ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.22 18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві

Ірина Вовк
2026.11.22 18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить

8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»

(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий

Володимир Бойко
2026.11.22 18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!

Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину

Вячеслав Руденко
2026.11.22 17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.

Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Василь Луцик - [ 2016.05.25 10:44 ]
    ***
    Космос вислуховую, бога вибудовую.

    Смерті вихор...
    Смертний – тихо
    слухай пульсуюче сонце,
    слухай пульсуючу кров.

    Бо вони у тобі – обоє.
    Бо вони у тобі – живі.

    Мертве вирує чорнозимою.
    Мертве розріже тобі живіт.
    Мертве із тебе витягує ну-
    трощі поступово.

    Мовчи і кричи. Та солоні дощі ні до чого,

    бо річка солона вже до
    берегів переповнена.
    Човен буття в ній давно потонув –
    потонув із тобою.

    Мовчи і кричи. І кричи – і кричи!
    І ламай береги – хай ріка потече по полях!
    І з неба по-іншому вже задощить і вимиє сіль.
    І свіжа роса на блискучій косі позбира урожай золотий.

    І буду там я.
    І будеш там ти.
    І будемо ми.

    Й не буде надворі вже чорнозими, бо не буде ніколи!

    Дивися – в сузір'ях пасуться небесні воли.
    Травою для них є проміння зірок і навколишня тиша.
    Іонні вітри колискові співають планетам і мишам
    і тим, хто це чує іще чимось, крім голови.

    Слухай мене, але слухай секунду теж –
    ми не маємо меж, бо самі є межею,
    бо самі є останньою
    краплею,
    крапкою,
    а, може, і крапкокомою.

    А тепер засинай.
    Доля буде простою і надвідомою,
    на тарілці теплою і готовою.

    А що я? Нічого такого –
    космос вислуховую, бога вибудовую.

    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  2. Серго Сокольник - [ 2016.05.25 03:41 ]
    Лит. пытошное. Сюр
    Злобный комар опустился на нос.
    .....................................
    Это не стенка, всего лишь допрос.
    Вовсе не факт, что под пыточный блюз
    В жажде раскаянья я расколюсь
    (Ну, а под пытками лучше всего
    Думать, не сделаны мной отчего
    Кары небесные неким, в натуре,
    Экспроприаторам литературы,
    Затитулованным гидроворонам,
    С кадров отбором себе похоронным,
    Проще, подбором, сказать, холуев.
    «в битве обрящешь ты право свое...»
    Жаль, что под пытками непроизвольно
    Мысли теряются... Все-таки больно...
    Если ты воин, то фиг ли стенать?
    .....................................
    ...шавки озлОбленно грызли слона...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.25 02:21 ]
    Озерна пастораль
    Я сам у тихому гаю,
    Лише пташки тривожать тишу.
    І сивину сумну мою
    Вітрець, мов листячко, колише.

    І сонця відсвіти ясні
    Поволі вечір випиває.
    Неначе Бог у вишині
    Нектар потягує у гаю.

    Тьох-тьох, ку-ку, гуль-гуль, дон-дінь –
    Веселі висвисти довкола.
    Сміється озера гладінь
    І сяючі малює кола.

    Я дякую за цю красу,
    Вклоняюсь Велесу самому.
    І звуки ніжності несу
    Як найдорожчий скарб, додому.

    23.05.7524 р. (2016) Київщина, Конча Озерна,
    Ольжин став.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  4. Ольга Значкова - [ 2016.05.24 22:06 ]
    Замість листа
    Злуда ласкава,
    щастя ж - не варті.
    З попелу в кварті
    родиться кава.

    Слово холодне
    створює прірву.
    З пам'яті вирве
    гулом заповнить.

    Надто погорді.
    Надто ледачі.
    Втомлена вдача
    не пише мелодій

    Попри напругу
    посмішка тепла.
    Вірю: під светром
    вишита смуга

    24 травня 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Лариса Пугачук - [ 2016.05.24 14:48 ]
    Бути чи не бути (пародія)
    Блукало
    ЯкОсь мишеня
    Під деревом, що саме
    Давно колись посадило
    На втіху собі і радість.
    Хотілося так чогось їстівного (та смачного)!..
    Як раптом почуло воно кроки чиїсь неспішні
    І тінь велику, мов світ, побачило крізь щілинку.
    З-під дерева – та у двір, із двору – та у хатину
    Влетіло через вікно (рожеве з якогось дива),
    Розбивши його (пробачте – злякалося, бідолашне),
    Порізавшись ще й… (пусте, таке заживає швидко).
    Коли переляк пройшов, тихесенько на віконце
    Залізло і почало дивитись на світ крізь скельце:
    І дерево в тому шклі здалося йому казковим!
    А листячко взагалі було, наче диво дивне –
    Не листя злітало вниз, а зернятка і цукерки
    (Ну що з мишеняти візьмеш - КотЕ (може) виправить горб…).
    Побігло до дерева знов – а там тільки листя жовте
    (Бо дерево те було вульгаріс вульгарісом геть).
    Заплакало мишеня, та так, що із сліз сердечних
    Набралася повна ріка. Сиділо воно сумне
    На березі річки тої не знаю, наскільки довго
    (та довго, бо дрижаки вхопили його добряче)…
    Плив човен (хоча не хотів) (а може й хотів – не знаєм),
    Пробралося мишеня у човен (сховалось прудко,
    лякливе (ну і нехай)) , і подорож почалася:
    (ще не розуміло дурне, що ВСЕ – до прощання плин…).
    Міста… та міста… міста… Дивилося крізь щілину
    На ті дивовижі. Та шкло рожеве крутило в пальцях
    (Чи в лапах – нема різниці). Та думало, нащо скельце…
    І що робити із ним.
    Зі скельцем отим рожевим…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  6. Володимир Бойко - [ 2016.05.24 10:53 ]
    * * *
    Напливають несподівані слова,
    Не питаючи ні стежки, ані броду.
    Перейшовши Крим і Рим, вогонь і воду,
    Вже не слухається серця голова.

    На душі вогонь уже не клекотить,
    Ворушиться, мов зміюка, ностальгія.
    Я тебе не розумів – й не зрозумію.
    Що було – це тільки мить. Манлива мить.

    Але я не шкодуватиму за тим,
    Що розвіялось феєрією казки...

    Все прямує до логічної розв'язки –
    Вже ніхто із нас не буде молодим.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  7. Леся Геник - [ 2016.05.23 22:29 ]
    Ілюзія трави
    Лягти б у траву на хвильку
    і проз невагоме листя
    вдивлятись у небо синє,
    в невидимий тан зірок.
    Закутатися у спокій
    і марно себе не гризти
    розятреною мушнею
    кусючо-їдких думок.

    А стати б собі травою
    і зануртувати соком,
    спивати щоранку спрагло
    причасну, святу росу.
    І не озиратись лячно
    на вулиці темноокі,
    що в погляді непривітнім
    загрозу німу несуть.

    І хай би дощили ночі,
    і хай би вітри не спали -
    ніщо б не вкололо серце,
    просвітлене догори.
    О, впасти б на хвильку долі
    у ці весноликі трави,
    о, стати б собі на мить хоч
    ілюзією трави...

    19.05.16 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (12)


  8. Олена Красько - [ 2016.05.23 20:14 ]
    Правильний соєвий соус
    А може ви помічали,
    що правильний соєвий соус
    рятує обід і настрій?

    Так от,
    її звати просто - Настя.
    І вміє вона чаклувати –
    журбу із сердець виганяти
    (хоч часом буває й сама
    трохи сердита й сумна).

    Бува біжить по долині,
    вітерець підганяє у спину
    рожевий її силуетик,
    а поруч собачка-бешкетник!

    І так на це задивуюсь!
    Бо я ж сама не чаклую –
    я лишень її учениця,
    для неї ж – й синичка сестриця!

    Маленька така Повітруля,
    впізнає її і зозуля,
    метелик її добре знає,
    але котик частенько втікає -

    пухнастик не розуміє,
    як від ніжності серденько мліє!..
    Така вона – Анастасія,
    всіх любить і всьому радіє.

    Як цього у неї навчитись,
    на дурниці зважати спинитись?
    Врятував сьогодні цей соус,
    а завтра щось придумаєм знову…

    Всім бажаю веселих вікендів,
    а в будні – ангажементів.
    А головне – уміти, як Настя
    в дрібницях знаходити щастя!

    23.04.2016




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Володимир Маслов - [ 2016.05.23 18:47 ]
    ***
    Вверху глухі, внизу німі,
    країна в ямі...
    І незалежність у сумі,
    важка, мов камінь.

    За що молились я і ти,
    якому богу,
    коли не можемо знайти
    одну дорогу?

    Два роки клятої війни
    і два Майдани...
    Відходять винні без вини,
    ростуть кургани.

    І доля каменем лежить
    чиясь на схилі,
    на цій землі, на цій межі...
    на цій могилі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (6)


  10. Мирон Шагало - [ 2016.05.23 15:52 ]
    Ватерлоо
    Остання битва, і близько вечір,
    мов Жозефіни остання ласка.
    Поблідло небо від кровотечі.
    Невже поразка?

    Якесь незвичне це Ватерлоо —
    чуже немовби, й немовби знане.
    Поля, горби ці — чи ви від злого
    чи Богом дані?

    Жалю немає, немає злості
    на Ватерлоо, на Веллінгтона.
    Бо хто ти завтра? Самотній острів,
    що в морі тоне.

    (23 травня 2015)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (5)


  11. Серго Сокольник - [ 2016.05.23 13:17 ]
    Тополиний пух
    Пух тополь сколихнула
    Снів зими сивина...
    Відліта у минуле
    За снодійним весна,

    Щоб відпивши, набути
    Стилю вічного сну,
    Та й себе позабути,
    Відлетілу весну,

    Бо завчасно не діють
    Шоб спинити відліт
    Мітки щастя- надії
    На кохання розцвіт,

    І з минулого лине,
    Пилом горло дере
    Долі пух тополиний,
    Що злітає з дерев.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116052300820


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  12. Віктор Кучерук - [ 2016.05.23 08:18 ]
    Півники
    Л. Н...
    “Посинілі півники під тином
    Опустили крила на спориш… “, –
    Та почувши зранку ці новини,
    Ти про втрати бідкатись облиш.
    Посиніли півники в квітниці,
    Забриніли весело: “Дінь-дінь…”, –
    Радість повертаючи на лиця,
    Смутку залежалому взамін.
    Хай синіють півники довіку,
    Край сільських закурених доріг, –
    І не буде нашим веснам ліку
    На землі, уквітчаній для всіх!
    22.05.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (14)


  13. Яна Правобережная - [ 2016.05.23 00:20 ]
    Мое солнце
    вот и солнце мое угасает
    и свет забирает с собой.
    а что же оно мне оставляет,
    кроме мучительной туги ночной?

    холодная тишь разъедает внутри,
    осколками падает тихо душа.
    и если для звонка не хватает причин,
    то давай просто с тобой помолчим.

    мое солнце угасает каждый день,
    тепла становится все меньше.
    и если утром я начинаю бороться,
    то ночью я падаю в пропасть.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.22 23:28 ]
    Відгомін війни
    Із хмари вовняний дашок
    Навис над садом пеленою.
    Під ніжні висвисти пташок
    Сумні дощі ідуть весною.

    Проста напевне в цьому суть,
    Мінором дихає неначе –
    Загиблих воїнів несуть
    І небо понад ними… плаче.

    20.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Київ, ботанічний сад


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (16)


  15. Лариса Пугачук - [ 2016.05.22 22:24 ]
    Втрата орієнтації
    Приїхала до Львова при нагоді.
    З метою…( а, вірніше, без мети –
    Однаково, куди, коли іти).
    Осіння ніжність, чарівна погода.

    На площі – Вейдер, чорний, як ворона,
    І шоу, де літаючі вогні,
    Факір (чи йога?..) в дивному вбранні.
    Танцюють люди – хто їм заборонить?..

    А я продовжую свій шлях натхненний,
    Шукаю оперний – він десь отут.
    … Бруківка підкидає, мов батут:
    Переді мною тихо і смиренно

    Стоїть Дарт Вейдер!!! чорний, як ворона.
    В очах двоїться… мерехтять вогні…
    В гіпноз завів мене факір? – Самі
    Танцюють ноги – я їм не борОню.

    Блукаю далі, мов повітря в тісті,
    Не пробую змінитися – дарма –
    Орієнтації вкапець нема,
    Хоч сексуальна добре, що на місці.

    Впадаю в відчай, як Андрій Миронов.
    Рятуйте, добрі людоньки, help me,
    Мене щось водить, як в страшному сні –
    Знов Вейдер Дарт!!! Він, чорний, як ворона,

    Бере за руку, вбік відводить тихо,
    Питає – пані, чим Вам помогти?
    – Я… хочу… оперний… театр… знайти...
    Аж смішно. Та мені вже не до сміху.

    Провів два кроки, повернув направо –
    Стоїть театр, і скверик перед ним.
    Вони й були, не сховані ніким,
    Ніде не ділись. Але я вже й гава…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  16. Іван Потьомкін - [ 2016.05.22 20:50 ]
    Плата за любов
    Три діди, три діди, як, бува, нап’ються,
    Деркачами й рогачами старенькую луплять:
    «Оце тобі за любов, а оце – за дулі!»
    Баба в крик, бо болить, а діди трикляті:
    «Більш не будем тебе бить!»
    Та й мерщій тікати.
    І тоді на бабин крик виліза з-під печі
    Четвертий, малесенький, що старій по плечі.
    Він цілує її, він милує її, ще й на гулі дмуха.
    І бабуся замовка, щоб милого слухать.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  17. Яна Правобережная - [ 2016.05.22 00:17 ]
    Утерянное спокойствие
    не люблю эти улицы шумные
    и дома серые-грустные.
    людей злых и вечно спешащих,
    что и вовсе не замечают других окружавших.
    воздухом этим дышать не могу,
    все кажется, что однажды на лестнице своей упаду.
    я спокойствие тут свое потерял,
    когда "на счастье" тебя повстречал.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Яна Правобережная - [ 2016.05.22 00:35 ]
    Summertime
    я подожду тебя до июня -
    до дня, когда начнется лето.
    до того момента,
    пока буду помнить тень твоего силуэта,
    и голос твой не уйдет с головы.
    пока ты будешь продолжать мне снится,
    ночью я все еще буду за тебя молится.
    пока карандашом будешь скользить на моем холсте,
    и словом робким ложится на моем листе.
    а что будет потом, сложно сказать,
    пока ты мое искусство,
    а впредь - головная боль.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2016.05.21 23:17 ]
    Ночное мистическое ( 16+ )
    ж. Днипро, май 2016

    Мистична тьма ночного неба...
    Безмерной мглой давя на нас,
    Как извергая быль и небыль,
    Предупреждая всякий раз

    О сокровенном смысле Знаний,
    О невозврата полосе,
    О предрешенности свиданий,
    Нам приоткроет тайны все

    Куском преломленного хлеба,
    Как Дар Богов... И мы вдвоем,
    Впитав в себя ночное небо,
    Как вина, тайны эти пьем...

    Как вина... Руки протянули
    Навстречу звездной тишине...
    И сумрак звезд гудит, как улей,
    В сердца войдя тебе и мне.

    И в миг ночной, что всех дороже,
    Вдыхая грудью звездный дым,
    Как Инь и Ян, взойдя на ложе,
    Друг другу тайны отдадим.

    2014



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  20. Лілея Дністрова - [ 2016.05.21 21:55 ]
    Не вдивляйся...
    Зачеркаю сю думку солодко-гірку,
    Зачеканю лик бронзи до блиску,
    І припну до листка біль...печаль говірку,
    І народиться  слово в любистку.
    Зачерпну вдих ванільний твоїх орхідей,
    І розсиплю журу за вітрами.
    Так тужливо щебече в садку соловей...
    Не вдивляйся...ті очі - цунамі,
    Що потоплять у вирі смарагдових мрій,
    Що підіймуть  до зір мерехтливих.
    І влаштують у душах незримий двобій
    Почуттів тонкострунно-грайливих...
    Зачеркаю сю думку...за давніх-давен,
    Із майбутніх вітрів коловерті...
    Щоб не чути  зрадливого звуку сирен,
    Розчинюся  у місячній чверті...

    2016 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  21. Лариса Пугачук - [ 2016.05.21 17:25 ]
    Незвичний смак нового myбуття
    Проллялося насіння у ріллю,
    Зійшло і виросло, своє дало насіння.
    Земля утомлено: «Піду, мабуть, посплю», –
    Та десь узявся теплий дощ осінній
    І спрагу втамував, і обігрів.
    Життя вернулось, забуяло цвітом.
    І полиновий запах вечорів
    Спізнілим щастям солодко звагітнів.
    ***************************************
    – ГіркувАте на смак?
    – Авжеж.
    Ще й липке… Не проллється мимо?
    І бурхливе… Я не захлинусь?
    Чи осилю ковтнути, що хлине..?
    Ми ж обоє не знаємо, як і наскільки наповнено буде…
    – Це лякає?
    – Та наче не дуже.
    – Хочеш спробувати? Ризикни!
    – Ну а раптом верну… і тоді буде ніяково нам обом…
    – Цей напій п’ють лише ризикові!
    Та й не кожен у ньому… чомусь… насолоду знаходить для себе.
    – Я готова.
    – В мені вже давно несподіване вибухом зріє.

    Ми – у ризик!!!
    Та чи влетимо?......................


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  22. Іван Потьомкін - [ 2016.05.21 14:32 ]
    Як жить волів би в потойбічнім світі
    Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
    а дасть (бозна за віщо) право обирати
    як маю жити в потойбічнім світі,
    не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
    ні на таке принадне для смертних воскресіння
    (на подив родині й товариству).
    Ні, попрошу перевтілить мене в мурашку
    неподалік десь од домівки.
    Мову і звичаї улюбленців своїх охоче вивчу.
    Без нарікань ходитиму за провіантом з ними,
    (звик на роботу ходити тільки пішки).
    І вже без заздрощів дивитимусь, як праведні
    чимчикують звідусюд в Єрусалим...
    «Таки збувається ...»,- скажу тоді по-мурашиному
    та й поспішу наздоганять нову свою родину.
    А як заллє дощами край наш пізня осінь,
    і затишно, і тепло буде нам у сховку.
    наслухаюсь тоді бувальщин про літа давноминулі -
    такі ж бо схожі на міфи та казки людські.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  23. Лариса Пугачук - [ 2016.05.20 17:57 ]
    Калина
    Посадили її недалечко від хати,
    Навiть згадки немає, коли.
    Там любисток цвiте, пахнуть кущики м’яти
    Та стежки споришем поросли.

    Там щороку своїх мацюпунiх курчаток
    Від сусідських котів та шулік
    Стерегла, як могла, перелякана мати,
    Закликала сховатись під бік.

    Ще там лавка була на самому осоннi,
    І на ній о вечірній порі
    Гомоніли сусідоньки, склавши долоні,
    Виглядали дітей матері.

    І калина росла, наливалася соком,
    Облiтали на зиму листки.
    Приїжджали ми влiтку, на мiсяць щороку,
    Потiм знов сиротiли батьки.

    Може, ти ще ростеш біля рідної хати
    Та ховаєш курчат в споришах,
    Та нема вже кому біля тебе стрічати.
    … Тільки пам’ять усе воскреша.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (18)


  24. Василь Баліга - [ 2016.05.20 16:48 ]
    Ляльки
    Все тіло пронизане нитками,
    Що дико і хтиво звучать на дні
    Душі, за які хтось так смикає,
    Аж тіла зриває шматки; і всі

    Так дивно кидаються в приступах
    І сліпо згинаються дугами,
    Не вміючи мислити. Постити
    Чужі забаганки і збудники

    Хвороби лише їм дозволено.
    Не знаючи волі, вже падають
    Поклоном; нарікши млу долею,
    Як зомбі ідуть, та лиш парами.

    (20.06.15)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  25. Іван Потьомкін - [ 2016.05.20 14:53 ]
    Пироги для сміху
    А дружина в орача не така, як в інших,
    В торбу вклала пироги, не їсти – для сміху.
    Узяв торбу мужик, поклав на узбіччі.
    Нагодились тут дівчата, захотіли їсти.
    Взяли торбу та й гайда. сіли біля річки.
    В торбі повно пирогів...Чом би й не поїсти?
    Як горнята пироги, в рот не в змозі влізти.
    Тож ламають їх навпіл. Але замість їсти
    Починають так кричать, мов згубились в лісі:
    Вилітають з пирогів з одчайдушним свистом
    Кільканадцять горобців, замішані в тісті.
    Вилітають горобці у весняне небо.
    А мужик кричить з межі:
    «Отак вам і треба, ледачії кралі,
    Щоби їли своє, а чуже не крали!»



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  26. Олена Осінь - [ 2016.05.20 09:16 ]
    ***
    хлопчики мої
    хлопчики
    братики мої
    братики…

    як одягнуть сорочечки
    хрестиками картатими
    та як пройдуть берегом
    річки небесної –
    велети наші!
    велеси!
    лицарі наші
    месники…

    ненька-земля молиться:
    сонячні мої
    воїни
    рани загояться…
    рани незгоєні…

    там для душі прóсторо
    купіль любисткова
    білі як пух постелі
    янголи вам вистелять
    в тиші густій миртовій…

    болем серця гострені

    вибачте що молитвою
    не зупинили пострілів


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.49) | "Майстерень" 5.88 (5.58)
    Коментарі: (11)


  27. Віктор Кучерук - [ 2016.05.20 08:24 ]
    Дощові думи
    Невже дощ надовго, невже він навік
    До нашого краю, мов горе, причалив, –
    Пролився б принадно, а потім і втік,
    Як тисячі раз, пам’ятаю, бувало?
    Вже тиждень грядки полосують струмки,
    Шукаючи шлях до калюж на городах, –
    І голови чешуть тривожно жінки,
    Бо місця собі та воді не знаходять.
    Вологою впоєна щедро земля,
    Здається, що скоро візьме і потоне,
    Бо дощ то періщить, то йде спроквола,
    Руйнуючи сталі одвічно канони.
    20.05.16


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.19 22:24 ]
    Паралелі життя
    Вишина дивовижної сповнена гри –
    Пасма в ній то сумні, то веселі…
    Каравани хмарин, каравани хмарин
    Потяглись по небесній пустелі.

    Соловій агресивно у гіллі лящить,
    Проводжає вервечки фургонів.
    І лягають навкруг темні смуги дощів.
    Світлі – вітер легесенько гонить.

    Паралелі життя – сяйво і каламуть –
    Добрі духи й нечистії, злії.
    Пара Лелів отак і в коханні живуть –
    Болем тужать і щастя леліють.

    19.03.7524 р. (Від Трипілля) (2016)




    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  29. Віктор Кучерук - [ 2016.05.19 22:43 ]
    В очікуванні...
    Хлюпотить під дощем жовте листя
    І дзюрчать стоголосо струмки, –
    І про себе нагадує свистом,
    Між деревами, вітер прудкий.
    Все шумить, як музики на святі,
    Й водограєм дзвінким виграє,
    Щоб було веселіше чекати
    На кохання спізніле моє.
    Бо водою не вмитий – облитий,
    І промоклий увесь до кісток, –
    Починаю невтішно тужити
    Від роїв невеселих думок.
    Та й журюся, що люба не бачить,
    Десь укрившись, напевно, плащем, –
    Як я довго та вірно маячу
    Під рясним і огрядним дощем.
    Але це ненадовго – я знаю,
    Що негода, мов сум, промине, –
    Ген вже сонце промкнулося скраю
    Видноколу і сліпить мене...
    18.05.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (10)


  30. Лариса Пугачук - [ 2016.05.19 15:31 ]
    Не винна я. То соловей зманив.
    У соло солов’я влетіла,
    В траву скотилась запахущу,
    У ягодах скупала тіло,
    Тебе закликала під кущик.
    Роси розсипалось намисто
    По двох горбочках пустотливих,
    І у волосся шовковисте
    Вплелося сонце чистим дивом...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (14)


  31. Леся Сидорович - [ 2016.05.19 13:15 ]
    День вишиванки
    ВишИванка і вишивАнка.
    Як мова, найцінніший код.
    Не просто мода, забаганка,
    Бо особливий мій народ!

    Чудове міжнародне свято,
    Щороку в травні, у четвер.
    Змагаються усі завзято,
    Хто найгарніший з них тепер!

    Багатство барв, сплетіння ліній,
    І настрій, і сакральний зміст.
    І взори, древні і нетлінні,
    Майстринь покажуть справжній хист.

    Вдягайте вишиту сорочку
    Не тільки у святкові дні!
    Від немовляти в сповиточку
    Усе життяна полотні.
    19.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  32. Лариса Пугачук - [ 2016.05.18 21:22 ]
    Тихе
    шукати тебе в тумані
    знаходити і губити
    вертатися і вертати
    радіти ізнов ізнов
    питати і випивати
    мовчання твоє надійне
    і ніжністю розбавляти
    чекання незвичний смак


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  33. Мирослав Артимович - [ 2016.05.18 21:23 ]
    Ранкове диво

    Травневе солов’їне соло,
    Травѝ покоси запахущі,
    Найперші ягоди до столу
    Дарує жимолості кущ.
    Сльозинки росяні на листі
    цілує сонечко пестливо –
    у кришталевому намисті
    смакóликів ранкове диво...

    16.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  34. Лариса Пугачук - [ 2016.05.18 18:34 ]
    Вишиваєм долю
    Квiточка до квiточки, стеблик до стеблини –
    Вишиваю хрестиком гарну скатертину.
    Макiвка до макiвки, колос до колосся –
    Вишиваю сонячний обруч на волосся.
    Вишиваю ніжністю милому сорочку –
    Оберіг вкладаю в кожну оторочку.

    Крапля кровi раптом впала на тканину –
    I зайшлася криком доля удовина.
    Чорними хустками та хрестами в полi
    Вишиваєм нинi України долю.
    Бiле зЕрно духу, а червоне – кровi,
    Маками залитий шлях терпкий до волi.

    21.05.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (18)


  35. Іван Потьомкін - [ 2016.05.18 12:12 ]
    Усміх на помах руки

    Ні до чого не зобов’язував
    Її усміх на помах його руки.
    Бачились мить уперше й востаннє,
    Та в надвечір’ї посвітлішало навкруги.
    P.S.
    Вона пасла корів на ельзаському лузі.
    Він поїздом мчав у швейцарський Цюріх.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  36. Ярина Чаплинська - [ 2016.05.18 07:13 ]
    Знаєш, що таке травень?
    Це коли небо на світанку випиває повне горня парного молока
    і бреде туманом за маржиною — брязкальцем - дзвоником.
    Гори зачудовано наслуховують як посеред зелених смерек
    мрійливо розмовляють між собою Черемош, Тиса і Прут.

    Птахи у колисках своїх гнізд у режимі «наживо»
    виколисують новий всесвіт із казки — з яйця та кохання.
    А мольфарка - зозуля голосно диктує пророчі послання
    та щедро роздаровує літа — наліво і направо, наліво і направо…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  37. Ярина Чаплинська - [ 2016.05.18 07:31 ]
    ***
    По пальцях тече
    сік беріз.
    Їм пече
    спомином — сподівання
    надії.
    І вони слухняні вершники —
    вони скоро злетять з орбіти,
    щоб із дна океану винести
    перли першого кохання…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  38. Серго Сокольник - [ 2016.05.18 04:48 ]
    Ніч без тебе
    І знову ніч... Вже котра ніч без тебе.
    Змією смуток заповза в нічне вікно...
    Тебе нема. І милосердне небо
    Мене самотнім знову обдарує сном.

    Насняться дні, безмежні, наче пам"ять...
    Ми знов щасливо проживемо разом їх,
    І жити снами, неодмінно снами
    В часи розлуки то є втіха серед втіх.

    Холодний морок затискає душу
    В лещата відчаю, і холодно душі.
    ...я спокій сну, немов перлину з мушлі,
    Дістав зі схованки й перелив у вірші,

    Що Духом Снів казкового сюжету
    Були записані у час, коли я сплю
    І збереглись на ранок у планшеті.
    Ти їх отримай... Як же я тебе люблю...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116051800911


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  39. Уляна Яресько - [ 2016.05.17 21:36 ]
    Відректися ніколи не зможу!
    Божевільний антракт... омертвіле мовчання завіс.
    Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
    Крізь тумани життя Бог тебе мені, милий, приніс.
    Пив тепло із очей, а сьогодні тікаєш від них ти?

    Дике танго думок... темні покручі планів-невдах.
    Йду кудись навмання. Сліпо. Змучена... знічена... Де я ?
    Заблукала душа, наче білий стривожений птах,
    Поміж вбитих надій на руйновищі Пантікапея.

    Сірі привиди грифів над містом забутих богинь
    Непомітно ширяють, як вірна міфічна сторожа.
    Якщо хочеш, мене серед тіней античних покинь,
    Але знай, що тебе відректися ніколи не зможу!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (9)


  40. Ігор Шоха - [ 2016.05.17 18:15 ]
    Рудиментарні плями
    Кожного, здається,
    вчили ще у школі:
    п'яниця проснеться,
    а дурний – ніколи.
    Є кого жаліти,
    що нема де спати,
    і од пуза їсти,
    і байдикувати.
    Їх і не лякає
    ні ярмо, ні пута,
    адже все буває,
    як і має бути.
    До сіней із хати
    і чужої клуні,
    легше виганяти
    п'яницю і дурня.
    Є за що набити,
    як немає жита.
    Та у світі цьому –
    файно, як нікому,
    у союзі жити
    п'яниці
                 одному.

    05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (1)


  41. Уляна Світанко - [ 2016.05.17 18:29 ]
    Наречена
    Вберуся в біле з передсердя
    І у долонях ягід жмені
    Зчавлю щосили: ти не сердься!
    Краса зіпсута нареченій.

    Червоний сік на грудях зліва,
    Напівтвоя ще – щирогола,
    Та юна птаха раптом зблідла –
    Не досягла до виднокола…

    17.05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  42. Анонім Я Саландяк - [ 2016.05.17 17:01 ]
    Від “паркінсона”, про діалектику кажу:
    то є... ви-мо-ва. З між всіх вимов усіх умов... будь певна – знай... твоя – най-най-най... вимовна.
    17. 05. 2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  43. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2016.05.17 10:00 ]
    Погода нельотна, але не для сонячних справ
    Погода нельотна, але не для сонячних справ,
    І я не очікую вже, що знайдеться таксі,
    Годину чекала, і мій чемодан все чекав,
    Але таке враження, що на таксі нині всі.

    Подвійний тариф, і годину не їде ніхто,
    Беру свій багаж, ледве стримую лайку і гнів,
    І вже голосую обабіч дороги, авто –
    Їх безліч, летять, зупинитись ніхто не хотів...

    Стою, сподіваюся. Дужчає вітер і дощ...
    Залежність – то гірше, напевно, ніж злива і грім,
    Бува, від обставин, а чи від людей – хоч не хоч,
    Залежність – найгірше, неначе удавка, батіг.

    Погода нельотна, але не для сонячних справ.
    І скрипнули гальма, спинилось одне авто,
    Мені в порятунок Господь раптом поміч послав -
    Спинився один! Хоча міг не спинитись НІХТО!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  44. Віктор Кучерук - [ 2016.05.17 10:10 ]
    Імпровізуючи експромтом...
    Весняний день, пташиними піснями,
    На повний голос весело бринить
    Над зеленню обвитими гаями,
    Відлуннями сягаючи в блакить.
    Весняний день, очікувано гарний,
    Незгасним сонцем, обіймає світ, -
    Невпинно і незмінно – регулярно
    Достоту серце хоче обігріть.
    Весняний день пробуджує натхнення,
    Відтворюючи образи зі снів
    Усохлих, як лушпиння незліченне,
    З отриманих узимку гарбузів.
    Весняний день веде за горизонти
    Народжених безповоротно мрій, –
    Імпровізуючи весь час експромтом
    У плині дат і маячні подій.
    15.05.16


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (10)


  45. Юрій Кисельов - [ 2016.05.17 00:46 ]
    Вітрило
    Вітрило маячить самотнє
    В тумані моря голубім -
    Чого шукає у безодні,
    Що кинуло в краю своїм?!

    Шмагає вітер, стогнуть хвилі
    І щогла гнеться на човні...
    Але воно все лічить милі
    Від батьківщини вдалині.

    Під ним - блакить прозора й ніжна,
    Проміння золоте - над ним...
    Але воно - о дивовижне! -
    Чекає, поки гряне грім.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  46. Вікторія Торон - [ 2016.05.16 22:57 ]
    Тиняюся, як пісня Сольвейг
    Тиняюся, як пісня Сольвейг – загублено і мелодійно,
    а ти, Пер Гюнте, все у мандрах, на списах зраджених сердець.
    Яка дошкульна ця морока -- шукати довго, безнадійно
    що намагався -– в хвилю темну— “тобою виразить творець”!*.

    Стара Осе -- у вічнім домі, а я чекаю і співаю,
    і стесую, йдучи по колу, усі нерівності й кути.
    Якщо мене ти не застанеш — зустрінемось в пустельнім краю,
    де лиця сірих мегалітів в бездонні дивляться світи.

    Стою норвезькою сосною -- корінням вросла і пасивна.
    Час зволікає біля мене й дрібними рухами гострить
    те, що розділить нас з тобою — від серця серце є відривне.
    Я озиратимуся довго-- мигливий образ твій вхопить...

    *вираз із драми Генріха Ібсена «Пер Гюнт»

    2015



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  47. Петро Дем'янчук - [ 2016.05.16 20:22 ]
    Вага
    У пошуку душа моя
    Тривожить тиха самота
    Де відповідь завжди одна
    Там доля ділиться на два

    І як не думай , не гадай
    Все перельється через край
    Куди повернеш , в бік який
    Тобі нести цей хрест тяжкий

    Тому вирішуй тільки сам
    Не слухай радників , і гав
    Усе скуштуєш пополам
    І сіль , і солод що обрав.
    2016 рік


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Петро Дем'янчук - [ 2016.05.16 20:14 ]
    Терен
    Мені було за чим боліть
    За що стоять , за що терпіть
    Від кого осудом тремтіть
    Грозою гніву відгреміть

    Плути лякали як могли
    Фанати підлої пітьми
    Не помогли їм і хрести
    Сутани чорні , і плітки

    Був битим , відповідь давав
    На їхнє слово два казав
    Усе від себе повертав
    На їхні голови зливав

    Життя розставило крапки
    Кого на ви , кого на ти
    Де правда там завжди шипи
    Кому до ран , кому з руки.
    2016 рік


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  49. Олена Балера - [ 2016.05.16 16:44 ]
    Amoretti. Сонет XXXIX (переклад з Едмунда Спенсера)
    Венери дочко, усміх твій сп’яня,
    Могутнім хистом володієш ти,
    Що лютого Юпітера спиняв,
    Який грозив богам стрілою мсти.
    Твоя небесна цнота – дар святий –
    Мені світила, як я був сумним, –
    І дух мій ніжну радість умістив,
    У серці справжня втіха струменить.
    Захоплена блаженством неземним,
    Моя душа впадала у екстаз,
    Її навік від прикрощів звільнив
    Твій блиск безжурний, що промінням став.
    І це для мене найцінніший дар,
    Солодший за амброзію й нектар.


    Рейтинги: Народний -- (5.7) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  50. Лариса Пугачук - [ 2016.05.16 14:00 ]
    ***
    Ти пiшов. А я тобi услiд
    Ниточку любовi положу,
    Щоб дорогу не згубив до мене.

    Ти пiшов. А я у твої днi
    Нiжностi навiю, щоб тобi
    Легше повертатися було.

    Ти пiшов – я ласкою очей
    Шлях твiй освiчу,
    Щоб ти не збився з нього.

    Ти пiшов… А я бажаю, щоб
    Всi дороги привели тебе
    В серце моє, любий.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)



  51. Сторінки: 1   ...   615   616   617   618   619   620   621   622   623   ...   1855