ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.16 05:48
Зненацька гавкнула собака,
Зробивши злякано підскок, -
І подалася з переляку
В свій облюбований куток.
Завила втомлена сирена
І винувато, й голосніш,
І смерті страх вселився в мене
Та краяв серце, наче ніж.

Микола Дудар
2024.11.15 22:56
Поміж негоди, поміж невзгод
Поміж свого і чужого
Кожне життя — це лиш епізод
В Книзі Буття Неземного

Поміж замовин, поміж бажань
Поміж данини за спрощу
Кожне життя — аванс без питань

Микола Соболь
2024.11.15 17:30
«Па хахлам! Агонь!» – 
А далі що? Тут пів години лету.
Ця ніч комусь остання на землі.
Переплелись бездушна лють ракети
та вбивча бездуховність москалів.
А з ким Господь? Наразі невідомо.
Щоб не було, тримати, друже, стрій.
Ті нелюди порушили свідо

Ігор Шоха
2024.11.15 14:51
Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..

Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля

Віктор Кучерук
2024.11.15 07:33
Жбурляю камінь, як гранату,
В той бік, де взявся жаром схід, –
Чиню сусідові відплату
За покалічений мій рід.
Прокльони шлю і тичу дулі
У бік того, хто дотепер
Живе безрадісно минулим
І в кім інстинкт тварин не вмер.

Микола Соболь
2024.11.15 07:03
Зимові сни рум’янцем на щоці.
Їх не лякає втомлена завія.
Метелиця під вікнами засіє
і ти заснеш із книгою в руці.
Борвій завиє під твоїм вікном,
гілки зашкряботять посеред ночі,
але безсилі духи поторочі
перед зимовим, найсолодшим сном.

Микола Дудар
2024.11.15 06:51
Умовно кажучи — капець
Теплу жовтневому… теплу
Он навіть вибіг вітерець
В похилу змочену хулу…
Ще тільки бавився теплом
Учора з дітьми залюбки,
Тепер не вітер, вітролом
Не вистачає коцюби…

Світлана Пирогова
2024.11.14 20:30
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринва

Євген Федчук
2024.11.14 16:17
У теремі і тихо, й прохолодно.
Промінчик сонця біга по стіні,
Крізь дірку пробиваючись в вікні,
Що наглухо завішене сьогодні.
Аби ніщо завадить не змогло
Йому прийняти рішення важливе.
Душа його то закипа від гніву,
У пустоту вихлюпуючи зло,

Юрко Бужанин
2024.11.14 15:18
О Небожителько, зійди в мої обійми!
Богине, на мої молитви відгукнися!
Ти б знала, люба, як набридло бути сильним,
Як серце рветься твоїй волі підкоритись.

Блаженством є відчуть твої, кохана, руки
У себе на долонях і кожен пальчик твій
Зацілувати

Микола Дудар
2024.11.14 08:57
До моря я не встиг. Ріки оминав.
І пристало горе. Себе пізнавав…
Тиха заводь поруч — тема для казок…
У відлунні «небож» чути слово «Бог».
Скільки треба «того», щоб «проснувся» світ?
Знов не та дорога… знову абеліт…

Абеліт - вибухова суміш

Віктор Кучерук
2024.11.14 05:09
Уже сказати, певно, треба,
Що, свій прискорюючи плин,
Я так наблизився до неба,
Що чую шурхоти хмарин.
Зневіра, туга і розпука
Мене терзають без пуття, –
Не можу вирватися з муки
Свого стражденного життя.

Сонце Місяць
2024.11.13 21:10
моя ненависть тиха & беззбройна
сезон осінній час реприз
еринії збирають вогкий хмиз
іржавіє усе зелене щойно

жнива на заході на сході форс мажор
неконвенційні офензиви
підносить свій ліхтар осяйний діва

Іван Потьомкін
2024.11.13 16:30
Лиця українські в юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться.
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь.
Дороговказом узяв собі
Одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,

Володимир Каразуб
2024.11.13 13:23
Літак пролітає немов би минає вічність.
Фасади домів розвернули на північ дахи.
Ти, здається, смієшся без посмішки на обличчі,
І торкаєшся без руки.

І зникає блакить відкриваючи безвість мови,
І виманюють зорі розширити власне вікно.
Там — осяяні

Микола Дудар
2024.11.13 07:28
Будь ласочка, і ти оглянись
Заволоко із диму і крові…
Кілька жменьок, дозволь їм уввись
Кілька крапель лиши для Любові

Оминем коли відчай і страх,
І розвіються хмари у небі,
А вже з крові і диму той прах

Микола Соболь
2024.11.13 07:21
Ховається за листопадом грудень,
шукає вітер схов у димарі,
а білий сніг ще неодмінно буде
і сонце червоніти на зорі,
і Божий день народиться в безденні,
впаде до ніг уже коротша тінь.
Засіється на рік новий із жмені,
в якій змішались жито і ячмінь

Ярослав Чорногуз
2024.11.13 06:57
Як хороше в осінньому саду.
Ще б трішечки тепла мені в долоні.
Дерева у осінньому меду
Завмерли чарівливо на осонні.

Притихлий вітер до землі примерз...
Стоїть незвична тиша урочиста.
А ясен обгорнуся геть увесь

Віктор Кучерук
2024.11.13 05:11
Я від чутого погляд похнюпив
І сидів нерухомо від слів,
Як юнак спотикався об трупи
Та від страху між ними тремтів.
Як зі смертю водив перегони
По уламках зруйнованих стін, –
Як довідавсь про скиди із дронів
І розльоти осколків од мін.

Іван Потьомкін
2024.11.12 18:15
І знов валізи пакувать...
Здається, пройдено півсвіта,
Та серце, невгамовністю зігріте,
Нізащо не хоче спочивать.
Уже відкрито всі материки,
Та їх він самотужки відкрива для себе:
Поміж реліктових секвой шукає просинь неба,
Змагається із норовом св

Віктор Михайлович Насипаний
2024.11.12 15:10
Ця жінка, ніби осінь золотава.
Ще світла, тепла, щира і ласкава.
Вона така, як осінь ця казкова.
Душа її – феєрія квіткова.

Ця жінка – осінь, пані загадкова.
Вона, як тиша щемна, світанкова.
Хоча життя біжить, як літня злива.

Микола Дудар
2024.11.12 14:09
П’ять годин підряд і пішки
І назустріч — п’ять годин…
І згадались крики кішки,
Кілька бутлів сухих вин…

Щось не склалось, зупинились
Ні, щоб вимовить: — Ночліг,
Мізки залишком промили

Олександр Сушко
2024.11.12 12:09
Венері я й Ероту вірний фан,
Хоч нині дід, не хлопчик безбородий.
У щічки цілуватися - лафа,
А в губці - позаземна насолода.

А той, хто не цілується - глупак,
Жаготні цьоми додають наснаги.
Хапай красу ручицями за карк

Юрій Гундарєв
2024.11.12 10:55
Кілька хвилин на початку дня
розмірковуй про свої плани.
Хай буде справа лише одна,
але зроблена - бездоганно.

Я і не думав писати цей вірш -
спочатку було нецікаво,
коли справи є важливі більш…

Віктор Кучерук
2024.11.12 07:48
Сповита темрявою тиша.
Земного спокою доба.
Поснули в теплих нірках миші,
Кота позбавивши забав.
Згустіла швидко ніч осіння.
Хитання тіней мовчазних, –
І безкінечні сновидіння,
Чи напівсонний стан без них.

Микола Соболь
2024.11.12 06:40
– Скажи, інь чи янь?
– У чому різниця?
– Ти, просто поглянь, –
гуляє столиця,
пирує під час чуми.
Злетілись круки
з кремлівської вежі,
а тим залюбки

Сонце Місяць
2024.11.11 22:54
Як у темряві нічній, що лиш випадком оживає у виблисках
нірвани на вікнах інших людей, в’язнучи трясовиною
відчаю, котрий загострює розуміння, що все, чим я є –
результат власних дій. Коли будь-що навколо, навіть
кухонна стеля розпадається й сиплеться

Козак Дума
2024.11.11 19:17
Ще один холодний день у пеклі,
дрова підлетіли у ціні…
Холодно старій бабусі Веклі,
та світлина Вови на стіні!

Мабуть непереливки у нього,
помахала скумбрія хвостом,
обломилась братня допомога –

Світлана Пирогова
2024.11.11 18:17
Вимір у доларах, євро і гривнях.
Що їм до того, у кого війна.
Владу хапають сторуко за гриву,
Котиться з неба сльозина дрібна.

Осінь прадавня сиріткою плаче.
Тягне знесилена хрест по стерні.
Робить, що може, бо, мабуть, терпляча.

Микола Соболь
2024.11.11 05:10
Ще не погасли смолоскипи
та все чутніше клич сурми,
коли борвій в борні захрипне,
безсмертний фенікс хай крильми
його огорне в піднебессі,
там, де живуть війни громи…
а ми і з попелу воскреснем,
щоб народитися – Людьми.

Віктор Кучерук
2024.11.11 04:59
Двір холоне та іскриться –
Розпочався листопад, –
Довгополу багряницю
Став знімати з себе сад.
Неоднаковим покровом
Укривається земля, –
Шар товстий окрай будови
Двір теплом не звеселя.

Микола Дудар
2024.11.10 22:33
Прийшла вечірня прохолода
Коли про неї вже й забули
І більшість вже із нас поснули
Встелились душами до долу
І навіть хрипу не почули…
Що значить мати кока-колу

Хутенько в сни ті одяглися

Іван Потьомкін
2024.11.10 21:51
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.

Козак Дума
2024.11.10 14:14
Він поборов корупцію, для себе,
її немає… в прутня голові.
І хай каміння падає із неба,
але працюють схеми тіньові!.

Євген Федчук
2024.11.10 13:33
Ой, не треба, люди, заздрити нікому,
Бо та заздрість до добра не доведе.
І добро нажите прахом всі піде.
Ось послухайте, щоб впевнитись у тому.
Жив в селі одному бідний чоловік.
І, здається, роботящий, але діло
Не іде на лад у нього, скільки б сили

Леся Горова
2024.11.10 13:32
Вітре, як ти вієш дуже!
Хочеш, мабуть, розігнати
Чорний сум, що містом тужить.
Не старайся, вітре-брате.

Молитов там шепотіння
Поніміло, непочуте,
Там кутками сірі тіні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олеся Овчар - [ 2009.07.26 15:11 ]
    Забутий куток
    По килимі з торішнього листя
    Ступали нечутно сліди.
    Аж раптом вони зійшлися,
    Аж раптом прийшли сюди.

    Забута людьми стежина,
    Забутий вітром куток,
    Учора була половина,
    Сьогодні – єдиний крок.

    Листя з поваги до тиші
    Завмерло у подиху дня...
    Хто ці сліди залишив,
    У вічність пішов навмання...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (1)


  2. Олеся Овчар - [ 2009.07.26 15:00 ]
    Моя душа в анабіозі
    Моя душа в анабіозі
    Уже давно, уже давно...
    А щастя стукає в тривозі
    В напівзачинене вікно.
    Воно питає сумовито,
    Чи довго спатиме вона:
    Вже почалося її літо,
    І розпрощалася весна.
    Ти, щастя, марно не питайся –
    Вона не скаже все одно...
    Ти краще вихором вривайся
    В напівпрочинене вікно!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  3. Олеся Овчар - [ 2009.07.26 15:54 ]
    Вибір
    Вчорашній потяг у тумані
    Уже своє відстукотів...
    А ти ще й досі, наче п’яний –
    Незнаючий, чого хотів.
    Чи то стрибнути відчайдушно
    У переповнений вагон –
    Хай там роздавлять твою душу,
    Але поїдеш все одно.
    Чи то привітно помахати
    Байдужим лицям у вікні
    І залишитися чекати...
    Чогось чекати в тишині...


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  4. Олеся Овчар - [ 2009.07.26 15:01 ]
    Колись...
    Зарано, мій друже, зарано
    Мені зустрічатися з Вами.
    Попереду тільки тумани.
    Тож хай залишається тайна.

    Бо тайна, записана в слові,
    Розвіється, наче полова,
    І тиша, така загадкова,
    Сльозою розірветься знову.

    Тож хай залишається просто
    Між нами замовчаний простір.
    І може, безлюдний мій острів
    Досяжним Вам стане...
    Колись...



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  5. Ольга Корендюк - [ 2009.07.26 10:03 ]
    ***
    від руки до небес
    розгорнутих на середині
    лине німа стріла
    як віщий знак.
    тут кров колись текла
    а нині
    поділена земля продана за так.

    почетвертовані думки
    на дорогах слизьких
    бо зима.
    схрещені дві руки
    про щось Бога просять
    а може і зовсім
    доріг тих нема
    і може вже більше ніколи
    в шорсткій павутині
    спійманий холод
    не закінчиться
    і йтимуть по колу
    наші дні як пташині.

    й сидітимуть тихо на лавах
    наші тіла
    горітиме сонце над Лаврою
    а ми у вінках
    посушених часом лаврових.

    снігом на головах
    позбираються наші роки
    і вже без різниці нам буде
    кого і за що засудять
    кожен буде відвертий -
    усім бо лишилось три чверті
    отої дороги якої насправді нема...


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (3)


  6. Елена Коробкина - [ 2009.07.26 09:20 ]
    Зачарований ліс
    Це таке забуття:
    Ліс ранковий неначе сміється,
    Закохався, мабуть, сам у себе.
    Серед пралісу плине спокійний ручай.
    Задивившись на воду, неначе сплю.
    Бачу сни я про тебе, лісе закоханий,
    Чорним нарцисом схиляєш гілки ти до води.
    Чорний ліс засина від своєї краси,
    Від гойдання гілок, що пливуть за водою.
    Плине час, мляво линуть думки.
    Засинаю і я від краси дивовижної лісу.
    Сестри-німфи, і ви відійдіть в забуття.
    Все в полоні краси зачарованого Нарціссу.
    Та дзюркоче ручай, він жене ці навіяні чари.
    Слухай голос його,
    Слухай гімн швидкоплинного часу.
    Це розбудить тебе, ти підеш за водою.
    Забирайся з обіймів царя лісового


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  7. Елена Коробкина - [ 2009.07.26 09:03 ]
    Присмак долі
    Присмак долі: мерехтять
    Сни в проваллях скель.
    Тужать, ледве бубонять
    Духи тих земель.
    Що турбує душу там?
    Що бентежить зір?
    Сірі тіні скавучать,
    Вовченята гір.
    Сірі вовки в скелях сплять,
    Марно іх чекать.
    Сірі вовки, тіні гір,
    Чи йдете гулять?
    Місяць сяє, простір - ваш!
    Гей, ходім зі мною!
    Я кружляю по горах
    Вільною душою.



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  8. Анна Валігура - [ 2009.07.25 23:44 ]
    В чужих орендованих вікнах....
    В чужих орендованих вікнах,
    У плямах синіх на стегнах,
    З мольбертів картини на стінах,
    У запахах постільних, «спрейних».

    В халатах махрових на брата,
    У спирті! у димі! на членстві!
    У бартерах вартих?
    У хмілі забуті і стерті ....

    У дамах червоних на дурня,
    У голих з тузами в кишенях,
    У програшах вдало набутих,
    У брудно-повторних аферах,

    У каві холодній на тумбі,
    У шибках чужих, в силуетах,
    В очах у кішки навпроти,
    У чорних із хутра сюжетах,

    У ночах, без ранку у вікнах,
    У одязі тільки паркети,
    В оргазмах, в екстазах і різних.
    У білому постіль з „багнетів”,

    В чужих орендованих вікнах...
    В чужих орендованих стінах...
    В чужих орендованих піхвах...
    ...чужі….орендовані……бідні...

    2006



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  9. Сонце Місяць - [ 2009.07.25 22:34 ]
    Він * Вона * Вікна *
     
    ВІН


    химерні дракони багать
    тойбічні аури символів
    мелодійний жаркий кришталь
    півколами відтінків снів

    темрява ласа очима
    як неспішно прекрасний звір
    пелюстковість ночі містична
    у кварті дзвінкої миті



    ВОНА


    малюнки пальцем у вікно
    смішні лискучі черевички
    і берґамот, і цинамон
    пухнасто білі maybe звички
    коштовний шурхіт конфетті
    дрімотна грація пір’їни

    нечемно зібгані квитки
    п’янка метеликова свічка
    приблудний тенор-саксофон
    на павутинці таємничій
    під парасолькою казок
    солодкі та хрумкі ожини



    ХОР ВІДЧИНЕНИХ ВІКОН


    тиша тиш на примарних вітах
    вороння над полями для битв
    час камінням летить догори
    у свавіллі кублиться страх
    відьмаки на дзвіниці пітьми
    подорожні & роздоріжні

    під мостами блукає в імлі
    світлий блюз чи сухий полин
    або ключ від серцебиття
    далеч подзвін по тертій кармі
    розвіяний сяйвом боб марлі
    мак вавилонського міС*яця




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (30)


  10. Катя Тихонова - [ 2009.07.25 21:18 ]
    * * *
    І
    Зубожіння якесь зсередини,
    Над серцями мости розведено.
    Пане мій, нічого не вдіяти...
    Залишається жити мріями!

    ІІ
    Залишається жити мріями!
    Пане мій, нічого не вдіяти...
    Над серцями мости розведено -
    Зубожіння якесь зсередини...





    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (3)


  11. Ігор Павлюк - [ 2009.07.25 21:27 ]
    І знов мені тривожно – хоч напийся...

    І знов мені тривожно – хоч напийся.
    Як гени волі – птиці в небесах.
    Бездомний Бог у душу попросився,
    Космічний сум зігравши на басах.

    Зника мені, розширюючись, Всесвіт.
    Нестерпно сниться синій сік снігів.
    Сумна відраза до ділків і сесій
    Спасає світ від друзів-ворогів.

    ...Ну тобто все і всі – як Хтось задумав
    У межах битія і питія.

    А горизонт –
    Колючий дріт під струмом –
    Мені, як зеку вічному, сія...


    Рейтинги: Народний 6 (5.72) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (11)


  12. Катя Тихонова - [ 2009.07.25 21:17 ]
    * * *
    Мій пане, люди всі такі чужі,
    Вони холодні, наче океани.
    Вони хороші тільки до межі,
    А далі – все таким нестерпним стане.
    Коли ж зітреться вже остання грань
    У бік того, чого і не чекаєм,
    То час прийде зализування ран,
    Болючих ран. І ми це добре знаєм.
    Мій пане, люди всі такі чужі…
    Чи так здається? Лише кілька друзів…
    Яких на пальцях, на одній руці…
    (І так невчасно відлетіла Муза).


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (8)


  13. Василь Степаненко - [ 2009.07.25 21:57 ]
    Намисто ЯС
    Срібна монета,
    Кинута мною в фонтан.
    Плаває рибка.

    Хоче сказати
    Щось потаємне мені.
    Тільки не може.

    Бульки словами перлин
    Вкрили поверхню.
    В речення їх нанижу,
    Буде намисто.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Людмила Калиновська - [ 2009.07.25 19:21 ]
    Баєчка про пріоритети
    ****
    На місцевому базарі
    продавалися новини –
    хто що дасть.
    Говорили хто, що марив,
    і змагалися на кпини
    в бік, де – «власть»!
    Безпритульного собаку
    найсердечніші манили:
    – Бідний… Їж..!
    Ґвалт стояв, щоб – забалакать,
    словом втовпитись несмілим –
    як на ніж…

    Раптом дядько – сиві вуса
    на холошах з реп’яхами..,
    ну й дивак –
    чи загойкав, чи зарюмсав,
    чи заплутався з торбами,
    неборак…
    Глянув дико на громаду,
    що товклася під ногами,
    плюнув мат:
    – Що за люди, де ж та правда?
    Чи – з Державної програми
    постулат?

    – Я б, – сказав, – на місці влади –
    вас загнав би, для порядку,
    у колгосп…
    дав би плуга і лопату,
    і землі пристойну латку,
    як завгосп…
    Чи ото утнули б з ходу
    всю її «переорати»
    в чорний пил?..
    Язиком молоти легше…
    Говорити – не копати
    що є сил…

    А мораль у байці – мила!
    Всім народ у нас багатий –
    не питай!
    Бур’янів зростили – силу,
    думка в хмелю – заповзята…
    Пекло? Рай?
    А зростить у полі ниву,
    вже і розуму не хвате,
    невтямки..!
    Торгувати й пити пиво,
    і – кістки перемивати…
    мастаки!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (10)


  15. Любов Долик - [ 2009.07.25 17:38 ]
    Осіннє
    1
    Так жаль за літечком –
    бо сонечка нема.
    Ще тільки серпень –
    а дощі розкисли.
    І кожен день нас
    холодом пройма,
    осіннім настроєм,
    осіннім змістом.

    2
    Сонцепоклонці
    вклоняються сонцю,
    правлять жертовну месу –
    жертвують золото,
    сонце любові
    осінній красі
    воскреслій...
    Осінній красі
    небесній...

    3
    Диво! Красуне!
    Ти – моя усмішка,
    Ти – моя радість і злагода з світом.
    Не облітай, не згасай, ну, побудь іще!
    Не поспішай ще у вирій летіти...

    4
    Ти любиш, осене, мене.
    Тепло твоє – як руки в мами –
    таке ж бо ніжне і ясне,
    таке ж бо мудре і ласкаве.

    5
    Осінь – наче перший поцілунок –
    несміливий, трепетний, п’янкий...
    Осінь – наче долі подарунок,
    світлий , несподіваний, тремкий...


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.6) | "Майстерень" 5.25 (5.67)
    Коментарі: (16)


  16. Любов Долик - [ 2009.07.25 17:06 ]
    Пора
    Моїй доні –23.11.2004
    Дівчинка сіроока – незнайома.
    Неформальний лідер. І поет.
    І картатий шарф – як у гнома.
    Й над чолом –
    кошлатики
    дред.

    І несе в наплічнику
    стиглі фарби
    і рулони сонця
    жовтогарячого!
    Черевики
    із глибокими карбами.
    Стрічка вибору –
    геть не дитячого!

    Так уважно дивиться. Як сумління.
    І готує місту велику повінь.
    Дзвін над містом.
    Бо це покоління
    вибирає –
    бути
    надіям сповненим!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  17. Зоряна Ель - [ 2009.07.25 16:49 ]
    *
    Не покличу осінь.
    Навіть,як попросить.
    Прилетить руда –
    Не відчиню двері,
    Хай лиш на папері
    Листям опада...
    Буде сонце спіти
    В осяйному літі
    Смаком помаранч.
    Зачекає осінь –
    Лискою у просі
    Згорнеться в калач.



    24.07.2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  18. Елена Коробкина - [ 2009.07.25 09:18 ]
    Цілюще сяйво зірок
    Цілюще сяйво зірок струмує
    Вночі на землю дощем рясним.
    Дарують спокій краплини струму
    Тім, що світами блукають з ним.
    В долоні вогник та в небі зорі,
    Шляхами морок, самотність, жах.
    Сузір'я тануть, ранковий присмерк...
    Ще б трохи сонця - здолати шлях...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Хо - [ 2009.07.25 02:11 ]
    ***
    стерильність сентенцій
    лускатого неба
    випий з надлишком
    однаково
    повороти
    не дійсні
    не варті дійсності
    яєць у очах риби
    як чахне
    твоя стиглість
    назавтра
    у квазінейтральних
    взаємодіях
    у подиху
    що поміж нами
    чому так
    завжди спрагло дихається
    наче не було
    їх


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (7)


  20. Галина Гальченко - [ 2009.07.25 00:50 ]
    Дивна гра
    Ми знову
    Граємось в мовчанку...
    Ти - звечора,
    А я - ізранку.
    Лиш - очі в очі.
    Дивна гра ця -
    І плакать мовчки,
    І сміятись.
    Й шукати знов
    На глибині
    Очей замерзлих
    Стерті дні.
    Й завмерлі фрази
    На вустах,
    І доторки
    В забутих снах,
    І дивний сміх,
    І поцілунки,
    І шалу гріх,
    І візерунки
    Волосся на щоці...
    Шукати знов...
    І лиш вночі,
    Зібгавши всі
    Свої образи,
    Наважитись...
    Та знову фрази
    Затерпнуть
    Подихом осіннім,
    І поглядом
    Безмежно-синім
    В беглуздості
    Пустих розмов.
    І знову -
    Мовчимо...
    2002


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (7)


  21. Василь Степаненко - [ 2009.07.24 22:38 ]
    Я так люблю
    Вродливій дівці
    Гарно і в ряднинці.
    Я так люблю,
    Коли ідуть дощі,
    Бо мокра сукня тобі дуже личить.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  22. Галина Гальченко - [ 2009.07.24 19:02 ]
    Весняна тризна
    Не грація,
    Не тонкі руки,
    Не вигин шиї
    І постава голови -
    Лиш погляд,
    Повний зболеної муки
    І несміливе
    звернення на "ви".
    Мовчазна постать,
    рухи вільні,
    І сміх - рідієм
    із дрібниць...
    Бруньки тополі,
    ще такі невинні,
    Впадуть пелюстками
    сухими вниз.
    І разом з ними
    Перші сльози
    бризнуть
    Дощу із хмари,
    Й, може, із очей.
    Відбудемо
    весняну тризну -
    І скинемо скорботу
    із плечей.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Прокоментувати:


  23. Анна Валігура - [ 2009.07.24 18:00 ]
    З туманом сірим сніг по місту бродить.....
    З туманом сірим сніг по місту бродить.
    От-от застелять темряву доріг
    І навіть вечору приспати годі
    Їх не лякає хоч би дух вітрів.

    І з цими мандрами не видно геть нічого,
    Не розшукати постаті людей.
    Вони в полоні, хоч біжать додому,
    Щоб обійняти знов своїх дітей.

    Єдина постать загубилася в тенетах
    І навіть снігові її таки шкода.
    Куди іти нема ані намета.
    А постать ця старого дідуся.

    Доля була нестримна, усе в кінці.
    Окопи, сорок шостий, заслання.
    І півжиття з ідеєю у клітці
    Поета-ворога нестримная душа.

    Бо прославляти лжережими він не зміг,
    Генсеків годувать промовою,
    Бо батьківщина в нього оберіг,
    Бо колискова тай не тою мовою.

    Той час настав і нам сьогодні вільно.
    Вже не окопи - „незалежні” смітники.
    З торбиною пошкандибав повільно
    Поет старий, щоб позбирать „дари”.

    З туманом й снігом він по місту бродить.
    Вони застелять темряву доріг.
    І навіть вечору приспати годі.
    Вже не лякає навіть дух віків…
    12.02.05


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  24. Анна Валігура - [ 2009.07.24 18:17 ]
    Лакмусовий папірець


    Мені шкода...привітів тих із півдня.
    Мені шкода, що забагато знаю.
    Мені шкода, що нині вже неділя
    І вже по жовтню, і вона минає.

    Мені шкода...зимою все замерзне.
    Мені шкода, та тут не буде півдня.
    Мені шкода, бо крига тут не скресне,
    Тут не бува морського воскресіння!

    Мені шкода, що то лиш епізоди.
    Мені шкода, що в них занадто змісту!
    Мені шкода, вони були короткі...
    Такі змістовні та занадто пізно.

    Мені шкода…святкових днів так мало.
    Мені шкода, що буднів значно більше.
    Мені шкода, бо будні інші вкрали.
    У них собою застеляють ліжко.

    Мені шкода, та інші гріють тіло.
    Мені шкода, у руки щось набгали.
    Мені шкода, бажають так невміло,
    Але чомусь мене у Вас забрали....

    Мені шкода, що Ви моє створили.
    Мені шкода, бо з ними то не Я.
    Мені шкода, що так і не навчили,
    Як це по – справжньому?!! мені шкода....

    Мені шкода! Не вмію я за двох!
    Мені шкода!! Ви скажете, слабка!!
    Мені шкода!!! А ви зробили щось?!!
    Чи ви б зуміли????... і…чи Вам.... шкода...

    2007




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  25. Анна Валігура - [ 2009.07.24 18:14 ]
    Які слова....
    Які слова! Ці пафосні слова!
    Яка риторика! А Ви – оратор.
    Я б утопилася у цих словах,
    Та вже давно, на радість, не аматор…

    І ця естетика сичить із Ваших уст.
    На сцену Вам би, Вам би п’єдестал,
    Ці жести благородних, мужніх рук,
    Та я, на радість, в цьому не профан.

    Які слова! Всього лише слова…
    А Ваші вчинки риторично заніміли,
    Бо в цих словах вся суть така пуста…
    Я - не оратор, і тому радію!
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Анна Валігура - [ 2009.07.24 18:05 ]
    Присв”ячується Артамоновій Вірі Климівні
    О, МАДОННО! вічно молода.
    Своїм словам Ти вічність дарувала.
    В осінніх квітах пахне так весна!
    І це суцвіття Ти в поезії плекала.

    Збирай осінньо-весняні букети!
    Вели, щоби весна творила восени,
    Щоби почути березневий шепіт
    Цієї невблаганної пори.

    І не пройшла ще юність і любов,
    Бо серце невгамовне хоче пісні.
    Ти заспівай осанну скрипці знов
    І хай поезії струна польється ніжно.

    І ХАЙ НА СЕРЦІ
    ЗАВЖДИ БУДЕ ЦВІТ,
    БО ТИ У СЕРЦІ В НАС
    І ТИ – ВЕСЬ СВІТ.

    осінь 2005


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Анна Валігура - [ 2009.07.24 18:49 ]
    ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ К...

    Ми досягаємо висот кар'єри,
    Ми прагнемо все вище і вперед
    І забуваєм висоту людини –
    Найважливіший наш пріоритет.

    Будуєм статуси і ще плюс надбудови,
    А цінності, хіба людські???
    І політичні ігри, навіть змови,
    Насправді ж вони нас,а не ми їх.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Анна Валігура - [ 2009.07.24 18:50 ]
    Одна лиш пристрасть – залишити слід....
    Одна лиш пристрасть – залишити слід,
    Моя межа на мить старанно стерта.
    І в літо бабине вже кілька діб
    Загорну думку я про тебе теплу.

    І хто твій жовтень?? Хто для себе ти??
    Ти просто той, для кого нема меж???
    І може ти зітреш й мої сліди,
    Та прошу свою участь не обмеж.

    І ти - не СВІТ, і янголом не був...
    З тобою ж відновила те чудесне.
    І знов в мені намалювали суть
    Осінні пензлі віри у небесне.

    Та я боюсь тебе назвати ТИМ,
    Бо ця пора завжди дощем омита
    І лист опалий слід ледь-ледь прикрив
    Та, БОЖЕ, знову пристрасть хоче ЖИТИ!

    жовтень 2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  29. Анна Валігура - [ 2009.07.24 18:16 ]
    «Харизматам» дорогу, ти постиш...
    «Харизматам» дорогу, ти постиш,
    І нову харизму хтось просить,
    А деякі, звично, кошти
    І ти замовк, вже досить!!

    А хтось із них досі за свічку,
    Молиться на колінах.
    Їх заспокоюють – вічність,
    Твоя це райська долина.

    А дехто заснув надовго,
    І їх ніхто вже не будить.
    Вони забули про Бога?
    Колись,кажуть, їх забудуть.

    А «харизматам» дорогу,
    Хай ще побудуть, маги.
    А потім, вже після посту,
    Вони відчують цю кару.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  30. Галина Гальченко - [ 2009.07.24 16:37 ]
    Поезія
    Поезія –це злет душі,
    Хвилини щастя і печалі,
    Легкі сонети, пасторалі,
    Й одне бажання – залишить
    По собі слід, бодай найменший.
    Плететься вірш – уже не вперше,
    Снується думка, слово зріє
    І вкотре розказать посмію
    Про те, що знову я люблю,
    Про те, що знову я не сплю,
    Що серцем знову я болію,
    Що голос знову мій німіє...
    І лише слово на папері
    Вершить узори й акварелі.
    Про те, що голос мій не скаже,
    Поезія усім розкаже.
    2002


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.13) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (7)


  31. Зоряна Ель - [ 2009.07.24 14:09 ]
    **
    Не варто бавитись вогнем –
    Ця гра закінчується болем,
    Де серце – перекотиполем
    На жорнах вітру по стерні.
    Надія тьмяним ліхтарем
    Востаннє блимне, впавши долі,
    Обійми розімкнувши кволі
    На розпачу глухому дні.


    24.07.2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  32. Елена Коробкина - [ 2009.07.24 14:46 ]
    Фрезі Грант
    Струнка постать під зоряним сяйвом,
    Гра натхнення, тонкий силует
    На межі поміж морем та небом...
    Фрезі Грант - незабутній сюжет.
    Час минає, хвилинами плине,
    Все скоріше... Та що ж? Не встига...
    Це по хвилях натхнення, по хвилях
    В далечінь летить постать струнка...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Віталій Мартин - [ 2009.07.24 13:42 ]
    Сонце вийшло із-за хмар
    Сонце вийшло із-за хмар,
    і пташки співають нам,
    ніжно, лагідно співають
    та нам настрій підіймають.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  34. Микола Левандівський - [ 2009.07.24 13:00 ]
    Пародійно-жартівливе і трішки серйозне
    Я стомився.
    це небо… це дрантя…
    хмари смогу і купа лайна
    ну навіщо я всім обіцявся
    не курити, не пити вина

    Всі повчали мене, як хлопчину:
    «ну навіщо тобі це питво?
    схаменися нарешті, дитино
    і навідайся в рідне село»

    Ну не треба, я дуже хороший
    хоч люблю цигарковий дим
    а вина не люблю анітрохи
    щоб не спитись таким молодим

    Я люблю свою гарну дружину
    за уста її ніжно-хмільні
    не мордуйте в мені ЛЮДИНУ
    за провини мої смішні.
    2009


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  35. Уляна Засніжена - [ 2009.07.24 12:15 ]
    Сповідь (?)
    Не моя в тім вина,
    що зніміла душа,
    що любити тебе я не можу…

    Не твоя в тім вина,
    що серце моє мовчазне,
    що до тебе думками не горнусь…

    В тім не наша вина,
    що зустрілися ми не на часі –
    поїзд твій вже відходить в осінь,
    на моєму ж порозі весна.

    Та назавжди, ти чуєш, назавжди!
    Я у серці своїм пронесу
    як любив ти мене того літа –
    так невинно, так щиро любив!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  36. Уляна Засніжена - [ 2009.07.24 12:02 ]
    ...І простим олівцем
    ...і простим олівцем
    я тобі на прощання
    востаннє
    намалюю завтрашній день
    в чорно-білих тонах
    ...ні, тобі просто здалось...
    я зовсім-зовсім не сумна...
    ти прокинешся не в моїх обіймах
    на постелі холодній мого тепла,
    поцілунком губ твоїх не торкнусь,
    з апельсина не вичавлю сік
    ...за вікном не весна цвістиме
    з неба буде падати дощ -
    небо хмарами буде все сіре,
    ти до мене по нім не прийдеш...
    і надвечір у твоїм домі
    не горітиме вогнище,
    не я не чекатиму допоки
    байдуже і холодно
    в ліжко порожнє впадеш,
    загубивши десь вчора
    олівців кольорових набір...


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  37. Марія Гуменюк - [ 2009.07.24 11:56 ]
    ***
    А серед літа – трави медоносять,
    А серед літа – сонячні дощі,
    І сонце щедре висушить покоси
    Та зайчиком загляне у кущі.

    Дарує літо веселкове диво
    Манить до лісу ягідний розмай,
    І золотиться колосками нива -
    І мріє про пахучий коровай.

    А серед літа – у садах духмяно,
    А серед літа – бджоли гомонять,
    І день засмаглий у ставок загляне,
    Впаде зорею у квітки латать.

    І оживають мавки дивнокосі,
    Сюркочуть в полі жваві стрибунці,
    Верба купає в річці довгі коси,
    А молоко – в корів на язиці.

    І теплий вечір зацілує сонце,
    Засіє нічка зорі серед тьми,
    Загляне місяць яблуком в віконце,
    Щоб втомлені зі сном зустрілись ми.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.26) | "Майстерень" -- (5.18)
    Коментарі: (6)


  38. Олена Катеринчук - [ 2009.07.24 11:08 ]
    День розлуки
    День вагання настав: я шукаю любов
    Своїм розумом, серцем, чуттями…
    Але п’яні думки повертаються знов –
    Не воскресне, що було між нами!
    І хвилини, мов дні, темні ночі – роки…
    Я питаю себе на світанку –
    Чи бродили б ці сонні і п’яні думки,
    Якби ти цілував мене зранку…
    Чи боліла б душа як від леза ножа,
    Якби ти ще тримав мої руки?
    Але серце і розум сказали… на жаль…
    Це кінець...і початок розлуки.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.14) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (4)


  39. Олена Катеринчук - [ 2009.07.24 11:36 ]
    ***

    Я забуваю з кожним днем
    Усе, що досі серце гріло…
    Вогонь погас і сліз дощем
    Останні краплі жалю змило…

    Не варт шукати палкість днів,
    Що так давно була між нами…
    Ти зберегти не захотів,
    А я не можу жити снами…


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  40. Олена Катеринчук - [ 2009.07.24 11:36 ]
    ***

    Зостався спогад про любов
    І цвіт душі у сяйві неба…
    Та надто важко знов і знов
    Шукати крихти поряд себе…


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  41. Павло Погуц - [ 2009.07.24 09:00 ]
    ода Андеграунду
    Давним-давно це сталось
    ще за часів Велеса і Зевса...
    Два поети
    (їх імена потонули в небутті)
    прийшли до обителі богів
    просити крила.
    Мовляв,не для них
    ходити по землі.
    Вони прагли поглянути на світ,
    людей і їхні вчинки
    з високості,
    з неба
    ( де немає пакостей і злості).
    Боги послухали.
    Їм крила в дар віддали.

    Перший поет перетворився в Альбатроса.
    красивий птах, могутній,
    пір*я в нього біле, наче сніг,
    крильми широкими, як світ, взмахнув
    і розтанув у світах.
    Вітрах...
    Овіяв поглядом весь світ, прорізав небеса
    і вітрова гладінь широка
    понесла поета
    в даль.

    З висоти небес світ такий прекрасний,
    мільйони людей, що гуляють вранці
    і ввечері.
    Машини. Парки.
    Тихі озера. Гамірні міста.
    Буйні ліси. Найвищі вершини.
    Ах...красота.
    Поет Альбатрос на вірші віддав
    усю красу земної хвилини.
    Людини...
    Красу світу малював. Небо. Щастя. Зорі.
    Дельфінів, що плавали у морі.
    Поет радів, що вирвався в простори.
    Творив красу
    і жив красою.
    Літав. Співав.
    Не знав він неспокою.
    Творив красу, літав у високості
    і здалеку не бачив він пакостей і злості.

    Другий поет перетворився в Ворона.
    Страшного. Чорного. І, здавалось, злого.
    Птах полетів у сірість міста,
    на смітники,
    де зранку попрокидалися бомжі,
    ішли шукати їсти,
    голодні, обмерзлі, кляли небо
    і потирали кості.
    Ворон пролетів мимо повії,
    вона стояла при дорозі,
    мерзла,
    чекала заробітку, клієнта,
    її біль і смуток птах побачив.
    Десь на дорозі мрії охололі,
    а у провулках сліди
    несправжньої любові.
    Десь сварку чути із вікна,
    десь тихий плач дитини,
    небо видно з дна,
    та з неба дна не видно.
    Ворон сів на гілку. Задивився.
    Невже тільки біль і горе?
    ні.
    Цілувалися закохані.
    Сміялися діти.
    Ішов хлопець. В очах блиск.
    Він переможе.
    Щирі усмішки. Дівчинка упала.
    Але хлопець допоміг їй встати.
    Засміялися.
    Ні, Ворон не зможе відірватись від землі,
    хоча у нього крила, він не рветься в небо,
    йому неба не треба.
    З неба не видно землі,
    а з землі видно небо.

    Минули роки.
    Повмирали птахи,
    пооблітало пір*я.
    Посідали боги
    на небесне подвір*я,
    почали дивитись, що сотворили птахи.

    Хвалили Альбатроса.
    Такі прекрасні вірші сотворив.
    Прекрасні рими. Образи чудові.
    Така краса. Такі мелодії.
    Слова небесні і медові.
    Хвалили Альбатроса.

    Відкрили поезію Ворона.
    Пом*яту. Зів*ялу. Написану на обгризках.
    Дрібних папірцях.
    не раз у Ворона камінням кидали.
    Попадали.
    Не раз болем і кров*ю вірші стікали.
    Боги здивувалися.
    Ні рими, ні щастя,
    ні краси, ні печалі.
    У віршах Ворона - просто життя.
    Без тайни вуалі
    і без непотрібних прикрас.
    Просто життя. Таке як воно є.
    і боротьба. Вічна боротьба добра і зла.
    Битва, де не буде перемоги.

    Ворон бачив знизу те, чого не бачив Альбатрос.
    Ворон бачив кожного, Альбатрос тільки всіх.
    Ворон бачив дві сторони медалі, Альбатрос її бік.

    Час іде. Убиває птахів.
    Альбатрос падає у прірву віків.
    і його тіло ніхто уже не знайде...
    А Ворон гине на току електричних проводів
    і його труп валяється на дорозі.
    І кожен хто йде
    переступає через труп Ворона.
    І...


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.96) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  42. Роман Бойчук - [ 2009.07.24 09:00 ]
    Оля
    Ніч по небу розсипала зорі,
    Наче сріблом – ім’я твоє «Оля»
    Мерехтить у небеснім просторі.
    І як тільки б лише моя воля,
    Я б ці зорі зібрав у намисто,
    Припідніс би тобі як дарунок.
    Цей феномен чарує все місто,
    Мене ж вуст твоїх ніжний цілунок.
    Мрію я соколиним польотом,
    Не вночі, не в небесні світила, -
    З квітів тих, що цвітуть лише літом,
    Прочитати ім’я твоє, мила.
    Чи в зірках я, чи йду чистим полем, -
    Прошу дихати завжди у Долі
    Цим квітковим і зоряним пилом,
    Бо прекрасне ім’я твоє «Оля»!


    24 липня 2009 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2009.07.24 02:39 ]
    * * *
    Літо наповнює груди
    Ніжними запахами,
    Доносить пахощі зеленавої рути,
    А солоне морське повітря
    Доносять до мене вітри,
    Дихаючи в обличчя
    Свіжістю твого волосся.

    Спадає туга на плечі осені,
    А з посмутнілого клена
    Спадає листя
    І сплітає свій шелест
    У звуки твого імені.

    Взимку
    Не назбирати
    Подарунків для коханої
    І не зірвати зірок,
    Аби послати їх поштою
    Тобі у Болгарію.

    Торішнім листям стеляться тобі в ноги
    Мої спогади,
    Весною справджуються всі мої сни,
    Бо з ними
    Приходить упевненість,
    Що побачу тебе.

    7486 р. (від Трипілля) (1980)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  44. Катя Тихонова - [ 2009.07.23 23:55 ]
    Пане мій... (дубль №...)
    Коли б мене спитали, пане мій,
    Як я живу? Що б мала відповісти?
    Я б відшукала між дерева тінь.
    І це було б найкраще в світі місце!

    Замислилась, а як же я живу –
    (Цю відповідь не знаю достеменно).
    Буває, що зсередини горю,
    Буває, що оголюю всі нерви…
    А як живу? Живу, так як усі,
    Іду стежками з року в рік і … далі
    Довкола стільки, пане, лжемесій,
    Між долями такі притерті грані.

    Болить за Вас і за народ болить,
    За кожен день, прожитий надаремно.
    І десь далеко – в мареві століть
    Ідуть Пророки в небо… і у землю…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (4)


  45. Анатолій Сазанський - [ 2009.07.23 21:20 ]
    * * *
    Тихо дзвонять ниви - бронзові розливи..
    Піснею кружляє місяць - білий крук .,
    Скльовує хвилини -сяючі зорини
    Із твоїх мінливих пелюсткових рук.

    Русу косу стежки чеше п'яний вітер.
    "Ой" та "ой"..цілунки котяться в журу..
    Я для тебе небо рушниками витер -
    Випусти з серденька, хай на волі вмру..

    Рукавом торкаю сріберної гриви .
    Росяні копита...занебесний пруг...
    Сонно дзвонять ниви - бронзові розливи ,
    Угорі ворожить невмирущий крук...

    2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  46. Олександр Сочан - [ 2009.07.23 17:46 ]
    Я втечу від себе
    Я втечу, я втечу від себе
    У марень світ.
    Де той повіт? Де ті землі лежать?
    Де секунди біжать? Де всесвітня межа?
    Я не знаю.

    Я летів, полетів мов миттєвість –
    Зникнув причал,
    Знову почав. Випив море туги –
    Та не зняти жаги, чи ж мені до снаги?
    Що я маю?

    Продеруся крізь зорі,
    Гортаючи Світ мов сторінки.
    Мрії стали прозорі –
    Розріжу блакить на хмаринки.
    Розпорошу Антарктику
    Й Арктику вмить на сніжинки.
    Б’юся в стіну між нами,
    Волаю, а в ній – ні шпаринки.

    Погляд твій, як той змій сповиває
    У пасма віт,
    Мов живопліт. Погляд той струменить –
    Все зроблю, що звелить. Моє серце горить
    Мов пожежа.

    Хто водій всіх подій? Я пливу без
    Керма і вітрил.
    Де взяти сил? Не знести самоти,
    Браму хочу знайти. То чому ж саме ти
    Наче вежа?

    Продеруся крізь зорі,
    Гортаючи Світ мов сторінки.
    Мрії стали прозорі –
    Розріжу блакить на хмаринки.
    Розпорошу Антарктику
    Й Арктику вмить на сніжинки.
    Б’юся в стіну між нами,
    Волаю, а в ній – ні шпаринки.

    Не створив я кумиру, то лише
    В моєму сні
    Чую пісні про кохання палке,
    Щоб у штопор – піке, або ще щось таке –
    Через себе.

    А тебе як зустріну - порину
    У знічений стан.
    Весь мій талан десь подінеться враз,
    Не складатиму фраз, бо розмови про нас
    Не для тебе?

    Та колись продеруся,
    Гортаючи світ мов сторінки.
    Нездоланна спокуса –
    Розріжу блакить на хмаринки.
    Розпорошу всі стіни
    І вежі умить на скоринки.
    І між мною й тобою
    Не буде тоді ні шпаринки.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  47. Олена Багрянцева - [ 2009.07.23 16:44 ]
    Море випило літр пива...
    Море випило літр пива.
    Я без одягу в п’яну піну
    З модним пірсінгом на пупочку
    Просто з пірсу стрибаю вниз.

    Полохлива і хтива хвиля
    Лиже стегна мої і спину,
    Потрапляє в усі куточки,
    Розриває мільйоном бризг.

    Море випило літр пива.
    Я без одягу в п’яній піні
    Задоволена і щаслива.
    Мій вологий гіркий каприз.
    17.07.09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  48. Влад Псевдо - [ 2009.07.23 14:20 ]
    --
    Знав би куди, то давно пішов би:
    Рідний дім мені – домом жовтим!
    Хто розуміє? Холодне дзеркало
    З моїм відображенням… Так би й стер його!..

    Вмів би інакше – давно змінився б!
    Тільки в мені б’ються сотні тисяч
    Чортів з табакерок і – кілька ангелів…
    Яке тут життя? Боротьба між рангами.

    Навіть в тобі непомірно – полчищ…
    Фатум безжальний, чого ж ти хочеш?
    Правдою – як гарячою праскою…
    Яке тут «прости»? Ворожнеча кастова.

    Ниткою – думка: тепер померти.
    Ррраз! – і крихітний чорт з табакерки:
    «Рано ще,» – голос провидчий (Ванги?).

    Намір вмерти – мабуть, від ангелів.

    16. 07. 09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (14)


  49. Оля Биндас - [ 2009.07.23 14:11 ]
    Далі буде...
    Гранітні плити у широтах кілометра,
    В вітсотках – сім, спускаюся поволі.
    Чиєсь життя вимірювалось в жертвах,
    Комусь замало лиш одної долі.

    Це все несправжнє і давно забуте,
    Навколо космос, лише ти і я.
    І байдуже чи далі всесвіт буде…
    Чи зрозумієм, що таке «ІДИЛІЯ».


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.11)
    Коментарі: (2)


  50. Оля Биндас - [ 2009.07.23 14:30 ]
    Мене надихнув Orbit
    Запах м’яти,
    Це так помітно…
    Напевно, Orbit
    В твоєму роті.
    Хоч і не старість,
    Але виходиш
    Чомусь на третій -
    Сьогодні вранці.
    Ти вкрала погляд
    У свого брата,
    І тихо шепчеш
    Cобі на вухо:
    «Несвіжий подих,
    Дарма, що Orbit.»


    Рейтинги: Народний -- (5.04) | "Майстерень" -- (5.11)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   ...   1437   1438   1439   1440   1441   1442   1443   1444   1445   ...   1799