ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики тепер без дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ

Володимир Каразуб
2024.11.19 12:53
Минулась буря роздумів твоїх,
Ти все порозкидав догори дриґом.
З нудьги напишеш безсердечний вірш,
І злість бере, що їх вже ціла книга.

15.10.2023

Світлана Пирогова
2024.11.19 09:37
Тисячний день...Одещина плаче.
Ворог руйнує безкарно життя.
Гинуть серця безвинні гарячі,
Дійство криваве ввійшло у буття.

Тисячний день...Подільщина в горі.
Тут енергетиків вбила війна.
Вже не побачать сонця, ні зорі.

Микола Соболь
2024.11.19 05:39
Впаде відтята голова до ніг:
«Ну що, скажи, всесильний Ґоліяте,
така за самовпевненість розплата?
За тисячу ночей в яких ти міг
примножити добро у цьому світі,
але була одна жага – убити…
Прийшов, як сніг. І підеш, наче сніг».
Перекуємо ми мечі на

Віктор Кучерук
2024.11.19 05:12
Я так любив тебе донині
І все робив, що тільки міг,
Щоб не шукала ти причину
Почати плетиво інтриг.
Я так любив тебе щоденно
І на красу твою моливсь,
Що серце повнилось натхненням,
А мрії зносились увись.

Сонце Місяць
2024.11.18 21:17
Вникаємо чи як, піпол?
Чоловік з головою жінки
Полінезійські шпалери випнули обличчя, мікс орієнталь-ретро-
водевіль-джезового педа, сформували тверду, трикутну щелепу
жука чи то богомола
Курний поріз бритви, під вухом на горлі
Лице кольору плям нік

Іван Потьомкін
2024.11.18 18:12
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські, наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
А думку Господом Богом с

Артур Сіренко
2024.11.18 14:42
Прийде колись час (як завжди невблаганний), коли Сонце охолоне, перетвориться спочатку на білого карлика (схожого на тих, що блукали колись стежками Норвегії в пошуках жебраного хліба), а потім через безодню років на чорного карлика – холодну важку метале

Микола Дудар
2024.11.18 13:49
А ось і Осінь… сум осінній
Не забарилися вітри…
Заморосило по обіді
Годин на цілих півтори…
А ось і сонечко трамваєм…
Чому трамваєм? хто йо зна…
Йду на зупинку, там дізнаюсь
Вона від нині вже з’їзна

Володимир Каразуб
2024.11.18 12:11
Я пригадую рис з яблуками, що так любив з холодним молоком.
Пригадую захаращений чагарниками і дикою малиною покинутий сад із домом
До якого мене відправили.
Пригадую величезну галактику паперівок у тім саду
І як збивав їх надломленою сухою гілкою.
Я

Юрко Бужанин
2024.11.18 10:09
Має теща моцне вміння
"Діставати" до «кипіння».
Зять, доведений до «точки»,
Підзива умить синочка:

-Глянь, у бабці губа трісла.
Збігай, крем візьми на кріслі
В кухні. То – найліпший бренд.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Балера - [ 2014.03.04 11:06 ]
    Amoretti. Сонет ХХI (переклад з Едмунда Спенсера)
    Природа чи мистецтво познача
    Тонку чарівність неповторних рис?
    В них лагідність і гордість повсякчас,
    Краса неперевершена яскрить.
    Ласкавий погляд кличе до пори,
    Бо тимчасово гордість відступа,
    Та докір у її очах узрить
    Усяк, якщо полонить хіть сліпа.
    Від неї так не раз я потерпав,
    Було життя бентежним, дні сумні.
    Як посміхнеться – світлом осипа
    І гріє серце зранене мені.
    Вона навчає поглядом простим
    Тому, чого у книгах не знайти.


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (3)


  2. Олександр Олехо - [ 2014.03.01 10:52 ]
    Василь Стус - переклад.
    Господи, гнева пречистого
    прошу я – не шли за зло.
    Где б ни стоял я – выстою.
    Спасибо за то, что мало
    время мое. Упованием
    множу ему года.
    Думу-печаль – в изгнание,
    чтоб в жизни я был всегда
    таким, каким видеть хотела
    меня породившая мать.
    И славно, что не сумела
    беду от меня отогнать.

    01.03.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (5)


  3. Олександр Олехо - [ 2014.02.17 17:00 ]
    Ярій, душе - Василь Стус
    Яри, душа. Яри, а не рыдай.
    В снегах студеных – солнце Украины.
    А ты ищи – багряный след калины,
    на черных водах – тень ее узнай,
    где горстка нас. Игрушечный отряд
    лишь для молитвы вечной и надежды.
    Судьба остерегает, как и прежде,
    что кровь калины – все-таки густа,
    еще терпка, как та, что в наших жилах.
    В седых метелях белая печаль
    на гроздьях боли, уходящей в даль,
    на нас бедой своею ополчилась.

    17.02.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (22)


  4. Олена Балера - [ 2014.01.26 19:34 ]
    Amoretti. Сонет ХХ (переклад з Едмунда Спенсера)
    Даремно я прихильності просив,
    Коли боліло серце донезмоги.
    Вона в багно утоптує щосил
    Моє життя, на шию ставить ногу.
    Та навіть лев, що не жалів нікого,
    Кому підвладна всяка звірина,
    У гордощах не хоче перемоги
    Над слабшим і ягнятко обмина.
    Але іще жорстокіша вона,
    Аніж левиця люттю оповита,
    Оскільки в насолоду порина,
    Коли нагода є на кров дивитись.
    Кохана, не говорить хай ніхто,
    Що, здавшись у полон, в крові утоп.




    Рейтинги: Народний 6 (5.68) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (3)


  5. Марія Парасочкіна - [ 2013.12.27 19:53 ]
    Моє серце в верховині
    Моє серце в верховині, воно вже не тут,
    Моє серце в верховині, бо там я вільний був,
    На свободі і в погоні, там я щастя знайшов,
    Моє серце в верховині, куди б не пішов.

    Прощавайте верховини, Північ прощавай,
    Повний благодаті і відваги край,
    Де б не блукав я і де б не ходив,
    Завжди будуть верховини в серці моїм.

    Прощавайте сніжні гори,
    Прощавайте зелені стежки,
    Прощавайте ліси неосяжні,
    Прощавайте ріки й струмки.

    Моє серце в верховині, воно вже не тут,
    Моє серце в верховині, бо там я вільний був,
    На свободі і в погоні, там я щастя знайшов,
    Моє серце в верховині, куди б не пішов.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  6. Олександр Олехо - [ 2013.12.19 13:46 ]
    Я не люблю - В.Висоцький
    Я не люблю фатальної кончини
    Жагою слів утішливо живу
    І будь-якої не сприймаю днини
    Коли пісень веселих не пишу
    Я не люблю, коли товчуться глуми
    В захоплення не віру, а іще
    Коли чужий мої читає думи
    Вдивляючись у лист через плече
    Я не люблю, коли наполовину
    Або розмова точиться слизька
    Я не люблю, коли стріляють в спину
    А надто як вціляють із близька
    Я не люблю пліток позірних версій
    Іржу сумління, ошуканства гру
    Або коли постійно проти шерсті
    Або коли наждачкою по склу
    Я не люблю як випинають груди
    Хай ліпше вже заюшить серце кров
    А ще болить, що слово «честь» забуте
    У колі пересудів і обмов
    Коли я бачу перебиті крила
    Душа моя для співчуття пуста
    Я не люблю ні сили, ні безсилля
    Ось тільки жаль розп’ятого Христа.
    Я не люблю, коли боятись мушу
    Досадно ще, коли невинних б’ють
    Я не люблю, коли влізають в душу
    Тим більше як у душу ту плюють
    Я не люблю манежі і арени
    На них мільйон спускають по рублю
    І хай життя міняє мізансцени
    Ніколи я цього не полюблю

    19.12.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (11)


  7. Анатолій Криловець - [ 2013.12.15 11:11 ]
    Ябеда
    – Петрик знов не був у школі,
    Тосик продірявив столик,
    Валя скатерть забруднила,
    Зоя шиї не помила,
    Ключ Юрко згубив, а Вася
    Весь пиріг уплів тимчасом.
    – Хто ж тебе пита? Біда!
    – А ніхто. Я ж ябеда.

    13 грудня 2013 року




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1) | "http://poezia.org/ua/id/38761/personnels"


  8. Анатолій Криловець - [ 2013.12.10 22:10 ]
    ***
    Ця осіння чарівна пора…
    І тумани перші над рікою.
    І перо, що завжди під рукою.
    І струмують вірші з-під пера.

    І летять листи календаря…
    Й перший лист із віт почав летіти.
    Й павутинки бабиного літа…
    І струмують вірші з-під пера.

    5 грудня 2013 р.







    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2) | "http://poezia.org/ua/id/38691/personnels"


  9. Топ Шлягер - [ 2013.12.06 05:08 ]
    Shape Of My Heart - Sting - Ukr
    Translation:

    при здачі карт він мов медитує
    з ким грає він про це не зна
    для нього гра це не виграний гріш
    чи повага одна

    при здачі карт відвіту шукає
    у шансу лініях святих
    в прихованих ймовірних законах
    танцюють цифри в них

    я знаю що піки мечі для солдата
    я знаю що трефи зброї піке
    я знаю що бубни гроші на все це
    та серце моє не таке

    чи зігра він бубновим валетом
    чи даму пік він покладе
    чи прихова короля у руці
    як пам’ять пропаде

    я знаю що піки мечі для солдата
    я знаю що трефи зброї піке
    я знаю що бубни гроші на все це
    та серце моє не таке
    та серце моє моє не таке

    і якщо б я сказав що люблю вас
    ви подумали дивно однак
    я не людина столике обличчя
    у мене маска одна

    хто говорить нічого не знає
    і з’ясовує вартість свою
    як саме ті хто клене рідну вдачу
    ті хто втрачає в бою

    я знаю що піки мечі для солдата
    я знаю що трефи зброї піке
    я знаю що бубни гроші на все це
    та серце моє не таке
    та серце моє не таке
    та серце моє моє не таке

    Original:

    He deals the cards as a meditation
    And those he plays never suspect
    He doesn't play for the money he wins
    He don't play for respect

    He deals the cards to find the answer
    The sacred geometry of chance
    The hidden law of a probable outcome
    The numbers lead a dance

    I know that the spades are the swords of a soldier
    I know that the clubs are weapons of war
    I know that diamonds mean money for this art
    But that's not the shape of my heart

    He may play the Jack of diamonds
    He may lay the Queen of spades
    He may conceal a King in his hand
    While the memory of it fades

    I know that the spades are the swords of a soldier
    I know that the clubs are weapons of war
    I know that diamonds mean money for this art
    But that's not the shape of my heart
    That's not the shape, the shape of my heart

    And if I told you that I loved you
    You'd maybe think there's something wrong
    I'm not a man of too many faces
    The mask I wear is one

    But those who speak know nothing
    And find out to their cost
    Like those who curse their luck in too many places
    And those who fear a loss

    I know that the spades are the swords of a soldier
    I know that the clubs are weapons of war
    I know that diamonds mean money for this art
    But that's not the shape of my heart
    That's not the shape of my heart
    That's not the shape, the shape of my heart


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  10. Олена Балера - [ 2013.11.26 20:20 ]
    Amoretti. Сонет ХІХ (переклад з Едмунда Спенсера)
    Дзвінка зозуля – вісниця весни.
    Її труба вже сповіщала тричі,
    Яка в серцях закоханих бринить,
    Що йде король, осяяний величчям,
    З вінцем-гірляндою і їх покличе, –
    Пташиним співом повниться земля,
    Луна дерев гучна і таємнича,
    Неначе видно шлях його здаля.
    Між тими, хто кохання прославляв,
    Лише вона ні слова не сказала,
    Не слухала пташиних умовлянь,
    Зозулин заклик серце відкидало.
    Любове, не скоряється вона
    Зозулі, бо натура бунтівна.


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (5)


  11. Нико Ширяев - [ 2013.11.26 15:17 ]
    страх
    Перевод с украинского стихотворения
    Ларисы Радченко, г.Львов


    нам не сбежать незатейливым ужиком
    веки дрожат - отрешиться непросто им
    уши глотая черешни наушников
    слышать забыли мы глухонемотствуем

    чьими назавтра ощеримся минами?
    нынче столкнёмся с которыми расами?
    те кто в зените казались невинными
    ближе к полуночи стали опасными

    каждая тварь выползает из имени
    травы наброситься могут на месте где
    только добыча из норки нас выманит
    вольные души нам кушать дай yesterday

    в час между двух сигарет промежуточный
    стать что ли мухой лесною ли грушею
    знаешь а стоит бояться нешуточно
    тех что стоят за стеною и слушают

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  12. Владислав Лоза - [ 2013.11.23 22:55 ]
    Вiльний переклад сонетів Г.Ф.Лавкрафта - 34.Покликаний
    Кружляв посеред брил мій манівець,
    У сутінну стікаючи низину,
    Де тлінний був хазяїном кінець,
    Де струми били з чорної щілини.
    Листи пожовкли, стихнув вітерець.
    Природа – домовинна й мовчазна.
    Схилив могильно голову чебрець, -
    Та раптом – виросла попереду стіна.
    Уся – пор̀осла густо бур`яном,
    Вона підперла небо, як Атлант,
    Вилися східці в ній веретеном,
    Такі старі, як Вічний Фоліант.
    Я зойкнув – бо побачив на стіні,
    Для чого Космос дав життя мені.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  13. Владислав Лоза - [ 2013.11.23 22:57 ]
    Вільний переклад сонетів Г.Ф Лавкрафта - 35.Вечірня Зірка

    Я сонцесяйну пиху її бачив
    На вóгненному західному тлі -
    Прозорістю на чорному брилі,
    Кришталем, що ніхто не розтлумачив.
    Її янтарне чистеє світіння
    Осяяло затінені простори;
    Її нав`язливе сумне палахкотіння
    В очах моїх не віднайшло покори.
    Вона окреслила зчаровані сади,
    Палаци, вежі, гори та моря –
    Все те, чому з дитинства вірний я,
    Усюди пізна̀ючи їх сліди.
    Блискучі промінці мене, сірому,
    Покликали до зоряного дому.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  14. Петро Скоропис - [ 2013.11.23 07:24 ]
    З Іосіфа Бродського. Листи династії Мінь
    I
    "Скоро тринадцять літ, як соловей зі кліті
    вирвався і полетів. І ліки, на ніч зужиті,
    богдихан запиває кровицею кравчини, що шив на нього,
    відкидається на подушки, і, під спів завідного,
    поринає у сон, що навіюють колискові.
    Не веселі у Піднебесній і не святкові
    ці скрушні, розпаровані ці роковини.
    Спеціальне люстеречко, що загладжувало морщини,
    неухильно дорожчає. Сад наш хиріє, в’яне.
    Небо, і те шпилями поколоте, як огрядне
    тіло голого немічного (чию тільки спину
    ми і бачим). І я инколи поясняю сину
    богдихана природу звізд, напучую неборака.
    Листа від твоєї любої за підписом Дика Качка
    писано тушем на рисовім тонкім папері(маю щедру імператрицю).
    Довкола чомусь усе більше паперу, і менше рису".

    II
    "Хода у тисячу лі починається з одного
    кроку, – говорить приказка. Певно, саме його
    не дарує дорога додому, що відлічуватиме питомо
    далі тисячі лі. Особливо зі обліком лі від "о".
    Що одна тисяча лі, що дві тисячі лі –
    тисяча означає віддалі, й чималі,
    як за рідні пороги мова, і зараза нісенітні зі слова
    націляється і на цифри; насамперед, на нулі.
    Вітер несе нас на Захід, як жовте насіння, на
    радість стручку, що луснув, – туди, де стоїть Стіна.
    На тлі її подорожні потворні, немов отой ієрогліф,
    немов які-небудь инші нерозбірливі письмена.
    Рух у один бік видозмінює і мою
    голову на довгасту, ніби тому коню.
    Сили, що мав у тілі, пішли на тертя тіні
    по сухому колоссю дикого ячменю".
    «1977»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (3)


  15. Анатолій Криловець - [ 2013.11.22 19:42 ]
    Кульбабка
    Постала з вічності і канеш
    У неї ж.
    Ти, як усе живе, зів’янеш,
    Земнеє.

    Не нарікаєш, що лиш мить
    Тут сяєш:
    Над лісом, лугом на весь світ,
    Над гаєм!

    Вродилась золотa – аж-аж!
    Всяк скаже:
    Княгине, робиш ти пейзаж
    Пейзажем!

    Стають тобою і поля,
    І схили
    Зелені небом, як земля,
    І милі.

    Ти сонцю на короткий строк
    Сестриця.
    Прийми від мене кілька строф…
    Іскриться

    Воно із неба висоти,
    Величне.
    Що думаєш, кульбабко, ти
    Про вічність?

    Милуючи своїм буттям
    Нам очі,
    Ти осягти своє життя
    Теж хочеш.

    Я маю довшу мить пройти
    Й дорогу.
    Та теж іду в ніщо, як ти,
    З нічого.

    Хто я? Мовчанням хоч своїм
    Повідай.
    Я випадковий в світі цім.
    Без сліду

    Колись ми підемо навік
    В дорогу.
    А пелюстки твоїх повік
    Вологі…

    Усе покриє скоро ніч
    Імлою.
    Сестрице, ти пролийсь мені
    Сльозою

    Та й на папір. О, не спіши
    В позасвіт.
    Неначе пристрасть у душі
    Й причастя –

    Твоє вино. Звідкіль спливло
    Це й світить?
    Скажи, як жити, щоб було
    Всім світло?

    Переплелися нам путі,
    Цілюща.
    Ти віриш: місце є в житті,
    Де душі

    Людей, квіток – усі віки
    Зелені,
    І поетичні є рядки
    Натхненні,

    Які б світили, гріли всіх
    На світі?
    Киваєш, тихо рониш сніг
    І… світиш.

    26 серпня 2013 року



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/37894/personnels"


  16. Іван Потьомкін - [ 2013.11.01 20:27 ]
    Глибока копанка ( з добірки
    Глибока копанка, глибоко копана.
    а при ній Касєнька, як намальована.
    Стоїть при копанці, відра наповнює,
    коханим Ясєньком думками сповнена.
    Якби хоч раз його вдалось побачити,
    одразу в копанку за ним би скочила.
    Найперше вкинула б віночок білий той,
    що сама звила я з одних лиш ружичок.
    Мною цілований листок дубовий
    разом з вітанням кину у воду.
    Віднеси, копанко, його до Ясєнька
    та розкажи йому – довік чекатиму.

    ***
    1. Głęboka studzienka, głęboko kopana,
    a przy niej Kasieńka jak wymalowana.
    2. Przy studzience stała, wodę nabierała,
    o swoim Jasieńku, kochanym myślała.
    3. Żebym cię, Jasieńku, choć raz zobaczyła,
    to bym do studzienki za tobą wskoczyła.
    4. Najpierw bym rzuciła ten biały wianeczek,
    com sobie uwiła ze samych różyczek.
    5. Ucałuję listek szeroki, dębowy,
    razem z pozdrowieniem rzucę go do wody.
    6. Zanieś go, studzienko, do Jasieńka mego,
    powiedz mu ode mnie, że czekam na niego.



    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (6)


  17. Топ Шлягер - [ 2013.11.01 05:16 ]
    Unforgettable - Nat King Cole - Ukr
    Unforgettable is a popular song written by Irving Gordon.
    The most popular version of the song was recorded by Nat King Cole in 1951,
    with an arrangement written by Nelson Riddle.
    In 1991, after Elvis Presley's legendary musical director Joe Guercio had the idea,
    Cole's 1961 recording of the song was edited and remixed to create a duet with his daughter,
    Natalie, which won three awards at the Grammy Awards of 1992:
    Song of the Year, Record of the Year and Best Traditional Pop Vocal Performance.

    Translation:

    незабутні ви
    вірю словам
    незабутні ви
    поруч і там

    як любові спів торкає нас
    у моїх думках ви повсякчас
    довше ось тут
    ніхто ще не був

    незабутні ви
    як не дивись
    назавжди прийшли
    в серце колись

    ось чому так неймовірна мить
    вчас коли вже незабутні ми
    пам'ятайте
    незабутній я теж

    [інтерлюдія]

    незабутні ви
    як не дивись
    назавжди прийшли
    в серце колись

    ось чому так неймовірна мить
    вчас коли вже незабутні ми
    пам'ятайте
    незабутній я теж

    Original:

    Unforgettable
    That's what you are,
    Unforgettable
    Tho' near or far.

    Like a song of love that clings to me,
    How the thought of you does things to me.
    Never before
    Has someone been more...

    Unforgettable
    In every way,
    And forever more
    That's how you'll stay.

    That's why, darling, it's incredible
    That someone so unforgettable
    Thinks that I am
    Unforgettable, too.

    [interlude]

    Unforgettable
    In every way,
    And forever more
    That's how you'll stay.

    That's why, darling, it's incredible
    That someone so unforgettable
    Thinks that I am
    Unforgettable, too.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  18. Антон Дробович - [ 2013.10.23 00:54 ]
    Дощі Кастамере
    Хто ти такий, раз лорд спитав,
    що я хилю чоло?
    Лиш бачу я, той самий кіт,
    та інше полотно.

    Пурпурний лев чи золотий,
    у пазурах вся річ.
    І в мого льва, затямте сер,
    вони не менш гостріш.

    Так він сказав, так він сказав,
    той лорд із Кастамер…

    Лиш дощ тепер у замку ллє,
    де нікому це чуть
    Так дощ тепер у замку ллє,
    і ні душі не чуть.


    20 жовтня 2013 року


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  19. Анатолій Криловець - [ 2013.10.04 12:48 ]
    Обітниця мовчання
    Я все сказав і витік я словами,
    Як загнаний до напівсмерті кінь.
    Лиш піна й стогін… Люди, я із вами
    Не поділюсь ним, що б не значив він.

    Не знати вам, як з Музою навзаєм
    Встромляєм в тишу вічне ми перо, –
    І в дзеркалі атраментом стікає
    В бездонну чорну ніч її нутро.

    Не знати вам. Скачіть у скоромовці
    На блиск жаданих заповітних сонць.
    З обочини назустріч вам помовчу,
    Близький не затемнивши горизонт.

    Не знати вам, хоч я життєві узи,
    Ділю із вами й дня низький сувій,
    Як загнана моя єдина Муза
    Простогне ув останній стогін мій.

    16 серпня 2013 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/37836/personnels"


  20. Анатолій Криловець - [ 2013.10.03 20:50 ]
    Квітень
    Берези мов пергаменту сувій.
    В соку жертовнім всі північні парки.
    Слова дрижать, зливаючись в ремарки, –
    Прощальна драма промайнулих мрій.

    І першій грім у пам’яті старій
    Розбився, і, вгорі зімкнувшись, арки
    Замкнули звук. І заяскрів над парком
    Німий знак запитання угорі.

    Про вічне все кричать й кричать граки,
    Всю ніч шепочуть рятівні струмки.
    Колишні дні міліють непомітно.

    Приречено гіркі дими висять.
    Життя минуле в полум’ї багать.
    …Торішню осінь спалюють у квітні.

    28 серпня 2013 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3) | "http://poezia.org/ua/id/37909/personnels"


  21. Петро Скоропис - [ 2013.10.01 07:17 ]
    З Іосіфа Бродського. Темза в Челсі
    І
    Листопад. Світило, здіймаючись натще, ще
    завмирає на банці соди у склі аптеки.
    Вітер прискіпується до цупких речей:
    труб, крон дерев, людини, якій невдержки.
    Чайки на огорожі, дзьобають щось жиди;
    неколісний транспорт повзе по Темзі,
    мовби сірою польовою, петляючи без нужди.
    Томас Мор видивля у незбувній бентезі
    правобережний обрій і вкоськує її млість.
    Блеклий погляд змагає міццю сталевий міст
    принца Альберта; і, будьмо зовсім чесні,
    ліпшим чином годі податись з Челсі.

    ІІ
    Нескінченна вулиця, далечі наздогін,
    добігає ріки, упершись в залізо стрілки.
    Тіло сипле на землю кроки з бгання штанин,
    і дерева стоять, буцім черги, падкі до дрібки
    осетрини хвиль; цим, як мало хто,
    Темза вигадує щодо риби.
    Мряка застує оку трубу Аґрипи.
    Пильний зір, проникний сюди на сто
    літ вперед, узрить побурілий портик,
    сородний вивісці "бар" в чеснотах,
    чередичку барж, ансамбль водостічних флейт
    і бус біля галереї Тейт.

    ІІІ
    Місто Лондон прекрасне, а надто у дощ. Ні жерсть
    цій мокві не завада, ні кепі або корона.
    Лиш меткі в виробництві зонтів на честь
    учти клімату, тут конкуренти трону.
    Поготів, коли туго зі грішми й тінь
    не тримається пліч і не йде назирці,
    в середмісті, де, як не темни цеглин,
    молоко буде вічно біліти на вогкім східці,
    можна, носом в газету, зіткнутись зі
    шпальтою про роззяву, що переймав таксі;
    і лиш глядьма в абзац об тім, як болить рідні,
    у полегші зітхнути: болі не по мені.

    ІV
    Ці слова мені диктувала не
    любов і не Муза, а неквапливий, кволо-
    звукий, допитливий, бляклий голос;
    я відзивавсь, певен, куди він гне.
    "Як ти жив стільки років?" – "Як буква "г" в "ого".
    "Як воно почувалось?". – "Залежно від дорожнечі".
    "Що тобі любіш в світі зі усього?" –
    "Ріки та вулиці – тяглі, тривалі речі".
    "Згадується минуле?" – "Якось була зима.
    Я гасав на санках, а мене продуло".
    "Ти боїшся смерти?" – "Ні, це та сама тьма;
    що горівіч, що ниць: в’їдливе чорне сусло".

    V
    Повітря, бач, розкошує, бере від життя сповна,
    що куди нам, живе собі голубою
    долею ирію, звіюючись над головою
    і ніде не кінчаючись. Зі вікна
    шпилі бачаться, труби, тьмавих дахів свинець;
    це – підвалин великого світу сира грибниця,
    де бруківка, учителька й годівниця,
    поготів означа і його кінець
    дочасний… Займається ранок, довозиться пошта…
    Тяжко увірити бодай уві щось, та,
    відколи є правий берег у Темзи, є
    лівий берег у Темзи. Це віри додає.


    Місто Лондон прекрасне на часі, на всі часи.
    Серце лишень відстає від Великого Бена.
    Темза тече до моря, набухла, як повна вена,
    і буксир перед Челсі дере баси.
    Місто Лондон прекрасне. Иріями і вшир
    він пустивсь берегів її течії у пониззі.
    І коли в нім спиш, номери в телефонній книзі
    коловерті років, мішма сягають цифр
    астрономічної масти. І палець, що крутить диск
    зимної повні, зводить безбарвний писк
    "зайнято"; й кратніше засторога
    ця неминуча, чим голос Бога.



    1974




    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  22. Марія Романченко - [ 2013.09.22 15:55 ]
    Радість поразки
    І знов у плавання
    рушаю
    хоча
    поразки я вже маю
    як просолений
    морський вовк

    1916


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  23. Топ Шлягер - [ 2013.09.21 06:14 ]
    Jolka, Jolka, pamiętasz... - Budka Suflera - Ukr
    Translation:

    Йолько, Йолько, згадалось літо зі сну,
    Як писала: "зле мені,
    Вирвися хоч би зараз,
    Вдій щось, ану,
    Не лишай тут самою, о ні".

    А нажебрав бензину,
    Гнав через ніч,
    Хрип мотор з останніх сил,
    Аби бути в тобі знов,
    Сміятись, клясти,
    Все так просто бувало в ті дні.

    Спав малюк за стіною,
    Чуйний як птах,
    Хай йому Бог випростує сни!
    Ти казала — ніколи, ніколи аж так
    Смак солодкий , мов кров, у сльози.

    REF:
    Емігрував я із обійм нарано,
    Дні виганяли, ночі повертали,
    Дане було нам затемнення сонця,
    Інше наступить може за сто літ.

    Йшли черниці по пляжу, а сонце вниз,
    Все спадало, а впасти ніяк,
    Чоловік там, за морем фунти складав
    На Тойоту красиву, аж страх.

    Муж любив твій порядок і повне скло,
    Наречну, як сон, знав, що мав,
    Але зрадила з бусом Арабів його,
    Він собою ніколи не став.

    REF

    В дужій ванні жили ми і рідко так
    Виповазли на сушу, весь час
    Чародійка горілка в танці вела,
    А мета за два кроки від нас.

    До цих пір я не знаю — як це почалось,
    Як погасло — знати б мені,
    Поруч різні, зі мною, прокидаюсь не сам,
    Але все не так просто в ці дні.


    Original:

    Jolka, Jolka,
    Pamiętasz lato ze snu,
    Gdy pisałaś: "tak mi źle,
    Urwij się choćby zaraz,
    Coś ze mną zrób,
    Nie zostawiaj tu samej, o nie".

    Żebrząc wciąż o benzynę,
    Gnałem przez noc,
    Silnik rzęził ostatkiem sił,
    Aby być znowu w Tobie,
    Śmiać się i kląć,
    Wszystko było tak proste w te dni.

    Dziecko spało za ścianą,
    Czujne jak ptak,
    Niechaj Bóg wyprostuje mu sny!
    Powiedziałaś, że nigdy, że nigdy aż tak
    słodkie były, jak krew Twoje łzy

    REF:
    Emigrowałem z objęć Twych nad ranem,
    Dzień mnie wyganiał, nocą znów wracałem,
    Dane nam było, słońca zaćmienie,
    Następne będzie, może za sto lat.

    Plażą szły zakonnice, a słońce w dół,
    Wciąż spadało nie mogąc spaść,
    Mąż tam w świecie za funtem, odkładał funt,
    Na Toyotę przepiękną, aż strach.

    Mąż Twój wielbił porządek i pełne szkło,
    Narzeczoną miał kiedyś, jak sen,
    Z autobusem Arabów zdradziła go,
    Nigdy nie był już sobą, o nie

    REF:
    Emigrowałem z ramion Twych nad ranem,
    Dzień mnie wyganiał, nocą znów wracałem,
    Dane nam było, słońca zaćmienie,
    Następne będzie, może za sto lat.

    W wielkiej żyliśmy wannie i rzadko tak,
    Wypełzaliśmy na suchy ląd,
    Czarodziejka gorzałka tańczyła w nas,
    Meta była o dwa kroki stąd.

    Nie wiem ciągle dlaczego zaczęło się tak,
    Czemu zgasło też nie wie nikt,
    Są wciąż różne koło mnie, nie budzę się sam,
    Ale nic nie jest proste w te dni.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  24. Іван Низовий - [ 2013.09.16 20:47 ]
    Болгарія (переклад з Георгі Джагарова)
    Земля моя з долоню…
    Ти одна
    Мені потрібна,
    І завжди – зі мною.
    Горджусь твоєю кров’ю вогняною,
    І гордість ця, мов гори, крем’яна.

    Під завивання вовка і шакала
    В твоїх лісах, в ущелинах крутих
    Була ти завжди доброю для тих,
    Хто йшов з добром,
    А злих – ти покарала.

    Земля моя з долоню...
    Та важка
    Долоня ця борола лиходіїв,
    Розбила чашу з ядом Візантії,
    Зігнула сталь турецького клинка.

    Тютюн твій продавали гендлярі
    І кров твою за безцінь продавали,
    Та всі вони, розчавлені, упали
    В безодню гір,
    А ти стоїш вгорі.

    Здійснилось чудо:
    Посеред зими
    Весняно посміхнулась ти до мене,
    Забагряніли квіти і знамена,
    І шлях відкрився рівний і прямий.

    Квітуй же, земле!
    Потом полива
    Болгарин твій чорнозем і каміння,
    І лине скрізь трояндове пахтіння,
    І вітер пісню радісну співа.

    Земля моя з долоню...
    Та вона
    Могла б мені і Всесвіт замінити.
    Я вічно буду землю цю любити
    І шанувати предків імена!


    2003



    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (15)


  25. Іван Низовий - [ 2013.09.15 13:01 ]
    Вітчизна (переклад з Геннадія Суздалєва)
    Стану біля річечки Непрядви -
    світлої, священної води
    і нараз почую княжі клятви
    в смутний час найбільшої біди.

    Ти скажи, не криючись, Непрядво -
    ясноока річечко моя,
    скільки горя,
    правди і неправди
    геть знесла невтомна течія?!

    Ні, тебе ніскільки не змінили –
    чистою лишилася вода –
    аніякі зловорожі сили,
    аніяка внутрішня біда!

    Стану біля річечки Непрядви
    в сонця-золотонця на виду
    і, зачувши в тиші княжі клятви,
    підійду до річки, припаду.

    Свято, по душевному велінню,
    чистому-пречистому завжди,
    у мовчанні стану на коліна,
    зачерпну цілющої води.

    Буде це удосвіта, у літі,
    під спокійний шерех лозняка...
    Я щасливий, що в моєму світі
    вічно незмілима є ріка!


    2003



    Рейтинги: Народний 6.5 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)


  26. Марія Романченко - [ 2013.09.14 22:09 ]
    Пісня бедуїна
    Жінка встає та співає
    За нею вітер ледь поспішає
    Чарує, колисає
    І вона міцно засинає.

    Земля ця безплідна
    Ця жінка – безстидна
    Цей вітер – смерч
    Це марення – смерть.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  27. Нико Ширяев - [ 2013.09.14 16:59 ]
    тлеющим летом...
    Перевод с украинского стихотворения
    Наталии Пасичник, г.Тернополь


    тлеющим летом цыгарка твоя-моя
    разом зажжёшься - погаснешь легко и метко
    ветер смахнёт бокалы а после я
    стану накручивать диск что твою рулетку

    искра мелькнёт а дальше пропал и след
    рельсы в угаре канул состав последний
    лето вчера скончалось спасённых нет
    чтобы зайти желалось куда намедни

    чтобы поверить в что-то произошло -
    томик неруды подлинно сообразен
    в сонном "люблю" заменившем "алло-алло"
    трубка немеет и значит не будет связи

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  28. Олена Балера - [ 2013.09.11 12:04 ]
    Сергей Гупало. За окном (перевод с украинского)
    Эх, не мир за окном, там – одно полотно,
    А кругом воронье, аз и буки.
    Безразличен я к этому, мне все равно:
    Что букварь, что вершины науки.

    Я не в школе людей научился читать
    И в словах они странно потешны.
    Потому и читаю опять и опять,
    А легавые рыщут поспешно.

    Пусть они добывают заслуженный хлеб
    И геройство несут как эмблему,
    И докажут, что ходят не зря по земле,
    Ведь у них – не сердца, а дилеммы.

    Для меня – простота остается в цене
    И священна, как дырка в монете.
    И недаром – за смелость завидуют мне
    Ариане, армейцы, аскеты.

    Как бы ни было – но не болит голова,
    Я от жизни беру много сразу.
    И все это беда – не пустые слова! –
    И последствие давнего сглаза.

    Но оно не утешит заклятых врагов,
    Что хотят посолидней казаться.
    Я привык – не бояться ветров и оков.
    Я потехе такой предаваться готов
    И не жду похвалы и оваций.

    Часто дни утекают безследно в песок,
    И не каждый оценит такие…
    И весь мир уместился в компьютерном ОК,
    И озлоблены псы, и конец недалек…
    А мечты – лишь о милой Марии.

    На меня не смотрите жестоко,
    Иногда я бываю пророком.



    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (4)


  29. Мішель Платіні - [ 2013.09.08 05:52 ]
    Зірка з неба - на моїй долоні...
    Зірка з неба - на моїй долоні.
    Я спитав її – А звідки ти?
    Принесли тебе комети-коні?
    Чи сама летіла з висоти?

    Відповіла зіронька тихенько,
    Наче срібний дзвоник пролунав
    - Не дивіться, що така маленька.
    Вмію я робити безліч справ.

    Можете бажання загадати.
    Що для Вас в житті найважливіше?
    Допоможу дійсністю їм стати,
    Щастя щоб на світі було більше...

    Мрії свої добре памятаю.
    Їх не важко зовсім пригадати...
    Я здоров'я мамі побажаю...
    Ще...Коханим бути і кохати.

    Щоб війни, ніколи, ми не знали...
    З неба тільки б падали... зірки.
    І коханим квіти дарували...
    Як в дитинстві, вірили в казки.

    Щоби ватра високо палала,
    Тягарем щоб дружба не була.
    Пісня ця щоб душу зігрівала
    І любов і вірність берегла.

    Не триває вічно жодна казка...
    Марно я так довго говорив.
    На долоні зіронька погасла...
    Мабуть, забагато попросив.


    8-9 вересня 1913 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (12)


  30. Маріанна Алетея - [ 2013.08.29 15:38 ]
    Hej, radością oczy błysną... Із Адама Міцкевича
    Гей радістю світяться очі,
    Вінець прикрашає чоло,
    Усі до обійм охочі,
    Усі ми брати заодно.

    Всі лестощі, хитрість і збиток
    Залишимо там за порогом,
    Тому, що є вічний здобуток
    Родина, наука із Богом.

    Братерству чужі перепони,
    Знімімо із серця заслони,
    Розкриймо чуття і бажання,
    Всі сховані в нас сподівання.

    Тут спільних емоцій злива,
    Тут дружби й веселощів співи.

    Та хто вже у нашому гроні,
    При праці чи при забаві,
    При плугу чи при короні,
    Нехай не забудуть уставу.

    Згадаю присягу свою
    І кожної миті життя
    Нехай на тій думці стою:
    Родина, наука і цнота.

    Дойдемо, хоч прикра дорога,
    Коли брату руку подам,
    Бо з нами із неба підмога
    І мужність, і праця, і згода!
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  31. Роман Тарнавський Ерте - [ 2013.08.20 23:40 ]
    Листи римському другові (З Марціала)
    *

    Нині вітер дме і хвилі більші зростом.
    Скоро осінь, на усе чекають зміни.
    Зміна барв оцих зворушливіша, Постуме,
    ніж коли перевдягається дівчина.

    До відомої межі потішить діва –
    вище ліктя чи коліна не підійме.
    У прекраснім поза тілом більше дива:
    ані зрада неможлива, ні обійми!

    *

    Надсилаю тобі, Постуме, ці книги.
    Що в столиці? М’яко спати? Хліб не черствий?
    Як там Цезар? Чим займається? Інтриги?
    Все інтриги, як завжди, та ненажерство.

    Я сиджу собі в саду, палає світло.
    Ані подруги, ні слуг – собі один я.
    Замість сильних і слабких оцього світу –
    комашні лише погідливе гудіння.

    *

    Тут лежить купець із Азії. Уміло
    він товари продавав, лічив монети.
    Швидко вмер, як лихоманка підкосила.
    Торгувати ж він приплив, а не померти.

    Поряд з ним – легіонер ось, під гранітом.
    Він Імперії здобув у війнах слави.
    Стільки раз могли убити! вмер вже дідом.
    Навіть в цьому не існує вічних правил.

    *

    Хай і справді, друже, курка – це не птиця,
    та як маєш мізки курки – вхопиш горя.
    Вже в Імперії якщо ти народився,
    краще б жив в глухій провінції край моря.

    І від Цезаря далеко, і від хуги.
    Прикидатись не потрібно, бути ницим.
    Кажеш ти, що всі намісники – хапуги?
    Та хапуга все ж миліший кровопивці.

    *

    Я з тобою цю грозу, моя гетерцю,
    пережду, але давай-но без торгівлі:
    з покриваючого тіла брать сестерцій
    все одно, що вимагати гонт з покрівлі.

    Протікаю, кажеш ти? Калюж не видко.
    Ще калюжі не лишав, це щира правда.
    Як знайдеш собі якогось чоловіка,
    то ж тектиме він тобі не простирадла.

    *

    Ось прожили ми вже більше половини.
    Раб старий мені сказав колись в шиночку:
    “Озираючись, ми бачим лиш руїни”.
    Погляд, справді, досить варварський, та точний.

    Був у горах. Зараз маюся з букетом.
    Як знайду великий глек, поставлю в воду.
    Що там в Лівії, мій Постуме, – чи де там?
    Та, невже, ми ще воюєм по сьогодні?

    *

    Пам’ятаєш ти намісника сестрицю?
    Ту худу таку, та з повними ногами.
    З нею спав ти ще... Тепер вона вже – жриця.
    Жриця, друже, і спілкується з богами.

    Приїжджай, поп’єм вина, з’їмо хлібину.
    Будем спати у саду посеред зілля:
    ти мені розповіси новини,
    я ж скажу, як називаються сузір’я.

    *
    Скоро друг твій, що складання вмів любити,
    відніманню сплатить борг, що має досі.
    Заощадження з-під подушки візьми ти,
    небагато там, на похорони ж досить.

    Швидко їдь на вороній своїй кобилі
    в дім гетер біля міської брами.
    Дай ціну їм, за яку вони любили,
    щоб за ту ж саму оплакали сльозами.

    *

    Зелень лавра, що доходить до тремтіння.
    Двері навстіж, у пилюці скло віконця.
    Крісло, ліжко, що лишили в самотині.
    І тканина, що ввібрала в себе сонце.

    Понт шумить за чорним тином з темних піній.
    Кволий човник з вітром б’ється біля миса.
    На старій розсохлій лавці – Старший Пліній.
    Шпак щебече в шевелюрі кипариса.

    Березень, 1972


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  32. Анатолій Криловець - [ 2013.08.20 11:56 ]
    ***
    Погасить на зорі зорю,
    Сну рани вилиже, як хутро.
    І зійде.
    Краплі перламутру
    Їй промінцем зі щік зітру.

    Не гляне вслід своїй сестрі,
    Що гасне, а зі мною прямо –
    Увись!
    …Останніми рядками
    Махну – й змахну останній гріх.

    17 серпня 2013 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3) | "http://poezia.org/ua/id/37839/personnels"


  33. Марія Романченко - [ 2013.08.19 20:13 ]
    Жінка, що розчісує волосся
    Хвилясте, позолочене волосся
    Ти білосніжним гребнем розчесала
    І мармурова ручка укладала
    Ті пасма золоті, немов колосся.

    І кожне пасмо хвилею вилося,
    Твій гребінь кожний локон відділяв,
    А бог кохання хвилі ці збирав.
    І між собою все переплелося.

    Це золотисте море хвилювалось,
    Пливло у бурі серденько моє.
    Воно до смерті хутко наближалось.

    Я – мавр, я потонув. І серце вже моє
    У цьому морі золотім скупалось
    І втратило пусте життя своє.

    1614


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  34. Анатолій Криловець - [ 2013.08.19 19:40 ]
    І це чудовисько називається мною
    Ось горобець. Горобчик. І крило
    Відірване. Котам не жить. Докука.
    Сходжу-но по морозиво. От сука!
    Вже на обід пішла. Мело, мело…

    Про спеку?.. Віддалік – помітить? – кіт.
    Морозиво он парочка лигає.
    Вже… лижуться.
    О, як я зневажаю
    І спеку, й холод. Хто там? – Пломінь, лід.

    Схопив. І білий світ померк навік.
    Хто написав? Ого, не їсть. Доплюну?
    Мабуть, що ні. На труп лиш вітер дунув.
    Чиє це? Позіхнув як чоловік.

    А двоє нализались. Їх відхід
    Мені не стане… Й раптом тут машина
    З-за рогу. Й під колеса той же кіт.
    Не заскрипіли навіть гальма. І на…

    На зір його лягла нічна імла…
    Заримувати! Зараз же! Так в Лету…
    Бо ж це життя… Бо ж можеш ти поетом…
    Сходжу-но по морозиво. Прийшла.

    17 серпня 2013 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/37840/personnels"


  35. Маріанна Алетея - [ 2013.08.16 11:03 ]
    Кожен вибирає по собі. Із Юрія Левітанського


    Кожен вибирає лиш собі
    Жінку, і релігію, й дорогу,
    Славити диявола, пророка,
    Кожен обирає лиш собі.

    Кожен вибирає по собІ
    Слово для кохання чи моління,
    Шпагу для дуелі, меч боріння
    Кожен вибирає по собІ.

    Кожен обирає по собІ
    Щит і крицю, патерицю, лати
    Міру остаточної розплати
    Кожен обирає по собІ.

    Кожен обирає лиш собі,
    Обираю я також як знаю
    І претензій марних не плекаю,
    Кожен обирає лиш собі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  36. Валентина Попелюшка - [ 2013.08.14 13:51 ]
    Жінок до сліз не спонукайте.
    Погоди з моря не чекайте.
    Хай що б не сталося в житті, -
    Жінок до сліз не спонукайте
    Від сорому чи почуттів.

    Які б не мучили прогнози,
    І хто б вам серце не розбив,
    Не дайте жінці лити сльози
    Від недоречних ваших слів.

    Прощайте жінку! Хай із болем.
    Від зайвих чвар звільніть її.
    І не виплескуйте ніколи
    На жінку прикрощі свої...

    Знесіть усе в житті терпляче,
    Іще штормитиме не раз.
    Хай жінка потайки не плаче
    В душі з образою на вас.

    І за усі шляхетні вчинки
    Нехай вам буде гідний приз –
    Найщасливіша ваша жінка,
    Яка не ллє ніколи сліз.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  37. Олександр Олехо - [ 2013.08.14 10:55 ]
    Не призывай(переклад - довільний)
    Не прикликай. Без зову-клику
    Прийду в цей храм
    І поклонюся тихо-тихо
    Твоїм богам.

    І буду слухати мовчання
    У сяйві свіч.
    Чекати зоряне кохання
    В жагучу ніч.

    В твоїх обіймах – рай неволі
    І пекло зваб.
    Я не шукаю щастя долі
    Я - вічний раб.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  38. Олександр Олехо - [ 2013.08.14 07:10 ]
    Отговорила роща золотая - С. Есенин
    Відгомоніла золота діброва
    березовим осіннім говірком.
    У небі синім журавлів підкова
    несе свій сум услід за вожаком.

    За ким жаліти? Кожен в світі гнанець.
    Прийде, зайде і знов покине дім.
    Всіх проводжає зоряний коханець,
    широкий місяць в сяйві золотім.

    Стою один між пустища земного,
    а журавлів відносить вітер в даль.
    Хвилює згадка юного й п'янкого,
    але ніщо з минулого не жаль.

    Не жаль жаги розтраченої днини,
    не жаль душі бузкову перецвіть.
    В саду горить багаття горобини,
    та неспроможне жодного зігріть.

    Не обгорять терпкі червоні віти
    і жовтим сном не вляжеться трава.
    Як пелюстки скидають ніжні квіти,
    так я гублю свої сумні слова.

    Якщо життя поміж імли сліпої
    їх назбирає у пустий клубок,
    тоді скажіть: діброви золотої
    відгомонів погідний говірок.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  39. Топ Шлягер - [ 2013.08.07 06:45 ]
    The Lady in Red - Chris de Burgh song - Ukr
    Writer is Chris de Burgh
    The song was written in reference to (though not specifically about) his wife Diane
    and was released on the album Into the Light. On the British TV series This Is Your Life,
    de Burgh said that the song was inspired by the memory of when he first saw Diane,
    and how men so often cannot even remember what their wives were wearing when they first met.

    Translation:

    як ніколи ти прекрасна сьогодні в цей вечірній час
    як ніколи ти сяєш ясно
    як ніколи стільки мужчин хотіло б із тобою у тан
    і закрутили би роман
    дай їм тільки шанс
    як ніколи на тобі ця сукня
    чи світло у волоссі і на очах
    і я сліпий
    в червоному ти
    щока до щоки
    танець наш
    і зал цей пустий
    лиш я тут і ти
    це місце повне мрій
    чи сп’лю я чи ні
    зі мною поруч краса
    назавжди в мені
    ти в цей вечірній час

    як ніколи чарівна ти сьогодні в цей вечірній час
    як ніколи ти сяєш ясно
    ти просто чудо
    як ніколи так багато людей хочуть бути де ти
    а усмішка твоя мені
    перехопила дух
    і я ніколи так не чувся
    відчував правдивої любові смак
    в цей вечірній час
    в червоному ти
    щока до щоки
    танець наш
    і зал цей пустий
    лиш я тут і ти
    це місце повне мрій
    чи сп’лю я чи ні
    зі мною поруч краса
    назавжди в мені
    ти в цей вечірній час
    знай назавжди в мені
    ти в цей вечірній час

    в червоному ти
    в червоному ти
    в червоному ти
    о панно моя

    я люблю тебе

    Original:

    I've never seen you looking so lovely as you did tonight
    I've never seen you shine so bright
    I've never seen so many men ask you if you wanted to dance
    Looking for a little romance
    Given half a chance
    I have never seen that dress you're wearing
    Or the highlights in your hair that catch your eyes
    I have been blind
    The lady in red
    Is dancing with me
    Cheek to cheek
    There's nobody here
    It's just you and me
    It's where I want to be
    And I hardly know
    there's beauty by my side
    I'll never forget
    the way you look tonight

    I've never seen you looking so gorgeous as you did tonight
    I've never seen you shine so bright
    You were amazing
    I've never seen so many people want to be there by your side
    And when you turned to me and smiled,
    It took my breath away
    I have never had such a feeling
    Such a feeling of complete and utter love
    as I do tonight
    The lady in red
    Is dancing with me
    Cheek to cheek
    There's nobody here
    It's just you and me
    It's where I want to be
    And I hardly know
    there's beauty by my side
    I'll never forget
    the way you look tonight
    I never will forget
    the way you look tonight

    The lady in red
    The lady in red
    The lady in red
    My lady in red

    I love you


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  40. Володимир Бандура - [ 2013.08.05 01:22 ]
    Добраніч
    Персі Б. Шеллі. Перекл. з англ.

    Добраніч! Година погана,
    Котра розділяє коханих,
    Давай лишим їх віч-на-віч,
    Тоді буде це доба ніч.

    Як можу назвати я доброю
    Ту ніч, що не вдвох, а опріч?
    Твої побажання окрилюють,
    Та лиш, як удвох, добра ніч.

    Серця, що знаходяться поруч
    Й всю ніч стукотять пліч-о-пліч,
    Ніколи не скажуть добраніч,
    А скажуть лише - добра ніч.
    2002


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  41. Маріанна Алетея - [ 2013.07.28 13:17 ]
    Перше попередження. Із Анни Ахматової
    Яка нам, по суті, справа,
    Що доля усьому-прах,
    Над безліччю прірв співала,
    В скількох я жила дзеркалах.
    Нехай я не сон, не радість,
    Найменш-благодать із неба,
    Згадаю тебе, щоправда,
    Частіше тепер, ніж треба.
    І відгомін стихлих рядочків,
    І око із прірви дна,
    Іржавий колючий віночок
    У тиші-коли одна.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  42. Ванда Савранська - [ 2013.07.27 16:41 ]
    З Марини Цветаєвої, Над Феодосією згас...
    * * *

    Над Феодосією згас
    Навіки день оцей весняний.
    Малює тіні невблаганно
    Чудовий надвечір’я час.

    Бездумно я дивлюсь навкруг
    І, захлинаючись від туги,
    Іду самотня. Недолугі
    Мої тоненькі пліті рук.

    Іду вздовж генуезьких стін,
    Стрічаю вітру поцілунки,
    Шовкові плаття візерунки
    Колишуться навкруг колін.

    І скромний персня обідок,
    І крихітний – так щемно й жалко –
    Букетик із кількох фіалок,
    І біля скроні завиток...

    Іду вздовж кріпосних валів,
    У тузі вечора весняній.
    Зростають тіні невблаганно,
    І безнадія просить слів.

    22.07.2013



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (10)


  43. Ванда Савранська - [ 2013.07.27 16:28 ]
    З М.Цвєтаєвої, Поема Кінця
    5

    Порухи губ ловлю.
    Першим не став говорити.
    – Не любите? – Ні, люблю.
    – Не любите! – Вдосталь спитий,

    Стерзаний, зведений всім...
    Орлом озирнувся – чесно:
    – Помилуйте, це ваш дім?
    – Дім – в серці моїм. – Словесність!

    Любов – це і плоть, і кров.
    Напоєні кров’ю долі.
    Ви думаєте, любов –
    Балакати через столик?

    Зійтись на часинку там,
    Немов ті пани і дами?
    Любов означає...
    – Храм?
    Дитя, замініть на шрами

    На шрамах! – Під нагляд слуг
    І бражників? (Я, без звуку:
    „Любов означає лук
    Натягнутий: лук – розлука”.)

    – Любовь – це зв’язок. А в нас
    Роти і життя – нарізно.
    (А я ж в сокровенний час
    Тобі – не зуроч! Та пізно.

    В той час на верху гори
    І пристрасті... Пам’ять – паром:
    Любов – це завжди дари
    У вогнище – всі задаром!)

    Щілина в мушлі сумна –
    Не усмішка. Губи білі.
    – І перш за все, це одна
    Постіль.
    – Ви прірва хотіли

    Сказати ? – І пальців бій
    Вже стримати він не може.
    – Не гори зсувати...
    – Мій.
    Я вас розумію. Отже?

    ______________

    (Майдан, ешафот). Росте
    Бій барабанний у тиші.
    Він: – Їдьмо! – А я на те:
    Вмерти, надіюсь, простіше!

    Вже змучила суєта
    Рим, номерів і вокзалів.
    – Любов означає: життя.
    – По-іншому називали

    У древніх...
    –Отже? –
    За кут
    Хустинку ловлю, як рибу.
    – То їдьмо? – Який маршрут?
    Отрута, свинець – на вибір!


    І путь до смерті – легка!
    – Життя! – Полководцем римським
    Оглянув свої війська
    Розбиті.
    – Тоді простімось.

    19-20.07.2013



    6

    – Я зовсім так не хотів.
    Не так. (Але потяг рушив!
    Хотіння – це справа тіл,
    Ми ж одне одному – душі

    Віднині...) – І не сказав.
    (Так, в мить гірку розставання
    Жінкам ви, немов бокал, –
    Печальне право прощання...)

    – Це марення? Щось не те?
    Я недочув, можливо?
    (Коханці, немов букет,
    Скривавлену честь розриву

    Вручаєте...) – По складах,
    Розбірливо: ви сказали –
    Проститися? (Так спада
    В хвилину жаги і шалу

    Хустина...) – У цім бою
    Ви – Цезар. (О, випад наглий!
    Трофеєм – мені ж мою
    Назад повернути шпагу!)

    І далі: – Двічі вклонюсь,
    Бо вперше не перший, схоже,
    Іду на розрив. (Сміюсь.)
    – Ви так говорите кожній?

    (А світ захитався весь...)
    Помста і жест Ловеласа
    Гідні і роблять вам честь.
    Мені ж – відділяють м'ясо

    Від кістки. – Усміх. Крізь сміх –
    Смерть. Бо померли хотіння.
    (Хотіти – це справа тих,
    Ми ж одне одному – тіні...)

    Останній гвіздок – ні, гвинт –
    В труну свинцево-дубову.
    – Останнє прохання: ви...
    Ніколи, прошу, ні слова

    Про нас... нікому із… ну...
    Наступних. (Так стогнуть ноші
    Поранених – у весну!)
    – Так само і я вас прόшу.

    А перстень на згадку? – Ні. –
    (І погляд – бездонні версти
    В далі, відсутньо-сумні.
    Печать на серце – мій перстень,

    На руку твою... Із'їм!
    Без сцен!) – Чи варто спитати:
    – А книгу тобі? – Як всім?
    Не треба зовсім писати.
    Книг...
    _______

    Значить, не треба.
    Значить, не треба.
    Сльози – не треба.

    В наших бродячих
    Братствах не плачуть,
    Скачуть – не плачуть.

    П’ють, а не плачуть.
    Кров’ю гарячою
    Платять – не плачуть.

    Перли у склянці
    Плавлять – і світом
    Правлять – не плачуть.

    – То `я полишаю вас? –
    Наскрізь дивлюся і бачу
    Один спектакль повсякчас,
    Ганебну першість. (Не плачу.)

    П’єретті так Арлекін
    Кидає першість – як кістку,
    За вірність платить один.
    Чекайте жесту завіси.

    А краще – в груди свинець:
    Жаркіше було б, чистіше.
    Принизлива честь – кінець.
    Губи зубами ріжу –

    Міцно втискаю
    В губи гарячі.
    Я не заплачу.

    Мертвих ховають
    В попіл гарячий
    В братствах бродячих.

    – Перша, як в шахи? Ну от,
    Мій хід – не буду втрачати.
    Нас навіть на ешафот
    Першими просять –
    до страти.

    (Сльози, зрадливі такі, –
    Як їх загнати в очі?!
    Ось-ось потечуть річки.
    Побачите ви – не хочу!)

    –Прошу, не треба дивитись!!!

    Гордо – очима
    Лечу в вишину.
    – Милий, ходімо,
    Ридати почну!

    5 -7.12.2006


    8

    О – станній міст.
    (Руки не віддам, загину)
    Останній міст,
    Остання його мостовина.

    Во – да і твердь.
    І я дістаю монети.
    Плат – ня за смерть.
    Харонова мзда за Лету

    Мо – нети тінь
    В руці тіньовій. Без звуку.
    Монети ті
    Беру, ніби тінь, у руку.

    Мо – нети тінь.
    Без відблиску і без дзвяку.
    Мо – нети – тим.
    З померлих достатньо маків.
    Міст.


    14

    Стежиною з кручі –
    У місто, у гам.
    Три дівки назустріч
    Сміються. Сльозам

    Сміються у вічі –
    Регочуть щосил!
    Сльозам чоловічим,
    Що ти обронив.

    Сльозам не на часі,
    Крізь дощ – два рубці!
    Ганебні прикраси
    На бронзі бійців.

    Сльозам твоїм першим,
    Останнім – о, лий!
    Сльозам твоїм – перлам
    В короні моїй!

    Очей не потуплю
    Назустріч дівкам.
    Розпусні і глупі,
    Дивіться! А нам

    І сум наш, і змова,
    І біль – над усе!
    Позичила мову
    Нам Пісня Пісень.

    Нам, птáхам безвісним,
    Чолом Соломон
    Б’є – більше сумісний
    Наш плач, аніж сон!
    _______

    І образ твій тоне
    В імлі поміж скель –
    Безслідно, безмовно,
    Немов корабель.

    19-20.07.2013

    Костянтин Родзевич пережив Марину Цветаєву
    на 47 років: "У Празі відбулася моя зустріч
    з Мариною Цветаєвою, пам'ять про яку я бережу
    і несу крізь все більше наростаючу гущавину часу..."

    Про "Поему Кінця" вражений Б.Пастернак писав М.Цветаєвій:
    "Який ти великий, диявольськи великий артист, Марино!" (1926 р.)





    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Олехо - [ 2013.07.25 06:31 ]
    Он не вернулся из боя - В. Висоцький
    І чому все не так, наче та же весна:
    Небо пахне теплом і війною,
    Той же ліс, те ж повітря і та же вода,
    Тільки він не вернувся із бою.

    Не збагну я тепер, хто був правий із нас
    В суперечках без сну і покою.
    Бракувати його мені стало нараз,
    Коли він не вернувся із бою.

    Він мовчав невпопад, і не в ноти співав,
    Він завжди жартував над собою.
    Спати всім не давав, на світанні вставав,
    Вчора лиш не вернувся із бою.

    Стало пусто тепер. Поміж втеч і погонь
    Зауважив я – нас було двоє.
    Наче вітром для мене задуло вогонь,
    Коли він не вернувся із бою.

    Нині вирвалась, мов із полону, весна
    Помилково окликнув його я:
    - Покурити залиш, – а назад німота.
    Вчора він не вернувся із бою.

    Наші мертві не лишать живих у біді,
    Наші вбиті стоять вартовими.
    Відбивається небо у талій воді
    І вітрами шумить голубими.

    Нам землянки ніколи не були тісні
    І час тиші ділився надвоє.
    Все одному тепер, та здається мені,
    Що це я не вернувся із бою.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (22)


  45. Олександр Олехо - [ 2013.07.25 06:06 ]
    Кони привередливые - В. Висоцький
    Вздовж провалля, понад прірвою, по самому краю
    Я коней своїх нагайкою шмагаю, підганяю -
    Щось повітря мені мало, вітер п’ю, туман ковтаю,
    Чую гибелі задуху – пропадаю, пропадаю!

    Ледь тихіше мої коні, ледь повільніше ви!
    І нагайки не слухайте свист!
    Та тільки коні лиш попались не покірні мені
    і дожити не встиг й доспівати не в хист.

    Я коней напою,
    Я куплет завершу
    І хоч трохи іще постою на краю!...

    Згину я, мене-піщинку ураган змете з долоні,
    У санках мене галопом понесуть по снігу рано.
    Ви на крок не надто скорий перейдіть прошу вас, коні!
    Хай лиш трохи, та продовжте шлях в останній мій притулок!

    Ледь тихіше мої коні, ледь повільніше ви!
    Не укажчики вам бич і хлист.
    Та тільки коні лиш попались не покірні мені,
    І дожити не зміг й доспівати не в хист.

    Я коней напою,
    Я куплет завершу
    І хоч трохи іще постою на краю!...

    Ми устигли – гості бога перед райськими вратами.
    Кого ж там ангели зовуть такими злими голосами?
    А можливо це дзвіночок захлинувся весь сльозами,
    Чи то я кричу коням, щоб не тягли так стрімко сани?

    Ледь тихіше мої коні, ледь повільніше ви!
    Я молю вас ускач не нестись!
    Та тільки коні лиш попались не покірні мені,
    Як дожити не встиг, доспівати би в хист!

    Я коней напою,
    Я куплет завершу
    І хоч трохи іще постою на краю!...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (7)


  46. Топ Шлягер - [ 2013.07.25 06:13 ]
    The Beatles - Let it be - Ukr
    "Let It Be" is a song by the Beatles,
    released in March 1970 as a single,
    and as the title track of their album Let It Be.
    It was written by Paul McCartney,
    but credited to Lennon–McCartney.

    Translation:

    як у скруті опинявся часом
    Мати Божу зустрічав
    мудро говорила та нехай

    як у темряві лишався
    а вона перед очима та й
    мудро говорила та нехай

    та нехай та нехай
    та нехай та нехай
    так шепоче мудрість
    та нехай

    і коли з розбитим серцем люди
    будуть згодні з тим що я
    відповідь знайдеться та нехай

    і хоча вони не разом
    є ще шанс узріти це для них
    відповідь знайдеться та нехай

    та нехай та нехай
    та нехай та нехай
    так відповідь знайдеться та нехай

    та нехай та нехай
    та нехай та нехай
    так шепоче мудрість
    та нехай

    та нехай та нехай
    та нехай та нехай
    так шепоче мудрість
    та нехай

    і коли вночі ще хмарно
    є ще світло що сягне мене
    світитиме до завтра та нехай

    прокинусь у музичних звуках
    Мати Божа вже іде
    мудро промовляє та нехай

    так та нехай та нехай
    та нехай та нехай
    відповідь знайдеться та нехай

    та нехай та нехай
    та нехай та нехай
    так шепоче мудрість
    та нехай


    Original:

    When I find myself in times of trouble
    Mother Mary comes to me
    Speaking words of wisdom, let it be

    And in my hour of darkness
    She is standing right in front of me
    Speaking words of wisdom, let it be

    Let it be, let it be
    Let it be, let it be
    Whisper words of wisdom
    Let it be

    And when the brokenhearted people
    Living in the world agree
    There will be an answer, let it be

    For though they may be parted
    There is still a chance that they will see
    There will be an answer, let it be

    Let it be, let it be
    Let it be, let it be
    Yeah, there will be an answer let it be

    Let it be, let it be
    Let it be, let it be
    Whisper words of wisdom
    Let it be

    Let it be, let it be
    Let it be, yeah, let it be
    Whisper words of wisdom
    Let it be

    And when the night is cloudy
    There is still a light that shines on me
    Shine on until tomorrow, let it be

    I wake up to the sound of music
    Mother Mary comes to me
    Speaking words of wisdom, let it be

    Yeah, let it be, let it be
    Let it be, yeah, let it be
    There will be an answer, let it be

    Let it be, let it be
    Let it be, yeah, let it be
    Whisper words of wisdom
    Let it be


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  47. Топ Шлягер - [ 2013.07.25 05:13 ]
    Connie Francis - I Will Wait For You Ukr
    "I Will Wait for You"
    is a song from the French musical The Umbrellas of Cherbourg (1964).
    Its music was composed by Michel Legrand and its lyrics written by Jacques Demy.
    The English lyrics of the song were written by Norman Gimbel.
    - I used this version as a base.

    Translation:

    як довічно треба я чекатиму
    сотню літ на тебе я чекатиму
    поки ти не поруч і не обійму
    у руках моїх не зітхаєш ти

    там де ти блукаєш де дорога йде
    пам’ятай щоднини я люблю тебе
    серцем вір у те що визнає моє
    що завжди тебе я чекатиму

    те цокання годинника одне в одне
    настане час коли чекання промайне
    ти кинешся з порогу обіймеш мене
    як я чекаю це

    як довічно треба я чекатиму
    сотню літ на тебе я чекатиму
    поки ти не поруч і не доторкнусь
    не ділитимусь що люблю вовік

    поки ти не поруч і не доторкнусь
    і завжди тебе я чекатиму

    Original:

    If it takes forever, I will wait for you
    For a thousand summers, I will wait for you
    Till you're back beside me, till I'm holding you
    Till I hear you sigh, here in my arms

    Anywhere you wander, anywhere you go
    Everyday remember, how I love you so
    In your heart believe, what in my heart I know
    That forevermore, I'll wait for you

    The clock will tick away the hours one by one
    Then the time will come when all the waiting's done
    The time when you return and find me here and run
    Straight to my waiting arms

    If it takes forever, I will wait for you
    For a thousand summers, I will wait for you
    Till you're here beside me, till I'm touching you
    And forevermore, sharing our love

    Till your here beside me, till I'm touching you
    And forevermore, I will wait for you


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  48. Володимир Книр - [ 2013.07.19 17:04 ]
    Pod samowarem (Біля самовару)
    Знов травневі дні,
    каштани квітнуть надзвичайні.
    Не до них мені,
    коли я маю справи чайні.

    Приспів:
    Ми біля самовару, я і Маша,
    кажу я: "так", жартує Маша: "ні".
    Кипить, як в самоварі пристрасть наша.
    Я - коло Маші, й хороше мені.
    Чаю нам ледь вистачає,
    ми ж бо цілунки запиваєм чаєм.
    Ми біля самовару, я і Маша.
    І так сиділи б з нею день при дні.

    Поки те та се,
    нас пограбовано, звичайно.
    Винесли усе,
    та не приладдя наше чайне.

    Приспів:

    То ж біля самовару - я і Маша,
    кажу я "так", а Маша каже "ні".
    Кипить, як в самоварі пристрасть наша.
    Я - коло Маші, й хороше мені.
    Так рум'янець до лиця їй,
    та погляд Машин дещо обіцяє.
    Й ми біля самовару, я і Маша.
    Було б нам нудно на самотині.

    2013



    Рейтинги: Народний 5.25 (4.91) | "Майстерень" 5.25 (4.92)
    Прокоментувати: | "Polish Bublitschki - Pod samowarem"


  49. Володимир Книр - [ 2013.07.11 17:48 ]
    Vesti la giubba (Вдягни костюм)
    Знову грай!
    В стані дивної хвороби
    більш не знаю, що робити й що казати, я.
    Це, втім, необхідно... то ж роби ще спроби!
    Ба, чи людина ти? Ні, ти - паяц!

    Вдягни костюм, грим з борошна зроби-но,
    бо ж за гримаси платять люди і за сміх.
    Хай навіть Арлекін украде Коломбіну,
    смійся, паяце, задовольняючи їх.

    Безглуздим реготом гамуючи зітхання
    та під машкарою тамуючи свій біль,
    смійся, паяце, над безталанним коханням.
    Смійся від горя, завданого тобі.

    ***

    Вновь играть!
    Не имею больше силы я.
    Что сказать, что делать, нет, не знаю я.
    Цель - одна...ещё одно усилие!
    Ба, человек ли ты? Нет, ты - паяц.

    Надень костюм, лицо - в муке, так нелюбимой!
    ведь люди платят за гримасы и за смех.
    Пусть даже Арлекин уходит с Коломбиной,
    смейся паяц, удовлетворяя их всех.

    Пусть слёзы, спазмы душат, не веди и бровью,
    под маской прячь свои страдания и боль.
    Смейся, паяц, над своей несчастной любовью!
    Смейся от горя, что овладело тобой!

    ***

    Act again! While in delirium and out of my brain,
    I do not know what I say and do, I'm down,
    And yet it's necessary... make a strain!
    Bah! Are you not a man?
    You are a clown!

    Put on your costume,
    dip your face into farina.
    The people want to laugh, and they pay to be here.
    And if Harlequin shall steal your Columbina,
    laugh, clown, laugh, and then the audience will cheer!
    Turn your distress and tears into jest, oh, clown
    your pain and sobbing into a funny face, while playing your part – Ah!

    Laugh, clown,
    at your love, that was broken down!
    Laugh at the grief that envenoms your heart!

    (translated by Volodymyr Knyr)

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати: | "Vesti la giubba"


  50. Володимир Книр - [ 2013.07.08 17:28 ]
    Zigeuner (Циган)
    Циганко, ти скрипкою своєю
    і піснею під неї,
    що дрімоту жене,
    циганко, ти скрипкою своєю
    і піснею під неї,
    підкорила мене.

    Скрипка рве моє серце,
    додаючи пристрасті й жаги.
    Тож пізнати усе це
    і не цигану також до снаги.

    Циганко, ти скрипкою своєю
    і піснею під неї,
    підкорила мене.

    ***
    Цыганка, своей волшебной скрипкой,
    своей улыбкой,
    что сияет, маня,
    цыганка, своей фигуркой гибкой,
    ты покорила и влюбила меня.

    Ты - любима поэтом,
    как бокал токайского вина.
    Та, кто знает об этом,
    ей ведь вовсе цыганкой быть не на-
    до, да-да.

    Цыганка, своей волшебной скрипкой
    ты покорила и влюбила меня.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати: | "Цыган мой, украл мое ты сердце. Zigeuner, du hast mein Herz gestohlen"



  51. Сторінки: 1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   37