ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Федчишин - [ 2011.02.04 23:11 ]
    В"язень
    Прикутий ланцюгами до землі,
    Він з тугою взирав у сині далі
    І пружив м"язи, пробував стальні
    Ті пута, що злетіти не давали.

    Лише думками озирав весь світ,
    Лише любов"ю обнімав планету,
    І серце краялось від пережитих літ,
    І кров тяжіла, мов свинцем розлита.

    За стільки літ нічого не зробив,
    Прожив життя, а результатів - «зеро»!
    Здувались вени, ніби батоги,
    Та пута (щоб порвать) не було сили.

    Ще раз напружся! Ще один лиш раз!
    Вклади у це зусилля згусток волі,
    Вклади вогонь, що в серці не погас,
    Вклади страждання, й оберемок болю!

    Затисни зуби, притисни язик,
    Свідомість - у очікуванні злету!
    Напнулись жили і завмер кадик,
    Щось затріщало...Я лечу, плането!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.06)
    Коментарі: (2)


  2. Ігор Федчишин - [ 2011.02.04 23:02 ]
    Встань, Тарасе
    Встань, Тарасе, подивися
    На свою Вкраїну,
    Із висоти на нас грішних
    Поглянь у цю днину.
    Подивися і скажи нам,
    Що казав - не чули,
    Не хотіли, не уміли,
    Та й просто забули.
    Твої думи - твої квіти
    Ми не доглядали,
    Не читали, не леліли
    Та й не поливали.
    На урочистях так любим
    Похвалитись світу:
    Он які ми освічені,
    Кобзареві діти.
    Декламуєм так пафосно,
    Аж мороз по шкірі
    І самі лиш підглядаєм
    Чи всі в то-то вірять.
    А в душі ( якщо душа є)
    Лиш однеє - гроші.
    От душа ніяк із серцем
    Стрітися й не може.
    І стоїть отак понині
    Розрита могила,
    І немає правди в хаті,
    Ні волі, ні сили!



    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  3. Ігор Морванюк - [ 2011.02.04 22:54 ]
    Втеча
    Я від себе втікаю у сни.
    Вечір губить натруджені руки.
    Приголуб, пригорни, притисни,
    Аж до серця, до болю розлуки.
    Сни це там де є ми, а не ями.
    Де надії не десь і не вже, а ще поруч і з нами.
    Де не випиті краплі роси.
    Там де хоч чи не хоч, де проси не проси.
    А все діється з власної волі,
    Бо й думки там здорові й не кволі.
    В снах геть битви не схожі на битви,
    Тут живеш ніби ходиш по бритві.
    Я від себе втікаю у сни,
    Де минуле далеко з майбутнім,
    Де сьогодні завжди й не наступне.
    Хоч у снах доживу до весни.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (3)


  4. Віктор Мельник - [ 2011.02.04 22:23 ]
    Із пекла асфальту – босонiж в чорнобильськi роси
    Із пекла асфальту – босонiж в чорнобильськi роси.
    Пiд кожним листком – крижана материнська сльоза.
    У трави, густi, як дiвочi одкинутi коси,
    Забiгти на хвильку – i вже не прибiгти назад.

    Вдихаю повiтря – мов руку засовують в груди,
    І сходяться нiгтi в скривавленiй плотi легень.
    ... А птаство щедрує, а сонце – ллється зусюди,
    Дзвенить i смiється останнiй наш, чорний наш день.

    Сивiють поети ламаючи пальцi i строфи, –
    Хоч криком глуши похоронний прошарк пiдошов.
    І сходять приречено на всенароднiй Голгофi
    Прилюдно згвалтованi Вiра, Надiя, Любов.
    1989


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  5. Наталія Крісман - [ 2011.02.04 22:46 ]
    ЧОМ НЕБО РИДАЄ?
    Чи небо ридає, чи сльози прогіркли,
    Чи Богу відомо про наші бої?
    Живемо давно по нелюдяних мірках,
    Уже не шукаєм щасливої зірки,
    Аж стали сумні солов'їні пісні...

    Чи сонце схололо, чи ми надто кволі,
    Що сили не маєм недолю здолать?
    Ми біль у душі витісняємо...болем,
    Не маючи голосу - прагнемо соло
    І втратили віру в небес благодать.

    Ідем манівцями й не бачим дороги,
    Бо вогник надії у серці погас.
    Пора воскресити у душах нам Бога,
    Знайти в собі сили здолати пороги,
    Щоб небо слізьми не ридало за нас!
    4.02.2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (18)


  6. Богдан Сливчук - [ 2011.02.04 21:56 ]
    ДВІ КОСИЦІ ДЛЯ БАТЬКА
    Знов несу до сповіді косиці *,
    І поставлю під хрестом свічу.
    Щоб душа – ця білокрила птиця
    У цей день погрілась досхочу.

    Знов несу до сповіді… Морози…
    (Сонце вгору – холод по землі).
    Намагаюсь зупинити сльози,
    Мов гірко-солоні кристалі.

    Знов несу до сповіді… Сьогодні…
    Вам не часто за життя носив.
    Плаче свічка на сніги холодні,
    Вітерець розносить голоси.

    Знов несу до сповіді… Під дубом
    Вже нові з’явилися хрести.
    Біль стає клубком, аж цілим клубом,
    Видихаю: Господи, прости…

    Вдарив дзвін у згорбленій дзвіниці,
    А сльоза згоріла, мов печаль.
    На морозі квітнуть дві косиці
    І дитинно схлипує свіча.

    Січень - лютий 2011

    * квіти (діал.)



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (4)


  7. Володимир Сірий - [ 2011.02.04 18:53 ]
    Нащо , серце, вирушаєш
    Нащо , серце, вирушаєш
    У хирляву путь, -
    За ребристим небокраєм
    Лиходії ждуть
    Із шунтами для аорти,
    Холодом для вен
    І казенної роботи:
    Ескулап – рентген,
    Асистентка - ртуть срібляста
    І добродій – цинк.
    Їх зустрінеш – точно баста!
    Що там нікотин.
    Ти давай, зміни свій напрям,
    Захвилюйся знов,
    Глянь яка чудова Катря!
    Що, - скипає кров?
    Бачиш, - холод відступає,
    Бета – промінь мре,
    Потихеньку оживає
    Почуття старе
    І тужавіє охляле,
    І пашить бліде.
    У полях пружисте рало
    Землероб веде.
    Б'є в дошки сталеві цвяхи
    Столяр молодець.
    Бачиш, серце, як ти крахи
    Зводиш нанівець.
    Відпочинь собі до рання
    По важких трудах,
    І забудь про шкутильгання
    І безвольний шлях.

    04.02.2011.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  8. Віталій Білець - [ 2011.02.04 18:14 ]
    Морозний вечір
    Морозний вечір в інею іскриться,
    Сосновий бір у білій пелені
    Захмарився...
    В імлистій далині
    Вросла у сніг покинута хатина...
    Немов навіки продана вітрам
    Знелюдніла...
    Лиш сива павутина
    Наплуталась поміж віконних рам.

    Руді льоди у місячному сяйві
    Поблискують зажурено зі стріх
    Криштальним гроном...
    Суне на поріг
    Приблуда-ніч у срібному хітоні,
    В сонливу даль навіюючи сни.
    А час...
    Він мов застиг на підвіконні
    В засніженій домівці до весни.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  9. В'ячеслав Романовський - [ 2011.02.04 17:58 ]
    * * *
    На землі мозаїка кленова,
    жовтий смуток сіє падолист.
    І гулкі Левада і Основа,
    наче птиці в ирій подались.

    Харків мій у віхолі прощальній,
    трохи ще - і щезне барва з віт,
    і внесе каблучку обручальну
    вже зимовий - чорно-білий світ.

    Жаль, твоя любов, як ця погода -
    теплоти колишньої нема.
    Ще крокує містом осінь горда,
    а між нами - так давно зима...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (7)


  10. Василь Світлий - [ 2011.02.04 15:34 ]
    Воспоминание о Любви.
    Знаешь, а ведь мне твердили,
    Будто, о тебе всё сказки.
    Будто нет тебя в помине,
    И что ждать любви напрасно.

    Годы, годы всё кружили.
    Днями, днями осыпали.
    Мы же были всё такими,
    Словно нас не разлучали.

    Как-то ты мне раз приснилась.
    Правда без лица в вуали.
    Как-то вдруг всё изменилось
    И вот я теперь в печали.

    Знаешь, мне так одиноко.
    Дальше быть как мне – не знаю.
    Жизнь так от меня далёка.
    Я так о тебе скучаю.

    Знаешь, а ведь мне твердили,
    Будто, о тебе всё сказки.
    Будто нет тебя в помине,
    И что ждать любви напрасно.


    2011


    Рейтинги: Народний 5 (5.47) | "Майстерень" 4.5 (5.39)
    Коментарі: (53)


  11. Віталій Ткачук - [ 2011.02.04 15:29 ]
    "До Бога"
    Нема ні голоду, ні мору, ні війни,
    На пальцях рук – небачених видовищ.
    Дружини ситі, ніби чорні вдови,
    Коханкам пишуть: «Після вжитку – поверни»
    І йдуть з коханцями під сиві ясени
    У змові.

    Так, наче й зовсім не валився Вавилон,
    Ушир подався, раз не вільно вгору.
    На огляді новітньої Гоморри –
    Аншлаг. Й ніхто не клякне соляним стовпом,
    На ніч ховаючи свій внутрішній Содом
    За штори.

    Балансувати між майном і небуттям,
    Диктує страх, причаєний за рогом.
    А в пункті «Рай», куди усі дороги,
    Ключами бавиться необране дитя
    І ставить штампи перелітним молитвам:
    «До Бога».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (8)


  12. Світлана Гармаш - [ 2011.02.04 13:12 ]
    Між іншим
    Не журюся.
    Не плачу.
    Не треба.
    Все минулось.
    Минувся і ти.
    Не далеко мені ще
    До неба.
    Я боюся тебе.
    Й висоти.

    Не застигну.
    Хіба що зненацька.
    Загойдається день
    Серед днів...
    Стрепенеться сльозина
    Юнацько.
    Я піду.
    І минуся.
    Як гнів.

    03. 02. 2011р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.03) | "Майстерень" 5.25 (5.14)
    Прокоментувати:


  13. Світлана Гармаш - [ 2011.02.04 13:43 ]
    На чужині
    Чатує вітер при долині,
    Шугає він туди-сюди.
    Жалкує осінь на калині,
    Кетяг роси - волоть сльози...

    Дошкульно стеляться тумани.
    Ще й мутне небо - пліч-о-пліч.
    Я знаю - все це через маму,
    В якої день - це чорна ніч.

    Цей дощ, напене, не дволикий,
    Порошить тут і бродить там.
    Та щось тривожно завелике
    У відчутті дітей до мам.

    Котрі отам, за горизонтом
    Не сплять, у докорах сумні;
    Котрі без війн, але на фронті,
    Чекають діточок ввісні.

    Чекають звісток з Батьківщини
    Либонь в мереживах думок.
    Щораз, щотрепетно, щоднини
    Назад ступати серцем крок

    Сльота осіння. Опліч смуток.
    Отак ждемо мамів і доль.
    Ще мить і цей словесний жмуток
    Скраплине в душу. Мине роль.

    Зостануться туман і сльози
    Й пожарина в душі німій,
    Рубіж чекань, де тануть грози,
    Де між чужими ти не свій.

    Де ждуть не осені злотави,
    А чужинецьких холодів.
    Там сниться матері отава,
    Тут сняться дочкам матері.

    І так щоразу. Доостанку.
    Ущухне біль. Принишкне сум.
    Там ждуть вкраїнського світанку,
    Наосліп рвучи прикрість дум.

    "Все буде добре! Бережіться..."
    Отак промовлено щораз.
    "Не зволікай!" - колише віття.
    "Не забарись!" - прохає час.

    Дочки й мами. І вже онуки
    Зовуть "ба, ба-ба" в телефон.
    Так хочеться злелечить руки,
    Щоб перетнути рубікон.

    А ми все ждем. "Не так погідно
    У нас сьогодні. А як ви?"
    "А в нас, матусю, вірогідно,
    Змаліли серця від туги..."

    "Із чужини верніться, мамо!
    Дошкульно терпне так душа..."
    "Побуду тут я ще. Зарано...
    Поможу вам я" - несхотя

    Притишить голос. Мовчки плачем.
    І ще тяжкіше на душі.
    А небо молиться. Неначе
    Відчутно аж на чужині...
    8-9. 11. 2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.03) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  14. Світлана Гармаш - [ 2011.02.04 13:22 ]
    ..........
    В день храмового празника у моєму селі Малий Ходачків.

    Осінній день.
    Щось листопадно.
    Притихли хмари й небеса.
    Повечоріло.
    Вже й принадно
    Всміхається в траві роса.

    Затишно серцю.
    Як ніколи!
    Молитва лине наче спів.
    Вже й болі падають додолу.
    Лиш спокій сує звідусіль.

    Отак плекаю мрійно в слові
    Сумління своє мовчазне.
    То може слово те,
    У Мові
    Людською правдою війне.

    Михайле сивий злотогранний,
    Склонись за нас в ці теплі дні.
    Прости прощений
    Покаянних,
    Бо ми все ж грішні і земні.

    Бо зболені одним народом,
    Наскрізно пройняті
    Дніпром.
    Михайле,
    Ми - одного роду,
    Зігріті під одним крилом...

    Ми зрізані одним окрайцем.
    І що ж таїть - покришені...
    ...ми владою і працею.
    Однак іще НЕЗНИЩЕНІ!
    29. 11. 2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.03) | "Майстерень" -- (5.14)
    Прокоментувати:


  15. Ірина Калашник - [ 2011.02.04 12:26 ]
    Вийди в поле, ліс, долину...
    Йди в ліси, поля, долини,
    Де співа зелений храм,
    Запитайся тополини,
    Як жилось нашим батькам.

    І на гомін тополиний
    Відізветься все навкруг,
    Скинуть трави ранній іній,
    Заговорить й каміньдруг.

    Всі наперебій розкажуть,
    Як жилося в тих часах.
    Де і як було, покажуть,
    Без неправди на вустах.

    Не мовчатиме каміння,
    Серед гомону юрби,
    Пам'ята горіння, тління,
    І опалені горби.

    Як згадає про дорогу,
    То й дерева зашумлять,
    Нагадає поклик рогу,
    Вчуєш як вози скриплять.

    Все й про все тобі розкаже
    Тихий відгомін трави.
    Зірка вірний шлях покаже.
    Лиш прийди, прийди, прийди…

    13.10. 2005


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.84) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (2)


  16. Ігор Рубцов - [ 2011.02.04 12:29 ]
    Чарівний сон
    Зимові ночі довгі-довгі.
    Додому з́апізно дочовгав,
    Промерз, як цуцик на вітру.
    Мене, приймаючи в обійми,
    Крижини з серця ніби виймуть -
    Тепер вже точно не помру.

    Розкривши оксамитні крила,
    Нас чорноока ніч зморила,
    Відправивши у забуття.
    Та розірвав пітьму морфею
    Чудовий сон: сади, лілеї,
    А я - пуст́отливе дитя.

    Качки купаються на ставі,
    Біжу бос́оніж по отаві,
    Але не боляче мені.
    Землиця тепла і дрімотна...
    Пішли роки безповоротно,
    Та ось, вертаються у сні.

    У нім - серпнева літня спека,
    А ще - турботливий лелека
    Годує з поля пташенят.
    Козля гарцює білолобе,
    Нахабна ґава гострим дзьобом
    Мале лякає кошеня.

    В моєму сні дитячі втіхи,
    І все наповнюється сміхом:
    Людське з божественим злиття.
    Нажаль, і сни бувають різні,
    Вони то лагідні, то грізні,
    Як віддзеркалення життя.

    19.11.2007




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (11)


  17. Тетяна Яровицина - [ 2011.02.04 11:26 ]
    Лютнева поезія
    О друже, який ти красивий!
    Хіба що... бракує тепла.
    Дивися, мій красене сивий,
    я руки тобі простягла!
    Глузую, коли ти нестерпний,
    лютуєш... Бо відаю я,
    як прагне змагатися з серпнем
    ласкава усмішка твоя!
    Для людства – це примхи погоди...
    Для тебе – забава, кураж,
    що вдало контрасти природи
    вкладає в зимовий пейзаж!

    ...Буваєш різкúм і мінливим:
    веселим, легким, чарівним,
    нестерпно брудним і сміливим,
    яскравим, дзвінким, крижаним,
    проникливо гарним і чистим,
    принизливо зверхнім і злим,
    холодним, стрімким, променистим,
    піднесеним, тихим, смутним...
    Ти різний – щодня і щомиті!
    О друже, як личать тобі
    і річечки, кригою вкриті,
    і очі – сумні й голубі!

    ...Я вдачу твою прохолодну
    колись – все одно – розтоплю!
    А може... почнімо сьогодні?
    Ти ж бачиш – уже і не сплю,
    бо мрію прогнати морози!
    Хіба не того ти хотів –
    розчулено хлюпати носом
    від майже людських почуттів?

    Не бійся, коханий, огуди –
    із вітром вона відгудé!
    То ж зватись Весною не буду,
    якщо я не зваблю тебе!
    Ми разом зануримось в повінь
    п’янких, незабутніх хвилин,
    і літо підставить долоні
    для наших цілющих краплин,
    розкине рушник веселковий,
    приспить у шовковій траві...
    І теплі краплинки любові
    притулять щічкú до землі.
    ...Достигнуть хліби життєдайні,
    заквапиться в гості зима...
    ...Щасливий ти будеш в коханні
    і гордий, що все – недарма!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  18. Ігор Федчишин - [ 2011.02.04 04:20 ]
    Тарасові думи
    Тарасові думи
    скорботи і суму,
    Тарасові мрії
    на Вічній горі,
    Віків буревії
    Тарасову віру
    поклали на струни
    вчорашніх рабів.

    Упали кайдани
    від міці братання,
    а потом і кров"ю
    роз"їло хомут.
    Візьмемось за руки
    під стягами Злуки,
    здобудемо з боєм
    останній редут.

    Останню опору
    вселенського мору,
    останню фортецю
    вселенського зла,
    і барвами терцій
    озвуться у серці
    Тарасових творів
    святії слова!

    Новою добою
    засієм любов"ю
    родючі поля
    і широкі лани,
    щоб паростки волі
    зросли в колос долі,
    всміхнулась земля
    і Дніпра береги.

    А ще в нашім домі
    забудемо втому,
    а правду піднімем
    на іконостас.
    В новій Україні,
    мир матері з сином
    і слава героям,
    як й мріяв Тарас!


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (2)


  19. Ігор Штанько - [ 2011.02.03 23:16 ]
    Захворіло довкілля весняним чеканням
    Захворіло довкілля весняним чеканням,
    Забілів на папері мій вірш, мов надія…
    А здалося не встигну… вагон вже останній…
    Чи вдалося знайти? А про час і не мрію,
    Бо від зміни осі і Земля поспішає
    В неозору глибинь закосмічних дірок.
    Тут зима на парковці – білий ферарі.
    І не лізь на рожен, ти ж мабУть не ділок.
    Ти куди? Тут давно усе зайнято снігом.
    Ти куди із Весною? Тут паркан на віки.
    Зрозуміло, що черга, а я перебігом…
    Хоч промінчик її, ну хоч помах руки…
    Не пускають ніде. Хоч би Муза на поміч,
    Чи кульгавий Пегас допоміг пронести…
    А здалося – відлига. Та бурулька у комі,
    Бо Пегас десь в заторах… Як весною цвісти?

    2011.02.03


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (3)


  20. СвітЛана Нестерівська - [ 2011.02.03 23:45 ]
    Сон
    Ти одружився із калиною,
    Бо в неї кісточки сердець,
    А я помру за Україною,
    Як знову піде під вінець

    До рук чужих вона Месією
    Уже не втрапить в цім житті.
    І з лесбіянкою-…ією
    Не вмре за сіті золоті.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  21. СвітЛана Нестерівська - [ 2011.02.03 23:53 ]
    Я - українка!
    Не слави ради. І не ради зради,
    Не ради білих цвяхів у труні
    Усе це приготовано мені.
    А тільки … задля, задля зорепаду.

    Коли пісні складалися у вальс,
    А нас було … було нестерпно мало,
    Хтось плакав, не пізнавши справжніх нас,
    Когось життя непевнеє лякало,

    Хтось піднімав веселки протиріч,
    Хтось опускав свій прапор на зупинках.
    І відродили кості наші Січ.
    Я – українка, Боже! Українка!


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  22. СвітЛана Нестерівська - [ 2011.02.03 23:51 ]
    Я - українка!
    Не слави ради. І не ради зради,
    Не ради білих цвяхів у труні
    Усе це приготовано мені.
    А тільки … задля, задля зорепаду.

    Коли пісні складалися у вальс,
    А нас було … було нестерпно мало,
    Хтось плакав, не пізнавши справжніх нас,
    Когось життя непевнеє лякало,

    Хтось піднімав веселки протиріч,
    Хтось опускав свій прапор на зупинках.
    І відродили кості наші Січ.
    Я – українка, Боже! Українка!


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  23. СвітЛана Нестерівська - [ 2011.02.03 23:33 ]
    Україно моя
    Україно моя, ти як айстра
    В повноті невблаганній літ.
    Я із тебе почну політ
    Свого духа, святого майстра.

    І із ран мого каяття
    Заіскриться сталеве гроно.
    Я залишусь у твоїм лоні,
    Не вмираючи всім на зло!

    Я колись на хресті розпята
    Прошепочу імя у вік.
    Ти стоятимеш, як стояти
    Не зумів іще чоловік!



    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Григоренко - [ 2011.02.03 23:25 ]
    Драупади
    Твои слова в эфире,
    Пронзают душу во плоти.
    Твои мысли ко мне-
    Соединим два берега реки.

    Видео, фото, числа, слова:
    Впереди, сорок седьмая верста.
    Поступки мои, во благо Любви.
    Я ЕСМЬ ТЫ, вместе - Драупади МЫ.

    Не покупаем, не продаем мы Истины.
    Верим, Дышим, Живем в Любви.
    Муж-жен-ственность есть Бог, Он
    В мужчине и женщине,
    Это Атма, обитель души.

    2008-2011г.
    ,.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  25. Софія Кримовська - [ 2011.02.03 20:02 ]
    Жебрачка
    Де перетинаються дороги,
    де кипить базар, немов баняк,
    дівчинка просила щастя трохи,
    жменьку, дрібку. А без нього як?
    Човгали підошви по асфальтах,
    курява здіймалася і смог.
    І базар гудів захриплим альтом.
    День болів неясністю думок.
    Ніби ніж, проміння надосіннє –
    хоч бери і обрій лезом ріж…
    Дівчинка хотіла щастя сильно
    і тепла… а простягнули гріш…


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (32)


  26. В'ячеслав Романовський - [ 2011.02.03 20:44 ]
    То не біда...
    То не біда, що ниті срібні
    В літах залишили сліди -
    Ми один одному потрібні
    Сьогодні, завтра і завжди.

    І не всиха в очах і серці
    Те життєдайне джерело,
    За котре ми в неспиннім герці
    Б'ємось, аби воно жило,

    Іскрилось, тішило літами
    В любові, злагоді, теплі
    І ми не повзали - літали
    На цій осонценій землі.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (10)


  27. Володимир Кравченко - [ 2011.02.03 20:30 ]
    Про що ти мрієш
    Світить сонце, та вже не гріє,
    стали довші осінні ночі,
    я не знаю, про що ти мрієш,
    я не знаю, чого ти хочеш.

    Тихий сум жовтим листом сіє,
    це мовчання таке пророче,
    я не знаю, про що ти мрієш,
    я не знаю, чого ти хочеш.

    Біль у серці, та що подієш,
    чи омана, чи хто наврочив,
    я не знаю, про що ти мрієш,
    я не знаю, чого ти хочеш.

    Щось не так. і тому не смію
    подивитись коханій в очі,
    запитати, про що ти мрієш,
    і дізнатись чого ти хочеш.

    Лине час, та жива надія,
    а душа знов і знов шепоче,
    я не знаю, про що ти мрієш,
    я не знаю, чого ти хочеш.
    2000


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  28. Володимир Кравченко - [ 2011.02.03 20:54 ]
    Суєт і дум осінній листопад
    Життя подешевіло. І на ринку
    вже вища вартість килима. А там
    сновидою снує людський талан,
    не маючи ні сну, ані спочинку.
    Лиш тополиний пух німих підписок
    несе задуму непорозумінь,
    а в пустозвонні чорних піднебінь
    розмив сльоти і самоцвіту присок.
    Оце і все. Лише зворот до згуби
    від цих лихучих закидів та дій,
    та щось шепоче в вухо,-ти радій,
    іди в весну, цілуй гарячі губи,
    забудь про смуток, сполохи, спочинок,
    іди в весну, втопись в її росі,
    віддай життя коханню і красі,
    якщо не все, то хоч його відтинок.
    І спалахнуть в душі рясні стожари
    лише на мить,і понесе назад
    суєт і дум осінній листопад
    в цей світ тужний, у світ покори й кари.
    1999


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  29. Любов Бенедишин - [ 2011.02.03 19:12 ]
    Плутанина?
    Караюся
    поправкою суттєвою,
    якій життям
    завдячує
    цей світ.
    Сам Бог
    тобі призначив
    бути з Євою.
    А я не Єва.
    Я - твоя Ліліт.

    Впереміш:
    і насіяне, й навіяне.
    Зі мною -
    а не з кимось! -
    безліч зим
    щасливий
    чийсь Адам...
    І невтямки йому,
    що тужить десь
    його Ліліт
    за ним.

    2004(2011)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (35)


  30. Оля Оля - [ 2011.02.03 19:30 ]
    давай.
    мой маленький милый брут.
    ну вот ты со мной снова.
    мой преданный друг. салют.
    ты держишь свое слово.

    нет, мы же не на войне.
    ты можешь быть кем угодно.
    я верю тебе вдвойне.
    ты ж действуй вдвойне свободно.

    хороший мой, подсекай.
    я уже на крючке рыбкой.
    еще раз меня предай
    землей под ногами зыбкой.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (5)


  31. Оля Оля - [ 2011.02.03 19:27 ]
    только бы..
    мне срочно нужна помощь.
    а то могу задохнуться.
    внеочередная полночь.
    вот только бы не загнуться.

    удушье слепых серых стен.
    ужасно хочу проснуться
    под титры немых кинолент.
    вот только бы не загнуться.

    померкшие звуки дождя.
    еще бы раз затянуться
    и выбросить из окна.
    да только бы не загнуться.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Ігор Рубцов - [ 2011.02.03 16:58 ]
    Мене спитав колега
    Спитав мене колега на роботі:
    "Чи легко жить у Божому ярмі?".
    Я "виписав" чимало поворотів
    І далі мчу по фінішній прямій.

    Задав йому зустрічне запитання:
    "Без Бога як? Кажи начистоту."
    "Не годен я зробити порівняння,
    Не мав потреби кланятись Христу."

    І мовив я про впевненість і спокій,
    Христос мені - як гавань кораблю.
    Мільйони нас і ми не одинокі,
    Не знаю всіх, та кожного люблю.

    Даремно кажеш ти:"Тебе, шановний,
    Із вашою мораллю попрошУ...
    ПостАрію,- покаюсь, безумовно.
    Ще вільним кілька років погрішу.

    Не ти один розумний на повчання,
    І сам би міг побавитись винцем.
    Критерій визначається бажанням,
    Традиції дідівські є взірцем."

    Не варто закидать на досвід предків,
    Свого життя вони плели канву.
    Не скажеш Богу:"То була чернетка,
    Я наново життя переживу."


    "Послухай, друже, істини заради
    Скажу від себе кілька добрих слів:
    Вино не щире, в нім нема розради,
    А у жінках розпусних - й поготів.

    Вважаєш, я на тому знаюсь мало?
    Нажаль, спізнав доволі хибний шлях.
    І шинквас, і війна, всього бувало,
    Гуляв як вітер вільний у полях.

    Зачувши про Христа, казав:"Не хочу!",
    Поборником релігії не був.
    Якщо до раю, думав, не доскОчу,
    То тут хоча-б побільше нагрібу.

    Розтрощив Бог мої сталеві пута:
    Доволі жити в мороці густім.
    Веселим і без Бога можна бути,
    Щасливим і свободним - тільки з Ним."


    04.11.2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (12)


  33. Мирослава Каганець - [ 2011.02.03 15:21 ]
    Диво-ніч
    Надворі ніч — усім щось сниться,
    Спокійно й затишно усім.
    Однак мені чомусь не спиться,
    Я непокоїлась, а втім,

    Можливо кращої нагоди
    Не буде у турботний час -
    З душею досягнути згоди
    І все обдумати ще раз.

    Ця тиша, спокій, темнота
    І ніжне листя шелестіння,
    І місяць, зорі, самота -
    Це все — Божественне творіння.

    Сиджу і думаю, гадаю,
    І пишу скромні я вірші.
    Своє життя переглядаю,
    І зазаираю в глиб душі.

    Чудова ніч! І серцю мила!
    Наснагу ти мені несеш
    І я по-справжньому щаслива,
    Коли на землю ти прийдеш.


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (4)


  34. Мирослава Каганець - [ 2011.02.03 15:11 ]
    Одкровення з Богом
    О,Боже,як важко! О,Боже, як гірко!
    Не в силах на плечах тягар цей нести.
    Допоки так буде? Триватиме скільки?
    За що, скажи доле, мене мучиш ти?

    Так хочеться плакать сльозами гіркими
    І тікати далеко від горя й біди.
    Та куди я піду? Як мене полонили
    Ріки відчаю, смутку, нещастя й журби.

    Залишилась одна, я сама,як билина,
    Та, що в полі так довго чекає росу.
    І в безвиході гнеться, в безвиході гине,
    Бо відчула на собі залізну косу.

    І нема порятунку, бо хто допоможе?
    Хто врятує дитину? Навколо — вогонь.
    Я прошу і благаю, почуй мене Боже!
    Подай трошки ласки зі своїх долонь!

    Я так хочу жити і щастя так хочу!
    Відчути кохання і сміх , і весну!
    Я в молитві слова ці тихенько шепочу,
    Свої мрії й надії до тебе несу.

    О,Боже,я вірю — мені допоможеш,
    Ти даш мені крила і силу міцну.
    Розвіється смуток, що душу тривожить,
    І спокій в душі я своїй віднайду!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (2)


  35. Мирослава Каганець - [ 2011.02.03 14:28 ]
    Спізнилася
    Стоїш біля могили, тихо плачеш.
    Могила ж це рідненької матусі,
    Яку ти більш ніколи не побачиш.
    Тут соловейко заспівав у лузі.

    Згадала ти, як підросла, змужніла,
    Хотіла починать нове життя.
    Покинуть рідну хату захотіла,
    Куди не буде більше вороття.

    Матуся ж так благала: “Доню,
    Не йди, не йди допоки ще жива”.
    Зігріла руки ласкою долоней.
    В очах нестримний біль, журба.

    Єдина дитина її залишала,
    Ішла в чужий далекий світ,
    Нове життя почати поспішала,
    Не слухавши матусин заповіт.

    Пішла. Прибула у велике місто,
    Знайшла притулок в пана і роботу.
    Зустріла хлопця,пішла за невістку:
    Життя чудове без журби й турботи...

    Аж ось приходить звістка,ти читаєш:
    “Матуся твоя важко захворіла
    І лиш про тебе згадує, питає:
    Побачити востаннє захотіла.”

    Тоді згадала ти про неньку
    І про село, в якім росла.
    Біленьку хатоньку стареньку,
    Що вже бур”яном поросла.

    Ти швидко так туди помчала,
    Адже картала ти себе за те,
    Що про матусю лиш тепер згадала
    Про добру душу,серце золоте.

    Ти так її побачити хотіла
    І стати на коліна, мовивши :”Пробач...”
    ...Однак перед тобою лиш могила,
    А з твоїх уст луна один лиш плач.



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Коментарі: (2)


  36. Лаура Тільки - [ 2011.02.03 13:48 ]
    і знову буде світ
    душевний біль як ртуть
    із стану нерідкого
    у воду перейде
    і до самого Бога
    усіх нас поведуть
    і ті хто не піде
    молити будуть слово
    як незбагненну суть

    заплівши язики
    у коси гріхомовні
    стоятимуть стовпи
    сумнівно-виліковні.
    гігантської ріки
    із присмаком ропи
    виновні й невиновні
    змішаються роки

    і спалахнуть ліси
    і всеосяжні очі
    будуть стинати світ
    і збудуться часи
    пророчі й непророчі
    натягнуті мов дріт
    замліють голоси
    і вже не буде ночі

    і знову буде світ


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (3)


  37. Зоряна Ель - [ 2011.02.03 12:51 ]
    авторське право
    йому судилось на світ з’явитись не в тому місті -
    вона чекає, готує каву і груші в тісті.
    підводить очі, фарбує губи і пудрить щоки.
    вона минає під пил софітів, як рік за роком.

    у тому місті, де він існує - її немає,
    не ходять пішки, метро, майдани. нема трамваїв,
    грушок у тісті, її помади, акторських студій...
    герою, вибач - хай краще зовсім тебе не буде.


    Рейтинги: Народний 5.55 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (50)


  38. Любов Бенедишин - [ 2011.02.03 09:30 ]
    Олесеві пісні
    Судьба вигнанця.
    Смерть на чужині.
    Живого слова
    містика й акустика.
    Вдихає світ
    Олесеві пісні.
    Душі зітхання
    видихає музика.

    Журба і радість -
    хто розніме їх? -
    то вище хмар,
    то ближче слів і значень.
    І солов'ї
    у строфах запашних,
    немов у кронах
    і сміються, й плачуть.

    І любо-любо веснам
    у рядках,
    які сама любов
    благословила.
    Сумний надгробок.
    Одинокий птах.
    Спасибі чужині -
    що прихистила.

    2008(2011)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  39. Асія Тілова - [ 2011.02.03 09:32 ]
    Прсти
    Прости за то,что я была твоей
    За то,что днями думала о нас
    За то, что жаль мне слезный дней
    За то, что боль в моих глазах
    За то,что больше нету сил
    Бороться с тяжкою рукой
    Которой кто-то свет закрыл
    Закрыл и воздух и покой
    Прости за тяжкую тоску
    Которая во мне живет
    Прости за то,что не могу
    Смеяться днями на пролет
    За то ,что больше нету сил
    Бороться за твою любовь
    Надеюсь ты меня простил
    Кусая губы больно в кровь.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Штанько - [ 2011.02.03 09:31 ]
    У день Святого Валентина
    У день Святого Валентина,
    У день закоханих. Я – теж!
    Тобі в мільйонний раз повинен
    Сказати, що люблю без меж!
    Освідчуюсь тобі в коханні.
    І знову, й знов, як перший раз:
    Півпосмішкою, півзітханням,
    Півзмістом довгих напівфраз.
    В цей день усіх сердець єднання,
    У день любові і признань,
    У день надій і побажань,
    У день великих сподівань,
    Я хочу чути вуст шептання,
    Твоїх освідчень половину,
    Замріяних очей бажання.
    В цей день святого Валентина.


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (10)


  41. Ярослав Нечуйвітер - [ 2011.02.02 23:01 ]
    ЗИМОВІ ЗЛИВИ
    - Знайди мене в наступному житті, -
    притишено розгублено сказала.
    Лампади вогник
    аж замиготів
    і глибоко затерпло.
    Бракло слів.
    Пішла шукати іншого причалу.
    Колись її прийнявши -
    відпустив...

    Ви знаєте,
    чому так темно стало
    серед зими? -
    Розтало.
    Стільки злив...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (32)


  42. Адель Станіславська - [ 2011.02.02 22:34 ]
    Ліліт чи Єва?
    Дві жінки, два світи, дві суті,
    у сховищі одної плоті,
    дві долі на однім розпутті...
    Чи знаєш - хто ти?

    Вогонь і лід, служниця й пані,
    м'яка та водночас сталева,
    перлина в водах океану...
    Ліліт чи Єва?

    З праматері сплелось в єдине
    розділене щось неподільне,
    що птахою до неба лине -
    душа є вільна.


    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (39)


  43. СвітЛана Нестерівська - [ 2011.02.02 21:53 ]
    ...
    Хай виє дощ мелодію вовчину
    І блекота уварюється в чай.
    Колись, можливо, я таки спочину,
    Тепер мене , негодо, зустрічай!

    То що для мене вихори крилаті
    І білі хмари згорблених рабів?
    І у душі—немов у своїй хаті:
    Тепер знімаю кришки із гробів.

    Історії встають сторінки сірі
    І з попелу всміхається вогонь.
    Колись людьми ще стануть люті звірі,
    Тепер вони благають про полон.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (1)


  44. СвітЛана Нестерівська - [ 2011.02.02 21:17 ]
    ...
    Хай виє дощ мелодію вовчину
    І блекота уварюється в чай.
    Колись, можливо, я таки спочину,
    Тепер мене , негодо, зустрічай!

    То що для мене вихори крилаті
    І білі хмари згорблених рабів?
    І у душі—немов у своїй хаті:
    Тепер знімаю кришки із гробів.

    Історії встають сторінки сірі
    І з попелу всміхається вогонь.
    Колись людьми ще стануть люті звірі,
    Тепер вони благають про полон.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  45. СвітЛана Нестерівська - [ 2011.02.02 21:35 ]
    За Україну...
    Я стомлено спускаюсь на коліна,
    Не знищуючи й крихітки сміття .
    Чи можна не любити Батьківщину,
    Коли вона так близько, як життя.

    Не бийте вікон в голубім кварталі—
    Там щойно народилася весна.
    Я так не люблю вишивки-печалі,
    Яку вдягнула рідна сторона.

    Чи думати можливо про спочинок,
    Коли вмивають небо пелюстки.
    Чи можна не любити Україну,
    Коли вона з тобою як думки.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  46. СвітЛана Нестерівська - [ 2011.02.02 21:06 ]
    Їй
    Україна—це площі і мітинги,
    Це душі перевірений клич.
    Із історій збігалися вікінги
    Переможних слов’янських облич.

    Україна—у кожному «Віримо!»,
    Щоб нести в наше завтра хрести.
    Ми люциферу пику розшкіримо.
    Ми зумієм у вічність зрости!


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  47. Ася Куц - [ 2011.02.02 21:56 ]
    Захід на сході
    Сплети на згадку два вінки:
    Мені і, місяцю, собі
    Та на світанку по воді
    Пусти. Я буду з вами подумки.

    Заключна ніч бере своє.
    Тіло – це храм, а не споруда.
    А в нім каплиця – серце в грудях,
    Що кожної секунди б*є…
    Чи знаєш, що зі мною буде,
    Коли востаннє задзвенить?

    Поглянь, як стане, коли птиця
    Згорне свої крила на мить.
    Вже схід світанком майорить
    І з сонцем граються зіниці…

    02.02.11


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  48. Володимир Кравченко - [ 2011.02.02 20:51 ]
    Затоплене село
    Скувало льодом, снігом замело,
    Заполонило душу холодами,
    А десь під льодом полягло село
    невинна жертва "мудрої програми".

    Жило собі в садковій глибині,
    в цвітінні квітів, в ніжнім ароматі,
    та наступили раптом дні сумні,
    задумавсь батько, заридала мати.

    Пішла вода, погнала на горби
    сто тисяч душ, лишивши кладовища,
    брели з торбами скривджені раби,
    бо вже нема принижених ще нижче.

    Брели й молились, знищені до тла
    загарбником глухим і осоружним,
    а біля втопленого рідного села
    собаки вили сумно і натужно.

    Гудів Дніпро, запряжений в каскад
    гребель крутих та водоводів дула,
    а там на дні вже задихався сад
    і вулиці зникали під намулом.

    В своїм подвір'ї дід старий Іван
    заснув довічним сном біля калини,
    немов крутий бувалий капітан,
    що корабель в час судний не покинув.

    Зітха ріка-повинна без вини,
    вже береги обнесло осокою,
    літа минули, залишились сни,
    та сум гіркий, оселе, за тобою.

    НЕ НИЩ ГНІЗДО ЛЕЛЕЧИНЕ, ОБЛИШ,
    БО НЕ ПОМІТИШ, ЯК І САМ ЗГОРИШ...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  49. Наталія Крісман - [ 2011.02.02 20:13 ]
    Зима. Вікно. Окраєць неба...
    Зима. Вікно. Окраєць неба.
    Твій слід у пам'яті снігів,
    Моя душа, сумна без Тебе,
    Немов ріка без берегів...
    І крила мрій, що прагнуть лету,
    Вогонь роздмуханих бажань,
    І світлий сум душі поета,
    Що зазирає знов за грань.
    І чорний крук, що з небовисі
    Кидає тінь на мої сни,
    І дві душі, що обнялися
    У вічнім прагненні весни.
    І промінець, що розтинає
    Пітьму світів у час світань,
    І Ти, який ще й сам не знаєш,
    Що ми віднині - ІНЬ та ЯНЬ!


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.46) | "Майстерень" 5.38 (5.38)
    Коментарі: (20)


  50. Мирослава Каганець - [ 2011.02.02 19:01 ]
    Ліс
    Якщо тобі важко, чи просто сумуєш,
    Вузькою стежиною в ліс поспішай.
    Гармонію й спокій відразу відчуєш,
    Так, ніби потрапив у казку, у рай.

    Дерева-велетні не знати скільки літ
    Красуються в високім небокраї.
    А саджанці, мов юний дивоцвіт,
    У зрості й силі їх наздоганяють.

    Травичка в'ється під ногами,
    Немов чарівний оксамит.
    Біжить і полем, і ярами,
    Спішить побачити весь світ.

    Пеньок розлігся при дорозі,
    Ось тут мурашник, ось — гриби.
    Відвести погляду не в змозі?
    Сядь на пеньочок, посиди,

    Відчуй легенький подих вітру,
    Послухай ніжний спів пташок...
    Ти хочеш в цім житті радіти?
    Прямуй чим швидше ти в лісок!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1209   1210   1211   1212   1213   1214   1215   1216   1217   ...   1815