Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Анатолій Криловець (1961)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    Тужить душа за інню.
    Тіло жадає яня.
  •   ***
    Урочистішого пеана
    Синь не знала ще кришталева:
  •   ***
        За кого ж Ти розіп’явся,
        Христе, Сине Божий?
  •   ***
    А щоб тобі отак лежала,
    Як досі ще мені стоїть:
  •   ***
        Федорові Сологубу
  •   Весняні привітання
    Сонце рида між ялин.
    Співи сопілки.
  •   Бутоном вранішнього холоду…
    Бутоном вранішнього холоду
    В осиках сонце розцвіло;
  •   Аксіома смеркання
    Аксіома смеркання легка й нескладна,
    Густо пише її сонця промінь
  •   Дитинство
    У калюжу з неба
    Місяць впав. Вам треба?
  •   Сузір’я забутих імен
    Я брів по галактиці давніх часів,
    Осяянням бачив простори,
  •   Сонце
    Вже день передвечір’ям дише,
    Серпневу кидаючи тінь.
  •   ***
    Хтів би вітром стати, мила,
    Щоб твоє піддерти плаття.
  •   ***
    Прийдеш ти натомлена з дороги.
    Я скажу: «Кохана, відпочинь!
  •   Пересторога для колобків
    Хвалить шеф. Мовчки піч колупаю.
    Та немає в очах моїх захвату.
  •   Глобалізація
    …Протистояння закінчилось миром.
    Тепер в землян єдиний колір шкіри.
  •   ***
    Сонечко височенько
    Смажить, мов тут екватор, –
  •   ***
    З вельможних просто глузував,
    Не посилав ніколи… Плаху
  •   У фландрійських полях
    Палає мак фландрійських піль
    Поміж хрестами звідусіль.
  •   ***
    Не час для гри грайливих рим…
    Гряде любов, мов монорим.
  •   ***
    Світ вибухне
        віршами:
  •   "Слава КПРС"
    Та ж вода. І та сама річка*.
    Зупинився в селі прогрес.
  •   Пророцтво
    Передніч Росії. Распутін.
    Більшовицька сходить зоря.
  •   ***
    Хай любов тобі – в обороні!
    Нехай повняться щастям дні.
  •   ***
    Ти вишиваєш квіти,
    На полотно кладеш.
  •   ***
    Я до мушлі припаду-прилину
    І почую: стогне океан.
  •   ***
    Дні мов смугасті зебри:
    Вчора і майбуття.
  •   ***
    Многоголову шапочку
    Рвеш, наче гицель, з м’ясом.
  •   ***
    Все життя – немов суцільна кома.
    З половини тільки це збагнеш.
  •   Ябеда
    – Петрик знов не був у школі,
    Тосик продірявив столик,
  •   ***
    Я від тебе хочу небагато.
    Не введу в нещастя і біду.
  •   ***
    Ця осіння чарівна пора…
    І тумани перші над рікою.
  •   ***
    Хочеться прокричати
    Мовами різними в світ:
  •   Кульбабка
    Постала з вічності і канеш
    У неї ж.
  •   Обітниця мовчання
    Я все сказав і витік я словами,
    Як загнаний до напівсмерті кінь.
  •   Квітень
    Берези мов пергаменту сувій.
    В соку жертовнім всі північні парки.
  •   ***
    Погасить на зорі зорю,
    Сну рани вилиже, як хутро.
  •   І це чудовисько називається мною
    Ось горобець. Горобчик. І крило
    Відірване. Котам не жить. Докука.
  •   ***
    Іще є час. Іще не осінь.
    Природа у розповні сил.
  •   ***
    Ґерґель: “Ґел-ґел-ґел” – ґелґоче,
    Клюнути Володю хоче.
  •   ***
    Крізь одежу прозору –
    Всі мережки твої.
  •   Балада про падіння з райдуги
    Пригадалось: щасливий, радісний,
    Матір зву: “А ходіть сюди!
  •   ***
    Сонячна туго чиста,
    Як ти під серцем млоїш!
  •   ***
    Я шукав тебе таку щомить…
    У безсонно-непроглядні ночі
  •   ***
    Вмоститись край вікна на цілий вік,
    Чекаючи кохання, як світання.
  •   Українець
    ...Бій відлунав. Більшовицькі знамена
    Затріпотіли на станції знов.
  •   ***
    Сьогодні, вперше сьогодні
    Між нами станеться все.
  •   ***
    По краплі наші дні стечуть
    В бурхливу Лету каламутну…
  •   ***
    Коні п’ють вечірню прохолодну воду,
    Ловлячи губами жадібно зірки.
  •   Про ліричного героя
    Пробач, читачу! Я хіба кохав?
    То почуття ліричного героя.
  •   ***
    Це кохання друге як спокута.
    Проклени – благослови стократ.
  •   ***
    ЩО до почуттів моїх тобі?
    У душі на тебе зла не маю.
  •   Мрія. Сон
    …Текла до витоків ріка
    В зворотнім відрахунку.
  •   Мимобіжні прямі
    Позавчора в рожевім платті
    Понад річкою по мосту
  •   ***
    В карім сонці зіниці.
    Скільки в них доброти!
  •   ***
    Ти не думай: рветься так до тіла,
    Мов голодно-голий… Наче птах,
  •   ***
    Зробити усе, крім останнього кроку.
    Хай світ насміхається, хай…
  •   ***
    Вип’є душу лібідо,
    А душа вип’є хіть.
  •   ***
    Є в світі віща магія Числа.
    Вона – одна із іпостасей Бога.
  •   Анна Ахматова. Я усміхатись перестала
    Я усміхатись перестала,
    Морозний вітер губи студить.
  •   На життєвих перепуттях
    Картина перша. Вагання
  •   Нова пісня Калевала
    Помолюся на тебе, неначе гуцул на гуцулку, що йшла через кладку.
    І таке в тебе сонечко видно – гріх очі убік відвести.
  •   ***
    Час тече до витоків, навспак.
    Уперед-хвостом-летючу мрію
  •   ***
    Думки обсіли, мов ординці.
    Тяжка облога.
  •   ***
    Летять з ромашки пелюстинки –
    Рука в сум’ятті поспіша.
  •   Скульптор
    Він скульптор, але глини не любив,
    Бо розм’якала, зразу на все згодна.
  •   ***
    Коли люд в гріхах у смертних гинув:
    Фарисействі, злобі, суєті, –
  •   ***
    Сонце горне променем-лопатою
    Золоті монети по ставку.
  •   ***
    Така холодна пристрасть в риб.
    Вода багаття розворушить.
  •   ***
    Хай не буде в слові лжі ні йоти.
    Пам’ятай, що слово – бумеранг!
  •   ***
    …І довгий погляд на прощання.
    І все. І все.
  •   ***
    Спокійно і тихо мені в лікарняній палаті,
    Сам Чехов на двері якої прибив № 6.
  •   І. П., авторові збірки “На терЕзах буднів”
    Ніщо людське йому не по фіґ*!
    Поет, почухуючи Же,
  •   ***
    Згасають кольори рожеві,
    В тумані пропадає овид.
  •   ***
    – Харо-оне!..
    Тиша. Стікс лиш гомонить.
  •   Крильця рожевої меви
    Прилетіла до тебе мева –
    Білий світ став таким рожевим.
  •   ***
    Мов поперхнувся кексом…
    Кави – запить! – нема.
  •   ***
    Ми козацького роду.
    Гостра шабля в руці.
  •   Україні на її дев’ятини
    Моя усопша Україно,
    Новопреставлена раба.
  •   Небилиця (але не байка)
    В Ермітажі працюю. В музеї.
    Я стара, бо уже на пенсії.
  •   ***
    В ніч купальську зірвати хочеться
    Щастя квітку, що раз на віку…
  •   ***
    В благословеннім ОстрозІ,
    Як у безвихіднім острОзі,
  •   ***
    Жінка, вагітна сонцем, –
    Апофеоз краси –
  •   ***
    Є у тебе криниця.
    Всяк води з неї хоче.
  •   ***
    Дві чутливі струни – це, напевно, про нас.
    Я не знаю: любов це чи лиш резонанс.
  •   ***
    Ми в любові хочем позостатись,
    Зупинивши часу вічний плин.
  •   ***
    У тім нема гріхопадіння,
    Що варте осуду й ганьби.
  •   ***
    Глянеш в душу мені, як ніколи й ніхто:
    – Милий, чом в тебе очі червоні?
  •   Горинь. Світанок
    Горе у мене, горе.
    Думкою перелинь.
  •   Котека, або Жіноча допитливість
    Я мрію маю золоту
    Й палющу, наче спеку.
  •   На захист більшовиків
    Даремно ви ховаєтесь у шанці.
    Не устоїть кремлівський Вавилон.
  •   Литовським неофітам
    На Кремлівський амвон він виходить такий непорочний,
    І налобна Камчатка коричневим німбом горить,
  •   Екзистенційне
    А до Києва від Оттави,
    Як із вирію журавлю.
  •   ***
    «Рясних Господніх благословінь...» –
    Ачей в кіоті мелькне хоч тінь.
  •   ***
    Світе мій! Ось яке право!
    Ось вона – воля свята:
  •   Великоднє брато-сестринське
    Мрію я: в час Великодня –
    О жаго великодня! –
  •   Остріг (ба ні, все-таки Острог!)
    Тотальна сурдокамера, авжеж.
    Понад усім – її самодостатність!
  •   ***
    Високого сенсу, високого сексу,
    Двох серць і двох плотей, і душ двох двобою!
  •   ***
    Екзотично пахне цвіт акацій
    Із дитячих літ, що босонІж…
  •   ***
    Спасибі і рукою й серцем теж
    (Як щемно в слід цвєтаєвський ступати!)
  •   ***
    Терпкий розсіл. Хмільне було чар-зілля.
    Я нині із такого будуна.
  •   ***
    Ще якої геєни
    Ниспошлеш мені, Боже?
  •   Сосюринський мотив
    І пора вже не та, і вже цвіт обліта,
    І спливає у даль за водою.
  •   ***
    Ти думала, що буде двадцять три
    І через рік, і два, і десять, й тридцять.
  •   ***
    Немає нескінченних драм.
    Йде героїня за куліси.
  •   666 (Послання Борисові Олійнику)
    Не шелестіть. Упокоєно спить ще Росія.
    Мчиться планета в майбутнє стрясінь, колотнеч.
  •   Білий пудель
    І падав сніг із висоти,
    І пудель мав снагу.
  •   ***
    Цівочка по цівці –
    Світло аж бринить.
  •   ***
    …Я світлій пам’яті твоїй
    Повік не сотворю присвяти.
  •   ***
    Уже ти більше не живеш.
    Життя скінчилося летально.
  •   Кочубей
    …Йде сила дика і могуча.
    Пильнуйте, козаки, чуби!
  •   Фонетист
    «І Голоюх, і Кочубей
    З жінок не зводили очей», –
  •   Монолог Венери
    Я богиня. І тому – що жінка.
    Між минулим і між майбуттям
  •   ***
    Пізній вечір. Учитель я.
    По шибках б’ють гілляки злісно.
  •   Рівне. Вулиця Свободи
    Геть зловісну статую Свободи –
    Безпардонний буржуазний фарс.
  •   Сонет скресання
    Скресає річка. Йде під мостом лід.
    Бруньки плекають мрію незбориму:
  •   ***
    Говори, що-небудь говори.
    Слухаю тебе і не сприймаю.
  •   ***
    Я у двір вела вола,
    Я за ріг вола вела,
  •   ***
    У боярина Бобра
    Ні багатства, ні добра.
  •   ***
    Женили сосну із осикою.
    Високу могилу насипали.
  •   Формула закону всесвітнього тяжіння (?)
    Моя свята, моя єдина,
    Душі моєї камертон…
  •   Монолог Пігмаліона
    Нехай в любові я згорю,
    Розсиплюсь прахом над землею.
  •   ***
    Орфею! Тоскну тугу прожени.
    Кричить твоя душа, а голос тихне.
  •   ***
    Була дорога глАдка,
    А тітонька – гладкА.
  •   ***
    – Тату, тату, йди хутчіш!
    Там в капусті хтось! То миш?
  •   ***
    – Кукуріку! Кукуріку!
    Везуть півника в Олику.
  •   ***
    СорокА сорОкам сорок
    Років стало у вівторок.
  •   ***
    В Львівській опері аншлаг.
    Всі в однім пориві: «Ах!»
  •   ***
    Terra incognita, virgo intacta,
    Третій вже рік з проголошення Акта!
  •   Павло Кричевський
                                      Е. Резниченко
  •   Зрада
    Тиша – це зрада крику,
    Безмір – це зрада меж.
  •   Друга чаша
    Хотів солодку чашу пить
    (Наївність мила),
  •   ***
    Стримлять з води очеретини –
    Зачаєно на дні ріки
  •   ***
    Як відшумить легкий шампанський хміль
    І відпливуть бурхливих тостів ріки,
  •   ***
    Думаєш: homo ludens? –
    Груди б від болю дерти!
  •   ***
    А за похміллям знову хміль
    Повився в’юнко.
  •   ***
    Дев’ять день минуло. Вже запізно.
    Добре, встигли хоч до сорока.
  •   ***
    Може, все ще не так погано,
    Може, шанс в України є,
  •   ***
    Перелилось у вчора
    Світле грядуще завтра.
  •   Піжама
    Приміряла дівчина піжаму,
    Ту, що зігріватиме ночами.
  •   Ретроспекція. Мезозой. Останній день
    Не було ще культу і застою,
    Ще антропос бога не створив…
  •   Корова і Як
    Коров’як Корова їла.
    Квітли луки жовто й біло.
  •   ***
    У болоті бегемоти
    Чай пили із бергамотом.
  •   ***
    Є любов взаємна.
    Є любов-спокута.
  •   ***
    Мила моя, сонячна,
    Яблучко на Спаса.
  •   ***
    Правда – жовта трава і цей морок осінній,
    Буре листя, повернуте в лоно землі.
  •   Антидержавницьке
    Не продав, не вбив – не звідав щастя!
    Де кар’єрний ріст? Хоч вовком вий!
  •   Знову 39, або Переставлений ефект перевернутого подвійного дзеркала
    …І прОлітали кобилиці.
    Від Ланей щось у них було.
  •   О Земле
    Вбиває брата брат. Не стихли
    Криваві війни й суєта.
  •   ***
    Як розпише ніч небес узори,
    В голові лівіють враз думки.
  •   ***
    Питиму менше я зілля хмільне.
    Сон дивний снився вчора:
  •   ***
    Душа в душі – струна німа.
    Ні-ні – і рветься.
  •   ***
    Дивний край мені щоночі сниться.
    Там у руки просяться жар-птиці.
  •   ***
    Мить живеш – так, наче з деревини,
    Обірвавшись, вниз летить листок.
  •   Діалектична гнучкість, або Третя шалька терезів Феміди
    Зевс Феміду вИкликав на килим,
    Вергав слину з лютістю грози:
  •   ***
    Вже відбули мої інтимні теми.
    Подаленіло щастя золоте.
  •   Безгрішні коханці. Сублімація
    Це в Бозі гріх, це в пародисті сміх,
    Та доля їм судилася щербата:
  •   ***
    Ніч простерла крила дужі
    По усенькому селі.
  •   ***
    Як місяць у вечірній час
    Зарослого торкнеться тину,
  •   ***
    Це життя – це смерті визрівання,
    Що її ти у собі несеш.
  •   Освідчення. Епікриз
    у вас буває ерекція… серця?
  •   Пересторога
    На хресті закінчилися муки Твої,
    Відлетіло останнє зітхання.
  •   ***
    В чиє ввірвусь родинне тихе щастя,
    У смуток чий свого іще доллю?
  •   ***
    Це недозволене кохання
    Таким вогнем вогненним дише.
  •   ***
    Між естрогенами й тестостероном,
    Сарною Інню і буйволом Янем,
  •   Чоловік
    Лишилось ще з дитячих літ
    (Про юність нічого й казати):
  •   ***
    Відпочинь, кохане
    Миле ластів’я.
  •   ***
    Твоє мовчання, наче скальпель,
    Вискоблює усе, що є.
  •   ***
    Цій любові рости й рости
    В міру росту кар’єри й зарплати.
  •   ***
    Сину чи доню, де ти?
    Не вборонив, зломившись.
  •   Зазвітувалися
    Із колючками квіти –
    Дьоготь у мед життя.
  •   ***
    Ти по серцю пройшла,
    Як Венера по Сонцю учора.
  •   ***
    Зліва – льон. Синій-синій.
    Справа квітне ріпак.
  •   ***
    Свята великомученице скрипко,
    Мелодією душу розколи…
  •   ***
    Ми душа у душу – не зурочмо!
    Рветься з ланцюгів до тіла тіло.
  •   ***
    В борні з собою упадем
    І я, і ти.
  •   ***
    Клечінь звисає з хати.
    Літо ще молоде.
  •   ***
    Ще вчора я з твоїх долонь
    Тремкий брав світ у руки.
  •   Голубе джерело
    Квітне в лузі жовте латаття.
    А колись золотим було...
  •   ***
    Господи, у мрій широкі крила.
    Мед любові питимем, пили?
  •   29
    О число! Ти трансцендуєш світ
    І пильнуєш уселенські межі.
  •   ***
    За імпічментом першим і знову, і знов.
    Регулярно, неначе перейми.
  •   ***
    Глянь: криштальної чесності кіт,
    Причаївшись цнотливо на салі,
  •   ***
    Той дивний сон, в якім нага
    Ти вогко вабиш, наче спрага.
  •   ***
    Хочу тебе орлино.
    Більше немає сил.
  •   ***
    Що було це – вулкан, здвиг тіла?
    Чи штормив тебе лютий шквал?
  •   ***
    Ти незрівнянна! –
    У віршах вмію.
  •   ***
    Ігор Губерман
  •   ***
    Вже минає половина літа,
    Провиса крізь осінь до зими.
  •   ***
    Ніч п’янко пахла цвітом лип.
    З кущів бузкових при обочі
  •   Стара сучасна казка із нетипово щасливим кінцем
    Кришталева гора, на якій стільки літ
    Знемагає принцеса у вежі.
  •   Комплімент
    В твоїх зіницях кохання чад.
    Хто в очі сонцю заглянуть може?!
  •   ***
    Зір тихе мерехтіння. Що це значить?..
    Що кожна зірка у собі таїть?..
  •   Semper idem
    За стіною ліжко рипить.
    Наче птиця, жінка кричить.
  •   ***
    В мої обійми запливеш,
    Мов хвиля в пристань.
  •   ***
    Густо пахне в заплаві м’ята.
    Ніч зориста, немов слюда.
  •   ***
    Й нині так, як дві тисячі літ,
    Що спливли по Різдву Христовім.
  •   ***
    Був би океаном я шаленим,
    То була б любов моя – вода.
  •   ***
    Світку білий, скільки чув ти це!
    Юно так зістарений мужчина
  •   ***
    П’янко пахне смертю від агоній
    Квітів. Чуєш їх безмовний крик?
  •   ***
    Знову пахнуть м’ята й лепеха.
    В серці все і справжнє, і питоме.
  •   ***
    Ми голі і цілуємось нестримно
    (Інакше від вогню – сама труха),
  •   Зімбабве

  •   ***
    Ранок. Липень. Білопінна гречка.
    Дівчина і хлопець йдуть краєчком.
  •   ***
    Ідемо над прірвою по лезі.
    Прийде ніч – не склепимо очей.
  •   ***
    Отче наш, насущний дай нам хліб на
    День, що знявся в небо голубе.
  •   Без трусів! (або запрошення до Бразилії)

  •   ***
    А чи треба це називати?
    Повсякчас ти в моїх думках.
  •   ***
    Розумом непрошений – лиш очей запросини.
    Скільки вересневого в грудях ще тепла!

  • Огляди

    1. ***

      Тужить душа за інню.
      Тіло жадає яня.
      В сіні під небом синім
      Милу розлесбіяню!

      Сіно обох лоскоче.
      В пристрасті до знемоги
      Шепчеш: «Кохатись хочу» –
      Й ширше розводиш ноги.

      Права нога – лівіше,
      Ліва – правіше трохи.
      Сіно жагою дише,
      Стогне, зітхає, оха…

      «Тужиш за інню?»
         – «Де ж бо!
      Навіть не стало сліду…»
      Тішуся, що на Лесбос
      Ти уже не поїдеш!

      19 лютого 2017 р.

      "http://poezia.org/ua/id/45541/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. ***
      Урочистішого пеана
      Синь не знала ще кришталева:
      Ти виходиш із океану
      Так поважно, мов королева.

      Дух забило. Я слів не вмію…
      Тож очима і серцем стежу.
      Зачарований, лиш німію:
      Богорівна йде без одежі!

      Це видіння з іногалактик
      П’ю пожадливо, скорогонцем.
      Сяє німбом трикутний клаптик,
      Сяють перса, немов два сонця…

      З тебе вийшов. Змужнів. Відквітнув.
      І коли світ земний покину,
      Ти в тунелі яскравим світлом
      В розпростерті обійми стрінеш.

      19 лютого 2017 р.

      "http://poezia.org/ua/id/45540/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. ***
          За кого ж Ти розіп’явся,
          Христе, Сине Божий?
          За нас, добрих, чи за слово
          Істини... чи, може,
          Щоб ми з Тебе насміялись?
          Воно ж так і сталось.
              Тарас Шевченко, «Кавказ»

          У 20-30-х роках ХХІ століття планується розпочати колонізацію Марса.

      Мила, хто ми і де ми?
      Нас не жалував час.
      Дітки в нас Фобос, Деймос.
      І домівка в нас Марс.

      Тож нам випало стрітись
      По земному житті.
      Я не брав тебе в житі,
      Де лани золоті.

      Самота на півсвіту,
      На весь космос печаль.
      Хоч тепер, Аеліто,
      Ув обійми причаль.

      Червінь скель прибережних
      І трави фіолет.
      Мила, ляж обережно
      І відправимось в лет.

      Іще можна кохати.
      Шал і шквал – як хорал!
      Ще не винайшли ґрати –
      Замарущу мораль.

      Ти мов киця ласкава.
      Мов лоза, гнеться стан.
      І тебе не цікавить
      Вік, сімейний мій стан…

      Абортарії, тюрми,
      Комітети, церкви
      Ще не встали для глуму
      Над серцями живи-

      Ми… Ми ще первозданні –
      Чиста пренепороч.
      Якщо хочеш кохання,
      То бери, скільки хоч.

      Ми ще дохристиянні,
      Не пофройджені теж.
      Оргастичне стогнання
      Не зна сорому й меж!

      Ти тремтиш, мов трепета,
      Від тепла моїх рук.
      Ще промокуїтету
      Не придумав Процюк.

      Поспішав, мов кохати
      Прагне голий поет,
      І не зміг прочитати:
      «Про… про-міс-ку-ї-тет».

      Блядство? Стефку мій, пробі!
      Серед Марсових дюн?
      В нас немає слів «проблядь»,
      «Курва», «хахаль», «блядун».

      В нас ще все із любові.
      Нашептав тобі хтось.
      Та на Місяці знову
      Розіп’явся Христос.

      На зворотному боці
      Серед Моря Москви.
      Б’є у душі, мов оцет,
      Нам апокриф новий.

      Скоро конкістадори
      Ринуть в прорвану гать.
      І полине в простори
      Жах жертовних багать.

      Вдарить м’ясом печеним
      Аромат вище зір.
      Це Христове учення
      Нам «земной лунный мир»

      Облаштовувать стане –
      «Dies irae» гряде!
      Будуть скрізь прихожани,
      Та не буде людей.

      Прийдуть «Буки» і «Гради»,
      Встане пекло до хмар.
      Скрізь звучатиме радо
      Християнське «акбар»!

      …Наша чаша не спита,
      Гіркоти повна вщерть.
      Втечемо, Аеліто,
      Ми і з Марса крізь смерть…

      І любов прихиститься
      Там, де інші сонця…
      Хай на цьому скінчиться
      Казка жаху оця.

      7-30 квітня 2016 р.

      "http://poezia.org/ua/id/43955/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. ***
      А щоб тобі отак лежала,
      Як досі ще мені стоїть:
      Веселка в полі жито жала
      Й лягла у дощик відпочить.

      Вся простяглась на ціле небо.
      А знизу річка, лан, луги.
      Я пориваюся до тебе –
      Туди, де звівся край дуги.

      Я пориваюся… Я хочу
      Свій час – твій простір сумістить,
      Щоб осягнули тіло й очі:
      Лежить веселка – і стоїть

      Не на китах, а на любові
      Наш світ і в ньому геть усе.
      …Ти крізь жита біжиш за овид,
      Де рай-дуги чекає серп.

      5 січня 2016 р.



      "http://poezia.org/ua/id/43350/personnels"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. ***
          Федорові Сологубу

      Теменну тьму в століттях
      Пробувши в небутті,
      Пізнавши все на світі,
      Знайшов свої путі.

      По них я волочився
      У пристрастях земних
      І прахом днів живився –
      Пороків огняних.

      Та дух повстав мій нагло –
      Бездушна ж плоті кліть!
      Він прагнув, прагнув, прагнув,
      Щоб чудо сотворить.

      Мене безперестанно
      Разив жадань порив.
      Я розсипався, танув
      І в пристрастях горів.

      І знову повернувся
      Я у чертог небес.
      Дух в пару обернувся,
      І долішній світ щез.

      І мило знов блукаю,
      Де зір й небес краса,
      Й минуле споминаю,
      Яке придумав сам.

      28 червня 2015 р.

      "http://poezia.org/ua/id/42170/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. Весняні привітання

      Сонце рида між ялин.
      Співи сопілки.
      Вітер заплівсь між хвоїн
      Сонної гілки.

      Березню мій, добрий день!
      Й вам, хуртовини.
      Свято: весна ж бо іде,
      Скрапує-плине.

      В березні сонце й капіж
      Розхвилювались,
      Квітня стрічаючи спиж –
      Сяйва навалу!

      Квітню-владико, привіт,
      Мій чародію!
      Чистих чуттів сонцесвіт,
      Вісник надії.

      22 червня 2015 р.



      "http://poezia.org/ua/id/42147/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. Бутоном вранішнього холоду…
      Бутоном вранішнього холоду
      В осиках сонце розцвіло;
      На сході хмар блискуче золото
      Кришилось снігом, наче скло.

      Пилком легким вкривало сонні ще
      Дерева, трави й чагарі,
      В душі засліплюючи сонмище
      Моїх прудких летючих мрій…

      Хатинка лісова прикрашена
      Іскриться січнем й не згоря –
      Ховає зблиски щастя нашого,
      Щоб усміхалася зоря

      В бутоні холоду досвітнього,
      У тиші чистій, як алмаз,
      Щоб гніву злого й безпросвітного
      В мені не виявилось враз.

      Щоб, світлом крижаним освічена,
      Ти, в зблисках вся, аж золота,
      Відчула: січень ґвалтівниче так
      Тебе цілує у вуста.

      Щоб ласка, сильна і нахраписта,
      З морозно-льодовим вогнем,
      Поставила між нас три крапочки…
      І… щоб забула ти мене!

      25 червня 2015 р.




      "http://poezia.org/ua/id/42160/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. Аксіома смеркання

      Аксіома смеркання легка й нескладна,
      Густо пише її сонця промінь
      В час осінній на жовтих полях полотна,
      Але темно й печально при цьому.

      Теорема світання складніша мені,
      І накреслена лиш половина
      На високих шпилях кочівних моїх днів,
      Де гуркочуть події-лавини.

      Між учора і завтра там січень згоря,
      Неможливе здається можливим –
      Розкладе у суцвіття сузір’їв зоря
      Чисте світло оце неквапливо.

      Злого щастя єлей світ освітлює скрізь,
      Але пахне в нім туги отрута.
      Допиши теорему світання – і вчись
      Аксіому смеркання забути.

      27 червня 2015 р.



      "http://poezia.org/ua/id/42166/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. Дитинство

      У калюжу з неба
      Місяць впав. Вам треба?
      Сонце на тарелі, може, треба, ну?
      Хто, скажіть, під трелі
      Майбуттям застрелив
      Мій колишній світик?
      Де ти? – не збагну.

      …Сон простий і ясний
      Бачу я прекрасно:
      Бредемо лугами поміж літніх плес –
      Я із вірним другом.
      Над вечірнім пругом
      Сонце. І злітає
      Щастя із небес…

      День рудий – потіха.
      З ластівками стріха.
      В пам’яті, як в краплі, дні встають і дні
      Випукло і строго.
      Правда ж, вік недовгий?..
      Теж мовчиш, мій друже?
      Бачиш їх у сні?

      28 червня 2015 р.






      "http://poezia.org/ua/id/42171/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. Сузір’я забутих імен
      Я брів по галактиці давніх часів,
      Осяянням бачив простори,
      В сузір’ї забутих імен так хотів
      Тебе знайти – пристрасть в покорі.

      Натягнуті струни чекання ячать,
      В печалі зітхаючи гінко
      З розлуки з тобою, що наче печать
      У цім іншомірнім затінку,
      Де тиша плакуча мені загляда
      Ув очі, де час затонулий,
      Який всі творіння земні, як вода,
      Навіки скриває в намулі.

      Я знаю, що, зблиснувши у небутті,
      Буття твоє все ж не померкне, –
      І ти в незвичайності чистій, святій
      Воскреснеш, красива й безсмертна,
      Від злої непам’яті в інших світах,
      Де сплутані дії й події,
      Де сплять знов повергнуті в попіл і прах
      Причини, і мрії, й надії.

      Дивлюсь на грядущі склепіння часів,
      Де, знаю, в нещасть наших свято, –
      В сузір’я забутих імен, як і всім,
      Пора мені також вертати!

      24 червня 2015 р.

      "http://poezia.org/ua/id/42156/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. Сонце
      Вже день передвечір’ям дише,
      Серпневу кидаючи тінь.
      І сонце зайде вже лівіше,
      Ніж ще учора. І хотінь

      Все більшає, ніж на світанку.
      А дня бездонного катма.
      Ще треба полюбить коханку,
      Якої ще чомусь нема.

      Та не ревнуй мене, не треба.
      Убуде з мене, пропаде?
      Подібний, мила, я до неба
      Й до сонця, що праворуч йде.

      Йде битим шляхом, щедро гріє,
      Та по дорозі, як на сміх,
      Заверне в гості до Марії,
      Що жде також тепла і втіх.

      Сидить, як з пісні, край віконця.
      Того, єдиного, нема.
      Я їй вділю окраєць сонця,
      Щоб їй розвиднилась пітьма.

      Не треба кпинів і злорадства.
      Лівішає серпневий крок.
      Я, світ рятуючи від бабства,
      Примножую у нім жінок!

      Я теж колись, як всі, одвічу.
      Рентгеном, Боже, просвіти
      І лівизну мою одвічну,
      І їх святенність правоти.

      21 серпня 2015 р.

      "http://poezia.org/ua/id/42557/personnels"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. ***
      Хтів би вітром стати, мила,
      Щоб твоє піддерти плаття.
      Ти б у мент його згубила
      Так, як губить цвіт латаття.

      Цілував би я коліна
      Й вище – всю тебе, смугляву.
      Ти б тремтіла, стебелино,
      Мила квітко величава.

      І було б це доброхітно –
      Ані примусу, ні сили.
      І відчула б ти: вагітна
      Легковійним вітром милим.

      І просилася б ти: «Мамо,
      Не жени у світ за очі!..
      Не була я з парубками –
      Вітер це мене зурочив!..»

      26 жовтня 2015 р.





      «Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні


      "http://poezia.org/ua/id/43011/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. ***
      Прийдеш ти натомлена з дороги.
      Я скажу: «Кохана, відпочинь!
      Аж до божевілля гарні ноги
      На рамена ти мені закинь».

      Живемо – то значить вибираєм
      Путь правдиву, по якій ідем.
      Ми поміж земним й небесним раєм
      Виберемо, звісно ж, не Едем.

      Вільні ми, що спереду, що ззаду.
      В наш інтим не суне писка змій:
      «Ну, вкради ж бо яблучко із саду!» –
      Грізний Тато пальчиком: «Не смій!»

      У святім пориві-устремлінні
      Ми і на землі сотворим рай…
      Падаєш жагуче у хотінні:
      «Всю мене бери, рятуй, спасай!»

      …Ходором здригається-йде хата.
      Соловей зітхає-стогне: «Ох!»
      Господи, як солодко кохати –
      Краще, аніж яблучко на двох.

      8 серпня 2015 р.


      "http://poezia.org/ua/id/42486/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. Пересторога для колобків
      Хвалить шеф. Мовчки піч колупаю.
      Та немає в очах моїх захвату.
      Може, сватати буде, гадаю,
      Може, просто збирається трахнути.

      29 липня 2015 р.

      "http://poezia.org/ua/id/42434/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    15. Глобалізація
      …Протистояння закінчилось миром.
      Тепер в землян єдиний колір шкіри.
      Не шкіри! Зазвичай всі кажуть: шкури.
      Товста вона. Й відтінок сіро-бурий.
      Ввели в зиготу ген один – пінґвіна, –
      І не страшні нам спека й хуртовина!
      Єдина мова – інґліш-піджин-пінґвіш,
      Яку всі називають просто: пінґвіш.
      Мужчини, котрі мачо, тяжко крячуть:
      Поміж ногами яйця піґвінЯчі.
      Смереки, кипариси, баобаби,
      Секвойї і папаї, буки й граби –
      І взагалі: дерева із кущами, –
      Усі пішли до йо… блудниці-мами.
      Мишій-пирій, мокрець і костерева –
      Всі трави теж туди, куди й дерева.
      Про них ти навіть мріяти не смій.
      Із флори є один лиш отравій!
      Росте, як дерен, ув один сувій,
      Планету забезпечуючи киснем.
      Із ним пребудем нині й вічно-прісно.
      Він хліб, салат. В нім мікроелементи.
      Пощезли і фригідні, й імпотенти.
      На отравію, в затінку дерев,
      Що з пластику, коханців чути рев.
      Цей рев – найвища пісня із пісень.
      Тривають акти п’ятий – сьомий день!
      Хто ж п’ять хвилин – той осоромивсь. Прямо…
      До мами піде разом із кущами.
      А риб у морі – і не вибирай!
      Дріжджепланктон лише росте – китай!
      В нім поєднались щука, хек і кит.
      Лежи і їж і чухай свій живіт.
      В дібровах штучних не знайти тварин –
      Шкідливий для життя холестерин.
      Є птахи. Гнуться синтетичні крони –
      Співають, мов шпаки, пінґвоворони.
      Від ранку й до вечірньої зорі
      Звучить, мов дримба, їхнє ніжне «крі!..»
      Не стало диких мов і різних націй –
      Найбільш успішна із глобалізацій!
      Були проблеми, правда, з «русскім міром»,
      Та й він накривсь… почив, як всі, із миром.
      Й насамкінець, скажу вам для інтриги,
      Санація була – палили книги!
      Тюменським синім полум’ям, що з газу,
      Горів і Гемінґвей, і Мештергазі,
      Толстой, Конфуцій, Пушкін, Ів Гандон,
      Сенека, Аристотель і Катон.
      Палали Кафка, Криловець, Кричевський*…
      Він знав англійську – пінґвіш дуже кепсько.
      Не раз було зело під хмелем Паша
      Казав знущально: «Пінґвіш – то параша».
      Забанили для нього вхід у вічність.
      Ґудбай-цурюк! Йо гауз із античність!..
      Печальна доля й творів Криловця.
      Що б не писав, а думав про кінця.
      …Палають «Чаша» і «Скресання», й «Квітка»**.
      Щось пеніса***, мов фенікса, не видко.

      …І соромно, і нудить, і негарно.
      І, мабуть, сон тому такий кошмарний.
      Це ж треба: у корчмі напередодні
      Із друзями хильнути зо дві бодні!
      І цілий тиждень я боюсь заснути –
      Приходять Чингізхан і Гітлер, й Путін…

      24 липня 2015 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    16. ***

      Сонечко височенько
      Смажить, мов тут екватор, –
      Хоче тебе усеньку
      Спрагло зацілувати.

      Сонце красивих прагне –
      З вишнього неба поміч.
      Вдвох ми тебе роздягнем –
      Важко було б самому.

      Я тебе до знемоги
      Всю зацілую, мила,
      Щоби кохані ноги
      Стали мені за крила…

      Щастя ніколи, юнко,
      Ще не було багато.
      …Сонячних поцілунків
      Нині всесвітнє свято.

      6 липня 2015 р.

      "http://poezia.org/ua/id/42195/"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    17. ***
      З вельможних просто глузував,
      Не посилав ніколи… Плаху
      Господь послав: подібний птаху –
      Хтось всі зарібки поклював.

      Пищить у всі роти сім’я:
      «Ініціатор ти й креатор…
      Пишайсь. А що нам їсти, тату?» –
      Й безсила відповідь моя

      Вмирає в горлі… Говори!..
      Голодний син не спить під боком.
      І пахне тридцять третім роком…
      На двох бо ставок – півтори!

      Це ж хочуть плем’я до ноги…
      Розпарюєм окрайці чаєм.
      Нам і втекти куди немає.
      Із краю рідного в біги?..

      Єдина думка окриля:
      Не поскупився Бог на крила.
      …І ллється з неба сонця сила,
      І поїть соками земля.

      22 червня 2015 р.


      "http://poezia.org/ua/id/42146/"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    18. У фландрійських полях
      Палає мак фландрійських піль
      Поміж хрестами звідусіль.
      Ми тут. А в синій вишині
      Бравує жайвір, та пісні
      Все глушить впертий скоростріл.

      Ми вбиті. Як же мало днів,
      Світанків, теплих вечорів
      Любили!.. Нині ж ми в труні
      Фландрійських піль.

      На бій із недругом святий!
      Віднині наш вогонь нести
      Вже вам!.. А як із боротьби
      Ви нам принесете ганьби,
      Проснемось ми – й зашелестим
      З фландрійських піль.

              1 травня 2015 року





      "http://poezia.org/ua/id/41959/"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    19. ***
      Не час для гри грайливих рим…
      Гряде любов, мов монорим.
      Чи моноритм? Гориш? Горім
      Вогнем, чужий якому дим.
      Крило в крило. В наш дім летім.
      Живе там щастя в домі тім.
      Ти – пристрасть вся, порив, нестрим!
      Вогонь серцями захистім.
      Свята кохається з святим:
      Бери мене, мов хліб… Берім…
      …Хіба до рим… до рим… до рим?..
      О моноритм!.. О монорим!..

      29-30 березня 2015 р.

      "http://poezia.org/ua/id/41745"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    20. ***
      Світ вибухне
          віршами:
              сталось! –
      Гріх радість
            гнуздати
              прозою.
      …В Росії по всіх каналах
      Звучить «Лебедине озеро».

      Березень 2015 року

      "http://poezia.org/ua/id/41672"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    21. "Слава КПРС"
      Та ж вода. І та сама річка*.
      Зупинився в селі прогрес.
      Незалежності п’ятирічка
      П’ята. «Слава КПРС»

      Замазюкана зеленисто,
      Мов на школі із фіги лист.
      Той, хто вчора був комуністом,
      Може, нині сепаратист?

      Кризи час гаманці очистив,
      Тож хай напис побуде, хай!
      Ліцензуймо і для фашистів
      Привітаннячко «Hitler heil!»

      На лінійках – на струнко пузо! –
      Із директором вчителі
      «Ще не вмерла» гудуть… Союзом
      Пахне сморідно на селі.

      Край мій вдруге заходить в річку.
      Не пропав, але і не пан.
      Вже на п’яту нам п’ятирічку
      Хоче Путін спустити план.

      Ллється кров, і мою державу
      Знов шматує московський пес.
      Дощ відмив із роками «славу» –
      Розпрокляту! – «капе-есес»…

      Рве протест – а в душі на денці
      Ще дрімучий страх заборон…
      Чим пишаємось, западенці?
      А хіба в нас не Лугандон?

      10 січня 2015 р.

      "http://poezia.org/ua/id/41240/"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    22. Пророцтво
      Передніч Росії. Распутін.
      Більшовицька сходить зоря.
      Покотилася на розпутті
      Голова його і царя.

      І у гості – пітьма совкова.
      Убивали й морили нас.
      Покотився прИросток слова –
      Від Распутіна впало «рас-».

      …Знов Росія вплива у сутінь,
      У безвихідь глуху й тупу.
      Світ завмер. А в підгнилім Путін
      Зредукується, може, «пу-»?

      26 листопада 2014 р.

      "http://poezia.org/ua/id/40963/"

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    23. ***
      Хай любов тобі – в обороні!
      Нехай повняться щастям дні.
      Ти прийми ці квіти червоні,
      Усміхнись, як сонце, мені.

      І нічого вже більш не треба –
      Радість в грудях не має меж!
      Серце жайвором рветься в небо,
      Дзвонить піснею в синю креш.

      3 серпня 2014 р.

      "http://poezia.org/ua/id/40373/"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    24. ***
      Ти вишиваєш квіти,
      На полотно кладеш.
      Як на вогонь, дивитись
      Можна на них без меж.

      Мама твоя із татом
      Гралась у вишиття.
      Квітку, як ти, шукати
      Треба усе життя!

      Зваблює серце й очі
      Квітки жагучий цвіт…
      Я із тобою хочу
      Вишити цілий світ.

      4 липня 2014 р.

      "http://poezia.org/ua/id/40200/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    25. ***
      Я до мушлі припаду-прилину
      І почую: стогне океан.
      Ти стоїш, струнка очеретино,
      Вбрана у легенький сарафан.

      Руки одне одному простерли
      Ми назустріч через часу плин.
      Я давно вже не шукаю перлів –
      Ти моя найкраща із перлин.

      Я прилину леготом до тебе,
      Сонцем, повним палу і вогню.
      Сарафан зірву і кину в небо,
      Бо тобі найкраще в стилі ню.

      Згорнуться в клубок усі дороги.
      Буйна мрія в ноги нам впаде.
      …Я до мушлі лину й чую стогін –
      Милу пригортаю до грудей.

      22 липня 2014 р.

      "http://poezia.org/ua/id/40301/"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    26. ***
      Дні мов смугасті зебри:
      Вчора і майбуття.
      Штрикає біс під ребра.
      Й так промине життя.

      …Сукня твоя смугаста –
      Символ згори чи знак:
      Часом буває щастя,
      Часом бува ніяк.

      Вирватись як із кола,
      Вбити невдалі дні?..
      Мила, без сукні, гола
      В руки впади мені.

      Й буде любов жагуча.
      Щастя у сотні крил
      Стогоном світ озвучить:
      – Милий…
          – кохана…
             – мил…


      9 липня 2014 р.




      "http://poezia.org/ua/id/40236/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    27. ***
      Многоголову шапочку
      Рвеш, наче гицель, з м’ясом.
      Смаленим пахнуть рябчики…
      Хочеться ананасів?

      25 січня 2014 р.

      "http://poezia.org/ua/id/39186/"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    28. ***
      Все життя – немов суцільна кома.
      З половини тільки це збагнеш.
      Безпритульність лиш недовідома
      Й потьмяніла неба синя креш.

      Сутінки навкруг лягають карі.
      Крадуться під серце холоди.
      Це життя – найбільша із аварій.
      Хто ж тобі так душу остудив?

      Повертайся з коми, опритомнюй.
      Недалеко й крапка далебі.
      …Враз жагучий погляд, сонця повний,
      Переверне цілий світ тобі.

      Сутінків і осені – немає!
      Юний жайвір дзвонить в неба креш.
      Мчиш. Сорочку вітер надимає.
      Й знаєш, що ніколи не помреш.

      19 грудня 2013 року

      "http://poezia.org/ua/id/38803/"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    29. Ябеда
      – Петрик знов не був у школі,
      Тосик продірявив столик,
      Валя скатерть забруднила,
      Зоя шиї не помила,
      Ключ Юрко згубив, а Вася
      Весь пиріг уплів тимчасом.
      – Хто ж тебе пита? Біда!
      – А ніхто. Я ж ябеда.

      13 грудня 2013 року



      "http://poezia.org/ua/id/38761/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    30. ***
      Я від тебе хочу небагато.
      Не введу в нещастя і біду.
      Лиш погріюсь край твого багаття
      І піду.

      Погукаєш навздогін у спину.
      В жалощах услід поникне дим.
      Був і я в житті колись, дівчино,
      Молодим.

      Сліз не треба. Все за обрій лине.
      Тільки вір, що наяву чи в сні
      Знов тебе покличу під калину
      Навесні.

      7 грудня 2013 р.

      "http://poezia.org/ua/id/38699/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    31. ***
      Ця осіння чарівна пора…
      І тумани перші над рікою.
      І перо, що завжди під рукою.
      І струмують вірші з-під пера.

      І летять листи календаря…
      Й перший лист із віт почав летіти.
      Й павутинки бабиного літа…
      І струмують вірші з-під пера.

      5 грудня 2013 р.






      "http://poezia.org/ua/id/38691/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    32. ***
      Хочеться прокричати
      Мовами різними в світ:
      Ленін впав на Хрещатик
      І, як бовван, лежить!

      Вбиті голодомором
      В кількамільйонний рот
      Із потойбіччя хором:
      «Lenin ist heute tot!»

      Сльози в дві борозенки
      У комуніста Петька!
      «Если бы выставить в музее
      Плачущего большевика!»*

      Вірним шляхом до торби
      Годі вести наш люд!
      Heute ist er gestorben.
      Lenin und Hitler kaput!

      Гніве мільйонояйций,
      Каменем з пращі лети!
      Поруч із ним валяться
      Завтра тут можеш ти!

      10 грудня 2013 р.

      "http://poezia.org/ua/id/38727/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    33. Кульбабка
      Постала з вічності і канеш
      У неї ж.
      Ти, як усе живе, зів’янеш,
      Земнеє.

      Не нарікаєш, що лиш мить
      Тут сяєш:
      Над лісом, лугом на весь світ,
      Над гаєм!

      Вродилась золотa – аж-аж!
      Всяк скаже:
      Княгине, робиш ти пейзаж
      Пейзажем!

      Стають тобою і поля,
      І схили
      Зелені небом, як земля,
      І милі.

      Ти сонцю на короткий строк
      Сестриця.
      Прийми від мене кілька строф…
      Іскриться

      Воно із неба висоти,
      Величне.
      Що думаєш, кульбабко, ти
      Про вічність?

      Милуючи своїм буттям
      Нам очі,
      Ти осягти своє життя
      Теж хочеш.

      Я маю довшу мить пройти
      Й дорогу.
      Та теж іду в ніщо, як ти,
      З нічого.

      Хто я? Мовчанням хоч своїм
      Повідай.
      Я випадковий в світі цім.
      Без сліду

      Колись ми підемо навік
      В дорогу.
      А пелюстки твоїх повік
      Вологі…

      Усе покриє скоро ніч
      Імлою.
      Сестрице, ти пролийсь мені
      Сльозою

      Та й на папір. О, не спіши
      В позасвіт.
      Неначе пристрасть у душі
      Й причастя –

      Твоє вино. Звідкіль спливло
      Це й світить?
      Скажи, як жити, щоб було
      Всім світло?

      Переплелися нам путі,
      Цілюща.
      Ти віриш: місце є в житті,
      Де душі

      Людей, квіток – усі віки
      Зелені,
      І поетичні є рядки
      Натхненні,

      Які б світили, гріли всіх
      На світі?
      Киваєш, тихо рониш сніг
      І… світиш.

      26 серпня 2013 року


      "http://poezia.org/ua/id/37894/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    34. Обітниця мовчання
      Я все сказав і витік я словами,
      Як загнаний до напівсмерті кінь.
      Лиш піна й стогін… Люди, я із вами
      Не поділюсь ним, що б не значив він.

      Не знати вам, як з Музою навзаєм
      Встромляєм в тишу вічне ми перо, –
      І в дзеркалі атраментом стікає
      В бездонну чорну ніч її нутро.

      Не знати вам. Скачіть у скоромовці
      На блиск жаданих заповітних сонць.
      З обочини назустріч вам помовчу,
      Близький не затемнивши горизонт.

      Не знати вам, хоч я життєві узи,
      Ділю із вами й дня низький сувій,
      Як загнана моя єдина Муза
      Простогне ув останній стогін мій.

      16 серпня 2013 року

      "http://poezia.org/ua/id/37836/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    35. Квітень
      Берези мов пергаменту сувій.
      В соку жертовнім всі північні парки.
      Слова дрижать, зливаючись в ремарки, –
      Прощальна драма промайнулих мрій.

      І першій грім у пам’яті старій
      Розбився, і, вгорі зімкнувшись, арки
      Замкнули звук. І заяскрів над парком
      Німий знак запитання угорі.

      Про вічне все кричать й кричать граки,
      Всю ніч шепочуть рятівні струмки.
      Колишні дні міліють непомітно.

      Приречено гіркі дими висять.
      Життя минуле в полум’ї багать.
      …Торішню осінь спалюють у квітні.

      28 серпня 2013 року

      "http://poezia.org/ua/id/37909/personnels"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    36. ***
      Погасить на зорі зорю,
      Сну рани вилиже, як хутро.
      І зійде.
      Краплі перламутру
      Їй промінцем зі щік зітру.

      Не гляне вслід своїй сестрі,
      Що гасне, а зі мною прямо –
      Увись!
      …Останніми рядками
      Махну – й змахну останній гріх.

      17 серпня 2013 року

      "http://poezia.org/ua/id/37839/personnels"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    37. І це чудовисько називається мною
      Ось горобець. Горобчик. І крило
      Відірване. Котам не жить. Докука.
      Сходжу-но по морозиво. От сука!
      Вже на обід пішла. Мело, мело…

      Про спеку?.. Віддалік – помітить? – кіт.
      Морозиво он парочка лигає.
      Вже… лижуться.
      О, як я зневажаю
      І спеку, й холод. Хто там? – Пломінь, лід.

      Схопив. І білий світ померк навік.
      Хто написав? Ого, не їсть. Доплюну?
      Мабуть, що ні. На труп лиш вітер дунув.
      Чиє це? Позіхнув як чоловік.

      А двоє нализались. Їх відхід
      Мені не стане… Й раптом тут машина
      З-за рогу. Й під колеса той же кіт.
      Не заскрипіли навіть гальма. І на…

      На зір його лягла нічна імла…
      Заримувати! Зараз же! Так в Лету…
      Бо ж це життя… Бо ж можеш ти поетом…
      Сходжу-но по морозиво. Прийшла.

      17 серпня 2013 року

      "http://poezia.org/ua/id/37840/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    38. ***
      Іще є час. Іще не осінь.
      Природа у розповні сил.
      Іще не вражений лейкозом
      Дерев зелений хлорофіл.

      Ще можна підождать до завтра –
      Й само все вирішиться там.
      І хоч на вітах вже не зав’язь,
      Та й не плодів тугих вантаж.

      Ще сонце тільки-но з полУдня,
      Доросле, сильне й нестаре.
      Коли-то ще гарячі груди
      Прохромить на шпильки дерев.

      Іще є час... А вже півліта.
      Земля впливає в смугу жнив.
      Он яблунька в тривожнім звіті
      Являє золотий налив.

      Летить метеличок невтомний.
      Життя його – короткий фільм.
      Спішить, покіль натхненням промінь
      Єднає кров і хлорофіл.

      26 липня 1985 року

      "http://poezia.org/ua/id/18053/personnels"

      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    39. ***

      Ґерґель: “Ґел-ґел-ґел” – ґелґоче,
      Клюнути Володю хоче.
      Хлопчик дубчика узяв.
      Не лови, гусаче, ґав!

      2008

      "http://poezia.org/ua/id/19230/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    40. ***
      Крізь одежу прозору –
      Всі мережки твої.
      Я даю волю зору,
      А в душі – солов’ї!

      І майбутнє ледь мріє
      Через розпач, біду.
      Бережи мою мрію.
      Я прийду, я прийду.

      "http://poezia.org/ua/id/33487/personnels"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    41. Балада про падіння з райдуги
      Пригадалось: щасливий, радісний,
      Матір зву: “А ходіть сюди!
      Подивіться: я йду по райдузі!..”
      “Ой синочку мій, не впади...”

      Витанцьовую, щоб подражнитися,
      І зриваюсь у пшениці.
      На порозі мати вичитує:
      “Лобуряко! Порвеш штанці.

      В людських діток он інші виграшки,
      А то чортзна-що – не дитя.
      Як мене ти, проклятий, вимучив,
      Уже просто нема життя!

      І чого тобі в небо пішки,
      Непутяща твоя голова?
      Он Миколка падав сусідський,
      Та не з райдуги, а з хліва...”

      Мамо, сива моя пораднице,
      Ти прости той дитячий гріх.
      Та якби я не падав з райдуги,
      То б людиною бути не зміг...

      Мамо рідна! Сьогодні роздерти
      Умудрився мій син штанці.
      Так зухвало барвистими спектрами
      На світ білий зоріли синці.

      Я тягнуся мерщій до ременя,
      На лиці сотворивши гнів.
      Син мені:
      – Не сердься даремно,
      Я сторч з райдуги полетів.

      Зразу в мене серце відтануло.
      Звісивсь ремінь вужем худим.
      – Візьмеш батька свого за компанію?
      – Тільки, тату... ти не впади.

      27-29 червня 1986 року

      "http://poezia.org/ua/id/23074/personnels"

      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    42. ***
      Сонячна туго чиста,
      Як ти під серцем млоїш!
      Пристрасті в’яне листя,
      Пахне любові хвоя.

      Тіла твого живиця
      Схлипує, наче вічність.
      Як я іще живий? Це ж
      Погляд у потойбічність.

      В ту, яка має бути,
      В ту, яка нагорода:
      Діти грядуть майбутні,
      Цілі встають народи.

      Листя минуще в’яне.
      Множиться там, де двоє.
      Ти не лякайсь, кохана,
      Вічнозелена хвоя

      Коле у серце болем.
      В пам’ять живиця капле.
      Не розгубив любові
      Навіть малої краплі.


      14 липня 2012 року

      "http://poezia.org/ua/id/33623/personnels"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    43. ***
      Я шукав тебе таку щомить…
      У безсонно-непроглядні ночі
      Образ твій давав наснагу жить
      І щасливі зустрічі пророчив.

      І дарма, що поміж нас роки
      Й погляди чужі, мов хижі грифи…
      В потаємній згоді дві руки
      Корабель не заведуть на рифи.

      Вибачай, прийти раніш не міг,
      Серця мого болем осіянна!
      Скільки нелегких лягло доріг…
      Ти – з’явилась, і тобі – осанна!

      …І наскочив на дев’ятий вал
      Корабель, злетівши над судьбою.
      І в душі вогню вирує шквал,
      Й цілий світ наповнився тобою.

      25 жовтня 2001 року


      "http://poezia.org/ua/id/18735/personnels"

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    44. ***
      Вмоститись край вікна на цілий вік,
      Чекаючи кохання, як світання.
      А час пливе й холоне, наче віск,
      І плаче тиха свічка сподівання.

      Ще в тебе, мила, дуже рання ніч.
      Невдача перша віри не зломила…
      А хлопців мотилі на сяйво віч
      Твоїх летять і обпікають крила.

      Ще можна очі в далеч видивлять,
      До щастя теплим зором відстань мірять,
      Єдиного усе життя чекать
      І довго, вперто й безпробудно вірить.

      І ось колись на ґанку клямка “брязь!”,
      Кінь білий заірже в нічне віконце,
      І на порозі стане гожий князь,
      Затьмаривши собою красне сонце.

      ...Дівочі мрії маревом легким
      Життя згубити можуть до останку.
      ...Прийшов не князь – самотній пілігрим
      Сором’язливо тупцяє на ґанку.

      Вділи душі, повір: не забруднить.
      Кинь тепле слово, як рядно в присінках.
      Він істину шукає, а не мить,
      Коли на мить слабкою станеш, жінко.

      ...Ще не хрестись. Ще твій не вдарив грім.
      Ще дні твої незлічені, як зорі.
      І хто був той самотній пілігрим,
      Дізнаєшся ти, дівчино, не скоро.

      Та молодість розвіється, мов дим,
      Срібляста нитка упаде край поля...
      І зрозумієш ти: не пілігрим –
      То йшла тобі навстріч жіноча доля.

      12 жовтня 2003 – 9 серпня 2004 року

      "http://poezia.org/ua/id/18607/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    45. Українець
      ...Бій відлунав. Більшовицькі знамена
      Затріпотіли на станції знов.
      І до юрби полонених
      Сам комісар підійшов.

      Аж до кісток пропікає очима.
      Хлопці стоять перед ним, як мерці.
      П’яно хитається смерть перед ними,
      Холодно блима наган у руці.

      – Есть мазепинцы средь вас? Я же знаю…
      Всем уготовлена пули печать!..
      Стиснуто губи в останнім одчаї.
      Всі полонені мовчать.

      – К нам кто желает, парняги вы русые?..
      В юности грех умереть…
      Все же вокруг неделимое, русское…
      Смирно!!! Смеяться не сметь!..

      Сволочи!.. Нет, не уйти вам от кары…
      Да проклянет вас родимый ваш край!..
      Вийшов один і сказав комісару:
      – Я українець! Стріляй!

      21 березня 1992 року

      "http://poezia.org/ua/id/19788/personnels"

      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    46. ***
      Сьогодні, вперше сьогодні
      Між нами станеться все.
      Гаряче серце й голодне
      Назустріч серцю несе.

      Нехай ураганний безум
      Найвищих висот сягне!
      Забудь свою тінь тверезу –
      Мордуй і люби мене!

      Згуби усе задля мене!
      І сором також згуби!
      Коханням баским, шаленим
      До смерті мене люби!

      Ну, як я тебе покину?
      Жаги ж повік не втолю.
      Кохану, святу, єдину
      У пестощах утоплю.

      Немає брати – давати.
      Хіба ж це торги, грабіж?!.
      Як солодко дарувати
      Себе і тебе тобі ж.

      29 березня 1998 року

      "http://poezia.org/ua/id/18088/personnels"

      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    47. ***
      По краплі наші дні стечуть
      В бурхливу Лету каламутну…
      Почуй мене, поки я тут, –
      Невиповіданий мій смуток.

      Пролине літо, наче мить,
      Невинно, прикро й недоречно.
      І тільки серце защемить –
      По листі жовтім ходить вечір.

      І, мабуть, в цьому вищий сенс,
      Це те, що не оскверниш в слові…
      Спали життя моє усе
      Ненаситимістю любові.

      26 січня 1997 року

      "http://poezia.org/ua/id/18327/personnels"

      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    48. ***
      Коні п’ють вечірню прохолодну воду,
      Ловлячи губами жадібно зірки.
      А у небі місяць срібночолий ходить,
      Каченятком плава в гущі осоки.

      Посхилялись в лузі росянисті трави.
      Десь гірчать далекі сиві полини.
      На німе свічадо зоряного ставу
      Із горбів стікають млисті туманИ.

      Прохолодну воду коні п’ють булані.
      Очерет шепоче вечору казки.
      Стан підперезавши поясом туману,
      Дивиться вербичка на бліді зірки.

      9-14 квітня 1980 року

      "http://poezia.org/ua/id/37543/"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    49. Про ліричного героя
      Пробач, читачу! Я хіба кохав?
      То почуття ліричного героя.
      Я ж тільки віршем вдало позував,
      Словесною втішаючися грою.

      Я набрехав, бо то не я страждав –
      Герой себе терзав на роздоріжжі.
      Я ж тільки слово хвацьки підставляв,
      Щоб жаль до себе викликать у вірші.

      Мене? Судить? За зраду? За обман?
      То знову він із підлістю й злобою...
      І я сміюсь аж тридцятьма двома
      За спиною ліричного героя.

      11 квітня 1982 року

      "http://poezia.org/ua/id/28523/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    50. ***
      Це кохання друге як спокута.
      Проклени – благослови стократ.
      Істина гірка, немов цикута.
      Казанова мудрий, як Сократ.

      Ще гримлять в душі ті самі грози
      І краса чарує молода.
      За юнацький пристрасний нерозум
      Зрілість помірковану віддам.

      Дерево пізнання як спокуса.
      Тихий рай типовий, як тюрма.
      Знаю: буде так, як бути мусить.
      Права вже на помилку нема.

      Розумом себе не обманути,
      Вічносте, підсунься і прости.
      Ця солодка мить ковтка цикути –
      Світла хвиля в морі самоти.

      30 квітня – 23 червня 1997 року

      "http://poezia.org/ua/id/17786/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    51. ***
      ЩО до почуттів моїх тобі?
      У душі на тебе зла не маю.
      Я востаннє слово дав собі
      І тепер його вже не зламаю.

      Безміром вселенським я і ти
      В одночассі поруч пропливали.
      …Тихо розбігаються світи.
      Ті світи, яких ми не пізнали.

      24 березня 1993 року

      "http://poezia.org/ua/id/18058/personnels"

      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    52. Мрія. Сон
      …Текла до витоків ріка
      В зворотнім відрахунку.
      Йшла обіч мене ти, струнка
      Напівзабута юнко.

      Я обнімав тонкий твій стан.
      Ми яблуко кусали.
      Була весна. Спускали став.
      Ріка назад вертала.

      Дивились ми на вир швидкий,
      Йшли з пагорба в долину.
      Я розмахнувсь і в плин ріки
      Огризка хвацьки кинув.

      “Йди, забери”, – сказала ти.
      Він скрився в чорториї.
      …Уже й тебе не віднайти.
      Ти – нездійсненна мрія.

      Спливло з водою півжиття.
      Чогось мені так гризько.
      З найкращих літ моїх летять
      Об’їдені огризки.

      Щемлива думка і гірка:
      Не ту обрав дорогу.
      …Тече вперед моя ріка,
      Допоки стріне Бога.

      2 травня 1991 року


      "http://poezia.org/ua/id/17720/personnels"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    53. Мимобіжні прямі
      Позавчора в рожевім платті
      Понад річкою по мосту
      Пронесла ти самодостатню
      Неперейдену самоту.

      На перила я сумно сперся
      І поник, мов столітній дід.
      Калатало у грудях серце
      І щеміло тобі услід…

      Ну, буває ж: не запримітять…
      Так, порожнє ти місце мов…
      О тісний і пустельний світе,
      Мимо може пройти любов!..

      Проживеш ні святий, ні грішний,
      В персональній помреш тюрмі.
      …Два поранені егоїзми,
      мимобіжні такі прямі.
      6 червня 2000 року

      "http://poezia.org/ua/id/37486/"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    54. ***
      В карім сонці зіниці.
      Скільки в них доброти!
      Дві глибокі криниці –
      Дна повік не сягти.

      Коли серце нераде
      І життя студенить,
      Наче нить Аріадни,
      Голос в пісні бринить.

      Де ти, милая, де ти?
      Чи тобі я ще люб?
      Плинь рікою у дельту
      Серця, рук моїх, губ.

      26 червня 2012 року

      "http://poezia.org/ua/id/33431/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    55. ***
      Ти не думай: рветься так до тіла,
      Мов голодно-голий… Наче птах,
      Хочу, щоб душею ти злетіла
      Й затремтіла у моїх руках,

      Щоби стали святом сірі будні.
      Я любов, а не грабіжник-тать.
      Вибач, якщо надто сильно буду
      Через тіло душу лоскотать.

      24 травня 2012 року

      "http://poezia.org/ua/id/33098/personnels"

      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    56. ***
      Зробити усе, крім останнього кроку.
      Хай світ насміхається, хай…
      У світ іди, мріє моя доброока,
      Й активно у нім согрішай.

      14 травня 2012 року

      "http://poezia.org/ua/id/33013/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    57. ***
      Вип’є душу лібідо,
      А душа вип’є хіть.
      Не зостанеться сліду.
      Іншим ліжко хить-хить.

      Йди життям по болоті,
      В твань топчи комиші.
      Важко жити без плоті,
      А ще гірш без душі.

      В цій пустині хоч криком
      Возвопий в голубе!
      Привалило, як віко,
      Низько небо тебе.

      4 квітня 2012 року

      "http://poezia.org/ua/id/32632/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    58. ***
      Є в світі віща магія Числа.
      Вона – одна із іпостасей Бога.
      Зі Словом береже Його чертога
      Й очей цікавих не впуска. Імла

      Усе накрила, в саван сповила.
      Тож ти, людино, стій біля порога.
      І тривіальна у душі тривога
      Пронизує тебе хай від Числа,

      В якім прийдешнє спить, як в сповитку.
      Так любо нам удвох. Але яку
      Болючу нам життя готує рану?

      І долю закликаю я: не смій!
      Мені встромляй ніж в серце, а не їй.
      Плачу життям. Лиш збережи кохану.

      10 листопада 2011 року

      "http://poezia.org/ua/id/31151/personnels"

      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    59. Анна Ахматова. Я усміхатись перестала
      Я усміхатись перестала,
      Морозний вітер губи студить.
      На сподівання менше стало,
      Зате на пісню більше буде.
      І пісню цю я мимоволі
      Віддам за докір й насміхання,
      Бо ти нестерпне аж до болю,
      Душі любовне німування.

      24 лютого 2011 року

      "http://poezia.org/ua/id/34043/personnels"

      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    60. На життєвих перепуттях
      Картина перша. Вагання

      Бідолашне стоїть дівчатко
      Й хоче ласки – чуженький татко.
      Татко серце затис в долоні:
      Як торкнутись чиєїсь доні?
      Де сховатися від моралі,
      Щоби дьогтем не шмарували
      Ті людці, що не хочуть їсти,
      Тільки б в душу чиюсь залізти?
      І стояти їм, поки світу,
      У розповні тепла-привіту…
      Всохнуть груди, впаде лібідо.
      Хто був татком, той стане дідом.
      А з дівчатка – о, ніжна квітка! –
      Істерична постане тітка…
      Бідні Йорики два: дівчатко
      І чужий, такий рідний, татко.

      Картина друга. Щастя

      Це буває. Як справжнє диво.
      Все здійснилось. Вони – щасливі.

      Картина третя. Шлюб

      Бідолашне було дівчатко,
      Але жваве. І жвавий татко.
      Тож стрибнули, мов Галкін й Алка.
      І палкою була їх палка.
      Пахла гречка так любо-любо.
      І любов завершилась шлюбом.
      І змістилась, як взяв за жінку,
      Мила з серця в його печінку…
      Далі те, про що ми вже чули.
      Тож повернемо їх в минуле.

      Епілог

      Бідолашне чуже дівчатко
      Хоче ласки. І хоче татко.
      Теж чужий. А на перепутті
      Йдуть в майбутнє шляхи майбутні.
      І майбутнього не вгадати.
      Втрьох їм так у віках стояти!..
      – Чом утрьох?
      – А вам що до того?
      Він, вона і, звичайно, в нього.

      6 березня 2012 року

      "http://poezia.org/ua/id/32348/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    61. Нова пісня Калевала
      Помолюся на тебе, неначе гуцул на гуцулку, що йшла через кладку.
      І таке в тебе сонечко видно – гріх очі убік відвести.
      Віє літеплий легіт у лоно тобі, в грудях серце тремтить, мов лампадка…
      Я не раз воскресатиму вітром, щоб вічно по кладці йшла ти.

      16 травня 2012 року


      "http://poezia.org/ua/id/33014/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    62. ***
      Час тече до витоків, навспак.
      Уперед-хвостом-летючу мрію
      Прагну зупинити – і ніяк.
      Кожен вірш віднині відхворію.

      Достобіса ж гарних удалось!
      Хай душа спокутує, мов хвойда.
      Знаєш: що у руки не далось,
      Все життя тобі перекуйовдить.

      Справіків стоїть на цьому світ:
      Купувати-брати – і… платити.
      Як не сублімуюся в esprit,
      Трохи зацілію ще, щоб жити.

      18 квітня 2012 року

      "http://poezia.org/ua/id/32771/personnels"

      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    63. ***
      Думки обсіли, мов ординці.
      Тяжка облога.
      Всяк помирає наодинці
      І йде до Бога.

      Прости, не попрошу спасіння.
      Ти ж хоч забути.
      Тремтить майбутнє волосінню,
      Йому не бути.

      Дні, що були щасливі, тулиш.
      Ну, скільки можна?
      Встає майбутнє, мов минуле,
      Але порожнє.

      Заплющиш очі – й чуєш голос
      Крізь пІтьму синю.
      Минуле щастя відкололо
      Малу частину.


      "http://poezia.org/ua/id/33735/personnels"

      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    64. ***
      Летять з ромашки пелюстинки –
      Рука в сум’ятті поспіша.
      Питаю в голої стеблинки:
      “Де в тебе схована душа?”

      Тривожно, боляче, непевно.
      Здається, ніби й не чужі.
      “Допоможи, – благаю ревно, –
      Твою любов наворожи!”

      Ромашка дивиться дитинно,
      Твій давній погляд воскреша.
      Питають пелюстки невинні:
      “Людино, в тебе де душа?!”

      28 грудня 1987 року

      "http://poezia.org/ua/id/18087/personnels"

      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    65. Скульптор
      Він скульптор, але глини не любив,
      Бо розм’якала, зразу на все згодна.
      Твердь каменю в цнотливості холодній
      Оголеністю серця він різьбив.

      Збив пальці в кров, скривавив серце в біль,
      З невдач росла в душі страшна безодня…
      Було в його житті все, що завгодно,
      Та він не відступав у боротьбі,

      Й, розкривши суть приховану свою,
      Воскресла брила в нього під руками.
      Так і моя любов – не утаю, –

      Вже стільки часу стукаю в нестямі…
      Чи серце о байдужість розіб’ю,
      Чи в ніжність оберну холодний камінь?

      15-16 серпня 1981 року


      "http://poezia.org/ua/id/18041/personnels"

      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    66. ***
      Коли люд в гріхах у смертних гинув:
      Фарисействі, злобі, суєті, –
      Бог тоді послав на землю сина –
      За народ померти на хресті.

      Справдилось усе, як у писанні.
      І на третій день Христос воскрес,
      І під крики “Господу осанна!”
      Він вознісся в синяву небес.

      Окупились на хресті страждання.
      Шана є тепер, авторитет,
      Є жінки, щоб дарувать кохання,
      Імпортний господній кабінет.

      Щедро сину бог воздав за муки,
      За страшні тортури на хресті…
      Зажили в кривавих ранах руки,
      Творять чудеса, та вже не ті.

      Він тепер не наділяє ближніх,
      Тягне все до раю до свого,
      Бо свої штани до тіла ближче,
      Ніж підштанки ближнього твого.

      …Не чекайте другого пришестя!
      Годі стукать до його дверей!
      Не такого пір’я він і шерсті,
      Щоб спуститись знову до людей.

      Нам самим вершити долю треба,
      В діло перелити cвій протест…
      Тисячі з хреста ідуть на небо,
      Одиниці – з неба знов на хрест.

      8 червня 1987 року

      "http://poezia.org/ua/id/19285/personnels"

      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    67. ***
      Сонце горне променем-лопатою
      Золоті монети по ставку.
      Ароматом світ п’янять за хатою
      Кетяги пахучого бузку.

      Тихим вітром від ставка повіяло,
      Снігом проліта травневий цвіт…
      Ти для мене, мила, стала мрією,
      Зіркою, злетілою в зеніт…

      Облітає білий цвіт із яблуні,
      Падає в зажурі до землі.
      Відлетять роки, неначе зваблені
      Теплими краями журавлі…

      Край води стою на сірім камені.
      В часі не згублю те, що знайшов!
      Приплива до серця, мов до гавані,
      Перша нерозділена любов…

      27-29 травня 1978 року



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    68. ***
      Така холодна пристрасть в риб.
      Вода багаття розворушить.
      І недоречний зойку скрип
      Сусідський спокій не порушить.

      Там – учорашня безпросвіть,
      Байдужість, виросла з презирства.
      Стоїть на цьому здавна світ:
      Вчинить на місці дезертирство!

      За мить блаженства – півжиття!
      (Sic! NB: половину).
      А як не вдасться майбуття?
      Приберігаєш пуповину.

      Поміж to be or not to be
      Піч колупаєш, б’єшся в стіни…
      Це ж скільки ще дробить тобі
      Ці сірі миті й половини?!.

      Хай маловір рече: “Невже?”
      Твій камінь мохом обростає.
      Чей на століття раз уже
      І під лежачий затікає…

      5 грудня 1998 року

      "http://poezia.org/ua/id/17757/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    69. ***
      Хай не буде в слові лжі ні йоти.
      Пам’ятай, що слово – бумеранг!
      Щире слово обпікає йодом,
      А брехливе – сіль до свіжих ран.

      І дарма, що гірко слухать правду,
      Некрасиву, прикру, але все ж...
      Чесне слово вернеться в троянді,
      Підле слово змієм приповзе!

      30 грудня 1986 року

      "http://poezia.org/ua/id/19000/personnels"

      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    70. ***
      …І довгий погляд на прощання.
      І все. І все.
      І нерозділене кохання,
      Що душу ссе.

      І ти така між юнаками
      Струнка. Й твій сміх.
      І мусить серце буть мов камінь,
      Що б’є під дих…

      І рік, і другий божеволій, –
      Останній лох, –
      І сподівайся: в Божій волі
      З’єднать обох.

      І добреду колись до краю
      Я самоти,
      Скажу: “Тепер я твій, мій раю,
      Кохана ти…”

      Жагуча мріє, ти далеко
      Й ще не моя.
      …Постій, не поспішай крізь пекло,
      Хай краще я.

      5-6 листопада 2001 року

      "http://poezia.org/ua/id/18090/personnels"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    71. ***
      Спокійно і тихо мені в лікарняній палаті,
      Сам Чехов на двері якої прибив № 6.
      Одне тільки горе: у правому вусі проклятий
      Сюрчить горобець, хоч нічого не п’є і не їсть.

      Цікаві тут хлопці. Розказував Федя: “Безрога
      Кобила нанЕсла півкопи бичачих яєць”.
      А я кажу Феді: “А в мене єдина тривога,
      Чи то не від віршів у вусі сюрчить горобець?”

      Сусіда на ліжку праворуч – сам Петька Чапаєв.
      А той, що ліворуч, що ближче лежить до дверей,
      Бере спозаранку судно – тільки-тільки світає! –
      Й біжить в коридор подоїти колгоспних курей.

      Вже задниця ліками пахне: уколи шпиґають.
      Ніяк отій пташці не може приснитись капець.
      Я думаю кріпко й сестричку щоразу благаю:
      “Не треба у дупу – у вусі ж сюрчить горобець”.

      15 серпня 1993 року


      "http://poezia.org/ua/id/17923/personnels"

      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    72. І. П., авторові збірки “На терЕзах буднів”

      Ніщо людське йому не по фіґ*!
      Поет, почухуючи Же,
      Зазирить, візьме щось потроху й
      Спліта в словесне протеже.

      На терезАх чи на терЕзах? –
      Шукав у слові втіху я
      Й поволі збірку намережив,
      В якій немає… О моя

      Біжучості свята осново,
      Що зносить вітер увсібіч!
      Мої слова як та полова,
      Затоптана в стежках сторіч.

      Нехай на серці чорні плями
      Цвітуть, не знаючи замін!
      Бо я мастак між мастаками,
      А ще такі ж – онук і син.

      І каже Муза: “Згинь, заразо!
      Очима серця ти живеш.
      Тебе й обухом, віршомазе,
      Усім на радість не уб’єш!”

      "http://poezia.org/ua/id/17789/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    73. ***
      Згасають кольори рожеві,
      В тумані пропадає овид.
      Лиш часом прилітає мрево
      Моєї першої любові.

      Не голос – тільки напівшепіт.
      Лице хова червона темінь.
      І я з надією у тебе
      Питаю: “Як тобі без мене?”

      А ти відповіси мовчанням
      Очей, що повні таїною,
      І відпливаєш у смеркання…
      А я без сну, без супокою…

      Згасають кольори рожеві,
      В тумані пропадає овид…
      Я знову дожидаю мрева
      Моєї першої любові.

      10 жовтня 1981 року

      "http://poezia.org/ua/id/23375/personnels"

      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    74. ***
      – Харо-оне!..
      Тиша. Стікс лиш гомонить.
      – Перевези!.. Душа твоя камінна!.. –
      Орфей на цьому березі кричить,
      На тому Еврідіка плаче тінню.

      Нема назад коханій вороття.
      А тіні мертвих темно-бузинові.
      Шумить безмовно річка забуття,
      Навіки розлучаючи з любов’ю...

      Легенда сива з темені зрина...
      А мо’, це сон, а може, це примара?
      О ні, я чув: зірвалася струна
      Чийогось серця... Лиш бринить кіфара...



      1981

      "http://poezia.org/ua/id/21767/personnels"

      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    75. Крильця рожевої меви
      Прилетіла до тебе мева –
      Білий світ став таким рожевим.
      Буде кілька діб ночувати,
      Хоч тікай із яранги-хати!

      Не печалься, кохана, так.
      Я мисливець Овайюак.
      Ось мій спис, ось тугенький лук,
      Дорога моя Мамаюк.

      Якщо буду мати фортуну,
      Я ту меву тобі усуну,
      Щоб не крапала з рани крівця
      На прудкі білосніжні крильця.

      І не будеш мати мороки,
      Мабуть, десь отак зо два роки…
      Твою б згоду й мені фортуну –
      І усуну!


      10 грудня 2011 року


      "http://poezia.org/ua/id/31448/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    76. ***
      Мов поперхнувся кексом…
      Кави – запить! – нема.
      Пахне волосся сексом.
      Щічки. І ти сама.

      Все у мені, край мене
      Зводиться, устає:
      Листя увись зелене,
      Жайвір, що в небо б’є…

      Мов – на світи – любисток!
      Зник непомітно кекс.
      Мила, тебе любити –
      Більше, ніж просто секс.

      З вітром ти невідомим...
      Зюйд чи, можливо, ост?
      Третій чи, може, сьомий?
      …Стоячи вип’єм тост!

      28 травня 2013 року

      "http://poezia.org/ua/id/37172/"

      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    77. ***
      Ми козацького роду.
      Гостра шабля в руці.
      З крові й духу народу –
      Криловці, Криловці.

      Наш девіз – непокора,
      Хто б там як не трудивсь.
      Прокленеш, враже, скоро
      День, в який народивсь.

      Якщо бій – до загину,
      Бо орли – не раби,
      За червону калину
      Й тихий смуток верби.

      Дружній потиск правиці –
      Хто до нас із добром.
      Смирний дух голубиці
      Поєднався з орлом.

      Ми козацького роду.
      Нас не візьмеш на страх.
      Ми пребудем в народі –
      І народ у віках!

      27 травня 2013 року


      "http://poezia.org/ua/id/37155/"

      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    78. Україні на її дев’ятини
      Моя усопша Україно,
      Новопреставлена раба.
      Червоні ягоди калини
      Склювала воронів юрба.

      Дітьми посаджена на палю
      Гострошпичастого Кремля.
      Хай вас, іуди, сором палить
      І рідна проклина земля!

      …Ми в чужинецьке підворіття
      Втрьох матір пом’януть прийшли.
      Прости, що не усі тут діти.
      Ті сім – хохли… Ті – продали…

      25 березня 1991 року

      "http://poezia.org/ua/id/24097/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    79. Небилиця (але не байка)
      В Ермітажі працюю. В музеї.
      Я стара, бо уже на пенсії.
      Вірний страж Рафаеля, Ван Дейка,
      Чарівних полотен Флоренції.

      Йдуть повз мене – наліво, направо –
      В галстуках. Споглядають шедеври.
      Часом лиш рогова оправа
      Запитає культурно: “А де у вас?..”

      Померсікає, посенк’юкає,
      А чи просто скаже : “Спасибі…”
      Я години балакаю з мухою,
      Що крізь шибку б’ється на світло…

      А сьогодні (це в світі буде щось!)
      Так святково. Так небуденно.
      Йшов один. Подививсь на Рубенса
      І кивнув мені: “Добрий день!”

      2 червня 1982 року

      "http://poezia.org/ua/id/27014/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    80. ***
      В ніч купальську зірвати хочеться
      Щастя квітку, що раз на віку…
      У якім шукати урочищі,
      У якому чагарнику?

      Не шукай її там, де заболоть,
      Не шукай у найбільшій глуші.
      У цю ніч зацвітає папороть
      Не у лісі – в твоїй душі.

      Це насправжки. Не знають квіти меж.
      Світ черлений від їх краси.
      Йди тепер і, допоки житимеш,
      Поміж люди її неси.


      7 липня 2011 року

      "http://poezia.org/ua/id/30018/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    81. ***
      В благословеннім ОстрозІ,
      Як у безвихіднім острОзі,
      Ти на одній стоїш нозі
      За всі свої гріхи у Бозі…

      І чорт лукавий що не день
      Тобі хвалебно курить ладан.
      Ім’я йому – Карнегі Дейл –
      Доби новітньої бен-Ладен!

      І плине, наче вічність, мить.
      Довбися пальцем в носі, в пупі…
      Пора, шановний, зрозуміть,
      Що ти давно в глибокій дупі!

      З її не вирватись тенет!..
      Співай осанну, крий всіх матом…
      І Бог, як Шостром Еверет, –
      Безсилий актуалізатор.

      1998

      "http://poezia.org/ua/id/17689/personnels"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    82. ***
      Жінка, вагітна сонцем, –
      Апофеоз краси –
      Світло продовжить в доньці,
      В синові – неба синь.

      Прийдуть поет, художник
      Сутність збагнуть твою.
      Як неповторність можна
      Знов повторити?..
                      П’ю

      Я за батьків, цих зодчих,
      Генію їх молюсь…
      Не відвести вбік очі.
      Мила, вмираю, лю…

      1 вересня 2012 р.


      "http://poezia.org/ua/id/34129/personnels"

      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    83. ***
      Є у тебе криниця.
      Всяк води з неї хоче.
      Я душею не ниций,
      Тож дивлюсь тільки в очі.

      Тут безсилі слова є.
      Можна вічність просити.
      Краще мовлю халва я
      Разів сто – й буду ситий.

      Є поезії тема
      І над тілом наруга.
      О сигнальна системо,
      Що, за Павловим, друга!

      В цноті духа, шалені,
      Час пускаєм – хай плине.
      Мила, з фістули в мене,
      Бачиш, котиться слина.

      …Є у тебе криниця
      Й непрохідна дорога.
      Як земний вік скінчиться,
      Посміються з нас в Бога.

      16 вересня 2012 року

      "http://poezia.org/ua/id/34268/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    84. ***
      Дві чутливі струни – це, напевно, про нас.
      Я не знаю: любов це чи лиш резонанс.
      Тільки серцем зачепиш невидиму нить,
      Як відлуння у другій душі забринить.
      Я продовжу тебе, ти продовжиш мене.
      Хай поезія наша повік не мине.
      …І бринять дві струни. І так солодко вдвох.
      І скоряємось ми. Бо музИкою Бог.

      22 березня 2012 року

      "http://poezia.org/ua/id/32513/personnels"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    85. ***
      Ми в любові хочем позостатись,
      Зупинивши часу вічний плин.
      Тільки ж де оте, що вище статі
      І скрипіння ліжкових пружин?

      Скільки вас, брати наївні й сестри,
      В пошуках непроминущих цнот
      Розбивалось о звичайний еструс,
      З піднебесних падало висот!

      Споконвіку на одній планеті
      Водночас ростуть із двох пагіль
      Чорна злість Монтеккі й Капулетті,
      Пристрасних губів бентежний хміль.

      Хай говорять медики: гормони!
      Хай святенник гнівом вибуха!
      Хто співати пісню заборонить
      Праведного й чистого гріха?!.

      Що комусь до того: є – немає?
      Та душа наповнилася вщерть!
      Я тебе кохаю – я злітаю
      Понад вічність, мить, життя і смерть.

      4 жовтня 1998 року


      "http://poezia.org/ua/id/18277/personnels"

      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    86. ***
      У тім нема гріхопадіння,
      Що варте осуду й ганьби.
      Це – шал, це в небо вознесіння.
      Свою ти пристрасть возлюби,

      Бо в ній – весна, а не обжинки,
      Бо в ній ти тут, бо в ній ти є.
      ...Свята в своїм бажанні жінка
      Себе як сонце віддає.

      10 січня 2004 року

      "http://poezia.org/ua/id/18320/personnels"

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    87. ***
      Глянеш в душу мені, як ніколи й ніхто:
      – Милий, чом в тебе очі червоні?
      – Уночі прилітала моя Ерато
      Й не далася в жагучі долоні.

      Тільки облизня я упіймав – і слова
      Полилися у вірш. Це нестерпно.
      Позавчора ж була уночі, як жива,
      Чарівна моя Муза Евтерпа.

      – Ти, поете, брехливий мінливий Протей.
      Муз гарем утече від султана…
      Ерато і Евтерпа – це ти. Як про те
      Розказати? Повір же, кохана…


      21 грудня 2011 року

      "http://poezia.org/ua/id/31579/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    88. Горинь. Світанок
      Горе у мене, горе.
      Думкою перелинь.
      Ранок тебе розпросторив,
      Голу, немов Горинь.

      Ти в берегах паруєш,
      Скрапуєш молоком.
      Доля нас не парує.
      Злизую язиком

      Спрагу із уст жаждивих...
      Горе мені, біда.
      Станеться, може, диво?
      ...Тихо мовчить вода.

      24 вересня 2012 року

      "http://poezia.org/ua/id/34330/personnels"

      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    89. Котека, або Жіноча допитливість
      Я мрію маю золоту
      Й палющу, наче спеку.
      В нас розтанцьовують фату,
      Ну, а у них – котеку*.

      Живе та мрія з юних літ,
      Я палко мрію нею.
      О матінко, благословіть
      На шлюб в Нову Гвінею!

      Як вишні цвіт фата злетить.
      Я ж до кохання ласа.
      Котека ув очах стоїть –
      Бажаю папуаса!

      За папуаса хочу я.
      Набридли українці,
      В яких в кишенях – ні хріна**.
      Й так само – у ширінці.

      Під серце мрія б’є, під дих.
      Жага в’ялить, мов спека:
      Якщо – такі! – котеки в них,
      То що ж там у котеках?

      23 листопада 2012 року

      "http://poezia.org/ua/id/35116/personnels"

      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    90. На захист більшовиків
      Даремно ви ховаєтесь у шанці.
      Не устоїть кремлівський Вавилон.
      Ми – вільні люди, ви – системи бранці.
      Виходьте, вже настав Армагеддон!

      Не бійтеся, не нам катів карати.
      Будь проклят, хто гадючу кров проллє!
      Вам перед Богом відповідь тримати.
      Крім Нюрнберзького, Суд Господній є.

      Генсеки, юди, леніни, пилати,
      Душителі свободи у Литві,
      Готуючи народу каземати,
      Рятуєтесь в тюрмі від нього ви!

      Ви нам вбивали в душах Україну,
      На наші мізки тиснули згори,
      Розпростуючи звивини людини
      У грані п’ятикутної зорі.

      ...Нема тобі іще, народе, прощі.
      Ти всіх тиранів заслужив сповна.
      Допоки будуть Ленінові мощі
      У Мавзолеї, доти і вина

      Не зніметься... Вставайте, озвіжденні,
      Чий розум ще в пелюшках кумача!
      Хай ляже в землю злий кривавий геній,
      Щоб одержимі духом Ілліча

      Очистились, щоб спала з віч полуда.
      Страшний не людський, а Господній Гнів.
      ...Скажені леніністи йдуть! О люди!
      Не доторкайтесь до більшовиків!

      Кріпімося, щоб нас не спокусили.
      Я вірю в те, що вистачить нам сил,
      Якщо, почувши “Господи, помилуй!”,
      Душа озветься: “Господи, помил...”

      18 лютого 1991 року

      "http://poezia.org/ua/id/25108/personnels"

      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    91. Литовським неофітам
      На Кремлівський амвон він виходить такий непорочний,
      І налобна Камчатка коричневим німбом горить,
      І коричнево сяють червоні знамена ув очі,
      Збронзовілий дух Леніна в залі могутньо стоїть.

      Возсідає президія – мудрих апостолів рада.
      Не ув’язнений ще Вельзевула нащадок – Борис.
      І підступно, як Юда, Єгор вибудовує зраду,
      Щоби “праведне сонце” вдягнути у консерватизм.

      Михаїл осіняє усіх Іллічевим знаменням.
      Йдуть до нього на прощу, цілуючи молот і серп.
      Відпускає компартії він помилки й прогрішення,
      І вже Сталін в собі чисту душу дитини несе.

      До державної чаші йдуть сестри, тремтячи від щастя.
      І республіка кожна побожна уста відкрива.
      Лиш одна із сестер не достойна святого причастя –
      Екстремістська, проклята, ворожа, небратня Литва!

      Перекрити їй газ! Ех, повітря б іще перекрити!
      На без хліб’ї невдячна нехай же тепер посидить.
      Може, буде їй менше отої свободи кортіти,
      Буде знати, як брата московського треба любить...

      ...Самодержцю всія!.. Вже імперії ти не вборониш.
      О Литво! Із тобою республік усіх холуї!
      Хай, наш царю, тебе не тривожать Союзу кордони –
      Вони будуть з Камчатку на лисому лобі твоїм.

      26 квітня 1990 року

      "http://poezia.org/ua/id/28060/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    92. Екзистенційне
      А до Києва від Оттави,
      Як із вирію журавлю.
      Надгоринський запах отави
      В Сейнт-Альберті тепер ловлю.

      І стає на душі євшанно,
      Й України я не виню.
      Віддають у цім світі шану
      Не людині – її званню.

      Журавлі мої і лелеки,
      Біль канадський, вкраїнський щем…
      Рідний Томахів так далеко,
      І під серцем чогось пече.

      То цвєтаєвське призабуте
      Смутком світлим мене бере.
      Ви любіть одне одного, люди,
      Хоч за те, що кожен помре.

      20 грудня 2009 року

      "http://poezia.org/ua/id/23529/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    93. ***
      «Рясних Господніх благословінь...» –
      Ачей в кіоті мелькне хоч тінь.
      Благословенний, Котрий гряде.
      Нема тут Бога – Карнегі Дейл!
      Острозькі мури – це вам не тин.
      Не пахне ладан – лиш сірки штин.
      Хто усумнився – того крізь стрій!
      Тут найстрашніша із мімікрій.
      Смола кипляча б’є в казани.
      І лик Карнегі, як сатани.
      «Рясних Господніх благословінь...» –
      Ачей в кіоті мелькне хоч тінь.

      19 березня 2013 року

      "http://poezia.org/ua/id/33244/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    94. ***
      Світе мій! Ось яке право!
      Ось вона – воля свята:
      Знов одпускають Варавву,
      Знов розпинають Христа.

      Треба нам пильність плекати.
      Вічна борня йде зі злом:
      Вірного сина Пилата
      Із екстремістом Христом.

      Всякий, хто може дивитись,
      Хай не одводить очей:
      Ворог народу – це митар,
      Вождь його – це фарисей.

      Тим, хто посміє (о горе!)
      Йти за Ісусом Христом,
      Буде тбіліська Гоморра,
      Буде литовський Содом.

      Цвяхи гострімо на жертви,
      Щоби за ребра – й на хрест…
      Книжники! Пізно: із мертвих
      Знову народ наш воскрес.

      17 січня 1991 року


      "http://poezia.org/ua/id/19949/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    95. Великоднє брато-сестринське
      Мрію я: в час Великодня –
      О жаго великодня! –
      Ти затулиш повіками
      Свої карі безодні.

      …У твої вткнуся коси я.
      Гарно вдвох під вербою.
      Сестро, хочу христосатись
      Цілий вік із тобою!

      15 квітня 2012 року

      "http://poezia.org/ua/id/32744/personnels"

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    96. Остріг (ба ні, все-таки Острог!)
      Тотальна сурдокамера, авжеж.
      Понад усім – її самодостатність!
      Тебе тут кожен ревно береже*,
      Щоб ти межу не смів переступати.

      Чого ти рвешся до чужинних міст
      І будиш в нелояльності підозри?
      Чи ж не один і той же самий світ
      На повні груди й крізь вузенький розріз?

      Мій любий бокре! Що тебе жене?
      Спини свій біг і серця не розгнуздуй!
      Побережись, бо штеко будлане
      Острозька невблаганна глока куздра!**

      О доле! Пострічай і підвези!
      Не покидай мене на півдорозі!
      Мій батько тут*** зцілився від шизи.
      Чи ж я верну свій перевчений розум?

      5 лютого 1996 року

      "http://poezia.org/ua/id/17688/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    97. ***
      Високого сенсу, високого сексу,
      Двох серць і двох плотей, і душ двох двобою!
      Хай понад прогреси розкриляться перса
      Й поглинуть, і втоплять шаленим прибоєм!

      Еротики віща і вишня потреба.
      Рятуйте, святенники, заячі душі!
      Повік не сягти тому горнього неба,
      Хто схизмою музику тіла задушить!

      Любімось, дивімось коханню у вічі!
      Як солодко мучить це Боже свавілля.
      Усі ми пощезнем, та піде у вічність
      Високе, безсмертне, святе божевілля!

      17 червня 1995 року

      "http://poezia.org/ua/id/18449/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    98. ***
      Екзотично пахне цвіт акацій
      Із дитячих літ, що босонІж…
      А життя – це шерег біфуркацій,
      Чи простіше – просто роздоріж.

      Шанс утратиш – рватимеш волосся.
      Пожалкуєш, й що спромігсь на чин.
      Все мені так болісно збулося.
      Нарікати теж нема причин.

      Як мені до себе докричаться,
      Справжнього, де ще таке дитя…
      Щедрий Боже, дякую за щастя.
      І нема із цього вороття.

      28 листопада 2005 р.

      "http://poezia.org/ua/id/17446/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    99. ***
      Спасибі і рукою й серцем теж
      (Як щемно в слід цвєтаєвський ступати!)
      В цих віршах б’ються сполохи пожеж,
      Які в душі зумів потамувати.

      Шалена буря рвала і гула.
      Не знаю, як приборкати вдалося.
      Хай легіт вам торкнеться до чола,
      Скуйовдивши не долю, а волосся.

      Вина кармічна на густім хмелю
      Перебродити б мала в ніжні вина.
      Якщо лишилась гіркота жалю,
      Пробачте, каюсь, в цім моя провина.

      Любов буває радісна й сумна.
      Поезія ж – то почуття взаємне.
      Здається, заплатив за все сповна.
      …Вина терпкого аромат приємний.

      25 травня 2011 року

      "http://poezia.org/ua/id/29591/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    100. ***
      Терпкий розсіл. Хмільне було чар-зілля.
      Я нині із такого будуна.
      А ти по-материнськи на похмілля
      Свою любов так просто й щиро – на.

      Я, змучений, припав до твого дзбана.
      Повір, що навіть краплі не проллю.
      Пручаються вуста сказать: кохана,
      Впирається душа сказать: люблю...

      Так серце розхиталось від емоцій,
      Заходиться плачем від аритмій.
      Розсіл не менш біблійний, як і оцет.
      Гіркий?.. Солоний?.. Пий, козаче, пий!

      Я пристрасть знав. Крутили – як динамо.
      Із набиванням власної ціни...
      А тут стражденна жінка, наче мама.
      Як не любов – то жертву оціни.

      ...Каміння своїх слів пора збирати.
      Відмовили в коханні майже всі.
      Це не кінець. Життю іще тривати,
      Допоки не доп’ю увесь розсіл.

      14 лютого 2004 року

      "http://poezia.org/ua/id/17499/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    101. ***
      Ще якої геєни
      Ниспошлеш мені, Боже?
      Диким сміхом гієни
      Моє небо тривожать.

      Ще помножиш страждання
      На нестерпні тортури?
      Обступило кохання,
      Як безвихідні мури.

      В цьому пеклі вогненнім
      Пристрасть хижо п’є душу.
      Від якого із членів
      Я відкинутись мушу?

      Від очей сумовитих,
      Від руки у ваганні?
      О, як хочеться вити
      Від такого кохання!

      Сміх гієни тривожить
      Небо, море і сушу…
      І не в силі я, Боже,
      Свою вирвати душу.

      Із пекельного раю
      Не буває вертання.
      Від кохання вмираю,
      Воскресаю в коханні.

      23 січня 1998 року

      "http://poezia.org/ua/id/17666/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    102. Сосюринський мотив
      І пора вже не та, і вже цвіт обліта,
      І спливає у даль за водою.
      Б’ється врода весняна твоя об літа,
      І не буде добра з цього бою.

      Про літа я не буду тобі говорить.
      Ще колишня ранкова краса є.
      Проліта поміж нами димок у блакить,
      А багаття любові згасає.

      21 березня 1993 року

      "http://poezia.org/ua/id/17925/personnels"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    103. ***

      Ти думала, що буде двадцять три
      І через рік, і два, і десять, й тридцять.
      Які перетріпали нас вітри,
      Розвіявши на пачоси й кострицю.

      Кастрати, розлучивши плоть і дух,
      Позбавили буття і сенсу, й руху,
      З-поміж усіх житейських потерух
      Найбільшу залишивши потеруху…

      Ну, і нехай. Мовчи й не говори.
      Не звинувачуй в підлості і зраді.
      …В мої зіниці дивляться аж три
      Янголики із потойбіччя саду.

      Біблійний змій звивається вужем.
      Тим яблуком лиш душу розтривожу.
      Я давній. І без сексу б жив уже,
      А без любові – навіть дня не можу!

      Тож третю – за любов! Яка гірка…
      Виляєш словом, як хвостом собачим.
      Всміхаєшся святенникам й жінкам –
      Нехай душа комфортно хоч поплаче.

      6-7 травня 2002 року

      "http://poezia.org/ua/id/17494/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    104. ***
      Немає нескінченних драм.
      Йде героїня за куліси.
      Я – не глядач. Я ж чесно грав.
      Не покидай! Чим біль завісиш?

      Зажди!.. Благальний в мене зір.
      Рахую миті і моменти.
      Он, чуєш: хвалять? Та не вір,
      То ворогів аплодисменти.

      Почнем спочатку все. Не йди!
      Зламать сюжет – це нам під силу…
      То не сльоза, то… в очі дим.
      Завіса впала. Чорно-сива.

      27 травня 1982 року

      "http://poezia.org/ua/id/18404/personnels"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    105. 666 (Послання Борисові Олійнику)
      Не шелестіть. Упокоєно спить ще Росія.
      Мчиться планета в майбутнє стрясінь, колотнеч.
      Квітень гряде. Скоро вродиться лисий месія.
      Збігло шістсот шістдесят уже шість кровотеч

      З часу, коли вийшов Маркс із жіночого лона.
      Все спланував наперед Невблаганний Статист.
      Спить ще Росія, та вже похилилась корона.
      Вітер із жовтня доносить диявольський свист.

      Ленін вродився. Сховалося сонце у мряці.
      З книги пророчої зірвано другу печать.
      Буде Велика Жовтнева з усіх менструацій
      В нашому світі кривавім найдовше тривать.

      Кінь вже червоний зі звіром у вічність понісся.
      Зірвано всі 7 печатей, і більше – нема.
      Опам’ятайтеся. Ви спокусились, Борисе!
      Третього Ангела вже пролунала сурма.

      Не шелестіть отим проклятим іменем Ленін.
      Нащо на віру сприймати було кожен том?
      Як Ви могли так безбожно Антихриста ймення
      Сплутати, наче сліпець, із Ісусом Христом?

      10 жовтня 1993 р.


      "http://poezia.org/ua/id/17810/personnels"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    1. Білий пудель
      І падав сніг із висоти,
      І пудель мав снагу.
      На білому снігу мостивсь,
      Зігнувшися в дугу.

      Маленький, білий, пес не біг.
      Стирчав хвіст – як жало.
      Йому б я, звісно, допоміг,
      Та клізми не було.

      Мов танцюрист пес тупцював.
      Я нахиляв чоло
      І зачаровано дививсь…
      Аж ось – пішло тепло!

      Він двічі лапкою гребнув.
      Йшла пара від землі.
      Здивований я щиро був,
      Ішов як уві млі…

      Шукати буду пса весь вік,
      Я перед ним в боргу.
      Бо за ногами приволік
      Те, що було в снігу!

      1991

      "http://poezia.org/ua/id/17469/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. ***
      Цівочка по цівці –
      Світло аж бринить.
      Павуки-зв’язківці
      Дзвонять у блакить.

      В копах стигле жито.
      Дні минають, дні.
      Бабине вже літо
      Ходить по стерні.

      Дідове – далеко.
      Вічна там зима.
      Зникли вже лелеки
      Й журавлів нема.

      Світла веретено
      Й нитка у блакить.
      Скільки ще у мене,
      Павучки, скажіть.

      19 квітня 2013 року

      "http://poezia.org/ua/id/36661/"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. ***
      …Я світлій пам’яті твоїй
      Повік не сотворю присвяти.
      В гіркотних споминах моїх,
      Поки живу, тобі тривати.

      Були ми друзями чи ні –
      Тепер нехай розсудить вічність…
      Хисткі й непевні стали дні,
      Як ти пішов у потойбічність.

      Тріпочуть зоряні вогні,
      Провинами пульсує совість.
      Тремтить, як поле навесні,
      Моя вселенська тимчасовість…

      Коли ж мій час урветься все ж –
      Вже треті вічність прокричали, –
      Ти руку друга простягнеш
      Чи перевізника з астралу?

      10 грудня 1992 року

      "http://poezia.org/ua/id/17498/personnels"

      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. ***
      Уже ти більше не живеш.
      Життя скінчилося летально.
      В яких світах яких безмеж
      Літаєш тілом ти ментальним?..

      Плин вічності – як плин ріки.
      В обличчя віє холод пустки.
      …Але пливе через віки
      Кораблик білої пелюстки.

      17 листопада 1991 року

      "http://poezia.org/ua/id/17685/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. Кочубей
      …Йде сила дика і могуча.
      Пильнуйте, козаки, чуби!
      Загаєтесь – і виб’є буча
      Вкраїну в пеклі боротьби.

      Нехай встає супроти хоті
      Ворожої козацька хіть!
      Судилось недруга збороти –
      Тож Кочубея не щадіть!

      Єднайтеся, Мазепи діти!
      Хто Кочубей той, козаки?
      Щоб підлу суть його розкрити,
      Читайте псевдо навпаки.

      4 квітня 1994 року

      "http://poezia.org/ua/id/17496/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. Фонетист
      «І Голоюх, і Кочубей
      З жінок не зводили очей», –
      Єврей читає назадгузь –
      І сміх трясе єврейський вус.
      Учений він, ще й фонетист,
      Тож бачить хуліганський зміст.
      А брата нашого примусь
      Теж прочитати назадгузь!
      Нехай збагне, чому чомусь
      Всміхнутись хочеться у вус…
      Якщо ж ти Бойко чи Бабій,
      То щедро власним сміхом сій!
      … Б’є хвиля сміху в крила вух:
      «І Кочубей, і Голоюх…»

      14 квітня 2013 року



      "http://poezia.org/ua/id/36633/"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. Монолог Венери
      Я богиня. І тому – що жінка.
      Між минулим і між майбуттям
      Сув’язі безсмертна павутинка,
      Бо життя продовжую дитям.

      Пил квартирний, повсякденний кіпоть
      Очорняють золотий мій німб.
      Легше богу з неба не злетіти,
      Ніж мені – земній богині – з ніг

      Замертво не впасти від утоми.
      Це ж усьому треба дати лад!
      Одягнуть дітей, прибрати в домі,
      Чоловіка ввечері обнять.

      Та нема ні ласки вже, ні сили.
      Кинь газету, поможи мені!
      На плиті і збігло, й пригоріло,
      Борщ якийсь удався несмачний...

      Тож не блискай ти на мене Зевсом.
      Що тобі я, милий, роздерусь!
      Цілий вік, як білка у колЕсі.
      Справ а справ – і вже немає рук...

      Я свята натомлена Кіпріда,
      Крапля материнських вічних мук...
      Тільки не кажи, що я фригідна.
      Як тебе без рук я обніму?!

      3 лютого 1987 року

      "http://poezia.org/ua/id/18210/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    8. ***
      Пізній вечір. Учитель я.
      По шибках б’ють гілляки злісно.
      У хазяйки реве теля.
      Проводи все іскрять провислі.

      Я, як істинний мазохіст,
      Так над зошитами мордуюсь:
      Все шукаю глибинний зміст
      Там, де світить глобальна дурість.

      Раптом зблиснуло світло – й ніч
      Знов – укотре! – щось вийшло з ладу.
      Зник у сутінках комунізм,
      Залишивши радянську владу.

      “Брехунця” я зараз ввімкнув,
      Щоб від мене миші відстали.
      “Скільки збитків моральних, – почув, –
      У тридцятих завдав нам Сталін...”

      В грудях віра тверда росла
      На словесних дріжджах прогресів...
      Нащо, вітре, ти півсела
      Кинув знов у пітьму репресій?..

      Хоч мине не один ще день,
      Та лютуєш ти, вітре, всує:
      Все ж колись електрик прийде
      Й комунізм реабілітує...

      Лиш по вулиці, де голова,
      Сяє світло. Повний порядок.
      Відвернись, моя голова!
      Ти ж не проти радянської влади.

      27-30 січня 1989 року



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    9. Рівне. Вулиця Свободи
      Геть зловісну статую Свободи –
      Безпардонний буржуазний фарс.
      Їдьте в Рівне, гноблені народи!
      Вулиця Свободи є у нас.

      Хоч вона й коротка – йди сміливо!
      Вільні всі в Союзі ССР...
      Посміхнись! Тебе вітає зліва
      Венерологічний диспансер.

      Не дивись, що тут хатки негарні,
      Тьмяно – пережитки давнини.
      Та в ідейнім плані – все нормально:
      Витримані в кольорі однім.

      Це велике право – крокувати
      Вулицею, що уверх веде...
      А в кінці тобі засяють ґрати
      Сірого будинку УВД...

      Люди різних націй, рас і рангів!
      Світ ваш до анархії іде.
      В нас свобода – планова, у рамках:
      З диспансеру і до УВД.


      25 лютого 1990 року

      "http://poezia.org/ua/id/17931/personnels"

      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    10. Сонет скресання
      Скресає річка. Йде під мостом лід.
      Бруньки плекають мрію незбориму:
      Зеленими листочками своїми
      Довірливо обняти білий світ.

      Весна торкнеться лагідно до віт
      (Вони ж до неї линули крізь зиму!)
      І обдарує щедро одержимих –
      Одягне у весільно-білий цвіт.

      Весна! Весна! – це наступ, не відлига,
      Яку здолають снігом небеса…
      Збурунилась ріка. Усе застигле

      Руйнується, вирує, воскреса.
      …І серце, скресле для добра од криги,
      Бубнявіє надіями, як сад.

      30 травня 1986 року

      "http://poezia.org/ua/id/18052/personnels"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    11. ***
      Говори, що-небудь говори.
      Слухаю тебе і не сприймаю.
      Слово від семантики звільняю –
      Кришталева повінь ізгори

      Напливає, і така бринить
      Музика щемливо невимовна.
      І стає душа від неї повна,
      Й гостро нерозхлюпаність болить.

      Не мені ти суджена – йому.
      Муку я свою благословляю.
      Ти не бійся, я себе здолаю
      І чужого щастя не займу.

      Насолода – плинна течія.
      Я ж її зрікаюся, бо хочу,
      Щоб твої бездонні чисті очі
      Сяяли мені, допоки я.

      19 червня 1994 року

      "http://poezia.org/ua/id/17943/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    12. ***
      Я у двір вела вола,
      Я за ріг вола вела,
      В хлів вела вола,
      А віл
      У город мене
      Завів!

      3 квітня 2013 року



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    13. ***
      У боярина Бобра
      Ні багатства, ні добра.
      Бобренятка два в Бобра –
      Треба кращого добра?

      3 квітня 2013 року



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    14. ***
      Женили сосну із осикою.
      Високу могилу насипали.
      А квітка вогню поміж полум’ям:
      “Холодно мені… холодно…”

      16 травня 1993 року

      "http://poezia.org/ua/id/33801/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    15. Формула закону всесвітнього тяжіння (?)
      Моя свята, моя єдина,
      Душі моєї камертон…
      Закон всесвітнього тяжіння –
      То писаний не нам закон.

      Помножуся в твоєму лоні,
      Уста помножу на уста –
      Й нема пропорцій! – беззаконне,
      Безмежне море вироста!

      Покличу… Відстані-розлуки
      Мені й луни не донесуть…
      Та я беру тебе на руки,
      У мріях я твою красу

      Голублю, пещу, обнімаю,
      Від шторму почуттів не сплю.
      Душею далеч розтинаю –
      Люблю.

      8 лютого 1992 року

      "http://poezia.org/ua/id/25486/personnels"

      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    16. Монолог Пігмаліона
      Нехай в любові я згорю,
      Розсиплюсь прахом над землею.
      Та все ж я запалив зорю,
      І ця зоря була моєю.

      Ці брови, губи і лице,
      Ця погляду тверда напруга.
      Моя любов – самоінцест
      З несхитним духом деміурга.

      Найтяжча із усіх покар.
      Дружино й доню Галатеє!
      Гріховності моєї дар,
      Невинності тавро моєї.

      Не відробить мені повік
      Своїх страждань бездонну карму.
      Коли земний скінчиться вік –
      В гарячім серці знайдуть мармур.

      1994

      "http://poezia.org/ua/id/17472/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    17. ***
      Орфею! Тоскну тугу прожени.
      Кричить твоя душа, а голос тихне.
      Немає, соловейку, солов’їхи,
      І не пливуть Харонові човни.

      Болить аж по сьогодні з давнини
      Орфеям невтишиме горе-лихо.
      Посвячені в легенди й сиві міфи,
      Супроти всіх пророцтв ідуть вони.

      Людська судьба – то не печальний міф.
      Даремно, кажуть, трудиться Сізіф:
      Не буде на вершині він довіку.

      І не налити бочку Данаїд...
      Та є надія, що пісні твої
      Колись пробудять мертву Еврідіку.

      1985

      "http://poezia.org/ua/id/18678/personnels"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    18. ***
      Була дорога глАдка,
      А тітонька – гладкА.
      Розбила, впавши, Гапка
      Гладишку молока.




      ?0000?

      "http://poezia.org/ua/id/17831/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    19. ***
      – Тату, тату, йди хутчіш!
      Там в капусті хтось! То миш?
      Тато Тані:
                        – То не миш.
      Там твій брат знайшовсь – Тиміш.



      14 лютого 2011 року


      "http://poezia.org/ua/id/28592/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    20. ***
      – Кукуріку! Кукуріку!
      Везуть півника в Олику.
      Плаче курочка: – Ох-ох!
      Може, краще ув Острог?..

      1985

      "http://poezia.org/ua/id/20125/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    21. ***
      СорокА сорОкам сорок
      Років стало у вівторок.
      “Скре-ке-ке! – скрекоче сорок. –
      Це усім нам разом сорок.
      Маєш, парубче, мороку:
      День в людей – у нас три роки!
      Скільки років нам тепер,
      Якщо вчора був четвер?”


      2008

      "http://poezia.org/ua/id/17856/personnels"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    22. ***
      В Львівській опері аншлаг.
      Всі в однім пориві: «Ах!»
      Щось рожеве, ніби сонце,
      Заяскріло ув очах.

      І знов починається герць,
      Який нагинає добу.
      І юний такий Ірванець
      Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»
      І юний такий Ірванець
      Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»

      «Бу-Ба-Бу!» – на сотні гін
      До штирнадцяти колін.
      Вийшов груші оббивати
      Всепланетний літзагін.

      І знов починається герць,
      Який нагинає добу.
      І юний такий Ірванець
      Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»
      І юний такий Ірванець
      Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»

      В Острозі є творчий рай.
      Йдуть в кущі мільйони Рай,
      Щоби вогнище палити
      На дощі, чорт забирай!

      І знов починається герць,
      Який нагинає добу.
      І юний такий Ірванець
      Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»
      І юний такий Ірванець
      Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»

      Ще є порох, а не прах!
      П’ятдесят – це ще не крах!
      І віншують ювіляра
      Азар’ян і Лібенкрафт!

      І знов починається герць,
      Який нагинає добу.
      І юний такий Ірванець
      Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»
      І юний такий Ірванець
      Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»


      І знов починається герць,
      Який нагинає добу.
      І юний такий Ірванець
      Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»
      І юний такий Ірванець
      Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»

      24 січня 2011 року

      "http://poezia.org/ua/id/28380/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    23. ***
      Terra incognita, virgo intacta,
      Третій вже рік з проголошення Акта!
      Чий то покіс і долина чия?
      – Ще не твоя… не твоя… не твоя…
      Скільки жалітися можна на долю!
      Квітне ж калина, зростає тополя.
      Що ж ти стоїш в проголошенні Акта,
      Terra incognita, virgo intacta?
      З півночі ж блискавки гряне змія:
      – Вже не твоя… не твоя… не твоя…



      1993

      "http://poezia.org/ua/id/17768/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    24. Павло Кричевський
                                        Е. Резниченко


      Ти уночі додому тихо йшла
      Крізь вулиць згортки й сторінки кварталів.
      Зачитані хмарки поволі мчали
      Із болем правд і кривд. Німа імла.

      Був дім, а в нім горів і гас камін,
      І розгорявся знову. Ти мовчала.
      А я подумав: «Є у слів начало –
      Вогонь свічі, твій погляд, наче дзвін».

      Яка небес бездонна синява!
      Як світиться, аж серце ожива!
      Тим світлом неословлене все дише

      І подихом гойда зірок вуаль…
      Світ перших слів крихкий, немов кришталь.
      Дивись у вись, влови його крізь тишу.

      18 березня 2013 р.


      "http://poezia.org/ua/id/36352/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    25. Зрада
      Тиша – це зрада крику,
      Безмір – це зрада меж.
      Річка ламає кригу,
      Вітер в безвітр’я дме ж.

      Зради відсутність – зрада
      Передусім собі.
      Легко у водоспаді
      Власне життя згубить.

      Зраджений був учора –
      Роги на півчола:
      Вічності ти в покорі
      Лоно своє дала!

      Гірко печаль-спокуту
      У пелені несеш.
      Можна усе збагнути,
      Але забути все ж…

      Жінка, яка любові
      Стримала впертий шквал,
      Нині за першим словом
      Мовчки іде на ґвалт.

      Кличуть нові дороги,
      Друга любов щемить.
      Вічності ряст – під ноги.
      І да святиться мить!


      1997

      "http://poezia.org/ua/id/17667/personnels"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    26. Друга чаша
      Хотів солодку чашу пить
      (Наївність мила),
      Достатньо стало пригубить –
      Вона гірчила.

      Хотів, щоб раз і назавжди…
      Чи сили стане
      Нести гіркі твої меди
      По край останній?

      Гірку пропив – жив як не жив –
      До половини.
      Як бути, світе, підкажи
      Слабкій людині.

      …Знов у мою самотину
      З країв привіту
      Послала доля ще одну,
      Ущерть налиту.

      Весною світ увесь пропах…
      О чашо друга,
      Стояла у твоїх очах
      Вселенська туга.

      Як самогубцю глибина,
      Манили вічі.
      І серце тенькнуло: вона
      Її – у вічність!

      Чуттів моїх високий біль,
      Сльозино в оці!
      Не перебродить буйний хміль
      У кислий оцет.

      Уп’ється інший при вині
      Твоїм назавше.
      Яка солодка ти мені,
      Неспита чашо!

      1995

      "http://poezia.org/ua/id/17471/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    27. ***
      Стримлять з води очеретини –
      Зачаєно на дні ріки
      Чекають слушної години
      Хоробрі вої-козаки.

      Вкриває чола жабуриння
      І мул заносить річковий.
      Чорнобиль вдарив під коріння…
      Та ще не вмерла… Дух – живий!

      Вкраїнське стелиться мовчання,
      Переростаючи в санскрит.
      Ще ми, мов з могікан останні,
      Своєю вмієм говорить.

      Вже півземлі народ утратив,
      Вже у степах замовк наш спів.
      Та ще не пізно: є Карпати,
      Є волелюбний древній Львів.

      Кохана неню Україно!
      Скажи, скажи, допоки ти
      Натужно так в очеретину
      Іще збираєшся сопти?!.

      Не спіть, зачаєні Нечаї!
      Пора вставать до боротьби!
      Уже над вами чорні чайки
      Кричать зрадливо: “Киги-би…”

      1989

      "http://poezia.org/ua/id/17463/personnels"

      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    28. ***
      Як відшумить легкий шампанський хміль
      І відпливуть бурхливих тостів ріки,
      Самотність знов обступить звідусіль
      І душу роздиратиме до крику.

      В шаленстві цім пекельного вогню,
      Який пощади не дає ніколи,
      Тобі я запізніло подзвоню
      І тихо простягну несмілий голос…

      Як тонко дзвонить голубий кришталь!
      Як солодко – над прірвою до згуби!
      …І плавиться мембран холодна сталь,
      Й гарячі губи дихають у губи.



      1996

      "http://poezia.org/ua/id/17767/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    29. ***
      Думаєш: homo ludens? –
      Груди б від болю дерти!
      А як любові не буде –
      Можна і вмерти.

      Серпень – це ще не осінь.
      Сонце пітьму розсіє.
      Вітер думки відносить
      На Голосіїв…

      Прискає приском рана –
      Пекло і рай любові.
      …Писано лист, кохана,
      краплею крові.


      2002

      "http://poezia.org/ua/id/17558/personnels"

      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    30. ***
      N*

      А за похміллям знову хміль
      Повився в’юнко.
      З яких країв прийшла, звідкіль,
      Ласкава юнко?

      Свою невинність віддала,
      Вся віддалася.
      Душа моя ще не пила
      Такого щастя!

      Без осторог і без умов –
      Згоріли межі!
      І я пізнав тоді: любов –
      Сестра пожежі.

      В пекельно-райському вогні
      Ми палахтіли...
      Ти Всесвіт віддала мені –
      Не тільки тіло.

      А я прожити вік свій міг
      Десь поза раєм.
      Тож цілий світ кладу до ніг
      Тобі навзаєм!

      2004

      "http://poezia.org/ua/id/17624/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    31. ***
      Дев’ять день минуло. Вже запізно.
      Добре, встигли хоч до сорока.
      Пом’янім на гепібездській тризні
      Толика і Лорку, і Юрка.

      Уникаєм глянути ув очі
      В світі, де скастровано любов.
      …Божий Син банальщину белькоче:
      «Їжте, пийте… Плоть моя і кров…»

      5 березня 2013 року



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    32. ***
      Може, все ще не так погано,
      Може, шанс в України є,
      Якщо десь у далекім Луганську
      Хтось читає слово твоє,

      Терикони й поля єднає,
      Кримські гори і болота…
      Я ті губи благословляю,
      Що цілують Вкраїну в уста!

      В тебе також є шанс, і, може,
      Як свіча твоя догорить,
      Губи віку віршам продовжать,
      Відщипнувши вічності мить.

      8 червня 2011 року

      "http://poezia.org/ua/id/29710/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    33. ***
      Перелилось у вчора
      Світле грядуще завтра.
      Стала від брехень чорна
      Стягів червоних ватра.

      Втратились перспективи,
      Це ж без грошви – погибель!
      Леніне милостивий, –
      П’ять буханців, дві риби.

      Хочуть розкішно жити,
      Солодко-смачно їсти
      Всі твої паразити,
      Всі твої егоїсти.

      Спішно колишня погань
      Переповзла в святоші.
      Вигідно нині Бога
      Взять й полюбить за гроші.

      Посмішки їх облесні,
      Очі верткі, як миші.
      Сестри й брати всечесні –
      В Господі нувориші.

      Боже, прости їм тутки,
      Там – воздаси без знижки.
      Ти ж бо не проститутка
      Та, яку тягнуть в ліжко!

      Світ обійдеш брехнею…
      Бога ж не обманути!
      Тіштеся, фарисеї, –
      Сірку в повітрі чути!


      1998



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    34. Піжама
      Приміряла дівчина піжаму,
      Ту, що зігріватиме ночами.
      Та й пішла, втомившись од примірок.
      Може, колір здався надто сірим?
      Чи тканина і шорстка, й кусюча?
      Світ широкий, щоб шукати луччі.
      …Хлопцеві вночі не раз здається:
      Стукотить її гаряче серце,
      Він тісний, як на майбутню маму.
      …Приміряла дівчина піжаму.

      9 лютого 2013 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    35. Ретроспекція. Мезозой. Останній день
      Не було ще культу і застою,
      Ще антропос бога не створив…
      У прадавню еру мезозою
      Сходились на сходку ящери.

      Археорніс кудкудакав гордо –
      Понад план одненьке зніс яйце.
      Скрасивши собі думками морду,
      Смачно бронтозавр жував сінце.

      Стегозаври тютюном чаділи,
      Мекав диплодок, немов коза…
      І ураз під небеса злетіло:
      – Хай живе Великий Динозавр!

      Вождь підвівсь під шквал овацій:
      – Заври!
      Любі співвітчизники мої…
      Над його чолом шуміли лаври,
      Ними мух гонили холуї…

      – В нас бедлам. Той сокорить, той мука
      І говорить, що на ум збреде.
      Не країна – лебідь, рак і щука.
      Це нас до добра не доведе

      І звести нам вежу не поможе.
      Є урок повчальний – Вавилон.
      Тож віднині тільки хрюкать можна.
      Проти?.. За?.. Утримались?.. – Закон!

      Стихли всі. Точив серця їм шашіль,
      Якщо шашіль був уже в ті дні…
      Раптом птеродон малий закашляв:
      – Це – великозаврський шовінізм!

      У вождя лице позеленіло:
      – Слухай, западенець… птеродон,
      Як під сумнів взяти ти посміло
      Одностайно схвалений закон?!

      Знаю: під стропом ховаєш кріса,
      Каменя за пазуху поклав…
      Зашуміли ящери, зійшлися.
      Кожен різав, дер, душив і рвав…

      І таких ще не було баталій.
      І поволі мезозой згасав.
      І був день. І вечір був останній.
      І вмирав останній динозавр.

      1988

      "http://poezia.org/ua/id/17465/personnels"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    36. Корова і Як
      Коров’як Корова їла.
      Квітли луки жовто й біло.
      Запитав Корову Як:
      «Як тобі цей коров’як?»

      2010

      "http://poezia.org/ua/id/28463/personnels"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    37. ***
      У болоті бегемоти
      Чай пили із бергамотом.
      Бегемотове болото
      Геть пропахло бергамотом.
      А брунатні африканці
      Босими біжать до танцю
      Із Ботсвани чи Брунею
      І великою сім’єю
      Веселяться край болота,
      Що пропахло бергамотом.


      2008

      "http://poezia.org/ua/id/33929/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    38. ***
      Є любов взаємна.
      Є любов-спокута.
      Першу п’єш – приємно.
      Друга – мов цикута.

      Є вогонь холодний,
      Глиб очей ожинна.
      В спраглих і голодних
      Є любов-пружина.

      Не відпустить, певно? –
      В губи не дається.
      …Той благословенний,
      Хто колись нап’ється.

      10 серпня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/33901/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    39. ***
      Мила моя, сонячна,
      Яблучко на Спаса.
      Тату й мамі – донечка,
      Світові – окраса.

      Йду, тобою зваблений,
      Повен щастя-цвіту.
      Манить мене яблучко
      Сонячним привітом.

      Не посмів зірвати я,
      Лиш торкнувсь несміло.
      Пахну ароматами
      Я твойого тіла.

      У любові зими є,
      Є в любові весни.
      Від твойого імені
      Світ мені воскреслий.

      Мрію, поки житиму,
      В літній час зорію:
      Сонце всім світитиме
      Й лиш мене зігріє.

      12 серпня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/33916/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    40. ***
      Правда – жовта трава і цей морок осінній,
      Буре листя, повернуте в лоно землі.
      П’ю, немов молоко, я туман у долині,
      Крає серце розпачливий крик журавлів.

      Правда – тільки ця осінь. У сльозах, наче жінка.
      Забирається холод і в душу, й під шаль.
      Мокне бабине літо. Й тремтить павутинка…
      Ходить осінь – висока і світла печаль.

      Не крізь шибку вікна – серця дотиком ніжним
      Осягни її суть. Чуєш плаче трава?
      Я приймаю життя. Сумно. Щемно. І свіжо.
      Правда вся в почуттях. А в словах?!. А слова…

      1984

      "http://poezia.org/ua/id/17462/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    41. Антидержавницьке
      Не продав, не вбив – не звідав щастя!
      Де кар’єрний ріст? Хоч вовком вий!
      Мабуть, час прийшов мені украсти
      Шапку із чиєїсь голови.

      8 липня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/33558/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    42. Знову 39, або Переставлений ефект перевернутого подвійного дзеркала
      …І прОлітали кобилиці.
      Від Ланей щось у них було.
      І хмЕлем повнились зіниці –
      СтоКрило почуття росло!

      Хто Спрагу знає Рисакову,
      ПожАдливу бажань жагу?!
      ЗагНузданий – порве окови
      Й не Дасться шию у дугу

      СкоРить наїзникові-часу.
      ЦілУє ланю зацний кінь…
      – О гоРдий сину Опанаса…
      О! трИдцять дев’ять все ж таки!..

      Тут Справді можна помилиться:
      Як лАнь, крізь далечінь таку
      ВтіКала юна кобилиця
      І в бУйні руки Рисаку!

      5-6 травня 2002 року

      "http://poezia.org/ua/id/17671/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    43. О Земле
      Вбиває брата брат. Не стихли
      Криваві війни й суєта.
      О Земле! Споконвічна стигмо
      На тілі Господа Христа.

      1991

      "http://poezia.org/ua/id/19548/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    44. ***
      Як розпише ніч небес узори,
      В голові лівіють враз думки.
      І мені здається: то не зорі –
      А звабливі молоді дірки,

      І руді, й колючі, ніби сіно,
      П’янко пахнуть небом й молоком.
      Почергово клав би їх на спину
      І кохав би довго отако…

      «Місьйонере, – в сміх лелеки мудрі, –
      Вершниця ж є, тачка, пантероз…
      Прочитай, поете, Камасутру,
      Знайдеш там багато інших поз».

      А поет у відповідь лукаво,
      Кладучи любасок на межі:
      «Пози – то пусте. Мені цікаво
      З тими, що далекі і чужі».

      І додав, стріпнувши буйним чубом
      (Сивина десь перша узялась):
      «Мабуть, я вродився однолюбом,
      Бо усіх люблю один лиш раз!»

      30 грудня 2011 р.





      "http://poezia.org/ua/id/31679/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    45. ***
      Питиму менше я зілля хмільне.
      Сон дивний снився вчора:
      Мов зіштовхнула доля мене
      Груди у груди з майором*.

      Я розгубивсь. Наче вкопаний став.
      Губляться так лиш діти.
      – Хочеш чогось, може? – ніжно спитав.
      – Хочу. Тебе посадити.

      Виструнчивсь весь. Як-не-як – рядовий.
      Бути біді чи щастю?
      – Нащо садити? – шепчу сам не свій. –
      Можеш мене покласти…

      Питиму менше? Напевно, що ні!
      Ех, наливай по повній.
      Хочу, упившись, проснутись у сні,
      Де я уже полковник.

      29 березня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/32584/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    46. ***
      Душа в душі – струна німа.
      Ні-ні – і рветься.
      В'язати сил уже нема,
      Немає серця.

      Але в’яжу й прошу: не рвись.
      Вона втікає.
      Ну що ж, зустрінемось колись
      За виднокраєм.

      Всіх не любив так, як одну.
      А вже піввіку.
      Яке це щастя: не сягну
      Століття піку.

      Липневий світ, як мій, дрижить,
      Від спеки спертий.
      І неможливо далі жить,
      Й нескоро вмерти.

      27 червня 2012 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    47. ***
      Дивний край мені щоночі сниться.
      Там у руки просяться жар-птиці.
      Муза, смерть якій – любовне ложе,
      Тілом приголубить душу може
      Й далі надихає, не вмирає…
      Бо ж куди померти можна з раю?
      Жодної там сірої синиці,
      Хоч усі жар-птиці – відданиці.
      Кругле щастя, наче місяць повне,
      Там ніхто не назива гріховним…
      Мила Музо, сонячна жар-птице,
      Чи й тобі той край щоночі сниться?

      23 вересня 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/30659/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    48. ***
      Мить живеш – так, наче з деревини,
      Обірвавшись, вниз летить листок.
      Я з тобою гордо звусь – мужчина.
      Я без тебе – так собі, ніхто.

      Що таке любов на білім світі?
      Де межа поміж ніщо й усе?
      Може, це шалено-ніжний вітер.
      І листка несе, несе, несе…

      22 травня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/33078/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    49. Діалектична гнучкість, або Третя шалька терезів Феміди
      Зевс Феміду вИкликав на килим,
      Вергав слину з лютістю грози:
      – Як мені уже осточортіли
      Ці метафізичні терези.

      Де твоя діалектична гнучкість?
      Під одну гребінку стригти всіх?
      Та хоч зараз скинь з очей онучу,
      Глянь: надворі – неантичний світ.

      Чи тобі безсмертя вже противне?
      Несмачні амброзія, нектар?..
      – Але ж терези – це об’єктивність.
      Та і я – богиня, не гендляр.

      – Вдосконалить прилад недолугий
      Надоумивсь майстер наш Гефест:
      Буде третя шалька тут, як флюгер,
      У той бік, з якого інтерес,

      Нахилять коромисло слухняно.
      А щоб трохи підіграть юрбі,
      Треба вжити заходів, звичайно, –
      Ще одну пов’язку дам тобі…

      Зблиснула мечем Феміда права:
      – В рай по блату? Але ж божа честь?!.
      – Чесненька-а, не весь той світ, що справа,
      Зліва світ – реальний! – також єсть.

      Ми поможем Саваофу-тату,
      Нам – Ісус на страшному суді.
      Зветься це “зв’язки”, а не “по блату”.
      Ні туди без цього й ні сюди…

      Зевс примовк, а потім кинув фразу
      (Нею козиряють всі боги):
      – І тобі ще вистачить Кавказу,
      В мене є й на тебе ланцюги…

      Так, що добре зваж усе, Фемідо,
      І узавтра відповідь даси…
      Мов стіна, богиня чесно зблідла:
      – Хай Гефест… приносить терези.


      1988

      "http://poezia.org/ua/id/18373/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    50. ***
      Вже відбули мої інтимні теми.
      Подаленіло щастя золоте.
      Моя любов – осіння хризантема,
      Що в спогадах так боляче цвіте.

      Моя любов – святе моє спасіння,
      В мені живу відкрила душу ти.
      Не відцвітай, красо моя осіння…
      У спогадах цвіти мені. Світи.

      1988

      "http://poezia.org/ua/id/17924/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    51. Безгрішні коханці. Сублімація
      Це в Бозі гріх, це в пародисті сміх,
      Та доля їм судилася щербата:
      Зі всіх камасутрянських поз і втіх
      Життя у віршах навхрест цитувати.

      – Цитуй мене, цитуй! – верхівки туй
      Здригаються, й тремтять озерні плеса.
      Це поетичний буйний сабантуй
      Справляє одинока поетеса.

      – Яка цит(ц)ата! – крик, немов на кант
      Чи гострий серп яйцем впав юродивий –
      Одружений щасливий мастурбант,
      Поет відомий, теж самотній, зліва.

      …Спать не дають сусідам голоси
      В двох ерогенних точках на планеті.
      По-справжньому їх, змію, спокуси.
      У поетеси он які ранети!

      І прийде замість пекла тихий рай,
      І злине в темінь колискова любо,
      Й минеться творчість… Боже, покарай,
      Сусіди просять, цих шаленців шлюбом.

      22 червня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/33395/"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    52. ***
      Ніч простерла крила дужі
      По усенькому селі.
      В ліжку найманім подружжя
      Молоденьких вчителів.

      Невеличенька кімната –
      Десь тако квадратів шість.
      Дуже хочеться кохати.
      Миш трухляву дошку їсть.

      Двох сердець любовний шепіт,
      Та вони не тет-а-тет.
      За стіною сексбезпеки
      Невсипущий комітет.

      Комітет не вельми вчений –
      Штири кляси закінчив.
      І на мові іноземній
      Він не зна ніяких слів.

      Молодим це справжня радість
      (Хоч не вчення, звісно, зло),
      Вдячні ще вони сільраді,
      Що оплачує житло.

      Шепче чоловік дружині:
      “Be a fine girl… I love you”*.
      Щоб зміцнити Батьківщину
      Об’єдналися в сім’ю.

      І ніяким в світі вухам
      Не згасить сердець вогонь!
      Вуха все ж колись оглухнуть,
      Сон гряде після безсонь.

      В носовій тоді двостволці
      Заспівають солов’ї...
      “Обнімімось, комсомолко,
      Та й поїдем, та й пої...”

      24-25 липня 1989 р.
      ________
      * Будь хорошою дівчиною... Я люблю тебе (англ.).


      "http://poezia.org/ua/id/17467/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    53. ***
      Як місяць у вечірній час
      Зарослого торкнеться тину,
      Здається у вікні не раз:
      Він з віття зітканий, із диму.

      В імлі пливе по небесах,
      Притрушений алмазним пилом.
      Неперевершена краса
      Понад глибоким небосхилом.

      Розгадуючи суть століть,
      Над водами й материками
      Мчить місяць, поміж хмар летить,
      Неначе Всесвіт кинув камінь.

      Снить таїною із пітьми
      Крізь Всесвіту вогні далекі.
      Немовби дивимося ми
      Через віки, через парсеки.

      19 грудня 2010 р.

      "http://poezia.org/ua/id/27872/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    54. ***
      Це життя – це смерті визрівання,
      Що її ти у собі несеш.
      Мчиш понад безоднею на грані,
      Та хіба від себе утечеш?

      Це любові згарище схололе
      (Іскри в ньому вичахли усі).
      Тільки ніж тупий у грудях коле –
      Йде і йде навколо, по осі.

      Цю любов та взяти й поміняти,
      Та щоб ярим криком – в безбереж!
      …Боже, це ж усе життя втікати,
      Поки сам себе не здоженеш.


      1996

      "http://poezia.org/ua/id/17474/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    55. Освідчення. Епікриз
      у вас буває ерекція… серця?

      Лариса Омельченко

      Любов цю, сильнішу, ніж потяг до вульв,
      Плекай у душі незникому.

      Олександр Ірванець

      Де любов ця клята береться,
      Що сильніша за потяг до п*зд?
      Це на тебе ерекція серця –
      Пріапізм.

      Біль нестерпний – невпізнаваний,
      Непомітний – душевний щем.
      Як штани, сорочка не встане
      Шалашем.

      В цім сердечнім сатиріазі
      Задихаюсь, живу, творю.
      Ти втікаєш, як від прокази?
      Хай умру!

      Хай згорю, майну метеором.
      Мить у вічність вросте поміж зір.
      Понад час тебе розпросторю –
      Лиш повір.

      20 червня 2012 р.




      "http://poezia.org/ua/id/33350/"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    56. Пересторога
      На хресті закінчилися муки Твої,
      Відлетіло останнє зітхання.
      Мертва мова тривожить світи: “Елої!
      Елої, лама савахтані?”*

      Що казать про чужих, як нащадки Твої
      Перейшли на престижнішу нині.
      Вже дві тисячі літ: “Елої! Елої!..” –
      І немає відлуння в пустині…

      Врятував Ти нас, Боже, з-під влади Кремля.
      Ув араби пішли арамеї…
      Ледве мріє на обрії хмарка здаля
      Чи загроза для мови моєї…

      Ще віки пропливуть… Бо калиновий край
      Не скупити за день чи за три дні.
      І затьохка в гаю соловей: “You and I”**,
      Щоб сім’ю свою вирвать зі злиднів.

      “Пом’яніте мене, українці мої!” –
      Прогримить, і Чернеча – устане!
      І озветься Ісус на хресті: “Елої!
      Елої, лама савахтані?!.”

      14 січня 1993 р.
      ____________
      *Боже мій! Боже мій, нащо Ти мене покинув?!. (арам.).
      **Ти і я (англ.).

      "http://poezia.org/ua/id/17464/personnels"

      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    57. ***
      В чиє ввірвусь родинне тихе щастя,
      У смуток чий свого іще доллю?
      Я тільки що з тобою попрощався.
      Кудись піду – самотність пересплю.

      У домі тім, де просто приймуть на ніч,
      Насиплють в миску супу чи борщу,
      Я очі розіллю твої кохані
      І ніжно ними хату освічу.

      Спадає вечір осені печальний…
      За сутінками ранок прийде чей.
      На плечі налягає безпричальність.
      І що вам, люди, до її очей?!.

      В колишнім ріднім місті сутеніє…
      Я тут чужий, і нікуди іти.
      І защемить, і в грудях затепліє:
      На цілім світі в мене тільки ти.

      1996

      "http://poezia.org/ua/id/18549/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    58. ***
      Це недозволене кохання
      Таким вогнем вогненним дише.
      Спали всі сумніви й вагання,
      Мій подумки згрішенний гріше!..

      Ще в силі я іти крізь біди
      І в долі не просить пощади.
      Моє пожадливе лібідо
      Ще прагне жінки, а не влади.

      Та вже життя мені не жити,
      На повні груди не дихнути.
      Це так, немов спекотне літо,
      Яке потрібно перебути.

      1997

      "http://poezia.org/ua/id/17492/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    59. ***
      Між естрогенами й тестостероном,
      Сарною Інню і буйволом Янем,
      Душе, метаєшся ти, безборонна,
      Райдуго дружби, людей двох єднання.

      Сарно і буйволе, темні ви діти,
      Мало вам дружби, прагнете щастя.
      Будьте серцями чисті й відкриті –
      І у любові тоді вам воздасться.

      Сльози омиють душу струмками.
      Скільки дружити – стільки й вагаться.
      …Ламле в нестямі руки віками:
      «Діти, котрого урізати пальця?»


      12 жовтня 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/30863/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    60. Чоловік
      Лишилось ще з дитячих літ
      (Про юність нічого й казати):
      Увесь стрункий жіночий світ
      Жагуче хочеш обійняти.

      Благословенна вічна хіть –
      Не тіла, а душі потреба.
      В майбутнє з тьми тисячоліть
      Шалений крик летить до неба:

      З одною – з усіма пошлюб!..
      О, де ти, справжності основа?..
      Всім однолюбам однолюб,
      Всім казановам Казанова.

      1994

      "http://poezia.org/ua/id/17447/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    61. ***
      Відпочинь, кохане
      Миле ластів’я.
      Я на чатах стану,
      Дівчинко моя.

      Затихають звуки
      Вже о цій порі.
      Тягнуть тіні руки,
      Світять ліхтарі.

      Край твойого серця
      Буду цілу ніч.
      Хай щасливо б’ється,
      Йде хай сон до віч.

      У твій сон прилину
      Славним князем я.
      Спи, моя дівчино,
      Ластівко моя.


      9 жовтня 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/30808/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    62. ***
      Твоє мовчання, наче скальпель,
      Вискоблює усе, що є.
      Ще кров крізь пальці має скапать
      Зі скальпа. І твоє-моє

      Обличчя спільне, повне щастя,
      В кювет навік, у небуття.
      Це, звісно, краще, ніж украсти, –
      Вбить до народження дитя!

      Поза любов’ю – як за бортом.
      Кричи і пробі, і апорт!
      Це називається абортом.
      Це називається аборт.

      Все. Закінчилися дороги.
      Жде доль нових автомобіль.
      Не прийде смерть приймать пологи –
      Ти вибрала найменший біль.

      17 червня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/33324/"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    63. ***
      Цій любові рости й рости
      В міру росту кар’єри й зарплати.
      …Повпивались мої старости,
      Повкладалися спати.

      Не годи мені, не годи.
      Все, що сталось, – не відробити.
      …І хропуть на усі лади.
      Й треба жити.

      Син хороший зростає в нас,
      Другий десь подавсь в потерчата.
      Чи впізнає, як виб’є час?
      Здрастуй, мамо і тату…

      На руїні густа трава,
      Плющ холодний гадом плететься.
      …Як з похмілля болить голова!
      В нареченого – серце.


      1999

      "http://poezia.org/ua/id/17557/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    64. ***
      Сину чи доню, де ти?
      Не вборонив, зломившись.
      Як тобі було вмерти,
      Навіть не народившись?

      Хлюпнуло з цього світу
      Йодом у потойбіччя.
      Лона холодний цвинтар,
      Чорні палають свічі,

      Наче пекельна ватра.
      І прозріваєш вповні:
      Ось вона – справжня вартість
      Щирій своїй любові!


      1998

      "http://poezia.org/ua/id/25620/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    65. Зазвітувалися
      Із колючками квіти –
      Дьоготь у мед життя.
      Люди ж бо люблять звіти –
      Підсумків підбиття.

      Крапля мала печалі
      Хвою жовтить у туй.
      А про роботу в кварталі –
      Вмри, але відзвітуй.

      Спізнений звіт помітять.
      Бідна твоя голова.
      Тут ще й минає місяць –
      Звітів потрібно два.

      Хочу тебе любити.
      Я не люблю перерв.
      В тебе ж суцільні звіти.
      Ти – мов напнутий нерв.

      Стане із мачо немтер
      В тисняві днів і літ.
      В милої перманентний
      Місячний довгий звіт.

      ...............................
      В мене в душі спокуса,
      Рвуся на бій зі злом.
      …Ти не захочеш – усно,
      Ну а я – заднім числом.


      24 березня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/32523/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    66. ***
      Ти по серцю пройшла,
      Як Венера по Сонцю учора.
      Тільки та відпливла,
      Ти ж – пекучим клубком покрай горла.

      В сни я зву тебе в сні,
      Наяву тебе пристрасно хочу.
      Цілий світ у мені –
      Твої карі усміхнені очі.

      О Венеро моя,
      Озовися, я так тебе кличу.
      В небі Сонце сія
      Венерично мені, венерично.

      7 червня 2012 р.

      2012


      "http://poezia.org/ua/id/33215/personnels"

      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    67. ***
      Зліва – льон. Синій-синій.
      Справа квітне ріпак.
      Слава Україні!
      Отак.

      1991

      "http://poezia.org/ua/id/17687/personnels"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    68. ***
      Свята великомученице скрипко,
      Мелодією душу розколи…
      Я часто зливсь. Я плакав дуже рідко.
      Коли від щастя плакав я? Коли?!.

      Смичок злітає, і співає рана.
      Я скрипку до грудей собі тулю.
      Моя кохана – скрипко тонкостанна,
      Повік себе від тебе не зцілю.

      Грай, скрипко, проминущі щастя звуки
      І вічну муку світлого жалю…
      Слова спливли. Але жагучі руки
      Співатимуть, як я тебе люблю.

      1988

      "http://poezia.org/ua/id/17470/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    69. ***
      Ми душа у душу – не зурочмо!
      Рветься з ланцюгів до тіла тіло.
      Як же ми, кохана, непорочно
      У серцях доглибно залетіли.

      – Як тобі, смаглявко, гарно в тяжі!
      – Як ти мною сонячно вагітний! –
      Серце в унісон до серця каже,
      Й каро-сірим квітом очі квітнуть.

      Я тебе повік носити мушу.
      Будь, тривого, на усі дороги.
      Мила, не бери гріха на душу.
      Прийде смерть колись прийнять пологи.

      1 листопада 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/31061/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    70. ***
      В борні з собою упадем
      І я, і ти.
      Замкнеться пасткою Едем –
      І не піти

      Від рук моїх, від губ твоїх
      І від очей.
      І стільки випаде утіх,
      І потече,

      Мов злива, мов новий потоп
      На всі світи.
      І не збагне тоді ніхто,
      Де я, де ти.

      Звізда осяє верх і низ –
      Весь небосхил…
      А поки що пручайсь, борись,
      Допоки сил.

      6 жовтня 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/30788/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    71. ***
      Клечінь звисає з хати.
      Літо ще молоде.
      Завтра Зелене свято.
      Серце у спразі жде

      Світлої тої миті
      (Радість передчуття!),
      Задля якої жити
      Варто усе життя.

      О таїно бажання
      Чистого, без гріха!
      Трепетні сподівання
      Пахнуть, мов лепеха.

      11 червня 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/29727/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    72. ***
      Ще вчора я з твоїх долонь
      Тремкий брав світ у руки.
      Не встиг нам сніг вбілити скронь,
      Як вже з’явились внуки.

      Любов палка нам зацвіла,
      Немов отрута люта.
      Ти – мудра дівчина – пройшла
      Ні боса, ані взута.

      Хай ні кола, хай ні двора,
      Ні хати, ні загати!
      Дочка зійшла в нас, мов зоря,
      І в світ пішла… Цитата

      Уже дала нове життя.
      Хай тужить і сміється.
      Не перерветься майбуття
      Нехай у жоднім серці!

      Хай нас тремка єднає нить…
      Щось мріє в неба плесах.
      – Бабусю, з вирію летить
      Синочок наш Телесик!

      …Дід усміхається старий,
      І квітне юна баба.
      От тільки чом не сокорить
      Та курочка, що ряба?..

      7 квітня 2012 р.



      "http://poezia.org/ua/id/32664/personnels"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    73. Голубе джерело

      Квітне в лузі жовте латаття.
      А колись золотим було...
      Уже, мабуть, не відшукати
      Голубе моє джерело,

      Із якого в дитинстві воду
      Я кашкетом черпав і пив.
      Наче тіні, спогади бродять..
      І печаль: загубив... загубив...

      Лиш під журний вечір знайшлося,
      Осокою геть поросло.
      А мені згадалось... здалося,
      Що я знову п’ю джерело,

      Що пітний кашкет із водою
      До губів квапливо тулю...
      Потягнувсь по кашкет рукою –
      Капелюх.


      1985

      "http://poezia.org/ua/id/17461/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    74. ***
      Господи, у мрій широкі крила.
      Мед любові питимем, пили?
      Що кому до того, моя мила?
      Ми вже разом вічність прожили.

      В холоді зими – мов серед літа.
      Фальш, нещирість нищаться до тла.
      Це любов. Космічна Аеліта
      Серце, наче зірку, простягла.

      7 лютого 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/32104/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    75. 29
      О число! Ти трансцендуєш світ
      І пильнуєш уселенські межі.
      Деміурже! Лиш тобі належить
      Променем проткнути тьму століть.

      Про майбутнє ти вже знаєш звіт –
      Ми ж іще тривожним оком стежим,
      Чом це Енґельс, Ленін, Сталін, Брежнєв
      Саме через двадцять дев’ять літ

      Світ наш покидають почергово.
      Вийшла вічність на космічні лови,
      Час покривши темряви крилом!

      Знов на кого за столітнім кряжем
      В році одинадцятім покажеш,
      Світе, трансцендований числом?


      1993

      "http://poezia.org/ua/id/17449/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    76. ***
      За імпічментом першим і знову, і знов.
      Регулярно, неначе перейми.
      Добігає кінця і дитинство, й любов.
      Жінко, чим тебе зрілість перейме?

      Повернувсь із зацькованим поглядом пса.
      Несміливо топчусь край порога.
      Що віщує мені твоя дика краса:
      Ще перейми чи, може, пологи?

      Не прошу не карай, не прошу й покарай.
      Бо живим треба все пережити.
      Ти життя мого шмат, наче той коровай,
      Мабуть, хочеш комусь перепити…

      24 грудня 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/31610/personnels"

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    77. ***
      Глянь: криштальної чесності кіт,
      Причаївшись цнотливо на салі,
      Сіроманку пантрує, сидить,
      Жде, щоб в лапки до нього попалась.

      А надворі тремтить далина,
      Світ радіє погожому дневі.
      І розбуркує в серці весна
      У кота почуття березневі.

      Але кіт, якби навіть вмирав,
      То б і то не спіймався на салі –
      Просто в нього висока мораль,
      Вища нашої з вами моралі.

      І нехай пройде тисяча літ,
      Поміняються миші в підвалі…
      Вічним докором, люди, вам кіт,
      Що цнотливо полює на салі.

      1989

      "http://poezia.org/ua/id/17466/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    78. ***
      Той дивний сон, в якім нага
      Ти вогко вабиш, наче спрага.
      Припавши, з тебе п’ю, мов з фляги,
      І не втоляється жага.

      В тім сні ти кажеш: «Спер мою
      Самотність і самодостатність.
      Ну як було тобі не дати
      Води, шляхетний крадію?»

      Той сон, в якім коханій спер
      Марудні мурі дні, щасливо
      Здійснився… Діти галасливі
      В кімнаті граються тепер.

      6 грудня 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/31421/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    79. ***
      Хочу тебе орлино.
      Більше немає сил.
      Хоче так неба синього
      Гордий орел для крил.

      Світло і безневинно
      Хочу. Й чола не морщ.
      Землю так крапелинами
      Хоче омити дощ.

      Хочу! Гроза, мов кара,
      Мабуть, не промине.
      Брови насупиш хмарами.
      Не убивай мене!

      Небо від крил синіша.
      Землю дощ освіжа.
      А у любові ріднішає
      Та, що і так не чужа.

      15 листопада 2011 р.


      "http://poezia.org/ua/id/31196/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    80. ***
      Що було це – вулкан, здвиг тіла?
      Чи штормив тебе лютий шквал?
      Ти, неначе земля, двигтіла –
      Чистий шал.

      Це, кохана, в мені не кане
      І не знатиме забуття.
      Хочу жить на персах-вулканах
      Все життя.

      Небезпечна моя, сейсмічна,
      Хлюпне магма – не стане меж.
      Я зі снів тебе в яв покличу –
      Не втечеш?

      4 грудня 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/31401/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    81. ***

      Ти незрівнянна! –
      У віршах вмію.
      Ну, а при стрічі –
      Ураз німію,

      З’їжджаю з глузду,
      Втрачаю тяму,
      Йду компліменти
      Робить руками.

      Чому у мене
      Синець під оком?
      У компліментах
      Зайшов глибоко.

      9 червня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/33244/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    82. ***
      Ігор Губерман

      Жінки (в них дух і тіло злиті)
      творити здатні чудеса,
      коли, як руки для молитви,
      здіймають ноги в небеса.

      6 вересня 2010 року

      ***
      У женщин дух и тело слитны;
      они способны к чудесам,
      когда, как руки для молитвы,
      подъемлют ноги к небесам.

      "http://poezia.org/ua/id/26814/personnels"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    83. ***

      Вже минає половина літа,
      Провиса крізь осінь до зими.
      Виринає постать Аеліти
      З хаосу космічної пітьми.

      Ніг таких, грудей, тендітних талій
      Ще не знав старий Чумацький Шлях.
      Кров бурлить, неначе води талі
      У крутих весняних ручаях.

      Ходить по землі немало грацій,
      Вдома щастя жде мене сумне.
      Та з усіх на світі гравітацій –
      Знаю – ця до скону не мине.

      Вип’є із грудей останні сили
      Й кине на дорозі верстовій…
      Я тебе в житті не зрадив, мила,
      Та душа, прости, належить їй,

      Аеліті, невтолимій мрії,
      Що у небо вічно порива…
      О моя незаймана повіє,
      Нерозрадна муко світова.

      1994

      "http://poezia.org/ua/id/18204/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    84. ***
      Ніч п’янко пахла цвітом лип.
      З кущів бузкових при обочі
      Доносився дівочий схлип,
      Переростаючи в жіночий.

      1992

      "http://poezia.org/ua/id/17545/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    85. Стара сучасна казка із нетипово щасливим кінцем


      Кришталева гора, на якій стільки літ
      Знемагає принцеса у вежі.
      Сива паморозь вкрила душі її цвіт,
      Тіло спалюють хтиві пожежі.

      А дубові бочки розірвало вино.
      Сопух оцту б’є в ніздрі лицарству.
      Запустіло усе. І володар давно
      Не дає за дочкою півцарства…

      Цнота знати повинна свої береги.
      А тому у принцесиній спальні
      Вічну вахту несуть дві безсмертні карги,
      І обидві такі аморальні.

      А що перша карга – старосвітська мораль,
      А що друга – розпуста сучасна.
      Та, допоки не сповнить ніхто ритуал,
      Доти буде принцеса нещасна.

      Сумно сонце заходить, печально встає.
      Й полонянці весь день до смеркання
      Неугавна зозуля кує і кує
      Довгі роки її дівування.

      Недосяжну вершину гори обганя
      Височенна братерська могила
      Тих зухвальців, які погубили коня
      І собі горді в’язи скрутили…

      Ну, а я – не герой. Що мені до життя
      Й рівнозначно до смерті-погуби?
      …Понад серце нахлинули враз почуття
      По самісінькі пристрасні губи.

      Син звичайний мужицький на ймення Іван,
      Що покинув і жінку, і діти.
      Непутяща, всі кажуть, моя голова.
      У думках мені вік багатіти.

      Я не ласий на царство, та й слава – бридня.
      Я її просто визволить хочу.
      Тож нехай погублю і себе, і коня,
      А тієї принцеси доскочу.

      2000

      "http://poezia.org/ua/id/17445/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    86. Комплімент
      В твоїх зіницях кохання чад.
      Хто в очі сонцю заглянуть може?!
      Щоб світ світлішав, таких дівчат,
      Як ти, кохана, потрібно множить.


      23 січня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/31945/personnels"

      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    87. ***
      Зір тихе мерехтіння. Що це значить?..
      Що кожна зірка у собі таїть?..
      Ніч. Очі неземних цивілізацій
      До болю задивилися в мої.

      1981

      "http://poezia.org/ua/id/18920/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    88. Semper idem
      За стіною ліжко рипить.
      Наче птиця, жінка кричить.
      О блаженства солодкий стогін…
      Чей промчали сто раз по сто гін!
      І з натхнення, з кохання з того
      Неймовірно високим стогом
      Проросло аж у Всесвіт щастя…
      Вік кричати – не докричаться!
      А кругом – така завірюха!
      Цілий світ згортає у вухо.
      Віддається воно стіні.
      Чути з інших вимірів: “Ні…
      Мій коханий… не треба… не мо’на…” –
      Й розцвітає душі анемона.
      …Потім довго ліжко рипить.
      Вже віками жінка кричить.


      1993

      "http://poezia.org/ua/id/17448/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    89. ***
      В мої обійми запливеш,
      Мов хвиля в пристань.
      Я дам тобі любов без меж,
      Тремку і чисту.

      Із твого німба не впаде
      Й крупинки злота.
      – Куди ти, дівчино, ідеш?
      – О муже, хто ти?

      І буде ніжність чистоти
      Й порив до щастя…
      Якщо гріха захочеш ти,
      То гріх додасться.

      5 червня 2012 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    90. ***
      Густо пахне в заплаві м’ята.
      Ніч зориста, немов слюда.
      І човна, що цепком прип’ятий,
      Не подужа зірвать вода.

      Згуки губляться в піднебессі.
      Шелепоче неба сувій.
      Знов реінкарнація Лесі,
      Знов не може заснуть Андрій.

      Скільки це на землі було вже!
      Несть ні краю, ані кінця.
      Бог із чортом вийшли на лови,
      Вкотре знов піймавши серця.

      І люляє шалену мрію
      Про кохання жагуча ніч.
      Чом ти знову скромний, Андрію?
      Лесю, чом колупаєш піч?

      Густо пахне холодна м’ята.
      Гераклітова мчить ріка.
      Рветься човен, цепком прип’ятий.
      Серце зранила осока.

      27 червня 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/29897/personnels"

      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    91. ***
      Й нині так, як дві тисячі літ,
      Що спливли по Різдву Христовім.
      Ти народжуєш, жінко, світ
      Із любові і для любові.

      Хай пала поміж нас вогонь.
      Станьмо душами в обороні.
      Цілий світ із твоїх долонь
      Я приймаю в свої долоні.

      Є у цім віща суть Різдва,
      Щоб творити світи й родити.
      …Після нас будуть жить слова –
      У любові зачаті діти.

      7 січня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/31789/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    92. ***
      Був би океаном я шаленим,
      То була б любов моя – вода.
      Ти скидала б одіж і до мене
      Входила б в обійми, молода.

      І була б любов моя ласкава,
      Запливала в кожну б ямку й згин,
      Поцілунки б літеплом стікали
      Від грудей на твій острішок-клин.

      Я б на хвилях рук гойдав, леліяв,
      Пестив би і ніжив, мов дитя…
      Ех, якби на мить здійснилась мрія!
      Я б віддав за це людське життя.

      Недосяжна, рідна і жадана,
      Ти стоїш, а відстань є – і все…
      Господи, не треба океаном,
      Я б згодився навіть на басейн.

      17 березня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/32448/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    93. ***
      Світку білий, скільки чув ти це!
      Юно так зістарений мужчина
      Й дівчина з усміхненим лицем.
      І розмови тчеться павутина:

      – Шістдесят? – здивовано звела
      Дві брови, мов крила лебедині. –
      От би вам нізащо не дала!
      – Але ж я і не прошу, дитино.

      6 листопада 2011 р.


      "http://poezia.org/ua/id/31122/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    94. ***
      П’янко пахне смертю від агоній
      Квітів. Чуєш їх безмовний крик?
      Просто простягни вузьку долоню,
      Квітів не даруй – я ж чоловік.

      Притулися вогкою щокою.
      Слів не треба – лиш сердець биття.
      Не дивись із мукою такою,
      Й так воно твоє – моє життя.

      Не потрібна справжньому позлітка.
      Не даруй мені, кохана, смерть.
      Ти моя найкраща в світі квітка.
      І твоїм життям я повен вщерть.

      19 травня 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/33044/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    95. ***
      Знову пахнуть м’ята й лепеха.
      В серці все і справжнє, і питоме.
      Й безнадія у душі зітха,
      Мов колись надія. Рік потому.

      І струна тонка, в півволоска,
      Молиться то розпачем, то щастям.
      І тремтить тремка твоя рука,
      Й ні «прощай» у помаху, ні «здрастуй».

      Натякни – і межі перейду.
      Накажи – впряжусь в моралі шлеї.
      Як не буде щастя, то біду
      Загорну колись навік землею.

      2 червня 2012 р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    96. ***
      Ми голі і цілуємось нестримно
      (Інакше від вогню – сама труха),
      Залишивши в душі тоненькі стринги –
      Кордон від остаточного гріха.

      Та гріх згоряє в полум’ї довіри.
      Нема кордонів – мир і благодать!
      І прозріваєш: з благ найбільших щире
      І нелукаве чисте благо – дать.


      9 лютого 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/32123/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    97. Зімбабве


      Якщо ти народився
      Одисеєм, Синдбадом,
      То в Зімбабве не прися,
      Їдь в Париж, в Баден-Баден.

      Бо на тебе в Зімбабве
      Люта банда наскочить.
      Налетить враз сім баб, вель-
      ми до сексу охочих.

      Не змигнеш навіть оком,
      Як потрапиш в роботу
      І утратиш жорстоко
      Чоловічую цноту…

      Моя мила, привітна,
      Я сімох вже не хочу.
      Все віддав би на світі
      За твої карі очі.

      Щось одне з них сльозиться –
      Туш потрапила з війки.
      Буде в нас – як годиться:
      Станеш – мов зімбабвійка.

      Буде в нас – як належить:
      В ритмі вдвох зазітхаєм.
      Палко, мов конголезець,
      Я тебе покохаю.

      На поїздку в Зімбабве
      Нам не вистачить грошей.
      Нащо сім мені баб? Є
      Ти у мене, хороша…

      Язичком я дістану
      Туш, що впала із вії…
      О коха… о кохана,
      Ти уже зімбабвієш…


      8 лютого 2012 р.


      P.S. Див.: http://tsn.ua/chorna-hronika/banda-zhinok-gvaltuvala-cholovikiv-zadlya-prodazhu-spermi.html

      "http://poezia.org/ua/id/32106/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    98. ***
      Ранок. Липень. Білопінна гречка.
      Дівчина і хлопець йдуть краєчком.
      Столочила гречку на обніжку,
      Заросила босі свої ніжки.
      Взеленились серце і спідничка.
      Дівка йшла – а вийшла молодичка.
      …Вечір. Дід. І баба мов кульбаба.
      В сивому волоссі давня зваба.
      Липень вечоровий мружить очі.
      Всяк живий стрибнути в гречку хоче.

      21 червня 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/29831/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    99. ***
      Ідемо над прірвою по лезі.
      Прийде ніч – не склепимо очей.
      Хочеться дітей, немов поезій,
      І поезій так, немов дітей.

      Я тебе, кохана, дуже хочу
      Розпростерти на усі часи,
      Щоб жили у дітях наші очі,
      А у віршах – наші голоси.

      Справдиться, я вірю. Прийде день цей.
      Бо душа тобою повна вщерть.
      …Понад плином наших екзистенцій
      Устає любов, здолавши смерть.

      2 грудня 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/31364/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    100. ***
      Отче наш, насущний дай нам хліб на
      День, що знявся в небо голубе.
      І хоч ти до ангела подібна,
      Хочу цілувати я тебе,

      Хочу чути твій щасливий стогін,
      Насолоди сонячної схлип…
      Може, відмолю свій гріх у Бога:
      Ти мені насущніша, ніж хліб.

      23 лютого 2012 р.

      "http://poezia.org/ua/id/32236/personnels"

      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    101. Без трусів! (або запрошення до Бразилії)



      Милую не силую.
      Що якщо не люб.
      Хочеш у Бразилію,
      Щоб узяти шлюб?

      Вірять там дівчата всі
      З давніх ще часів:
      Молодій вінчатися
      Треба без трусів.

      І тоді пошлюблені
      Ніжні почуття
      Пронесуть залюблено
      Через все життя…

      В стрингах і в бікіні ти –
      Втілення краси.
      Перед шлюбом скинути
      Їх мені даси...

      В поцілунках, милая,
      Ти – мов ананас.
      Далі вже Бразилія
      Розпочнеться в нас.

      Станем часто дихати,
      І не стачить слів…
      Нащо кудись їхати!
      Вдома – й без трусів!


      30 січня 2012 р.



      "http://poezia.org/ua/id/32027/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    102. ***
      А чи треба це називати?
      Повсякчас ти в моїх думках.
      Я від тебе стаю крилатим,
      Наче птах.

      Є у слові убивча сила:
      Вцілиш – і нема висоти.
      Якщо птаху судились крила –
      Хай летить!

      Страсну свічку удвох в негоду
      Захистімо крильми долонь.
      Пронесімо у тихій згоді
      Цей вогонь.

      18 серпня 2011 р.

      "http://poezia.org/ua/id/30334/personnels"

      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    103. ***
      Розумом непрошений – лиш очей запросини.
      Скільки вересневого в грудях ще тепла!
      Простягаю дівчині яблуко із осені.
      Тільки б прийняла його, тільки б узяла.

      У травневу молодість не пущу я холоду.
      Хоч і беззаконник я, та шаную цвіт.
      Ти візьми це яблуко. Скільки в ньому солоду!
      …Ув очах вагається кароокий світ.

      10 вересня 2011 р.


      "http://poezia.org/ua/id/30539/personnels"

      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -