Автори /
Анатолій Криловець (1961)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Весняні привітання
•
Бутоном вранішнього холоду…
•
Аксіома смеркання
•
Дитинство
•
Сузір’я забутих імен
•
Сонце
•
***
•
***
•
Пересторога для колобків
•
Глобалізація
•
***
•
***
•
У фландрійських полях
•
***
•
***
•
"Слава КПРС"
•
Пророцтво
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Ябеда
•
***
•
***
•
***
•
Кульбабка
•
Обітниця мовчання
•
Квітень
•
***
•
І це чудовисько називається мною
•
***
•
***
•
***
•
Балада про падіння з райдуги
•
***
•
***
•
***
•
Українець
•
***
•
***
•
***
•
Про ліричного героя
•
***
•
***
•
Мрія. Сон
•
Мимобіжні прямі
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Анна Ахматова. Я усміхатись перестала
•
На життєвих перепуттях
•
Нова пісня Калевала
•
***
•
***
•
***
•
Скульптор
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
І. П., авторові збірки “На терЕзах буднів”
•
***
•
***
•
Крильця рожевої меви
•
***
•
***
•
Україні на її дев’ятини
•
Небилиця (але не байка)
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Горинь. Світанок
•
Котека, або Жіноча допитливість
•
На захист більшовиків
•
Литовським неофітам
•
Екзистенційне
•
***
•
***
•
Великоднє брато-сестринське
•
Остріг (ба ні, все-таки Острог!)
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Сосюринський мотив
•
***
•
***
•
666 (Послання Борисові Олійнику)
•
Білий пудель
•
***
•
***
•
***
•
Кочубей
•
Фонетист
•
Монолог Венери
•
***
•
Рівне. Вулиця Свободи
•
Сонет скресання
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Формула закону всесвітнього тяжіння (?)
•
Монолог Пігмаліона
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Павло Кричевський
•
Зрада
•
Друга чаша
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Піжама
•
Ретроспекція. Мезозой. Останній день
•
Корова і Як
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Антидержавницьке
•
Знову 39, або Переставлений ефект перевернутого подвійного дзеркала
•
О Земле
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Діалектична гнучкість, або Третя шалька терезів Феміди
•
***
•
Безгрішні коханці. Сублімація
•
***
•
***
•
***
•
Освідчення. Епікриз
•
Пересторога
•
***
•
***
•
***
•
Чоловік
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Зазвітувалися
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Голубе джерело
•
***
•
29
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Стара сучасна казка із нетипово щасливим кінцем
•
Комплімент
•
***
•
Semper idem
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Зімбабве
•
***
•
***
•
***
•
Без трусів! (або запрошення до Бразилії)
•
***
•
***
Тужить душа за інню.
Тіло жадає яня.
Тіло жадає яня.
Урочистішого пеана
Синь не знала ще кришталева:
Синь не знала ще кришталева:
За кого ж Ти розіп’явся,
Христе, Сине Божий?
Христе, Сине Божий?
А щоб тобі отак лежала,
Як досі ще мені стоїть:
Як досі ще мені стоїть:
Федорові Сологубу
Сонце рида між ялин.
Співи сопілки.
Співи сопілки.
Бутоном вранішнього холоду
В осиках сонце розцвіло;
В осиках сонце розцвіло;
Аксіома смеркання легка й нескладна,
Густо пише її сонця промінь
Густо пише її сонця промінь
У калюжу з неба
Місяць впав. Вам треба?
Місяць впав. Вам треба?
Я брів по галактиці давніх часів,
Осяянням бачив простори,
Осяянням бачив простори,
Вже день передвечір’ям дише,
Серпневу кидаючи тінь.
Серпневу кидаючи тінь.
Хтів би вітром стати, мила,
Щоб твоє піддерти плаття.
Щоб твоє піддерти плаття.
Прийдеш ти натомлена з дороги.
Я скажу: «Кохана, відпочинь!
Я скажу: «Кохана, відпочинь!
Хвалить шеф. Мовчки піч колупаю.
Та немає в очах моїх захвату.
Та немає в очах моїх захвату.
…Протистояння закінчилось миром.
Тепер в землян єдиний колір шкіри.
Тепер в землян єдиний колір шкіри.
Сонечко височенько
Смажить, мов тут екватор, –
Смажить, мов тут екватор, –
З вельможних просто глузував,
Не посилав ніколи… Плаху
Не посилав ніколи… Плаху
Палає мак фландрійських піль
Поміж хрестами звідусіль.
Поміж хрестами звідусіль.
Не час для гри грайливих рим…
Гряде любов, мов монорим.
Гряде любов, мов монорим.
Світ вибухне
віршами:
віршами:
Та ж вода. І та сама річка*.
Зупинився в селі прогрес.
Зупинився в селі прогрес.
Передніч Росії. Распутін.
Більшовицька сходить зоря.
Більшовицька сходить зоря.
Хай любов тобі – в обороні!
Нехай повняться щастям дні.
Нехай повняться щастям дні.
Ти вишиваєш квіти,
На полотно кладеш.
На полотно кладеш.
Я до мушлі припаду-прилину
І почую: стогне океан.
І почую: стогне океан.
Дні мов смугасті зебри:
Вчора і майбуття.
Вчора і майбуття.
Многоголову шапочку
Рвеш, наче гицель, з м’ясом.
Рвеш, наче гицель, з м’ясом.
Все життя – немов суцільна кома.
З половини тільки це збагнеш.
З половини тільки це збагнеш.
– Петрик знов не був у школі,
Тосик продірявив столик,
Тосик продірявив столик,
Я від тебе хочу небагато.
Не введу в нещастя і біду.
Не введу в нещастя і біду.
Ця осіння чарівна пора…
І тумани перші над рікою.
І тумани перші над рікою.
Хочеться прокричати
Мовами різними в світ:
Мовами різними в світ:
Постала з вічності і канеш
У неї ж.
У неї ж.
Я все сказав і витік я словами,
Як загнаний до напівсмерті кінь.
Як загнаний до напівсмерті кінь.
Берези мов пергаменту сувій.
В соку жертовнім всі північні парки.
В соку жертовнім всі північні парки.
Погасить на зорі зорю,
Сну рани вилиже, як хутро.
Сну рани вилиже, як хутро.
Ось горобець. Горобчик. І крило
Відірване. Котам не жить. Докука.
Відірване. Котам не жить. Докука.
Іще є час. Іще не осінь.
Природа у розповні сил.
Природа у розповні сил.
Ґерґель: “Ґел-ґел-ґел” – ґелґоче,
Клюнути Володю хоче.
Клюнути Володю хоче.
Крізь одежу прозору –
Всі мережки твої.
Всі мережки твої.
Пригадалось: щасливий, радісний,
Матір зву: “А ходіть сюди!
Матір зву: “А ходіть сюди!
Сонячна туго чиста,
Як ти під серцем млоїш!
Як ти під серцем млоїш!
Я шукав тебе таку щомить…
У безсонно-непроглядні ночі
У безсонно-непроглядні ночі
Вмоститись край вікна на цілий вік,
Чекаючи кохання, як світання.
Чекаючи кохання, як світання.
...Бій відлунав. Більшовицькі знамена
Затріпотіли на станції знов.
Затріпотіли на станції знов.
Сьогодні, вперше сьогодні
Між нами станеться все.
Між нами станеться все.
По краплі наші дні стечуть
В бурхливу Лету каламутну…
В бурхливу Лету каламутну…
Коні п’ють вечірню прохолодну воду,
Ловлячи губами жадібно зірки.
Ловлячи губами жадібно зірки.
Пробач, читачу! Я хіба кохав?
То почуття ліричного героя.
То почуття ліричного героя.
Це кохання друге як спокута.
Проклени – благослови стократ.
Проклени – благослови стократ.
ЩО до почуттів моїх тобі?
У душі на тебе зла не маю.
У душі на тебе зла не маю.
…Текла до витоків ріка
В зворотнім відрахунку.
В зворотнім відрахунку.
Позавчора в рожевім платті
Понад річкою по мосту
Понад річкою по мосту
В карім сонці зіниці.
Скільки в них доброти!
Скільки в них доброти!
Ти не думай: рветься так до тіла,
Мов голодно-голий… Наче птах,
Мов голодно-голий… Наче птах,
Зробити усе, крім останнього кроку.
Хай світ насміхається, хай…
Хай світ насміхається, хай…
Вип’є душу лібідо,
А душа вип’є хіть.
А душа вип’є хіть.
Є в світі віща магія Числа.
Вона – одна із іпостасей Бога.
Вона – одна із іпостасей Бога.
Я усміхатись перестала,
Морозний вітер губи студить.
Морозний вітер губи студить.
Картина перша. Вагання
Помолюся на тебе, неначе гуцул на гуцулку, що йшла через кладку.
І таке в тебе сонечко видно – гріх очі убік відвести.
І таке в тебе сонечко видно – гріх очі убік відвести.
Час тече до витоків, навспак.
Уперед-хвостом-летючу мрію
Уперед-хвостом-летючу мрію
Думки обсіли, мов ординці.
Тяжка облога.
Тяжка облога.
Летять з ромашки пелюстинки –
Рука в сум’ятті поспіша.
Рука в сум’ятті поспіша.
Він скульптор, але глини не любив,
Бо розм’якала, зразу на все згодна.
Бо розм’якала, зразу на все згодна.
Коли люд в гріхах у смертних гинув:
Фарисействі, злобі, суєті, –
Фарисействі, злобі, суєті, –
Сонце горне променем-лопатою
Золоті монети по ставку.
Золоті монети по ставку.
Така холодна пристрасть в риб.
Вода багаття розворушить.
Вода багаття розворушить.
Хай не буде в слові лжі ні йоти.
Пам’ятай, що слово – бумеранг!
Пам’ятай, що слово – бумеранг!
…І довгий погляд на прощання.
І все. І все.
І все. І все.
Спокійно і тихо мені в лікарняній палаті,
Сам Чехов на двері якої прибив № 6.
Сам Чехов на двері якої прибив № 6.
Ніщо людське йому не по фіґ*!
Поет, почухуючи Же,
Поет, почухуючи Же,
Згасають кольори рожеві,
В тумані пропадає овид.
В тумані пропадає овид.
– Харо-оне!..
Тиша. Стікс лиш гомонить.
Тиша. Стікс лиш гомонить.
Прилетіла до тебе мева –
Білий світ став таким рожевим.
Білий світ став таким рожевим.
Мов поперхнувся кексом…
Кави – запить! – нема.
Кави – запить! – нема.
Ми козацького роду.
Гостра шабля в руці.
Гостра шабля в руці.
Моя усопша Україно,
Новопреставлена раба.
Новопреставлена раба.
В Ермітажі працюю. В музеї.
Я стара, бо уже на пенсії.
Я стара, бо уже на пенсії.
В ніч купальську зірвати хочеться
Щастя квітку, що раз на віку…
Щастя квітку, що раз на віку…
В благословеннім ОстрозІ,
Як у безвихіднім острОзі,
Як у безвихіднім острОзі,
Жінка, вагітна сонцем, –
Апофеоз краси –
Апофеоз краси –
Є у тебе криниця.
Всяк води з неї хоче.
Всяк води з неї хоче.
Дві чутливі струни – це, напевно, про нас.
Я не знаю: любов це чи лиш резонанс.
Я не знаю: любов це чи лиш резонанс.
Ми в любові хочем позостатись,
Зупинивши часу вічний плин.
Зупинивши часу вічний плин.
У тім нема гріхопадіння,
Що варте осуду й ганьби.
Що варте осуду й ганьби.
Глянеш в душу мені, як ніколи й ніхто:
– Милий, чом в тебе очі червоні?
– Милий, чом в тебе очі червоні?
Горе у мене, горе.
Думкою перелинь.
Думкою перелинь.
Я мрію маю золоту
Й палющу, наче спеку.
Й палющу, наче спеку.
Даремно ви ховаєтесь у шанці.
Не устоїть кремлівський Вавилон.
Не устоїть кремлівський Вавилон.
На Кремлівський амвон він виходить такий непорочний,
І налобна Камчатка коричневим німбом горить,
І налобна Камчатка коричневим німбом горить,
А до Києва від Оттави,
Як із вирію журавлю.
Як із вирію журавлю.
«Рясних Господніх благословінь...» –
Ачей в кіоті мелькне хоч тінь.
Ачей в кіоті мелькне хоч тінь.
Світе мій! Ось яке право!
Ось вона – воля свята:
Ось вона – воля свята:
Мрію я: в час Великодня –
О жаго великодня! –
О жаго великодня! –
Тотальна сурдокамера, авжеж.
Понад усім – її самодостатність!
Понад усім – її самодостатність!
Високого сенсу, високого сексу,
Двох серць і двох плотей, і душ двох двобою!
Двох серць і двох плотей, і душ двох двобою!
Екзотично пахне цвіт акацій
Із дитячих літ, що босонІж…
Із дитячих літ, що босонІж…
Спасибі і рукою й серцем теж
(Як щемно в слід цвєтаєвський ступати!)
(Як щемно в слід цвєтаєвський ступати!)
Терпкий розсіл. Хмільне було чар-зілля.
Я нині із такого будуна.
Я нині із такого будуна.
Ще якої геєни
Ниспошлеш мені, Боже?
Ниспошлеш мені, Боже?
І пора вже не та, і вже цвіт обліта,
І спливає у даль за водою.
І спливає у даль за водою.
Ти думала, що буде двадцять три
І через рік, і два, і десять, й тридцять.
І через рік, і два, і десять, й тридцять.
Немає нескінченних драм.
Йде героїня за куліси.
Йде героїня за куліси.
Не шелестіть. Упокоєно спить ще Росія.
Мчиться планета в майбутнє стрясінь, колотнеч.
Мчиться планета в майбутнє стрясінь, колотнеч.
І падав сніг із висоти,
І пудель мав снагу.
І пудель мав снагу.
Цівочка по цівці –
Світло аж бринить.
Світло аж бринить.
…Я світлій пам’яті твоїй
Повік не сотворю присвяти.
Повік не сотворю присвяти.
Уже ти більше не живеш.
Життя скінчилося летально.
Життя скінчилося летально.
…Йде сила дика і могуча.
Пильнуйте, козаки, чуби!
Пильнуйте, козаки, чуби!
«І Голоюх, і Кочубей
З жінок не зводили очей», –
З жінок не зводили очей», –
Я богиня. І тому – що жінка.
Між минулим і між майбуттям
Між минулим і між майбуттям
Пізній вечір. Учитель я.
По шибках б’ють гілляки злісно.
По шибках б’ють гілляки злісно.
Геть зловісну статую Свободи –
Безпардонний буржуазний фарс.
Безпардонний буржуазний фарс.
Скресає річка. Йде під мостом лід.
Бруньки плекають мрію незбориму:
Бруньки плекають мрію незбориму:
Говори, що-небудь говори.
Слухаю тебе і не сприймаю.
Слухаю тебе і не сприймаю.
Я у двір вела вола,
Я за ріг вола вела,
Я за ріг вола вела,
У боярина Бобра
Ні багатства, ні добра.
Ні багатства, ні добра.
Женили сосну із осикою.
Високу могилу насипали.
Високу могилу насипали.
Моя свята, моя єдина,
Душі моєї камертон…
Душі моєї камертон…
Нехай в любові я згорю,
Розсиплюсь прахом над землею.
Розсиплюсь прахом над землею.
Орфею! Тоскну тугу прожени.
Кричить твоя душа, а голос тихне.
Кричить твоя душа, а голос тихне.
Була дорога глАдка,
А тітонька – гладкА.
А тітонька – гладкА.
– Тату, тату, йди хутчіш!
Там в капусті хтось! То миш?
Там в капусті хтось! То миш?
– Кукуріку! Кукуріку!
Везуть півника в Олику.
Везуть півника в Олику.
СорокА сорОкам сорок
Років стало у вівторок.
Років стало у вівторок.
В Львівській опері аншлаг.
Всі в однім пориві: «Ах!»
Всі в однім пориві: «Ах!»
Terra incognita, virgo intacta,
Третій вже рік з проголошення Акта!
Третій вже рік з проголошення Акта!
Е. Резниченко
Тиша – це зрада крику,
Безмір – це зрада меж.
Безмір – це зрада меж.
Хотів солодку чашу пить
(Наївність мила),
(Наївність мила),
Стримлять з води очеретини –
Зачаєно на дні ріки
Зачаєно на дні ріки
Як відшумить легкий шампанський хміль
І відпливуть бурхливих тостів ріки,
І відпливуть бурхливих тостів ріки,
Думаєш: homo ludens? –
Груди б від болю дерти!
Груди б від болю дерти!
А за похміллям знову хміль
Повився в’юнко.
Повився в’юнко.
Дев’ять день минуло. Вже запізно.
Добре, встигли хоч до сорока.
Добре, встигли хоч до сорока.
Може, все ще не так погано,
Може, шанс в України є,
Може, шанс в України є,
Перелилось у вчора
Світле грядуще завтра.
Світле грядуще завтра.
Приміряла дівчина піжаму,
Ту, що зігріватиме ночами.
Ту, що зігріватиме ночами.
Не було ще культу і застою,
Ще антропос бога не створив…
Ще антропос бога не створив…
Коров’як Корова їла.
Квітли луки жовто й біло.
Квітли луки жовто й біло.
У болоті бегемоти
Чай пили із бергамотом.
Чай пили із бергамотом.
Є любов взаємна.
Є любов-спокута.
Є любов-спокута.
Мила моя, сонячна,
Яблучко на Спаса.
Яблучко на Спаса.
Правда – жовта трава і цей морок осінній,
Буре листя, повернуте в лоно землі.
Буре листя, повернуте в лоно землі.
Не продав, не вбив – не звідав щастя!
Де кар’єрний ріст? Хоч вовком вий!
Де кар’єрний ріст? Хоч вовком вий!
…І прОлітали кобилиці.
Від Ланей щось у них було.
Від Ланей щось у них було.
Вбиває брата брат. Не стихли
Криваві війни й суєта.
Криваві війни й суєта.
Як розпише ніч небес узори,
В голові лівіють враз думки.
В голові лівіють враз думки.
Питиму менше я зілля хмільне.
Сон дивний снився вчора:
Сон дивний снився вчора:
Душа в душі – струна німа.
Ні-ні – і рветься.
Ні-ні – і рветься.
Дивний край мені щоночі сниться.
Там у руки просяться жар-птиці.
Там у руки просяться жар-птиці.
Мить живеш – так, наче з деревини,
Обірвавшись, вниз летить листок.
Обірвавшись, вниз летить листок.
Зевс Феміду вИкликав на килим,
Вергав слину з лютістю грози:
Вергав слину з лютістю грози:
Вже відбули мої інтимні теми.
Подаленіло щастя золоте.
Подаленіло щастя золоте.
Це в Бозі гріх, це в пародисті сміх,
Та доля їм судилася щербата:
Та доля їм судилася щербата:
Ніч простерла крила дужі
По усенькому селі.
По усенькому селі.
Як місяць у вечірній час
Зарослого торкнеться тину,
Зарослого торкнеться тину,
Це життя – це смерті визрівання,
Що її ти у собі несеш.
Що її ти у собі несеш.
у вас буває ерекція… серця?
На хресті закінчилися муки Твої,
Відлетіло останнє зітхання.
Відлетіло останнє зітхання.
В чиє ввірвусь родинне тихе щастя,
У смуток чий свого іще доллю?
У смуток чий свого іще доллю?
Це недозволене кохання
Таким вогнем вогненним дише.
Таким вогнем вогненним дише.
Між естрогенами й тестостероном,
Сарною Інню і буйволом Янем,
Сарною Інню і буйволом Янем,
Лишилось ще з дитячих літ
(Про юність нічого й казати):
(Про юність нічого й казати):
Відпочинь, кохане
Миле ластів’я.
Миле ластів’я.
Твоє мовчання, наче скальпель,
Вискоблює усе, що є.
Вискоблює усе, що є.
Цій любові рости й рости
В міру росту кар’єри й зарплати.
В міру росту кар’єри й зарплати.
Сину чи доню, де ти?
Не вборонив, зломившись.
Не вборонив, зломившись.
Із колючками квіти –
Дьоготь у мед життя.
Дьоготь у мед життя.
Ти по серцю пройшла,
Як Венера по Сонцю учора.
Як Венера по Сонцю учора.
Зліва – льон. Синій-синій.
Справа квітне ріпак.
Справа квітне ріпак.
Свята великомученице скрипко,
Мелодією душу розколи…
Мелодією душу розколи…
Ми душа у душу – не зурочмо!
Рветься з ланцюгів до тіла тіло.
Рветься з ланцюгів до тіла тіло.
В борні з собою упадем
І я, і ти.
І я, і ти.
Клечінь звисає з хати.
Літо ще молоде.
Літо ще молоде.
Ще вчора я з твоїх долонь
Тремкий брав світ у руки.
Тремкий брав світ у руки.
Квітне в лузі жовте латаття.
А колись золотим було...
А колись золотим було...
Господи, у мрій широкі крила.
Мед любові питимем, пили?
Мед любові питимем, пили?
О число! Ти трансцендуєш світ
І пильнуєш уселенські межі.
І пильнуєш уселенські межі.
За імпічментом першим і знову, і знов.
Регулярно, неначе перейми.
Регулярно, неначе перейми.
Глянь: криштальної чесності кіт,
Причаївшись цнотливо на салі,
Причаївшись цнотливо на салі,
Той дивний сон, в якім нага
Ти вогко вабиш, наче спрага.
Ти вогко вабиш, наче спрага.
Хочу тебе орлино.
Більше немає сил.
Більше немає сил.
Що було це – вулкан, здвиг тіла?
Чи штормив тебе лютий шквал?
Чи штормив тебе лютий шквал?
Ти незрівнянна! –
У віршах вмію.
У віршах вмію.
Ігор Губерман
Вже минає половина літа,
Провиса крізь осінь до зими.
Провиса крізь осінь до зими.
Ніч п’янко пахла цвітом лип.
З кущів бузкових при обочі
З кущів бузкових при обочі
Кришталева гора, на якій стільки літ
Знемагає принцеса у вежі.
Знемагає принцеса у вежі.
В твоїх зіницях кохання чад.
Хто в очі сонцю заглянуть може?!
Хто в очі сонцю заглянуть може?!
Зір тихе мерехтіння. Що це значить?..
Що кожна зірка у собі таїть?..
Що кожна зірка у собі таїть?..
За стіною ліжко рипить.
Наче птиця, жінка кричить.
Наче птиця, жінка кричить.
В мої обійми запливеш,
Мов хвиля в пристань.
Мов хвиля в пристань.
Густо пахне в заплаві м’ята.
Ніч зориста, немов слюда.
Ніч зориста, немов слюда.
Й нині так, як дві тисячі літ,
Що спливли по Різдву Христовім.
Що спливли по Різдву Христовім.
Був би океаном я шаленим,
То була б любов моя – вода.
То була б любов моя – вода.
Світку білий, скільки чув ти це!
Юно так зістарений мужчина
Юно так зістарений мужчина
П’янко пахне смертю від агоній
Квітів. Чуєш їх безмовний крик?
Квітів. Чуєш їх безмовний крик?
Знову пахнуть м’ята й лепеха.
В серці все і справжнє, і питоме.
В серці все і справжнє, і питоме.
Ми голі і цілуємось нестримно
(Інакше від вогню – сама труха),
(Інакше від вогню – сама труха),
Ранок. Липень. Білопінна гречка.
Дівчина і хлопець йдуть краєчком.
Дівчина і хлопець йдуть краєчком.
Ідемо над прірвою по лезі.
Прийде ніч – не склепимо очей.
Прийде ніч – не склепимо очей.
Отче наш, насущний дай нам хліб на
День, що знявся в небо голубе.
День, що знявся в небо голубе.
А чи треба це називати?
Повсякчас ти в моїх думках.
Повсякчас ти в моїх думках.
Розумом непрошений – лиш очей запросини.
Скільки вересневого в грудях ще тепла!
Скільки вересневого в грудях ще тепла!
Огляди