ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Бо збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,

Тетяна Левицька
2025.11.16 02:27
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.

Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо

Борис Костиря
2025.11.15 22:18
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо

Іван Потьомкін
2025.11.15 18:28
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.

Ігор Шоха
2025.11.15 13:36
Ще, напевне, мене пам'ятає
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,

С М
2025.11.15 10:30
Як я ходив іще у семінарську школу
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!

Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис

Юрко Бужанин
2025.11.15 10:16
Я - мов раб...
Близькість з котрим
компрометує.
Ти - наче
високопоставлена
Персона...
Не дай Боже,
побачать

Микола Дудар
2025.11.15 09:10
Заради забавки — маклює.
Заради вибриків — клює…
І один одного вартує,
Як жаль, по-правді, не моє…
Зірвали б куш і розділили б.
Третину їм, а решту тим,
Хто так охоче насмітили
Своїм замовленням «святим»…

Ігор Шоха
2025.11.14 22:47
Є ще люди на білому світі.
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.

ІІ
Із минулого бачу сьогодні

Борис Костиря
2025.11.14 21:53
Самотній пожовклий листок
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.

Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток

Богдан Фекете
2025.11.14 12:58
кров застрягає в жилах
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати

у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами

Ігор Терен
2025.11.14 12:55
Коли на біле кажуть чорне,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині, хто не ідіот,
іспанський відчуває сором
за неотесаний народ,

Богдан Фекете
2025.11.14 12:46
От-от почнеться літо.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.

Сергій Губерначук
2025.11.14 12:19
Мій секс на відстані –
прекрасна річ.
Приходьте подивитися –
це варто,
хоча б тому,
що сперма б’є ключем
і йде «запліднення у ваших душах».
Ви не гидайтеся,

Володимир Мацуцький
2025.11.14 12:09
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.

В Горова Леся
2025.11.14 10:36
Дорога (цикл сонетів)

І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
ОпЕртя, і нічого більш.

Микола Дудар
2025.11.14 08:28
За поповнення, за поновлення
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…

Борис Костиря
2025.11.13 21:46
Уже не літо, а зима.
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.

Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран

Євген Федчук
2025.11.13 19:42
Вже двісті літ минуло з тих часів,
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Олександра Ступак
2025.10.30

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Мирослав Артимович - [ 2013.10.28 19:00 ]
    Може…(легкоіронічне)
    вечір до нічки лащиться
    манять зірчаті шати
    саме пора кохатися
    може ще рано спати…

    ранок уповз як ласиця
    нічка тікає з хати
    досить уже кохатися
    може пора поспати…

    27.10.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (30)


  2. Сергій Рожко - [ 2013.10.28 19:01 ]
    ***
    А в тобі йдуть дощі,
    і на серце – по краплі,
    по кра…
    по краєчку землі –
    Жовтий карлик –
    у пошуках зрушень,
    рівновагу Світів
    може хтось,
    але я не порушу,
    заблукавши з тобою
    в безлюдді хвилястих отав.

    І тепло ста доріг
    не прийматиме нас
    по оди…
    по одинці усі
    вмить зникають
    у травах прим`ятих,
    і, тамуючи спрагу
    у погляді кольору м`яти,
    цілуватиму дощ ,
    що на серці лишає сліди.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  3. Олеся Овчар - [ 2013.10.28 17:21 ]
    Осіннє частування
    Осінь літепла черпнула
    глиняним горщечком –
    Розлила усім по кварті,
    навіть із вершечком.
    Ще й до того частувала
    сонячним узваром
    На потіху всім навколо –
    людям, звірям, травам.

    До оказії такої
    прибрались дерева:
    Там вербиці, там берізки –
    наче королеви,
    Одягли багаті шати,
    золоті прикраси.
    А шипшинки-горобинки
    зашарілись рясно –
    Бо здалося їм занадто
    пломінким намисто.
    Узялася і травиця –
    проти сухолисту.
    А між нею (чи не диво?)
    жовті оченятка –
    Визирає на світ ясний
    радісна кульбабка.
    До гостини і пташата,
    Потяглись помалу,
    Причастились, відігрілись –
    Голоси подали.

    Зазвучав осінній ранок
    Так дзвінкоголосо,
    Що аж небо здивувалось:
    - Ой, яка ця осінь!..
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (24)


  4. Джул Космос - [ 2013.10.28 16:33 ]
    Мій край
    Ніжно-ніжно, як подих березня,
    Шепотітиму знов про те,
    Що у грудях барвінком стелиться,
    Навесні в пралісах цвіте:
    Я люблю тебе, край калиновий,
    Я малюю тебе в віршах,
    Закохавшись в твій цвіт ще
    дитиною,
    Я знов бачу його у снах.
    Я навіки тобі присвячена,
    Приворожена, зачарована,
    В таємниці твої посвячена,
    Я собою тобі подарована.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  5. Джул Космос - [ 2013.10.28 16:33 ]
    Весна
    Нам назустріч біжить весна
    Й сипле зорі в пухнасті хмари,
    І буяє любов неземна,
    І зникають зимові примари.
    Знову серце так ніжно стислось,
    І душа покидає холодні міста,
    І душа моя, знаю, ось-ось
    Поцілує його уста.
    Прожене холодний циклон,
    Всупереч законам природи,
    Прожене мій страх, ніби сон,
    І віддасться весняній свободі.
    Я розсиплюсь останнім снігом
    На його здивовані вії,
    Пролунаю веселим сміхом,
    Увірвуся в його надії.
    І душа моя, біла голубка,
    Прилітати буде щоночі,
    Буде гладити його руки,
    Цілуватиме його очі.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Джул Космос - [ 2013.10.28 15:23 ]
    Марево
    Пролийся полиновою грозою
    На мої плечі, нехай лихоманить.
    Медовий поцілунок на вустах
    Застиг десь біля чорноморського
    лиману.
    Це було лише марево, як шкода,
    Це 39 й 8, та нехай,
    З тобою було весело на небі,
    Та треба жити. Жити відпускай.
    Я знаю, що туманним ранком,
    Ми знов будемо разом в наших
    квітах,
    Ти на моє усміхнене обличчя
    Впадеш п’янкими променями
    літа.
    Цілуй мене, так солодко цілуй,
    Як в червні достигають полуниці,
    Очей моїх волошки й далі будуть
    До твоїх все горнутись і
    стелитись.
    Це ти влаштуєш зорепад в мої
    долоні,
    Це ти напровесні весь сніг
    розтопиш,
    І, наче ненавмисно, ніжно-
    солодко,
    В своїх очах бездонних мене
    втопиш.
    Це ти пташкам ворота ирію
    відкриєш,
    На лисих горах позапалюєш
    вогні,
    Це ти той яснокрилий сокіл,
    Без ніжності якого вже не жить
    мені.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Ліна Масляна - [ 2013.10.28 15:16 ]
    Помах на кроки...
    У спокої перевтілю я
                підхмарне в «навіки разом»
    Помах на кроки розміряю,
               пісню – на монофрази
    Щовічності в ирій – стомилася,
            Ходи – упаду в обійми.
    Пір’я між весен ронила все...
                Безкрилу на руки приймеш?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (12)


  8. Галина Михайлик - [ 2013.10.28 13:41 ]
    Озеленення?..
    Волають німо стовбури-пеньки,
    що вчора ще гойдали буйні крони.
    Фантомний біль - обрубані гілки…
    Та вже нізвідки ждати оборони...

    Пройдешся містом, а довкола пні -
    каліки-ампутанти сірих вулиць.
    І щуляться оголено-сумні,
    монументально-сиротливі мури.

    О, ці «впорядкування» територій!
    Це «озеленення», бездумно дике…
    І скільки переписано історій, -
    а ми все ті ж, покірні й без’язикі?..


    …(2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (32)


  9. Іван Низовий - [ 2013.10.28 13:43 ]
    * * *


    Здавалось, давно вже покінчено з культом...
    Так ні: залишилась від культу культя!
    Сидить хтось незримий за пультом -
    "Покращує" наше життя.


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (25)


  10. Маргарита Ротко - [ 2013.10.28 12:28 ]
    Не стиснуто
    Не мавпа серед мавп у млості мап,
    не птах, що не пізнає співу-змахів…
    Інкогніто… Я cogito… Зима
    навколо думи душить, наче мавр.
    Хитаються підземні черепахи.

    Хитаються небесні черепи.
    Ховаються у хмарах. Стогнуть хмари.
    День затуляє личко. Ніч рипить.
    Підводи ржуть. Вони везуть гроби,
    немов гриби – заліські куховари,

    немов хати – заморські вояки,
    утікачі від права просто вмерти
    у спокої (в безвітрі – вітряки)…
    Я теж хотіла вміння утекти
    й не повертатись, наче син Лаерта,

    у ці моря камінні, у шторми,
    у невпізнання рідними – й не дуже,
    у край, де чути, як біда шумить:
    сокира-місяць падає на шви
    лісів, що змерзли у собачих вушках

    у зоопарках… Де в клітках – волхви.
    Де у кутках – зіпрілий Дідух дохне.
    Де в душу цілять кулі із халви.
    Де від найближчих гірш нема лихих,
    бо сонце їх – лишень трухлявий вогник.

    Бо руки їхні – лущені й слизькі.
    Бо душі їхні – непідвладні мітлам
    анг’елів без чинів. Бо в них піски –
    не кров. І краще йти собі ні з ким,
    поки чорти унерухомлять світло.

    Поки земля у-не-покоїть всіх:
    анциболів і мавп, імперських фриків,
    кавалки неприйнятної краси,
    блудниць і блудних, стиглі голоси
    і німизну відлюдьків евридиких…

    Допоки так… – інкогніто. Навзрид.
    У втраченій колекції комашок
    вслухатися: чи ніч іще рипить?
    Чи у підвод смертей болять гроби?
    Чи смокчуть мавпи груди черепаші
    землі-Землі?

    Вслухатися. Живцем
    уземлені так слухають, чи жито
    небес торка підкоп… Але все це –
    намарно. Ще не стиснуто пінцет
    з метеликом, наштрикнутим на «жити»…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  11. Устимко Яна - [ 2013.10.28 11:44 ]
    на зимівлю
    вернуши вічним возом пізню осінь
    доописавши повне коло – стій
    не сполоши посоловілих лосів
    що скубали допіру сонний стіг

    а зараз морди тичуть з падолисту
    і нюшать хату з мідними крильми –
    скидає дах оперення барвисте
    і комином до вирію димить


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  12. Маргарита Ротко - [ 2013.10.28 11:45 ]
    Най тобі буде час
    …у одну із неділь непомітно закінчиться час.
    Відпливуть барракуди очей у коралові склепи.
    Відцвіте золота алича у засмазі, й клечань
    порохами оглодані руки відправлять молебень

    про впокорення теплих небіжчиків пам’яті шаф,
    робінзонів повітря, яким ще в далекім не-вчора
    безнадійно кортіло до п’ятниці темне лоша
    загадкової ночі припнути, мов тіні – до штори.

    Сколопендровий ранок на бляклих смарагдах надій,
    наче квочка, побита вітрами вселенської суки-
    швидкоплинності, висидить іній, що плетену тінь
    не-тебе у райці, вбито-битім, лишає пів-звуку –

    звуку звуку, з яким б’ється тиша на друзки життів,
    нерву нервів, яким поганяє знелюблене людство
    сніговий фаетон – у печеру, де – віск, нашатир,
    і недопалок сонця у вовчо-надщерблених блюдцях
    некрасиво навіки зіщулених мертвих очей…

    У одну із неділь, у тонкій вишиванці розплати
    за поцуплені миті, пристане до тіла ковчег,
    що з брехні у безодню іуд і лякливих пілатів

    безкоштовно розвозить – до щастя плекати сади
    скам’янілих троянд і нарцисів із чорної ґуми,
    поки тут – невідомим солдатам кохання святих
    покладають мовчання і зречення, бомби й пакунки

    недостиглих плодів не-знання, як позбавитись рис –
    віддзеркаленням стати пустого-порожнього виду…
    На одній із неділь проросте у печаль кипарис
    із плутонівським серцем, гадюками-снами обвитим.

    І закінчиться час. І миттєво закінчиться час:
    підфартить самогубцю, що вміє за лівим і правим
    одночасно стояти. Загасне лілея-свіча
    на безводній воді, у коралових іклах заграви,
    над землею, яка не тримає.

    … за лоном землі,
    за приземленим сенсом, по горло у грудочках мерзлих,
    най тобі буде час – відстояти у зливі золи
    сто епох незворушності, двісті засушених злив,
    триста сорок неділь, що спадають з небес гостролезо…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  13. Оксана Суховій - [ 2013.10.28 10:34 ]
    * * *
    мені так ніяково хлопчику так уперше
    мені так багато ніяковий так назло
    літак на Чікаго а ти все сидиш обперши
    красивими пальцями голову над столом

    літак на Чікаго часу на півчашки чаю
    ще декілька кроків осіннє каміння плит
    і що так триватиме ще як оце триває
    сорочка твоя а під нею твердий живіт

    квадратики цукру усмішки проміння сіре
    вуста твої хижі мої не мої вуста
    а вірші мої проростуть із твоєї шкіри
    як тільки у груди ударить мені літак


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (14)


  14. Володимир Сірий - [ 2013.10.28 09:04 ]
    Кожному своє
    Кожному своє: собаці - кістка,
    Щебетусі - хоч яка би вістка,
    А поетові - отару рим
    Вигнати б на збірки пасовиська.

    28.10.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (18)


  15. Данчак Надія Мартинова - [ 2013.10.28 09:31 ]
    Желания
    Желания
    Надежда Мартынова /Данчак/

    Не покидай меня НАДЕЖДА!
    Дай СИЛЫ,ВЕРЫ и ЛЮБВИ!
    За все прости, дай РУКУ,
    СЧАСТЬЕ подари,
    ЗДОРОВЬЕМ ОДАРИ!
    СПАСИБО буду говорить,
    До окончания своей ЗАРИ!


    © Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2013
    Свидетельство о публикации №113102803372


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  16. Василь Шляхтич - [ 2013.10.28 08:55 ]
    Осіння пісня
    Золотом по листу пише до нас осінь
    По розлогих кронах кленів і беріз,
    На яких вже сіла імла срібнороса.
    А грибів... Їх можеш назбирати віз...

    Листя золотаве кида по дорогах,
    Ніби вистеляє пишні килими,
    А жовтневе сонце всі листи від Бога
    Одягає в правду – вже близько зими.


    Вкриє незабаром все білим обрусом
    Добра зимна - пані, що спішить до нас.
    Покладе ледові мости на всіх руслах...
    На віконних шибах розпише вітраж...
    Всім вечірній вітер забринить на гуслях
    Тиху серенаду… відпочити час.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Вірлан Роксолана - [ 2013.10.28 01:03 ]
    Oдходить красиво
    Напінена вохра летить листяними газелями,
    провіює сиву мережку тремких пaвутинь,
    Угору заламує руки дубами дебелими-
    журавиться в небо і низиться тужно у рінь.

    Oдходить красиво - іде в потайдні травіатою,
    упавши у руки розгорнені збулих віків.
    Яругові шрами суремні вітри перелатують,
    вистрочують кроками всніжену землю граки.

    Живло поосіннє у білому-білому траурі
    видихує сни - як димар клубочиться теплом
    і тільки у сніжки забавлені юнки та бахурі, -
    розсміюють сонце забігле у хмарне дупло.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (29)


  18. Юрій Кисельов - [ 2013.10.27 23:09 ]
    На роздоріжжі
    Знов Україна волею небес
    Уклякла на триклятім роздоріжжі -
    Іти в союз "тайожний" чи ЄС?
    Чи, може, власні випростати крижі?

    Піднятися!.. Лише скажіте - як?!!
    Провідників нової треба ери -
    Де сьогоденні Ґонта й Залізняк,
    Як віднайти сучасного Бандеру?!

    У відчаї народ іде на зрив,
    Та смикає гальмо псевдоеліта...
    Америки в тім я вам не відкрив -
    Одсунемо сволоту від "корита"!


    27.10.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (15)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2013.10.27 23:10 ]
    * * *
    Спокійна, витримана, ніжна,
    З розумним вогником в очах…
    Прийди в мій рай, мов дивовижа,
    Що без кохання геть зачах.

    Прийди, хай човен сон колише,
    Як літо бабине, прийди…
    Обіймами хмільної тиші,
    Ковтком цілющої води

    Згаси мою любовну згагу,
    Шаленство пристрасті зніми
    Ласкавістю напротивагу,
    Змахнувши спокою крильми.

    Зімкни мої повіки сонні,
    Торкни сердечную струну…
    В твоїх я лагідних долонях
    Щасливим серцем потону.

    27.10.7521 р. (Від Трипілля) (2013)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (25)


  20. Тетяна Бондар - [ 2013.10.27 19:48 ]
    ***
    долоня в долоні
    вростаєм
    у день
    що почався
    обтесуєм душу
    і зношуєм тихо
    тіла
    вдихаючи кисень
    чекаєм
    наближення часу
    що спинить годинник
    і спалить полову дотла

    і дивимось в сонце
    і мружимо зболено
    очі
    і тихо злітаєм
    і глибше вгрузаємо
    вниз
    і хочемо жити
    і хочемо в небо
    і хочемо
    так міцно
    так близько
    назавжди
    корінням зростись

    долоня в долоню
    і поглядом в погляд
    і ближче
    ми йдемо у небо
    по стежці
    що сіє імла
    шукаємо смисл
    крізь невпинне наближення тиші
    що нас розітне
    наче два
    паперових крила

    27-10-2013


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  21. Теа Маркс - [ 2013.10.27 16:35 ]
    12 строк разлуки
    Луна бросает призрачные тени.
    Нам не понять, где я, где ты.
    Два огонька на синих стенах,
    как крылья покалеченной мечты.
    - Который час?.. Уже пора?.. –
    и голос так предательски охрип.
    Электроток по венам. – Да…
    - Ну что ж, пиши.
    Пиши. Звони. Я буду ждать.
    Считать рассветы и закаты.
    Пиши. Я буду вспоминать.

    А впрочем, нет. Не надо.


    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  22. Люта Ольга Козіна - [ 2013.10.27 15:09 ]
    Кофе, сигарета.
    Ой. Разлила кофе на стол случайно.
    Мысль о тебе – даже на миг – печальна.
    А за спиной: «что ей неймется? Надо же
    Вроде все есть, все удается, замужем…»
    А за окном – время вперед – новое,
    А по тебе – время назад – призрачно.
    Не суетись, слышишь – дыхание ровное,
    Просто всегда лишь о несбывшемся пишется.
    И извини, что поматросила-бросила!
    Кто-то сказал: как сигарету выкурила…
    Но ты не знал, что погасила я ее
    О свое сердце.
    И лишь потом
    Выкинула.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  23. Іван Низовий - [ 2013.10.27 14:44 ]
    ЄРМАКІАДА
    1
    Кортес і Пісарро – конкістадори,
    Бандити...
    А Єрмак у нас – герой!
    Щоб сидьма не нажити геморой,
    Він мужньо подолав Уральські гори;
    П’яніючи від гуркоту і диму
    І цокоту строгановських підків,
    Прикоськавши орду сибіряків,
    Він “визволив” Сибір неісходиму!
    Вклонімося доземно Єрмакові
    За нові землі!
    Скільки перспектив
    З’явилося у нас
    (Це ж він відкрив!),
    І всі вони – найдальші, пречудові!

    2
    “Увічнила” мільйони безіменних
    Єрмаківсько-сибірська
    Мерзлота...

    Там – запорізька вольниця
    Свята,
    Донищена ще Палієм Семеном;
    Там – легіон противників Петра,
    Єкатерини-сучки, Миколаїв
    Обох...
    Повище буде Гімалаїв
    З кісток жертовних
    Складена
    Гора!
    Там – тьми і тьми у пітьмі Колими
    Лягло кістьми вкраїнської еліти –
    Еліти ми осиротілі діти,
    Сибірськими дітьми звемося ми!
    Там – Стуси спалахнули, мов зірки,
    Грабовські там лежать...
    Там стільки цвіту
    Пропало для людського добросвіту! –
    Лишилися “герої” Єрмаки.

    3
    Невже нам ще й донині невтямки,
    Яка вона – “союзівська система”?!
    Російського мистецтва вічна тема:
    Герої всім героям – Єрмаки!
    Кучуми – то справжнісінька чума,
    А вже Мазепи – зрадники прокляті,
    Не хочуть у державницькій палаті
    Прислужувать Росії повзкома!
    Живі прямі нащадки Єрмака
    В столиці мавзолейній і двоглавій,
    Вони так заздрять пращуровій славі,
    Та кишка в них коротка і тонка!

    4
    Давно ми розпізнали Єрмаків –
    Хіба ж їх порівнять з Кармалюками?!
    Кармалюки були “сибіряками”
    Помимо волі, з примхи лайдаків
    Московсько-ляських.
    Довбуші також
    Повище Єрмаків і Пугачових:
    Вони для тих,
    Хто геть не мав нічого,
    Багатства відбирали у вельмож.
    Подейкують, Єрмак був із черкас,
    Із українців себто,
    Що в Подонні
    Свої козацькі зупинили
    Коні
    На випас,
    Та й осіли там
    Якраз...
    Що ж, може бути...
    Де лиш не пройшли
    Пройдисвіти із наських,
    Із черкаських –
    Ясиром у краях у засиваських,
    Султанами османськими були...

    ...Та закінчився, врешті, серіал –
    Єрмак у водах дух свій упокоїв.
    Я ж висновок роблю:
    Таких “героїв”
    Історія вбиває наповал!


    1998



    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (14)


  24. Олена Опанасенко - [ 2013.10.27 12:55 ]
    Лагідно


    У смерті свої годинники,

    виміри часу, відстані,

    їй медики не суперники,

    а слуги сердешні, віддані.


    У смерті чутливі ніздрі,

    та хоче не крові, а страху,

    ти адреналіну гільзи

    не випускай їй в сраку.


    Танцюй зі своїми мріями,

    літай у свої пригоди,

    вимірюй своїми мірами,

    тікай у блакитні води,


    і будеш дитям радісним,

    і прийде вона лагідно,

    не бійся, там далі райдуги

    і Єзус — діджей на радіо.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (2)


  25. Віталій Альощенко - [ 2013.10.27 10:24 ]
    Листопад
    Листопад із осіннім передозом
    вполює нас немов яких екзотів
    чому,коли тут сіють правду й розум
    збирають брехунів та ідіотів?

    Мов двері на бійню,порепані губи старих
    покривлені чимось занадто подібним до усміху
    ти пильно поглянеш й побачиш себе серед них
    і мало зрадієш такому ось успіху

    Можливо вся справа у цьому невдячному грунті
    котрий не пускає у себе твоє коріння
    чи в місті,котре остаточно замерзне у грудні
    укотре розширивши межі свого терпіння?


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Віталій Альощенко - [ 2013.10.27 10:30 ]
    Знову
    Знову
    ранкові кроки
    тупими ножицями
    стрижуть земну кулю
    звільняючи її від усього
    що встигло вирости за ніч

    Нестримно
    свіжим мозолем
    набрякає свідомість
    і ось ми вже накульгуємо
    і ще до полудня
    знову стаємо на чотири ноги
    але сфінкси далі вимагають
    відповіді на свою загадку


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  27. Інна Ковальчук - [ 2013.10.27 09:11 ]
    ***
    Чи світ урешті
    Судним Днем запАх,
    чи попросила
    пресвята Марія –
    Отой,
    що по воді ходити вміє,
    ішов і ніс
    усмішку на вустах.
    Розмірено
    разки шляхів низав,
    і перестрічним
    заглядала в очі
    усмішка,
    що тоді потрібна конче,
    коли уже
    кінчається сльоза.
    І там, де пролягли
    Його сліди,
    являлись люду
    світлозорі лики
    тих образів,
    які були одвіку,
    а відвернулись, ніби назавжди…






    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (23)


  28. Анонім Я Саландяк - [ 2013.10.27 09:37 ]
    Там...
    там за кам’яною…

    …стіною
    не в еротичних снах
    в тепленьких перинах
    я бавився тобою….

    Худ. Я Саландяк 2009 р. туш – перо…



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (14)


  29. Віринея Гірська - [ 2013.10.27 02:11 ]
    тому, хто вловлює хвилі
    ти задивлений в небо
    а небо задивлене в тебе
    ти насправді не той
    хто шукає в долонях оазу
    ти - розгублений птах
    над всіма океанами зразу


    я народжую вірші
    як хвиля народжує хвилю
    і приношу тобі
    як прибій прибігаю до скель
    ти - мій берег надій
    ти - надійна моя паралель





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (8)


  30. Олексій Бик - [ 2013.10.27 00:43 ]
    ***
    ...Котяться ночі, короткі і безпросвітні – дим цигарковий і кава, завжди холодна. Я вже давно розучився жити на світі, де не буває нічого, окрім сьогодні. В цьому шаленстві всесвітньої круговерті лінії долі витоптані юрбою. Я вже давно розучився бути відвертим - навіть з тобою, навіть з самим собою...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  31. Віктор Чубенко - [ 2013.10.26 23:52 ]
    Поезія чи проза (поетична пародія)
    Поезія, чи Проза - ось дилема!
    Прийшов додому чоловік під ранок,
    Але, з букетом квітів на доданок,
    Як ставитись до нього - в тім проблема...

    Поезія, чи Проза - це питання!
    Чіплявсь начальник, наче і по дружбі,
    Та обіцяв підвищити по службі,
    Поезію, чи Прозу на заклання?

    Поезія, чи Проза, що обрати?
    Такі солодкі тістечка від мами,
    Та що, як будуть зайві кілограми?
    А ви б мені які дали поради?

    Поезія, чи Проза, що - не бачу,
    Та замість, щоби плакати в жилетку,
    Беру і просто кидаю монетку:
    Поезія, чи Проза - на удачу!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (21) | "Дилема"


  32. Любов Бенедишин - [ 2013.10.26 23:50 ]
    Довкола_літературне*
    Яка жестикуляція! Експресія!
    Все супер: макіяж і пеньюар!
    ...Сухотна проза й немічна поезія
    Купаються в оваціях нездар.

    2013


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (30)


  33. Таїсія Цибульська - [ 2013.10.26 22:31 ]
    Дилема
    Поезія чи Проза, ось дилема!
    Кому сьогодні ти цілуєш руки?
    Величній Прозі довіряєш муки,
    чи у катренах пишеться поема?
    Кого шукаєш в сутінках самотньо,
    якої Музи ти сьогодні прагнеш,
    в яке вбрання її терпляче вдЯгнеш?
    А може вІрші в прозі? Зараз модно!
    Поезія чи Проза - вічна тема.
    Тремтить душа в очікуванні дива,
    Перо ж мовчить - Поезія примхлива,
    то може краще Прозу? От проблема!
    Хореї, ямби, терції, сонети,
    жорстока Муза котиться зі сміху,
    усе змішалось, наче їй на втіху,
    епітети, сюжети і куплети!
    Теорії, посібники й системи,
    читаєш вперто, може щось згодиться,
    а може врешті з Музою зріднИться
    душа і зІрве яблуко Едему!
    Нехай відкриєш тайну фоліанту,
    нехай натхнення стукається в скроні,
    надАрма трудиш ти свої долоні,
    коли не маєш дещицю - ТАЛАНТУ.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (14)


  34. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2013.10.26 21:01 ]
    Ні про що
    Вікно-екран вигулює дощі,
    Туманом улягається навпроти.

    Колись собі казала я -мерщій-
    Турботи скрізь навколо і роботи!

    В кімнаті літепло від батарей,
    А хочеться, щоб тріскало в каміні.

    В моїм житті не стрітився Еней,
    Хоч серце вимагало диво зміни.

    Гарячу каву змінено на чай,
    А думалось, еспресо – то навіки.

    Чужих емоцій згірклий молочай
    Не для моєї філіжанки втіха.

    Уже лампада холодом щемить,
    Вікно стемніло, просто, ніч на мить…

    26.10.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (24)


  35. Світлана Ковальчук - [ 2013.10.26 21:10 ]
    до плодів Гетсиманського саду
    ...життя це
    розкішне оманливо-тепле
    як море
    прибоєм затоплює душу
    чи мушу
    на хрест цей зійти без вагання
    та хочу
    пливти і чекань вже немає
    і болю
    що звичним є наче повітря
    як роздум
    що тихо й невтомно приходить
    чекаю
    світанку у снах що не сняться
    збираю
    всі зорі солодкі збираю
    крізь ночі
    напругу пустелі я знаю
    вітаю
    життя це оманливо-тепле...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (10)


  36. Людмила Калиновська - [ 2013.10.26 20:14 ]
    ***
    ***
    Не варто було говорити мені про щастя… я бачила.
    Я знала про це раніше як ти, нарешті, зумів повірити.
    То, що нам, невігласам, знову дебати на двох призначити:
    хто першим про осінь дізнався..? Обидвоє будемо мірятись?

    Додолу впаде плевело й незбиране жито, що дихає…
    І долом – твій погляд…Навіщо його підбирати, як знахідку?
    Я знаю напевно: за осінню прийде зимова віхола,
    та лише для мене вона «запоститься» як люба і лагідна.

    Ти сам говорив, що сніг полетить і до мене постукає.
    У вікна, де буде самотньо і холодно й дико до відчаю…
    Та я і не проти! Це ганджі – мої. З моїми набутками.
    А втрати – хай будуть. Лишу на дорозі… Для тебе, окличного…



    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (22)


  37. Параска Коливашаласка - [ 2013.10.26 17:27 ]
    Отако...(пародія)
    Біля моря багато можна…
    Особливо, коли ти поет…
    Тут оголена Муза кожна…
    Тож перо, наче гострий багнет,
    Воскрешає і воскрешає
    Грішні мрії із темноти…
    Вже сусідка, що справа, гукає:
    - Гей, поете, на сонці ти!
    Я не чую. Бо залишаю
    На папері гріхів сліди…
    Непомітно і тихо згораю
    Біля моря, біля води…
    Я – Муз-чина. А Муз багато.
    Солоніють видих і вдих.
    Так хотілось котрусь обняти,
    Чи полежати... коло всіх...
    Виростали б у віршів крила.
    Ніч мовчала б. Дельфін поготів.
    Задзвеніло б оголене тіло
    Поміж рим і натхненних слів.
    …Отако…Отако… Будь ласка…
    Спина спалена так пече
    (Це дружина кефірну маску
    Накладає мені на плече).
    Стало легше…Зоря затремтіла.
    Мить блаженства кудись несе…
    Як приємно - кефір до тіла…
    Біля моря нам можна…все.
    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (28)


  38. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2013.10.26 17:12 ]
    Танцует женщина вдали
    Танцует женщина вдали,
    Не будит мысль ее Дали:
    Ее давно уж не тревожит,
    Что может быть, а что не может.

    Танцует женщина. И в танце,
    Так словно в приоткрытом ранце
    Видны для всех ее печали,
    Мгновенья радости вначале.

    И вдруг - царевна несмеяна.
    Она сама не хочет рану
    Всем напоказ. Но тут, увы, -
    Сценарий пишут с высоты...

    19/10/2013


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6)


  39. Іван Низовий - [ 2013.10.26 17:37 ]
    ***
    Було їх п’ять разів по штири,
    Чи, може, шість разів по три,
    Всі інші,
    Яко дезертири,
    Розвіялись на три вітри…

    Оті, що п’ять разів по штири,
    Чи, може, шість разів по три,
    В землі знайшли собі «квартири»,
    Й шумлять над ними явори…

    А ті,
    Що, яко дезертири,
    Розвіялись на три вітри,
    На Колимах і на Таймирах
    Охороняли табори,
    Яко висоти стратегічні
    На переможному шляху
    Мерзоти на мерзлотах вічних
    В полярну ніч глуху, лиху…

    А переможені – їх штири
    По штири – хто ж веде їм лік?! –
    Яко зірки в бездонні вири,
    У безвість канули навік.


    1997


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (22)


  40. Іван Низовий - [ 2013.10.26 17:25 ]
    * * *
    "Мечі перекуємо на орала…"
    Уже перекували
    Й віддали
    Сусідам на потребу –
    Їм все мало,
    Отож взяли:
    "Обійдуться хохли!".
    А я к мені, скажіть, перекувати
    З колгоспника –
    Себе –
    На куркуля?
    Куди не глянеш –
    Не моя земля,
    Хоч в ній лежать і батько,
    Й мати,
    І дід, і прадід – вічні орачі…

    Мечі перекуємо на орала,
    Чи, може, знов орала – на мечі?

    …Так часто запугукали сичі…
    І як давно зозуля не кувала!


    1997


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (20)


  41. Маргарита Ротко - [ 2013.10.26 14:05 ]
    Лише від себе
    …чи вітер нетутешній, чи вогонь,
    що відкриває сто дверей в курганах
    у цім степу, де пахне камінь ханом,
    і висить хиже сонце, мов грифон,

    простертий над тобою. Де там – ти? –
    де сто Не-Ти навпроти вітру, проти
    тебе, що ти – то камінь, вихор, протяг,
    то знову – ти, навпроти самоти,

    що відчиняє двері в землю…. Йди.
    По кінчику часів скінченних майя –
    за сивим запорожцем у Дунаї,
    за фараоном родом з маєти

    пісків і злота. За рабом, живцем
    зашитим у скарбниці мертвих зужмом.
    За деревом, що у пожежі мужньо
    стікає кров’ю в трави. За жерцем,

    що палить вітру очі й ріже ніж
    небесний хлібом, жалом та євшаном.
    За голосом, що гордий цар піщаний
    посіяв у повітрі… Ти гориш! –

    між опіком і жаром. Між пером
    і м’ясом чорним сивого грифона
    в імлі. Між таборами: ось – горгони,
    он – скіфки. І війна… І виє ром

    невидимий за конями, у грім
    зануреними черепами… Годі
    побачити все – і Сімаргл, і Одін,
    і степу дух, і мавка у корі

    мурашній, і Мара, і Тот, і мідь
    кургана, і всі ті, хто Ти не знайдуть
    у цім степу, що вийшов з ями саду
    і вибухнув на клапті й межі… Мить

    гримить-тремтить цимбалами в тобі,
    коли навпроти тебе – сотні зайвих,
    а у тобі – не знати – смерть чи зав’язь…
    Дивись і бач! Не бач. Дивись. Терпи! –

    у цім Ніщо багатоликім… Стій,
    аби дійти до себе – й небо влити
    у пекло. Приручити дим і вітер –
    вогненний, нетутешній. Бо це ти –

    той вітер – свист-і-вереск-тупіт-ключ
    до ста курганів, що жиють, як мертві,
    навколо серця, що дитям в наметі
    у пустці спить...

    «Поціль у небо! Влуч!
    Поціль у небо!» – трави просять. «Спи!» –
    пожарище шепоче. Пахне димом.
    Сто бездоріж простерто несходимих.
    Для ста тебе вони усі – сходимі.
    Лише від себе справжнього, Єдиний,
    спаси і відведи, і заступи…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  42. Богдан Манюк - [ 2013.10.26 14:49 ]
    *****
    О мимовільне видиво з повторами,
    коли з рулетки ночі не зеро:
    бездомні пси довкруг ласують зорями,
    безхлібні, як романтик над пером.

    Чому тобі та їм не засвітитися
    стрілою в почорнілих небесах?
    Доплеканий життям у латах витязя,
    ти в кожнім герці все ж не рівня псам.

    Таке виття під містечковим куполом –
    аж по журбі потоками вино.
    І смерть веде тобі по серці лУпою,
    де вкоренив, не стямившись, - «на дно!»

    Твоє залізо й дух завчасно ковано,
    і псяча доля – зникнути в іржі.
    Старі бігборди – й ті перемальовані:
    про розум, честь, і совість – на ножі!

    2013р.
    Художник Ярослав Саландяк «Вулиця Червоноармійська»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.77)
    Коментарі: (22)


  43. В'ячеслав Романовський - [ 2013.10.26 14:31 ]
    Мальви
    І сади здичавіли в селі,
    Що безлюдним стало і забутим.
    Бур'янами обросли жалі
    Свят і буднів.

    Сиротливо, мулько на душі,
    Бо відціль у світ вела стежина.
    Сяють ще зрідніло спориші
    І ожина.

    Хат нема - довкола пустирі.
    А вони одні (і серце крають),
    Мальви - наших сіл поводирі -
    Нас чекають...

    26.Х.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (5)


  44. Маріанна Алетея - [ 2013.10.26 14:32 ]
    Зима
    Ми облишимо всі волання,
    Ми забудемо ті прохання,
    Заколисує вітер у сни,
    Все минуле засипле вже сніг.

    Білі мрії як чистий той лист,
    Що напишеш його ти собі,
    Буде там і бажання, і хист,
    І зими самоцвіти зорі.

    Будеш грітися коло вікна
    І сніжинки танок - одна,
    І хоч тепло у домі твоїм,
    Ти захочеш її холодів.

    Там де вітер відшукує снів,
    Де крижини нещирі слів,
    Замерзає туга весни,
    Забуває веселі пісні.
    2002


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  45. Галина Михайлик - [ 2013.10.26 13:40 ]
    Веселі леви
    Осінній Львів – це не завжди дощі,
    не холод-сум, розпука-мряка, вітер,
    а сонце усміху жаданої душі,
    ожилих фресок піснеспіви-квіти.

    Я звикла. Вже й дивуюсь: без дощу?
    Ранкове місто миють сиві леви,
    і чепурять його. Біжу, спішу –
    стоять: закам'янілі та… веселі.

    І, начебто, підморгують: «Привіт!
    Підгледіла? Та хто цього не знає…»
    Мої ви рідні... Мій коханий світ!
    Упевнена: ці почуття - навзаєм!

    1999 (ред.2013)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (19)


  46. Віталій Альощенко - [ 2013.10.26 11:39 ]
    У вечорі мов...
    у вечорі мов в шальці терезів
    покладене вечірнє,мідне сонце
    я містом йшов і містом тверезів
    і чувся разом в"язнем й охоронцем

    останнє листя,як тупі ножі
    зішкрябують останню позолоту
    а тиша тут -це грати у іржі
    де пробуєш на зуб нову скорботу

    у стіни замуровуєш скарби
    у тиглях срібло творимо із диму
    і тіні скрізь глибокі,як карби
    і вічність стигне,переплавлена в хвилину


    Рейтинги: Народний 5 (5.08) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (2)


  47. Віталій Альощенко - [ 2013.10.26 11:52 ]
    Передчуття зими
    Тут вціліли
    лиш Осінь і Ти
    Місяць жовтий,як око лева
    Пофарбовані в синє хрести
    Пофарбовані в чорне дерева

    Лісосмуги,поля,хати
    Смуги суму,холодні тумани
    Хто залишиться?
    Осінь?
    Чи ти?
    час слизький
    Наче лід під ногами

    2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  48. Григорій Слободський - [ 2013.10.26 09:14 ]
    виходжу на вокзальний перон
    Вихожу на вокзальний пирон


    Виходжу на вокзальний перон
    проводжаю потяги в даль,
    Вже не їду в купейнім вагоні
    На душі затаївся жаль.
    Хотілось би ще раз побувати
    Успівучім донецькім краю:
    Полюбив степи просторі,
    Мальовничі сільські хати,
    Народ, народ там співучий
    Як же край той не кохати!
    Кажуть , що мову спаплюжили там,
    Від мови остались руїни,
    Не вірю поганим чуткам
    Там живуть українці
    Там вітає дух України.
    Стою на вокзальнім пероні
    Проводжаю потяги вдаль
    Вже не їду в купейнім вагоні.
    А жаль.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  49. Андрій Гуменчук - [ 2013.10.26 01:57 ]
    Дядя
    – А дядя співак?
    – Дядя просто співає.
    У горлі портвейн, на алею слова.
    Ліхтар попелястий поважно киває.
    З легень до легень – дим ковтає сова...

    – А дядя дурний?
    – Дяді просто самотньо.
    В руках крихти печива, в небі – зірки.
    Він осені раб і осені сотник.
    І осміх на вилицях виїв дірки.

    – А дядя любив?
    – Дядя завжди кохає:
    Життя, пісню, парки і трохи вина...
    Без цього ж любові уже й не буває
    Без цього, мабуть, і життя вже нема.


    25.10.2013.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  50. Юлія Гросу - [ 2013.10.26 01:28 ]
    Слова
    Слова такі собі птахи, що легко в височінь здіймають крила,
    І так цікаво на душі, немов сама туди злетіла.
    Та є слова, страшніші за гармати, що творять пекло, сіють дим,
    Чи може краще промовчати, щоб не калічить, не вбивати,
    Якщо не можна підібрати звичайних інших слів.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   765   766   767   768   769   770   771   772   773   ...   1805