ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Губерначук - [ 2020.02.07 08:39 ]
    Ремінець
    Загубився ремінець –
    і знайшовся на кінець.

    – Що ж і зараз без кінця
    ходиш ти без ремінця?

    Швидше, Ромцю, одягни,
    з тебе ж падають штани!

    Може, в тебе їх немає?
    – Ні, я зараз пошукаю.

    І шукає кілька днів
    з ремінцем – а без штанів.

    2 серпня 2001 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | " "Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 266"


  2. Королева Гір - [ 2020.02.07 00:14 ]
    Квіти на шибках
    З’явились квіти на моїх шибках,
    Художника не бачила ніколи.
    Коли ж він малював їх?Чи не в снах?
    Квіткове на шибках постало поле.

    З’явились квіти білі, як кришталь,
    Пелюстки і листочки в них незвичні.
    Не можу доглядати їх, на жаль.
    Малюнки на вікні ті блискавичні.

    В саду моєму квітів тих нема,
    Насіння не знайду ніде такого,
    Їх вміє дарувати лиш зима,
    Й мороз малює квіти без нікого.

    І око тішить їхняя краса,
    Такі вони незвичні і казкові,
    Залишиться від них колись роса,
    Хоч створював художник їх в любові.

    06.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Панін - [ 2020.02.06 19:26 ]
    Чистий образ


    Твій образ чистий – моє спасіння,

    Моє моління, моя зоря,

    Кохання перше, благоговійне,

    Наївне, юне –

    Любов

    Моя!


    Похмурий вечір змінив світання -

    Пішла зненацька і назавжди,

    Словами ночі кляла кохання,

    Пустила морок

    У душу

    Ти.


    Така прекрасна, така красива,

    Безжально вбила невинну юнь,

    Сплітає чари ворожа сила,

    Міцніє регіт

    Лихих

    Відлунь.


    Не грають в пеклі кохання струни,

    Тобі не ворог – невільник мрій,

    Живу служінням надіям юним,

    Вже хворий,

    Сивий

    І старий,


    * * *


    Срібляста Мавка – мій сон-жадання,

    Ніщо не може мене здолать,

    Не здатен Морок моє кохання

    Заборонити

    Чи

    Забрать!



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  4. Мессір Лукас - [ 2020.02.06 19:45 ]
    *****
    Остання краплина мого еліксиру,
    У ньому на дні помічаю лина.
    Зі страху давлюся обрізками сиру
    І чую, що дзвін по мені пролунав.

    Аб’юзливі феї, заюзані музи..
    Не хочу вже віршів, тим більше віршів.
    Та хтось мені каже – не хочеш, а мусиш,
    Не вірить, що я зав’язати рішив.

    І я як усі, на усю графоманю,
    Служу Дамі серця, що відданий пес.
    Римую Роману, заманюю Маню,
    Аж гикає дактиль, блює анапест.

    Аб’юзливі музи, заюзані феї..
    Не каявся той, хто увік не грішив.
    Пили ми за ямби, пили за хореї,
    За танка і хоку, верлібри і ши.

    Вночі ти мене називала Мессіром,
    Та вранці упала з очей пелена..
    Мій кеш на нулі і на карточці – зіро.
    О цукре, гори!
    Я засмажу лина.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  5. Ігор Терен - [ 2020.02.06 16:11 ]
    Скарабеї історії
    ***
    Як не помилитися усоте,
    поки клоунада наша суть?
    Кожному побачити охота,
    як саджають Пороха Зе-боти,
    а Пуйлу оклигати дають.

    ***
    Догоджає Зеля окупанту,
    поки не уміє поміняти
    коней, що линяють на скоку,
    бо не знає, чи хвости рубати,
    чи міняти шкуру на луску.

    ***
    Щось пливе до берега, до мого
    і на дно занурює ґузно...
    і не знаю, – що то за одно?..
    Чи воно вартує дорогого,
    що таке не тонуче воно?

    ***
    Намалюю контури на мапі.
    Ось де Лугандонія і Крим.
    Їх не вистачає у кацапів,
    щоб завоювати третій Рим.

    ***
    Що то за історія Росії,
    що уже така як Русь колись?
    Наша Анна – їхня? Мама мія!
    Ми були братами Візантії!
    А вони? Батию віддались.

    ***
    І у нас є золоті монети,
    де не закарбований кацап.
    Та немає пазурів і лап.
    Вирили в могилах конкуренти
    княжі мощі, черепи, скелети...
    а Пуйло віщає, – цап-царап!..
    Ось і всі історії секрети.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Тарас Ніхто - [ 2020.02.06 14:18 ]
    Львів є справжнім домом..
    Львів є справжнім домом
    У ньому нарозпашку стоять кам'яні грифони
    Химери уривків ідей
    Старий корінний львів'янин-юдей

    Львів грає на невидимій арфі
    У ньому ховається і Мавка, і Марфа
    На площі Ринок біжить Домовий
    Бруківка відбивається, там хлопчик малий

    Львів улазить у душу
    Він в'є в ній гніздо
    В цьому місті чути твою пісню
    У ньому чути сопрано

    Львів сам створює рими
    Кожну мить, як дивак, грає він
    Львів то кожна в місті Лева людина
    Львів то кожен камінчик, сплеск дощу, ніжний буревій

    Львів обіймає бездомних тварин
    Жалить чуттями, розвіює сигаретний дим
    Львів готує смачний алкоголь
    Місто Лемберг, Львів-король

    Піднімаєшся на Високий (і Низький) Замок
    Вогні пурхають, видно систему
    Підводних каналів, садів хризантеми
    Обриваєшся знов, із башти в зимівці

    Пада сніг, пада ти на мерзлотній бруківці
    Вибуха сміх, сміх крізь біль, крізь синці
    Ти лежиш, файно так, мов знову потрапив у казку
    Лижеш лід, дмуха в руки, цілуєш дворову собаку...

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Королева Гір - [ 2020.02.06 11:47 ]
    За щастя молюся щодня
    Щастя своє я гаптую щоднини,
    Візерунки встеляю на нім,
    Прокладаю життєві стежини,
    Мов доріжки, на схилі крутім.

    Щастя своє не гаптую нитками,
    Не малюю його в кольори,
    Кожну стежину вкладаю думками,
    І співають мені явори.

    Щастя своє не стелю гобеленом,
    І палітра у нім не проста,
    Слухаю пісню я ввечері з кленом,
    Гідно несу свого я хреста.

    Щастя своє не ховаю у скриню,
    А й молюся за нього щодня,
    Душу свою від людей не зачиню,
    Осідлаю свого я коня.

    06.02.2020 р.




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  8. Володимир Бойко - [ 2020.02.06 10:27 ]
    Інтерказочка
    Заблукав Маленький Мук
    На сторінку у Фейсбук,
    Бо не знав, що в Інстаграм
    Наливають ще й сто грам.
    Йшов би краще у Ютуб –
    Мов колись на танці в клуб.
    Там такі вставляють лайки –
    Завертається куфайка.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  9. Микола Дудар - [ 2020.02.06 09:41 ]
    ***
    Мовчить. А поглядом дубасить...
    Мовчу. І сварить без причини.
    Відлуння б’є по вухам басом
    Помпезно так, солідно, чинно.

    А ти у пошуках розради…
    А ти, як гойдалка в повітрі…
    І знов звільняють із посади
    З одним квитком у Місто Літер…
    5.02.2020,


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  10. Сергій Губерначук - [ 2020.02.06 09:33 ]
    Мозаїка
    Сидить у кріслі,
    мов у хмарі дощ,
    шкіра
    з переповненими водою порами;
    відчуваю,
    як вона обтягує спину
    розсіяного мого натурщика.

    Живіт його відособлено дихає,
    рівно здіймаючись угору;
    то назовні пнеться дух
    усе вище й вище.

    Відокремлене серце стоїть на столі,
    або інколи ходить
    довкола порожньої сулії
    і цокоче.

    Ноги на стільці
    окремо.

    Увімкнутий світильник –
    голова,
    підвішена і темна.

    Одна рука повзе по підвіконню,
    бажаючи вхопитися за світ;
    а інша – ліва
    відсутня, неуміла
    ампутована долі холоне.

    Був сексуальний потяг,
    та й той від’їхав
    (куди?)
    о нуль нуль-нуль
    з тридцятої колії...

    Розкиданість така
    мене цікавить як художника.

    Раніше я був простим любителем
    розбитої натури,
    але ж упевнившись, що це мене
    дратує, –
    я почав складати з кольорового скла
    тебе,
    мій любий.

    Зберися у мозаїках моїх;
    і за стіною фарб і будь за мною.
    Це я – твоя інтуїція.
    Гола.

    Адже як
    відобразити тебе
    так,
    щоб упізналася людина?

    11 січня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Переді мною…", стор. 24–26"


  11. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.06 09:51 ]
    Зберегти зуміли почуття
    Кохання в серці пташкою тріпоче
    Та розправляє крила-почуття,
    Ми як голуб із голубкою воркочем,
    Хоч промайнуло уже пів життя.

    Теплих слів для мене не жалієш,
    Кажеш, що й досі любиш, як колись,
    В моїй душі кохання теж зоріє,
    Дарма, що час вже косу посріблив.

    У тебе також скроні побіліли
    І зморшками пооране чоло.
    Свою любов ми зберегти зуміли,
    Що би в житті у нашім не було.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Панін - [ 2020.02.06 00:08 ]
    Довбуш


    Вітер вербам коси заплітає…

    Сивий сум опришків огортає:

    - Вітре, вітре, може ти промовиш -

    Де наш батько, де Олекса Довбуш?


    - Довбуша у горах не зустріти,

    Кажуть, у бою Олексу вбито…


    - Як ти міг цю чутку підхопити?

    Кулею отамана не вбити!


    Інша звістка хлопцям серце крає:

    - Смерть дала йому ворожка злая!


    - Ворожбі Олексу не здолати,

    Вся земля Олексі – рідна мати,

    Відвела б від нього чарування…


    - Кажуть, він загинув від кохання.


    - Знаємо – кохання може вбити,

    Та людей не міг він залишити,

    Вистояти він знайшов би сили!


    - Зрада чорна Довбуша згубила!


    Коли так – нехай земля ридає,

    Коли так – надії вже немає,

    Можна всі препони подолати,

    Та страшна й нещадна

    підла зрада!


    Гей - но, хлопці, чом ви невеселі?

    Спалахнуть нехай панів оселі!

    Хай заграва понад світом лине

    На пекучих полум’яних крилах!


    Хай на сполох б’ють церковні дзвони!

    По Олексі

    наш вогненний спомин


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  13. Тата Рівна - [ 2020.02.05 20:36 ]
    Бурчання дітям
    Нестерпні діти — вони ростуть повільно роблять усе не так

    Вічно розсунута постіль розкидані черевики доводять до сказу
    Помальовані книги зошити брудні кишені крихти крихти на столі
    У них синці подряпини й інколи температура і шмарклі о боже

    Вони ще навіть не розмовляють а вже дістають як можуть
    Вони ще зовсім малі й усяку погань до рота вишпортують із землі
    Вони не хочуть вчити вірші на пам‘ять із першого разу

    Вони катують кота а кіт катує мене
    Коли ж вони виростуть й усе це мине мине
    Я стану своєю — собі господинею — дому
    Піду до театру на каву — з такого дурдому
    Виберусь у доросле життя барвисте й хмільне
    Й кіт нарешті припинить ненавидіти мене

    Заслана постіль черевики під нитку доводять до сказу
    Нові книги без плям зошити чисті порожні кишені пустка на столі
    Всі ночі спокійні тихі минають швидше потягів у метро о боже

    Вони не телефонують ніколи хоча не складно можуть —
    Умовні відстані не так багато часових поясів на кульці-Землі...
    Чекаєш чекаєш не спиш та чекаєш марно знову і марно щоразу

    Вони не катують кота кіт катує мене
    Минули роки та вже скоро життя промине
    Я стала своєю — собі господинею — дому
    В театри ходила й на каву — такого дурдому
    Нема більш як це сьогодення доросле й хмільне
    Лиш кіт дяка богу так само не зносить мене


    Нестерпні діти — вони виросли швидко роблять усе не так


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  14. Микола Дудар - [ 2020.02.05 15:54 ]
    Аэропорт...
    Аэропорт. Крепчает ветер.
    Диспетчер снова даст отбой
    И улетит обратно вечер
    Моя тоска вслед за тобой…

    И я к себе вернусь обратно
    Сиренью грусти и забот,
    И суеты своей - солдатом…
    Туда, где спит ничейный кот..

    А где-то там, за горизонтом…
    А где-то там цветет сирень…
    Взлетает крик с аэропорта.
    Навстречу ночь который день.

    Моей ты радости потеря.
    Какой-то ветер и гроза…
    Вот не могу, и все, поверить -
    В аккордах трех твои глаза.

    Я крик души повешу в струны!
    Пускай узнают боль мою -
    Ведь вряд ли вновь "Походкой Лунной"
    Я, как и Он, тебе спою…
    4.02.2020.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  15. Козак Дума - [ 2020.02.05 14:38 ]
    Зорепад
    Стою на березі стрімкім,
    дивлюсь, як падають зірки
    і плинуть тихо за водою
    у хвилях Вічної ріки…

    Огляну зорі звечорілі
    і серце огортає сум
    за крила в ге́рцях обгорілі,
    за море нездійснени́х дум.

    Минуло віку дві третини,
    на старті, мабуть, забаривсь –
    ще не зробив і половини
    того, що визначав колись…

    Стою на березі стрімкім,
    рахую втоплені зірки,
    а піді мною пропливають
    шовки́ Нетлінної ріки…


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  16. Вікторія Лимар - [ 2020.02.05 13:32 ]
    Керуюча сила Всесвiту
    Охоча до змін, невгамовна погода.
    Їй б `айдуже чути людські балачки:
    що тиск нестабільний, якісь там скачки!
    Від цього страждає, на жаль, навіть врода.
    Нестерпна наразі й сьогодні погода:
    Дощі… чи правдиві й надалі прогнози:
    об `іцянки про снігопади, морози???
    Порад не чекає, вказівок та згоди.
    Сюрпризи завжди притаманні погоді.
    Руйнуються плани, зіпсований настрій.
    Вона режисер та справжнісінький майстер.
    Надасть допомогу частково й природа.
    Та тільки єдина на все Воля Бога!
    Підвладні, до Всесвіту линуть думки,
    а потім народжують в римах рядки.
    Веселі вони чи сумні навпаки?
    Із Всесвіту сила керує таки!
    Могутня ця сила проклала дорогу.
    Вже вкотре потрібна її допомога.

    05.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  17. Олексій Кацай - [ 2020.02.05 13:01 ]
    Відображення
    1

    Закуті у дзеркальні оболонки,
    усі в лусці із електронних схем,
    вони були митцем психодизайну
    вкарбовані у вакуум буття
    молекул, що, розірвані на клапті,
    зі світлом разом бігали по вирвах
    обгризеної вибухами кулі
    планети, на яку вони напали,
    із червоточин видершись у світ
    історії, якої не було
    у внутрішньому просторі думок
    і зовнішньому часі різних мов.
    Тож, вдаючись до звичних балачок,
    земляни вперто їх не помічали.

    2

    Спускаюсь, позіхаючи, із ґанку…
    Потягуються тіні в гіллі снів…
    А татуйовані стежини ранку
    ще тихо сплять під ковдрами гаїв.

    В небесне тіло, солодко й поволі,
    вага вертає м’язів торжеством…
    Галактика, мов перекотиполе,
    закочується вже за космодром.

    Я знову тут. Закінчена дорога
    до цих прилук від марсіанських дюн.
    Чому ж вібрує в спокої тривога,
    мов квантові акорди суперструн?!

    Сто вимірів самі себе гортають
    і от я бачу те, як навкруги
    лискучі ртутні гейзери гойдають
    країни амальгамні береги.

    Вони своє скидають маскування,
    немов орда з себе скидає Русь,
    і дивляться в моє гараздування.
    Я в дзеркала знетямлено дивлюсь.

    І липким острахом змиває шкіру,
    і піною стає в морях вода,
    і пікселі космічного фронтиру
    уносить вітру вихрова біда.

    Оголений, без звичного скафандру
    пісень, картин, романів, теорем,
    стою і розумію: мої мандри
    не головна з усіх космічних тем.

    Є інша тема в люстрах снів і вражень
    гнучкої паралельності світів…
    Ось дві дзеркальні пихи відображень
    завмерли на перетині часів.

    (З циклу "Пісні кіборга")

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  18. Володимир Бойко - [ 2020.02.05 11:04 ]
    Дурдом на дроті
    "Як я скучив за дурдомом –
    Серце розривається.
    Розкажіть мені, дурному –
    Що там відбувається?"

    – "Процвітає наш дурдом
    Буйними фіолами.
    Скоро підемо разом
    Ми по світу голими.

    Розцвітемо навкруги
    Хворими усмі́шками,
    Поквитаємо борги
    Песиками й кішками.

    Розмалюємося ми
    Цятками і смугами.
    Тяжко зватися людьми
    З отакими слугами".


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (5)


  19. Олександр Сушко - [ 2020.02.05 10:23 ]
    Апетитне

    Ох і попалася пещена дівчина -
    Вічно холодна кухонна плита!
    Курка – непатрана! Риба – нечищена!
    Хмари – нечесані! От так біда!
    Ї
    Просиш вареників – колеться кактусом,
    З кльоцками зупу – аж іскри з очей.
    Добре, хоч трохи знаходжусь "під градусом",
    Постуюсь. Нічку заходжусь плачем.

    Брязнув по мисці пустій ополоником,
    Вийшов надвір колихати печаль.
    Манить сусідка до себе смаколиком,
    Сала кавалок звисає з плеча.

    Каюся. Грішний. Повівся негарно я:
    Торбу - у зуби, весталці – адью.
    Зрадив кохання за борщ зі сметаною,
    Долю покинув на тещу свою.

    Треба для тонусу гаєчці гвинтика,
    Жінці розумній – мужчинка-лопух.
    Повно у ковбику, змучує гикавка,
    Песик у буді. Сидить на цепу.

    04.02.2020р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  20. Сергій Губерначук - [ 2020.02.05 10:19 ]
    К◦
    Сиґналом до збройного повстання
    було вирішено оголосити сніг.
    Дубам от-от цвісти…
    Останнім
    гукав до себе невідомий Кінґ.
    Літала мошкара, кусалася.
    Було важко падати стовпам.
    Малі беззубі огризалися.
    Ніяк не виходила зима.

    Сиґналом до збройного повстання
    було вирішено оголосити дощ.
    Зимі от-от цвісти…
    Останнім
    гукав до себе всім відомий Борщ.
    Літала завірюха мухами,
    білими, як день, як білизна.
    Лящало у великих поза вухами.
    Ніяк не виходила Вітчизна.

    13 травня 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Учорашнє", стор. 13"


  21. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.05 08:17 ]
    Слухай музику зими
    Дерева, немов зачаровані нині,
    У тиші зимовій дрімають собі.
    І зрідка лишень якась гілочка скрипне
    Та вітру, що грає на срібній трубі

    У такт вона втоть і музика лине
    Чудова-чудова, лиш слухати вмій,
    Кружляють у "білому" вальсі сніжинки
    І хочеться в танець пуститись самій.

    Прошу тебе, друже, хоч ти й поспішаєш,
    На хвилечку-другу тут зупинись.
    Як хороше стежкою тихо пройтись,
    Втішатись красою цього диво-раю.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  22. Віктор Кучерук - [ 2020.02.05 06:25 ]
    * * *
    Мої надії світлі скопом,
    По схилах строгого життя, –
    Розвіяв час, як вітер попіл,
    Без сподівання вороття.
    На серці лиш зостались рани
    І в душу розпач зміг врости, –
    Як світлі згадки про Майдани,
    Як вічна пам'ять про хрести...
    05.02.20


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  23. Мессір Лукас - [ 2020.02.04 21:01 ]
    *****
    В пошукові дешевих
    Чудес, яких не буває,
    Я обійшов свій квартал,
    Всі інші райони в місті,
    Позаяк доля сліпа.

    Я зберігаю светр,
    У який ти любила влізти.
    Ми слухали Billie Holiday,
    Billie вітала нас
    Із новим роком, ще б пак.

    В мене стоїть токайське,
    Яке ти хотіла би пити.
    В мене стоїть настійно
    На ластовиння твоє.

    Долі не інтересно,
    З ким тобі спати нині.
    В долі мізантропія.
    І нетверезий реп.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  24. Ніна Виноградська - [ 2020.02.04 17:10 ]
    Моя стражденна земле


    На згарищі лиш попіл. Кропива
    Колись, як військо стане, створить хащі.
    Не скоро тут відродиться трава…
    Отак і ми в державі цій пропащі.

    Бо гнали нас, як мовчазних волів,
    Подалі від річок, озер і паші.
    Противитися щоб ніхто не смів –
    Забрали пісню, мову, землі наші.

    Перетерпіли і пережили
    Беззахисні та вдалі до роботи.
    По білім світі мовчки побрели,
    Залишивши для нас отут супротив.

    Щоранку підіймається зоря,
    Щоб замість неї засвітити сонцю.
    Горить у душах вічно, не згоря,
    Біль за народ у зболеній сторонці.

    Не хочу я, щоб квітла кропива,
    А щоб води в криницях скрізь – по вінця!
    Моя стражденна земле, будь жива,
    Служи нащадкам, вічним українцям!


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  25. Олександр Панін - [ 2020.02.04 17:23 ]
    Гімн коханню

    В обіймах блаженної ночі,

    У мареві денних пісень…

    Поєднані шлюбною ниттю,

    Неначе Амур

    пророчив,

    По сей кохаємо

    день!


    Кохання – Вогненна Русалка,

    Жар пристрасті досі не згас,

    Кохаємо жадібно, палко,

    Неначе

    в останній

    раз!


    Піщані спливали палаци,

    Непевне товклось майбуття,

    Підступний буденщини панцир

    Утворював

    сіре

    життя…


    Життя повсякденного плями…

    Забруднене Сонце-Любов…

    Байдужість нас робить рабами,

    Невже

    не воскреснемо

    знов!?


    Любові незламна Основа

    Рятує, відроджує нас:

    Застиглого бруду окови

    Кохання

    спалило

    нараз!


    * * *


    Кохали із першої миті,

    Поєднані шлюбною ниттю,



    В обіймах блаженної ночі,

    У мареві денних пісень



    По сей

    кохаємо

    день,



    Нам щастя

    Амур

    Пророчить!


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  26. Микола Дудар - [ 2020.02.04 16:34 ]
    Твоєї усмішки полон.
    Твоєї усмішки полон -
    Покари губ невідворотні.
    Завчасно, прошу, мікрофон…
    Давно-давненько, а сьогодні

    На оплеск - свіжий варіянт!
    ( Офіціянтом теж побуду
    І слугуватиму. Гарант,
    Як за селом Десни загруда…)

    Там Небо чисте, без оман
    Там час невладний, тільки промінь.
    Неперевершений роман,
    Свої слова і рими гомін…
    4.02.2020.
    Термин ( один із варіянтів )«загруда» ( zaġrūda или zaġruṭa) означает «радостные пронзи-тельные крики»


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  27. Тетяна Левицька - [ 2020.02.04 15:06 ]
    Брудна порада
    Бабця плаче, що нема
    чим за газ платити.
    її пенсії - катма,
    як надалі жити?
    Депутат про ДніпроГЕС,
    знов лапшу на вуха.
    Радить бабці: "В тебе пес
    у дворі, тож слухай.
    Продавай Дружка, й сплати
    всі борги державі".
    Каже бабця : "То купи,
    він сліпий, кульгавий.
    Бо водила на село
    думала продати,
    люди кажуть, що було -
    винесли із хати
    за опалення і газ
    і гарячу воду.
    Щоб напав собачий сказ
    на катів народу!
    Знаємо таких давно,
    що  лиш травлять байки.
    Хай своє продасть лайно
    і своєї лайки!"
    04.02.2020р.




    Рейтинги: Народний 6 (6.13) | "Майстерень" 6 (6.23)
    Коментарі: (4)


  28. Сергій Губерначук - [ 2020.02.04 15:44 ]
    Хобі
    Моя кімната – це Китай.
    Китайські цигарки смердючі, жах!
    Вони мене зведуть в могилу коли-небудь.
    Їдко́го диму кільця, міражі і цілі сфери.
    І все з мойого рота.

    Коли покину я палити,
    мабуть, спалю свою кімнату.
    І цілі етноси моїх захоплень
    відчужаться від рідної домівки,
    складуть своє добро у вузлики і підуть
    за довгу димову китайську стінку.

    Але, коли і ти мене покинеш,
    я матиму захоплення нове.
    Пляшки збиратиму і питиму горілку.
    Зберу клінічну публіку в руїнах,
    благеньких алкоголіків, недужих,
    скажімо, суто на цироз печінки.
    Влаштую їм концерти вередливі
    з наочними поличчями твоїми.
    І розпростертий на портретах жінки
    здихатиму, мов кінь після погоні.

    Якщо щось краще не уметикую, –
    я прокляну тебе,
    назвавши
    першим хобі.

    22–23 вересня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | " "Переді мною...", стор. 105–106"


  29. Олександр Сушко - [ 2020.02.04 14:47 ]
    Не винен...
    І мир - не мир, і щастя ненадійне,
    В пітьмі блукаю між мінорних нот.
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім гранати зраднику в вікно.

    Цієї ночі попрощався з сином,
    Могильний горб у плетених вінках...
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім вогню підступним землякам.

    Та краще б замість нього я загинув!
    Так ні - його штовхнули на убій.
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім прокляття Богу і собі.

    Полон мене убив наполовину,
    Від богю і знущання з'їхпв дах.
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім ножа кацапові у пах.

    На фронт вернувся. Сію поле мінне -
    На битий шлях, під церкву, на стежу.
    Спаситель в плечі: - Україні винен...
    Нести хреста давай допоможу.

    03.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  30. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.04 08:54 ]
    Дощу осколки кришталеві
    Дощу осколки кришталеві,
    Просякнуті усі сонцями
    Летіли і летіли з неба
    Й намистом обвивали трави.

    В обнімку так вони з росою
    Росли собі та зеленіли
    І стали щільною стіною,
    Погойдувались лиш несміло

    Голівки їхні, коли вітер
    Дмухав на них же ледве-ледве.
    Знову згори кидало літо
    Дощу осколки кришталеві.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  31. Нічия Муза - [ 2020.02.04 08:44 ]
    Ой, жаль-жаль
    Маю зайві планові години,
    за які виховую дітей,
    щоб ішли у люди із людей,
    все іще затурканих донині
    тліючими гаслами ідей.

    Маю ще виховувати внука
    і вивчаю трудову науку,
    як хазяйнувати на землі.
    Знаю всі ази, і веді, й буки,
    відкіля беруться мозолі.

    Маю незахищену хатину
    від руїни у лиху годину
    і така охоплює печаль...
    Маю пояснити сиротині,
    що за це Московії не жаль.

    Жаль усіх, кому пообіцяли
    світле і майбутнє на віки,
    а сучасне наше обікрали
    українофоби-канібали –
    кегебісти і більшовики.

    Жаль каліку одиноку бабцю,
    що чекає паю із ріллі
    і на смерть покладені рублі...
    *************************
    Жаль, що і освіту – зайву працю
    знову обвели навколо пальця,
    україномовні москалі.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  32. Тарас Ніхто - [ 2020.02.04 01:11 ]
    Львів красивий..
    Львів красивий, Львів гострий, Львів виколює рани
    Львів хтивий, Львів пісний, Львів гукає в забрало
    Вовк степовий, клоун дурний чи несмілива школярка
    Місто всіх обійме, всіх прийме їх повадки

    Заковулки, проспекти, театри
    Архітектура стара і багатство
    Іноземці, припорошені дами
    Дика й гаряча молодь, слабка дочка та її тверда мама

    Університет, кращий той, про який усі знають
    Новомодний квартет, християнська печаль
    Храми, шпиль, тепле світло воскової свічки
    Доторк до стін, язиком по склу, думками про вічне

    Кожен раз все наївно і стримно чекаєш
    І кусочок Львова зі слізьми радості на очах обіймаєш
    Ти у центрі, чути ритми Дебюссі
    Вам крихту грошей, музиканти, любі мої!

    Трамвай їде, колихається, квитків рух, їх тьма
    Найпопулярніший і незатишний 3А
    Трохи свіжий і розріджений Стрийський Парк
    За ним Колегіум, ера людей нова

    Ти кружляєш ногами, підстрибуєш, рухаєш
    Томливий ранок, беліберда, ти біжиш туди й туда
    Медитація, стрес, лекція нова
    Акуратні дівчата, перенос, книжка в мозок пішла

    Львів тим часом гудить, і тихесенько слухає
    Ту й цю мить, як кипить, як життя пересушує
    Коливає своїми магічними ритмами, дибками
    Ти стоїш і дивуєшся його плутаними свитками

    Львів! Я люблю тебе! На твоєму помості
    Тут я стався, сюди втік, і воскрес
    Ти поміг, як католик і його хрест
    Істерично й надривно плачу і кричу

    Львів! Я твій! Я тільки тебе люблю й не пущу!..
    Усміхаюся, втираюся, я вже знову дитина
    Перед Львовом сповідаюся
    Він складає кожну днину

    Львів тримає, трима кріпко й до крові
    Львів є сильний, місто з діброви
    Всі слова вже керуються ним
    Львів, ти мій володар, галицький принц!

    Львів легенько так коцає в душу
    Львів робить чутливим, робить шубушним
    Він рядок вивіряє й ізсередини рве
    Львів мене покоряє, Львів мене жде..

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Тетяна Левицька - [ 2020.02.04 00:21 ]
    Запам'ятай мене такою...
    Запам'ятай мене такою,
    коли щасливою убрід
    ішла медвяною порою,
    на узбережжі танув слід
    від босих ніг в піску сипучім.
    Як в неозорі спориші
    шугала ластівкою з кручі
    плекати вогняні дощі.
    Успішним заздрять, недолугих
    презирством б'ють, а я така
    малопомітна квітка в лузі,
    чи мо, зірве чиясь рука,
    а чи розтопче кінь копитом
    байдуже, мов чужі жалі,
    за те, що так несамовито
    ховаю душу в ковилі.

    03.02.2020р.




























    Рейтинги: Народний -- (6.13) | "Майстерень" -- (6.23)
    Коментарі: (8)


  34. Асорті Пиріжкарня - [ 2020.02.03 22:09 ]
    про газ
    щораз покращення все більше
    нов-гав придумав п-рас:
    сірків здавати не на мило
    на газ


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (28)


  35. Іван Потьомкін - [ 2020.02.03 21:47 ]
    Шкіци

    ***
    Наше життя – немов драбина Яакова:
    Підіймаємось і опускаємось.
    Знизу – догори.Туди –сюди.
    Змагаємось, вряди-годи перемагаємо .
    Та на відміну від праотця -
    Частіше – переможені.
    ***
    Замість листу на осиці пташина малеча
    Повсідалась, споглядає переліт лелечий.
    Немов ноти сумної мелодії, сидять мовчазливо,-
    Попереду ж вітрюгани і холодні зливи.
    ***
    Звіддаля подумалось:
    горобенятко заплуталось в галуззі.
    А ближче підійшов, бачу:
    Із вітриком бавиться листочок.



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  36. Ігор Терен - [ 2020.02.03 20:45 ]
    Освоєні горизонти
                       І
    Осінню, а іноді й зимою
    я у школу біг без черевик,
    пам'ятаю, мовою чужою
    викладали там «Радной язик».

    І «радной» була «літєратура» .
    А коли за партою сидів,
    то учив невимовно культурну
    мову язикатих москалів.

                        ІІ
    «Ми усі.. – ну, теє... і потрошку...»
    Радо танцювали краков'як,
    «бариню» співали під гармошку
    і не знали, що таке гопак.

    Модною училися. Одначе
    чуємо і досі це собаче
    «драстє» іванових і марусь...

    Як того не хочеться комусь,
    автохтонна нація козача
    заселяє Україну-Русь.

                        ІІІ
    Не минає «бєсіє» у Рашки
    і не опустіла Колима.
    Розумом поїхати не важко
    од її лукавого ума.

    І тому од самого Дунаю
    і до Дону є ще вчителі –
    мовою й душею – москалі,
    а з-за парти й досі вилізає
    нація, яка не помічає,
    що у неї голі королі.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  37. Олександр Панін - [ 2020.02.03 15:22 ]
    Пісня панночки

    Чому весь час малюєш кола?

    Спинись, Хома!

    Я не знайду тебе ніколи,

    Усе дарма!


    Мене затягує примара

    В гріховний вир,

    Долати злої відьми чари

    Бракує сил.


    Ти чуєш, як скрегочуть крила,

    Бурсаче мій.

    Нагряне враз нечиста сила

    І прийде Вій!


    Магічне коло подолають,

    Куди втечеш?

    Чаклунка тіло забирає,

    Я згину теж!


    Благаю, допусти до себе,

    Бо час летить,

    І може нас врятує Небо

    В останню мить!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Прокоментувати:


  38. Ніна Виноградська - [ 2020.02.03 13:54 ]
    Не знала


    Надломлене слово
    Підпалює душу.
    Поволі гірчить
    Роз’їдаючи, дим.
    І я від безсилля
    Сідаю під грушу,
    Прибита чи словом,
    Чи спалахом тим.

    Схилюсь, обхопивши
    Стареньку руками,
    І полум’ям сліз
    Обпечу їй кору…
    Сховати б обличчя
    У пелену мами,
    Коли ще не знала
    Про зраду й журу…
    28.07.19


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  39. Олександр Сушко - [ 2020.02.03 13:43 ]
    Вогнептах
    Схуднув від постувань на шабатурку,
    Ледь не упав без життєвих ознак.
    Курить за хвірткою березень люльку:
    Лютий лютує! На носі весна!

    Вчора хурделиця вила на кручі,
    В шпарки стромляла морозу персти.
    З вирію рушив братів моїх ключик,
    Пера ламає об хмари густі.

    Кригою скуті барлоги, нірвани,
    Струшує іній безлисте голля.
    Та вогнептахові холод не знаний -
    Гріє обсніжена отча земля.

    Березень - в хвіртку! А лютий - у прірву!
    Квітень і травень зірвались в алюр.
    Клекотом стріну веснянку дзумливу,
    Райдугу в небі сяйну запалю.

    03.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  40. Козак Дума - [ 2020.02.03 09:04 ]
    Ера зубожіння
    Непросто жить за бідності межею,
    до багатьох підкралася сума:
    у тих нема копійки за душею,
    у інших – взагалі душі нема!..


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  41. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.03 09:51 ]
    Кольори України
    Зацвіло волошками безкрає небо синє,
    А донизу в поле сипнуло бірюзи,
    Позолотило сонце ще й колоски пшеничні,
    Аж дух перехопило від тієї краси.

    Для нас, для українців то кольори держави,
    Адже блакитне небо і золотистий хліб
    То міць її і сила, непереможність й слава,
    То ж треба, щоби кожен це знав й свято беріг.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  42. Сергій Губерначук - [ 2020.02.03 06:58 ]
    В оплаканих межах
    Зупинилися дні.
    Ночей не суть.
    У двері балкону вітри не дмуть.
    Мир замуровано ще за війни
    в цинкових межах твоєї труни.

    А не вийде струни
    із твоїх стрілянин,
    що завме́рили море в полеглі льони,
    що покаяли сутінь до самих хат
    і прибрали того, хто не був винуват.

    Так прибрав я тебе
    у одежі лляні,
    у долоні черстві клав чички́ вогняні,
    щоб, зусиливши вихор безґлуздих втрат,
    там ти стрінув того, хто не був винуват.

    В териконах піску,
    на завалах кісток
    ви дасте нам урок, що, як завжди, не в строк.
    Єреміє, не плач: – угорі на хресті
    ми напишемо так – що то люди прості.

    Крові смак пригадала і ця земля.
    На таке не поллє води Ілля…

    15 квітня 1992 р., 3 жовтня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Переді мною…", стор. 106–107"


  43. Олександр Сушко - [ 2020.02.03 05:08 ]
    Согріши!
    Кум віршата плете, я ж плекаю чуттєву жагу,
    Півстоліття проходжу в Амура еротики вишкіл.
    А коли стану дідом - тоді про любов ні гу-гу,
    Ну, а нині звиняйте - в коханок аж трусяться жижки.

    Не уявне кохання, а справжнє - мрійливо-жарке,
    Кров гаряча ні вдень, ні вночі не холоне в судинах.
    А погаслим зайти сил нема у чуттєве піке,
    Мнихам сонним - обійми красунь - остогидла рутина.

    Пізно, куме! У висей благай, не благай -
    Не почуєш до смерті від милої ахів та охів!
    Ти і винен у тому, що жінка не жінка - яга,
    Спав, а нива свята заростала травою і мохом.

    Люто блимає пень і бурчить від безсилля й злобИ,
    Що обходить його стороною жіноцтво опукле.
    А в моєму алькові богиня шепоче: -
    Люби!
    Колихається грудь, на подушці розсипались буклі.

    Колотнеча в сусіда, щодня безкінечне гав-гав!
    Трусять душу як грушу і Бога доводять до сказу.
    У дружини яріє під оком зелений фінгал,
    Сльози всушені злом, а на серці пекуча образа.

    Пеньюар у дірках, пил на дзеркалі, тріснув трильяж,
    Шлюб не шлюб, а із ґлуздом війна, із полином причастя.
    Я ж піду й согрішу, щоб не плакала доля моя,
    І лежала тихенько в долонях, утішена щастям.

    02.2.2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  44. Матвій Смірнов - [ 2020.02.03 00:04 ]
    Турбулентність
    ...І на кожного атеїста є своя повітряна яма.
    О, якби я повірив у Бога! То я би, я би
    Почував себе набагато зручніше, ніж
    Почуваюся зараз, перебуваючи між
    Цих однаково іррелевантних і дивних концепцій,
    Тих, які в голові, і тих, що в області серця.
    Кажуть, із мене би вийшов цілком пристойний рабин -
    О, якби я лише повірив! Якби, якби...
    Я продав би усе що маю, роздав би решту,
    Я лишив би один костюм і дешеві мешти,
    Регулярно молився би, як вимагає канон,
    У прогонозах погоди вбачаючи Аваддон,
    Відпустив би бороду і поголив би голову,
    Помагав би хворим, рятував би бідних від голоду,
    Я би думав про вічне, я би ходив у храм,
    Я вживав би кошерне і не вживав харам,
    Полюбив би раба, прокуратора, легіонера,
    Я кохався би суто у позі місіонера,
    Я закинув би соцмережі - фейсбук і LinkedIn,
    Бо для чого множити сутності? Бог - один.
    Так вважав би я. І знав би, де право, де ліво,
    Я підтягував би у терцію вишнім співам,
    Від усіх дверей, сердець і шухляд я би мав ключі,
    Я би чув його голос зранку, вдень, уночі,
    І не знаючи сумніву, мав би тверді знання
    Про природу речей. Я би з ним говорив щодня
    Й не шукав би його у Гуглах і словниках.
    ...Але й далі боявся б літати на літаках.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.02 21:28 ]
    Доньці Ярині,
    О доню люба, на кліща
    Ти не зважай обмову.
    І що є сили захищай
    Свій край і рідну мову.

    Вкусила Брагаря оса,
    Він – гицель епатажний.
    Він радив продавати пса,
    Бо сам є пес продажний.

    Вони працюють за «бабло»,
    Це кожен розуміє.
    Розворушила ти кубло
    Гадюк – зелених зміїв.

    Народ їм голови знесе,
    Ти ж будь між змієловів.
    Вони прийшли забрати все –
    Добро і землю й мову.

    Їх підлості – немає меж,
    Роз`ятрювати рани.
    За Україну вмер, авжеж,
    Микола твій коханий.

    Брехня навколо вироста –
    Оцей піар на крові.
    Але твоя борня – свята
    В святій своїй любові.

    Їх мишача возня – це гидь,
    Стає від неї смішно.
    Не бійся вмерти. Бійся жить
    Неправедно і грішно.

    Нехай в бою не стане нас,
    Дивімось в світле завтра –
    Все на місця розставить час,
    І де брехня, де правда!

    2 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  46. Дара Двора - [ 2020.02.02 20:54 ]
    Побічний ефект
    Я - побічний ефект
    Не вдалий експеримент мутації
    Я хвороба, що з'їдає з середини
    Я фальшива як декорації
    Мої слова не варті й копійки
    Я паперова як "Міста" Ґріна
    Кожної ночі біля барної стійки
    Піднімаю рівень свого ендорфіну
    А ти досі віриш в мою ідеальність
    Я ж бо цитую класиків
    Знай лиш анархія й аморальність
    Живуть на дні душі моєї в будинках із ананасиків
    Я як глюк від галюциногенок
    Поки прикипаєш до мене поглядом -вбиваю
    Кидаю під машини, ріжу, та на шию замок
    Чіпляю
    І ти плентаєшся в пекло за мною
    Худим силуетом,своєю кривою ходою
    Тонеш у лаві бо ходити по ній не вмієш
    Як старі фотографії в ногах моїх тлієш
    І
    розчиняєшся
    в мені.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | ""


  47. Оксана Логоша - [ 2020.02.02 18:41 ]
    Холодні люди
    Зима би спитала де люди дівають тепло,
    Навіщо їх очі у сніг випромінюють втому,
    І струшують мрії на біле,незаймане, тло,
    І ріжуть замети стежками слідів по живому,
    І ноги вмочають у кров і ,збиваючи з ніг,
    Розносять молекули миючи таненням місто.
    Зима би спитала навіщо ми нищемо сніг
    Ще й робимо те так натхненно і так урочисто.
    Та тиша триває і тільки в зіницях вітрин
    Снують у різнобіч життям заморочені люди.
    Під одягом теплим між ребер напхавши жарин,
    І дихають холодом теплому місту у груди.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  48. Козак Дума - [ 2020.02.02 18:32 ]
    Накрапало

    Скажи мені, московський люде,
    в якій це мові ще буває:
    дивлюся, «крапати» є всюди,
    а «крапля» – в «словарях» немає…

    Хто ж вигадав те, вражий сину,
    китаєць, німець чи монгол,
    від української краплини
    укравши вам отой «глагол»!

    Усе бундючливо повчали
    та губи дули всі часи,
    але ніколи все ж не знали
    ви чар краплистої роси.

    Творити варто покаяння,
    московська вато, східняки…
    І де взяли ви, окаянні,
    ті безтолкові словники?!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  49. Павло ГайНижник - [ 2020.02.02 17:02 ]
    САМОТНІСТЬ
    САМОТНІСТЬ

    Моя́ самотність, чи тобі потрібні
    Ці метушня й ґвалт зчу́жених осіб,
    Усі ті клопоти, щодня собі подібні,
    Що, зрештою, розтануть наче сніг.
    Чи одинока ти у вечори досвітні,
    Чи поміж зорь, ступивши за поріг,
    Хіба не ба́йдуже, коли слова привітні
    З вуст лицемірів, мовби пустоцвіт,
    Упа́дуть легко попри вії квітні?
    Під ноги просто. Й ними про́йде світ
    І не помітить в часі. Мрії заповітні
    Сум співчутливо зкри́люють в політ
    І щастя зніжено усте́лює в тендітні
    Цілунки дум, в снажли́вий тихий міт
    Зими веснянок. Вніч світочі новітні
    Чаклують вже Любов і почуттів зеніт.

    Павло Гай-Нижник
    2 лютого 2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Володимир Книр - [ 2020.02.02 16:25 ]
    Діалог про неї
    - І де ж вона?
    Іде ж вона?
    - І жде вона.
    І вже одна.
    - І де? - Он, важ,
    іде вона ж?

    2020


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   298   299   300   301   302   303   304   305   306   ...   1794