ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Микола Дудар - [ 2017.09.07 23:57 ]
    ***
    Неможливо вернути… О Лідія!
    Сонцезначимий згублений слід

    Хай воскресне та зустріч на відео
    І замре на хвилиноньку світ…



    Я віршую у споминах подумки
    В антипризах здебільшого гмах
    Віддавалися Лідії подиви
    Богословив на клавішах Бах…

    І була їхня музика творчістю
    Кажуть, з часом візьмуть за взірець
    Та найперший сльозив напів з почестю
    Із вогнем і дощем - вітерець…

    / Гмах — кімната, будинок /
    07-09-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  2. Іван Потьомкін - [ 2017.09.07 20:41 ]
    Доля

    Ішов чумак ще бідніший,
    Аніж перше з дому вийшов, –
    Ані соли, ні тарані,
    Одні тільки штани рвані,
    Тільки латана свитина
    Та порожняя торбина.
    «Де твої, чумаче, воли?
    Чом вертаєшся ти голий?
    Подивись, з яким набутком
    Ми додому їдем хутко!
    Сідай, хлопче, поміж люди,
    То скоріше дома будеш».
    «Ні, не можу я сідати.
    Треба долю доганяти».
    Побрів чумак степом-полем,
    Його доля – яром-долом.
    Забрів чумак до шинкарки,
    Свою долю там шукати.
    Зійшла доля медом-квітом,
    А п’яниця – пустоцвітом.
    Дісталася тому доля,
    Хто плекав її у полі.



    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (1)


  3. Олександр Сушко - [ 2017.09.07 19:01 ]
    Літературний раб
    Пишу, аж дим валує з вух,
    Словесна тягнеться жувачка.
    Дантес забув десятий круг -
    Поетів мучає сверблячка.

    Еклоги й оди - темна ніч,
    Поези - наче потерчата.
    А я їх правлю цілу ніч,
    Одверті глупства, чорні мати.

    Для кухаря писнув сонет,
    Розтер сльозу на півсторінки.
    Три штуки за один куплет:
    Є шуба норкова у жінки.

    В сусіда ферма поросят,
    Рохкочуть підсвинки завзято.
    Відшліфував йому трактат -
    Купив брильянт на півкарата.

    Якщо в нездар пусті лоби
    І вірші, мов зелені жаби -
    В літературі є раби -
    Повичищають бридні, ляпи.

    У віршуванні я - естет,
    Гекзаметром плету меандри.
    Пора пірнати в інтернет -
    Мені він постачає кадри.

    10.09.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  4. Козак Дума - [ 2017.09.07 16:22 ]
    Томаківський край
    Дніпром як на південь плисти,
    зупинку зробити вам раю
    на Хортиці, біля води,
    у серці козацького краю.

    Колись отак стали на ніч
    козаки й побіля причалу
    заклали Томаківську січ,
    що землю дідів захищала.

    То все запорізька земля,
    то край наших предків-козаків,
    безмежні луги і поля
    в багрянці – то маки, то маки…

    Де річка-малючка біжить,
    праворуч дніпрових порогів,
    Томаківка чинно лежить
    в безкраїх степах, край дороги.

    Волами колись чумаки
    за сіллю тут в Крим мандрували
    і люди з тих пір на віки
    село Чумаками назвали.

    Мисливський ставок повний зір,
    кафе із найменням „Козаки“
    пригадую я до сих пір
    і славу козацьку, і маки…

    Як пісня дзвінка солов’я
    навіки у серці єдина –
    Томаківка рідна моя,
    маленька моя батьківщина!

    07.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  5. Алла Смулка - [ 2017.09.07 15:34 ]
    Фальшиві друзі
    Фальшиві друзі. Справжнє лихо!
    Не підпускай до себе їх.
    Вони крадуться тихо-тихо,
    Шукають щось в очах твоїх.

    Ось, є! Промінчик сяйва твого,
    Що нишком вислизнув на тінь.
    Для них немає вже святого,
    Робити добрі справи -- лінь.

    Вдають, немов не помічають,
    Пускають нишком корінь зла.
    Терпляче, впевнено чекають,
    Щоб ти вразливою була.

    Завдати болю неземного!
    Принизити! Втоптати в бруд!
    Упитись від страждання твого --
    Ось справжня сутність цих приблуд.

    Не довіряй, прошу, нікому,
    Нікого в серце не впускай.
    Сховай за усмішкою втому --
    І скоро злу настане край!



    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  6. Ірина Вовк - [ 2017.09.07 09:31 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Хто нашу землю і звізди держить"
    Дощечка 11А
    І богу С в і т о в и д у славу речемо,
    сей бо став бог П р а в и і Я в и, і тому
    співаємо піснями, яко свят єсь…
    … і через нього бачимо світ видимий
    І Я в і бути, і той нас од Н а в и уберігає…
    … і тому хвалу співаємо, …бо ж той
    землю, сонце наше і звізди держить,
    і світ кріпить.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Світовид – бог осіннього рівнодення; бог видимого і невидимого світу, що бачить чотири сторони світу, яруси Неба, Землі і Підземелля, пори року, тому він Мудрий і Старий.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Був світлий дід,
    він видів світ,
    його назвали Світовид.
    А скільки років
    мав той дід?
    Напевно, кілька тисяч літ!
    Той дід був дивний чоловік:
    північний бік – сніжком посік,
    південний бік – на сонці спік,
    а третій бік – на Сході зник,
    четвертий бік – на Захід втік…
    На цьому ми зупиним лік,
    Бо як то можна, щоби дід
    чотирибоко
    бачив
    світ.

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990)



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  7. Ірина Вовк - [ 2017.09.07 09:35 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Що то є Яве, Праве і Наве"
    Дощечка 11А
    ...живоття наше суть Я в а єсть текуща,
    а творена в П р а в і. П р а в е бо єсть
    невідомо уложене Дажбом…
    Се бо Дажбо створив нам П р а в е і Я в е ,
    яке єсть світ зорі, що нам сяє.
    І в тій безодні повісив Дажбо землю нашу,
    аши тая удержана була.
    …Я в а коли одійде, смерть єсть.
    Н а в а бо єсть по смерті: до тої єсть Н а в а
    і по тій єсть Н а в а, а в П р а в і єсть Я в.

    Дощечка 7Е
    …а хто умре, до л у к і в Сварогових іде.
    І каже йому С в а р о г:
    «Іди, сину мій, до теї краси вічної
    і там узриш твоїх діда, і бабу, і тітку
    в радощах і веселіях тебе зрячих…
    Ти до їх прибув – возрадувалися о
    житті твоїм вічнім до кінця кінців».

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Яве,Ява,Яв – видимий світ,у якому ми живемо.
    На́ве,Нава,Нав – невидимий світ, у якому живуть душі предків.́
    Пра́ве – правдиве, справжнє, все те, що з нами відбувається.
    А́ши – щоб.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Ти бачиш оком буйність трав?
    То, значить, око бачить Яв!
    Очко ліве, очко праве
    кольорово бачить Яве.
    Те,що Яве, завжди Праве,
    чи то ліве, чи то праве.

    Ти чуєш вушком шепіт трав?
    То, значить, вушко чує Яв!
    Вушко ліве, вушко праве
    галасливо чує Яве.
    Те, що Яве, завжди Праве,
    чи то ліве, чи то праве.

    Ти брав рукою стебла трав?
    То, значить, брав у руки Яв!
    Ручка ліва, чи то права
    доторкалася до Ява.
    Тільки ось у чому справа:
    брала Ява ручка права,
    ну, а ліва несміливо
    повернулася наліво.

    Ти відчуваєш запах трав?
    То, значить, носик чує Яв!
    І наліво, і направо
    квітнуть трави,
    пахнуть трави.
    Бачиш – трави,
    чуєш – трави,
    значить, ти в країні Я в и !

    Якщо ти Яви не впізнав,
    то значить ти в країні Н а в .

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками
    "Велес-книги" (у рукописі).Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  8. Василь Мартинюк - [ 2017.09.07 07:08 ]
    У пелену сховалася блакить
    Як швидко час втікаючи летить,
    Не зчулись ми а вже й заосеніло.
    У пелену сховалася блакить,
    За пагорби низенько сонце сіло.

    Не чекай лети собі без мене.
    Лети собі ти пташе перелітний,
    Моє серце не печаль тружденне.
    Бо час не вЕрнеш як і день цей літній.

    Вже так як було більше не буде,
    І мому серцю вже печалі досить.
    Хай вітер в жовтім теремі гуде,
    Кохання молоде моє відносить.

    Парище.
    06 09 2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  9. Микола Дудар - [ 2017.09.06 23:48 ]
    Вересню
    Впаде сльозою в чистий аркуш…
    ( Не сумнівайтеся - впаде! )
    А під обід попросить чарку -
    І не забуде про біде…
    Не сумнівайтеся - попросить!
    В кінці, у розчерку пера
    На авансцену вийде Осінь:
    - Стрічайте, людоньки, пора!..
    06-09-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  10. Ігор Шоха - [ 2017.09.06 21:06 ]
    Страшилки казкової Русі
    ***
    А у Чуді є розбійник-
    Соловей, Кощій, карга –
    та, що баба і Яга,
    і Ємєля – винахідник
    ступи, печі й батога.

    ***
    А в Україні люди – люди!
    А українці – вояки,
    усупереч і завдяки
    клопу, якого вже не буде.

    ***
    А на війні уже не до азарту,
    коли її вистави – уночі,
    а діячі – аматори
    воєнного театру,
    а люди – професійні глядачі.

    ***
    А українці язикаті
    словами дресирують ос.
    Уміє дещо показати,
    аби українізувати
    великороса, малорос.

    ***
    А у нас є АТО
    і трофейні авто,
    і нові бойові автомати...
    Але де той закон –
    перейти рубікон
    і за волю свою воювати?

    ***
    А у «Білому сонці пустелі»
    є серійний герой у шинелі
    і немає ізгоя-хахла.
    Є таке КІНЕМА!
    А героя нема,
    що годує імперію зла.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  11. Ігор Шоха - [ 2017.09.06 19:56 ]
    Літньо-осіння естафета
    У туге зав'яле перевесло
    дожинає вересень жита.
    Чує канцелярія небесна,
    що пора і їй сушити весла
    поки не явилась саме та –
    та, яку чекаємо ночами...

    Пущами і хащами, ярами,
    берегами, плесами ріки
    заповзає в душі холодами
    та, що переорює роки,
    а на зиму засіває поле,
    поки є ще роси і дощі
    і останнє лебедине коло
    понесе до вирію ключі.
    Є у неї синьо-жовті крила,
    і уже уквітчана коса,
    і дорога є – у небеса…

    За далекий обрій полетіла
    у весни украдена краса.
    Буревій приймає естафету.
    Віє димом на усю планету.
    Де у полі дихає війна,
    не щезає хижа сарана.
    Істерія застує поету.
    А вона? Мандрує, як у Лету
    за озиминою ярина...

    А вона вітрила напинає.
    А вона, мов коней, запрягає
    буйні неосідлані вітри...

    Осінь дує на холодну воду
    і приймає на льоту погода
    місію озимої пори.

                                  09.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (3)


  12. Козак Дума - [ 2017.09.06 16:35 ]
    З сарказмом
    Сарказм мій досягнув такого рівня –
    не знаю сам, жартую ще чи ні!
    Так, часто бачив смаленого півня,
    не раз прийшлось побути й у багні.

    В свій час мене дістали критикани,
    прискіпливості їх немає меж.
    В чужі ж бо кожен хоче влізти сани
    і в рай на дурника ковзнути – теж.

    Не раз я чув, як говорили всує
    і всупереч усталеним канонам, –
    Він навіть твори класиків цитує
    із викликом, відверто-хамським тоном!

    По одежині, всім відомо, зустрічають,
    та я лише одне хотів сказати
    тим, кого мої форми зачіпляють, –
    У зміст, шановні, вслухуйтесь цитати!

    06.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  13. Олександр Сушко - [ 2017.09.06 14:34 ]
    Коханці
    В штанцях настовбурчився перчик...
    Чужої жадати - це гріх.
    Але обнімаю за плечі,
    Пускаю на власний поріг.

    Поголені радують ноги,
    Сідничок пухкі кавуни.
    Гайда, понатицюєм роги
    Соньку, що не хоче жони.

    В утіхах - ще той ненажера!
    Ні дня без любовних тортур.
    Мені помагає Венера,
    Штовхає у спину Амур.

    Шалені красуні-коханки
    Висотують сили щодня.
    Летять пенюари, піжамки,
    Розчахнута плоті броня.

    Купаюся в "охах" та "ахах",
    На хвилях оргазмів пливу.
    Хай луснуть од злості невдахи!
    Я ж - сяю! На повну живу!

    А ти задовбав милу жінку,
    Як мишу її залякав.
    Залазь тоді сам у ширінку,
    Стели у кущах лежака.

    Скривила гримаса обличчя,
    У гніві здіймається грудь.
    Який ти дурний, чоловіче,-
    У шлюбі про себе - забудь.

    Не знані мелодії ніжні -
    Отримуй уроки гіркі:
    Пливуть до коханців заміжні,
    Кидають злостивих жінки.

    Любаско! Протри своє личко,
    Не треба гіркої води.
    Забудь про свого чоловічка,
    До мене в обійми лети.

    06.09.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (7)


  14. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2017.09.06 12:59 ]
    Якби ти тільки знав!..
    Ти – ніжний оксамит,
    Горнутися щокою,
    Прикласти до грудей –
    І обійняти стан,
    Коли ти поруч, то
    Я є й сама – весною,
    Якби ти тільки знав…
    Якби ти тільки знав!

    Який солодкий смак
    Цілунків і обійми
    Є теплі і палкі,
    Неначе пломінь сонця,
    А ми з тобою –
    Ми –
    є пристрасні і сильні,
    Тому горни мене,
    Цілуй і не соромся.

    Для мене ти озон,
    І ніжний подих вітру,
    Для мене ти – зручне
    Котяче тепле хутро,
    Давай з тобою ми
    Пройдемось разом містом,
    І прокладем свої,
    Лишень свої маршрути?

    Ти ніжний, ти такий,
    Що хочеться до тебе,
    Я стримую себе,
    Про зустріч нашу мрію…
    Аби ти поруч був,
    Благословляла небо,
    Але сказати вголос –
    Не смію


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  15. Козак Дума - [ 2017.09.06 12:55 ]
    Квітка польова
    Колись улітку квітка польова
    вражала невимовною красою.
    На щастя їй погода дощова
    поїла луг вологою живою.

    Вдивлялася у небо голубе,
    схилялася од вітру в різні боки
    і у вінку не бачила себе,
    та враз зачула обережні кроки…

    То полем юний легінь мандрував,
    раю́ючи1 ранковою росою.
    Він квітку уподобав і… зірвав,
    аби удома тішитись красою.

    Не стримуючи серденька порив,
    уніс її до власної світлиці,
    мерщій води джерельної налив
    у кришталеву вазу. І з полиці,

    щоб квітці забезпечити комфорт
    та замінити степове підсоння –
    юнак обрав найліпший… ешафот,
    він вазу помістив на підвіконня.

    Угледівши в надії рідний степ,
    красуня сумно дивиться у шибку,
    але світлиця їй, що темний склеп,
    не пропускає світла і на дрібку…

    Схиливши долу голову свою,
    до вечора невільниця змарніла,
    бо видалося пеклом в тім раю –
    отак палка любов її згубила!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  16. Алла Смулка - [ 2017.09.06 11:55 ]
    Не думай...
    Не думай. Не гадай.
    Твоє до тебе прийде.
    Пітьмі настане край.
    По-іншому не вийде.

    Вдягнися у життя.
    Зніми огидні шати.
    Немає вороття.
    Не варто помирати.

    Минуле -- не клубок.
    Його вже не змотати.
    Відріж нитки думок,
    Що змушують страждати.

    Недолю відпусти
    У небуття огрядне.
    Важлива -- тільки ти.
    Все решта -- другорядне.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  17. Зоряна Інша - [ 2017.09.06 11:44 ]
    Зірки рахувати з Тобою
    Зірки рахувати з Тобою не втомлюсь,
    І навіть якщо вкотре втрачу рахунок.
    Сузір'я зітхають в небесному домі...
    Так хочу це небо сховати в пакунок
    Щоби дарувати засмученим душам,
    Нехай би від зір набиралися блиску...
    Із ніччю у мене давно стара дружба,
    Бо в ній - так спокійно, і мрії так близько...
    Одне лиш не вийде: всі зорі зібрати
    У пригоршні повні і взяти з собою,
    Щоби, коли хмари сховають їх раптом,
    Ці зорі солодкі були під рукою...
    Для щастя достатньо любити це небо,
    Впустити у серце цю лагідність зір,
    Бо це - інші сонця, що сяють, бо треба...
    Я теж хочу сяяти, скільки є сил...
    23.07.17


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.38)
    Прокоментувати:


  18. Ірина Вовк - [ 2017.09.06 09:17 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Як Яро ярину родив, Купалво у воді купав, а Лад давав любов і лад"
    Дощечка 7Г
    Прощайся, народе мій, з Ладом
    і творячи люби іди до стягів наших
    і захищай тоті од ворогів на Русі.

    Дощечка 8
    Єдність єсь… Я р о, К у п а л в а,
    Л а д і Дажбо.

    А коли ж К у п а л в а прийде у вінку,
    який возляже на голові його, зотканий
    з віток зелених, і квітів, і плодів, того
    часу маємо бути далеко по Непрі,
    о смерті нашій не мислячи, і життя наше
    на полі єсть красне.

    Дощечка 3А
    …Речемо, які то єсть ласкощі
    божеські до нас і одійдемо ко сну,
    день бо прийде і темнява розтане.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Яро,Ярило – бог весняного сонця, родючості і плідності.
    Купалва,Купайло,Купала – бог літнього дощу,
    роси і води,бог жнив, він «купає» сонце
    у найдовший день року,
    день літнього сонцестояння 24 червня;
    він «омиває» богів, очищає людей,
    благословляє косовицю.
    Лад,Ладо – бог любові і злагоди. Лада – його дружина.
    Ладо та лада – коханий і кохана, наречені.
    Люби – любов.
    Непр – давня назва Дніпра.
    Темнява – темрява.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    На Івана на Купала
    красна зірка з неба впала,
    лада ладонька шукала:
    «Вийди, ладо, на Купала!».

    На Івана на Купала
    лада ладонька пізнала,
    Лада з ладом Лад ладнала
    На Івана на Купала.

    На Івана на Купала
    божа крапля з неба впала.
    Гей. сльоза росою стала
    На Івана на Купала.

    На Івана на Купала
    річка сонечко купала.
    Красне мила-омивала
    На Івана на Купала.

    На Івана на Купала
    зірка місяця кохала,
    зірка серпика прохала
    на Івана на Купала:
    «Купайло,ану
    пожни ярину,
    косою майни
    і май до весни!».

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги"
    (у рукописі).Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  19. Ірина Вовк - [ 2017.09.06 09:24 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Про огнекудрого коваля Перуна і його прізвиська"
    Дощечка 12
    Коли сонце сяє, співаємо хвалу…
    огнищу П е р у н а, що є званий П о т я т и ч
    на вороги…

    Дощечка 5А
    «Це стріли і мечі маємо на вої тії і
    не смієте боятися їх, бо знищу їх до поду,
    і кмота їх буде змішана з землею, подібно,
    як земля на багнах. Звірями будуть вони,
    як поросята умазані гноєм, і смороди свої
    понесуть у сліди свої, і тому говорено
    буде про них – смердячі поросята і свині».
    Се сказавши, П е р у н ь к о кував мечі…

    Дощечка11Б
    Слава богу П е р у н у огнекудрому, який
    стріли кидає на ворогів…,тому що єсть
    той воїнам честь і суд, і яко з л а т о р у н,
    милостив, всеправеден єсть.

    Дощечка 11А
    І богу П е р у н е в і, громовержцю,
    богу війни і боротьби,
    … який нас веде стежкою
    правою до бою і до тризни великої
    по всіх павших, які ж ідуть у життя вічне
    по полку П е р у н а.

    Дощечка 8
    Грім громихає у сверзі синім і маємо
    летіти на ворогів, як ластівки швидкі,
    єдині і гримаві, і та бистрота єсть
    меча нового, руського.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Перун,Перунько – бог війни і боротьби,бог блискавки і грому.
    Вой – воїн.
    Под, до поду – до останнього, до дна.
    Кмота – слід.
    Руно – шерсть.
    Правий – правдивий.
    Сверг – небо.
    Тризна – поминання мертвих, поминки.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Огнекудрий златорун,
    громовержець наш Перун.
    Він у кузні уночі
    нам кує свої мечі.
    Ті мечі, як блискавиці
    шле Перунько з колісниці.
    Громихає громом сверг –
    русин ворога поверг.
    Нам летіти ластівками,
    брати верх над ворогами.
    Знай,тримає сила юна
    меч Перуна-златоруна.
    Наш Перуне, пособи
    воям нової доби,
    ти ж бо праведний і мудрий,
    Златоруне огнекудрий!

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990)




    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  20. Леся Геник - [ 2017.09.05 23:37 ]
    ***
    Їм добре, напевно, бо совість ночами не мучить,
    та й совісті вже, як такої, у грудях нема.
    Над білими горами знову зібралися тучі,
    і скаламутили річки всі небесні до дна.

    Їм того не страшно, бо виміняли парасолі
    на клаптичок правди у закутку злої брехні.
    А ти, як билинка, саменька лишилася в полі,
    малесенький спогад в чиємусь малому вікні.

    Їм байдуже, звісно, до того, бо онде на мапах
    немає нічого, крім вицвілих чисел і дат.
    Ще трішечки часу і пам'ять зачне забувати,
    хто жертва невинна, а хто підлабузник і кат.

    Їм спадок залишиться - сотні скалічених зерен,
    що так і не сміли проклюнитись вище трави.
    Тобі ж бездоріжжям он стелиться поле зелене,
    де біле пелюстя обтрушується в рукави.

    10.07.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (1)


  21. Алла Смулка - [ 2017.09.05 22:58 ]
    Потаємне
    Заховаюсь у затінку, вмиюсь дощем,
    Хай краплини холодні здаються сльозами.
    Приховаю у серці принизливий щем
    І коліна схилю мовчки під образами.

    Незбагненний потік неосяжних думок
    Не спинити, не знищити, болем -- не вбити.
    Зачиню їх усі в голові на замок,
    Бо для когось -- слова, а для мене -- як діти.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  22. Роман Кисельов - [ 2017.09.05 19:59 ]
    Jamaica (із циклу «Аптека для душі»)
    Там, де дні стабільні неначе труни,
    ще до музики вилетить крик із платівки.
    Повен сивої мудрості голос юний
    лине у вирій, як гостропері ластівки,

    як надія, виснажена в чеканні,
    голосного SOS крапочкú останні,
    і ясного неба прощальна пайка –
    JAMA-А-А-А-ICA!!!!!!!!!!!!!!

    ***
    Сивий вітер бавиться в осокорі,
    і з оцих дворів путівцем зміїним
    вислизає в даль, де (memento mori!)
    тільки білих ферм осяйні руїни

    і легкі наркотики дум і генів –
    мовчазних посадок сухе паліччя,
    погляди суворих аборигенів,
    запечатані кам’яні обличчя

    і холодне світло, що плинно сіє
    білі обертони пустинних тембрів,
    сійся-родися, тиха анестезіє,
    по сумних конторах районних центрів,

    де надія зябрами б’є на денці,
    що нарешті гляне з-під рідних брів
    ніжною вологою акциденцій
    ноумен фіолетових вечорів…

    ***
    Так, лишилися тільки ясні слова,
    що лоскочуть розум крізь діри в часі.
    Ними хай і повниться голова:
    «дим», і «трава», і «світлий король Селассі»...

    І не відчай це. Обіцяв Христос,
    що не ступлять ноги мої в безодні:
    жмут мого волосся жертовних лоз
    візьме Він у дужі свої долоні.

    А закляклу душу солодкий дзвін
    понесе у море своє безкрає,
    я прозрію і зрозумію: Він
    Тут, за стіною нашою, підглядає.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  23. Олександр Сушко - [ 2017.09.05 18:37 ]
    Рідна мова
    Осінь. З неба дощик сіє,
    Спить хохлятко - не буди.
    Це - столиця. Милий Київ,
    Юрта Дикої орди.

    Мозок тисне "натє", "здрастє",
    Геть не чути "Добрий день".
    Вивчили російську Насті,
    А на рідній - ні телень.

    Не тримають перепони,
    Січка краща за траву.
    Суржик чуєм ще у лоні,
    Уві сні та наяву.

    Наче і позбувсь зарази -
    Втік на літо до села.
    Повернувся - знов вилазить,
    Стрепенулась, ожила.

    Чи така в державі мода -
    Гидь жувати у ротах?
    Та мені онуків шкода,
    Їх очікує біда.

    Рідна мова тихо гине,
    Кацапня звела курки,
    Суржиком плює у спини,
    Тягне в душі мацаки.

    Ось, рецепт в моїй долоні.
    То ж давай курнем "трави",
    Сядем поруч на кордоні
    Перднем в сторону Москви.

    Стало смішно? Це чудово!
    Виріж суржик як грижу!
    Вчи, мій друже, рідну мову.
    Я тобі допоможу.

    05.09.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  24. Козак Дума - [ 2017.09.05 16:35 ]
    Реалії
    У різні боки розвела нас доля,
    у кожного давно життя своє.
    Ми вільні, ніби вітер в чистім полі,
    та спільне щось усе ж між нами є…

    Хоча не разом ми вже довгі роки,
    а з пам’яті не стерти все одно
    бурхливих сцен невивчені уроки
    і радощів яскраве полотно.

    Хай бредемо життям ми поодинці,
    у різних напрямах планетою йдемо,
    та долі незабутні ті гостинці
    у душах і понині таїмо.

    Нас невідомо завтра що чекає
    і як не склалося б мінливе майбуття,
    та пам’ять неодмінно нагадає –
    не викреслити щастя із життя.

    05.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  25. Алла Смулка - [ 2017.09.05 15:03 ]
    Відрізали крила
    Відрізали крила.
    Стрибай же, стрибай! --
    Під регіт огидний Вселенського Цирку.
    Чогось ти хотіла?
    Уже не бажай!
    Знімають із тебе принизливу мірку.

    Вдягли кольорово.
    Виходь на антре!
    Сп'янілу юрбу час собою смішити.
    Це крихітне слово
    До завтра помре.
    І публіка піде.Тобі ж із цим -- жити.

    А поки -- всміхайся!
    Немов не болить.
    Вдавай, що ті крила тобі заважали.
    Кричать: "Роздягайся!"
    Небіль -- не смішить...
    Наглухо зачинений вихід із зали.

    Чого ж ти завмерла?
    Видовище дай!
    Однаково доля тобі не підвладна.
    Ти ще не померла?
    Стрибай же, стрибай!--
    Безкрила, оголена і безпорадна.



    Рейтинги: Народний 5.13 (5.19) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (4)


  26. Ірина Вовк - [ 2017.09.05 11:22 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Яка Гора Красна?"
    Дощечка7А
    Ту бо діємо на спомин гори
    Карпатської. У той час іменувалися
    роди наші к а р п е н и, яке придбали ми,
    бувши в лісах: тим іменем звалось д е р е в о…

    … і старотцове всякого роду
    йдуть судити родичів біля Перуневих д е р е в.
    І також мають той день ігрища
    перед очима старших, і силу юну
    показують юнаші. Бігаючи прудко і танцюючі.

    … а тії юнашів водили до січі зу́рої.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Перуневе дерево, Красне дерево – дерево, обпалене блискавкою, вважалось міченим богом Перуном, а місце навколо нього – святим, Духовим.
    Красний ліс - ліс із Духовими (Красними) деревами.
    Юнаш – юнак.
    Січа – поле бою, там, де «січуть».
    Зу́рий -- чорний, кривавий.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Котра Гора ясна,
    тота Гора Красна
    стоїть у Карпатах
    в Перуневих латах.

    Ті лати вогневі
    палають на древі --
    красніє вогнево
    Перуневе древо.

    І слава отцева
    вертає до древа,
    збирає на віче
    і кличе до січі.

    І сходяться юні
    до Гірки – красуні
    на ігри і танці,
    на красні рум’янці.

    «Гори, гори ясно,
    Буде Горі красно
    Стояти в Карпатах
    В Перуневих латах».

    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги". Рік написання - 1990)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  27. Ірина Вовк - [ 2017.09.05 11:05 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА: Звідки свята ідуть до нас"
    Дощечка 3А
    …Отак маємо боронитися від ворогів,
    як ідуть з трьох кінців світу, звідки
    свята ідуть до нас.
    І ті свята – перше К о л я д ь, і друге Я р,
    і К р а с н а Г о р а, і О в с я н а Велика
    і Мала.

    Дощечка 7А
    Ми ж маємо польові жертви давати
    і од трудів наших – просо, молоко…
    тут ці тобо покропимо о К о л я д і
    ягнячім і о Р у с а л і я х, в день Я р і в,
    також і К р а с н а Г о р а.

    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Колядь,Коляда – свято народження новорічного сонця,
    місяця і зорі; свято зустрічі пращурів з родиною в день
    зимового сонцестояння – 25 грудня.
    Яр, Ярів день – свято весняного сонця Ярила; свято кохання і шлюбу; свято зустрічі весни першою борозною.
    Ярило – весняне сонце.
    Ярина – зерно весняного посіву.
    Овсяна Мала – урожай з ярини.
    Красна Гора – весняне свято першого грому, свято
    ратної доблесті наших пращурів.
    Русалії – свято літа: водяних, лісових та польових духів; свято зелені, квітів, співучих пташок,всілякої звірини, криниць та джерел з «живою» водою.
    Овсяна Велика -- свято осені; завершення обжинок.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    КОЛЯДА

    З неба,суші і води
    свята йдуть до нас сюди.
    Народила немовля
    взимку матінка – Земля,
    і зимою у віконце
    новорічне світить Сонце,
    Місяць світить і Звізда –
    Йде до хати К о л я д а.
    Зірко, зіронько – Колядко,
    засвітися Немовлятку.
    Місяченьку, ясний братку,
    засвітися Немовлятку.
    Ти, Земелько, грій зернятко,
    усміхнися Немовлятку.
    А в зернятку житній дух,
    а в куті спить сніп – Дідух,
    а в снопі у Дідуху
    спить Коза у кожуху,
    а в Козиній бороді
    буде тепло Коляді.

    ЯРІВ-ДЕНЬ

    Ой над лісом, ой над лугом
    Місяць оре Землю Плугом:
    губить Яр зимові сни,
    Яр вертає до весни.
    І пташиними ключами
    відчиня зелені брами,
    і щебече сто пісень
    для малечі Ярів день.
    Яре сонечко – Ярило
    Землю з зерням відігріло,
    і окрилене весною
    Землю вкрило борозною.

    Буде з тої борозни
    повна повня ярини.

    РУСАЛІЇ

    Ховає у річці ізмалку
    Водя́ник онуку Русалку,
    Водяник Русалку жаліє,
    як білу лелію леліє.

    У літні Русалчині ночі
    у річці Русалка хлюпоче:
    шукай тую воду –
    пізнай того броду,
    а броду не знаєш –
    минай тую воду…

    Русалко – сестричко,
    пильнуй нам водичку,
    даруй в нагороду
    здоров’я і вроду.


    (З "Дощечкової читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання- 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  28. Козак Дума - [ 2017.09.05 10:02 ]
    Танці осені
    Закружляла осінь дивовижним вальсом,
    замелькало листя жовто-золоте.
    Проминуло літо у ламбаді й сальсі,
    а тепер у моді – «па» і «фуете».

    Залунало танго й літня танцівниця
    в золотім наряді в коло увійшла,
    та ялин і сосен зеленіє глиця –
    осінь їм заміну так і не знайшла…

    Липи з ясенами крутяться у польці,
    вітами махають, ніби вітряки,
    виграють багрянцем на осіннім сонці,
    щедро розсипають злота мідяки.

    У низькому небі заясніла просинь,
    промінцями світоч землю обійма.
    Бал останній править танцівниця-осінь.
    Залишилась кода – скоро і зима…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  29. Козак Дума - [ 2017.09.05 10:46 ]
    Послухайте тишу
    Ви чули подих тиші на світанку,
    коли усе живе навколо спить?
    Ще не проснулась річка-подолянка,
    лиш перекат удалині бринить.

    А подих вітру чули в очереті,
    коли дрімає він у комиші?
    Проснувшись під вербою у наметі,
    ідилію ламати не спішіть.

    Послухайте п’янку ранкову тишу,
    чарівний шерхіт прибережних трав,
    як ніжно легіт ковилу колише…
    Нехай чекає ціла сотня справ!

    Послухайте вершину дива – тишу…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2017.09.05 04:17 ]
    Медитація кохання
    Ах, вітерець який! Ну майже бездиханно -
    Приємним холодком ледь-ледь війне-шепне!
    Нічого не прошу, лиш усмішку кохану
    Як сонця легкий* схід, осяє хай мене.

    І серденько замре. Од щастя заніміє
    І подих долетить ласкавий аж сюди.
    І заворкує тихо голуб – голос мрії,
    Мов шепіт ніжний кіл - що мліють – із води.

    Зорі прощальне сяйво ніби ув останнє,
    Неначе змах руки пресвітлої: «Бувай!»
    Солодкий подих – медитація кохання…
    А серце, серце в ньому знову ожива!

    3.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  31. Алла Роль - [ 2017.09.04 23:25 ]
    Плач матері.
    Мій син загинув на Донбасі,
    Маленький синьоокий хлопчик Вася,
    Єдиний син, улюблене дитято,
    Мій сон, мій рай, моє щоденне свято.
    Неповних 19-и років
    Він боронити рідну землю захотів
    Від лютих ненависних ворогів,
    Що під чадрою друга й брата
    Лице ховали російського солдата.
    Спалили сотні їх тоді
    У іловайському вогні…
    Підступно розстріляли
    Так названий зелений коридор,
    Добро для цього дав
    Московський вор –
    Диявола намісник і сатани,
    Розпалювач потворний
    Всесвітньої війни.
    У нас це не війною звуть,
    А звуть АТО –
    І не закінчиться воно,
    Допоки не уп’ється ворог кров’ю
    Останнього героя, і тоді
    Земля заквітне червоним маком на Донбасі,
    Й поставлять Воїна святого в Римі
    На Іконостасі,
    І буде благоденствіє і молитви:
    Спасибі, Господи, - не ми!

    18.07.2017р.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Іван Потьомкін - [ 2017.09.04 20:36 ]
    Квіти
    «Доглядала квіти я для кладовища...»
    «Продавала квіти я на кладовищі...»
    «Я нічого не робила – маю тії квіти...
    Ой лежу я під землею, короткая віком,
    Та й кричу я з-під землі:
    «Йдіть до мене квіти!»
    А квіти тихенько повідповідали:
    «Ми б з охотою прийшли, але ж повсихали...»
    Як же сказать людям, щоб вас не носили,
    А малу мою могилку барвінком укрили?
    М’ятою-рутою всю зазеленили,
    А в голови поставили червону калину.
    Як прилетить птаство, посіда на віття,
    Нащебече-настрекоче, що діється в світі...»
    «Доглядала квіти я для кладовища...»
    «Продавала квіти я на кладовищі...»



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  33. Козак Дума - [ 2017.09.04 20:20 ]
    Чому так?
    Чому я на батьків своїх землі
    не маю змоги бути господа́рем?
    Чому повинен скніти у імлі,
    ховатися і гнути спину да́ром?!

    Чому заброди на усіх щабля́х
    узурпували вирішальне слово?
    Чому у місті й навіть на полях
    не ма́єм змоги чути рідну мову?!

    Можливо бра́кне справжніх нам ідей
    чи опустили передча́сно ру́ки?
    У владу обираєм чом людей,
    а потім виявляється – тварюки?!.

    Десятки, сотні отаких «чому»
    мій мозок бідолашний розривають,
    а подолати як густу пітьму –
    напевно одиниці лише знають.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  34. Наталія Книш КнишКа - [ 2017.09.04 20:25 ]
    Догма
    Любіть на перекір і без пояснень,
    І без причини теж, бо так, напевно, треба,
    В такі моменти все буває ясно,
    І ти немов літаєш поверх неба.

    Кохайте палко,щоб до тла згоріти,
    І щоб без сварок і турбот,печалі,
    І хтозна скільки треба, щоб згоріти,
    Якщо і душі навзаєм запалі.

    Кохайте просто, без думок про лишнє,
    Нехай все суще казкою пропахне,
    Крім крил за спиною ховається прийдешнє,
    Ще яскравіше як твоє сучасне.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Ніна Виноградська - [ 2017.09.04 20:00 ]
    Бабусин часник


    Пучки часнику нав'язала бабуся,
    У кожнім пучечку головочок п'ять.
    А скільки їй років, вгадати боюся.
    То де її діти, онуки? Печать

    Беззахисту й болю на тілі й обличчі,
    Безвихідь і бідність у позі її.
    Стоїть на колінах у місті столичнім
    У чорній хустині. Одна. Без сім'ї.

    Моя Україно, це ти на асфальті
    Розклала нехитрий городній товар...
    А поряд в кіосках газетнії шпальти
    Показують владний багатий базар...

    І ти, моя рідна, їм вже не потрібна,
    Ти все віддала на своєму віку...
    Купіть у бабусі, щоб мала хоч хліба,
    Пучечок маленький її часнику.
    04.09.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  36. Олександр Сушко - [ 2017.09.04 18:52 ]
    Хвости
    У мене хвіст, неначе в павича,
    Утіха для матусі та дружини.
    Від барв таланту мерехтить в очах,
    Стирчать у небо розуму пір'їни.

    Таке охвістя - це взірець краси!
    Лягайте ниць! Знімайте геть кашкети!
    Воно у когось, наче у кози,
    Моє ж віки оспівують поети.

    Нехай маляр у длань устромить кисть,
    На полотні увічнить пишні шати.
    Чому ж від мене утікає гість,
    Забули друзі стежечку до хати?

    Та ось важка сатирика рука
    Вхопилася цупкенько за огуззя,
    І вирвала дебелого жмутка:
    Ірже Пегас, сідниці чеше муза.

    Пірнув на дно. Ввібгався у корчі,
    Забув, коли писав востаннє вірші.
    На перший погляд всі ми павичі,
    Хвоста потягнеш - просто сірі миші.

    04.09.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  37. Василь Мартинюк - [ 2017.09.04 13:06 ]
    Гроза

    Чи справді то було чи сон це,
    Дивились жахаючись ми.
    Безсило боролося сонце,
    Із повстю холодної тьми.

    Земля вивергалася ревом
    У акті смертельної гри.
    Безлисті і мертві дерева
    Вгинали могучі вітри.

    Долів опускалися руки
    Важчала душа від ридань.
    І в дупла ховалися круки
    Свою вижидаючи дань.

    Земля до кінця перемокла,
    Зловісну б пору пережить.
    Мечем задіймленим Домокла
    Природа нащадкам грозить.

    Молились ми: Господи явся,
    На смуток оцей наполяж.
    Лиш грім в небесах розсміявся
    Молитву сприйнявши як блаж.

    3 09 2017р
    Парище.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Козак Дума - [ 2017.09.04 13:13 ]
    Прохання
    Дай, Боже, мені розуму прийняти,
    що у житті не можу поміняти,
    і сил, аби можливе ще змінити,
    та мудрості – усе те розрізнити!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  39. Козак Дума - [ 2017.09.04 12:09 ]
    Реквієм 32-33
    Дзвін, дзвін… Краєм дзвін лунає…
    Ось село… Воно все умирає.
    Люди де? Людей уже немає…
    Пусто… Дика пустка серце крає…

    Тихо… Мозок давить тиша…
    Вітерець ганчір‘я ледь колише.
    Навкруги не видно навіть миші.
    Ані звуку, тиша… Мертва тиша!

    Поміж хат бреде стара з косою…
    Втомлена, роботи – «з головою»…
    Криця леза вельми притупилась…
    Стала, погострити зупинилась…

    «Бум! Бем!» – степом дзвін лунає…
    Зовсім голо, ні душі немає…
    Україна так і доконає…
    Пустка! – Молох руки потирає…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  40. Ірина Вовк - [ 2017.09.04 08:24 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Як Колендо розмальовував Яр"
    Дощечка 11Б
    …Сивий Яр…
    …Білояр…
    …Красич…
    …Ростич…
    …Зеленець…
    …Сінич…
    …Соломич…


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Яр, Яровод – рік, пори року.
    Сивий Яр – «старий рік».
    Білояр – зима, «новий рік».
    Ростич, Красич – весна.
    Зеленець – літо.
    Сінич, Соломич – осінь.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Живописець і маляр
    раз пішов Колендо в Яр,
    взяв олію і папір
    і малює до сих пір.

    Не шкодує він кольору
    і малює в різну пору:
    осінь, літо чи зима
    перешкод йому нема.

    Хоч мінлива, та красива
    у Календи барва сива.
    Сивий Яр – старенький дід
    Сивим був і раптом зблід.

    То на діда налетіла
    легкокрила барва біла.
    Білояр у білім строю
    сніжно сяє білизною.

    А коли розтане сніг,
    Красич вийде на поріг.
    Хоч малий у нього ріст,
    та росте зерно і лист,–
    бродить Яром барва краса,
    барва краса, як прикраса.

    Ласа цвітом, ласа плодом
    барва йде за Яроводом.
    І Колендо, наш маляр,
    зеленить Зелéнцем Яр.

    Спіє плодом, квітне цвітом,
    Яр прощається із літом,
    По-осінньому гостинно
    сушить Сінич жовте сіно.
    Жовта барва на кінець.

    Вийшло гарно!
    Молодець!

    (З "ДОЩЕЧКОВОЇ читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990).


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  41. Ірина Вовк - [ 2017.09.04 08:04 ]
    "ДОЩЕЧКОВА ЧИТАНКА:Що дав Дажбо русам і як вони йому дякували"
    Дощечка 4А
    …їжу і питво за часів своїх до смерти…
    Ось їде зі силами многими Дажбо
    на поміч людям, і так страхів не майте,
    бо колись, як і тепер, за нас опікується
    той, що рядить, як хоче. І ось ждемо
    по всі дні на те, як маємо… К о л е н д о …

    Дощечка 11Б
    …Студець, Ледич, Лютець, Сніжич…
    …Травич, Стеблич, Листвич, Квітич…
    …Птичець, Пчолець, Звіринець, Рибич…
    …Доздець, Вітрич, Громич, Звіздич…
    …Липець, Березич…
    …Плодець, Ягодець, Грибич…
    …Житнець,Зернич, Просич, Овсянич…
    …Ключець, Озерець, Водич…

    Дощечка 5А
    …ми походимо від Дажба і стали славні,
    бо славимо богів наших…

    Дощечка 4Б
    …П’ємо суру питну на славу ту
    п’ятикратноденно, огниці запалюємо
    з дубів і також снопа втягаємо
    і речемо хвалу за них.


    СЛОВНИЧОК-ПОТАЙНИЧОК

    Дажбо, Даждьбог – бог новорічного сонця, щастя і достатку,
    «дай-бог» наших пращурів.
    Рядити – управляти, порядкувати.
    Колендо – календар.
    Огниця – вогонь, вогнище.
    Ректи – казати, говорити.

    СТОРІНКА-БЕРЕСТИНКА

    Жив безпечно, які слід,
    праотцевий руський рід,
    пильно слухався вимог,
    що рядив йому Дажбог.
    А Дажбог таке рядив,
    Серед добрих діл та див:
    радив русам всі роботи
    поробити до суботи,
    а на співи і дозвілля
    залишалася неділя.
    Так минали дні за днями
    у роботі за піснями.
    Так минали довгі зими,
    зимували руси з ними,
    а минала холоднеча –
    пісня линула лелеча,
    і малим лелечим кроком
    крокував і рік за роком.
    Серед добрих діл та див
    Даж Колендо урядив,
    І велів усім владар
    шанувати календар.

    «Календар-Колендо наш
    урядив рядитель наш,
    повелів велитель наш –
    Дажбо, Даж-бо, Даж».

    (З "ДОЩЕЧКОВОЇ читанки" для дітей за сторінками "Велес-книги" (у рукописі). Рік написання - 1990).




    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  42. Козак Дума - [ 2017.09.03 22:31 ]
    Осінні дзвони
    Уже багрянцем заквітчались пишні крони
    осик, черешень, кленів, ясенів
    і з ніжним переливом линуть дзвони,
    відлунюючи пісню про синів.

    Ой, сини-ясени, відлітають у вирій лелеки,
    у осінній красі мию душу немов у росі.
    До зими восени ще порою здається далеко,
    та частіше мені бракне ваших дзвінких голосів.

    Ті дзвони дивні мою юність нагадали,
    безсонні ночі і щасливі дні.
    Це зрозуміє тільки той, кого кохали,
    хто сам кохану бачив уві сні.

    Ой, сини-ясени, сипле золотом жовтень статечно,
    в оксамит одягає й лаштунки із бронзи кує.
    Так, завжди восени стережуть нас роки недоречно,
    двері все ж відчини – то невтішне багатство твоє.

    Нехай з літами красні весни плинуть вічно,
    не зазирає осінь у вікно,
    і незрадливо ваша доля чоловіча
    лягає на життєве полотно.

    Ой, сини-ясени, ви для батька надія й опора,
    прилітайте як сніг кожну зиму на отчий поріг.
    Не чекайте весни, завітайте до отчого двору,
    повертайтесь завжди ви додому з далеких доріг.

    03.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  43. олександр квітень - [ 2017.09.03 20:58 ]
    О коррупции !!!!! (чиновникам мо'рдора) посвящяется !
    Чинуши мо'рдора
    Как грязь из прачечной !
    Вас в лужу мордой бы
    Да жалко пачкаться !

    ***********************
    Но жить с барыгами !
    Кому ж понравится ,
    Вас в клетку б с тиграми ,
    Так те ж отравятся !!

    ***********************

    С обрыва в омут ,
    чтоб ,
    С чугунной скрепою
    Так ведь не тонет то ,
    С чего вы слеплены .

    **********************

    Хоть в сердце выстрелом ,
    Хоть яду - веною ,
    Вы как "нечистая" ,
    Неубиенные !

    ************************

    Как змей- горынычи
    Семиголовые ,
    Над Украиною ,
    Над обворованной !!!

    ************************

    Ордой растоптаной ,
    Войной изрытою ,
    А вам то что с того ,
    Ведь у корыта-ВЫ !

    *************************

    Чинуши мо'рдора
    Как грязь из прачечной !
    Вас в лужу мордой бы
    Да жалко пачкаться !

    Олександр Квітень
    Зона АТО
    3. 09. 2017 року


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  44. Ніна Виноградська - [ 2017.09.03 20:24 ]
    Ніколи

    Ми випадково стрілися тоді…
    Була весна. І дощ, і парасоля.
    Купалось місто в повені-воді.
    А в наших душах – струни березоля.

    І білий світ прозорим був до дна…
    Ми ще чужими йшли тоді додому.
    Ще поцілунок нас не об’єднав,
    І ми не чули весняного грому…

    Пробач мені і не приховуй зла.
    Тепер без тебе світ пустий навколо.
    З тобою я щасливою була,
    Як вже ні з ким не буду і ніколи.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  45. Ніна Виноградська - [ 2017.09.03 20:42 ]
    Шукаю порятунку

    Коханий мій, ніколи не злетять
    Мої тобі назустріч руки-крила.
    Пораненим пташам на сіножать
    Душа упала... А були ж вітрила!

    Пробач мені, ти навіть ці слова
    Не вбережеш від страху – хтось почує.
    Я лиш для тебе вмерла... Я жива...
    Розлукою, буває, і лікують.

    Я, мов звіря для зцілення траву,
    Шукаю порятунку від кохання.
    Без тебе я жила і проживу,
    І проживе любов моя остання...

    Душа розп’ята, наче на хресті,
    Сама бреде на страдницьку Голгофу…
    Ти за любов мою мене прости,
    Хоч я від неї квіткою засохну…


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (1)


  46. Ніна Виноградська - [ 2017.09.03 20:17 ]
    Як?

    О, як же болить
    ця роз’ятрена рана,
    Немовби встромили
    у неї ножі!
    Повірити як мені,
    любий, коханий,
    Що я не з тобою,
    що ми вже чужі...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Сушко - [ 2017.09.03 12:03 ]
    В очікуванні
    На Банковій одкрився свищ,
    Тече державою зараза.
    До неї присмоктався кліщ,
    Покрила шоколадна ряса.

    Пахтів солодкий пиріжок,
    Цукерка танула у роті.
    Не вивчать неуки урок,
    Подумати хоч трохи - годі.

    Слуга прилавків - це крадій:
    Купив-продав, навар у жмені.
    А я і ти - лише удій:
    Шерхочуть гривні та "зелені".

    Нема на Сході перемог.
    Є сироти, гроби, каліки.
    Віддав життя в окопі "лох",
    Від горя матір сходить криком.

    Сльозавлять більмаки сліпці -
    Тепер на торжищах - закони.
    Привезено лапші, маци,
    На Марсі придбано патронів.

    Розумний вже давно утік,
    А дурень виверта кишені.
    Братва новий лаштує цирк,
    Уже друкують бюлетені.

    Павук розкладує товар,
    Лаштує сіті для обіду.
    Не видно сонця із-за хмар:
    Пора настала динаміту.

    03.09.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  48. Микола Дудар - [ 2017.09.03 11:12 ]
    ***
    Помірна хмарність - ще куди не йшло…
    Ти вересень зустріла знов без мене?
    Спостерігаю світ один крізь скло
    І відчуваю святість достеменну…
    Призводить душу в трепіт самота
    Ніяк не можу розпрощатись з нею
    На холостих працює самокат
    Потрібно буде освіжити спреєм
    А на дворі вже вечір дискотек
    З самим собою привід для піджмурок
    Нічний асфальт мов загорілий грек
    Найдовша із усіх клавіатура…
    03-09-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  49. Козак Дума - [ 2017.09.03 09:52 ]
    Гроза
    Зібрались хмари, небо спохмурніло,
    сховалось сонце в сірій куряві…
    Як рано нічка розпустила крила
    і легіт гонить хвилі по траві.

    Дніпро-Славута сумно в море лине,
    темнішає прозора бірюза,
    а вітер пух зриває тополиний –
    все каже, що збирається гроза.

    Все йде до того, що почнеться буря,
    і хлине злива, а то й піде град.
    Насупився весь обрій у зажурі,
    ось вдарить грім у тисячі гармат!

    Засуха клята виснажила землю,
    посохло збіжжя, гине урожай,
    але гроза знесе зневіри греблю
    й омиють свіжі води рідний край!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  50. Ніна Виноградська - [ 2017.09.03 09:39 ]
    Осіінні мрії

    А вітер плакав дощиком холодним,
    На плечі вулиць падав і на трави.
    Із глибини небесної безодні
    Лилися сльози хмар в густі отави.

    Скрипач завзятий, бо на водних струнах
    Він грав свою мелодію осінню,
    І малював дощем священні руни
    Заради миру, від війни спасіння.

    Щоби Дажбог, а з ним і матір Лада,
    Синів уберегли від злої кулі…
    І щоб нарешті помінялась влада,
    А ця війна залишилась в минулім.
    17.07.17


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   527   528   529   530   531   532   533   534   535   ...   1855