<a class=uuser_link href="/contest.php?contest_id=118">Людина і тоталітаризм, проза</a>

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2019.11.04 03:39

arche scaligere

містичне дежавю, пережиття спогаду, котрого в дійсності бути не могло, але так наче —мусило бути б— деформує наявну, осяжну реальність, pro sue parte, придавши відтінків химерних або, загалом спогади ґенерують вірогіднішу-десь реальність, непройдешню

Володимир Бойко

2019.11.04 01:36

Нужденні

Подайте Хуану на марихуану. Подайте Зенону на літр самогону. Подайте Юркові на жриць любові. Подайте Овсію на зеленого змія. Подайте Філіпу на відеокліпа. Подайте Абраму на рекламу. Подайте Денису на вирубку лісу. Подайте пахану на копання бурштину

Сонце Місяць

2019.10.21 20:50

molto

Отж, вечір бадьоро обривається з ритму. Вуличні пси повагом конвоюють бродячих туристів. Пакуються букети в ранкові газети, пахкотить свіжозмелена кава яку тут одразу й варять. Типажі виходять на шпацер. Гуляють . Оксамитовий, мася, сезон, еротичні ох—хо,

Сергій Губерначук

2019.10.18 12:26

Автобіографія з елементами щоденника (уривки)

Київ. Неділя. 27 липня 1969 року. Кінотеатр імені Т.Г. Шевченка. Молода подружня пара дивиться кіно. Яке – мені невідомо. Потім сонце. Морозиво. Ще один кінотеатр. "Дорвалися," – як то кажуть. Мабуть, молоді філологи не знаходили слів під враженнями літ

Сергій Губерначук

2019.10.16 12:17

Новий день

Десь за майже розталою прозоро-світанковою межею сивих лісів народжувався новий день. Із-за ледь-ледь рожевого, стомленого сутінками обрію, мовби ненароком, поволі виринали перші вранішні промені. Роздратований веселковими кольорами марева обрій нарешті в

Сонце Місяць

2019.10.13 00:31

пленери

день був, чого би не відмічалося & господь відпочивав, урешті щонайменше, буяли трави & терни, при них релаксово свистали пташки окраєм всякого, паруюча кава, свіжа пачка цигарок маршал павер, спокусливо тактильна ще невимовностей безплідно~тлінних & л

Олександр Сушко

2019.10.12 16:32

Розхристана душа

Я ж казав: - Сидоре! Ти що, блекоти об’ївся? Нащо завів на своєму обійсті оту гаспидську химеру? Нащо тобі у дев'яностодвохлітньому віці коза, ще й така дурнувата як оця? Тільки в Полтаві ще можна таких надибати. Або в Яготині. А тепер не плач, що гу

Сонце Місяць

2019.10.08 22:07

st.praesens

так ніби ми трава що пробилася крізь тротуарну плитку в цьому сірому-сірому трущобному місті з неонами для атракції. із привидами чи поторочами, як вам завгодно, співіснуючи знову нічого задля—монологи сторонніх осіб перехожих, або часом хтось витре своїх

Віта Парфенович

2019.09.17 11:16

Грудочка цукру (продовження)

Не надто гостинно стріла столиця подорожніх. На кожному кроці перевірка документів. Багато магазинів лишень для жителів Києва і області. Нехитрі пожитки з собою. Микола жив неподалік Яготина, рідні радо зустрічали його і гостя Віктора. Але Вікторові не

Віта Парфенович

2019.09.10 17:52

Грудочка цукру

У серпні таки відчувалося дихання осені... Ранки ставали морозно-прохолодними, не такими, як зазвичай в липні. З шафи діставалися тепліша піжама і ковдра, згадувалася звичка пити чай, аби зігрітися перед сном. Віта вийшла на кухню, аби заварити чаю. чай

Володимир Бойко

2019.09.10 00:11

А хіба ж ні?

Що ліпше – мільйонер, який не воліє стати мільярдером, чи мільярдер, який не воліє стати мільйонером? Злодії у нас де завгодно - тільки не в тюрмі. І чого тільки не зробиш, аби не робити те, що належить. Хто стелеться, об того ноги витирають.

Іван Потьомкін

2019.08.31 12:19

Пророк, почутий занадто пізно

Як той Мойсей, що міг би стати спадкоємцем трону, та з волі Всевишнього обрав долю народу, вивівши його з єгипетського рабства, пройшовши з ним сорокалітній шлях до Землі Обітованої і не ввійшовши в неї,отак і Володимир (Зеев) Жаботинський, кому на Олімпі

Віта Парфенович

2019.08.30 17:06

Риторика

У неї був він, а чи була у нього вона? Сиділа на підвіконні, задумливо лускаючи насіння і дивилася у шибку. За склом проносилося літо на золотій колісниці серпня. Скоро осінь… Скоро осінь – це стан, особливий стан меланхолії. Очікування літа вирізняєтьс

Віта Парфенович

2019.08.20 22:23

Перша зірка

Він тихо постукав у двері готельного номеру. Ліна відчула, що то саме він. Він прийшов,бо імпульс було відправлено. Затаївши дихання, Ліна ще раз прислухалася. Серце шалено гупотіло. Стук-стук-стук – три рази, як і передбачала. Тричі – ніби за таємничо

Світлана Ковальчук

2019.08.07 12:28

Цукерка в білочки

Вікторія любить розглядати малюночки в книжках. Але не сама, бо ще маленька, а з мамою чи бабусею. – Ось котик, він гойдає дитинку. Каже: «А-а-а». І це котик. І це. І це. – А ось вишеньки. Гм… Вони лежать на снігу. – А це білочка. Вона має цукерку. А

Світлана Ковальчук

2019.08.04 15:43

Апуко

Брукована доріжка стелилася аж до кінця вулиці, до краю міста. Маленька Діаночка їхала на візочку й розглядала нові для неї краєвиди: незнайомі будинки, кущі, дерева. А ось і великий обшир: перехрестя за містом, а довкола – поле з високим і низьким різнот

Анонім Я Саландяк

2019.07.30 19:37

3. Сни. Безнадійна проза для любителя щось читати.

НА ІНШІЙ КВАРТИРІ... друга ніч... підряд... СНИЛОСЯ: ... що я – наче... між якихсь-несамовитих богів “небесного полку” – а боги ті – усі - були чорними-негроїдної раси: вирячені очі – великі носи-губи... активно доказували – комусь... байдужі-і-і-сінь

Надія Тарасюк

2019.07.25 19:11

Перше слово

У маленького Дениска тільки й мови: «Агу-агу-е-е-е!». А так хочеться, щоб сказав перше слово… Вранці за Дениском доглядає мама. — Сонечко, ну скажи: мама! У відповідь синочок хитренько примружує оченята і посміхається крихітним ротиком. На зміну

Надія Тарасюк

2019.07.24 08:57

Дити́нки

Дійові особи: 4-річна Світланка, 1-річний Максимко, тато, мама і бабуся. * * * Світланка грається зонтиком, якого я називаю парасолею. Відкриває і закриває його, «приміряє» на себе, зазираючи в дзеркало. Раптом повертається до мене і каже: Мамо, а

Надія Тарасюк

2019.07.23 08:58

Коли візьмемося за руки

Синичка шукала поживу… Я ж відшукувала щастя. Хай коротке, як заячий хвостик. * * * У садку виросли маргаритки. Рожевощокі, мов карапузи. Чи помічу їх біля твоєї лілії? * * * Розглядаю хмарини. Квітка, коник, динозавр… Котра з них МОЯ? * *

Надія Тарасюк

2019.07.16 12:07

Холєра світла має, або Як творяться фразеологізми

Майже казка. Для дорослих і дітей Жила собі колись на світі Холера (у нас іменується як Холєра, то й надалі так і будемо казати)… Отож, жила собі колись на світі Холєра. Добре жила, біди-горя не відала. Живилася, чим знала (не будемо уточнювати). Одна

Іван Потьомкін

2019.07.14 21:53

"Мішок" і "миші"

Замолоду раббі Елазар бен Арах був учнем самого раббана Йоханана бен Заккая, котрий, винесений з палаючого Єрусалима як покійник, зустрівся з командуючим римськими легіонами Веспасіаном і звернувсь до нього мов до імператора. На це той відповів, що юдей

Олександр Сушко

2019.07.07 20:17

«О, дух України, орел!»

Убивство – чудовий інструмент для розслаблення та зняття стресу. Люди звикли отримувати задоволення, коли в їхніх руках гине чуже життя. Особливо, коли умертвлення невинних створінь перетворюється на розвагу чи спорт. Зайдіть у відповідну крамницю та пог

Ярослав Філософ

2019.07.06 07:59

каторжанин

Вода шепотіла до нього оповідаючи пам’ять Домівки-планети. Звірина, птаство й дерева, камені скель навперебій прагли догукатись, погомоніти розмовою з ним. Він не чув їх. Навушники - кляті не пропускали ані-жодного словечка. Лишень голоси таких як він – л

Василь Дениско

2019.07.05 12:13

Червонозаді манкурти

Один бур (громадянин ПАР) розповів цікаву історію, як його батько боровся на власній фермі зо великою зграєю, вкрай знахабнілих, червонозадих павіанів. Вони знищували посіви господарських рослин і навіть крали та вбивали свійських тварин. Електрична ого

Олександр Сушко

2019.07.03 22:26

Месія

Ви чули, як репетує півень, коли його ріжуть на холодець? А чули як скімлить літератор, коли його критикують? А чули як волає невизнаний геній, коли його обходять увагою? Звичайно чули, бо ви , шановні читачі,- люди мудрі та досвідчені. Лиш одного яви

Іван Потьомкін

2019.06.30 09:32

Хрест, важчий од хреста Ісуса

«Цвяшок? – колишній митрополит, член Синода Арсеній Мацієвич, а нині безстроковий в’язень Ревельського каземату під ім’ям Андрія Брехуна, даним самою імператрицею Катериною ІІ, перекладав з одної тремтячої руки на другу знайдену річ.- Відкіля він? Не інак

Іван Потьомкін

2019.06.28 18:46

Шануючи батька

Давно це сталось. Тоді, як в Ізраїлі мудреці правили народом. Зайшла мова про ефод. Це, власне, ритуальний одяг для первосвященика з вісона й дванадцяти дорогих каменів, що символізували племена ізраїлеві. Довідались мудреці, що в Ашкелоні мешка чолов

Олександр Сушко

2019.06.26 06:57

Святий

У Кнесеті панувала ідилія. Чорний, як свята земля, негр чистою арабською мовою повчав з трибуни парламенту радикальних іудеїв, як їм жити у власній країні. Депутати схвально трясли пейсами, кивали ярмулками, хором вигукуючи «Лехайм!». Закралася думка, що

Олександр Сушко

2019.06.23 20:13

Голубці

Енергія Всесвіту у зв’язаному стані, з урахуванням гравітаційного дефекту мас дорівнює нулю. Та це й не секрет,- маса ядра атома завжди менша, ніж маса нейтронів та протонів, які в нього входять, оскільки існує ще енергія зв’язку. Цю прописну істину я вже

Надія Тарасюк

2019.06.22 21:38

А над селом – журливі журавлі…

Образок Серпень сумлінно дозбирував у кошик розгублені колоски. Десь далеко ледь чутно прогуркотів комбайн, а може, спросоння позіхнув грім… Спека втомилася і забажала відпочинку. А в проміжку неба і землі кружляли лелеки, збираючись у далеку дорогу

Олександр Сушко

2019.06.15 18:17

Діва

Діва Житіє мудрочолих дів та задумливих парубків, які носяться зі своїми творіннями як з писаною торбою, тяжке. Коли в голову на тотеж стрибає дума, що ти - людина не звичайна, а відмічена Божим перстом як ангельське створіння - характер митця починає мі

Іван Потьомкін

2019.06.14 17:27

"Не мала баба клопоту, та купила порося"

Гадав, що це суто українське прислів’я, хоч досі не вдавалося знайти його походження. І ось у підручнику «Английский язык для детей» Валентини Скульте натрапив на ціле оповідання з малюнками про пригоди бабусі з поросям. Оскільки автори й читачі «Поети

Олександр Сушко

2019.06.11 06:22

Любов

От як мені не любити свою дружину-красавицю? Як до неї не тулитися щоночі у пошуках щастя? Вона тим щастям як медом намазана – брав би і брав. Але треба знати міру: як не можна спустошувати повністю вулика від цілющого нектару, так і жінку не можна висоту

Олександр Сушко

2019.06.08 15:20

Щастя

А Мотря таки злюка: як її не ублажаю, як не кручуся на її подвір’ї у пошуках бодай одного лагідного погляду в мій бік, а вона лише зиркає з-під лоба на те, як я ремонтую їй паркана, виваленого сталевим лобом лукавого барана Бовдура та знову хова

Іван Потьомкін

2019.05.27 22:00

Раббі Асі

Раббі Асі на смертнім одрі провідав його небіж, долучившись до решти учнів, які скупчились довкола Вчителя. Гадав, що застане дядька за молитвою, а він...привселюдно плаче. «Що це з Вами, раббі? Чи ж є щось у Торі, щоб Ви не знали та не передали нам, учн

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Поетичні Майстерні

Нові автори на сторінці:

Станіслав Н

2019.11.12

Писака Писав

2019.11.07

Андрій Скакодуб Архіп

2019.11.06

2019.11.03

2019.11.03

2019.10.31

2019.10.03

• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?

Огляд	Дата
Майстерень Редакція : "На нашому сайті проза і поезія пов'язані між собою сильніше, аніж зазвичай. Пов'язані особою автора. Тобто, проза авторі..."	2008.05.22