ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.16 19:57
ось поет на променаді
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже

Костянтин Ватульов
2026.04.16 19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.

Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває

Євген Федчук
2026.04.16 17:52
Упереджуючий «удар» Ізяслава.

Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,

Артур Сіренко
2026.04.16 17:04
Я довго йшов
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.

Я шукав Істину

Охмуд Песецький
2026.04.16 13:18
Знати про гостинці мав би вчасно,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.

Ну окей, життя іде - як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь,
Як і де побачимося знову,

Борис Костиря
2026.04.16 13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.

Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні

Ігор Шоха
2026.04.16 12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.

І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,

Іван Потьомкін
2026.04.14 11:14
Розкажи всім, Конотопе,
Як москалів товк ти,
Як облудливій тій чвані
Зробив Іван Канни,
Де уславлена кіннота
Борсалась в болоті.
Як в доспіхах дорогих
Із золота й сталі

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
когось хвилює власний бог
комусь реальніш слово пох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Поліна Ярошенко - [ 2009.12.30 14:29 ]
    Нас тисячі таких
    Нас тисячі таких
    Із сірими очами.
    Ночами дивимось у стелю,
    Мов шукаєм суть...
    Нас тисячі таких
    З очами повними сльозами:
    Куди летять ті сльози?
    І за ким?
    Ти думаєш, що ти одна така на світі…
    Ти думаєш, що боляче тобі…
    Ти думаєш, ніхто не розуміє…
    Ти думаєш, як тисячі таких,
    Як ти!!!



    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  2. Чорнява Жінка - [ 2009.12.30 14:06 ]
    По спирали
    Когда судьба по следу шла за нами,
    Как сумасшедший с бритвою в руке.
    А. Тарковский

    Когда слова становятся простыми,
    как Н2О, как белый цвет листа,
    ты можешь даже захлебнуться ими
    и думать, что все это неспроста,

    что смысла нет в борьбе извечной кланов,
    где не чернила – яд из-под пера,
    где карлики на плечи великанов
    взбираются сегодня, как вчера,

    когда простишься, всех простив, и – пеший –
    за птицами пойдешь ты налегке,
    не обольщайся: тот же сумасшедший
    крадётся с той же бритвою в руке.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (51)


  3. Поліна Ярошенко - [ 2009.12.30 13:28 ]
    ***
    Втрачаю маленьку частиночку «я»,..
    Куди відлітає самотня душа?
    І мрії мої вже пішли під «вінець»,
    Втрачаю останнє, це й є той кінець!
    І подих за подихом важчає мій –
    Це, мабуть, відлуння колишніх подій…
    Мороз попід шкірою – дивне чуття,
    Відносить в країну мене забуття.
    Лиш мова полине із вуст, як вода:
    І ллється, і ллється чарівно вона,
    Словами свідомість мою поглина…
    І знову полину в надію життя,
    Відкрию єдину можливість буття!

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Павлюк - [ 2009.12.30 13:00 ]
    ЗИМА. СВЯТО
    Загриміло вгорі.
    Заіскрило.
    Закутало вітром.
    Затремтіла сльоза,
    Наче Божа усмішка, мені.
    Я до себе біжу,
    Задихаючись, –
    Снігом – по світу.
    Духи предків, як риби,
    У світлій летять глибині.

    А цей сніг золотий –
    Вічний попіл згорілого храму.
    А цей грім молодий –
    Перелякана ніжність хмарин.
    Озиваються золотом
    Лампи вольфрамові.
    Новий рік.
    Пахне хвоєю й шкіркою мандарин.

    Візантійські мотиви
    Лежать за розхрестями вікон.
    А за ними кигиче
    Захмарений погляд волхва.
    От і всі пироги...
    Милі дітки, жона з чоловіком,
    Біла церква, ворони...
    І біла святкова трава.

    Тільки нитка червона
    Чиєїсь сирітської долі
    У святковім безчассі
    Спірально впаде на рушник.
    І зітхнуть бунтарі,
    Й перехрестяться відьми поволі.
    І надтріснутим дзвоном
    Озветься
    Початок струни.

    Від земного тяжіння
    Обтрусяться душі убогі.
    Світле свято у світі.
    Світає.
    Зоріє свіча.
    Сивим небом до серця
    Засіяні
    Чорні
    Дороги.

    Ми виходим на гору, щоб
    Білу
    Дорогу
    Почать.

    PS.

    Із 2015-м Новоріччям нас усіх!
    З усіма святими святами!

    Удачі нам і світла дзвінкого.
    :)


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (17)


  5. Ігор Павлюк - [ 2009.12.30 13:07 ]
    Україна... Танці на протезах...
    Україна...
    Танці на протезах...
    І фламандська щедрість бідноти.
    Боляче сприймати на тверезо,
    Як беззубо нам смієшся ти
    У паркім, жорстокім щасті – жити
    На планеті, що вмира від нас...
    Стогнуть президенти й ворожбити:
    – Час такий...
    – Такий нам випав час...

    Бо коли богів міняють люди –
    Стрімко ціни падають на кров.
    Доки панство схудне –
    Нас не буде,
    А Дніпро...
    Й під німцями Дніпро.

    Ще співаєм високо і ніжно,
    Ще будуєм корчми і церкви:
    Блядовито – перші,
    Білосніжно –
    Другі
    Виростають із трави.

    Ми ж відходим без пилюки й шуму
    На оцій невидимій війні,
    Мертві душі,
    Як боброві шуби,
    Саморозіп’явши на стіні.

    ...Українські танці на протезах...
    І фламандська щедрість бідноти...
    І маленькі радості тверезі...
    І великі зламані мости...

    12 груд. 09.

    PS. Тільки, дорогі мої, хорроші!
    Не ставте, будь ласка, оцінок-балів за цей вірш.
    Хоча коментарів хотілося б побільше!

    Із 2010-м Новоріччям нас усіх!
    З усіма святими святами!

    Удачі нам і світла дзвінкого.
    :)


    Рейтинги: Народний -- (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (13)


  6. Віктор Цимбалюк - [ 2009.12.30 12:17 ]
    Корсар
    …П’ятнадцятеро душ на сундук мертвяка…
    Йо-хо-хо! І бутелька рому…

    Джон Сільвер

    …Ми вийшли в море в забобонну п’ятницю,
    В той день було тринадцяте число…
    Команда наша – волоцюги й п’яниці,
    У кожного на серці – мла і зло…

    …Та вибору нема – вітрила піднято,
    За обрієм на нас чекає шторм…
    Я дав Мадонні і Всевишньому обітницю,
    Що обігну смертельні скелі мису Горн…

    …Дев’ятий вал… Колотить шхуну, так, як молотом,
    Команда молиться: «Спаси! Ти, що воскрес!»
    Зриває з шиї в мене вітер хрест із золота,
    Однак мене веде вперед Південний Хрест…

    …Бо вибору нема – вітрила піднято,
    За обрієм туман, вітри і шторм…
    Я дав Мадонні і Всевишньому обітницю,
    Що обігну смертельні скелі мису Горн…

    …На судні - бунт, матроси вбили кока й лоцмана…
    В каюті замкнені старпом і капітан…
    А юний юнга, тобто я, вчепивсь у боцмана,
    Бо шквал зриває такелаж, немов шайтан…

    …І вибору нема – вітрила піднято,
    За обрієм туман, вітри і шторм…
    Я дав Мадонні і Всевишньому обітницю,
    Що обігну смертельні скелі мису Горн…

    …Все ж, капітанові Боги були живучими,
    Бо він знайшов в ту мить страшну потрібний стиль…
    В широтах цих, що називаються ревучими,
    Лише по кілька днів на рік буває штиль…

    …Тут вибору нема – вітрила піднято,
    За обрієм туман, вітри і шторм…
    Я дав Мадонні і Всевишньому обітницю,
    Що обігну смертельні скелі мису Горн…

    …Ми не розбилися, бо все ж, боротись вміли ми…
    І ми дійшли в свій порт – історія проста…
    Сережка з золота в моєму вусі лівому –
    Я відібрав її в Південного Хреста…

    …І вибір – був, тому й вітрила піднято,
    За обрієм – вітри, тумани, шторм…
    Я дав Мадонні і Всевишньому обітницю,
    І обігнув смертельні скелі мису Горн…


    Примітка: за традицією, моряки, що зуміли обігнути мис Горн і вижили, мали право носити у лівому вусі золоту сережку;

    Південний Хрест – сузір’я південної півкулі землі, яке вказувало морякам на Південний Полюс.

    Кумпала Вір,
    м. Хмельницький, 22.12.09 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  7. Катерина Василенкова - [ 2009.12.30 12:05 ]
    Осінній парк
    Осінній парк своїм речитативом
    Шепоче в перехожих під ногами.
    Ми чуємо зачовгані мотиви,
    А небосхил зоріє понад нами.
    З обіймів одне одного на лаві
    Женемо геть осінню прохолоду,
    Тепло до себе ближче притуляєм
    І не даємо вийти на свободу....


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.04)
    Прокоментувати:


  8. Катерина Василенкова - [ 2009.12.30 12:43 ]
    Твій затишок
    Телевізор кімнатну темряву
    Проглядає самотньо скоса.
    Передачі тижневого терміну
    Набридають пустоголосо.
    Я тікаю від них своїм поглядом
    У твій сіроокий затишок,
    Наближаюсь на відстань подиху,
    Тепла відчуваю надлишок....


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (1)


  9. Мар'яна Лелик - [ 2009.12.30 11:18 ]
    ...
    Повне зречення літа заради твого супокою
    Аж поки чекання вийде з крутих берегів сльози
    Обнімаю стежки що ведуть до твоєї долі
    Обминаю дороги що далі ведуть в нікуди

    Дивне сповнення гри. Говорити і бути собою
    Аж поки змаліє голос у тихості твого чола.
    До щему горіти заради твоєї любові...
    Я зрікаюся тої якою ще не була


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  10. Поліна Ярошенко - [ 2009.12.30 11:33 ]
    Час жити!
    Яке ж це дивне відчуття,
    Ледь чутний вітерець обману…
    Я у полоні почуття,
    Що віднесло мене в нірвану!
    Це є безглузде каяття –
    Моє!У власному ж дурмані!
    Стій! Тихо! Ти одна!
    В рожевих сутінках, тумані!
    Всі думи в ниті заплелись…
    О, їх уже й не розгадати!
    Ми мріяли давно, колись,
    Що дійсне будемо кохати,
    Про щастя мріяли ми теж,
    Про радості і мир у світі,
    Про дружбу, про шанобу…Все!
    Час нам прийшов всім просто жити!

    12.10.2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  11. Поліна Ярошенко - [ 2009.12.30 11:25 ]
    Юннати честі
    Цей світ такий,
    Себе забула!
    І в вир полинула життя!
    Все це не так!
    Я спалахнула,
    Чудовим вогником буття!
    Хто ми такі
    Юннати честі?
    Хто ми у цьому світі знань?
    Ми не одні, тоді…
    А де ж всі
    Ми не одні, то що ж,
    Шукай!

    5.11.2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Поліна Ярошенко - [ 2009.12.30 11:55 ]
    Слово

    Не можу спокою знайти ні в чому.
    Печаль моя до серця приросла
    І дихати не можу я без слова,
    І слухати не можу я про жаль!
    Душа палає люттю!
    А до кого?
    Жага до чогось серце розрива!
    Та з подихом в душі нове палає слово,
    Що серце на папері розкрива!
    2008


    Рейтинги: Народний 5 (5.19) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Віктор Цимбалюк - [ 2009.12.30 11:35 ]
    В ці вечори
    …В ці вечори безмежний Всесвіт пахне ладаном…
    Горять свічки і всі живі померлих згадують…
    До ранку на столі дванадцять страв,
    Во славу Того, хто докупи нас зібрав…

    …В ці вечори понад Землею пахне ладаном…
    Мов білі Янголи, з Небес сніжинки падають…
    Дванадцять страв заснуть до ранку на столах:
    Це – для тих душ, пора життя яких пройшла…

    …Вони сьогодні, безтілесні, знову з нами,
    Скидають ложки і ножі, керують снами…
    У них тепер ключі від миру та війни,
    Ріка Буття несе їх води до весни…

    …Спочатку встанемо, помолимось, а мати,
    Дасть скуштувати нам усім святий оплаток:
    Шматочок тіла Суса-Господа, з руки…
    Кутя, вареники, капуста, огірки…

    …Спочатку ми, живі, згадаємо померлих –
    Канонам всупереч, ми вип’ємо за них…
    Минуле їх у нашій пам’яті не стерло,
    В ці вечори вони гостять у нас, живих…

    …А далі ми, живі, про душі тих згадаєм,
    Які, немов стіна, навколо нас…
    Вони, невидимі, Дажбожий Знак чекають,
    Аби прийти до нас у визначений час…

    …В ці вечори в усій Украйні пахне ладаном…
    Поля застелить білий сніг – у грудні, в січні…
    У нас – життя, як мить, і тільки в Бога – Вічність,
    Що снігом першим нам під ноги буде падати…

    …У вечорах цих, Слава Прави, що не в’яне…
    Хто б ти не був, чи рідновір, чи християнин,
    Католик, протестант чи мусульманин –
    Є правда Роду, у якій нема омани…

    …І ми упевнені: вона у тій Зорі,
    Яка встає на Небі в цій святій порі…

    Кумпала Вір,
    м. Хмельницький – с. Іванківці, 24.12.08р.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (5)


  14. Олена Пашук - [ 2009.12.30 10:02 ]
    квітка ховає в бутоні своє ім’я
    квітка ховає в бутоні своє ім’я
    дівчина носить в очах світлину коханого
    інь підкоритися хоче білій долоні ян
    але не час поки що рано

    ще не зійшли сніги із чумацьких шляхів
    надвір не відкрити дверей
    заручники часу
    якби ти тільки хотів якби ти хотів
    залишитись в неї довше аніж за прайсом

    білими нитками зшито ковдру на двох
    і замерзають ноти просто в повітрі
    назустріч один до одного зроблять крок
    і щастю не зможуть повірити

    але ти створив із ребра її і мене
    і хто з нас Єва ще треба довести
    колись ця зима розлита на трьох мине
    й нарешті вигляне сонце з-під арешту

    білі ворони стукають в шибку
    пустіть
    сушити над свічкою крила і свіжі вірші
    по стінах стікає холодний піт
    і тіні в кутках мов лякливі звірі

    злились воєдино і ночі і дні
    біле чорніє біліє чорне
    здається ми начебто тільки вчора
    бандероллю замовили з Арктики сніг

    щоб одягти білі сни у напірник
    і залатати щілини у стінах
    зозулею з раю її викидаю
    тепер я єдина
    ось тобі й маєш природний добір


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (19)


  15. Віталій Ткачук - [ 2009.12.30 10:38 ]
    365
    Ось так почнеться рік. Записником.
    Виводь ім'я на титулі. Він ліньки
    Врядкує злети-огріхи, без ком,
    І вирве дні, як списані сторінки.

    Як рано Пасха. Тости і пости.
    А хоч би й будні - взірчато розкласти.
    Аби лиш древом з кореня рости,
    Вбирати тугу трібну, як причастя.

    Лічити: три...і шість...і п'ять. І рік.
    От-от майбутнє. Щойно проминуле.
    Тісну оправу книзі передрік -
    Іще не старт, а ноги вже намуляв.

    2009





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (25)


  16. Леонід Соловей - [ 2009.12.30 10:05 ]
    * * *
    Прости мені і цю провину,
    Ти ж бо противник всього зла,
    Що я не гнув ніколи спину,
    Якою б ноша не була.
    Що я не падав на коліна
    Нову щоб відвести біду
    І не просив пучечок сіна,
    Туди, де точно упаду.
    Прости мені думки погані
    І недотримані пости.
    І що по суші чи по твані
    Свій хрест продовжую нести.
    Прости…
    26.07.2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (5)


  17. Михайло Закарпатець - [ 2009.12.30 10:33 ]
    Намалюй...
    Казку намалюй
    мені щасливу -
    легкими, прозорими мазками.
    Щоб кінець,
    як це казкам властиво,
    цвів прекрасно-добрими квітками.

    Намалюй, будь-ласка,
    море синє.
    А десь там -
    краплиночку білила
    біля горизонту...
    Швидкоплинне, горде
    я відчую в ній вітрило.

    Легким рухом
    пензля чарівного
    закружляй навколо жовте листя!..
    Хай у тиші
    скверика сумного
    музика дощу лунає чисто.

    Хочу понад плаєм
    ще хмаринки -
    як смішні овечки білосніжні.
    На вікні самотньому
    краплинки – зливи плач…
    чи вуст дихання ніжне…

    Тихий шепіт
    можеш зобразити
    снігопаду-дива неземного?
    …попрошу
    в куточку залишити
    слід надії
    до порогу твого…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (8)


  18. Зоряна Ель - [ 2009.12.30 09:07 ]
    …через тисячу лих
    Тихо-претихо, зітхаючи, дихає сніг,
    Сном увиває натомлену тисячу лих,
    Дуже страшних і не дуже, великих, малих…
    Їм невтямки, як терпіти удари «під дих»,
    І дарувати при цьому не лемент, а сміх,
    Вміти не впасти, де кидають квіти до ніг.
    Їм не насниться, що ти у бою переміг.
    Як тобі було тоді… і потому, без них.

    Тихо-претихо, нехай собі мирно посплять,
    Не привертай їх увагу вагою ходи.
    Йди уперед, якнайшвидше, благаю, іди,
    Скоро завія загоїть по тобі сліди.
    Блимає оком найменше, лукаве, як тать -
    Прагне війни і руїни, пекельних багать
    Пильності духу, будь ласка, сьогодні не втрать
    Зло - ненаситне, а ти - ще такий молодий.

    грудень 2009 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (9)


  19. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.30 00:50 ]
    Старий


    До лавки дід сходив з новим ціпком.
    Полив лимон... Закляк в задумі сивій...
    Піт із чола змахнувши рушничком,
    Вечерять сів... На столик - фото сина...

    Згадав про годівничку за вікном,
    Ледь відхилив давно не прану штору...
    „Посиплю крихт ізранку... А якщо
    Вже не прокинусь? Голодно надворі..." -
    Нарізав сала. Хліба відломив.
    На клямку - двері.
    Тихий, голомозий,
    Простягши руку,
    в човен-біль
    ступив –
    Поплинув
    у ясу
    крізь верболози...


    2008

    -----------------------------------------------
    прохання вірш не оцінювати.



    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (6)


  20. Сонце Місяць - [ 2009.12.30 00:38 ]
    Ейфорії.
     
    Лише дежавю... Брак алібі
    Перетворює кров на селітру
    Маски біліють на пагорбі
    У журбі алкогольного вітру

    Тьмариться жахом освячений біль
    Присні війни, макбетові відьми
    Твоя злотисто-іскриста ціль
    Ціанідна спекотність слини

    Злі дощі, крижані веремії
    Довічний зашморг, упертий мат
    Облудні метелики-вії
    Бажана відповідь, лячно німа
    Пекельне звершення мрії. ~

    За сміхом полум’я правди катма



     -&-




     




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (43)


  21. Юляна Галич - [ 2009.12.29 23:28 ]
    Останній вершник
    Третя тисяча літ
    А вони не змінились нітрохи…
    Чуєш регіт?
    То ділять котрусь із нових багряниць
    нафарбовані шльондри, солдати, жреці, скоморохи
    Озираюсь навкіл
    Де ж той митар, щоб гепнувся ниць?
    Де ж Месія, розіпнутий на хрестовинні епохи?

    Напохваті не стало ні хліба, ні палених істин
    Світ опісля всього, – всезагальний такий постмодерн
    В цій міщанській моралі заміщені зміщені змісти
    Він помер, а завісу…
    завісу ніхто не роздер
    Тільки руки, як завше, скривавлені вимив намісник

    І гілляка знайшлася на шию нещасного юди
    Зацвіли мандрагори
    Не втішила помста мене
    Хочеш знати ім'я?
    Я – дорога з Нізвідки в Нікуди
    Діставай вже те срібло
    Благаю лише про одне
    Не стріляй мені в спину, – стріляй мені просто у груди

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (54)


  22. Михайло Десна - [ 2009.12.29 22:09 ]
    Реалізація...
    П’явся, п’явся неборака –
    захлинулася атака.
    Що за швидкість? Що за хист?
    Сплячий футболіст?!

    "Лист сухий" пробито з маху –
    горобців дістав той з даху...
    Пересохлий або "лист",
    або футболіст.

    Тренер крикне: – Не юр-бою!
    форвард рветься... Поза грою!
    До судді, немов артист,
    став у позу футболіст.

    З комбінацією "двійка"
    завершальна знову ... стійка!
    Може, просто фаталіст
    влучний футболіст?

    Забігання знову флангом.
    Сам з собою! В ритмі танго
    водить м’яч "з ноги на хвіст"...
    Стильний футболіст.

    Знов момент! Чергова спроба!
    Лиш підставить треба лоба!..
    Лоб, напевно, – егоїст:
    не зірковий футболіст.

    із циклу "Лавиця запасного тренера"


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.48) | "Майстерень" 5.25 (5.48)
    Коментарі: (2)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.29 21:06 ]
    І знову – жовтень...

    Поетові дзвонила в літній дощ.
    Час був неслушний – дідо смажив щуку.
    Не озиваюсь: раптом варить борщ
    Чи рубаї шукає на прилуках.

    Гукає в сон: „Їдь! У альтанці сів...
    Наливка із шовковичок – по вінця”.
    Я фаетон замовлю – не таксі.
    На шибу вітер приліпив злотківця.

    І знову – жовтень.
    Пишна Самота
    По хаті швендя, просить ківі, чаю..
    Я принесла їй чаю, вірш, кота…
    Я їй – сонет Шекспіра.
    Польку граю...
    Я їй сплела оранжевий берет.
    Поклала півсметанника на блюдо…

    Цілує в щоку: „Жінко, ти – поет.
    Дружи зі мною! Нащо тобі люди?”.


    2006-2012




















    Рейтинги: Народний 5.5 (5.77) | "Майстерень" 5.5 (5.89)
    Коментарі: (5)


  24. Марта Гурин - [ 2009.12.29 20:27 ]
    Три душі
    Нехай життя в нас ниточка одна,
    Ми три душі міняєм при потребі.
    Їм трохи тісно. Все ж не як на небі,
    Де місця вільного ні крихітки нема.

    Одна душа – для друзів і родини,
    Наступна – для коханої людини,
    А третю ми беремо на роботу,
    У неї завжди клопоти й турботи.

    Одна сумує, друга завжди мріє,
    Одна прозора, інша – повна ржі.
    Котра з них справжня? Я не розумію.
    А може в нас нема таки душі?


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (1)


  25. Мар'яна Лелик - [ 2009.12.29 20:58 ]
    ...
    Каламутне повітря розписане стиснутим блиском
    Переламаний вечір на сотні дзеркальних рим
    Уповільнена плівка. Ми надто далеко і близько
    Ми занадто крилаті аби врятувати Рим

    Заблокована синь.
    Хмари фресками бризкають в люди
    Золотим ґелґотанням на відстані скришених ран
    Замовляємо каву сметанково-фруктові льоди
    І довго дивимось вечір з прощанням на весь екран


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  26. Мар'яна Лелик - [ 2009.12.29 20:32 ]
    .
    пластилінові кульки —
    листки екзотичних дерев
    Зимна–зимна зима
    на зеленій тропічній долоні
    Півсніжинки…
    розтала…
    та я не про те
    не про тебе
    не про
    просто
    не
    про любов


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  27. Ігор Міф Маковійчук - [ 2009.12.29 19:14 ]
    * * *
    Надумане
    одвічне
    чи невічне?..
    А понад час –
    безвинна мить весни…

    Душа
    з-під варти
    дроту
    криги
    січня
    Втікає
    під повітряний вельон
    Квітневих яблунь…
    Зльодянілі грати
    Не спинять
    спраги
    подиху
    тепла.
    Душа б
    і не зуміла
    не втікати,
    І не змогла б
    розсіченою вмерти,
    Раз
    понад час –
    безвинна мить весни.
    Щось
    понад суть
    ув'язнення і смерті.
    Щось понад них…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (12)


  28. Алла Стасюк - [ 2009.12.29 19:24 ]
    МОРСЬКА КОЛИСКОВА.


    На морі штиль. Про щось шепоче
    Ласкава хвилька біля ніг,
    То пестить, то, дивись, лоскоче
    Пісок, що спати вже приліг.
    А в небі зорі, тільки зорі,
    Чумацький шлях веде в світи,
    Він, мов би білий вітер в морі,
    Повіяв і заснув, застиг…
    А море в небо задивилось,
    Замріялося про красу,
    Грайливим світлом освітилось,
    Йому, від щастя, не до сну.

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  29. Алла Стасюк - [ 2009.12.29 19:05 ]
    КОЛИСКОВА .


    Сонечко яскраве
    Спить відпочиває,
    Вітерець ласкавий
    Квіти колихає.
    Заховались в лісі
    Звірі у хатинках,
    Колискову пісню
    Тьохкає пташинка.
    Зіроньки і місяць
    Очки вже закрили,
    Нічка ніжну пісню
    Їм несе на крилах.
    Сни прийшли казкові
    Просяться до хатки.
    Спи, моє маленьке,
    Спи, моє дитятко.

    2005р.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  30. Алла Стасюк - [ 2009.12.29 19:40 ]
    ТИ ЦАРІВНА – МОЛОДА ВЕСНА!


    Весняний день прийшов!
    Весна!
    Тебе так довго всі чекали.
    Зима забрала білий свій покров
    І десь посунула в північнії ліса.
    А ти пригріла ніжно
    Серцем-сонцем все,
    Що осінь заховала
    І воцарилась на землі
    Божественная неземна краса.
    Весна!
    Ти дуже гарна господиня,
    Бо розбудила кожен цвіт,
    Назад додому привела усіх пташок.
    Коли сідає сонце –
    Л`ється пісня солов`їна
    І диво-аромат приносить
    Вітерець з твоїх квіток.
    Природа ожила,
    Природа дихає і торжествує.
    Холодний вітер лиш нагадує,
    Що десь за горами сховалася зима,
    Але про неї вже давним-давно
    Усі забули,
    Сьогодні ти – Царівна,
    Молода Весна!

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  31. Карен Рамосова - [ 2009.12.29 16:33 ]
    Я відчувала
    Я відчувала подих зими.
    Я відчувала холод й сніги,
    я відчувала її гордість й силу.
    Не відчувала, твоєї, я віри.

    Бачила я , як сонце зайшло,
    ніч відкривала своє крило.
    Бачила я , як зорі зійшли,
    не бачила я , твоєї руки.

    Чула, як вітер колиску гойдав.
    Чула, як ніжно мене колихав
    і як самотньо в лісі блукав.
    Не чула, лише, як ти мене звав.

    Очі дивились на спокій краси,
    губи німіли від співі зими,
    я завмирала від подиху снів,
    а ти пішов, не побачивши їх.

    Київ
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Карен Рамосова - [ 2009.12.29 16:24 ]
    Люди
    Люди схаменіться, куди ви біжите?
    Як налякані тварини, шукаєте своє.
    А може годі грати, де справжні почуття?
    Ховаєтесь за грати, не бачите життя?

    Гей, розплющить очі, ви тут не самі.
    Лиш за власним щастям, ганятись до снаги.
    Ви відкрийте серце, пустіть когось туди?
    Що б прибрав той бруд і ваші помилки.

    Київ
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  33. Сергій Нечволод - [ 2009.12.29 16:27 ]
    Світла ніч розпиляється в сні,
    Світла ніч розпиляється в сні,
    Алкоголь розчиняється в тілі
    Сьогодні хотів би бути в тобі,
    Та ти бажання загубила.
    ***************************
    Повільно йти до твоїх мрій,
    Де ти ховаєш таємниці,
    Усе життя тебе волів –
    Так, опинився у в’язниці.
    ***************************
    Ти пестиш поглядом наскрізь,
    Мов міна розриваєш тіло,
    Тебе візьму я силоміць –
    Це небо так мені звеліло
    ***************************
    Кохатись в поті та без слів,
    На мові тіла гомоніти,
    До неба я тебе відвів
    Щоб краще мрії розуміти.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  34. Сергій Нечволод - [ 2009.12.29 16:18 ]
    Як не вистачає наркотику – дорожнього пилу,
    Як не вистачає наркотику – дорожнього пилу,
    Кущів та крон, що втікають від вікон поїздів,
    Згубився в хащах мозку, втратив життя силу
    Химерне царство мрій й думок на волю відпустив.
    *******************************************
    Заплющив очі… Колосся лоскоче долоні,
    В маках бачу лиця друзів, що лишились вдома,
    Мій мозок в безмежно приємному полоні,
    Адже відходить до хмар моя тижнева втома.
    ******************************************
    Дихаю на повні груди, вдихаючи свободу,
    Що має смак польових квітів та веселки,
    Та розмитий вигляд картин Моне по крайнебу,
    Іду до гнізда життя, яке сплели лелеки.
    ******************************************
    Неприємно повертатись до частоколів міста,
    Яке разить дурною славою та похі^ттю,
    Та з наступної п’ятниці житиму з нового листа,
    З надзвичайним відчуттям, що зветься любов’ю.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати: | ""


  35. Сергій Нечволод - [ 2009.12.29 16:57 ]
    Зливаюсь з холодним зимовим дощем,
    Зливаюсь з холодним зимовим дощем,
    Це допомагає на мить забути про тебе,
    В калюжах краплі води віщать лицем,
    Яке давно хотів очистити з себе.
    *********************************
    Упавши вниз у воду, на коліна ниць,
    Я закричу до сонця: «годі тліти, годі,
    Мене сліпити та кохати силоміць,
    Така любов на відстані уже не в моді.»
    *********************************
    Холодом небесної води очищаюсь,
    Від тарганів в думках захищаюсь,
    Повільно іду додому - роздягаюсь,
    Від мрій любовних в думках зігріваюсь.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати: | ""


  36. Сергій Нечволод - [ 2009.12.29 16:57 ]
    Чому ти не можеш просто сказати йому
    Чому ти не можеш просто сказати йому
    Як ти його нестримно до щастя кохаєш,
    Так, він – гуру, він – вчитель, танців митець,
    Хоч сил не стає, та все одно в собі тримаєш.
    Безглузді норми повсякденного існування
    Завадили мільйонам бути просто разом
    Найбільший гріх – це правилам слідування
    Прошу не ставай іще одним садомазохістом.
    Несказані слова, як ненароджена дитина,
    Заважають рухатися вперед до цілісності,
    Промов щире слово, і уже ніщо не спИне,
    Казати правду до кінця, як молитву до слів про вічність.
    Уміння кохати наразі є справжньою привілегією,
    Я щасливий за те, що любов для тебе – магія,
    Ти порівнюєш ці відчуття з найкращою поезією,
    Тож упевнений - попереду закінчена патом партія.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати: | ""


  37. Сергій Нечволод - [ 2009.12.29 15:37 ]
    Крапля дощу лише частина моря
    Крапля дощу лише частина моря,
    Дощ – мокра сторінка мого життя,
    Алкоголь мене не врятує від горя,
    Лише на вечір зітре печаль з лиця.

    В калюжах не втоплю поганих думок,
    Небесна вода не очистить від бруду,
    Я так не люблю радянський совок,
    Що заклинаю його фатальним вуду.

    Я так й не навчився любити себе,
    Постійно в дощах шукаю причини,
    І мозок ніколи подій не розгребе,
    Які без мого бажання вчинились.

    Дощовими вечорами повертаючись
    З невідомих закутків робочої свідомості,
    Я насправді просто в цім світі тиняюсь,
    Живу наче в стані постійної невагомості.

    Дотримуюсь принципів суспільного існування,
    Обжерливого безперервного життя проїдання,
    Тримаюсь за слизькі холодні стіні примар законів,
    Подавляючи тиск дії теплих природних гормонів.

    Так хочеться сиганути в темну невідомість,
    Закутавшись у шинель теплої непомітності,
    Й там відновити життя дитячу невгамовність,
    Та більше розмовами не плямувати цінності.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати: | ""


  38. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.29 15:43 ]
    Окрайчик

    Є цяточка за Гадячем – Сватки.
    Там плин часу безбурний, ідилічний.
    Там океан опілля – штильовий.
    Там дітлахи вітаються зі стрічним.
    Там я струшу з волосся пил обав,
    На дні криниці віднайду сюжети,
    Сп’янію від пахотняви зела,
    Зіп’ю остуду,
    нахиливши глечик.
    Молодика розжарена мосянж
    Офарбить хату,
    плесо і стодолу...
    Там зарубцюються сім застарілих ран
    Від іскрометних тостів-заздоровниць!

    Відерце
    у колодязь
    кине
    син...
    Він – малоліт, дрібний котигорошок,
    А вже вдягає машкару на лик,
    Вже закохався у школярку гожу.

    ... Неділя.
    Спека.
    Гадяч.
    Лан...
    Сватки.
    Це області Полтавської окрайчик.
    Немає тут близьких душі могил.
    Споріднена з моєю лиш балачка.



    2005

    ------------------------------------
    прохання вірш не оцінювати.



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (13)


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2009.12.29 15:02 ]
    Голосили вишні...

    12 жовтня 2008 р. Валерій Клочковський
    із Хмельниччини спалив свою дружину Тетяну...


    1

    В ту днину я шукала вірші між дерев,
    Заснула в північ.
    А вона ж горіла!..
    Лахміття тліло – чорне і липке...
    Рік дух страждав, лиш дві години – тіло.

    Спалив її не кат серед юрми,
    Не маніяк до муки жертви ласий –
    Супружник чорній Злості догодив.
    Афект... Не дарував їй станси.
    Банальна лайка. Поворот ключа...
    Бензин тече
    на осоружне тіло...
    Зліта
    убивча іскра...
    І - свіча!
    А може, жінка... жити не хотіла?
    А може, їй обридли дві свині,
    Коза, корова і кролів десяток?..
    „Усе встигала, – каже дід - сусід. –
    Ох, як вона у ніч ОТУ палала!
    І все ж постукала до мене у вікно…
    Ні, не п’яниці, був у них достаток...
    Таке страшидло… Стигне в жилах кров!
    Хтось забере Артура і Діанку...”

    Рушник свій вишила,
    та не судилось їй
    Напутнє слово проказати доні.

    Це - ПРИСУД чи кармічний прикрий ЗБІЙ ?
    Матуся - це ж огрійливе осоння.

    2

    Дітей шкода... – зітха в кайданках муж. –
    Я не хотів... Любив її. Так вийшло...

    Слова лукаві. Це ж плазує вуж:
    Він спав потому. Голосили вишні...


    3

    Підпалювач на волю вийде.... Знов
    Обійме сина, як уперше – взимку.

    Ще й заридає: ”То не я – любов
    Спалила маму…
    Вибач... вибач... синку...”



    2008

    ---------------------------------
    прохання вірш не оцінювати,
    коментар при бажанні.



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  40. Оксана Маїк - [ 2009.12.29 14:31 ]
    * * *
    Чи я кохати тебе не вмію,
    Що упустила в серце завію,
    Що там, де вчора ходили босі,
    Гуляє вітер, тріщать морози?

    І не питай, як усе це сталось.
    Це, мабуть, сонце за хмару сховалось.
    Це, мабуть, просто скінчилось літо
    В цілому світі.
    В цілому світі!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  41. Оксана Маїк - [ 2009.12.29 14:36 ]
    Три кроки ночі
    1
    В"яне день, наче зірвана квітка.
    Десь із лебедем мліє лебідка.
    Дозбирує сонце залишки світла.
    Вечірня зоря іще не розквітла...
    2
    Похмурі сутінки скрадаються тихцем, -
    Все затушують сірим олівцем.
    Перестарались: під твердим графітом
    Прорвалось небо срібно-білим світлом...
    3
    Зірвався вітер із припону ночі,
    Як пес, на місяць виє - з"Їсти хоче!
    Пригнав зі заходу залогу хмар -
    Скорилась ніч навалі яничар.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  42. Оксана Маїк - [ 2009.12.29 13:07 ]
    Іронічне
    Холоне самотня кава,
    Вивітрює запах кориці.
    Чому я тобі не цікава?..
    Кивнув "Добрий день!" для годиться
    І притьмом - за інший столик!
    Я ж зопалу чиню дурниці:
    Купую черговий смаколик
    Й згодовую тістечко киці.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.42) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  43. Ванда Нова - [ 2009.12.29 13:02 ]
    C.O.
    «Так терпко пахне той панич
    з чужого саду»
    (Ю.Броварна)

    співай моя незагойна рано луною в ніч
    високий ставний у двір заходить чужий панич
    вуста медвяні в очах печалі – відром черпай!
    а в мене власний сльозами битий солодкий пай
    а в мене руки у тісті білі у горлі щем
    а він підпер очманілу стелю своїм плечем
    його зіниці озера темні таємний сад
    сумирна мряка злітає з яблук лунка роса
    куди прямуєш умілий майстре ідеш куди
    гострять сокири на голоси нам людські суди
    духмяне тіло на скатертині немов калач
    співай моя незагойна рано вирізуй плач
    ті калинові його словеса терпкі як дим
    і тінь моя зі стіни зірвавшись іде за ним



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (17)


  44. Олександр Христенко - [ 2009.12.29 13:05 ]
    ВСТРЕТИМ НОВЫЙ ГОД (песня)


    Муз.гр. SMOKIE “Living_next_door_to_Alice”


    В этот час уходит Старый Год,
    Пусть у нас он беды заберёт,
    Ну а мы
    Ему
    Простим
    Свои обиды.
    Вспомни лето, цветущий май,
    О плохом забудь, не вспоминай,
    Старый Друг –
    Прощай, –
    За всё
    Тебе спасибо!

    Припев:
    Пускай мороз на улице,
    А, может, гололед,
    Но мы не будем хмуриться,
    Ведь скоро НОВЫЙ ГОД,
    А соберемся за столом
    И весело, как друга, встретим!
    Вместе:
    « Встретим НОВЫЙ ГОД!»
    Народ шумит, волнуется,
    Ликует детвора.
    К столу подали курицу
    И наливать пора.
    Давай проводим Старый год,
    А Новый тут же встретим!

    Время, знай, летит себе вперед.
    Не гадай, что нам оно несет:
    Поживем
    Чуть-чуть
    И сами
    Все узнаем.
    Ты подругу напрасно не ревнуй,
    Обними и нежно поцелуй –
    Расцветет
    Она
    Тогда,
    Как вишня в мае.

    Не печалься, проблемы позабудь.
    Время вспять, увы, не повернуть.
    Новый год
    Несет
    Тебе
    Благие вести.
    Видишь сколько друзей твоих вокруг,
    Добрых лиц, улыбок, крепких рук:
    Все мы здесь,
    Чтоб быть
    Всегда
    С тобою вместе!
    25/10-06г.
    Христенко А.Д.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (5)


  45. Віталій Ткачук - [ 2009.12.29 12:36 ]
    Santorini
    Співай для мене, нехай ти одну тільки знаєш пісню.
    У волоссі твоєму блукатимуть пальцями океани.
    Припливи їх будуть, о диво, припливами прісними,
    І міфом пропишеться все, що із нами потому станеться.

    Причалить берег, і сходи стрімко здіймуться на площі,
    Де бруки вслухатимуть нас, мов глухими жили - і почули.
    Хвилі в ногах обéрнуть ураз кораблі на дóщини,
    А нас угорі затискатимуть тісно вузенькі вулички.

    Їстимеш з рук і гронами питимеш сонячні вина.
    Білим сліпитиме церква кармінно-чорний пісок вулкану.
    Світ буде — мармур. Я тебе вимишлятиму — глиняну,
    Уславши ложе -
    що піна,
    що море,
    що наше, -
    тюльпанами.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (12)


  46. Юлія Гладир - [ 2009.12.29 11:33 ]
    * * *
    Сховалося сонце за пазуху обрію –
    Камінь.
    А ніч, згасла свічка, підкрадеться коброю.
    Карма.
    Старе чорне дерево – скіфською бабою
    В сажі.
    Ти тінь мою топчеш даремно незграбно так.
    Стань же.
    Холонуть останні розсипані іскорки
    Вогнищ.
    І песик над ними – душа моя спізнена –
    Стогне.

    * * *


    Оголеним нервом душі доторкаюсь до древа
    І серця корінням вростаю у надра земні.
    Крізь нетрі дощів, тих, що б’ють об асфальт кришталево
    Своїм чорним лихом, коли наближається ніч.
    Я чую тоді сповідь неба, загублену в часі,
    Записану вітром на місяця лазерний диск.
    І листя думок, з-під землі проростаючи вчасно,
    За мить опадає і плине, і плине кудись…




    Рейтинги: Народний 5.38 (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (10)


  47. Ірина Буцяк - [ 2009.12.29 11:31 ]
    Світ трішечки постарів
    Світ трішечки постарів
    чи з розуму трішки вижив.
    В руїнах своїх присів:
    шукає буттєвий стрижень.
    Можливо, нам всім пора
    замовити в неба зиму? –
    Зимуючи у собі
    Найкраще чекати зміни.
    Вітрами знялись думки
    і лезами б’ють по серцю.
    Раз боляче – ти живий.
    Все інше – колись минеться
    І першою враз піде
    вчорашня настирна втома
    на згарищі мертвих днів
    Зажевріють риси дому.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  48. Ірина Буцяк - [ 2009.12.29 11:43 ]
    Ірині Сеник
    Поетесі, вишивальниці,
    героїні світу –
    Ірині Сеник
    з любов’ю і повагою автор

    Світ біло-чорний.
    Заплакані шиби.
    Хто тобі долю
    так владно накреслив?
    Скільки вітрів
    на твоїм перехресті,
    Скільки, мов Фенікс,
    помреш і воскреснеш!
    ...Стежки Твої поросли полинами
    В горлі застрягне окраєць згневілий
    Прагне душа
    у вишиваний ірій –
    Лиш в Україну!
    Лише в Україну!
    Чуєш? Прислухайся.
    Готика Львова
    ронить молитву щоденну у небо
    руки здіймають угору дерева –
    просять у неба
    промінчик для Тебе!
    Стеля барочна – куполом храму.
    Лики святих проступають на нарах.
    Тут оселилась єдиная правда:
    Всі оці муки не будуть намарно!
    Сонце гаївку співатиме дзвінко,
    Львів сивочолий погляне орлино
    Кров в ваших жилах нуртує єдина:
    В Тебе, Ірино, кров України!
    Ось чому,
    хижим вітрам
    непідвладна,
    Світ біло-чорний
    піснями мережиш
    А полотно розквітає піснями
    Давніх барвінків й далеких черешень
    Серед снігів, серед сивих наметів
    Райдуги дзвінко піднімуться в небо!..


    Так, можна кинути тіло за грати.
    Тільки не душу
    БОРЦЯ І ПОЕТА!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  49. Ірина Буцяк - [ 2009.12.29 11:45 ]
    Страшно, коли словами
    Страшно, коли словами,
    Наче зів’ялим листям,
    байдуже хтось,
    недбало,
    бавиться.
    А навіщо?
    Страшно, коли несила
    бачити світ крізь подив –
    відповідь вже відома,
    відповідь вже готова.
    Тільки сухі молитви
    Зросить їх покаяння?
    Добре – якщо згоріти.
    Прикро – бо ж загнивання
    Світ замело вітрами
    Протяг – немов спасіння.
    Я вибухаю болем.
    У цьому моє прозріння.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  50. Мар'яна Лелик - [ 2009.12.29 11:03 ]
    ***
    У Лисій горі – домівка лиса
    заставлена лісом сонцем і листям
    помаранчевий іній – за ватру
    вітер – за вартового
    гай-гай хтось добре нагрівся
    до іскор хвоста рудого.
    У Лисій горі домівка лиса
    скоро свята лис пише листівки
    гай-гай то була не та
    скрушно хитає рудою голівкою.
    У Лисій горі де мешкає лис
    сховалося пишне сонце і спить
    буди...



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   1376   1377   1378   1379   1380   1381   1382   1383   1384   ...   1816