•  міфопис

ще трохи – і пройде мільйонна похмура вівця
котроїсь там ночі що б’ється мов тиші піала –

•  миші

… в ночі – густе волосся, день – потойбічно сивий,
дім – теорема ляльки, змоченої вві злі.

•  застольна

о мордору мойро, вколися у біль веретен!
з позбувних бентег ми виходимо в сиві вар’яти:

•  змієборці

твої п’ястуки, змієборцю, не будуть повинні
гортати яєць, не відкладених кільцями часу.

•  гра в миттєвості

ти – слово а я – означник
що вміст намахує:

•  Льодяники

… світ «пішов, як на дно». Цить, малята! – льодяники сплять
у чаклунській корчмі біля ліжечка. Стелі сурмлять

•  замість офелій

…десять і вісім лілей твоїх
перетворюються на дев’ятдесять

•  свічі й солов’ю

зимна радість обличчя – торкатися інших облич –
на землі, між землею, де вершник на дереві – сич,

•  Три крапки

Я Вас – три крапки … В кожній – профіль коми,
зникомих літер і вульгарних буднів,

•  Що бачить дім

… обтрусивши з підошов стійких полинових солдатів
одинокості дому, що ти полишаєш, мов день,

•  Розпускаючи світло

...у залитому світлом човні без біди біди,
у воді із веселками з мертвої плоті барвів

•  Сни почали прокидатись

… сорок років пустелі почнуться, коли він піде –
телефоном на ніжках, з розгубленим ротом у плямах

•  Світло плаче

… чи була вода жива, чи здавалась нею?
Що ти знаєш, сухокорінна, простоволоса?

•  Аксіома зникомості

…а волосся тече, наче ртуть, у птахів
утікацьку ріку – поза всесвіт безокий…

•  Ласощі снів

Хто вкрив тебе, леле? Чи вкрив був?.. Розхристана ртуть, –
отак вони діють – колодязі, прірви та глюки,

•  Не злякатися вкотре

…відпущаємши – дихання, віру, хустинки, псалми,
нездоланних купин опалимі-опалені голки,

•  ... зі сповіді тих, що втратили...

…. о, ці строї зі шкір чудернацьких небес не зносити! -
як і душ, зашкарублих від хижих обіймів пітьми…

•  Мертві коні не йдуть

Мертві коні не йдуть. І вода ув озерах - іржава.
І сумний диригент голить серце уламками вір.

•  Не стиснуто

Не мавпа серед мавп у млості мап,
не птах, що не пізнає співу-змахів…

•  Най тобі буде час

…у одну із неділь непомітно закінчиться час.
Відпливуть барракуди очей у коралові склепи.

•  Лише від себе

…чи вітер нетутешній, чи вогонь,
що відкриває сто дверей в курганах

•  Розмови з дощем

«…осінь пахне чужим кашеміром, кошлатим чолом
кошеняти-горища, задзьобаним холодом птаства,

•  Не бажай і не мрій

Не бажай і не мрій. Невкорінені долі летять
горобцями – в небесний кулак із покривленим пальцем….

•  До зеленого сонця

До зеленого сонця, що ходить у дім на землі,
до волошкововустих, зігрітих Ярилом, крижинок

•  ... не завжди дзвонить двічі

Шампанський вітер пастки готує на тих, що - звук
земної тиші, якою двічі поштар не дзво…

•  Небо спить і не знає...

Небо спить і не знає: синиці давно не в ціні.
Кисню води свинцеві пташині синці, як татухи,

•  Мені снилися...

… мені снилися глеки, залиті по горло життям,
перемішаним із льодяними зіницями Стіксу.

•  Фігура очікування

…і дощ – сухий. І паморозь – гаряча.
І попільниця, повна балерин, –

•  До того, як ти передчуєш

Промов мені слово – хай буде воно самурай.
Один з каравану несправжніх, у колесі білки

•  Пекло тріпає килим

Цідять сумні будинки місяць крізь чорні вола.
Пекло в китайськім халаті витріпує сивий килим,

•  Облиш, Сізіфе...

…і стіл – не стіл, а мумія жирафа.
І кут – не кут, а зоряний горох,

•  Хорова

… переливаючи дихання з чаші мовчання у келих «треба»,
перепливаючи з західного узбережжя серця на найкрайніший захід,

•  На терасі долонь засмагають дванадцять...

На терасі долонь засмагають дванадцять «якби» –
на тринадцятий місяць, потиснувши віхолі шию,

•  Малюнок на дереві

….і малюнок на дереві тоскний, мов ятка нічна,
і обвуглені шлунки кропив біля синіх шашличних…

•  Пишу й пишу

Найкраще стається нишком, по-мишачи непомітно.
Вживаєш його, мов з крану – шкідливу і неживу.

•  Із піску

Я пишу тобі з ока бога. Тут пахне мороком,
бедуїнські зірки, і чіпкі марсіанські злидні.

•  Китиці світла

Глянь: небо – гранат і смородина. Спершу – гранат.
Розсипані зернятка подихом ніжно розчавиш…