ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.05.25 07:20
У вранішнім тумані клекіт,
бузьки вернулися на став,
і на стовпі стоїть лелека,
неначе птах не відлітав
і хоч весна не надто рання
та буде тепла ще бодай,
птахів не стримати бажання
вернутися у ріднокрай.

Віктор Кучерук
2024.05.25 05:29
Тіло пронизує вітер холодний
І порожніє садок гамірний, –
Як же так сталось, що я відсьогодні
Буду надалі незвично сумний?
Згнічений вітром спішить перехожий
Швидше потрапити в затишний дім, –
Як же так сталось, що я вже не зможу
Тішити губи цілу

Наталя Мазур
2024.05.25 01:46
У час війни, у час біди,
Щоб Україну зберегти,
Ти не втікав бозна-куди,
Зробив свій вибір.
До оборони мужньо став,
Життя свого не шкодував!
Тобі – спасибі!
Ти бачив ворога в степах,

Наталя Мазур
2024.05.25 01:43
Чую, як шепче до мене велика ріка,
Чую, як молиться сонцю і небові вітер.
Час, що ловила, сюди, поміж товтри втікав,
От якби він все болюче із пам’яті витер.

«Що у минулім? Дивись безупинно вперед!» -
Рада хороша і їй опиратися марно.
Тільки минул

Артур Курдіновський
2024.05.25 01:38
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній.
Тінь безпорадного кохання
Вже не призначить рандеву.

Дивлюсь на скошену траву,
Як на даремні сподівання.
Живу, неначе не живу...

Ілахім Поет
2024.05.25 00:11
Переводиться сірим побутом
Кількість днів у нічну неякість.
Ось тому і пропало пропадом
Все, чим жив я до тебе якось.
То й займаюся побудовою.
З цегли слів та цементу рими
Вийшло з сірістю побутовою
Апріорі непримириме.

Борис Костиря
2024.05.24 23:32
Крик пролунав у пустелі.
Як у просторах німих,
У безкінечній пожежі
Здибався я із людьми?

Крик пролунав… Хтось на поміч
Кличе безтямно мене.
Хочу побачити поруч

Роксолана Вірлан
2024.05.24 20:32
Мандрівка пахне димом і золою,
рудим цілунком ватри в небозвід,
мов лис гибкий, стежею торопкою,
хвостом вильнувши, внюхується в слід.

Серпанком пахне, дивом реп'яховим,
терпкавим соком зел, де навкруги, небесним барвом голубої крові, яскріють Пер

Володимир Каразуб
2024.05.24 19:46
Гучні слова: любов, відвертість, докір,
Слова зашерхлі: кров, вино, вуста.
Заледве слухаю про що вона говорить.
Які у тишу кидає слова?!
І чую, щось достоту: мандри, треба,
Кудись, тягнути, далі, до кінця.
Гучні слова: фатальність, воля, небо.
Сл

Леся Горова
2024.05.24 18:09
До півонії лащиться вітер. Узявся нізвідки.
Мить назад порозборсував хмари порожні, і зверху,
Певно, вглядів це диво яскраве - незайману квітку,
Яку тільки-но ранок згубив із рожевого глеку,
Що висів у зорі на тонкого проміння позлітку.

І всотавши

Юрій Гундарєв
2024.05.24 12:07
У бою на Харківському напрямку поліг доброволець, грузин
Серго Горнакашвілі.
Він виступав за український футбольний клуб «Колос».
У нього залишилося троє дітей…

Він покинув свою родину,
хоч у серці забрав Грузію…
Та для себе відкрив Україну,

Іван Потьомкін
2024.05.24 11:28
По довгих блуканнях, по нетрях –
Широка галява.
Це ще не вихід.
Ще густіші попереду нетрі.
Але трава гамірлива
Та мірковні статечні дерева,
Та навскісне, наскрізне сонце ранкове...
Слухаю Гріга.

Віктор Кучерук
2024.05.24 07:28
Не туман улігся, а в очах туманно
Від гірких краплинок безупинних сліз, –
Може ти не правду, а лише брехання,
Сам його злякавшись, поспіхом приніс?
Бо відводиш погляд і мовчиш уперто,
Ніби я затичку всунув у твій рот, –
Може захотів хтось налякати

Микола Соболь
2024.05.24 04:00
Чи задумувалися ви, що таке гундарівщина? Скажу стисло, Юрій Гундарєв – журналіст! Наче нічого дивного, але всі журналісти проходили вербовку КДБ і якщо ти йшов на співпрацю, то і редакція тебе чекала не газети районного масштабу, а набагато серйозніша.

Артур Курдіновський
2024.05.24 01:21
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на "біс",
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.

Ілахім Поет
2024.05.24 00:18
Знов через м'ясоробку чорних днів
Повзуть рядки – як фарш таких емоцій,
Що слів немає втілити цей гнів.
Ні стікерів, ні ще яких емодзі.
Бо все, що залишилося від нас –
Це урни, повні попелу ілюзій.
Так, не втрачати людяності в час
Такий – до карми

Євген Федчук
2024.05.23 18:39
Сидять діди на лавочці під крислатим дубом.
Саме весна у розпалі, кругом сади квітнуть.
Аромати з того цвіту! Так дихати любо.
Та і сонечко із неба так приємно світить.
Сидять діди та радіють, згадують про роки,
Коли були молодії, мали стать і силу.

Микола Соболь
2024.05.23 12:32
Людина яка пише про високі рими і ставить себе у приклад. Ось його робота з "надскладними" римами і красою слова: Блок СО-СУ-КУР - свято культур, група поетів, кузня сонетів, вир транспорантів, подзвін курантів, рими-ракети, строфи-букети, в гр

Козак Дума
2024.05.23 11:05
Коли високий, симпатичний чоловік середнього віку увійшов до сірої, напівтемної кімнати, вона лежала цілком знеможена і бліда, як навколишні стіни. Руки складені на грудях, ніби у покійника. На її майже прозорому обличчі практично не було ознак життя. Зат

Юрій Гундарєв
2024.05.23 11:03
Мені приємно, що прем‘єра моєї драми «Тріо поетичів» отримала такий резонанс. На жаль, дехто сприймає все буквально, приміряючи на себе, хоча це - не документальний твір і не стенограма. Це - роздуми над тими питаннями, що, судячи з кількості прочитань,

Ярослав Чорногуз
2024.05.23 09:35
Я лежу, я камінь спотикання... І болить мені оця епоха, Що спіткнулась об судьбу мою. с. 22. Як глобально неординарно сказано. Ця мерзенна епоха швондерів і мізерних душею чи взагалі бездушних грошолюбів спотикнулася об долю Ігоря Павлюка, яка

Микола Соболь
2024.05.23 09:07
Скунс роботу знає на ура,
смрад стоїть, аж виїдає очі,
страхопуду це дикунство гра –
завше тхір до збочення охочий.
Поетичний дивиться бомонд,
як Пегасик тіпається в муках,
от скажена кляча, кинь цей понт,
це ж душок поета, твого друга.

Артур Курдіновський
2024.05.23 05:50
Зірки не знають про війну.
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!

Віктор Кучерук
2024.05.23 05:08
Скрипнуть двері, дзенькне шибка,
Чи раптово гавкне пес, -
Я виходжу з хати швидко,
Хоч уже не жду чудес.
Все сумую за тобою
Та печаль, як брагу, п'ю,
Бо ніяк не заспокою
Душу страдницьку свою.

Ілахім Поет
2024.05.23 01:31
Що ж, дівчинко… Твій головний екзамен.
Бо це – найделікатніша з наук.
Яка вивчає, далебі, те саме
У порівнянні з чим все інше - звук
Пустий і беззмістовний… То й природа
Твоя наполягала – ну ж бо, вчись!
Є речі – від часу та від народу
Залежать ма

Юрко Бужанин
2024.05.22 19:19
Я вибравсь із тенетів "вебу",
Бо пробива мене на вірш.
Чи написать його для тебе? -
Так ти мене за нього з'їш.

Чи написати про кохання? -
Так Муз поб'ється із десяток.
Я не знаходжу це гуманним.

Володимир Каразуб
2024.05.22 18:37
Неосяжна повнота очей твоїх, серця, жестів твоєї душі
Що й на кутику вуст підносилась лиха погорда
Дратівливої жінки, яка цитькала олівцю
Мого погляду,
Що описував зустріч немов би складав молитву.
Сумно, сумно, як сумно
Дивилися інші на постаті

Іван Низовий
2024.05.22 12:38
Нас нічого біда не навчила…
Все співаємо «Ще не вмерла…»,
А в тумані чорніє нова вже могила –
Рукотворна Говерла.

Грабарі вже лаштують лопати,
А багнети – давно готові
Українські серця протинати, щоб взнати

Світлана Пирогова
2024.05.22 11:35
Лечу до тебе з літнім вітерцем
Над бірюзовими очима моря.
Топазне сонце загляда в лице,
Давно-давно я з ним в таємній змові.

Щодня тебе ласкає вітражем,
Адже ти відчуваєш світле диво.
Тепло його маніжки береже,

Іван Потьомкін
2024.05.22 11:30
Немов ті гулі-пагорби,
Що навесні кульбабами і маками
Освітлюють нам лиця,-
Такими всі ви бачитесь мені,
Вагітні різномовні молодиці.
Нехай чоловіки гримкочуть день при дні,
Лякають війнами в словесному двобої,
Інші громи вчуваються мені:

Юрій Гундарєв
2024.05.22 09:07
БАНАЛЬНА ДРАМА ДІЙОВІ ОСОБИ: ЛИЦЕДІЙ - актор і поет, моложавий, симпатичний, такий тип зазвичай подобається жінкам за 50. СЕНСЕЙ - поет, спортивної статури, вже не першої свіжості, володар чорного поясу, отриманого на районних міжнародних змаганнях

Віктор Кучерук
2024.05.22 06:37
Зручно влаштувавшись за столом на кухні,
Перед тим, як далі бесіду вести,
Наповняю пивом череп’яні кухлі,
Бо міцніш напою не бажаєш ти.
Я також не хочу вводити в оману
Ні тебе, мій друже, ні себе в цю мить, –
І від склянки пива теж буваю п’я

Микола Соболь
2024.05.22 05:33
Нічний гадючник: музика, вино,
у караоке хтось волає Лепса
і на пілоні крутиться – воно…
не зрозуміло принц то чи принцеса.

У нас 200-тим їде тракторист,
а комбайнеру відірвало руки.
В столиці не почути міни свист,

Артур Курдіновський
2024.05.22 02:03
Мені заснути не дають
Чиїсь обличчя у тумані.
Веде крізь сни в часи жадані
Незрозуміла біла путь,

Де весни сліз гірких не ллють
На дні солодкої омани.
Мені заснути не дають

Ілахім Поет
2024.05.22 00:07
Не дивуйся, що я дуже різний та непростий.
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни

Борис Костиря
2024.05.21 23:17
Жебрак на землі просить на хліб.
Падати далі нікуди.
Нижче тільки пекло.
Він сходив землю
уздовж і впоперек,
Знає її родимки, шрами,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ісая Мирянин
2024.05.20

Галина Украйна
2024.05.18

Людмила Кибалка
2024.05.17

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Лайоль Босота
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олена Побийголод - [ 2024.04.23 20:54 ]
    Російські річки Убля¹ та Вобля²
    Із І.В.Царьова (1955-2013)

    Самі́ зміркуйте, в якім дерзанні
    з’явилась назва у річки – Вобля!..
    А ще – добряча й земля в Рязані:
    ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

    А потрясіння беріз пісенних!
    А небо – миром немовби маже...
    Недурно жив тут поет Єсенін.
    Шкода́, що сам я не був тут майже.

    Бувало, мимо котився «скорим»,
    з вікна дивився в поля строкаті...
    Зате під Старим гуляв Осколом,
    на річці Убля (шукай на карті).

    Отам – і простір, сливе без краю,
    й, мов у Рязані, земля красива...
    Й хоча життя там – не як у раю,
    земна у назвах помітна сила!

    ...Коли читаю, що ми – загрублі,
    в газетах Дубліна та Гренобля,
    плекаю думку про річку Убля
    й родзинку нашу на ймення Вобля.

    (2024)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  2. Олена Побийголод - [ 2024.03.24 17:39 ]
    Від швата¹ до адара²
    Із Зеева Дашевського (Ізраїль)

    На днях забрів до мене сват, –
    такий метикуватий!
    Мовляв, невдовзі – Тубішват;
    як будем святкувати?..

    Я ледь не вистрибнув з холош:
    – Мою рятуєш мрію!
    Бо я – немов Ахашверош⁷
    без Тубішвата скнію...

    Хто вткнув у січень Тубішват⁸ –
    був явно напідпитку;
    але – я вчений: апарат
    підготував ще влітку.

    Тож ми сушні ужили збір, –
    ми спритники та хвати!
    Мигдаль, чорнослив та інжир
    змогли застосувати;

    використовували ми
    то лантухи коринки,
    то тюк сушеної хурми,
    то різних барв родзинки;

    то фініки, то курагу, –
    ти пам’ятаєш, свате?..
    А він, що дивно, – ні гу-гу.
    А я – не винуватий!

    І де Аман та Мордехай –
    на щиру радість курям
    хтось інший впізнає́ нехай...
    Ну, все: нарешті – Пурім!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  3. Ніна Мальона - [ 2024.03.08 14:20 ]
    Благовіщення
    Не ангела прихід її збентежив,
    Як промінь, сонячний чи місячний
    Людьми буває непомічений,
    Приймуть його зустрівши як належне
    Рослини чи предмети пересічні

    Її обурив! Ні , не янгол зовсім...
    Чи знати було їй, у ту годину!
    Як був тяжкий йому, тілесний образ
    (якби ми знали , всю її невинність).

    Коли у джерело тієї чистоти,
    Лань лісова- ляклива недотрога
    Поглянула! То без самця повір,
    Зачати спромоглась єдинорога!
    (Звір світлоносний, чистий звір).

    Не ангельське обличчя, а юнацьке
    Схилилося над нею ...так зненацька
    Здригнулись плечі, під тонким хітоном,
    Два погляди зустрітися посміли
    Щоб Діва та без перепони...
    Усе довкола ніби спорожніло
    Вона пізнала, чим живі мільйони!
    Обтяжених! Із нею він, для неї другом...
    Вона та він, одні на всю округу;

    Відчувши грань, ту саму потаємну
    Збентежено мовчали на початку
    Мужчина ангел- злякане дівчатко
    А потім у красі її, натхненний!
    Він заспівав для неї вість благу.

    7.03.2024
    (Переклад Райнер Мария Рильке " Благовещенье")


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  4. Олена Побийголод - [ 2024.02.29 13:40 ]
    2000. Про радощі лю́дські
    Із Володимира Войновича

    Я був у кра́ї, де правда вбита.
    Там люди знагла втрачають жи́тла.
    Суворий клімат – зима без літа,
    не вистачає тепла та світла.

    Між днем та ніччю нема різниці,
    і бродять люди немов безлиці.
    І хоч між ними зв’язків немає,
    з них кожний інших неполюбляє.

    Старою злістю вони пропахли,
    й самі́ у зло́бі своїй зачахли,
    на кшталт сухого куща бур’яну,
    соків життєвих збулись, здається.
    І тільки радість у них стається,
    коли сусіду чомусь погано:

    зламав коліно, чи нежить люта,
    чи в нього вкрали грошви багато,
    нестатки-злидні, чи інша скрута –
    його сусідам це справжнє свято...

    Й життя минає в імлі та злобі,
    невтішна доля – немов іржава;
    коли ж хтось раптом когось угробить –
    тоді, звичайно, це інша справа.

    (2024)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  5. Леся Горова - [ 2024.02.29 08:19 ]
    Весняна гойдалка (вільний переклад Л.Сашиної)
    Вітер гойдалку весняну розгойдав:
    лютий шубу свою березню віддав -
    тиснуть плечі й закороткий вже рукав,
    сніг карманами розкис, повитікав!

    Вгору! - сосен розгойдалося гілля!

    А ворона себе гордо виставля -
    все пір'їнку до пір'їнки виклада,
    був нелегкий в неї бій біля гнізда!

    Вниз! - і краплі поспішають до землі,
    щоб водою її вдосталь напоїть.
    ..
    Вгору! - птахи розлітаються в садку
    ..
    Хтось розбив дзеркальне плесо на ставку -
    і тріщало по окрузі і гуло,
    розлетілась новина на все село -
    і біжать туди струмки з усіх сторін.
    ..
    Вниз! - штанини підтягнувши до колін
    сонцю виставить опудало щоку,
    хоч солом'яне, а також на чеку-
    бо не хоче проморгати дивину -
    навкруги усе так схоже на весну!
    ..
    Призьба дому із-під снігу вигляда,
    а із даху густо капає вода,
    стрепенеться із порога по димар
    скине долу снігу мокрого тягар!

    Дім під сонечком засяяв, звеселів,
    сонце блискітками бавиться на склі,
    вікна жмуряться фіранками повік,
    загадково до дверей скрипить поріг.
    ..
    Березневий сад - то гойдалок гілля
    і співають один-одному здаля
    два закоханих у кішечку коти -
    хто гучніше, тому ближче до мети.
    ..
    Вгору! - небо близько-близько - доторкнись!
    Серце гупає від захвату! -
    Униз !
    05.02.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  6. Олена Побийголод - [ 2024.02.27 11:40 ]
    1991. ‹Декларація про принципи›
    Із Володимира Войновича

    Ми вештались довго в проваллі,
    щоб нібито вийти з імли;
    шукали освітлені далі...
    Потьмарені тільки знайшли.

    Шукали й крамоли бацили,
    і вошей, а ще – шпигунів;
    і з успіхом це ми робили, –
    хто б що нам про збиток не нив!

    А ще ми хотіли – насилля
    весь світ зруйнувать, а відтак...
    Навіщось міняли довкілля
    і щось повертали навспак.

    І вас ми збирались кінчи́ти
    у той або інший манір;
    та ви́ за бугром, паразити,
    на лихо, живучі надмі́р.

    Але апетит до утопій
    донині у нас не зачах:
    продовжимо марш плоскостопий
    й насиплемо вам ізотопів,
    від’ївшись на ваших харчах.

    Та по́ки що – є в нас завади,
    бо хочеться їсти, аж край...
    Пожертвуйте ж нам, Христа-ради,
    що́ можете, чорт забирай!

    (2024)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  7. Нінель Новікова - [ 2024.02.26 15:40 ]
    І вічний бій
    ЙОСИП БРОДСЬКИЙ
    Переклад із рос. мови
    Нінель Новікова

    І ВІЧНИЙ БІЙ…

    І вічний бій.
    Нам спокій тільки сниться.
    І хай ніщо
    не потривожить сни.
    Хай сива ніч
    і у дрімоті птиця
    гойдаються у тихій далині.
    І вічний бій.
    Атаки наші вперті
    і куля,
    що у пісні смерть несе,
    кричали нам,
    що є іще Безсмертя…
    …А ми хотіли вижити і все.
    Пробачте нас.
    Ми до кінця кипіли,
    І світ сприймали,
    Наче прикриття.
    Серця метались,
    рвались і хрипіли,
    як коні ті,
    втрачаючи життя.
    …Скажіть… там…
    Щоб нас більше не будили.
    Нехай ніщо
    не потривожить сни.
    …Ну , що із того –
    не перемогли ми,
    із того,
    що не повернулись ми?

    26.02.2024




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  8. Леся Горова - [ 2024.02.25 09:02 ]
    Хто вам сказав, що я слабка (вільний переклад твору Лесі Українки)

    Хто вам сказав, що я слабка,
    що я корюся долі?
    Хіба тремтить моя рука
    чи пісня й думка кволі?
    Ви чули, раз я завела
    жалі та голосіння, –
    то ж була буря весняна,
    а не сльота осіння.
    А восени… Яка журба,
    чи хто цвіте, чи в’яне,
    тоді й плакучая верба
    злото-багряна стане.
    Коли ж суворая зима
    покриє барви й квіти –
    на гробі їх вона сама
    розсипле самоцвіти.

    (Оригінал)
    Кто вам сказал, что я тиха,
    слаба, судьбе подвластна?
    Моя не дрогнула рука,
    пою, и мысли ясны .
    И если раз я завелась
    рыданием печальным,-
    так то весны капель была,
    Не осени прощанье.
    А осенью... Иль в радость знать
    кто гаснет, кто в расцвете,
    вербу, что пламени под стать,
    разденет, плача, ветер.
    Когда ж суровая зима
    покроет краски света-
    то, схоронивши их, сама
    Рассыплет самоцветы.



    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (4)


  9. Олена Побийголод - [ 2024.02.22 15:23 ]
    1999. Бабусин обід
    Із Володимира Войновича

    Тягла бабуся кіш
    з городніми речами,
    щоб всю сім’ю скоріш
    нагодувати щами:

    капусточки качан,
    картоплю, перець різний,
    іще якийсь бур’ян,
    для травлення корисний.

    Ішла стара, а день
    був сонячний, нівроку, –
    ну, як завжди сливень
    о цій частині року.

    Назустріч йшли діди,
    й привітних з них чимало...
    Здавалося, біди
    ніщо не провіщало.

    І раптом – треба їй
    на інший бік дороги...
    Стривай, стара! Постій!
    Згадай всі застороги!

    Он, зліва – світлофор:
    зелений – для бабусі
    налагодить зазор
    у транспортному русі;

    а справа – як і слід
    на автомагістралі –
    підземний перехід, –
    безпечний і так далі...

    Та бабка – з неотес,
    тож напрямки полізла.
    Диміло з-під колес,
    трощилося залізо...

    Був принцип доміно
    проявлений достоту:
    як у страшнім кіно,
    впав байкер під «тойоту»;

    якийсь карамбуляж:
    одна вантажна «шкода»
    впустила свій вантаж
    якраз на пішохода;

    в тролейбус в’їхав «МАЗ»,
    тролейбус вщент зім’явся
    й перетворився враз
    на банку, повну м’яса;

    фургон влетів у стовп,
    той гепнувсь на автобус,
    а той – стіну продовб,
    лишивши в ній свій обрис;

    в диму і сум’ятті
    кричали пасажири
    (найголосніше – ті,
    у кого обмаль віри)...

    Цікаво по TV
    про це розповідали;
    ми їли щі нові
    й бабусю нахваляли.

    (2024)яяяяяяяяяя


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  10. Олена Побийголод - [ 2024.02.18 16:35 ]
    1960. Пісня про дворову собаку
    Із Володимира Войновича

    Мигтів ліхтар на дроті у дворі,
    його труди скасовувала мряка.
    У будці, що в кутку, о тій порі
    одна дворова мешкала собака.

    Було у неї двоє женихів:
    один кістки тягнув їй для бенкету,
    а другий – той стеріг якийсь архів,
    багатший був, тож цілу ніс котлету.

    А третій не годився як жених, –
    він був поет, а всі вони – безумці;
    приносив тільки вірші, і крім них
    нічого взагалі не мав на думці.

    Дивився чемно, лапою махав,
    співав про честь, кохання та відвагу;
    він був поет і геть не приставав,
    і цим чомусь привабив ту дворнягу.

    І от яко́сь два пси прийшли у двір
    (у цього – кістка, в іншого – котлета),
    й побачили у будці – вір, не вір –
    сумирний профіль нашого поета...

    Два пси не винуваті, далебі,
    що покохали пасію кудлату;
    два пси на місяць вили у журбі,
    немов співали «Місячну сонату».

    (2024)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  11. Олена Побийголод - [ 2024.02.14 10:37 ]
    1958. Вірш про вибагливих дівчат
    Із Володимира Войновича

    В клубі налаштовувались танці.
    В две́рях всіх обстежував дідок
    на наявність корінців квитанцій
    з олівцевим написом «квиток».

    Ще не охоловши від кадрилі,
    де стрімкий був кожний поворот,
    гості – офіцери ескадрильї –
    жарили з дівчатами фокстрот.

    Тут не місце довго зволікати,
    звісні всі фігури, лиш поклич...
    Іноді приходили солдати
    і стояли купкою узбіч.

    В рядових погони – в колір неба...
    Та коли запрошував солдат,
    відповідь йому була: «Не треба.
    Бач, який охочий до дівчат!»

    І усім присутнім танцюристам
    зрозумілий був оцей урок:
    ставились дівчата із презирством
    до небес, де ще нема зірок.

    Огортала ніч усе довкола,
    засинали се́ла навкруги,
    а старенька клубна радіола
    вила, як собака від нудьги.

    Після танців світло вимикали...
    Так і не здійснивши скромних мрій,
    рядові в казарму поспішали –
    стати для переклику у стрій.

    Йшли із неотриманих побачень,
    знаючи, що видасть їм сповна́ –
    вслід усім сьогоднішнім невдачам –
    кару за затримку старшина.

    У штабах поснули генерали,
    снився їм, без сумніву, парад...
    По садках дівчата цілували
    наш давно одружений комсклад.

    (2024)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  12. Олена Побийголод - [ 2024.02.11 10:33 ]
    1960. Гімн космонавтів
    Готові у планшетах астрономічні карти
    й отримані останні вітання від родин.
    Ну, друзі, запалімо, хто хоче, перед стартом, –
    у нас іще, здається, в запасі сім хвилин.

    Я вірю: невдовзі армади ракет
    нам зроблять близькими зірки назавжди,
    і десь на стежинках далеких планет
    зали́шаться наші сліди.

    На посадковій смузі
    згадаємо ми, друзі,
    як перші спромоглись ми дістатися мети, –
    зуміли долетіти
    до першої орбіти
    і рідну Землю – ззовні уперш спостерегти.

    Я вірю: невдовзі армади ракет
    нам зроблять близькими зірки назавжди,
    і десь на стежинках далеких планет
    залишаться наші сліди.

    Чекають нас планети, де ще життя немає,
    гарячі океани чи крижані поля;
    але планета жодна так щиро не чекає,
    як голуба планета під назвою Земля.

    Я вірю: невдовзі армади ракет
    нам зроблять близькими зірки назавжди,
    і десь на стежинках далеких планет
    залишаться наші сліди!

    (2024)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  13. Ірина Залюбовська - [ 2024.01.29 18:39 ]
    Стежками циган
    Для метелика білого – сонний бутон,
    Для бджоли – конюшини розмай,
    Для циганської крові – циганська: закон,
    Що цей світ споконвіку трима.

    Бо віддавна, як створено світ цей, мала,
    Є у ньому закон головний:
    По яких би стежках доля не повела,
    Та коханий повернеться твій.

    Із поселення гаджо*, де сажа липка,
    Із нудоти смертельних тенет
    (А наприкінці стежки світанок чека!) –
    Ну ж бо, роме, рушай уперед!

    Дикий вепр шукає, де висохла твань,
    А журавка – де очерети...
    Ну а циган – циганку без жодних вагань:
    Рідну душу повинен знайти.

    У розколину скелі змія утіка,
    Жеребець – на роздолля рівнин,
    А сином циганським – циганська донька,
    Щоб удвох мандрувати із ним.

    Щоби знову і знов у дорогу за ним –
    Хай обвіє обличчя їм бриз! –
    Перехресними петлями ромських стежин,
    Що довкола Землі обвились.

    Отже за паттераном циганським услід
    Де в тумані гора крижана,
    Де у пастку довічну заковує лід,
    Де від інею щогли згина.

    Отже за паттераном циганським услід
    До південного сяйва світил,
    Де Господня мітла підіймає до зір
    Океанський просолений пил.

    Отже за паттераном циганським услід
    Шляхом сонця до краю землі,
    Де сполоханим птахом вітрило летить,
    Схід і захід обійми сплели.

    Отже за паттераном циганським услід,
    Де мов патока тиша густа,
    Де цілують опали махімських пісків
    Пурпурової хвилі уста.

    «Вільний сокіл – у синяву чистих небес,
    Олениця – у нетрі лісів,
    Чоловічі серця – до дівочих сердець
    Споконвіку, як створено світ».

    Тож за покликом серця вперед, саме час,
    Каганець догорів у шатрі –
    Цілий світ, подивися, чекає на нас
    У ранковому сяйві зорі!

    *так називають цигани всіх інших людей

    2022


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  14. Леся Горова - [ 2024.01.19 09:15 ]
    Бурштинове
    Оголені бездумно й безсоромно
    Осики й липи стихли, мовчазні,
    Листки останні гріючи у лонах.
    І жаль чи заздрість виросла в мені

    До них, що так покірно в сон відходять ,
    Пасивно споглядаючи за тим,
    Як гасне день.
    Стриптизу насолоду
    Поблажливо прощу із доброти .

    Цей голий стан зими напередодні,
    Що несумісний із грудневим днем...
    До того часу може й нам безодня
    Погасить очі й серце розітне.

    Коли ж настане час проснутись знову,
    То не торкнеться птаха гілля- рук,
    Не вчепить лапки у корУ брунькову.
    Та поки ще мотають стрілки круг

    Біжу за ними, ніби по арені,
    Все вірячи, що я не в кабалі,
    Не в зашморгу,хоча і сокровенних,
    Хоча й моїх, та все ж минулих літ.

    Застигну, непідвладний тліну, згодом,
    В теплі із золотого бурштинУ,
    П'ючи живу медову насолоду,
    В осінній тиші всесвіт осягну.

    Пізнаю в тім усе, що десь за гранню
    Хоч рідної для мене, та тюрми,
    Де я один, де я в роду останній,
    Й безглуздо так звучить займенник "ми".

    І в гаснучій агонії осінній,
    Де простір мій- пристанок, а чи склеп,
    Мій мед, мій бренді, схоронившись тінню
    Чи філософії своєї, а чи ліні,
    Спивати буду до останніх треб.

    (Треби- церковні обряди)


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  15. Олена Побийголод - [ 2024.01.09 09:16 ]
    1971. Розповідь старого кінармійця
    Із О.А.Галича

    Коли без діла коні ниділи,
    бо нас косив під корінь тиф, –
    комдив нас вистроїв на віддалі,
    і так бійцям сказав комдив:

    «Бедлам у нас, брати-кіннотники,
    ганьба і зрада чергова!
    А лікарі твердять, мерзотники,
    що тиф поширює – вошва!

    Вони завжди жили з розкошами,
    от їм і воші в голові!
    Планують воювати з вошами,
    а справа, втім, – не у вошві.

    Піді́мо, з ярістю законною,
    у бій останній за життя, –
    скінчі́мо із цією контрою,
    щоб не робили сум’яття!»

    І, вислухавши землячка того,
    я за святу узявсь війну:
    спіймав нараз жида очкастого,
    та і втопив його в Дону.

    І, бачачи, як мир відстоюю,
    і мій у цьому героїзм,
    мене нагородили зброєю –
    за пролетарський гуманізм.

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  16. Олена Побийголод - [ 2024.01.04 06:56 ]
    1956. Діти Туману
    Із Бориса Стругацького

    Ти чуєш зажурений спів кабестана?
    Не чуєш? – Дарма, півбіди...
    Відходять із гавані Діти Туману.
    Відходять... Надовго? Куди?

    Ти чуєш, як чайка над хвилями плаче,
    й далекий між хмарами грім?
    Ховаються щогли за мрякою, наче
    за пологом сі́рим сири́м.

    У вітер досвітній, у буряне море,
    від темної маси землі –
    безтрепетні люди в безмежжя суворе
    уводять свої кораблі.

    І буде напруження біля штурвала,
    і ще за авралом аврал,
    «дев’ятих валів» нескінченна навала
    і рифів голодний оскал;

    і теплі широти, й наповнені сіті,
    і шелест напнутих вітрил,
    і той довгожданий цілуючий вітер,
    яким привіта́ суходіл.

    Для них береги чотирьох океанів
    з’явитись готові з імли.
    Відходять із гавані Діти Туману;
    верну́ться нескоро... Коли?

    (2023)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (4)


  17. Олена Побийголод - [ 2023.12.23 08:33 ]
    1952. Чорний острів Сюмусю
    Із Аркадія Стругацького

    Чорний острів Сюмусю́,
    острів вітру Сюмусю,
    в скелі–стіни Сюмусю
    б’є валами океан.

    Той, хто був на Сюмусю,
    в ніч оту на Сюмусю –
    знає, як на Сюмусю
    йде в атаку океан.

    Як на пірси Сюмусю,
    і на доти Сюмусю,
    й на оселі Сюмусю
    впав із ревом океан.

    Миті ті на Сюмусю –
    ті віки на Сюмусю –
    в сніжних сопках Сюмусю
    біснувався океан.

    А на ранок, Сюмусю,
    під обриви Сюмусю –
    безліч трупів, Сюмусю,
    виніс Тихий океан.

    Чорний острів Сюмусю,
    острів жаху Сюмусю...
    Хто живе на Сюмусю –
    дивиться на океан.

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  18. Юрій Поплавський - [ 2023.12.20 11:29 ]
    Коли мене не буде.
    Коли мене не буде - буде сніг
    Можливо дощ, або спекотне сонце.
    А може буде вітер, що збиває з ніг -
    Коли мене не буде...
    Коли мене не буде, десь зоря впаде.
    І сонце знов спокійно спати ляже
    А ніч в світанок нишком перейде
    Коли мене не буде...
    Коли мене не буде - буде ніч
    І шепіт хвиль, і місячна доріжка.
    Листок останній прокружляє пріч
    Коли мене не буде...
    Коли мене не буде - буде день!
    Веселка буде, світлотіні
    І лише я уже не кину тінь
    Коли мене не буде...
    Коли мене не буде, буде все
    Бо все повинно в світі повторитись,
    А хтось повинен у цей світ влюбитись
    І закохатись щоб і народитись знов.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  19. Олена Побийголод - [ 2023.12.19 06:59 ]
    1964. Фантастам теж непросто
    Із Бориса Стругацького

    Фантастом бути – ой, непросто!
    (По дев’яносто?)
    В сюжеті – щоб ні-ні розпусти!
    (У склянці пусто?)

    Цензура – геній злий фантаста,
    (По півтораста...)
    пильнуй, щоб ви́падком не сісти...
    (Тепер – по двісті.)

    За мир і щастя сушиш мізки,
    (А може, віскі?)
    а десь – повстання та протести...
    (Ну, добре, – «Екстри»).

    А то – ракетою, і баста,
    (По півтораста!)
    такі «за мир» всі активісти...
    (Давай по двісті!)

    Навкруг – фіглярство, скомороство,
    (По дев’яносто...)
    а ти – будь ласка, будь пророком,
    (З томатним соком.)

    напророку́й благополуччя
    (Оце смачнюче!)
    усім цим юним педерастам.
    (По півтораста.)

    Фантастам – взагалі непросто:
    (О, це вже шоста?)
    сюжет – несвіжий часто–густо...
    (Змішати з мустом?)

    А втім – надісь, не все пропало,
    (По двісті – мало!)
    ми по натурі оптимісти...
    (Давай по триста!)

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  20. Олена Побийголод - [ 2023.12.17 06:39 ]
    Сіль наук (1956-1992)
    Із В.Берестова, в скороченні

    Генетика
    Сьогодні – ніби ще знайомство,
    а завтра – вже, пардон, потомство...
    Ці бідні мухи дрозофіли
    науці віддали всі сили.

    Геометрія
    Геометр відправився в Єгипет
    досліджувати па̀ралелепіпед.
    Й ви тільки уявіть його огиду,
    коли знайшов натомість піраміду!

    Гіпнологія
    Коли сон збувається,
    він не забувається.

    Геральдика
    Ведмідь ярославський – до бою,
    здається мені, почвалав,
    схопивши сокиру, якою
    убив його князь Ярослав.

    Діловодство
    «Цим стверджено, що коник – із комашок;
    для кінних не придатний він упряжок,
    й причетності не мав до коненят».
    Строк дійсності. Печатка. Ламінат.

    Діагностика
    Швидкий укол стального жальця –
    аналіз крові, а не жарт.
    І хоч він висмоктаний з пальця,
    з ним рахуватись, певне, варт.

    Діалектика
    Чекаючи на потяг, всі підряд
    напружено вдивляються назад,
    хоч кожен з цих нервових приверед,
    звичайно, прагне їхати вперед.

    Екологія
    Дивись, щоб дальші покоління
    не почали ураз квиління:
    мовляв, пухнастого звірка
    була планида теж гірка...

    Ентомологія
    Таргани не йдуть на світло,
    чим врятовуються підло.

    Етика
    Розмірюй засоби та цілі,
    і ближні залиша́ться цілі.

    Етимологія
    Що таке́є – «лірика постільна»?..
    Колискова! – вивели ми спільно.
    Хто це – «бабник»?.. Вслухайтесь хоча б:
    це малюк, що ліпить сніжних баб!

    Зоопсихологія
    «Життя собаче...» – мимрить кішка;
    і легше їй від цього трішки.

    Історія архітектури
    Всі на світі інтер’єри
    починаються з печери.

    Історія СРСР
    – Нам греки прищепили віру...
    – Варяги нам дали князів...
    – Та час ту владу звів дошниру!
    – Так він і віру показив!
    ...Де винен грек, а де варяг –
    досперечались в таборах.

    Іхтіологія
    Як пізнаю́ть життя акул,
    характер їхній та повадки?
    А ось як: крикнуть «караул» –
    й давай тікати без оглядки.

    Криміналістика
    Обличчя гідне, не зловісне...
    Хто знав, що гаманець він свисне?

    Критика абстракціонізму
    Реальність - не сновиддя миші!
    Вона багатше та складніше.

    Літературознавство
    Не все, що пишемо й читаємо,
    літературою вважаємо.

    Меліоративна справа
    – Я не канава, я – потік!
    – Занадто в тебе рівний бік.
    Потік – уліво зве́рне, вправо, –
    як правда в нас... А ти – канава!

    Метеорологія
    Вже вік нотують клімат строго.
    Все кажуть – «не було такого»...

    Мікробіологія
    Надумав мікроорганізм
    побудувати комунізм...
    І знаєш, успіх мав мікроб!
    Не віриш? Глянь у мікроскоп.

    Музеєзнавство
    Заходимо в капцях в палаци, які
    із люттю колись штурмували батьки.

    Орнітологія
    Пе́ра в павича́ – павині:
    смак тонкий та ліпота!
    А прекрасній половині –
    не прироблено хвоста...
    Негалантно я́кось, ей!
    Все не так, как у людей.

    Патологоанатомія
    Один патологоанатом
    настільки гидко лаявсь матом,
    що врешті мрець устав з полиці
    та надавав йому по пиці.

    Політекономія
    Дорожчають гармати та ракети...
    Виходить так, що мешканця планети
    дорожче із лиця землі змести,
    аніж нагодувати й одягти.

    Психіатрія
    Хто мислить не від цих до цих,
    той – псих!

    Психологія вікова
    Дорослим бути просто:
    палити маєш ти
    й того, хто менше зростом,
    за вуха знай тягти.

    Пушкінознавство
    Чого не знав великий Пушкін?
    Не відав жодної частушки,
    не бачив жодної матрьошки
    (й не жалкував за цим нітрошки);
    й ніхто не чув від нього тезу
    про символ росіян березу,
    яка вживалася, навсправжки,
    лиш для «березової кашки».

    Сексологія
    Підмур в любові будь-котрій –
    це виконання наших мрій:
    і тих, що романтичні,
    і тих, що еротичні.

    Уфологія
    Осідлавши помело,
    відьма стала – НЛО.
    Щезник знов туристів гноїть,
    та тепер він – гуманоїд.
    Втік із глека хитрий джин,
    і літа́ в тарілці він...
    З іншої галактики
    пруть до нас для практики.

    Юриспруденція
    Він – суддя, позовни́ця я...
    Це не секс, а юстиція!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  21. Олена Побийголод - [ 2023.12.15 18:05 ]
    1981. Дядя Стьопа – ветеран (в скороченні)
    Із С.Михалкова

    Був раніш Степан Степанов –
    бравий міліціонер;
    нині ж він – Степан Степанов,
    геть прости́й пенсіонер...

    Ветеран, в літах чималих,
    хоч не носить бороди.
    Та зі всіх людей бувалих
    він – душею молодий!

    Не сидить весь день у хаті,
    вп’явши очі у вікно,
    й не шукає, з ким зіграти
    у дворі у доміно.

    Що ж то робить дядя Стьопа,
    наш герой в колишні дні?
    Як і за́вжди, дядя Стьопа –
    друг великий дітлашні.

    Ось крокує чолов’яга
    в бік проспекту через двір,
    а навкруг – дітей ватага,
    малюків веселий вир...

    – В нього – ет! – не ті манери, –
    бурмотять пенсіонери. –
    Хоче бути повсякчас
    наймолодшим серед нас!

    * * *

    Висоту бере піхота –
    в контрнаступ йдуть війська.
    Наче жабку із болота,
    хтось вже тягне «язика».

    Навіть дівчинці не спиться, –
    медсестра тепер вона...
    Це військова гра «Зірниця», –
    майже справдішня війна.

    Дядя Стьопа – ген на згірку:
    стежить у бінокль він
    зацікавлено і зірко
    за маневрами сторін.

    Підбіга Сашко Кислиця,
    нині – взводний командир:
    – Дядю Стьопо! Хоч пригніться!
    Ви ж такий орієнтир!

    Дядя Стьопа усміхнувся –
    та послухався, пригнувся,
    бо колишній старшина
    бачить: тут – сливе війна!..

    Оточили дядю Стьопу,
    в штаб ведуть його під сміх:
    – Зізнавайтесь, дядю Стьопо,
    ви «боліли» – за яких?

    – Я не буду повіда́ти,
    маю про усе мовчати.
    У полоні я чомусь,
    й ні слівцем не прохоплюсь!

    * * *

    Шостий клас – правофланговий:
    збір загону терміновий!
    У тривозі колектив, –
    дядя Стьопа захворів!

    Дядя Стьопа застудився
    і у ліжку опинився.
    Друзів гомінкі гурти
    стали в чергу, щоб зайти.

    Хто – несе якийсь дарунок,
    віршик свій або малюнок,
    хто – за чайник взявсь умить:
    – Дядю Стьопо! Цю малину –
    їжте замість аспірину!
    – Дядю Стьопо, не хандріть!..

    Дуже вдячна за старання
    і зворушена сповна́,
    всіх вітає тьотя Маня,
    дядістьопина жона.

    Через кілька днів потому
    вийшов дядя Стьопа з дому,
    а назустріч – вір не вір –
    син Єгор біжить у двір.

    – Поздоров: дочка у мене! –
    і такий щасливий вид...
    Стьопі час зійти зі сцени:
    став бо він із дяді – дід.

    * * *

    Ветеран Степан Степанов,
    як за ним усі не стеж,
    хоч не дуже і охлянув –
    все ж померти має теж...

    Тільки – дивовижні справи:
    день за днем, за роком рік –
    а живе Степанов бравий,
    він – живий, як здавна звик!

    Ті, хто у роки дитячі
    був його зустріти рад,
    нині радо й нетерпляче
    з ним знайомлять онучат.

    Дядя Стьопа з ними дружить,
    дітлахам незмінно служить,
    зі своєї висоти
    ладен їм допомогти.

    Читачів і досі має,
    і на око будь-котре –
    дядя Стьопа не вмирає
    і нізащо не помре!

    (2021)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  22. Олена Побийголод - [ 2023.12.13 18:17 ]
    1962. Шах і Ахмед
    Із Юхима Чеповецького

    Яко́сь великий грізний шах
    зайшов у тронний зал
    й, навівши на придворних жах,
    промовив на загал:

    – Ми, мудрий шах Махмуд-заде,
    між усіма людьми
    іще не бачили ніде
    мудрішого, ніж ми.

    Так о́т що: хто розважить нас,
    при тім, що ми – в хандрі,
    той буде прийнятий нараз
    як блазень при дворі.

    – О шаху! Світ увесь притих, –
    сказав слуга Ахмед, –
    бо з квіту мудрощів людських
    зібрав ти ліпший мед!

    І все ж – я прожену умить
    твою печаль-туску,
    лише вгадай: а що́ лежить
    у мене у мішку?

    Якщо вгадати зможеш ти,
    що груші там лежать,
    тобі дерзну я піднести
    із них – найкращих п’ять.

    У нас і не знайти таких,
    зросли далеко десь...
    А відгадаєш, скільки їх –
    віддам десяток весь.

    Наморщив мудрий шах чоло,
    у простір втупив зір,
    й нарешті мовив: – Їх число
    обчислить мій візир.

    Але – негайно хай Ахмед
    дасть відповідь таку:
    що за потаєний предмет
    у нього у мішку?

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  23. Олена Побийголод - [ 2023.12.11 09:50 ]
    1940. Шукала бабуся
    Із Данила Хармса

    Шукала бабуся комашок в кущах
    і спритно ловила комашок сачком.
    Та міцно тримала бабуся в руках
    пігулки, і ключик, і кий із крючком.

    Вовтузилась якось бабуся в кущах –
    і скрикнула раптом, в розпуці цілком:
    – Згубились! Пропали! Та де ж вони? Жах!
    Пігулки, і ключик, і кий із крючком!

    Не може бабуся і з місця зійти,
    кричить: «Поможіть!» – і махає сачком...
    Скоріш поможіть тій бабусі знайти
    пігулки, і ключик, і кий із крючком!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  24. Олена Побийголод - [ 2023.12.10 05:54 ]
    1940. Кораблик
    Із Данила Хармса

    Річкою пливе суденце,
    стругане з усіх боків.
    Повсідалися на денці
    п’ять хоробрих моряків.

    Білозубі в них усмі́шки,
    довгі вуса та хвости,
    їх лякають – тільки кішки,
    тільки кішки та коти!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  25. Олена Побийголод - [ 2023.12.08 07:35 ]
    1940. Що це було?
    Із Данила Хармса

    Тягну́в я са́нки крізь узлісся,
    стояли со́сни по боках;
    і враз – по річці хтось пронісся
    на начебто стальних крючках.

    Я витягнув на берег санки,
    а той – бігцем пустивсь у ліс,
    до ніг пристосував дві планки,
    скакнув на місці – та ізслиз.

    І я присів собі на санки
    й гадав, узявшись за боки́:
    «Які незрозумілі планки
    та дивовижні ті крючки!»

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  26. Олена Побийголод - [ 2023.12.05 22:32 ]
    1939. Бульдог і таксик
    Із Данила Хармса

    Сидить бульдог над кісткою,
    припнутий до стовпа;
    й до нього, голосистого,
    враз таксик підступа́.

    «Пова́жаний бульдожику! –
    Незваний каже гість. –
    Пустіть мене, бульдожику,
    оцю догризти кість».

    Ричить бульдог на таксика:
    «Нічого не віддам!»
    Й кругом ганяє таксика,
    несамовитий сам.

    Біжать вони навкруг стовпа,
    не стишать хід й на мить;
    дзвенить ланцюг навкруг стовпа,
    навкруг стовпа дзвенить...

    Тепер бульдогу кісточку
    не взяти вже нія́к,
    а таксик, взявши кісточку,
    рече бульдогу так:

    «Біжу я на побачення.
    За кісточку – мерсі.
    Як пізно... До побачення!
    Сидіть на ланцюзі!»

    (2023)
    яяяяяяяяяяяяяяяя


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  27. Олена Побийголод - [ 2023.12.04 07:11 ]
    1937. Пісенька
    Із Данила Хармса

    З домівки вийшов індивід –
    людина, як така –
    і у похід,
    і у похід
    пустився пішака.

    Він йшов, забувши про спочи́в, –
    не час ловити ґав!
    І він не спав,
    не пив, не їв,
    не їв, не пив, не спав.

    І от він я́кось по нужді
    зайшов у темний ліс,
    і відтоді́,
    і відтоді,
    і відтоді – як зслиз.

    Отож, якщо його уздриш
    ти десь колись-то там,
    тоді хутчіш,
    чимнайраніш,
    скоріш дай знати нам!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  28. Олена Побийголод - [ 2023.12.01 08:58 ]
    1930. Брехун
    Із Данила Хармса

    Ви знаєте? Ви знаєте?
    Ви знаєте? Ви знаєте?
    Ну, звичайно, знаєте!
    Певна річ, що знаєте!
    Безсумнівно, безперечно,
    безумовно, знаєте!

        Ні! Ні! Ні! Ні!
        Ми не знаємо нічого,
        ми не бачили нічого,
        не дізналися, не чули
        і не знаємо нічого!

    А ви знаєте, що У?
    А ви знаєте, що БАТЬ?
    А ви знаєте, що КА?
    Що у батька у мого
    рівно сорок дитинчат?
    Різних, рідних і не дуже –
    і не двадцять, і не тридцять –
    рівно сорок дитинчат!

        Ну! Ну! Ну! Ну!
        Стій! Стій! Стій! Стій!
        Ну, там, двадцять, чи, там, тридцять –
        якось лізе у горщок;
        а от сорок, рівно сорок –
        це вже просто казна-що!

    А ви знаєте, що СО?
    А ви знаєте, що БА?
    А ви знаєте, що КИ?
    Що собаки – ніби, лайки –
    спорядились та летять?
    Спорядилися у космос –
    Не як пта́хи, не як мухи –
    а ракетами летять!

        Ну! Ну! Ну! Ну!
        Стій! Стій! Стій! Стій!
        Ну, як пта́хи, ну, як мухи –
        якось лізе у горщок;
        а ракетами у космос –
        це вже просто казна-що!

    А ви знаєте, що НА?
    А ви знаєте, що НЕ?
    А ви знаєте, що БІ?
    Що на небі замість сонця
    буде спечений млинець?
    Не пательня, не тарілка,
    не оладок, не мандрика –
    а такий собі млинець!

        Ну! Ну! Ну! Ну!
        Стій! Стій! Стій! Стій!
        Ну, пательня, ну, тарілка –
        якось лізе у горщок;
        та масний млинець на небі –
        це вже просто казна-що!

    А ви знаєте, що ПІД?
    А ви знаєте, що МО?
    А ви знаєте, що РЕМ?
    Що під морем-океаном
    вартовий стоїть з наганом?
    Не з граблями, не з мітлою,
    а з наганом вартовий!

        Ну! Ну! Ну! Ну!
        Стій! Стій! Стій! Стій!
        Ну, з граблями, ну, з мітлою –
        це ще лізе у горщок;
        а з наганом з барабаном –
        це вже просто казна-що!

    А ви знаєте, що ДО?
    А ви знаєте, що НО?
    А ви знаєте, що СА?
    Що до носа ні руками,
    ні ногами не сягнеш,
    ні руками, ні ногами
    не доїдеш, не доскочиш,
    не досягнеш, не сягнеш!

        Ну! Ну! Ну! Ну!
        Стій! Стій! Стій! Стій!
        «Не доїдеш, не доскочиш» –
        може, й лізе у горщок;
        а вхопитися руками –
        не завадить нам ніщо!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  29. Олена Побийголод - [ 2023.11.28 14:50 ]
    1929. Га-ра-рар!
    Із Данила Хармса

    Бігав Петрик по дорозі,
    по дорозі, по панелі,
    бігав Петрик по панелі
    та гарикав: «Га-ра-рар!
    Я тепер уже не Петрик,
    розійдіться, розійдіться!
    Я тепер уже не Петрик,
    я тепер автомобіль».

    Навздогінці бігав Павлик
    по дорозі, по панелі,
    бігав Павлик по панелі
    із гудінням: «Ду-ду-ду!
    Я тепер уже не Павлик,
    стороніться! стороніться!
    Я тепер уже не Павлик,
    я поштовий пароплав».

    А за ними бігав Дмитрик
    по дорозі, по панелі,
    бігав Дмитрик по панелі
    із дзижчанням: «Жу-жу-жу!
    Я тепер уже не Дмитрик,
    бережіться! бережіться!
    Я тепер уже не Дмитрик,
    я літак-аероплан».

    Йшла корова по дорозі,
    по дорозі, по панелі,
    йшла корова по дорозі
    і ревіла: «Му-му-му!»
    Неудавана корова,
    у якої – справжні роги,
    йшла назустріч по дорозі,
    всю дорогу зайняла.

    «Ей, невдавана корово,
    не ходи сюди, корово,
    по дорозі, по панелі,
    не займай собою шлях!»
    «Бережіться!» – крикнув Дмитрик.
    «Стороніться!» – крикнув Павлик.
    «Розійдіться!» – крикнув Петрик –
    і корова відійшла.

    Ось домчали, донеслися
    до колоди край воріт
    пароплав з автомобілем
    та літак-аероплан,
    чи авто з аеропланом
    та поштовий пароплав.

    Петрик плюхнув на колоду,
    Павлик плюхнув на колоду,
    Дмитрик плюхнув на колоду,
    на колоду край воріт.
    «Я приїхав!» – крикнув Петрик,
    «Став на якір!» – крикнув Павлик,
    «Приземлився!» – крикнув Дмитрик, –
    повсідали на спочи́в.

    Посиділи, відпочили
    на колоді край воріт
    пароплав з аеропланом
    та швидкий автомобіль,
    пароплав з автомобілем
    та літак-аероплан.
    «Їдем далі!» – крикнув Петрик,
    «Попливі́мо!» – крикнув Павлик,
    «Полеті́мо!» – крикнув Дмитрик,
    і відправились ізнов.

    І поїхали, помчали
    по дорозі, по панелі,
    і стрибали, і скакали,
    і кричали: «Жу-жу-жу!»
    І стрибали, і скакали
    по дорозі, по панелі,
    тільки п’ятами мигтіли
    та кричали: «Ду-ду-ду!»
    Тільки п’ятами мигтіли
    по дорозі, по панелі,
    всіх шапками закидали
    та кричали: «Га-ра-рар!»

    ВСЕ.

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  30. Олена Побийголод - [ 2023.11.27 06:53 ]
    1928. Іван Сокиренко
    Із Данила Хармса

    Іван Сокире́нко полює на звіра,
    а пудель при ньому – шукає пташок.
    Та пудель у річці втонув, як сокира,
    в болото Іван проваливсь, як мішок.

    Іван Сокиренко полює на звіра,
    а пудель при ньому – тягає мішок.
    Він потім у річці втонув, як сокира,
    а Ваня заслухавсь болотних пташок.

    Іван Сокиренко полює на звіра,
    полює на пуделя зграя пташок.
    Болото Іван переплив, як сокира,
    а пудель сховався мерщій у мішок.

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  31. Олена Побийголод - [ 2023.11.22 20:21 ]
    1928. Гнат Петрович Самовар
    Із Данила Хармса

    Гнат Петрович Самовар
    був пузатий самовар,
    тривідерний самовар.

    В ньому вурдився окріп,
    пихкав парою окріп,
    роздратований окріп;

    лився з пуза через кран,
    через дірочку та кран,
    прямо в чашку через кран.

    Вранці-рано хтось прийшов,
    в самоварів кут прийшов, –
    дядько Федір це прийшов.

    Дядько Федір бурмотить:
    «Зараз вип’ю, – бурмотить, –
    чашку чаю», – бурмотить.

    В самоварів кут прийшла,
    тітка Клавдія прийшла,
    з філіжанкою прийшла.

    Тітка Клава бурмотить:
    «Я, звичайно, – бурмотить, –
    вип’ю та́кож», – бурмотить.

    Ось дідусь пришкандибав,
    геть старий пришкандибав,
    в капцях він пришкандибав.

    Позіхнув і бурмотить:
    «Варт попити, – бурмотить,
    трішки чаю», – бурмотить.

    Ось бабусечка прийшла,
    отака стара прийшла,
    з костуром вона прийшла.

    І тихенько бурмотить:
    «Звісно, вип’ю, – бурмотить,
    звісно, чаю», – бурмотить.

    Раптом дівчинка прибігла,
    в самоварів кут прибігла, –
    це онучечка прибігла.

    «Наливайте! – промовля, –
    чай для мене, – промовля, –
    із варенням!» – промовля.

    Тут собачечка прибігла,
    разом з кицькою прибігла,
    в самоварів кут прибігла,

    щоб дали́ їм з молочком,
    кожній блюдце з молочком,
    блюдце з теплим молочком.

    Врешті і Стецько прийшов,
    всіх пізніше він прийшов,
    неумитий він прийшов.

    «Подавайте! – промовля,
    швидше чаю, – промовля, –
    та побільше!» – промовля.

    Нахиляли, нахиляли,
    нахиляли самовар –
    та із нього добували
    тільки пару й жар.

    Самовар, диви, схилився,
    як на суднах трап, –
    а окріп і не з’явився,
    тільки – кап, кап, кап...

    Самовар Ігнат Петрович!
    На столі Ігнат Петрович!
    Золотий Ігнат Петрович!

    Кип’яточку не дає,
    запізнілим не дає,
    лежебокам не дає.

    (2023)
    оооооооооооооооооооо оооооооооооооооооооо


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  32. Олена Побийголод - [ 2023.11.13 08:42 ]
    1826. Акровірш
    Із Миколи Гоголя

    Се образ вельми нечестивий,
    Примара для ченців усіх,
    Іно́к надміру сперечливий,
    Розстрига, що укоїв гріх.
    І за оце своє розтління
    Дістав звання він десь-колись...
    Овва, чита́чу, май терпіння!
    На перші літери в рядочках подивись.

    (2023)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  33. Олена Побийголод - [ 2023.11.10 21:21 ]
    1829. Італія (в скороченні)
    Із Миколи Гоголя

    Італія – казкова сторона!
    Давно по ній душа моя сумує.
    Вона вся рай, утішна й чарівна,
    у ній кохання круглий рік веснує;
    прикотить хвиля, й лагідно вона
    чудесний берег пестить та цілує;
    там небеса виповнює блакить,
    горить лимон і повів пахкотить.

    І вся країна повна просвітління;
    на всьому відблиск давності лежить;
    й мандрі́вник – до великого творіння
    сюди від снігу півночі біжить,
    в його душі – натхненне пломеніння,
    й сльоза невільна на очах дрижить;
    і він, увесь пори́нулий у мрії,
    подій минулих шепіт розуміє.

    Земля любові, просторінь кохання!
    Едем помі́ж безодень та пустель!
    Той сад, де мають силу сподівання,
    де ще живуть Торкватто й Рафаель!
    Чи врешті дочекаюся вітання
    твоїх гаїв, путівців та осель?..
    Мене твій подих зве і обіймає,
    підхоплює і в небеса здіймає!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  34. Олена Побийголод - [ 2023.11.08 10:20 ]
    1846. Молитва
    Із Миколи Гоголя

    До тебе, Пресвятая Мати,
    дерзаю голос піднести,
    не в змозі сліз палких уйняти:
    мене в скорботі – прихисти!

    Прийми горьовані моління,
    врятуй мій дух від зла-біди,
    настав мене на шлях спасіння,
    смирення до душі вклади!

    Мені своїй не треба волі,
    на все для Бога я готов;
    у прикрій та сутужній долі –
    одна ти будь мені покров.

    Ти всіх нещасних – схов несхитний,
    за всіх молитвениця нас!
    О, захисти, коли страхітний
    почую судний Божий глас,

    коли кінець часів настане,
    труба померлих воскресить,
    і книга совісті – старанно
    гріхи мої оголосить...

    Тебе, всіх відданих твердиню,
    молю, прохаю про одне:
    врятовуй дух мій від загину,
    зоглянься, пожалій мене!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  35. Олена Побийголод - [ 2023.11.05 15:25 ]
    ‹Засвоєння Писання›
    Із Олександра Пушкіна

    Із церкви від всеношної йдучи,
    Антипівна з Марфушкою сварилась:
    – Даремно видиралась ти на крилас,
    гріхи твої види́мі і вночі!

    Ану, вгадай: хто був неподалік,
    коли у стайні ти, така кобила,
    з хрещеником Ванюшкою блудила?
    Чекай, іще це взнає чоловік!

    – Та хто б казав! – Марфушка відмовля. –
    Ванюшка – він дитя і не при ділі;
    а сват Трохим, що в тебе щонеділі?
    В парафії це знає кожна тля!

    Примовкни, кумо: грішна й ти, авжеж,
    але ж – ганьбиш усіх безперестанку;
    в чужій шпарині бачиш ти заскалку,
    а у своїй – колоди не взнаєш.

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  36. Олена Побийголод - [ 2023.11.04 05:55 ]
    ‹За кулісами›
    Із Олександра Пушкіна

    До співака зайшов скрипач;
    він був бідняк, а той – багач.

    – Дивись, – сказав пискун безмудий, –
    я тут з нудьги та сумоти
    свої рахую ізумруди...
    До речі, друже: ну, а ти,

    коли тобі буває скрушно,
    чим утішаєшся в нуді?
    І гість відмовив простодушно:
    – Я муда чухаю тоді.

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  37. Олена Побийголод - [ 2023.11.02 07:46 ]
    Підвода життя
    Із Олександра Пушкіна

    Хоча тягар бува трагічний,
    підвода у ході легка;
    завзятий кучер – Час одвічний –
    везе, не злізе з передка...

    Сідаєм зранку в ту підводу;
    ми відчайдухи, пустуни,
    й, забувши будь-яку вигоду,
    гукаєм: не барись! жени!

    Та вдень – нема вже тої зваги,
    понатрясло нас; нам страшніш
    дорожні ями та зигзаги;
    гукаєм: йолопе, притиш!

    До ночі котиться підвода,
    така ж то звична вже для нас;
    ген близько – спо́чиву нагода,
    і гонить наших коней Час.

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  38. Нінель Новікова - [ 2023.11.01 11:22 ]
    ***
    АННА АХМАТОВА

    ***
    Переклад із російської мови

    Мені приснився майже ти.
    Яка це рідкісна удача!
    Прокинулась і гірко плачу,
    І кличу з темряви прийти.

    Та той був вище і стрункіш,
    Здається, навіть, і молодше
    І таємниць тих днів страшних
    Не знав. То що робити, Отче?

    То що !... Це привид тут блукав,
    Як я давно передбачала.
    Але ж людину я чекала,
    Так, як ніхто ще не чекав.

    2023



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  39. Олена Побийголод - [ 2023.10.30 04:22 ]
    1973. Є тільки мить
    Із Леоніда Дербеньова

    Тлінне усе у цім світі занедбанім,
    є тільки мить посере́д небуття.
    Є тільки мить між прийдешнім й перейденим,
    саме її називають життя.

    Покій повік – він навряд чи обрадує,
    покій повік – це буття пірамід...
    Зірка ота, що зірвалась та падає,
    має лише палко сяючу мить.

    Світ наш летить вдалину між століттями,
    та не усіх його за́пал п’янить.
    Що боїмось згайнувати в цім світі ми? –
    Кожний із нас – свою зоряну мить.

    Втішило щось у житті, чи дошкулило –
    є тільки мить, і нема вороття.
    Мить відділя майбуття від минулого,
    саме її називають життя.

    (2023)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  40. Олена Побийголод - [ 2023.09.16 17:38 ]
    1972. З’їзду істориків «братніх» народів
    Із О.А.Галича

    Епоха – в тенетах військо́вих шерег;
    й спливає на пам’ять недаром:
    «Як нині збирається віщий Олег
    помститися клятим хазарам...»

        І ці, ніби міддю дзвенячі, слова
        ми всі промовляли не раз і не два.

    Та я́кось на людях новітній стратег
    гукнув із невдаваним жаром:
    «Колись-то намірився зрадник Олег
    нашкодити братнім хазарам!..»

        Зникають слова й виникають слова,
        за правдою правда вступає в права.

    Тому я виношу на розсуд колег
    заяву, нейтральну на диво:
    «Якимось хазарам якийсь-то Олег
    за щось там помстився, можливо...»

        Прийміть же, братерських народів сини,
        сказання такої собі давнини!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  41. Юрій Поплавський - [ 2023.09.13 14:12 ]
    Сором,язливий мій герой.
    Сором,язливий мій герой
    Ти легко розібравсь з ганьбою.
    Я ж довго грала свою роль
    Одна, залишена тобою…
    За допомогою мені
    Я не зверталася до тебе.
    Ти ж за лаштунками, в тіні…
    В черговий раз сховавсь від мене.
    Мене для сорому, одну,
    Лишив пред глядачем жорстоким.
    Всю на виду, всю на біду,
    Всю у цій ролі однобокій.
    Як же сміявся ти, партер.
    Ти не прощав мені банальність
    Тих втрат, і я тепер
    Ховаю в посмішці реальність!
    Як радо йшли твої стада
    Напитись жадно з мого горя!
    А я одна, завжди одна!
    Стою серед злослов,я моря.
    На жаль, строката ця юрба
    Героя справжнього не бачить.
    Не бійсь коханий, ця ганьба
    Лише мене знов не пробачить!

    Вся наша роль, моє життя…
    Я від кохання захміліла.
    Вся наша біль – то каяття
    Лише моє… Та запізніле....


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  42. Олена Побийголод - [ 2023.09.11 21:07 ]
    1972. Розповідь, яку я почув у привокзальному шалмані
    Із О.А.Галича

    – В ко́гось все життя – буденне,
    а у когось – геть навскач...
    Та – такенне! от – такенне!
    це вже – господи, пробач...

    Що́ нам Репіна палітра,
    що́ нам Пушкіна рядки! –
    Є наснага на півлітра
    в чайній поблизу ріки;

    переймається природа –
    спочиває колектив!..
    Тільки – сталася пригода:
    я доку́мент загубив.

    Я – в райвідділ, там – до Свєтки:
    «Вилізь із своїх занять!
    Оформляй мені анкетки
    й круглу став на них печать!»

    Прізвище, імення, батько,
    рік народження... І тут –
    утрутилось бісенятко,
    щоб мене загнати в кут!

    Бувши звечора пом’ятим,
    я кажу для жарту: – Ей,
    ти, – кажу, – у пункті п’ятім
    напиши, що я – єврей!

    Посміялись: «Ну й насниться!»,
    їдьмо далі, цоб-цобе!
    Це ж була для нас дрібниця...
    Тільки зовсім не дрібниця
    справа ця для КДБ!

    От скінчилася відпустка –
    і гикну́всь «зелений змій»!
    Попервах – така «закуска»:
    анулюють допуск мій.

    Перший зве; брову насупив,
    починає балачки:
    – Отже, ти іще, докупи,
    отакий в нас хитродупий
    виявляєшся таки!

    Значить, всі ми, кров на рилі,
    маршируймо на плацу,
    ти ж – в своєму Ізраї́лі
    будеш хрумати мацу!

    Ми стоїм за справу миру,
    ми готові до війни!
    Ти ж – бажаєш, як Шапіро,
    вберегти свої штани!

    Ти – чужа для нас потвора,
    ти – погнилий наскрізь фрукт,
    ти своє звання майора
    проміняв на «п’ятий пункт»!

    Я йому – докладно й тихо
    все як вийшло розповів:
    – Це я так, заради сміху...
    Я не хочу в Тель-Авів!

    Він як гаркне: – Ні, не псих ти!
    Інших дурнів пошукай!
    Ти задумав явно – збігти!
    Очевидно це, і край!

    Припремо тебе абиде,
    й не вигадуй невралгій!
    В тебе, голубе, не вийде!
    Не надійся, дорогий!

    Після зради оцієї –
    ми здамо тебе в утиль!
    Збіг недаром ти в євреї:
    записався ти в євреї,
    щоб втекти у Ізраї́ль!..

    І пішло такеє, друзі, –
    хоч лягай та вовком вий...
    Я тепер живу в Калузі.
    Безпартійний. Рядовий.

    І мені – одна дорога,
    чорт загнав таки у кут!..
    Де тут, хлопці, синагога?
    Підкажіть, який маршрут!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  43. Олена Побийголод - [ 2023.09.04 07:27 ]
    1970. Про те, як Клим Петрович збурився проти економічної допомоги слаборозвиненим країнам
    Із О.А.Галича

    Я вже думав: у такому режимі –
    не до жартів, тут би вижити тільки!..
    А тинялись ми тоді у Алжирі
    з делегацією облпрофспілки.

    Ну, промови, те і се, кляте НАТО...
    Тільки вщент я зголоднів, щиро каюсь!
    І не жа́бки, там, для мене принада,
    я ж їм, так їх перетак, не китаєць!

    Та і Мао сам – тут би нив без перерви!
    Просто, бачте, організму потала!
    І один мій порятунок – консерви,
    що мені у речі Дар'я поклала.

        Тільки вийшло, що вона, з переляку,
        натовкмачила саму лиш салаку.
        І в отому їх готелі, «Паласі»,
        як вертаємось – замкнусь у палаті,
        й під навколишні молитви Аллаху
        споживаю в маринаді салаку.

            А на ранок я від згаги – у крик,
            мені трібний хоч нарзан, хоч арик!

    Ну, і сталося яко́сь – неминуще:
    я не витримав, й забіг до продмагу.
    Я ж не чахлик їм якийсь невмирущий,
    скільки можу удавати салагу!

    От стою я там, неначе заблуда,
    й то мороз мене бере, то спеко́та.
    Хай задрипана, та все ж – це валюта!
    Витрачати просто так – дуже шко́да!

    Й не чекаючи торговця-лакея,
    вибираю скромну баночку, скраю.
    Та написано на ній – щось такеє
    (я по-їхньому погано читаю).

        До якоїсь підійшов сеньйорити –
        і запитую: мовляв, бітте-дрітте,
        підкажіть, чи не зі м’ясом ця банка?..
        А вона мені киває, засранка!
        І пішов, як очманілий, до каси,
        і отямивсь лиш у себе в «Паласі».

            От сиджу, в сподіваннях блажен,
            копирсаюсь консервним ножем...

    Й аж вибрязкували стіни «Паласа»,
    коли лаявсь я й гарчав, як собака;
    бо знайшлося у тій банці не м’ясо,
    а знайшлася у тій банці салака!

    Й не в Європах загниваючих «made»,
    а написано ж внизу, на наклейці,
    що це «маде» – уявіть, в Ленінграді!
    В маринаді! Не скиміть, європейці!..

    Мабуть, їздити все ж треба поближче,
    не в якусь таку Республіку Того!
    Ми усе їм даємо на абищо –
    та самі ж і потерпаємо з того!

        Я ж гадав: що не кажи, зарубіжжя,
        чудасія там якась, дивовижа...
        А виходить, що вони потаємці
        метикують, що це ми – іноземці!
        І житуха закордонна в них – лажа!
        Навіть гірша, вибачайте, ніж наша!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  44. Олена Побийголод - [ 2023.09.01 06:39 ]
    1970. Із бесіди Клима Петровича Коломийцева з туристами із Західної Німеччини
    Із О.А.Галича

    ...Ви замилювати очі – майстри!
    Тільки в на́с тепер – пішла і́нша гра!
    Порівняти на процент, містери́, –
    так нема у вас, пардон, ні хера!

    Бо у вас усе в житті – напоказ.
    А народ для вас – як тлі у золі.
    А у нас – природний газ. Це вам раз.
    А іще – природний газ...
    Знов-таки, – природний газ...
    І в процентах – без образ –
    ви відстаєте́ від нас
    взагалі!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  45. Олена Побийголод - [ 2023.08.29 21:25 ]
    1970. Історія про те, як Клим Петрович Коломийцев виступав на мітингу на захист миру
    Із О.А.Галича

    У дружини, он, спитайте, у Даши,
    чи спитайте у сестри її, Клавки:
    я тим ранком іще бу́в не піддавши;
    може, чарку пропустив для затравки...

    Хоч неділя – це поважна причина,
    я і пляшки не залив ще за комір;
    враз – у двір заїжджає машина,
    і дивлюся – обкомівський номер!

    Я на ґанок почвалав: що за гість?
    Певне, хтось діловий, не за втіхами...
    Ну, а це – порученець, ховає злість,
    каже: «Швидше сідай – і поїхали!»

        Та я́, коли утруднення –
        пірну до виру!..
        У клубі йде заутреня
        на захист миру.

    Ну, саджуся я до нього у «Волгу»,
    він дає мені аркушів кучу,
    каже: «Вивчи за дорогу недовгу
    свою власну промову блискучу!»

    А я ж навичку нажи́в отакенну,
    у зачи́таннях – я спец, слава богу!..
    Приїжджаємо, я – миттю на сцену,
    і саджуся із культурністю збоку.

    От киває головуючий чемно:
    час настав робітничого слова!
    Отже, черги я чекав недаремно,
    тож виходжу – й промовляю зразково:

        «Ізраїльська, – кажу, – вояччина
        усьо́му відома люду!
        Як мати-героїня відзначена,
        кличу її до суду!

        Давно вже я самотниця,
        та в повну міру
        готова я боротися
        за справу миру!

        Як мати заявляю відзначена!..»

    Тут я мало не звалився зі сцени, –
    от, буває, таки випаде скрута!
    Сучий виплодок, піжон-порученець
    в метушняві папірці переплутав!

    І не знаю – дотягти чи скінчи́ти,
    в залі, наче, не лякають ганьбою;
    Перший, нібито, – тако́ж не сердитий,
    задоволено кива́ головою...

    І учвал зашелестів я листками
    (слава богу, що там фрази шаблонні)...
    А закінчив – так усі заплескали,
    й Перший та́кож – два рази́ звів долоні.

    А опі́сля, у фойє мальовничому,
    він для мене знайшов два-три слова ще:
    «Добре видав ти їм, по-робітничому!
    Дуже правильно окреслив становище!»

    (2023)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  46. Олена Побийголод - [ 2023.08.28 06:17 ]
    1970. Плач Дар’ї Коломійцевої з приводу запою її чоловіка Клима Петровича
    Із О.А.Галича

    ...Ой, доле ти нудотлива,
    ой, жеребе сліпий!
    Така пора спеко́тлива,
    а у мого́ – запій.

    І я гадаю-думаю,
    й кажу собі: – Не нудь!
    Не будь ти, Дар’є, дуркою,
    зроби уже що-будь!..

    По лікарях шарахання –
    остання з марних справ;
    і я пішла до знахаря,
    а він пораду дав.

    От у неділю, вдосвіта,
    здійсняю хитрий план,
    і Клима, мов підхльоснута,
    термошу без доган:

    – Усе – своєю чергою!
    Урви кошмарні сни
    й потіш себе вечерею
    в оточенні жони!

    (Йому ж бо звичні демони
    й зелене бісеня,
    він божий світ від темені
    не дуже відрізня...)

    Пияка-бідолашечку
    за стіл саджу таки,
    на стіл же – ставлю пляшечку,
    грибочки, огірки;

    товстенькі сала скибочки,
    тарілку карасів...
    Але у пляшці – вибачте,
    прозорий... керосин!

    Ну, розлила я «трішечки» –
    щоб не журивсь козак!
    Собі – на денце кришечки,
    йому – увесь гранчак.

    – Давай, – кажу, – без ідолів!
    Щоб настрій трошки зріс!..
    Він махом склянку видудлив –
    і тільки витер ніс.

    Грибочок пальцем виловив,
    умінню завдяки,
    зжував грибок – і вимовив:
    – Невдалі маслюки!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  47. Олена Побийголод - [ 2023.08.25 08:12 ]
    1970. Про те, як Клим Коломийцев добивався, щоб його цеху надали звання «Цех комуністичної праці»
    Із О.А.Галича

    Умовляє партбюро: «Ти ж все маєш:
    преміальні, в санаторій відправку...»
    Ну, а я́ їм: «А мене не зламаєш!
    Я ж борюсь не за цяцьки́, а за правду!

    В нас у кожного подяк – цілий штабель!
    Так відзначте цех цілко́м, повноцінно!
    Ми ж працюємо на весь наш соцтабір,
    і продукція уся – на “відмінно”!

    Це який, – питаю, – вигадав Чехов,
    і з якого, міль пардон, переляку,
    щоб такому винятковому цеху
    не давати цю почесну відзнаку?!»

        А з мене – іржуть,
        навіть друзі іржуть,
        (і Фрол, і Гнатюк, і Славина):
        «Вояко! – іржуть. –
        Вгамуйся, – іржуть, –
        тут все ж таки є обставина...»

            А я говорю, – баском говорю:
            «Піду, – говорю, – в обком!» – говорю.

    А в обкомі – все те са́ме: «Не треба!
    Терміново припиняй це бубніння!
    Ти ж партійний ніби член, а не ребе,
    і повинен мати все ж розуміння!

    Бо з єхидством їхня преса сприймає
    все, що в нас відбувається в хаті;
    а гадаєш, Пентагон той дрімає?
    Не дрімає, сучий син, він на варті!»

    Аж здригнувсь я від такого уроку:
    «Хай подавляться своїм словоблуддям!
    Ми ж в рахунок дев’яностого року
    даємо уже продукцію людям!»

        На мене гарчать:
        «Ти чого́ тут, – гарчать, –
        немовби пастух на випасі?!
        Замовкни, – гарчать, –
        нарешті, – гарчать, –
        сиди, он, – гарчать, – й не рипайся!»

            А я́ на слова ці криві – говорю:
            «Продовжимо спір у Москві!» – говорю.

    ...Ну, верчуся у Москві, як собака.
    Кабінети миготять, референти...
    І торочать, як один, дуже м’яко:
    «Недоречно це на цьому моменті!

    А якщо ви в ювілейному році¹
    раптом станете на ленінську вахту?
    Уяви, в якій жахливій обробці
    дасть оцінку Бі-Бі-Сі цьому факту!»

    Ну, і знов – про ордени, житлоплощу...
    «Ви працюєте, – гово́рять, – сумлінно,
    і, якби не їхнє радіо, тощо, –
    ми б звання вам надали́ неодмінно!

        В ціло́му – авжеж,
        ти тут пра́вий; але ж –
        поводитись маємо гнучко ми:
        адже ваш продукт –
        не вельвет і не фрукт,
        а табірний дріт із колючками...»

            «Ну що ж, – говорю. – Відбій! – говорю.
            Піду, – говорю, – в запій!» – говорю.

    Узяв – і запив.

    (2023)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  48. Олена Побийголод - [ 2023.08.22 07:15 ]
    1968. Уривок з радіотелевізійного репортажу про футбольний матч між збірними Великобританії та СРСР
    Із О.А.Галича

    ...Отже, суддя Бідо, який, до речі, чудово про­водить сьо­годнішню зустріч, просто чу­до­во, зро­бив догану англійському гравцю, – і матч триває. І зно­ву, дорогі товариші вбо­лівальники, дорогі наші те­ле­гля­да­чі, ви бачите на ваших екранах, як всту­пають у дво­бій цен­траль­ний нападаючий англійської збір­ної, про­фе­сі­о­нал із клубу «Стар» Бобі Лей­тон та наш чу­до­вий майстер шкіряного м’яча, аспірант Мос­ков­сько­го пе­да­го­гіч­но­го інституту Володимир Ля­лін – ка­пі­тан та улюб­ле­нець нашої збірної! У цьо­му єди­но­бор­стві (до речі, зверніть увагу, цікавий іг­ро­вий момент), от­же, у цьому єди­но­бор­стві су­пер­ни­ки змагаються не тільки в техніці во­лодіння м’я­чем, а й у розумінні само́ї, так би мовити, при­ро­ди гри, в умінні пе­ред­ба­чи­ти та випередити най­тон­ші стратегічні та тактичні задуми суперника...

    – Він мені по яйцях цілиться,
    рижий Бобі в ролі генія,
    він за те у них і ціниться,
    кожний гол – окрема премія!

    А я́ йому – на мигах, рижому:
    як не крути фінтами свіжими,
    поці́лиш в мене – я, бля, виживу,
    а я́ поцілю – ти, бля, виживи!

        Ти гадаєш, бля: зустрівся з дикунцем, –
        ну, а я зроблю культурно і тихцем.
        Я, бля, вда́рю – вже не встанеш із землі,
        а свистун цей – не помітить взагалі!

            ...Кривить фізію усміхнену –
            от осел! –
            й мимрить відповідь по-їхньому:
            «Very well...»

    ...Суддя Бідо фіксує положення поза грою – чудово про­во­дить матч цей арбітр із Фран­ції, чудово, по-справжньому спор­тив­но, суворо, по-справ­жньо­му ар­бітр між­на­род­ної кваліфікації. Отже, вільний удар від на­ших воріт, м’яч рикошетом знову по­трап­ляє до Бо­бі Лейтона, який в оточенні інших грав­ців по цен­тру просувається до нашого штраф­но­го май­дан­чика. І знову перед ним по­стає Володимир Ля­лін. Во­ло­дя! Во­ло­деч­ка! Його не обдурив фінт ан­глій­ця – він пе­регороджує йому дорогу до наших во­ріт...

    – Можеш бігати хоч милями –
    я зловлю тебе, куркулику!
    А фінти із фіглі-міглями –
    це́ все, рижий, гра на публіку!

    Не вважай мене за зайчика, –
    вже траплялись нападаючі!
    Що́ я, бля, не бачив м’ячика?
    Буду бігати світ за очі?!

        Я стою, а цей тутешній фаворит
        знову рветься лівим краєм до воріт!
        Я – на поміч, певна річ, воротарю;
        рижий – з ніг, і я так чемно говорю:

            «Ладив гол, по-товариському?! –
            Пий крюшон!»
            Він – з газону по-англійському:
            «Danke schön...»

    ...Так, дивно, дивно, просто незрозуміле рішення – суд­дя Бідо приймає звичайний силовий прийом за по­ру­шен­ня правил і призначає оди­над­ця­ти­мет­ро­вий удар у наші ворота. Це неприємно, це не­при­єм­но, несправедливо і... а... ось тут мені під­ка­зу­ють – ви­яв­ля­єть­ся, цей суддя Бідо просто чудово ві­до­мий на­шим журналістам, як один із най­про­даж­ні­ших по­лі­ти­ка­нів від спорту, який у роки окупації Фран­ції спів­пра­цю­вав із гітлерівською розвідкою. Ну, отже, м’яч встановлений на оди­над­ця­ти­ме­тро­вій поз­нач­ці, хто ж би­ти­ме, а, ну, той самий Бобі Лей­тон, він про­сто симулював травму, ось він роз­бі­га­єть­ся, удар!.. Так, прикрий та несправедливий гол, до речі, єди­ний гол за всю цю зу­стріч, єди­ний гол за пів­хви­ли­ни до закінчення мат­чу, єдиний і не­спра­вед­ли­вий, при­крий гол, забитий у наші ворота.

    – Так, заслуги наші півнячі:
    гру просрали, попри заходи...
    Добре б, це було на Півночі,
    тільки – ні, це, бля, на Заході!

    От тепер і слухай скривджено
    Федерації нотації:
    «Як же не зробив ти рижого,
    де ж твоя кваліфікація?!

        Вас, засранців, опікаєш та ростиш –
        ви, тимчасом, підриваєте престиж!
        Ти ж – радянський, ти ж міцний, як феросплав!
        Як почав – так і роби вже, щоб не встав!»

            І засіданню спортивному
            на бюро
            відповім я по-партійному:
            «Буде зро!..»

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  49. Олена Побийголод - [ 2023.08.16 14:06 ]
    1968. Балада про те, як ледь не збожеволів директор антикварного магазину №22
    Із О.А.Галича

    Таки вляпавсь я задля Тонечки, –
    гарнітур придбав їй горіховий...
    Попервах не брав я ні трошечки!
    А вже як почав – так поїхало...

    Як пішла трясти прірва-згубниця,
    й не сховаєшся десь у затінку!
    Натрясла мені дачку в Люберцях,
    натрясла мені «Волгу»-матінку...

    Гроші-грошики, сви́сти-при́свисти,
    ви і слуги нам, і начальники...
    А у нас товар – поспіль рідкісний,
    не ширвжи́ткові блюдця-чайники!

         Блюдця-чайники, фрукти-овочі –
         там будь-хто хапне, правду мовлячи!

    А у нас товар – на любителя:
    бідермаєри та Людовики;
    коли річ яка геть обідрана –
    йде у три ціни й має довідки.

    І не плутай тут – миттю висміють! –
    ранню Швабію й пізню Швецію!..
    А на днях до нас на комісію
    принесло одну старушенцію.

    А у неї крам – не кришта́лина,
    не картиночка в медальйончику,
    а платівочки: «Виступ Сталіна»,
    рівно десять штук у альбомчику...

         Я умить збагнув: встряв у ха́лепу!
         Бережись тепер злого наклепу!

    Тим ораціям – рівно гріш ціна,
    чорт її дери геть на атоми!
    Чи відмовити, є, мов, тріщина,
    чи вивчати їх вже за ґратами?!

    Це ж історія для затятіших,
    а мені – не в масть їхні ігрища!
    Тож, і взяти – жах, і не взяти – жах:
    чи то геній він, чи то ні іще?

    Он, і в пресі є варіації,
    там – полеміка та дискусія...
    А з практичної ситуації
    як виходити – геть не в курсі я!

         Їхнім диспутам – оптом гріш ціна,
         ну, а я – приймай, бачте, рішення!..

    І з усмі́шкою трохи збляклою
    я платівку взяв за платівкою,
    і кажу старій: – Красно дякую!
    Заплачу за них вам готівкою!

    І даю свої, а не касові...
    Продавці навкруг всі дивуються.
    Чесно кажучи, сума – так собі,
    та в кишені все ж не марнується!

    Примирюсь, гадав, із затратами,
    хоч ощадливість потім гризтиме...
    Ой, були вони недостатніми!
    Почалося тут щось немислиме!

         Я ж зарані знав: встряв у ха́лепу!
         Хоч сідай, пиши чорту жалобу...

    Чи помітив сам ту стару народ,
    чи базікала зі знайомими,
    тільки зранку я мав юрму́ заброд, –
    всі з платівками, всі з альбомами!

    І росте гора, і у скруті я,
    бо готівка вже геть кінчається.
    Хоч якась була б десь інструкція!
    Та інструкції в нас не мається...

    Нанівець пішла дачка в Люберцях,
    «Волгу»-матінку – вітер висвище...
    Й тільки сумніви ще коцюбляться:
    чи то геній він, чи то ні іще?!

         Я ж зарані знав: встряв у ха́лепу!
         Й хоч втопись тепер у михайлику...

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  50. Олена Побийголод - [ 2023.08.13 06:08 ]
    1966. Електронна доба
    Із О.А.Галича

    У минулий понеділок, прямо звечора
    (голова була – якась обважнена)
    заявляюсь у гараж я, до диспетчера:
    в рейс, кажу, мені відбути бажано.

    Ти давай, кажу, путівку випиши
    десь куди подалі, геть світ за очі...
    Ти мене не нюхай, я не випивши,
    це я з туги ніби замерзаючий.

    Я в неділю з ю́рмою численною
    на весіллі був, знайомство справджував;
    та не пив, коли вітали Ксенію,
    взагалі не пив, а так... зображував.

    Я ні шкалика, ні хоч півшкалика
    протягом застілля нескінченного,
    а дививсь на ксенькиного карлика,
    як із себе корчить він «ученого».

    Він, між іншим, навіть не по атому, –
    робе в НДІ десь під Каширою;
    бреше, що працює з автоматною
    чи́ то електронною машиною.

    Начеб, та́к рахує плюси-мінуси –
    просто не машина, а пророчиця!
    Ніби, каже їй: «Помнож ікси́ на синуси!» –
    і сидить, а вже вона́ морочиться...

    Слухав я все це́, як заворожений,
    й раптом в голові неначе бамкнуло,
    я підвівсь: «Привіт новонародженій!»
    Може, хтось не втямив, – Ксенька втямила!

    І пішов, ще не було дванадцяти, –
    перед ким там викидати коники!
    І в якійсь немовбито прострації
    я дійшов до станції «Сокольники».

    Пхнув п’ятак на вході турнікетові, –
    маємо під їхню хіть гацати ми;
    ну, а він – такий собі кебетливий –
    взяв, подрав штани мені дверцятами!

    Далі – не питайте в мене хроніки;
    пам’ятаю, бив його штиблетами,
    дехто реготав, лунали дзвоники,
    та мені було вже фіолетово...

    Будь же, чоловіче, за союзника!
    Пороблю до вироку на трасі я...
    Ех, до чого ж капосна ця музика,
    вся ця електронна катавасія!

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   37