ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Артур Курдіновський
2024.11.23 06:14
Мій творчий шлях був дуже нелегким. Він проходив крізь приниження, зневагу, хамство та несправедливість. Щоразу мені зустрічалися не ті люди. Це засилля невігласів, малограмотних та недалеких людей я залишив на тій дорозі. А сам пішов новим шляхом. І ось,

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Віола Нгуєн - [ 2013.05.09 01:51 ]
    -----------------
    Коронація чорнильних слідів
    Нічних і нічиїх друкописів
    Заплямованих, розмитих
    З перекресленими справжніми обличчями
    Поетів, що пірнають у темність меланхолії
    Така вона ця поезія
    Що нею не може бути
    Сублімація за Фрейдом
    Який не йняв би віри нашим інтерпретаціям
    Чужих голоснівних інтерпретацій
    Снів
    І розвагам для самотніх –
    Сновидінь
    Під відсутнім місяцем на євро-ремонтних стелях
    І зайвий раз не турбуючи щоб
    Три чверті наповнення тіла
    І ті, води, що весняні
    За Тургенєвим. Щоб не помчались
    Бурхливим потоком розриваючи
    Те, що законами богів людьми названо
    Часом смерті і спокою
    Тс…
    Я передчуваю
    За якимось столом
    Деревяним чи геть потворним
    Із пластику
    Схилившись перед неспокоєм віршує
    Різні образи і алогічні метафори
    Новітній поетичний розум.
    Чуття.
    Від нездатності зробити щось краще
    Від відсутньої впевненості
    Що дім - це дім
    А він – це не хто небудь інший.
    Я б читала його
    Як живий твір. Невмілий акт авангарду.
    Йому б так пасувала траге..о, ні. Лише трагікомедія.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  2. Віола Нгуєн - [ 2013.05.09 01:44 ]
    -----------------

    Різноцвіття снів
    Недосяжні барви
    У Полярному сяйві
    Неба іншої півкулі
    Що засклилась стріхою
    Над холодними землями
    Стереже дороги
    Голодних оленів
    І полюючих вовків
    Материнські води
    Гренландських китів
    Це гостро холодне царство снігів
    Льодові скульптури
    Я б ходив і різьбив
    Сто тисяч тебе
    На просторах . Без слів
    Ходив би. Обіймав би.
    Цілу ніч і пітьму.
    Цілих безсонних півроку.
    Аж поки
    Під ясним світлом денним
    Все не сталось водою
    Ми. І Сни. І обійми
    Як частина найменшого океану
    Домівка планктону
    Шляхи льодоколів
    Як дивна потреба життя
    Для, як мені здавалось,
    Мертвої нелюдської зони.


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  3. Оксана Єфіменко - [ 2013.05.08 13:18 ]
    Порох
    Якби я спала я би не бачила
    худорби твойого тіла
    рік що біжать по тобі та вертаються
    до темних джерел
    до озера серця яке засихає
    і чи заміліє - не знати.
    Якби це був сон
    твоє волосся не було б
    чагарем у диму і вітрі
    не лунали би крики птахів досвітніх
    чорних і полохких
    і попелом сірим не був би твій голос
    посеред звуків тих.
    Якби ж мені спати то
    я б не узріла що тисячі тебе
    і більше мільйонів
    і руки твої від крові здіймаються в небо
    і вуста твої невидимі мовлять мов молять
    і очі твої у себе не вірять
    і бачить Бог я не сплю.
    Я не сплю.


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  4. Юлія Марищук - [ 2013.05.07 11:35 ]
    ***
    будь моїм Олексієм
    стережи мій сон поки під повіками
    твого обличчя радісна важкість
    лоскітна важкість
    як від найкоштовнішого каміння
    в кишені маленької дівчинки
    гладкого камінця що підібрала
    біля струмка
    його течією
    під листяним вітрилом
    і щоглою зі стебла рушив у мандри
    найперший її корабель

    будь моїм Олексієм
    захисти мене від бузкового повітря
    в якому в'язне кров слабне тіло
    а пульс починає битися
    в зворотньому відліку відрахувавши
    в казну особисту
    по життю за кожен удар
    захисти вдихаючи в мене
    тепло власних легенів стань моєю
    кисневою маскою бо під нею ніхто інший
    не упізнає мене

    будь моїм Олексієм
    хай тобі стане сили
    носити тягар чіпкої долоні моєї
    завжди і всюди з собою
    тримати на своїх плечах ще й мою
    важку від фантазій голову
    від тебе втрачену голову
    пригорнуту до твого плеча

    будь моїм Олексієм
    мужньо прийми долю
    цілуватись до втрати пам'яті
    просто посеред нескінченного неба
    поки зірки танцюватимуть
    плавно довкола нас
    гублячи власні орбіти
    від заздрощів
    і не втрачати силу
    притискати мене до себе
    не відпустити в космос
    не загубити в небі
    ростити це почуття

    будь моїм Олексієм
    хай тобі стане серця
    йти за моєю вірою
    пити з моєї любові
    бути моїм
    чоловіком
    моїм
    серцебиттям


    7.05.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  5. Анатолій Криловець - [ 2013.05.07 08:35 ]
    Урбаністичне
    За стіною, в сусідів, пищить немовля.
    (Мабуть, надоїло в пелюшку).
    Пожадливо всмоктують
    спраглі крани
    пахощі тотального нужника.
    Я давно уже вирахував:
    у кубатуру моєї кімнати
    вміщається 30 трун.
    Це і є прожитковий мінімум,
    виходячи з розрахунку:
    живий, поділений на мертвого,
    дорівнює десяти.
    Єдине моє віконечко
    повік зачароване північчю.
    Погожого дня,
    по обіді,
    на засклених лоджіях
    панельного будинку
    ловлю сонячні зблиски.
    Заздро дивлюся
    на капітулянські прапори
    чужих простирадл.
    Понад дев’ятим поверхом
    читаю метрові літери
    нашого сокровенного
    “Слава КПРС!”

    25 березня 1991 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4) | "http://poezia.org/ua/id/18434/personnels"


  6. Василина Іванина - [ 2013.05.06 18:07 ]
    лубочне
    світлого дощику дещиця
    хлюпне хапливо на трави
    сонячний зайчик заблуканий
    вмиється краплями світлими
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  7. Юлія Зотова - [ 2013.05.06 18:30 ]
    Кофе
    Кофе пахнет утром, молоком, вчерашним праздником и газетой.. И еще какой-то бумагой, с буквами, строчками.. В нем есть запах из салона такси, немного удачной музыки из салона такси, и много смеха в подаренном, и тут же вылитом на счастье, кофе.
    Кофе больше так не пахнет


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  8. Юлія Марищук - [ 2013.05.06 15:50 ]
    ***
    мабуть
    так і має бути
    наші життя потроху звідси
    вивітрюються
    і проступають скелетом судинами нервами
    окремим світом куди
    немає ходу нікому більше нікому
    і тільки вірші
    бліді відбитки
    перекладені на мову людей
    лишають знак того що ми
    в цьому світі з'явились
    в цьому світі зустрілися
    а може ми зустрічались не раз
    і проходили наскрізь поки
    не прийшла мить саме та і сни
    бліді відбитки
    старі фотокартки з країв
    де ми вже існуємо
    підказали ось же дурненькі мої
    як ви себе не бачите?
    як не бачите?
    очі нарешті розплющені милий мій
    хай доцвітають сади
    хай минають світи
    ми не минемося більше
    з тисяч прожитих життів
    з усіх перебіглих світів
    сонце тут найясніше
    світить
    і всі кольори доторки
    всі неперекладні твої погляди
    тільки моїми залишаться
    всі поцілунки запахом моїм
    в шкіру твою просочаться
    я вишиваю нечасто
    але на твоєму тілі губами вишию
    "мій до останнього подиху"
    легенько підпишусь
    "твоя"
    і вдягатиму тіло твоє
    щодня
    як вбрання найсвятковіше
    і це мені буде
    за любов найщедріша
    платня


    6.05.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Гора - [ 2013.05.05 18:52 ]
    Великдень
    Пасхальна звучить мелодія
    Диханням любові парафіян серця
    В час Великодня
    Крилами пелюсток лунають дзвони
    Син Божий Воскрес!
    Зорiють свічки
    МолитвА до Небес
    І душа до океану злетіла
    Вслухайся ...
    Серця орган в басах стихає
    Але відчуття
    Зберігаються
    Енергія думки по октавах проходить
    Вібрує і зростає знову
    Радiсно проникає в серце твоє
    Воно кришталевої чистоти
    Як води джерел Святої Русі
    Горить в полум'ї Світла
    Единотвого легіня Любові
    Відчуваєш - Христос Воскрес!
    Запитуй
    Що тобі робити - як бути?
    Так здійсниться Твоє таємне і святе
    Бо Серце відповідь знає
    Відає воно - просто серцем Свiт любити!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Олександр Гора - [ 2013.05.05 18:47 ]
    Визнання душі

    Боже милосердний на могутнім небосводі!
    моя душа полонянка Твоєї любові-щаслива і вільна
    Твоя ніжна любов - Милiсть без міри
    зробила мою душу ще чистішой і світлішой
    співом радіють уста мої
    та серце моє
    яке Ти врятував!
    дякую за посланий мені подарунок з небес
    це яскрава мить - Життя
    Великдень _ Воскресіння
    де жаркі сонячні промені
    ліплять чарівні і казкові візерунки щастя
    зі світла і тіні
    де в хмарах купається веселка
    і білі кораблі пливуть по синьому небу
    перетворюються в нічній тиші зірки
    i місяць з красунею Луною
    танцюють вальс по Чумацькому Шляху
    де Твої очі
    дивляться в мої із захопленням
    А вітерець пестить обличчя
    краплі дощу пахнуть трояндами
    відкриваючи свої почуття
    своє серце і свою душу - відкрила себе
    iншу - нову
    cмішну
    цікаву
    веселу
    де дивним чином наче розтанув лід страху
    перетворившись на джерело чистої Любові
    з яскравим внутрішнім світом
    мрію закриваючи очі
    я відчуваю Твоє дихання
    биття серця
    тепло сильних рук
    обіймають мене
    Твій оксамитовий голос
    дивним чином відводить в нескінченність Всесвіту
    за велінням серця - роблю крок
    дозволяю собі знайти новий сенс - Шлях Любові
    вірю - читаючи мої зізнання
    на Твоєму обличчі грає відверта
    радісна і мудра посмішка
    Надія дає крила моїй мрії
    Істинне бажання обов'язково здійсниться
    зустрівши Любов - ніжно обійму
    щаслива і вільна - з Богом в серці.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Гора - [ 2013.05.03 08:42 ]
    Єдиний
    я дозволяю собі цю слабкість - Любов
    моя нiжність шовковистих крил
    в Твоїй силі любий
    і Твоїх руках моє серце
    маленьке
    тремливе і живе
    важливість від розчулення
    захвату
    бажання
    і щастя від того
    чим наповнена душа
    воно веде до боротьби зі своїми ж почуттями
    Із присмаком буднiв і болю
    із грамом трутизни
    загадковi почуття відкривають казковi двері
    за якими може перебувати розчарування
    і тільки ми вирішуємо
    тримаючи ключик від щастя в руці
    відкрити
    чи ні...
    ми маємо право бути тут і зараз
    це наш перепустка - у Вічність!
    Любов - це як квиток
    який нам дано придбати
    по дорозі життя
    несучи кожен свою валiзу
    і якщо мiй тягар стане легше
    я швидше прийду до омріяного
    Єдиного - Улюбленого
    потрібно тільки дозволити собі
    не озиратися
    а йти в перед
    до Істини
    слухаючи своє Серце.
    я Тебе кохаю
    мiй найдорожчий - Єдиний!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  12. Юлія Марищук - [ 2013.05.01 20:03 ]
    ***
    якщо є щось більше аніж кохання
    в цьому
    нескінченному круглому всесвіті
    це точно та сама пуповина
    якою ми зв'язані
    бо ти у мені
    і батько і матір й дитя усього
    що називається змістом
    вмістом сенсом наповненням формою
    земним тяжінням й антигравітацією
    телепсихією телепортацією
    бо досить малого руху води
    в океанських товщах
    і моя душа осідлавши хвилю
    як найвіртуозніший серфер
    за долю секунди домчить
    просто до твоїх вуст -
    слухати твоє дихання
    цілувати повіки
    поки ти спиш
    і дякувати
    за мільярди речей
    хоча б за вірші які
    з тобою ми пишемо разом
    бо все що роблю я - просто записую
    слова твої сни і думки
    мені адресовані
    бо все що в нас є
    у цій пуповині
    як до струни
    торканнями
    витворює
    найкрасивішу музику
    ах скільки ще їй
    нових записати альбомів
    а скільки життя
    нам народити
    під них


    1.05.2013


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  13. Юлія Марищук - [ 2013.05.01 11:22 ]
    ***

    взяла собі за звичку
    спати на лівому боці
    прокидатись вночі аби перевірити
    чи ти поряд
    взяла собі за звичку
    тільки розплющити очі
    і не побачивши твого лиця хотіти уже
    шукати тебе
    десь далі
    але згадати вчасно -
    ти ближче
    значно ближче ніж поряд
    бо ти
    завжди в мені
    навіть коли засинатимемо
    максимально торкаючись тілами
    навіть коли непроговорені думки
    перетікатимуть
    у змішаних хвилях волосся
    телепатично даруючи нам
    найфантастичніші
    найреальніші сни
    навіть тоді як дифузія
    пересипле нас одне в одного
    ніби цукор з різних пакетів
    в один полотняний мішечок
    а група крові мутує
    у три-з-половиною-мінус-плюс
    навіть якщо не минатиме
    з роками ніяк не минатиме звичка
    прокидатись й шукати тебе
    очима
    ще не встигнувши їх
    розплющити
    я найперше тебе
    знаходитиму
    тут
    усередині
    в собі


    1.05.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  14. Інна Ковальчук - [ 2013.04.29 11:50 ]
    Чотирикутник
    ВІТЕР злодійкувато розкрилює
    прив’ялі віти пам’яті,
    прикуті ланцюгами бажань
    до стовбура минулого.
    ВІТЕР вуркотливо вигойдує
    віконниці майбутнього
    на прочиненій мушлі сьогодення,
    де тоненька цівочка часу
    стікає на родиво світанку.

    МОРЕ танцює сальсу
    в обіймах ревнивого ВІТРУ,
    розбризкує бентежні
    краплини щастя
    на шерехаті щоки
    самітних скель.
    Завтра МОРЕ залюбки
    зрадить свого коханця,
    підставляючи утихлі хвилі
    цілункам палкого СОНЦЯ.

    СОНЦЕ грає в піжмурки
    з розніженою ЗЕМЛЕЮ,
    грайливо ховаючи
    між плетеницею хмар
    своє справжнє обличчя
    самовпевненого гульвіси.
    Награвшись, СОНЦЕ звично
    пірнає у часопростір,
    щоби спокійно заснути
    на долоні Вічності.

    ЗЕМЛЯ задумливо вдивляється
    у колообіг світобудови,
    старанно тримаючись за своє місце
    на біговій доріжці.
    ЗЕМЛЯ лише інколи домальовує Всесвіт
    пензлями сонячних зайчиків,
    запалена доторком до душі
    нескореного ВІТРУ.
    ВІТЕР…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (4)


  15. Світлана Сторожівська - [ 2013.04.26 15:18 ]
    Сходи
    Я бачила як палали хмари,
    Падаючи на землю попелом.
    Попелом трояндових дощів
    У душу.
    Тихо.
    Це горіли сходи до вічності,
    Які я скільки років клала
    Кольоровими обгортками безглуздя
    Віршованих ідей.
    Наївно.
    Це, вочевидь, вічність не захотіла
    Відкрити мені таїну.
    Тому що в мені немає нічого вічного
    Крім віршів,
    Звісно.
    Бо секрет людської ефемерності
    Полягає у справах.
    Мої сходи згоріли. Чому?
    Бо я відкрила смертним таємницю
    Небесної канцелярії.
    І тепер я покарана.
    Та Пегас мій уже приборканий.
    І ми, вигнанці, полетимо на землю.
    Бо якщо до неба я не дійшла,
    То буду
    Шукати натхнення
    На землі.


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  16. Шон Маклех - [ 2013.04.26 12:17 ]
    Трiснута амфора
    Друже Евкліде!
    Як тісно душі у твоїх клітинках
    Креслити безмір калюжами книг.
    Бородатий філософе!
    Знавець чисел і ліній.
    У затінку портика
    Малюєш трикутники чорні
    Моїх невгамовних рапсодій.
    Античності сивої слід
    Чайкою білою морем
    Чи сторінками папірусів
    Відбілених хворою Кліо
    Чи Каліопою…
    Ти
    Словами апорій Зенона
    Сандалі ховаєш в пісок.
    Нікуди йти. Та й навіщо?
    Шкуринкою хліба черствого
    Звуки легенди про Іо.
    Десь у перерізах сфери
    Пісня стара про Сізіфа.
    І про орла. Про…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)


  17. Шон Маклех - [ 2013.04.26 12:45 ]
    Каламутнi дзеркала
    Калюжі – це дзеркала
    Виставлені на вулиці
    Сумних міст людей
    З кам’яними обличчями
    Старим сумним філософом -
    Щоб ці люди
    З летаргічною совістю
    В сірих костюмах буденності
    Зазирали в ці свічада
    І бачили ту каламуть,
    Що лишається
    На дні їхніх душ і облич
    (Бо обличчя – теж дзеркало),
    Могли зазирнути
    У свою істинну суть
    Коли весна
    (А вона – етюд картини
    На яку ніхто не дивиться)
    Духмянить світ
    Байдужих
    Безбородих жебраків.
    У цьому місті
    Суцільних дзеркал
    Тиняюсь безцільно
    Промінчиком світла…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  18. Шон Маклех - [ 2013.04.26 03:19 ]
    Затемнення світила
    Я безцільно блукав містом в якому зацвіли сливи і магнолії і думав про те, що люди нині стали настільки заклопотаними, що скоро забудуть, що таке сміх і радість. Всі перехожі самотні як той папуга, що вилетів з кватирки і забув як повернутися додому, до годівнички. Я згадав, що саме сьогодні вночі буде затемнення Місяця і тоді написав таке:

    Місто в якому
    Зупинилися всі годинники
    Святкує ювілей Заратустри.
    Калоші міняють на сир
    У старій аптеці
    Біловбраного алхіміка,
    Що справді вірить
    У свою ятрохімію
    І готовий «живим сріблом»,
    «Білою лілією»
    Та «червоним левом»
    Всіх міщан і спудеїв,
    Архітекторів та жандармів,
    Сажотрусів та кондукторів
    Лікувати від ностальгії.
    Сентиментальне світло
    Ліхтарів вулиці Дарвіна
    Перетворює перехожих
    На лицарів «плаща і кинджала».
    Вчорашні газети
    Ще вчора були «вчорашніми»
    Бо у місті, що застрягло в минулому
    «Сьогодні» не настане ніколи…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  19. Олександр Гора - [ 2013.04.26 01:28 ]
    Море
    Без единого шороха ветерка
    Вечером море спокойно.
    Дыханием тишины укрыты земные просторы.
    И в этом чувстве ласково тону,
    Как восхитительно там одиночество!
    Встречаешься, общаешься, дружишь,
    А потом понимаешь, что любишь - бесконечно...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Гора - [ 2013.04.25 07:24 ]
    Душа
    Душа - Загадка, вона, як крихке скло ...
    Така чиста - як пелюстка ромашки,
    У ній лілії цвітуть ніжно ніжно,
    І літають птахи, метелики, комашки ...
    Душа - ранима як бажання.
    В озерах вод глибоких...
    Якщо прозорі наші подумки ,
    Наче води джерело
    З долею ми в хованки не граємо,
    Друзів наших серця
    В ній жаданним Раєм.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Гора - [ 2013.04.23 21:25 ]
    Вiн поряд
    Мій друже.,
    Я пливу крізь пил віків,
    І клавіш спалених мною мостів,
    До ранкового променя...
    Але, я не прошу пробачення...
    Молитвою Богові шану - вдячний Йому
    Знайшовши те, чого заслуговую.
    Спалахом в небесах
    Осяянно невинності дах...
    Увійду в свої надра - глибокосочисті світи,
    В них - Земля, що запрагла родючости.
    Споконвіку нема там провини,
    Де в любовi злились половини...
    Наповнюю чашу грудей Милосердя
    Припливом Його незліченних дарів,
    Щоб вилити їх в океан світів ...
    Ось йду крізь пил доріг,
    Не спалюючи останній міст...
    Подорожую рікою по життю,
    І за глеєм туману - ранком,
    Вічності промінь обов'язково зустріну.
    Мiй День Народження - посміхнуся Щастю!
    I, наче води розталі,
    Життєдайнoсти Рай обійму...
    Друже, коли дійдеш - до крайньої межі,
    Про Його муки пригадай,
    Він поряд завжди -Той,
    Кому ти не байдужий.
    Його страждання і за тебе, друже.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Юлія Марищук - [ 2013.04.23 10:01 ]
    ***
    кажеш
    оця втрата відчуття проминання часу -
    найкращий спосіб
    залишитися у вічності
    кажеш
    колись
    пригадуватимемо це чекання
    але не скоро
    бо поки будемо зайняті іншим
    зайняті одне одним втіленням
    мрій бажань думок і снів
    що зараз назбируються
    щоденним сьогоденням
    де стільки всього
    нам пережити разом
    провідчувати разом
    кажу
    найкращий спосіб
    залишитися у вічності -
    оце безупинне знаходження
    неминуче знаходження
    оце входження в себе через
    твій неймовірний погляд
    через контур чуттєвих губ твоїх по якому я
    тисячу разів за добу
    провожду думкою
    ніби намагаючись розповісти
    собі знову і знову
    скільки ж в губах цих
    вічності
    яку ми обоє
    шукали



    23.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  23. Михайло Десна - [ 2013.04.23 01:45 ]
    А вам?
    Звичайна кавалькада нецікавих ста подій -
    ну просто рівнобедрений нав'язливістю стрій.
    Чомусь цивілізації закон -
    мобілізації тон.

    І хочеш "відпроситися", і тичеш хабаря...
    Але, як не обурюйся, - лише до вівтаря.
    А тільки-но вмикаєш мікрофон -
    мобілізації тон.

    За писарем сценарій - між сюжетом і творцем.
    Як часто автор твору не твоїм живе лицем?
    Лишається чинитися взнаки...
    Як не - в "тире", то - в "лапки".

    Обридла вакханалія чужих перипетій
    воює не без успіху з форпостом інших мрій.
    Виснажлива триває боротьба...
    А вам цікаво хіба?


    23.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  24. Юлія Марищук - [ 2013.04.21 22:57 ]
    ***
    мені наснилася твоя долоня
    твоя тепла долоня в мене на животі
    я прокинулась і пішла з нею у світ
    і світ знав світ бачив світ
    ішов до нас на паломництво як
    до своєї найбільшої святині
    спочатку тендітний метелик
    тонкими своїми крильцями
    лоскотав твої пальці
    і я відчувала лагідний жар
    від кожного поруху
    потім маленьке сонечко
    червоне сонечко в шість чорних цяток
    гладило пестило нас
    кумедно перебираючи лапками
    і десь узялась в нього сила
    зірватись в повітря
    й зникнути між дерев
    навіть стрункий молоденький бук
    напершими зеленими пагонами
    пригортався напитись теплом
    сором'язливо так пригортався
    ніби уперше скуштувавши
    квітневого сонця на смак
    й на радощах не знав де подітись
    і просто чекав того хто притулиться
    до налитого соками стовбура
    аби поділитись любов'ю
    поки блаженний день догорав
    а я пішла далі
    пішла не озираючись
    у вечір у завтра в життя
    пішла з твоєю долонею
    з твоєю теплою долонею
    в мене на животі


    21.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  25. Василь Роман - [ 2013.04.21 17:18 ]
    Аве, Львів Лева!

    Аве! Львів лева!
    …до ран вам, яничаре,
    Бермуди та Канари!
    так самогон в Миколи
    дунь умора!!!
    Париж - а сапсан літав,
    О дуб хитав - оман туман!
    Досить! а шило кололо… оль –оль…око!
    Лишатись? Одна мутна мова тих,
    будова тіл - нас!
    …пасажира парому нудило!
    ким? в нього маска тирана!
    кати дум, ребер, а чин я мав – народ…

    Авель вів ЛевА!


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  26. Василь Кузан - [ 2013.04.21 15:59 ]
    Сито вічності

    Виливаю життя на мілке сито вічності.

    Цівочки років
    Розтікаються по площині і
    Групуються.

    Спочатку крізь дірки просочується
    Дитяча здатність дивуватися
    І вміння радіти.

    Зрілі почуття, ніби желе,
    Закупорюють отвори.

    Вони тримаються купи,
    Обмінюються енергією,
    Чіпляються за повітря,
    Гронами крапель
    Звисають
    Знизу.

    Ніби у руках золотошукача,
    У ситі залишаються
    Кристали чистого розуму,
    Зерна пам’яті,
    Хмаринка душі
    І відчуття болю.

    Вічність не відпускає їх у невідомість,
    Бо саме вони
    Є результатом нашого досвіду
    Самовдосконалення і праці,
    Любові і
    Вмирання.

    21.04.13


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  27. Михайло Десна - [ 2013.04.20 13:23 ]
    Start/stop (engine)
    Я ж тобі,
    я ж тобі звідусіль...
    Я ж тобі,
    я ж тобі для дозвіль
    обіцяв автомобіль!

    Ексклюзивний імпортер -
    сміттєзвалищанських сфер
    АвтоАЗ "СССР"!
    Не звертай уваги ти,
    що роззявлено роти
    на... передній привід би.

    Я ж тобі,
    я ж тобі, наче хміль...
    Я ж тобі,
    я ж тобі ще з весіль
    обіцяв автомобіль!

    Бачиш, ми тепер "круті":
    нам безмежно заздрять ті,
    хто лишився "на хвості".
    Нумо, з вітерцем... Егей...
    Пару б коней (чи людей),
    то із транспортом - ОК!

    Ти ж мені,
    ти ж мені клявсь, як міль...
    Ти ж мені,
    ти ж мені під кадриль
    обіцяв...
    обіцяв
    а в т о м о б і л ь!!!


    20.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (4)


  28. Олександр Гора - [ 2013.04.19 10:44 ]
    ***
    Коли ми поряд, як дiти...
    Все здається краще.
    Зараз я знаю, бо зрозумів -
    Нам бути судилося - разОм!..


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Михайло Десна - [ 2013.04.18 23:03 ]
    Суші

    Чого ж ти витріщивсь, юначе!?
    Світлина я.
    І я... подобаюся.
    Значить,
    як на facebook,
    я - Мавка чарівна.
    А ти...
    Ти - лайк. Ти - очі, сповнені вина -
    вина бажання.

    Напишеш коментар -
    я так люблю читати оди.
    Комп'ютер вимкнеш -
    не тепер, так згодом!
    А я - світлина та,
    що видалить хазяйка чи схова
    (у неї, звісно, на мене права -
    нема питання!)

    Зараз
    ти розглядатимеш мене,
    бо я існую.
    Я тим живу, що погляд твій чарую.
    І ти все знаєш:
    сороміцьки заздритимеш вдома.
    Бо Мавка - чарівна!
    Бо замість крапки - кома...
    Свята на мрію кома.

    Напружився?
    Тобі нестерпно коле око?
    Реальність поруч...
    Ненароком
    втручається, вербує, сушить душі.
    Смакуй мене...
    Підписано:
    "Сподобалися суші..."


    18.04.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (6)


  30. Юра Товмач - [ 2013.04.17 19:54 ]
    Гармонія


    Простір без межі і краю
    Доторкаю –аю-ою
    Час вмістилища із раю
    Розтуляю-яю-лляю
    З шовкопряда ореолом
    Морем, морем - океаном
    За світами із туману
    Шовковію-в –ію
    Променію й спопеляю
    Дію-ію в протидію
    Знаю-з нею-зігріваю
    Від арію-зрію-візувію
    Вибухаю-вибух-аю
    Нею –в-неї-я лілею
    Мить із миті вибираю
    Вічність з вічності стихії
    Діамантовії-її в тілі
    З лілії меланхолії
    Відчуваєш, знаєш і не знаєш
    Думку її наганяєш й знаєш
    Прозріваєш, осягаєш
    Мікромакрокосмонієш
    Ще серцеве рево поглинаєш
    В п’ятки серц опускаєш
    Інь і Янь і Янь у Їнь
    Вічлевість із вічності
    У вічність…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Михайло Десна - [ 2013.04.16 23:25 ]
    Правда-правда
    Зайшли у гості юності посли
    (зо три години у мене були)...

    Ой правда... Правда... Правда-правда:
    сьогодні-вчора, вчора-завтра!

    Молились разом юності моїй,
    згадали кожну із юнацьких мрій...

    Ой правда... Правда... Правда-правда:
    сьогодні-вчора, вчора-завтра!

    Насвистував нам диригент октав -
    я вірчі грамоти свої вручав...

    Ой правда... Правда... Правда-правда:
    сьогодні-вчора, вчора-завтра!

    Сміялись до зволоження повік,
    пробачили мій величезний вік...

    Ой правда... Правда... Правда-правда:
    сьогодні-вчора, вчора-завтра!

    Зайшли у гості юності посли...
    до чого ж гості гарними були!

    Ой правда... Правда... Правда-правда:
    сьогодні-вчора, вчора-завтра!


    16.04.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (4)


  32. Сашко Шкурупій - [ 2013.04.16 18:34 ]
    Якщо завтра гаплик усім
    Якщо завтра гаплик усім
    Хто буде дивитись
    На химерні лінії долонь
    Небесних, мріючих,
    Хто буде митись
    У сяйві Сонця
    Від щоденного бруду
    Скорюченних вулиць.

    Хто запхне своє «я»
    У далеке місце
    Заради правильності
    Заради, чогось
    Що сліпі звуть «життя»

    Якщо завтра гаплик усім
    То поставте мені самогон
    І я буду вважать себе
    Людиною
    При цьому як стара свиня
    Купаючись у калюжі лайна
    Не буду ні кого обзивати
    І злитись теж не буду.

    Проміняйте свої мрії
    на ще один сірий день.
    Павутину сну.
    Нікчемності.
    І назвіть це мистецтвом
    У якого немає
    ні рими
    ні душі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (0) | "Майстерень" 5.5 (0)
    Прокоментувати:


  33. Сергій Сірий - [ 2013.04.15 14:48 ]
    * * *
    Одрізав я неба смужку
    і подарував тобі на щастя,
    аби ти могла пришити її усмішкою до своєї долі.
    Я розкроїв яскравого літа шматочок,
    узявши ситець польових квітів,
    і для тебе веселими промінчиками сонця
    зшив чарівну сукню із ніжних пелюсток.
    Візерунки грайливої веселки
    я вишив на ажурних крильцях мрій твоїх,
    аби осяйністю своєю радувала погляди зустрічних,
    але лише моєю була ти…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.48) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (2)


  34. Оксана Єфіменко - [ 2013.04.14 21:32 ]
    Камінь
    політ каменю
    над ненависною травою
    над сухоплетом
    я зображу тобі

    колись я лежала біля дерева
    наді мною було гілля
    на гіллі зріли грушки
    зривалися і падали вниз
    щоби гнити в траві
    у сухоплеті волосся
    біля каменю тіла мого
    я дивилась
    і майже не бачила
    як росте моє тіло

    політ каменю
    над кожним листом
    і водою
    я зображу тобі


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Флора Генрик - [ 2013.04.14 19:29 ]
    Іронічне(Забула все)
    Забула все,
    мандрую крізь життя
    без почуттів,
    загублена у віршах.

    Навколо світ,
    мов райдуга цвіте,
    його ж дитя
    метро лиш знає
    й риму.

    Кімнатний рай,
    а в нім, окрім стіни,
    найголовніше -
    тиша,
    тиша, тиша…

    Вона мене на крилах
    віднесе
    і заримує сумніви
    густіше.

    Гіркі хвилини
    втраплять у верлібр,
    мов карасі,
    запечені в сметані.

    А я закрию очі
    і вкраду
    картинки,
    наче яблука в саду...


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  36. Юлія Марищук - [ 2013.04.14 16:54 ]
    ***
    хочу ділитись з тобою усім
    краплями що тарабанять по підвіконню
    пугуканням сови яка не знати де заховалася
    запахом мокрої землі залежаного листя
    першої зелені що пробивається
    проривається соками
    в цю ще невіджиту в цю
    запізнілу сірість
    сміхом дітей на гойдалці
    ранковою лінню яку не хочеться
    випускати з ліжка
    шишками з ялин навпроти моїх вікон
    різьбленим Довбушем на стіні
    вас навіть звати однаково
    перестрибуванням через калюжі поки на них
    розходяться тисячі кіл
    рясних і спокійних кіл -
    весняний дощ зовсім як я мрійливий
    сонцем ще таким боязким
    таким ненахабним
    але дедалі теплішим
    дедалі ніжнішим
    таким всеохопним як моє бажання
    ділити з тобою всесвіт


    14.04.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (1)


  37. Юра Товмач - [ 2013.04.13 18:50 ]
    Білизна


    Білизна на розі ямки з щічок
    Піка льоду прози з меду
    Злетів сніжок впаши біля ніжок
    Твойого злету на мою планету

    Вакуумного древа за вікновим ліжком
    Марево цукатів кленотари із каштанів
    Полишаю самотінь я тишком-нишком
    І гудуть все бджоли солодом тетанів

    Вологі язики вивчають гірські піки
    На вершинах для лавини з неба
    Поглинає в себе із любові ліки
    Кантовим апостеріорі ця морфема


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  38. Олена Рибка - [ 2013.04.13 11:09 ]
    Так почути
    Запитуючи, чи читаю Гельдерліна,
    Він прагне почути «так». І кажеш «так»,
    Пригадуючи третій курс університету,
    Запаморочливий головний біль і шурхотіння
    Пожовклих сторінок у півтемряві бібліотечної зали.

    Коли я була дитиною, Бог рятував кожну мить:
    Від невідворотності болю, від палахкотіння слів,
    Від шаленств віровчення і чистилища розплати
    За невивчені уроки історії й істеричні читання:
    А однак усе, що триває, постає завдяки поетам.

    І в німому запитанні «що є мисленням?»
    Постає зачудування найневиннішим заняттям,
    Яке відсвічує у півсні чужими словами,
    Перекладеними на мову твоїх пальців,
    Якими вчитати можна, не знаючи шрифтів Брайля,
    Всі неспроможності мови, всі нестримності плоті,
    Всі непроминання поглядів і недоречності поезії.

    І найнебезпечніше благо, проходячи через горнило
    Горла, горлицею всідається на губи, що шепочуть
    «Так», не чекаючи на запитання про Гельдерліна.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1) | "М. Хайдеггер. Гельдерлін та сутність поезії"


  39. Василь Кузан - [ 2013.04.12 19:20 ]
    Про шкідливість вживання великої кількості алкогольних напоїв (типу – коньяк) для психоемоційного та
    Про шкідливість вживання великої кількості алкогольних напоїв (типу – коньяк) для психоемоційного та фізичного стану чоловічого організму в умовах загальнонаціональної економічної кризи, повної зневіри та масових розчарувань, а також у день тимчасового нерозуміння (сварки) з коханою жінкою

    вірш:

    Я с-с-сьогодні сх-схожий на с-с-свиню,
    А св-св-свиня сміється, о!
    Ніби пані.

    12.04.13


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  40. Юра Товмач - [ 2013.04.12 08:59 ]
    Обкладинка


    Пікантна, «чілі», лагідна
    Ти – хамелеон у монооправах
    Манірність твоя трьохвимірна
    А філософія життя в окалинах
    Бездоганну маєш ідеальність
    Ти - жорстка сентиментальність
    Суцільна картотека з утопії
    Ти - амазонка клоустрофобії
    Ти пізня постмодерністка
    Заслана псевдоатеїстка
    Ти витончена словорубка
    Ти філка, а може ж і фобка…


    Рейтинги: Народний 5.25 (0) | "Майстерень" 5.25 (0)
    Прокоментувати:


  41. Юлія Марищук - [ 2013.04.10 19:04 ]
    ***
    дивися на мене
    отой твій погляд з екрану
    найніжніше
    що коли-небудь доводилось бачити
    дивися дивись так на мене ще
    як засинаю
    мовчазними губами підспівую
    нашій з тобою пісні
    то ж буде перша
    наша з тобою пісня
    дивися на мене
    як думаю мрію
    як обіймаю тебе уві сні
    як відсуваю штори впускаючи
    найперше світло
    дивися на мене
    бачиш пальці свої на моєму лиці?
    торкаєш його і здається ніби
    маленькі сонячні зайчики
    танцюють і сиплеться радість
    з їхніх завжди усміхнених заячих вуст
    а сонце все вище а тіні
    тіні все меншають
    бачиш як час скорочує відстань?
    і ще один тиждень і ще
    просто дивися на мене
    дивися на мене



    10.04.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (7)


  42. Юра Товмач - [ 2013.04.10 07:18 ]
    Наснилась


    Притулилися лиця у снах полуничних
    З морозива губи кусаю твоїм я міжряддям
    Доторком плеса тендітних думок я невинних
    Зомліваю тебе у стернах осоту з кохання

    Крила піднялись у мить опустившись
    Зі швидкістю світла відірвалась землі
    В плеяді галактик моя діва з’явилась
    В телескоп розглядаю я зорі твої

    Твій зоряний промінь мене осліпив
    І вічність в душі немов оселилась
    Яріє субстанцію, і тіло ліпив
    Летючою в сні ти сьогодні наснилась

    Струменем дощ, рябіє коромисло
    Павутина огорнула нас в лещатах перини
    Мабу’дь то снігами у квітні пороблено
    Мабу’дь то з колисок заметілі дитини


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Олександр Гора - [ 2013.04.09 03:10 ]
    Сказочный сон...
    Струится из сердца любовь, как большая река
    И в небесах Луна говорит со звездою.
    «Она тебя любит!» — шепчут мне облака,-
    «И будет вечно с тобою.»
    Мы сок пожеланий в бокалы нальем,
    Мы счастливы здесь, с тобою вдвоем,
    Купаемся в радости и любви,
    Глаза от счастья сияют твои.
    Прошлое кануло в небыль, его не осталось,
    На весеннем лугу ты собираешь цветы.
    Радостью ласково мне улыбаясь...
    Может мне все это снится?
    Поцелуй, будто сказочный сон...
    Нас не вино пьянит, а счастье!
    Сердца поют как птицы - в унисон!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:39 ]
    * * *
    Космос плаче
    на зелені груди Землі
    серце космосу
    сміється та розбризкує
    свою вогняну кров
    на галактики
    по його артеріях
    пульсують
    метеорити й астероїди
    космос цілує
    геніїв планети
    блакитними губами
    розсипає в їх головах
    родюче насіння
    з якого колись виростуть
    золотоокі квітки

    Липень 2003


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.4)
    Коментарі: (1)


  45. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:29 ]
    * * *
    Дівчинка йде стежиною,
    Одягнена в платтячко з місячного серпанку.
    Місяць постелить їй постіль
    І заграє симфонію містичної сопілки.
    Місяць — дуже великий вигадник.
    На що він тільки не здатний!
    Це сам чорт у білому вбранні,
    Хитрий, лукавий, але мудрий.
    Він посилатиме зі свого холодного трону
    Солодкі сни дівчинці.
    У хороводі ніжнолицих хмарин
    Він танцюватиме вальс ночі.

    27 листопада 2003


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.4)
    Прокоментувати:


  46. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:43 ]
    Гарматні очі
    Гарматні очі
    Цілими роями
    З’являються мені вві сні.
    Вони вповзають у душу
    Холодними упирями.
    Гарматні очі
    Пропаще та приречено
    Вибухають в душі.
    Вони прибивають мою душу
    Іржавими цвяхами
    До скелі німоти.
    Вони поселяють пустку
    В моє оазове серце.

    18 грудня 2003


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  47. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:59 ]
    Сонце в крові
    Моя кров заклято вибухає сонцем,
    Сонце заклято вибухає моєю кров’ю.
    Я здіймаю до сонця камінь,
    Який котиться проклято назад
    У мою душу і може її загубити.
    Цей чорний і волаючий камінь
    Я так би хотів розтопити
    В скривавленому сонці.

    19 грудня 2003


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.4)
    Прокоментувати:


  48. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:41 ]
    Горе моєї коханої
    Я хочу випити все твоє горе, кохана,
    Я здатен його помістити в душі.
    Воно роз’їдатиме наскрізь мене.
    Це горе блукатиме привидом,
    Що не може потрапити до потойбіччя.
    Воно шкутильгатиме
    Неприкаяною дитиною.

    19 грудня 2003


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.4)
    Прокоментувати:


  49. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:50 ]
    Старий годинник
    Старий годинник
    Тишу колише.
    Дивиться в спокій
    Меланхолійних хмар.
    Старий годинник
    Залоскочує стіни,
    Щоб їм наснились
    Кольорові сни.
    Годинник вистукує
    Ритм свого серця.
    Годинник блимає
    Карими очима печалі.

    20 березня 2004


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  50. Борис Костиря - [ 2013.04.08 15:06 ]
    * * *
    Я впився поглядом у небо,
    Пооране фіалковим плачем.
    Я проламую кригу тиші,
    Яка не дозволяє мені чути
    Приречену симфонію троянд.
    Кожна зоря запліднюється нектаром,
    Принесеним з яблунь мого саду.
    Зорі падають на землю,
    Спалахують і перевтілюються
    На чарівні жар-птиці.
    Чи можна виплакати
    У груди Всесвіту
    Усе криничне страждання?
    Чи можна посіяти в полі безмежжя
    Зерна кульбабових надій?
    Вибухає журба тополина
    Бездонністю журавлиних доль.

    21 лютого 2005


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   55   56   57   58   59   60   61   62   63   ...   119