ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Катерина Савельєва
2026.04.18 22:13
Весна-рясна, схопила серце в руки,
Неначе навкруги сказилися:
Щоби нiхто не вiдчував розлуки,
Метеликом у скло не билися.

Цвiтуть сади та аромат розпуки.
Пташки спiвати вже втомилися.
Весняний вiтер пiдхопив пiд руки

хома дідим
2026.04.18 21:00
мої мізки тобі не машина
для цього придуманий ші
у нього є точні рими
а також вірші для душі
не питай про ормузьку кризу
про кордицепс і мікропластик
про те чи майбутній антихрист
буде сином ілона маска

Ігор Шоха
2026.04.18 19:57
Ідуть у засвіти поети
великі, і свої, й чужі,
і безрозмірної душі,
та не усіх піймає Лета,
неуловимі силуети
багатобожжя – міражі.
У вирій рано ще летіти,
а як немає вороття,

Іван Потьомкін
2026.04.18 19:50
Біла голубка з червоними ніжками –
Польща здалека.
Польща зблизька –
Тихої ночі, наче причаєні,
В польську вчаровані,
Польську вивчаємо.
Мов відчиняємо навстежінь вікна,
Аби вдихнути свіже повітря,

Костянтин Ватульов
2026.04.18 18:01
А у місті богами забутому,
Дзвонить гучно в неділю дзвіниця.
Ми з тобою зав’язані путами,
Що не можемо вкотре звільнитись?

Хоч життя розділило нас смугою,
Та мені чомусь стало замало.
Я все більше завівся та слухаю,

М Менянин
2026.04.18 17:34
Насипані кургани* милі,
бо серце міць бере від них
і воскресає в новій силі
вогнем курганів вікових.

Як сонце в хмарах чи туманах
дає лиш знать, що є воно,
так і Жар-птиця в цих курганах

Ігор Терен
2026.04.18 13:44
                    І
Неповторимі доля і судьба
і очевидно – це одне й те саме,
як човник із паперу – орігамі,
так само, як життя – це боротьба,
як сум, жура і туга – це журба
поета над печальними рядками...
...............................

Юрій Гундарів
2026.04.18 13:06
У Музеї Заповіту в Переяславі презентували акварель «Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» Тараса Шевченка, яка тривалий час вважалася втраченою.
Комплексна експертиза підтвердила: картину створено у 1840-х роках, і вона належить пензлю Кобзаря.

Борис Костиря
2026.04.18 12:59
Безпритульний іде під дощем.
Пропікає вода до основи.
Він від світу закрився плащем,
Не знайшовши для неба обнови.

Безпритульний іде без мети,
В ліс густий, в безпритульності морок.
Не дано ж бо думкам розцвісти

Охмуд Песецький
2026.04.18 11:27
Король води й повітря - тільки він,
Становища хазяїн і прислуга,
І має право ставити на кін
Життя землян -
від ворога до друга.

Не виступай ні "за", ні "проти", -
Собі кажу, - живи й терпи,

Олена Побийголод
2026.04.18 07:54
Володимир Диховичний (1911-1963),
Моріс Слободськой (1913-1991)

Коли не знавали досягнень казкових,
у давні, минулі часи –
чекаючи коней по трактах поштових,
співали мандрівці усі:

Іван Потьомкін
2026.04.17 20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н

хома дідим
2026.04.17 18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння

С М
2026.04.17 17:32
живе на лав стріт
любить свою лав стріт
у неї дім і сад є
всі нагоди і пригоди

у неї є халати й мавпи
лінтюхи у діамантах
має мудрість і відає суть

Юрій Лазірко
2026.04.17 15:34
троє нас
набралося на віче
на безлюдді повному
корчма
де за біль
розносить вина
відчай
павутиння тче

Костянтин Ватульов
2026.04.17 15:06
І знов сидить в півоберта та абрис ніжного плеча
На стінці тінню крізь зачинене фіранкою вікно.
В руці фужер, а там настоянка холодна та терпка,
Невже влаштовує на даний час її все це цілком ?

На білій шкірі видно анемічні сині русла вен,
На шиї об

Борис Костиря
2026.04.17 12:06
Стійка душа розчинить у собі
Тривоги й болі, як міцні метали.
Те, що прийшло в запеклій боротьбі,
Повільно і розпачливо розтало.

Розтали в плесі озера чуття,
Потужні пристрасті, земні закони.
Не викликає більше співчуття

хома дідим
2026.04.16 19:57
ось поет на променаді
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже

Костянтин Ватульов
2026.04.16 19:17
Розповім тобі казку про літній насичений вечір,
Там лілійника жовтого довго п’янить аромат.
Там стежинка вузька поміж хат у травичці зеленій
Упирається в став, де качки на воді майорять.

Розповім тобі казку про осінь з молочним туманом,
Що вкриває

Євген Федчук
2026.04.16 17:52
Упереджуючий «удар» Ізяслава.

Життя мина. Уже на схилі літ,
Коли рука не здатна меч тримати,
Схотілося перо до рук узяти,
Щоб змалювати той далекий світ,
Якого вже назад не повернуть.
Схотілося події описати,

Артур Сіренко
2026.04.16 17:04
Я довго йшов
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.

Я шукав Істину

Охмуд Песецький
2026.04.16 13:18
Знати про гостинці мав би вчасно,
І про красну мову бранзолет -
То й кохання ватрище б не згасло,
Щастя поривалось би на злет.

Ну окей, життя іде як шоу,
Слухай-но сюди й собі прикинь -
Тільки ми побачимося знову,

Борис Костиря
2026.04.16 13:01
Ледь чутні промені ранкові
Проб'ють могутню німоту,
Знайшовши ті слова у мові,
Які ословлять пустоту.

Тендітні промені пробудять
Від сну тяжких, лихих століть,
Штовхнувши у нудотні будні

Ігор Шоха
2026.04.16 12:52
Міняються і віра, і пенати,
і ніби рідне здалеку село...
у пам’яті прив’ялене зело
і кетяги калини біля хати.

І це минає. Тяжко поміняти
зло на добро або добро на зло.
Не меншає колег, але обняти

Ігор Терен
2026.04.15 19:44
                    І
Знову охопила ейфорія
голови одурених людей.
З огляду на світові події
мало клепок і всихає ґлей
в авторів словесної стихії
вичахлих теорій та ідей.
На землі, опаленій війною,

хома дідим
2026.04.15 16:59
квіти троянди квіти лілії
гіацинти
змальовані на цераті
на столі за яким сидиш
що анічого не важить
вір мені синку
але тобі хотілося
ще сотворити вірш

Сергій Губерначук
2026.04.15 16:13
Сію дні крізь сито –
аж трясуться груди.
Ніде правди діти –
буде час мій, буде.

Виросте на дріжджах
вимішане тісто,
й пиріжечка діждем,

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Тетяна Левицька
2026.04.15 10:44
Цвітуть: конвалії, бузки,
аж млосно понад кручею,
та я плету терпкі думки
із будяка колючого.
Черемха грона снігові
розвіяла по щебеню.
Холодні хмари угорі
перини стелять лебедю.

Олена Побийголод
2026.04.15 06:41
Костянтин Ваншенкін (1925-2012)

Ти любиме, життя,
люди здавна ведуть про це мову.
Ти любиме, життя,
я люблю тебе знову і знову!

Що несе майбуття?

Віктор Кучерук
2026.04.15 05:39
В березні та квітні
Проліски блакитні
Рясно зацвітають у лісах, -
І знедавна вітер
Духом первоцвітів
Швидко та без опору пропах.
І стоїть в повітрі,
В березні та квітні, -

Світлана Пирогова
2026.04.14 22:09
У тому квітні молодість співала,
Цвіт абрикосовий п'янив і дихав,
Хоча оплутали доріг спіралі,
Але запало в серце цвіту диво.

Корона сонця задивлялась. Тепло
тобі і їй у пелюстковім танці.
Позаду залишились лози, терни,

С М
2026.04.14 13:30
У Мангровій Долині ухопивши промінь сонця
Усе коливається від бейбі до ци
Бейбі бейбі чому би не вівторок
О давній демон лиє ром у чаї
Бейбі мила кажи мені що треба
У чому річ кажи мені що за біда
Кажи чому не вернешся додому о
Кажи у чім причина я

Пиріжкарня Асорті
2026.04.14 13:14
Досить складним видався переклад, бо текст був, а з консультантів – лише скупі дані в Інтернеті, підкріплені ексклюзивом давніх свідчень. І ми вже знаємо, що плем'я було маловідомим, і якщо траплявся на узбережжі хто-небудь з нього, то це було не щод

Тетяна Левицька
2026.04.14 12:38
У душевному багатті
ми згораєм, Боже!
Пообіч гробків розп'яття
на Голгофу схоже.
Цвинтар тулиться барвінком
до кори земної.
Навкруги голосять дзвінко
матері Героїв,

Борис Костиря
2026.04.14 11:55
О, скільки непрочитаних книжок
У двері стукають, летять у вікна!
Із царства необхідності стрибок
Здійсниться, ніби полум'я велике.

Книжки стоять, мов роти і полки,
Готові йти у бій за честь і правду.
У них спресовані тяжкі віки,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лія Ланер
2026.04.18

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Чорнява Жінка - [ 2012.03.21 21:09 ]
    смех_печаль
    старый мим в любимом немом кино –
    он сегодня горький алкаш-скрипач –
    как покажет рожицу – да, смешно,
    а посмотрит пристально – ну, хоть плачь.

    так и ходят за руки смех_печаль,
    и в гнезде заоблачном спят дожди,
    и с улыбкой нежною палача
    кто-то ждёт в обещанном впереди.

    2012


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (38)


  2. Олександр Високий - [ 2012.03.21 18:11 ]
    Вірш до Євро-2012. МИ ПЕРЕМОЖЕМ!

    Автор Олександр ВИСОКИЙ.

    Нам Євро посила сам Бог.
    І він нам на підмогу.
    Ми ще не знали перемог.
    Здобудем перемогу!

    Почнем зі шведа. "Остен нах"?
    Повторимо Полтаву.
    Це буде крок рішучий наш,
    Наш перший крок до слави.

    Ша шведом упаде француз,
    Напищений і гордий.
    Картонний гей, бубновий туз
    Отримає по морді.

    Англійця теж ми пригостим.
    Для нього є пилюля.
    Прийшов він золото грести?
    Та - бац! - отрима дулю.

    І ось він, бажаний плей-офф,
    І шлях в фінал відкритий.
    Та що нам німець, "Хенде хох"?
    Він буде нами битий.

    Не знаєм ми про біль і страх,
    Усім ми скрутим шию
    І золото не хитрий лях,
    А ми здобуть зумієм.

    Без жодних сумнівів. Вперед!
    Ми вірим в фарт і в себе.
    Країна з нами. Айдестенд?
    І нам поможе Небо.

    Ми всіх порвем. І Кубок наш.
    Шалена буде драка.
    Євро-Юкрейн - це супершанс.
    Ми переможем! Крапка.
    14.03.2012.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  3. Олег Гончаренко - [ 2012.03.21 17:18 ]
    КВІТКА РОДУ
    Вона заглядає ще в Ніч, як у Воду
    (її не понищить ніякий Батий!)
    розкрилена Квітка Прекрасного Роду –
    твій тотем, твій хран і твій Храм, золотий.
    Ніколи ця Рута Вогню не поляже,
    світитиме так до «закінчення днів»
    для багрянородних наслідників княжих –
    пречистих, пречесних Дочок і Синів.
    Лиш зрадникам в Полі самотньо і голо,
    а нам іще дива – до Неба окрест.
    Прислухайся – чуєш Праматері голос?
    Вдивися – проявляться Колос і Хрест!
    Імущим додасться. У мудрого є все.
    Розступиться ще й перед зрячим імла,
    де Божа ознака – Зоря Вифлиємська
    на рідний чорнозем (так рідно!) лягла.
    Дійди! Долюби! І постань перед світом!
    Ще, мій Українцю, не згашено вись!
    Під німбом цього кришталевого цвіту
    воскресни, возникни, воспрянь, вознесись!
    І доля велична чекає на тебе!
    Ми вічні! Ми віщі! Жадаймо своє!
    Вертаймось у безкрай праотчого Степу!
    «Не цураймося, признаваймося,
    Бо ще ж багато й нас є…»

    2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (5)


  4. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.03.18 01:28 ]
    я тебе проклинати не буду....
    Я тебе дивувати не буду,

    Бо собою залишусь надалі.

    І тебе не закличу до суду:

    Душі наші обидві зстраждалі.



    Я тебе проклинати не буду,

    Бо прокльон - перепони, вагання,

    А без тебе, мов з голоду й скрути,

    Я помру - а це вже не страждання.



    Не страждати - це просто

    Жити.

    Без любові,

    Тебе забути...

    Це не плакати і не тужити:

    Хіба гірше щось можна здобути?


    з давнього


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (15)


  5. Олег Гончаренко - [ 2012.03.15 17:25 ]
    СВІЙ КРАЙ - ЯК РАЙ!
    Усе тут накипалося спокону
    до повного єднання і злиття…
    Її по-іншому й не зробиш, ніж іконно,
    оцю Картину Українського Буття.
    Її по-іншому не варто і робити,
    бо як ще наживеш чуття живі,
    залишившись самотнім-серед-світу?
    Це – карб «Щаслива радість на крові»!
    Без неї ти й забудеш – родом звідки.
    Без неї втонеш в (золотих!) пісках.
    Отак виболюй – квіточку до квітки,
    лист до листка і колосок до колоска…
    Твори цю Істину закохано і дивно,
    не пожалкуй ні рим, ні кольорів,
    щоб навіть той, хто вже забув родинне,
    побачивши, заплакав і прозрів!
    Не пожалкуй ні співу і ні крику,
    втань у оце Безмежжя просто й сам,
    щоб той, хто вмер, закам’янів навіки
    під ним, таки здригався й воскресав!
    Метнись душею ще вирами синіми
    (бо ти ж і Небо вистраждав колись!) –
    лиши цей Заповіт Завітний синові:
    «Свій край – як рай!» І прихились… І помолись…



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  6. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.03.09 20:27 ]
    я лишь ветка
    не печаль я, не ласка,

    не радость,

    не забытая кем-то

    сладость.

    не таблетка от боли

    любовной,

    не дорога удачи

    ровной.

    я лишь ветка

    вишневая,

    видно,

    как до боли бывает

    обидно

    у окна, все одна:

    печально.

    упустила момент

    созиданья...

    09.03.2012. 20.30.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (19) | ""


  7. Василь Юдов - [ 2012.03.08 00:37 ]
    З СВЯТОМ ВЕСНИ, КОХАНІ!
    Весняний квіт у березня долинах
    Приносить в часі радісні думки.
    Бо вже ніхто нічим ніяк не спинить
    Ходу краси щорічну крізь віки.
    Оновлюйтесь і Ви, кохані, милі,
    До Вас спішить іще одна весна.
    Черпайте в неї все - і цвіт, і силу.
    Така пора замріяна у снах.
    Розверзнеться туга на синім небі,
    Прощальний танець снігом набіжить.
    То так дано змивати що не треба
    З лиця весняних котикових віть.
    Оновлюйтесь в красі і думці свіжій.
    Земля не стерпить пороху старінь.
    Розпалює весна насінням сонне збіжжя,
    По новому єднаючи коріння поколінь.
    А хто колись замовить Богу слово,
    Що вже не можна більше молодіть.
    Не вірте цьому. Бо вже пісня нова
    В долинах березня народженням звучить.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2012.03.04 22:31 ]
    ВЕСНЯНА ДЕПРЕСІЯ
    Живу, неначе птах з крилом підбитим,
    Де тінь любові мертвої вита,
    Не може радість серце оповити,
    В якому розтеклася пустота.

    Пливуть хмарки - сомнамбули сонливі,
    Де холоду байдужа сіра сталь
    Жарини сонця всмоктує хапливо,
    А на землі накульгує печаль.

    Де ніжності затоптаної парость
    Надламаною гілкою всиха
    І стука у вікно потворна старість,
    Мов палиця та зігнута й суха.

    Київщина, Конча Озерна.

    4.03.7520 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (16)


  9. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.02.29 23:51 ]
    А що буває....
    ...
    А що буває,
    Як зникає
    Людина?
    Була ще
    Нині!
    Тут розмовляла,
    В душі живе ще -
    А вже - немає.
    Ні!
    Не померла!
    Жива-здорова!
    А просто зникла:
    Бо я - тривога...
    ...
    А що буває,
    Як сніг зникає?
    Іде далеко?..
    Летять лелеки,
    Шумлять здалека,
    Бринить бджолина
    Сім`я ревнива,
    Шпаки черешню
    Уже шукають
    Усі радіють,
    Чому - не знають...
    ...
    А що ж то буде
    Як Місяць зникне?
    Душа затихне...

    22.00. 29.02.2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (15)


  10. Юрій Лазірко - [ 2012.02.27 20:15 ]
    евклiдовий простiр
    евклідовий простір
    склади
    в триб
    ми
    вектори росту
    хочеш
    стри
    хай перестрибує
    нейронною рибою
    він у світ
    де нас немає
    а є
    політ
    і паралелі
    стін і стелі
    підлоги
    скрип
    не той

    ой

    курсивом
    накидаю
    масиви
    раю
    де за все
    питають
    мене думки
    глухі й дзвінкі
    масні й тонкі
    і на кульбабок
    схожі

    а може
    просто
    крайнебом
    снів
    пливи
    в мені

    бо там
    на дні

    намулено
    світу
    що пролітав

    нанесено
    міток
    де є вода

    густий
    цей осад
    бджолиний мед
    що вкрали оси

    під ним
    зрослося
    моє земне
    тяжіння
    вміння
    тримати бій
    цвісти терново
    в золі зорі
    тобі
    горіти словом
    сплавляти текст

    дорога й серце
    душа і хрест
    чотири сторони
    в одному я
    на них розп’ята
    любов моя

    27 Лютого 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (24)


  11. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.02.27 00:02 ]
    Бажання
    Я жінка прОста,
    Як ображають,
    Не скажу гостро,
    Лише прощаю.

    Я жінка ніжна,
    Як обіцяють
    Кохати вічно -
    Я все прощаю!

    Я хочу щастя,
    Не зірку з неба,
    Я хочу прЯсти
    Життя для тебе!
    Не хочу птаха
    У високості,
    Лише з тобою
    Прожити просто.

    27.02. 2012. 0.35.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (24)


  12. Любов Бенедишин - [ 2012.02.24 11:37 ]
    Моїй любові…
    Хоч би гілочку від Персефони –
    чи відпустить ушосте Харон?
    Заборонене і безборонне.
    Тора Слова і слави тавро.
    Я – за обрій… Умієш – молися.
    Повертатимусь, доки ти є.

    …П’ятикнижжя моє. П’ятивисся.
    П’ятисмертя безсмертне моє.

    2012



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (36)


  13. Юрій Баюрак - [ 2012.02.17 22:05 ]
    Коли дивлюся вглиб твоїх очей...
    Коли дивлюся вглиб твоїх очей,
    Я бачу небо у своїй блакиті.
    Прийшло кохання враз тієї миті
    Як наступає темрява ночей.

    Все сталось так раптово і миттєво,
    Що ти не встигла погляд відвести.
    Блакитні очі,здатні з розуму звести,
    На мене глянули воістино життєво.

    Я в них побачив сенс мого життя.
    Та глибина і мудрість всього світу
    І та краса,що притаманна літу,
    Мене вернули десь із небуття.

    Тепер це літо проведемо разом,
    А потім осінь,зиму,радісну весну.
    Щоночі милуватимусь,допоки не засну,
    Твоєю посмішкою,що приходить з часом.

    Пізніше сон розчиниться в мені,
    Чи то пак я розплавлюся у ньому.
    Рука в руці і ми йдемо додому,
    І щастя з нами, тепер ми не одні.

    Я вже не дам розлуці і гіркій печалі
    Ставати на заваді нам обом.
    Як знимки у новий фотоальбом
    Моменти відберем найкращі і більш вдАлі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  14. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.02.16 20:05 ]
    Одиночество
    Одиночество.
    Мгла
    Без отчества,
    Ненакрытый стол,
    Тяжести покой.

    Одиночество...
    Сны, пророчества,
    За окном закат -
    День прошел -
    Ты рад!

    Одинок
    Не тот
    Кто один.Совьет
    Для него душа
    Тихо, не спеша
    Место для тепла.

    Хуже,
    Если души,
    Зависть-холод
    Сушит...
    Вот тогда
    она
    Навсегда
    одна.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (9)


  15. Олександр Григоренко - [ 2012.02.16 15:58 ]
    ***
    Лотоса чаша - Престол души,
    Львиное сердце внутри.
    Путь наш великий, мы плечом к плечу идем
    Освещая мир пути в лабиринте сумрачном...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Марина Богач - [ 2012.02.13 19:41 ]
    ***
    Тобой, с зари и до темна
    любуюсь восхищаясь!
    чему еще ты хочешь научить?
    Как дивно лепа ты, красотами нежна.
    Очарована я тобою, - наша Матушка-Природа.
    2012г.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Наталя Чепурко - [ 2012.02.11 09:42 ]
    Приватна зимова подія.
    Візерунками вікна прикрашені,
    Мов серветки тонкої роботи-
    Ще з дитинства лишились ці враження:
    Снігова Королево! Та хто ти?
    Приходянка з Далекої Півночі?
    Чи народженка сніжної віхоли?
    Ті вуста льодьоні та співочі
    Ніччю зимною в вікна надихали...
    А я те ворожіння підслухала,
    Стала свідком казкової ночі...
    Цілу ніч на віконечко дмухала,
    Заметілі дивилася в очі.
    Що хотіла я там побачити?
    Феєричну нездійснену мрію?
    Чи свою самоту відзначити,
    Як зимову приватну подію?


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  18. Юрій Лазірко - [ 2012.02.10 15:55 ]
    блискавицi серця IX
    1.
    я не вмію
    тонше
    тонше
    ріже сміх
    але знаю
    краще
    краще би
    не знати
    як вмирає
    сонце
    оживає сніг
    для прошитих
    кулями
    солдатів

    2.
    а назад
    ні кроку
    гребля спин
    це ми
    і це нам
    стояти
    на краю затятім
    сукровичним
    соком
    рани напувати
    і просити
    в неба
    клаптика землі
    вирію
    на виріст
    як у журавлів
    а в землі
    на спокій
    пуху
    на лопату
    і живого слова
    між людьми

    3.
    цей фронт
    не порвав
    лампасів
    моїм і чужим
    генералам
    ні планів
    із карт
    ні окопів
    ні вервиць
    із тіл

    останнє
    ура
    вляглося
    і вже
    не вставало
    вогнем охрестили

    у братську могилу
    скидали
    душ опій

    чекали пайка
    і свіжої крові

    та тил

    згодовував
    матами слово
    дроти
    прокладував
    наче
    в гніздо вибухівки
    із рацій
    розхлюпував
    брагу
    і щось лепетав
    про честь і відвагу
    направивши
    в голову
    цівку

    4.
    а як же нам
    вижити
    і не піти

    година така
    словам
    не вгодити
    а дії
    не стерти

    вступитися
    важче
    ніж вмерти

    скуповує
    щедро
    відвертість
    неміряний
    страх
    до отих
    зачитаних
    болем
    ровів
    і Богом забутих
    в крові
    незнаних героїв
    що серцем
    гоїтимуть
    небо в траві

    10 Лютого 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (18)


  19. Олександр Григоренко - [ 2012.02.09 23:00 ]
    надвигается шторм
    Внимание! Надвигается шторм..
    Пред всеми откроются врата,
    Предстанет грациозно и величественно бездна...
    Человечеству дано было время осознать,
    Какой выбор оно может принять,
    Это в страхе пленными страдать
    Или в радости жить-процветать.
    Когда спросят у меня, - а твой?..
    Отвечу: начал путь, который предназначен мне судьбой,
    Оседлал волну препятствий дерзко
    И на ней вперед, друзья - Домой!
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Юрій Лазірко - [ 2012.02.09 15:23 ]
    блискавицi серця VIII
    1.
    не човником
    у рай

    я відпускав
    цей світ
    неначе
    леви
    гриви
    густий
    і полохливий
    при струшуванні слів

    коли він
    небом ріс
    збивався
    часто
    в зливу
    здавався
    свічки тілом
    при подиху малів

    розчісує його
    жіноча берегливість
    розбурханість
    грайливу
    спростовують зубці
    намісники
    пера
    в чорнильному
    масиві

    яке життя
    красиве
    коли слова
    не гра

    2.
    ще не кажи
    пора
    у рай
    мені
    за досвідом
    до діда
    херувима
    коли
    легким
    недосвітом
    покрита
    світу
    волосина
    коли
    ще колеться
    колись
    на до
    і після
    половини

    скажи думкам
    щоб розійшлись
    а не вбивались
    клином
    у друге дихання
    гостинне
    перебування
    на межі
    між
    німотою
    і ранимим
    пересуванням
    за рядком
    душі

    3.
    пишіть
    і переписуйте
    мій бунт
    ці
    я
    підкріплені
    пером
    і кров моя
    розбірлива
    оздоба
    для паперових
    бур
    бурлесків
    і уяв
    це
    рев_
    о_
    лю_
    ці_
    я
    в одній особі

    9 Лютого 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (25)


  21. Богдан Манюк - [ 2012.02.08 17:50 ]
    БЕЗСОННА НІЧ
    Лабрекон-вітрило,
    фриз підвіконня,
    якір люстри,
    рам гарпуни
    запливли у ніч,
    де моє безсоння
    велемовним
    арго струни.
    Абордажі світла,
    обрАз алюри -
    не згашу
    у душі вогонь.
    Чорна мітка літ
    і стріла Амура
    розірвали
    пітьми кордон.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (9)


  22. Юрій Лазірко - [ 2012.02.07 23:44 ]
    блискавицi серця VI
    1.
    серце жінки
    сном багате
    скільки їх пішло
    на страту
    не всихала кров

    кляте
    ремесло
    у ката

    гнала кривдника
    на свята
    не давався він
    чекати

    часом
    кликала його

    і розводила
    вогонь
    частувала
    ним надію
    бо ще та
    горіти вміє
    не бере пожитків
    не кидає
    швидко

    в часу
    рукави на ліктях
    очі спиті
    від знесвіття
    погляд
    сплячий
    недитячий
    а на шиї
    хрест
    він один
    як перст

    іншого
    їй не наплачуть
    стіни дощові
    і зрячі
    бо життя
    скупе
    на любов
    тепер

    щоб любити
    треба мати
    Господа
    й тебе

    мій невбитий
    сну
    каже серце
    ну
    нумо
    відкриватись
    і весну
    впускати
    ласувати
    млість

    2.
    лине
    ластівкою
    вість
    серце жінки
    божа хата
    що не вміє
    бомжувати
    хай заходить
    гість
    і невгоєно
    лягає
    у куточку
    де не крає
    попередній рай
    серце жінки
    ай

    3.
    мильна булька
    милість

    грай
    розлуко
    грай
    серце жінки
    для печінки
    осад
    і осілість

    серце жінки
    емігрує
    і воно
    не заночує
    при чужому
    тілі

    а над ним
    у груди
    молоко наллється
    ніжкою проступить
    з-під ребра
    заб’ється
    сонце
    більше світу
    і зачне світити
    і не перестане
    світло те
    боліти

    8 Лютого 2012


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (26)


  23. Юрій Лазірко - [ 2012.02.07 16:16 ]
    блискавицi серця V
    1.
    судомно
    там де
    суджено
    притомні
    ми
    і збуджені
    роз’ятрені
    вином
    судилося
    судинами
    від істини
    грайливої
    до Істини
    ранимої
    іти на прощу
    знов

    2.
    панно
    листа
    без овиду
    риплять
    вози
    від холоду
    завмер
    дороговказ
    слова
    воли
    зневолені
    уста
    колеса сповіді
    в задавненім
    давно
    зі серця жовч
    витискують
    час
    вже не є
    колискою
    а дишлом
    для возів

    3.
    щокою
    у сльозі
    мій жаль
    іржу впускає
    і(р)же єси
    на небеси
    добро
    на те
    що вкоїть
    Каїн

    7 Лютого 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (17)


  24. Юрій Лазірко - [ 2012.02.06 19:15 ]
    блискавицi серця IV
    1.
    біс
    на біс
    на босу ногу
    з пекла вибіг
    на гопак
    гупу-тупу
    головою
    мов орда
    пройшла
    тобою
    аж зачавкало
    опак
    що зліпався
    із душею
    від замісу
    Божих спроб
    постарів
    позабивався
    трохи небом
    більше склом
    звуком оммм
    надій розбитих
    не опак
    а в серце тромб
    вічні я
    добро
    зі злом
    сперечаються
    як жити
    доки
    тромб
    в дорозі
    до
    там де є
    чому боліти
    там де
    мітлам
    не летіти
    повторятись
    ноті
    до
    де вагітне
    світом
    слово

    2.
    басом затягнув
    розмову
    не дихнути
    зайвий раз
    демоне
    ніде мене
    ти не зрушиш
    без образ
    в мене
    серце
    в образах
    в мене
    людно
    і краса
    відбивається
    небесна
    відбувається
    чудесне
    я
    ще сто разів
    воскресну
    поки ти
    зготуєш
    квас
    на вороже
    ворожіння
    на ножі
    розбудиш
    тлінність
    втнеш
    душі
    земне
    коріння
    я розсіюся
    зерном
    надархангельским
    і сном
    першим
    про людину
    з глини

    3.
    хай у пеклі
    стане синьо
    ти важкий
    на слово
    нині
    я його
    за бари
    я йому
    мольфаре
    раз важкий
    то плюнь
    в графу
    кинув біс
    мов ніж
    у спину
    вогнепальне
    тьфу
    і вона
    затліла
    і віршем
    згоріла
    залишився
    яв
    я
    у небо
    фур
    і скидаю
    синь і
    квартирую
    в свинях
    нагле
    бісовиння
    хай пече
    чортині
    ратичне
    ходіння
    до води
    до згуби
    біса
    доведу

    6 Лютого 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (15)


  25. Юрій Лазірко - [ 2012.02.03 21:39 ]
    блискавицi серця III
    1.
    в тир
    пішли вітри
    долі
    люди
    ти
    яблучко
    поспіле
    поцілунок
    вцілив
    просто
    перейшов
    дощ в тобі
    зайшовсь
    густо
    перекрапав
    я для тебе
    хляп а
    ти мені
    за мапу
    у країні снів
    з поцілунку
    ніч
    потекла
    де клич
    материнський
    збігся
    ти мене
    не бійся
    звийся
    по мені

    2.
    ми одні
    на дні
    головного болю
    де тут небо
    де тут гнів
    справа жде
    а зліва
    колить
    я
    де ти
    а ти
    де місяць
    не знаходить
    слів
    і місця
    і чекає
    ще немає

    за очима
    нерви грають
    посідають
    й знову
    смикають
    за брови
    за уста
    за тіло
    а співають
    легше
    ніби кров
    не вперше
    з голови
    пускають

    політала
    пташка
    та
    не залетіла

    3.
    на листочку
    осінь
    висушила
    літо
    можна
    одягати
    і у рай
    летіти
    а коли
    ще прала
    виспівалась
    світом
    видихлась
    тобою
    і твоїм
    болів ти

    3 Лютого 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (18)


  26. Юрій Лазірко - [ 2012.02.03 15:26 ]
    блискавицi серця II
    1.
    лінь
    шукати
    задушевно
    язикату
    тінь

    напевно

    з фрейда
    крейда
    з крейди
    коло
    а за колом
    нерви голі
    ходять
    ними
    сон і вій
    треба ж
    бідній голові
    обходити
    з вієм
    душу
    і знайти собі
    амінь

    2.
    хворий ян
    красою інь
    плаче та
    його гріхами
    від утіх
    пішли
    тамтами
    янне можна
    інне так
    і не так
    не втакт
    їм акт
    проголошення
    любові
    приголомшення
    у мові
    всіх овіршених
    складів
    ян
    не має
    що хотів
    інь
    не знає
    де хотіти
    де захоче
    мало світу
    і багато бліх

    тут
    не до утіх
    і
    не до тамтамів
    хворий ян
    красою інь
    плаче та
    його гріхами

    3.
    вже не рими
    сніг
    не пішов
    а біг
    наступав
    на крапку
    назбирав
    у шапку
    тридев’ять земель
    що йому
    бігме
    до моїх думок
    білий кляп
    немов
    підростає
    в роті
    і нема як
    плоті
    надихати
    світ
    розпускатись
    від
    сонячного
    дива

    в лемах блюзу
    зливах
    я колись
    відтану
    словом
    проросту
    і весна
    заранить
    і прорветься
    стук
    на балад
    пороги

    очі затулив
    бо за чимсь
    з дороги
    янголи
    прийшли

    3 Лютого 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (18)


  27. Анастасія Поліщук - [ 2012.01.31 11:46 ]
    Треба тиші
    Не треба слів. Не треба. Треба тиші. Вона співа про істину пісні.
    Коли верба струмки віттям колише, послухай тиші мелодійні сни.

    Забудь про шум. У світі лише тиша. Вона одна казки оповіда.
    Коли читаєш хитрі ноти вірша, вона тобі на душу осіда.

    Коли заводять зорі хороводи, коли звучать сопрано соловїв,
    Послухай тишу: хай її клейноди в тобі заглушать блудний смак дощів.

    Коли окутав вечір павутинням твої думки й вже очі сповива,
    Послухай тишу – хай її проміння в тобі осушить сірий клапт багна.

    Не треба слів, ти тишею напийся. Вона убивця жадісних тривог.
    Послухай тишу, в тишу тихо влийся – бо тишею до нас говорить Бог.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (12)


  28. Олег Гончаренко - [ 2012.01.26 14:39 ]
    НАД НИМИ ВОРОНИ КРИЧАЛИ
    Бувають все-таки іще часи урочі,
    коли так солодко сумується удвох.
    Тоді якраз у ополонках ночі,
    роботу кинувши бридку, рибалить Ох.
    Отак він крила виокремлює зі скрути:
    і тіням притаманні дні сумні…
    Та щуки навертаються у круки
    (чи – «обертаються»?), і кручать, як дурні.
    Ви у туманах думаєте думу.
    Чому б і не подумать раз на рік?
    Погано – сум не відрізняється від шуму,
    і накладаються поняття «крук» і «крик».
    Ви сидите – куйовдите волосся.
    Ти тихо ждеш коли зітхне вона:
    «Ну що ж, нехай! Далося, як далося, –
    ласкавий ліс, далечина-галичина…
    А, зрештою, чого іще нам треба?»
    Ти буркнеш: «Хоч – не буря, то й – дурня…
    Є місяць, вітер, вечір, зорі, небо –
    всі складові, щоб нудьгувати навмання».
    Плечем зіпершись на свої тьмяні причали,
    зачнете лагідно печалі микать мох.
    Вона шепне: «Над ними ворони кричали…»
    Ти Оха всує пригадаєш: «Ох…»



    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  29. Богдан Манюк - [ 2012.01.25 15:38 ]
    ПРОРОЦТВО ПРО ОСТАННІЙ ВІРШ
    (з посмішкою)

    З рун окатого міста,
    з мотлоху призм арго
    викличуть вічні гнізда
    потяг вірша мого.
    Строфи - вагони грішні
    в передчутті зими
    вечір, що трохи Крішна,
    вибарвить із пітьми.
    Назва вестиме оком,
    вікна вестимуть суть.
    Зблисне Сергій Осока:
    о, таємничо - gut!
    Рим запальна покора,
    ритм - як циганки гріш,
    бо камертони Чорі...
    Мчатиме прямо вірш.
    Оклики на осонні,
    темінь і світло карм,
    інших віршів перони
    і аватарок шарм -
    янголом у минуле
    з цензором душ на прю.
    ...Завше останній чуло
    в огниво чи... в зорю...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (22)


  30. Анастасія Поліщук - [ 2012.01.23 05:35 ]
    Намистом срібним падали униз...
    Намистом срібним падали униз
    І розбивались об каміння люті,
    Ті спогади, провісники спокути,
    В душі зривали неспокійний бриз.

    Ті спогади... Щасливі і безхмарні,
    Роки дитинства відпливли у даль.
    Скувавши душу у дамаську сталь,
    Лишились пити щастя у кав'ярні.

    А очі все проймає пам'ять літ,
    Злетівших з гір, немов стрімка лавина.
    І знову й знов настане світла днина -
    Дитинство повернеться в сивий світ.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  31. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.01.21 20:20 ]
    * * *
    я не буду казати тобі -

    напиши мені, напиши,

    може, відчай у душу закрався,

    може, просто у ній ти сховався...



    а душа твоя - дивне створіння...

    точно знаю, що я їй не рівня,

    стільки затишку , ні, не створити...

    а хто зможе тебе ще й побити?



    я не буду писати, промовчу,

    тихо воду у ступі потовчу,

    почекаю - а раптом душа

    ще й про мене тихенько згада?..

    5 сентября 2011 г.


    milewska…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  32. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.01.18 03:24 ]
    * * *
    Вже спрагу у житті не раз я мала-
    Та тільки горде "Я" -не смій - казало! -
    Терпи!
    Якщо ж є доступ до води- усе ж іди!
    Терпець занадто нас зашліфував!!!

    То ж до води!
    Повзком чи кроком -
    Кому яка до нас морока -
    Як сам не дойдеш - пропади,
    А зможеш -інших проведи -
    Забуть намову Заратустри,
    І Ніцше стадії пройди -
    На третій вже ти. Уяви,
    Зумій себе туди підняти!..

    Це так важливо - сам не пий -
    Та інших напоїть зумій -
    Стань над добробутом для себе.
    У людях є таких потреба!!!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (10)


  33. Марина Богач - [ 2012.01.17 20:50 ]
    казкове життя
    Природа - дивовижні рухи краси,
    Вони дарують любов завжди.
    Хід її величний кожного дня.
    Дванадцять місяців у році,
    Двадцять чотирі дні - відпустка моя,
    Вони рікою насолоди, бринять як казка.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.01.17 03:33 ]
    Два листи з дна
    Пам`яті загиблих на підводному човні,
    «Курськ» присвячується...

    Лист перший (в день загибелі)

    Вода, пісок чи, може, глина
    Вони тепер мене поглинуть
    На цілу вічність.
    Боже мій! Я жить хотів,
    Та не зумів...
    Я довго вірив, довго вірив,
    Страждав, надіявся і мріяв,
    Як повертатимусь додому...
    Та раптом зрозумів: нікому
    Ми не потрібні. І в пітьмі
    Я засинав... І в тому сні
    Я бачив сина, небо, землю!
    Тебе кохана. Я не стерплю
    На тому світі зла такого!
    Про нас забули?! Ні, списали!
    А ми тоді того не знали...
    І довго вірили й чекали...

    А нас тоді уже списали...


    Лист другий (в день підняття тіл з дна)

    Вже не живу, тепер я точно мертвий.
    Це так нестерпно мила, так нестерпно...
    Вже не живий, додому не поверну,
    Де місце є для моряка? Таверни
    Знайти на можу для душі...
    То, може, ти знайдеш на цвинтарі
    Місцинку на самісінькій горі,
    Де сухо геть,
    Нема води ні краплі!
    Тоді, я вірю, наче раптом,
    Підніметься душа із глибини,
    Але, моя ріднесенька, зніми
    Із себе чорне плаття безнадії.
    Бо в ньому гасне й ця остання мрія,
    І одягни найкращі свої шати,
    Щоб не змогли в тобі вдови пізнати!
    Помолимось тихенько – ти і я –,
    Щоб відійшла на небеса душа моя...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (5)


  35. Марина Богач - [ 2012.01.16 22:12 ]
    смысл жизни


    Соединяются Солнце с Луной,
    чистое сердце со светлым умом
    смысл их жизни - не иметь,
    а творить радости добром.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.01.16 18:29 ]
    Чудо світу ( літні спогади)
    Доспівають яблуні в саду…

    Я сюди вже більше не прийду.

    І, мабуть, і через десять років

    Я згадаю, як червонощокі

    Обпадали, перебиті градом…

    Може, ми були тоді і раді

    З’їсти впале сонечко на землю…

    Та для мене стало одкровенням,

    Справжнім чудом пізнання природи…

    … І як соромно тримати біля рота

    Згусток сонця, справжнє чудо світу –

    Яблучко, що градом перебите.

    2005



    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (3)


  37. Олександр Григоренко - [ 2012.01.12 11:16 ]
    маяк
    чем крепче держится маяк
    тем меньше шторм может повредить ему
    для каждой материи вселенной
    есть момент испытания ее прочности
    простота красота и бесстрашие -
    Христос и Будда ничего иного не говорили
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Григоренко - [ 2012.01.10 13:08 ]
    узором любви
    Лодка - память, жизнь река.
    Крылатая наша душа удостоена чести
    Во всех побывать океанах любви и огня.
    Слушай сердце свое, ему известно все,
    что нужно для исполнения мечты.
    Нас вперед ведет предназначение,
    Вперед - в Изгибы Целого Беспредельности.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  39. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.01.04 23:37 ]
    * * *
    Ніч впала тихо,
    обплела земне, тривожне,
    дико-тихе почуття.
    Я вже давно
    далеко не весна,
    та ще мене
    і в зиму не пуска.
    У спокої
    незнаних відчуттів
    я проживу ще років
    кільканадцять,
    як Бог дозволить...
    Світ мене зігрів,
    я маю щастя
    в путь земних
    збираться,
    вже знаючи ціну
    - " а я живу".
    І я іду,
    радіючи дощу,
    і спеці,
    і порадам,
    і тривозі.

    Я не згораю
    у тяжкій знемозі.
    А просто йду
    по вибраній
    дорозі.

    05.01.2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (7)


  40. Богдан Манюк - [ 2012.01.04 12:35 ]
    БАЛАДА ПРО БУНТ КАМЕНЯ
    Ярославу Саландяку

    Чи кане у майбутній чорторий,
    чи вкаже місце грізному бедламу -
    бунтує камінь, велет мовчазний,
    на бездоріжжі зрадженого храму.

    У млі брати, що розгубили міць.
    Довкруг не ті вже різьблені обличчя.
    Його ж ні хитрістю, ні силоміць
    ніхто не ув'язнив, не втаємничив.

    Той - оберіг, а той - хитка плита:
    у каменів також щодня зигзаги,
    а він... а він - печаль і висота
    загублених у мареві варягів.

    Як і вони, із мохом на плечах.
    Як і вони, вертається з обману.
    Тому й бунтує, щоб не в жах і прах,
    не в розпач ранку і не в безталання.

    Ще ревно князь поклониться йому,
    коли впадуть на груди орди вражі,
    та чи удвох долатимуть пітьму,
    породжену давно у сяйві княжім?

    Слова камінні - мовби полини,
    які одвіку звабам долі винні.
    Бунтує камінь, велет мовчазний,
    вустами Бога мовлячи людині.
    2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (10)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2012.01.02 01:32 ]
    ДОЛЯ
    Я - голосу печальний раб,
    І непитущий, некурящий,
    Співець твоїх небесних зваб,
    Мистецтва жертва я пропаща,
    Кохання жертва непутяща,

    Що увійшла в життя ріку
    Без розуму обачних лоцій,
    І чашу долі п`є гірку –
    Сліпе знаряддя у потоці
    Всіх незагнузданих емоцій.

    Таланту жертва я свого
    І слова-кременю, не вати,
    Що може викресать вогонь
    І ним же щастя убивати…
    За віщо, фатуме проклятий?!

    …Змирився з волею небес,
    Тяжку на плечі взявши ношу,
    Несу над прірвою свій хрест
    І буйні пристрасті стриножу…

    Чи упаду чи переможу?..

    2.01.7519 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (23)


  42. Олександр Григоренко - [ 2012.01.01 23:10 ]
    *** ***
    Новый год радость уюта горит свеча
    Мы вдвоем поет рояль
    В пламени встречи пылает любовь твоя
    И Розарий чистоты скрывает вуаль
    Но вот платье нежностью снято твое
    Осыпаю цветами храм истинной красоты
    Песнею лебединой любви озарю в Рождество
    Согрею коснувшись крылом струн души
    Праздником волшебства венчание Вселенных
    Во благо МИР Единым Светом МЫ
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2011.12.28 19:21 ]
    Моя ГАЛАКТИКА
    мене нема ні в відстані, ні в часі,
    я пролетіла крізь галактику свою...
    не засумую, не зазлюсь -заплачу :
    я просто так, між іншим тут живу.

    … тут сонце світить,
    може, і тепліше,
    можливо, шурхіт трав -
    солодший сну,
    та ми живем лиш раз,
    і я ціную,
    свою дрібну й просту -
    ГАЛАКТИКУ - свою


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  44. Олег Гончаренко - [ 2011.12.28 09:11 ]
    ТИХО МЕЛОДІЯ ЗВУЧАЛА

    Які «початки» ще стовпить, які «начала»?

    Препросто родяться «царі» й «богатирі».

    Ти пам’ятаєш, як мелодія звучала

    тобі колись і в горі угорі?

    Весь мир тихенько всотувавсь у безмір –

    у значену хрестами далину.

    Там Вічний Жид тихенько квилив: «Вей із мір…»

    Сад спрагло так виснажував весну.

    Діди з домів ішли у домовини

    (і зі своїм ти розминувся лиш на дні…),

    проживши трохи більше половини,

    а інше розгубивши десь в огні.

    Їм одібралося бажання знати й мати,

    тож кожен просто з рани висмикнув свій чоп.

    Тебе тоді й народжувала мати

    при світлі поминальних ще свічок.

    Одразу мантією огорнули тіло…

    Корону й миро принесли у дар жлоби…

    Але зате ворони туркотіли

    там, над колискою, як справжні голуби!

    Будила музика таланти, ще таїнні,

    розбурхувала прагнення слабі.

    Й ти зрозумів, що народився в Україні,

    і ця мелодія навіки у тобі.

    2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (10)


  45. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2011.12.26 20:20 ]
    * * *
    Ніщо не диха.Повна ніч.

    Не світять зорі, їхніх свіч

    Не допуска печаль туману...

    Та все чекає: прийде ранок,

    Сховає смуток всіх і всього:

    Знов посмішки,і рух. Та мана

    Нічного шарму знов настане.

    Ніч - чародійниця, красуня.

    Хоча ми в ній злегка у сумі,

    Проте цей щем - чарівний трунок!


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  46. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2011.12.25 22:57 ]
    * * *
    Вся кава випита до дна,

    нема ні суму, ні досади,

    І знов одна іду до саду,

    вся кава випита до дна...


    Той сад - це спогади.Вже час

    забути все, і линуть далі.

    Я там покину всі печалі,

    Той сад, і кава - спомин вас.

    А я іду тепер вже далі.


    В саду постою лиш хвилину,

    і нині я тепер покину

    ті спогади про вас.І каву,

    що ароматом поєднала.


    Вже кава випита до дна,

    а смак її давно забутий...

    Я кинусь до людей. Добути

    смак жить без кави

    і без вас!


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  47. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2011.12.25 19:11 ]
    Я нічия (споглядаючи картину Едварда Мунка)
    я не чиясь...я просто ні-чи-я.
    це не гординя -просто так буває:
    душа пустельну істину пізнає -
    і після цього раптом завмирає.


    у нас з душею зговір тихий є:
    ніхто нікому жить не заважає,
    думок печалі серце не приймає,
    вони вже відлетіли в сизі далі...


    я нічия... я просто - нічия.
    це не гординя - просто так буває.
    душа вже не струна. нема печалі -
    вона живе так амнезійно стало...

    червень, 2011


    http://www.facebook.com/photo.php?fbid=211412998924426&set=pt.206706692728390&type=1&theater


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  48. Жозефіна де Лілль - [ 2011.12.24 17:58 ]
    Казонька про Князiвоньку

    Камінь, ножиці, папір – усе, як в дитячій грі.

    Ножицями з паперу вирізаю сніжинки

    І приклеюю до шибки.

    А камінь лежить на дні

    у криниці серця – і нічирик і ні чичирк.

    Черкаю знічев'я на аркуші щоденника каракульки,

    заповнюю розум повітряними кульками нових ілюзій,

    приміряю нові маски, а чи яка пасує?

    пасьянси розкладаю, торигаю ящичка запертого судничка

    іч який! не відчиняється без ключика...

    а ключика ніц не видко... швидко стемніло швидко...

    а криниця холодна-холодна, а камінчик глибоко-глибоко

    страшно самій пірнати...

    і немає ні Івана-дурня, ні Котигорошка-мудрого

    щоб Князівоньку порятувати...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  49. Ната Вірлена - [ 2011.12.16 16:26 ]
    далі
    Обривається нитка, дійшовши останнього натягу,
    і чекання, неначе чека,
    тільки раз вилітає із рук:
    остаточно і точно (уміло і сміло).
    Це не голос помер - це в мені не лишилося натяку
    говорити усім зрозуміло.
    І зібравши всі сили, готовий до всякої всячини,
    остогидивши власне стояння на міні, мов п*єдесталі -
    ти чекаєш призначене. Чекаєш. Чекаєш призначене.

    А воно десь чекає далі.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  50. Олег Гончаренко - [ 2011.12.15 14:50 ]
    ПСАЛТИР

    Старий, стомившись од щоденної борні,
    од суєти, яка - є дійсність нині,
    приліг собі спочити у труні,
    чи краще би сказати - в домовині.
    Колись, коли ще силонька була,
    а клен засох, старий, біля порога,
    її він видовбав із цільного ствола,
    як індіанець писану пірогу.
    Сміявсь: "Помру, то й сплавте по ріці!
    Сягну нарешті, може, моря-окіяну?"
    І ось помер... Явились два старці,
    такі ж, як він, - почвари окаянні.
    Учора ще і розпивали десь на трьох...
    Один дістав старий Псалтир з-під поли:
    "Помолимось! Хай легко прийме Бог
    усопшого раба свого, Миколу!"
    Та книжка вельми цікавенною була:
    хтось любо душу вилив на папері.
    Поки читав, зібралось півсела
    підслухувать під вікна і під двері.
    І мрець заслухався! А ранком, під кінець,
    сам Бог проник із односельцями до хати,
    забувши, що розстрига-панотець
    ніколи взагалі не вмів читати.

    2009 р.


    Рейтинги: Народний 4 (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   31