ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юля Спалахувка - [ 2010.04.25 14:33 ]
    коротка мить щастя
    Так хочеться, щоби завмерла мить,
    Коли весняне сонце сліпить очі,
    Коли забуто такі темні барви ночі,
    І повнота життя аж так п'янить.

    Так хочеться, щоби небесні зорі
    Зійшли до мене в сни. Щоб назавжди
    У всіх були усмішки ромашкові
    І сльози щастя тільки були, не біди.

    Верхівками будинків і стежками,
    Що заблукали в горах десь давно,
    Побігти і сховатись, як у мами,
    У сонця, що настоює вино...


    Але душа, яка була закута
    Не здатна вже забути свої пута.

    20.03.2010


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  2. Наталія Крісман - [ 2010.04.25 13:24 ]
    КУДИ ЙТИ?...
    В житті є тисячі доріг -
    Ми ж обираєм - куди йти...
    Лише йдучи з добром до всіх -
    Свій Храм Душі нам віднайти!

    Зазнаєм злетів і падінь,
    Зимовий холод і вогонь,
    Пройдем крізь тисячі терпінь,
    Які торкнуться наших скронь.

    Спиваєм відчаю і зрад,
    Кохання й пристрасті жагу...
    Нераз не бачим власних вад,
    Хоча й позбутись прагнем згуб...

    Та лиш за серцем навмання,
    Йдучи пустелями світів -
    Знайдем Душі своєї шлях...
    Лише б від болю не зотлів..

    В житті є тисячі доріг,
    Ти ж обираєш - КУДИ ЙТИ?...
    25.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  3. Вероніка Золотоверха - [ 2010.04.25 11:56 ]
    ****
    так заб"юсь у куток,
    Щоб ніхто не торкав
    І не бився за шмат цьої плоті.
    Так ніхто не кохав...
    Так. Ніхто не кохав
    І не крав ті слова, що у роті.
    Ті ж слова не до чого,
    Ті слова тільки плин.
    Так, я хочу цього -
    Я сама, ти - один.
    Я забуду усе. А що все?
    Все вода...
    Так. ніхто не кохав -
    Ти -один, я - одна...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" 5.25 (5.34)
    Прокоментувати:


  4. Юлька Гриценко - [ 2010.04.25 11:23 ]
    ПроЗОРІ
    Ти шукаєш мене іще в небі,
    Щоб сказати останнє "пробач".
    Я так довго світила для тебе,
    То ж тепер не сумуй і не плач.

    Не сумуй, хоч шляхи у нас різні,
    Не сумуй, бо я також почну.
    Зорі падають рано чи пізно,
    Щоб у серці ти мрію почув!

    Знаєш, завтра нова загориться,
    Щоб кохати і гріти тебе.
    Загадай лиш бажання - здійсниться,
    Бо сьогодні я впала з небес.


    25.04.2010р.
    03.45


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  5. Анатолій Сазанський - [ 2010.04.25 11:07 ]
    ZZZZ НЕДОПИСАНИЙ ВІРШ...ZZZZ
    ТЬІ ОДНАЖДЬІ УЙДЕШЬ...
    БУДЕТ ДОЖДЬ НА КЛАВИРЕ ПЕЧАТАТЬ
    НЕНАПИСАННЬІЙ МОЙ
    БЕЛЬІЙ -БЕЛЬІЙ ЛЮБИМЬІЙ СОНЕТ..

    БЕЛОВЛАСАЯ НОЧЬ
    ЗАТАИТСЯ НАД ВЗОРВАННОЙ ЧАКРОЙ
    КАК ГОНИМІЙ БУМАЖНЬІЙ КОРВЕТ..

    ТЬІ ОДНАЖДЬІ УЙДЕШЬ...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  6. Артем Демчук - [ 2010.04.25 07:22 ]
    Сонет № 1.0
    То стиглий виноград перран,
    що струменить нектар бажання.
    То безсумнівне поєднання
    жагучих слів та теплих ран.

    То електричний струм очиць.
    Ковток, посуха, вітер, мури.
    Актор театру та халтури,
    мов ідіот серед блудниць.

    І діва м’якне та плеве,
    мов те желе пашить мінливо.
    Засліплення, жадання, слина

    і млосне тіло, мов філе.
    Сукенка хвилею грайливо
    хтиво шепоче: - На коліна!


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  7. Дарія Швець - [ 2010.04.25 03:47 ]
    Перелесник (білий вірш)
    Прилітав до мене Перелесник
    І купав у місячнім промінні.
    Темно було так, що його очі
    Я ніколи, певно, не згадаю.
    Тепло було так, що його руки
    Я ніколи, певно, не забуду.
    Ми тремтіли з ніжності й спокуси,
    І тремтіли в зимнім небі зорі.
    Часто билось виснажене серце,
    Змовкли всі годинники у домі.
    Тихо було так, що тільки шепіт
    Розтинав між нами порожнечу.
    Серед ночі зник мій чорний янгол,
    І хоч я не присягла на вірність,
    Та щоночі слухатиму тишу
    І чекатиму, що залопочуть крила
    Й прилетить до мене Перелесник.
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  8. Ірина Ірина - [ 2010.04.25 02:50 ]
    Нас знов ведуть і ми, на жаль, йдемо
    Нас знов ведуть і ми, на жаль, йдемо,
    Хитаючись і опустивши очі,
    І майже всі не розуміємо,
    Куди ведуть і що від нас там хочуть.

    Все не свідомо, а свідомість де?
    А де думки, чи хоч якісь вагання?
    Нас кинули на здійснення ідей,
    Ідей, не маючих всесвітнього визнання.

    Нас напоїли, дали сто рублів,
    Ми їх сховали в шафі на полиці
    І на обличчі вже поменшав гнів,
    Хоча які обличчя, в нас же «лица».

    І поки совість зрадливо мовчить,
    Під тиском несприятливих умов.
    До клітки без дверей і без ключів
    Нас знов ведуть і ми, на жаль, йдемо.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  9. Ірина Ірина - [ 2010.04.25 02:22 ]
    Ви скажете, при чому тут кохання
    Ви скажете, при чому тут кохання,
    Глибокий зміст – це вигадка лише,
    Слова красиві, марення зітхання –
    Це все не те, це не цікаво вже.

    Ви скажете, при чому тут кохання,
    Сховаю очі, витеру сльозу,
    Піду сама, не спатиму до рання,
    Перетерплю, забуду пронесу.

    Знайду мету, летітиму за часом,
    Цікаві погляди зустрінуться не раз,
    І вже давно забулася образа,
    І навіть стерлись спогади про вас.

    Вже інший хтось свої слова готує,
    Нервово створює невиразне зізнання.
    Він так хвилюється, він навіть не почує,
    Як я скажу, причому тут кохання.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Оксана Рибась - [ 2010.04.25 00:27 ]
    Тінь ЧАЕС
    ЧорнобИль.
    Чорно-бІль.
    Чорний - біль.
    Чорно-білі обличчя в дітей.
    Радіація, ця чорна міль,
    Вполювала вечерю – людей...

    Так безшумно з'їдає життя
    І висмоктує соки із тіл...
    Нам буття – каяття й забуття,
    Нам буття – недопалений спів...

    Двадцять років пройшло.
    Це вже строк...
    А було – дикий вибух пожеж.
    І четвертий енергоблок
    Радіацію вилив з мереж.

    Чорне марево...
    Прип’ять горить,
    Як горить наше горе-життя.
    В той момент зупинилася мить –
    І рида через невороття.

    Червонявим там смерть зацвіла
    І помітила лихом рій днів.
    Розповзлася ядуча імла
    Хворобливою хмарою див.

    І в майбутньому бачиться сон:
    Ми – мутанти, знедолені, злі...
    Ми створили страшний полігон
    На своїй, Богом даній землі.

    Ми живі.
    Ми не віримо снам.
    Хоч на їжу – на всю – заборона...
    Що залишимо в спадок синам?
    Чорний дріт
    із табличкою "Зона"?..

    2006




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  11. Вероніка Золотоверха - [ 2010.04.24 23:58 ]
    ******
    „Замовкніть всі, бо час мовчати
    Про все й по всіх,” – так кажуть нам.
    Не варто правду добувати,
    Щоб не зашкодити панам?

    На терезах життя і смерть,
    Залежить все від твого слова.
    Не будь, як миші Круть та Верть,
    Бо стане порятунком змова.

    Свободу слова загартуй!
    Мовчання – золото та ґрати.
    Ти людям очі розмуруй,
    А вони знайдуть, що сказати!



    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  12. Вікторія Стукаленко - [ 2010.04.24 23:57 ]
    * * *
    Сріблинку-павутинку
    Затявся й креслить дощ:
    Упоперек – щосили;
    Злегесенька – уздовж.

    Пручається, хитається,
    Розгойдує дива;
    Вона – неначе вишита, –
    А, начебто – жива.

    1997


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  13. Вероніка Золотоверха - [ 2010.04.24 23:57 ]
    Дивний пил

    Іде життя. Минають дні і ночі.
    Проходить юність золота моя.
    Вже не побачиш ти мої блакитні очі
    І не почуєш мову солов’я.

    Мені так хочеться з тобою розмовляти
    Та цілувать твої п’янкі вуста.
    Так прикро, що доводиться жадати
    Тебе ще й досі. Що ж така проста!

    Мене пробач за все, що завинила
    Кохай мене. Чи ти не маєш сил?
    Любов – подарувала мені крила,
    Та їх тепер вкриває дивний пил.

    Іде життя. Минають дні та ночі.
    Проходить нишком молодість моя.
    Чи ще побачиш ти мої блакитні очі
    І чи почуєм разом солов’я


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  14. Вікторія Стукаленко - [ 2010.04.24 23:33 ]
    Про павучка
    А той, хто відповзає,
    То він того не знає,
    Що назву свою має, –
    Придуману людьми.

    І навіть, хто літає,
    Той теж того не знає,
    Що назву свою має, –
    Придуману людьми.

    Лиш той, хто їх вивчає,
    І назви “придумляє”,
    То він напевне знає,
    Що власну назву має, –
    Придуману людьми.
    1999


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Наталія Крісман - [ 2010.04.24 23:37 ]
    Діткнутись мрії...
    Втечеш від світу -
    Знайти одвіти
    Ніяк не вдасться!

    Чи зараз в квітні,
    Зимою й літом -
    Шукай все ж щастя!

    Хоч небо й сіре -
    Птахи у вирій
    Летіти стануть.

    Згубила віру,
    Чи люди-звірі
    Тебе поранять -

    Збери всю волю
    Й хоч терня коле
    У серце й душу -

    Не поневолюй
    Ти свого болю,
    Щоб став ще дужчим!

    Хай твої крила,
    Ще незміцнілі,
    Дощі омиють,

    Щоб те, що миле,
    Могла осилить
    Й діткнулась мрії!
    24.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  16. Наталія Крісман - [ 2010.04.24 22:39 ]
    Відповідь Івану Редчицю
    Моє життя таке багатолике,
    В нім водночас дрібне є і велике...
    Та лиш нема в нім місця для олжі!
    А Муза й почуття - душевні ліки!

    Моє життя таке багатогранне -
    Є миті на ганьбу і на "осанна!",
    Є місце в нім коханню й болю втрат,
    Лише Господь не сипле з неба манни...

    Моє життя таке різноманітне -
    То сніг в душі, то в серці квітнуть квіти,
    На крилах мрій злітаю в небовись,
    Аби цей світ дощем зросить колись...
    24.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  17. Аліна Шевчук - [ 2010.04.24 22:21 ]
    Слово. Вічне і п´янке...
    Годинник вже скоро дванадцять проб´є,
    А зорі все сяють над нами...
    Навчусь цінувати все те, що вже є,
    Щоб не жити минулим роками.

    Було. Хотілось. Мучилось. Страждалось.
    І билось серце - невловимий птах.
    Все, що було - навік запам´яталось
    І слід свій залишило у віках.

    Воно було, воно уже минуло.
    Пішло, лишивши опік на вустах.
    Той рідний погляд...ні, ще не забуло.
    Пішло...і зникло десь у чудесах.

    Не буду жити спогадом солодким,
    Ломитимусь в "сьогодні", хоч гірке.
    Знайду Його, не хочу бути з будь-ким,
    І питиму з ним слово вічне і п´янке!


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  18. Юлька Гриценко - [ 2010.04.24 20:33 ]
    About autumn
    Кохати осінь-
    То гарний спосіб
    Втекти від світу.

    Збирати листя
    Як совість чисте
    У душу світлу.

    Гуляти зранку
    Холодним парком
    І знати твердо:

    Життя прекрасне
    І власне щастя
    Ще спить напевно...

    Птахів у вирій
    Пустити щиро
    Сльозу зронити.

    І знати треба,
    Що сіре небо
    Не дасть їм жити.

    Летять далеко
    Мої лелеки,
    Тепла шукають.

    Забрали сили,
    Й мене лишили.
    Я вам прощаю.

    Почну спочатку,
    А вам на згадку
    Листок залишу.

    На ньому повість,
    Де гола совість
    Про осінь пише.


    24.04.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  19. Юля Спалахувка - [ 2010.04.24 19:05 ]
    тим, кого я продовжую любити
    До мене привиди приходять в гості,
    розказують про те, чого не хочу чути,
    про всі свої образи кричать в злості
    і плачуть, бо їм більше тут не бути..

    А я жива, я навіть хочу жити,
    та все ж таки чогось не вистачає,
    напевне привидів моїх, яких любити
    вже навіть смерть не заважає...


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Прокоментувати:


  20. Юля Спалахувка - [ 2010.04.24 19:06 ]
    Слова
    Пусті слова, слова, що надихають...
    І це є світ, де слово є ніщо!
    Розумними і сильними слова бувають,
    А є слова, які на вітер викидають...
    Є сила слова!... Ну і що?!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  21. Віта Хоменко - [ 2010.04.24 19:23 ]
    Моя легенда
    Пусти мене, сумний неспокій,
    Пусти мене у вічну даль
    Піду,безвтішно і бездумно
    Далеко десь,де світу край.

    Залишу все,де плач буденний,
    залишу тугу й самоту
    Іти я буду безперервно,
    Мету шукаючи просту.

    Я поміняю плач і зраду
    На сірі постаті людей
    І біль на гнів і шум на голос
    І чорний морок змінить день.

    Іти я буду без вагання
    І кроки впевнені мої
    І каяття і всі зізнання
    Залишу десь, в далекім сні.

    Я поховаю всі страждання,
    Де ніч ховає пустоту
    Хай зникне слід того бажання
    Що мала, й далі я піду.

    І зовсім нове щось побачу
    Нових людей, нові шляхи
    І більше знову не заплачу,
    Бо поховала всі гріхи.

    Знайду собі нову легенду,
    І все життя втоплю я в ній
    Нехай не буде щиросердна,
    Але кінець вже не сумний.

    Ніхто незнатиме, навіщо
    Й куди іду, і де мій шлях
    Ніхто не скаже щось безвтішне
    Нема душі в пустих словах.

    Та тугу так не заховати
    Це буде правда не моя
    Знайдеш, сховаєшся й спитаєш
    Для чого ж світ створила я?

    І залишаюся довіку
    З своїм неспокоєм сумним
    Та правда ще мені засвіте,
    Знайду для себе в світі мир.

    2010 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  22. Микола Руденко - [ 2010.04.24 16:04 ]
    Українське небо
    Над Україною небо, коване в кузні громів,
    Бурями переоране, мов штормовий океан.
    Вдень і вночі снуються пасма їдких димів,
    І на козацькі плавні падає чорний туман.

    Не застогну від того, що перерита земля —
    Всюди вона сьогодні здиблена дном догори.
    Тут іще є вербиця та на лужку теля,
    І до старого тину хиляться явори.

    Може, для відпочинку нам їх доба залиша —
    Скреготом хижої сталі ще оглушили не все…
    Над Україною небо, наче скорботна душа,
    Що предковічну втому в череві хмар несе.

    А поза хмарами зорі. Що вам відомо про них?
    Не телескопом, а вістрям тріснутого журавля
    Через важкі сувої газових хмар курних
    Зоряний дух у надра спрагло прийма земля.

    Ген придивіться: з неба по деревині старій,
    Що журавлем називають, на лугову сіножать
    Гномики полум’яні рясно, за роєм рій,—
    Мов світлячки вечірні,— линуть, течуть,
    біжать.

    Хто це — космічні пришельці? Де ж голубі
    кораблі?..
    Чи метеорна пороша образ новий здобува?..
    І відчування дивні ширяться по землі —
    Щось таємниче, грізне зорям шепоче трава.

    Мовби ті гноми завтра лицарями оживуть,
    Велетнями воскреснуть серед ударів грози.
    З душ і очей спливає та вікова каламуть,
    Котрої ми набрались ще з кріпосної лози.

    В запічках щось героїчне згадують сонні діди.
    Плаває понад лугами сизий вербовий пушок.
    Брязкають відра в криницях — і виринає
    з води
    Місяць, мов гола дитина, звільнена
    від пелюшок.

    Над Україною небо, як материнська душа,
    Змучена, розіп’ята на перехресті віків.
    Сонце в свою дорогу стомлено вируша.
    Тихо зітхають плавні — душами козаків.

    23.ІІ.74


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  23. Микола Руденко - [ 2010.04.24 16:48 ]
    Із космосу
    Сіре небо сірої землі
    За шибками нашими стоїть.
    Десь летять космічні кораблі —
    До яких причалів і століть?

    Космонавт на Землю погляда,
    Материк далекий впізнає.
    Земле, хто твій поступ розгада
    І майбутнє визначить твоє?

    Ні дахів, ні вулиць, ні шибок
    Не помітно на тобі здаля.
    Як бабусин вовняний клубок,
    По орбіті котиться земля.

    І вібрує нитка у руці,
    Котру Сонце стомлено трима…
    Де ви, люди, мавпи, горобці?
    Що там — літо зараз чи зима?

    Хмари чи в’язання голубе
    Пропливає над тремтінням віт?..
    Як же дивно бачити тебе
    Отаким маленьким, рідний світ!

    Ти — мов рукавичка, що лежить
    Між зернят на зорянім току.
    Як же просто ми повинні жить,
    Щирість в серці берегти яку!..

    Раптом душу смуток обпече,
    На обличчя ляже сіра тінь:
    Унизу під хмарами іще
    Є кордонів хижа павутинь.

    Світе, світе!
    Де в тобі кордон?..
    То навіщо ж люди наплели
    Тих дротів і сотні мегатонн
    Загатили в атомні стволи?..

    Тут, крім влади Сонця і зірок,
    Ані меж, ні повелінь нема.
    Там за слово чи за вільний крок—
    Куля в спину, табір чи тюрма.

    Загрібають золото скупі,
    Сниться кров убивцям і катам.
    Тужаться диктатори тупі
    Власну велич виказать світам.

    Їм, убогим, навіть невтямки,
    Що не знає Космос жодних пут.
    Дихають безмежністю зірки…
    Де ти, справжній світе, —
    Там чи тут?..

    3.ІІІ.1974


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  24. Люта Ольга Козіна - [ 2010.04.24 14:09 ]
    Місто далеке і близьке
    А я сумую за тим містом,
    Де 5 годин - різниця в часі;
    Де я дівчиськом у дитинстві
    Купалася... Неначе в казці,
    Там взимку крижані скульптури,
    Там влітку - річка швидкоплинна,
    І там бабуся - молодою -
    Кудись везе мене - дитину...
    Трамваї прокидались рано,
    І до театру - мов принцесса,
    І називалася "Весняна"!
    Та вулиця і та адреса...
    І кілька тисяч кілометрів -
    І потяг - кілька діб, зі свистом,
    І дивна жінка із конвертом, -
    Це я... сумую за тим містом!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.34) | "Майстерень" -- (5.33) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  25. Лариса Вировець - [ 2010.04.24 13:55 ]
    Про байдужість
    Я хрестиком укрила всі полотна:
    що слово, то і хрестик, то і чорний.
    Слова твої порожні та холодні,
    рядно — мов кладовище рукотворне.

    Мовчи тепер, німій, не мій герою:
    безпристрасна я стала й нечутлива.
    Захоплений вибагливою грою,
    хоч мить в тій грі —
    хоч ТИ —
    чи був щасливим?!

    Були слова — суцільні стануть жести.
    Даруй жінкам цілунки, вірші, ружі...
    Життя уже не вистачить — довести,
    наскільки одне одному — байдужі!


    Рейтинги: Народний 5.56 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.44)
    Коментарі: (11)


  26. Людмила Линдюк - [ 2010.04.24 09:07 ]
    Сварка
    Був лелека на даху, був.
    Чув лелека лайку ту,чув.
    Полетів на другий дах він –
    Не чекай від долі змін.
    -Дзвін?
    То до серця мій струмок тік.
    Мов життя тихенько збіг вбік...
    Де не йдеться до ладу – дах
    Не приймає немовлят-птах.

    Туди ангели не йдуть – нудь.
    Там думочки не цвітуть. Звуть
    Їх далекії світи. Ти
    Чуєш кроки німоти?
    2005 з.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  27. Людмила Линдюк - [ 2010.04.24 09:29 ]
    Калькулятор

    Радіє світ, відгородивши темінь.
    А темрява – що відгорнула світ.
    І час, у правоті вселенській певен,
    Складає опис: світо-тіней звіт.

    Не філософствує. Премудрий калькулятор
    Все врівноважено на тереси кладе.
    І в підсумках не знає батька й матір:
    Рахує кроки кожного з людей.

    Рахує перемоги і падіння –
    Можливо, далі щось із них збере.
    ... Гублюся я у нього в володіннях, -
    Кидаюсь до завітних оберег.
    2006 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Людмила Линдюк - [ 2010.04.24 09:04 ]
    Скарбниця

    Линдюк Ользі

    Яка ти,жіночко, багата –
    Не від копни, не від казни,
    А тим, що бігають по хаті
    Три дорогих тобі сини.

    Рости малятам, наче жарти:
    Як із води. Даруй їм світ,
    Щоб здобутком на долі картах
    Їм спогад був щасливих літ!

    Потреба в людяному щасті
    Є і в моїх дітей – хоч ріж!
    Нехай же витримають кастінг* –
    За це помолиться мій вірш.
    ______________
    *відбір
    1990 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  29. Людмила Линдюк - [ 2010.04.24 09:05 ]
    ...Знімаю свій шолом
    Злетіла рідна пісня-колисанка
    В гарячий простір неба і землі,
    Та згодом повернулася світанком
    У край перлиноросних кришталів.
    В ній –голос мами тужить і радіє,
    У ній –родинне втомлене чоло.
    Та ще батьківська заповітна мрія,
    Що підіймає й ставить на крило.
    Присіла там на золоте колосся,
    Ввібрала терпкий присмак полину.
    В руках плекалась, що отаву косять,
    Вливала дзвони в степову струну.
    Відпрацювала день. І знов до ранку
    Біля дітей, що мов з води ростуть...
    А хто вона, селянка чи міщанка, –
    Невтомно від усіх жене біду.
    А голос мами квітне десь за ганком.
    Я перед ним знімаю свій шолом
    В бажанні щирім, щоб усім слов’янкам
    Від колисанок
    у житті везло…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  30. Валерій Миронович - [ 2010.04.24 08:46 ]
    * * *
    Хочеться летіти в твої очі
    Твої очі ніжні мов пісні
    Синіми фіалками клекочуть
    Маряться у снах вони мені!

    І твоє волосся мене будить
    Від моєї довгої зими...
    Знаю,що між нами час і люди
    Мов криниця чорної пітьми...

    Не сумуй!!!
    Нехай роки прол"ються
    Мов весняні,зоряні дощі
    А уста цілують і сміються
    І звабливі варяться борщі!

    14.04.2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Наталія Крісман - [ 2010.04.24 05:20 ]
    Мені не спиться...
    Мені не спиться...
    Похмурі лиця
    Знов виринають.

    Щастя не сниться -
    Лиш блискавиці,
    Що десь згасають.

    Ніч зорепадом
    На мене пада,
    У саму душу.

    Набридли зради,
    Чого заради
    Терпіть їх мушу?

    Самотнє серце
    Мені озветься
    Голосом ночі.

    Відкрити дверця
    Душі одвертій
    Я знову хочу!

    Я знаю - рано,
    Бо серця рани
    Ще кровоточать.

    Та я не стану
    Свої бажання
    Губить щоночі!

    Весняна повінь
    Змиє утому -
    Зміцніють крила.

    Сонячний промінь
    Підкаже - хто Він,
    Так серцю милий...

    Мені не спиться...

    5 ранку 24.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (9)


  32. Ірина Білінська - [ 2010.04.23 23:35 ]
    ОБЕРЕЖНО
    Містечко наше надто монотонне.
    Ще так багато поглядів бетонних…

    Свої закони, правила, мережі…
    Живемо вільно – просто обережно.

    А хочеться, щоб кольорово всюди.
    А хочеться, щоби раділи люди…

    Самі ж не хочуть… все за нами стежать…
    А я люблю тебе і без обмежень.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Коментарі: (4)


  33. Софія Кримовська - [ 2010.04.23 21:19 ]
    ***
    Хіба я тобі зізнаюсь
    у тому, що не права?
    Я буду кричати замість
    сказати прості слова.

    Я сипатиму глаголи
    як сміття на вітер... Ти ж
    зачиниш вікно відколи
    негода. А ще простиш.

    Хіба я зізнатись можу
    в абсурдності фраз і дій?
    Від себе ховаю, схоже,
    уламки і фальш надій.

    А ти вибачаєш зливи
    і блискавки, і громи...
    Та тільки мені несила
    зізнатись, що я - то ми.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  34. Наталя Скосарьова - [ 2010.04.23 19:59 ]
    Песимістичне


    Втрачаєм сенс у всім,
    не бачим змісту,
    Не знаємо, де виходу шукати.
    Довкола — лиш бігборди і плакати.
    В маршрутці бабці ніде сісти.

    Сліпнемо серцем, черствієм душею.
    Що залишаємо по собі, задля чого?
    Не боїмось ні чорта, ані Бога,
    Жартуємо зі совістю своєю.

    Бракує гнучкості, старієм — юні.
    Не можем найпростішого збагнути:
    Себе ж бо не вдається обманути.
    Не хочемо, не бачимо, не чуєм...



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (2)


  35. Юлька Гриценко - [ 2010.04.23 18:57 ]
    Не зривайте квітів.
    Спокійно. Тихо.
    У шию дихав.
    Світанок скоро.

    Шалено. Ніжно.
    Цілунок свіжий.
    Ти щось говориш.

    Нестримно. Марно.
    Буває гарно
    Зривати квіти.

    Мене зриваєш,
    Кудись кидаєш,
    І знов летіти.

    Стебло зігнеться,
    В моєму серці
    Безмежно пусто.

    Листок зів"яне,
    В мені не стане
    Живого глузду.

    Яскраві зорі
    У цій love story
    Чомусь відсутні.

    Бувай здоровий,
    Привіт, минуле!
    Прощай, майбутнє...


    23.04.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (7)


  36. Юрій Пивовар - [ 2010.04.23 17:51 ]
    Простая любовь
    Я люблю по мужицки, я люблю по-простому:
    Ты болеешь – мне больно, ты смеешься – я рад.
    Не имею я злата, да и нет миллионов,
    Но готов разделить с тобой все, чем богат.

    Разделить с тобой землю, разделить с тобой небо,
    Посмотри на звезду – я тебе подарю.
    Улыбнись, дорогая, потому что звезду ту
    Назло всем астрономам в честь тебя назову.

    Ты прекрасна как ангел, но душою ранима,
    Оголенный свой нерв прячешь в жесткости слов.
    Только знай, моя милая, ты мной любима,
    Что бы ни было с нами, я приду на твой зов.

    Я прорвусь сквозь туманы, продерусь сквозь завалы,
    Назло бурям и граду я к тебе доберусь
    Наплевать мне на ливни, ураганы и шквалы –
    Обниму тебя нежно, твою боль заберу.
    (19 марта 2010)


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  37. Юрій Пивовар - [ 2010.04.23 17:51 ]
    Я вырву боль твою зубами
    Я вырву боль твою зубами,
    И высушу глаза губами,
    Не дам в отчаяньи уснуть.

    Согрею душу, вытру слезы,
    Оберегу девичьи грезы,
    Позволь в тебя мне заглянуть…

    Открой сердечко, дай напиться,
    Твоими чувствами упиться,
    Помочь тебе найти свой путь…

    И разреши в тебя влюбиться,
    С Любовью к жизни возродиться,
    И в новую Судьбу шагнуть…
    (весна 2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  38. Юрій Пивовар - [ 2010.04.23 17:45 ]
    Как часто мы имеем не любя...
    Как часто мы имеем не любя,
    Лишь терпим рядом тех, кто нам не дорог,
    В любовь не верим, и без оговорок
    Отталкиваем чувства от себя.

    Как часто мы имеем не ценя,
    А ценим только то, что не имеем.
    Завидуем другим, себя жалеем,
    В своих проблемах ближнего виня.

    Не думая, как просто потерять
    Все то, что нам подарено судьбою,
    Мы рушим счастье собственной рукою,
    Но пробуем осколки подобрать.

    Осколки режут пальцы до крови,
    И из осколков мы судьбу не склеим.
    Но все-таки надежду мы лелеем,
    Что не минет и нас огонь любви.
    (июнь 2009)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  39. Юрій Пивовар - [ 2010.04.23 17:02 ]
    Герой XXI века
    В этом бешенном ритме
    Сумасшедшего мира
    Ты летишь, как комета,
    Отметая кумиров.

    Ты не стонешь. Ты бьешься
    До последнего вздоха.
    Ты не веришь друзьям,
    Ожидая подвоха.

    Абсолютно один
    В этом веке маразма,
    Сам себе господин
    В балагане соблазнов.

    Ты стремишься к вершине,
    Упиваясь победой.
    Отрицаешь любовь,
    Заменяя монетой.

    Отвергаешь условности,
    Пряча улыбку.
    Ты хмельной от свободы,
    Не прощаешь ошибки

    И не знаешь пощады.
    Ты жесток, как воитель,
    Ты проходишь как танк,
    Чьих-то судеб крушитель.

    Оглянуться не хочешь,
    Тебе не за чем жалость.
    Всё вперед и вперед,
    Отметая усталость.

    Закаленный в боях,
    Гордый рыцарь баталий,
    Одинокий как волк,
    Без ненужных деталей…

    Но закончится день.
    В тишине кабинета
    Остаешься один,
    Ожидая ответа

    На вопрос – В чем же смысл?
    Для чего ты бунтуешь,
    А не ищешь покой?
    За кого ты воюешь?

    Разбередится сердце,
    Не улягутся страсти.
    Будешь биться об стену,
    Разорвешься на части,

    Но ответ не найдешь,
    И себя изломаешь,
    Потому что один…
    Сам себя не обманешь……
    (октябрь 2007)


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Олена Осінь - [ 2010.04.23 16:06 ]
    Знову цвітуть сади
    Весільно-біло розлились сади,
    Вдяглась земля у пелюсткову повінь.
    Вінчає світ однині й назавжди
    Одвічний гімн відродження й любові.

    А що роки?! – Лиш кола по воді.
    Перебіжать. І знову юнь над плесом!
    І ми з тобою знову молоді,
    Як ця весна. Як всі наступні весни.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)


  41. Віта Хоменко - [ 2010.04.23 16:48 ]
    Моя тиша нічна
    Моя тиша нічна
    В небесах одізветься
    Хоч вона і сумна,
    Та за мною плететься.

    В глибині сум очей
    Не тривожить зізнанням,
    Не пройде, не мине,
    Не залишить останнім.

    І не видна блакить,
    Не ясна сторона
    Моя тиша нічна,
    Ти для мене одна.

    Коли ранок прийде
    Й ранить променем світла,
    Моя тиша піде
    Просто так, непомітно.

    Але поки все спить
    Моя тиша - останнє,
    Що зі мною піде
    По шляху, до єднання!

    2010 рік


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.44) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  42. Віктор Цимбалюк - [ 2010.04.23 13:32 ]
    Один раз в рік
    …Один раз в рік навідуємо мертвих,
    І, жадібно шукаючи живих,
    Встеляємо могили рідних – жертва…
    А поміж себе – кілька слів, сухих, черствих…

    «…Привіт… Як справи?... Як життя?... Робота?… Діти?..», -
    Літа летять… Вже й багатьох не впізнаєш…
    Йдуть однокласники з життя посеред літа…
    Четверте літо коло батька тут стаєш…

    …І сльози суму миють душу, ніби миро…
    І ти безсилу мову з Господом ведеш:
    - Земля… Єдине, те, що нас усіх примирить…
    Із неї вийшов… Що ж, у землю ти й підеш…

    …Один раз в рік навідуємо мертвих,
    Які збирають в купу нас усіх, живих…
    Яйце зім’яте на могилі батька – жертва…
    І посвіжішало за рік могил, нових…

    Кумпала Вір,
    с. Поляхова, 11.04.2010 року


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (4)


  43. Анатолій Сазанський - [ 2010.04.23 10:52 ]
    ZZZДванадцяте сонечко для ГаннусіZZZZZ
    Котить з-за горба
    Кішечка ряба
    Прямо у ставок
    Свіжий колобок..

    Щоб охолодить(!)

    Колобок пала!
    Лапки попекла...
    Слізки-кап та кап
    До бідненьких лап..

    Ой! Пече.. щемить..

    В воду полетів..
    На латаття сів..
    Жабок розлякав..
    Глузувати став...

    Та ще й..гиготить..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  44. Ірина Білінська - [ 2010.04.23 01:09 ]
    ПРИВОРОЖИЛА
    Я йшов тобі назустріч та не знав,
    що надіп’ю кохання, мов отрути…
    А зорі так спадали поміж трав –
    я дотепер не можу їх забути.

    Приворожила ти мене.
    Приворожила ти.
    Навчила жити кожним днем.
    Навчила дихати.
    Приворожила ти мене,
    І я не втримався.
    П’янким медам твоїх долонь
    навік довірився.

    Ти йшов мені назустріч. Дощ ішов...
    Та я очей твоїх не оминула.
    Як добре те, що ти мене знайшов.
    Я казкою у погляд твій пірнула.

    Приворожила я тебе.
    Приворожила я.
    Зірки спадали із небес.
    Цвіли ожиною.
    Приворожила я тебе
    зірками-мріями.
    І ми з тобою в казку ту
    удвох повірили.

    Щоденно Богу дякую за нас.
    За кожен погляд, кожен рух і подих.
    Кохання підкоряє світ і час,
    бо ти в мені щоденно сонцем сходиш.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Коментарі: (9)


  45. Печарська Орися Москва - [ 2010.04.23 01:39 ]
    ***
    Я дикий звір, я топчу анемони,
    не гість, а зайда у садах весни.
    І не до слів чи пишних церемоній –
    мені би просто розгадати сни.

    Бо простягаю руки не за тими,
    хто б допоміг здолати біль і страх.
    Під дулом мого фотооб’єктива
    згоряють зграї квітів і комах.

    Маленьке тіло зломленої квітки
    зцілю – заплачу, зацілую вщерть.
    Я дивний звір, бо пам’ятаю звідкись
    таке незрозуміле слово «смерть».



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.36) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  46. Юрій Лазірко - [ 2010.04.22 23:24 ]
    Волна сознания
    Прибой.

    Волна сознания привольна.
    Дрейфуй, желание "любить"!
    Пренебрегая словом "больно",
    ты за любовь готов убить?
    И за себя не отвечая,
    а за других разинув пасть,
    твой рок души в тебе не чает,
    но порешить решает – сласть.
    Что поцелуй – одно мгновеньє.
    Душе лететь, играясь тенью
    травы, как приговор, сухой.

    Отбой, прибой,
    отпой.

    22 Апреля 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (10)


  47. Аліна Шевчук - [ 2010.04.22 22:15 ]
    Я обіцяла - вірш не буде плакать
    Стоїть душа під зорепадом мрій,
    Вона вдивляється у вечір синіми очима.
    Навкруг панує тиша, дивний спокій.
    Лиши хоч зараз те, що маєш за плечима.

    Забудь на мить..,забудь і усміхнись.
    Я обіцяла - вірш не буде плакать.
    Згуби буденність сіру й схаменись!
    А все ж, в сльозах не можна довго плавать...

    Та знаю...знаю...Добре.., тільки часом.
    Та й то, коли одна, на самоті,
    Коли набриднуть сірих днів гримаси
    І хочеться топитись в простоті.

    Тоді вже так, тоді вже, справді, можна
    Побуть одній, щоб світ тебе забув.
    І кожен вірш, строфа знайома кожна,
    І кожен спогад по клавішах загув.

    Ой, вибач...вибач, я забула...знов.
    Я обіцяла - вірш не буде плакать.
    Беріз послухай, тиху музику розмов
    І їм весь смуток спробуй передать.

    Сама ж засяй, лети назустріч долі!
    Іронії засмійся у лице.
    Було в житті і суму вже доволі,
    ПОРА СМІЯТИСЬ - пам"ятай про це.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  48. Юлія Радченко - [ 2010.04.22 22:18 ]
    Стразы
    На грязных карманах – рассыпанные междометья…
    От звучных осколков – свинцово-стеклянных начал…
    Ждала не последняя. Только (по записи) третья…
    Её имитацией кто-то уже называл…

    На грустных улыбках – горчат пришивные цепочки…
    Над нитью волос – ослепительно-громкий декор…
    Разительным грохотом… Крик… Фурнитурная строчка…
    Отделкой (стекольной), наверно, зовут до сих пор…

    Потёртость камней - от искусственных бликов недели…
    На выход: крылом задевает (внизу) журавлей…
    Не крылья – а вставки… Приклеянностью заблестели
    На выцветшей коже (её или даже моей)…
    2010 год


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  49. Дарія Швець - [ 2010.04.22 22:32 ]
    Я повернулась з цього бою на щиті...
    Я повернулась з цього бою на щиті.
    Отак ганебно я покинула війну,
    змінивши лати на тісну труну
    і ймення - на табличку на хресті.

    Торкни струну - почуєш голос мій,
    гуляй босоніж полем бою зранку,
    пий мою душу - кави філіжанку,
    і мою кров - вино червоне - пий.
    Я повернусь росою на світанку...
    О як ганебно я лишила бій!
    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  50. Катерина Бородуліна - [ 2010.04.22 21:28 ]
    Наше життя
    Розлука стука у долонях
    Нам набридає слово й погляд
    Дратує думка і причина,
    Бо кричимо ми хто-зна чого.

    Руйнуються наші оселі,
    А ми всі ніжні та веселі
    Проблеми власні забуваєм,
    Бо знаєм все колись прощаєм.

    Чому розмірені стандарти
    Таки дратують нас одварто
    Чому сумуємо за днями
    Коли нам сонце посміхалось.

    І знову слово в серце ранить
    І груди десь ножем штрикає
    Ми сваримось так часто на коханих
    Нам лекше мабуть так на серці стане.

    Образи радо посилаєм,
    А в душу ж, то ніхто не заглядає,
    Як плаче серце ,кровью обтікає
    Й здається ось і вирветься, озветься.

    Воно б сказало: "Нащо ти женився, якщо ти скоро розлучився"
    Невже немає в нас терпіння
    Ні солідарності й коріння?

    А ще ми любимо такую моду,
    Що як з калясочкою ходим,
    То вся краса в нас виглядає,
    І звем гламурною ми знаєм.

    Ми кричимо на своїх діток
    І п'ємо пиво чи вино ми радо
    Коли гойдаємо малятко
    То це ж хіба такая мама?

    Вона на нього руку піднімає
    Й сволотою дитину називає
    Та чи задумується вона та жінка,
    Що коли виросте дитинка
    То так назве свою матусю.

    Ми покидаємо сім'ю
    Ми ходимо всі по коханках,
    Бо жінка нам така погана?

    Жінки в нас ходять по коханцях,
    Бо всі чоловіки ...?

    То, що ж чекає на нас люди?
    Й для чого ми вже жити будем?


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1319   1320   1321   1322   1323   1324   1325   1326   1327   ...   1816