ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.15 06:04
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.

Віктор Насипаний
2026.10.14 20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.

І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,

Іван Потьомкін
2026.10.14 19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...

Борис Костиря
2026.10.14 14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.

Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,

хома дідим
2026.10.14 12:08
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво

Віктор Кучерук
2026.10.14 06:43
Не думав я, що чутиму колись
Виття сирен і вибухи "шахедів", -
Ще й дні з ночами так переплелись,
Що радощів прийдешніх не розгледіть.
Повсюди морок, втома і обман,
Який уперто убиває віру
У те, що здохне прОклятий тиран,
Або собі учинить харакір

Артур Курдіновський
2026.10.13 20:55
Я розчинюсь у вечері осіннім -
Така вже доля мрійників самотніх.
В моїх розчаруваннях незворотних
І натяку нема на воскресіння.

Всі "вчора" й "завтра" - тьмяне мерехтіння.
Лишається загрозливе "сьогодні".
Я розчинюсь у вечері осіннім -

М Менянин
2026.10.13 19:53
Христосових молитва лине
бо разом ми будь-де й коли.
Тебе цей вірус* не поглине
покайся й Господа моли.

Щоб мати участь у молитві,
зручним щоб був для тебе час –
твій стогін хай звучить у битві

Світлана Пирогова
2026.10.13 15:12
Що відбувається у світі?
І виворіт реальності, і зовні
пронизує шалений вітер,
на жаль, багато розвелося довбнів.
Зійшли із розуму від принди
і сліпої влади. Злочинна дія:
встромили ніж у тишу. Кривда
розгулює кривавим буревієм.

Ігор Шоха
2026.10.13 10:46
Де ви, герої діорами
і показухи у бою
шкільної давньої програми,
кого немає у строю
із тими, що ідуть за нами?
Нехай поетам ріже слух
така метафора, незвична
на звук для музикальних вух.

Вячеслав Руденко
2026.10.13 10:06
У Баден-Бадені москалики* й цикади,
Та я про те не знаю до пуття,
Шукаю гуглом світові принади,
Для бестіарію надземного життя.

Уважні ще чорніючі зіниці,
Що не лякаються осінньої сльоти -
Гасають ровери, літають повз синиці,

Віктор Кучерук
2026.10.13 07:35
Знову осінь: дощ і сирість,
І принишклий голий сад, -
І синоптиків нещирість
У прогнозах невпопад.
Знову осінь: жаль і смуток,
І на серці гіркота,
Бо не змінює маршруту
Непотрібна самота.

хома дідим
2026.10.12 22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі

С М
2026.10.12 17:23
Наступний дубль? . .
Окей!


Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція

Олена Кіс
2026.10.12 15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.

Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,

Борис Костиря
2026.10.12 12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.

Вячеслав Руденко
2026.10.12 10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…

Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за

Віктор Кучерук
2026.10.12 06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
Ти мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.

Ольга Садкова
2026.10.11 23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.

Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.

Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:

хома дідим
2026.10.11 22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив

Артур Курдіновський
2026.10.11 16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.

Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї

В Горова Леся
2026.10.11 15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден

Євген Федчук
2026.10.11 12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів

Тетяна Левицька
2026.10.11 08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.

Віктор Кучерук
2026.10.11 07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.

Володимир Бойко
2026.10.11 00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.

В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру

Борис Костиря
2026.10.10 16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.

На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота

Віктор Насипаний
2026.10.10 12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.

Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…

хома дідим
2026.10.10 12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий

Юрій Гундарів
2026.10.10 11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко

До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл

Віктор Кучерук
2026.10.10 07:22
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.

Артур Курдіновський
2026.10.09 22:01
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.

В Горова Леся
2026.10.09 17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.

В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,

Борис Костиря
2026.10.09 14:37
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Наталія Крісман - [ 2010.08.04 22:23 ]
    БОРИСЬ!
    Щомиті підіймаюсь духом ввись
    Над тими, хто у власному безсиллі,
    Зневірившись, шматує власні жили,
    Забувши життєствердний клич "Борись!".

    Здіймаюся над тими, хто ніяк
    Не випростає вгнуту в землю спину,
    Хто зір свій не підводить в небо синє
    І волю не стискає у кулак.

    Здіймаюся над тими, хто увесь
    Себе віддав в заручники облуди,
    Хто не по правді ближнього засудить,
    Забувши, що таке сумління й честь.

    Здіймаюся над тими, хто завжди
    Від зрад й лукавства має насолоду,
    Кому і доля власного народу
    Байдужа є у час лихих годин.

    Та скільки зможу - крильми затулю
    Я ближнього від скверни цього світу,
    Впиратимуся злу несамовито
    Й навік себе до Правди прикую.

    Ріка терпінь нехай мене несе,
    Хай на вустах - солоний присмак тУги...
    Я вірю в те, що доля шанс удруге
    Мені на щастя дасть, по при усе!

    Здіймаюся над світом й не боюсь,
    Що сил мені не вистачить для лету,
    Що світ мене не визнає Поетом,
    Що впавши вниз колись я розіб'юсь...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  2. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.04 21:35 ]
    На поминках зрад поставлю свічку...
    На поминках зрад поставлю свічку,
    Помолюся за причетних, за живих.
    Зодягну вінок в прощальну стрічку,
    Сплетений з прив’ялої трави.

    Сплетений з образ і пересудів,
    Із квіток – недоспаних ночей.
    У бурхливій річці словоблуддя
    Хай пливе, куди вона тече.

    Ні не плачу, сльози то є розкіш -
    воля болю, схованім в мені.
    Та, коли великодушно простиш...
    Я давно уже не плачу, ні.

    Я не здамся і не розчинюся
    у гірко-солоній рідині.
    Буде важко – Богу помолюся.
    Я давно уже не плачу, ні.

    Я не плачу. Скиглити огидно.
    Виють пси, та все ж я на коні...
    Відмежую нице й непотрібне.
    Я давно уже не плачу, ні.



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  3. Юлія Торговцева - [ 2010.08.04 20:59 ]
    Ти скажи мені, що повернешся
    Ти скажи мені, що повернешся,
    Я чекатиму вдень і вночі.
    Ти скажи мені, що повернешся,
    Знов писати я буду вірші.

    Ти скажи мені: "Я буду поруч
    І нікому тебе не віддам"
    Я давно тебе кличу на поміч,
    Нічиїм вже не вірю словам...

    Розквітають на полі вже трави,
    Сонце світить на землю з небес.
    Лиш тебе мені не вистачає,
    І немає довкола чудес.

    Я не буду нікого молити,
    Не побачать мого каяття.
    І якщо тебе поруч не буде -
    Не потрібне мені це життя.

    17.07.2010


    Рейтинги: Народний 4 (4) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  4. Софія Кримовська - [ 2010.08.04 20:14 ]
    Гадаю на лататті
    Гадаю на лататті у воді...
    Водянику мій сивий, ти в полоні
    у спеки та у мене. Володій –
    я простягаю серце на долоні...

    Люби мене, гойдай поміж осик,
    цілуй у білій піні водоспаду...
    Для тебе цей терпкий, солодкий сік
    і пісня, і душа, і ці принади...

    Тримай мене в обіймах водяних,
    мій легеню, мій порятунок синій...
    По вінця світлом, ласкою залий...
    і подаруй себе... а може... сина...
    04.08.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (24)


  5. Наталія Крісман - [ 2010.08.04 20:03 ]
    ВЖЕ НЕ ЛЯКАЮСЬ Я ДОЩІВ...
    Вже не лякаюсь я дощів!
    Тепер у серці - ні краплини,
    Бо віднайшла я Половину
    Своїй потомленій душі.

    Хай вічність всю "тепер" триває!
    Згортаю ніжність у клубок
    І кожен день, за кроком крок
    Любов'ю серце пеленаю...

    Застигну в спраглості хвилин,
    Себе Тобою напоївши,
    Вже не боюсь самотність тиші -
    В ній чути щастя мого плин!

    Вже не лякає крок в безодню -
    Я не одна вже, не одна!
    Пірну в кохання аж до дна -
    В душі вагань не маю жодних.

    Спиваю ніжності і ласки,
    Кохання - справді є святе....
    Спасибі Янголам за те,
    Що повернули мені щастя!
    4.07.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  6. Оксана Мазур - [ 2010.08.04 18:13 ]
    КЛЮЧ ДО РАЮ?
    Ви засудили жорстко, без емоцій:
    За мою сповідь – отаке добро!
    Я похитнулась: півсекунди у півкроці,
    І вже плече обпечене тавром.
    Моя коса, розплетена на вітрі,
    Живе своїм окремішнім життям…
    Клепсидра полічила миті світлі –
    Вже морок пригортається дитям.
    О падре! Вироки – то ваша меса:
    Пекельний ключ до раю – у косі.
    Душа моя в озерах віч воскресла
    Й відбилася сльозою у росі.
    Не скажу: Mea culpa, не чекайте!
    Моя туга, мій біль – то МІЙ політ!
    Врожаї душ, вам відданих, збирайте.
    Я – лиш відлуння, вкраплене у світ…

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (10)


  7. Лорна Безвісна - [ 2010.08.04 18:50 ]
    Повз мене
    Я йду по дорозі, повз мене – машини
    Такі кольорові, однаково сірі днини.
    Ось смуга подвійна. Я вийду на неї
    Нехай хоч сигналять. Тут темно в тунелі.
    І знов тротуаром. По траурній плитці наліво
    А може направо. Мені все одно. Сиво.
    Тепло й мерзенно на шлях мій спускається ніч…
    Зі смутком у серці - крок у крок, пліч о пліч.
    Ліхтар на шляху – хоч трохи тепла душі.
    Кліпнувши двічі – погас. Хоч верещи!
    Можливо почують і визирнуть з кволих вікон,
    Попросять тихіше, і далі поринуть у сон.
    Картаті програми. Забутий двійковий код.
    Піду повз вітрину. Потертий світлодіод
    Ввімкнули в розетку – і світиться він, що живий.
    Мережу розірвано – і вже не потрібен такий.
    Так просто. Пролітають повз мене машини,
    А я проходжу обабіч, рахую забуті хвилини.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Рубцов - [ 2010.08.04 17:39 ]
    Дві битви за один політ
    Аеродром "Кабул". Весна.
    Хвилини відпочинку.
    Мулли молитва голосна
    Вривається в будинки.

    Службове рондо до кінця
    Вже добіга помалу.
    Нема ні звіра, ні ловця...
    Війни - як не бувало.

    Я так любив хвилини ці.
    У вишині - ні хмари.
    Ширяють тільки горобці,
    Та вертольотів пара.

    Та що-ж один так низько йде?..
    Неначе п"яний тоне.
    Його ведучий вже онде,-
    По смузі вітер гонить.

    І я примружився на мить:
    (О! Як же сонце сяє!)
    Та він... поранений летить.
    Шассі в нього немає.

    Турбін розстріляних виття,
    Машина вередує.
    Такий політ на все життя
    Кошмари гарантує.

    Пілоти, начебто, не з тих,
    Кого не любить небо.
    Двигун дотягне до своїх,
    Та ще ж і сісти треба.

    Вже майже скінчився політ,-
    Страшний вояж у гори,
    Тепер спирався вертоліт
    Лише на дві опори.

    Лягає зраненим бортом,
    Неначе спати буде.
    Не можна! Черконе гвинтом,-
    Розтрощить за секунди.

    Із пекла вирвався, вцілів,
    Не впав під лезо бритви.
    Тепер триває на землі
    За їх спасіння битва.

    Для когось - гори у красі,
    Комусь - весна столична,
    Комусь - життя на терези
    Покладено публічно.

    Несли усе: важке, тверде,
    Під "хворий" бік мостили.
    Готово! Більше не веде.
    Саджайте гвинтокрила.

    І знову тиша , і весна,
    Та горобці на лузі.
    Не вірилось, що йде війна,
    Та ось вона, на смузі.

    Мені, як свідкові, щемить,
    Хоч я там був стороннім:
    Саджали хлопці вертоліт
    На плечі і долоні.

    27 січня 2008 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  9. Максим Едель - [ 2010.08.04 15:16 ]
    Спека.спека.Жара.
    Спека. Спека. Жара.
    Всё повторять. На ра –
    Спутье – спутанные ветра.

    Где ты теперь? Одна
    Дверь открываешь на-
    Отмашь. Ты и она.

    Серпень – як ти. Вночі
    Густо луна мовчить .
    Золото, срібло , чи

    Всё это просто ток.
    Цифры дают виток
    Проводов, телефонный сток.

    Вычеркнув строчку - знак
    Тоже становится как
    Лишнее , или же брак.

    Плоскость, объем. И пусть
    Каждая новая грусть
    Не превратится в груз.

    2.08.10. - 4.08.10


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  10. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.04 14:45 ]
    Не поміняю день на ніч....
    Не поміняю день на ніч
    І ніч на день - не поміняю,
    Не поєднаю протирічь -
    Хтось щиро любить, хтось – страждає.

    Не відмежуюся від зрад,
    Які фатально десь чатують
    На запізнілий зорепад.
    (Чого ж бо він тепер вартує?)

    Не доторкнуся до плеча,
    Не на моє - не зазіхаю.
    Я просто знаю, що ти – є!
    І просто – я тебе кохаю…



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  11. Лорна Безвісна - [ 2010.08.04 13:02 ]
    ***
    Ты прости, если сможешь, любимый
    Тихий вздох мой о том, что смолчала.
    Эхо вспомнит – люблю… - да, гонимый
    Этой тайной, с конца до начала,
    Вечер стонет и крыльями машет,
    Пробуждая шторма и дожди.
    Я смолчала. Пусть эхо расскажет
    Просто сядь тут со мной, подожди.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.04 13:07 ]
    Перунів аркан
    ...Дощ перевіює вітер,
    Обрій вкриває гроза...
    В честь православного світу
    Плаче незрячий кобзар...

    - Тисячу років без Бога!
    Стогне Священна Гора...
    Втоплено плавні й пороги,
    Грім і вода, як з відра...

    ...Поміж струн
    Хороводить Перун...

    - Де ви, мої побратими?
    Вовк не піде у капкан...
    Ватра обкурена димом,
    Ніч і магічний аркан...

    - Душ у роду двадцять двоє...
    Прадід між ними - один...
    Хрест у петлі - ми з тобою,
    Краплі живої води...

    Поміж струн
    Помирає Перун...

    Дощ...

    Дощ...

    Сльози

    Внуком розгаданих рун...

    Примітки (для кращого розуміння суті написаного):
    - Аркан:
    1. Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин.
    2. Найменування карти ТАРО; розділяють старші ("козирі", 22 шт.) і молодші аркани.
    3. Героїчний чоловічий танець, здавна побутуючий на Гуцульщині.
    - Священна Гора: Старокиївська гора у м. Києві, на якій стояв, (а з недавніх пір, стоїть) кумир Перунові.

    Кумпала Вір,
    20 липня - 2 серпня 2010 року, м. Хмельницький



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (6)


  13. Лорна Безвісна - [ 2010.08.04 13:39 ]
    Тобі
    Ти полюбляєш чай із м’яти,
    Спокійний ненормальний, фрик.
    А я вже ладна поховати
    В твоїх очах свій тихий крик.
    Чи знаєш, скільки раз молила
    Аби пішов за мною? Вщент
    Твоя душа мою розбила
    З трьох сотень залишивши цент.
    Отруту обираєш знову
    Тобі це зовсім до снаги:
    Візьми, ось, палицю кленову,
    Чи просто так давай, з ноги!
    Жбурляй у серце камінь гострий,
    Ти не пошкодиш цим його
    Бо кремінь – камінь зовсім простий,
    А серця не шкода мого.
    Я не закохана, будь певен,
    Занадто вільна щоб іти
    На поводу в густий той терен
    Що примічаєш собі ти.
    Ти полюбляєш чай із м’яти
    І знаєш: все в твоїх руках,
    І аркуш цей, в руці зім’ятий
    І мої сльози на щоках



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  14. Віктор Цимбалюк - [ 2010.08.04 13:15 ]
    ВЕЛЕС
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    Знак тобі я шлю вві сні, та ти не чуєш:
    "Я на Дереві Отця сиджу ошую...

    ...А одесну від Отця - мій брат Перун,
    Срібно-вогнекудро-златорун...
    А ще нижче за столом, увесь наш Рід...
    Всі добралися: хто вплав, хто вліт, хто вбрід..."

    ...Вранці за вікном - Суражий кінь,
    Ввечері, за піччю - довга тінь...
    То, у герці, Білобог і Чорнобог,
    На Калиновому мості б'ються вдвох...

    ...Правнуча моє, мене не бійсь...
    Я - не чорт, не дідько, я - не біс...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...Бачиш, коло мене сірий вовк?
    У його очах - твій пращур-волхв,
    Він в абетку давню вправно заховав,
    Ключ, який ти у дитинстві малював...

    ...Ти послухай свого серця, я - не мрець...
    На мені - волова шкіра, я ж - мудрець...
    Подивись вночі увись - горять Стожари...
    Квочка... Сім курчат... Волосожари...

    ...Чуєш, як дзюркоче джерело:
    "Буде... Є.... Усе, що вже було..."
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...У моєму плузі - Дух-Ведмідь,
    Він - Господар всіх моїх угідь...
    В листі, у воді сховав я Віру...
    Ти знайди її, і я тобі дам ліру...

    ...Ось і зібрано врожай, і ти, як дідух,
    На коні у тридев'яте царство їдеш...
    Я відкрию тобі Браму на підмогу,
    Кінь несе тебе до нього, до Одного...

    ...За конем біжить собака, як вогонь,
    Я поставив берегти поріг його...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...Є у мене ще одне: чарівна корба -
    Раз крутнув, і підставляй найбільшу торбу...
    Хліб, худоба, різне збіжжя - череда,
    Довжелезна, ніби в Оха, борода....

    ...Закопай конячий череп під поріг,
    Я віддам тобі свій скарб - Достатку ріг...
    Не скидай мене у річку... Не скидай...
    Ти ж - онук мій... У Бояна запитай...

    ...Скільки літ я вже приходжу в твої сни,
    Хоч на Власія мене ти замінив...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...На Святвечір, під столом, для чогось ти,
    Починаєш, ніби тур чи віл, ревти...
    А чому, у серця свого запитай...
    Повертай, старий, додому, повертай...

    ...На "колядки" ти водитимеш козу...
    Я ж на санках подарунків привезу...
    Я - тобі так любий Дід Мороз...
    Дух казок, легенд, поезій, міфів, проз...

    ...Пошануй мене, онуче, в місяць лютий,
    Я - ті валянки, в які ти взимку взутий...
    Між дрімучих, синіх хащ мене малюй...
    ...Я - не "скотій бог",
    Я - Велес,
    Я - велю...

    ...Ще таке тобі скажу: я - твоя мудрість...
    Та Змія, якій варив ти з проса путрю...
    Та Змія, якій давав ти молоко,
    Он вона - згорнулася вінком...

    ...Є Надія в мене - пам'ять повернеться,
    І твоя Змія у Посох розгорнеться,
    І зіпрешся ти на нього і підеш,
    І в Дорозі цій ти Доленьку знайдеш...

    ...Ось і все... Мовчи, бо в хащах, у барліг,
    "Той, що відає весь мед", у сплячку ліг...
    Ну, а я...
    Я - Велес...
    Я - велю:
    Намалюй мене, онуче, намалюй!..

    Кумпала Вір, 03-04.08.2010 року,
    м. Хмельницький





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (8)


  15. Василь Степаненко - [ 2010.08.04 13:19 ]
    Твоє мовчання
    Твоє мовчання


    Твоє мовчання
    Болем у мені,
    Сльозою проростає,
    Але зовні
    Повік не вийде із моїх грудей!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  16. Лорна Безвісна - [ 2010.08.04 13:05 ]
    Життя пусте
    Життя пусте -
    Стебло амброзії всередині.
    Сьогодні хтось засне,
    І не прокинеться. У зелені
    Лісів, захована та сила,
    Що споглядає метушливість душ,
    І насміхається. Мов злива
    Що сходить. Навіть якщо дуж
    Порив іти, боротись, рити
    Канали людських почуттів,
    А потім кров"ю все залити
    І брудом непотрібних слів...
    Як дурно все,
    Лише інстинктом зведені.
    Життя пусте -
    стебло амброзії всередині.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Андрей Мединский - [ 2010.08.04 13:08 ]
    ***
    Сырость осени. Наполовину
    жизнь прошла, как ее ни крути,
    оборвался шнурок пуповины,
    и простуда клокочет в груди.

    Это время, когда для подсчета -
    как цыплят - и грехов, и заслуг,
    за спиною невидимый кто-то
    окликает по имени вслух.

    Обернешься и видишь: пустынный
    дворик, лет перечеркнутый строй,
    да ночной маячок магазина
    вифлеемскою светит звездой.

    И, прикуривая сигарету,
    замечаешь: за ветви сосны
    зацепился и треплется ветром
    полинявший обломок луны.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (12)


  18. Марина Карпінська - [ 2010.08.04 12:32 ]
    Ты со мною счастлива, Эвридика!
    Лай собак и эхо детского крика
    на лопатках песчаные крошки прогретых крыш.
    Ты со мною счастлив, малыш?
    Ты со мною счастлива, Эвридика!
    Кирпичи, картинки быта внизу
    На экранах желтых попсовых окон
    И давно расколот холодный свинцовый кокон
    Подстрекавший ночь на слезу.
    Солнце падало в никуда
    в неразборчивое домой.
    Я хочу пройти это все… и вместе с тобой !
    А над нами висят провода,
    А над нами нет даже ветра,
    что б заставил их надсадно гудеть
    я улыбаюсь. Ты знаешь, все знаешь впредь!
    нам тепло и можно вот так подождать рассвета...
    04.08.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (5)


  19. Олеся Овчар - [ 2010.08.04 11:49 ]
    Велосипед
    Маю я велосипед!
    Поспішаю уперед –
    Натискаю на педалі:
    Нумо, швидше!
    Нумо, далі!

    Кури, гуси і коти,
    Розбігайся хто куди!
    Повороти дуже вдалі!
    Нумо, швидше!
    Нумо, далі!

    От причепа, от пристав!
    Не злякаєш: “Гав! Гав! Гав!”
    Аж у вухах вітер свище:
    Нумо далі!
    Нумо швидше!

    Аж каміння з-під коліс!
    От я майстер! Вище ніс!
    Хто сказав, що я малий ще?
    Нумо далі!
    Носа вище!..

    Як це сталось?..
    Що за диво?..
    Чом я носом у кропиві???
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  20. Наталія Крісман - [ 2010.08.04 10:44 ]
    Оксані Мазур
    Каралася і мучилась вона,
    Подерті мрії боляче пекли.
    І гупало у скронях їй - "коли
    Настане довгождана ця весна?"...

    Навідмаш небо било всі віки?
    Тебе затаврували за любов?
    Та ще ніхто недолі не зборов,
    Як не простяг до щастя сам руки!

    Та хто сказав - негідна ти єси?
    В тобі - безмежжя світла і тепла!
    Лиш той, хто спопеляє все до тла,
    Сам не збагне одвічної краси.

    То ж вирвися з полону у нещасть,
    Спіраль недолі врешті розірви,
    Відкрий любові серце і живи -
    За всі терпіння Бог тобі воздасть!
    4.07.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  21. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.04 09:21 ]
    Двомовність почуттів
    Двомовність почуттів, що вишколена часом,
    Любов й обман-споріднені начала
    Й існують так невиправдано разом,
    Тож і втрачаєм те, що відшукали.

    Відновлюємо застарілі штампи
    Так віртуозно й так самообманно.
    Фальшивий блиск згрібаємо роками
    Й піщинки, що перлинами не стануть.

    Снуємо сліпо фігурантами в коханні,
    Із вкраплених зізнань шукаєм всує
    Загублену не вперше й не востаннє
    Примару щастя, що вона вартує…

    Двомовність почуттів, що вишколена часом,
    Любов й обман - спорідене начала
    Й існують десь невиправдано разом,
    Тож і згубили те, що так шукали.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  22. Катруся Матвійко - [ 2010.08.04 00:58 ]
    Вона
    Вона дивиться хоррор і мультики...
    І читає Донцову й Булгакова.
    А ще хоче путівку до Кракова,
    Або ж Київ прикрасити кульками.

    Вона любить шашлик і морозиво,
    Сау-Сеп, часом пиво із чіпсами,
    Восьмий ряд у театрі та Гібсона.
    І керується серцем...чи розумом.

    Вона слухає Моцарта й Менсона.
    І сидить в інтернеті з мобільного,
    Хоче бути вродливою й сильною...
    А ще кажуть, що з нею невесело!
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  23. Оксана Мазур - [ 2010.08.04 00:56 ]
    Я КАЯЛАСЬ...
    Я каялась. А опісля грішила.
    Ішла від тебе. Поверталась знов.
    Летіла в небо. Згодом ворожила,
    А карти аж кричали: ТО ЛЮБОВ!
    Я каялась. Мене затаврували,
    Сказавши: недостойною єси...
    Від сліз моїх пекучими ставали
    Подерті мрії, спраглі до краси.
    Я каялась... Та ти того не бачив...
    Чи не хотів - тобі простіше так.
    Ішла від тебе - просто - без означень.
    Ти ж характерник? А інакше - ЯК?!

    ***
    Я посміхнуся. Навідмаш. У Сонце.
    І більш уже не буде каяття!
    Все втрачене я віднайду у доньці!
    Таки піду... В свою спіраль життя.

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (20)


  24. Іван Гентош - [ 2010.08.03 22:57 ]
    Відповідь Русалкам
    Ви – Русалки дивовижні
    (Що літають – диво з див!)
    Файні, добрі, чуйні, ніжні…
    Перелесник Вас навчив?
    Хто кохання жар остудить,
    Ще й фантазії без меж?
    Я ось думаю – Бермуди
    Чи не Ваша пристрасть теж?
    Творите магічне дійство:
    Ваші мрії не збороть!
    Це душі потрібне дійсно.
    Щось казали ще про плоть?
    Заборон нема – чудово,
    Плоть земна – великий плюс!
    Еротично так… До слова –
    Не боюсь! Іду! Здаюсь!
    У полон! Та хто би проти
    На коралах полежать?
    Ще вино… Цілунок. В ротик…
    Не життя, а благодать!
    Ерудиції заради
    Відкриваю словники:
    Віли,німфи і наяди…
    До Русалочок таки!

    P.S. Все, здаюся “до холери”…
    (Час покаже: прав – не прав)
    Поки зубом пан Валерій
    Всіх Русалок не злякав!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (9)


  25. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.03 21:57 ]
    * * *
    Ти будеш ще молитися на мене,
    Коли застогне в спогадах душа,
    Коли відчуєш, що любов шалена,
    Як ця весна, що в пам"ять вируша.

    Як цяя ніч, що загасила вечір,
    Та все ж любов не взмозі загасить
    Вже й квітень обніма тебе за плечі,
    І я у слід кажу вам: хай щастить.

    Нехай щастить тобі й хто буде поруч,
    Сьогодні, завтра, після і...колись.
    Як тільки жовтень сполохне, як порох,
    Мене небуде, люба, схоминись.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (4)


  26. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.03 21:45 ]
    Йду до осені.
    Повернуло вже літо на осінь
    Табунами холодних ранків.
    Срібно-білі виблискують роси
    Сизим шлейфом серпневих світанків.

    На гіллі бурштинові яблука,
    Ніби кажуть: «Минуло літо.»
    Незбагнена життєва азбука
    Заквітчалась троянд оксамитом.

    Іду вперед не озираючись,
    Зустрічати барвисту осінь,
    Де в кудлатих хмарах ховаючись,
    Ледь видніється неба просинь.

    Зорепадом серпневої ночі
    Я прикрашу прозору вуаль.
    І тремтливо в цей час урочий
    Хай торкнеться душі пастораль.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  27. Галантний Маньєрист - [ 2010.08.03 21:12 ]
    Чаклунці
    Ти учора гадала мені - на денці очей відьмацьких.
    І гадала тому, хто губив, як і ти, - усе!
    Невтамована Весно із мрій - запальних, юнацьких,
    ти мовчала, та мовило зору твого глясе.

    А затим - дві дуелі поспіль, і рани від рук ревнивців!
    Чорноброва, покайся, чи хоч усміхни лице!
    Що ти бачила вчора - журу чи мої гостинці?
    Ти аж надто п'янка - чи забути мені і це?!

    А у погляді зваба, і гнів, і зверхня, о та ж, насмішка!
    Руки в боки, за спиною лук - підійди, візьми!
    І узяв би - у шинку нічнім перебравши лишку,
    стрівши день, хай і з лезом у серці - зате грудьми!

    І, напевно, якби жалкував, то тільки за тим, що знову
    не обійняти тебе, із рідних не спити губ
    ту високу самотність, до відчаю чорноброву, -
    що як веснам довіку не вицвісти од погуб.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (20)


  28. Наталія Крісман - [ 2010.08.03 16:52 ]
    Валерію Хмельницькому
    Ти, Валерію, не бійся,
    Що Русалки вогняні,
    Міцно крилами сплелися,
    Мов в магічнім диво-сні.
    Так, Русалочки підводні,
    Що ширяють у блакить,
    Як на любощі голодні -
    Можуть трішки обпалить...
    Українські ми русалки -
    Не японки, не лякайсь.
    Дві Оксани і Наталка,
    Ти ж між нами - мов карась.
    Ми лиш схожі на касаток,
    Що шукають собі жертв.
    Хоч ми й бестії крилаті -
    Ще ніхто від нас не вмер!
    Бачиш, ми такі відверті -
    Серце ж маємо живе!
    Лиш залюбим до півсмерті,
    Хто нам в душу запливе...
    3.07.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  29. Валерій Хмельницький - [ 2010.08.03 15:03 ]
    Русалочки сьогодні
    Ні, русалочки сьогодні
    Не ширяють в небесах -
    П’ють вино вони, як воду,
    Наганяють людям страх.

    На коні вони не скачуть
    Ні з щитом, ні на щитах -
    Та нічого це не значить:
    Хоч літають, та не птах.

    Вогнедишні і хвостаті
    Ці дракони навісні -
    Гонорові в себе в хаті:
    Не у небі, а на дні.

    Світ увесь заполонили,
    Небеса і водну гладь.
    А комусь - коханки милі,
    Що дарують благодать.


    03.08.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (20) | "Наталія Крісман Відповідь Русалок І.Гентошу"


  30. Наталія Крісман - [ 2010.08.03 12:36 ]
    Відповідь Русалок І.Гентошу
    В нас, Русалочок підводних,
    Які снять про небеса,
    Від Іванових пародій
    Аж зарухалась луска!
    Ні, Русалки не щезали -
    Залягли вони "на дно",
    Десь в розкішних собі залах
    Попиваючи вино.
    Перелесників лоскочим,
    Часом - бродим по землі,
    А як пристрасті захочем -
    Топим в морі кораблі.
    Хвіст і крила наростили,
    Нам відкрились небеса.
    Ти боїшся цих "відхилень"?
    В них же магія й краса!
    Вмієм море переплисти
    І злетіти в небовись,
    Ми це робим ненавмисно -
    Риба й птах в одне злились...
    Осяйні, простоволосі,
    В нас немає заборон.
    Якщо дуже нас попросиш -
    Тебе візьмем у полон!
    Хоч літаєм по-під хмари,
    Крила прагнуть до висот,
    Ми, Іванку, не примари -
    Є у нас душа і плоть!
    Хоч стихії ми ще тії,
    Небеса і каламуть,
    Кожна з нас - то Жінка-Мрія
    І любов - то наша суть!
    3.03.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  31. Ірина Зелененька - [ 2010.08.03 11:32 ]
    Контемпорарі

    Тіло болить, ніби мальва, натягнені руки.
    Танець нагадує вени Христа на Голготі.
    Він оддає себе вічному дотику пальців,
    слово стискає і боляче стримує в роті.
    Танець нагадує хрест, що існує, як тіло.
    Гострі рулади відмучаться в шиї до рання.
    Вимоли плечі, віддай мені серце в повітрі!
    Впала б і чула б, як плаче то сойка, то каня.
    Хто дав цей танець, в якому жаска і розтята?
    Вірю, що падаю в небо. Вагітна. У платті.
    Кроки з межі по синкопі, у ребра й навіки…
    Білий вогонь випікає мовчання в багатті.
    Тіло болить – хрест і рана – а ноги зникають…
    Гасне повітря, стрибає доверху, до краю.
    Тиша – ознака найвищої ноти на світі.
    Танець триває – і я твою руку тримаю.

    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (6)


  32. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.03 09:24 ]
    * * *
    Дощ шаленів, вистукував в вікно,
    Жбурляв по склу колючими cтрумками.
    Надворі осінь ткала полотно
    З ниток-дощів, розчесаних вітрами.

    Вплітала сум в строкатий візерунок,
    І знову гірко плакала-ридала…
    Я в осені шукала порятунок,
    Неначе все вона про мене знала.

    Розклала листя-карти десь на пні
    І довго мудрувала, ворожила,
    Немов змогла б вернуть щасливі дні,
    Про що я щиро її так просила...

    Почати б все із чистого листа,
    Та мчать вперед життєві коліщатка.
    Візує пам'ять втрачені літа,
    І на листі стоїть велика крапка.

    Я вийду в дощ, я обнімуся з вітром,
    Сумне пророцтво осені пробачу.
    Сльозу зрадливу непомітно витру,
    Коли йде дощ – не видно, що я плачу.

    2006 р


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  33. Ігор Рубцов - [ 2010.08.03 07:21 ]
    Туркменбашизм по-українськи
    Мій іноземний гість блукав
    Кварталами Донецька,
    Мене з цікавістю питав,
    Я згадував німецьку.

    - Оцей з жердиною атлет
    Чому пожив так мало?
    - Живий!!! І свій авторитет
    Зіп"яв на п"єдестала.

    - Це жарт чи натяк - сам пожив,
    То-ж іншим дай пожити?
    І нащо-б я отак спішив
    Народ простий смішити?

    Невдовзі ще один "бовван"*
    Для огляду відкрився.
    Спитає точно, що за "ман".**
    І я не помилився.

    - А цей веселий чоловік...
    - Співак один чудовий.
    - Помер?
    - Та ні, іще не встиг,
    Але, як бач, готовий.

    - І як воно для них самих,
    Не бринькає по нервах?
    Пошана - слава для живих,
    А пам"ятник - для мертвих.

    Веду по вулиці з ім"ям
    Відомого нардепа:
    - Живий?
    - Ато-ж,- кидаю я.-
    Гарцює ще, як треба.

    - А як народ?
    - Та що народ?
    Йому народ - не люди.
    Такий собі мордоворот,
    Як скаже, так і буде.

    Та-а-ак! Є у скромности межа.
    У Азії вчимося?
    Вже й нам своїх "туркменбашат"
    НаплОдити вдалося.

    - А в цього вигляд ого-го!.-
    На пам"ятник киває.-
    І цей живий?
    - Та ні, його,
    На щастя, вже немає.

    17 грудня 2007 року



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (11)


  34. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.03 00:12 ]
    Я буду твоєю піснею
    Я буду твоєю піснею,
    Тільки ти її заспівай,
    Світанковою, світло-чистою…
    Грай, сопілонько, грай.

    Я буду вранішнім сонечком,
    Тільки ти його засвіти.
    Відчини своє навстіж віконечко…
    Збережи мене, не відпусти.

    Я буду твоєю мрією,
    Тільки ти мене привітай.
    Я прилину до тебе надією
    В зачарований, тихий рай.

    Я буду ніччю шаленною,
    Застели мені постіль із трав.
    Доленосною, незбагненною…
    Так іще ніхто не кохав…

    …………………………

    Не питай мене, не питай мене,
    Чому я нині не твоя?
    Розминулися, не зустрілися…
    Не судилася тобі я…



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  35. Оксана Мазур - [ 2010.08.03 00:03 ]
    ***
    Виклично (і обдумано) – крок в бурштинове півсвітло.
    Переглянувши наскрізь все і вся,
    Втолити спрагу вишнею і ковточком вітру.
    Жити. Не як всі, а від (і без) кінця.
    Проти течії – проти натовпу – тобі навпереймИ, –
    Читай по очах, грамотний, (напис: обіймИ).
    Решта – формальність, суть – крила,
    Перевернуті зорі надимають вітрила.
    В керунку серця через осінь жоржин
    Не згуби терпіння (рівне «не вбий»
    Любові). Квінтильйони стежин
    В спокій. І одна – до тебе.
    Тільки б не стати Євою. Не занапастити.
    Яблуко спокуси в Адама на шиї –
    Так треба. Може. Вмій жити.
    Зміна світогляду – ревпереворот. Не міняй навмання.
    Падають зорі в небо. Ми
    Нечитаною газеткою прикривши срамоту незнання, –
    Люди, будьмо людьми!
    Аорти розрізані, очі відкриті – VITA.
    Скорботи, любові, ненависті, емоцій ріки –
    Я хочу так – VINI, VIDI, VICI!

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (2)


  36. Іван Гентош - [ 2010.08.02 22:37 ]
    пародія "РУСАЛКИ ЛІТАЮЧІ..."



    Жінка-рибо, донька моря,
    Люба посестро моя,
    В піднебессі неозорім
    Десь горить й твоя зоря!
    Хвиля в груди б'є щосили,
    Очі ріже сіль морська.
    Ти ж плекаєш власні крила
    Там, де в інших - лиш луска...
    Хвиля піниться іскристо,
    Вітер хмари розганя.
    Щоб це море переплисти
    Мало буде ночі й дня.
    Десь ховає срібло-злато
    Дна морського каламуть.
    Звикла мертвих цілувати? -
    Це в минулому, забудь!
    Знаю, в серці так солоно
    Від печалі й самоти.
    Хай мине ця ніч безсонна
    І згорять старі мости.
    Знаю, хочеш вічно жити
    І любов нести у світ.
    Відпусти несамовитість -
    Крила просяться в політ!


    Наталія Крісман
    поезія "МОЇЙ ЛЮБІЙ РУСАЛЦІ Оксані Мазур"



    Пародія

    Десь русалки пощезали –
    Щось не бачить їх ніхто
    Чи на яхти “заказали”,
    Чи злякалися Кусто?
    Цілуватись, лоскотати –
    Звісно, справа не проста
    Так, щоб не зазнати втрати –
    Шкода луски із хвоста.
    Знаєм Ваші хороводи
    (Тут би не ловити гав)
    Перелесник не заходив?
    Вибачте, не пропливав?
    Збоку виглядає дивно –
    Техпрогрес – хоч верть, хоч круть.
    Просто плавать – примітивно,
    Це в минулому, забудь!
    А тепер, як все набридне –
    Ти на крила, в небеса!
    Небо теж для тебе рідне:
    Хвіст і крила – то краса!
    Геть печалі і самόти,
    Чирк! – і спалені мости…
    Водяник не знає – хто ти,
    З ким ночуєш нині ти?
    Осяйні, простоволосі,
    Вам не оберег – полин…
    З діамантиком у носі
    І з амбре від класних вин.
    Трохи риба, трохи птаха:
    Хто від тебе утече?
    Не один “поїде дахом” –
    Не одного припече.
    Є спокуси й небезпеки –
    І печаль за всім земним
    Ти тримайсь від них далеко,
    Та кохайся лиш з одним.
    Забирай його у хмари
    Щоб подалі від біди.
    Бо ж сестрички – не примари,
    А красуні – хоч куди!
    Дві стихії неозорі,
    Височінь і каламуть
    Чи у небі, чи у морі –
    Ви ЖІНКИ – ось в чому суть!


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  37. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.02 21:55 ]
    * * *
    Не мені Вам казать про кохання.
    Знаю Ви теж кохали не раз.
    Хтось придумав на відьм полювання,
    Тільки відьми безгрішні якраз.

    Може в чомусь і я помиляюсь,
    Де кохання, там жди помилок.
    Знов і знов я до вас повертаюсь
    До узбіч перехрестя думок.

    Марна віра у те, що не сталось,
    Як від спеки чекати дощу,
    Може я і в останнє покаюсь,
    А сьогодні кохай до схочу.

    Не лякає довічне страждання,
    не лікується біль від образ...
    Хтось придумав на відьм полювання,
    Тільки відьми безгрішні якраз.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (4)


  38. Валентина Швед - [ 2010.08.02 19:40 ]
    Небесна колискова
    Зіронька маленька натяга ковдринку
    На свої зіркові рученьки ясні,
    Татко-Місяць ніжно цьомає дитинку,
    Мама-Сонце тихо заспіває їй.

    Спи і ти, дитятко, спи.
    Хай тобі присняться світлі сни,
    Дрімота солодка прийде,
    Миле немовлятко засне.

    Зірочки засвітла у піжмурки грались,
    Гойдалки із хмарок Вітер розганя,
    А вони всі гуртом весело сміялись,
    Та приходить Нічка – спатоньки пора.

    Засинайте зіроньки, лю-лю,
    Ігри залишайте Сну.
    Закривай очатка й, лялю, ти
    Сильним щоб у завтра йти.

    Зірочкам насняться хмарки пурпурові,
    Казочки небесні і пісні дзвінкі.
    Хай крилом прилинуть ангели казкові,
    Сон небесний тихий принесуть й тобі.
    29.07.10.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  39. Василь Степаненко - [ 2010.08.02 18:17 ]
    Вітряний погляд ЯС
    Вітряний погляд ЯС

    Вітряний погляд
    Сонця вечірнього так
    Душу стривожив,

    Що відвернувся.
    Свідок усьому Зоря –
    Жду, не діждуся.

    Рано-раненько на Схід
    Зором прямую.
    Подуви вітру ловлю,
    Адже люблю я.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  40. Олександр Заруба - [ 2010.08.02 18:37 ]
    * * *
    За тінню тінь, за ликом лик
    І день, як хрестик на рушник,
    Волає з вуст твоїх владик:
    Козаче, ходу!
    За ніччю ніч і день при дні
    У тім розбурханім вогні
    Обом – країні і мені –
    Шукати броду.

    А на мені – моя вина,
    Не у вині шукати дна,
    І ти один й вона одна –
    Твоя потреба.
    Ще дух, як дуб, ще хоче жить,
    Ще правду вирізнить від лжі
    Та чорна тінь уже біжить
    Кудись до тебе.

    Богема збещених богинь,
    Боліт багнистих мертва рінь,
    Це місце тепле, як черінь,
    Та крізь серпанок
    Осанну бою проречи:
    Рай – у тіні твоїх мечів,
    Де за спинами орачів
    Ступає ранок.

    02.02.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  41. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.02 13:59 ]
    Я не скажу тобі:"Прощай!"
    Я не скажу тобі: "Прощай!,
    Коли переплелися руки.
    В твоїх очах – гірка печаль,
    Біль неминучої розлуки…

    Бо важко мовити: "Забудь!"
    Устам, обпаленим устами…
    Сніги дороги заметуть,
    Покриють сріблом нашу пам'ять.

    Тобою випита сповна
    Беззастережно, світанково ..
    Хіба ж моя у тім вина,
    Що липи пахли так медово.

    Хіба ж твоя у тім печаль,
    Що ясно зорі нам світили,
    І місяць – молодий скрипаль
    До струн торкався жалісливо.

    На згадку пісню залишив -
    Тривожний крик нічного птаха.
    Він може теж когось любив
    І безнадійно, гірко плакав...

    Між нами - спалені мости,
    Стежки загубленого раю...
    Я тихо мовила :" Прости!"…
    Тільки за що прости не знаю.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  42. Максим Едель - [ 2010.08.02 11:27 ]
    Цветы герани
    На подоконнике у края ,
    под солнцем утренним сгорая,
    отображаются все грани
    цветов герани.


    Выводят линии креста.
    И если линий больше ста,
    то всё картинкой упадёт
    На тонкий лёд,

    через пролёт оконных штор.
    Прохожим будет ясно, что
    сквозь март (апрель?) летают, тая,
    кристаллы мая,

    и в русло улицы впадая,
    взлетая, бликами играя,
    вновь возвращаются на грани
    цветов герани.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  43. Ігор Рубцов - [ 2010.08.02 07:29 ]
    Псалом 139
    Мій Бог! Ти мене до глибин моїх знаєш,
    коли я сиджу, чи підвожусь на ноги,
    і думку мою наперед осягаєш.
    В дорозі я, чи на спочинку, Ти, Боже,
    Пильнуєш навколо і тверду правицю
    Свою наді мною простяг милосердно.
    Високе знання Твоє, - людською міццю
    не можна його осягнуть достеменно.

    Куди я від Духа Твого помандрую?
    Куди я сховаюсь від Божого ока?
    На небо? Ти там. До шеолу впаду я?
    Ось Ти і в шеолі знаходиш глибокім.

    Чи вдаль понесуся на крилах зірниці,
    спочину без Тебе край синього моря,-
    мене пильнуватиме Божа правиця:
    рука всемогутня з людиною поряд.

    Коли б я сказав:"Тільки темрява вкриє
    від Тебе мене", та не буде такого,
    бо темрява ночі як день пломеніє,
    як світло - пітьма для Всевишнього Бога.

    Бо нирки мої Ти вчинив і в утробі
    зіткав мене всього довершеним плодом.
    Діла дивовижні лишаєш по Собі,
    Тебе прославляю, величу. Та, згодом,
    і кості мої не закриті для Тебе,
    коли в потаємних підземних глибинах
    я витканий був, мій зародок на небі
    Ти бачив, мій Боже, Своїми очима.

    І дні мої числяться в книгах небесних
    коли ні один з них іще не приходив.
    Я вражений величчю відань безмежних,
    думок Твоїх розсип ціную. Мій подив
    і захват від Тебе, з моєю хвалою,
    з пробудженням раннім від сну відправляю.
    Коли прокидаюсь, то я ще з Тобою.
    До Тебе прохання сердечні звертаю.

    Якби Ти безбожника вразив! О, небо!
    А ви, кровожерці лихі, відступіться
    від мене! Підступні слова їх про Тебе,
    У задумах марних не хочуть спиниться.

    Отож, ненавиджу Твоїх ненавидців,
    Твоїх заколотників бриджуся, Боже:
    ненависті чаша налита по вінця,-
    вони вороги мені!.. Господи! Можеш
    пізнать моє серце, вдивившись очима
    в твердиню думок моїх, задумів скелю.
    Побач, чи не йду я дорогами злими?
    Скеруй мене шляхом у вічну оселю!


    15 квітня 2007 рік


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (8)


  44. Юлька Гриценко - [ 2010.08.01 21:41 ]
    Неосяжне
    На дисплеї світилось салатовим,
    І кричало про зраджену розумом.
    Непомітними, часом занадто аж,
    Задзвеніло в душі стоголоссями.

    Потонуло у сонячних променях,
    А назад повернутись боялося.
    І словами глухими і скромними,
    Говорило про те, що не сталося.

    Лікувало краплинами ніжності,
    І вбивало свідомість оргазмами.
    Тільки мить і святі стали грішними,
    Їхні зради крізь погляд вилазили.

    Зачинилось за мідними гратами,
    І ще довго думками леліяло.
    На дисплеї світилось салатовим,
    І кричало про скривджену мріями.

    01.08.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  45. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.01 17:08 ]
    Осіння рапсодія
    Осіннє листя падає додолу.
    О,скільки в нім печальної краси!
    На крилах вітру носиться довкола.
    Мені його в долонях принеси.

    Чудесний витвір золота й багрянцю
    З сумним відлунням літньої пори,
    Кружляє листя в хуртовині танцю,
    Злітає стрімко й падає згори…

    Мережить літо бабине волосся –
    Журливих днів срібляста сивина.
    Та не тужи за тим, що не збулося
    І не шкодуй, що скоро все мина.

    Черпни в літах своїх незриму силу,
    Залиш печаль, забудь свої жалі.
    Прислухайся: нам осінь залишила
    Прекрасний спомин - в небі журавлів.


    2008 р.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  46. Катруся Матвійко - [ 2010.08.01 15:39 ]
    За сусіднім столиком
    Вона

    Пробачте за вечір! Напевно, він буде останнім…
    А ще ... заберіть дорогі італійські парфуми.
    Прошу, не питайте… Я так не люблю запитання.
    Пробачте і йдіть. Це єдине, що буде розумним…

    Пробачте за правду! Мене ще чекає розплата!
    Пробачте за скутість. Колись я була не такою.
    Пробачте за «ні».. Хоча можете не пробачати,
    Та не назову Вас ніколи (ніколи!) тобою…

    Він

    Моя мила, маленька дівчинко,
    З рожевими щічками і гарненьким кирпатеньким носиком,
    З карими оченятами і ніжками ледве не босими,
    Я годжуся тобі у вітчими…

    Ти чомусь мене стала боятись.
    Надивилася фільмів? Може, книжок начиталась, дурненька,
    Ти ж для мене, наче останній ковток у задушливу спеку,
    Як я можу такого торкатись?

    ***

    За сусіднім столиком сиділа дивна пара. Імпозантний чоловік із посрібленими скронями. Дивився лагідно, до безтями закохано. Вона час від часу по-дитячому супила брови, дівчина, з розкуйовдженим світлим волоссям, у потертих джинсах і в’єтнамках.
    За сусіднім столиком.
    Ой, помилка.
    То просто в кафе таке велике дзеркало…

    2010


    Рейтинги: Народний 5.29 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (31)


  47. Іван Редчиць - [ 2010.08.01 14:16 ]
    САМОТНЯ КАЛЮЖА
    Байка

    – Бризь! Бри-и-зь!
    – Бризь! Бри-и-зь! –
    Розсердилась
    На всю Бердичівську Калюжа,
    Коли промчав блискучий “Мерседес.”
    – Які ж ці люди всі байдужі!
    Мене обходить навіть Пес,
    Отой великий, мов теля,
    Що водить містом тічку…
    – Я ж невеличка!
    Та звіддаля
    Мене всім добре видно!
    Невже завидно,
    Що маю гарне місце я?
    Та тут не чути й Солов’я,
    Немає навіть Поросяти…
    – Бризь! Бри-и-и-зззь!
    Бризь! Бри-и-и-зззь!
    Як їх багато!
    І подивись,
    Як другі в нас живуть Калюжі!
    Ого! Вони ж давно
    Скрізь розкошують дуже…
    – А як мені самій живеться?
    Маленька… Метрів півтора…
    Мене любила б дітвора,
    Якби не їздили машини…
    – Бризь! Бри-и-и-зь!
    Бризь! Бри-и-и-зззь!.. –
    Калюжа стогне безупину. –
    Як жити тут мені тепер?..
    Ну, що я мушу їй сказати?
    Піду до хати,
    Бо я ж не мер…
    Колись я, може, мером буду,
    То й про Калюжу не забуду.
    А поки знову обійду,
    Щоб не накликати біду…

    Для себе вік живе Калюжа,
    Та каже всім, що людям служить.

    1997


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  48. Володимир В'юга - [ 2010.08.01 14:19 ]
    Туркотіння сердець
    Розлітаються заміж дівчата
    Аж у вирій щасливих сімей –
    Це на радість і їм розпочати
    Туркотіння сердець між людей,

    Це назавжди: у свято і в будні
    Кожну гілочку слова – в дітей,
    Відчиняти в душі Великодні
    В самий гірший з життів ювілей,

    І збиратись, згуртитися знову
    В круг гніздечка родин із добра
    Коли вітер весни та обнови
    Прогримить про початок тепла,

    Заспокояться далі тривожні,
    Все прийдешнє , як добрії сни,
    Отоді муркотіти вже можна
    Коли в щасті і дочки й сини.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  49. Оксана Мазур - [ 2010.08.01 02:54 ]
    ОТАКЕ...
    Гуща кави на денці зіниць вистигала начорно,
    Розповзалась на райдужку тихо і якось готично.
    Відкривалось майбутнє таке непристойно мінорне,
    І шалена весна пролітала не повз, а дотично.
    Додавала ще дрібку кориці і сонячний зайчик,
    Що скотився на вії, шукаючи сховку від грому…
    Східних пахощів в’язь набирала непевно на пальчик
    Й ворожила лиш янголу – босому й трішки хмільному…

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (9)


  50. Тамара Шкіндер - [ 2010.07.31 23:19 ]
    Ніч підкрадалася кішкою дикою...
    Ніч підкрадалася кішкою дикою,
    Зорі за хмари сховала.
    І у самотність темно-безлику
    Кігтики гострі впивала.

    Із днем промайнулим зверхньо прощалася,
    Доки не занапастила,
    Злодійкувато в шпарки сховалась.
    Й двері для тебе закрила.

    Не повертайся, як сплеск недоречності,
    Й спомин, де болем ятриться
    Тон фальшивий беззаперечності…
    Ти не приходь… Як годиться…

    Ніч підкрадалася кішкою дикою,
    Зорі за хмари сховала.
    В лоні самотності темно-безликої
    Втрачені мрії приспала.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1316   1317   1318   1319   1320   1321   1322   1323   1324   ...   1848