ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2019.02.23 00:18
Спочатку плакала, а потім
не проронила ні слівця, -
на чай запрошена жеброта,
з привабним обрисом лиця.
Зайшла до мене, мов на страту,
і почувалась, як трофей,
бо тужний погляд по кімнаті
блукав у пошуку дверей.

Вероніка Новікова
2019.02.22 23:07
Сонце заходить. І спопеляє все.
Хочеш, візьму за руку, чи за живе?
Не відвертайся, зараз надто відверто
все перейшло із задуму в явний сенс.

Хочеш, мечем притиснуся до стегна:
тіло до тіла, холодно і рутинно.
Хочеш, тягтиму вниз, до самого дна.

Володимир Бойко
2019.02.22 21:08
Коли тебе хоч день я не побачу –
То сам не свій, на цілий світ лихий.
Тьмяніє світло дня в очах незрячих,
Думок чітких заплутується стрій.

Мені потрібна ти, немов повітря,
Хоча б ковток, нехай він і гіркий,
Впіймати б погляд твій зрадливо-хитрий

Олександр Сушко
2019.02.22 15:04
Ця історія – чиста правда, друзі. Навіть імена героїв не вигадані, а справжні. А починалося все так. Груба у хаті почала куріти. Збігав до лісу, наламав молодих соснових гілляк, переодягнувся в сажотруса і поліз на дах. Відбив на лежакові кілька цегл

Микола Дудар
2019.02.22 14:55
Розпали краще віршем камін
увімкни сірником святодійство
і ковтатиме сльози вже він
і гулятиме димом над містом…
Крізь подібне тепло не пройти
ні добавити ані відняти
сірниковий мільйонний мотив
нічієї пока що кімнати…

Олександр Бобошко Заколотний
2019.02.22 11:25
Притулити це літо
до грудей, до чола.
(Поколовшись об трави,
скажу: «Ну і хай» собі).
Відгриміла декада
грозова-дощова,
і сусідські порічки

Юрій Сидорів
2019.02.22 10:31
Автобусних фільмів дорожній вертеп -
Культурна розвага для всіх пасажирів.
Позаду лишилися Умань і Київ.
За вікнами - сонцем доглянутий степ.

Для автора титрів не зайвий лікнеп.
І хто ж це йому їх писати довірив...
Автобусних фільмів дорожній верт

Віктор Кучерук
2019.02.22 07:23
Хоч ще зими студений подих,
Як тінь, остуджує чоло, -
Сніг перевтілює у воду
В землі пробуджене тепло.
Воно уїдливо, зісподу
Руйнує гори кучугур
І рветься швидко на свободу,
Як світла радість із зажур.

Серго Сокольник
2019.02.21 22:17
НедОгарок.
***маленька андеграундна сюрреалістична літературна поема.***

Це вітер виє чи вовчиця
Крізь морок ночі? Голова
Болить... Мені будинок сниться,
В якому Творчість прожива.
Цей дім осіб прийма солідних,

Ігор Деркач
2019.02.21 21:01
Що обирати? Вбийте – не пойму,
що діється? Яке то євре-рило
ще націю зі сцени не дурило,
а ми іще не хлопали йому?

І хлопаємо – іноді очима,
долонями, і вухами інде,
і нібито не знаємо причини,

Олексій Кацай
2019.02.21 19:31
І все ж – нехай війна й руїна! –
я твердо вірю: від Землі
до зір летітимуть невпинно
стрімкі космічні кораблі.

І з України, й з Сент-Люсії,
з Непалу, Гани, й Мексики…
І навіть, може, із Росії,

Віктор Кучерук
2019.02.21 19:19
Хоч натомлене серце збивається з ритму,
І невпинно холоне,спустошена часом, душа, -
Я вдивляюся в світ до цих пір ненаситно,
Як у небо високе з гніздечка невміле пташа.
Сотні раз намагався безсило присісти,
Дати спокій собі і не бути комусь тягарем,

Юлія Зотова
2019.02.21 14:10
Зважуватись, зважувать, вагатися...
Дійте і не бійтесь помилятися!

Тетяна Левицька
2019.02.21 08:58
Мчать життя коліщата,
а ти в чорній габі.
Будеш інших прощати -
то пробачиш собі.
Віра втратила крила
від жури і сльоти,
якби Бога молила,
не пила б самоти.

Олександр Сушко
2019.02.21 06:08
Анумо у сторону жарти,
Бо тема серйозна, ще та:
Ніхто не уміє кохати,
Лиш пишуть,- у цьому й біда.

Не ходиш наліво під верби
Із сонмищем лакомих гейш.
Тому що Ерота не треба,

Ярослав Чорногуз
2019.02.21 00:19
Ми зустрінемося навесні,
Як розтане остання сніжина,
Я мов лебідь до тебе полину
Наяву, не лише уві сні…
Ми зустрінемося навесні.

Ми зустрінемося навесні,
І підемо в зелену діброву -

Марія Дем'янюк
2019.02.20 21:47
Вода холодна? Крижана?
- Гаряча:
Палючими слізьми
Небесна плаче...
Мороз лютневий.
Мокра одежина.
Та Пломінь Гідності
Палає без упину.

Іван Потьомкін
2019.02.20 20:46
Навмисне коло товаришів не ширив.
Казав: «Навіщо додавати смутку тим,
Кому іще далеко так до вирію,
Відкіль вертаються лиш спомином гірким?»
Не був святим, та й не надміру грішним.
Не зносив сліз, порожніх слів невтішних.
Просив, щоб не поклали у

Сонце Місяць
2019.02.20 17:16
тому що дощ, хтось бо хотів дощу
лети ускрізь, не обертайся, птахо
розвидіти надміру досхочу
усе згадати & забути інше шляхом

вже не зустрінемся ніколи, не бентеж
мене, сентиментальщино погодня
у перспективі жодних снів егеж

Олександр Сушко
2019.02.20 06:26
І нащо моя дружина поперлася у районне управління за субсидією? Нащо псувала свої нерви, виклянчуючи у мертвонародженого викидня - міністерства соціальної політики - куцу матеріальну допомогу для закупівлі дрівцят на зиму та на електроенергію? Це минулог

Віктор Кучерук
2019.02.20 00:14
Звільни мене від самоти
Цілунками і сміхом,
Адже натхненню не прийти
Без радості та втіхи.
Від болю душу увільни
Очікуваним словом, –
Щоб став окриленим я ним
У діях і розмовах.

Віта Парфенович
2019.02.19 21:56
Я спізнювалася. На годину… Воно ніби-то і не набагато, але таки так. Збиралася прийти вчасно, але як завжди, в останню мить щось збивало. То виснажена готуванням смаколиків для свого коханого, бо він полюбляє різноманіття, а це все сили і час. То апатією

Володимир Бойко
2019.02.19 21:12
У відомому парку у Києві
Закладатимуть пам'ятник Вієві.
Чи то Вій, чи не Вій –
Ти піди, зрозумій,
Але щось замишляють у Києві.

Зіштовхнулися лижники в Рахові,
Довго з болю стогнали і ахали,

Юрій Сидорів
2019.02.19 16:51
Мистецтво -
Справжнє місце для пера,
А не куточок десь на кладовищі.
І навіть п'єдестал або гора -
Це все не те - нехай вони і вищі.

Так само і для шпателя, різця,
Багра, кувалди, лома чи сокири,

Лариса Пугачук
2019.02.19 12:14
рік. Бєлгород. Марину знаю вже з півтора року. Кілька років тому вона з 23-ти річною донькою перебралася в Бєлгород з Луганської області. Наодинці розмовляє зі мною українською мовою. З почутого від Марини: «В мене в Бєлгороді тітка рідна живе, одинока

Дмитро Куренівець
2019.02.19 11:11
Ця печаль є невимовна,
Біль пекучий не мина.
При столах – стільці порожні:
Моїх друзів вже нема.

Тут від їхніх слів зайнявся
Революції пролог.
Тут співалось їм про «завтра» –

Олександр Сушко
2019.02.19 10:12
Я сьогодні піду і прощатися, мабуть, не буду,
Ще в обіймах твоїх, а думками давно вже не тут.
Для розлуки найліпше пасує зима, місяць лютий,
А кохання здихати тихесенько загнано в кут.

Хоч повага і приязнь до жінки закладені в генах,
А сім'я

Віктор Кучерук
2019.02.19 06:31
Коли в шумливі вишиванки
Причепуряться ясени, –
Приходь безбоязно до ранку
В небачені ще мною сни.
Приходь щоніч з-за виднокраю,
Немов зоря, – звіддалеки, –
Куди щоразу посилаю
Я обнадійливі думки.

Сонце Місяць
2019.02.19 03:53
Ця самота є дощовою.
Від моря, над відтінки вечорові,
понад рівнини дальні й ген за овид,
здійметься в небо, що близьке їй, та
впаде із неба врешті на міста.

Дощить кругом у нечіткі години,
де всі провулки досвіту чекають,

Ярослав Чорногуз
2019.02.19 02:16
Небо потемніле над землею
Тугою усе заволокло.
До душі шляхетної твоєї
Дай мені торкнутися крилом.

А моя собі шукає спокій
Чи знайде - неначе уві сні –
Затишок в очах твоїх глибоких,

Вероніка Новікова
2019.02.19 01:18
Вже зима минає, а ти й не знав,
ритуально п'яний або тверезий.
Світ тобі ні мати, ані Тереза.
А війна, мій хлопчику, й не війна.

За недобрий ранок і добру путь,
за червоний сніг, що зійде за місяць.
Безпорадні спогади часом бісять:

Анастасія Поліщук
2019.02.18 16:14
Моє волосся трохи розпатлане, як і мозок
Десь на четвірку за шкалою від
Один – прокинулась без пам’яті в реп’яхах
До десяти – ідеально розчесане
Локон постійно
Тулиться до підборіддя
Мій погляд застряг
Десь між одинадцятою ранку цієї безмежної до

Олександр Сушко
2019.02.18 14:55
Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
Критик сказав, що віршую я дуже погано.
В пущу іду викорчовувати штурпаки,
А на Парнас хай стежину торують титани.

Збився приціл, а на рими утратився нюх,
Грона сонетів подібні, неначе сосиски.
Досить у

Юрій Сидорів
2019.02.18 12:13
Наївся - і спить під зимовим наркозом
Ведмідь, завалившись у власний барліг.
Щоб тіло спочило і втомлений розум,
Зими дочекавшись, і я би заліг.

Не буде вертепів, курантів, колядок,
Прикрашених сосен, ялин і смерек -
У сплячці надійний душевний по

Вікторія Торон
2019.02.18 12:02
Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки.
якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
Та нагло сяйнув об’єктив -- хтось в позі завмер від утіхи,
хтось горе своє поволік -- і очі воно обпекло.

На дні міліонів умів, між коренів душ зціп

Анонім Я Саландяк
2019.02.18 11:42
ЩОДО ПРИМІТИВІЗМУ – ПРО ФОТОШОПИС... ... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог: - Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!! - Л
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мура Ха
2019.02.22

Альона Диковицька
2019.02.18

Марк Поздняков
2019.02.15

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Ольга Кміт
2019.01.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Бойко - [ 2019.02.10 14:09 ]
    Per aspera ad astra (літературна пародія)
    Надудлившись міцнющої субстанції,
    Полишив лоно матінки-землі.
    І ось лечу я на космічну станцію,
    Здається, на якомусь кораблі.

    Відшліфував стратегію і тактику,
    Бо я у мандрах – битий пілігрим.
    Сягну обов'язково меж галактики,
    Якщо проблем не виникне з пальним.



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6) | "Олексій Кацай. Катаклізм"


  2. Ігор Деркач - [ 2019.02.07 15:16 ]
    Суржиком по суржику
    А деякі поети
    тупі як школярі.
    І як мені за єто
    писать коментарі?
    Усічені ґлаґоли
    сто років на слуху.
    Та впертюхи ніколи
    не чують, – ху із ху.
    І ніби є таланти,
    а в серці – наче тать
    якісь чужі мутанти
    не припиня писать.
    Їм туго слухать фрази,
    а то, бува, й слова.
    Але ж тобі, заразо,
    ця тема не нова.
    І хочеться такого
    або таку узять
    та за совкові роги
    і у, і на послать.
    Аби запам'ятало,
    якщо не доганя –
    коли папуг чимало,
    не щезне кацапня.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.03 17:52 ]
    Холоди не страшні (літературна пародія)
    На березі бюстгальтер безсило обвис,
    У панчохах – дірки – завірюхи то діло.
    Від морозу тече вже із неї кумис,
    І сережки з обірваних вух погубила.

    І сказала тут кумові мудра кума,
    У гранчак наливаючи сніжну сивуху:
    Традиційно обмитою буде зима,
    Ми будем захищатись від холоду духу.

    Опадає з небес облапошне рядно,
    Снігові панталони дерева напнули.
    Звідки б вітер не дув, а зірве все одно,
    В протигази одягне хати і притули.

    У несвіжих онучах дубіють стовпи,
    На голівках з підсвіткою – презервативи.
    Ну а грабам-незграбам кальсони купив
    І на них одягнув заодно Бог кмітливий.

    Захистить він жонатих, а також удів,
    Скільки б небо не кидало білим лайниськом.
    Тепло нам, скільки б вітер у шиби не бздів!
    В рік свині ми впились до свинячого виску!

    У гальюні – галюники! Й вітру нема.
    В катафалку чорніє щось, бачим надворі.
    - Кумо, глянь, у труні (вже обмита!) зима –
    Не зуміла пройнять і умерла – від горя!


    3.12.7526 р. (Від Трипілля) (3.02.2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (15)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2018.11.09 04:59 ]
    О нано (варіації на тему твору Галини Михайлик Нано)
    Ця осінь така якась це –
    Незнана.
    Для двох мов окремий процес –
    О нано.

    У серці, в думках, на устах –
    О присутність.
    Невтримно баНАНОпроста
    Баламутність.

    Великого вибуху струс
    Вібрато – р
    У морі великих спокус
    Кайфувати.

    Гойда космічна весна
    Рахманно.
    Чудово займатись нам
    О нано!

    9.09.7526 р. (Від Трипілля) (9.11.2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (5)


  5. Сонце Місяць - [ 2018.11.07 11:30 ]
    утаємниченим п ~*
     
    Кажіть нам про усе ніщо
    оскільки ви вже тут
    повідайте коронну суть
    її збагнути щоб!

    зірвіть покрови з маячні
    розвійте миттю дим
    гадаю вас несло сюди
    звістити, отже і ~

    Pеалії прості
    софіти, звук пішов
    у чому сміх, най знають всі
    нехай для когось шок
    мовчання, се
                        провальний стиль

    в ефірі маппет-шоу!





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  6. Марґо Ґейко - [ 2018.10.12 20:23 ]
    Марґо & Сонце ~ Місяць & Ґейко
    Відлуння:

    Марґо

    через ці асонанси дрімотні
    там де тіні криваві косі
    я сама в занемінні мертвотнім
    захотіла на власній косі…
    розкажіть ~ це був засіб чи ціль?

    Сонце Місяць

    так буває знічев’я чи просто
    небо навпіл, земля набакир
    & конає осяйлива осінь
    ціль і засіб, мисливець і звір
    хай комусь нецікаво і тоскно ~


    Марґо

    хто конає між зречень і вір
    & кому ця гонитва вже тоскна
    у собі як затравлений звір ~
    намольфарив полотнами босха
    присмерково відтінений твір


    Сонце Місяць

    трохи сам здивувався (отó вже)
    розпаливши багаття, завмер
    тихий голос ~ не відаєш босше
    в серці гарцу триває свій герць
    & спочинку не знайдеш на ложі


    Марґо

    ой ти боже мій божечко боже
    що не вірш ~ препарований мрець
    ти ізиді зі скроні о босше!
    герці… гарци… хай буде їм грець!
    хто на ложі спочив той не може
    розпалити багаття сердець

    Сонце Місяць

    дисонансний) діоніс прокислий
    заповітний запійний вій
    танцівниці на пагорбі лисім.....
    доктор фавст & увесь чорторий ~
    опадіть злотосрібним листям


    Марґо

    на горі танцювалося сестрам
    з діонісом товкли виноград
    він для них був магістром маестро
    цей ансамбль дав би фору оркестрам
    ніч опала розтанула гра ~
    на ПееМі осіння пора

    (що робити о Сонце порадь?!)


    Сонце Місяць

    (а порад ~ катма)

    слід у слід
    тінь у тінь, день, ніч
    крізь пекельне й небесноземне
    жовтень черлений панич
    тріумфуючи зусібіч
    римує тебе & мене
    о, Марґо ~

    але
    що усім із тогó

    нє?






    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  7. Василь Кузан - [ 2018.09.02 11:54 ]
    Про надії і строки
    Віктор Кучерук

    …Щоб сьогодні поміж нами
    Порожнечі не було, –
    Доторкнись до губ губами
    І зігрій сльози теплом.
    Поцілуй, неначе вперше, –
    Із надіями і в строк, –
    І відразу стане менше
    Насторожених думок.

    Про надії і строки
    (пародія)

    Без надії поцілунки,
    Як в яйці самий жовток.
    Хоч відгукуються лунко –
    В голові клубок думок.
    Вмиюсь теплими сльозами,
    Сліз гірких зроблю ковток…
    Доторкнешся лиш губами –
    Можу не спинитись в строк.
    Зникне раптом порожнеча
    Через двісті з лишнім днів –
    І радітиме малеча,
    Що я вчасно не зумів…

    02.09.18 © Василь Кузан



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  8. Махайло Епатюк - [ 2018.07.11 11:48 ]
    Позиція
    Я не кінчав консерваторій,
    Але я люблю клізматорій!
    Як сиплять перцю забіяки
    Самому пороху у... діжку!

    10.07.2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  9. Валентин Ліпчинський - [ 2018.06.14 14:49 ]
    Автопортрет—16 (поетична пародія)
    Я підійшла до східного вікна - і визирнула, відхиливши штору
    У мене голі груди, стегна голі - і я, уся оголена, тремчу,
    Сусід навпроти аж роззявив рота, побачивши немислиму красу,
    Я усміхаюсь Мона Лізою й мовчу - а він від здивування втратив мову,
    Ковтнув язик, у голові полова - так хочеться зі мною поряд стати,
    Але не знає, як мене дістатись - бо я пішла гасити апетит…
    Аж озираюся – а мій сусід летить з тринадцятого поверху додолу
    Заради недосяжної мети.. «Хіба не дурень?!» - перейшла на «ти»…

    З розпуки у просторій бальній залі зберу гостей, станцюю їм канкан,
    Стрибну крізь вогнище, тоді через паркан, залишивши минуле все позаду,
    Простіть мене за зраду і незраду - а я іду, у мене погляд гострий,
    Відповідає ДБН і ГОСТу, а також СНіПУ, ПУЕ і стандартам –
    Хоча воно того таки не варте - бо прапор, штормом порваний на шмаття,
    Не прикриває голизну безплаття – від сорому й ганьби я ледь не млію,
    Зачинена в порожній бальній залі – і узяли мене всесвітні жалі
    За подорож безстрашну по квартирі, за нестояння в східному вікні –
    І скрикну, прокидаючись, я: «Ні-і-і-і-і!...»


    14.06.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати: | "Тата Рівна Автопортрет—36"


  10. Володимир Бойко - [ 2018.05.13 16:44 ]
    Скафандри (пародія на пародію)
    У аптеці «скафандри» придбаю,
    Спровокую кохану на гріх,
    Хай над хатою бузьки кружляють –
    Без роботи залишу я їх.

    Бузьки з горя полинуть у мандри –
    Безробіття вже їх дістає.
    Доки хлопці купують «скафандри»,
    Українців все менше стає.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (4)


  11. Володимир Бойко - [ 2018.04.09 23:19 ]
    Яйця (пародія на пародію)
    Відкриття у науці Микола вчинив –
    Він поета з курми хитромудро схрестив.
    Всі ми знаємо яйця прості й дієтичні,
    В Суходолі несуть відтепер поетичні.

    Та марнують добро господині тамтешні,
    Із яєць поетичних готують яєшню.
    А продовжив би справу наш славний новатор –
    Поетичний з'явився б у нас інкубатор.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  12. Василь Кузан - [ 2018.04.03 21:35 ]
    Про рядочки (пародія)
    (пародія)

    Не кожен день стається свято,
    Не кожна на рядок впаде.
    Вустами стане цілувати
    Прицмокувати і т.д.

    А потім рухи суголосні
    І вседозволеність гряде…
    І так присвячуєш до осені,
    Рядок допоки не впаде.

    Тоді ж цілують не вустами
    І не цілують взагалі.
    Бо не приваблюють (між нами)
    Жінок рядочки замалі.

    03.04.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (7)


  13. Гравець Шалений - [ 2018.03.30 20:50 ]
    Словенькозамудристий вірш
    один поетик шалененький
    прийшов у чужодомний сайт
    де маразматики старенькі
    на все наклали копірайт

    за правдоньку любо боровся
    та парнойенька сильніш
    він на юхоньку напоровся
    коли там виклав новий вірш

    юхонька дужечки злякався
    за сайтик рідненький всерйоз
    він так піднять його старався
    словомутящий віртуоз

    дрижачим в злоньці рученятком
    плюючи слюньку в монітор
    заблокував поетика козлятко
    сцикливий графоман-бугор

    інші поетоньки й поети
    словеньки свої берегли
    і в сусліковість піруети
    невидимо для всіх лягли


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Вікторія Лимарівна - [ 2018.03.26 16:23 ]
    Корона
    - А что с тобой сегодня, брат?
    Молчишь который час подряд!-
    - Да, видишь ли, какое дело:
    Держу "корону" неумело,
    Вот и молчу, чтоб не слетела.
    Посажена она не прочно,
    Ведь дали "короля" заочно !-

    25.03.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  15. Валентин Ліпчинський - [ 2018.03.14 17:19 ]
    Недоречний кут на зустрічній смузі (поетична пародія)
    І не зовсім під іншим, і не під кутом,
    Чи до речі, а чи не до речі -
    Увійду я в історію, мабуть, бо влом
    Було вивчити Лобачевського.

    Я й Евкліда закинув… Виходжу на старт,
    Збити з ніг намагаюся стаєра…
    І навіщо погнався за мною?.. Не варт,
    Бо візьму на приціл – і відстане

    Розумово й фізично… А я - у підвал,
    Де від роздумів - гори лушпиння…
    Непокоїть питання – ну звідки ж я знав,
    Що кути, як і коні, не винні?..


    14.03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8) | "Микола Дудар Роздуми..."


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2018.03.05 19:58 ]
    Діагноз класика (літературна пародія)
    1
    Наснилося… О Боже, пробі –
    Тулився не будь-хто – Тарас,
    В Одесі – у матроській робі,
    Шептав-сичав: «Зігрію вассс…»

    Морозив мокрими губами...
    На плитах ми із ним - в клубок…
    І тенькали нам фрикцій гами,
    Здригався ними поплавок.
    2
    Серветок не було… газета…
    Із віршами, як чорнота.
    Читала потім їх поету,
    А він десертом ласував.

    Чуприна липла, ритм збивався,
    Закашлявся Тарас на вірш,
    І гладив ніжку… Дурень Вася –
    Тікай від столу вже скоріш!
    3
    От вибрики цих снів-фантазій!
    Тарас, як вийшов із кафе,
    Сказав: був з нею я - в екстазі,
    Лиш вірш нагадував парфе.*


    5.03.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (38)


  17. Валентин Ліпчинський - [ 2018.03.05 09:20 ]
    Недошите море (поетична пародія)
    Узяла я голку, аби море зшити...
    В окіяні-морі - звомплені щури
    Утікають хутко під мошисті плити -
    Жевриво впівнеба дивиться згори.

    В оці урагану – молитовна тиша,
    Бродять по савані зебри і слони.
    Сонце ненаситне здійнялося вище -
    Спека неймовірна! - утекли й вони.

    На трибунах - тісно і стає тісніше,
    Гомону не чутно - скрізь глухі й німі.
    Не проскочить мимо і маленька миша,
    Лиш в тигровій шкурі витязь на коні.

    Шила, не дошила - й кинула у пічку,
    Узяла натомість спиці і клубки –
    Мо', зв’яжу онукам теплі рукавички,
    Бо мороз надворі неабиякий.


    05.03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10) | "Світлана Майя Залізняк Із-під голки..."


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.20 22:02 ]
    Порада графоману
    Краще хрін косити наяву,
    Ніби щось у себе відірвати,
    І кебету викинуть в траву,
    Щоб дурниць оцих тут не писати.

    20.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  19. Лариса Пугачук - [ 2018.02.09 12:47 ]
    Передумала
    Цей вірш, мов яв.
    Прийшла до тебе
    в одну із тисячних ночей,
    а ти, сердешний, бачив Гебу у сні,
    персисту ще й, ачей.

    Доп'явся до її принадних
    вологуватих пелюсток.
    Ох, мій ти ж любий, ах ти ж ладо!
    Перетягну разів зо сто,
    не знаю чим ще, та уява
    спрацює чітко...

    Сплине ніч.
    Проміння сонця гнів розплавить
    І ревнощам скажу я: «Ні!»

    Богинь багато, німф — ще більше,
    та я сміюся (от чудна):
    люблю, і думка тиха тішить,
    що я у тебе лиш одна!

    09.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.02 22:53 ]
    І.Ш.ак
    Тупий і впертий, мов дебіл.
    Стирчать у світ ослячі вуха.
    Творить не має СПРАВЖНЄ сил,
    Тому і пише лиш чорнуху.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  21. Валентин Ліпчинський - [ 2018.01.09 14:22 ]
    Сон рябої кобили
    Лелеки, лелеки, летять, летять лелеки
    З Центаври Альфи до Сонця і Землі,
    Долають, долають нові й нові парсеки -
    Їх на Центаврі звали «журавлі».

    У небі, в небі єднаються щоночі,
    У вирій прагнуть, прагнучи біди,
    А із Центаври Альфи войовничі
    Летять, кружляють і туди й сюди.

    Навала валом на планету впала,
    На нашу Землю, квітчані сади,
    На чорноземи, орачів і рала,
    Навала впала і туди й сюди.

    Ой, очі, очі, очі ви дівочі,
    Де ж ви навчились зводити людей,
    Перетворили білі дні у ночі,
    А чорні ночі в білі, еге-гей!

    Позаплітали на вербі косички,
    Гарбу перевернули гарбузів,
    Ой-ой, дівчата, що у вас за звички,
    Від ваших чарів я осатанів.

    А поки хату файно підметете,
    Вівса насиплю в яблуках коню -
    Тоді із вами вип’ю tête à tête я
    І голих в ліжко згодом затягну.

    09.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7) | "І тихо звучала молитва © Михайло Нечитайло"


  22. Ігор Шоха - [ 2017.11.05 22:21 ]
    Пегасопасам
    ***
    Ой у поета перепони –
    усе, чого не може.
    У кожного свої шаблони
    «прокрустової ложі».

    ***
    Як пейзажі осені багаті
    на сюжети у негожі дні,
    так і у поезії цитати:
    « вірші і сонети – сируваті»,
    « оди і поеми – затяжні».

    ***
    Не переспіваєш солов'я
    і не скопіюєш шуму зливи.
    Ємкісною є поезія
    якісною версією дива.

    ***
    Селфі другу у ролі писаки.
    І на лоні природи буває
    претендент на папаху з Вапнярки,
    на якому вона спочиває.

    ***
    Зізнаватись – зазнаватись
    тим, чого немає.
    Та нема чого боятись:
    поки істина куняє –
    правда випирає.

    ***
    Все, що пишу я, іменем одним
    себе одного ідентифікую,
    що я іще живу, а не існую.
    аби не переплутали ні з ким.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  23. Ігор Шоха - [ 2017.11.02 12:19 ]
    Із народного репертуару
    ***
    Це жорстоко, та не треба сліз.
    Наша пісня досі не почата,
    поки куля видає «безвіз»
    і нема кого за це карати.

    ***
    Країна ВАТи береже,
    а «вата» повзає вужем,
    не затуляє рота.
    Не нагодуємо чуже.
    А бути шлангами – уже
    і партії не проти.

    ***
    Ой не розумію ані дуки,
    ані гонорової гадюки,
    у якої доларова тьма.
    Ой чекає дуку веремія.
    Економлю так, що мама мія,
    а йому все мало, мало, ма!..

    ***
    Нічого я не упущу,
    згадаю Пелагею,
    яка гадала по дощу
    і ревнувала до борщу,
    навареного нею.

    ***
    Вдарило у голову бабусі,
    що її «охмурює» поет.
    А коли оба у цьому дусі –
    це найвибуховіший дует.

    ***
    Не спокушай душі і тіла
    маною давньої мети,
    що хоче юною зійти,
    коли старою перезріла.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2017.10.25 20:45 ]
    Хто я або моя метрика (літературна пародія)
    І
    Не рекрут я, не ректор,
    Віддати можу зуб –
    Редактор. Мій еректор –
    Наталка Лизогуб*.
    ІІ
    Я - останній поет у місті,
    Пасажир заслужений метро.
    Я плював тут на комуністів,
    Поки Брежнєв не ліг у гроб.
    ІІІ
    З широких штанів, наче вод дніпровських
    Дістаю я метрику у натурі –
    Дивіться і заздріть, я – Стас Метровський,
    Скромний метр… в літературі.**


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  25. Лариса Пугачук - [ 2017.09.19 01:59 ]
    Пат
    На розгіллі твоєї долі
    я підкову згубила, любий:
    трішки змерзла і станцювала
    джигу, щоби зігріти кров.
    Потім ти вихвалявся бджолам,
    що веселку з небес поцупив:
    то меди кепкували вдало –
    ти їх випив, мабуть, з відро.

    Хоч обпився, та помолився
    у вечірньому небі зорям,
    а молитву почув Всевишній:
    і на ранок мене прислав.
    Я до тебе рвонула риссю,
    заманила в степи просторі.

    Ти, коханий, чого принишкнув?
    Маєш волю. І маєш love.

    19.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  26. Валентин Ліпчинський - [ 2017.08.14 15:12 ]
    Базука (поетична пародія)
    Люблю природу і сади,
    Ліси й поля, болота й луки...
    Частенько я ходжу сюди -
    А на плечі висить «Базука».

    Вчеплю на яворі мішень,
    Стрельну в десятку із «Фантома» -
    І навкруги – анітелень...
    Ані пташок, ні звіра – вдома

    Сидять мисливці, пастухи,
    В отарі мекають овечки,
    Тремтять осикові листки -
    Коли в кишені в мене «Стєчкін».

    Під сіном пріє кулемет
    Ще з громадянської, від діда -
    Змастивши, скористаюсь вмент,
    Як хтось мені щось заподіє.

    А на горищі - сім гранат
    І десять ящиків патронів...
    Вчеплю медаль - йду на парад.
    Піду у ліс - принишкну в схроні.

    Коротше, номер три два шість
    Сім п'ять чотири дев'ять з чвертю.
    Вам дошкуляє хтось? Дзвоніть -
    І ми з братвою враз припремся.


    14.08.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (8) | "Ярослав Чорногуз Звуковий гвалт"


  27. Любов Бенедишин - [ 2017.08.11 10:12 ]
    Про хтивих корифеїв
    В портупеї і без неї
    Ходять хтиві корифеї:
    Посередині і скраю
    Милі віршики займають.

    Ущипнувши риму кволу,
    Зміст шукають під подолом:
    Смикають за слів шнурочки,
    Зазирають між рядочки.

    Все шукають фантастичну
    Насолоду естетичну.
    Глибини їм хочеться –
    Знахабнілим збоченцям!

    11.08.2017



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  28. Ігор Шоха - [ 2017.07.29 14:40 ]
    Хиби істини
    Анекдоти є й без бороди.
    Ось, наприклад:
    – я гроза поетів;
    – я – орел!
    – а я такий один...
    – ну, а я записаний у метри.

    І так далі.
    Далі – хто куди.
    І одні, буває, у нікуди,
    інші «вибиваються» …у люди.
    Поки не жаліємо води,
    витоку поезії не буде.

    Не біда, коли авторитет
    у природи списує сюжет
    і до дна його експлуатує.
    До усіх апелювати всує.
    Та коли усох імунітет
    і на false пускається поет,
    то і true його ніхто не чує.

                                  07.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  29. Валентин Ліпчинський - [ 2017.07.25 16:33 ]
    Про розділові знаки (поетична пародія)
    Я - на твоєму. Риска. Крапка.
    Ти - у моїй. Тире і кома.
    Та це - секрет. Про це - нікому.
    Мовчи, допоки немовлятко...

    Ого, які шари! О, Боже!
    А понад них - Пізанська вежа!
    Принаймні, чимось таки схожа -
    Аби не впала, пильно стежу.

    До губ - вершки. Я влипла, наче.
    Яка нестерпна літня спека!
    А за вікном летить лелека.
    А я сміюсь із нього й скачу.


    25.07.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2) | "Окайда Гармонія"


  30. Валентин Ліпчинський - [ 2017.07.11 11:27 ]
    Перебірлива принцеса (поетична пародія)
    Не чекала такого від себе й нізащо,
    Що від влади відмовлюся легко і так
    Повідомлю народу: - Як б'ється - на щастя!
    Побажаю: - Корону нехай трафить шляк!

    Надсилали e-mail, делегації різні -
    Так тривало всю зиму і аж до весни.
    - Я не з тих, - відмовляла.
    Мені: - Ще не пізно!
    Наказала швейцару: - Жени їх, жени!

    Не дивуйтесь - мене не хвилює корона,
    Я від неї сховаюсь у темний куток,
    Не згадаю ніколи й нікому до скону,
    Двері в спальню замкну на англійський замо́к

    І ще рогом упруся: - Не хочу у за́мок!
    Надто страшно в палацах буває мені!

    І наснилось на зло - під самісінький ранок:
    - Де корона?!. – кричала,
    - Даєте чи ні?!.


    11.07.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  31. Валентин Ліпчинський - [ 2017.06.04 15:56 ]
    Пташина параноя (поетична пародія)
    Як вашу каву покуштує чайка -
    Нахабно впхає дзьоба за столом,
    І розлетиться на шматочки, дзвякнувши,
    Горня з фарфору, цуплене тайком,

    Зів'є на стрісі вам гніздо лелека
    (Лелеченята з'являться малі),
    Що прилетів з далекого далека,
    З Мадагаскару, може, чи з Балі,

    Гніздо у вусі зліпить тихо ластівка
    (Вже й ластів'ята вилупились ось),
    І перламутрові розстебнуть застібки
    Грайливих сойок зграйка - і здалось,

    Що вас цілує в губи сизий голуб,
    А на плечі усівся чорний шпак
    І так до вас шпачиною глаголить,
    А ви йому - шпачиною навспак,

    То набирайте номер психіатра -
    І прилетить "швидка" неначе вмить,
    Як зроблять заштрик - пройде все до завтра,
    А лікар скаже - ляжте і поспіть!


    04.06.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (6)


  32. Ігор Шоха - [ 2017.05.29 19:12 ]
    Жуйка з післямовою
    ***
    Не начхаєш, як би не свербіло
    в носі чи у вусі. Далебі,
    річ у тому, що погане діло
    мати справу з его у собі.

    ***
    Чого плювати у криницю,
    з якої питимеш за мить?
    Чого боятись, що блакить
    наллє цілющої водиці?
    Уже боялися синиці,
    «що хоче море запалить».

    ***
    Не біда, коли орлу подібний,
    має кігті і своє лице,
    а біда, коли – не дуже бідний
    на косе Дем'янове слівце.

    ***
    Ховайся, хто на буйне чуйний
    і начувайся, бойовий.
    Лякає байкою заумний,
    боїться істини – отруйний...
    А усміхається який?

    ***
    Радіє навіть і Яга,
    коли почує, – дорога!
    Неначе то ключі до раю
    або Куліш чи Кочерга
    високі титули вручає.

    ***
    У запої мене-стрелі.
    Забувають, що й коли
    накалякали були.
    Нагадаю. Акварелі
    пишуть леді-спаніелі,
    а «виписують» орли.

    ..............................
    Нікому я не допікаю.
    Але якщо і зачепив,
    то що типовим не буває,
    коли озвучений мотив?
    Мініатюри є негарні
    або й колючі аж за край.
    Та їх не буде у книгарні
    тай годі. Зайве не читай.
                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  33. Ігор Шоха - [ 2017.05.27 22:37 ]
    Замість епітафії
                             І
    Я уявляю, як її любили
    таку незаяложену, ясну.
    А я її, – о горе! У могилу –
    її єдину – на усіх одну.
    Із неї Ліру вижали за бали
    і не мене одного виживали...
    Прозорою – не бачили її.
    І у болоті цьому поховали,
    аби дали їй циці бабаї.
    Вона і Музу тягне за собою.
    Нехай міняє коси на косу,
    а крокодили щирою сльозою
    оплакують її живу красу.

                          ІІ
    Її зоїли буцають лобами,
    аж клепкою упала сьома п'ядь.
    Любителі у тартари біжать,
    майстри перекидаються словами,
    кусають пересмішники зубами,
    губителі поезії стоять
    в почесній варті
                          щільними рядами.

                                  05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  34. Валентин Ліпчинський - [ 2017.05.06 19:23 ]
    Поетична геометрія
    ламана поцілунку коло обіймів ніби
    чи квадратура кола чи теорема Ферма
    ти у коханні бачиш проблиск бозона Хіггса
    темну матерію наче там її і нема

    дві паралельні долі не перетнуться у часі
    через дві точки лінія тільки одна пряма
    третій тут явно зайвий хай і до чорта ласий
    мрією про трикутник але дарма дарма

    три молоденьких бджілки сіли на білу стелю
    сталося це ненароком всі у одній площині
    ти їх зженеш і доки ліжко для двох розстелиш
    взнай опинитися встигнуть знову у ній чи ні

    в темній кімнаті кішку нам відшукати не вдасться
    відповідь на риторичне є очевидно у сні
    випаде з шафи тарілка і розіб'ється на щастя
    поки читатимеш вірші і загадкові й сумні


    06.05.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (15) | "Наталя Пасічник **** що не кажи а зараз часу нема для жартів"


  35. Олександр Сушко - [ 2017.05.01 16:53 ]
    На аркуш начесав думок
    Василь Мошуренко, член Спілки письменників України,

    На аркуш «начесав» думок,
    як… вошей – на хустину…
    А далі – начепив замок:
    на душу на дитинну…

    Думки… думки… думки-думки!
    Багато їх упало!
    Та давить серце щем гіркий:
    ще ж скільки(!) «гнид»
    зосталось…

    Повилупляються вони:
    думки – кусючі воші –
    і будуть нагло лізти в сни…
    стріляти – межи очі!

    А я їх знову «начешу»
    на аркуш сніжно-білий…
    Нового вірша напишу:
    про те, що наболіло…

    21.07.2008р.

    (пародія на його твір)

    На аркуш начесав думок,
    Як вошей на хустину.
    Але свербить іще лобок
    Потилиця та спина.

    Душу завзято комашню,
    Яка в мотні сховалась.
    А я ж –поет! Я – не меню!
    Натхнення свіжа парость!

    Нажирувалися вони,
    Оці кусючі воші.
    Здорові, нече ті слони,
    Гризуть мене без грошей.

    Комах чимало начешу
    На аркуш сніжно-білий
    І тихо ззаду підсажу
    Пегасові на крила.

    Нехай чухмариться лошак,
    Зубиськами скрегоче,
    Бо тільки пукає, удак,
    Літати геть не хоче.

    26.03.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  36. Валентин Ліпчинський - [ 2017.04.20 12:21 ]
    Застряг(ла) (поетична пародія)
    Я по самісінькі в тобі застряг – чи здогадаєшся?.. -
    Ніякими зусиллями не витягти.
    Мо', скористаюся оливою чи смальцем -
    Вціліють вівці при вовках неситих.

    Застряг в тобі, немов старий годинник,
    І зупинився... Боженько мій, Боже!
    Не розберу, кому і хто що винен,
    Поки зі ста́ттю розібратися не зможеш.


    20.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2) | "Богдана Лапченко Застрягла "


  37. Ігор Шоха - [ 2017.04.18 22:21 ]
    Житейські парадокси
    ***
    Несповідима путь Расєї.
    Усі заручники у неї,
    як у Єгипті в Житії.
    Є совість в нації цієї,
    але і та – одні євреї,
    які оплакують її.

    ***
    Бували ми не дуже голосні,
    а нині де-не-де іще тихіші.
    І не одному мариться мені –
    роботу всіх виконують одні,
    але посади обіймають інші.

    ***
    Моя економія в дії:
    ні газу, ні ват, ні води...
    Але залишає надія.
    Усі – абоненти злодіїв,
    допоки керують жиди.

    ***
    Було і є. Чого брехати,
    що балом править сатана.
    Ті самі унтери пихаті
    життям уміють торгувати,
    допоки точиться війна.

    ***
    Усі історії минулі
    нуворишів біля корит
    не поміняли реквізит.
    Надійся на контрольну кулю,
    коли ідеш на суїцид.

    ***
    На біду – бунти народні,
    революції – на горе.
    І журитися не варто,
    адже гірше, ніж учора,
    буде тільки-но сьогодні,
    отже – краще, ніж узавтра.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  38. Володимир Бойко - [ 2017.04.18 12:22 ]
    Застрягла (пародія)
    Застрягла я в тобі по самі груди,
    Та вихід підказали добрі люди -
    Горілки з перцем випила чарчину
    І стало в тОбі – море по коліна.




    Рейтинги: Народний 1 (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3) | "Богдана Лапченко, сайт "Поетичні майстерні""


  39. Лариса Пугачук - [ 2017.04.14 17:06 ]
    Недокомплект
    Мимо неї я щодня проходив
    (парк, алея, справа постамент),
    та подумати не мiг я зроду,
    що природа втне експеримент.

    Вчора звично крокував натхненний,
    зупинився, сперся на хвоста
    (там Русалка вигнулась блаженно,
    хоч давно вже пересох фонтан).

    Чую, щось в менi заворушилось —
    так зрадiв (мабуть, слова iдуть).
    Я подяку записав Ярилу,
    що поезу спрямував на путь.

    Та мурахи не стихали, лiзли,
    десь за шию, потiм ще кудись.
    Обертаюся... оце реприза:
    може я вiд сну не так збудивсь?!

    Ожила Русалка з постаменту
    як була (ну... гола)!!! До плечей
    притулилась — ледве не фальцетом
    заспiвав!..
    Та будь-хто звився б, чень.

    Ох, Ярило!
    Точно, вiд Ярила подарунок!
    Але боже ж мiй,
    ти б iнструкцiю додав чорнилом:
    як вмоститися менi — на Нiй!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  40. Олександр Сушко - [ 2017.04.11 18:15 ]
    Адам і Єва
    Змія, гадюка підколодна
    Десь узялася у саду.
    Завжди сичить, завжди голодна,
    Щодня у Єви на виду.

    Кохана - жінка пустотлива,
    І любить слухати байки.
    А змій хвостом вихля грайливо,
    Словами пудрить їй мізки.

    Очиська мацають сідниці,
    Язик шамкоче про дива,
    Вона ж вилуплює очиці,
    Ковта облудливі слова.

    Підступний змій свого домігся,
    І Єва знадилась таки.
    У той момент я відволікся -
    Душив на носі чиряки.

    Вкусила яблуко зелене,
    Насмерть загризла черв'яка.
    З плодом прибігла і до мене,
    І тицьнула під п'ятака.

    Надгриз і я той плід нестиглий
    Та зуба кутнього зламав.
    Невдовзі ангели надбігли,
    І Бог нас з Едема прогнав.

    Запам'ятай слова ці, синку:
    Аби не трапилось біди -
    Пильнуй завжди кохану жінку,
    За руку по життю веди.

    березень 2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (12)


  41. Лариса Пугачук - [ 2017.03.31 18:55 ]
    Не той формат
    Перепрошую, кажете завтра?
    Де бруньки, розпускаючи слинку,
    одягають в смарагдовi шатра
    всi дерева? То там вечоринка?

    Та не питання, одягнусь по формi —
    штани, сорочку, вуса прилiплю.
    Щоправда, з черевиками тугiше,
    та чiтко вказано було в афiшi,
    що трансвеститський прокрокує люд
    (цiкаво, їх увечерi "оформлять"?)

    Ой, який там указаний час? —
    Разом назву спiмну мелодiйну.
    Тут в легенький упала я транс:
    травестiя, а не трансвестiя.

    31.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  42. Лариса Пугачук - [ 2017.03.20 14:49 ]
    Четвертий сон або Свята вода в помiч
    Я зняв штани,
    I решту зняв:
    Бо ж дiвчину трусило!
    Вона блукала мiж отав,
    Свiтила голим тiлом.

    Та я й подумати не мiг,
    Що лемент з того буде:
    Дiвчисько скочило на стiг:
    «Мене гвалтують, люди!!!»

    А далi вже пiшло кiно -
    Село усе прибiгло,
    (кiна не бУло вже давно,
    а так його хотiлось...)

    Дiвча кричить -
    «Перфоменс я творила в чистiм полi,
    Робила свято вчителям -
    У них невтiшна доля.
    А чоловiк — що без штанiв -
    Чогось вiд мене хоче...»

    Тут сон iз мене весь злетiв...
    Пiду. Промию очi!

    20.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  43. Ігор Шоха - [ 2017.03.12 09:54 ]
    Не від Імені...
    Як допікати, що не всі удома,
    є у зоїла варіацій сто,
    і що таке ніщо уже відомо,
    а ху із ху – не відає ніхто.

    Тому то за уявні еполети
    пиляє інших явний тугодум,
    аби і тирсу сипати з поета,
    і неабияк показати ум.

    Тоді і видно, де ума – палата,
    яка у кого лексика багата,
    кому писати, а кому – і ні…

    І думи навіваються сумні, –
    буває, що й від імені Пілата
    не пишеться
                         розп'ятому
                                        мені.

                                  11.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2017.02.20 23:49 ]
    Химери польових досліджень (літературна пародія)
    Я борсаюсь у ліжку, повний вражень –
    Химери заввижалися, аж зблід!
    І десь мені іззаду голос каже:
    Йди перевірся, хворий ти на СНІД!

    Рвонув надвір я у самій піжамі,
    А далі – майже голий – у сльоту,
    У кучугури босими ногами,
    Біжу, скидаю одіж на льоту…

    На снігові качаюся од муки
    Й кричу навкруг: я хочу Вас, жінки!
    Аж раптом відчуваю: дужі руки
    Взяли мене й однесли десь таки.

    Я вже в раю… Лечу до тебе, мила,
    І голос впізнаю твій - диво з див:
    - Аїру корінь пий, гарячко біла,
    Учора ти абсенту перепив!*

    *Корінь аїру – чудовий засіб для протверезіння!

    20.02.7524 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (9)


  45. Валентин Ліпчинський - [ 2017.02.15 15:16 ]
    Сила у сухожиллях (поетична пародія)
    У чому, питаю, сила,
    Не в брата питаю - у тебе.
    Сказала, у сухожиллях...
    Це ж треба, подумав, це ж треба!

    Зустрілися у Гоморрі,
    Домовились у Содомі…
    Не встиг я промовити: «Sorry!»,
    Як ти запросила додому.

    Включити хотів телевізор –
    Там грали «Реал» - «Барселона»...
    Ласкава ти пані і хижа -
    Втонув у твоєму лоні.

    Тоді захотів до вітру
    Нестерпно і до знемоги,
    Не знаю і досі, як витерпів -
    Блудив у небесних чертогах.

    Усе шкереберть у домі,
    Немов у Далі на картинах,
    Ти ставиш не крапку, а кому,
    Бажаєш від мене сина.

    Бажаєш від мене сина,
    А згодом - доньку захочеш,
    Вважаєш, я твій мужчина -
    І тут вже не кома, а точка.


    15.02.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати: | "Ігор Павлюк *** "


  46. Василь Кузан - [ 2017.02.12 19:10 ]
    Фізіологія (пародія)

    Пародія:

    Чоло вкривають роси,
    Пітніють ноги й руки.
    Під пахвами волога…
    У ніздрі легко б’є
    Душок дезодоранту,
    Що вже змішався з потом.
    І риба… Мов базаром
    З тобою ми йдемо.
    Ти не лякайся. Звісно,
    У мене все в порядку.
    Я не хворію, друже –
    Це не туберкульоз!
    Це все природно, рідний.
    Це фізіологізми.
    Це все тобі підказка,
    Що я тебе люблю.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (7)


  47. Володимир Бойко - [ 2017.01.30 11:00 ]
    Бентега № 6 (пародія з автопародією)
    Розбентежились бентеги
    Аж у жилах кров кипить,
    Побентеженим сердегам
    Вже не милий білий світ.
    Розпечалились печалі,
    Розжурилася жура.
    Ці бентеги вже дістали,
    Проганяти їх пора.



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2) | "Поетичні майстерні"


  48. Валентин Ліпчинський - [ 2017.01.24 10:35 ]
    #Непозбувна_бентега - 3 (відповідь на пародію)
    Бентеги бувають всілякі
    І навіть підступні – це жах:
    Готові презлющим собакам
    Тебе на твоїх же очах

    Штовхнути у пельки голодні,
    Щоб рвали тебе на шматки…
    Дружити з такими сьогодні,
    Гадаю, і вам не з руки.


    24.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (12) | "Володимир Бойко Швидкокрила бентега (пародія)"


  49. Валентин Ліпчинський - [ 2017.01.11 15:17 ]
    Не діждався… (поетична пародія)
    Так чекав - до безуму, до шалу,
    Не повірив, що діждусь колись,
    І лишив тебе я на поталу
    Маніяку злісному… Журивсь,

    Повертаючись додому пішки,
    Та не знав, моя кохана - ти
    Запізнилась на годину й трішки,
    Ну, а я - спізнився назавжди.


    11.01.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (8) | "Василь Симоненко Нареченій"


  50. Ігор Шоха - [ 2016.12.20 21:14 ]
    Мовна колізія
    Якщо я ди́шу ще, за-ра-за...
    А мо' дишу́?..
    Як не пиши –
    ваяю і пишу вірші́.
    Тому ці вірші – не образа,
    якщо комусь не до душі.

    Пишу я мовою, наразі,
    бо й читачі їй не чужі.

    Пишу, – і я її кохаю,
    прошу́ і про́шу, – так буває,
    коли усе, як два по два –
    і поетично, і прозоро,
    як у Шевченка – море грає,
    а у Луценка – грає море,
    як знову пісенька нова...
    Але – узять, бува і но́ва –
    це суржик, раша і полова,
    які жують апологети,
    на все готовий піонер,
    і світові авторитети,
    і академік есесер,
    і ...починаючі поети.

    Хоча, звичайно, що бува'
    ув ослика свої слова,
    аби витьохкували рими
    та ще й оце, – у-в-о..., у-в-а… –
    охайні і неповторимі.
    На те і є свої права –
    одне у одного і досі
    прикурювати папироси,
    аж туманіє голова:
    «ума і хиби – парадокси».

    20.12.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (12)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   10