ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Наталка Криничанка - [ 2010.04.29 20:32 ]
    Вітаємо у Львові.
    15 травня 2010 року
    15 год.00хв.
    Порохова Вежа.
    Львів. Підвальна ,4.
    Вхід за запрошеннями.

    097 323 11 93
    066 911 76 14
    http://vkontakte.ru/event17174732


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (5)


  2. Юлія Марищук - [ 2010.04.29 19:19 ]
    * * *
    Накрий мене з головою,
    Зігрій моє змучене тіло!
    На тобі ярлик із ціною -
    Без грошей не буде діла.

    Банальності цього світу -
    Ласощі існування:
    Які ж дорогі у вас квіти!
    Яке ж тут дешеве кохання!

    Тримай міцно мого мізинця,
    Заблукаю в великому місті.
    Занадто вузький битий шлях цей,
    Без тебе мені тут тісно.

    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  3. Юлія Марищук - [ 2010.04.29 19:10 ]
    Сандал
    В обіймах запахів сірого міста
    Він рятував мене від божевілля
    Від непомітно страшного каліцтва
    Мертвого чару солодкого зілля

    Був він п’янкішим від ноток шафрану
    Як пересмажена сонцем роса
    Він пахнув немов незагоєна рана
    Він танув немов недопита сльоза

    Навколо шиї тоненькою змійкою
    Серця торкається гострий кинджал
    Над чорним оком чорною стрілкою
    В ніздрі впинається терпкий сандал


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  4. Юлія Марищук - [ 2010.04.29 19:30 ]
    Самотність
    Сонні мухи мого спокою
    Кружляли у п’яному вальсі,
    Над русявою головою.

    Кожен порух цих крил,
    Як трактор старенький на трасі,
    Шалено повільно мчав з усіх сил.

    Звуки падали з-під стелі,
    Не долетіли - стали сталактитами -
    гострими шпагами чужої дуелі.

    Ті, хто боровся зі спокоєм,
    Пронизані вістрям, падали вбитими.
    Він був бездоганним сторожем.

    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  5. Василина Іванина - [ 2010.04.29 18:44 ]
    ...біля дотліваючого вогнища

    ...мені самотньо в ніч оцю
    дивитися на гру іскрин
    немов заядлому курцю
    без цигарок – нема терпцю
    весь світ гірчить у ніч оцю
    бо я одна – і ти один
    мені тужливо в ніч оцю
    дивитися на гру іскрин...

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (15)


  6. Порце Ляна - [ 2010.04.29 16:30 ]
    Льет дождь с утра по накатанной
    Льет дождь с утра по накатанной,
    Зонты, окуная в лужи.
    Скажи откровенно –
    кáк тебе
    быть для меня
    лучшим?

    Спокойно ли тебе спиться,
    когда я, как за доспех,
    берусь за знамение Ницше
    и «лучше» меняю на «сверх»?

    Что нерв тобой каждый
    бόлен,
    прости.
    На твой зов
    могучий
    ногтем по доске
    шкόльной
    в ушах этот отзвук:
    «Лучший!»

    Это лишь гипотетически.
    Гипотезы – не доказаны.
    «Я вылечусь!» - звук магический.
    Потом…
    не сейчас…
    не сразу.

    А пока что заводы в тучи
    дымят, как сапожник отчаянный:
    «Ты лучший».
    «Ты лучший! Лучший!» -
    о блюдце бьет чашка с чаем.

    И пусть Ты -
    ни святой, ни падший -
    не змей-искуситель гордый,
    тело изголодавшееся
    ноет на тебя,
    …как на погоду...

    Но высόко..там..какой-то интернет,
    о надежде искомкав мысли,
    в сотый раз повторяет:
    «Нет!
    Нет у Вас новых писем!»



    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  7. Олексій Кацай - [ 2010.04.29 16:09 ]
    Орда on-line
    Орда вертається,
    Орда…
    Заграви випнувши лекало,
    з-за стін кремлівських та Уралу
    Орда вертається.
    Орда…

    Що зробить двійко-трійко вил!?
    В очей розширених віконця
    останній промінь б‘ється сонця,
    мов точний лазерний приціл.

    Палають і будяк, і лавр,
    лише тому, що рабським клонам
    здававсь комп‘ютерним драконом
    євразій сплячий динозавр.

    Тому й, огорнуті вогнем,
    тремтять, немов кардіограми,
    паранормальні панорами
    за ґратами електросхем.

    А з еволюції гвинта
    зірвавшись розуму раніше,
    в тріскучу коникову тишу
    Орди вгрузають копита.

    Заполонивши краєвид
    палючим постмодерним болем,
    регоче електронний Голем,
    в дикунство вивернувши світ.

    Втікає хакер-переляк
    і в Мережі за ним зникають
    сади – розбиті люстра раю,
    недопосаджені ніяк.

    Втім, в них нагадує весна
    ще про безсмертя Україні,
    хоча Орда – колись і нині –
    не кара наша, а вина.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  8. Дарія Швець - [ 2010.04.29 15:53 ]
    Заклинання
    По траві некошеній,
    по снігах неметених,
    по опалім листячку,
    по дорожній куряві.

    Сонцем не освічений,
    вітром не огорнений,
    тінню не проваджений,
    ніччю не осліплений.

    Словом непромовленим,
    теплотою згаслою,
    снами позабутими,
    слізьми непролитими.

    Через роки втрачені,
    через мрії порвані
    по шляхам загубленим
    ти колись прийдеш в мій дім.
    2010р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  9. Юрій Лазірко - [ 2010.04.29 15:06 ]
    Краски Аллилуйя
    Концы с концами сводят зной и свет,
    никак не устаканить беглой тени.
    Она ветха, как пыль, ей места нет.
    Куда деваться безоконным стенам?

    Кошачья суеверность с бездны глаз
    следит за робкими, как мысль, шагами.
    Рожденный ими, жаждущий тепла,
    шатаю ветер, словно стих – слогами.

    И чувствуя отрыв остатка сил,
    душа пьяна не смерти поцелуем.
    Мир между сном изменчив и красив,
    дрожит в прозрачных красках Аллилуйя.

    Рисуя выдох, испаряясь в нем,
    смолкают сердца-колокольни звуки.
    И змейка душ, что к Богу на прием,
    линяя блеск, скользит по веткам скуки.

    Зал ожиданий пуст, но жди себя.
    Билеты только тем, кто жить не хочет.
    Как пристань, время. Уплывают `я`,
    так не похожие на Образ Отчий.

    28 Апреля 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  10. Олена Осінь - [ 2010.04.29 12:18 ]
    Bossa Nova
    (Твоє послання – «десь у позахмар’ї…»)

    А тут, як зáвжди, дзвін розбитих слів,
    Драйв-ритми джанглу, реґґі на гітарі,
    Скрипучий сакс і хриплий афро-спів,
    Обривки блюзу. Все, як ти хотів.
    І навіть кантрі у хмільному барі.
    Мости канатні в ілюзорний світ:
    Піратські мітки, сни, горищні балки,
    Чудний Боб Марлі і Чеширський Кіт,
    А над усім і місяць, як софіт,
    Блідить завіси кольору фіалки.
    Запалюю свічки. Стираю пил.
    Сміється Боб у милім діалозі…
    Поміж афіш, лаштунків і світил
    Все так яскраво! Але час застиг.
    Монмартр, Мон-Сені. І я. На розі.

    «…у пошуках нових чарівних крил,
    Нових театрів. На новій дорозі.»

    А за дахами – цілий світ шатром!
    І справжнє сонце в ніжно-синій рані.
    І в Ріо-де-Жанейро йде паром…
    (Лишу записку – «зникла у тумані…»)

    Як я люблю цей карамельний ром!
    І самбу! З негром. У Копакабані.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (25)


  11. Людмила Линдюк - [ 2010.04.29 11:42 ]
    Вам до душі...

    Вам не подобаються, ні,
    Ні світлі дні, ні темні дні.
    Вам до душі таємні ночі,
    Де ви знаходите охоче
    Все те, чого нема в мені.
    Вам не подобається смак
    Живого чистого повітря.
    А я не згодна з цим, повірте.
    Хоч ви на вигадки мастак.
    Кудись углиб ведете ви
    Веселий гамір, дух орлиний.
    Та я за вами не полину:
    Мені б –у колір синяви.
    2007 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  12. Людмила Линдюк - [ 2010.04.29 11:15 ]
    Хорова пісня...
    ***
    Присвячується Солоницівсько-Гаврилівському
    ансамблю “Натхнення” під керівництвом
    І. Євтушенко-Краснікової, пмт Солоницівка
    на Харківщині

    “Ой, зелене жито, зелене” -
    Десь виводять дзвінко, натхненно.
    Ти згадаєш поле, рідний гай...
    То ж співай, жіноцтво, співай
    Про кохання вірне, гаряче,
    Та дотепний розум козачий.
    Оберегом міста і села
    Кожна пісня іздавен була!
    Хай музик барвистих немає,
    Але пісня серця лунає.
    В ній - пошана золотим рукам
    І жіноча доля нелегка.
    А коли вона є щаслива -
    Пританцьовуй в пісні грайливо.
    Руки в боки, радість у очах.
    І ні слова — ніц про печаль!
    А життя — не п'єса та сцена,
    З піснею ж не буде нам темно -
    Ніч минеться, і засяє день!
    Гарних вам, громадо, пісень!
    2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Людмила Линдюк - [ 2010.04.29 11:36 ]
    Пам’яті Ярослава Мудрого

    Русь Київська, Русь Київська...Комусь пече гірко
    Перше слово, комусь друге. Знову перевірка
    На „шляхетність” та на мудрість... Княже Ярославе!
    Розгубимо, розкраїмо велику державу?
    І чого б то роздирали її душу й тіло?
    І чого іще нам мало? Господи, помилуй!
    Українець, росіянин... Невже зробив кепсько,
    Що позбавив о с і я н н о Русь Київську пекла?
    Хто по нації? –Розумна та щира людина!
    Підвела великомудро з колін дві країни.
    Прояснив далекий обрій Півночі і Півдня
    Князь-нарядник, Батько добрий. А хтось марить:”Півня!”
    Реве Дніпро й ревти буде, долаючи втому,
    Доки ти, слов’янський люде, безпорадний вдома...
    2008 р.

    ***


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  14. Валерій Хмельницький - [ 2010.04.29 10:03 ]
    Двічі в одну і ту ж річку
    Не усміхайся так звабливо -
    Бо промайнуло стільки літ...
    Невже тепер ти - нещаслива?..
    А на моєму серці - лід...

    Боліло все - благав я небо! -
    В душі і серці весь той час,
    Горів я пристрастю до тебе -
    На жаль, вогонь кохання згас.

    Йому удруге не горіти,
    Як в річку двічі не ввійти:
    Зів'яли щастя ніжні квіти -
    Мені навіщо зараз ти?..


    29.04.2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (21)


  15. Віктор Цимбалюк - [ 2010.04.29 10:40 ]
    Євангелія від Юродивого
    …Не йми, милий мій, у цій пісні ніякого смислу…
    А йми, милий мій, у цій пісні, приховані мислі…
    Як в мокрому є щось сухе, а в сухому є мокре:
    Шукай поміж строфами пісні свій власний апокриф…

    …Ти шукаєш кінець, ти допитливо преш на початок…
    Все це дуже природно, бо ти ж від природи є воїн!...
    А ти спробуй спочатку хоча б день один помовчати…
    Але ні, ти не можеш… Геракле, та що з це з тобою?...

    …Є всього два шляхи: просто вгору і просто донизу…
    Не треба донизу, давай, краще, при догори…
    Забинтуй свою плоть і, як пес, всі рубці позализуй –
    І давай, починай догори… Ну, давай – раз, два, три!...

    …За вікнами твого будинку скандують колони…
    Зло тебе спокушає ілюзією боротьби…
    А ти стань на коліна й склади у «намасте» долоні,
    І молися всім серцем до миру, спокути й журби…

    …Замкни свої двері, не треба чужих революцій!...
    Чолом до ікони, відбитої в сріблі люстра…
    Революції бунт – у тобі, розумієш, Конфуцій…
    Тож, молися, Іване, всім серцем до Бога – пора…

    …Закрий свої очі, направ свої вуха на Нього…
    Обріж своє его розіп’ятим словом «ЛЮБОВ»…
    Вертайся до себе, бо Віра – єдина дорога…
    Бо Бог – всемогутній, і в тобі тече його кров…

    …Не їдь до Москви, до Пекіну, в Стамбул чи ув Краків…
    Візьми в руки меч, рвучко встань і стрибни із вікна!...
    І в леті останньому вигукни: - СЕРЦЕ – НЕ СРАКА!...
    (…Чи спинить юрбу ту офіра твоя, ще одна…)

    «Аз есмь с вами, и никто же на вы…»

    …Не йми, милий мій, в цьому блюзі ніякого смислу…
    А йми, милий мій, в цьому блюзі прихований звук…
    Той звук, що, як Хрест для лукавого, суть ненависний:
    «Тук-тук…» «Тук-тук…» «Тук-тук…» «Тук-тук…» «Тук-тук…»

    Кумпала Вір, м. Хмельницький,
    15.01.2010 року


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  16. Анна Малігон - [ 2010.04.29 10:47 ]
    ХАЙ ТОБІ БУДЕ ХАКІ
    Кладовище польотів. Куди наш літак торохтів?
    Перелатане плямами поле, попалені плани…
    Фіолетовий попіл… і неба холодний архів…
    І червона трава на долонях убитої панни.

    Хто зі мною тепер? Мій цинічний Господь – нашатир
    та нажиті слова, канонічно уцвяшені в давність,
    марсіанська вода, тридесятого світу пунктир
    попід шкірою пнеться і хрін його хто передавить.

    Я би тільки травинкою гралась тобі по щоці,
    я б поцілила в тебе, щоб тільки ділитися кров’ю.
    (Тиха курво кімнатна яких іще треба рубців,
    щоб урешті навчитися Тишу ділити натроє?!)

    Хто з тобою? Дівчата пливуть і пливуть і полин
    перестиглої слини повільно приводить до тями.
    ...Викидаю набої і небо стираю з колін.
    Хай тобі буде хакі. А я обійдуся синцями.


    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  17. Софія Кримовська - [ 2010.04.29 10:56 ]
    Остання цівка світла
    Остання цівка світла упаде
    мені до рук. У хрестовинні рами
    заплутається ніч і де-не-де
    залишаться слова твої...
    з лапками...

    у міжмолитві... Білі пелюстки,
    на підвіконня загнані вітрами,
    зависнуть сивиною на роки...
    Між нами ніч... Зима мете між нами,

    глуха і глупа, наче друга фальш,
    що не болить уже, а ниє тільки,
    коли усе сприймається, як факт,
    і жовкнуть невідправлені листівки.

    Коли слова пірнають у пітьму,
    вертаючи луною рими стиха...
    Тепла останню крапельку візьму
    долонею... Зігрітися устигну?

    27-28.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  18. Володимир Архипенко - [ 2010.04.29 09:21 ]
    А ти просто мовчи
    А ти просто мовчи,
    Стиш повітрям всі зайві слова.
    А ти просто дивись,
    Розчинившись у сірім тумані.
    Незворотні слова можуть вбити
    кохання і сни,
    Так як вчинки безглузді
    вбивають до болю,
    І веди за собою,
    Я змовчу, змовчала і ти,
    Де твій погляд у душу,
    Я миттю до нього звикаю,
    Ми зіллємося в небі,
    В синім небі, несказаних слів
    Лиш одне пролетить з вуст моїх
    – я кохаю,
    Й в твоїх світлих очах,
    як роса на ранковій траві,
    Та сльоза протече і у серці моєму зникає,
    Й непотрібні слова тільки тим –
    хто насправді живе
    Непотрібні слова тільки тим –
    хто насправді кохає.

    15.02.2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  19. Наталія Крісман - [ 2010.04.28 22:19 ]
    Юрію Лазірку
    Як у серденьку розніжнілося,
    В душі сонечко заіскрилося!
    Я розпещена його променем,
    Задурманена теплим спомином
    Про вчорашньої ночі пристрасті,
    У обіймах несамовитості,
    Знову втратила недоторканість
    і приборкала неприборканість...
    Потекла жага, ніби ріками,
    Попід серденьком, під повіками,
    Напоїла мене диво-чарами,
    Понесла мій дух по-під хмарами -
    Мрії крилонька аж розправили
    і душа весну знов прославила!
    ...Розніжнілась я, заіскрилася,
    Дві душі в одну міцно злилося...
    28.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  20. Софія Кримовська - [ 2010.04.28 22:21 ]
    перехожий

    ти чимось на мене схожий
    очима
    ходою може
    а може так само вітер
    розвіяв в обличчі літо?
    ми схожі
    ми перехожі
    25.08.2001.



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (6)


  21. Маркел Ориб - [ 2010.04.28 22:18 ]
    В светлом омуте русых твоих волос
    В светлом омуте русых твоих волос
    Утонут пальцы – и дрожь пройдет.
    Половиной ответа - немой вопрос,
    Половиной судьбы – заполярный лед.

    Разломить испеченный утренний хлеб,
    Надорвать письмо – в нем пустой листок.
    Петь пичугой в дождь, если дождь ослеп.
    Пить последний взгляд, как воды глоток.

    Половиной себя выйти в ночь и в путь,
    Босиком по мягким полынным снам.
    Сквозь сиротство губ заливая ртуть,
    Испаряясь золотом амальгам.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  22. Юлія Марищук - [ 2010.04.28 19:21 ]
    Замаленька ковдра
    Замаленька ковдра для двох дорослих -
    Мерзну в ноги і сон неглибокий.
    Сходити б якось до тебе в гості...
    Лишити б тобі життєвий спокій...

    Мариться юністю, дурістю, казкою,
    Весняним сонцем й вишневим цвітом,
    Тонуть тривоги у ріках з ласкою,
    Бажання жити стелиться світом.

    Напоєна мріями, не озираюся:
    Було, що було, буде, що буде.
    В тихій задумі акорди здригаються -
    Я ніколи тебе не забуду.

    Тисячі знаків, мільйони символів -
    Бути чужими доволі просто,
    Грати в в мовчанки, бавитись в ідолів,
    Тягнути карти, кидати кості...

    Шукати сенсу... Навіщо? Ми ж знаєм.
    Скільки побачили? Кого почули?
    Все непотрібне лишилось незнаним,
    Накреслене долею ми вже відчули.

    Почуваюсь малою-малою дитиною -
    Замаленька ковдра для двох дорослих.
    Давай мовчки притулимось спинами
    Й полежимо разом. Посунься ще трошки...

    квітень, 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  23. Юрій Лазірко - [ 2010.04.28 19:40 ]
    наклекотаний лист
    клекіт мишею
    тишу втишую
    зодягаю лист
    відсилаюся
    нету річкою
    хвилі вишивом
    наторочуся
    поскладаюся
    аж до відчиту
    до відтворення
    пролягатиме
    недоторканість
    недомовленість
    в серця пролежнях
    то любов моя
    неприборкана
    розтинатимусь
    ока сіткою
    доторкатимусь
    ледве голосом
    а почується
    значить виткалось
    наче променем
    тіло колосу
    розцілуюся
    заніжніюся
    отобоюся
    до відмліюся
    і розсіяний
    пересіяний
    приживатимусь
    де намріяно

    28 Квітня 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (14)


  24. Олександра Труш - [ 2010.04.28 18:10 ]
    В години безсоння
    Ніч на дворі,
    Пес край воріт
    Знов розбудив
    Тишу.
    Я не засну,
    Сяду за стіл,
    Кілька рядків
    Напишу.

    Ти може спиш,
    Може не спиш,
    Може ти кимось
    Мариш.
    В тебе свій світ,
    Мрії свої,
    Ти мене не
    Згадаєш.

    Ти вже давно
    Кинув в вогонь
    Всі наші сни
    І мрії.
    Ти поламав,
    Ти розтоптав,
    Ти розтрощив
    Надію.

    Місяць в ту ніч
    Став за вікном,
    Вкрився червоним
    Жаром.
    Він відбивав,
    Дзеркало мов,
    Полум"я того
    Пожару.

    Де обнялись
    З полум"ям сни,
    Де догорали
    Мрії.
    Вітер забрав
    Попіл із них
    І в небутті
    Розвіяв.
    ________________

    Днів вже пройшло
    Стільки як сліз,
    Що я за тебе
    Лила.
    Ти вже не той,
    Я вже не та,
    Але про тебе,
    Милий,
    Згадую знов,
    Пишу цей вірш,
    Тихо ковтаю
    Сльзи.
    Там де була
    Наша любов,
    Тільки сніги й
    Морози...

    (2004)


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (4)


  25. Олександра Труш - [ 2010.04.28 17:31 ]
    От і все...
    От і все...
    Все пройшло, все забулось.
    Краєм щастя любов доторкнулась
    До душі... І пропала, нема.
    А за вікнами біла Зима
    І Мороз візерунки малює,
    Він ніколи любов не відчує,
    Бо до нього торкнулась
    Зима...
    І Весна з ним недобре жартує,
    Приголубить його поцілує
    І зосталась калюжка одна,
    А любові не було й нема.
    Але я не Весна не Зима,
    Не люблю залишатись одна,
    А ти серце моє розбиваєш,
    А ти того мабуть і не знаєш
    Я ненавиджу бути сама!!!
    Проте в цьому не твоя вина,
    Тут одна лише винна Зима,
    Це ж напевно губами із криги
    І тебе цілувала вона...
    О, яка ж бо ти люта, Зима!

    (2006)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (2)


  26. Андрій Мирохович - [ 2010.04.28 17:16 ]
    бердслі
    здригаються тіні
    лягають повільно на брук
    втомою танцівниць
    блиском меча
    блиском очей
    саломеї
    дощ на мармурі піниться
    мармур теплий
    як твоє стегно саломеє
    цей пророк
    він худий і кістлявий
    в нього тьмяні очі
    бруд під нігтями
    крихти в бороді плями на одежі
    цей чоловік у щедроті рівний цареві
    він купує твій танець
    вагою на таці голови своєї
    саломеє


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  27. Оксана Рибась - [ 2010.04.28 15:42 ]
    Межа
    Погляди крізь кілометри –
    Дротики-стpуни у тиші.
    Нам від самотності вмерти
    Легше, ніж стати мудріше.

    Ніч, яка виросла в вічність,
    Нас розділила надвоє.
    Нині знайти твої вічі
    Тяжче, аніж збожеволіть.

    Давить на серце непевність,
    Ти почуваєшся гірше...
    Невипадкова взаємність
    В душу начитує вірші.

    Збудуться всі обіцянки:
    Слово не може без дії.
    Дивиться ніч залицяльно
    І одиноким радіє.

    Думка, що рве кілометри
    Ранить, як правда незрима.
    Лиш на порозі завмерти –
    Що воно там, за дверима?


    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  28. Олексій Кацай - [ 2010.04.28 14:54 ]
    7 лютого 2010 року (переспів з Ліни Костенко)
    Зимовий день, зимовий день, зимовий!
    Без мови день, без мови день, без мови!
    Безмовно й безіменно круг. Безумно.
    Невже зима оця навік!? – бездумна.
    Остигли губи на вітрах,
    брак сили в жилах.
    Вже й вена сивого Дніпра
    закрижаніла.
    Донецький злодій весну вкрав,
    донецький злодій.
    І знову сніг борти вкрива
    князівських лодій...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  29. Микола Руденко - [ 2010.04.28 14:16 ]
    Зійшла вода з дніпрових берегів...
    Зійшла вода з дніпрових берегів.
    Збудивши в лозах челядь комарину.
    У різнотрав'ї займищ і лугів
    З-під хмар нахлюпано ультрамарину.

    І проситься запитання святе.
    Хоч, може, і звичайне до смішного:
    Чим ти подякував землі за те,
    Що цю красу тобі поклала в ноги?..

    Та ти, напевно, дякувать відвик,
    Бо це для тебе завелика жертва.
    Зімне красу байдужий черевик, -
    Земля, говорять, не жива, а мертва.

    Ти вмієш скласти паперовий звіт.
    Його приймають кабінетні маги.
    Ти спорудив собі ляльковий світ,
    А справжній - тільки місце для розваги.

    Але скажи: в якім з тисячоліть
    Десь народила сина мертва мати?..
    Благаю, люди: землю не гнівіть -
    Вона уміє кликать до розплати.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  30. Микола Руденко - [ 2010.04.28 14:59 ]
    Не раз я малював стрімчасті скелі...
    Не раз я малював стрімчасті скелі,
    Розгойдані, запінені моря,
    Коли в шахтарській глиняній оселі
    Вивчав прозорі вірші з букваря.

    Мій олівець повільно, неслухняно
    Наносив сірі плями на папір.
    В бензинці полум'я мигтіло тьмяно,
    Аж доки день не заглядав у двір.

    А потім у калюжах котловану
    Я шикував очеретяний флот
    І вперто марив штормом океану
    Над дзеркалом зеленуватих вод.

    Але, пройшовши ріки й суходоли,
    Я моря все ж побачити не міг.
    Та мрію давню не втрачав ніколи
    В тяжкім безсонні фронтових доріг.

    Аж ось, коли, поранений, з постелі
    В вікно вагона виглянув на мить, -
    Почув я і побачив, як на скелі
    Прибій гривастий піниться й шумить.

    І, розбиваючись об темну сушу,
    В незнану далеч заклика мене...
    І щось велике осягнуло душу, -
    Те, що довіку в грудях не засне.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  31. Віталій Кирпатовський - [ 2010.04.28 12:44 ]
    Зазирнуть за межі тої волі
    Коли сум виходить на дорогу,
    То багаття зірок долина,
    З двох кінців у місяця по рогу,
    Всесвіт нам до серця прилина.

    Чому сум наш інколи нестерпний!?
    Може, так нам щось душа співа.
    І тоді вже Світе невичерпний,
    Та несуть неспішно десь дива.

    Хтось створив так дивно, так об’ємно –
    В сумі бачимо все вгору й вниз.
    Щось тривожить нас у тім таємно –
    В сумі є якийсь-то механізм.

    Ждем печалі, як своєї долі.
    В ній кохання і натхнення край –
    Зазирнуть за межі тої волі,
    А тоді і біль, і спрага хай!


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  32. Юлія Марищук - [ 2010.04.28 11:30 ]
    Африка
    Босі ноги, дорога спалена,
    Груди оголені сонце пече.
    Дитя за спиною, сном забавлене,
    Схилило голову на чорне плече.
    Глек з водою на чорних кучерях
    Легко підтримує темна рука.
    Довгі разки, у вузлики скручені,
    Колише на собі шия тонка.
    Посмішка біла злегка здригається,
    Ручка дитяча намисто торка.
    Спека в повітрі повільно гойдається,
    Африка-жінка їй пісню співа.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  33. Юлія Марищук - [ 2010.04.28 11:46 ]
    Ментальність вічна
    Тихо вмирає нація
    Шкода, що маю рацію
    Дивне бачення
    Повне збичення
    Хворе збочення
    Порожнє значення
    Минуло цвітіння
    Занедбане вміння
    Засохле коріння
    Пусте насіння
    Посинілі лиця
    Брудна криниця
    Не кров - водиця
    Байдужість - криця
    Наївна дурість
    Смішна похмурість
    Бездонна ницість
    Гидка дволикість
    Курви політичні
    Вірші цинічні
    Брехня органічна
    Ментальність - вічна...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Прокоментувати:


  34. Юлія Марищук - [ 2010.04.28 11:00 ]
    Ображені часом
    Ображені часом, до біса зайняті люди,
    Живуть на стрілках годинників...
    Їм хочеться мріяти, любитися завжди і всюди,
    Багатим заручникам мурів будинків...
    Їм хочеться ласки й, заразом, горнятка кави,
    Естетики в п’ятому розмірі секретарки.
    Їм хочеться грітись в промінні дешевої слави,
    Із німбом на носі минати вуличні сварки.
    Їм конче парфумитись Кензо, вбиратися в Кляйна,
    І “штори” на очі, як мінімум, поларойди,
    Літати щотижня в справах у Франкфурт-на-Майні
    В розмови про секс впихати теорії Фройда.
    Їм інколи хочеться згадати забарвлення неба,
    Та шкода – підняти очі немає хвилини...
    Небо як небо – кому воно, в задниці, треба?!
    Хіба, при нагоді, підніметься дах машини.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.43) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Прокоментувати:


  35. Юлька Гриценко - [ 2010.04.28 08:22 ]
    Іди за мрією!
    Люби життя своє безцінне,
    Воно дається тільки раз.
    Шукай у небі вітром вільним
    Дорогу, сповнену добра.

    Іди вперед, ступай до бою!
    Забудь про заздрощі і лють!
    Бо всі слабкі шукають зброю,
    А сильні люди словом б"ють.

    Як хочеш ворога здолати,
    Усі гріхи йому пробач,
    Бо сильні вміють вибачати,
    І прилетять завжди на плач.

    Нехай сміється світ довкола,
    А ти прямуй все до мети.
    Не бійся рухатись по колу,
    А бійся з місця не зійти!

    Даруй зневіреним надію,
    Щоб кожен птах малий злітав!
    Плекай у серці власнім мрію,
    А потім втілюй у життя!

    Не бійся дня, як світ залишиш,
    Допоки можеш світ люби!
    Не той вмирає, хто не дише,
    А той, хто мрію загубив...


    28.04.2010р.
    02.30


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  36. Юлія Радченко - [ 2010.04.27 22:48 ]
    Відверто ниций нетиповий стиль…
    Відверто ниций нетиповий стиль…
    І лексика - життєвих рандеву…
    Аполітичним викликом зусиль
    Слова спотворено. Я в них живу…

    Зім’ято займище усіх заплав…
    Тавтологічним поштовхом – дивлюсь!…
    Була вимірність – хтось уже забрав…
    Як розмальовку, передав комусь…

    Відзначено внизу чиєсь крило
    Кульбабами, що зліплені з відлунь…
    Пір’їнами само передалось…
    В сухі долоні. У світи красунь…

    Перемальовано живий альбом…
    Омонімічні двері світла ждуть…
    Незадоволені своїм житлом
    Світлини сонячні в мені живуть…
    2010 рік



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  37. Юлія Марищук - [ 2010.04.27 22:25 ]
    Квітневий сніг
    Ти опадав без жалкування,
    Ти падав і в'янув, білосніжний цвіте.
    Весільним дощем твого вінчання
    Зі смутком світу ридали віти.

    Пахучий килим квітневого снігу
    Щомиті вкривався брудними слідами
    Людського ходу, собачого бігу -
    Сотні відтінків сірої гами.

    І ти обіймав їхні ноги, друже,
    Вони ж цього не оцінять зроду.
    Їм трохи шкода, а більше байдуже -
    Ти тільки прелюдія кислого плоду.


    квітень, 2007


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  38. Сергій Гольдін - [ 2010.04.27 21:39 ]
    Народжується ніч з утоми світла
    Народжується ніч з утоми світла,
    І зграї гав вертаються за місто,
    Де смітникам пектись уже обридло
    У полум’ї брудного падолиста.

    А стиглий плід, наповнений буттям
    Цю повноту вже втратити готовий.
    Сухотна осінь йде без вороття,
    Немов на бійню йде стара корова.

    О подих смерті! Вітер крижаний
    Лаштується зривати бляклі зорі.
    Мерцям так холодно виходити з труни
    І гримотіть кістками на просторі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (3)


  39. Наталія Крісман - [ 2010.04.27 21:06 ]
    Моїй Юлечці
    В моїй свідомості дощами
    Давно розмило береги,
    Все затопило навкруги,
    Реальність витіснило снами...

    В моїй свідомості зотліли
    Крилаті мрії вже давно,
    І опустилися на дно
    Моєї доленьки вітрила...

    В моїй свідомості - туманом
    Зоволокло у завтра шлях,
    Й душі розорана рілля
    Цвісти в цю вЕсну ще не стане...

    Та все ж настане новий день,
    Свідомість знов освітить сонце,
    І залетить в душі віконце
    Вілуння радісних пісень!...



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  40. Василь Кузан - [ 2010.04.27 21:42 ]
    Було, чи не було...
    С. .
    Оця цнотливість у сорок років,
    Оцей цемент і цілина…
    Отак ідеш сто тисяч кроків
    А тут стіна!
    Мороз і сніг, і вітер в очі,
    І відблиск відчаю крізь сон.
    Цей потяг, певно, з рейок скочив
    Таки в полон.
    Остання станція свободи,
    Терпка залежність від тепла…
    А пристрасть присмерками бродить
    І серце спалює до тла.
    Так не буває! Нота Бене!
    Весь світ запитує: «Невже?!
    Хтось пригортаючись до тебе
    Для інших вірність береже?»
    Таки буває.
    Лютий з келії
    Іде на світло, на тепло…
    Та спробуй – поясни поезії,
    Що так нічого й не було…

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (18)


  41. Лариса Ліщук - [ 2010.04.27 20:00 ]
    Барвінок

    В хрещатий барвінок
    Небо упало,
    Розбилось на друзки
    І квітами стало.

    Вплели ми ті квіти
    В барвистий вінок,
    І нумо пішли
    У веселий танок.

    Усе заспівало, усе ожило
    Ген-ген аж за обрій
    Пісні понесло.

    Рости, мій барвінку,
    Рости, розквітай
    І цвітом хрещатим
    Весь світ прикрашай
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.21)
    Прокоментувати:


  42. Зоряна Ель - [ 2010.04.27 20:30 ]
    Спи, не плач…
    Око спати не хоче, та день виглядає дарма,
    той пішов до крамниці, де черга до каси ще та,
    він чекатиме, точно, до ранку,
    скиглить лялька утомлена жалібно «ма-а-а!»
    з підвіконня дрімота росте силуетом кота
    і розгойдує сонно фіранку.

    Розпорошують зорі своє відображення сліз
    у чорничному морі, вечірньому, плачуть «на біс»,
    міріадами крапель злотистих.
    я малюю маленького гнома на синьому склі -
    подарую сьогодні цю казку травневу тобі,
    щоб уклалися сни у намисто.

    Візьме палички з кульками срібними радісно гном,
    і задзенькає ніжно «бім-бом» чарівний ксилофон,
    і заплакане небо всміхнеться.
    Місяць лампу неонову вчепить на стелі хорОм
    і ураз посвітлішає ніч-колискова на тон,
    мов із купелі лялька німецька.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (13)


  43. Сергій Гольдін - [ 2010.04.27 19:13 ]
    З малої літери.
    З малої літери.

    зрадливе і злодійкувате,
    воно за тридцять срібняків
    продасть чужинцям рідну хату
    та обкраде своїх батьків.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  44. Юлька Гриценко - [ 2010.04.27 18:24 ]
    Ховаю в дощ
    Ховаю в дощ свою свідомість.
    Щоб дати їй останній шанс.
    Пусті думки і гола совість
    Танцюють свій прощальний вальс.

    Ховаю в дощ вологі очі,
    Щоб не боліли від тепла.
    І замість вдячності я хочу
    Такою стати , як була.

    Ховаю в дощ прозорі крила,
    Вони ж - ховають навзаєм.
    Мене, людину, що навчилась
    Любити те, що в мене є.


    27.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (8)


  45. Олексій Кацай - [ 2010.04.27 16:36 ]
    Разом всі ми – трохи Бог...
    Разом всі ми – трохи Бог,
    ставши блисками на зламі
    та нервовими вузлами
    теракотових епох.

    З лункості пихатих площ
    вивертаючи булижник,
    кожен світла є подвижник
    в досвітках майбутніх прощ.

    Всі ми – трохи Сатана,
    наднової харакірі,
    де в подій згасає вирі
    натовпу самотина.

    З мармурових пірамід,
    крізь навскісні болі тріщин,
    ми випалюємо днища
    вщерть наповнених корит.

    Полюси за кроком крок
    змінюють своїм зсуванням
    кутове розташування
    звивин мозку і зірок.

    І крізь вибуху бедлам
    має прорости Людина!..

    Чому ж, чому ж, Україно,
    крізь тебе зростає Хам?!

    27.04.2010


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  46. Лія Огастес - [ 2010.04.27 13:36 ]
    ***
    Розділила я вас на гілки, на гілки,
    Розділила коханців, жонатих дядьків,
    На мрійливих, закоханих. В що?
    То не суть.
    На робочих, постійних, що гроші несуть,
    На ванільних, одягнених в білий халат,
    Лікарів, що згубили ключі від палат,
    На коричневих звірів ,що з пивом п’ють квас,
    На Андрій і Микола ,і Міша, і Стас,
    На богів і напів, під богами і над,
    На класичних й блакитних, на person і стадо,
    На троянців, спартанців і щось для підлоги,
    Щоб зробити кімнату вдосталь вологою,
    На оголені душі до краю думок,
    І на тих, що як завжди відписують: оk.
    На здорових і хворих від надлишку болю,
    На мамусених й тих ,що самих-самотою,
    На смішних і на тих, що боятись сміятись,
    На Канаду ,Росію й Сполучені Штати.
    Тільки щось я не тямлю знову одного,
    Як шукати із них усіх супутника свого?


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Софія Кримовська - [ 2010.04.27 13:03 ]
    ***
    тисячу "так" у такт
    тінню торкаю тінь
    стану терпка на смак
    у сердоліку стін

    спінить світанок світ
    сиві тумани снів
    зійду росою з віт
    стануся першим "ні"

    висію споришем
    стежку свою у ніч
    схлипну у тишу ще
    та не торкнуся свіч

    сонце стече за ліс
    світло піском у час
    стрінуться мов колись
    тіні солодких нас

    тільки не буде "так"
    навіть не буде "ні"
    прийду не я
    а та
    що затуляє сни


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (14)


  48. Тата Рівна - [ 2010.04.27 12:56 ]
    Сбегая от солнечных зайчиков

    С кожи моей недоласканной
    уходит молодость,
    солнышко метит красками –
    дерзко сдирая сизость,
    осушивая все лужи,
    не слушая ни единой
    мольбы льда.
    Я тебя не заслуживаю –
    Я тебя незаслуженно
    выбросила…
    Снег растаял. Смыла вода.

    Если бы горько, но спать.
    И не видеть глупые сны. -
    Может, тогда мое сердце
    пело б тихонько.
    Но пробегают ножки
    моей весны,
    капая белой капелью
    на подоконники. –
    Сны не уходят, явь отбирая
    и зло...зло потешаясь
    над несмываемой грустью.

    Я. - Ботанический сад. -
    Кофе тот…Ерунда….

    Все, что былое –
    только нелепый плакат,
    глупых курортов реклама
    и жизни чужой…
    солнышко кожу мою осушает – года…
    как их не брать? -
    ведь бесценной посылкой – и лично.
    Ты напиши в мою личку
    что было тогда?
    Я все забыла. Так нужно
    для дамы приличной.

    Хочет мой нос
    прикоснуться к твоим волосам…
    лето рвалось из груди,
    и лилось через пальцы…

    Стос оправданий –
    вязкий безудержный спам,
    люди…разорванный круг…
    гололед… не сбывается…

    с кожи моей уходят твои улыбки,
    нежные восклицания – все тогда!…
    и остается песок …зыбкий-зыбкий,
    Тот, что под снегом. Его не смыла вода…

    25.02.2010



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  49. Наталія Крісман - [ 2010.04.27 11:49 ]
    А Я -- СТИХІЯ!
    А я - стихія, що у веснах
    Десь заблукала не на жарт...
    Щоб до життя душа воскресла,
    Щоб повернуть до серця гарт.

    А я насправді - лиш здаюся,
    Що ношу сонце у душі,
    У ній - з пітьмою вічно б"юсь я,
    У ній - холодні йдуть дощі...

    У ній бувають хуртовини
    І водночас - пекельний жар.
    Сама себе здолать повинна,
    Не знаю - кара це чи дар?

    А, може, Господа прокляття,
    Що мене хоче відректись?...
    Та док горить моє багаття -
    Душа злітає в небовись!
    27.04.2010р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  50. Наталія Крісман - [ 2010.04.27 09:45 ]
    Чому? Чому? Чому?
    Пройти життя не вдасться безпомильно,
    Волочим, хто як може, власний хрест...
    Все ж рано нам! Бо зради - не всесильні
    Над духом, що для Зла - немов протест!

    Молюсь і я, і серце рве на шмаття
    Оте гірке - "Чому? Чому? Чому?"...
    Чи я згорю дощенту в цім багатті?
    Піду у Світло, зірвусь знов в пітьму?

    Та віра є, не згасла десь глибоко
    В душі моїй потомленій на дні!
    Дає мені цей світ ТАКІ уроки,
    Від котрих воскресаю я в огні!!!
    27.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1317   1318   1319   1320   1321   1322   1323   1324   1325   ...   1816