ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає цілісна єдність в образному монозвучанні, чи в поліфонії, котрі незмінно формують відповідну композиційну завершеність. Музика веде до каденції, вірш — до остаточного образу, думка — до чіткого вис

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Катерина Савельєва - [ 2010.09.13 22:16 ]
    Загублене кошеня
    Розцвітали квіти біля церкви:
    Пурпурові, ніжно-золоті.
    Я кричала голосно: "Ну, де Ви?!"
    Мимоволі розпрягала нерви,
    Тільки тишу чути у воді.

    Я дивлюся в дзеркало і бачу -
    Зголодніле, дике кошеня.
    Біль у грудях, чути кров гарячу:
    На одинці із дощами плачу.
    Осідлаю дикого коня!

    На асфальті мокрому в нікуди,
    Я розгублено кричала: "Ня-я-я-я-в!"
    Страх у купі битої посуди,
    Наливає світлом мої груди,
    Тільки ангел в руки мене взяв!


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  2. Григорій Слободський - [ 2010.09.13 21:30 ]
    Зорі дивляться на нас


    З висоти зорі дивляться на нас
    На нашу вільну Україну.
    Коли прийде пророк до нас
    Поборить нечисть і руїну.

    Коли вільно в державі наші
    Пролунають пісні волі?
    Щоб наступила година краща
    Молитись треба Богу і долі.

    Молитись треба, шоб пророка
    На землю нашу Бог прислав
    Щоб нашу славну Україну
    Від заходу до сходу об'єднав.

    Дивляться на нас зорі
    З небесної блакитної висоти.
    Народи мій ти знову в горі
    Фарисеїв хрест тобі нести

    13 9- 2010

    Слободский


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  3. Максим Едель - [ 2010.09.13 18:09 ]
    Ты как затасканная Турбина...
    Ты как затасканная Турбина –
    Была белее, чем стена, теперь, трезвея, шлёшь всё на…

    Полна лежишь – струна и жало,
    Так гармонично взяв, укутав волну и время в одеяло.
    Где ты ещё вот так лежала? Осколком верности на пальцах?
    Осколком осени на плитке? Не повод, не тоска, не парься.
    Мы не картинка для открытки, но почерк самых междустрочий.
    И если б я был разработчик, всё остальное врал бы в клочья.

    Я никогда не ставлю знаков, они все ступорятся точкой,
    Или последней сбитой ночкой. Ты мой блокнот, мои листочки.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (26)


  4. Михайло Закарпатець - [ 2010.09.13 17:58 ]
    Из неосознанного сна...
    Из неосознанного сна,
    из недопетого куплета,
    из недопитого вина
    и несогревшегося лета –

    я нарисую на листе
    глаза и капли на ресницах.
    Как жизнь художника в холсте -
    в них отражаются зарницы.

    В них отражаются слова.
    Какие? Вслух не произносят.
    Там в них - Любовь. Всегда - права.
    Она прощения не попросит

    за то, что пламенем горит,
    за то, что ураганом - крышу!..
    За то, что ночь о ней кричит
    другому сердцу... вдруг услышит?!

    За то, что путая "дела",
    без писем и предупреждений,
    правее правых всех - пришла,
    разбив стекло предубеждений...


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (13)


  5. Михайло Закарпатець - [ 2010.09.13 17:21 ]
    Ты снова где-то здесь - рядом…
    Я просто улыбнусь.
    Можно?
    С тобой поговорю...
    Сложно!
    Недолгим огоньком -
    вечер
    погаснет, а за ним -
    свечи.

    Ты снова где-то здесь -
    рядом.
    Тропиночкой - ночным
    садом.
    И молча нам луна
    светит,
    тропинку молоком
    метит.

    А в тишине - твои
    руки,
    вечерним в унисон
    звукам,
    коснутся нежных струн
    сердца,
    играя для двоих
    скерцо..

    И сад ночной для нас
    тесен.
    Не помню о любви
    песен!...
    Ты сердце забирай -
    просто,
    без праздничных пустых
    тостов!

    ...

    Но музыка любви -
    грезы.
    Осколки снов - твои
    слезы.
    Мы в этих снах с тобой -
    рядом.
    Тропиночкой - ночным
    садом...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Григоренко - [ 2010.09.13 17:10 ]
    Волшебные слова
    Сказочна логика
    Мышления,
    Ее волшебные слова:
    -Милый мой, моя
    Родная!
    В миге торжества
    Соединяются сердца
    И мысли блаженной
    Полет,
    Всем людям,
    Радость Счастья
    Он несет.
    У Любви, возраста
    Нет,
    Бедам всем один
    Ответ-Нет,Нет,Нет!
    На вопрос согласны-ли,
    Ответ всегда-Да,Да,
    Да!
    Я-это Ты,
    Ты-это Я,
    A вместе МЫ
    СЕМЬЯ!
    Жизнь, это ИГРА!
    Молочны реки и
    Кисельны Любви обильной берега.
    Они там,
    Где правит
    Балом Счастья
    Мыслей взаимных
    Чистота.
    Я-это Ты,
    Ты-это Я,
    Eдины МЫ Всегда!
    Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ !
    2010г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Любов Даник - [ 2010.09.13 16:34 ]
    моє...

    Я йду вперед,
    моя зоря не згасла
    за хмару заховалась лиш
    Я йду вперед,
    моє життя - то казка,
    добро перемага завжди.
    Я цілий рік була закована в кайдани.
    Не мріяла і навіть не жила.
    І щоб було, якби страшні жандарми,
    мене тримали у в'язниці зла!?
    Добре, я не буду перейматись.
    Серце б'ється, світла голова.
    і думки, думки рояться...
    з вуст злітають праведні слова.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  8. Любов Даник - [ 2010.09.13 16:57 ]
    життя...

    Ми росами, росами
    Плентаємось босими...
    Дорога у всіх одна.
    Молимось, Молимось
    пакості робим,
    Сорому нема й каяття
    Ми просимо, просимо
    щастя і милості
    Згинаєм горби до землі...
    Нам кістку кидають,
    б'ють і вбивають.
    Раденькі ми, бо дурні.
    Ми мусимо, мусимо
    Живемо як можемо
    не винні ми, що такі...
    Плачемось, плачемось
    сльози ковтаємо,
    Змарнували життя в брехні.
    Досить вам, досить!
    Вставайте з колін!
    Руку подайте брату.
    життя лиш мить,
    коротка мить.
    Правду свою не прогавте...

    2010.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  9. Валерій Хмельницький - [ 2010.09.13 16:14 ]
    Оцінки чи бали?. .
    Запитала баба вранці внучку-випускницю:
    - Що це в тебе в атестаті за такі дурниці?
    В мене, глянь, одні "п'ятірки" і "медаль" впридачу,
    А твоі які оцінки? Лиш "дванадцять" бачу.

    - Не слідкуєш ти за трендом, - їй мала сказала, -
    То не є оцінки, бабо. Бабо, то є бали.
    - Отакої! - баба тихо, - ти хіба блудниця?..
    А мене батьки за теє били по сідницях.


    13.09.2010



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (23)


  10. Леонід Мазур - [ 2010.09.13 12:35 ]
    Ромашки
    Як промінь сонця прожене останні тіні ночі,
    Ромашки білі після сну відкриють жовті очі.
    Прийдеш у сонний літній сад,де соловей співає,
    Ромашку зірвеш ще в сльозах і тихо погадаєш...

    Одну пелюстку любиш,а інша,- у сльозах...
    Одній даруєш радість ,а другій,- тільки страх...
    Не розділить надвоє,-любов всього одна,
    Росою плаче квітка, - зірвана душа...

    Летять додолу пелюстки і падають під ноги,
    Як сніг лягають у траву, вся в білому дорога...
    У квітів долю не питай, а знай що ти жадана!
    Послухай серденько своє, хай скаже:”Ти-кохана!”

    Приспів:
    Любиш-нелюбиш... Білі ромашки,-ніжні пелюстки.
    Віриш-не віриш... В зірваних квітах долю не знайти.
    Любиш-не любиш... Для мене у світі,-ти.Тільки ти!
    Віриш-не віриш... Як серце скаже :”Люблю!”-То люби!


    Рейтинги: Народний 5.5 (4.9) | "Майстерень" -- (4.81)
    Коментарі: (2)


  11. Іван Гентош - [ 2010.09.13 12:34 ]
    пародія " ПО МЕРФІ..."
    Забулькав чайник – Аврора згасла.
    Достиг сніданок – а Ви ще мертві.
    Канапка впала до неба маслом,
    Бо що канапці – закони Мерфі…
    На вибір кава і склянка соку.
    Собаки Ваші Вам лижуть скроні.
    Хто Вам художник – той вже високо.
    А ті, хто поруч – усі сторонні.
    Пульсують тіні. Прокиньтесь, пані!
    Ваш профіль глибшає на портреті.
    Ковтнули голос півні парканні,
    Забувши, зайві вони, чи треті.
    Не бійтесь, пані – Ваш ангел з Вами…
    Пролийте каву на жертву ранку…
    І, ледь торкнувши віконні рами,
    Зефірний трепет пройме фіранку


    Роман Скиба
    поезія “АЛЬБА”


    пародія

    Аврора згасла – прокиньтесь, пані.
    Ото до ночі була забава!
    Ваш профіль файний, і вся Ви файні…
    Вставайте пані – готова кава.
    Будити шкода – Вам добре спиться.
    Ви просто мертві від тої ночі.
    Я теж, шановна, як з косовиці.
    В Вас темперамент! Я пива хочу.
    Для Вас невміло яєчню смажив
    І вийшло вдало, з моїм то хистом.
    Ну що, неправду Каллаган каже,
    Що навіть Мерфі був оптимістом?
    Вставайте, цьомчик, я вдячний, пані,
    За півгодини приїдуть діти.
    Для жінки також я не останній.
    Нащо мені той зефірний вітер?
    Ще на додачу –піджак подертий.
    Закон канапки, візит-загули?
    Вставайте, пані, я також впертий,
    Ну, Ви напевно, вночі відчули.
    Співають півні, а Ви як мертві.
    Як вчора файні, і я не встояв.
    Та вчив я, вчив я закони Мерфі –
    За півгодини приїде мόя!



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (12)


  12. Віктор Максимчук - [ 2010.09.13 11:21 ]
    ***
    Не запитуй ще кого кохати.
    Не проси того, чого нема.
    Лиш одну ти маєш рідну мати
    Й гори, оповиті у туман…

    Тож якщо кохання сієш світом,
    Будуть всі хай помисли ясні,
    Щоб земля вбиралась ніжним квітом
    Й дарувала нам погожі дні.

    Не проси того, чого немає.
    Не чекай добра, якщо не дав.
    В цьому світі швидко все минає,
    Тож хутчіш берись до спішних справ.

    Лиш одна буває рідна мама.
    Та, яка життя дала тобі.
    Але дуже жаль, коли так рано
    Гаснуть її очі голубі.

    Не запитуй ще кого кохати.
    Не проси того, чого нема.
    Лиш одну ти маєш рідну мати
    Й гори, оповиті у туман…

    31 серпня 2010 року


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (1)


  13. Віктор Максимчук - [ 2010.09.13 11:43 ]
    ДАЙ МЕНІ, ГОСПОДИ…
    Дай мені, Господи, вірного друга,
    Щоб спину прикрити від ворога зміг.
    Дай мені, Господи, вірну подругу,
    Щоб дарувала лиш радість і сміх.

    Дай мені, Господи, чорного хліба,
    Щоби поїсти й напитись води.
    Дай мені мирного ясного неба.
    Господи, прошу спаси від біди.

    Дай мені, Господи, сил і здоров’я.
    Дай мені землю, коня і соху.
    А за гріхи розплачуся я кров’ю.
    Ти прослідкуєш за цим наверху!

    Розуму дай. Я ніщо не порушу.
    Дай ще нащадків, щоб рід не пропав.
    А за даровану ангельську душу
    Дякую, Господи, що мені дав…

    3 вересня 2010 року


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Максимчук - [ 2010.09.13 11:28 ]
    ***
    ***
    Пам’яті видатного українського кіноактора
    та кінорежисера Івана Миколайчука

    Стоїть собі старесенька хатина
    У Чорториї, посеред села.
    А у селі погожа світла днина,
    Й дорога, що сюди нас привела.

    Лише, Іванку, ти уже не з нами.
    Ти відлетів, неначе журавлі.
    І знову постають перед очима
    Всі твої ролі, зняті на землі.

    І мати відійшла у світ небесний,
    Щоб стріти там і сина, і доньку.
    Вже пролягла для них дорога хресна –
    Понесли в світ вони любов палку.

    А нас стрічає тітонька сивенька
    Біля твого родинного гнізда,
    Вся у турботах, наче рідна ненька –
    Тут береже і будні, і святά.

    Нам щиро відчиняє двері хати
    І просить нас до неї увійти,
    Де народився ти, Іване-брате,
    І де зростав, щоби піти в світи.

    А в хаті тихо, тільки прохолода.
    Родинні речі згадують тебе.
    Колиска, піч, тапчан – така ще мода
    Була тоді… І небо голубе

    Над хатою стоїть, немов на чатах,
    Охороняє до садиби плай.
    А біля тину, ще, мабуть, від тата,
    Криниченька стара. Це – наче рай.

    І ми з низьким поклоном від’їжджаєм
    Від твого дому до твоїх Карпат.
    Тож хай сюди простелиться навзаєм
    Дорога для усіх, хто тобі брат…

    13 вересня 2010 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Григоренко - [ 2010.09.13 07:30 ]
    Мелодия души
    Затаив дыхание
    Любуюсь
    Нежным взглядом,
    В сиянье мудрости
    Дивна чистота.
    Ты силой мысли,
    Мои мысли зажгла,
    За счастье
    Трудная борьба.
    Льется в тишину
    мелодия любви,
    У камина собравшейся
    Семьи.
    Ты жемчужина очага,
    Тебя любит дружная
    Семья.
    Молю Отца-Благослави!
    Умнож познания мои,
    Пусть моя душа
    Будет садом РАЯ
    Для жемчужины Добра.
    В тишине дыхания,
    Нежный перезвон
    Ручейка Любви.
    Для меня услада-
    Слышать,видеть твое
    Богатство искренней
    Души, на многомерном
    белоснежном листе Чистоты.

    2010г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Софія Кримовська - [ 2010.09.12 23:49 ]
    Білий світ А-4
    Акварелі медові. Пірнають мазки в молоко.
    Білий світ А-4 такий загадковий і теплий.
    Ти малюєш картину натхненно і так зі смаком,
    розсіваєш насіння палітри у небо над степом.
    Пофарбована лавка і дошка тобі за мольберт.
    Прохолодно у класі, але не збагнути до діла,
    коли твориш окрилено, пристрасно перший шедевр,
    що замерзли долоні, і руки, і вуха, і тіло...
    Мій маленький художнику, скільки реальій земних
    пізнавати прийдеться у холоді попри утому.
    І тому намалюй мені зараз у кольорі сни.
    Я прийду дуже скоро тебе забирати додому...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (28)


  17. Ірина Білінська - [ 2010.09.12 22:16 ]
    НЕ ВИПРАВДОВУЙ ОСЕНІ
    Не виправдовуй осені. Вона
    саму себе ще здатна оправдати.
    Ох, скільки світла у її тонах! –
    не кожне серце може стільки дати…
    Не звинувачуй осені в журбі,
    коли малюєш в сірий колір небо.
    Лиш сум, який народжений в тобі,
    поволі віддаляє сміх від тебе,
    тебе від сміху… Осінь ця жива.
    У неї є свої пісні і жарти.
    А що природа осені – жнива.
    То що посіяв - доведеться жати.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (20)


  18. Олександр Григоренко - [ 2010.09.12 22:07 ]
    Семь струн души
    Семи струн коснулись
    Солнечные лучи,
    Плеч планеты
    Семи сердец.
    Из родника души
    Потоком Радости
    Струится в гармонии мелодия До,
    До небес Любви.
    В согласии ритмов
    Белоснежна Ангелов
    Земли Душа,
    Братья рассевают семена
    Духовного царства
    Добра.
    Музыка, стихи, это
    Кладезь Бездны-
    Дорога Бесконечности,
    Возьми и пей
    Из чаши Христа,
    Дабы держать
    Равновесие
    В центре себя,
    И сохранить любовь
    На Планете Земля

    2010г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Морванюк - [ 2010.09.12 21:02 ]
    * * *
    Жолудь падає, падає з дуба,
    Моя милая, ніжная, люба.
    Осінь плаче за нашим коханням,
    Вона знає - ця зустріч остання.

    Ми ж, як діти, це знати не хочем
    І з надією дивимось в очі.
    Тільки дихає холодом осінь,
    Вітер пестить розпущені коси.

    Під симфонію жовтого клена.
    Наші душі дуетом голосять,
    Порятунку від холоду просять...
    Ти самотньою будеш без мене.

    І шепочуться потайки губи,
    Знову падають жолуді з дуба.
    Осінь плаче за нашим коханням,
    Вона знає - ця зустріч остання.

    Але серце в це вірить не хоче.
    Думка мучить від ночі до ночі,
    Що без тебе це лиш пора року,
    І життя не життя, а морока.

    1997


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (2)


  20. Василь Кузан - [ 2010.09.12 20:55 ]
    Жив поет, як і належить - бідно

    Жив поет, як і належить – бідно.
    Вмер собі, то й що? – Так має бути.
    Помирають не лише поети,
    Помирають і звичайні люди.

    А що був поетом – що із того?
    Кожен у житті не лиш людина.
    Хтось копає ями для померлих,
    Хтось краде і зваблює блондинок.

    А писати вірші? – дивні люди!
    Краще б заробляли на вокзалі,
    Чи в порту, чи просто двірниками
    Щоб на хліб і традиційне сало

    Не чекати подарунків влади.
    Бо згори якщо дають, то душу
    Вимагають не лиш від поета.
    Знаю я і вам сказати мушу:

    Жив поет, а чи живе, чи, може,
    Геніальні написав трактати –
    Нині хто, скажіть, читати буде?
    Нині треба жити-помирати.

    Бідно, чи багато? – що із того?
    З вірою, без віри? Може бути…
    Але як ховаємо поетів
    То такі ми нелюди. Чи люди?


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (25)


  21. Оксана Пухонська - [ 2010.09.12 16:18 ]
    * * *
    Коли рубають крила –
    Не болить,
    А тільки потім злегка лихоманить.
    І часом час зупиниться на мить.
    Фатально переломиться на грані
    Душі душа…
    і стигми на руках
    закровоточать.
    Ніби не востаннє
    А на сокирах леза затріщать,
    Зіржавіють.
    І на чиєсь прохання
    із крил змайструють стилоси такі,
    щоби комусь були за сувеніри.
    Тільки й вони криваві,
    І гіркі
    Писатимуть слова…
    А хто повірить,
    Що тим, хто їх рубає,
    Заболить
    Написаним на совісті,
    незбутим
    Та тільки час не стане ні на мить,
    Щоб їх почути.


    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (14)


  22. Олеся Овчар - [ 2010.09.12 16:02 ]
    Так смачніше!
    Чебурека їсть Юрко.
    Перед ним присів Бровко
    І примружив око злéгка:
    Розглядає чебурека.
    Пиріжка Юрко не з’їв –
    Розламав його навпíл:
    Бо смачніше буде двом.
    Дружить Юра із Бровком!
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (20)


  23. Соломійка Бехт - [ 2010.09.12 16:23 ]
    Родимка

    У тебе родимка на лівому плечі.
    Мовчи…
    Я знаю все, і навіть трохи більше.
    Тиша…
    Магічна тиша дихає, послухай…
    Вдруге
    Цілую родимку твою.
    Люблю…
    Давно люблю, здається все життя.
    Вуста,
    Вуста твої вологі і смачні.
    У сні
    Подібний на маленьке левеня,
    А я
    Любитиму тебе, тебе завжди.
    Зажди,
    Не сполохни чудовий день ранковий,
    Знову
    Торкнутись дай твого плеча,
    Хоча
    Вже родимка заснула… Ну, тоді
    Тобі
    Цей поцілунок у вуста сховаю.
    Знаю,
    Що ти підеш до завтра чи на місяць.
    Стисну,
    Від болю стисну у кулак образи.
    Разом.
    З тобою разом завжди хочу бути.
    Стукіт,
    Не чуєш стукіт
    Твоєї родимки в моєму животі.

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  24. Ірина Зелененька - [ 2010.09.12 14:30 ]
    ***
    Обличчя вечірні, всі маски в антракті.
    Маестро-зітхання за тактом: у такті
    гойдається з нами, за руки, на лаві.
    Ця нічка, без сумніву, в першій октаві.
    Лежать поцілунки нестерпно, на стелі;
    на ноги накинені босі пастелі.
    Бо миті - зустрічні, минатися годі.
    Ласкаві, як пальці, ми глибше, на споді.
    Роздягнена тиша закута на сливі
    (стослові коханці тілесно красиві).
    Стоп! Губи - мов рани. Вагання кусливі
    лишімо для маски. Ми, сливе, щасливі.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (26)


  25. Лія Огастес - [ 2010.09.12 13:54 ]
    Два океани
    Це все так просто і природно-
    Розкрити рота на щось модне,
    Ключі крутити,гризти нігті,
    Вертіти і кусати лікті,
    Похнюпитись і опустити
    Не руки, а вже очі ситі,
    Розвіяти всі міфи світу,
    Поспілкуватися із літом,
    Зайняти в нього грошей трохи,
    Покрити всі рахунки мохом,
    Брехню наспівувати тихо,
    Тереблячи в кишенях лихо,
    Та-дам,та-думати яскраво,
    Як добре уночі без кави,
    Як тепло в мізках де є гроші,
    Багаті шахраї - хороші.
    Піймати руку й не пускати,
    Старезний хтось,але ж багатий,
    Купуй мені щось модне зараз,
    Бо розіпнуться сині хмари
    І обіл'є тебе вулканом
    Два непоборних океани,
    Один,як мулом все затягне,
    Твій статок,очі,діаманти,
    Сапфіри,золото,юланти,
    А другий заморозить рани,
    Усі роз'ятрені романи,
    Наповнить льодом середину,
    Забудуться усі провини...
    Там перед юною вдовою,
    Яка дивилась на щось модне,
    Так - покивала головою,
    Таке закінчення - природне.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  26. Іван Гентош - [ 2010.09.12 13:54 ]
    пародія " КІТ - ГРІНПІСОВЕЦЬ "
    Кіт Васько на полюванні
    на кухонному кутку.
    Він прокинувся зарання,
    шубу вилизав м’яку,
    кігті наточив до блиску
    на мишей і горобців.
    Та полює він на миску
    у сметані голубців.

    Софія Кримовська
    Поезія “ Про Васька”


    Пародія

    Кіт Васько – то справжній профі,
    І мисливець – хоч куди:
    День і ніч лежить на сόфі,
    Як пожежник без води.
    Щоби мишку вполювати?
    Не смішіть його до сліз!
    Де ліцензію дістати?
    Як подивиться Грінпіс?
    Але швидко оживає,
    Як на кухні зашкварчить!
    І, хитрюга, добре знає
    Де в коморі що лежить…

    12.09.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (14)


  27. Андрій Гонта - [ 2010.09.12 12:34 ]
    одна/один
    тільки зараз саме тут
    буду руки цілувати
    нас нікому не почуть
    насолод цих перервати

    бо вона така одна
    і я з нею чоловік один
    біля неї справжній я
    це лиш в обіймах зрозумів

    що вона одна для мене
    і для неї я один
    і немає бога чорта
    як ми разом полетим


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Юлія Гладир - [ 2010.09.12 12:43 ]
    * * *
    Заломлені промені рук вже осінніх дерев
    Так віддано й дружно сплелись над порожнім будинком.
    І горнеться ніжно до стін жовте листя старе.
    Мов пес, що в надії пошкрябує лапами в шибку.

    Мов сльози, що дивно чомусь так пасують до щік
    І ваблять заглянути в випиті круками вікна.
    Дитячу голівку немов, поливають дощі
    Посивілий дах, що ніяк до мовчання не звикне.

    Сполохалась ніч у вікні від чудних голосів.
    Зашкрябали псом нетерплячим листки в сірі стіни.
    ...То радіо грає. Мов свічка горить в гарбузі,
    Якого самотність придбала на "День Хеллоуіна".


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (8)


  29. Юля Малькіна - [ 2010.09.12 12:24 ]
    ***
    ***

    До тебе прихожу, гублячи черевики,
    Зшиті із тисяч гесперових яблук
    Кожну хвилину розкладаю на миті
    І на ноти кладу кожен звук.

    Наші руки, ноги, язики і судини
    Сплітаючись, утворюють одне ціле.
    Ми з тобою іредентисти –
    Стріляєм впритул і досить прицільно.

    Ми небожителі, закинуті місто,
    Прокинувшись разом, не здивувались
    Ми тілами й душами чисті
    одне одному ніжно зализуєм рани.

    Та ти усміхнений на світлинах
    А я лиш частина світобудови
    Ти пишеш майбутнє по чорному білим
    А я вмію вести світські розмови.

    Ти, зібравши торбу тікаєш в ранок
    Ліхтарі запалюючи на злітній смузі,
    Я ж мертвому місяцю наостанок
    Зтинаю голову як Медузі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  30. Катя Тихонова - [ 2010.09.12 10:52 ]
    Осіннє
    За вікнами вже осінь бешкетує:
    дощем сміється, ронить жовтий лист.
    Я не художник. Жаль... Не намалюю
    в легкій задумі вересневий ліс,
    не намалюю жодної жоржини,
    що відцвіта у маминім саду.
    ні повен кошик стиглої ожини,
    ні хризантем у пінному цвіту.
    Я не художник. Я проста людина -
    цей спомин-жмутик в серце покладу.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (16)


  31. Аліна Шевчук - [ 2010.09.12 10:36 ]
    Велика мета всієї людської сутності…
    Звичайний незнайомець...і рейки сподівань
    Повзуть у мою душу неохоче...
    Історія знайомства двох прощань,
    Котрих знов світ не розлучать не хоче.

    Чашка спогадів для гостя з невідомості -
    "Кілька поглядів, як в забутті...
    Немає більш слів у моєї свідомості,
    Вони лиш наснились в моєму путі.

    Згірклий присмак болючих тих фраз,
    Які вона вже говорила...Колись.
    Душа хотіла радості - хоч раз,
    Щоб їхні долі крильми обнялись.

    Але було вже й думати - доволі.
    Підрізав небокрай їм крила.
    І хтось, навмисне, переплутав ролі
    У фільмі, де вона зніматись з ним хотіла"


    Він просто слухав. Кожне слово. Не відводячи своїх очей від її. Душа відкрилась, мов Сезам. Віддала ВСЕ...просто так.
    Він став для неї - Kairos.
    Одна коротка зустріч, яка перевернула все життя на місце.
    Кінцева станція...


    Незнайомець. Незнайомка. - Душі майже рідні.
    Знов твориться історія прощань.
    Такі знайомства - малоймовірні,
    бо творяться не з чекань.

    Він кликав по-імені. Подумки.
    Як ніхто у світі не вмів.
    Незнайомець звав солодко...
    Навіть потім... - із її снів.


    10.09.10 00:13



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  32. Аліна Шевчук - [ 2010.09.12 10:59 ]
    Моїм пешокласникам…
    Ви щасливі зібрались сьогодні
    Зустрічати свій перший дзвінок.
    І, напевно, зі мною всі згодні.
    Що миліше немає діток

    За оцих першокласників щирих,
    Що струмком розливають сміх.
    Вони до рук горнуться вчительських,
    Що так ніжно вестимуть їх,

    Ніби в казку, до Знань країни,
    До незвіданих нині світів.
    "Ви - достойні дочки й сини!" -
    Мабуть, кожен сказати хотів.

    У вас попереду Всесвіти знань.
    Побажаю я вам удачі!
    Здоров"я і здійснення всіх бажань!
    В добру путь! І ще раз - удачі!

    31.08.2010 16.03


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  33. Наталія Крісман - [ 2010.09.11 23:09 ]
    НІЧ У ЛЬВОВІ
    Годинник ратуші дванадцять відбиває,
    На вулицях снують казкові тіні,
    Човном по небі місяць пропливає,
    Нам сни свої нашіптує осінні.

    Над Львовом ніч застигла, наче хмара,
    Виблискують свічки в душних кав’ярнях.
    Це осінь випускає свої чари,
    Неначе сонми постатей примарних.

    Ось Опера стоїть собі поважно,
    Невидимий оркестр Шопена грає.
    На Ринку леви - лицарі відважні,
    Крізь вир століть мрійливо поглядають.

    Церкви й цукерні тихо засинають,
    Закутавшись у шаль мелодій ночі.
    Лише з пітьми самотньо виринають
    Вогні машин, немов лякливі очі.

    Опале листя кольору бажання,
    Потомлених компаній гамір хмільний,
    І вічні зорі, мов ліхтарики кохання,
    І міста дух – нескорений і вільний!...
    2001р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  34. Віталій Білець - [ 2010.09.11 23:58 ]
    У вересневі ліси я піду

    У вересневі ліси я піду
    Слухати осінь руду,
    Дихати свіжістю вистиглих днів
    Поміж багряних вогнів.

    Тільки ялини в зеленім сукні
    Стануть являти мені
    Літню окрасу… Можливо на мить
    В серці моїм защемить…

    Відгомоніла весела пора…
    У золотавій оздобі гора,
    Мов сановита цариця землі,
    Спить у осінній імлі.

    З нею дрімає захмарена вись…
    Думи птахами у даль понеслись
    За горизонти відцвілих надій,
    Згірклих у смуті земній.

    Та не назавжди лиш розпач і сум
    Буде живителем дум
    І барвником всіх моїх почуттів,
    Бо ж не сто тисяч життів

    Маю я… Радість і в осені є…
    Нею насититься серце моє,
    Сласна мелодія злине з душі,
    Втіхам не буде межі.

    У вересневі поля я піду
    Слухати осінь руду,
    Пити рум'янки вечірніх небес
    В заводях місячних плес.

    Над супокоями бронзових трав
    Вчую, як вітер до них шепотав
    Подувом свіжим, як вицвілу вись
    Мрячна пронизує сизь…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  35. Гренуіль де Маре - [ 2010.09.11 22:27 ]
    Сплошная глупость
    На полпути к воде
    Сквозь солнечный угар -
    Наперекор беде,
    Сквозь липнущий кошмар;
    На полпути к себе
    Сквозь тьму привычных бед
    И, сквозь житейский бред,
    На полпути к тебе;

    Пройдя едва на треть
    Путь к истине и к вам,
    Внезапно замереть,
    Поверить вдруг словам,
    Которым веры нет…
    Забыть и цель, и страх,
    По ветру прошлых лет
    Развеять дружбы прах,

    И, щурясь лету вслед
    Сквозь стаю журавлей,
    Ни капли не жалеть
    О глупости своей.


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (12)


  36. Софія Кримовська - [ 2010.09.11 20:37 ]
    Про Васька
    Кіт Васько на полюванні
    на кухонному кутку.
    Він прокинувся зарання,
    шубу вилизав м’яку,
    кігті наточив до блиску
    на мишей і горобців.
    Та полює він на миску
    у сметані голубців.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (13)


  37. Катя Тихонова - [ 2010.09.11 19:49 ]
    Навіяне життям...
    У нього статків мало що було:
    стара хатина і бездітна груша.
    Сміялось з нього ледь не все село,
    бо він вважав за вищу цінність - ДУШУ.

    В торбину брав хлібину, глек води,
    І йшов собі по світу мандрувати.
    Молився, спілкувався із людьми
    та завше повертав своєї хати...

    А вечоріло - шкандибав у двір
    І рахував зірки у небі чистім,
    І вірив, - день прийде, коли до зір
    відміряє безмірно-довгу відстань.

    І так минали дні...
    А людям що?
    У них свої проблеми і потреби:
    було їм ближче дивне НЛО,
    А він дивак - він міряв шлях до неба.

    І день настав. Сорочку чисту вбрав.
    Прийшов до груші. Попрощався з нею.
    І у вечірнім чистім небі став
    маленькою яскравою зорею...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (6)


  38. Іван Гентош - [ 2010.09.11 17:04 ]
    пародія " КАРМОРЕМОНТ "
    Є по крові Саша гоєм,
    Та в вимові «шо тако-о-оє?..» –
    Добре видно, що у Саші дядя Льова
    був вітчім.
    Грав на Бессарі він десь там
    В преф із Фімою й Модестом,
    З-за плеча дивився Саша,
    вчився в Льови – що почім.

    Ніс-рубильник, як у птаха,
    За полтинник має Саха,
    Впалі щоки, ходок пару
    й поганяло «Кальвадос».
    Хата здиміла і жінка,
    Розкладається печінка,
    А в блатних, недбалих пальцях
    переломлюється стос.

    Всі рідини сокровенні,
    Ефедрини йшли по вені,
    Самогони-алкоголі – десь на штуки чи мільйон.
    Перекинусь з ним по «фені»,
    З безгоміння, з безімення
    Хай виходить – ось, будь-ласка – Олександр Салімон.

    Йде з лікарні жити далі,
    Хлором у «водоканалі»
    Здобувати штуку триста – видих-вдих.
    Фокус картковий задарма
    Показав і йде. А карма
    Вслід за ним летить і карка.
    Я завжди любив
    таких.


    Павло Вольвач
    поезія “ ТРИ ВЕЧОРИ РОЗМОВ”


    Пародія

    Я люблю таких іздáвна,
    Ну і що, подерта кáрма?
    Та таких в “водоканалі”
    Не візьмуть і задарма!
    Це не значить, що нездалі,
    Може трохи духом впалі
    Але крутять ще педалі –
    В них не кáрма, а кармá.

    Самогони,алкоголі…
    Звичні перекоси долі.
    Ніс-рубильник,згаслий погляд,
    Що там хата чи сім’я?
    Їм ,зазвичай, все до “фені”,
    Лиш би євро, чи зелені.
    Ефедрину – і спасенні,
    Не забути би ім’я.

    Не тупив би дядя Льова,
    А пустив Сашка до Львова:
    Походив би, подивився
    Щось узнав би і уздрів.
    Може, й не ходив би строєм,
    Та відчув себе героєм
    Не казав би “Шо тако-о-оє?”
    Раз в “Криївці” посидів!

    Мав би вже не поганяло
    “Кальвадос” (бодай пропало).
    А відкликувавсь на “друже”,
    Й подружитися би встиг.
    І навчився би співати,
    Та не тільки в день зарплати…
    Ніжно так, як вчила мати.
    Або марш – на видих-вдих.

    Повернувся би додому
    Й пояснив тоді старому
    Честь по честі, як насправді,
    Популярно – все як є.
    Вилив би усі рідини,
    З гострим відчуттям родини,
    Не втрачати ні хвилини,
    ЖИТИ, доки серце б’є!





    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (3)


  39. Володимир Ляшкевич - [ 2010.09.11 15:03 ]
    Її осінь
    Вдягнувши пояс вірності на очі,
    ви не забули про п’яту - пекучі
    сліди лишаючи у серці мандрівнім,
    ви провели його тайком у зваби дім.

    О досить гратися із самотою
    щоночі із мрійливістю святою
    у „дам”, „не дам” – усе йому, що навіть дзвін
    церковний чує, як ляский кохання плин!

    Бо проминуло літо і журою
    упите все, і вам не до покою -
    о хто збиратиме безсоння урожай,
    і зі щедротами торкне і небокрай?

    І марите уважною рукою,
    яка полине тихою ходою,
    і тоном голосу - у ніжності твердим,
    в якому ваше „ні” розтануло як дим.

    І ви йому - ні в чому неповинні,
    даруєте осяяння перлинні,
    місцині тій надавши лад, любовно, - де,
    усе незібране узимку пропаде...


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.59) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (26)


  40. Ірина Білінська - [ 2010.09.11 12:00 ]
    В НЕБІ ЗІР СОКОВИТІ ГРОНА...
    В небі зір соковиті грона
    достигають у чорну ніч.
    Добра казка в твоїх долонях
    так подобається мені.
    Котить вітер прозорі хвилі
    мого щастя по морю днів.
    Спокушаються зорі стиглі -
    в небі тонуть як у вині.
    Розгорається в серці ватра
    повна радості і життя.
    Тільки, що нас чекає завтра,
    знають двоє лиш - ти і я.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (11)


  41. Павло Вольвач - [ 2010.09.11 10:04 ]
    ТРИ ВЕЧОРИ РОЗМОВ


    Є по крові Саша гоєм,
    Та в вимові «шо тако-о-оє?..» –
    Добре видно, що у Саші дядя Льова
    був вітчім.
    Грав на Бессарі він десь там
    В преф із Фімою й Модестом,
    З-за плеча дивився Саша,
    вчився в Льови – що почім.

    Ніс-рубильник, як у птаха,
    За полтинник має Саха,
    Впалі щоки, ходок пару
    й поганяло «Кальвадос».
    Хата здиміла і жінка,
    Розкладається печінка,
    А в блатних, недбалих пальцях
    переломлюється стос.

    Всі рідини сокровенні,
    Ефедрини йшли по вені,
    Самогони-алкоголі – десь на штуки чи мільйон.
    Перекинусь з ним по «фені»,
    З безгоміння, з безімення
    Хай виходить – ось, будь-ласка – Олександр Салімон.

    Йде з лікарні жити далі,
    Хлором у «водоканалі»
    Здобувати штуку триста – видих-вдих.
    Фокус картковий задарма
    Показав і йде. А карма
    Вслід за ним летить і карка.
    Я завжди любив
    таких.





    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (6)


  42. Оксана Лозова - [ 2010.09.11 01:55 ]
    ***
    Пам’яті маминої мами

    Київ –
    Батурин –
    Борзна.
    Чорна
    Як ніч
    Борозна.
    Сейм
    Вічний смуток несе –
    Все?..

    Ніжин –
    Чернігів –
    І Львів
    Втишить
    Невтишений біль...
    – Хто Україна твоя?
    – Я.

    10. 09. 10


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (7)


  43. Василь Кузан - [ 2010.09.11 00:49 ]
    Над Ужем

    Новини і кава. Будень.
    І кована мідь. І осінь
    Сутула, стара, прошита
    Словами вчорашніх снів.

    Порожні розмови. Клапоть
    Опалого неба. Вечір
    Гортає хвилини щастя
    Перстами брудних калік.

    Минулі пригоди – кістка,
    Кинута псам під ноги.
    Ніч обіймає душу
    Холодним плащем дощу.


    09-10.09.10


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (29)


  44. Анастасій Гречкосій - [ 2010.09.11 00:33 ]
    Віктор Гюго
    Вже інструменти таємного сповнені звуку,
    Я люблю в лісі ріжок сумовитий послухать,
    Я люблю ліру і нічку, орган і мільйони громів,
    Бронзу тремтіння, огромную кузню шумів,
    Пекло гармонії з чорними в ній коминами
    І контрабас я люблю зі смутними тонами,
    Що під тремтливим смичком, що тягне у страхополон,
    Змішує в звуці своїм діброву і ліс, аквілон,
    Мушчине крильце, водночас і флейту, і дудку -
    В душу мені налива світлотінь, повну смутку.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  45. Максим Едель - [ 2010.09.10 23:51 ]
    Я - Галактика
    Хтось грима дверима на третьому
    Поверсі Всесвіту, має надію ,що
    Може зглушити хлоп’я, що горланить і харкає –

    Я – Галактика !
    Я – Галактика !

    Не роблячи висновки , пише поет свої вірші,
    Не вчувши ні крику , ні гаркоту .
    Та літери вже не підвладні ні магії ночі,
    Ні простору аркуша – вибухнуть ехом на орене -

    Я – Галактика !
    Я – Галактика !

    Що там у Давньому Римі з латиною ?
    Як там із римами? Зранку секундною
    Стрілкою пан Цицерон повертає на
    Північ , стрічає Булгакова – знають обидва одне лише -

    Я – Галактика !
    Я – Галактика !

    Прийшла есемеска від давнього друга,
    Що десь поховали на лінії кола
    Теорію змови івсе таке інше.
    Так, пастор - лиш хлопчик , він знову і знову
    Говорить частіше за інші молитви ,
    Тихенько-тихенько, немов би між іншим –

    …Я – Галактика….
    …Я – Галактика…
    …Я – Галактика…
    …Я – Галактика ...
    …Я - …..

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  46. Юрій Лазірко - [ 2010.09.10 23:18 ]
    Флiртеча
    Збирала погляди і роздягалась в них.
    Переливалась мрією в скарбниці флірту.
    Сліпило золоте і те що не дзвенить,
    вона так личила на-ню-пруткому літу.

    Її відвертість вимагала сонця й гри
    і прилягала в талії зіницями піїта.
    Очиська пасували, мимоволі йшли,
    а повертали – слово(м) заходились пити...

    Запила шепотом всі шерехи весни
    і запалила сонце на устах крикливих.
    Жадала аби кожен з нею переснив,
    а хто не переснив – то облизався хтиво.

    Ген літо потекло медами і на біс,
    слова забули де їх пластика, де витік.
    Летіла – залишала крила по собі,
    і любощами осипалась в пійло миті.

    Збирала погляди самотньо стало в них,
    осінньо-клекітливо і безмежно тісно.
    Се літо бабине – вино, котре п`янить
    терпким, сухим акордом в лебединій пісні.

    10 Серпня 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (31)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2010.09.10 22:05 ]
    ПРОЩАЙ, ЛЮБОВЕ

    Прощай, любове, був такий солодкий
    Твойого всесвіту сонцевий мед.
    І зорями дзвеніли краплі-нотки,
    Неначе мрії золотої злет.

    Прощай, любове, ці вуста печальні
    Гірчать мені, немовби справжній мед –
    Той мед-вогонь моєї сповідальні
    В багатті серця вигорів ущент.

    Прощай, любове, спопеліли мрії,
    Медовий жар кохання вигаса.
    Цинізму струмені сичать, мов змії,
    Прощальну пісню слухає краса.

    10.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)




    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (40)


  48. Софія Кримовська - [ 2010.09.10 22:00 ]
    ***
    Ми бачились востаннє так давно,
    на тім кінці заплутаних ілюзій.
    Мабуть, у першій обопільній тузі
    за почуттями, або тільки сном…
    Ми плавили слова міцним вином,
    даремно намагаючись збагнути,
    хто з нас кому наплів на серці пута…
    Ми бачились…
    востаннє…
    знов і знов….


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (34)


  49. Катя Тихонова - [ 2010.09.10 21:08 ]
    Вересневе...
    У цьому осінньому глумі,
    де годі шукать пошани,
    в легкій прозорій задумі
    удруге цвітуть каштани.

    Кущі вже змінили шати,
    туман простеливсь світанно.
    А в парку осіннє свято -
    удруге цвітуть каштани.

    Вже листя спадає долі,
    зима вже лаштує сани.
    Так тремко і безборонно
    удруге цвітуть каштани!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.33)
    Коментарі: (8)


  50. Юлька Гриценко - [ 2010.09.10 20:07 ]
    Осіннє (2)
    На клаптики, на друзки, на шматки
    Ламаєш те, що не ламають.
    Згасив у небі всі зірки,
    Замурував шляхи до раю.

    І крихти осені збирав,
    І відчайдушно упивався.
    Колись ти цар, тепер- жебрак,
    Одна лиш мить і ти зламався.

    Колись написані листи,
    Втонули в келиху отрути.
    Писати заново “прости”?
    Пройти повз тебе і забути?

    У чай наплакала весна.
    В душі — панує вічна осінь.
    І сто невидимих ознак,
    На аркуш золотом наносить.

    Хапай свій порваний квиток -
    Твоя ікона заржавіла.
    А я, хоробра, як ніхто,
    В твоє життя зайти посміла.

    І будь письменником, митцем,
    І будь художником- талантом.
    І стань релігії творцем,
    А хочеш — будь комедіантом.

    Кишені, сповнені образ,
    Тобі ступати заважають.
    Немає місця для добра.
    Пусті думки про вічність раю.

    Минає день і гасне ніч.
    А ти із прив”язі зірвався.
    Мовчав тоді, тепер мовчиш.
    А я все думаю : “ Ти — щастя”.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1269   1270   1271   1272   1273   1274   1275   1276   1277   ...   1816