ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Каразуб - [ 2023.10.12 10:41 ]
    Жінка з Діополісу

    Стільки струмків у тобі, рік, озер,
    Стільки зеленого листя і вітру багряного,
    Стільки безодні і темних вузьких печер,
    І стільки іще не розгаданого.
    Знаю, що ти непоступлива і пливка
    Туманом холодним з відлуннями залізниці,
    Далека, як обрій, як сонце, але близька
    Тяглістю в чорних на простяж віків зіницях.
    Здається, що й скали чи міста холодний руст
    Означать тебе і риси твого обличчя, що
    Вгадуєш контур волосся твого та бюст,
    Які проступають у формі, щоб далі снитися.
    І всюди, куди не поглянеш — це ти, все — ти,
    А я наче вільна, та змучена тінь лакея,
    Все плентаюсь містом, яким довелось версти
    Спраглим поетам, що втрапили в Лаодікею.

    10.10.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  2. Козак Дума - [ 2023.10.12 09:47 ]
    Не сумуй

    Не сумуй, кохана, все минеться
    і зажура врешті відцвіте.
    Повернеться спокій знову в серце,
    де квітує вчора золоте…

    Промайне не раз перед очима
    у житах зелена смуга лип,
    а іще минулого личина –
    із волошок висушених сніп…


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  3. Неоніла Ковальська - [ 2023.10.12 08:35 ]
    Осені оркестр
    Пада. пада, пада лист
    І танцює падолист
    Під мелодію струмка.
    Вітру музика дзвінка

    На увесь ліс знов луна
    То весела, то сумна.
    Чути кришталевий дзвін,
    Звідки долинає він?

    Це на крапельках роси
    Грають сонця промінці,
    Дощик в бубон вдарив теж.
    Ганий осені оркестр.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Віктор Кучерук - [ 2023.10.12 05:24 ]
    Бувальщина
    Після пострілів стрільців,
    Не шукали манівців
    Перелякані зайці,
    А чкурнули навпрошки
    Крізь густі чагарники
    І в той раз втекли таки,
    Бо розгнівані дядьки
    За капусту й буряки
    Вже не раз влучали в ціль –
    У прожерливих зайців.
    12.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  5. Владислав Город - [ 2023.10.12 00:44 ]
    Життя...
    Залишусь один, буду тишу слухати,
    Подихом холодним вона підкаже слова,
    Такі, які люди-людям не в змозі сказати,
    Глибокі, прийманні, глибші, ніж ваша душа.

    Навіть тварина може від болю кричати,
    Про яку душу мова, звідки людські почуття?
    Тільки падаючи з неба, лебідь буде мовчати,
    За порожнє ваше "кохаю", він покладе своє життя.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  6. Іван Потьомкін - [ 2023.10.11 21:50 ]
    З голосу Езопа

    У лісі всі, крім лева-новачка, знали,
    Мисливець той надзвичайно вправний.
    І ось тепер, тільки-но ввійшов у хащу,
    Страх охопив і звірів, й птаство.
    Хто пострибав, хто полетів,
    Бо жертвою буть не схотів.
    Лев лиш один там не злякався
    І з чоловіком вирішив змагаться.
    Лук тут мисливець натягнув негайно
    Й пустив стрілу, немов послання:
    «Як долетить вона до тебе,
    Розкаже все, що знати тобі треба!»
    Тільки-но встиг це лев почуть,
    Як рани вже його печуть,
    І щоб уникнути біди ще гіршої
    Звір почвалав в хащу густішу.
    Лис всюдисущий все те бачив
    І лева став він наставляти:
    «Стріли злякався, любий друже,
    Віч-на-віч стрінься з ним! Подужаєш!»
    «Е, ні, якщо послання таке болюче,
    Якою ж має бути зустріч?..»

    Р.S.
    Не вір беззастережно сторонній раді,
    Бо часто-густо – це голос зради.



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  7. Юрій Гундарєв - [ 2023.10.11 20:46 ]
    Музичні хокку 19-21
    19.
    Наче Марсель Пруст,

    Збираю час в долоні...

    Пісок поміж рук.

    20.
    Видіння чи сон:

    Дарує ієрогліф

    Мацуо Басьо.

    21.
    Візьми чорнило,
    
Постав останню крапку...

    Перо застигло.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (4)


  8. Козак Дума - [ 2023.10.11 19:59 ]
    Бракує слів
    Бракує слів у мене і у тебе.
    Мовчить душа, коли сльоза кричить.
    Кохання піднімається до неба.
    Лишилася одна-єдина мить…

    Поволі відлітає наша осінь…
    Попереду без фальші листопад?
    Ми тонемо в німому суголоссі,
    своїм думкам не в силі дати лад…

    Люби цей день, його уже не буде,
    а завтра снігом раптом замете.
    Не розривай у думах мої груди
    і на поталу не віддай святе.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  9. Микола Дудар - [ 2023.10.11 14:29 ]
    Унаслідок...
    Унаслідок, чи завдяки…
    Одне із двох є надважливе -
    Злягла трава, а будяки
    Сьогодні особливі.
    Чи то тривога їм за фарт…
    Чи то байдужість зайва буде,
    Але згострились не на жарт
    На новоявлення іуди…
    Та хлопці вилились зі сну…
    В ійменні звані косарями…
    Я їм на вірність присягну,
    А як іще із бур’янами?
    І навіть годен на обід…
    І на вечерю запросити!!!
    Будяк, бур’ян - кубло для бід.
    Так і травичці ж легше жити…
    9.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  10. Віктор Кучерук - [ 2023.10.11 07:52 ]
    Жовтневі смерки
    Жовтневих смерків ранні з'яви
    Пообкрадали гожі дні
    І вкоротили час на справи
    Городні людям і мені.
    Давно заученим маршрутом,
    Такої гарної пори, -
    Тече й густіє швидше сутінь
    І легко будить вечори.
    Пітьми потоки каламутні
    Тому прискорюють свій біг,
    Щоб місяць - темряви попутник, -
    Світити довше сонця міг.
    Нарешті зміну декорацій
    Небесні сили провели,
    Щоб відпочили ми від праці
    Та посідали за столи.
    11.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  11. Микола Дудар - [ 2023.10.10 19:05 ]
    Почуй мене, Боже...
    І дай мені, Боже, дійти й всколихнути…
    Завмерти у ніг на кілька хвилин.
    А скоєне, ні, неможливо забути…
    Тим більше що тут одна із цеглин…
    Пройдемося спішені… втомлені боєм,
    Пом’янемо мовчки товаришів…
    Почуй мене, Боже, мо’ досить цих воєн…
    Невже вони є комусь до душі?
    9.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  12. Ольга Олеандра - [ 2023.10.10 18:22 ]
    Поки сонце іще на схилі
    море обиратиме собі колір, заливатиме ним твої жили
    сонце від сьогодні востаннє ковзнувши схилом
    ввійде у твоє море, втопиться у чорному піску
    ти будеш спостерігати, знаючи, що сам обрав йому смерть таку

    колір обиратиме собі пензля, провістить його своїм
    по усім вже заповненим аркушам наставить свої сліди
    ти не зможеш ним керувати, твоя рука сателіт його дум і дій
    поки сонце іще на схилі, ти лишаєшся зрячим, рішайсь – убий

    пензель човгає шовком, шовку боляче, він кричить
    ніжне лоно матерії захопили щербаті старі хрести
    і угризлися мертво, паруються – мур з хрестів
    гробовище любові, якої ти так хотів

    чи прийде вона ще раз, щоб скопати увесь пісок
    чи зуміє пройти крізь туманність твоїх казок
    чи ти пустиш її, чи ти пустиш, бо справа в тобі
    ти насмілишся вийти зі страхом своїм на двобій?

    10.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  13. Домінік Арфіст - [ 2023.10.10 12:39 ]
    Алушта
    за вуаллю твоїх зморшок, о моя старенька – лазур очей…
    о тиха моя Алушто… час твій світлим медом тече…
    і куди б не летів я – завждѝ зупинюсь над краєм
    старої стіни генуезької якої давно немає…
    твоїми садами – слідами татарської вічної праці –
    сумними рядами панельного раю – барак на бараці –
    іду до палацових вікон сумних «Червоного раю»
    спіймати гармонію ліній якої давно немає…
    тут вічне лиш небо над цвинтарем біля моря
    свічками горять кипариси в сумній покорі…
    я йду до гарячих від сонця скель – час сліди стирає –
    де світить-співає руденький хлопчик… якого давно немає…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  14. Неоніла Ковальська - [ 2023.10.10 08:11 ]
    Роса осіння
    Наче бурштинова смола,
    А чи сльоза осіння
    Скапує вранішня роса
    З черешневого гілля.

    Неначе золото блищить
    На косах у берізки.
    А коли раптом задощить,
    То вже її й не видко.

    Бо із краплинками злилась
    І довгими нитками
    Снує і пада раз у раз
    В обійми землі-мами.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Віктор Кучерук - [ 2023.10.10 05:19 ]
    Ознаки осені
    Ізнову день якийсь вітристий
    Прийшов, спинився і стоїть, -
    Лопоче явір жовтим листям,
    Його пускаючи в політ.
    За літо трохи пригоріле,
    Воно кружляє так кругом,
    Що аж надворі споночіло
    І потягнуло холодком.
    Ознаки осені повсюди
    В оцім затемненні рудім, -
    Пишу ескізи та етюди,
    Не залишаючи свій дім.
    10.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  16. Мирослав Манюк - [ 2023.10.09 21:11 ]
    ГОЛОСИ ПОЕТІВ


    Як добре, що у ці часи
    Чути поетів голоси,
    Як добре, що у них є дар
    Покласти слово на вівтар.

    На жаль словом не змінити
    Нам державного діяча,
    Римою не зупинити
    Загарбника та палача.

    Тож не потрібно мовчати –
    Свою правду кажіть всюди,
    Щоб цю правду могли знати
    На всім світі наші люди.

    Можливо, слово не спасе
    Від того, що непокоїть,
    Не передасть жахливе все,
    Але, може, заспокоїть?..

    Тому, поети, не мовчіть –
    Римуйте думи у слова,
    Про Україну розкажіть,
    Бо ще Поезія жива!

    09.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Іван Потьомкін - [ 2023.10.09 17:25 ]
    ***
    Наскільки б життя наше було пісніше,
    Якби не стало пісень, казок і віршів.
    Ба, навіть думать було б тоді годі
    Про те, що причаїлось в слові Врода.
    Отак би й ниділи в печернім кладовищі,
    Якби не підказав Господь пісень, казок і віршів.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (3)


  18. Віктор Кучерук - [ 2023.10.09 05:46 ]
    * * *
    Невдоволена Марійка
    Тим, що в Каті менша лійка
    І до грядки на городі
    Каті легше нести воду.

    А Катрусі ще гіркіше –
    До криниці йде частіше,
    Ніж доросліша Марійка,
    Бо в тієї більша лійка.

    Не потрібно двом сестричкам
    Змалку брать собі за звичку
    Установлювати потай,
    Хто втомився більш в роботі,
    Бо впливає і вторинне
    На взаємини родинні.
    09.10.23



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  19. Микола Дудар - [ 2023.10.09 00:54 ]
    У росах мрійних...
    Проміням сонячним гасив…
    Росою мрійника припудрив
    І там, де склалося - зронив,
    Скажіть мені, хіба не мудрий!?
    Зрослося так, як побажав.
    Прийшлось когось і зневажати.
    Відсторонилася іржа
    З усіх сторін навколо хати…
    Та видно недогледів щось -
    ( Не доброчесна алергія )
    Ні кроку більше на авось
    Хіба що сам як Єремія…

    Чекаю сонячного дня.
    Маленьким натяком утішу
    Своє єство, воно ж ягня
    У росах мрійних найсвітліше…
    8.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  20. Микола Дудар - [ 2023.10.08 23:43 ]
    Не хочеться
    Місяць ледь дихає…
    Скупчились зорі
    Туга за вирієм
    В тьмі неозорій…
    Ой не забудемо
    Хрипи і скопища
    І не розлюбимо
    Страсті до сховища…
    Тільки щоб висновки
    Із запитаннями…
    Всі оті ризики
    Ще до поранення…
    Свічі з полеглими
    Й біль - розподілено…
    Стрій з непідлеглими
    Наново білено…
    Місяць отямився…
    Зорі шепочуться...
    Знаєш що? радуйся!
    Боже, не хочеться…
    6.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  21. Сергій Губерначук - [ 2023.10.08 20:40 ]
    Життя
    Тобі канун. І чорна рвана рань.
    Мов рана – сонце. Мов Нірвана.
    Прожого лупнула і знов пірнула в твань.
    Світлоефект зробила темна сила.
    Нова смертельна ніч
    старий словник відкрила –
    і для початку цей епіґраф ось такий.
    Тобі канун. Мені – твоя Нірвана.

    Прийшов мій Вознесенський, Ойстрах мій,
    мій Брамс не так короткий, як щасливий,
    мій любий Стінґ, мій Бах новий-старий,
    мій Сальвадор Далі честолюбивий,
    прийшов. Прийшов і я.
    Ми не згуртуємося, ми?
    Зара́ні вдячний.

    День плавати навчився без води,
    я пропускаю в нім кораблик віршомовний.
    Тобі він на́що? Захлинешся ти,
    мій враже кровний.
    Тебе врятую я, якщо неглибоко,
    якщо не глибоко ця злість є у мені,
    мій враже кровний…
    Ні.

    Якщо гітара вдосконалить лад
    до самих меж найближчої Нірвани,
    то зупинити зможе кровний брат
    блаженство дня останнього на ґрані.
    І ширші стануть звуки у гітар,
    і неушкодженим повернеться Ікар,
    мій кровний брат,
    себе всепокоритель.

    А отже епілог мій – твій канун.
    Навчись у брата всі висоти брати.
    Ціна за це – сімсот священних рун,
    які я буду вголос віршувати.
    Якщо не ворог ти, продай мені життя,
    яке не гріх назвати словом я́.

    20 лютого 1996 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 121"


  22. Юрій Гундарєв - [ 2023.10.08 20:47 ]
    Шолом алейхем!
    Шолом-Алейхем (справжнє ім‘я Соломон Рабинович) -
    видатний єврейський письменник, основоположник
    сучасної художньої літератури мовою їдиш.
    Народився на Київщині. Жив і працював у Києві, Білій
    Церкві, Львові… Помер у Нью-Йорку.
    Шолом алейхем у перекладі - мир вам.


    Пане Соломоне, шановний киянине,
    хто розв‘язав руки катам?
    Ви бачите, що чинять сучасні Каїни?
    Мир вам!

    Пане Соломоне, шановний киянине,
    скільки горя ще винести нам?
    Ви бачите міста, ракетами спалені?
    Мир вам!

    Пане Соломоне, шановний киянине,
    скільки ще сліз виплакати матерям?
    Ви бачите тіла дітей розчавлені?
    Мир нам!
    Мир нам!
    Мир нам!

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  23. Євген Федчук - [ 2023.10.08 17:12 ]
    Мавчин великдень
    Вже сонечко добряче припіка,
    Хоч хмарки в небі. Все навкруг буяє,
    Бо ж скоро й літо у права вступає,
    Весна кудись на північ утіка.
    Біля колоди на краю села
    Зібрались дітлахи . Адже субота.
    Удома перероблена робота.
    Поки ще череда не надійшла,
    Сидять, чекають, гомонять про все.
    - От би скупатись?! – заявля Микола, -
    Бо ж така спека вже стоїть відколи.
    Хоч вечір прохолоду принесе.
    - Не можна, кажуть, до зелених свят,-
    Йому Сергійко менший отвічає.
    - А чому так? Хтось що про теє знає?
    Сергійка одізвався старший брат:
    - Полізеш в воду до зелених свят,
    То можеш мавці і за здобич стати,
    Як випірне, візьметься лоскотати,
    Що і купанню будеш вже не рад.
    Та що купанню. Залоскоче так,
    Що й втопить. Тому краще не купатись.
    - А звідки мавкам тим було узятись?
    Чогось я не второпаю ніяк.
    Василь повчально: - Дід мій говорив,
    Що мавки – то нехрещенії діти.
    Коли якійсь прийшлося народити,
    А їй дітей не треба й поготів.
    Вона візьме та й згубить те дитя:
    Чи втопить, чи із ним щось інше вчинить.
    То мавка й вийде із тії дитини,
    Озлиться на людей на все життя.
    Та й буде вічно шкоду їм робить.
    А у воді найлегше то зробити –
    Когось залоскотати, утопити.
    Так, що до свят на річку не ходіть.
    - Так, так,- Іван ізбоку одізвась,-
    Я чув, жінки на лавці розмовляли.
    Ми яблуками саме смакували.
    Вони ж про мавок повели якраз
    Тоді розмову. Кажуть, що колись
    В селі сусіднім парубок зібрався,
    До свят зелених у ріці скупався…
    Під вечір вже шукати узялись.
    Вже синього в очеретах знайшли.
    І на обличчі посмішка у нього.
    Залоскотала клята та небогу…
    Малі слідом питати почали:
    - А чому саме до зелених свят
    В річках, озерах мавок слід боятись?
    Хіба не може і по тому статись?
    Знов одізвавсь Сергійка старший брат:
    - Великдень мавчин на свята оці,
    Говорять, ще деінде відзначають.
    Його усі із квітами стрічають,
    Любисток носять, м’яту у руці.
    До церкви з тими квітами ідуть,
    Чи по селу із ними ходять просто.
    Заходять до своїх кумів у гості.
    Ті, в хаті теж уквітчаній, їх ждуть.
    Говорять, після всіх тих віншувань,
    Стають добріші мавки, не чіпають.
    Нікого у воді не нападають…
    Тоді і час надходить для купань.
    А тут озвався мовчазний Степан:
    - І до зелених свят купатись можна.
    - Звідкіль узяв? Брехати тут негоже.-
    До нього тут же обернувсь Іван.
    - Я не брешу. Мій дядько розповів
    Один секрет… - То з нами поділися?!
    Степан на всіх уважно подивився:
    - Щоб хтось на мене батькові наплів?
    - А то чого б? - А хто усіх вас зна?
    Я ж вже купався. Як батькам прознати,
    Мене не будуть й з дому відпускати…
    Для всіх то була справжня новина.
    - А мавки що? Не бачив ні одну?
    - Та я ж кажу – секрет від дядька знаю.
    Тому вони мене і не чіпають.
    - То поділися ним із нами! Ну!
    Степан на всіх поважно поглядів,
    Бо ж знає те, чого вони не знають.
    - Ті мавки вас тоді не зачіпають,
    Коли ви із полином у воді.
    Тримати слід в руці і примовляти:
    «О, Мавко, Мавко, на тобі полинь
    Й до мене ти чіплятися покинь!»
    Вони тоді й не будуть лоскотати.
    А, як без того влізти, то тоді
    Чекай, що звідкись випірне, проклята
    Й зачне тебе до смерті лоскотати…
    Та ж тільки не кажіть батькам. Глядіть…
    Та тут заляскав пастуха батіг
    І череда з-за пагорба з’явилась.
    Усі розмови миттю припинились,
    Бо свою кожен зустрічать побіг.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  24. Домінік Арфіст - [ 2023.10.08 12:25 ]
    кримська танка 短歌
    *
    дзвенить цикада
    в присмерковому саду…
    я зупинився
    із поклажею в руці –
    ураз тягар полегшав…
    *
    ранкове сонце
    доторкнуло схилу гір…
    на теплий камінь
    руку струджену поклав –
    спинився час навколо…
    *
    вечірнє сонце
    доторкнуло ніжно вій…
    цілує мама
    із небес мене на сон –
    завмер у горлі подих…
    *
    затихла пісня…
    тиша стала навкруги…
    далекі зорі
    услухаються в печаль –
    я двері відчинив їм…
    *
    здійнявся вітер…
    хвиля рветься в небеса…
    понісся човен
    у таємну темну даль –
    геть весла я закинув…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Юлія Щербатюк - [ 2023.10.08 12:29 ]
    Не шукай
    Не шукай серед літа мене.
    Я тепер у осінній діброві
    П'ю очима її кольорове
    Розмаїття, що скоро мине.

    Споглядаю, як мила краса
    Ця щоночі втрачає зелене,
    Золотавить понурені клени,
    Віддає сивину небесам.

    Жовте липам, багряне дубам,
    Накидала без їхньої згоди.
    Заперечень не знає природа,
    Все підкорене часу й рокам.

    А мені, що приносять ці дні?
    Тиху пісню, щоразу печальну,
    Що, неначе з тобою прощання,
    Мов з життям, що минуло у сні.

    Але поки буяє вона,
    Буду пити її прохолоду,
    Відчуваючи дивну свободу,
    Та чи випити встигну до дна?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  26. Іван Потьомкін - [ 2023.10.08 11:53 ]
    ***
    «Ой не світи, місяченьку,
    Не світи нікому,
    Тільки світи миленькому,
    Як іде додому».
    Українська народна пісня
    «Верта милий при місяці .
    Всенький день малює –
    Тому мальви, тому ружі,
    Коні та корови,
    Тільки чомусь не малює
    Мої чорні брови».
    «Писав тебе, моя люба,
    Аж чотири ночі,
    Та не в змозі ісписати
    Твої карі очі.
    Яким фарбам довірити
    Їх глибінь бездонну?
    Як твій усміх передати?
    Смутку ніжну повінь?
    Радиш писать на китайці.
    Не певен, чи вдасться».
    …І ще довшою стає
    Стежина до щастя.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2)


  27. Тетяна Левицька - [ 2023.10.08 10:38 ]
    Нескорені
    І
    Єдиного сина плекала в любові.
    А очі у нього були волошкові.
    Красивий і мужній, доспіле колосся.
    Хотілося жити, на жаль, не збулося!
    Грім гримнув, у серце пальнули гармати,
    Війна увірвалась до рідної хати.
    Як ворони чорні злетілись ординці.
    Вставайте на захист землі українці!

    Приспів:
    На мінному полі Героя могила,
    Над пагорбом сивим шумлять ясени.
    Мій любий синочку, тебе ж я ростила,
    Для світлої долі, а не для війни.

    ІІ
    Згорьована мати оплакує сина,
    В скорботній жалобі уся Україна.
    Летять журавлі над Шевченківським краєм
    І віра в майбутнє в серцях не згасає.
    Хоч ворог лютує — здолати не вдасться,
    Боротися будем за мир і за щастя.
    Все зло переможемо, скреснем з руїни!
    І зійде над світом зоря України!

    10.09. 2023р.


    Рейтинги: Народний -- (6.14) | "Майстерень" -- (6.23)
    Коментарі: (2)


  28. Неоніла Ковальська - [ 2023.10.08 08:04 ]
    Зоряний сад
    Зорями всіяне небо. мов квітами,
    А місяченько, мов той садівник
    Пестить-леліє, слова мовить ніжні
    Тихо-тихесенько кожній із них.

    Зіроньки слухають як зачаровані,
    Не втомлюються вічно в танці кружлять,
    Сяють-виблискують, неначе золото,
    В серці хай квітне теж зоряний сад.

    2015 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Віктор Кучерук - [ 2023.10.08 05:50 ]
    * * *
    Кохати можна одночасно
    Одну і двох, і трьох жінок, –
    Одна сіяє, інша гасне,
    А третя - блимає у строк.
    Кохати треба обережно,
    Якщо ти любиш не одну,
    Бо можеш поглядом бентежним
    Рідні відкрити таїну.
    Кохати маєш неодмінно,
    Допоки в тебе стане сил,
    Бо кожна жінка – дар безцінний,
    Єднання зваби і краси.
    Люби піддатливих і гордих,
    Кохай веселих і сумних,
    Аби яскравості акорди
    В житті буденнім не спинить.
    08.10.23



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  30. Олександр Сушко - [ 2023.10.07 17:36 ]
    Казус
    Без крапельки тепла - усе життя!
    Нема любові - тільки стиглі вірші.
    Нещасним бідакам я не суддя,
    Окремо долю кожен власну пише.

    Геть макіяж легкий,гідропірит,
    Коштовне зі смарагдами намисто!
    Томи феміністичної мури
    Турбують буркітливих суфражисток.

    В мегер закриті лона на замки,
    На чоловіка блимо люто кожна.
    Але ж могло і бути навпаки -
    Дітки, дбайливий муж, подружнє ложе.

    Сімона, та що, наче, Бовуар,
    Заповідала мавкам рівноправ'я.
    А я знімаю з лади пеньюар,
    Несу її, усміхнену, до раю.

    Цілую жінку в звабини-вуста,
    Спокуси змій торує шлях до пекла...
    А, може, безнадійно я відстав?
    Персистим дівам тра ломи та цегла?

    Пишіть, колеги, вірші про любов,
    Слідкуйте, щоб слова сплітались ловко.
    Мені ж пора - жона зварила плов,
    Наїмся й умощусь під її боком.

    07.10.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  31. Микола Дудар - [ 2023.10.07 16:55 ]
    Лист
    Цей поминальний день… А поминати з ніким…
    Три дня жалоби знов. А бід на все життя.
    Сльозинка до сльози - наповнюються ріки
    І клекіт їх сумний спішить в серцебиття…
    Мій лист один із тих… він цілиться в майбутнє
    Дай Боже, щоб читавсь, в очах заліг, завмер
    Бо кожна смерть живих - хвилина незабутня…
    І де ж той острівець любови без химер???
    Одне і теж в роках… роки - тисячоліття
    А миру лише перст у пригорщах чекань…
    Спочатку не гнівиш, - я побажав би дітям, -
    До того як зайти у світ татуювань…
    Цей поминальний день… А поминати з ніким…
    Завали розберуть… возрадують мерців
    Побуду серед них… Потрібно буде скільки,
    Допоки у жалобі від болю не зацвів…
    7.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (1)


  32. Домінік Арфіст - [ 2023.10.07 13:37 ]
    Сон (цикл Діалоги)
    Бог запитав: для чого ти живеш?
    які шляхи обрав? чи важко жити?
    я відповів: любов не має меж –
    я вчуся лиш прощати і любити…
    - ти всіх простиш? і тих чия рука
    твоїх дітей вбиває зла заради?
    - ні… я візьму найтяжчого гріха
    для порятунку доброти і правди…
    я приведу, о Боже, на Твій суд
    і зрадника… і ката-маніяка…
    прости мене за кров… за смерть… за бруд…
    - і ти мене прости… і Бог заплакав…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  33. Гельґа Простотакі - [ 2023.10.07 12:22 ]
    коли у хлопця
    коли у хлопця
    рясно засіялося під носом
    і на підборідді
    його почали кликати дідом
    коли ж пазурі хижого життя
    лишили на його тілі глибокі сліди
    хлопця вже не кликали інакше
    та він не зважав
    плинув течією
    що її колись був обрав
    за власну долю
    влітку теплою
    взимку холодною
    як і має бути у природі
    тому спізнав усе
    хоч і ніколи не ступав
    на береги буття

    а я жила на березі
    і бачила здаля
    вогнисте серце його серця
    а ще легкі думки
    що наче хвилі
    колами гуляли по воді
    але не гасли

    07.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Віктор Кучерук - [ 2023.10.07 05:33 ]
    Легка наука
    Стала Оля помічати,
    Що не миє руки Катя
    І від неї завжди потай
    Ними все бере до рота.
    За немиті рученята
    Дорікає Оля Каті
    Тим, що віруси й мікроби
    Розповсюджують хвороби
    Й від бактерій захворіти
    Можуть легко інші діти.
    Не важка для всіх наука –
    Вчитись гарно мити руки.
    07.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  35. Віктор Насипаний - [ 2023.10.06 23:15 ]
    Водоплавні
    Питає нині вчителька у Тані:
    - Скажи, що значить слово «водоплавні»?
    Мовчить. Не знає та. – А хто поможе?
    Хто, дітки, плавать у воді ще може?
    У класі варіантів, звісно, кілька:
    Це, певно, риба, пироги й сарделька!

    06.10.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Сергій Губерначук - [ 2023.10.06 23:31 ]
    Чорна субота і вірш про неї…
    Чорна субота і вірш про неї.
    От і не стало маленької феї.

    Бджілки літають, струмок сюркоче.
    Твій повелитель нічого не хоче.

    Що то бажання і що то надії.
    Супроти смерти нічого не діє.

    29 червня 1996 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 80"


  37. Микола Дудар - [ 2023.10.06 13:22 ]
    ***
    Тебе лупили градом…
    Бомбили з неба в спину
    І заливали чадом
    Завзято, безупино…
    Чіплялись дієсловом
    Безбожно по ефіру -
    Та все це тимчасово -
    Увірював, і вірю…
    Чатує долю карма
    На нелюдів… Скоріше б!
    Тут зайві будуть гальма…
    Фрагмент. Один із віршів…
    6.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  38. Іван Потьомкін - [ 2023.10.06 09:53 ]
    Вірність

    Мабуть, на вірність нас випробовує Господь.
    Мене – як Йова, тебе – як Яакова.
    Ввігнав у мене цю хворобу сатана
    І ми удвох із нею боремось...
    ...Пригадуєш, як за твою маму боровся тато?
    Не вірив він у Бога. Комуністом був .
    Шукав повсюди ліки відчайдушно.
    Намарне. Всесильний сам не зміг пробити
    Концтабірну радянську стіну залізну...
    Хвалити Бога в Ізраїлі ми, де ліки й лікарі -
    Не тільки найкращі в світі, а й доступні
    Навіть тим, хто од багатства відстоїть
    На неймовірно недосяжній відстані.
    Сил додає ще й віра у Всесильного
    Та майже шість десятиліть віра одне в одного:
    Мене – у нехіті йти на той світ,
    Тебе - нізащо не відпускать туди.
    Тож сатані не вдасться нас зломити, люба.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  39. Неоніла Ковальська - [ 2023.10.06 08:21 ]
    Де знайдеш красу таку?
    Айстри кольору бузку
    Під вікном розквітли.
    Де знайдеш іще таку
    Ти красу на світі?

    Чорнобривці й купчаки
    В помаранч вдяглися,
    Наче диво-рушники
    До ніг простяглися.

    І троянди ще цвітуть,
    Хоча ранки зимні,
    Вечори також несуть
    Прохолоду нині.

    Пелюсточки хризантем
    П"ють росу сріблясту.
    У душі приємний щем,
    Серце просить щастя.

    2023 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Віктор Кучерук - [ 2023.10.06 05:36 ]
    По терну
    Срібні полиски зір
    Звеселяють мій зір
    І освітлюють довгу дорогу, -
    Повен згадок і мрій
    Йду до тебе по ній,
    Хоч торкає душі засторога.
    Може, ти не одна
    І уже не сумна
    Пострічаєш мене біля хати, -
    Бо стражденний твій лик
    Поміняв молодик
    На властивий красивим дівчатам.
    Не спиняється час
    Для роз'єднаних нас
    В ранній юності збігом обставин, -
    Ще донині звідтіль
    Я несу в душі біль,
    А у пам'яті - згадки яскраві.
    Сяють зорі бліді
    Крізь пітьму, як тоді,
    Коли ми розлучилися мовчки, -
    Аж до болю в очах
    Видивляюся шлях,
    Густо вкритий колючим терночком.
    06.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2023.10.05 20:13 ]
    Розколовся цей світ, як горіх
    Скоро листя додолу впаде,
    І поволі сивіє, жовтаве.
    Тільки небо вгорі — молоде,
    Як розвихрений чуб — величаве.

    Унизу все — печаллю взялось,
    І похнюпились в тузі дерева.
    Тільки вись поміж хмарних волось
    Квітне, ніби усміхнене мрево.

    Розколовся надвоє цей світ,
    Як горіх у сталевих лещатах.
    Уклоняюсь мінору я віт,
    І угору лечу, як на свято!

    5 жовтня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  42. Євген Федчук - [ 2023.10.05 16:38 ]
    Як Ганна Іванівна стала російською імператрицею.
    Росії важко без царя прожить.
    І не важливо – триста років тому
    Чи нині. Хай опудалом сидить,
    Лякає чернь, яка, як всім відомо
    В усе то вірить, голови схиля,
    Біжить щоб царя-батечка вітати,
    Хай, навіть, і провалиться земля,
    Нехай за то самих чекає страта,
    Спитають лише: – Мотузки свої
    Нести, чи то розщедриться держава.
    У тому сила й слабина її,
    Бо ж бунт в Росії – зовсім дика справа.
    Безглуздий і нещадний вибуха,
    Коли його ніхто і не чекає,
    Когось уб’є, скалічить, настраха
    І, наче сам собою затихає.
    І знову чернь перед царем схиля
    Свою повинну голову на плаху.
    Своєю смертю інших звеселя,
    Бо ж страта для розваги – не для страху.
    Так і живуть уже віки й віки,
    Мабуть, один без одного не можуть
    В Росії цар, а з ним народ такий,
    Що більше на овець отару схожий.
    І чомусь пригадалася така
    Історія, як приклад того всього.
    Московія в тридцятих же роках
    Століття вісімнадцятого того.
    Петра нема вже, Катерини теж.
    І Меншикова вже в Сибір заслали.
    Петро при владі, але другий все ж.
    Син Олексія, що закатували
    Його велінням батечка Петра.
    Зоставсь один, хто право править має.
    Йому п’ятнадцять, від державних справ
    Він свого носа справно відвертає.
    Розпусний і примхливий деспот, він
    Весь час проводив чи на полюваннях,
    Чи на «гуляннях» у дівок. Один
    Зостався, тож не мав бажання
    До справ державних влазити. Однак
    Весь час крутились коло нього люди –
    «Верховники» - прозвалися отак,
    Вони якраз і влазили усюди.
    Їх було сім чи дев’ять – не з простих,
    Усі, як на підбір – аристократи.
    Голіцини, Толстиє серед них,
    Ще Долгорукі . Варто ще назвати
    І Остермана. Правили вони
    Ім’ям Петра. Укази видавали –
    Рішали долю миру та війни,
    Петра про те нічого й не питали.
    Аби цар був – народу головне,
    А хто царює – справа то десята.
    Куди вже хто отару пожене,
    Народу то не треба було знати.
    І, наче, все наладилось, як слід.
    Вже в кожного із них великі плани.
    Вже гордо подивляються на світ,
    Який, можливо, скоро їхнім стане.
    І тут біда – хвороба ж не пита
    Про чиїсь плани – віспа причепилась.
    Був цар Петро і бути перестав
    І все, як кажуть, що «лафа скінчилась».
    Що їм робити? Був би заповіт,
    Царя тоді б поставили другого.
    А тут, бач, не продумали, як слід,
    Не написав Петро. Писати сво́го?
    Як Долгорукий запропонував,
    Щоб його доньку в ньому указати,
    Адже Петро на неї види мав,
    Ще б трохи і могла б жоною стати.
    Та всі ураз зацитькали його,
    Бач, захотів у перші зразу вийти.
    Тут інтересу всяк блюде свого…
    Та все ж не знають, що його робити.
    Нема в сім’ї Петра чоловіків,
    Які б могли на трон законно сісти.
    Зійшлися, бач обставини такі
    І цар Петро у тому винен, звісно.
    І тут Дмитро Голіцин пригадав:
    - В Петра ж був брат Іван, донька у нього.
    Її він у Курляндію віддав,
    Сидить десь там у глушині, небога.
    Нам все одно – цариця то чи цар,
    Аби порад «розумних» дослухались,
    Та не давали приводу для чвар.
    Тут мої люди трохи вже дізнались:
    Ця трохи груба жіночка, товста
    Й негарна животіє у Мітаві.
    Для неї звідти вирватись – мета,
    Чого ж би нам на неї не поставить?
    Кондиції запропонуєм їй.
    Як згодиться умови підписати,
    Тоді нехай на трон сідає свій,
    А ми всі будем нею керувати.
    Всі згодились, складати узялись
    Кондиції, що вільно для цариці,
    А чого ні. Гарнесенько пройшлись –
    Із прав лишили – в люстерко дивиться.
    Ту Ганну колись заміж віддали
    За герцога курляндського. Прожи́ти
    Два місяці із ним лише й змогли
    Та й довелось небозі овдовіти.
    В Мітаві пройшла молодість її.
    З нудьги такої там і мухи дохли.
    А принци оминали ті краї -
    Ті принци, за якими вона сохла.
    Одна розвага – конюх Ернст Бірон,
    Що скрашував для неї дні і ночі.
    Вона все виглядала із вікон,
    Аби лиш зазирнути в його очі.
    Вже й мріяти про більше не могла,
    Здавалось, тут навіки й опочине.
    Але її година все ж прийшла,
    І Бог їй шанс змінити все підкинув.
    З кондиціями ті ж і подались
    В Мітаву, Ганну згоди запитати.
    Гадали – їхні плани удались,
    Бо ж сама Ганна вийшла зустрічати.
    Люб’язно дуже вислухала їх,
    Кондиції ті пильно прочитала.
    Нічого не сказала проти них,
    Не повела й бровою, підписала.
    Раденькі ті вертали в Петербург,
    І кожен в перемогу свою вірив
    Не знаючи, що вже заніс обух
    Над ними кат безжальної сокири.
    Бо Ганна з виду хоч дурна була
    Та жінка хитра. Вже про них все знала.
    Себе наївно перед них вела,
    Лише хвилини певної чекала.
    Її коханець і слуга Бірон
    Вже між гвардійців провертав роботу,
    Щоб верховенство врешті взяв «закон»,
    А не якісь багаті «доброхоти».
    П’ятнадцятого лютого вона
    Уїхала врочисто до столиці.
    Раділа, що думок ніхто не зна
    Й вона спокійно може роздивиться.
    А вже на дев’ятнадцяте число
    Зібрались всі в Успенському соборі.
    Народу стільки – не пройти було,
    Стояли аж на паперті надворі.
    Туди їх не цікавість привела,
    Повинна знать була уся зібратися.
    Присягу Ганні у той день дала.
    За кілька днів в Лефортівськім палаці
    Знов повний зал. Придворні всі стоять,
    Зайшла цариця, на престола сіла,
    Навколо всі «верховники», глядять,
    Аби чогось такого не вчудила.
    І тут крізь натовп гвардія зайшла,
    Уся при зброї, перед нею стала.
    Вона акторка іще та була,
    «Із подивом» пояснень їх чекала.
    Черкаський вийшов, їхній командир,
    І заявив, що гвардія незгодна,
    Що на царицю тиснуть до цих пір,
    Бо ж царська влада є «богоугодна».
    Бог не для того владу дав царям,
    Щоб хтось її обмежить намагався,-
    А у самого очі аж горять
    Хоч голос сильний, рівний,не зірвався:
    - Благаю вас відмовитись тепер
    Від тих угод, які вам нав’язали.-
    І грізні очі в Остермана впер.
    І очі ті йому усе сказали.
    Акторка спритна – Ганна, тут же їм
    Здивовано-гнівливо відказала:
    - Та я ж не знала, що стоїть за тим.
    Так для держави треба – я гадала!
    Я думала, що то народ бажа,
    Ніякого обману не чекала.
    А вони, бач, вже гострого ножа
    На мене, на державу зготували.
    І гвардія вперед ступила враз:
    - Ми не дозволим волю диктувати
    Цариці нашій. Слово лиш від вас
    І ми їм будем голови рубати!
    «Прихильно» Ганна згодилась на те,
    «Верховників» одразу ухопили.
    А Ганна десь в душі своїй цвіте,
    Бо хитрунів тих все ж перехитрила.
    Назавтра вона вийшла із Кремля
    До скупчення великого народу.
    Здавалося, парує аж земля,
    Юрба стояла – зрахувати годі.
    При всіх взялась кондиції читать.
    «Чи згодні з тим?» - в юрби весь час питала.
    Гвардійці ж, щоб юрбу налаштувать:
    «Нехай живе цариця! - не змовкали,-
    Смерть зрадникам! Розірвем на шматки
    Усіх, хто буде титул відбирати!»
    «То що – папір даремний отакий?»-
    В юрби цариця узялась питати.
    Й під галас розірвала геть його
    І правила тепер самодержавно.
    «Верховники» ж отримали того,
    Чого найменше всього і бажали.
    Івана Долгорукого за те,
    Що опір ЇЙ наважився чинити,
    Колесували. Двом дядькам, проте,
    Веліла язики укоротити,
    А слідом уже й голови. Така ж
    Спіткала доля й старшого у роді.
    А Катерина Долгорука – та ж,
    Що Петру була наречена, вроді,
    Відправилась довічно в монастир.
    А Ганна десять літ ще царювала.
    «Біронівщину» знаєм до цих пір.
    Та, бач,й така Росію влаштувала.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  43. Володимир Каразуб - [ 2023.10.05 12:29 ]
    Волосся Вероніки

    Усе переплуталось і переплелося,
    Зникло
    У вогні наче хмиз догорів поезії,
    Що часом збирають з осіннього краєвиду,
    Допитливі серцем, але обмежені
    Велелюбним Сонцем.
    Так, вони обожнюють Сонце,
    Гаряче каміння, пісок і пінисті хвилі,
    Літо висушує їм коліна
    І лягає багряним шумовинням
    Осені.
    І тоді вони йдуть, щоб добути хмизу,
    Тріщать гілками, шурхочуть листям, і тільки
    Як спускається ніч, їх вражає холодна шпилька
    Що спадає з Волосся космічної Вероніки.
    І вони відвертаються від краєвиду,
    Вірші
    Втрачають розміреність ритму і рими,
    І тепер їм здається, що серцю чогось бракує,
    Їх зваблює Місяць, і тривожить щось невловиме.
    Їхні тіні видовжуються і сідають навпроти,
    Тумани вдягають в печальну мантію.
    Вони все шепочуть питаючи: "хто ти?
    Задивляючись в чорне мерехтіння галактики.

    23.09.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (3)


  44. Віктор Кучерук - [ 2023.10.05 05:47 ]
    Вища школа
    Від почуттів таких жагучих
    У серці чую благодать, –
    Умієш пестощами мучить
    І поцілунками зцілять.
    Моє єство не має болю
    Давно від пристрасних кипінь, –
    Немов проходжу вищу школу
    Єднання втіхи і томлінь.
    Ця близькість душу освіжає,
    Бо сум вичерпує до дна, –
    За щастя видиме й безкрає
    Тобі я дякую щодня.
    05.10.23


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  45. Микола Дудар - [ 2023.10.05 00:49 ]
    Як мало нам треба
    Один її погляд -
    Півкроку в обійми...
    На двох один спогад
    Зустріне на війнах…
    І знову на варті
    І знов поіменно...
    А спирт, що у кварті
    Безсонне знаменно…
    Як мало нам треба
    Любові і Миру
    І погляду Неба
    І трішечки сиру…
    5.10.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  46. Микола Дудар - [ 2023.10.04 23:15 ]
    Якщо вже родили...
    Родили. Авжеш. Не питаючи згоди.
    Вернувшись із поля в одному із сіл…
    І хто б там, і щоб там… а янгел господи…
    Пригледів, подумав, і взяв на приціл…

    Бувало усяко… шкреблись в огорожу,
    Манили в болото, штовхали у смерч…
    Та янгел те знав, сперечатись негоже
    Попереду грому звисав його Меч…

    І дай тобі, Боже… стелилась доріжка…
    Мужніли питання. Життя - голоси…
    І хай потомились обоєньки трішки,
    Але ж і родили не ради краси?..
    4. 10. 2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  47. Козак Дума - [ 2023.10.04 18:17 ]
    Не помилися
    Як блискавка майнула небосхилом,
    стрілою полетіла вдалечінь…
    Куди спішиш, красуне, ти щосили?
    Тебе не доганяє навіть тінь!

    Які краї приваблюють, кохана?
    У чому мотивація душі?
    А може підганяє серця рана –
    то не останній у житті рушій!.

    Нехай ласкаво усміхнеться доля,
    і схилиться до ніг весь білий світ.
    Любов, говорять, гірше за неволю,
    але за сонце не прийми софіт!.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  48. Марія Дем'янюк - [ 2023.10.04 16:27 ]
    Він мене обороняє
    Я нічого не боюся,
    Бо рука в руці татуся,
    Він мене обороняє -
    Україну захищає.

    Я нікого не боюся,
    Я до татечка горнуся
    І кажу йому тихенько:
    "Я доросла, не маленька,
    Ще чекатиму на тебе,
    Україні поміч треба.

    Так пишаюся тобою:
    За широкою спиною
    Наша люба і єдина
    Рідна Неня-Україна."

    Я ніколи не боюся,
    Лиш за татечка молюся...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  49. Серго Сокольник - [ 2023.10.04 14:43 ]
    Осіннє до серця
    Подих холоду пестить волосся
    В дисонансі пташиних відлунь...
    Шо це? Осінь, кохана. Це осінь
    Запліта степову ковилу
    І туманом відбілює коси,
    І у шибку сльозинами б"є...
    Що це? Осінь кохана. Це осінь
    Стукотить у віконце твоє.
    ...відігрітись і душу зігріти
    Ще хоч раз наостан до весни,
    І любити, всім серцем любити,
    Як раніше поринуть у сни,
    Де лиш ми... Я і ти... Ми обоє
    Заплелись у жаги відчутті
    І востаннє впилися любов"ю,
    Доки холод торкнеться до тіл...

    Серго Сокольник, 2023.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Сніг на голову - [ 2023.10.04 10:47 ]
    зломле'не

    збирай каме'ня — бий чужі шибки.
    їмили щістя, думают, назавше.
    воно тобі по серці, ніби рашпіль,
    здоймає почування на диби.
    пропащий.

    надвоє тріснутий і юж пустий,
    втекло у землю й заросло бур'яням.
    навиворіт рукою босоркані
    звернений нагло. а у спід рости
    намарне.

    вишиваний упоперек хрестом,
    під шкірою носити аж до скону.
    живи собі, бо ніґде не боронит
    отой лукавий, що без чести, бог
    з ікони.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   89   90   91   92   93   94   95   96   97   ...   1795