ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає цілісна єдність в образному монозвучанні, чи в поліфонії, котрі незмінно формують відповідну композиційну завершеність. Музика веде до каденції, вірш — до остаточного образу, думка — до чіткого вис

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Які зізнань моїх появи,
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.

І знай - моє напоготові,
Як і билось, і далі битись,

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Григоренко - [ 2010.12.04 04:38 ]
    Мальчуган
    ,,-В глубинке казачих станиц Украины,
    Мальчик родился, живя улыбался - мечтал.
    Пас гусят на лужайке,
    И погружаясь в мечты
    В звездную даль улетал.
    Закрыты глаза - ночь, тишина...
    Танец воображения его кружил,
    Босыми ногами, по Млечному Пути,
    Он в поиске Истины бродил.
    Бывал он в далеких мирах,
    Время ностальгии, теченьем Мысли плыл.
    Во Вселенной звездная пыльца
    И в ней Венера - гурия,
    Она, стала Крестной Мамой,
    Его одарив Даром Любви сполна.
    В странствиях далеких, рядом Она,
    Сына баловала искренне любя.
    В танцах суетного бытия,
    Искуству Жизни, в миру Невевежества,
    МИР Любви познавать учила Она.
    Любить искренне МИР, как самого себя.
    Ее наставление: ,,-ЛЮБОВЬ бесконечная,
    ОНА Сердце твоей Души,
    ОНА путеводитель и защита твоя,
    ОНА - Ангел хранитель в Пути.
    Дари Любовь МИРУ, всегда, и
    МИР отблагодарит во стократ тебя".
    Мальчуган, мгновенье погодя, молвил Слова:
    ,,-Преклоняю колено пред Мудростью Любви,
    ОНА Живет в глубинах
    Бесконечных просторов моей Души".
    Единение с Природой, краса Ее Божественна!
    Дендропарк ,,Александрия", Рось река,
    Парка тенистая алея, скамья, он и она.
    В уединении течет беседа в тишине.
    Город Белая Церковь, его парк
    ,, Александрия"'-
    Украины зеленое сокровище.

    03.12.2010г.




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Юлія Гладир - [ 2010.12.04 03:53 ]
    * * *
    Спливає поволі ранкового сонця вітряк.
    Забилося серце, немов зі старої дзвіниці.
    Ти дивишся вгору і мрієш про дощ із відра
    Тієї води, що в чужій причаїлась криниці.

    Заплетені коси думок, наче риска скісна.
    Далеких доріг потай болісно зраджена вірність.
    Та горнуться знову, пробачивши слабкості знак.
    І я відкладаю на потім питання всі спірні.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (7)


  3. Ірина Вівчар - [ 2010.12.04 00:24 ]
    Ягнятка люблять хижаків...
    Ягнятка люблять хижаків
    І їх презлі зелені очі.
    Їх лапок ніжний підігрів
    Вони на собі чути хочуть.

    Хоч знає - горло прогризе,
    Для поцілунків тягне шию.
    До нього в пастку смирно йде,
    Нехай її там полеліє.

    Вона ж в тім кублі вже не гість.
    То воскреса, то знову мертва.
    Якщо ж її ніхто не їсть,
    Яка вона, до біса, жертва?

    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Алексий Потапов - [ 2010.12.03 23:41 ]
    * * * (метания)
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (15)


  5. Ірина Вівчар - [ 2010.12.03 23:33 ]
    Заграла ніч на струнах самоти...
    Заграла ніч на струнах самоти.
    Живі слова приречені вмирати.
    Найбільша мужність зараз - утекти,
    Найбільш значимо - просто промовчати.

    Так різав сміх наскрізь печаль мою.
    Та мить ніколи вже не кане в Лету.
    В душі сто раз дзеркалилось "Люблю",
    Тікали в даль рожевих мрій сонети.

    Високовольтна лінія душі
    Тремтіла так, немов кардіограма.
    Ти раптом зник, безслідно зник в юрбі,
    Ту тишину не вдаривши словами.

    Асфальт сірів від літнього дощу -
    То плакали блакитні очі неба.
    Відквітнув травень в тінях споришу.
    Коли вже я одужаю від тебе?

    Ти так набрид. Ти чуєш? Відпусти.
    Магнітом тягнеш через кілометри,
    Смієшся вслід з далекої юрби,
    Живі слова примушуєш померти...


    1.06.08


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  6. Наталія Біла - [ 2010.12.03 23:14 ]
    Улыбки
    Еще недосказано много,
    Еще есть о чем помолчать,
    Кто верит в судьбу, а кто в Бога,
    А кто-то клянет чью-то мать…
    Без пары разученный танец
    Стирает до крови паркет…
    Сменившие лица на глянец,
    Бесстрашно порхают на свет.
    Разбиты в сердцах чьи-то души,
    Им просто хотелось любить…
    А ран не увидишь снаружи,
    Их можно улыбкой прикрыть.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  7. Анастасій Гречкосій - [ 2010.12.03 22:32 ]
    To ...
    Your look is steadfast, soft & still,
    So I'll be watching you until
    The time would pass its very end,
    That you would feel its painful trend,
    Its lovely torrent, full of joy,
    Which we repeatedly enjoy,
    Having our common friendly soul
    All single creatures to console.

    Revive, ye body & ye heart,
    Give vita an enormous start,
    Leave all your vain regrets aside,
    Let peace around yourself reside!

    But spirit! - let it be untamed,
    In peoples & in countries famed.






    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  8. Ольга Бражник - [ 2010.12.03 18:16 ]
    ***
    Душа - метелик. Візерунки крил
    Химерно постають у гущі кавовій.
    Комусь судилось боронити тил,
    А іншим - долі міряти лекалами.

    Так повелось - асфальтове шосе
    Не так давно ще не було і стежкою...
    Хто власну долю в секонд-хенд несе?
    Всі - щастя ковалі. Кують. Я теж кую.

    Бетон і скло, пластмаса і акрил -
    Щоднини обростаємо фортецями...
    Душа ж - метелик, візерунки крил
    Незмінні - з Атлантиди до Венеції...

    Квапливо виголошуємо спіч,
    Пакуємо валізи і несесери...
    А Попелюшка колупає піч.
    І стане, стане - вірите? Принцесою!

    03.12.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (14)


  9. Леся Сидорович - [ 2010.12.03 17:36 ]
    Зима як бояриня
    Зима – як бояриня: довгі рукАва.
    У хутра розкішні закутано тишу.
    Сьогодні вона милосердна й ласкава,
    А завтра на клапті порве все колишнє.

    Завіє, засіє, ногою притупне,
    Колючим морозом сипне аж у душу.
    Холодне минуле, майбутнє підступне.
    Милуюсь, дивуюсь...Пишу, бо так мушу.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2010.12.03 16:40 ]
    Вірність


    У нього немає лиця.
    Є пес лабрадор, ліс і схови.
    „Почвара – людина оця...”-
    Пугукають жалісно сови.

    У нього немає очей.
    Не вимисел це, а жахіття.
    Подружжя виходить з ночей,
    І плине у згоді між віттям.

    Дружина таки не втекла,
    Вона пам"ятає всі риси.
    А двері з вінцем об заклад
    Все б"ються:"Тікатиме риссю..."

    Він їй розплітає косу...
    Розмови - про сонце і хвилі...
    Подеколи лист принесуть -
    Від тих, що жирують за милі.

    У нього немає краси.
    Є дім, невеличка парцела.
    Жених на весіллі носив
    У хусточці вбивчий міцелій.

    Сміялися гості:”Цілуй!”
    Гірчили вуста у невісти...
    О жінко, у далеч крокуй
    Із мужем - крізь дощ - благовісно!

    По зливі пригадує він,
    Як пахне сосна і секвойя.
    Для нього дзвіночок – як дзвін.
    Обстежують пальці світ Гойї...

    В бідахи не буде дітей.
    Навіщо лякати малечу?
    З ціпочком іде до курей.
    Обходить на паколі глечик...

    Так хочеться з нього полить
    Остуди - на щоки і груди.
    Скеміє, нестерпно болить
    Обличчя - відтяте, забуте...

    Катма - для нового - лекал.
    Світлина обвита намистом.
    Безликий, немовби корал,
    Згрібає каштанове листя...


    А я вік залюблена лиш
    У гарні обличчя і руки.
    Із ким розрізатиму тиш,
    Що гускне, стіка на прилуки?

    Що - старості палева яв?
    Це бганки, залисини, плями...
    У кожного Час відібрав
    Лице, що плекалось роками.

    Супружник іде в полини...
    Обличчя його молодече.
    Визбирую скалки вини...
    І дощ
    розливаю
    на плечі...



    --------------------------------------------
    Чоловік без лиця живе (існує...) в будинку біля озера.


    2010-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  11. Любов Бенедишин - [ 2010.12.03 13:02 ]
    Смирення
    То гнів, то страх...
    Образи і провини...
    А розум - куций підпанок,
    не пан, -
    якщо царює над усім гординя,
    страшний самозакоханий тиран.
    Промінчик щастя
    чи ковток натхнення,
    усе в її очах -
    зола і тлін.
    Нічого не сахається,
    окрім
    єдиного суперника -
    смирення.
    Від нього лиш тіка,
    мов чорт од ладана -
    маліє... даленіє... пропада...
    Благословенна
    сила нерозгадана
    смиренної душі,
    що не вклада
    з мерзенною огудою
    угоди
    і не плекає помсту.
    Далебі,
    смирення - це не рабство,
    це свобода
    від ницього тирана
    у собі.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  12. Любов Бенедишин - [ 2010.12.03 13:41 ]
    Вона
    Від неї не відгородитися
    ні пирогом, ні порогом...
    Насправді ж (якщо придивитися),
    вона - не страшна, а строга.
    Хова за підступністю грізною
    щось незбагненне й бентежне.
    Нічого вона не вирішує,
    бо - і сама залежна.
    Вона не підштовхує в засвіти -
    лиш відмикає двері.
    І зовсім не варт
    дивуватися
    її не манірній манері.
    Незанепалих Духом
    поглядом ввись проводжає...
    Вона співчува відчайдухам,
    нав'язливих - зневажає.
    Сама - із терпіння виткана,
    в просторі й часі обмежена.
    Їй так на роду написано -
    приходити без попередження.
    Не спізниться, не завагається.
    Знає, коли і до кого.
    Вона - лише виконавиця,
    Всевишньої волі Бога.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (19)


  13. Вікторія Трач - [ 2010.12.03 12:40 ]
    Повня
    Нині повня, як голландський сир,
    Розпласталась на небесному коврі.
    Місяць казку наніч попросив
    Про ущелину семи вітрів,

    Про сумну царівну Лореляй
    І про серце-камінь з сердоліку...
    Там, де протіка молочний шлях,
    Місяць зорям не знаходить ліку.

    Золотом заманює, іскриться
    І блищить, мов медальйон коштовний.
    Як кохаєш спрвжню чарівницю,
    Не шукай із нею зустріч в повню...


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.08)
    Коментарі: (6)


  14. Олександр Христенко - [ 2010.12.03 11:21 ]
    ДИВУЮСЬ
    Спіраль життя –
    За днем приходить ніч...
    Дивуюсь тим,
    Хто може не любити:
    Серцебиття,
    П'янкий кохання клич,
    Батьків хати
    І яблуневі квіти.
    2.11.2010.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (11)


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2010.12.03 11:24 ]
    Під вечір...


    Усе робити треба гарно:
    Кришити фрукти на компот,
    Плести скатерку чи фіранку,
    Обводити червоним рот.

    Шукала мушлі між камінням,
    Ступала з хвилі на причал,
    Ще й хизувалася умінням
    У сорок бути між дівчат,
    То й не прив"яла, ніби смоква.
    Сушу антонівку, киш-миш...
    Летять листочки в напівспокій
    Світлиці Вітру:"Довго спиш!
    Зірви мені в мелісі диню,
    Коти баштаном пил, кавун...
    Я нині - кішка чорно-синя.
    Оселя - прихист риб і лун.
    Під вечір я - далекоглядна.
    Ні, не кажи - напівчужа...
    Неси капусту попід ляду,
    Виточуй каяття ножа.
    Рахуй дерева і стодоли...
    На клямку двері зачини!"

    Ой... ти пішов у прірву полем...
    Там, каже Грім... дають чини...


    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  16. Ірина Зелененька - [ 2010.12.03 10:35 ]
    ***
    Можеш мене добити,
    можеш кидати камінь;
    я не скажу ні слова,
    липи загоять рани.
    Можеш мене роздати
    світу, книжкам і мурам,
    можеш мене продати
    п'яним і добрим друзям.
    Можеш мене сховати
    в шапку або в долоню.
    Можеш! І я, напевно,
    просто тобі дозволю...
    Не запитаю, нащо
    все це потрібно далі.
    Хто ти, коли не Юда?
    Хто ти, коли не Каїн?

    2009-2010


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (7)


  17. Калина Барвінко - [ 2010.12.03 09:56 ]
    Карпати
    Колишуться м'яко трави
    в долинах між гір на світанні.
    І перлами падають роси
    на килими ці неткані.

    Строкаті від квіту луки...
    Вдихаю п'янкі аромати,
    й надіюсь, що ще поталАнить
    ВИСОКУ Говерлу здолати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  18. Калина Барвінко - [ 2010.12.03 09:39 ]
    ***
    Малиновий передзвін
    в кришталь ранку
    вином плине.
    Виринає із купелі
    личко сонця
    розімліле.
    Як не впитись?
    Срібних дзвонів
    линуть
    струмені іскристі.
    Захмеліла в щасті
    днина.
    - Із Йорданом!
    З Водохрестям!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Анатолій Сазанський - [ 2010.12.03 09:15 ]
    ZZZZ МАНДРІВНИЙ ПОЕТ ZZZZZ

    На струнах білих награє Зима..
    То реквієм. Напружені тополі
    Вальсують біля брами Неба.. голі..
    Та в теплий рай перепусток...нема..

    Люцифери затюкані й сумні
    Крізь сито Божі сльози розсівають -
    У саван Україну одягають -
    В безгрішний сніг ..

    Убога хатка замерза над Пслом
    Укрившись кожушком рудої стріхи.
    Вузенька стежечка. Криниця-втіха..
    Різницький серп над скошеним селом..

    Пройшли жнива..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  20. Віктор Кучерук - [ 2010.12.03 06:34 ]
    Мій тато

    Бродять лісом хижі звірі
    Під покровом темноти.
    Хитрий лис і вовчик сірий, -
    Нерозлучні два брати.
    Оминаючи дороги,
    Поміж сосен і ялин, -
    То біжать вони прожогом,
    То маскують свій спочин.
    Лиш не відають невдахи,
    Що їм знов не повезе, -
    Крізь кордон мала комаха
    Аж ніяк не проповзе.

    Бліндажі у три накати,
    Вежі скрізь сторожові, -
    На заставі служать з татом
    Друзі тата бойові.
    В спеку дня, чи ніч холодну
    Їм дають боєзапас.
    У дозори йдуть повзводно
    Прикордонники весь час.


    Почуваюся солдатом
    Я в кашкеті набакир.
    Тільки ще великуватий
    Татуся мені мундир.
    Хочу буть на нього схожим
    У сім’ї та у строю.
    Він у побуті все може
    І не зрадить у бою.
    Він суворий і відважний,
    Добрий майстер і знавець.
    Для солдат – товариш старший,
    Гарний приклад і взірець!

    24.08.10.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  21. Артур Сіренко - [ 2010.12.03 02:48 ]
    Р. Рільке Над книгою. Переклад.
    Я зачитався. Я читав давно.
    Коли осінній дощ постукав у вікно.
    Занурившись у вигаданий світ,
    не чув як дощ оповідає міт.

    Як зморшки ті рядки я споглядав
    задумано, годинами підряд
    час зупинився чи пішов назад.
    І раптом бачу: захід фарбами заграв
    Карміном оксамит малює із-за ґрат.

    Як нитки намистин порвалися слова
    і літер на підлогу листопад.
    Я знаю, сонце кидаючи сад
    крізь огорожу, що загравою пала
    повинно озирнутися назад.

    І ось неначе ніч – пітьма як знак.
    Дерева гуртом поставали шляхом,
    і люди, що громадяться під дахом
    і тихо розмовляють, слово часом
    дорожче золота цінуючи однак.

    Якщо я зараз зазирну в вікно,
    Мій погляд не зустріне там чужого -
    околицю охоплювало слово,
    а, значить, простору позбавлене воно.
    Але піду я в ніч, і одкровення знову
    дарує величі понять свободу
    зажурена незайманість народу –
    себе переросте натруджена земля
    і стануть в ряд за краєм небосхилу
    остання хата і моя зоря.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  22. Юлія Гладир - [ 2010.12.03 00:42 ]
    * * *
    Маргарита виходить за нелюба заміж.
    Не вдягай замалої комічної маски.
    Буде віск і вівтар. Але тільки не з нами.
    Ти цього так хотів, мій невінчаний Майстре?

    Буде чорна земля сивий дощ марно пити.
    Хоч і довгих років накують гороскопи.
    Чи побачиш востаннє свою Маргариту?
    Все одно догорає безслідно рукопис.

    А над містом пливе на мітлі ніч-видіння.
    Чудернацькі думки, громіздкі, як гекзаметр.
    Тільки попіл від слів. І від музи – лиш тіні.
    Маргарита втекла від коханого заміж…

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  23. Іван Гентош - [ 2010.12.03 00:10 ]
    пародія " ТРИМЕСТРОВЕ "
    Ольга Бражник
    поезія ***

    Я завагітнів вашими словами
    І перший весь вагітності триместр
    Симптоми токсикозу діставали:
    То нудить, то голодний, то замерз...
    Ну трохи відлягло в триместрі другім -
    На оселедця з медом потягло..
    Здається, що набрякли трохи груди,
    Та ті, хто бачив, кажуть - так було.
    Я довго ждав, поки відійдуть води -
    Я Нобелівську премію хотів..
    Коротше, так - я дивний від природи,
    А не вагітний від якихось слів.
    (Але таким як я не зробить шкоди
    На вуха натягти презерватив)



    пародія

    Коротше, так – родитиму, як треба…
    На вуха не вдягнув – тепер плати.
    Симптоми градом сипалися з неба,
    А я, дурний, боявся самоти.
    От тільки б пережити три триместри
    (Хоч добре три, а не чотири-п’ять)
    Як вроджу, дорогі брати і сестри,
    То точно зможу Нобеля урвать!
    Для Гінеса – родити без наркозу,
    Відійдуть води – і пиши рекорд!
    Щось лікар приписав від токсикозу,
    І засміявсь у вуса. Хитрий чорт!
    Набрякло все, і не одні лиш груди,
    Та ті, хто бачив, кажуть - так було.
    Боюсь. Хвилююсь. Як то далі буде?
    …Прокинувсь. Слава Богу! Відлягло…


    2.12.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (16)


  24. Людмила Калиновська - [ 2010.12.02 23:01 ]
    (пародія з натхнення)
    Чесне безробітне –
    є така робота!
    Промишляєш жити
    й далі безтурботно?
    Гей! При владі! Чули?
    Де їм нас почути –
    взули, і – забули
    Чи ж до нас їм, ну те!
    Для гелікоптерів
    набудуєм сходи,
    Надиктуєм мерам
    Лижі й снігоходи.
    А вони нам – правил
    за життя з трибуни.
    Буде на заграву
    Й нам якась лагуна.
    Там, де тихо й сухо,
    Там, де літо в році
    Як цілодобове
    І на кожнім кроці.
    І нащо підбори!
    Босяка – примітно!
    Перевернеш – гори!
    Чесне безробітне!


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (8)


  25. Адель Станіславська - [ 2010.12.02 23:36 ]
    Вірити, радіти, жити
    Навіщо в страхах тонути,
    у темряві знемагати,
    вдягати на душу пута,
    садити її за ґрати?

    Чому не радіти днині,
    що випита до останку,
    не тішитись з того дива,
    що лине новим світанком?

    Чому не всміхатись сонцю
    чи краплі дощу прозорій,
    і Янголу-охоронцю,
    що сипле у ноги зорі?

    Чи вірити їм не можеш,
    бо серце до них байдуже?
    Плюндруєш, ногами топчеш,
    і... бачиш лише калюжі.

    ...Минулого не вернути -
    майбутнього не вгадати.
    Не дай же собі втонути.
    Глянь - світлого так багато!..


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (20)


  26. Людмила Калиновська - [ 2010.12.02 22:38 ]
    _***- ***_
    ***

    на грані першого кроку…
    виривало цвяхи всіма вітрами,
    на грані другого, боком,
    виходило все за зірвану браму…

    А що за кроком останнім..?
    Зведу пісню у самісіньке небо,
    чекатиму ще гарантій
    від намріяного свідомо тЕбе?

    Не йду, – боязко, – на зустріч:
    почувайтеся переможцями ті,
    хто їсть на сніданок устриць
    і має щось на меті…

    А в мушлі – так затишно! …так,
    коли ти сам і наодинці з кимось –
    не відчутний сумнівний факт:
    засмічує шлунок…із гмо олива.

    не зрозуміло буває –
    дивна якась оповідка думкою:
    про перші грані – не знаю,
    а про останні… колись подумаю…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (6)


  27. Василь Кузан - [ 2010.12.02 22:46 ]
    І ЩО ТОБІ ДО ТОГО! (пародія)

    Моя вина - у тім, що я живу
    Із поглядом вагітної корови?
    Все може бути: простори без меж,
    Гортанний спів і ритуальні танці...
    Чия вина у тім, що ти живеш
    З душею наполоханого зайця?
    Ольга Бражник

    І що тобі до того!
    (пародія)

    І що тобі до того! Я живу
    Із поглядом вагітної корови,
    Для мене світ і в тому світі ти,
    Мов шарики надуті кольорові.
    Сестра моя Вікторія живе
    З очиськами невинного теляти,
    Тому батьки на вулицю й ніде
    Нас не хотіли з хати випускати.
    А випустили – дивишся на нас,
    Немов би півня посадив на яйця.
    Женися, вражий сину, бо буде
    Твоя судьба, немов душа у зайця!


    2010


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (16)


  28. Ольга Бражник - [ 2010.12.02 21:14 ]
    ***
    Я бачу осінь. Осінь каже - "Все..."
    Я хочу осінь, теплу, наче літо,
    Щоб написати й видати есе
    Про те, кому і скільки днів налито.
    Аби спитати в неї, де взялось
    Моє життя. Чи важить і що значить.
    Я бачу осінь, ось вона вже, ось!
    Я бачу. А вона мене не бачить.
    Підбори невисокі - тихий рай,
    Прощально шелестять шматочки сонця:
    "Це я. Ти все дізнаєшся, чекай..."
    А мимо - літо, кроком іноходця...

    2.12.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (13)


  29. Василь Кузан - [ 2010.12.02 21:44 ]
    НІЧНИЙ СОНЕТ

    Жовтнева ніч, як світ оцей – одна.
    І посмішка – гаряча, ніби сонце.
    Мов Робінзон, самотність пив до дна,
    Аж раптом – ні! Чи марево, чи сон це?

    Такої казки я б не написав.
    Хіба такі сюжети для провінцій?
    Коли емоцій, пристрастей вулкан,
    Передчуттями повнишся по вінця!

    Коли здається: мить – і все згорить,
    Все зникне, перетвориться на попіл.
    А душі лопотять, як прапори,
    Серця словами і бажанням повні…

    Безкрає небо повниться піснями,
    Життя цвіте бенгальськими вогнями…


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  30. Анатолій Сазанський - [ 2010.12.02 21:08 ]
    ZZZ Z МАНДРІВНИЙ ПОЕТ ZZZZZ

    У твоїх неймовірних зіницях
    Свій розбитий вітрильник втоплю...
    Може якось зайдеш..чи наснишся..
    У моїм чебрецевім раю..

    Там блакитне вино.І немає ще зради..
    Там вербові гурти білі келишки б"ють..
    Я до ніжок твоїх упаду зорепадом
    У моїм чебрецевім раю...

    Вийде п"яний світанок на луки
    Й почалапає в казку свою..
    Золоті ясени цілуватимуть руки,
    У моїм чебрецевім раю.

    Будуть падати сонні зорини,
    Й оберемки цілунків і слів ..
    У твої неймовірні єдині

    Кришталі..
    кришталі..


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  31. Світлана Майя Залізняк - [ 2010.12.02 20:13 ]
    Мелхола


    Цареві причинному грає юнак,
    І ніч нещадима конає.
    Він голосно кличе зірницю, відтак
    Примари-жахіття вбиває.
    Вже цар промовляє у келих долонь:
    «В тобі пломеніє чудовний вогонь.
    Радій – за ці ліки прекрасні
    Дарую і доню, і царство...».

    Царівна – півпогляду лиш на співця.
    Не треба їй пісні, не треба вінця.
    В душі її туск і обида,
    Та хоче Мелхола – Давида.
    Мертвотно-бліда, лиш вуста палахтять.
    В зелених очах – вільга скруха,
    Леліє сукенка, грайливо дзвенять
    Браслети, сповільнені рухи.
    Немов таїна, мов праматір Ліліт!
    Проказує млосно під шерехи віт:
    «З отрутою, певно, пила я нектар,
    Потьмарився звільна мій дух.
    Ганьба, соромота - іду на олтар.
    Мандрьоха! Розбійник! Пастух!
    Та жоден вельможа зі свити
    Не схожий чомусь на Давида!
    І сонця проміння... й зірок безгоміння...
    І зимні обійми планиди...».


    2010
    -----------------------------------
    Анна Ахматова

    Мелхола

    Но Давида полюбила дочь Саула, Мелхола.
    Саул думал:отдам её за него, и она будет ему сетью.
    Книга Царств

    И отрок играет безумцу царю,
    И ночь беспощадную рушит,
    И громко победную кличет зарю,
    И призраки ужаса душит.
    И царь благосклонно ему говорит:
    "Огонь в тебе, юноша, дивный горит,
    И я за такое лекарство
    Отдам тебе дочку и царство".
    А царская дочка глядит на певца,
    Ей песен не нужно, не нужно венца,
    В душе ее скорбь и обида,
    Но хочет Мелхола - Давида.
    Бледнее, чем мертвая, рот ее сжат,
    В зеленых глазах исступленье,
    Сияют одежды, и стройно звенят
    Запястья при каждом движеньи.
    Как тайна, как сон, как праматерь Лилит!
    Не волей своею она говорит:
    "Наверно, с отравой мне дали питье,
    И мой помрачается дух,
    Бесстыдство мое - униженье мое,
    Бродяга, разбойник, пастух!
    Зачем же никто из придворных вельмож,
    Увы, на него не похож!..
    А солнца лучи... а звезды в ночи...
    А эта холодная дрожь..."


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (6)


  32. Ольга Бражник - [ 2010.12.02 20:38 ]
    ***
    Лечу за небокраєм навздогін
    З очима королівського пінгвіна...
    Твоя душа не прагне перемін.
    Як думаєш, не я у цьому винна?
    Давно нема спонтанних рандеву
    І зникли десь серпанки кольорові...
    Моя вина - у тім, шо я живу
    Із поглядом вагітної корови?
    Все може бути: простори без меж,
    Гортанний спів і ритуальні танці...
    Чия вина у тім, що ти живеш
    З душею наполоханого зайця?

    01.12.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  33. Світлана Майя Залізняк - [ 2010.12.02 19:58 ]
    Ялта

    Піна білява з”їдає пісок по шматочку,
    Ніби десерт, берег тане в кошлатих руках.
    Трапеза моря хмільного знадлива, порочна
    І безтурботна. Вершками періоду Вакх
    Осінь втішається. Небом розкидана піна,
    Місто цукристе розплавлене, липне до рук.
    Гори бісквітні з мигдальним і грецьким горіхом
    Тануть на кутиках Бога вдоволених вуст.
    Літечко з”їли – на таці лишаються крихти.
    Осінь збирає фужери, вмовкає бенкет.
    Море випльовує мушлі на берег притихлий.
    Жде, що зима приготує чудовний десерт.



    2010


    ----------------------------------------------------------------
    Ялта

    Белая пена съедает песок по кусочку,
    словно десерт берег тает в огромных руках.
    Море урчит и смакует. Утробно, порочно
    чревоугодие. Сливками времени Вакх
    празднует осень. Рассыпана пена по небу,
    сахарный город расплавлен и липнет к рукам
    Горы бисквитом с миндальным и грецким орехом
    тают у бога на пухлых довольных губах.
    Съедено лето – на блюде остались лишь крошки,
    пир вакханалии осени сходит на нет.
    Море урчит, и касаясь песка осторожно,
    ждет, что зима приготовит волшебный десерт.


    *-----------------------------------------------
    Автор першотвору загинула 30.08.2010. Їй було 30.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (5)


  34. Ірина Вівчар - [ 2010.12.02 19:52 ]
    Вже боротись нема азарту
    Вже боротись нема азарту,
    І боюсь розімкнуть уста.
    Це у тебе душа, як з Спарти,
    А у мене, пробач, проста.
    Це тобі завжди жарко й тісно
    У саванах сердець чужих.
    А мені забагато місця,
    Та замало буденних втіх.
    Мов гепард. Граціозно, спішно.
    Жодних правил, умов і меж.
    Я від тебе безмежно інша
    І твоя я безмежно теж.

    2009р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.3) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  35. Вікторія Трач - [ 2010.12.02 18:07 ]
    стільки джазу в очах
    стільки джазу в очах - це напевно смертельна хвороба
    скільки там того "жить" - поки впаде остання піщинка
    стрілки брешуть завжди, лиш пісок і вода без зупинки
    відраховують час... не дивися на долю спідлоба...

    коли маєш для чого жити, смерть втрачає свою оздобу
    коло тебе завжди вирували плітки і негідні вчинки
    навіть колами пекла кружляєш у вальсі - фатальна жінка
    бо життя - не чернетка, ти мусиш з першої спроби...


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.08)
    Коментарі: (2)


  36. Ірина Вівчар - [ 2010.12.02 18:25 ]
    ***
    Ти не грюкай лише дверима.
    Я не зможу тебе забути,
    Бо я хочу від тебе сина
    І щасливою хочу бути.

    Прокидатися в ліжку зранку
    Ніжна й трепетна, як ніколи,
    Годувати птахів на ганку
    І водити дітей до школи.

    А у старості в ліжку грітись
    Чи тобі приносити чаю.
    І щоб серце, як стане битись,
    Було впевнене, що кохає...

    2010р.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.3) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (6)


  37. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2010.12.02 16:14 ]
    Мiж iншим

    Відцвітає падолистом осінь,
    Краплі вогкі на газетних шпальтах,
    Виє вітер, майже стоголосо,
    Одягнули рукавички й пальта.
    Засивіло снігом зимне небо,
    Зігріваю «хуками»* долоні,
    У теплі зроста щодень потреба,
    У твоїм…а ти – уже сторонній…
    Сивий дим і сизокрилі думи,
    У думках – учора на сьогодні,
    Пам*ятаю смак твоїх цілунків,
    Відновлю, як стане при нагоді,
    Закінчився наш роман осінній,
    І тайм-аут на сто довгих днів,
    Далі шо? Кінець, а чи прозріння?
    Головне, щоб ти хотів…хотів…


    * "хуками" - можна замiнити на "диханням"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (4)


  38. Марія Гончаренко - [ 2010.12.02 10:58 ]
    Мовчання дерев
    * * *
    поспішаю на роботу
    перетинаю край парку
    встигаю глянути на дерева

    сніг мережить повітря
    вигаптовує білим землю
    проявляє графічність дерев

    Сніг

    сніг падає тихо
    затамовує подих
    падає крізь мене
    я не опираюся
    його ворожінню
    ось він густішає
    бачу вже тільки сніг
    білий Сніг

    білий Світ

    сьогодні

    СВЯТО МОВЧАННЯ ДЕРЕВ
    *


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  39. Юлія БережкоКамінська - [ 2010.12.02 10:26 ]
    * * *
    Білі-білі хороводи
    Під нічними ліхтарями…
    Запорошуючи сходи,
    Сонний сніг дива виводить:
    Білить ніч, мурує брами…
    Сніг на землю зорі сіють,
    Ним уже дороги вмиті,
    І, здається, - все на світі
    Грає сяйвом самоцвітів:
    І на шубці, і на віях.
    Ти стоїш під небом щедрим,
    Терпко пахнуть віти хвої,
    І між всесвітом й тобою –
    Кілометри-міліметри…
    І нічого не потрібно:
    Тільки б жити і любити…
    Сніг несе по всьому світу
    Чисту зоряну молитву,
    І за ним уже не видно
    Ні образи, ані бруду…
    Все на ранок білим буде…
    Світлим буде.
    Свято – в будні.
    Перший сніг... Початок грудня…
    Не забути незабутнє!


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  40. Віктор Кучерук - [ 2010.12.02 07:11 ]
    Повертайся....


    Cерце спомином краю
    У самотності знов.
    Безгоміння безкрає
    Поруділих дібров.
    Сірих днів прохолода
    Вкрила мороком шлях.
    Зберігаю твій подих
    На холодних устах.

    Твої коси русяві
    І озерця очей.
    Уві сні і в уяві,
    У безсонні ночей.
    Озиваються стиха
    У печалі німій.
    Ти, відрада і втіха,
    Повертайся хутчій!


    Трави схилені низько
    Непорушні в росі.
    Ти сьогодні неблизько
    У весняній красі.
    Впала в травні зорею
    І зігріла на мить.
    Без любові твоєї
    Серце в осінь болить.

    Твої коси русяві
    І озерця очей.
    Уві сні і в уяві,
    У безсонні ночей.
    Озиваються стиха
    У печалі німій.
    Ти, відрада і втіха,
    Повертайся мерщій!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (8)


  41. Летюча Мишка - [ 2010.12.02 02:27 ]
    зміни
    Все так як і було!
    Все так як спочатку!
    І той самий кіт
    облизує п"ятку.

    Та сама скарбничка
    стоїть на камоді.
    Ті самі зачіски
    зараз у моді.

    Кастрюля на кухні
    п"ять років та сама.
    Шухляда без ручки,
    і капає з крану.

    Та сама робота
    і вікна в квартирі.
    Ті самі політики
    весь час в ефірі.

    Наче застиг,
    заморозився час!
    Що ж нового? -
    Спитаєте нас.

    Я все ще кохана!
    Я досі бажана!
    Я досі чарівна!
    Але на вушко Він шепне - дружина.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  42. Юлія Гладир - [ 2010.12.02 02:54 ]
    ТАК ДАВНО...
    Заспівали завісами двері. Долоні сплелись.
    Так давно не дощило, хоч бийся чолом об одвірки.
    Надіслала мені вчора осінь останній свій лист.
    Я схопила його, наче подих, у соннім повітрі.

    Так давно не писалось… Давно не писалося так!
    Утікала душа то від пекла, то рвалася з раю.
    Тільки листя смиренно металось по різних світах.
    І, впадаючи в сонце, за обрієм тихо згорало.

    Ревно стукало серце, наблизити прагнуло строк
    До ранкового світла. Натомість – обвуглений вечір.
    Так давно не дощило. В потоці сухих пелюсток
    Ми не чули дверей, що співали в німій порожнечі…

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (8)


  43. Лінія Думка - [ 2010.12.02 02:21 ]
    в імлі
    в імлі
    за милі
    на мілі
    мої слова
    такі малі
    щоб осягнути висоту
    всотати соту
    соту ту


    Рейтинги: Народний 0 (5.13) | "Майстерень" 0 (5.09)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Григоренко - [ 2010.12.02 01:31 ]
    Шахматная партия
    Собрались за круглым столом Друзья,
    Предстоит увлекательная шахматная партия.
    Многомерность ходов, сокрыта она
    В глубинах мыслей игроков,
    Это концентрация ума - расширение сознания.

    Переизлучаю мисли - ступень Ума,
    Жизнь - это такая же игра.
    У меня ключи ходов Со Знания.
    В игре Мастера игровой доски,
    Эру Просветления вижу впереди.

    Мой ум творит Реальности ходы.
    Мысль - это сильнейшая энергия,
    Способная разрушать и созидать мечты.
    Истина Одна, но неисчислимы пути
    Во ИМЯ МИРА, Света Любви!

    С азартом Радости и Любви,
    Втречаюсь с трудностями я.
    Шахматная партия без страха волнения.
    Радость и Любовь - Могущество Души,
    С ними преодолеваю любые трудности.

    За круглим столом борьба,
    Страстей напор, триумф - шах и мат.
    Стоп игра, достигнут результат,
    Анализ ситуации путем сравнения.
    Смотрю на игроков, улыбкою благодарю,
    Еще одна, мне открыта Истина.

    02.12.2010г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Доця Люцифера - [ 2010.12.02 00:53 ]
    ..чи не ДУЖЕ це??

    Проблеми існують для того,
    Щоб гордо ступати у путь..
    Та не знаєм від чого
    ЛЮБОВ ми спроможні забуть!!

    Шалена енергія серця
    Дарує нестримності ніч..
    Душа, лиш, розбита на скельця,
    Нагадує склеєну річ..

    Із воску, що свічка прогнала
    Будуєм картину живу..
    Я Смерті у карти програла,
    Та Локі сплатив данину..

    Вже Янголи з Неба злітають,
    Аби поселитись «внизу»,
    А люди, як діти, благають
    Вернути їм вічну красу..

    У склепі, що скований ніччю,
    Бокал із стражданням нас жде..
    Та ми попрощались із річчю,
    Що розбита на скельця уже..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Мара Щира - [ 2010.12.01 23:37 ]
    Ця ніч
    Ця ніч, цей мокрий сніг, як сльози
    Ці зорі… ні не зорі – ліхтарі
    Старі, мабуть дитячі ще погрози
    Заховані в куточку у дворі

    Ця ніч. Холодне світло. Пам’ятаєш?
    На склі віконному льодинки – самота
    Вже ні вогню ні пристрасті ти не шукаєш….
    І не пізнаєш. Залишилась пустота

    Ця ніч. І зім’яті фіранки пустотливо
    Ховають силуети у вікні
    За ними ми щезаємо, як зливи
    Самотні, згублені та злі

    Ця ніч…


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  47. Ольга Бражник - [ 2010.12.01 22:34 ]
    ***
    Я завагітнів вашими словами
    І перший весь вагітності триместр
    Симптоми токсикозу діставали:
    То нудить, то голодний, то замерз...
    Ну трохи відлягло в триместрі другім -
    На оселедця з медом потягло..
    Здається, що набрякли трохи груди,
    Та ті, хто бачив, кажуть - так було.
    Я довго ждав, поки відійдуть води -
    Я Нобелівську премію хотів..
    Коротше, так - я дивний від природи,
    А не вагітний від якихось слів.
    (Але таким як я не зробить шкоди
    На вуха натягти презерватив)

    26.11.2010


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (18)


  48. Тетяна Роса - [ 2010.12.01 22:58 ]
    листопад-падолист
    Легіт легко зманив листву
    Ирій свій долілиць шукати.
    Сонце в груди і – «Я живу!» -
    Тане крик килимів листатих.
    Оберемками двірники
    Падолистовий спокій носять
    Аж до вічності… З-під руки
    Димом плинність буття голосить…

    Попід затінком сивих хмар
    Антрацитова темінь ночі
    Долу сипле холодний жар,
    Обгортає туманів клоччям
    Леткість часу осінніх див.
    Ирха інею кришталево
    Сріблить шлях до зимових снів,
    Та ще росами плаче мрево…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2010.12.01 20:56 ]
    Як соломкою, п"єш мою душу...



    Як соломкою, п’єш мою душу.
    Знаю, смак і хмільний, і гіркавий.
    Ні, благанням тортур не порушу.
    Буде спокій потому тривалий.

    Як доп’єш, то скажи. Не печально,
    Що душі не існує на світі.
    Я піду по стежі мимо сальвій -
    Споглядати, як граються діти.

    Квітне аґрус у вільгім безмов”ї.
    І везуть за парканом цеглини.
    Ти коханець чи брат однокровний?
    Я забула, та це й неважливо.

    Як безхатньо, сяйливо, лунасто.
    Спочиває замучене тіло.
    Перехожі зітхають нечасті:
    Певно, вчора лише овдовіла.


    2010


    ***

    Как соломинкой, пьешь мою душу.
    Знаю, вкус ее горек и хмелен.
    Но я пытку мольбой не нарушу.
    О, покой мой многонеделен.

    Когда кончишь, скажи. Не печально,
    Что души моей нет на свете.
    Я пойду дорогой недальней
    Посмотреть, как играют дети.

    На кустах зацветает крыжовник,
    И везут кирпичи за оградой.
    Кто ты: брат мой или любовник,
    Я не помню, и помнить не надо.

    Как светло здесь и как бесприютно,
    Отдыхает усталое тело...
    А прохожие думают смутно:
    Верно, только вчера овдовела.


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (11)


  50. Олена Герасименко - [ 2010.12.01 19:38 ]
    ***
    У порожнечі зріє тиша... Тиша -
    що наші сумніви й страждання наші пише,
    пробуджує сумління наше кволе,
    і аж до крові серце в ребра коле.
    А днів так мало - спалахом коротким.
    Уміння жить - сюжет головоломки.
    Сягнула думкою - спеклася думка в острах...
    На парастасі дзвін ударив гостро.
    А ми такі - нам сили не бракує,
    а ми такі - то зайці, то акули.
    Заграють в бубни ігрища Даждь-божі -
    прийдуть літа і стануть на сторожі.
    І стане думка - тиха, не речиста,
    і кожен штрих свідомістю очистить

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1236   1237   1238   1239   1240   1241   1242   1243   1244   ...   1816