Джинн национализма и будущее путинской России

Автор: Андреас Умланд

С конца прошлого века центральным инструментом легитимизации авторитарного курса Владимира Путина стала апелляция к имперской ностальгии и национальной гордости русских. Последствия этой рискованной политики будут угрожать целостности российского государства в 21-ом веке

В середине декабря 2010 г. российскую столицу в течение нескольких дней сотрясали массовые выступления ультранационалистов, жестокие столкновения между представителями разных национальностей и связанные с этим массовые аресты. Толчком к этим взаимосвязанным между собой событиям послужила гибель фаната одной из российских футбольных команд 6 декабря этого года в Москве в результате стычки между молодыми русскими и выходцами с Северного Кавказа. Освещая последующие события, зарубежные СМИ писали в основном о конфронтации российской милиции с неонацистами на Манежной площади 11 декабря 2010 г. и других столкновениях в российской столице. Однако до и после вышеописанных московских событий демонстрации русских националистов происходили и в других российских городах, в том числе Ростове-на-Дону и Санкт-Петербурге.

Российское движение скинхедов

Более того - то, что происходило в эти дни в Москве, это только последние эпизоды в длинной цепи событий, характеризующих тенденцию, которая развивается в России уже несколько лет. Эти тренды недостаточно освещаются в зарубежных СМИ и иногда замалчиваются в российских государственных масс-медиа. Ведущей российской неправительственной организацией по вопросам ксенофобии является московский Информационно-аналитический центр «Сова», систематически отслеживающий ультранационалистические тенденции в России с середины текущего десятилетия. Согласно данным Центра «Сова» в период с 2004 по 2009 гг. в России еженедельно регистрировалось в среднем от одного до двух случаев убийств на почве расовой ненависти. По этому показателю Россия, видимо, обошла все сравнимые с ней страны мира. Рекордным в этом смысле оказался 2008 год, когда по данным «Совы» число убитых достигло 114 человек, и еще 497 человек получили серьезные увечья. Большинство из этих преступлений совершалось русскими ультранационалистическими скинхедами.

Справедливости ради здесь следует отметить, что в период с 2009 по 2010 год зарегистрированная центром «Сова» кривая преступлений (убийства и нанесение тяжких телесных повреждений) на почве расовой нетерпимости пошла на спад благодаря принятым российским правительством жестким мерам по пресечению деятельности самых агрессивных неонацистских группировок. Однако, как показали события декабря 2010 года, демонстрируемая в последнее время российским руководством решимость в борьбе с расистами-убийцами пока не оказывает серьезного влияния на распространение идей ультранационализма в российском обществе в целом и в юношеской молодежной среде в частности. (Также необходимо отметить, что «Сова» использует консервативный подход при подсчете количества преступлений на почве ксенофобии, т.е. подходит осторожно к квалификации правонарушения, как преступления на почве нетерпимости). Кроме того следует иметь в виду, что из-за низкого уровня доверия российского общества к правоохранительным органам, возможно, во многих случаях информация о таких преступлениях просто не доходит до милиции. Исходя из этого можно предположить, что приведенное в следующей таблице реальное число преступлений, совершенных ультранационалистами, – выше, а может быть и намного выше данных, с которыми работают эксперты «Совы»).

Обобщенная статистика расистских и неонацистских нападений за 2004-1.07.2010 гг. (с разбивкой по категориям), согласно данным Центра «Сова»

Реальные масштабы неонацистской субкультуры в России пока недооценены ни в самой России, ни за ее пределами. Между тем, московским посольствам стран Азии и Африки приходится сталкиваться с тем, что десятки их соотечественников в России ежегодно подвергаются оскорблениям, преследованиям, нападениям и избиениям, а иногда даже гибнут от рук расистов. Например, в марте текущего года, Министерство иностранных дел Южной Кореи пошло на беспрецедентный шаг, официально обратившись к своим гражданам с рекомендацией воздержаться от поездок в Российскую Федерацию после нескольких случаев нападений на корейских граждан, имевших место в течение предыдущих месяцев.

Грустная ирония постсоветского российского антифашизма

В течение последних десяти лет Россия особенно решительно позиционирует себя на международной арене, а также в собственных СМИ как главный победитель фашизма. Между тем, в глазах иностранных студентов, гастарбайтеров и имигрантов, которые приезжают в Россию на временное или постоянное место жительства, а также российских граждан с «неславянской» внешностью Россия приобрела амбивалентную репутацию. С одной стороны, российские официальные лица и СМИ при каждом удобном случае обвиняют некоторые соседние государства, такие как Украина и Эстония в том, что они поддерживают «фашистские» тенденции. (В большинстве случаев такие обвинения связаны с терпимой позицией правительств некоторых постсоветских государств к мероприятиям ветеранов, которые сражались против Красной армии на стороне СС и Вермахта во времена Второй мировой войны.)

С другой стороны, в разных слоях самогό российского общества существуют куда более опасные тенденции, которые российские власти упорно не замечают или же не понимают их опасности, либо намеренно искажают их сущность. Преступления на почве расовой нетерпимости часто квалифицируются как «хулиганство», а массовое движение скинхедов, имеющее откровенно неонацистский характер, считается маргинальным явлением. Поэтому оно пока и не стало объектом систематических научных исследований, широкой общественной дискуссии и эффективных государственных мер. Это при том, что российское движение скинхедов, имеющее преимущественно ультранационалистический характер, насчитывает по разным оценкам от 20,000 до 70,000 членов. Если это действительно так, то российских скинхедов можно считать крупнейшим в мире неформальным молодежным движением откровенно неонацистской направленности.

В подтверждение того, что ведающие этими вопросами российские чиновники плохо представляют себе или же не хотят понимать, что происходит в их собственной стране, свидетельствует и тот факт, что государственные СМИ поначалу пытались представить последние московские события в контексте специфической субкультуры болельщиков футбольных клубов, хотя подобные утверждения были отвергнуты руководством соответствующих московских фан-клубов. Министр внутренних дел РФ Рашид Нургалиев дошел до того, что назвал зачинщиков массовых беспорядков на Манежной площади «левыми радикалами».

Путинская утилизация русского национализма

Очевидная нерешительность российских властей в борьбе с растущими ультранационалистическими тенденциями в собственной стране объясняется простой причиной. Более умеренный и мягкий, но от этого не менее выраженный русский национализм является одним из главных инструментов легитимизации неоавторитаризма, который реализуется в течение последнего десятилетия в России. После своего назначения Президентом Борисом Ельциным на пост руководителя правительства в 1999 году, Путин изначально приобрел популярность благодаря ярко выраженной воинственной риторике в отношении Северного Кавказа и обещаниям «навести порядок» в стране. Именно Путин в августе 1999 года начал Вторую чеченскую войну. В сентябре того же года серия взрывов жилых домов в Москве и других российских городах, предполагаемо организованная террористами с Кавказа, еще больше осложнила проблемы в отношениях России с ее кавказскими республиками.

Однако впоследствии, рейтинг популярности Путина резко возрос, так как он считался тем человеком, который способен обезопасить граждан России от фанатических сепаратистов и религиозных фундаменталистов нестабильного российского юга. Кавказофобия и чувство незащищенности, охватившее российское общество во второй половине 1999 года, стали важными предпосылками того, что весной следующего года ранее неизвестный бывшый сотрудник КГБ легко выиграл президентские выборы РФ.

Странное ощущение от этого неожиданного кульбита российской политики еще больше усилилось в марте 2002 года после выхода на экраны фильма Юрия Фельштинского «Покушение на Россию». Эта документальная лента, которая сегодня находится в свободном доступе на нью-йоркском русскоязычном сайте RUNYweb.com, представляет собой тщательное историческое расследование террористических атак 1999 года, подтвержденное шокирующими кадрами и подлинными свидетельствами очевидцев. Представленные факты говорят о том, что российские спецслужбы либо непосредственно причастны к серии взрывов жилых домов 1999 года, либо готовы были продолжить ее в собственных целях в будущем.

Что бы ни стояло за событиями сентября 1999 года - природа политических тенденций, зародившихся в вихре антикавказской истерии осенью того года, - очевидна. С тех пор в общественных настроениях в России, находящих свое отражение в СМИ, деятельности политических партий, научных дискуссиях и в других сферах жизни общества стали все явственнее проявляться признаки изоляционизма, этноцентризма и манихейского взгляда на мир. Согласно логике подобного мировоззрения, русские - это не получающая должного признания и уважения, но в действительности героическая нация, которая оказалась зажатой в своих нынешних границах благодаря действиям коварного Запада, продажных российских либералов и неблагодарных национальных элит бывших советских республик. В созданном Владимиром Путиным «дивном новом мире» слово «националист» (в его «хорошем смысле») стало комплиментом, а все те, кто критикуют советскую историю и методы правления Путина - это не кто иные, как «агенты» иностранных держав, отъявленные русофобы или даже «фашисты».

Диалектика политической интсрументализации национализма

Сегодня в среде российского общества широко бытуют представления о том, что их страна со всех сторон окружена врагами разных мастей, которые пытаются проникнуть на ее территорию с целью подрыва российской национальной безопасности, суверенности, традиции и культуры. (Показательно, что та страна, которая действительно представляет потенциальную угрозу российскому государству и незыблемости его границ, Китай, мощь и национализм которого с каждым годом только усиливаются, не является объектом многочисленных ксенофобских кампаний государственных массмедиа России.) Цель этноцентристской риторики российского руководства последнего десятилетия очевидна: в условиях, когда российское государство является, по сути, крепостью, которая должна защитить суверенитет и целостность страны, полная гарантия гражданских свобод, слишком доверительные отношения с иностранными государствами и излишний политический плюрализм следует считать непозволительной и даже опасной роскошью. Такие понятия, как «суверенная демократия», «диктатура закона» и «вертикаль власти», введенные в последнее время в политический обиход Путиным и Ко, не просто отражают модели правления, имеющие глубокие корни в российской истории. В условиях неопределенности политической ситуации постсоветского периода - это еще и важнейшие предпосылки, которые должны обеспечить выживание России.

Кажется, только сейчас российское руководство начинает понимать, в чем состоит особая диалектика подобной политики. Когда общество находится в переходной стадии, джинна национализма разбудить легко, но куда менее легко его контролировать, когда он уже вышел из бутылки. Путин и его команда сегодня успешно решили задачу укрепления своей собственной власти в стране с помощью разжигания ксенофобских и националистических чувств. Но они должны понимать, что играют с огнем, манипулируя национальными чувствами и тревожными настроениями общества. Будет злой шуткой для будущей судьбы русских, если в один прекрасный день историки придут к выводу, что целостность постсоветского российского государства подорвали не его «враги», а руководители РФ и их рискованные политические технологий.

Андреас Умланд, к. и. н. (Dr. phil.), к. пол. н. (Ph. D.), доцент магистерской программы по немецким и европейским студиям кафедры политологии Киево-Могилянской академии (www.des.uni-jena.de), редактор книжной серии «Советская и постсоветская политика и общество» (www.ibidem-verlag.de/spps.html).

У пошуках "ворогів народу"

29 грудня генеральний прокурор Віктор Пшонка таємно зібрав у своєму відомстві колегію, щоб дати оцінку численним закидам у політичному переслідуванні опозиції. Колегія, на яку не запрошували ані журналістів, ані навіть операторів слухняних телеканалів, дійшла прогнозованого висновку про відсутність політичних підстав для арешту колишніх керівників держави.

Суспільство дізналося про їх міжсобойчик з прокурорами та керівництвом МВС і СБУ лише з прес-релізу Генеральної прокуратури.

Політичний мотив проведення колегії ГПУ очевидний. Однак, мабуть, після публікації моєї статті прокурори зберуться на нову колегію і постановлять, що попередня колегія була проведена виключно для захисту прав людини (всі ми знаємо, як звуть цю людину), і жодної політики тут шукати не слід.

Пшонка зробив своєму відомству ведмежу послугу. Суспільство не складається з наївних дурників, як комусь хотілося б. Офіційне спростування політичного характеру репресій проти опозиції буде сприйнято за принципом, який давно сформулював Бісмарк: "нічому не вір, доки не надійде офіційне спростування".

Втім, і без офіційних спростувань все зрозуміло.

Юлії Тимошенко інкримінують розтрату коштів, отриманих Україною за Кіотським протоколом, та порушення при закупівлі автомобілів в рамках програми "Сільська медицина". "Розтрата" нібито виявилася в тому, що екологічні гроші були витрачені на виплату пенсій, а автомобілі для сільської медицини не були повноцінними машинами швидкої допомоги.

Відповідно до статті 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Отже, виплата пенсій за рахунок вільних бюджетних коштів - законна процедура, яка неодноразово використовувалася (в тому числі, урядом Януковича) і не має прямого стосунку до екологічних інвестицій - віднині є "суспільно небезпечним діянням", чи не так, панове прокурори? Бо Держказначейство не списало жодної копійки зі спеціальних рахунків, на які було переведено екологічні гроші, і міжнародний аудит підтвердив це.

А коли на селі лікар не має можливості навіть приїхати до тяжко хворого на виклик - чи не повинен уряд забезпечити йому хоча б звичайну машину? Бо автомобілями швидкої допомоги кожне село не забезпечиш, дуже дорого...

Навіть 1000 спеціальних медичних транспортних засобів на базі машини "Opel Combo" стали справжнім порятунком для пацієнтів багатьох, в першу чергу, сільських медичних установ. Краще вже закупівля таких авто, до речі - на кредитні гроші, надані австрійським урядом - аніж мільйони додаткових гривень із нашого бюджету, які спрямувала команда Януковича на лікування чиновників у "Феофанії". Краще б вже профінансували лікування деяких "прокурорських" в лікарні імені Павлова...

Юлія Тимошенко працювала прем’єр-міністром у безпрецедентно важких умовах світової економічної кризи. Вона контролювала в кращому випадку половину уряду. Президент Ющенко за допомогою нормативних актів блокував урядові рішення, в тому числі - через Раду національної безпеки та оборони України, секретарем якої досі працює соратниця Януковича Раїса Богатирьова. Свою лепту боротьби проти уряду Тимошенко вніс і Національний банк, "дітище" двох Вікторів. А головні правоохоронні органи, які покликані боротися із корупцією, контролювали Ющенко (СБУ) та Янукович (ГПУ). Цікаво, чому тоді вони не схопили за руку "злочинців", яких репресують зараз?

Виконання соціальних зобов’язань є одним із головних завдань уряду. Навіть з точки зору криміналіста, законні дії уряду Юлії Тимошенко є правомірними, до того ж, є заходами, зробленими в умовах крайньої необхідності. Відповідно до статті 39 Кримінально-процесуального кодексу не вважаються злочином дії, які були покликані відвернути ще більшу загрозу та які були скоєні для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує суспільним інтересам чи інтересам держави. Своєчасна виплата пенсій є суспільним інтересом, адже, за Конституцією, людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Невиплата пенсій поставила б під загрозу життя мільйонів людей!

На тлі надуманих звинувачень Тимошенко у корупції дії теперішніх урядовців просто шокують. Нахабно перекачуються бюджетні кошти на рахунки сина Азарова, Клюєва, Близнюка та інших. Навіть лавочки для метро закупляються у "своїх людей" за ціною, десять разів вищою за їх собівартість. Загалом, усі витрати на "Євро-2012" ростуть неймовірними темпами, і всім добре відомо, у кишенях лідерів якої правлячої партії ці гроші осідають в кінцевому рахунку.

Поки лідерку опозиції по шість годин допитують у ГПУ за "суспільно небезпечну" виплату пенсій, цікаво подивитись, що ж у наших прокурорів вважається безпечними для суспільства діяннями. Для цього достатньо почитати в архіві новин усі повідомлення зі словосполученням "не виявлено складу злочину".

Виявляється, цілком безпечно для суспільства друкувати необліковані "додаткові тиражі" бюлетенів на місцевих виборах та влаштовувати інші фальсифікації. Безпечними для суспільства визнано дії працівників державної охорони, які зламали телекамеру "занадто настирному" журналісту. Влітку харківські прокурори визнали цілком безпечною для суспільства криваву розправу над захисниками парку імені Горького. Я майже впевнений, що закупівлю лавочок у метро по 65 тисяч гривень теж визнають безпечною для суспільства.

У нас юристи звикли вертіти законом, як дишлом; словосполучення "верховенство права" у стінах каральних міліцейсько-прокурорських органів давно звучить як анекдот.

Можливо у діяльності Юлії Тимошенко і були якісь прорахунки. Не помиляється той, хто нічого не робить. Але, попри усі спроби влади щось "нарити" або підтасувати, жодними документами так і не підтверджено, що Тимошенко поклала у свої кишеню хоч копійку державних грошей.

Одіозний прокурор Андрій Вишинський в книжці "Теорія судових доказів у радянському праві" відстоював принцип повного і всебічного дослідження доказів, без якого вина підсудного не може вважатись доведеною. Однак застосовувати цей принцип у "справах про державну змову" він не радив. Навпаки, радив чіплятися за слова підсудних і вибивати з них зізнання ("царицю доказів") будь-якою ціною. За такі теоретичні побудови, а також за яскраве ораторство на процесах "ворогів народу" Вишинський отримав сталінську премію.

Прах Вишинського давно покоїться в урні у кремлівській стіні, але його послідовники досі керуються принципом політичної доцільності у правосудді. На жаль, одним з цих послідовників є чинний генеральний прокурор Віктор Пшонка. І справа навіть не в тому, що обидва свого часу обіймали керівні посади у комуністичній партії радянського союзу. Справа в тому, що обидва без докорів совісті заплямували честь мундира і знехтували законами, коли погодилися бути сліпим знаряддям розправ над опонентами правлячої політичної хунти.

Тепер питання в тому, чи погодиться суспільство стати заляканою та екзальтованою масовкою на "судових" спектаклях а-ля Вишинський. Безперечно, люди мають підстави звинувачувати всіх політиків (і тих, що при владі, і тих, що в опозиції) у негараздах нашої держави. Більше того - якщо спитати у себе "Що я зробив для України?", винними виявляться не тільки політики...

Якщо оцінювати діяльність уряду Юлії Тимошенко з точки зору мирного часу, безумовно оцінка може бути не надто високою. Та якщо враховувати обставини (світову економічну кризу та політичну ситуацію в країні), Юлія Тимошенко зробила максимум із того, що могла. Навряд чи комусь вдалося б більше.

Тимошенко вдалося не допустити дефолту України, врятувати країну від банкрутства, вчасно виплачувалися пенсії і зарплати бюджетникам і під кінець свого прем’єрства забезпечити перехід економіки від кризового падіння до зростання.

Як би не спокусливо виглядала пропозиція влади забути все добре, а за негаразди призначити винних і показово розтерзати в науку для нащадків, кожній мислячій людині очевидно, що піддаватися цій спокусі не варто і дуже небезпечно.

Бо принесення жертв з надією збільшити врожай у наступному році - це варварська, язичницька практика, повернення до дикості.

Бо зневага до закону і політична розправа над опозицією неминуче розв’яже руки силовикам, і завтра вони арештують кожного з нас за будь-яку вільну думку чи сміливий вчинок.

Не можна підміняти державне будівництво і роботу над помилками архаїчним пошуком "ворогів народу"!

Андрій Павловський, народний депутат

Знов до пива рибу подавай. Якщо Юля Тимошенко не порушувала ніяких законів (про бюджет, про екологію, про пенсійний фонд і все-все-все, чого встигли наприйматися), то їй зовсім нічого хвилюватися. Про важкі умови праці ЮВТ вже говорили-переговорили і про кризу світову і про половину уряду і злого бабая Ющенка і народ який не розуміє божественної місії ЮВТ. Але залишимо краще Тимошенко для історії. Нічого вона не змогла запропонувати ніж все найгірше з часів розбудови соціалізму і перекласти на нинішній момент. Вона запропонувала систему райкомів, обкомів і т.п. з довічною приватизацією. Або просто з повним позбавленням відповідальності. Нічого не зробили за п'ять років свого пришестя так звані помаранчеві для створення незалежних інститутів влади, як то суди чи національний банк. Влади їм весь час тільки не вистачало.
Але я хотів сказати про опозицію. Опозиція має сказати чим вона відрізняється від влади. А не - все буде як було, тільки ми хочемо у владу і краще назавжди. Для цього є вибори, в нас владу ніколи не любили, бо немає за що. Будуть нові вибори і буде можливість реабілітуватися попередній купці. Якщо, звичайно, не всі перемістяться в нинішню владу. А те що п'ять років чиновники хапали і себе особисто розбудовували і тепер їх просять відповісти, то правильно і ніякого відношення до простих роботяг такі "політрепресії" не мають. чи щось не так?

Кулак проти Верховної Ради
Володимир Острів, товариство "Мале Коло"

27 квітня 2010 року, у затягненій димом залі засідань Верховної Ради відбулася ратифікація парламентською більшістю так званих Харківських угод, за якими термін оренди кримських баз Чорноморським флотом Росії був продовжений з 2017-го, ще на 25 років.

Ціна питання – нібито здешевлений російський газ. Щоправда, ціни на який з тих пір для українських громадян поповзли вгору. Згідно прогнозів експертів російський газ у 2011 році подорожчає для України на 20%.

Ніякі акції протесту громадськості біля будинку ВР та мітинги деморалізованої й розсвареної опозиції справі не зарадили. Партія регіонів демонструвала незламний поступ, свого роду "психічну атаку" проти суспільства – тим, що брутально нехтувала як громадською думкою так і існуючими в країні законами.

У двадцять першому віці регіонали висувають середньовічне кредо абсолютизму: держава – це ми!

Щоб постанови, проголосовані парламентською більшістю, залишалися істиною в останній інстанції, 13 травня 2010 року парламентською більшістю було прийнято закон №2181-17 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження".

Крапка.

Пройшло зовсім небагато часу, і питання ратифікації злощасних угод втратило свою гостроту. Перед лицем нових діянь владоможців, про нього якось забули й змирилися, як із прикрим, але невідворотним фактом.

Але змирилися не всі.

Громадянин України Костянтин Васильович Кулак, сорокарічний юрист із Феодосії, АР Крим, одружений, виховує двох малолітніх дітей, – не змирився.

У такій нарузі над українським законодавством він вбачає порушення депутатами парламенту своїх конституційних прав. І ще 5 травня 2010 року подав позов до ВР в Окружний адмінсуд у Києві щодо протиправних дій народних депутатів.

"Вважаю, що голосуваннями 27 квітня 2010 року з боку Відповідача як законодавця була не лише неправомірно ратифікована Угода про продовження перебування іноземного військового флоту на території України, але й створено негативний правовий прецедент неправомірної поведінки з боку вищих посадових осіб держави, що є загрозою не лише суверенітету та цілісності України, демократичним засадам нашої держави, але й фізичному існуванню її народу.

Я є громадянином України, а згідно 17-ї статті Конституції "захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є …справою всього українського народу…".

… "Згідно частини 2 9-ї статті Конституції "укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції", чого Відповідачем зроблено не було".

У своєму позові він чітко вказує, чому саме він вважає дії парламенту протиправними: адже стенограма підтверджує, що в залі було лише 211 парламентаріїв, і то – по картках. Частина "зареєстрованих" взагалі була відсутня – Головатий, Ківалов, Сухий – що підтверджується публікаціями ЗМІ та їхніми особистими інтерв'ю пресі.

" Статтею 26 регламенту ВР передбачено, що перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться реєстрація народних депутатів особисто на підставі пред'явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом, а також за допомогою електронної системи".

Водночас на тому ж самому засіданні прийняли присягу ще 12 нардепів, за тієї ж відсутності кворуму:

" Таким чином, за відсутності необхідного для подальшого ведення пленарного засідання кворуму головуючий засідання поставив на голосування питання про ратифікацію Угоди між Україною та РФ із питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України та інших нормативно-правових актів.

Згідно результатів поіменного голосування "за" проект вищевказаного закону проголосували 236 народних депутатів, "проти" – 0, "не голосували" – 2, рішення було прийнято.

Серед тих, хто проголосували "за" вказаний законопроект указані саме Головатий, Ківалов, Сухий та новообрані депутати, які прийняли присягу на пленарному засіданні 27 квітня 2010 року.

З огляду на вищенаведене, у ході пленарного засідання відповідачем – Верховною Радою України – були прийняті протиправні рішення.

Адже за прийняття таких рішень проголосувала група депутатів, які не мали належних депутатських повноважень, а також ряд депутатів голосували чужими депутатським картками".

У своєму позові Кулак просив Окружний адміністративний суд:

"Визнати протиправними дії Верховної Ради в ході пленарного засідання 6 сесії ВР 6 скликання 27 квітня 2010 року та зобов'язати усунути порушення чинного законодавства шляхом визнання нормативно-правових актів від 27 квітня 2010 року – закону "Про ратифікацію Угоди з питань перебування ЧФ РФ на території України" … такими, що втратили чинність".

Досить дивно й жаль, що депутати парламентської опозиції не здогадались зробити подібний крок.

А, може, не мають віри в дієвість українських законів, вважаючи за краще силове протистояння? Та якщо законотворці не вірять у результативність власної продукції, навіщо потрібна Верховна Рада взагалі?

Періодичний бій биків у сесійному залі Ради виборців не цікавить...

Далі починається найцікавіше.

Своєю ухвалою від 11 травня 2010 року Окружний адмінсуд залишив позовну заяву Кулака без руху на тій підставі, що "на думку суду, позивач не зазначив, у чому полягає порушення саме його прав у сфері публічно-правових відносин", та встановив строк до 4 червня 2010 року на усунення недоліків заяви.

Та феодосійський юрист не здавався.

29 липня 2010 року Київський апеляційний адмінсуд задовольнив скаргу й зобов'язав Окружний адміністративний суд міста Києва все ж прийняти адміністративний позов до розгляду.

Але чомусь Окружний адмінсуд 6 вересня 2010 року передав справу для розгляду до Вищого адміністративного суду України, указавши, що керується при цьому все тим же законом від 13 травня 2010 року "Про недопущення зловживань правом на оскарження".

Мабуть, більше було нічого сказати, бо пан Кулак подавав свій позов ще до прийняття цього закону.

А життя не стоїть на місці.

12 вересня цього року в нього народився другий син, а 19 числа того ж місяця пізно ввечері стосовно Кулака невідомими особами було скоєно розбійний напад. За фактом події слідчим Феодосійського міськвідділу ВС було порушено кримінальну справу – "напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій)".

Втім, дотепер Костянтин Васильович вважає цю пригоду чистою випадковістю, і аж ніяк не пов'язує з поданням позову до суду з метою оскарження дій Верховної Ради.

Може й правильно, та з огляду на останнє побоїще у ВР народ усіляке говорить…

Тим часом, у жовтні 2010 року, справа надійшла до Вищого адміністративного суду України.

І 20 грудня 2010 року Костянтина Кулака сповістили, що розгляд його позову до ВР у суді призначений до розгляду колегією Вищого адмінсуду на 10-00 11 січня 2011 року за адресою: Київ, вулиця Московська, 8.

Від об'єктивності розгляду справи залежатиме, чи буде звертатися Кулак до Європейського суду в Страсбурзі за справедливим вирішенням питання, чи закон "Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування ЧФ РФ на території України" №2153-VI втратить чинність. І в цій справі буде поставлена крапка.

Від себе додам лише єдине.

Усупереч розхожим міфам, що від кожного з нас мало що залежить у великій політиці, наведений приклад демонструє – кожен громадянин може зробити велику справу державної ваги.

І допоки є в нашому суспільстві такі люди, як Костянтин Васильович Кулак – ще не вмерли України ні слава, ні воля. Ще нам, браття українці, усміхнеться доля!

Володимир Острів, товариство "Мале Коло", спеціально для УП


http://www.pravda.com.ua/columns/2011/01/10/5729809/

Сергій Лещенко
Чому митрополита УПЦ МП возять на машині за мільйон?

Сьогодні день працівників прокуратури. Головне свято було в приміщенні Генеральної прокуратури, куди з привітанням приїхав президент Віктор Янукович.

Хоча у нас церква відділена від держави, але на свято в Генпрокуратуру прибув і митрополит Української православної церкви Московського патріархату Володимир.

Минулого року ми писали про машину глави УПЦ КП Філарета.

Сьогодні мене вразив не лише транспортний засіб митрополита УПЦ МП, але і його автомобільні номери.

Володимира характеризують як людину надзвичайно скромну.

Тому я не розумію його наближених, що оточуюють митрополита такими атрибутами людської слабкості як розкішний лимузин та персональні номери, що більше характерно для наших "мільярдерів із трущоб".

Чи не краще півтора мільйона гривень, які коштує той "Мерседес", спрямувати на допомогу хворим, а митрополита возити на невибагливих "Тойоті" чи "Опелі"?

Окрім економії, це буде знак всьому суспільству, що гонитва за предметами розкошів того не варта.

Ну і яке свято прокуратури без концерту?

Ющенкові потрібно щоразу нагадувати, що він відповідальний за день сьогоднішній.

Ющенко під Генпрокуратурою розкричався на людину з прокляттями
П'ятниця, 21 січня 2011, 10:41

Екс-президент Віктор Ющенко у п’ятницю прийшов у Головне слідче управління Генеральної прокуратури.

Як повідомляють "Українські новини", він прибув до Головного слідчого управління ГПУ о 9:58 для дачі свідчень у справі про своє отруєння під час його перебування кандидатом у президенти в 2004 році.

Перед будівлею Головного слідчого управління екс-президента очікували журналісти, але їх спілкуванню перешкодив конфлікт, який виник між Ющенком і невідомим громадянином.

Коли колишній глава держави вийшов з машини, невідомий чоловік підбіг до нього і почав вигукувати на його адресу образи: "Паскуда! Як ти можеш дивитися людям в очі?", - кричав він.

У відповідь Ющенко звинуватив чоловіка в тому, що він присланий під будівлю Генпрокуратури однією з політичних партій за гроші.

"Не кричіть! Оце я тобі дав право так говорити. Щоб ти ходив по своїй землі, розмовляв своєю мовою. А якщо тебе прислала сюди якась партія і з записками цими, то, будь ласка, передай великий привіт тій партії і поверни ті гроші. Діти проклянуть тебе. Я за тебе ходжу по цій землі", - перейшов на крик Ющенко.

Він також порадив громадянинові читати об’єктивні газети й увійшов під прикриттям охоронця до будівлі Генпрокуратури, так і не поспілкувавшись із журналістами.

Фото Українські новини

Як відомо, Генпрокуратура розслідує справу про отруєння Ющенка в розпал виборчої кампанії на президентських виборах 2004 року.

© 2000-2010 "Українська правда"

http://www.pravda.com.ua/news/2011/01/21/5814231

Деякі коментарі:

• Валентин Бендюг _ 21.01.2011 12:43
Біда українців у тому, що вони навчилися за довгі сторіччя шанувати чужих панів і коритися їм, але не терплять розумніших і достойніших за себе у середовищі українців, не вміють обирати серед себе срозумних і достойних та коритися їм. Ця давня вада нації учорашніх рабів ще довго переслідуватиме українців. Мені важко сказати, коли станеться перелом у свідомості, але він мусить статися, бо інакше ми приречені на те, щоб нами керували чужинці. Гляньте на олігархів, на головні політичні партії, на Верховну Раду, уряд, апарат президента і самого Януковича та порахуйте, скільки там українців. Це ганьба, яку все менше людей в Україні згодні далі терпіти. Може, колись дійде до того, що люди шукатимуть другого Ющенка, як чекали приходу другого Гонти.

• Конский топот _ 21.01.2011 13:06
volga _
Проклинать Ющенко могут только идиоты или необразованные

Зачем 99% народа обижаешь? Может быть идиот, причем в квадрате, это ты? Похоже так оно и есть, если у тебя на одной чаше весов народ, а на другой ющара. И ющара перевешивает.

• Volodumur_M _ 21.01.2011 12:41
Unique0 _ 21.01.2011 12:18
Суть каденції слабоумного юродивого сифілітика: в цій країні вже ніхто ніколи і нічим обурюватися не буде.
Він зумів відібрати в нації віру в себе, надію на краще і вбити її майбутнє...
Це - значно страшніше від усіх Голодоморів і геноцидів генофонду, разом узятих ...
Вони із Тягнибоком блискуче виконали завдання ФСБ щодо генерування і накопичення ненависті і неприйняття всього українського на Сході і в Криму.
За що їм дуже щедро платили і платять.
Це - дуже суттєва складова перемоги Януковича і реставрації російського фашизму, суть їх зради і чорної, покручів, роботи...
Всі вони – Герої Росії, найзаслуженіші ветерани НКВД ...
З чим при нагоді і привітаємо...так, щоб вже ніколи не забулося...
Януковича обрав не Схід і не Південь України.
Його обрали галицькі противсіхануті мародери Ющенка у вишиванках..."з Україною в серці"...цілком свідомо, до речі, і зовсім не безоплатно.
+100500
особливо про мародерів у вишиванці.

• tao _ 21.01.2011 12:40
Volodumur_M:
67viktor _ 21.01.2011 12:37
А все ще є у нас люди з гідністю. Більшість з нас тільки за компом можуть сидіти. А ось людина вийшла і у весь голос сказала зраднику народа що вона про нього думає. І це мене надихає.
====
Вчинок гідний ГРОМАДЯНИНА! Молодець!
======
Підтримую!!!

• СловоМаргінесу _ 21.01.2011 12:39
А взагалі, я пишаюсь вибором 2004 р.!!! Ющенко успішно позбавив ілюзій добру половину України. Вибір 2010 р. також кращий із кращих!!! Янукович має за покликання позбавити ілюзій другу половину України. Врешті, то варто 10 років життя!

• Archaeo _ 21.01.2011 12:39
Хіба Ющ не заслуговує побажань з цих плакатів? За свою кадрову політику, за синка, брата, племінника, за лікарню дружини, за союз з Януком, за прихватизовані державні дачі й квартири, за юлеборство маніякальне, за противсіхство, за ту ж розодягнену на $100 000 Ванникову (шо воно таке?). Тюрма по ньому плаче й суд Божий!

• 09876:
Доить лоха - святое дело. Лоха не развести - себя не уважать. Обещания выполняют только слабые. Долги отдают только трусы.
Оце і всі морально-етичні засади, які об'єднали мародерів у вишиванках Ющенка з Тягнибоком-Костенком та іншими кремлядями, числом 17-ть, – і правильних пацанів Януковича...
Не зрозумівши цього, ми приречені ставати на ті ж граблі без зупинки...
Але тих, хто цього не зрозумів – вже нема.

• Vodolei _ 21.01.2011 13:13
От гарна думка про Юща у людей. А як він хотів 5 років штани протирати і закидати свої націоналістські ідеї і більше нічого не робити. За одне дяка йому, що українською мовою стало модно розмовляти.

• Unique0 _ 21.01.2011 13:20
http://eurorukh.org.ua/ua/political-news/gazprom-zayavlyaet-chto-firtash-sryval-peregovory-podnimaya-zenu-za-gaz-do-285/index.html
«Газпром» заявляє, що Фірташ зривав переговори, піднімаючи ціну за газ до $285
http://www.svoboda.com.ua/?Lev=archive&Id=2478
Газові примари виходять з тіні
http://durdom.in.ua/ru/main/news_article/news_id/6289.phtml
ИА REGNUM: У ЮЩЕНКО 27% В РУЭ! ЦЕНА БЛАГОДАРНОСТИ - 1 МИЛЛИАРД!
http://www.compromat.ru/main/ukraina/juschenko27proc.htm
27% своей доли в "РосУкрЭнерго" Ющенко считает "вонючей" схемой

http://www.pravda.com.ua/articles/2009/01/12/3668318/
Хто зірвав газові переговори?
„С этого момента всем стало понятно, что Дубина вел двойную игру, выполняя поручения не столько премьера, сколько президента."
http://www.pravda.com.ua/news/2009/01/8/3663219/
Путін звинувачує Ющенка у зриві газових переговорів

• -doc _ 21.01.2011 13:23
Сонцесяйний Ющенко - типовий лихвар (псевдобанкір). Спекуляція, інтриги, патологічна самозакоханість, чорна заздрість і повна некомпетентість як керівника, такі його головні риси.
На відміну від присутніх тут "wubir" і т. п . мав нагоду працювати з ним безпосередньо і знаю, що пишу.
На відміну від нього Янукович - досить порядна людина.

• cake _ 21.01.2011 13:24
щоб там Ющенко не зробив для України зараз все перекреслено бандою Януковича яка прийшла до влади не без допомоги того ж Ющенка. В фіналі маємо те ж що у 2004. То ж які його досягнення?

• Валентин Бендюг _ 21.01.2011 13:56
Таке активне коментування цієї новини є яскравим свідченням того, що Ющенко - це не Янукович, не Кучма і не Кравчук. Я вже мовчу про пришивану українку, яка незабаром ділитиме політичну нішу з конотопською відьмою. Дуже багатьом досі потрібний Ющенко, - і як політик, і як кумир, і як субєкт для виливання ненависті на все українське, і як відповідальний за усі невдачі та не здійснення багатьох нездійсненних мрій. Він потрібний. І лише він може або скористатися тим запитом, або сказати ще раз: "Не думайте, де буде Ющенко, а думайте, де будете ви".

• ice 7 _ 21.01.2011 14:00
Валентин Бендюг _ 21.01.2011 13:56
Ющенко не раз називав Кучму батьком.. І продовжував його традиції. Тільки прикривався вишиванкою, як шапкою-невидимкою.

• Нашихбють _ 21.01.2011 14:11
Дубінський Василь Олександрович молодець,
http://lb.ua/news/2011/01/21/81451_YUshchenko_pod_GPU_ustroil_perebrank.html,
сказав за тих українців які випхали на його на трон. Мало кому з них навіть у страшному сні не могло приснитися, настільки ця істота виявиться в подальшому внутрішньо гнилою, тобто паскудною.

• djafa _ 21.01.2011 13:51
Этот гад обворовал со стельмахом народ, когда повысил доллар. Это они сработали активно. Поэтому стельмах и остался, т.к там рука руку моет. А ющ сдал страну на растерзание, когда собирал круглые столы, универсалы, когда дал янеку премьер-министра. Все это было сфабриковано именно им, а заклятый враг его Тимошенко должна была в этих условиях бороться за выживание страны.

• Pifagor _ 21.01.2011 14:19
Unique0 _ 21.01.2011 13:54
Універсал національної єдності - це не помилка.
Це - посполите виконання зобов'язань перед ФСБ і стратегія подальшої політики.Інакше інформація про батька-зрадника та агента КГБ поставила б крапку на його кар'єрі.
Не гірше від відео Балоги чи про рокрадання "Агропромбанку".
100%
Треба додати, що Балога на гроші ФСБ в Закарпатті створив новий проект "Русини відділяються від гнобитиельки України і приєднаються до вільної Росії!" Вони навіть на цю тему енциклопедію зварганили, і запустили по цілому світі аногійською мовою.

Провокатори, це більш аніж серйозно

Нещодавно адміністрація змушена була закрити доступ до сайту Юрію Бужанину, і Анатолію Сазанському, які своїми публікаціями і своїми коментарями розпалювати ворожнечу на сторінках Поетичних Майстерень на релігійному грунті, в міжнаціональних стосунках, та й в інших напрямках проблематики суспільного життя.
Можна вважати такі прояви просто хворобливим порушенням як законів України, так і основних моральних засад, але адміністрація ПМ схильна вважати проблему і значно глибшою.
Та як би не було, боротиметься з проявами ненависництва і провокаціями найрішучішим чином.

---

Міліція почала "вводити" провокаторів на вуличних акціях?
Під час акції на захист Софії Київської у вівторок представники міліції сприяли провокатору, який намагався дискредитувати учасників заходу.

Про це у своєму Facebook написав депутат від НУНС Олесь Доній.

За його словами, під час акції "проявився провокатор", який "цілеспрямовано надміру голосно викрикував антисемітські гасла, робив усе, щоб спровокувати учасників акції та привернути увагу присутніх мас-медіа".

"Його захищала та супроводжувала міліція!!! На мої спроби привернути увагу міліціонерів щодо провокації, представники МВС ніяк не реагували. Натомість влаштували йому супровід", - стверджує Доній.

За його словами, провокатор, "зробивши свою "чорну справу"- покрасувавшись з провокаторськими гаслами перед телекамерами, сів у "Міцубісі" і від'їхав".

"Спроби з'ясувати безпосередньо у нього його особу наштовхнулися на протидію(!) міліції. Отже, маємо спроби дискредитації вуличного Руху Опору шляхом засилання у середину акцій", - вважає Доній.

"Провокатор" під час акції на захист Софії. Фото Volodymyr Kukhar

На його думку, в подальшому такі провокатори можуть демонструватися "провладними мас-медіа, щоб показати буцімто "справжнє обличчя" вуличної опозиції".

"Висновок: 1. Організатори акцій протесту мусять бути готові до протидії провокаторам. 2. Мас-медіа і конкретні журналісти, які замість акцій показуватимуть провокаторів (буцімто, як "обличчя протесту") мусять бути показані громадськості як складову процесу провокації", - заявив Доній.

Як відомо, акція на захист Софії була організована групою небайдужих громадян, членів трудового колективу Заповідника, жителів навколишніх кварталів. До неї непричетна будь-яка політична сила.

За словами організаторів, зараз готується указ президента щодо, зокрема, передачі Національного заповідника "Софія Київська" у підпорядкування Міністерству культури.

"Це є дуже небезпечним кроком, з огляду на те, що міністерство культури фактично підтримує плани керівників Московського патріархату щодо передачі представникам цієї конфесії найбільших національних пам’яток України", - зазначили вони.

За їхніми словами, представники УПЦ (МП) неодноразово виявляли бажання отримати храм Софії Київської у своє розпорядження для проведення служб.

На думку експертів, це призведе до катастрофічних наслідків для фресок Софії.

Українська правда

© 2000-2010 "Українська правда"
http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/9/5895854/

Жириновский: Сдохнете все 120 миллионов, если еще потребуете Курилы от нас!
20/03/2011

Предлагаем интервью лидера ЛДПР Владимира Жириновского грузинскому телеканалу Регион-ТВ.

В последнее время российские власти заявляют, что проблема вступления России в ВТО практически решена, имея в виду тот факт, что Москва договорилась с Вашингтоном и теперь считают, что договориться с Тбилиси не составит никакого труда.

Во-первых, это официальные власти России, президент, хотят вступления России в ВТО. Мы ЛДПР, как оппозиционная партия, никогда не выступали за вступление. Мы против, но это делает руководство страны, поэтому мы вступим в ВТО, в этом году или в следующем, и позиция Грузии, если они заняли позицию такую отрицательную, этим они навлекают на себя большую беду. Потому, что мир стоит перед большим финансовым кризисом, а возможно и перед третьей мировой войной. События в Северной Африке показывают, что она может начаться. Это не мой вывод. Об этом говорят в Европе и американские генералы, потому что если в отношении Ливии будут приняты какие-то жесткие меры, это может привести к очень большому обострению. В любом случае, цель США и Израиля - уничтожить Иран. А это граница с Арменией, Азербайджаном и практически Грузия. Поэтому если Грузия будет препятствовать вступлению России в ВТО, то весь грузинский бизнес в России будет уничтожен, все грузинские "воры в законе" будут самолетами, военно-транспортными, насильно переброшены в Грузию, и вся Грузию будет заблокирована по всем границам - морским, сухопутным, воздушным. И костлявой рукой голода Грузия будет задушена и уничтожена, а в случае ядерной атаки на Иран, миллионы беженцев ринутся на Кавказ, мы их остановим в районе азербайджанской границы, и полностью направим в Грузию. Грузия будет сметена полностью.

10 миллионов беженцев, все там их как саранча вытопчат, если Грузия посмеет какие-то ставить препятствия на пути вступления России в ВТО.

Насколько сегодня реальны шансы России на вступление в ВТО?

Шансы 100%-ные, Россия вступит в ВТО. Придет время - вступим в Евросоюз. И создадим второй Евросоюз на базе Восточной Европы - Прибалтика и наши соседи европейские. Плюсы - просто более широкие возможности для торговли, для экспорта наших товаров в любые страны-члены ВТО. Минусы - то, что нам придется принять некоторые товары из-за рубежа, которые будут стоить дешевле, чем наши. И нам будет трудно устроить заградительные пути для проникновения этих товаров. Есть плюсы, есть минусы. Ну раз весь мир вступил, то мы вынуждены тоже вступать, но я не исключаю распад Евросоюза, распад зоны Евро, и распад НАТО, и в том числе роспуска организации ВТО. И создания потом, после третьей мировой войны новых международных организаций. Но пока еще мы, до начала третьей мировой, Россия вынуждена вступить в ВТО. Мы - против.

Почему бы России не пойти на компромисс и допустить международных наблюдателей на КПП на реке Псоу и у Рокского тоннеля?

Это будет означать, что Россия отказывается от признания независимости Абхазии и Южной Осетии. Поэтому, это она делать не будет. И Грузия все равно должна будет выбирать - или резкое ухудшение внутреннего положения в Грузии, в том числе экономического, или она перестанет пытаться оказывать какие-либо препятствия России. Мой совет - молча дать согласие и этот вопрос вообще забыть. А Абхазия и Южная Осетия, нас, ЛДПР, не интересует. Абсолютно. Грузинская эта, независимая эта... нас интересует русско-турецкая граница. Чтоб там между нами и Турцией никого не было - ни Абхазии, ни Южной Осетии, ни Грузии, ни Азербайджана. Русско-турецкая граница! А на Западе - русско-германская. Вот две границы, которые ЛДПР будет отстаивать в будущем, и все эти государства между нами, они провоцируют обострение обстановки и ухудшение положения в мире.

А насколько реален вариант допуска представителей третьей стороны? Например, если от имени Грузии на КПП будут находиться европейские таможенники, по примеру того же Приднестровья?

Я не уверен. Я думаю, что позиция руководства страны жесткая в этом вопросе, и здесь никаких изменений не будет. А Россия, через Америку или какую-то другую страну, найдет рычаг воздействия на Грузию такой, что все вопросы будут сняты по проблеме вступления Россия в ВТО и любые варианты, все будут отвергнуты. Лучше в этом направлении не идти. Иначе Грузия может потерять очень очень многое. В том числе, Саакашвили потеряет свою власть.

Некоторые в Тбилиси считают, что Москва словами Геннадия Онищенко о допуске грузинских вин на российский рынок выкидывает белый флаг Грузии, от которой зависит вступление России в ВТО. Что бы Вы сказали по этому поводу?

Никакого белого флага нету. Не надейтесь. Ни перед кем никогда мы не склоняли голову. Пред нами склоняли голову все великие державы. И Китай, и Япония, Германия, Франция, в том числе и США. А допуск вин я, думаю, что здесь проблема в целом, общая. Мы прекращали допуск на наш рынок любых товаров и с Молдавии, и с Белоруссии. Поэтому здесь прямой связи со вступлением России в ВТО и проблемами, связанными с каким-то экспортом в Россию, я думаю нету. Рычагов достаточно у России, чтобы повлиять на Грузию и получить от нее нужное для России разрешение. С винами, без вин, с таможней, без таможни, решение будет найдено. Об этом договорятся в Вашингтоне и Москве, в Брюсселе и Китае, в Пекине. Только четыре столицы в мире - Вашингтон, Брюссель, Москва, Пекин. Все. Четыре столицы. Больше никто ни на что влиять не может. И лишний игрок в международных отношениях ... Четыре столицы всегда договорятся. Обама, представители Евросоюза, Медведев, представитель Китая. Все. Они вчетвером договорятся. При этом китаец приедет в Москву. Согласится с позицией Москвы. Европейцы приедут в Москву и согласятся с позицией Москвы. И американцы приедут в Москву. Как Байден сейчас был. И обо всем договорятся. Проблем нету. Все решают только четыре столицы.При этом Вашингтон не имеет будущего, это искусственное государство рухнет; Европа старая, т.е. континент, который уже никакой роли не играет; Китай на пороге взрыва; и остается космическая держава Россия. С огромными деньгами, ресурсами и новым оружием, о котором еще никто не знает. Любую часть планеты уничтожим в течение 15 минут. Ни одного взрыва, ни одного всплеска луча там какого-то лазерного, там молния, нет... тихо, спокойно. Целые континенты будут спать вечным сном. И все.

Вот цунами сейчас, в Японии. Вы Курилы хотели? Вот и будете разбирать обломки всех ваших зданий. И сдохнете все 120 миллионов, если еще потребуете Курилы от нас! Так и все остальные. Пусть подумают о своем будущем. О своем будущем пусть думают. Тоже мне еще - грузинские вина, или какие-то там наблюдатели. А не хотите, чтобы забыли слово Грузия в мире?! И будет русско-турецкая граница! Вот подумает пускай Саакашвили об этом! А то цунами будет другое. В другой части. Кавказа. Все.

http://www.apsny.ge/interview/1300606998.php

Ірина Фаріон і Ко, проти дятлов...

Як електорат януковича розкрадає бюджет
або
Де зникають бюджетні кошти

Можна розрахувати показники регіонів, де уникають сплати податків, у відсотках до загального фінансового результату. Донецька і Луганська області - 55%, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська області - 15%, решта областей - 30% (загалом).

Напрямків уникнення від сплати податків багато. Обсяги деяких з них рахує НБУ. Між тим, використання державної статистики, моделювання ситуацій та спеціальні розрахунки дозволяють розширити оцінку обсягів уникнення від сплати податків, які стосуються великого та середнього бізнесу.

Щомісячно Держкомстат публікує таблицю "Фінансові результати від звичайної діяльності підприємств до оподаткування за видами промислової діяльності". Протягом десяти років структура цих даних не змінювалася, що дозволяє вести порівняльний аналіз.

У таблиці наводяться частки підприємств галузей, які одержали прибуток і збиток, а також загальні розміри "плюсів" і "мінусів". Сума прибутку і збитку дає фінансовий результат за галузями. Всі ці показники стосуються промисловості загалом.

З роками обсяги прибутків та збитків галузей зростають, але наскільки змінюються співвідношення частки прибуткових та збиткових груп підприємств? З роками підприємства працюють краще чи гірше? Чи вплинула на це світова криза? Чи є закономірності у зміні співвідношень прибутків та збитків?

Відповіді на ці питання дозволять визначити, чи зникають з фінансового обороту кошти незаконними шляхами.

Якщо взяти до уваги частку збиткових підприємств промисловості, наприклад, за січень з 2001 року по 2011 рік, то з'ясовується, що протягом чотирьох років цей показник коливався в діапазоні до 30%, а протягом інших семи років - до 14%.

Відповідно до результатів обробки фінансових результатів, тіснота зв'язку часток збиткових підприємств з 2001 року по 2011 рік перевищує 85%, а тому можна стверджувати, що значимим фактором в цьому зв'язку є штучна регуляція показника.

Саме вона штучно зменшує загальний фінансовий результат. Так, у посткризовому січні 2011 року було 46,6% збиткових великих та середніх підприємств, у кризовому січні 2009 року - 50,4%, а в січні 2007 року, року зростання економіки, - 35,2%.

Для порівняння: в 1990 році частка тоді ще державних великих і середніх збиткових підприємств промисловості дорівнювала лише 7%. Їх масове роздержавлення пояснювалося тим, що приватний власник більш ефективний, ніж держава.

Між тим, зростання частки приватних підприємств супроводжувалося зростанням частки збиткових компаній.

Автор теж вважає, що зазвичай приватний власник ефективніший за державу. Чому ж тоді порівняно з 1990 роком частка збиткових підприємств, в тому числі в період значного зростання економіки 2006-2007 років, була уп'ятеро більшою?

Відповідь проста: щоб не сплачувати податки, значну частину фінансового результату або весь результат штучно виводять з фінансового обороту ще до сплати податків. А що візьмеш із збиткового підприємства?

Існує кілька законних способів виведення прибутку з-під оподаткування.

Перший - якщо власником фірми є офшорна компанія, яка весь дохід ще до оподаткування в Україні виводить за кордон, де малі ставки оподаткування.

Другий - створення в офіційних чи фактичних, на кшталт Кіпру, офшорах управляючої компанії, яка розпоряджається фінансовим результатом українського підприємства, офіційно спорідненого з цією фірмою.

Обставини балансування прибутків і збитків пояснюються тим, що для великих фірм розвинених країн вважається непристойним виводити з-під оподаткування весь фінансовий результат усіх споріднених підприємств.

В одних компаніях в офшор виводиться весь дохід, в інших - частина, і дуже рідко весь фінансовий результат залишається в країні перебування підприємства. Коливання співвідношень між прибутком та збитком на різних підприємствах - це майже суто суб'єктивна справа їх власників.

Україна не є засновником такого способу ухиляння від податків. Ще у 1848 році в Російській імперії було засноване вільне місто Єйськ, яке отримало податкові пільги для пришвидшення свого розвитку. Це був один з перших європейських офшорів.

На середніх підприємствах переважають інші методи ухиляння від сплати податків. Серед них - продаж за готівку товарів в роздрібній мережі без касових апаратів і вилучення з обігу частки доходу, завищення норм витрат матеріалів і випуск продукції, яка не обліковується. Останнє характерно для деревообробної галузі.

Між тим, розвинені країни користуються потужними морально-правовими важелями впливу на власників підприємств, аби стримувати цей процес. На відміну від України, це стримування не зводиться тільки до зменшення - у майбутньому - ставок податку.

Однак повернімося до сучасності. Січневий фінансовий результат 2011 року на великих та середніх збиткових промислових підприємствах України становив 4 897 мільйонів гривень, у річному вимірі - майже 59 мільярдів гривень.

Навіть якщо відняти результат 10% державних підприємств, то частка приватних становитиме 53 мільярди гривень збитків. Після усунення можливої погрішності - 47 мільярдів гривень збитку або приблизно 11-12% суми державного бюджету.

Це ціна бездіяльності влади. Враховуючи географічну структуру розміщення галузей промисловості, можна розрахувати показники галузей і регіональних центрів, де ухиляються від сплати податків, у відсотках до загального фінансового результату.

Серед галузей: добування паливно-енергетичних копалин - 35%, хімічна та нафтохімічна промисловість - 45%, виробництво міндобрив - 75%, металургійне виробництво - 76%, виробництво і розподіл електроенергії та газу - 37%.

Уникнення від сплати податків виглядає приблизно так: Донецька і Луганська області - 55%, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська області - 15%, решта областей - 30%.

Виробництво продуктів харчування, напоїв та сигарет - 50%, обробка деревини - 93%, виробництво пластмасових виробів - 62%, машинобудування - 45% та деякі інші галузі промисловості більш-менш рівномірно розташовані в усіх областях.

Особливо впадають в око показники уникнення від сплати податків на Донбасі, який є не тільки найпотужнішим промисловим центром України, але й своїми висуванцями представляє майже всю абсолютну владу України.

Як відомо з історії, ухиляння від сплати податків, корупція та організована злочинність - це соціально-економічні брати-близнюки, з якими свого часу нині розвинені держави боролися різними засобами, в тому числі за допомогою армії.

Імітація ж боротьби з корупцією та організованою злочинністю з боку влади України, яка складається з представників Партії регіонів, "народників" та комуністів, - це фарс.

Своїми "реформами" та витяганням перед черговими виборами на поверхню суспільної уваги питання щодо особливого статусу російської мови в Україні злочинний світ Донбасу душить українців, в тому числі і своїх виборців.

А де ж народна армія?


Марко Олівенський, кандидат економічних наук

А.Павловський Як влада бюджетників обкрадає

Верховенство права.

Це поняття чомусь ніяк не приживається в наших реаліях. Усі звикли, що влада вертить законом, як дишлом. Лише теоретики визнають, що закони треба виконувати завжди – а не тоді, коли чиновнику чи судді вигідно.

Наївні люди сприймають верховенство права як захмарну абстракцію. Вони вважають, що від таких тонкощів їм не холодно й не жарко.

Вони підтримували нездійсненні обіцянки Януковича в 2009-му, коли тодішня опозиція під його керівництвом просувала популістський, антиконституційний закон про "революційне" підвищення соціальних стандартів. Вони ж обрали Януковича президентом.

І тепер починають прозрівати.

Бо замість отримати журавля в небі, втратили й синицю в руці...

Навіть працюючи в бюджетному секторі, дехто не усвідомлює, як багато залежить від елементарної законослухняності. Мільйони людей усе ще з надією дивляться "нагору", чекають "покращення життя вже сьогодні". Втім, масові акції протесту педагогів показують, що терпіння народу не безмежне.

Тим, хто вважає верховенство права абстракцією, хочу присвятити Таблицю з розрахунком безпосередніх збитків більшості бюджетників внаслідок нехтування кабміном вимогами закону "Про оплату праці".

Розряд	Посада	Тариф. коеф-т	Розрах. оклад, грн.	Штатний оклад за розписом уряду, грн.	Оклад по закону, грн.	Розмір недоплати, у гривнях
1	Прибиральник	1	625	960	960	0
5	Технік	1,36	850	960	1306	346
6	Соціальний працівник	1,45	906	960	1392	432
7	Інженер без категорії	1,54	962	962	1478	516
12	Учитель вищої категорії	2,12	1325	1325	2035	710
14	Хірург вищої категорії	2,42	1512	1512	2323	811
19	Доцент	3,42	2138	2138	3283	1145
23	Директор НДІ	4,27	2669	2669	4099	1430

Дані цієї таблиці взяті з офіційних джерел. Розрахунок за наступним принципом.

Відповідно до 6-ї статті закону "Про оплату праці", тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 22-ї статті закону "Про держбюджет на 2011 рік", з 1 квітня 2011 року встановлено мінімальну заробітну плату 960 гривень.

У той же час, уряд 30 березня 2011 року ухвалює постанову № 310, якою визначено, що з 1 квітня 2011 року посадовий оклад/тарифна ставка працівника першого тарифного розряду "Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" – становить 625 гривень.

Очевидно, що ця постанова незаконна.

Як уже було сказано, закон прямо приписує, що тарифна ставка робітника першого розряду має становити не менш ніж 960 гривень. Однак припис закону влада виконує лише частково: платить працівникам початкових тарифних розрядів мінімальну зарплату.

При цьому уряд нехтує не тільки законом, але й міркуваннями соціальної справедливості та елементарним здоровим глуздом.

Скажімо, прибиральник і технік отримують однакову, мінімальну заробітну плату. Хоча технік мав би отримувати більше, оскільки його робота потребує більшої кваліфікації та відповідальності.

І ці 346 гривень, які недоотримав технік, фактично, вкрадені в нього правовими нігілістами з уряду.

У порушення закону "Про оплату праці", а також в наслідок маніпуляцій з єдиною тарифною сіткою, уряд Януковича-Азарова щомісячно недоплачує практично кожному бюджетнику більше 300 гривень, а кваліфікованим працівникам – учителям, лікарям – по 700-800 гривень.

Протиправні, антисоціальні та абсурдні маніпуляції уряду з тарифною сіткою зайвий раз показують ціну улесливих декларацій команди Януковича -Азарова. Весь сенс їхніх "реформ" полягає в нишпоренні по народним кишеням.

Чи не настав час схопити владу за "руки загребущі"?

Для початку, оскаржувати незаконні рішення щодо тарифної сітки в судах.

Якщо ж суди служитимуть не законові, а примхам влади – останнім часом, на жаль, спостерігається така тенденція – ніхто не відбере нашого законного права вийти на вулицю, і показати серйозність наших намірів домогтися верховенства права у своїй країні!

Андрій Павловський, народний депутат України, для УП

А як право верховенствувало коли при владі був Андрій Павловський з кумпанією. Та вони наче з влади і не перейшли на погрузку щебня чи прокладку оптоволкна.

Червонопрапорна провокація

Сергій Грабовський, для УП _ П'ятниця, 29 квітня 2011, 12:00

Слід віддати належне ідеологам та організаторам усієї цієї веремії із вивішуванням червоних прапорів: грандіознішої, продуманішої, а водночас і цинічнішої провокації за останні два десятиліття не було.

Причому за будь-яких розкладів у виграші опиняються залаштункові ляльководи.

У програші ж, принаймні, тактичному, – як противники совєтського тоталітаризму, так і "гарматне м’ясо" провокації у вигляді 260 депутатів, чиї картки голосували за відповідний законопроект, а також силових структур та виконавчої влади України і, ясна річ, самого Віктора Януковича.

Бо ж що означають дружно ухвалені більшістю Верховної Ради зміни до закону "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років"?

Йдеться не просто про копіювання російських законодавчих зразків у визначенні так званого "Прапора Перемоги" і регламентації порядку його використання під час офіційних заходів.

Ідеться, по-перше, про мавпування ідеологем сталінського періоду, які для Росії та України мають прямо протилежний зміст. По-друге, про продовження руйнації позитивних рис міжнародного іміджу України (якщо вони ще збереглися).

По-третє, про спробу поглибити на ближчі роки, якщо не десятиліття, розкол усередині країни. По-четверте, про офіційне визнання нинішньою владою перед українським народом та всім світом свого злочинного характеру.

І, звичайно, йдеться про загрозу свідомо провокованих масових зіткнень, де може пролитися людська кров.

Почнімо з того, що ключове положення змін до закону є відвертою туфтою під оглядом фактів: "Прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу і його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни.

Зовнішній вигляд копій Прапора Перемоги має відповідати вигляду штурмового прапора 150-тої ордену Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії".

Та хребет нацизму зламали не совєтський народ, не мудра партія (Червона армія, за пізнішим свідченням маршала Жукова, була просто нездатна продовжувати воювати без допомоги союзників), а Об’єднані Нації спільними зусиллями.

А "штурмового прапора 150-тої стрілецької дивізії" ніколи не існувало: було дев’ять однакових прапорів, дев’ять копій прапору СССР, виготовлених у польових умовах під час боїв за Берлін політвідділом 3-тої ударної армії й розданих у дивізії.

Мета цієї акції була дуже простою: щоб над урядовими спорудами німецької столиці майоріли не саморобні прапори, під якими бійці справді йшли на штурм, а "правильні" стяги, що їх можна було би сфотографувати і ці фото покласти на стіл самому товаришеві Сталіну.

Так і відбувалося: згаданий у законі прапор (він мав порядковий номер п’ять) тримали у штабі дивізії, аж поки не надійшов наказ установити саме його над Рейхстагом.

На той час капітан Володимир Маков, старші сержанти Олексій Бобров, Газі Заґітов, Олександр Лисименко і сержант Михайло Мінін (171-а стрілецька дивізія) вже підняли великий (але саморобний) прапор на даху Рейхстагу, причепивши його до скульптурної композиції "Німеччина".

Одночасно чимале число невеликих так само саморобних прапорів було піднято на даху і вивішено з вікон будівлі, у якій продовжував точитися бій.

Отож справжнім Прапором Перемоги є встановлений групою "маковців" прапор, який потім кудись зник і не дійшов до наших днів. Та всі ці прапори в очах командування не були гідними почесної ролі. І не лише тому, що були "неправильно" оформлені (без серпа і молота), а й тому, що їх установили "неправильні" прапороносці.

Ну, а подальша історія добре відома – "правильними", себто заздалегідь визначеними "нагорі" прапороносцями стали сержант Михайло Єгоров та молодший сержант Мелитон Кантарія (як же у такій важливій справі без співвітчизника товариша Сталіна?).

Ці двоє участі в штурмі не брали і рушили вперед тільки тоді, коли знадобилося підняти саме прапор №5. Але реально всю справу зробив лейтенант Олексій Берест.

Спершу прапор №5 з’явився – далеко не першим – на фронтоні головного під’їзду Рейхстагу, потім за вказівкою керівництва політвідділу, вже на початку травня, його перевісили на купол.

Це не применшує подвигу Олексія Береста, який з боєм прорвався нагору, тягнучи за собою і на собі "прапороносців", – але і не робить прапор №5 реальним символом перемоги над нацизмом.

Та що з того ідеологам та організаторам червонопрапорної веремії – ключове поняття для них "копія прапору СССР". А відтак над Україною – як і було задумано – майорітиме не "Прапор Перемоги", а прапор Совєтського Союзу.

Тієї самої держави, яку німецький філософ-антифашист Карл Ясперс назвав однією із двох чільних злочинних держав ХХ століття.

Для чого сучасній Росії червонопрапорна істерика – зрозуміло. Адже вона є не тільки правонаступницею, а й фактичною спадкоємицею СССР, відтак – разом із ледь перелицьованим гімном сталінської доби, червоними зорями над Кремлем, мавзолеєм Леніна та "традиціями славетних чекістів" – міф "прапора Великої Перемоги" є однією із складових легітимації нинішньої влади та побудованої нею "суверенної демократії".

Ба більше: переважна частина росіян тією чи іншою мірою й сьогодні ототожнюють себе із совєтським народом, тому підґрунтя для значних суспільних конфліктів там немає.

Так само немає і значних проблем внаслідок червонопрапорного шалу і на міжнародній арені: навіть офіційна Польща вже заспокоїлася, не кажучи вже про Західну Європу – з володарями запасів вуглеводневих енергоносіїв світового значення розмовляють лагідно і пробачають їм ще й не такі пустощі, як вихвалення своїм злочинно-тоталітарним державним минулим.

З Україною все не так. По-перше, червоні прапори СССР над нею – це символ відмови від суверенітету, принаймні, від його значної частини (не дарма битий жак Грищенко відмовився піднімати совєтські прапори над українськими посольствами, бо знав, що символізуватиме цей акт).

По-друге, реінкарнація тоталітарної символіки викличе вочевидь негативне ставлення до України з боку колишніх країн комуністичного табору, де така символіка або заборонена на законодавчому рівні, або вважається чимось маргінальним і аморальним (вільних енергоносіїв за прийнятними цінами, щоб перебороти такі настрої, Київ не має, і коштів на підкуп європейських ЗМІ – також...).

І, нарешті, більшість українців не вважає себе совєтськими людьми, як би не нав’язувала офіційна пропаганда їм відповідні ідеологеми (згадаймо, якраз після пишного святкування "визволення України від німецько-фашистських загарбників" у 2004 році й розпочалася Помаранчева революція...).

Утім, не треба забувати й інше: певна частина України, переважно на сході, а частково й на півдні держави, цілком закономірно пов’язує з совєтськими часами найкращі дні свого життя.

Бо ж індустрія та інфраструктура цілих регіонів побудовані саме за цих часів – так, побудовані варварськими і нерідко злочинними методами, але ж побудовані.

Скажімо, той самий Донбас – це переважною мірою витвір СССР. Так, як мережа німецьких автобанів – це витвір нацистів.

Різниця в тому, що за п’ять років перебудови і двадцять років незалежності так і не навчили людей – як свого часу у Німеччині – відділяти, образно кажучи, мух від котлет.

Тим більше, що в Німеччині денацифікація супроводжувалася реальними реформами й "економічним дивом", а вітчизняні чудеса гідні хіба що фільмів жахів та університетських спецкурсів на тему: "Як не робити того, чого не слід робити в жодному разі".

Але саме на це й розраховують організатори червонопрапорного шалу, який неодмінно буде підігрітий напередодні 9 травня телеканалами та FM-станціями.

Бо ж якщо почнуться масові зіткнення, хтось здиратиме прапори, хтось виходитиме з ними на вулиці, а на додаток сотні російські наці із Криму та Одеси під прапором СССР почнуть ходу Львовом...

Це буде щось грандіозне, після чого в очах європейців скомпрометують себе і чинна влада (через червонопрапорність і репресії), й опозиція (бо ж остання, мовляв, протестувала проти перемоги над нацизмом).

Іншими словами, Україна стане ще більш залежною від ляльководів, котрі керують нинішньою владою, а розкол між різними регіонами поглибиться до краю.

Звичайно, якби тут існувала реальна опозиція, вона б устигла до 9 травня зробити десятки тисяч прапорів, плакатів, транспарантів, які стали б гарною, ядучою і зрозумілою контрагітацією проти червонопрапорної совєтчини.

Але політичної опозиції в Україні (крім як у телестудіях) немає. А намагання "зривати червоні ганчірки" – це дія за сценаріями провокаторів.

Утім, спроба відсидітися, відмовчатися теж передбачена цими сценаріями як перший крок до капітуляції. Що ж робити? Часу на роздуми майже не залишилося...

Сергій Грабовський, для УП

Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/articles/2011/04/29/6148648/

Головний лікар Калуша назвала галичан "цыганами немытыми и нечесанными", з генами зеків і відсутністю всього святого в душі.

Головний лікар м. Калуша (Івано-Франківська область), яку запросив з Києва для праці в місті мер Калуша і представив всім, як "кращого лікаря України", під час наради обізвала своїх підлеглих і галичан взагалі "цыганами немытыми и нечесаными".

Чиновниця від медицини Віталіна Радецька лаяла лікарів російською мовою і супроводжувала свої слова грюканням кулаком по столі.

"Вы - генетически недоразвитый регион, цыгане вы немытые и нечесанные ... Мне говорили, что в этом регионе была зона, теперь понятно, откуда такие гены ..., вы разбиваете себе лбы, когда бьете поклоны в церкви, а ничего в душе святого у вас нет ... Пишите заявления об увольнении, всех уволю, уволю за саботаж руководителей любого уровня", - сказала Радецька.

Радецьку, як уже згадувалося запросив у Калуш на роботу міський голова Ігор Насалик і рекомендував її сесії міськради і міськвиконкому як "людину, чиї професійні навички повинні підняти медицину Калушчини".

Наразі медики Калуша та району публікують свої звернення у всіх газетах і збираються оголосити страйк з вимогою звільнення Радецької та її публічного вибачення перед галичанами (текст листа можна переглянути тут).

Нагадаємо, що це не перший випадок приниження галичан за останній час. Так, нещодавно у дитячому журналі "Щедрик-Ведрик", який Міносвіти рекомендувало до передплати для всіх українських навчальних закладів І-ІІІ ступеня, галичан описали як селян, які мислять за принципом "на хлопський розум". Після обурення галичан, редакція журналу вибачилася перед ними.

А от міністр Дмитро Табачник, який теж образив галичан в своїй скандальній статті, написавши, що "варто спробувати зберегти за собою печерний заповідник націоналізму від Карпат до Збруча", а також про те, що Західна Україна не взмозі себе прогодувати, вибачитись не захотів.

http://tsn.ua/ukrayina/zaproshena-z-kiyeva-kraschiy-likar-ukrayini-obizvala-galichan-cyganami-nemytymi.html

Нарешті можна весело посміхнутися :)

У Харкові паломників до глави РПЦ (Російської православної церкви) Кирила "зігнали" фотошопом :)

(Знайдіть на фото ряд явних помилок) :)

Четвер, 12 травня 2011, 21:46

Щоб надати значимість візиту патріарха Московського і Всієї Русі Кирила до Харкова, на фотознімках домалювали натовп присутніх.

На одній з фотографій, опублікованих на сайті "Фотолітопис Української Православної Церкви", домалювали натовп людей, повідомляють "Коментарі".

На оригіналі фотографії літургія за участю Кирила, що відбулася 8 травня на харківському майдані Свободи, виглядала наступним чином. 
 

Однак у фоторедакторі кількість слухачів було візуально збільшено в 1,5-2 рази. 
 

За даними РПЦ на літургію за участю Патріарха Кирила на найбільшій площі в Європі прийшло 40 тисяч віруючих.

За оцінкою журналістів видання присутніх було близько 5 тисяч чоловік.

© 2000-2010 "Українська правда"

http://www.pravda.com.ua/news/2011/05/12/6191440/