
    может,
    кто-нибудь любит тебя сильнее?

    Кто своей страстью твои
    влечет помыслы,
    меня предав тяжкой ноше,
    больно мне думать об этом,
    но что если…
    кто-то нуждается в тебе больше?

    Вновь пред иконой обезоружена
    молю о минутной встрече,
    а пламя вопросом под купол -
    нужно ли,
    если ...
    кто-то целует тебя крепче?

    Не верю!
    Это какой-то миф -
    стереотипы, вбитые в голову.
    Гневно испепелит этот мир,
    сила моя, ураганами-войнами!
    …да что там война -
    пандемия пусть даже…
    заберет, никого не жалея,
    если только кто-нибудь скажет
    мне…
    что можно любить сильнее…



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  21. Володимир В'юга - [ 2010.07.18 20:20 ]
    Пташка
    Пташка.


    Моя пташко, немов одиноко
    Прилітаєш зігріти сердечко
    З позавчора у завтра високе,
    А сьогодні – під зорями нічка,

    І вже весни розніжено стогнуть
    У натхненних обіймах польоту,
    Твої крила, даровані Богом,
    Освячу і вдесяте, і всоте;

    Приховаю від першого грому
    В поцілунках вітрів найпалкіших,
    В піднебессі – в щасливому домі
    Нас не знайдуть ні кінні, ні піші,

    Не спитаються: де ми і хто ми;
    У сполоханім лицаря лику,
    В добровільнім полоні утоми
    Можна бавитись радісним криком,

    Погукаєш в покинуті гнізда,
    Моя пташко, красива, як диво,
    З посинілого димного міста
    Відлітаєш у вирій щаслива.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Віталій Кирпатовський - [ 2010.07.18 18:27 ]
    ЧАРА ЖИТТЯ
    Застільна

    За чистим святковим столом
    Сидіти нам доля дала.
    Наповнимо душі добром.
    І Вам, милі друзі, хвала!

    Вишневий садок у вікно
    Червоне намисто схиля,
    Щоб чара життя, як вино,
    Нам щастя по вінця лила.

    Відкриємо наші серця,
    Щоб дружба й наснага цвіли,
    Відійде назавжди тертя –
    Коханням наповнимось ми.

    За чистим святковим столом
    Сидіти нам доля дала.
    Наповнимо душі добром.
    І Вам, милі друзі, хвала!

    Наповнимо душі теплом і добром,
    Загалу усьому хвала!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  23. Іван Гентош - [ 2010.07.18 17:55 ]
    " TOP - SOS "

    Як виявилось, важко неймовірно
    В душі своїй вогонь жаги згасити.
    Я геть жену думки про тебе марно,
    Бо серце звикло вже тебе любити.

    Ця згубна звичка так мене мордує,
    Я намагаюсь не коритися їй сліпо…
    Та відчуваю, серце вже готує
    Капкан, закомуфльований у літо.


    Бачія Патара
    поезія "SOS"




    (літературна пародія)

    Щось серце зовсім слухатись не хоче.
    І мозок теж. Постійно ти в уяві...
    Ну як зробити, щоб жага цих ночей
    Ще вилилася в підпис на заяві?

    Ти неймовірний тугодум удався!
    Бікіні, море - певно шанс останній...
    Я топлес. YES! Очима турок вп’явся!
    Як, милий, почуваєшся в капкані?



    (з автором оригіналу не асоціювати...)


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (9)


  24. Володимир В'юга - [ 2010.07.18 15:26 ]
    Блискавка
    Ти вже давно прийшла небесно
    Шукати почуттів, пригод, любові,
    Із попелу, мабуть, воскресла,
    Розіп’ята, згоріла на хрестові

    Сам Бог послав тебе, як мрію
    Побіля вигнанців обох із раю
    Підгледіти любов повії
    І воскресити душу, що вмирає.

    Тебе спіймати неможливо,
    Ти – блискавка, прокляття тогорічне,
    Любить вже краще небо сиве,
    Аніж тебе все молоду одвічно.

    Зайшла ти в гості серед ночі,
    Коли зима похукала у двері,
    То, мабуть, сон мені пророчить
    Любов і ненависть носити в серці,

    Тепер спокійний вже, радію,
    Та впізнаю тебе у громовиці
    Як небо блисне – я німію:
    І—спогади, мов книги на полиці.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Сергій Гольдін - [ 2010.07.18 12:30 ]
    Часи розімкнулись, тиняються бідні
    Часи розімкнулись, тиняються бідні,
    Гукають, шукають у темряві злій.
    Як завше, священики правлять обідні,
    А степом, як завше, хрипить суховій.
    Та батька і діда вже не зрозуміти.
    До тебе байдужі твої дітлахи.
    І тільки травнево трімкочуть трембіти,
    Збирають печалі, ховають страхи.
    Ти сном забувався, де казка панує.
    Ця казка бувала ще гірш від буття.
    Та мареву марне горлать алілуя
    І перед Нероном гидке каяття.
    Часи розімкнулись, розіп’ято душу,
    Будуються церкви холодні, мов лід.
    А Небо чекає, коли то вже рушать
    До красного сонечка люди на схід.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  26. Максим Едель - [ 2010.07.18 00:41 ]
    Донна ( стих третий)
    Ветер колышет деревья и волосы.
    Женщина – лёд,
    Женщина не придёт.
    Океан стихотворен и тень стихотворна, а голоса

    Не передать на листе
    Асимметрией ритма. И цвет …
    Её цвет – её свет (как те
    Очертанья холодных планет) исходит на нет.

    Беспомощно тонут предметы в углах
    Под тенью, сливаются с блюзом. И золото стен, серебро сигарет –
    Всё тоже исходит на нет,
    Всё схоже. На простынях

    Оттенок лилейного так
    Беззащитен, но холоден – знак
    «не ищите». ГлубОко в глазах ,
    И раскосость – всё та же округлость, как Ох или Ах.

    16.07.2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  27. Анатолій Мельник - [ 2010.07.17 19:09 ]
    Гремучие стихи
    В июньском трепете листвы
    Созрели рифмы налитые.
    А от Молдовы до Литвы
    Вскипают тучи золотые.
    Темнеет неба бирюза
    Сверкают молнии лихие
    И декламирует гроза
    Гремучие стихи стихии




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  28. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.17 14:18 ]
    Православний
    ...Є в смерекових лісах вкриті мохом шляхи...
    ...Є в смерекових лісах вкриті мохом Боги...
    От, до прикладу, Велес...
    Або Дажбо...

    ...Є в смерекових лісах вкриті мохом шляхи...
    ...Є смерекових лісах вкриті мохом Боги...
    От, наприклад, Мокоша...
    Або Дажбо...

    ...Є в смерекових лісах вкриті мохом шляхи...
    ...Є в смерекових лісах вкриті мохом Боги...
    От, наприклад, Купало...
    Або Дажбо...

    ...Є в смерекових лісах вкриті мохом шляхи...
    ...Є в смерекових лісах вкриті мохом Боги...
    От, до прикладу, Ладо...
    Або Дажбо...

    ...Слухай цей блюз,
    Вчи на пам'ять цей славень,
    Православний...

    Кумпала Вір, м. Хмельницький,
    01.07.2010 року



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  29. Віктор Цимбалюк - [ 2010.07.17 13:14 ]
    Путін
    ...Повідай мені, о вожде снігів косооких,
    Куди ти ведеш розхристану, босу Росію?...
    Оглянься назад - мете, доки кинути оком...
    "Дороги і дурні" і ти, як блаженний месія...

    ...В світлиці твоїй - орел-триколор двохголовий...
    У жестах твоїх - татарських баскаків пихатість...
    А в сінях твоїх - дим і сморід, сивуха й полова...
    І протягів пляс під гармонь у нетопленій хаті...

    ...І ніби ми всі з діда-прадіда браття-слов'яни...
    Та як же ти любиш збрехати, хто хліб цей посіяв...
    Захрип соловей з балалайкою, голий і п`яний...
    Але пам'ятай, Україна - "уви", не Росія...

    ...Було тут багато чужих, косооких вождів...
    Гуляв польський гонор, великонімецька вівчарка...
    Однак тут немає таких, як в Москві, холодів,
    І хочеться вірити: тут, хоч на грам менша чарка...

    ...Ростуть покоління, і знаєш, земляче, я вірю,
    Що хтось з них відкриє зачинену браму в Європу...
    А ти - на розпутті, у крові, так схожий на звіра,
    Стоїш і гикаєш і "красненькім" сніг білий кропиш...

    ...Він тішить тебе, твій новий, в шубу ряджений вождь...
    Стібає коней, що вгрузають в багно, на розпутті...
    Новітня матрьошка, ведмідь, імператор, ну, що ж...
    Великий... Маленький... І все ж, косо зроблений Путін...

    Кумпала Вір, м. Хмельницький
    30-31.01.2008 року


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (5)


  30. Алевтина Тюльпанна - [ 2010.07.17 10:32 ]
    * * *

    Хотілось, щоб ромашки
    запахли аптекою.
    Це так – фе!
    Покупець із текою
    в галіфе
    ось-ось зачепить бляшку,
    а ремінь
    із зіркою – радянське.
    Амінь? Ні. Не амінь.
    Кіоски у Луганську
    без кінця
    на відміну
    від плину
    молитов, що з лиця
    схожі на тітку Галину.
    І лину
    лину
    лину
    до аптеки «Сана»,
    лікар приписав,
    мовляв, надій сани
    відправлять
    у ромашкову ейфорію.
    Стою обабіч доль і грію
    поглядом покупця.
    Йому і спирт не до речі.
    Змія безробітня оця
    уже готувалась до втечі.
    А ми? До кінця


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.29) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  31. Евгений Волжанский - [ 2010.07.17 01:28 ]
    Красное
    Видно, не спать сегодня,
    светлый, заветный друг.
    Время, как земноводное,
    выскользнуло из рук:

    в каждой слезе о прожитом
    бьётся о сушь вина.
    Мир, где всего дороже - ты,
    залпом бы и - до дна.

    Красное - словно треплются
    по ветру паруса.
    Только надежда теплится,
    даже когда гроза

    выжжет глазницы морю
    чистою нотой соль:
    брег твоих губ умою
    сладким вином, Ассоль.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (13)


  32. Михайло Десна - [ 2010.07.17 00:21 ]
    Пенальті
    Пристосовувався довго
    футболіст до власних ніг:
    віртуозно ними човгав,
    доки свій обрав розбіг.

    Все? Та де там! Знов до праці:
    м"яч на ціль не встановив...
    Слабозрячих папараці
    навіть за ворітьми звів.

    Там і диктора незримо
    попосмикав за язик.
    Той жбурляв словами - мимо!
    Геть з ефіру нишком зник.

    От суддя не вдавсь до смутку,
    і його тут чути свист:
    за затримку часу хутко
    бачить картку пенальтист.

    Бий тепер... Аж так - до Волги...
    Воротар відбити зміг...
    Пристосовувався довго
    футболіст до власних ніг.

    17.07.2010



    Рейтинги: Народний 5.33 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (1)


  33. Алевтина Тюльпанна - [ 2010.07.17 00:30 ]
    Парвеню
    На асфальті бульки.
    Спиці в парасолі.
    Це самотня гулька.
    І не буде солі
    розчину на шкірі.
    Дайте змогу вірі
    гепнутись в калюжу.
    Я і ти. Влаштує?
    Зайвих я спаплюжу.
    Туї.
    Туї.
    Туї.
    Ніби на курорті.
    Ніби на параді.
    Крапельки по морді.
    Ми безмірно раді.

    Я? Я – парвеню.
    Ти? Ти мені вдячний.
    Я передзвоню,
    щоб було не лячно.

    Висушим шмаття –
    і безмежно голі.
    Упадем в життя.
    А по парасолі
    розпливемось радо.
    Це… Щось особисте
    градом,
    градом,
    градом,
    нібито намисто.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Алевтина Тюльпанна - [ 2010.07.17 00:44 ]
    * * *
    Режисер побажав греця ,
    ми стріляли у декорації.
    Загалом, все нижче йдеться
    про воєнні операції.
    Марші лились крізь мати
    (чоботарі заздрили стримано).
    Барабани: «Ати-бати!», -
    нахабно на публіку гримали.
    Підготовка до теракту,
    так би мовити, репетиція:
    ніхто не чекав антракту –
    напружена хвора позиція.

    Лише у брудному віконці каси:
    Білети продані!
    Білети продані!
    Продані, дідько, білети!
    …Натомість барабанів маракаси.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  35. Наталя Скосарьова - [ 2010.07.16 23:23 ]
    ***

    Цей запах волошок у житі п’янкий.
    Ця хмара свободи над нами!
    А знаєш, який ти, а знаєш, який?
    Про це не розкажеш словами.

    Цей згусточок щастя — густий-прегустий,
    Солодкий, тягучий, немов шоколад.
    А знаєш, який ти, а знаєш, який?
    Ти мій-наймоїший. Ти мій зорепад.

    Направду, цей світ — і смішний, і страшний.
    А щастя — таке швидкоплинне.
    Я знаю, який ти, я знаю, який —
    Незмінний, нетлінний, єдиний.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  36. Василь Степаненко - [ 2010.07.16 22:18 ]
    Кидаю все камінці ЯС



    Як у дитинстві
    Кидаю все камінці
    Що якнайдалі.

    Рінь на поверхні
    Скаче і тоне в воді,
    Ойкнувши ледве.

    Кола тоненькі снують,
    Як павутинки,
    Вказують місце мені
    Мрії могилу.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  37. Аліна Шевчук - [ 2010.07.16 21:23 ]
    Моє сто перше життя
    Доброго вечора, моя Радосте!
    Як здоров’я? За ким сумуєш?
    Чи підкорила щось непросте?
    Слова ласкаві від когось чуєш?

    Ти натомилась за цілий день...
    Чи усміхаєшся...чи радієш?
    Співає серце своїх пісень?
    Кого забула? Про кого мрієш?

    Милуєшся зорями? Любиш троянди?
    Чого в цей момент чекала?
    Що вимолюєш, як ковток води?
    І що з собою ця мить забрала..?

    Про що розкажеш? Про що змовчиш?
    Які вірші зараз а думці?
    Про що поглядом прокричиш?
    І які плани уже в розробці?

    Ой, ... щось вже питань забагато.
    "Ти як?" - от і все, що я зможу спитати.
    Я маю єдину спрбу для того, щоб жити
    І сотню життів, щоб про це написати.

    15.07.10 23:38


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Григоренко - [ 2010.07.16 21:52 ]
    Майя календарь
    Майя календарь – наша

    Судьба.

    Во Вселенной

    Сущность вещей глубинная.

    Счастья открыты врата –

    Вечности Жизни и Света.

    В миру царят кутерьма

    ребусом невежества,

    это мрачных мислей сеть-тюрьма.

    Словно рыба в них попавший

    Человек,

    Гниет, прозябает свой

    век.

    «-Милый брат, верю слышыш ты,

    Вознесения мысли зажги.

    Сквозь Лучи Огня Любви

    в Белый Век их неси.» Отвечаю
    с Радостью:

    «Родная слышу – соединяю

    Солнце и Луну.

    Время пришло, что

    Посею то и пожну.

    Вознесения открыты врата

    для всего человечества

    Счастье, когда понимают

    меня –

    Человек от Света – Свет

    от человека.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Олександр Григоренко - [ 2010.07.16 21:01 ]
    Чудо-сказка
    Парка родного прохлада

    нежит меня.

    Дыханием нежной тишины

    ласкает природа человечества

    сердца.

    Песню о Единстве

    Вселенных

    Поет моя душа,и

    аплодисментов взрыв – на

    бис

    Парка листва.

    Чудо – сказка Апполона

    Сам познай себя,

    бездонная реальность

    и илюзия Бытия.

    Все во вселенной

    Слито.

    Взаимосвязаны нитью

    Любви,

    на матушке Планете

    Земля,

    все души и сердца.

    Бог – это любов!

    Улыбаюсь, он смотрит

    На меня.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  40. Максим Едель - [ 2010.07.16 18:41 ]
    Выхлопы города
    Выхлопы города (как
    бутылки, часы или
    как восклицательный знак)
    схожи с характером Лили
    Марлен и её бледной кожей.

    Двое зашли в переход,
    в его перспективу, под землю, и, может,
    их пустошью захлебнёт,
    но всё же…

    Выхлопы города – стук
    пО столу, пО спине. После
    пожатия рук,
    улица в улицу – поле.


    А двое – квартирой пустой,
    пятнами, знаками на простыне.
    На двери телеграммное : «Стой»,
    и печалит вдвойне
    цыганский строй.

    Так фигурой в окне,
    на чёрном коне –
    город немой,
    город не мой.

    26.06.2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  41. Максим Едель - [ 2010.07.16 18:55 ]
    Донна
    Сонно, сонно.

    Из распахнутого
    окна
    ахнет.

    В волны ночи нырнула донна –
    до дна.

    Она
    одна
    в лабиринте крика.

    Губами - к стенам,
    в домнах лет.
    В имени
    Федерико
    пепла октава,
    над –
    « Се нам
    Грядет».

    Попробуй, вымани.

    Болотной тины
    напряжённый
    холод.
    И над Гранадой
    месяц синий -
    сонный,
    молод.

    Сонно…Сонно…

    В волны Стикса
    шагнула донна –
    До дна.

    29.04.2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  42. Максим Едель - [ 2010.07.16 18:47 ]
    Как из точки растёт куст...
    Как из точки растёт куст
    цветов – прорастает врозь -
    из твоих прорастает уст
    уже брошенное: «Брось».

    Так в заплёванном парке мрак
    через сток прорастает в ток.
    И листок на асфальте так
    одинок, будто это рок.

    После танго – вороний крик,
    барабанная дробь, пустырь.
    Из несказанных только три
    слова, главное в них: «Прости».

    А луна, как волна, полна
    и песка, и морского дна.
    Но она заливает пол .
    И от целого – только пол...

    8.07.2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  43. Юлія Івченко - [ 2010.07.16 17:22 ]
    Філологиня.
    і які ж порепані, наче яблука печені, п’яти.
    якими городами ходила , філологине?
    щоб зимувати, ламала у кропу зап’ястя,
    потім у банку складала з промінням синім,

    потім дивилася в дзеркало – і не бреше ж!
    наче дівчина, наче й столітня бабця…
    перша огрядність - іще не цілована вежа,
    першопричінність і зболена першопорядність.

    а тут іще пливе по вулиці Анна- Марія…
    у школі була дурепа, а зараз в зеленій сукні,
    і вії, як махаони-гіганти ! О, мама мія!
    і чоловік вигладжує. от вже сука!

    завтра прийдуть уроки , в роки - гіркавість
    осінь прилипне кленовим листочком на ступні,
    а ти ж така, як басейн – хоч бери і плавай!
    в сумці Сосюра латає останні туфлі.

    пішла у мережу інетну мережки збирати.
    редагувала вправно, а тиша гіркла полином
    де вітер куйовдив футболку-червону ватру,
    де чати футболили чемно філологиню.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  44. Олена Осінь - [ 2010.07.16 16:02 ]
    Кургани минулих етносів
    Пускають коріння у груди минулі ери,
    Великим Шовкóвим шляхом течуть каравани,
    Із смальти глибин скаменілі встають шумери,
    Монгольськими бубнами важко гудуть кургани.

    Послання від інків у руки вплелись вузлами,
    Червоний татарський степ, і нога в стремено.
    Неначе між вір і культур, між віків, на зламі,
    Йдуть ефіопи в індигове небо крізь мене.

    А пил від сторіч незламним стає монолітом:
    Тут кельтська руда, тут бронза ацтеків і майя.
    Тут всі племена, що вже встигли перегоріти
    У кожному з нас, як у гумусі, проростають.

    А кров стугонить! Вже громадами гори-таври,
    Вже іскрою волі у ватру влились сармати.
    Колись тут і я, щоб самій прорости у завтра,
    Між скіфських кісток приляжу заночувати.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (10)


  45. Порце Ляна - [ 2010.07.16 15:16 ]
    за двадцять шоста
    За двадцять шоста – черга до цирульні,
    Моє прохання – дві короткі фрази.
    Півчерги дружно розпустили нюні -
    Плаксивий фільм їм демонструє плазма.

    У титрах – Міхалков і Дапкунайте,
    У пляшці – квас прокислий, наче брага.
    Ще й перукарка липне: „А давайте
    ми пострижемо вас „під Lady GaGa”.

    Міняють настрій призабуті ноти АББи
    І я здаюся під грайливим натиском.
    Чоловіки розлуку топлять в пабах,
    жінкам доречніше - міняти зачіску.

    Бурчить клієнтка із фарбованим волоссям.
    Жбурляє телефон на підвіконник -
    Сторінка, друга, от і почалося...
    Вивчаємо деталі світських хронік.

    Справжнісінька весільна лихоманка,
    породжена, мабýть, серйозним вірусом -
    пройшовся Гіменей, неначе танком,
    по холостяцтву Мессі і Касильяса.

    Та й Пенелопа Крус його знайшла.
    О! Розкудахтались. От заздрісники ниці!
    Що? Гарна? Ще й багата?
    Тихо. Ша!
    Усі ми заслуговуєм на принца!

    Невже комусь потрібен Гіменей -
    ота бацила втрачених ілюзій?
    Кохання замінили лесбо й геї,
    І випадковий секс у лісосмузі.

    Та сни про тебе, як кусючі оси,
    Все повертаюся думками в стиглу осінь...

    Забудься, згинь.
    Ну що я тобі винна?!
    Зліпило нас, як тюбик з суперклеєм.
    На персах шрам – там різали пухлину.
    Чому ж тебе не видалили з нею?


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  46. Люба Паньків - [ 2010.07.16 14:54 ]
    Поетам
    І був Поет співцем свого народу,
    І жив Поет за правду за добро.
    Помер Поет без хліба у незгоді,
    Стакан і хрест - усе його майно..

    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  47. Люба Паньків - [ 2010.07.16 14:19 ]
    Наслідування
    Зійшла зоря. Твоя зоря, моя.
    Зійшла й упала у рожеві ночі.
    Дивлюсь у дзеркало струмка - не я,
    А тілька та, ким я так бути хочу.

    Я хочу бути краплею роси,
    Щоб сонце перші промені мені віддало,
    Щоб райдуга хоч часточку краси
    Лишила на мені і не пропала...

    Я хочу стати краплею дощу,
    Щоб падати на голови прохожих,
    Досебе я нікого не пущу,
    Я - крапля, я на себе тільки схожа!

    Я буду трошки краплею туману,
    Щоб зависати в небі ненадовго,
    Я буду як ілюзія омани,
    Щоб бачили і пам'ятали довго...

    Мені подобається бути вітром,
    Таким легким безумним хуліганом.
    Мені так треба, треба трошки світла,
    Щоб все життя не гнити за парканом...

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  48. Іван Гентош - [ 2010.07.16 12:30 ]
    " Фатальне..."

    В глазах твоих светится золото Таврии.
    Ты Минотавр мой, но я - минотаврее.
    Словно кинжалы встречаются взгляды.
    Только лишь равный должен быть рядом.
    Мягкая кротость у женщин Востока.
    Я непокорна, дерзка и жестока.
    Женщины запада любят размеренно.
    Бросаю я мерки под ноги уверенно.
    У северянок глубокие чувства.
    Холод вселенский – это искусство.
    Страстность южанки – игрушка порока.
    Этого мало для женщины Рока.


    Тетяна Роса
    поезія "Роковая женщина"




    пародія

    Що то,мій милий, в очах твоїх сховане?
    Тиждень говоримо різними мовами,
    Поглядом втупився в цятку на стелі –
    Ти тільки числишся в мене в постелі.

    Ти –так… кентаврик… Сусід он – Кентаврище!
    Правда, Айгюль в нього теж…цьоця… та іще.
    Розкомплексована жіночка Сходу –
    Скоро вам всім тут не буде проходу.

    Птасю, тобі щось пасивне й маленьке би…
    Чув щось у школі про чукчів з евенками?
    Кажеш, на холоді будеш не в змозі?
    Краще до Каті з кіоску на розі?

    Може зі мною? Розмірено, впевнено…
    Хай не Європа – ну, трішки приземлено.
    Хочеш спочатку і все по порядку?
    Ти відпочив вже? – Ідемо на грядку!

    16.07.2010

    ( з автором оригіналу не асоціювати... )


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (20)


  49. Юлія Шешуряк - [ 2010.07.16 12:15 ]
    РОЗМОВА
    Розгублена, наче іграшка в пральній машинці
    дивилася щиро, руками руки стискала
    Сидів-думав: Господи, я ж стільки віддав цій жінці
    а вона пройшлась по мені, як татаро-монгольська навала

    А вона у мене пустила коріння грубе
    а вона розлилась по мені як-море-широка
    павутиною-медом склеїла мої губи
    по полицях розклала чотири десятки років

    Тепер сидить не плаче дивиться а я не можу більше
    і менше не можу, і в очі не можу - соромно
    Вона руками руки стискає (собі, між іншим)
    а мені так хочеться не їй віддати останні сорок



    (2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (43)


  50. Наталія Лазука - [ 2010.07.16 08:48 ]
    * * *
    У ритмах дощів барабанять слова.
    Ця осінь у повному штилі.
    Дочасного вітру допоки нема,
    Чекання - у східному стилі.
    І сміх одаліски, і листя вогонь…
    Палають ці руки у танці.
    У кожному русі видіння долонь,
    Що долю тримають на таці.
    У кожному ритмі початку кінець,
    У косах монети. Навколо.
    Проймають мотиви, втрачають терпець…
    Цей танець, як людство, по колу.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   1288   1289   1290   1291   1292   1293   1294   1295   1296   ...   1816